Максим Рильський і Польща
У статті йдеться про вплив польської культури та літератури на творчість відомого українського поета, дослідника літератури й фольклору, перекладача і теоретика перекладу М. Т. Рильського. В статье рассматривается влияние польской культуры и литературы на творчество известного украинского поэта, исс...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Слов’янський світ |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43472 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Максим Рильський і Польща / Ф. Неуважний // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2011. — Вип. 9. — С. 78-91. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859705989958205440 |
|---|---|
| author | Неуважний, Ф. |
| author_facet | Неуважний, Ф. |
| citation_txt | Максим Рильський і Польща / Ф. Неуважний // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2011. — Вип. 9. — С. 78-91. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Слов’янський світ |
| description | У статті йдеться про вплив польської культури та літератури на творчість відомого українського поета, дослідника літератури й фольклору, перекладача і теоретика перекладу М. Т. Рильського.
В статье рассматривается влияние польской культуры и литературы на творчество известного украинского поэта, исследователя литературы и фольклора, переводчика и теоретика перевода М. Т. Рыльского.
The influence of the Polish culture and the literature on the creation of the famous Ukrainian poet, the researcher of literature and folklore, the translator and the theorist of translation M. T. Rylsky is considered in the article.
|
| first_indexed | 2025-12-01T02:58:09Z |
| format | Article |
| fulltext |
78
УДК 929РильськийМ.+81’25(=162.1)
Флоріан Неуважний
МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ І ПОЛЬЩА
У статті йдеться про вплив польської культури та літератури
на творчість відомого українського поета, дослідника літератури й
фольклору, перекладача і теоретика перекладу М. Т. Рильського.
Ключові слова: М. Т. Рильський, переклад, польська література.
The influence of the Polish culture and the literature on the creation
of the famous Ukrainian poet, the researcher of literature and folklore,
the translator and the theorist of translation M. T. Rylsky is considered
in the article.
Keywords: M. T. Rylsky, ranslation, Polish literature.
У свідомості поляків Maксим Рильський, видатний укра-
їнський поет, столітній ювілей якого відзначали в берез-
ні 1995 року, дещо перебільшено асоціюється не стіль-
ки з його величезними власними творчими досягненнями,
як з перекладами польських поетів, особливо творів Адама
Miцкевича [Grossbart 1974, s. 239–270; Pollak 1966, s. 115–117;
Ларіонова ХСII, c. 156]. Про однобічність такого погляду не
варто дискутувати, але слід пам’ятати про це, особливо роз-
глядаючи зв’язки Максима Рильського з Польщею як з біогра-
фічної точки зору, так і з творчої, щоб не впасти в надмірний
полоноцентризм, який у даному випадку навіть міг би здава-
тися виправданим.
Тому, відмежовуючись від полоноцентризму, потрібно від-
разу зазначити, що при розгляді, навіть у загальних рисах,
проблеми «Максим Рильський і Польща», це питання є од-
ним із ключових у науковій літературі про життя і творчість
цього універсального митця – поета, дослідника літератури й
фольк лору, перекладача і теоретика перекладу, а також гро-
мадського діяча. Проблема, названа в заголовку, однак є – і
http://www.etnolog.org.ua
79
це я підкреслю відразу – лише частиною ширшого питання:
«Максим Рильський і слов’янські літератури», яку вже успіш-
но висвітлювали [Вервес 1972].
Є справою майже очевидною, що поезія М. Рильськогo,
виростаючи, як майже кожна творчість, передусім із рідної
землі, коріниться глибоко не лише в загальнослов’янському,
але і в європейському контексті. Це стало результатом того,
що творчість Максима Рильського, яка активно засвідчува-
ла свою присутність понад півстоліття (перша збірка ліри-
ки «На білих островах» з’явилася в 1910 р., коли автору було
лише 15 років, а остання, видана за життя поетична книжка
«Зимові записи» вийшла 1964 р.) і становила приклад умілого
поєднання багатьох елементів, підпорядкованих оригіналь-
ному талантові автора і головній меті творення самобутньої
й неповторної рідної української поезії. Такий підхід, реалі-
зований послідовно протягом усього життя, утвердив твор-
чість М. Рильського в українській літературі як винятково
вартісну і багату.
Для всіх дослідників життя і творчості Максима Рильськогo
не підлягає сумніву факт, що поміж слов’янських літератур,
крім рідної, спочатку митець познайомився з польською літе-
ратурою, і саме їй присвятив найбільше уваги як в оригіналь-
ній і перекладній творчості, так і в критичній діяльності.
