Олександр Пушкін у творчому сприйнятті Максима Рильського
Серед україномовних інтерпретацій поезії Олександра Пушкіна кращими вважаються переклади Максима Рильського. Про роботу над ними він розповідає у своїх перекладознавчих працях, що стали вагомим внеском у теорію перекладу. В оригінальній творчості Рильського відчувається вплив пушкінської традиції -н...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Слов’янський світ |
|---|---|
| Datum: | 2011 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2011
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43474 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Олександр Пушкін у творчому сприйнятті Максима Рильського / Т.П. Руда // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2011. — Вип. 9. — С. 128-136. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-43474 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Руда, Т.П. 2013-04-29T09:31:59Z 2013-04-29T09:31:59Z 2011 Олександр Пушкін у творчому сприйнятті Максима Рильського / Т.П. Руда // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2011. — Вип. 9. — С. 128-136. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. XXXX-0051 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43474 929(Рильський+Пушкін):81’255.4 Серед україномовних інтерпретацій поезії Олександра Пушкіна кращими вважаються переклади Максима Рильського. Про роботу над ними він розповідає у своїх перекладознавчих працях, що стали вагомим внеском у теорію перекладу. В оригінальній творчості Рильського відчувається вплив пушкінської традиції -на рівні світовідчуття, тональності, в образній системі, у використанні цитат. Среди украиноязычных интерпретаций поэзии Александра Пушкина лучшими считаются переводы Максима Рыльского. О работе над ними он рассказывает в своих переводоведческих трудах, которые стали заметным вкладом в теорию перевода. В оригинальном творчестве Рыльского чувствуется влияние пушкинской традиции - на уровне мироощущения, в образной системе, в использовании цитат. The best Ukrainian interpretations of Pushkins poetry are translations of Maksym Rylski. This theme is into the science works of theory and practice of translation too. The influences of Pushkins traditions are into the original poetry of Maksym Rylski. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Слов’янський світ Слов’янські культури у творчій спадщині Максима Рильського Олександр Пушкін у творчому сприйнятті Максима Рильського Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Олександр Пушкін у творчому сприйнятті Максима Рильського |
| spellingShingle |
Олександр Пушкін у творчому сприйнятті Максима Рильського Руда, Т.П. Слов’янські культури у творчій спадщині Максима Рильського |
| title_short |
Олександр Пушкін у творчому сприйнятті Максима Рильського |
| title_full |
Олександр Пушкін у творчому сприйнятті Максима Рильського |
| title_fullStr |
Олександр Пушкін у творчому сприйнятті Максима Рильського |
| title_full_unstemmed |
Олександр Пушкін у творчому сприйнятті Максима Рильського |
| title_sort |
олександр пушкін у творчому сприйнятті максима рильського |
| author |
Руда, Т.П. |
| author_facet |
Руда, Т.П. |
| topic |
Слов’янські культури у творчій спадщині Максима Рильського |
| topic_facet |
Слов’янські культури у творчій спадщині Максима Рильського |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Слов’янський світ |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| description |
Серед україномовних інтерпретацій поезії Олександра Пушкіна кращими вважаються переклади Максима Рильського. Про роботу над ними він розповідає у своїх перекладознавчих працях, що стали вагомим внеском у теорію перекладу. В оригінальній творчості Рильського відчувається вплив пушкінської традиції -на рівні світовідчуття, тональності, в образній системі, у використанні цитат.
Среди украиноязычных интерпретаций поэзии Александра Пушкина лучшими считаются переводы Максима Рыльского. О работе над ними он рассказывает в своих переводоведческих трудах, которые стали заметным вкладом в теорию перевода. В оригинальном творчестве Рыльского чувствуется влияние пушкинской традиции - на уровне мироощущения, в образной системе, в использовании цитат.
