Творчий портрет гуцульського мультиінструменталіста Миколи Думитрака
Микола Думитрак – професійний народний скрипаль-«капельмейстер» і сопілкар, корифей весільного капельного ансамблювання Галицької Гуцульщини, який продовжує регіональні музичні традиції. Стаття базується на зібраних у фольклорних експедиціях матеріалах та фонозаписах імпровізацій М. Думитрака, запис...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Студії мистецтвознавчі |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43515 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Творчий портрет гуцульського мультиінструменталіста Миколи Думитрака / Б. Яремко // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2010. — № 3(31). — С. 120-124. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860267686239404032 |
|---|---|
| author | Яремко, Б. |
| author_facet | Яремко, Б. |
| citation_txt | Творчий портрет гуцульського мультиінструменталіста Миколи Думитрака / Б. Яремко // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2010. — № 3(31). — С. 120-124. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Студії мистецтвознавчі |
| description | Микола Думитрак – професійний народний скрипаль-«капельмейстер» і сопілкар, корифей весільного капельного ансамблювання Галицької Гуцульщини, який продовжує регіональні музичні традиції. Стаття базується на зібраних у фольклорних експедиціях матеріалах та фонозаписах імпровізацій М. Думитрака, записаних на магнітну стрічку і транскрибованих автором. У ній висвітлено виконавську діяльність музиканта та стильові особливості його сопілкових п’єс.
Николай Думитрак – профессиональный народный скрипач-«капельмейстер» и исполнитель на сопилке, корифей свадебного капельного ансамблирования Галицкой Гуцульщины, продолжающий региональные музыкальные традиции. Статья основывается на собранных в фольклорных экспедициях материалах и фонозаписях импровизаций Н. Думитрака, записанных на магнитофонную пленку и транскрибированных автором. Она освещает исполнительскую деятельность музыканта и стилистические особенности его пьес для сопилки.
Mykola Dumytrak is a professional folk violonist-”bandmaster” and reed-piper, leading figure of wedding choir ensemblance on the Hutsul Halychyna. He carries on the regional musical traditions. The article is based on the materials collected in folkloric expeditions and on the phone records of the M. Dumytrak reed-pipe improvisations tape-recorded and transcribed by the author. The musician’s high activity and stylistic features of his reed-pipe pieces are shown in the article.
|
| first_indexed | 2025-12-07T19:03:14Z |
| format | Article |
| fulltext |
120
У 80-х роках ХХ ст., під час першої фольк -
лорної експедиції на Шепітсько-Брустурівсько-
Космацькі терени Косівського району Івано-
Франківської області, автор статті виявив
живий, функціонуючий пласт гуцульського
сопілкарства. Його блискучими репрезен‑
тантами були: Василь Іванович Думитрак
(«Дим’янів», 1910–1987, с. Шепіт) і його син-
мультиінструменталіст Микола (1942 р. н.,
с. Брустури); брати-мультиінструменталісти
Данищуки («Полагнюки») – Микола («Коцьо»,
1944 р. н.) та Юрій («Юра», 1951 р. н.) – із
с. Шепіт (ділянка Вишнє Поле); легендарний со‑
пілкар Василь Петрів (1935–1976, с. Шепіт), який
трагічно загинув під час лісозаготівельних робіт.
Пропонована стаття присвячена одному
із самобутніх «музи́к» 1 з родини Думитраків –
талановитому сопілкареві й скрипалю Миколі
Васильовичу. Інтерес до сопілки (міцева наз ва
«фуярка») у Миколи виявився в ранньому дитин‑
стві, коли він слухав віртуозну гру свого батька
Василя Івановича. Зазначимо, що батько в пору
своїх юнацьких і парубоцьких літ прославився в
Шепоті й навколишніх селах як перший визна‑
ний сопілкар. На музичне формування Миколи,
окрім батька, впливали сопілкарі-однолітки, ра‑
зом з якими він намагався відтворювати мелодії
«до співу». Таке активне й масове дитяче со‑
пілкове музикування припадало на літо, коли
хлопчики пасли корів і овець 2. Окрім літнього
ансамблювання, Микола оволодівав фуяркою
самостійно, залюбки музикував на сопілці вдо‑
ма, а також нерідко свої досягнення апробову‑
вав на вечорницях та молодіжних танцях.
