Музика при дворах Речі Посполитої ХVІІ ст. Потреба чи розкіш?
The article analyses two texts from the period: 1. An anonymous poem from the 1620s– 1630s Description of the Music Presented as Gift to Master Stefan Przypkowski at His Wedding Feast, preserved in manuscript at the Kórnik Library (shelf number 95), written on the occasion of the wedding feast durin...
Saved in:
| Published in: | Студії мистецтвознавчі |
|---|---|
| Date: | 2008 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43562 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Музика при дворах Речі Посполитої ХVІІ ст. Потреба чи розкіш? / Б. Пшибишевська-Ярмінська // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2008. — № 3(23). — С. 56-62. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860186458441121792 |
|---|---|
| author | Пшибишевська-Ярмінська, Б. |
| author_facet | Пшибишевська-Ярмінська, Б. |
| citation_txt | Музика при дворах Речі Посполитої ХVІІ ст. Потреба чи розкіш? / Б. Пшибишевська-Ярмінська // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2008. — № 3(23). — С. 56-62. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Студії мистецтвознавчі |
| description | The article analyses two texts from the period: 1. An anonymous poem from the 1620s– 1630s Description of the Music Presented as Gift to Master Stefan Przypkowski at His Wedding Feast, preserved in manuscript at the Kórnik Library (shelf number 95), written on the occasion of the wedding feast during which, contrary to general custom, there was no music, which the author aimed to compensate for with his poem, enumerating 38 different instruments (belonging to high western culture, folk and oriental instruments and even a comb) playing for the newly weds. 2. Exorbitanciae, or On Things Harmful in Every Kingdom […] by Piotr Widawski Wężyk (Cracow 1603), reprinted in 1640 and 1649 and propagated in anonymous copies particularly during the Chmielnicki Rebellion; this criticised the lifestyle of the wealthier groups of Polish society, particularly the gentry trying to imitate the magnates and wasting resources which could be used for the defence of the Commonwealth on the splendour, also music. The author suggests a need to introduce a special tax on luxury, this also including a band and particular instrumentalists.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:04:39Z |
| format | Article |
| fulltext |
Музика при дворах речі посполитої хVіі ст.
потреба чи розкіш?
Барбара Пшибишевська-Ярмінська
У джерелах першої половини ХVІІ ст.
(мемуарах, повідомленнях і листах меш-
канців Речі Посполитої та іноземних гос-
тей) ми знаходимо багато інформації, яка
свідчить про високий рівень музичного
мистецтва, що підтримувалося завдяки
поль ській королівської династії Ваза та
світ ським і духовним магнатам. З кінця
ХVІ ст. видозмінювали раніше існуючі та
створювали нові вокально-інструментальні
капели. Це відбувалося з огляду на зміну
стилю виконуваної музики й відповідало
актуальним тогочасним тенденціям в Італії,
що дуже впливала на музичну Європу.
Зрештою, цей процес стосувався не лише
шляхетських дворів, а й римо-католицьких
костьолів та лютеранських кірх.
Двірські (тобто при дворах світських і
духовних магнатів) музичні ансамблі наза-
гал мали універсальний характер 1. Вони
виступали скрізь, де була потрібна музика.
У повному складі або у вибраних, залеж-
но від обставин, менших групах вони гра-
ли й співали у церкві чи палацовій каплиці,
у театральних, бальних і бенкетних залах
серед багатьох гостей, у домашніх умо-
вах для господаря та його родини, на полі
бою, під час урочистого виїзду чи проходу
королівського або магнатського кортежу,
наприклад, з нагоди відкриття сейму, ко-
ронації або похорону, святкування воєнних
перемог та приймання посольств, а також
у гуляннях, влаштованих на відкритому по-
вітрі (у дворах, палацах та садах) 2. Однак
слід додати, що у відомих нам свідченнях
інформації про музику в імпрезах просто
неба відносно небагато 3.
Утримання ансамблів, що складалися
з добре освічених, часом іноземних (особ-
ливо італійських) музикантів, вимагало
знач них коштів. Це виснажувало королів-
ську скарбницю і серйозно обтяжувало
навіть найбагатших магнатів, які у періоди
скорочення своїх прибутків були змуше-
ні зменшувати чи розпускати свої капели.
Іноземці, які гостювали в Польщі, з одно-
го боку, захоплювалися рівнем викону-
ваної музики, а з другого – вважали, що
видатки, пов’язані з двірцевим музичним
життям, надмірні. У випадку королівської
капели на початковому етапі її реорганіза-
ціїї це питання порушив Зигмунд ІІІ Вазою
нунцій Джерманіко Маласпіна. На його
думку, гроші, надані для працевлаштуван-
ня понад двадцяти італійських музикан-
тів, запрошених двома групами з Риму в
1595 році під керуванням надзвичайно ви-
сокооплачуваного відомого композитора
Луки Маренціо, можна було би витратити
краще, наприклад, на заходи щодо рекато-
лизації Швеції 4. За часів Владислава ІV за-
хоплення французів, які приїхали разом із
його другою дружиною Людовікою-Марією
Гонзагою, Жана де Лабурера та П’єра Де
Нуайє – вони вважали польську королів-
ську капелу однією з найкращих у Європі
та у світі – супроводжувалося усвідомлен-
ням вартості імпрез, що організовувалися
при дворі Владислава (особливо постано-
вок «drammi per musica» 5).