The best Ukrainian interpretations of Pushkins poetry are translations of Maksym Rylski. This theme is into the science works of theory and practice of translation too. The influences of Pushkins traditions are into the original poetry of Maksym Rylski.
|
| issn |
XXXX-0051 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43474 |
| citation_txt |
Олександр Пушкін у творчому сприйнятті Максима Рильського / Т.П. Руда // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2011. — Вип. 9. — С. 128-136. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT rudatp oleksandrpuškínutvorčomuspriinâttímaksimarilʹsʹkogo |
| first_indexed |
2025-11-24T03:24:28Z |
| last_indexed |
2025-11-24T03:24:28Z |
| _version_ |
1850840691833307136 |
| fulltext |
128
УДК 929(Рильський+Пушкін):81’255.4
Т. П. Руда
ОЛЕКСАНДР ПУШКІН У ТВОРЧОМУ
СПРИЙНЯТТІ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО
Серед україномовних інтерпретацій поезії Олександра Пуш-
кіна кращими вважаються переклади Максима Рильського. Про
роботу над ними він розповідає у своїх перекладознавчих працях,
що стали вагомим внеском у теорію перекладу. В оригінальній
творчості Рильського відчувається вплив пушкінської традиції –
на рівні світовідчуття, тональності, в образній системі, у викорис-
танні цитат.
Ключові слова: іншомовна інтерпретація, теорія перекладу,
пушкінська традиція.
The best Ukrainian interpretations of Pushkin’s poetry are transla-
tions of Maksym Rylski. This theme is into the science works of theory
and practice of translation too. The influences of Pushkin’s traditions are
into the original poetry of Maksym Rylski.
Keywords: foreign language interpretation, the theory of translation,
Pushkin’s tradition.
У дослідженнях творчого доробку М. Т. Рильського
розглядаються різні аспекти його зв’язку з творчістю Пушкіна
(Г. Вервес, Л. Новиченко, Н. Крутікова, Т. Рєзніченко,
І. Заславський, Н. Костенко та ін.), однак ця проблема ще
далеко не вичерпана.
Зв’язок з пушкінською традицією простежується в оригі-
нальній творчості українського поета. М. Рильський звер-
тався до спадщини Пушкіна і як перекладач, і як науковець.
Більше того, Пушкін – його вірші, його образ – став частиною
творчої біографії Рильського, був завжди певною мірою
присутній у його долі. «Мені здається, що не було дня і години,
коли Пушкін не жив би в моїй душі» – читаємо у статті «Пуш-
кин в моей литературной работе» [Рильський 1986, XIV, с. 40].
http://www.etnolog.org.ua
129
І далі Рильський згадує, як він, учень четвертого класу гім-
назії, був вражений, уперше почувши поему «Мідний верш-
ник», хоча і не міг ще оцінити її глибину [Рильський 1986, XIV,
с. 40].
«Найсвятішими своїми вчителями» поет називав Шевченка,
Пушкіна й Міцкевича. Нерідко у дружньому колі він читав
напам’ять пушкінські вірші. «Відчувалося, – згадує Лідія
Бать, – що Рильський поезію Пушкіна сприймає органічно,
усім своїм єством... Він читав Пушкіна, як поети читають
власні вірші» [Бать 1984, с. 199]. Над робочим столом у кабі-
неті Рильського в Голосієві висів портрет Пушкіна, прикраше-
ний кленовим листям.
Без сумніву, посилена увага до спадщини видатного росій-
ського поета пояснюється і особистими вподобаннями Риль-
ського, і його залученістю до неокласицизму – Рильський на-
лежав до «грона п’ятірного» українських неокласиків (разом
із М. Зеровим, П. Филиповичем, М. Драй-Хмарою, О. Бур-
гардтом). Головним для представників цієї течії були орієн-
тація на вивірені часом духовні цінності, вірність традиціям
світової класики – від античності до початку ХХ ст. Пушкін
був близький неокласикам своєю багатогранністю, широтою
культурних інтересів, чутливістю до художніх ідей, що живи-
ли культуру людства в різні епохи, і високою досконалістю по-
етичної форми.