Музичні здібності в хлопця проявляли‑
ся настільки яскраво, що достатньо було йо‑
му почути мелодію один раз, як він миттєво її
запам’ятовував і відтворював, орнаментально
обігруючи без будь-яких труднощів. Слід за‑
уважити, що в шепітській традиції критерієм
визначення професійного рівня сопілкаря було
точне виконання всіх колін мелодій «гуцулки»
ТВОРЧИЙ ПОРТРЕТ ГУцУЛЬСЬКОГО
МУЛЬТИІНСТРУМЕНТАЛІСТА МИКОЛИ ДУМИТРАКА
Богдан Яремко
Микола Думитрак – професійний народний скрипаль-«капельмейстер» і сопіл-
кар, корифей весільного капельного ансамблювання Галицької Гуцульщини, який
продовжує регіональні музичні традиції. Стаття базується на зібраних у фоль-
клорних експедиціях матеріалах та фонозаписах імпровізацій М. Думитрака,
записаних на магнітну стрічку і транскрибованих автором. У ній висвітлено
виконавську діяльність музиканта та стильові особливості його сопілкових
п’єс.
Ключові слова: Микола Думитрак, сопілкар, шепітська традиція, капельне му-
зикування, виконавський стиль, регулярно-акцентна ритміка.
Mykola Dumytrak is a professional folk violonist-”bandmaster” and reed-piper, leading
figure of wedding choir ensemblance on the Hutsul Halychyna. He carries on the
regional musical traditions. The article is based on the materials collected in folkloric
expeditions and on the phone records of the M. Dumytrak reed-pipe improvisations
tape-recorded and transcribed by the author. The musician’s high activity and stylistic
features of his reed-pipe pieces are shown in the article.
Keywords: Mykola Dumytrak, reed-piper, Shepit tradition, choir ensemblance,
masterly manner, regularly accent rhythmics.
УДК 929 Думитрак+787(477)(092)+78.071
121
БоГдан яремко. творчий Портрет ГуцулЬсЬкоГо мулЬтиІнструменталІста...
з використанням «дрібненької пальцовки». Ці
критерії достойно витримав юний Микола, і вже
в чотирнадцятирічному віці дебютував у капе‑
лі «Буківчанка», яку очолював авторитетний
скрипаль Василь Володимирович Юра ́к (1928–
1995), і тривалий час (упродовж 1956–1963 ро‑
ків) працював у ній сопілкарем.
Набувши протягом семи років ансамбле‑
вих навичок у «буківчанській» капелі, Микола
Васильович, за пропозицією космацького
лідера-скрипаля й майстра з виготовлення
скрипок Петра Олексійовича Коб’юка («Козар»,
1918–1967), перейшов до його інструменталь‑
ного колективу 3. Від П. Коб’юка Микола перей-
няв багато космацьких, снідавських та запози‑
чених з інших місцевостей мелодій. Зі спогадів
«компаньйона»-сопілкаря «козарівської» капе‑
ли Івана Ісайчука відомо, що П. Коб’юк був чо‑
ловіком середнього зросту, твердого й гордови‑
того характеру. Як добрий скрипаль, він, окрім
гуцульських, знав багато привнесених мелодій
(вальсів, фокстротів, танго, а також радянських
пісень, як, приміром, «На позицию девушка про‑
вожала бойца»). Як зазначає І. Ісайчук, Петро
Олексійович був вимогливим як до себе, так і
до інших «музи́к» і вважав себе «першим» се‑
ред інших виконавців на космацько-шепітських
теренах. Він органічно чув гру кожного «музи́ки»
в колективі, і тому виконання його капели ви‑
різнялося високою злагодженістю й чистотою
інтонування. П. Коб’юк, маючи норовистий ха‑
рактер, на весіллях організовував «перегри»
(«змагання») капел (наприклад, капела моло‑
дого силилася переграти капелу молодої). Як
згадує І. Ісайчук, якось під час таких змагань
П. Коб’юку побили скрипку.
