Дещо зі спогадів про Максима Рильського
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Слов’янський світ |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43480 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Дещо зі спогадів про Максима Рильського / Ю.Л. Булаховська // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2011. — Вип. 9. — С. 214-222. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859665484590350336 |
|---|---|
| author | Булаховська, Ю.Л. |
| author_facet | Булаховська, Ю.Л. |
| citation_txt | Дещо зі спогадів про Максима Рильського / Ю.Л. Булаховська // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2011. — Вип. 9. — С. 214-222. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Слов’янський світ |
| first_indexed | 2025-11-30T10:52:03Z |
| format | Article |
| fulltext |
214
СПОГАДИ І МАТЕРІАЛИ
Ю. Л. Булаховська
ДЕЩО ЗІ СПОГАДІВ ПРО МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО
Я у своєму житті й «філологічних» спогадах зіткнулася з тим,
що постаті найвидатніших українських письменників першої
половини ХХ ст. по-різному вимальовуються в уявленні людей,
що не належать до одного покоління, у кожному разі в пред-
ставників покоління найстаршого (до якого належу і я) і по-
коління молодого (молодих вишівських і шкільних викладачів;
молодих літераторів, а тим більше – старшокласників, студен-
тів і абітурієнтів). Що я маю на увазі? А те, наприклад, що для
мене як літературознавця-філолога постать Максима Тадейови-
ча Рильського – це не просто постать видатного оригінального
українського поета й есеїста і блискучого перекладача (з поль-
ської, російської і французької літератур); не просто академі-
ка АН УРСР і СРСР, директора Інституту мистецтвознавства,
фольклору та етнографії АН УРСР, що має тепер його ім’я; не
лише автора блискучих власних доповідей і співавтора допові-
дей на Міжнародні з’їзди славістів (1958 і 1963 рр.); не тільки го-
лови Комітету славістів України – а насамперед живої людини,
яку я дуже добре собі уявляю в його сімейному колі та в післяво-
єнному Києві (і в колі нашої родини – філологів Булаховських –
в Уфі, столиці Башкирії, у нашій оселі в Києві на вул. Михайла
Коцюбинського, 9), а ще яскравіше – вже на його дачі в Голосіє-
ві, в оточенні «філологічних» друзів і письменників, до яких на-
лежав і мій батько – академік Леонід Арсенійович Булаховській,
моя мати – Булаховська-Іванова Тетяна Данилівна, та й я – з
підліткових років. І те, що уявляю собі дуже виразно я (потім
науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевчен-
http://www.etnolog.org.ua
215
ка АН УРСР, де буду в плані науково-адміністративних завдань
Інституту працювати над томами 20-го видання творів
М. Т. Рильського, зокрема над перекладами з французької
літератури ХІХ–ХХ ст., роблячи до них численні коментарі, а
ще раніше – у студентські роки – писатиму «розгорнуту» курсо-
ву роботу в Київському державному університеті ім. Т. Г. Шев-
ченка, на відділі славістики (польська група тодішнього філоло-
гічного факультету) про переклад (у двох редакціях) славетної
поеми Адама Міцкевича «Пан Тадеуш, або останній наїзд на
Литві», виконаний М. Т. Рильським, – переклад, який і нині з
усіх точок зору вважається найкращим. Отже, це набагато біль-
ше й різноманітніше того, що можуть собі уявити сучасні шко-
лярі, вивчаючи творчість М. Т. Рильського за існуючими «ка-
зенними програмами», навіть читаючи його художні твори,
навіть відвідуючи його будинок-музей у Голосієві. Так, усе це
створює певне уявлення про нього, але – не більше.
Отже, у цих моїх спогадах я хочу підкреслити кілька живих
«штрихів» до його портрета, так би мовити, «життєвих», а по-
тім додам дещо і про його широку філологічно-письменницьку
діяльність.
