Кераміка у творчості буковинських художників 1980–2000-х років

У статті розглянуто розвиток буковинської образотворчої кераміки протягом останніх десятиліть, проаналізовано творчість професійних художників, зосібна П. Грицика, С. Вірсти, І. Салевича, К. Гребенщик, родини Римарів, у доробку яких є керамічні композиції. The article reviews the development of Buko...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Студії мистецтвознавчі
Date:	2010
Main Author:	Міщенко, І.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Subjects:	Критика
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43491
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Кераміка у творчості буковинських художників 1980–2000-х років / І. Міщенко // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2010. — № 2(30). — С. 42-49. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860171775479906304
author	Міщенко, І.
author_facet	Міщенко, І.
citation_txt	Кераміка у творчості буковинських художників 1980–2000-х років / І. Міщенко // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2010. — № 2(30). — С. 42-49. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Студії мистецтвознавчі
description	У статті розглянуто розвиток буковинської образотворчої кераміки протягом останніх десятиліть, проаналізовано творчість професійних художників, зосібна П. Грицика, С. Вірсти, І. Салевича, К. Гребенщик, родини Римарів, у доробку яких є керамічні композиції. The article reviews the development of Bukovynian fine art ceramics of recent decades, analyzes the work of professional artists, in particular, P. Hrytsyk, S. Virsta, I. Salevych, K. Hrebenshchyk, the Rymar family which oeuvre includes ceramic compositions.
first_indexed	2025-12-07T17:59:03Z
format	Article
fulltext	КЕРАМІКА У ТВОРЧОСТІ БУКОВИНСЬКИХ ХУДОЖНИКІВ 1980–2000-х РОКІВ Ірина Міщенко Критика Criticism У статті розглянуто розвиток буковинської образотворчої кераміки протягом останніх десятиліть, проаналізовано творчість професійних художників, зосібна П. Грицика, С. Вірсти, І. Салевича, К. Гребенщик, родини Римарів, у доробку яких є керамічні композиції. Ключові слова: кераміка, монументальні композиції, скульптура, ремінісценції. The article reviews the development of Bukovynian fine art ceramics of recent decades, analyzes the work of professional artists, in particular, P. Hrytsyk, S. Virsta, I. Salevych, K. Hrebenshchyk, the Rymar family which oeuvre includes ceramic compositions. Keywords: ceramics, monumental compositions, sculpture, reminiscences. 42 УДК 666.3 (738) – 477.85 Буковина – край, в якому протягом сто- літь існувала велика кількість гончарських осередків. Серед них чи не найвідомішим був промисел у селі Коболчин (нині – Сокирянського району), де виготовляли чорнолощені вжиткові речі з доволі неви- багливим геометричним декором (глеки, баньки, близнята, оздоблені гратчасти- ми лініями, ланцюжками з овалів). Проте від кінця 1980‑х років не йдеться навіть про найменше виробництво традиційної кераміки. Спробу відродити промисел, привнісши до нього риси, притаманні ви- творам Гавареччини, на початку 1990‑х ро ків здійснив професійний кераміст Яро‑ слав Славінський на базі колгоспу в селі Подвірне Новоселицького району Черні‑ вецької об ласті. Однак, проіснувавши близь ко чотирьох років, цех із виготовлення деко ративно‑ужиткових виробів припинив роботу через від’їзд майстра та його учнів. Тому, розглядаючи сучасний стан розвитку буковинської кераміки, можемо говорити тільки про творчість професійних художни- ків, здебільшого керамістів та скульпторів за фахом (П. Грицик, В. Гамаль, С. Вірста, І. Салевич, К. Гребенщик, Г. Римар, В. Ри‑ мар, В. Прокопенко, А. Піонтковський та ін.). У статті докладніше спинимося на мону- ментальних роботах П. Грицика, дрібній пластиці подружжя Римарів, скульптурі С. Вірсти та І. Салевича. Зауважимо, що більшість творів, ви- конаних на замовлення чернівецькими майстрами‑керамістами у 1980‑х роках, призначалася для оздоблення інтер’єрів або ж була сувенірною продукцією, що, певною мірою, вплинуло і на мистецький рівень таких робіт. Численні тарелі та пласти, частина з яких зберігається