У період скрипково-ансамблевого розквіту
(1953–1967) своєї капели Петро Олексійович
досягнув широкої популярності серед горян
Галицької Гуцульщини, чим, мабуть, пояс‑
нюється той факт, що він став близьким при‑
ятелем легендарного музи́ки-скрипаля Василя
Грималюка («Могур», 1923–1995) 4. Обидва
музиканти, маючи власні капели, іноді обслу‑
говували одне весілля, проте не практикували
між собою весільних «переігор», поскільки були
друзями. Зазначимо, що серед горян і до сьо‑
годні зберігається пам’ять про Василя Могура
як видатного гуцульського скрипаля, і це за‑
свідчує уривок співанки, яку виконав його сусід і
провідний майстер скрипок Василь Мартищук:
Єк заграї Могур в скрипку, чудуют си люде,
Та й говоріт, що ни скоро другий Могур буде.
Капела П. Коб’юка часто грала на весіллях
у Верховинському (Жаб’євському) районі, і
саме там скрипаль перейняв знамениті «гави‑
цеві» мелодії 5. Отже, можна резюмувати, що
талановитому сопілкареві М. Думитраку, як
і І. Ісайчуку, пощастило з грою в капелі Петра
Козара, де він мав змогу не лише вдосконалю‑
ватися як виконавець-ансамбліст, але й перей-
мати безліч давніх гуцульських і, зокрема, «га‑
вицевих» мелодій.
Новим етапом у професійному становленні
Миколи Васильовича став його перехід у шепіт‑
ську капелу, очолювану винятково талановитим
скрипалем Іваном Федоровичем Лобачуком.
Як згадує М. Думитрак, І. Лобачук дуже добре,
«по-гуцульськи вимовляв» на скрипці музику
«до співу» й «до танцю». А знаний у 70–90-х ро‑
ках ХХ ст. космацький скрипаль Кирило Линдюк
(«Вітишин», 1929–2003) 6, уважаючи І. Лобачука
талановитим і перспективним скрипалем місце‑
вої традиції, відзначав технічну довершеність
його гри, а також орнаментальну винахідливість
у збагаченні мелодичної лінеарності гуцульських
імпровізацій. Сопілкар-мультиінструменталіст
І. Ісайчук, який також музикував у капелі І. Ло-
бачука, підкреслює його винятково «міткий», го‑
стрий слух, що дозволяв йому відразу відтворю‑
вати на скрипці почуті нові мелодії.
Отже, М. Думитрак, набувши високого про‑
фесійного вишколу в капелах двох неординар‑
них, талановитих скрипалів, сформувався не
тільки як досвідчений, технічно довершений
сопілкар-ансамбліст, знавець різножанрового
гуцульського та привнесеного інструменталь‑
ного репертуару, але й як самодостатній тради‑
ційний скрипаль «козарівсько-шевчуківського»
виконавського спрямування.
Після завершення служби в лавах радянської
армії й повернення до рідного с. Шепіт, Микола
Васильович увійшов до складу капели, очолюваної
скрипалем Михайлом Васильовичем Федориним
(1914–1997). У цьому колективі Микола працював
упродовж 1966–1968 років, після чого організу‑
вав власну капелу з членів своєї родини та меш‑
канців свого й сусідніх сіл, ставши її скрипалем-
«капельмейстером». До складу його інструмен‑
тального ансамблю увійшли: батько Василь
Іванович («фуярка»), брат Михайло Васильович
122
ПостатІ
(1956 р. н., «бубинь»), Василь Юрійович Гара-
сим’юк (1956 р. н., цимбали, с. Прокурава),
Василь Іванович Гаврилків (1951 р. н., саксофон-
тенор), Іван Іванович Гаврилків (1953 р. н., труба),
Василь Іванович Ігнатюк (1967 р. н., баян). У 1975
році батька замінив його молодший син Василь
(1955 р. н.). Географія музикуваня М. Думитрака
як сопілкаря, скрипаля-«капельмейстера» та
керівника капели була досить широкою: села
Косівського та Коломийського районів.
