Деякі актуальні питання сучасної слов’янської фольклористики
Автор статті звернувся до важливих і актуальних питань сучасної фольклористики як у Сербії, так і в країнах західнослов’янського та східнослов’янського регіонів. Об’єктом уваги є критичні видання, у яких розглянуто фольклорні твори, предмет і методи дослідження в сучасній фольклористичній науці, спе...
Saved in:
| Published in: | Слов’янський світ |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43448 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Деякі актуальні питання сучасної слов’янської фольклористики / Л. Раденкович // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 8. — С. 98-107. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-43448 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Раденкович, Л. 2013-04-28T18:39:28Z 2013-04-28T18:39:28Z 2010 Деякі актуальні питання сучасної слов’янської фольклористики / Л. Раденкович // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 8. — С. 98-107. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. XXXX-0051 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43448 398(+16):167 Автор статті звернувся до важливих і актуальних питань сучасної фольклористики як у Сербії, так і в країнах західнослов’янського та східнослов’янського регіонів. Об’єктом уваги є критичні видання, у яких розглянуто фольклорні твори, предмет і методи дослідження в сучасній фольклористичній науці, специфічні ознаки нового фольклору. Автор статьи рассматривает важные и актуальные проблемы современной фольклористики как в Сербии, так и в странах западнославянского и восточнославянского региона. Объектом внимания послужили критические издания, в которых проанализированы фольклорные произведения, предмет и методы исследования в современной фольклористической науке, специфические особенности нового фольклора. In the article the author pays attention to the important and actual questions in the modern folklore studies both in Serbia and in the countries of West Slavic and East Slavic regions. Critical editions are the objects of attention, where folklore works, research object and methods are analysed in the modern folklore science, specific signs of new folklore. Переклад з російської М. Карацуби uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Слов’янський світ Проблеми сучасної славістики Деякі актуальні питання сучасної слов’янської фольклористики Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Деякі актуальні питання сучасної слов’янської фольклористики |
| spellingShingle |
Деякі актуальні питання сучасної слов’янської фольклористики Раденкович, Л. Проблеми сучасної славістики |
| title_short |
Деякі актуальні питання сучасної слов’янської фольклористики |
| title_full |
Деякі актуальні питання сучасної слов’янської фольклористики |
| title_fullStr |
Деякі актуальні питання сучасної слов’янської фольклористики |
| title_full_unstemmed |
Деякі актуальні питання сучасної слов’янської фольклористики |
| title_sort |
деякі актуальні питання сучасної слов’янської фольклористики |
| author |
Раденкович, Л. |
| author_facet |
Раденкович, Л. |
| topic |
Проблеми сучасної славістики |
| topic_facet |
Проблеми сучасної славістики |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Слов’янський світ |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| description |
Автор статті звернувся до важливих і актуальних питань сучасної фольклористики як у Сербії, так і в країнах західнослов’янського та східнослов’янського регіонів. Об’єктом уваги є критичні видання, у яких розглянуто фольклорні твори, предмет і методи дослідження в сучасній фольклористичній науці, специфічні ознаки нового фольклору.
Автор статьи рассматривает важные и актуальные проблемы современной фольклористики как в Сербии, так и в странах западнославянского и восточнославянского региона. Объектом внимания послужили критические издания, в которых проанализированы фольклорные произведения, предмет и методы исследования в современной фольклористической науке, специфические особенности нового фольклора.
In the article the author pays attention to the important and actual questions in the modern folklore studies both in Serbia and in the countries of West Slavic and East Slavic regions. Critical editions are the objects of attention, where folklore works, research object and methods are analysed in the modern folklore science, specific signs of new folklore.
|
| issn |
XXXX-0051 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43448 |
| citation_txt |
Деякі актуальні питання сучасної слов’янської фольклористики / Л. Раденкович // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 8. — С. 98-107. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT radenkovičl deâkíaktualʹnípitannâsučasnoíslovânsʹkoífolʹkloristiki |
| first_indexed |
2025-11-26T01:45:57Z |
| last_indexed |
2025-11-26T01:45:57Z |
| _version_ |
1850606788413489152 |
| fulltext |
98
ПРОБЛЕМИ
СУЧАСНОЇ СЛАВІСТИКИ
УДК 398(+16):167
Любинко Раденкович
(Сербія)
ДЕЯКІ АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ СУЧАСНОЇ
СЛОВ’ЯНСЬКОЇ ФОЛЬКЛОРИСТИКИ
Автор статті звернувся до важливих і актуальних питань сучас-
ної фольклористики як у Сербії, так і в країнах західнослов’янського
та східнослов’янського регіонів. Об’єктом уваги є критичні видання,
у яких розглянуто фольклорні твори, предмет і методи досліджен-
ня в сучасній фольклористичній науці, специфічні ознаки нового
фольклору.