в колекції Чернівецького ху- дожнього музею, виготовлені випускницею відділення художньої кераміки Львівського училища прикладного мистецтва ім. І. Тру‑ ша Клавдією Гребенщик (1935 р. н.), яка тривалий час працювала в Чернівцях, а нині мешкає у США. Серед цих експона- тів – підкреслено декоративний таріль «Із сиром пироги...» (1975) з пласкими зобра- женнями голів козака й дівчини, збагаче- ними нечисленними, дотепно вирішеними рельєфними деталями; вписаний у коло міський краєвид, в якому здеформований пласт, доповнений дрібними накладними елементами, перетворюється на вуличку з відчутною перспективою і стриманими ко- льорами вечірнього освітлення. Подібна лаконічність присутня й у ви- рішенні невеликого за розміром пласта «Були собі дід та баба...», де неглибокий ІрИна МІщенко. кераМІка у тВорЧостІ букоВИнсЬкИх художнИкІВ… 43 рельєф узагальнених зображень увиразне- ний темно‑сірою поливою, що, заповнюючи впадини, утворює ефект додаткового світ- ла. Зазначимо, що К. Гребенщик часто по- єднувала в одній роботі блискучі полив’яні зображення та матові неглазуровані або тоновані ангобами деталі – тарелі «Місто», «Юність» (1979). На численних виставках експонува- лися виконані Валентиною Прокопенко (1946 р. н.) серії пластів за народними мо- тивами: «Святкові ворота», «Танок», «Сіно‑ кіс» (усі – 1979), «Троїсті музики» (1982), «Дівчина», «Наречені» (обидва – 1983). Об’єднуючи в нескладні дво‑ трифігурні композиції доволі прості за формою фігурки з тонкого пласта з сітчастою або полотня- ною фактурою, автор урізноманітнює обра- зи неспокійним, іноді ажурним чи рельєф- ним тлом з гірляндами квітів та гілками. Не застосовуючи поливи, майстер прагне збагатити світлий тон випаленої глини ан- гобами та використанням солей, що надає творам активнішого колірного звучання. Щоправда, нагадуючи пасторальні сценки, ці роботи мають здебільшого дещо салон- ний характер. Не виходять за межі сувенірної продукції і витвори Бориса Шебрякова (1948–2003), який закінчив відділення художньої керамі- ки Косівського училища прикладного мисте- цтва (1968), а згодом – факультет живопису Інституту живопису, скульптури та архітек- тури ім. І. Ю. Рєпіна у Ленінграді (1977). Ранній період його творчості представле- ний намистами, невеликими, вписаними у форму тарелі, композиціями «Музиканти» (1979), «Кераміки» (1980), де горельєф і кругла скульптура поєднуються з гравію- ванням та полив’яним розписом. Серед робіт фахових буковинських ху‑ дожників‑керамістів 1980‑х років, що най‑ частіше являють собою необтяжливе за змістом декоративне оздоблення інтер’єру, вирізняються знаковістю та високою плас- тичною культурою монументальні пласти Петра Грицика (1944 р. н.) – випускника факультету кераміки Львівського інститу- ту прикладного і декоративного мистецтва (1968), в яких яскраво виражена естетика постмодернізму з властивою їй аналітич- ністю і водночас спонтанною експресивніс- тю. Працюючи в царині кераміки від кінця 1960‑х до середини 1980‑х років, він ви- конував здебільшого не поодинокі твори, а цикли робіт, об’єднаних спільною темою або принципом вирішення. Серед них – чо- тири композиції з шамотної маси для їдаль- ні Чернівецької організації УТОС (1987), які становлять цілісний ансамбль зі стінним розписом того ж автора. Використовуючи єдиний прийом – роз- ташування великих зображень‑символів на ввігнутій основі та увиразнюючи цим від- чуття просторової глибини, художник тво- рить пластичний образ світу людини, по- збавленої зору – світу, в якому не існують (у П. Грицика – приховані за запоною) звичні для нас видимі речі, де сприйняття оточен- ня передається лише через дотик, найтон- ші зміни рельєфу. Майстер ніби врізається в основу, широкими, сильно заглибленими контурами підкреслюючи гранично спро- щені силуети відтворених речей (птаха, що летить над гніздом; глека з яблуком поряд; мовби затиснутого в лещатах темряви об- личчя жінки з непозначеною зіницею; лінію обрію – як знак земних реалій; місяць над завісою). Зображуючи драперію, що асоці- юється із «закритістю» світу, неможливістю щось виправити, митець акцентує її майже фізично відчутну важкість, застосовуючи темну поливу в