Різножанровий репертуар М. Думитрака-
сопілкаря, опанований ним упродовж багато‑
річної співпраці з талановитими музикантами,
складається з таких мелодій і творів:
1. Весільно-обрядові мелодії: «бервінкові»,
«до співу».
2. Полонинські мелодії «до слухання»: «Старо-
винні мелодії про Довбуша», «Полонинська мело‑
дія» («Сумна під осінь, жаль за полониною»).
3. Весільні обрядові марші: «Дай, Боже, в
добрий час» (грають у хаті, проводжаючи мо‑
лодих до шлюбу), «Весільний марш» (грають
на вулиці, проводжаючи молодих до шлюбу),
«Марш музикантів» (грають перед входом до
хати молодої й молодого), «Марш» (зустріча‑
ють гостей на весіллі).
4. Гуцульські танці «Цвєчок», «Голубка»,
«Аркан», «Чабан», «Гуцулка».
5. Привнесені танці: вальси, фокстроти, танго.
Індивідуальний виконавський стиль Миколи
Васильовича визначається насамперед ме‑
лодикою його п’єс, збагаченою різноманітною
орнаментикою, яка набуває визначальної ро‑
лі для вимовляння (артикуляції) самої мелодії
(див. приклад 1):
В артикуляційній техніці музиканта просте‑
жується така закономірність: форшлаги, трелі
й морденти атакуються за допомогою складу
«ТУ», а всі наступні за ними звуки вимовляються
на голосних «У», «І». Основним засобом вимов‑
ляння мелодичних звуків у п’єсах М. Думитрака
є продовжене нон-легато (тенуто), що чергуєть‑
ся з легато й стакато. У півкадансах першої час‑
тини п’єси «Старовинні гуцульські мелодії про
Довбуша» (див. приклад 1) восьмі тривалості
фіналіса й субкварти артикулюються тенуто,
оскільки за допомогою цього штриха підкрес‑
люється тимчасове закінчення речення. У за‑
ключних кадансах дві восьмі тривалості фіна‑
ліса вимовляються продовженим нон-легато із
заповненням однієї з них мордентом, а іншої –
форшлагом. Наступні за фіналісом субквартові
«падіння» виконуються коротко, що сприяє по‑
слабленню глибини їх звучання й природному
м’якому завершенню побудов. Якщо перший
(А) і другий (В) періоди виконуються двома ар‑
тикуляційними прийомами, то третій (С) і чет‑
вертий (Д) – трьома: продовженим нон-легато,
легато та коротким стакато. Чергування різно‑
манітних штрихів, орнаментики й ритмоформул
надає звучанню характеру безперервного руху,
який організується в чіткій послідовності різно‑
манітної пульсації.
У першому реченні п’єси «Мелодії до співу»
(див. приклад 2) основні звуки мелодії, пере‑
важно орнаментовані, артикулюються продов-
женим нон-легато. Цьому штриху протистав‑
ляється стакато лише в предиктовій моделі до
фіналіса. У другому реченні мелодична тканина
ритмічно варіюється, до того ж в артикулюван‑
ні переважає стакато (на постиктових звуках
тонічного тризвуку), що контрастує вимовлян‑
ню першого речення й надає звучанню жваві‑
шого характеру. За допомогою стакато знач-
но загострюється «прагнення» до фіналіса й
збільшується сила його метричного акценту, а
засобами орнаментики і поєднання фіналіса із
субквартою поглиблюється динаміка звучання
кінцевих кадансів.
