Бесіди митця про народ і красу
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Слов’янський світ |
|---|---|
| Datum: | 2011 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2011
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43481 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Бесіди митця про народ і красу / Н.С. Шумада // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2011. — Вип. 9. — С. 223-229. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-43481 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Шумада, Н.С. 2013-04-29T09:47:30Z 2013-04-29T09:47:30Z 2011 Бесіди митця про народ і красу / Н.С. Шумада // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2011. — Вип. 9. — С. 223-229. — укр. XXXX-0051 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43481 uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Слов’янський світ Спогади і матеріали Бесіди митця про народ і красу Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Бесіди митця про народ і красу |
| spellingShingle |
Бесіди митця про народ і красу Шумада, Н.С. Спогади і матеріали |
| title_short |
Бесіди митця про народ і красу |
| title_full |
Бесіди митця про народ і красу |
| title_fullStr |
Бесіди митця про народ і красу |
| title_full_unstemmed |
Бесіди митця про народ і красу |
| title_sort |
бесіди митця про народ і красу |
| author |
Шумада, Н.С. |
| author_facet |
Шумада, Н.С. |
| topic |
Спогади і матеріали |
| topic_facet |
Спогади і матеріали |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Слов’янський світ |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| issn |
XXXX-0051 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43481 |
| citation_txt |
Бесіди митця про народ і красу / Н.С. Шумада // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2011. — Вип. 9. — С. 223-229. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT šumadans besídimitcâpronarodíkrasu |
| first_indexed |
2025-11-25T08:45:07Z |
| last_indexed |
2025-11-25T08:45:07Z |
| _version_ |
1850511208400027648 |
| fulltext |
223
Н. С. Шумада
БЕСІДИ МИТЦЯ ПРО НАРОД І КРАСУ
Як багато ще не сказано людям, які коштовні скарби не
встиг передати їхній щедрий наставник – Максим Тадейович
Рильський! Його співрозмовниками були тисячі й тисячі лю-
дей, яких він любив і які платили йому такою самою щирою і
світлою любов’ю. Коли зі сторінок «Вечірнього Києва» звуча-
ла бесіда Рильського, здавалося, ніби після трудового дня зі-
бралася у присмерку велика родина і слухає неквапливі слова
старого, мудрого батька.
Хто мав щастя чути, як говорив Максим Тадейович, висту-
паючи перед тисячною аудиторією чи перед порівняно неве-
ликою групою людей, той пам’ятає, що він майже ніколи не
підвищував голос, був обережний щодо жестикуляції, а гово-
рив так, наче ділився з найближчими друзями своїми розду-
мами, своєю радістю чи бідою. І кожне його слово западало в
душу, закарбовувалося назавжди.
Отак і у «Вечірніх розмовах» 1 – їхні сердечність і невиму-
шеність справді створюють цілковиту ілюзію живоплинної
імпровізованої бесіди, зігрітої м’яким, ласкавим, як промін-
ня призахідного сонця, гумором, тією незлобивою, але влуч-
ною іронією, що іноді вчувається тільки в натякові, короткому
штрихові, ніби оповідач, ледь посміхаючись, каже: «розумно-
му досить».
Ці бесіди стосувалися найрізноманітніших питань сучас-
ності й минулого: тут були і дорогі його серцю спогади про
рідне село і розумних, талановитих односельчан; подорож-
ні нотатки, літературні портрети друзів-письменників, ком-
позиторів, акторів; відповіді на численні листи, роздуми про
мистецтво, побут і культуру народу.
http://www.etnolog.org.ua
224
Максим Тадейович блискуче володів умінням навіть про
найскладніші речі говорити просто, але ніколи не спрощено.
Навпаки, «Вечірні розмови», хоч і розраховані на людей з різ-
ним рівнем знань і культури, вражають своєю глибиною. Якої
б теми не стосувалася «Розмова», вона завжди містила якесь
широке узагальнення, висновок, виношену й вивірену думку
митця і вченого.
Ясні естетичні позиції, колосальна ерудиція дозволяли
йому висловлювати важливі, часто новаторські судження з
питань літературознавства, фольклористики, образотворчо-
го й театрального мистецтва, музики, історії, етнографії й ба-
гатьох інших галузей гуманітарних наук; ці судження будили
творчу думку, рухали науку вперед.
При всій жанровій різноманітності й багатотемності «Ве-
чірніх розмов» вони мають спільне спрямування: «Народ і кра-
са» – так назвав автор лише одну зі своїх бесід, але так, власне,
могла б називатися майже кожна з них, тому що возвеличення
краси і сили народного генія, який творить невмирущі духов-
ні й матеріальні цінності, є лейтмотивом усієї книжки.
М. Рильський закликає пильно вивчати творчу діяльність
трудового народу, бо саме вона «була і буде надалі міцним, за-
пліднюючим ферментом у мистецтві, в літературі». Народна
творчість дає багатющий матеріал для того, щоб уявити, поба-
чити минуле народу в конкретних емоційних картинах, щоб до-
відатися про думки і прагнення народу. «Хто не знає свого ми-
нулого, той не гідний свого майбутнього» – любив повторювати
Максим Тадейович. Знання про минуле озброює людину, допо-
магає їй правильно оцінювати сучасне і прозирати в майбутнє.