Неокласики, на відміну від більшості літературних угрупо-
вань 1910–1920-х років, не вдавалися до створення маніфес-
тів і програм, обходилися без власної організації і негативно
ставилися до вимоги щодо політичної заангажованості мис-
тецтва. Тому в критиці 20–30-х років ХХ ст. (а також у норма-
тивній радянській історії літератури) вони зображені як осе-
редок, далекий від сучасності, прихильний до культу «чистого
мистецтва». Однак навіть у деяких різких відгуках на ранні
збірки Рильського мимоволі проступає захоплення його еру-
http://www.etnolog.org.ua
130
дицією і глибоким проникненням у сутність духовних явищ
минулого. Так, В. Сосюра в рецензії на книжку «Синя дале-
чінь» (1922) дорікає авторові тим, що в його віршах «немає й
тіні» нової епохи, однак відзначає, що Рильський – «глибоко
культурний поет-книжник» із філософськими схильностями
[Сосюра 1923, с. 293].
Дослідники неодноразово підкреслювали загальну класи-
цистичну спрямованість творчості М. Рильського. «На відмі-
ну від поширеного типу “поета-співця”, він – поет-літератор,
який, крім світу безпосередніх, життєвих вражень, знаходить
постійні художні стимули і у “вторинному” світі вже скриста-
лізованих людською творчістю думок та образів, передусім в
книгах попередників та сучасників» – відзначав Л. Новиченко
[Новиченко 1981, с. 39].
Приналежність до неокласицизму пізніше стала «темною
плямою» біографії Рильського: йому дорікали за зв’язок із
цим «аполітичним» й «асоціальним» угрупованням і під час
арешту 1931 року, і в 1947 році, коли розпочалися пересліду-
вання, що ледь не зломили його. Тонкий лірик, філософ, май-
стер класичного вірша змушений був писати оди вождям,
«етикетні» славослов’я партії, соціалізму – ламаючи себе, але
«зароб ляючи» право на щиру поезію, яку він творив одночас-
но з «Піснею про Сталіна», віршами на кшталт «Я – син Кра-
їни рад», «Ленін з нами» тощо. У ті роки дух поета підтриму-
вала любов до класики, він черпав у ній силу, впевненість,
філософське ставлення до ударів долі.
Пушкін завжди залишався для поета орієнтиром, творчим
стимулом, джерелом натхнення, у Пушкіна (як і в Шевчен-
ка й Міцкевича) Рильський, за його словами, «вчився... про-
стоті, ясності, економії художніх засобів, а головне – любові
до Вітчизни, любові до людини» [Рильський 1986, XIV, с. 40].
Для нього Пушкін був не лише геніальним попередником, а й
живим сучасником, співрозмовником, близьким за світовід-
http://www.etnolog.org.ua
131
чуттям, спорідненим за духом. «Пушкін був людиною у най-
вищому значенні цього слова, і його поезія – це передовсім
людяність» – писав Рильський у статті «Росії вічная любов»
[Рильський 1984, XIV, с. 62]. «Пушкін радісно-крилатий» – так
називає поет свого наставника у вірші «Україна». Світле сві-
тосприйняття й окриленість споріднюють кращі зразки ліри-
ки Рильського з пушкінською спадщиною.