Ключові слова: фольклор слов’ян, жанри усної народної твор-
чості, мова фольклорних записів, традиційна усна народна твор-
чість, новий фольклор.
In the article the author pays attention to the important and actual
questions in the modern folklore studies both in Serbia and in the
countries of West Slavic and East Slavic regions. Critical editions are the
objects of attention, where folklore works, research object and methods are
analysed in the modern folklore science, specifi c signs of new folklore.
Key words: Slavic folklore, genres of verbal folk works, language of
folklore records, traditional verbal folk work, new folklore.
Слов’янські народи мають надзвичайно багатий фольклор.
Про це свідчать томи опублікованих матеріалів, які вміщу-
ють усі жанри усної народної творчості, та описи контексту,
у якому їх реалізовано. Інтенсивно збирати та публікувати
слов’янський фольклор почали в ХІХ ст., а ґрунтовно його до-
сліджувати – у другій половині ХХ ст. Не всі слов’янські на-
роди однаково розвивали і зберігали свою фольклорну спад-
http://www.etnolog.org.ua
99
щину. Скажімо, у західних слов’ян не зафіксовано епічних
героїчних пісень, тоді як у деяких землях, населених південни-
ми та східними слов’янами, їх можна у певному вигляді зафік-
сувати й сьогодні. Відомо, що на окремих слов’янських тери-
торіях у межах однієї держави традиційні фольклорні форми
збереглися краще, ніж на інших. Зазвичай, якщо яка-небудь
область була меншою мірою задіяна в міграційних процесах
(коли вона перебула на периферії розселення одного народу),
то в ній зберігаються більш давні форми мови та культури цьо-
го народу. Водночас спільноти, які оточені іншими, неблизь-
кими, народами, особливо представниками інших конфесій,
мають тенденцію до плекання своїх цінностей і фольклору.
З поширенням писемності уповільнилося чи взагалі при-
пинилося усне запам’ятовування окремих жанрів фолькло-
ру. У східних слов’ян так сталося із замовляннями, які в пев-
ний час почали записувати й передавати у вигляді нотаток у
зошиті. Імовірно, саме передрук і розповсюдження збірників
епічних народних пісень Вука Караджича в сербів вплинули
на співаків таким чином, що вони почали вивчати та викону-
вати пісні саме із цих збірників, а не наявні зразки своїх по-
передників.
Критичні видання фольклору
Надзвичайно актуальним сьогодні є питання збереження
фольклору як першорядної культурної пам’ятки для майбут-
ніх поколінь. Інакше кажучи, як його опрацьовувати й пу-
блікувати – у друкованому вигляді чи в цифровому форматі.
Тут виникає щонайменше дві проблеми, які слід розгляну-
ти. Перша з них випливає з того, що в усіх слов’янських на-
родів було чимало безвідповідальних збирачів фольклору.
У XVIII ст. і навіть пізніше вважали за прийнятне виправлен-
ня та доповнення фольклорних записів. Свідомо або через
http://www.etnolog.org.ua
100
недбалість окремі особи публікували повністю фальсифіко-
вані зразки фольклору, які в такому вигляді ніколи не існу-
вали. Деяким з них вдалося ввести в оману й сучасних не-
обережних дослідників. Після багатьох років праці відомий
сербський фахівець із фольклору Воїслав Йованович підго-
тував бібліографію підроблених записів усної народної твор-
чості, яка охоплює понад півтори сотні збирачів фольклору
в південних слов’ян (вона нещодавно вийшла друком у Сер-
бії [Јовановић 2008, с. 379–500]). А в Москві вийшла книга
«Руко писи, яких не було» («Рукописи, которых не было»),
де автори дбайливо проаналізували підробки російського,
чеського, білоруського та українського фольклору [Рукопи-
си… 2002].