На таке раннє й активне зацікавлення молодого Рильсько-
го польською літературою і культурою мала вплив родинна
традиція. Поет походив із давнього українського, але споло-
нізованого роду. Батько поета, Тадей Рильський (1841–1902),
після закінчення Київського університету почав реалізову-
вати ідеали Київської громади, до якої належав. Унаслідок
цього в 1860 році відмовився від усіх дворянських привіле-
їв. У своєму маєтку організував школу для сільських дітей,
де сам учителював, а в 1881 році одружився з дівчиною із
села Романівка. Удома Рильські спілкувалися й українською,
http://www.etnolog.org.ua
80
й польською мовами. Звідси, поруч із досконалим знання
рідної мови (а це нечасто траплялося в родинах української
шляхти), розпочинається знайомство з польською культу-
рою й літературою.
Одним із важливих аспектів питання «Максим Рильський
і Польща» є власне біографічний, родинний, який ще недо-
статньо розроблений, оскільки не написано, про життя Та-
дея Рильського – eтнографa, соціолога, автора робіт, присвя-
чених Коліївщині, національному українському світоглядові.
Немає біографії цього хлопомана, який разом із братом вирі-
шив власним життям сплатити борг польської шляхти перед
українським народом [Герцен 1958, с. 238]. Усупереч нелюбо-
ві багатьох сучасних дослідників до надмірного біографізу-
вання, цей аспект (біографічний) є вкрай важливим і акту-
альним.
Наступний широкий і важливий аспект зазначеної в за-
головку проблеми становлять творчі зв’язки і контакти
M. Рильськогo з польською літературою і культурою. Це пи-
тання можна поділити на такі складові: переклади М. Риль-
ським польської літератури на українську мову, наукові й
критичні праці поета про літературу, культуру й польських
письменників; польські теми й сюжети у власній творчості
М. Рильського, з чого може випливати проблема присутності
польської літератури чи окремих її представників в естетичній
свідомості й поезії митця; резонанс творчості M. Рильськогo в
Польщі – переклади його творів, а також нариси й статті про
дослідника, відгуки польських поетів про діяльність М. Риль-
ського, його публіцистичні виступи у польській пресі та осо-
бисті контакти з Польщею й поляками.
Кожному дослідникові творчості M. Рильського зразу впа-
дає в око, що він надавав величезної ваги поетичному перекла-
дові, трактуючи його нарівні з власними творами. Характерно,
що в тому самому 1929 році, коли М. Рильський приступив до
http://www.etnolog.org.ua
81
перекладу «Пана Тадеуша» українською мовою, він одночас-
но розпочав перекладацьку роботу над «Мідним вершником»
Олександра Пушкіна. Тоді ж почав готувати переклади до ан-
тології західноєвропейської літератури. Поет від початку сво-
єї творчості усвідомлює вагомість і значущість перекладаць-
кої роботи, яка допомагає зводити мости між літературами,
що здійснювали раніше в українській літературі Пантелей-
мон Куліш, Іван Франко, Леся Українка, а також сучасники
М. Рильського – Микола Зеров, Павло Филипович та Михай-
ло Драй-Хмара.
Уже тоді Максим Рильський розумів необхідність уведення
до вітчизняної культури відомих творів світових літератур-
них творів, щоб прокласти українській літературі дорогу за
межі письменства регіонального, яке навіть деякими мисли-
телями трактувалося (M. Koстомаров) виключно як «літера-
тура для домашнього ужитку». На схилі літ поет писав: «Коли
я думаю про велич Пушкіна, Шевченка, Міцкевича, Байрона,
Гейне, Гюго, Петефі, коли я звертаю зір далі в глибину віків і
виникають передо мною живі – так, живі! – постаті Гете, Шек-
спіра, Данте, давніх грецьких трагіків, то я відчуваю гордість,
що я людина, що я ходжу по тій землі, по якій ходили ці ве-
летні, готуючи для нас незліченні багатства нашої культури»
[Рильський 1980, с. 80–81].
Тому знаменним також є факт, що в засвоєних українською
культурою багатствах таке важливе місце займає творчість
Адама Міцкевича в чудових перекладах Максима Рильського
та в його оригінальній критичній інтерпретації. Це й сприя-
ло тому, що Максим Рильський був визнаний одним із найви-
датніших знавців творчості Міцкевича в Україні, Росії та Бі-
лорусі.