Почну з першого. Хочу наголосити, що Максим Тадейо-
вич скрізь поводився вільно, без нервової напруги: чи то було
в родинному й дружньому колі (маю на увазі, коли він був у
ролі господаря, у себе вдома, чи в гостях у знайомих і друзів),
чи, навпаки, в ситуаціях офіційних, скажімо, на засіданні вче-
ної ради або секції перекладачів у Спілці письменників Украї-
ни; чи виступав офіційним опонентом на захисті філологічної
дисертації – скрізь, принаймні зовні, почувався спокійно й не-
залежно. Це не означає, що він був неуважним до «деталей»,
до змісту того, що відбувалося навкруги або під його голову-
ванням. Навпаки.
Я наведу два простих життєвих приклади (з різних часів).
Спочатку під час евакуації, у 1941–1942 роках. Уфа. Наша ро-
http://www.etnolog.org.ua
216
дина (мій батько, моя мати, мамина сестра, я і ще хлопчик,
трохи молодший від мене – Георгій (Зьозя) – син маминої по-
други – лікаря-онколога, яка часто залишала його в нас) меш-
кає в маленькій кімнатці (9 квадратних метрів) комуналь-
ної квартири у досить великому за розмірами, але абсолютно
холодному (без опалення) Будинку спеціалістів. Сюди часто
приходять до нас у гості «на літературні розмови» і Рильські
(Максим Тадейович, Катерина Миколаївна – його дружина – і
їхній син Богдан – мій одноліток і однокласник). Діти (тобто
Богдан, Зьозя і я) сидимо за браком місця на колінах у дорос-
лих. Рильський і мій батько жваво дискутують про перекла-
ди, які робить Рильський (з польської мови – «Пана Тадеуша»
А. Міцкевича; з французької – «Сірано де Бержерака» Е. Рос-
тана, а з російської – «Каменного гостя» О. Пушкіна). Що ж
до польської оригінальної поезії ХХ ст., то це окремі вірші й
сентиментальна поема «Piotr Płaksin» Юліана Тувіма. Хочу до
цього додати, що пізніше саме Рильський напише і книжку-
есе «Про Адама Міцкевича», буде автором дуже змістовної
передмови до книжечки «Вибраних творів» Ю. Тувіма україн-
ською мовою.
Надсилаючи вже у післявоєнний час (кінець 1940-х років)
у подарунок моєму батькові свій виданий переклад «Сіра-
но де Бержерака» Е. Ростана окремою книжкою, Максим Та-
дейович не випадково зробив там симпатичний напис своє-
му «філологічному» консультантові із застереженням: «Я не
сумніваюсь, дорогий Леоніде Арсенійовичу, що Ви тут знай-
дете чимало відхилень від нормального наголосу. Не вби-
вайте мене за це!» Поясню, що означало це «застереження».
Це був наслідок пристрасних «дискусій» між філологами-
друзями про те, якою мірою треба зберігати в сучасному
(максимально наближеному до оригіналу – за настановою)
перекладі лексику, метафорику й «наголошеність» оригіна-
лу – видатного твору з минулих часів. Це стосується повною
http://www.etnolog.org.ua
217
мірою і «Сірано де Бержерака» (французька мова має постій-
ний наголос на останньому складі), і «Пана Тадеуша» (поль-
ська мова має постійний наголос на передостанньому скла-
ді), і «Каменного гостя» (російська мова, як і українська, має
рухомий наголос). При цьому в сучасному перекладі (на-
віть при максимальному збереженні провідної образнос-
ті й ритмо мелодики оригіналу) треба враховувати насампе-
ред інте рес і коло уявлень сучасного українського читача. До
того ж, за своїм історично-соціальним контекстом усі на-
звані твори («Пан Тадеуш» – поема; «Сірано де Бержерак» і
«Каменный гость» – п’єси) пов’язані з дією в аристократич-
ному середовищі, з відповідною лексикою й ритмомелоди-
кою, що нічого спільного з фольклором не мають, де фігуру-
ють і конкретні розмовні діалоги персонажів.
Цікаво, що і Максим Тадейович, і мій батько під час сво-
їх «філологічних дискусій» жваво радилися з присутніми там
жінками – Катериною Миколаївною і моєю мамою, котрі віль-
но володіли і російською, і французькою мовами. Та що най-
цікавіше – і з нами, дітьми (Зьозя і я вже тоді непогано зна-
ли французьку мову). Питаючи цілком серйозно: а що з цього
приводу гадаєш ти, Юлю? Що гадаєте ви, Богдане і Зьозя?