глибині складок. На відміну від рельєфної пелени, ледь позначеними опуклостями сприймаються хмари навкруги чітко вирізаного серпа місяця (згодом поді- бний мотив затемнення виникатиме і в ма- лярстві П. Грицика – «Затемнення» –1989). Поєднуючи ввігнуті й опуклі об’єми з май- же невловимими перепадами висоти, він досягає тонкої, ледь не живописної, роз- робки кожної площини, особливих м’яких ефектів освітлення, підсилених стриманим і водночас емоційно напруженим колірним вирішенням, в якому домінують складні брунатно‑зелені, сіро‑вохристі, блакитно‑ сірі й сіро‑зелені тони. Чи не найближче до традиційного ви- робництва стоять Галина та Володимир Римарі, які закінчили факультет керамі- ки Львівського державного інституту при- кладного і декоративного мистецтва, хоча крИтИка 44 в доробку цих авторів – не лише численні теракотові речі, а й монументальні дошки (В. Римар), малярство (Г. Римар). Керамічні твори родини Римарів можна розділити на кілька груп: скульптурні ком- позиції («Зернятко» Г. Римар), мистецьки вирішені утилітарні вироби (декоративний посуд, вази, кашпо) та дрібна пластика. До останньої входять, зокрема, і поширені в народному мистецтві свищики, цікаві по- єднанням сучасної пластики й узвичаєно- го світобачення. Прикметно, що свищики виготовляли і діти художників – Юрко та Марійка – нині випускники Львівської наці- ональної академії мистецтв. Римарі досить часто виконують тематичні композиції, що складаються з десяти та більше частин. Однією з найвдаліших є група «Коляда» (1995) – із зображеннями музик, що гра- ють на скрипках і сопілках, жіночого хору, дівчини з дзвіночком у руках та чоловіка з різдвяною зіркою. Підкреслюючи рух, митці творять на диво різноманітні, з майже не- розчленованими об’ємами фігурки, виді- ляючи в них лише окремі елементи – руки, музичні інструменти, і надаючи пластичної виразності рисам обличчя. Попри умовність стилізованих форм, такі свищики позначені вивіреною ясністю контурів, винахідливіс- тю деталей та індивідуальністю настрою. Г. Римар творить і теплий світ нібито звичних образів глиняних птахів (квочка з курчатами, ворона, сова, зозуля), звірів (зайці, собаки, лисички, коти, ховрашки, миші), риб, равликів, увиразнюючи найха- рактерніші анатомічні ознаки певних тварин або притаманні їм рухи, іноді максимально узагальнюючи форму, поєднуючи опуклі та заглиблені елементи з ритованими деталя- ми й орнаментом. Роботи Івана Салевича (1960 р. н.), який студіював мистецтво на факультеті мону- ментального та декоративно‑ужиткового мистецтва Московського вищого художньо‑ промислового училища (1987), відміче- ні поєднанням ремінісценцій класичного мистецтва з раціонально‑метафоричним мисленням сучасної людини. Серед них – встановлені в Чернівцях монументальні твори: пам’ятник поетові П. Целану (1992), монумент на честь героїв Буковинського куреня (1995), надгробний пам’ятник співа- кові Н. Яремчуку (1998), станкова та дрібна пластика. З‑поміж керамічних творів слід відзначити ранні роботи кінця 1980‑х років та виконані наприкінці 1990‑х – у 2000‑х ро- ках у шамоті скульптури «Велика породіл- ля», «Деметра» (обидві – 1998). Одними з найцікавіших робіт кінця 1980‑х років є «Горе», «Першоджерело» (всі – 1988). Лаконічність цілісного, м’яко окресленого силуету, подекуди доповнено- го ритуванням («Єгипетські ремінісценції»), ритмічна виразність композиції, побудо- ваної на зіставленні вертикальних і гори- зонтальних об’ємів («Горе») або домінанті прямовисного елемента («Пустельник», «Молитва», «Народження Венери») – зго- дом ці риси стануть визначальними для творчості художника. У скульптурі згада- ного періоду автор часто вдається до по- ліхромії – тонування ангобами у вигляді патьоків («Народження Венери»), солями металів («Горе»), поливами. Іноді митець надихається зразками давньоєгипетської й давньогрецької поліхромної пластики та, застосовуючи розпис, виконує твори, що викликають асоціації з нею («Подолянка»). Подекуди художник ніби повертається до вже використаних пластичних ідей, інтер- претуючи їх по‑новому. Так, «Пустельник», що виник наприкінці вісімдесятих років, перегукується зі встановленою у відомо- му керамічному