Починаючи з 1923 року М. Рильський майже в кожній
збірці своїх оригінальних віршів, які вивищують його в укра-
їнській літературі ХХ ст., звертається до А. Міцкевича, зга-
http://www.etnolog.org.ua
82
дує про нього, цитує або присвячує йому твір чи присвяту
на зразок тієї, яка перед віршем «Човен»: «Пам’яті найбіль-
шого епічного поета нових часів – Адама Міцкевича» [Риль-
ський 1925, с. 26].
Робота над перекладом «Пана Тадеуша» тривала кілька де-
сятків років. Уривки з’явилися в 1925 році [Життя і револю-
ція 1925, с. 70–71], а перший варіант цілої поеми в 1927 році.
У 1949 році Максим Рильський видав удруге новий, поправ-
лений варіант перекладу шедевра А. Міцкевича, за що отри-
мав офіційну Державну нагороду III ступеня і здобув визна-
ння критики [Вервес 1950; Гудзий 1950, с. 55–56].
У 1955 році в Києві видано двотомне зібрання творів А. Міц-
кевича українською мовою. У цьому виданні було вміщено
31 сонет нашого поета, 5 балад, поема «Кондрад Валленрод»,
вірші «Пам’ятник Пету Великому», «До друзів-москалів», а та-
кож «Пан Тадеуш», що становить другий том видання. Тоді та-
кож з’явилася стаття «Про поезією Адама Міцкевича», вида-
на в 1956 році в Москві російською мовою. Також двотомне
видання А. Міцкевича російською мовою, створене 1955 року,
вийшло у світ за редакторством та зі вступним словом Мак-
сима Рильського. Український поет редагував ще п’ятитомне
зібрання творів Адама Міцкевича російською мовою, яке ви-
дано в 1948–1954 роках. Вісімнадцять разів M. Рильський був
редактором творів польського поета, які з’являлися україн-
ською та російською мовами, дбаючи про те, щоб перекла-
ди художніх творів автора «Пана Тадеуша» максимально точ-
но віддзеркалювали мову оригіналу, його зміст і стилістичні
властивості, відповідно до принципів, проголошуваних у його
теоретичних працях [Рильський 1958] і в перекладацькій ді-
яльності.
У зв’язку з цим постає нагальна потреба в розгляді не лише
перекладацької майстерності Максима Рильськогo в переса-
джені ним поезії А. Міцкевича на український ґрунт, незважа-
http://www.etnolog.org.ua
83
ючи на те, що існує кілька праць, присвячених цьому питанню
[Вервес 1950; Павлюк 1956, с. 108–115]. Варто також погляну-
ти на М. Рильськогo як на дослідника польського поета, оці-
нити його критичний і літературознавчий доробок у цій га-
лузі. Тим більше, що вивчення поетів, над творами яких він
працював, стало постійним процесом, що супроводжував ро-
боту М. Рильського – перекладача й поета.
Існує ще один аспект досліджень творчості Максима Риль-
ського в контексті його перекладацьких зусиль над засвоєн-
ням українською культурою творів А. Міцкевича. Причому
він є надзвичайно важливим і складним: це вплив перекла-
дацької діяльності на власну поетичну майстерність і естетич-
не бачення світу М. Рильським. Чудовий знавець творчості
поета Олександр Білецький констатував: «Праця над перекла-
дом “Пана Тадеуша” була для Максима Рильського прекрас-
ною школою поетичної майстерності, у якій він змушений був
стати і мовознавцем, і знавцем історії літератури» [Білецький
1960, с. 73].
Менш відомі, ніж переклади А. Міцкевича, в Польщі пере-
клади творів Юліуша Словацького і дослідження про автора
«Кордіана». Проте нашого романтика М. Рильський любив і
цінував здавна. З нагоди 150-річчя від дня народження Юліу-
ша Словацького в Києві вийшло двотомне зібрання його тво-
рів. Усі переклади редагував Максим Рильський, а також пе-
реклав такі твори як «Гімн», «Гробниця Агамемнона», «Мій
заповіт», «У Швейцарії», три пісні з поеми «Беньовський» –
першу, другу й п’яту та фрагменти наступних незакінчених
пісень.
