Уроки Чорнобиля (Висновки і рекомендації Міжнародної конференції «Двадцять років Чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє»)
Рік тому в багатьох країнах світу відбулися заходи з нагоди 20-річчя Чорнобильської катастрофи. У результаті з’явилися нові наукові дані, нові оцінки наслідків цієї безпрецедентної аварії. Особливо багато важливої інформації для роздумів і дій дала Міжнародна конференція «Двадцять років Чорнобильськ...
Saved in:
| Date: | 2007 |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2007
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/435 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Уроки Чорнобиля (Висновки і рекомендації Міжнародної конференції «Двадцять років Чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє») // Вісн. НАН України. — 2007. — N 4. — С. 23-41. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859777881651019776 |
|---|---|
| citation_txt | Уроки Чорнобиля (Висновки і рекомендації Міжнародної конференції «Двадцять років Чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє») // Вісн. НАН України. — 2007. — N 4. — С. 23-41. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| description | Рік тому в багатьох країнах світу відбулися заходи з нагоди 20-річчя Чорнобильської катастрофи. У результаті з’явилися нові наукові дані, нові оцінки наслідків цієї безпрецедентної аварії. Особливо багато важливої інформації для роздумів і дій дала Міжнародна конференція «Двадцять років Чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє», що відбулася в м. Києві 24-26 квітня 2006 р. Нещодавно вчені Національної академії наук України, фахівці Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства охорони здоров’я України, Академії медичних наук України, співпрацюючи з білоруськими і російськими колегами, завершили велику роботу з узагальнення підсумків цього
форуму і узгодження їх в МАГАТЕ, ВООЗ, Європейській комісії, організаціях
Німеччини і Франції, що відповідають за ядерну безпеку. Враховуючи значущість цього документу друкуємо його у повному викладі.
|
| first_indexed | 2025-12-02T09:16:01Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 4 23
АКТУАЛЬНО
УРОКИ ЧОРНОБИЛЯ
Висновки і рекомендації Міжнародної конференції
«Двадцять років Чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє»
Рік тому в багатьох країнах світу відбулися заходи з нагоди 20-річчя Чорно-
бильської катастрофи. У результаті з’явилися нові наукові дані, нові оцінки
наслідків цієї безпрецедентної аварії. Особливо багато важливої інформації
для роздумів і дій дала Міжнародна конференція «Двадцять років Чорнобиль-
ської катастрофи. Погляд у майбутнє», що відбулася в м. Києві 24-26 квітня
2006 р. Нещодавно вчені Національної академії наук України, фахівці Мініс-
терства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від
наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства охорони здоров’я Ук-
раїни, Академії медичних наук України, співпрацюючи з білоруськими і росій-
ськими колегами, завершили велику роботу з узагальнення підсумків цього
форуму і узгодження їх в МАГАТЕ, ВООЗ, Європейській комісії, організаціях
Німеччини і Франції, що відповідають за ядерну безпеку. Враховуючи значу-
щість цього документу друкуємо його у повному викладі.
I. ВСТУП
Ці висновки та рекомендації Міжнарод-
ної конференції «Двадцять років Чор-
нобильської катастрофи. Погляд у майбут-
нє» базуються на матеріалах, представле-
них, зокрема, у національних доповідях Бі-
лорусі, Російської Федерації та України, з
урахуванням основних положень таких до-
кументів:
• висновки та доповіді Чорнобильського
форуму (2003–2005) і Міжнародної кон-
ференції «Чорнобиль: погляд в минуле
для поступу вперед», 6–7 вересня 2005
р., м. Відень (Австрія);
• висновки Міжнародної конференції «Чор-
нобиль 20 років потому. Стратегія від-
новлення і сталого розвитку постражда-
лих регіонів», Мінськ — Гомель (Біло-
русь), 19–21 квітня 2006 р.;
• висновки Міжнародної конференції «Чор-
нобиль 20 років потому: місцеві та регіо-
нальні органи влади перед лицем катаст-
роф», м. Славутич (Україна), 2–4 берез-
ня 2006 р.;
• висновки Міжнародної конференції «Ра-
діо активність після ядерних вибухів і ава-
рій», Москва, (Росія), 5—6 грудня 2005 р.;
• висновки Міжнародної конференції «П’ят-
надцять років Чорнобильської катастро-
фи. Досвід подолання», Київ (Україна),
квітень 2001 р.
Чорнобильська аварія мала значні соці-
альні, політичні й економічні наслідки, які
позначилися на стані здоров’я населення і
24 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 4
навколишнього середовища не тільки в
країнах, що зазнали безпосереднього впли-
ву аварії, але й за їхніми межами. Незважа-
ючи на два минулі десятиріччя, з метою
усунення наслідків аварії все ще задіяні
значні ресурси, зокрема, для продовження
здійснення контролю за населеними пунк-
тами, розташованими на забрудненій тери-
торії, їхнього соціально-економічного від-
новлення, а також забезпечення довготри-
валої безпеки зруйнованого реактора та
Чорнобильської зони відчуження (ЧЗВ). У
певному розумінні аварія стала могутнім
стимулом для подальшого вдосконалення
ядерної та радіаційної безпеки у всьому
світі, особливо у сфері підвищення готов-
ності до надзвичайних ситуацій і заходів
щодо їхнього усунення.
Мета конференції — вивчення, узагаль-
нення й розповсюдження величезного до-
свіду, накопиченого за два останні десяти-
річчя у процесі усунення різноманітних на-
слідків Чорнобильської аварії, а також виз-
начення наступних кроків, які ще належить
зробити для подальшого подолання наслід-
ків аварії й реалізації нових ініціатив на на-
ціональному та міжнародному рівнях.
На конференції було досягнуто загальне
розуміння причин і наслідків аварії, ефек-
тивності заходів щодо реагування. Багато
уроків було отримано в результаті Чорно-
бильської катастрофи, і за умови належної
уваги до них ризик будь-яких імовірних
аварій буде зведений до мінімуму, а їхні
радіологічні наслідки — ефективно мінімі-
зовані.
Висновки та рекомендації, отримані як
результат спільного взаєморозуміння, пред-
ставлені в наступних розділах.
II. ОСНОВНІ ФАКТИ
26 квітня 1986 р. на четвертому енер-
гоблоці Чорнобильської атомної
станції, розташованої на території колиш-
ньої Української РСР у складі Радянського
Союзу, недалеко від нинішніх кордонів Бі-
лорусі, Росії та України, сталася найбільша
аварія в історії атомної енергетики.
Її причиною була ненадійна конструкція
реактора у поєднанні з істотними недоліка-
ми в тому, що можна назвати «культурою
безпеки». Крім того, оператори не були
повідомлені про всі недоліки конструкції
реактора і допустили відхилення від екс-
плуатаційних процедур. Поєднання усіх
цих чинників і спровокувало аварію, вна-
слідок якої протягом декількох секунд від-
булося повне руйнування реактора.
Основні викиди радіонуклідів із 4-го
блока Чорнобильської станції продовжува-
лися десять днів з моменту вибуху 26 квіт-
ня. Викиди складалися з радіоактивних га-
зів, аерозолів і частинок палива у великих
кількостях. Загальноприйнята на цей час
оцінка викиду радіоактивних речовин ста-
новить близько 14 ЕБк 1 , зокрема 1,8 ЕБк
131I, 0,085 ЕБк 137Cs, 0,01 ЕБк 90Sr і 0,003
ЕБк радіоізотопів плутонію. На частку інерт-
них газів припало близько 50% загальної ак-
тивності викидів.
Рівень забруднення 137Cs на території Єв-
ропи площею більше 200 000 квадратних
кілометрів становив понад 37 кБк/кв. м.
Значна її частина розташована у трьох най-
більш постраждалих країнах — Білорусі,
Росії та Україні. Опади були вкрай нерів-
номірними, зокрема, вони посилювалися в
тих зонах, де під час проходження забруд-
нених повітряних мас ішов дощ. Значна
частина радіоізотопів стронцію й плутонію
випала на відстані 100 км від зруйнованого
реактора, що обумовлено великими роз-
мірами частинок.
Значна частина радіонуклідів, викину-
тих під час аварії, мала короткий період на-
піврозпаду і тому незабаром розпалася.
Спочатку після аварії найбільшу тривогу
викликав викид радіоактивного йоду. Че-
рез рік і протягом подальших десятиліть
першорядне радіологічне значення мав і
1 ЕБк = 1018 Бк (Беккерелей)
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 4 25
матиме 137Cs, друге місце посідає 90Sr. У
більш довгостроковому плані (від сотень
до тисяч років) збережуться ізотопи плу-
тонію і америція-241, хоча їхній вплив на
радіологічний стан за межами 30-кіломет-
рової зони незначний.
Радіоактивне забруднення Прип’яті, міс-
та, розташованого найближче до місця ава-
рії (близько 3 км), і навколишніх сіл могло
б призвести до дуже високих доз зовніш-
нього опромінення. Проте значною мірою
опромінення вдалося уникнути завдяки
евакуації населення. В інших населених
пунктах радіоактивне забруднення протя-
гом подальших років призвело до опромі-
нення населення в різних ступенях, що три-
ває й досі на нижчих рівнях.