Друга із зазначених проблем стосується мови фольклор-
них записів. Багато старих нотаток опубліковано актуаль-
ною на той час графікою. Так, білоруські тексти зафіксовані в
російській і польській орфографії, македонські – у сербській
і болгарській, словенські – в італійській і німецькій. У Сербії
є цінний рукопис народних пісень XVIII ст. сербською графі-
кою того часу, знайдений в Елангені (Німеччина). Ідеальним
варіантом було б знову публікувати подібні рукописи в ори-
гіналі й у тому вигляді, у якому їх потрібно читати, тобто зі
вказівками в примітках на всі помилки збирача. Неприйнят-
ним є той факт, що тексти таких рукописів у деяких нових
наукових розвідках змінюють і пристосовують до сучасної
літературної мови. Однак це можна дозволити в навчальних
і популярних виданнях.
Предмет і методи дослідження
Сьогодні славістична фольклористика розглядає низку ін-
ших питань, однак, безумовно, найважливішою проблемою є
межі предмета і методи дослідження, оскільки від цього за-
http://www.etnolog.org.ua
101
лежить її статус (недостатньо чіткий) у колі гуманітарних
наук. Причину тут варто шукати в різномаїтті тлумачень по-
няття «фольклор». У слов’янських народів воно насамперед є
синонімом усної народної творчості, або, як раніше казали,
народної словесності. Про це свідчать і нині актуальні наз-
ви: хорватською – усмена књижевност, сербською – народна
књижевност, болгарською – народна поезия и проза, народно
творчество тощо. Таким чином, до фольклору залучено по-
нятійну систему теорії літератури, перш за все – поділ на роди
і види (жанри). За такого розуміння, без заглиблення в питан-
ня, до фольклору належать: лірична поезія (обрядові й необря-
дові ліричні пісні), епічна поезія (усі наративні форми – епіч-
ні пісні, балади, казки та вірування), народний театр (слабко
розвинений) і пареміологічні форми (так звані малі фольклор-
ні форми – прислів’я, приказки, загадки). За межами цієї кла-
сифікації чи на межі видів перебувають деякі форми дитячо-
го фольклору (скоромовки, лічилки й подібні жанри), а також
замовляння, народні молитви і т. п. У замовляннях і народ-
них молитвах предмет фольклору завжди зводиться до певно-
го типу вербального тексту (у пареміологічних формах також
мінімум тексту), який до моменту запису запам’ятовували й
усно передавали в межах окремого колективу. Природа пам’яті
й усної передачі протягом тривалого часу спричинила те, що
фольклорний текст, як правило, існував у кількох варіантах.
Якщо цієї особливості немає, тоді й чинник наслідування –
під сумнівом. У цьому випадку йдеться або про рідкісні тек-
сти, або про індивідуальну творчість, яка є лише імітацією
фольклорного тексту [Пропп 1976, с. 24].
Паралельно з фольклором, що сприймається в такий спо-
сіб, розвивається фольклористика, яка як предмет вивчення
залучає до наукового аналізу народну музику і танок (етно-
музикологія, етнохореографія). Водночас художній складник
фольклору вивчає мистецтвознавство.
http://www.etnolog.org.ua
102
Слово та поведінка
Обмеження фольклору тільки вербальним або тільки му-
зичним чи образотворчим компонентом суперечить такій
його властивості, як синкретичність, у якій він часто вияв-
ляється і яку в науці вже давно зафіксовано. В. Пропп писав:
«У росіян увесь віршований фольклор співається. Вивчати
його поза зв’язком з музикою – значить розуміти тільки поло-
вину справи» [Пропп 1998, с. 176]. Зведення обрядового фоль-
клору лише до його вербальної частини призводить до втрати
основних елементів, важливих для розуміння повідом лення,
заради якого він існує. Наприклад, якщо ми не знаємо, як
виглядають колядники, коли здійснюють хід, і яким чином
вони виконують обряд, ми не зрозуміємо змісту першого
рядка сербської колядки «Ми йдемо, вість несемо» (за мас-
ками та антиповедінкою стає зрозумілим, що вість несуть з
потойбічного світу). Відповідь на це питання дала семіотика,
а пізніше – етнолінгвістика, уводячи ширшу дефініцію текс-
ту – як повідомлення, яке можна передати за допомогою різ-
номанітних знакових систем (як вербальних, так і стереотип-
них різновидів ритуальної поведінки й окремих предметів чи
реалій навколишнього світу). Таким чином, синкретичність
фольклору заснована на практиці передачі його повідомлень
у різноманітних кодах – вербальному, акціональному, пред-
метному, просторово-часовому [пор.: Толстой 1995, с. 27–
77]. Аби ці коди були правильно сприйняті, потрібно розу-
міти, яким чином колектив, якому належить той чи інший
фольклорний текст, сприймає навколишній світ, як він оці-
нює категорії часу та простору, як класифікує рослин і тва-
рин, інтерпретує окремі форми, кольори й числа. Інакше ка-
жучи, для розуміння обрядового тексту слід знати, як окрема
громада моделює навколишній світ.