Приклад 1
Приклад 2
123
БоГдан яремко. творчий Портрет ГуцулЬсЬкоГо мулЬтиІнструменталІста...
М. Думитрак виконує свої п’єси у «верх‑
ньому голосі», діапазон якого охоплює звуко‑
ву зону від другого обертону a2 до пятого as4.
Динамічний рівень звучання його п’єс графічно
відображається таким чином:
У п’єсах Миколи Васильовича переважає
монорегістровість, що охоплює динамічний
рівень звучання в межах від третього обертону
до п’ятого. Так, в імпульсі й просуванні вико‑
ристовується звукоряд у діапазоні від третього
обертону до четвертого, а в серединних і кінце‑
вих каденціях – звукоряд у межах від третього
обертону до другого (див. приклад 1).
Унаслідок цього початкові й розвиткові роз‑
діли мелодій низки п’єс звучать відносно голос-
но, а в каденціях відбувається динамічне по‑
слаблення, що завершується м’яким mf. Якщо
при цьому врахувати, що в кінцевих каденціях
субкварта вимовляється короткою восьмою
тривалістю, то стає зрозумілим, чому музи‑
кант, прагнучи до філігранності звучання, по‑
слаблює глибину субквартового тону засобами
короткого артикулювання. Брустурівський со‑
пілкар М. Думитрак грає на фуярці з вузькою
мензурою цівки (d – 11 мм), і тому його інстру‑
мент має менш насичену силу тону, що надає
музиці тремтливого, світло-радісного звучання.
Найхарактернішими засобами динамічного роз‑
витку мелодики М. Думитрака є:
1) «репрезентативна» хвилеподібна дина-
міка експозиційного характеру, що поєднує різні
звуковисотні, ритмічні, ладові, динамічні та
артикуляційні засоби:
a3 (ff) a3 (ff) g3 (ff)
a2 (mf) d3 (f) a2 (mf)
2) поступова динаміка, яка відображає
рух відрізка мелодії вгору та вниз у межах від
третього до четвертого обертону і від третього
до другого:
3) комбінована динаміка, яка поєднує
хвилеподібний рух з наступним монолінійним
розвитком:
e3 (f) g3 (f) fis3 (f) fis3 (f)
a2 (mf) d3 (f) a2 (mf) d3 (f)
В основі п’єс Миколи Васильовича лежить
регулярно-акцентна ритміка з очевидно ви‑
раженими метричними наголосами, які чергу‑
ються з акцентами, що досягаються засобами
фактури (орнаментики) і мелодичної вершини.
Так, у фрагменті п’єси «Мелодії до співу» (див.
приклад 3) у межах дводольності утворюється
низка наголосів засобами висхідного руху ме‑
лодії до вершинної точки g3 (1), оспівування
треллю наступного звука fis2 (2), метричного
(3), форшлагового (4) і трельного (5) акцентів.
У першому реченні другої частини п’єси
одинадцять звуків із сімнадцяти орнаментова‑
ні, до того ж найбільшій орнаментації чотири
рази підлягають другий–п’ятий щаблі дорій‑
ського ладу з четвертим підвищеним (головні
опори d3, a2). Окрім цього, у півкадансах дру‑
гий щабель квазімелізматично приклашений
на постиктовій слабкій долі. Акцентуація в цьо‑
му реченні розподілена в межах п’яти наголо‑
сів: зовнішніх, спричинених на іктах сильних і
слабких долей і посилених засобами мелізма‑
тики, і внутрішніх, створюваних на постиктово‑
му часі сильних долей і також орнаментально
підкреслюваних.
Фуярка з вузькою мензурою, якою корис‑
тується М. Думитрак, сприяє в процесі гри за‑
ощадливій подачі струмочка повітря та вико‑
нанню на одному вдиху довготривалих музич‑
a3 – c4 (ff)
e3 (f)
а2(mf)
a3 (ff) a3 (ff)
d3 (f) d3 (f) a2 (mf)
Приклад 3
124
ПостатІ
них фраз і речень. Зміна дихання в сопілкаря
пов’язується з цезурами, які мають місце в пів‑
кадансах, у кінцевих кадансах, а інколи і на по‑
чатку експонування.