На цей час у більшості населених пунк-
тів за межами 30-кілометрової зони потуж-
ність дози у повітрі над поверхнею землі
повернулася до фонових значень, що існу-
вали до аварії.
Території, найбільш забруднені в ре-
зультаті аварії, ретельно обстежували й
вивчали протягом двох десятиріч, і сьо-
годні фахівці в достатній мірі мають уяв-
лення про поведінку основних забрудню-
ючих радіонуклідів — цезію-137 і строн-
цію-90. Урядами був розроблений і реалі-
зований ряд контрзаходів для обмеження
рівнів опромінення та радіоактивного за-
бруднення відповідно до чинних у цих
країнах норм.
У перші місяці після аварії рівень радіо-
активного забруднення сільськогосподар-
ських культур і тварин в основному визна-
чався випадінням радіонуклідів на поверх ню
ґрунту. Основна небезпека була по в’я зана
із забрудненням радіоактивними ізо то-
пами йоду, проте проблема вичерпала себе
протягом перших місяців після аварії вна-
слідок розпаду найважливішого в ра діо-
логічному значенні ізотопу 131I.
Радіоактивний йод інтенсивно накопи-
чувався в молоці, що призвело до значних
доз опромінення щитовидної залози у тих,
хто його вживав, особливо у дітей в Біло-
русі, Росії та Україні. Підвищені рівні ра-
діоактивного йоду в молоці спостерігалися
й у деяких інших регіонах Європи, де мо-
лочні стада утримувались надворі.
Згодом важливого значення набула мігра-
ція радіонуклідів із ґрунту через коріння в
рослини. Найбільші проблеми були ви-
кликані радіоізотопами цезію 137Cs й 134Cs.
Навіть після розпаду 134Cs (період напівроз-
паду якого дорівнює 2,1 року) до середини
90-х років вміст більш довгоіснуючого 137Cs
у продуктах сільського господарства, отри-
маних у найзабрудненіших районах, міг ста-
ти підставою для захисних після аварійних
заходів. Що стосується 90Sr, він може викли-
кати проблеми на територіях, що межують з
територією, на якій розташована атомна
станція, але на значній відстані від неї рі-
вень забруднення стронцієм-90 низький. Ін-
ші радіонукліди, такі як ізотопи плутонію та
241Am не викликали будь-яких значних про-
блем у сільському господарстві.
Протягом перших років після забруднен-
ня перехід радіонуклідів у рослини й ор-
ганізм тварин значно знизився за рахунок
фізичного розпаду та міграції радіонуклідів
вглиб ґрунту, зниження їхньої біологічної
доступності, а також завдяки вжитим контр-
заходам.
На цей час, а також найближчими роками
на вміст радіоактивного цезію в рослинах і в
продуктах харчування впливає не тільки рі-
вень забруднення, але й властивості ґрунтів,
а також характер землекористування. Більш
значний перехід радіонуклідів у продукти
харчування спостерігає ться на територіях із
неродючим ґрунтом (піщаних або тор-
ф’яних), де худобу випасають на неокульту-
рених пасовищах. Це особливо істотно для
сільських жителів найбільш постраждалих
країн, які у приватному підсобному госпо-
дарстві мають дій них корів.
Вміст 137Cs у сільськогосподарських хар-
чових продуктах, отриманих у постражда-
лих регіонах, на сьогодні у більшості ви-
26 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 4
падків нижче за допустимі рівні. Проте на
деяких територіях із високим ступенем
радіоактивного забруднення, а також із ви-
сокими коефіцієнтами переходу радіонук-
лідів із ґрунту в рослини, активність 137Cs у
молоці в ряді випадків усе ще перевищує
допустимий рівень. У цих регіонах необхід-
но вжити контрзаходів.
Після аварії спостерігався високий рі-
вень вмісту радіоактивного цезію в росли-
нах і тваринах лісових та гірських районів,
при цьому найбільший рівень 137Cs був ви-
явлений у харчових продуктах лісового по-
ходження: грибах, ягодах і дичині. Ці показ-
ники залишатимуться на тому ж рівні впро-
довж двох десятиліть. Причиною цього є
стійка рециркуляція радіоактивного цезію
саме в лісових екосистемах.
У майбутньому 137Cs у молоці, м’ясі та,
меншою мірою, у рослинній їжі й зернових
залишиться найбільш значущим джерелом
внутрішнього опромінення людей. В окре-
мих регіонах Білорусі, Росії та України ва-
гомий внесок робить також споживання лі-
сових продуктів, що містять 137Cs. Таке ста-
новище зберігатиметься протягом декіль-
кох подальших десятиліть.
Після Чорнобильської аварії підтверди-
лися дані про високу інтенсивність перехо-
ду радіоактивного цезію по ланцюжку ли-
шайник — оленина — людина в арктичних і
субарктичних регіонах Європи. Чорно-
бильська аварія призвела до підвищення
рівня 137Cs у м’ясі диких тварин у Фінлян-
дії, Норвегії, Росії та Швеції і створила
значні проблеми для жителів цих районів.
Радіоактивні викиди призвели до забруд-
нення поверхневих вод на території бли-
зької до реактора, а також у багатьох інших
частинах Європи. Первинні рівні радіації
були обумовлені безпосереднім випадін-
ням радіонуклідів на поверхню річок і озер
при домінуванні короткоіснуючих радіо-
нуклідів (в основному 131I). У перші декіль-
ка тижнів після аварії особливу стурбо-
ваність викликали високі рівні радіоактив-
ності питної води, що відбирається з Київ-
ського водосховища. У той же час рівні
радіоактивності у водоймищах швидко зни-
жувалися завдяки розбавленню, розпаду й
поглинанню радіонуклідів донними відкла-
деннями. Донний мул водоймищ перетво-
рився на довгострокове сховище радіоак-
тивності, але на цей час радіоактивний шар
вже покрито «чистими» відкладеннями.
Вміст 137Cs і 90Sr у воді та рибі в річках,
відкритих озерах і водоймищах на цей час
відносно невисокий, проте в деяких озерах,
що не мають стоку, розташованих на за-
бруднених територіях Білорусі, Росії та Ук-
раїни, рівень забруднення 137Cs води та
риби вищий і збережеться таким протягом
подальших десятиліть.
Завдяки значній віддаленості Чорного і
Балтійського морів від Чорнобиля, а також
внаслідок процесів розбавлення радіоак-
тивності у водних системах, концентрації
радіонуклідів у морській воді були набага-
то нижчими, ніж у річковій. Рівні вмісту
137Cs у морській рибі не викликають побо-
ювань. Це пояснюється низьким вмістом
радіонуклідів у воді у поєднанні з низьким
рівнем біоакумуляції радіоактивного цезію
у флорі та фауні цих морів.
Урядом Радянського Союзу, а згодом —
Білорусі, Росії та України був вжитий ці-
лий ряд контрзаходів, спрямованих на
пом’якшення негативних наслідків аварії.
Найбільш дієвим контрзаходом у галузі
сіль ського господарства на першому етапі
була заборона випасу худоби на забрудне-
них пасовищах і вибраковування молока на
підставі результатів радіологічного контро-
лю. У деяких країнах успішно застосовува-
лося годування тварин «чистими» корма-
ми. Проте ефективність цих контрзаходів
була лише частковою відносно надходжен-
ня радіоактивного йоду в організм з моло-
ком, оскільки інформація про аварію та не-
обхідні заходи профілактики була пошире-
на із запізненням, особливо серед сільсько-
го населення.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 4 27
Довготривалою проблемою є забруднен-
ня молока та м’яса радіоактивним цезієм. У
СРСР, а пізніше в Білорусі, Росії та Україні
цю проблему намагалися вирішити шляхом
окультурення пасовищ і сінокосів, годуван-
ня тварин «чистими» кормами і додавання
цезій-зв’язуючих речовин, таких як берлін-
ська лазур, у корм тварин. Це дозволило не
припиняти основні види сільськогосподар-
ської діяльності на частині забруднених зе-
мель і дало можливість значно знизити до-
зи внутрішнього опромінення.
На територіях із високим рівнем радіоак-
тивного забруднення (30-кілометрова зо на)
мали місце численні гострі ефекти опромі-
нення рослин і тварин, які значно варіювали
залежно від радіочутливості різних рослин і
тварин. Фіксувалися по в’язані з радіацією
генетичні зміни соматичних і зародкових клі-
тин, виявлялися різні цитогенетичні ано-
малії. У флорі та фауні зони відчуження
спостерігалися результати впливу як на ін-
дивідуальному рів ні, так і на рівні популяції.
Відновлення ураженої флори і фауни
зони відчуження носить складний харак-
тер. З одного боку, триває дія радіації на
місцеві популяції тварин і рослин, а з іншо-
го — відбувається активна міграція з менш
забруднених територій і відновлення ра діо-
стійких місцевих популяцій у зв’язку зі
зменшенням антропогенного пресу на при-
роду зони відчуження (відселення населен-
ня, припинення сільськогосподарського ви-
робництва тощо).