Зв’язок з пушкінською традицією виявляється в українсько-
го поета багатогранно. У нього є кілька віршів, безпосеред-
ньо присвячених Пушкіну: «Підпис до портрета», «Олов’яний
погляд Миколая...», «Ще за дитячих літ», третій сонет із ци-
клу «Чернігівські сонети», «Пушкін», «Пушкін у Києві». Цей
зв’язок простежується й у прихильності Рильського до кла-
сичних форм вірша, зокрема до сонета. Він блискуче переклав
кілька пушкінських сонетів («Суровый Дант не презирал со-
нета», «Мадонна»), у його оригінальній творчості є кілька со-
нетних циклів («Мандрівка», «Рибальські сонети», «Черні-
гівські сонети») і окремі зразки цього жанру («У горах, серед
каменю й снігів...», «У теплі дні збирання винограду...», «Но-
вий хліб» тощо). Рильський дуже любив цю форму світової
класики, що потребує строгої, точно організованої поетичної
думки, захищав її від нападів тих своїх сучасників, які вважа-
ли, що сонет не відповідає духові часу, не здатний передати
зміст «нового життя». Коли ці думки висловив А. Малишко в
поезії «Ні грім гармат, ні шум пшениці...» (1951), Рильський
відповів «Сонетом» (з підзаголовком «У порядку дискусії» та
епіграфом з твору Пушкіна «Суровый Дант не презирал соне-
та»), що розпочинається словами: «Ні, не кажи, що в наші дні
веселі // Сонет не зберігає жодних прав...» В іншому місці «Со-
нета» Рильський називає класичні твори цього жанру Петрар-
ки, Пушкіна й Міцкевича «кованою в залізні ритми мрією».
Пушкінські рядки стали влучними епіграфами до деяких
віршів М. Рильського (усього з поезії Пушкіна взято 18 епігра-
http://www.etnolog.org.ua
132
фів). Наприклад, короткому циклу «Мандрівка» (1934) пере-
дують слова «Плывем. Куда нам плыть?». В уяві поета творчий
процес – це мандрівка, яку він розпочинає від «тихої приста-
ні робочого стола» і, ведений натхненням, пливе у далекі кра-
їни. Відзначимо, що кінцівка «Мандрівки» відповідає ідеоло-
гічним вимогам того часу: плавання завершується в щасливій
країні соціалізму.
«Он между нами жил...» – епіграф до вірша «Горький», «Меч-
там и годам нет возврата» – до поезії «Бабине літо». Епіграф для
Рильського іноді ставав закликом до «діалогу» поетичних ідей:
відомої (канонічної) й нової (сучасної). Це характерно, напри-
клад, для творів «Три дівчини», «Виноградар» (збірка «Троянди і
виноград»), у яких постаті сучасників асоціативно пов’язуються
з пушкінськими образами. Скажімо, «бог веселый винограда» і
смуглявий молодий виноградар, який підрізає лозу (щоправ-
да, і тут в останніх рядках – поступка часові, а може, прихо-
вана іронія: «Бог веселий винограду, // Що скінчив радянський
вуз»). Пушкінські рядки стають частиною тексту вірша, набува-
ючи жартівливої інтонації.
Іноді зміст поезії начебто «прирощує» до епіграфа новий
смисл, а в окремих випадках «зрощується» з ним, як у вже ци-
тованому «Виноградарі» або у вірші «Перед грозою», де пуш-
кінські слова «И жизнь, и слезы, и любовь» передують текстові
Рильського, а потім стають його частиною: «О дні мої непе-
ребулі, // Життя, і сльози, і любов!» Слова «Старайся наблю-
дать различные приметы» (епіграф до вірша «Перед грозою»),
за думкою Л. Новиченка, були сповнені особливим значен-
ням для Рильського: у речах він відкриває прикмети, а в них –
«сутності й цінності далеко не тривіального значення» [Нови-
ченко 1993, с. 119].
Н. Костенко зазначає, що пушкінська тема була наскрізною у
творчості Рильського [Костенко 1988, с. 65], звісно, кажучи про
кращі зразки його лірики, а не про поетичні «відповіді на соці-
http://www.etnolog.org.ua
133
альне замовлення». Дійсно, у творах українського поета доволі
явно помітні зв’язки з Пушкіним – в епіграфах, ремінісценціях,
перефразованих цитатах, у відданості класичній формі тощо.