Багатьма роками пізніше, видаючи в Інституті літератури
ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР французькі переклади Рильсько-
го і аналізуючи професійно, як полоністка, переклади Риль-
ського з польської літератури (зокрема, поезії Юліана Тувіма –
одного з «провідних авторів» моїх літературознавчих статей і
монографій), я звертала увагу: і в самих текстах, і в примітках
до них – конкретні сліди «українських» дискусій, навіть тих
«зауважень», які робили тоді Богдан, я і Зьозя.
Колись увечері, будучи в гостях уже в нас удома – в Києві, на
вул. Михайла Коцюбинського, майже поряд з Будинком літера-
торів, де він жив, – Максим Тадейович раптом покликав мене,
тоді ще студентку, до себе і сказав із усмішкою: «Хочеш, Юлю, я
http://www.etnolog.org.ua
218
тебе швидко й добре навчу перекладати вір ші? От – поки мама
й тато зайняті розмовою з Катериною Миколаївною. Ти які
мови знаєш? Які добре, які посередньо, які погано?» Я сказа-
ла, що добре (вільно) знаю російську й українську, досить доб-
ре французьку й польську, посередньо – англійську і погану-
вато – німецьку й чеську, тобто читати і дещо розуміти можу,
а ось говорити (на відміну від польської, французької і навіть
анг лійської) не можу зовсім. «Це не має значення, – зазначив
Максим Тадейович. – Головне, що ти відчуваєш ритмомелодику
цих мов, орієнтуєшся в лексиці, а відповідно, і в літературі, зо-
крема в поезії. Ти пишеш непогані оригінальні вірші та досить
вдумливо аналізуєш переклади, а цього достатньо для вміння
перекладати. Отже, ніколи не прагни перекладати точно (щодо
лексики, щодо ритмічного рядка – це все одно неможливо). Ні-
коли не читай праць з теорії віршування, взагалі щонайменше
з теорії літератури (це – не математика, і знання таблиці мно-
ження нічого тобі не дасть у твоїй творчій роботі). Ніколи не
берись перекладати те, що тобі персонально не подобається,
хоч би як його хтось вихваляв! Ніколи не перекладай на замов-
лення, за гонорар, хоч би як він був тобі потрібний! Прочитай
оригінал; нехай він увійде до твоєї душі, і ти захочеш його пе-
рекласти, просто відчуватимеш необхідність – творчу – його
перекласти рідною мовою, для рідного тобі читача, але, відчу-
ваючи його обов’язковий іноземний контекст, який навіть у ро-
мантиків (польських, французьких, навіть німецьких і чеських)
не буде тим самим, хоч і з однієї доби. Враховуй і смаки сучас-
ного тобі читача, якщо навіть і йдеться про творчість письмен-
ника давнього. І уважно стеж за лексикою (щонайменша похиб-
ка в лексиці, і твір романтичний стане сатиричним, пародією
на оригінал, а твір сатиричний – перетвориться на щось роман-
тичне й ліричне). Отже, Юлю, дерзай!»
А ось ще один уже «побутовий» приклад поводження Мак-
сима Тадейовича в Уфі в нашій славнозвісній кімнаті. Удома
http://www.etnolog.org.ua
219
були тільки ми з батьком. Він хворів і лежав на своєму ліж-
кові, а я в протилежному кутку робила на маленькому столи-
ку свої уроки (була тоді ученицею 4-го класу). Над головою
в мене на товстій вервечці сушилася наша спідня білизна, бо
господарі хати (місцеві жителі) пускали нас тільки до ванної
кімнати і до туалету, а до кухні, де була плита, – ні. Тож ми і
їли, і спали, і милися, і сушили наші речі лише тут, на цих 9-ти
квадратних метрах. Так от, до нас завітав Рильський з Михай-
лом Стельмахом (тоді ще нікому не відомим військовиком).
Максим Тадейович привів його до нас з тим, щоб мій батько
(як знавець літератури, зокрема поезії, чию думку Рильський
дуже поважав) послухав вірші Стельмаха. Стельмах почав чи-
тати, мій батько був у захваті й одразу ж пророкував йому «ве-
лике літературне майбутнє».