Перебуваючи тривалий час у Речi Пос по-
литiй, вже за Яна-Казимира і пiсля шведської
навали, Де Нуайє багато разiв висловлював
переконання, що це польське захоплення
музикою, танцем i бенкетуван ням не лише
занадто коштовне, а й може стати згубним 6.
Аналогiчно негативну думку мали й поляки
щодо забав та балетiв, органiзованих Яном-
Казимиром i Людо вiкою-Марiєю Гонзагою
ще перед «пото пом», у перiод майже постiй-
ної вiйни початку 50–х років XVII ст., та
Мiхалом-Корибутом Вишневецьким i коро-
левою Елеонорою-Марiєю пiд час турецької
війни у 70-х роках XVII ст. 7
Думки щодо необхідності утримувати
капели та музично виховувати магнат-
ських і шляхетських синiв роздiлилися й у
пер шiй половинi XVII ст., у вiдносно спокiй-
ний для Речi Посполитої час. Однi, спові-
дуючи захiдну модель двірського вихо-
56
БарБара ПшиБишевська-Ярмінська. музика…
57
вання, наказували своїм синам навчатися
спiву i гри на iнструментi, найчастiше на
лютнi (наприклад, син великого канцлера
Яна Замойського Томаш i молодий Єжи
Оссолiнський). Однак інші стверджували,
що музика є заняттям, негідним шляхтича,
і залишали його професійним музикантам,
які походили з нижчих верств. Такої думки
був Кшиштоф ІІ Радзівілл, котрий у наста-
нові до сина Януша, який виїжджав навча-
тися за кордон, чітко зазначив, що не хотів
би, щоб той вчився танців чи гри на лютні.
Подібне писав Якуб Собеський у виховній
настанові синам, зокрема майбутньому ко-
ролю Янові ІІІ, називаючи навчання гри на
інструменті «блазнюванням», на що шкода
часу у вихованні молодого шляхтича 8. Але
з усією впевненістю можна сказати, що не
шкодував ні часу, ні грошей на музичне ви-
ховання синів Зигмунд ІІІ Ваза. Його діти
залучалися до музики й музичних інстру-
ментів буквально від колиски. На ранньому
портреті Владислава ІV той, однорічною ди-
тиною, тримає в ручці дерев’яне ведмежа,
яке грає на волинці. Кількарічним хлопчиком
він грався м’ячем, зброєю, фехтував із кар-
ликами та бив у барабани (за повідомлен-
ням нунція Клаудіо Рангоне 9). Про музичне
навчання Владислава нічого не відомо. Про
музичну освіту Яна-Казимира можна лише
здогадуватися спираючись на факт, що се-
ред його вчителів був відомий музикант і
єзуїт Шимон Берент. Натомість збережені
королівські рахунки свідчать про молод-
ших синів Зигмунда ІІІ. У 1628 році вчите-
лем королевичів (напевно, Яна-Альберта,
Кароля-Фердинанда й Александра-Кароля)
був добре оплачуваний італійський органіст
Анджело Сімонеллі 10.
Безумовно, музиканти при дворах Речі
Посполитої ХVІІ ст. були необхідні. Чи по-
стійно утримувані чи наймані зі спеціаль-
них нагод, вони мусили супроводжувати
деякі урочистості. Відомо нам і про критику
польської любові до бенкетів, танців та ін-
ших імпрез у цей час, яка стосується не са-
мої музики, а надаванню їй завеликої ваги
у період державної кризи, коли гроші мали
призначатися на її захист, а не на розваги.
Таку позицію засвідчують два вибрані
нами тексти першої половини ХVІІ ст., з
яких один з’явився, найімовірніше, напри-
кінці 20-х або на початку 30-х років, а дру-
гий, виданий уперше 1603 р., особливе
зацікавлення читачів здобув у 40-х роках
XVII ст, надто у тяжкі часи козацьких воєн.
Перший зберігся в рукописному вигляді, а
другий відомий з тогочасних друкованих
джерел і списків. Однак через хибне визна-
чення авторства та помилкове датування
ці тексти інтерпретувалися неправильно.