Коли 5 вересня 1959 року в Кременці було проведено юві-
лейну наукову конференцію, присвячену Ю. Словацькому,
M. Рильський виголосив доповідь «Юліуш Словацький – поет,
гуманіст, патріот», опубліковану згодом під іншою назвою –
«Полум’яний геній». З цієї доповіді зрозуміло, з якою при-
http://www.etnolog.org.ua
84
страстю Максим Рильський писав про Ю. Словацького. У тек-
сті читаємо: «Говорити про могутність поетичного хисту
Словацького, про невичерпне багатство його невгамовної, за
висловом Франка, фантазії, про чудотворну гнучкість, блиск
і барвистість його мови, його віршової форми, показати їх на
конкретних прикладах – завдання захоплююче, але дуже важ-
ке» [Рильський 1980, с. 444].
Отже, безперечно існує проблема, порушена лише част-
ково (І. Глинським, H. Вервесом, M. Павлюком) [Глинський
1963; Павлюк 1960, с. 216–226], Рильського-перекладача, дода-
мо відразу – віртуозного перекладача – віршів і поем Ю. Сло-
вацького, а особливо «Беньовського», повний переклад якого
здійснено у співпраці з Євгеном Дроб’язком. Це був перший
переклад цієї поеми на схід від Бугу.
Наступним питанням, пов’язаним із перекладацькими
уподобаннями Максима Рильського, є його ставлення до Ма-
рії Конопницької. Це поетеса, яку вельми цінували в Україні
завдяки перекладам Олени Пчілки, матері Лесі Українки, ко-
тра також шанувала авторку «Роти», а також перекладам Іва-
на Франка та поетів-діячів XIX і XX ст.
Максим Рильський, шанувальник витонченої поезії, знав
творчість польської поетеси й розумів її значення. Він брав
участь у львівському виданні її творів 1954 року, переклав
«Кредо», «Старому торбаністові», «Капрі». Коли в 1959 році
вийшло чотиритомне видання творів М. Конопницької росій-
ською мовою, Максим Рильський написав до нього передмову.
У цій передмові, передрукованій українською мовою, всі ци-
тати віршів, які ілюструють творчість поетеси, Максим Риль-
ський подав у власному перекладі.
Існує також проблема взаємин М. Рильськогo з авторкою
«Пана Бальцера у Бразилії» – проблема незмінного інтере-
су українських митців до Марії Конопницької, поезія і про-
за якої була дивовижно суголосною з поетичними пошуками
http://www.etnolog.org.ua
85
Лесі Українки, з пошуками в галузі поезії і новелістики Івана
Франка і Бориса Грінченка. Можливо, зачарування М. Риль-
ського творчістю Івана Франка й своєрідне її продовження по-
яснило б живий досі інтерес сучасних українських поетів до
творчості польської акторки, серед яких згадаю Дмитра Пав-
личка, Володимира Лучука та Романа Лубківського, які вважа-
ються продовжувачами традицій Максима Рильського в укра-
їнській поезії.
Іншою проблемою є зацікавлення Максима Рильського су-
часною польською поезією. Не приховував свого захоплення
такими різними поетами, як Леопольд Стафф, Юліан Тувім та
Владислав Броневский, тому що любив їх і перекладав. Цінував,
як він сказав у розмові з автором цих слів, «їх цілісне, гармоній-
не бачення світу, попри їхній трагізм». Своє захоплення вира-
зив у «Слові про поета» [Тувім 1963, с. 5–13]. Достатньо проци-
тувати початок цього тексту, що є вступом до вибраних поезій
Юліана Tувіма 1963 року, для того, щоб усвідомити емоційний
градус, який супроводжував працю поета над перекладами вір-
шів автора «Чигання на Бога»: «Чомусь хотілось би це слово
про Юліана Тувіма, польського поета, чиє ім’я стоїть в одному
ряду з іменами найбільших поетів сучасності – Маяковського,
Тичини, Аполлінера, Гарсіа Лорка, Чаренца, Квазімодо, Галак-
тіона Табідзе, Незвала, – почати так, як починалися старовин-
ні книги: “Одного осіннього вечора, коли вітер сумно завивав
за вікном і дрібні дощові краплі монотонно стукали в шибки,
зібралися в затишній кімнаті, біля каміна, де весело потріску-
вали і ясним полум’ям грали сухі дрова, кілька давніх прияте-
лів (…)”. Це було не зовсім так. Але справді: кілька приятелів і
однодумців зібралися якось і намислили із власної доброї охо-
ти без усяких видавничих замовлянь перекласти вірші Тувіма і
злагодити таку збірку, яка б дала українському читачеві більш-
менш ясне уявлення про цього чудесного, і простого, і складно-
го водночас, поета» [Тувім 1963, с. 3–5].
