Вплив акції «Вісла» 1947 року на суспільне та культурне життя українського населення в Польщі (за усними оповіданнями переселенців)
У статті розглянуто вплив акції «Вісла» 1947 року на суспільно-культурне життя українського населення в Польщі. Основну увагу приділено усним оповіданням переселенців щодо проблеми збереження української культури, релігії та рідної мови. В статье рассмотрено влияние акции «Висла» 1947 года на общест...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Слов’янський світ |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43451 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Вплив акції «Вісла» 1947 року на суспільне та культурне життя українського населення в Польщі (за усними оповіданнями переселенців) / Л.С. Халюк // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 8. — С. 138-148. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860127632412114944 |
|---|---|
| author | Халюк, Л.С. |
| author_facet | Халюк, Л.С. |
| citation_txt | Вплив акції «Вісла» 1947 року на суспільне та культурне життя українського населення в Польщі (за усними оповіданнями переселенців) / Л.С. Халюк // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 8. — С. 138-148. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Слов’янський світ |
| description | У статті розглянуто вплив акції «Вісла» 1947 року на суспільно-культурне життя українського населення в Польщі. Основну увагу приділено усним оповіданням переселенців щодо проблеми збереження української культури, релігії та рідної мови.
В статье рассмотрено влияние акции «Висла» 1947 года на общественно-культурную жизнь украинского населения в Польше. Основное внимание уделено устным фольклорным рассказам переселенцев относительно проблемы сохранения украинской культуры, религии и родного языка.
In the article an author considers influence of the action «Wisla» in 1947 on public and cultural life of the Ukrainian population in Poland. Basic attention is given consideration of verbal stories of migrants in relation to the problem of preservation of the Ukrainian culture, religion and the mother tongue.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:42:40Z |
| format | Article |
| fulltext |
138
УДК 398.2:801.81:94 (438=161.2) «1947»
Л. С. Халюк
ВПЛИВ АКЦІЇ «ВІСЛА» 1947 РОКУ НА СУСПІЛЬНЕ
ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКОГО
НАСЕЛЕННЯ В ПОЛЬЩІ
(за усними оповіданнями переселенців)
У статті розглянуто вплив акції «Вісла» 1947 року на суспільно-
культурне життя українського населення в Польщі. Основну увагу
приділено усним оповіданням переселенців щодо проблеми збере-
ження української культури, релігії та рідної мови.
Ключові слова: акція «Вісла», переселенці, освіта, церква,
культура.
In the article an author considers infl uence of the action «Wisla» in
1947 on publicl and cultural life of the Ukrainian population in Poland.
Basic attention is given consideration of verbal stories of migrants in
relation to the problem of preservation of the Ukrainian culture, religion
and the mother tongue.
Key words: an action «Wisla», migrants, education, church, culture.
Депортацію українського населення з Холмщини, Лемків-
щини та Південного Підляшшя в 1947 році під назвою «Вісла»
правомірно розглядають у науковій літературі як трагічну по-
дію, що призвела до розпорошеності українського населення
в поліетнічному середовищі та суттєво вплинула на його сус-
пільне та культурне життя. Тож недарма значна частина усних
оповідань переселенців стосується саме акції «Вісла» і тих
змін, що сталися з українцями вже на нових землях.
Про справжню мету акції «Вісла» свідчить Таємна інструк-
ція Міністерства возз’єднаних територій від 10 листопада
1947 року. У ній, зокрема, ішлося про таке: «Основною метою
переміщення виселенців “В” є асиміляція їх у новому польсько-
http://www.etnolog.org.ua
139
му середовищі. Належить докласти всіляких зусиль, щоб цієї
мети було досягнуто. Не вживати щодо цих виселенців позна-
чення “українець”. У разі, якщо з виселенцями на возз’єднані
території дістанеться інтелігентський елемент, належить його
беззастережно поміщувати окремо й далеко від громад, де жи-
вуть виселенці по акції “В”» [З таємної інструкції… 1995, с. 3].
Цей документ підтверджує, що першочерговою причиною
депортації українського населення в 1947 році з теренів Пів-
денного Підляшшя, Лемківщини та Холмщини була потреба
в його цілковитій полонізації та асиміляції, нищенні всього,
що вказувало на українське коріння мешканців цих земель.