На закінчення резюмуємо, що індивідуаль‑
ний виконавський стиль М. Думитрака виріз‑
няється регулярною ритмікою з метричними
наголосами, які чергуються з акцентами, що
досягаються засобами фактури (орнаментики)
і мелодичної вершини. У музиці гуцульського
музиканта ритмічна різноманітність поєднуєть‑
ся із зовнішньою та внутрішньою акцентуацією,
що забезпечує постійний мелодичний розвиток,
який поновнюється в межах досить широкого
амбітусного звукоряду.
Список інформантів
Думитрак Микола Васильович (1942 р. н.,
с. Шепіт Косівського р-ну Івано-Франківської
обл.; із сім’єю проживає у с. Брустури) – про‑
фесійний весільний сопілкар, скрипаль-
«капельмейстер».
Ісайчук Іван Борисович (1947 р. н., с. Кос-
мач, присілок Завоєли, осередок «Заломик») –
мультиінструменталіст: професійний весіль‑
ний сопілкар, саксофоніст-альтист, бубніст.
Грав у капелах славетних лідерів-скрипалів:
Михайла Слочака («Федорин», 1913–2002),
Петра Коб’юка, Івана Лобачука («Шевчуков»,
1932 р. н.), Василя Варцаб’юка («Брумба»,
1941–1999), Юрія Данищука, Василя Сіреджука
(«Васюта», 1954 р. н.), Миколи Сіреджука («Коць
Семенів», 1957 р. н.), а також цимбаліста Івана
Соколюка («Хромейчуков», 1908–1994).
Мартищук Василь Михайлович (1943 р. н.,
с. Снідавка Косівського р-ну; проживає в
с. Ковалівка Коломийського р-ну) – видатний
скрипковий майстер (виходець із гуцульського
спадкоємного роду майстрів-виготовлювачів
скрипок і цимбал), аматор-скрипаль, який вико‑
ристовує інструмент для визначення його акус‑
тичних якостей.
1 У селах Шепіт і Брустури виконавця-фуяриста в ка‑
пелі називають сопілкарем або «музи́кою» («музи́ка»),
а аматора-виконавця на «фуярці» – «фуярістом». Тому
автор цієї статті користується обома термінами: «сопіл‑
кар», «музи́ка».
2 Батьки, що проживали в названих селах, не від‑
давали дітей для спеціального навчання грі на «фуяр‑
ці» у сопілкарів або «музи́к» свого села, міст Косова чи
Коломиї.
3 З інформації І. Ісайчука довідуємося, що П. Коб’юк
у молоді роки перебував у Росії, де працював ковалем,
а повернувшись у 1952 році до Космача, займався сто‑
ляркою.
4 Про творчість В. Грималюка див.: Мациевский И. В.
Гуцульские скрипичные композиции: дис. … канд. искус‑
ствоведения. – Ленинград, 1970.
5 «Гавицеві» мелодії – скрипкові наспіви, твор‑
цем яких був славетний верховинський скрипаль Іван
Курелюк («Гавиць») (кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.).
Його учнем був скрипаль-мультиінструменталіст Василь
Могур. Обидва музиканти є представниками Чорно-
Черемоської скрипкової школи. Див.: Мациевский И. В.
Гуцульские скрипичные композиции.
6 Про творчу особистість Кирила Линдюка див.:
Яремко Б. Космацький Паганіні – Кирило Линдюк //
Ґражда. – 2008. – № 1 (19). – С. 48–50; Яремко Б.
Скрипаль Кирило Линдюк («Вітишин») – лідер
космацько-шепітської традиції // Етномузика. – 2008. –
Чис. 5: Збірка статей та матеріалів, присвячена 100-й
річниці для фонографування дум / Упоряд. І. Довгалюк,
Ю. Рибак. – С. 91–99; Яремко Б. Грає скрипаль Кирило
Линдюк («Курило Вітишин») (1929–2003) // CD. – Рівне,
2006.