осередку монументаль- ною «Посвятою Опішному» 2000 року. Підкреслене чоловіче начало в ній органіч- но поєднане з символічним зоб раженням нашарувань минулих епох, а селянський бриль стає німбом, ніби освячуючи акт творен ня. Вирізняється з‑поміж інших зворушливо‑ ясна, як втілення мрій‑спогадів, композиція «Острови мого дитинства» (1988), складний простір якої виникає за рахунок об’єднання в ньому окремо розташованих різномасш- табних елементів. Подібний принцип вирі- шення зустрічатиметься й у пластиці кінця 1990‑х років. У «Великій породіллі» (1998) саме фрагментарність надає скульптурі знаковості та багатовимірності, перетворю- ючи її на уособлення народження‑поділу. Обмежуючи зображення невеликою кіль- ІрИна МІщенко. кераМІка у тВорЧостІ букоВИнсЬкИх художнИкІВ… 45 кістю деталей, митець застосовує несподі- вані ракурси, загострює форми, прагнучи відтворити фізичну й емоційну напругу дії. У творчості І. Салевича присутні й еротичні мотиви. Часом провокативно‑ епатажні, подібні роботи позначені гострою виразністю обрисів та несподіваною від- вертістю. Одним із найцікавіших таких тво- рів стало «Вічне древо» (1999). Наприкінці 1990‑х років у доробку митця з’явилася й ціла низка варіацій на тему «Грації». М’якою й водночас пружною пластикою порівняно з чіткими обрисами скульптури кінця 1980‑х років вирізняється «Степова співачка» (2000). Відчуття мелодії тужли- вого співу і враження органічного вирос- тання схиленої жіночої постаті з землі, пе- редане пливкими контурами та увиразнене ритованим зображенням трави по низу, по- силюються асоціацією із середньовічною кам’яною пластикою українських степів. Подібний мотив виникає і у «Скіфській ма- донні» (2000), яка, проте, видається надто аморфною за формою. Практикує художник і поєднання ке- раміки з різними матеріалами (деревом, металом) або надання іншої образності звичним речам, перетворення їх на скла- дову частину інсталяцій. Такою є, зокрема, «Квітка нашої культури» (1990), в якій роз- биті чорнолощені коболчинські глечики та керамічні фрагменти з яскравим традицій- ним розписом стають символами румовища та воднораз сподівання на відродження. Значну кількість керамічних робіт ство- рив і скульптор Святослав Вірста (1962 р. н.). Проте, якщо І. Салевич та П. Грицик виконують композиції з пласта або ж засо- бами гончарства, то С. Вірста використовує лиття зі шлікера у гіпсову форму. Це дозво- ляє йому досягти виняткової пластичної виразності творів, коли півтони освітлення вимальовують об’єм, що лише поступово й часто несподівано розкривається при обер- танні скульптури. Самостійне, не шкільне засвоєння на- бутків класичного мистецтва дало змогу ви- брати з нього те, що найбільше відповідало потребі саме цього художника. Практично ж скульптура засвоювалася через роботу форматора, освоєння технологій і формот- ворчих засобів, якими користувалися різні за мистецькими уподобаннями автори, че- рез своєрідну «суперечку» з ними. Такими є ранні твори «Метелик» і «Хлопчик, що спі- ває» (обидва –1994 року). Як опрацювання пластичних ідей авангардного мистецтва початку ХХ ст. виникають побудована з найпростіших геометричних об’ємів, до- повнена пласкими накладними деталями «Жінка у спідниці» та поетична, виконана на контрастах опуклих і площинних елементів «Плинність» (обидві – 1992 року). Подібні риси помітні й у пластиці «Колискової для мене» (1999), м’яко‑опуклі зовнішні обриси якої переходитимуть в увігнуті згеометри- зовані площини, утворюючи діагональні перетинання форм та щоразу по‑іншому розкриваючись з різних точок зору. С. Вірсті притаманне також звернення до архетипів, до вивчення й використан- ня спільних для всього людства найдавні- ших – ще первісної доби символів, праг- нення віднайти лаконічну та всеохопну систему понять, осягнути глибинний са- кральний зміст давніх зображень, оновити, збагатити сучасну образну мову, відійти від реальності, відтворення – до асоціа- цій, знаковості зображення. Так виникають численні роботи‑паралелі «Палеолітична красуня» (1998), «Баба» (2003). Близьким до них за вирішенням став «Володар синіх гір» (2000), гранична лаконічність моноліт- ної форми якого, нагадуючи