Це було жорстоке намагання «підігнати» етнічну географію
до політичної географії новоствореної Польської держави.
Навіть після переселення на північно-західні землі україн-
ці перебували під пильним наглядом польської влади, не мали
права збиратися гуртом, на ніч змушені були завішувати вік-
на [Drozd 2001, с. 184], а за найменшу провину відбували по-
карання.
Серед українського населення було створено легіон агентів,
завдання яких полягало в запобіганні виявам антидержавної
діяльності. Таких агентів часто набирали поміж самих україн-
ців [Heiger 2001, с. 205].
Ярослав Зарічний (ґміна Осташево, воєв. Поморське):
«Лише пізніше ми збагнули, що кожна сім’я мала свого на-
глядача (члена Польскої Робітничої Партії, переважно неробу,
п’яницю або іншого виду “активіста”)» [Зарічний 2006, с. 55].
Варто зауважити, що було заборонено вживати слово «укра-
їнець»; його замінили терміном «поселенець з акції “Вісла”»
[Hałagida 1997, с. 43]. Таким чином українця було перетво-
рено на друго сортного громадянина. Будь-які прояви актив-
ної діяльності українців розцінювалися як акт націоналізму,
у буденному житті слово «українець» стало синонімом слова
«бандит».
http://www.etnolog.org.ua
140
Оля Яценік (с. Луги, воєв. Любузьке):
«Rodzice po wysiedleniu bali się Polaków, bo Polaków nastawiono,
że to bandyci przyjechali. Ale póżniej to dobrze razem żyli. Dzieci do
szkoły zaczęły chodzić, sąsiedzi od słowa do słowa się zaprzyjaźnili.
Łemkowie przestali bać się Polaków, Polacy przestali się bać Łemków»
[Z łemkowskiej skrzyni… 2004, с. 86]. – (Після депортації бать-
ки боялися поляків, тому що полякам було сказано, що приїха-
ли бандити. Але потім добре разом жили. Діти почали ходи-
ти до школи, сусіди стали друзями. Лемки перестали боятися
поляків, поляки перестали боятися лемків)*.
Польське населення ставилося до переселенців акції «Віс-
ла» неприхильно та навіть вороже. Часто це було зумовлено
традиційним польсько-українським антагонізмом часів Дру-
гої світової війни (Волинь, 1943 р.), а також потенційним по-
гіршенням матеріальної ситуації польського населення (по-
діл землі, примусове прийняття українських поселенців,
зменшення карткових пайків) [Heiger 2001, с. 207]. Негатив-
не ставлення поляків до українців було спричинене й пози-
ціонуванням останніх владою як людей другої категорії, так
званого «елементу непевного» [Drozd 2001, с. 184]. Переселен-
ці повсякчас зазнавали нападів, грабунків, мародерства, їх на-
зивали українськими бандитами [Drozd 2001, с. 183]. Усе це
призвело до певної ізоляції українців від поляків, взаємної не-
приязні, упередженості. Проте, як зазначає польський учений
Р. Дрозд, стосунки між українцями та поляками більше зале-
жали від індивідуальних характеристик, ніж від наказів цен-
тральної влади [Drozd 1997, с. 57].
Стефан Філяк (с. Луги, воєв. Любузьке):
«Pierwsze spotkanie z Polakami tu na ziemiach zachodnich?
Było różnie. Niektórzy mówili, źe przyjechali oprawcy… Nie chcę
tego powtarzać, bo nie ma sensu. Lepiej zapomnieć o tym, niż to
* Тут і далі переклад авторки статті. – Ред.
http://www.etnolog.org.ua
141
rozgrzebuwać, to do niczego nie prowadzi. Młodsze pokolenie już
tego nie odczuwa, co ja doznałem od swoich rówieśników. Nie wiem,
dlaczego tak było. Była silna propaganda. “Mordercy, banda UPA” –
tak nas przezywano. W polskich rodzinach dziadkowie tak nastawiali
dzieci, a one nam to potem powtarzały…
Wydaje mi się, że dziciaj więcej jest wzajemnego zrozumienia.