http://www.etnolog.org.ua
86
У зв’язку з виданням поетичної збірки Ю. Tувіма укра-
їнською мовою, до якої Рильський включив 24 перекла-
ди віршів і великий фрагмент поеми «Польські квіти», по-
стає питання про розширення полоністичних зацікавлень
поета, виникає питання про мотиви звернення уваги на
Л. Стафa, В. Броневськогo та власне Ю. Тувіма. Це питання,
якщо пам’ятати про слова М. Рильського в розмові з авто-
ром даної статті, є принциповим. Адже М. Рильський, поруч
з віршами В. Броневського, переклав його поему «Паризь-
ка комуна», усвідомлюючи, що вже існувало три переклади
цього твору [Броневський 1971]. Тому було б варто зіста-
вити й обговорити наявні переклади поеми В. Броневсько-
го у світлі власних рішень і перекладацьких пропозицій
М. Рильського.
Визначаючи й класифікуючи теми й проблеми, що входять
у межі питання, порушеного в заголовку даної статті, нагаду-
ємо, що М. Рильський був ученим і літературним критиком.
Варто пам’ятати й те, що він є автором численних статей і до-
сліджень, у яких ідеться не тільки про польську літературу,
але й про нашу культуру, історію, живопис, музику, фольклор
і навіть архітектуру.
Напевно, найцікавішим дослідницьким полем у проблемі
«Рильський і Польща» є відображення польської проблема-
тики – безпосередньо чи опосередковано – в оригінальній
творчості Максима Рильськогo. Тому польські теми і моти-
ви, а також посилання в оригінальній поезії автора «Ман-
дрівки у молодість» було реалізовано двояко: у віршах про
польських письменників і митців, а також як своєрідні по-
силання на польських письменників, перефразування їх
висловлювань чи цитування їхніх творів, або вплетення в
тканину власного вірша асоціацій і алюзій щодо польських
справ. Виникає питання: чи варто розглядати мотиви й теми
як данину польським сентиментам поета, як вираз сильно-
http://www.etnolog.org.ua
87
го зацікавлення нашою культурою, чи може як пошук моде-
лі власної творчості?
Річ досить цікава, що в першій збірці ліричних віршів
1910 року «На білих островах», а також у ліриці й віршах, що
надруковані в 1910–1919 роках ми не знаходимо жодних від-
критих і легко вловимих звернень до вітчизняних і зарубіжних
класиків. Натомість у поемі «Марина» (1928–32), в якій вираз-
но простежується відлуння студій А. Міцкевича і Т. Шевчен-
ка, Максим Рильський засвідчує, що у своїй творчості в од-
наковій мірі узгоджує і використовує як рідну традицію, так
і прагнення до інновацій. У цій поемі романтичний темпера-
мент, що походить від Т. Шевченка, гармонійно поєднується
з епічним спокоєм і зваженим, мальовничим описом, прита-
манним А. Міцкевичу.
Уперше в поетичній творчості Максим Рильський звернув-
ся до А. Міцкевича в поемі «На узліссі» (1918), а пізніше в на-
ступних – «Марина» і «Чумаки». В останній поемі, в якій відчу-
ваємо, що автор був глибоко обізнаний із поемами Д. Байрона,
О. Пушкіна, Ю. Словацького, ми читаємо таку іронічну заува-
гу на адресу сучасної йому поетичної моди:
Звичайно, про Довейка і Домейка
Тепер писать – то кепський був би тон.
Тепер на місці квітки й соловейка
Звитяжно стали криця та бетон
[Рильський 1925, с. 10].
До однієї з октав поеми «Сіно» (1927) М. Рильський увів
цитату з Ю. Словацького, натякаючи немовби на його зв’язки
з Україною:
Країни рідної заквітчані степи
(Словацький пише так, а ми на те пристанем)
З одного запаху пізнав би і сліпий…
[Рильський 1929, с. 12].
http://www.etnolog.org.ua
88
Вірш «І знов “Тадеуша” я розгорнув» (1925) [Рильський
1929, с. 39] відображає сильне захоплення М. Рильського по-
етичною майстерністю А. Міцкевича, подібно, як захоплення
музикою творця мазурок і полонезів висловлює у вірші «Шо-
пен» (1934) [Рильський 1936, с. 69–71]. «Співця з Литви» (Міц-
кевича) Рильський згадував у циклі «Море і солов’ї» (1940)
[Рильський 1983, 2, с. 304], який написав під впливом «Крим-
ських сонетів».