А тепер про те, «побутове», що я хотіла сказати. Я сиділа
в кутку, за столиком; Рильський на стільці, а Стельмах, стоя-
чи, зніяковіло читав свої вірші. Раптом Максим Тадейович зу-
пинив його і сказав мені стиха: «Юлю! Сядь на ліжко батька,
а я пересяду на твоє місце». Так і зробили. Мій батько спитав
здивовано: «Що сталося?» – «Та нічого, Леоніде Арсенійови-
чу! – спокійно відповів Рильський. – Просто Михайло, читаю-
чи “романтичні” вірші, весь час дивиться на цю білизну, котра
тут сушиться. За Юлиною худенькою дитячою спиною оті білі
штани мають вигляд за своїм справжнім призначенням, а за
моєю широкою спиною скидатимуться на “білі вітрила”».
А ось інший, також побутовий випадок, який, на мій погляд,
дуже виразно характеризує і громадянську, і життєву позицію
Рильського. У 1959 році велика літературно-наукова делега-
ція (на чолі з Рильським) поїхала до Кременця і до Тернополя
святкувати ювілей Юліуша Словацького – не лише видатного
польського письменника, а й людини, що була розумом і сер-
цем пов’язана з Україною. Згідно з програмою тодішніх уро-
чистостей, наша делегація (де було й чимало жінок, скажімо, і
http://www.etnolog.org.ua
220
член-кореспондент АН УРСР Ніна Євгенівна Крутікова, і ви-
кладачка університету Станіслава Йосипівна Левінська, і спів-
робітниця Інституту фольклору, мистецтвознавства та етно-
графії АН УРСР Вікторія Арсенівна Юзвенко, і також я) була
запрошена до відвідування Почаївської лаври в тій місцевос-
ті. Там «панував» тоді чоловічий монастир (з «тяжким» уста-
вом), і взагалі господарями лаври були ченці. Коли наша деле-
гація прибула туди (звичайно, тільки пішки), ченці (кремезні
чоловіки з рум’яними обличчями і у специфічному одязі) ви-
йшли нам назустріч, але не зважали жодним чином на нас, на-
томість зверталися дуже ввічливо, навіть «уклінно» тільки до
Максима Тадейовича, демонструючи виняткові знання в галу-
зі його оригінальної поезії (навіть найновіших і найповніших
видань) і його перекладів. Саме його запросили вони попрацю-
вати в бібліотеці Почаївської лаври, яка славилася своїм уні-
кальним книжковим зібранням, а потім – повечеряти разом з
ними (вони продемонстрували крізь відчинені двері розкіш-
ної трапезної ряди столів, вкритих сліпучо білими скатерти-
нами, із порцеляновим посудом найвищої якості).
Максим Тадейович спокійно і ввічливо подякував їм за ува-
гу до його творчості, підписав навіть одну зі збірок, що вже
була в руках ченців; подякував за можливість попрацювати в
бібліотеці, але мусив відмовитися від цього, бо не мав часу як
голова делегації; від вечері в їхній трапезній також відмовив-
ся, оскільки він не може піти туди сам-один, залишивши за
дверима інших чоловіків із цієї делегації, а тим більше числен-
них жінок.
Хочеться ще згадати знаменний епізод з літературної діяль-
ності Рильського, про який, мабуть, розповісти «професійно»
не може вже ніхто, бо цих людей, на жаль, тепер немає на світі.