Але, як справедливо зазначив Г. Вервес, якщо «дослідникам і
вдається вказати на вірші, написані у “пушкінському ключі”, то
це найчастіше виявляється не доказом “впливів”, а скоріше на-
стійливого “вслухування”, “всотування” пушкінського слова»
[Вервес 1981, с. 143]. Рильський вважав, що істинна вірність по-
передникові – бути несхожим на нього, тому не «наслідував»
своїх учителів, а творчо переосмислював їхній досвід.
Близькість до Пушкіна виявляється у Рильського в глибо-
кому осягненні життя, краси і гармонії світу природи, у багат-
стві поетичних спостережень, у повноті сприйняття дійсності.
Це радше «перекличка сердець в лабіринтах століть», ніж без-
посереднє застосування чужого досвіду.
М. Рильський написав низку статей про Пушкіна, його
творчість, його зв’язки з Україною, значення його спадщини
для сучасності («Пушкин в моей литературной работе», «Пуш-
кін українською мовою», «Пушкін і ми», «Росії вічная любов»,
«Пушкін на нашій землі», «Два поети»).
Особливий інтерес у межах досліджуваної проблеми ста-
новлять здійснені українським поетом переклади пушкін-
ських творів, які по праву вважаються найдосконалішими,
оскільки найбільше відповідають змісту і поетичній фор-
мі оригіналів. Рильський переклав понад 60 віршів Пушкі-
на (серед них – «Деревня», «Кавказ», «Памятник», «Мадон-
на», «Приметы» та інші шедеври), роман «Евгений Онегин»,
дві казки – «Сказка о попе и работнике его Балде», «Сказка о
золотом петушке», поеми «Бахчисарайский фонтан», «Пир во
время чумы», «Медный всадник», «Полтава» (у співавторстві з
А. Малишком), «Анджело» (у співавторстві з М. Бажаном).
Крім перекладацької роботи, Рильський займався редагу-
ванням («рятівним», за висловом Л. Новиченка) перекладних
http://www.etnolog.org.ua
134
видань Пушкіна (як і Міцкевича, Лермонтова, Словацького).
Зокрема, він редагував ювілейне видання Пушкіна («Вибрані
твори» у двох томах, 1937 р.), чотиритомник українських пе-
рекладів російського поета тощо. «Радісна мука» – так називає
Рильський в одному з листів свою редакторську роботу над
першим томом творів Пушкіна.
Переклади для нього були не лише джерелом творчих мук
і радощів, а й багатим матеріалом для теоретичних роздумів і
висновків у статтях, присвячених проблемам перекладо-
знавства («Слово переводчиков», «Пушкін українською мо-
вою», «Проблеми художнього перекладу» та ін.). Не без під-
став Рильський вважав, що буває значно важче перекладати
з близьких мов, ніж із несхожих, неспоріднених. Тут часто за-
важають такі «труднощі та небезпеки», як, наприклад, між-
мовні омоніми, відмінність граматичних форм, чисел і родів
іменників. Словосполучення «все возрасты» не можна пе-
рекласти як «всі віки», і поет замінює його на «кожен вік».
У статті «Проблеми художнього перекладу» Рильський роз-
повідає, як він ризикнув у перекладі сьомого розділу «Евгения
Онегина» замінити російське слово «луна» (адже українське
слово «місяць» – чоловічого роду) на «зірку ранкову»:
Но ярче всех подруг небесных Але найбільше вабить око
Луна в воздушной синеве. Срібляста зірка ранкова.
«Чи був інший вихід? Не знаю» – зізнається він [Рильський
1986, XVI, с. 270]. Натомість «місяць» зберігається в іншому
уривку, де перекладач визнав можливим його зберегти:
Кругла, красна лицом она, Червоний вид її – немов
Как эта глупая луна Дурний той місяць, що зійшов
На этом глупом небосклоне. На цім дурнім небеснім лоні.