Нагадаємо, що «Акерманські степи» М. Рильський пере-
клав у 1925 році й пізніше включив до збірки віршів «Де схо-
дяться дороги» (1929). До А. Міцкевича український поет
ще неодно разово звертатиметься: у вірші «Великий перегук»
(1941), цимбаліста Янкеля згадує в автобіографічній поемі
«Мандрівка в молодість» (1943), у віршах з циклу «Ленінград-
ські нариси» і «Мідний вершник».
Окрему галузь полоністики М. Рильського становлять вір-
ші, присвячені Польщі. З них постає своєрідне поетичне ба-
чення сучасної поетові Польщі, яку М. Рильський відвідав
уперше в 1945 році, а пізніше бував там неодноразово. Наслід-
ком поїздки до Польщі був цикл із семи віршів, опублікова-
них у 1950 році під назвою «У молодій Польщі». Це свого роду
записна книжка, ліричний нотатник, який становить немов-
би поетичний щоденник, у якому поет нотував передусім свої
художні враження і культурно-політичні рефлексії, викликані
поїздками до Варшави, Кракова, Вроцлава і Закопаного.
Цей цикл був пізніше збагачений віршами «До Польщі»,
«Tатри» у збірці «Сад біля моря» (1955), «На концерті “Ма-
зовша”» у збірці «Троянди й виноград» (1957), «Польщі» у
збірці «Далекі горизонти» (1959), «Скінчився день, ми сиділи
в Гданську» у збірці «Голосіївська осінь» (1959). Варто звер-
нути увагу, що цей останній збірник у переважній більшос-
ті був написаний у Польщі. Про це свідчить місце і дата на-
писання.
http://www.etnolog.org.ua
89
Остання, видана за життя збірка поезії М. Рильського «Зи-
мові записи» (1964) принесла, крім численних перекладів по-
ета з сучасної польської поезії, прекрасний програмовий вірш
«Легенда віків», опублікований раніше в книжці есе «Про мис-
тецтво» (1962). Ідейне звучання вірша «Легенда віків» вираз-
но простежується в епіграфі: «Недавно в одній промові було
сказано, що як минулий рік був Шопенівським не тільки для
Польщі, а й для інших країн, отже, й для України, так ниніш-
ній рік є Шевченківським, не тільки для України» [Рильський
1983, 4, с. 267].
Завершуючи цей скорочений перелік різних аспектів
проблеми «Максим Рильський і Польща», варто звернути
увагу на дуже вагомий факт, що незадовго до смерті (24 лип-
ня 1964 р.) через помічника М. Рильський звернувся до Поль-
щі з нагоди 20-річного ювілею з такими словами привітання:
«Стародавній і милий серцю краю, що подарував світові без-
смертну душу Міцкевича і геніальну музику Шопенa! Я поді-
ляю з тобою радість у дні ювілею твоєї молодості, Польщо!
Двадцять літ! Це мить на годиннику історії. Та як багато про-
йдено, як багато зроблено на цій новій, славній путі, Поль-
що! Я з радістю причалив би на свята до твоїх до болю в душі
знайомих берегів. Та шкода, що недуга прикувала мене до Го-
лосієва. Хай же від берегів рідного Дніпра донесуться до бе-
регів милої Вісли щирі слова привіту і душевні побажання
твого вірного друга, Польщо! Добра тобі, добра тобі і благо-
денства! Сто раз, по “сто лят!!!” – такий мій святковий тост
на твоїх іменинах. Я серцем з тобою, дорога Польщо!» [Риль-
ський 1983, 18, с. 419].
Такими словами закінчив свої «труди і дні» поет, який
продовжуючи традиції українсько-польської дружби
Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, зробив для наших
літератур більше за попередників і освітлив дорогу таким,
як Микола Бажан, Дмитро Павличко, Ліна Костенко, Іван
http://www.etnolog.org.ua
90
Драч, Роман Лубківський, котрі йшли і далі йдуть нею.