Kiedyś dużo spraw było zatajonych, to komunizm tak zrobił. Za mało
o tym mówiono. Za dużo było fałszu i zakłamania, wrogości. Dsiciaj
wszystko zależy od człowieka, od jego rozumowania, od tego jakie
ma poglądy, jak chce na to spojrzeć» [Z łemkowskiej skrzyni… 2004,
с. 95]. – (Перша зустріч з поляками тут на західних землях?
Було по-різному. Деякі говорили, що приїхали кати… Я не хочу
цього повторювати, бо немає сенсу. Краще забути про те, ніж
знову згадувати, це ні до чого не приведе. Молодше поколін-
ня вже не відчуває того, що я зазнав від своїх ровесників. Я не
знаю, чому так було. Була сильна пропаганда. «Вбивці, банда
УПА» – так нас прозивали. У польських родинах дідусі так на-
ставляли дітей, а вони нам це потім повторювали…
Здається мені, що сьогодні є більше взаєморозуміння. Колись
було багато таємних справ, то комунізм так зробив. Дуже
мало про те говорять. Надто багато було фальші та брехні,
ворожості. Сьогодні все залежить від людини, від її міркувань,
від того, які має погляди, як хоче все це бачити).
Пропагуючи тезу про однонаціональну Польщу, унаслідок
чого про національні меншини в засобах масової інформації
навіть не згадувалося, центральна влада Польщі тривалий час
«недобачала» українців. Українське населення було позбавле-
не прав на існування культурних та освітніх товариств, мож-
ливості спілкуватися рідною мовою і задовольняти релігійні
потреби у власному обряді [Racki 1995, с. 174]. Прихильники
такої політики були переконані, що внаслідок обширного роз-
порошення та зумовленого ним прискорення асиміляційних
процесів незабаром сам час розв’яже «українське питання».
http://www.etnolog.org.ua
142
Євген Шівєц (с. Луги, воєв. Любузьке):
«Historia składa się z różnych elementów. Pozbywając się jednego,
można zatracić wszystko. Za kilkadziesiąt lat okaże się, że nikt nie pamięta,
że była taka społeczność jak Łemkowie. Nawet tu. W Ługach, cmentarz
niemiecki jest ogrodzony. Na wszystkich świętych palimy tam lampki na
grobach. A w górach – albo ktoś nie dopilnował, albo chciał zrobić interes
i pozbawił łemkowskiej tożsamości pochowanych tam ludzi. Trudno
mi określić, co to mogło być» [Z łemkowskiej skrzyni… 2004, с. 84]. –
(Історія складається з різних елементів. Позбавившись від од-
ного, можна втратити все. За кілька десятків років виявить-
ся, що ніхто не згадає, що була така спільнота, як лемки. На-
віть тут, у Лугах, німецьке кладовище обгороджене. На всі
свята ми палимо на могилах лампадки. А в горах – чи хтось не
доглянув, чи хотів позбавити лемківської тотожності похова-
них там людей. Важко мені визначити, що це могло бути).
Так, польський учений М. Хейгер у своїй розвідці наводить
слова начальника відділу переселення В. Бружика, який роз-
повідає про якнайшвидше перевиховання української моло-
ді в «майбутніх польських громадян» і сприйняття старшого
покоління як «втраченого», за яким варто організувати нагляд
[Heiger 2001, с. 206]. Таким чином, можемо стверджувати, що
від 1947 року годі й говорити про будь-яку форму громадської
активності українців.
Варто зазначити, що критичною була ситуація і в укра-
їнському шкільництві. Діти українців, переселених у межах
акції «Вісла», не мали можливості вивчати рідну мову, тоді
як німці, євреї, а згодом і греки та македонці мали свої шко-
ли. Лише починаючи з 1952 року, можна вести мову про ви-
никнення в Польщі перших закладів навчання, де викладали
українську мову, коли Міністерство освіти і виховання Поль-
щі подало директиви щодо організації вивчення тут україн-
ської мови. У них зазначалося, що таке навчання можна орга-
нізувати лише за згодою та за бажанням батьків, а вчителями
http://www.etnolog.org.ua
143
мог ли бути лише особи, які добре володіли українською мо-
вою [Kmita 1997, с. 200].