антропоморф- ні стели давнини, створює відчуття вкорі- неності постаті першопредка, неподільної єдності її з гірськими скелями. Твори митця постають своєрідними цик‑ лами, ніби ідея не полишає митця, чекаю- чи найповнішого свого втілення. Саме так виконані численні торси, в яких скульптор, здавалося б, ледь змінюючи пропорції, прагне віднайти досконалість: «Дві грації» (1997), «Єва» (1998). Цілком відмінними за образним ладом стали виконані в 1990‑х роках чоловічі по- статі. Точно окреслені, замкнуті силуети фронтально вирішених робіт, доповнені поліхромією та включенням фактури, від- творюють то відчуття дієвої творчої енергії («Поет»), то суворої самотності чи апатич- ності: «Чоловік в пальті» (1992), «Відсутній» крИтИка 46 (1996). Останній твір наділений не власти- вою художникові публіцистичністю, сповне- ний протесту проти збайдужіння, переда- ного застиглістю фігури чоловіка, що за- вжди обернений спиною до інших людей. Це сприйняття посилюється завдяки точно віднайденим ритованим деталям та кон‑ трастам чорно‑червоного тонування. Згодом у кераміці й у пластиці художника, виконаній в інших матеріалах, визначаться два напрями, які надалі існуватимуть па- ралельно: перетворення фігури людини на своєрідний орнамент з підкресленою ритмічністю геометричних елементів та втілення образів‑асоціацій, що позначають певний стан. Це особливо помітно в робо- тах початку 2000‑х років, де тонкі відтінки емоцій гармонюють із запрограмованою монументальністю вирішення. Так, у замкненій, цілісній формі «Сну малого гомосапієнса» (2000) реалістич- ність бачення парадоксально поєднується з узагальненістю знаку, а ледь уловимі пе- ретікання форми пом’якшуються матово‑ пористою фактурою шамоту. Саме в цій роботі стає помітним важливий для митця принцип, коли через пластику виявляється не сюжет, а поняття – «Я ніколи не ліпив людей, а – тишу, поезію» (С. Вірста). Творчі пошуки останніх майстрів нині визначають те, як розвиватиметься буко- винська керамічна скульптура, поступово віддаляючись від робіт, що ґрунтуються на літературній основі, та зворушливо‑стерео‑ типних сувенірних виробів (подекуди з оз‑ на ками кітчу) до складної за образністю, побудованої на асоціаціях та мистецьких паралелях пластики. Роботи буковинських художників‑керамістів 1980–2000‑х років поділяються на декілька груп: сувенірні вироби (твори К. Гребенщик, В. Прокопенко, Б. Шебрякова, Г. і В. Римарів); монументальні композиції (пласти П. Грицика); скульптура І. Салевича та С. Вірсти. Символічністю та високою пластичною культурою позначені твори П. Грицика, в яких яскраво виражена естетика постмодернізму з властивою їй аналітичністю і спонтанною експресивністю. Роботи І. Салевича відмічені поєднанням ремінісценцій класичного мис- тецтва з раціонально‑метафоричним мисленням сучасної людини. Прагнення віднайти універсальну систему пластичних формул, перейти від реальності до знаковості зобра- ження помітне у скульптурі С. Вірсти. Нині в образотворчій кераміці краю відбувається поступовий перехід від робіт, що ґрунтуються на літературній основі, та стереотипності сувенірних виробів до складної за образністю, побудованої на асоціаціях та мистецьких паралелях пластики. Ключові слова: кераміка, монументальні композиції, скульптура, ремінісценції. Works of Bukovynian ceramic artists of 1980–2000’s can be divided into several groups: sou- venir products (works of K. Hrebenshchyk, V. Prokopenko, B. Shebryakov, G. and V. Rymar); monumental compositions (reliefs of P. Hrytsyk); and sculpture: I. Salevych and S. Virsta. The P Hrytsyk’s works are signed with symbolism and high plastic culture; in his works the postmodern aesthetics is brightly expressed with characteristic analyticity and spontaneous expressiveness. The works of Ivan Salevych are distinguished by combination of reminis- cences of classical art with rational‑metaphorical thinking of modern human. The desire to find the universal system of plastic formulas, to move from reality to symbolic image is seen in the sculptures of Svjatoslav virsta. Nowadays, in fine art ceramics of the region takes place the gradually change from works based on the literary basis and stereotypical souvenir items to complex image plastic con- structed on associations and artistic parallels. Keywords: ceramics, monumental compositions, sculpture, reminiscences. РЕЗюМЕ / Summary 1 2 3 4 5 6 Святослав Вірста 1. Дві грації. 