Іноді фольклорний текст реалізується в комбінації ру-
хів і вербального вираження. Повідомлення про те, що
http://www.etnolog.org.ua
103
дехто намагається бути розумним, а насправді не є таким, у
Сербії показують спеціальним жестом. Спочатку обома ру-
ками вказують на свою голову, яка вона велика, промовля-
ючи: «Глава, ха!» («Голова, ха!») (голова з вигляду розумна),
а потім пальцем торкаються до верхнього зуба й говорять:
«А у глави, ни ха!» («А в голові ні ха!») (але голова порожня,
тобто людина нерозумна).
Комплекс необрядового фольклору, до якого належать каз-
ки, наративні пісні, прислів’я, легко перекласти іншою мовою,
а його «закриття» в національних кордонах перешкоджає його
адекватному дослідженню. Прислів’я «Ворон ворону око не
виклює» (сербською – «Врана врани очију не вади») знаходи-
мо в багатьох мовах. На питання «Чиє воно?» можна відповіс-
ти так: «Того, чиєю мовою воно виголошується і в чиєму сус-
пільстві використовується». Це означає, що прислів’я спільне
для багатьох народів.
Значно продуктивніше вдається вивчати різновиди фольк-
лору в межах широких культурних зон, де протягом тривалого
часу існував контакт між різноманітними етносами, або над-
національні форми, які утворюються за певними універсаль-
ними принципами народної художньої творчості [пор.: Пер-
мяков 1979].
Новий фольклор
З поширенням писемності почали виникати й інші фор-
ми фольклору, що становлять нові способи комунікації за
допомогою написаних стереотипних концептів і виразів, –
від епітафій (які існують з античних часів) і таких різнови-
дів, що з’явилися значно пізніше (некрологи та вишиті на-
писи на кухонних рушниках), до сучасних графіті. Ці зміни
засвідчили початок розпаду традиційної, народної, чи сіль-
ської, культури, яку заступила так звана масова культура.
http://www.etnolog.org.ua
104
Першим під удар забуття потрапив обрядовий фольклор,
оскільки він базується на усталеному розумінні часу і про-
стору та на незмінних принципах вибору його виконавців (за
ознаками: чоловік / жінка, старий / молодий, заміжня / неза-
міжня тощо). Зміна оточення та сприйняття світу, нова ди-
наміка життя призводять до скорочення деяких наративних
форм фольклору (наприклад, чарівної казки) і дедалі біль-
шого поширення анекдоту [пор.: Gašpariková 1986]. Замість
міфологічних уявлень, заснованих на традиційних повір’ях,
виникають «міські легенди», у яких немає такої чіткої нара-
тивної структури, як у традиційних формах фольклору. За-
мість ворожінь з’являється, наприклад, така форма фольк-
лору, як викликання «халяви» для отримання позитивної
оцінки на екзамені. Естетичний компонент нової фольклор-
ної творчості виражений слабко або ж його зовсім немає.
Завдання нового фольк лору полягає в тому, аби без значних
зусиль у пошуках відповідної символічної форми відтвори-
ти певний емоційний стан окремого індивіда чи прошарку
суспільства.
Не дивно, що в такому випадку виникає потреба в но-
вій фольклористиці та нових методах вивчення сучасного
фольк лору. Дещо раніше відбулися зміни в лінгвістиці, коли
слід було перенести увагу з мови як заданої знакової системи
чи мови «інституції», на мову реалізації, тобто в суспільно-
му контексті. Дехто в цій вимозі вбачав кінець традиційної
лінгвістики, яку повністю, як вони вважали, замінить соці-
олінгвістика.