Людей, які зазнали впливу радіації в ре-
зультаті Чорнобильської аварії, можна роз-
ділити на такі категорії:
• працівники, які проводили аварійно-від-
новлювальні роботи на Чорнобильській
АЕС і в зоні відчуження після аварії;
• жителі, евакуйовані з найбільш забруд-
нених районів;
• жителі менш забруднених районів, які не
були евакуйовані.
Згідно з оцінками спочатку до робіт з
ліквідації аварії в 1986—1987 роках було
залучено близько 350 тис. осіб (військово-
службовців, працівників АЕС, співробітни-
ків правоохоронних органів, пожежних, ме-
дичних та інших працівників). Серед них
близько 240 тис. осіб брали участь в основ-
них роботах на АЕС і в 30-кілометровій
зоні. Згодом число зареєстрованих «лікві-
даторів» зросло до 600 000 осіб.
Навесні та влітку 1986 р. 116 тис. осіб
були евакуйовані з найзабрудненіших на-
селених пунктів. Згодом було переселено
ще близько 220 тис.
На цей час близько п’яти мільйонів жи-
телів Білорусі, Росії та України прожива-
ють на територіях, забруднених радіонук-
лідами внаслідок Чорнобильської аварії
(понад 37 кБк/кв. м 137Cs у 1986 році). З
них близько 200 тис. осіб проживають на
територіях із щільністю забруднення понад
555 кБк/кв. м 137Cs.
Дози опромінення, отримані різними ка-
тегоріями персоналу і населення в резуль-
таті аварії, знаходяться в широкому діапа-
зоні від рівнів, які могли викликати смерть
(одиниці й десятки Грей за декілька годин)
до незначних (менш ніж 0,001 Грей на рік).
Сьогодні у більшості населених пунктів
річні дози не перевищують 1 мЗв, що від-
повідає національним допустимим рівням.
За минулі 20 років населення, яке прожи-
ває на забруднених територіях з моменту
аварії, вже отримало близько 80% дози, що
прогнозується на все життя.
Великомасштабні заходи щодо попе-
редження та ліквідації ранніх медичних
наслідків аварії (наприклад, надання до-
помоги особам із гострими променевими
ураженнями, йодна профілактика, ме-
дичні огляди) потребували мобілізації
значних ресурсів охорони здоров’я та ме-
дицини.
Попри початкову недооцінку масштабів
події, режим секретності та значну кіль-
кість осіб, які отримали високі рівні опро-
мінення під час гострої фази аварії, дії ме-
дичних працівників були, в основному,
28 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 4
правильними. Проте слід зазначити недо-
статній контроль у деяких районах за ви-
робництвом і споживанням забруднених
продуктів харчування, йодну профілакти-
ку, що запізнилася і була недостатньою,
все це призвело до великої кількості за-
хворювань на рак щитовидної залози,
особливо у тих, хто був дітьми або підліт-
ками під час аварії.
Нерадіаційні чинники аварії (недостат-
ність і неадекватність інформації про не-
безпеки для життя і здоров’я, страх, не-
впевненість у майбутньому, зміна соціаль-
них умов і звичного способу життя, стрес
тощо) також значно вплинули на здоров’я
людей, що раніше недооцінювалося.
Чорнобильська аварія та зусилля урядів,
спрямовані на подолання її наслідків, були
пов’язані з великими витратами для Ра-
дянського Союзу, а згодом для Білорусі,
Росії та України. Безпосередні витрати (спо-
руда об’єкта «Укриття», створення об’єктів
зони відчуження, евакуація і переселення,
охорона здоров’я, радіологічний моніто-
ринг і застосування технологій з виробниц-
тва «чистих» продуктів харчування) стано-
вили десятки мільярдів доларів, тоді як не-
прямі втрати (наприклад, втрачений про-
мисловий потенціал) оцінюються у сотні
мільярдів доларів.
Зобов’язання урядів щодо допомоги у
переселенні населення із забруднених райо-
нів, будівництві житла та об’єктів інфра-
структури, налагодженні життя в нових міс-
цях, а також надання пільг і субсидій де-
кільком мільйонам людей незабаром пере-
вищили фінансові можливості держав.
Заходи щодо забезпечення радіаційної
безпеки призвели до значних економічних
втрат, особливо в сільському господарстві.
Великі площі сільськогосподарських земель
були виведені з обігу, припинено виробниц-
тво деревини. Нестабільність, що настала
після розвалу Радянського Союзу, посилила
економічні проблеми. Рівень безробіття в
постраждалих регіонах став вищий порівня-
но з іншими регіонами, зокрема, через втра-
ти робочих місць внаслідок занепаду вироб-
ництва. Рівень бідності на територіях, що
постраждали від Чорнобильської катастро-
фи, вищий за середній у трьох країнах. На
постраждалих територіях значно спотворе-
на демографічна структура населення, над-
велика частка осіб старшого покоління, а
відтік молодих людей і ква лі фікованих про-
фесіоналів знижує мож ли вості економічно-
го відродження. Низька інвестиційна при-
вабливість регіонів частково пов’язана з не-
гативним іміджем постраждалих територій.
Частково через секретність, що супроводжу-
вала аварію на початковому етапі, міфи і не-
адекватне сприйняття небезпеки радіації ха-
рактерні як для постраждалих, так і для
сусідніх з ними територій. Надання об’єк-
тивної та зрозумілої інформації залишаєть-
ся актуальним завданням. Відчуття безпо-
радності поширене серед частини постраж-
далих людей, тому відродження їхньої са-
модостатності повинне стати основним
завданням усіх сторін, залучених до проце-
су мінімізації наслідків аварії.
Аварійне руйнування 4-го блока Чорно-
бильської АЕС призвело до утворення ве-
личезної кількості радіоактивних відходів
у приміщеннях блока, на території станції
та поблизу неї. Спорудження об’єкта
«Укриття» з травня по листопад 1986 р.
ізолювало пошкоджений реактор, призве-
ло до зниження рівня радіації на об’єкті і
запобігло подальшому розповсюдженню
радіонуклідів у навколишнє середовище.
Об’єкт «Укриття» був побудований про-
тягом короткого часу за умов високих рів-
нів радіації. Проектування і будівництво
об’єкта «Укриття» в стислі терміни призве-
ли до недосконалості його конструкції, а
також до відсутності повних даних про
його стабільність. Основна небезпека, по-
в’язана з об’єктом «Укриття» — можливе
руйнування будівельних конструкцій і ви-
кид радіоактивного пилу в навколишнє се-
редовище.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 4 29
Щоб уникнути можливого руйнування
об’єкта «Укриття», проведені роботи із
зміцнення нестабільних конструкцій і ство-
рення нового безпечного конфайнмента
(НБК), який повинен прослужити не мен-
ше 100 років. Вважається, що створення
НБК дасть змогу розібрати існуючий об’єкт
«Укриття», видалити високоактивні пали-
вомісткі матеріали (ПММ) з 4-го блока і
закінчити роботи з остаточного перетво-
рення об’єкта «Укриття» на екологічно без-
печну систему.
Виконання робіт з перетворення об’єкта
«Укриття» на екологічно безпечний здійс-
нюється у тісній співпраці з ЄС та іншими
країнами. З цією метою був розроблений
План основних заходів на об’єкті «Укрит-
тя» (Shelter Implementation Plan, SIP), спря-
мований на досягнення таких цілей:
— зменшити вірогідність руйнування
об’єкта «Укриття» шляхом стабілізації його
конструкцій;
— зменшити наслідки аварії за умов
руйнування об’єкта «Укриття»;
— підвищити ядерну безпеку об’єкта
«Укриття»;
— підвищити безпеку персоналу і нав-
колишнього природного середовища;
— розробити довгострокову стратегію і
обґрунтування перетворення об’єкта «Укрит-
тя» на екологічно безпечну систему.
Уряд України уклав угоду з країнами Ве-
ликої Сімки і Комісією Європейських спіль-
нот про співпрацю з перетворення об’єкта
«Укриття» на екологічно безпечний об’єкт.
Для реалізації плану SIP був створений
Міжнародний чорнобильський фонд під
адміністративним управлінням Європей-
ського банку реконструкції і розвитку. Ре-
алізація SIP підвищить безпеку 4-го блока
ЧАЕС і зніме занепокоєність, викликану
можливим руйнуванням існуючого об’єкта
«Укриття».
Для зниження рівнів радіації і забезпе-
чення безпечніших умов роботи на зруйно-
ваному енергоблоці і поблизу нього в
1986—1987 рр. у зоні відчуження на від-
стані від 0,5 до 15 км від реактора було
створено тимчасові сховища радіоактивних
відходів. Ці споруди створювалися без на-
лежної проектної документації і не були
обладнані необхідними конструкційними
елементами, тому вони не відповідають су-
часним вимогам щодо захоронення радіо-
активних відходів, отже, ця проблема ви-
магає вирішення. Повинна бути розробле-
на відповідна державна стратегія повод-
ження з високоактивними довгоіснуючими
відходами на території Чорнобильської
атомної станції та в ЧЗВ. Очікується, що в
подальші роки, у зв’язку з будівництвом
НБК, можливим демонтажем об’єкта «Ук-
риття», вивантаженням ПММ і роботами із
створення екологічно безпечної системи
накопичуватимуться додаткові радіоактив-
ні відходи.