Обстоюючи думку про необхідність глибше вивчати і щед-
ріше користуватися мистецьким багатством, нагромадженим
народом у минулому, Рильський підкреслює діалектичний
зв’язок сучасного і минулого мистецтва: «Справжнє мисте-
цтво завжди оглядається назад, але дивиться воно незмінно
http://www.etnolog.org.ua
225
вперед… А попереду – повне прекрасної складності нове жит-
тя, і ловити паростки цього нового життя, міцно держачи в
руках зброю, викувану століттями, – найвище завдання і най-
почесніший обов’язок митця».
Такою мистецькою зброєю, яка допомагає письменнико-
ві оволодіти вершинами поетичної майстерності, є, на думку
М. Рильського, глибоке засвоєння і творче осмислення фольк-
лору. Народну пісню, казку, легенду він називає живою водою
для книжної поезії, без якої немислимі були б найкращі зраз-
ки класичної літератури. «Пророчий початок Шевченкового
“Кавказу” міг виникнути тільки тому, що Шевченко знав міф
про титана Прометея. Цей міф, до якого стільки разів звер-
талася світова література від Есхіла до Гете, від Міцкевича до
Лесі Українки, – цей міф у Шевченка набрав цілковито свого
шевченківського характеру… Але ж міф цей і сам по собі був
величезним зльотом людської мислі, і саме тому Шевченко об-
рав його за знаряддя».
У народу вчилися Пушкін і Горький, кращі твори наших су-
часних письменників також нерозривно пов’язані з фольк-
лором; з пісенного джерела випливає «Тихий Дон» Шолохо-
ва, найчистіші барви народної поезії ввібрали в себе романи
Стельмаха, Яновського, Гончара. «Таких прикладів дуже бага-
то, їх не убгаєш не тільки в “Вечірню розмову”, а й у товсту
книгу, – зазначає Максим Рильський. – А проте, треба писа-
ти і товсті книги – про народну творчість, про народне розу-
міння краси».
Поет, закоханий у красу і мудру простоту народної пісні,
раз у раз привертає до них увагу своїх сучасників. Він радить
відновити виконання в мистецьких колективах традиційних
щедрівок і колядок, які, на його переконання, будили здорове
естетичне почуття.
Україна дзвенить безліччю прекрасних пісень, їх – море,
і не слід його зводити до вузенького, хай і гарного струмка.
http://www.etnolog.org.ua
226
«Самі-но цикли козацьких, гайдамацьких, чумацьких, заро-
бітчанських, рекрутських пісень – минаю вже пісні про ко-
хання, про родинне життя, про громадські справи – являють
собою таке ідейне, тематичне, мелодійне, словесне багатство,
що аж дух захоплює!» І як же гірко нарікав Максим Тадейович
на те, що так недбало, не по-хазяйськи обходяться з пісенни-
ми покладами «воїни музичної зброї» – композитори, співаки,
лектори й автори радіо- і телепередач – якраз ті, кому належа-
ло б робити все для пропаганди народного мистецтва. І своїм
«братам по перу» – письменникам – автор «Вечірніх розмов»
ставить на карб неувагу до народної поезії. Адже існувала в
нас до війни фольклорна секція при Спілці письменників,
яка тепер чомусь розпливлась у тумані, каже він і наполегли-
во радить поновити її діяльність. Усі працівники культурного
фронту мають об’єднати свої зусилля в боротьбі з несмаком, зі
збідненим розумінням народності й національності в мисте-
цтві, щоб остаточно зникли з наших підмостків оті неправдо-
подібні вульгарні вбрання співачок деяких ансамблів, щоб
не виступали фігуристи в «червоних штанях оксамитних, які
дуже пасували Семену Палієві, але зовсім не годяться для ба-
лету на льоду».
Одверто глузуючи з тих, хто і досі ще продовжує, за го-
стрим висловом Саксаганського, «дражнити хохла», Максим
Тадейович знову і знову нагадує, що національність і народ-
ність, скажімо, одягу полягає зовсім не в тому, щоб одягти,
наприклад, Миколу Платоновича Бажана в кармазиновий
жупан і широкі, як Чорне море, шаровари чи кептар, або чу-
марку, а в тому, щоб тактовно й доречно використовувати
кращі народні традиції. «Розгорнімо недавно виданий у Ки-
єві альбом із серії “Українське народне мистецтво” – альбом,
присвячений убранню, заглянемо в розділ “Моделі сучасно-
го вбрання за українськими народними мотивами”. Їй богу.
Є там чого повчитися нашим модницям та й модникам».
http://www.etnolog.org.ua
227
Непримиримо ставився поет до виконання співаками
псевдо народних, заяложених творів, які вже давно набили
оскому, до тих пісень, «яким далеко, як до неба, до справжньо-
го фольклору, – на чолі їх стоїть славнозвісна “Гандзя”».