Частина сучасних фольклористів, заявляючи про при-
пинення існування традиційної усної народної творчості,
пов ністю повернулася до аналізу деяких стереотипних різ-
новидів символічної комунікації між людьми, шукаючи їх
мотивацію в збережених ментальних концептах старого сус-
пільства. Тим самим вони віддалилися і від більш ранньої
http://www.etnolog.org.ua
105
тези: предметом вивчення повинен бути стабільний і варі-
ативний текст, розповсюджений у широкому просторі пев-
ного суспільства, яке за його допомогою формує своє тра-
диційне колективне сприйняття світу, цінності людського
життя, естетичні погляди. Процес варіативності, на якому
базується фольклорний текст і завдяки якому можливі ре-
конструкції його більш раннього стану, почав розвиватися
по-іншому. Він уже не є змінною формою певних постійних
сюжетних елементів – тепер це побудова аналогічних струк-
тур без необхідного повторення тих елементів значення, за
якими його розпізнають. У пошуках методу дослідження
нова фольклористика дедалі більше віддаляється від теорії
літератури, лінгвістики, міфології та наближається до соціо-
логії. Широка перспектива «народу», «традиційної картини
світу» зводиться до вузької – «людина як індивідуум у сучас-
ному суспільстві». Саме тому такі дослідження містять при-
кметник «антропологічний»; за мету вони ставлять розгляд
повсякденних культурних практик, вивчення поведінки ма-
лих груп, беручи до уваги соціальні парамет ри – стратифі-
кацію колективу, встановлені вікові та гендерні ролі; орієн-
туються переважно на сучасну міську культуру, де шукають
ритуалізовані форми поведінки.
Не існує беззаперечних причин не вивчати нові форми
культури та не розвивати методології таких досліджень. За-
ради чіткості розуміння, можемо вдатися до порівняння з
мовою. Існує фонд мовлення певної «живої» мови, що скла-
дається з усіх лексем, зафіксованих до того, як мову почи-
нають вважати своєю. Глибші прошарки мови належать до
історичної лексикології. Паралельно з мовою повсякденно-
го спілкування побутує сленг. Чи можна припустити, що нам
не потрібні словники народних і літературних мов, а потріб-
ні тільки словники жаргону? Безперечно, ні. Однак не варто
нехту вати той факт, що мова змінюється, а комунікації висо-
http://www.etnolog.org.ua
106
коосвічених людей і кримінальних угруповань у межах одні-
єї мови неоднакові.
Постійна руйнація традиційної культури та зникнення чи
видозміна різновидів фольклору не означають, що фолькло-
ристика філологічного або семіотичного напряму втратить
предмет свого дослідження. Навіть за умови зникнення сус-
пільств, які пам’ятають і усно передають давні форми фольк-
лору, фольклористика, заснована на них, і надалі існуватиме.
Предметом філології є й мертві мови (наприклад, хетська, то-
харська, санскрит, давньогрецька, латинь), що мають неаби-
яке значення для вивчення граматичної системи індоєвро-
пейських мов і світогляду давніх індоєвропейців. Зрештою,
предметом археології, зокрема, є артефакти багатьох давно
зниклих народів і культур.
У кожному разі слід налагодити діалог між прихильниками
різних підходів до вивчення фольклору. Насамперед потрібно
стати на захист фольклорної спадщини як важливого елемен-
ту національної ідентичності в той момент, коли її існуванню
загрожує навала глобалізації.
ЛІТЕРАТУРА
Пермяков Г. Л. Пословицы и поговорки народов Востока. Систематизи-
рованное собрание изречений двохсот народов. – М., 1979.
Пропп В. Я. Фольклор и действительность. Избранные статьи. –
М., 1976.
Пропп В. Я. Поэтика фольклора (собрание трудов В. Я. Проп па) / сост.
А. Н. Мартыновой. – М.: Лабиринт, 1998.
Рукописи, которых не было. Подделки в области славянского фолькло-
ра. – М.: Ладомир, 2002.
Толстой Н. И. Язык и народная культура. Очерки по славянской мифо-
логии и этнолингвистике. – М., 1995.
Јовановић. Необјављени рукопис Војислава Јовановића «Зборник
(антологија) лажне народне поезије». Приредио Мирослав Пантић // Сло-
http://www.etnolog.org.ua
107
венски фолклор и фольклористика на размеђи два миленијума: зборник
радова. – Београд, 2008. – Књ. 101. – С. 377–500.
Gašpariková V. Slovenská l’udová próza a јeј súčasné vývinové tendencie. –
Bratislava, 1986.
Переклад з російської М. Карацуби
Автор статьи рассматривает важные и актуальные проблемы со-
временной фольклористики как в Сербии, так и в странах западно-
славянского и восточнославянского региона. Объектом внимания
послужили критические издания, в которых проанализированы
фольклорные произведения, предмет и методы исследования в
современной фольклористической науке, специфические особен-
ности нового фольклора.
Ключевые слова: фольклор славян, жанры устного народного
творчества, язык фольклорных записей, традиционное устное на-
родное творчество, новый фольклор.
http://www.etnolog.org.ua
|