Так, на Вармії та Мазурах лише в 1956 році було відкрито де-
кілька шкіл, у яких викладали українську мову, зокрема в Ба-
нях Мазурських, Асунах, Сонгнітах [Racki 1995, с. 175]. Школа в
Тшенсачу почала свою діяльність у 1957 році. З вересня 1958 року
відкрито українську початкову школу в Білому Борі. У 1956–
1957 роках початкову школу з українською мовою навчання за-
снували в Ярошівці, що на Вроцлавщині [Сирник 2006, с. 106].
Зауважимо, що значна частина оповідачів вказують на
низький рівень знання рідної мови молодшим поколінням.
Міхал Хавран (с. Луги, воєв. Любузьке):
«Mało które dziecko umie po teraz po łemkowsku, choć oboje
rodziców pochodzi z Łemków, to mówią po polsku. Mam tu po
sąsiedzku Siwca co te Watry organizuje to u niego dzieci po polsku
mówią, choć on do cerkwi chodzi i dzieci czasem przychodzą i
żona na wszystkie wielkie święta jest w cerkwi» [Z łemkowskiej
skrzyni… 2004, с. 63]. – (Мало яка дитина зараз вміє лемків-
ською мовою розмовляти, хоча батьки походять з лемків, про-
те розмовляють польською. Я маю тут сусіда Шівца, що ці Ва-
три організовує, то в нього діти польською говорять, хоч він до
церкви ходить і діти часом приходять, і дружина на всі великі
свята є в церкві).
Богдан Шівєц (с. Луги, воєв. Любузьке):
«Z żoną mówię po polsku. Czuję pewien niedosyt mówienia po
łemkowsku. Do dzieci staram się zwracać po łemkowsku, tylko że to
jest juz inne pokolenie. Rozumieją wszystko, ale nie zawsze mówią.
Ja też na przykład lepiej potrafi ę wypowiadać się w języku polskim,
lepiej mi się precyzuje myśli w tym języku, ale czuję się lepiej, mówiąc
po łemkowsku. Pewnie dlatego odczuwam taki głód łemkowskiego, że
dokoła wszędzie jednak język polski panuje.
Łemkowie kiedyś, jak mieszkali w swoim skupisku, to po łemkowsku
tylko rozmawiali. A tutaj bardzo chętnie i szybko przechodzą na
http://www.etnolog.org.ua
144
język polski. Jeżeli zbierze się piętnastu Łemków i przyjdzie jeden,
czy dwóch Polaków, to już po polsku mówią. Nie wiem czy na skutek
tego. że są taktowni, czy nie chcą. A na przykład Cyganie zawsze po
swojemu rozmawiają» [Z łemkowskiej skrzyni… 2004, с. 82, 83]. –
(З дружиною розмовляю польською мовою. Мені не вистачає
лемківської мови. До дітей я намагаюся звертатися лемків-
ською мовою, проте то вже інше покоління. Розуміють все, але
не завжди говорять. Я також, наприклад, краще вмію висловлю-
ватися польською, мені легше міркувати цією мовою, але почу-
ваюся краще, коли розмовляю лемківською. Напевно, тому відчу-
ваю такий голод до лемківської мови, що всюди панує польська.
Лемки колись, як мешкали окремо, то розмовляли лише лем-
ківською мовою. А тут дуже охоче і швидко переходять на
польську. Якщо зберуться п’ятнадцять лемків і прийде один чи
два поляки, то вже будуть польською розмовляти. Я не знаю,
чи внаслідок того, що тактовні, чи не хочуть. А, наприк лад,
цигани завжди своєю мовою розмовляють).
Польська комуністична влада добре усвідомлювала роль
церкви в житті населення, особливо греко-католицької, та її
вплив на формування національної самосвідомості українців.
Греко-католицька церква завжди була для українців центром
не лише релігійного, а й народного та культурного життя. Уже
від перших днів після переселення спонтанно, без формаль-
них дозволів, православні священики надавали допомогу та
морально підтримували потерпілих на організованих служ-
бах [Колянчук 2006, с. 88]. Проте польські служби ретель-
но пильнували й усіляко перешкоджали будь-яким спробам
українського духівництва зорганізувати навколо себе україн-
ську громадськість [Urban 1994, с. 22].