Маю на увазі його доповідь на ІV Міжнародному з’їзді славістів
у Москві 1958 року «Художній переклад з однієї слов’янської
мови на іншу». Цей з’їзд називається четвертим (бо врахову-
http://www.etnolog.org.ua
221
вали ті міжнародні славістичні конференції, що відбувалися в
ХІХ ст.), але насправді він був першим у культурно-науковому
житті слов’янства ХХ ст. Зазначу, між іншим, що такі з’їзди
міжнародного масштабу (де фігурує мовознавча, літературо-
знавча, фольклористична й культурно-історична проблемати-
ка, яка стосується саме слов’янського світу і міжслов’янських
зв’язків) відбуваються відтоді кожні п’ять років у якомусь
із великих міст слов’янських країн. Щодо ІV Міжнародного
з’їзду славістів 1958 року, то його значення було винятковим у
науково-культурному житті всього слов’янського світу. З до-
повідями, співдоповідями й повідомленнями виступали най-
авторитетніші науковці зі слов’янських країн та Західної Єв-
ропи й США і навіть з Австралії. Україна мала тут блискучий
«дебют», хоча б у доповіді академіка О. І. Білецького «Україн-
ська література серед інших слов’янських літератур» (доповідь
дуже вдало проголосив саме він, однак писали її колективно
в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР). Блиску-
чою була (і щодо змісту, і щодо проголошення) суто індиві-
дуальна доповідь М. Т. Рильського про художній переклад з
однієї слов’янської мови на іншу. Тут він максимально вико-
ристав власний багаторічний досвід перекладача (залучаючи і
свої переклади з французької літератури). Доповідь Рильсько-
го була цікавою (вона залишається такою і в наш час, хоча те-
пер є безліч серйозних робіт у галузі перекладознавства, а тоді
це була новина), вона становила і становить інтерес не лише
своїм фактичним матеріалом, а й викладом провідних прин-
ципів сучасної української теорії перекладу: щодо перекладів
«максимально точних», тобто таких, що відповідають оригі-
налові, наскільки це можливо у поетичному творі; щодо пе-
рекладів «свідомо творчих»; щодо «доповнень» і «свідомих
втрат»; щодо «компенсації образу» (перенесення певного об-
разу чи висловлення з одного місця тексту в інше); передачі
приказок і прислів’їв, афористичних висловлювань, відомих у
http://www.etnolog.org.ua
222
літературі; окремих «свідомих збоїв» ритмомелодики; переда-
чі архаїзмів і, навпаки, неологізмів тощо. Наводив Рильський
і цікаві приклади – абсолютно виправдані щодо «зміни образ-
ності», скажімо, коли французькою мовою йдеться конкретно
про дощ (а він жіночого роду – la pluiе), а українською мовою
дощ чоловічого роду, отже, треба змінювати в перекладі весь
«поетичний антураж».
Пізніше М. Т. Рильський брав участь і в колективній допо-
віді, головним чином фольклористичного спрямування, на
V Міжнародний з’їзд славістів 1963 року. Можна ще багато ці-
кавого розповідати про Рильського як вимогливого й водно-
час демократичного директора Інституту мистецтвознавства,
фольклору та етнографії АН УРСР або про його діяльність на
посаді голови Українського комітету славістів з 1961 року і аж
до його смерті.
Коли я тепер відвідую Музей Рильського в Голосієві, я іно-
ді (правда, переважно лише подумки) вношу певні корективи
до того, що там говориться і фіксується (на підставі докумен-
тів), бо документація паперова не завжди дає вичерпні й абсо-
лютно правильні відповіді при характеристиці видатних лю-
дей. З другого боку, саме там «випливають» у мене в думках
призабуті вже спогади і бажання їх опублікувати, поповнити
й узагальнити.
http://www.etnolog.org.ua
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-43480 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0051 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T10:52:03Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Булаховська, Ю.Л. 2013-04-29T09:46:05Z 2013-04-29T09:46:05Z 2011 Дещо зі спогадів про Максима Рильського / Ю.Л. Булаховська // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2011. — Вип. 9. — С. 214-222. — укр. XXXX-0051 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43480 uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Слов’янський світ Спогади і матеріали Дещо зі спогадів про Максима Рильського Article published earlier |
| spellingShingle | Дещо зі спогадів про Максима Рильського Булаховська, Ю.Л. Спогади і матеріали |
| title | Дещо зі спогадів про Максима Рильського |
| title_full | Дещо зі спогадів про Максима Рильського |
| title_fullStr | Дещо зі спогадів про Максима Рильського |
| title_full_unstemmed | Дещо зі спогадів про Максима Рильського |
| title_short | Дещо зі спогадів про Максима Рильського |
| title_sort | дещо зі спогадів про максима рильського |
| topic | Спогади і матеріали |
| topic_facet | Спогади і матеріали |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43480 |
| work_keys_str_mv | AT bulahovsʹkaûl deŝozíspogadívpromaksimarilʹsʹkogo |