1997, шамот, тонування. 2. Палеолітична красуня. 1998, шамот 3. Плинність. 1992, шамот, тонування. 4. Колискова для мене. 1999, шамот 5. Сон малого гомосапієнса. 2000, шамот. 6. Володар синіх гір. 2000, шамот, тонування Іван Салевич 1. Єгипетські ремінесценції. 1993, шамот, поливи. 2. Горе. 1988, шамот, солі металів 3. Велика породілля. 1997, шамот. 4. Степова співачка. 2000, теракота, поливи 5. Деметра. 1998, теракота 1 2 3 4 5 ІрИна МІщенко. кераМІка у тВорЧостІ букоВИнсЬкИх художнИкІВ… 49 Работы буковинских художников‑керамистов 1980–2000‑х годов можно поделить на несколько групп: сувенирные изделия (произведения К. Гре бенщик, В. Прокопенко, Б. Шебрякова, Г. и В. Ры марей); мо ну ментальные композиции (пласты П. Грыцика); скульптура И. Салевича и С. Вирсты. Символичностью и высокой пластической куль- турой отличаются произведения П. Грыцика, в которых присутствует ярко выраженная эстетика постмодернизма с присущей ей аналитичностью и спонтанной экспрессивно- стью. Работы И. Салевича отмечены соединением реминисценций классического искус- ства с рационально‑метафорическим мышлением современного человека. Стремление отыскать универсальную систему пластических формул, перейти от реальности к знако- вости изображения присутствует в скульптуре С. Вирсты. Сегодня в изобразительной керамике края заметен постепенный переход от работ, в основе которых – повествовательность, и стереотипности суве нирных изделий к пла- стике, построенной на ассоциациях и художественных параллелях. Ключевые слова: керамика, монументальные композиции, скульптура, ремини сценции.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-43491
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1728–6875
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T17:59:03Z
publishDate	2010
publisher	Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
record_format	dspace
spelling	Міщенко, І. 2013-04-29T17:49:12Z 2013-04-29T17:49:12Z 2010 Кераміка у творчості буковинських художників 1980–2000-х років / І. Міщенко // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2010. — № 2(30). — С. 42-49. — укр. 1728–6875 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43491 666.3 (738) – 477.85 У статті розглянуто розвиток буковинської образотворчої кераміки протягом останніх десятиліть, проаналізовано творчість професійних художників, зосібна П. Грицика, С. Вірсти, І. Салевича, К. Гребенщик, родини Римарів, у доробку яких є керамічні композиції. The article reviews the development of Bukovynian fine art ceramics of recent decades, analyzes the work of professional artists, in particular, P. Hrytsyk, S. Virsta, I. Salevych, K. Hrebenshchyk, the Rymar family which oeuvre includes ceramic compositions. uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Студії мистецтвознавчі Критика Кераміка у творчості буковинських художників 1980–2000-х років Pottery in the Works of Bukovynian Artists of 1980s–2000s Article published earlier
spellingShingle	Кераміка у творчості буковинських художників 1980–2000-х років Міщенко, І. Критика
title	Кераміка у творчості буковинських художників 1980–2000-х років
title_alt	Pottery in the Works of Bukovynian Artists of 1980s–2000s
title_full	Кераміка у творчості буковинських художників 1980–2000-х років
title_fullStr	Кераміка у творчості буковинських художників 1980–2000-х років
title_full_unstemmed	Кераміка у творчості буковинських художників 1980–2000-х років
title_short	Кераміка у творчості буковинських художників 1980–2000-х років
title_sort	кераміка у творчості буковинських художників 1980–2000-х років
topic	Критика
topic_facet	Критика
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43491
work_keys_str_mv	AT míŝenkoí keramíkautvorčostíbukovinsʹkihhudožnikív19802000hrokív AT míŝenkoí potteryintheworksofbukovynianartistsof1980s2000s

Кераміка у творчості буковинських художників 1980–2000-х років

Institution

Similar Items