Так польський учений І. Цепенда описує становище греко-
католицького костьолу в 1948 році в Ольштині: «…місцева
влада не дозволяє відновлення українського руху і саме тому
унеможливлює створення греко-католицької парафії. Греко-
http://www.etnolog.org.ua
145
католики змушені ходити до римо-католицьких костьолів»
[Cependa 2002, р. 139].
Як слушно зауважує відомий український діяч з Польщі
В. Мокрий, «для української національної меншини в Польщі,
яка проживає внаслідок виселення з рідних земель у розпоро-
шенні, серед назагал незичливо, а то і ворожо настановленого
польського суспільства, церква стала єдиним місцем, де україн-
ці не є наражені на свідому, а найчастіше несвідому зневагу на
адресу їхньої національності. Для українських християн церк-
ва – це єдине благодатне місце, джерело християнського життя
та єдина зматеріалізована духовна вартість, з якою вони хочуть
і можуть ототожнюватись» [Мокрий 1993, с. 82]. Незаперечним
фактом є те, що церква відіграє позитивну роль у консолідації
етносу та стала центром духовного життя українців.
Єва Пухир (с. Бжози, воєв. Любузьке):
«Cerkiew to bardzo ważne miejsce. Chyba najważniejsze. Tam przy-
chodzą ludzie dobroduszni, szczerzy, nie idą żadni bandyci, grzесznie się
modlą. Cerkiew łączy ludzi» [Z łemkowskiej skrzyni… 2004, с. 105]. –
(Церква – то дуже важливе місце. Мабуть, найважливіше.
Сюди приходять добродушні, щирі люди, і не йдуть жодні бан-
дити, усі щиро моляться. Церква об’єднує людей).
Польський історик С. Заброварний у 1980-х роках провів
соціологічні дослідження, що засвідчили важливу роль греко-
католицької церкви як чинника, який підтримує і формує на-
ціональну свідомість українців. Так, 81 % опитаних охаракте-
ризували церкву як місце, де можна вільно висловлювати свої
думки, молитися, співати, чути рідну мову [Kmita 1997, с. 191].
Анна Гарбера (с. Луги, воєв. Любузьке):
«Na zachodzie początkowo chodziliśmy do cościoła do Dobie-
gniewa. Nie mogliśmy tak bez nichego, bez cościoła nawet żyć jak
tu przyszliśmy. Nie było nic, to chociaż do cościoła. W domy się też
chodziło do Krynicy. Jak się mleko sprzedało, to się szło do cościoła.
Nie widziałam różnicy. Modliłam się też w Krynicy w cościele. Mi
http://www.etnolog.org.ua
146
bez różnicy. Jest jeden Bóg» [Z łemkowskiej skrzyni… 2004, с. 66]. –
(На заході спочатку ми ходили до костьолу в Добєгнєв. Ми не
могли так без нічого, без костьолу навіть жити, як сюди при-
йшли. Не було нічого, то хоч до костьолу. Удома також ходи-
ла до Криніци. Як молоко продала, то й ішла до костьолу. Я не
бачила різниці. У Криніци я теж молилася в костьолі. Мені без
різниці. Є один Бог).
Богдан Шівєц (с. Луги, воєв. Любузьке):
«Łemkowie zawsze chodzili do cerkwi. Dawniej to była cerkiew
grekokatolicka, ale wiem, że ludzie nie przywiązywali większej wagi.
Bo jaka to różnica? Po prostu głową cerkwi grekokatolickiej jest Рapież,
a prawosławnej – patriarcha Konstantynopola. Nawet nie wiem, czy
wierni łemkowscy byli tego świadomi. Nie było to dla nich istotne. Msze
odbywały się w ich języku, w cerkwi i to im w zupełności wystarczało.