Створення Чорнобильської зони відчу-
ження (30-кілометрова зона) було виправ-
даним заходом не тільки у зв’язку з необ-
хідністю евакуації населення з найбільш
забрудненої території, але і у зв’язку з по-
дальшими завданнями з мінімізації наслід-
ків аварії. Зона відчуження є найзабруд-
ненішою територією, а також найбільшим
джерелом радіаційної небезпеки. Разом з
цим, вона виконує зараз і виконуватиме в
майбутньому важливу захисну функцію
для запобігання розповсюдженню радіо-
нуклідів за її межі завдяки природним і
техногенним бар’єрам.
III. НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ
Порівняно з квітнем—травнем 1986 р.
рівні випромінення в навколишньому
середовищі зменшилися в декілька сот
разів завдяки природним процесам (радіо-
активному розпаду, міграції радіонуклідів),
а також вжитим контрзаходам. В результаті
значні площі землі, що зазнали радіоактив-
ного забруднення, можуть сьогодні вико-
ристовуватися практично без обмежень або
захисних заходів. Проте в Чорнобильській
30 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 4
зоні відчуження, а також на деяких інших
значно забруднених в результаті аварії на
ЧАЕС територіях Білорусі, Росії та Украї-
ни необхідно зберегти дію певних обме-
жень на землекористування протягом по-
дальших десятиліть
Рекомендації щодо моніторингу
і досліджень навколишнього середовища
1. На радіоактивно забруднених територіях
необхідно проводити цілеспрямований і
оптимізований за масштабами моніто-
ринг навколишнього середовища. Це сто-
сується цезію-137, а також стронцію-90,
а в деяких місцях — ізотопів плутонію і
америція-241. Особливо це важливо для
Чорнобильської зони відчуження.
2. Моніторинг необхідно проводити, зокре-
ма, для вирішення таких завдань:
• оцінки ефективності різних контрза-
ходів;
• інформування населення про рівні вміс-
ту радіонуклідів у продуктах харчуван-
ня;
• оцінки поточних і прогнозних доз опро-
мінення населення, яке проживає на за-
бруднених територіях.
3. Моніторинг слід зосередити на терито-
ріях, де виявлені або передбачаються ви-
сокі рівні забруднення харчових продук-
тів і опромінення людей.
Рекомендації щодо відновлювальних заходів
Загальні
4. Контрзаходи необхідно періодично пере-
глядати для переконання у тому, що вони
зберігають свою актуальність і доціль-
ність в соціально-економічній, політич-
ній і радіологічній ситуації, що склалася;
ресурси для застосування контрзаходів
необхідно зосереджувати в тих місцях, де
вони матимуть найбільший ефект з пог-
ляду зменшення доз опромінення насе-
лення, збереження здоров’я, а також
поліпшення соціального і економічного
благополуччя.
5. Органи влади і населення слід краще ін-
формувати про ризики, пов’язані з рів-
нем радіації, і про шляхи їх зменшення.
Місцеві органи влади і населення необ-
хідно більше залучати до процесів ухва-
лення рішень щодо довгострокового уп-
равління та освоєння забруднених тери-
торій.
6. Має бути розроблена довгострокова стра-
тегія реабілітації і управління тери-
торією, забрудненою радіонуклідами.
Сільське господарство
7. Завдяки системі контрзаходів, які були
розроблені і застосовані на територіях,
що зазнали радіоактивного забруднення,
було значно зменшено забруднення про-
дуктів харчування та рівні опромінення
населення.
8. Найбільш ефективними сільськогоспо-
дарськими контрзаходами були: забезпе-
чення сільськогосподарських тварин ра-
діо логічно чистими кормами, прижиттє-
ве визначення вмісту радіонуклідів в
організмі тварин; додавання берлінської
лазурі до корму великої рогатої худоби і
використання більшої кількості міне-
ральних добрив при вирощуванні сіль-
ськогосподарських культур. Крім того,
ефективними виявилися радикальне
поліпшення стану пасовищ і лугів, а та-
кож осушення вологих торф’яних зе-
мель.
9. Виробництво і використання радіоло-
гічно доброякісних кормів для тварин-
ництва залишається пріоритетним, ос-
кільки є основним чинником, що впли-
ває на зменшення рівня забруднення
молока.
10. На територіях з неродючим ґрунтом
(піщаних або торф’яних), з високими
рівнями переходу цезію в рослини до-
цільно продовжити застосування сіль-
ськогосподарських контрзаходів.
11. Більше уваги слід приділяти контро-
лю за виробництвом молока в госпо-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 4 31
дарствах, де концентрації радіонук-
лідів, як і раніше, перевищують допус-
тимі рівні.
12. Враховуючи рівні радіації, що зменшу-
ються, необхідно періодично перегляда-
ти перелік населених пунктів, що нале-
жать до зон радіоактивного забруднен-
ня, з метою оптимізації заходів і ревізії
обмежень.
Ліси, водне середовище і натуральні
продукти
13. Широкомасштабне застосування техно-
логічних контрзаходів для зміни роз-
поділу або перенесення цезію прак тично
неможливе в лісовій місцевості.
14. Необхідно продовжити обмеження зби-
рання натуральних харчових продуктів
(гриби і ягоди), ловлі риби з безстічних
озер і полювання на диких тварин на тих
територіях, де рівні радіоактивного забруд-
нення перевищують допустимі норми.
15. Зберігають свою важливість рекоменда-
ції щодо режиму харчування і приготу-
вання їжі, спрямовані на зменшення
дози внутрішнього опромінення.
Чорнобильська зона відчуження
16. Необхідно розробити цілісну комплекс-
ну стратегію, яка користувалася б ши-
рокою міжнародною підтримкою, для
довгострокового управління і віднов-
лення зони відчуження з урахуванням
рішення таких питань:
• поводження з радіоактивними відхода-
ми в зоні відчуження;
• повернення земель зони відчуження для
подальшого використання їх в народно-
му господарстві з урахуванням необхід-
ності забезпечення радіологічної та еко-
логічної безпеки, а також існуючих со-
ціально-економічних обмежень;
• оцінка та забезпечення бар’єрних функ-
цій Чорнобильської зони відчуження на
шляху розповсюдження радіонуклідів
за її межі;
• удосконалення системи моніторингу в
ЧЗВ, включаючи об’єкт «Укриття»;
• забезпечення виконання функцій систе-
ми «раннього оповіщення» про підви-
щені рівні радіації і про надзвичайні си-
туації;
• підвищення екологічної безпеки зони
відчуження та мінімізація екологічного
впливу на сусідні території.
17. Чорнобильська зона відчуження має ве-
ликий потенціал для проведення науко-
вих досліджень щодо удосконалення
моделей перенесення радіонуклідів у
навколишньому середовищі, розробки
нових підходів до реабілітації територій
і системи захисту навколишнього сере-
довища від впливу радіації. Надзвичай-
но корисною могла б стати узгоджена
на міжнародному рівні стратегія ефек-
тивного використання унікальних особ-
ливостей зони відчуження для дослід-
ницьких цілей.
IV. ЗДОРОВ’Я
Конференція відзначила видатні зусил-
ля медиків, які забезпечили необхідне
лікування учасників аварійних робіт у пер-
ші дні після аварії. Необхідно також від-
значити внесок міжнародного медичного і
наукового співтовариства у надання допо-
моги.
Наслідки Чорнобильської аварії для здо-
ров’я людей мають багатофакторну приро-
ду, вони обумовлені як дією радіації, так і
різними чинниками нерадіаційної природи.
Характер і масштаби дії наслідків аварії на
здоров’я людей залишаються темою дис-
кусій наукової спільноти, політиків, неуря-
дових організацій і мас-медіа. Ці дискусії
неминуче продовжуватимуться, але з часом
прийде загальне розуміння наслідків ава-
рії.
Ці висновки надані у двох окремих роз-
ділах. По-перше, висновки, які засновані на
існуючій міжнародній згоді; і, по-друге,
32 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 4
висновки, для яких наукове підґрунтя ще
не повністю встановлено і які потребують
підтвердження або спростування подаль-
шими науковими дослідженнями.
Гострі ефекти
1. Гостру променеву хворобу (ГПХ) було
діагностовано у 134 учасників аварійних
робіт, опромінених дозами 1—16 Гр. Двад-
цять вісім пацієнтів померли протягом
перших трьох місяців після аварії. У по-
дальші роки зареєстровано 19 випадків
смерті серед пацієнтів з верифікованою
ГПХ, проте не всі смертні випадки безпо-
середньо пов’язані з дією радіації. Для на-
селення, опроміненого чорнобильськими
радіоактивними випадіннями, дози були
набагато нижчі за дози аварійних робіт-
ників, тому ГПХ і пов’язані з цим фаталь-
ні наслідки не спостерігалися.
Довгострокові ефекти
2. Променева катаракта була виявлена у
аварійних робітників, які отримали від-
носно високі дози опромінення. Є та-
кож дані епідеміологічних досліджень
про збіль шення захворюваності ката-
рактою за умов доз опромінення понад
0,25 Гр.