У розмові «Дивлюсь на афішу та й думку гадаю» М. Риль-
ський звертається до артистів, насамперед до численних сво-
їх друзів з проханням виступати зі строго продуманими про-
грамами, зокрема програмами, складеними з народних пісень,
щоб у концертах на повну силу звучали знамениті лисенків-
ські обробки народних пісень; щоб були повернуті до життя
напівзабуті праці Кирила Стеценка, Філарета Колесси, Олек-
сандра Кошиця, Леонтовича, Степового, Демуцького, Вахня-
нина і Нижанківського.
Роздумуючи над найскладнішими проблемами фольклорис-
тики й літературознавства, М. Рильський вважав, що дійти до
плідних практичних висновків можна лише обмінюючись дум-
ками, дискутуючи, залучаючи до обговорення цих проблем як-
найширше коло людей, зацікавлених у розвиткові науки, мис-
тецтва і культури. Тому він виносить на сторінки газети свої
міркування щодо аспектів, вивчених ще недостатньо.
Таким складним питанням є питання народності й націо-
нального мистецтва. Для його прояснення М. Рильський спира-
ється на висловлювання Пушкіна, Гоголя, Шевченка, розвиваю-
чи їхні думки, він підкреслює, що національність і народність
мистецтва не можна зводити лише до зовнішніх фольклорно-
етнографічних ознак, бо національність і народність насампе-
ред є виявом характеру народу, тих його особливостей, що ви-
роблялися протягом століть історичного процесу та залежать
від суспільно-економічного розвитку, а також певною мірою
і від географічних умов. Ці риси в жодному разі не слід роз-
глядати як «одвічні і довічні, ніби вони – щось закам’яніло-
непорушне. Вони розвиваються, як і все на світі. Розвиваються
за своїми законами, якими нікому не вільно нехтувати».
http://www.etnolog.org.ua
228
Одночасно М. Рильський застерігав від механічного пере-
несення законів та особливостей одних явищ людської діяль-
ності на інші, наприклад, проблем економічного і політично-
го життя народів на проблеми розвитку поезії чи музики і
міжнародний обмін культурними цінностями. Разом з тим,
він закликав завжди мати на оці постійний взаємозв’язок,
взаємовплив і взаємозумовленість усіх аспектів історично-
го процесу.
Питання про національний характер фольклору й літера-
тури М. Рильський завжди пов’язував із питанням про їхнє
соціальне звучання і наголошував на тому, що передову, світ-
лу частину нації становлять люди праці, трудящі, і саме їм
«дано нині розвивати свою культуру на всю потужність, пе-
ред ними – створення нового світу… Наше мистецтво націо-
нальне, але не можна, щоб воно ставало вузько національним,
обмежено національним».
У «Вечірніх розмовах» розглядаються також проблеми
відображення у фольклорі народного світогляду, етики, ес-
тетики й моралі. Вказуючи на величезне виховне значення
фольклору, М. Рильський зауважує, що однією з основних тем
міфів і казок усіх віків і всіх народів, усіх великих світових ху-
дожніх творів є тема дружби й вірності, яка протиставляється
темі ворожнечі й зради.
Уміле використання мудрих народних казок, легенд,
прислів’їв дає в руки педагогів «ключі від найдорожчого скар-
бу» – від серця й розуму дітей. Але тут абсолютно неприпус-
тиме вільне поводження з матеріалом. Непоправної шкоди
розвиткові дитячого мислення, виробленню естетичного сма-
ку завдають ті, хто замість чистого золота народної мудрості,
підносить дітям свої ремісницькі підробки.
«Правда, завжди правда» – під таким девізом жив М. Риль-
ський, не терплячи жодного фальшу ні в житті, ні в мистецтві.
«Усякий фальш, неправдивість, нещирість, нечесність ми по-
http://www.etnolog.org.ua
229
винні нещадно картати і карати, де б ми їх не побачили» – на-
голошував він.
М. Рильський був прекрасним знавцем слов’янського
(і не тільки слов’янського) фольклору; він багато зробив у
справі популяризації кращих зразків поетичної творчості
слов’янських народів. Чимале місце серед них займають пе-
реклади із сербського героїчного епосу, якими Максим Риль-
ський гаряче захоплювався. З глибокою пошаною ставився
поет до В. Караджича – основоположника сербської літера-
турної мови, невтомного збирача скарбів народної творчості.
Максим Рильський адресував свої роздуми сучасникам,
землякам, друзям. «Я бачу їх перед собою, – говорив він, – я
чую гарячі потиски їхніх долонь. Я розмовляю з ними, як з
рідними».
Ми теж чуємо живий голос Рильського, перечитуючи його
«Вечірні розмови».
Щирі й глибокі його роздуми про народ і його духовне
багатство, підхоплені великим загоном українських діячів
культури й науки, звучать сьогодні на повну силу, бо питан-
ня, підняті поетом-мислителем, мають велику теоретичну й
громадсько-політичну вагу.
ПриМітки:
1 Усі «Вечірні розмови» М. Т. Рильського, що публікувалися
в 1960–1963 роках на сторінках газети «Вечірній Київ», були
видані під цією самою назвою окремою книжкою (К. : Держ-
літвидав України, 1964).
http://www.etnolog.org.ua
|