W Ługach była większa świadomość, bo tutaj co najmniej
jedna trzecia Łemków mieszkała. Dzięki cerkwi pozostali oni przy
swoich tradycjach. Dopóki sił ludziom starcza-chodzą do cerkwi»
[Z łemkowskiej skrzyni… 2004, с. 81, 82]. – (Лемки завжди ходи-
ли до церкви. Спочатку то була греко-католицька церква, але
я знаю, що люди не надавали ваги. Бо яка різниця? Просто гла-
вою греко-католицької церкви є Папа Римський, а православ-
ної – патріарх Константинополя. Навіть не знаю, чи вірні
лемки усвідомлювали це. Не було то для них істотно. Меси в
церкві проходили їхньою мовою, і того їм було достатньо.
У Лугах була більша свідомість, бо тут мешкала щонай-
менше одна третя лемків. Завдяки церкві залишилися вони
при своїх традиціях. Поки людям сил вистачає, то ходять
до церкви).
Польська дослідниця М. Кміта також стверджує, що поль-
ська влада добре розуміла важливість греко-католицької
церкви для формування та підтримки національної свідомо-
сті, духовної та матеріальної культури українців. Свята й об-
ряди сприяли збереженню релігійних пісень, народних пісень
http://www.etnolog.org.ua
147
і оповідань, таких народних промислів, як живопис та іконо-
пис. Церква завжди була для українців центром духовного й
культурного життя [Kmita 1997, с. 192]. Власне, храм був єди-
ним місцем, де можна було вільно розмовляти, молитися, спі-
вати пісень рідною мовою, і не лише під час літургії, як заува-
жує молодше покоління українців [Kmita 1996–1997, с. 203].
Як видно з представленого матеріалу, ситуація, у якій зму-
шені були жити українці в Польщі, не була й не є сприятливою
для збереження національної самосвідомості, а також розвит-
ку культурної спадщини, релігії та навіть мови предків.
Теперішнє становище української меншини в Польщі пов-
ністю доводить, що акція «Вісла» суттєво вплинула на їхнє по-
дальше суспільне та культурне життя. Розглянувши усні опо-
відання, бачимо, що повної асиміляції українців не відбулося,
хоча для досягнення зазначеної мети було докладено чимало
зусиль. Проте значна частина української спільноти, особливо
в третьому поколінні, чиї батьки народилися після війни, знає
мову своїх предків лише пасивно, а контакти з рідною культу-
рою та мовою обмежені переважно службою в церкві.
ЛІТЕРАТУРА
Cependa I. Polityka władz PRL wobec ukraińskiej mniejszości narodowej w
latach 1944–1989 // Warszawskie Zeszyty Ukrainoznawcze. – Warszawa, 2002. –
№ 13–14. – S. 133–146.
Drozd R. Akcja «Wisła» a kwestia ukraińska w Polsce // Pamiętny Rok
1947 / рod redakcją Marii E. Ożóg. – Rzeszów, 2001. – S. 175–185.
Drozd R. Ukraińcy na Pomorzu Zachodnim w latach 1947–1952 //
Problemy Ukraińców w Polsce po wysiedleńczej akcji «Wisła» 1947 roku. –
Kraków, 1997. – S. 49–58.
Hałagida I. Życie Ukraińców na ziemiach zachodnich po akcji «Wisła» //
Problemy Ukraińców w Polsce po wysiedleńczej akcji «Wisła» 1947 roku. –
Kraków, 1997. – S. 37–48.
http://www.etnolog.org.ua
148
Heiger M. Osiedlenie ludności ukraińskiej w województwie gdańskim w
ramach akcji «Wisła» // Pamiętny Rok 1947. – S. 201–208.
Kmita M. Cerkiew greckokatolicka w życiu Ukraińców w Polsce po akcji
«Wisła» 1947 roku // Krakowskie Zeszyty Ukrainoznawcze. – Kraków, 1996–
1997. – T. 5/6. – S. 203–209.
Kmita M. Wpływ akcji «Wisła» na życie kulturalne ukraińców w PRL //
Problemy Ukraińców w Polsce po wysiedleńczej akcji «Wisła» 1947 roku. –
Kraków, 1997. – S. 185–211.
Racki A. Ewolucja zmian w świadomości i języku ukraińców Warmii i
Mazur w latach 1947–1993 // W kręgu kultury ukraińskiej. – Olsztyn, 1995. –
S. 173–182.
Urban K. W przededniu Akcji «Wisła» // Над Бугом і Нарвою. – 1994. –
Rok IV Nr 6 (16). – S. 22–24.