І тому напередодні круглої дати – сторіччя від дня наро-
дження (М. Рильського – варто згадати про поета не тільки
«незлим тихим словом», але також активним продовжен-
ням його «теслярської роботи» – зведення моста дружби
між Польщею й Україною.
Література
Grossbart Z. Maksyma Rylskiego droga do arcyprzekładu «Pana Tadeu-
sza» // Z dziejów stosunków literackich polsko-ukraińskich. – Wrocław, 1974.
Pollak S. Neoklasyk szlachetny // Twórczość. – 1966. – N 11.
Білецький О. Від давнини до сучасності. – К., 1960.
Вервес Г. Визначне досягнення мистецтва перекладу // Літературна
газета. – 1950. – 26 січня.
Вервес Г. Максим Рильський в колі слов’янських поетів. – К., 1972.
Вервес Г. Словацький і Україна. – К., 1960.
Владислав Броневський в Українській РСР. Бібліографічний
покажчик. – Л., 1971.
Герцен а. Собрание сочинений : в 30 т. – М., 1958. – T. 15.
Глинський і. Про переклади Ю. Словацького // Літературна газета. –
1963. – 21 травня.
Гудзий Г. Поэма великого польского поэта в переводе Максима
Рыльского // Славяне. – 1950. – № 4.
Життя і революція. – 1925. – № 3.
Ларіонова О. М. Рильський – перекладач «Пана Тадеуша» А. Міцкевича /
Праці Одеського державного університету. Серія філологічних наук. – Рік
ХСІІ. – Т. 160. – Вип. 5.
Павлюк М. Майстерність перекладача // Дніпро. – 1956. – № 11.
Павлюк М. Максим Рильський – перекладач Юліуша Словацького //
Максим Рильський (збірник). – О., 1960.
рильський М. Де сходяться дороги. – К., 1929.
рильський М. Зібрання творів : у 20 т. – К., 1983. –Т. 2; Т. 4; 1988. –
Т. 18.
рильський М. Крізь бурю й сніг. – К., 1925.
рильський М. Літо. Поезії 1933–1936. – К., 1936.
рильський М. Статті про літературу. – К., 1980.
http://www.etnolog.org.ua
91
рильський М. Художній переклад з одної слов’янської мови на другу.
Доповідь на V з’їзді славістів. – М., 1958.
тувім Ю. Вибрані поезії. – К., 1963.
Переклад з польської Л. Халюк
В статье рассматриваются влияние польской культуры и
литературы на творчество известного украинского поэта, исследо-
вателя литературы и фольклора, переводчика и теоретика перевода
М. Т. Рыльского.
Ключевые слова: М. Т. Рыльский, перевод, польская литература.
http://www.etnolog.org.ua
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-43472 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0051 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T02:58:09Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Неуважний, Ф. 2013-04-29T09:27:01Z 2013-04-29T09:27:01Z 2011 Максим Рильський і Польща / Ф. Неуважний // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2011. — Вип. 9. — С. 78-91. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. XXXX-0051 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43472 929РильськийМ.+81'25 (= 162.1) У статті йдеться про вплив польської культури та літератури на творчість відомого українського поета, дослідника літератури й фольклору, перекладача і теоретика перекладу М. Т. Рильського. В статье рассматривается влияние польской культуры и литературы на творчество известного украинского поэта, исследователя литературы и фольклора, переводчика и теоретика перевода М. Т. Рыльского. The influence of the Polish culture and the literature on the creation of the famous Ukrainian poet, the researcher of literature and folklore, the translator and the theorist of translation M. T. Rylsky is considered in the article. Переклад з польської Л. Халюк uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Слов’янський світ Слов’янські культури у творчій спадщині Максима Рильського Максим Рильський і Польща Article published earlier |
| spellingShingle | Максим Рильський і Польща Неуважний, Ф. Слов’янські культури у творчій спадщині Максима Рильського |
| title | Максим Рильський і Польща |
| title_full | Максим Рильський і Польща |
| title_fullStr | Максим Рильський і Польща |
| title_full_unstemmed | Максим Рильський і Польща |
| title_short | Максим Рильський і Польща |
| title_sort | максим рильський і польща |
| topic | Слов’янські культури у творчій спадщині Максима Рильського |
| topic_facet | Слов’янські культури у творчій спадщині Максима Рильського |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43472 |
| work_keys_str_mv | AT neuvažniif maksimrilʹsʹkiiípolʹŝa |