3. Рак щитовидної залози в опромінених
131I у молодому віці визнаний основним
медичним наслідком аварії, що підтверд-
жене даними багатьох національних і
міжнародних досліджень.
4. За 20 років майже 5 тис. випадків раку
щитовидної залози були діагностовані в
Білорусі, Росії та Україні у людей, опро-
мінених у віці до 18 років. Значна части-
на цих онкоутворень може бути спричи-
нена чорнобильською радіацією, і ризик
був найвищий для тих, чий вік під час
опромінення був менше 6 років.
5. Реакцією у відповідь на збільшення за-
хворюваності на рак щитовидної залози
було введення у трьох постраждалих краї-
нах ефективної системи моніторингу для
ранньої діагностики, лікування та реа-
білітації таких хворих.
6. Лікування хворих раком щитовидної
залози було зазвичай успішне, проте
якість життя цих хворих залишається
погіршеною у зв’язку з необхідністю по-
стійного моніторингу і використання
ме дикаментів.
7. Останні дослідження свідчать про зрос-
тання вдвічі протягом 1986—2000 рр.
захворюваності на лейкемію серед ук-
раїн ських і російських аварійних робіт-
ників та інших категорій учасників ро-
біт з лік відації аварії, опромінених до-
зами понад 150 мГр (зовнішнє опро-
мінення). Продовження досліджень в
цьому напрямі може дати додаткову ін-
формацію щодо можливого збільшення
ризику лейкемії. Проте згідно з резуль-
татами інших досліджень, включаючи
моніторинг тих, які залишилися в жи-
вих після атомного бомбардування, па-
цієнтів, опромінених вна слідок радіоте-
рапії, опромінених працівників медици-
ни та ядерної промисловості, ризик ін-
дукованої випроміненням лейкемії змен-
шується приблизно через 10—15 ро ків
після опромінення. Отже, малоімовірно,
що ризик лейкемії збіль шу ватиметься у
подальші десятиліття.
8. На цей час немає переконливих доказів
того, що захворюваність на лейкемію і
рак (окрім раку щитовидної залози)
зросла у дітей або дорослих з постраж-
далого населення. Крім того, через ни-
зькі дози, отримані населенням, такі
дослідження, ймовірно, мають недостат-
ню статистичну значущість, щоб іден -
тифікувати збільшення ризику.
9. Радіаційно-індуковані солідні онкоза-
хворювання зазвичай реалізуються тіль-
ки після мінімального латентного пе-
ріоду близько 15 років. Таким чином,
зараз можливо ще дуже рано оцінювати
повний вплив аварії на смертність з цих
причин. Існують деякі дані про збіль-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 4 33
шення смертності від солідних раків се-
ред учасників робіт з ліквідації аварії і
специфічних груп населення (напри-
клад, рак молочної залози у жінок, оп-
ромінених великими дозами у молодо-
му віці). Ці дані потрібно інтерпретува-
ти з обережністю, а подальший контроль
і наукові дослідження повинні поліп-
шити наше розуміння цього ефекту.
10. Відсутність доказів збільшення ризику
онкозахворювань, окрім раку щитовид-
ної залози, не доводить, що такого збіль-
шення не відбулося. Це важко ідентифі-
кувати на загальному тлі випадків раку
у постраждалого населення. Крім того,
враховуючи велику кількість опроміне-
них, навіть малі розбіжності в моделях,
які використовуються для оцін ки ризи-
ків при малих дозах опромінення, мо-
жуть значно змінити оцінки ризику он-
козахворювань. Отже, кількісна оцінка
інцидентності раку і прогнозу смерт-
ності внаслідок потенційної довготри-
валої дії наслідків Чорнобильської
аварії залишається значною мірою не-
визначеною.
11. Зростання захворюваності та смерт но сті
від серцево-судинних захворювань спос-
терігається серед російських і україн-
ських учасників робіт з ліквідації аварії,
опромінених дозами понад 150 мЗв. Ці
дані потрібно інтерпретувати з особли-
вою обережністю у зв’язку з можливим
впливом комплексу чинників, таких як
стрес і спосіб життя. Ці дані також пот-
ребують підтвердження у подальших до-
слідженнях.
12. Психологічні ефекти визнані як
найваж ливіші медичні наслідки аварії.
Будь-який травматичний досвід слу-
жить причиною стресу, депресії, три-
воги (включаючи посттравматичні
стресові симп томи) і медичні не з’я сов-
ні фізикальні симптоми. Було пові-
домлено про спостереження таких
ефектів і для опроміненого населення.
У деяких дослідженнях відзначалися
вищі рівні тривоги серед потерпілих
порівняно з контрольними, а також
повідомлення про частіші множинні
нез’ясовні фізікальні симптоми і су-
б’єк тивно погане здоров’я. Проте особ-
ливості Чорнобильської аварії дода-
ють труднощів для інтерпретації цих
даних у зв’язку з супутніми соціаль-
но-економічними по діями, обумовле-
ними аварією, погіршуючи вже існую-
чу стресову ситуацію.
13. Зміни в імунній системі опромінених
людей були описані в деяких національ-
них дослідженнях. Результати були пе-
реважно представлені як зміни в лімфо-
цитах периферійної крові та імуногло-
булінах сироватки крові. Результати
досліджень були суперечливими, багато
інших чинників, таких як стрес, хроніч-
ні інфекції, вплив хімічних речовин
тощо можуть також впливати на реакції
імунної системи.
Попередні висновки про наслідки
для здоров’я, які вимагають подальшого
підтвердження
14. Існують дані, що припускають можливе
збільшення ризику раку щитовидної за-
лози серед українських і російських ава-
рійних робітників та інших категорій
учасників робіт з ліквідації аварії. Проте
для уточнення цих спостережень резуль-
тати потребують подальших досліджень.
15. Згідно з національними статистичними
звітами України та Росії загальна захво-
рюваність серед аварійних робітників та
інших категорій учасників робіт з лікві-
дації аварії, евакуйованих і жителів най-
більш забруднених територій прогре-
сивно збільшується. З 1993—1994 рр. ця
захворюваність перевищує середні на-
ціональні рівні, особливо через поши-
реність непухлинних соматичних і пси-
хосоматичних розладів. Проте зв’язок з
дозами опромінення для таких хвороб
34 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 4
не був установлений. Подібний ефект
також не спостерігався в інших випад-
ках опромінення населення.
16. Звіти про національні дослідження ре-
зультатів медичного спостереження
постраждалого населення свідчать про
можливе збільшення поширеності доб-
роякісних вузлів у щитовидній залозі та
її дисфункцію. Такі дані потрібно інтер-
претувати з обережністю, враховуючи
регіон—специфічний йодний дефіцит,
який призводить до високої поширенос-
ті ендемічного зобу, що разом з тиреоїд-
ним скринінгом може призвести до
значного перекручення результатів.
17. У національній доповіді України наго-
лошується на високій поширеності різ-
них форм психічних розладів серед
аварійних робітників та інших категорій
учасників робіт з ліквідації аварії, ева-
куйованих, жителів найбільш забрудне-
них територій та внутріутробних опро-
мінених дітей. Проте ніякого зв’язку
між психічним здоров’ям та опромінен-
ням не було встановлено. Ці дані потре-
бують ретельних подальших дослід-
жень, оскільки вони не узгоджуються з
даними інших досліджень на популя-
ціях, опромінених навіть вищими доза-
ми.
18. Результати вибіркового цитогенетично-
го контролю опромінених людей в Ук-
раїні вказують на збільшену частоту
хромосомної аберації в лімфоцитах пе-
риферійної крові та ознаки генетичної
нестабільності у нащадків опромінених.
Проте медичне пояснення цих резуль-
татів все ще неясне і необхідні подальші
дослідження цих ефектів.
Рекомендації для охорони здоров’я
і дослідження
19. Особи, які постраждали від гострої про-
меневої хвороби, залишаються пріори-
тетною групою для тривалого спостере-
ження і надання меддопомоги.
20. Аварійні робітники та інші категорії
учасників робіт з ліквідації аварії, ева-
куйовані з міста Прип’ять і 30-кіло-
метрової зони, внутріутробні діти, які
отримали значне опромінення, також
є пріоритетними групами для трива-
лого спостереження і надання меддо-
помоги.
21. Офтальмологічні огляди опромінених
внаслідок Чорнобильської аварії доза-
ми до 250 мЗв можуть бути корисними
для подальшої оцінки ризику катаракти
і поліпшення прогнозу хворих на ката-
ракту.
22. Високоякісні реєстри хвороб, включаю-
чи канцер-реєстри, потрібно підтриму-
вати і в майбутньому. Вони будуть ко-
рисними не тільки для епідеміологічних
досліджень, але і як джерело надійної
інформації для ухвалення рішень і нав-
чання.
23. Постійна увага, яка приділяється пси-
хологічним наслідкам серед постражда-
лого населення, повинна бути пріорите-
том. Зважаючи на комплексну природу
психологічних стресорів у цих популя-
ціях, така увага повинна приділятися в
рамках загальної суспільної політики
охорони психічного здоров’я.