Z łemkowskiej skrzyni. Opowieści z Brzozy i okolic. Część druga. – Strzelce
Krajeńskie, 2004. – S. 280.
Z łemkowskiej skrzyni. Opowieści z Ługów i okolic. Część pierwsza. –
Strzelce Krajeńskie, 2004. – S. 151.
З таємної інструкції Міністерства возз’єднаних територій (10 листопа-
да 1947 р.) // ПУ. – 1995. – № 3. – С. 3.
Зарічний Я. З-над Солокії до Балтики // Український альманах. – Вар-
шава, 2006. – С. 55–57.
Колянчук О. Холмщаки та підлящуки на Вармії і Мазурах // Український
альманах. – С. 87–97.
Мокрий В. Церква в житті українців. – Л.; Краків; Париж, 1993.
Сирник М. Досвід організації українського шкільництва у Польщі після
1947 року // Український альманах. – С. 103–117.
В статье рассмотрено влияние акции «Висла» 1947 года на
общественно-культурную жизнь украинского населения в Польше.
Основное внимание уделено устным фольклорным рассказам пере-
селенцев относительно проблемы сохранения украинской культуры,
религии и родного языка.
Ключевые слова: акция «Висла», переселенцы, образование,
церковь, культура.
http://www.etnolog.org.ua
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-43451 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0051 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:42:40Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Халюк, Л.С. 2013-04-28T18:53:07Z 2013-04-28T18:53:07Z 2010 Вплив акції «Вісла» 1947 року на суспільне та культурне життя українського населення в Польщі (за усними оповіданнями переселенців) / Л.С. Халюк // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 8. — С. 138-148. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. XXXX-0051 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43451 398.2:801.81:94 (438=161.2) «1947» У статті розглянуто вплив акції «Вісла» 1947 року на суспільно-культурне життя українського населення в Польщі. Основну увагу приділено усним оповіданням переселенців щодо проблеми збереження української культури, релігії та рідної мови. В статье рассмотрено влияние акции «Висла» 1947 года на общественно-культурную жизнь украинского населения в Польше. Основное внимание уделено устным фольклорным рассказам переселенцев относительно проблемы сохранения украинской культуры, религии и родного языка. In the article an author considers influence of the action «Wisla» in 1947 on public and cultural life of the Ukrainian population in Poland. Basic attention is given consideration of verbal stories of migrants in relation to the problem of preservation of the Ukrainian culture, religion and the mother tongue. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Слов’янський світ Проблеми сучасної славістики Вплив акції «Вісла» 1947 року на суспільне та культурне життя українського населення в Польщі (за усними оповіданнями переселенців) Article published earlier |
| spellingShingle | Вплив акції «Вісла» 1947 року на суспільне та культурне життя українського населення в Польщі (за усними оповіданнями переселенців) Халюк, Л.С. Проблеми сучасної славістики |
| title | Вплив акції «Вісла» 1947 року на суспільне та культурне життя українського населення в Польщі (за усними оповіданнями переселенців) |
| title_full | Вплив акції «Вісла» 1947 року на суспільне та культурне життя українського населення в Польщі (за усними оповіданнями переселенців) |
| title_fullStr | Вплив акції «Вісла» 1947 року на суспільне та культурне життя українського населення в Польщі (за усними оповіданнями переселенців) |
| title_full_unstemmed | Вплив акції «Вісла» 1947 року на суспільне та культурне життя українського населення в Польщі (за усними оповіданнями переселенців) |
| title_short | Вплив акції «Вісла» 1947 року на суспільне та культурне життя українського населення в Польщі (за усними оповіданнями переселенців) |
| title_sort | вплив акції «вісла» 1947 року на суспільне та культурне життя українського населення в польщі (за усними оповіданнями переселенців) |
| topic | Проблеми сучасної славістики |
| topic_facet | Проблеми сучасної славістики |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43451 |
| work_keys_str_mv | AT halûkls vplivakcíívísla1947rokunasuspílʹnetakulʹturnežittâukraínsʹkogonaselennâvpolʹŝízausnimiopovídannâmipereselencív |