Николай Думитрак – профессиональный народный скрипач-«капельмейстер»
и исполнитель на сопилке, корифей свадебного капельного ансамблирования
Галицкой Гуцульщины, продолжающий региональные музыкальные традиции.
Статья основывается на собранных в фольклорных экспедициях материалах
и фонозаписях импровизаций Н. Думитрака, записанных на магнитофонную
пленку и транскрибированных автором. Она освещает исполнительскую дея-
тельность музыканта и стилистические особенности его пьес для сопилки.
Ключевые слова: Николай Думитрак, исполнитель на сопилке, шепитская
традиция, капельное музицирование, исполнительский стиль, регулярно-
акцентная ритмика.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-43515 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1728–6875 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T19:03:14Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Яремко, Б. 2013-04-29T21:03:14Z 2013-04-29T21:03:14Z 2010 Творчий портрет гуцульського мультиінструменталіста Миколи Думитрака / Б. Яремко // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2010. — № 3(31). — С. 120-124. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 1728–6875 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43515 929 Думитрак+787(477)(092)+78.071 Микола Думитрак – професійний народний скрипаль-«капельмейстер» і сопілкар, корифей весільного капельного ансамблювання Галицької Гуцульщини, який продовжує регіональні музичні традиції. Стаття базується на зібраних у фольклорних експедиціях матеріалах та фонозаписах імпровізацій М. Думитрака, записаних на магнітну стрічку і транскрибованих автором. У ній висвітлено виконавську діяльність музиканта та стильові особливості його сопілкових п’єс. Николай Думитрак – профессиональный народный скрипач-«капельмейстер» и исполнитель на сопилке, корифей свадебного капельного ансамблирования Галицкой Гуцульщины, продолжающий региональные музыкальные традиции. Статья основывается на собранных в фольклорных экспедициях материалах и фонозаписях импровизаций Н. Думитрака, записанных на магнитофонную пленку и транскрибированных автором. Она освещает исполнительскую деятельность музыканта и стилистические особенности его пьес для сопилки. Mykola Dumytrak is a professional folk violonist-”bandmaster” and reed-piper, leading figure of wedding choir ensemblance on the Hutsul Halychyna. He carries on the regional musical traditions. The article is based on the materials collected in folkloric expeditions and on the phone records of the M. Dumytrak reed-pipe improvisations tape-recorded and transcribed by the author. The musician’s high activity and stylistic features of his reed-pipe pieces are shown in the article. uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Студії мистецтвознавчі Постаті Творчий портрет гуцульського мультиінструменталіста Миколи Думитрака Creaive Portrait of Hutsul Multi-Instrumentalist Mykola Dumytrak Article published earlier |
| spellingShingle | Творчий портрет гуцульського мультиінструменталіста Миколи Думитрака Яремко, Б. Постаті |
| title | Творчий портрет гуцульського мультиінструменталіста Миколи Думитрака |
| title_alt | Creaive Portrait of Hutsul Multi-Instrumentalist Mykola Dumytrak |
| title_full | Творчий портрет гуцульського мультиінструменталіста Миколи Думитрака |
| title_fullStr | Творчий портрет гуцульського мультиінструменталіста Миколи Думитрака |
| title_full_unstemmed | Творчий портрет гуцульського мультиінструменталіста Миколи Думитрака |
| title_short | Творчий портрет гуцульського мультиінструменталіста Миколи Думитрака |
| title_sort | творчий портрет гуцульського мультиінструменталіста миколи думитрака |
| topic | Постаті |
| topic_facet | Постаті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43515 |
| work_keys_str_mv | AT âremkob tvorčiiportretguculʹsʹkogomulʹtiínstrumentalístamikolidumitraka AT âremkob creaiveportraitofhutsulmultiinstrumentalistmykoladumytrak |