24. Особи, які зазнали впливу чорнобиль-
ської радіації в дитинстві та юності, до-
сягли репродуктивного віку. Репродук-
тивні медичні програми освітнього та
поведінкового плану були б корисними
для усвідомленого ухвалення рішень
щодо планування сім’ї.
25. Необхідно покращувати інформованість
щодо поведінкових ризиків, забезпечу-
ючи суспільство та осіб, які приймають
рішення, відповідною науково обґрун-
тованою інформацією про медичні на-
слідки аварії.
26. Медичний контроль найбільш опромі-
нених людей повинен продовжуватися.
Щорічні медичні огляди осіб, опроміне-
них меншими дозами, також слід про-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 4 35
довжувати, але рентабельність або ко-
ристь для цих осіб неочевидна. Необ-
хідні цілеспрямовані програми, які
стосуються специфічних медичних про-
блем населення, наприклад, здоров’я ді-
тей, профілактики хронічних захворю-
вань.
27. Скринінгові програми раку для насе-
лення постраждалих країн (включаючи
аварійних робітників та інші категорії
учасників робіт з ліквідації аварії) пот-
рібно здійснювати тільки за умови
ефективності таких програм.
28. При здійсненні скринінгових програм
раку молочної залози у населення певні
зусилля повинні бути спрямовані на
включення до цих програм усіх аварій-
них робітників та інших категорій учас-
ників робіт з ліквідації аварії жіночої
статі.
29. Необхідно проводити подальші дослід-
ження зв’язку між дозою опромінення
та неонкологічними хворобами, особли-
во хворобами серцево-судинної систе-
ми, для кращої оцінки ризику.
30. Докази, які з’являються, щодо зв’язку
між дозою опромінення та хронічними
хворобами серед постраждалих популя-
цій (наприклад, лейкемія і солідний
рак) повинні бути постійним предметом
широкого міжнародного обговорення і
наукового підтвердження.
V. ВІДНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК
Соціально-економічне відновлення —
найважливіша проблема регіонів, що
постраждали в результаті Чорнобильської
катастрофи. Життя їхніх мешканців може
покращитися за умови створення робочих
місць і відновлення сприйняття само-
достатності. Ці зміни значною мірою зале-
жать від правильної політики на національ-
ному рівні, включаючи поліпшення умов
для бізнесу та інвестицій. Враховуючи в ос-
новному сільськогосподарський характер
забруднених територій, необхідно забезпе-
чувати допомогу індивідуальним госпо-
дарствам і сімейному бізнесу. Світовий до-
свід надає безліч механізмів для такого еко-
номічного розвитку.
Зусилля з відновлення самодостатності
та економічного розвитку мають бути
об’єднані з поверненням регіонів до «нор-
мального життя», у напрямі звичайної со-
ціальної та економічної активності. Жителі
повинні розуміти, що застосовуючи там, де
необхідно, прості запобіжні засоби віднос-
но радіації, вони, перебуваючи у безпеці
вдома і на роботі, можуть без побоювань
збільшувати свої сім’ї.
Управління і державна політика
1. Реагування з боку влади на аварію мало
безпрецедентний за масштабами харак-
тер. Проте йому була властива низка не-
доліків, зокрема, несвоєчасна евакуація
населення, неефективна йодна профілак-
тика, необґрунтоване залучення до робіт
з ліквідації наслідків аварії великих груп
населення, непідготовленого до прове-
дення радіаційно-небезпечних робіт, неа-
декватне інформування потерпілих про
наслідки аварії та нездатність заборони-
ти споживання забрудненого радіонуклі-
дами молока в деяких районах.
2. Відсутність достовірної інформації ви-
кликало недовіру до влади у цілому, і
особливо, до офіційних заяв про рівні
радіації. Це значною мірою перешкодило
ефективним зв’язкам з громадськістю і
всьому процесу відновлення. Успішна мі-
німізація наслідків Чорнобильської ава-
рії можлива лише за умови адекватного
комплексного наукового супроводу всіх
робіт, що виконуються. Практика не-
обґрунтованого згортання наукових і мо-
ніторингових робіт, що намітилася ос-
танніми роками, повинна бути подолана.
Роль науки залишається важливою на
сучасному та пізніших етапах реабіліта-
ції території і забезпечення захисту насе-
лення від радіації.
36 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 4
3. Наявні соціальні та економічні труднощі
у багатьох забруднених населених пунк-
тах є прямим результатом попередніх по-
милок і доводять необхідність широкого
залучення громадськості до підготовки та
ухвалення рішень щодо захо дів захисту, а
також прозорості та від критого доступу
до інформації. Ці аргументи слід врахову-
вати для підвищення готовності до лікві-
дації наслідків можливих ядерних та ін-
ших аварій, пов’язаних із забрудненням
навколишнього середовища.
Урядові зусилля і витрати
4. Переселення декількох сотень тисяч лю-
дей у 1986 р. супроводжувалося психоло-
гічним стресом, проте було виправдано з
погляду радіаційної безпеки. У той же час
переселення, здійснене пізніше (після
1991 року), було не завжди виправданим.
Цей досвід важливий для реагування у
майбутньому на ядерні та інші аварії.
5. Завдяки природним процесам і захис-
ним заходам, рівень радіації значно
зменшився. Це створило підґрунтя для
перегляду переліку населених пунктів,
що належать до зон радіоактивного за-
бруднення. Ра йони з низьким рівнем за-
бруднення можуть стати придатними
для нормального проживання. Зони з
вищими рівнями забруднення вимага-
ють іншої стратегії, включаючи моніто-
ринг, надання соціальних і медичних
послуг та іншу допомогу.
6. Доцільно оптимізувати державні програ-
ми та переорієнтовувати бюджети, особ-
ливо в умовах обмежених фінансових ре-
сурсів. Необхідно розвивати програми,
що підтримують місцеві ініціативи, зміц-
нюючи упевненість людей у власній від-
повідальності за своє майбутнє. Реор-
ганізація Чорнобильських соціальних
програм повинна бути націлена на:
• адресність надання пільг; ресурси слід
направляти людям, які потребують її
найбільше;
• скорочення програм переселення; за їх
згодою сім’ям, які все ще мають законне
право на переселення (наприклад, в Ук-
раїні), слід замість цього надати фінансо-
ву компенсацію;
• зміцнення первинної охорони здоров’я,
включаючи пропаганду здорового способу
життя, збереження репродуктивного здо-
ров’я, надання психологічної допомоги;
• стимулювання виробництва здорової їжі;
необхідні постійні зусилля для заохочен-
ня вирощування радіологічно безпечної
сільськогосподарської продукції, особли-
во в сімейних господарствах.
Соціально-економічний розвиток
7. З часом занепокоєність з приводу наслід-
ків радіації для здоров’я не зменшилася.
У постраждалих районах частина жи-
телів перебуває в стані безпорадності, па-
сивності та нездатності приймати рішен-
ня відносно свого майбутнього. Слід
розробляти нові інноваційні підходи до
залучення постраждалого населення до
заходів, спрямованих на поліпшення
умов життя на забруднених територіях.
Необхідно надавати інформацію насе-
ленню, особливо певним групам осіб
(вчителям, лікарям тощо), які можуть її
використовувати і давати корисні пора-
ди постраждалому населенню, з ураху-
ванням комплексного підходу до пропа-
ганди здорового способу життя, а не тіль-
ки щодо небезпеки радіації.
8. Економічний розвиток, спрямований на
відновлення самодостатності громад, є
ключем до поліпшення умов життя і має
бути основою стратегії відновлення по-
страждалої території. Люди та громади
самі повинні організовувати своє май-
бутнє, оскільки такий підхід економічно
ефективний і важливий для подолання
психологічних і соціальних наслідків
аварії.
9. Уряд, регіональні та місцеві влади по-
винні співробітничати з метою:
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 4 37
• поліпшення умов для розвитку бізнесу,
заохочення інвестицій та підтримки роз-
витку приватного сектора; відповідна на-
ціональна політика повинна стимулюва-
ти економічний розвиток на регіонально-
му і місцевому рівнях;
• створення позитивного іміджу відповід-
них районів для залучення інвестицій
для розвитку економіки та збільшення
зайнятості населення; використання сві-
тового досвіду місцевих агентств еконо-
мічного розвитку;
• заохочення створення та зростання ма-
лих і середніх підприємств у постражда-
лих районах та у прилеглих містах з ви-
користанням усього спектру методів під-
тримки бізнесу, випробуваних в інших
країнах світу;
• застосування передового вітчизняного і
закордонного досвіду з розвитку ініціа-
тив громад, таких як створення кредит-
них союзів, виробничих і споживчих ко-
оперативів, молодіжних центрів.
10. Зусилля з відновлення постраждалих
регіонів повинні базуватися на чоти-
рьох загальних принципах:
• формування комплексного підходу до
потреб жителів та громад, а також пот-
реб суспільства у цілому;
• допомагати людям узяти на себе управ-
ління своїм життям і життям громад,
відійшовши від звички до залежності;
• забезпечувати ефективне використання
ресурсів, віддаючи пріоритет найбільш
постраждалим людям та громадам, зва-
жаючи на обмеженість бюджету;
• переходити від гуманітарної допомоги
до сприяння розвитку регіонів, коорди-
нуючи зусилля міжнародних організа-
цій, урядів, місцевих влад та неурядово-
го сектору в постраждалих країнах.