Рильський неодноразово розповідав про труднощі, які
доводилося долати під час перекладання «Медного всад-
http://www.etnolog.org.ua
135
ника» (1930). У статті «Пушкин в моей литературной рабо-
те» він згадує: «Коли глибокої ночі мені, після довгих пошу-
ків, удалося начебто задовільно перекласти рядки “Шипенье
пенистых бокалов // И пунша пламень голубой” – я запла-
кав від захоплення, розбудив усіх домашніх і читав їм це
місце» [Рильський 1986, ХІV, с. 41]. До речі, складнощі для
перекладача розпочалися вже з перших рядків поеми: «На
берегу пустынных волн // Стоял он, дум великих полн // И в
даль глядел». Рильський прагнув максимально зберігати
звукову своєрідність оригіналу. Оскільки в українській мові
звукосполучення «олн» немає, він знаходить співзвучний
варіант: «Де вод пустинних оболонь // Стояв він: гордих дум
огонь // Чоло світив». Поет зазначає: «Ладен визнати, що
“оболонь“ тут трохи “притягнене за волосся”, а “гордих дум
огонь” не зовсім відповідає словам “дум великих полн”, – адже
йдеться саме про великі задуми Петра, – але краще зробити
я не міг, не вмів. І досі не вмію» [Рильський 1986, ХVI, с. 299].
Це було сказано в 1954 році, однак пошуки не припинялися,
і нарешті Рильський знайшов інший варіант (що й увійшов
до 20-томника його творів, виданого в 1980-х роках): «Край
темних вод стояв він сам // Великим відданий думкам // У даль
зорив» – для збереження змісту перекладач тут «жертвує» зву-
кописом.
Рильський розумів функції перекладу широко: поряд із
завданням сприяти взаєморозумінню народів, виконувати
пов’язувальну, пізнавальну роль, він ставить завдання збага-
чення рідної мови, піднесення української мовної культури на
новий рівень: «Українська мова, безперечно, досить багата й
гнучка, щоб, використовуючи її скарби і розширюючи в міру
потреби значення слів і виразів, відтворити нею і розмови
Онєгіна з його друзями, і блискучий авторський текст Пушкі-
на, то сповнений ліризму, то іронічний, то піднесений тощо, і
елегійні передсмертні вірші Ленського, і пісню дівчат у садку
http://www.etnolog.org.ua
136
з її суто народним ладом, і простодушно-прекрасний лист Та-
тьяни» [Рильський 1986, ХVI, с. 274].
Також варто зазначити, що переклади, без сумніву, були
для Рильського своєрідною віддушиною в гнітючій атмосфері
«культівських» часів. Тут він залишався вільним у своєму
виборі, міг продовжувати близькі йому класицистичні тради-
ції. «Коли знемігся дух, як зборканий орел, // Ми припадаємо
до пушкінських джерел» – ці слова з поезії М. Рильського
«Пушкін» можна повязати і з його роботою над перекладами
творів видатного російського поета.
Література:
Бать Л. Когда я вижу чистый лист бумаги // Воспоминания о Максиме
Рыльском. – М., 1984.
Вервес Г. Максим Рыльский в кругу славянских поэтов. – М., 1981.
костенко Н. В. Максим Рыльский – мастер украинского классического
стиха. – К., 1988.
Новиченко Л. М. Поетичний світ Максима Рильського (1910–1941). –
К., 1981.
Новиченко Л. М. Поетичний світ Максима Рильського (1941–1964). –
К., 1993.
рильський М. Зібрання творів : у 20 т. – К., 1986. – Т. 14; 16.
Сосюра В. Синя далечінь // Червоний шлях. – 1923. – № 4.
Среди украиноязычных интерпретаций поэзии Александра Пуш-
кина лучшими считаются переводы Максима Рыльского. О работе
над ними он рассказывает в своих переводоведческих трудах, которые
стали заметным вкладом в теорию перевода. В оригинальном твор-
честве Рыльского чувствуется влияние пушкинской традиции – на
уровне мироощущения, в образной системе, в использовании цитат.
Ключевые слова: иноязычная интерпретация, теория перевода,
пушкинская традиция.
http://www.etnolog.org.ua
|