11. Необхідно продовжити практику отри-
мання міжнародної допомоги і співпра-
ці. Слід сприяти урядам, регіональним і
місцевим зацікавленим сторонам у со-
ціальному та економічному відновленні
постраждалих громад і у вирішенні про-
блем охорони здоров’я як специфічно
пов’язаних з Чорнобилем, так і характер-
них для населення в цілому. Рекомен-
дується ефективно використовувати об-
межені ресурси, взаємодіяти з усіма за-
цікавленими сторонами, а також
максимально використовувати останні
наукові розробки для вирішення завдань
щодо відновлення постраждалих тери-
торій і громад. Для цього необхідно на-
лагодити ефективний механізм коорди-
нації міжнародної допомоги і співпраці.
12. Більшість уроків Чорнобиля як у сфері
радіаційної безпеки і реагування у разі
ядерних аварій, так і у сфері проведен-
ня довгострокових реабілітаційних за-
ходів на постраждалих територіях і у
громадах можуть бути використані у
майбутньому. У той же час наявний
світовий досвід у сфері посткризового
управління та реабілітації може стати
корисним для вирішення проблем Чор-
нобиля. Тому слід сприяти обміну до-
свідом як між постраждалими країна-
ми, так і у світі в цілому.
VI. УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕКОЮ ТА ІНСТИТУЦІЙНИЙ
РОЗВИТОК
Аварія показала важливість суворого
дотримання основних правил безпеки
під час проектування та експлуатації ядер-
них об’єктів, безперервної оцінки безпеки і
своєчасної модернізації об’єктів для запобі-
гання відхиленням і забезпечення відповід-
ності нормам безпеки, використання пере-
дової світової практики і досвіду, обо в’яз-
кового врахування людського чинника.
Значні капіталовкладення у вдоскона-
лення ядерної безпеки і радіаційного за-
хисту були спричинені Чорнобильською
ава рією. Аварія стала каталізатором, що
ви кликав розвиток ядерної безпеки на на-
ціональному і міжнародному рівнях, у за-
конодавстві, технології та практиці. Між-
народна співпраця у сфері ядерної і радіа-
38 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 4
ційної безпеки була розширена і вперше
повністю охопила країни колишнього Ра-
дянського блоку.
Чорнобильська аварія довела, що витра-
ти на забезпечення безпеки ядерних об’єк-
тів значно нижчі за витрати на подолання
наслідків аварій. Масштабні аварії можуть
завдати значної шкоди здоров’ю і навко-
лишньому середовищу, а також великого
соціально-економічного збитку країнам, що
знаходяться в зоні дії аварії. Прямі та не-
прямі втрати в результаті аварії на ЧАЕС
за оцінками Білорусі, Росії та України до-
сягають сотень мільярдів доларів США.
Аварія суттєво вплинула на сприйняття
атомної енергетики в усьому світі. Вона
призвела до відміни великого числа проек-
тів будівництва атомних станцій та змінила
політику в деяких країнах. Ядерна безпека
стала для громадськості одним з основних
питань при розгляді доцільності будівниц-
тва нових станцій.
Удосконалення нормативної бази у сфері
ядерної безпеки та захисту
1. Чорнобильська аварія стимулювала роз-
виток міжнародного і національного за-
конодавства з питань ядерної безпеки.
Було розроблено і прийнято декілька
важливих міжнародних конвенцій і про-
токолів з питань ядерної та радіаційної
безпеки, реагування на надзвичайні си-
туації, поводження з відпрацьованим
ядерним паливом і радіоактивними від-
ходами, відповідальності за нерозпов-
сюдження і фізичний захист ядерних ма-
теріалів.
2. Безпосередньою реакцією на аварію в
1986 році стало прийняття двох міжна-
родних Конвенцій. Це — Конвенція про
раннє оповіщення про ядерні аварії і
Конвенція про допомогу у разі ядерної
аварії або радіологічної небезпеки. На
цей час вони ратифіковані приблизно
100 країнами. З метою виконання зо бо-
в’язань у рамках цих двох Конвенцій з
1986 року в МАГАТЕ функціонує центр з
управління надзвичайними ситуаціями.
Звіти про самооцінку безпеки, підготов-
лені на національному рівні, згодом об-
говорюються на спільних засіданнях.
3. Конвенція про ядерну безпеку була при-
йнята в 1994 році і ратифікована всіма
країнами, що мають атомні електростан-
ції, і ще 25 країнами, що їх не мають. У
рамках цієї Конвенції сторони зо бо в’я-
залися дотримуватися принципів безпе-
ки, значною мірою заснованими на фун-
даментальних принципах розробленого
МАГАТЕ документа «Безпечна експлуа-
тація ядерних об’єктів».
4. Об’єднана Конвенція про безпеку повод-
ження з відпрацьованим ядерним пали-
вом і радіоактивними відходами була при-
йнята в 1997 році. Ця Конвенція сприяє
розвитку культури ядерної безпеки у всь-
ому світі шляхом зміцнення безпеки уп-
равління відпрацьованим ядер ним пали-
вом і радіоактивними відходами. Сторони
зобов’язалися до тримуватися принципів
безпеки, викладених у документі МАГА-
ТЕ «Принципи управління радіоактивни-
ми відходами».
5. За ініціативи МАГАТЕ, були розроблені
і використовуються ядерною індустрією
Міжнародні стандарти безпеки. Ці стан-
дарти стали прийнятою міжнародним
спів товариством основою для оцінки без-
пеки на всіх етапах (при проектуванні,
будівництві, експлуатації, зупинці та ви-
веденні з експлуатації) для всіх типів
ядерних об’єктів (атомні електростанції,
дослідницькі реактори, об’єкти паливно-
го циклу тощо).
6. На основі досвіду захисту населення від
наслідків Чорнобильської аварії Міжна-
родна комісія з радіаційного захисту
(МКРЗ) рекомендувала єдині критерії
втручання у разі виникнення аварій
(МКРЗ-63, 1993). Пізніше, на основі до-
свіду рішення довгострокових проблем
Чорнобиля МКРЗ розробила рекоменда-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 4 39
ції для захисту населення в умовах три-
валого радіаційного впливу (МКРЗ-82,
1999). Рекомендації МКРЗ перетворені
на стандарти безпеки МАГАТЕ. Розвива-
ючи принципи безпечного використання
ядерних технологій, МАГАТЕ сформу-
лювало нові підходи до захисту навколиш-
нього середовища в цілому.
7. До Чорнобильської аварії не було міжна-
родних допустимих рівнів вмісту радіо-
нуклідів у харчових продуктах. У від-
повідь на загрозу внутрішнього опромі-
нення жителів деяких європейських
кра їн у травні 1986 року були розроблені
відповідні стандарти в СРСР і в Євро-
пейському Союзі. У 1989 році Комісія
«Кодекс Аліментаріус» створила інст-
рукції про допустимі рівні радіонуклідів
у харчових продуктах для використання
в міжнародній торгівлі (САС, 1990). Ці
інструкції недавно оновлені.
8. Міжнародна консультативна група з ядер-
ної безпеки (МКГЯБ) з’явилася на між-
народній арені як авторитетний орган,
який може здійснювати незалежну оцін-
ку безпеки на всіх ядерних об’єктах. У
звіті групи про Чорнобильську аварію
(МКГЯБ-1, оновлений як МКГЯБ-7) на-
дані корисні поради з усіх питань ядерної
безпеки.
9. Після Чорнобильської аварії на націо-
нальному рівні вживались заходи щодо
зміни та поліпшення національних ядер-
них законодавств. Особливо значних
змін зазнало законодавство з радіаційної
безпеки в нещодавно утворених держа-
вах Центральної та Східної Європи. На
цей час в усіх цих країнах виконуються
вимоги міжнародних конвенцій.
Удосконалення міжнародних і національних
механізмів
10. Світова асоціація ядерних операторів
(САЯО) була створена з метою сприян-
ня обміну досвідом між організаціями,
що експлуатують атомні електростанції
(АЕС). Кожна організація у світі, що
виробляє електрику на АЕС, є добро-
вільним членом САЯО.
11. З метою поліпшення зв’язків з громад-
ськістю у разі ядерних аварій МАГАТЕ
та Агентство з ядерної енергії (АЯЕ)
розробили Міжнародну шкалу ядерних
інцидентів (INES), яка сьогодні засто-
совується у багатьох країнах.
12. Створена культура відкритого обміну
досвідом забезпечує вільний обмін екс-
плуатаційними і аналітичними даними
між організаціями, експлуатуючими
атомні електростанції та іншими парт-
нерами. Це значною мірою сприяє кра-
щому розповсюдженню практики забез-
печення ядерної безпеки в усьому світі.
13. Створення та зміцнення незалежних,
сильних і компетентних національних
регулюючих органів є одним із кра-
щих механізмів забезпечення ядерної
безпеки.
Удосконалення безпеки реакторів РБМК
14. Одразу після аварії почалося здійснен-
ня низки технологічних заходів на всіх
реакторах РБМК з метою швидкого
усунення основних недоліків з безпеки
конструкції РБМК. Основними резуль-
татами цієї роботи були:
• значне зниження коефіцієнту позитив-
ної реактивності;
• удосконалення системи зупинки реак-
тора;
• поліпшення захисту від надмірного тис-
ку у реакторі;
• підвищення надійності систем охолод-
жування активної зони;
• удосконалення вимірювальних та уп-
равляючих систем.
15. У наступний період були розроблені
конкретні програми для кожного блока
РБМК. Метою станційних програм мо-
дернізації було значне підвищення рів-
ня експлуатаційної безпеки цих реак-
торів. Більшість програм виконуються і
40 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 4
досі. Дві з них, Ігналіна-2 і Курськ-1,
повністю виконані. Висновки міжна-
родних експертів підтверджують значне
поліпшення в різних сферах експлуата-
ційної безпеки: реакторні системи, ана-
ліз інцидентів, експлуатаційні процеду-
ри, культура безпеки тощо. Разом з тим
ряд важливих моментів, зокрема, питан-
ня зовнішньої захисної конструкції все
ще відкрите для подальшого удоскона-
лення.
16. Внаслідок Чорнобильської аварії було
здійснено ряд ініціатив, пов’язаних з
удосконаленням технології зупинки і
виведенням з експлуатації реакторів
РБМК. В Україні був зупинений в 2000
році останній з експлуатованих на Чор-
нобильській АЕС реакторних блоків, у
2004 році у Литві зупинений Ігналіна-1,
далі уряд Литви погодився зупинити
другий блок до 2009 року.
17. Більш загальною метою було визначен-
ня змісту планів і проектів щодо виве-
дення АЕС з експлуатації для «реак-
торів першої генерації», таких як деякі
моделі ВВЕР (у Вірменії, Болгарії, Сло-
ваччині та інших країнах)
Майданчик Чорнобильської АЕС
18. Об’єкт «Укриття», побудований у тер-
міновому порядку в умовах високої ра-
діації, залишається джерелом ядерного і
радіаційного ризику. Його стабілізація
та будівництво нового безпечного укрит-
тя для зруйнованого енергоблоку номер
4 залишається основним пріоритетом у
забезпеченні довгострокової ізоляції па-
ливомістких матеріалів і радіоактивних
відходів від навколишнього середови-
ща. З цією метою з 1997 року реалі-
зується комплексна програма, відома як
План основних заходів на об’єкті «Ук-
риття» (Shelter Im ple men ta tion Plan,
SIP). Для реалізації плану SIP був ство-
рений Міжнародний Чорнобиль ський
фонд під адміністративним управлін-
ням Європейського банку рекон струкції
і розвитку.
19. Майбутніми стратегічними завданнями
з метою перетворення об’єкта «Укрит-
тя» в екологічно безпечну систему є:
• демонтаж нестабільних конструкцій
об’єкта «Укриття»;
• розробка і здійснення технологій ви віль-
нення та ізоляції паливомістких мате-
ріалів і довгоіснуючих радіоактивних
від ходів з метою створення додаткового
бар’єру безпеки для цих небезпечних
матеріалів;
• створення інфраструктури і потужно-
стей для тимчасового контрольовано-
го зберігання паливомістких мате рі а-
лів і довгоіснуючих радіоактивних від-
ходів.
20. До Чорнобильської аварії у світі не було
досвіду поводження з такою великою
кількістю радіоактивних відходів, утво-
рених в її результаті. Їх захоронення
відбувалося в екстремальних умовах без
належного обґрунтування і класифіка-
ції відходів, реєстрації їх кількості та
точного місцезнаходження, технологій
ізоляції відходів тощо.
21. Управління радіоактивними відходами,
що утворилися в результаті Чорнобиль-
ської аварії, з часом стає все більш не-
відкладною та актуальною проблемою.
Незважаючи на прийняті національні
програми та міжнародні проекти з уп-
равління радіоактивними відходами, ще
й досі не існує реальної збалансованої
та єдиної концепції поводження з радіо-
активними відходами, яка включала б
усі стадії від збирання та обробки до ос-
таточного захоронення.
22. Міжнародне співтовариство грає важ-
ливу роль у вирішенні проблем, по-
в’язаних з наслідками Чорнобильської
аварії. У 1995 році між урядами Вели-
кої Сімки, Європейською комісією і
Урядом України був підписаний мемо-
рандум про взаєморозуміння (МВ)
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 4 41
щодо закриття до 2000 року Чорнобиль-
ської АЕС. МВ надав комплексну про-
граму закриття Чорнобильської АЕС,
включаючи перетворення об’єкта “Ук-
риття” на екологічно безпечну систему,
та угоду про фінансову підтримку.
23. Зважаючи на уроки Чорнобиля у сфері
управління радіоактивними відходами,
необхідно:
• завершити інвентаризацію всіх місць
зберігання відходів, включаючи ство-
рення національного реєстру радіоак-
тивних відходів і кадастру місць їх збе-
рігання. У зв’язку з цим слід отримати
дані для обґрунтування рішень щодо
подальшого використання місць збері-
гання, і у разі потреби — розробки ме-
тодів вилучення радіоактивних від-
ходів, їх обробки, зберігання і захоро-
нення;
• обґрунтувати та ухвалити рішення, що
стосуються необхідності та послідов-
ності вилучення відходів з місць збері-
гання у Чорнобильській зоні відчужен-
ня. Ці рішення повинні ухвалюватися
на основі комплексного аналізу довго-
строкової безпеки та оцінки впливу на
навколишнє середовище;
• розглянути можливість створення у ме-
жах ЧЗВ інфраструктури (Національ-
ного центру) для обробки, зберігання і
захоронення основних видів радіоак-
тивних відходів України як чорнобиль-
ського походження, так і тих, що утво-
рились на вітчизняних об’єктах атомної
енергетики. З цією метою необхідно
розробити та ухвалити національну
стратегію управління радіоактивними
відходами і відповідну національну про-
граму, створити державний фонд для
фінансування заходів, пов’язаних з уп-
равлінням радіоактивними відходами;
• зважаючи на завдання, що стосуються
вищезгаданої інфраструктури, необхід-
но активізувати роботи з обґрунтування
і будівництва геологічної системи захо-
ронення для довгоіснуючих відходів.
Конференція наголошує на тому, щоб ці
„Висновки і рекомендації” були вико-
ристані під час прийняття відповідних рі-
шень. Ми всі повинні приділяти пильну
увагу гарантіям щодо ядерної безпеки,
яка залишається для нас найвищим пріо-
ритетом, а також ніколи не забувати уро-
ків Чорнобильської катастрофи.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-435 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T09:16:01Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | 2008-04-21T16:40:29Z 2008-04-21T16:40:29Z 2007 Уроки Чорнобиля (Висновки і рекомендації Міжнародної конференції «Двадцять років Чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє») // Вісн. НАН України. — 2007. — N 4. — С. 23-41. — укp. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/435 Рік тому в багатьох країнах світу відбулися заходи з нагоди 20-річчя Чорнобильської катастрофи. У результаті з’явилися нові наукові дані, нові оцінки наслідків цієї безпрецедентної аварії. Особливо багато важливої інформації для роздумів і дій дала Міжнародна конференція «Двадцять років Чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє», що відбулася в м. Києві 24-26 квітня 2006 р. Нещодавно вчені Національної академії наук України, фахівці Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства охорони здоров’я України, Академії медичних наук України, співпрацюючи з білоруськими і російськими колегами, завершили велику роботу з узагальнення підсумків цього форуму і узгодження їх в МАГАТЕ, ВООЗ, Європейській комісії, організаціях Німеччини і Франції, що відповідають за ядерну безпеку. Враховуючи значущість цього документу друкуємо його у повному викладі. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України №4 C. 23-41 Актуально Уроки Чорнобиля (Висновки і рекомендації Міжнародної конференції «Двадцять років Чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє») Chornobyl lessons (Conclusions and recommendations of the International Conference "Twenty Years after the Chornobyl Accident: Future Outlook") Article published earlier |
| spellingShingle | Уроки Чорнобиля (Висновки і рекомендації Міжнародної конференції «Двадцять років Чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє») Актуально |
| title | Уроки Чорнобиля (Висновки і рекомендації Міжнародної конференції «Двадцять років Чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє») |
| title_alt | Chornobyl lessons (Conclusions and recommendations of the International Conference "Twenty Years after the Chornobyl Accident: Future Outlook") |
| title_full | Уроки Чорнобиля (Висновки і рекомендації Міжнародної конференції «Двадцять років Чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє») |
| title_fullStr | Уроки Чорнобиля (Висновки і рекомендації Міжнародної конференції «Двадцять років Чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє») |
| title_full_unstemmed | Уроки Чорнобиля (Висновки і рекомендації Міжнародної конференції «Двадцять років Чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє») |
| title_short | Уроки Чорнобиля (Висновки і рекомендації Міжнародної конференції «Двадцять років Чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє») |
| title_sort | уроки чорнобиля (висновки і рекомендації міжнародної конференції «двадцять років чорнобильської катастрофи. погляд у майбутнє») |
| topic | Актуально |
| topic_facet | Актуально |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/435 |