Перший текст – «принагідна» поема
«Opisanie muzyki Jegomości Panu Stefa-
nowi Przypkowskiemu na weselu jego w
upominku dane» («Опис музики, поданий
на згадку Його милості Пану Стефанові
Пшипковському на його весіллі»), що похо-
дить з аріанського середовища; вона збе-
реглася у рукописі № 95 Курніцької бібліо-
теки. Людвік Камиковський, вважаючи, що у
назві твору йдеться про аріанина Стефана
Пшипковського, сина Кшиштофа і внука
Міколая, чоловіка Ельжбети Морштин, се-
стри Збігнева, висловив обережне припу-
щення, що саме Збігнев Морштин міг бути
автором поеми 11. Цю гіпотезу підтримав
Ян Дюр-Дурський, публікуючи поему серед
творів цього поета 12. Але його авторство
заперечили рецензенти видання Лешек
Кукульський 13 і Адам Ярош 14, а потім Мері
Ванда Стівен 15, яка завдяки екзегезі ві-
рша і безсумнівним історичним джерелам
відкинула підтриману Дюр-Дурським гіпо-
тезу, доводячи, що героєм поеми був ін-
ший Стефан Пшипковський, син Міколая
від другого шлюбу, рідний брат Самуеля
Пшипковського, чоловік Анни, дочки арі-
анського письменника Яна Стоїнського
(1590–1654), останнього ректора Академії
в Ракові. Цей шлюб, як свідчать джере-
ла, наведені Стівен, відбувся не пізніше
1635 року, коли Збігнев Морштин був ще
дитиною, а тому не міг написати цю поему.
Інше, але не підкріплене жодними аргу-
ментами, авторство поеми визначив Здзі-
слав Шульц, який умістив текст «Опису му-
зики...» в «Каталозі музичних інструментів»
(«Katalog instrumentów muzycznych») 16,
вка зуючи на Александра Обродзінського як
автора поеми. Ця гіпотеза, здається, зали-
шилася непоміченою. Не звернулася до неї
навіть Барбара Шидловська-Цегльова 17,
ісТОріЯ
58
яка користувалася саме цим виданням по-
еми у своїй праці, присвяченій старополь-
ським назвам музичних інструментів, і яка
також жодного разу не згадала прізвище
Обродзінського.
Тому «Опис музики...» досi невiдомого
ав тора з’явився з нагоди урочистості, що,
за звичаєм, мали супроводжуватися музи-
кою, але, ймовірно, музичного ансамблю не
було. Поетичний твiр, який був для моло-
дих своєрiдною компенсацiєю i вiдтворював
фiктивну картину шлюбу й весiлля, – що
вiдбулося в якомусь iз маєткiв Пшипковських
на Карпатському пiдгiр’ї (напевно, у Бжанi,
Буковцi або Фальковiй) 18, – розпочинається
такими словами:
Nie ma kto zagrać Przypkowski kochany,
A tak zabawić te zacne ziemiany,
Którzy weselny fest twój ozdobili
I ochotnie się na ten plac stawili,
Więc ci ja zagram wierszami swoimi,
Prostymić słowy, ale życzliwymi,
Wszytkie muzyki oraz tu przywiodę.
Naganisz, jeśli tego nie dowiodę.
З iнструментологiчного погляду поема
спорiднена з текстом розповіді сьомої пан-
ни з твору Ієронiма Морштина «Światowa
rozkosz. Z ochmistrzem swoim i ze dwunastą
swych służebnych panien» («Розкiш свiту.
З моїм дворецьким і з дванадцятьма пан-
нами-служницями»), вперше надрукова-
ному 1606 року. 19
Ієронім Морштин, описуючи приємність
від музики, називає інструменти, що нале-
жать до високої культури, та військові ін-
струменти, а також ті, якими користувалися
студенти й сільські музиканти: цитри, лютнi,
фуяри, корнети, «пузани» (тромбони), бан-
дури, шторти, мути, шаламаї, флейти, по-
морти, малi органи, скрипки, орган (вели-
кий), труби, бубни, кози, серби, дримби,
сопiлки, мультанки, сурми, гайдки, кобзи,
арфи, «поганськi» дзинги, цимбали i дуди
(волинки); додамо також двовірш:
I po grzebieniuć – słyszę – komu jest wesoło,
może się dobromyślne tańcem zagrzać czoło.
Загалом, враховуючи гребінь, поет нази-
ває 29 інструментів 20.
Невідомий автор «Опису музики...» зга-
дав у своєму творі 28 інструментів з іден-
тичними назвами (він не назвав скрипку), а
також додав ще 10 інших, зокрема належ-
них до високої культури вiолу, клавiцимбал
(клавесин), клавiкорд, квiнтарiaн 21, басане-
лі 22, а також народнi iнструменти й iнстру-
менти схiдного походження – козацьку до-
мру, сiльську колiсну лipy, пiдгiрську скрип-
ку, кресовi кийовi дудки та якicь китайськi
мiднi сопiлки. Як і в Морштина, в «Описі
музики...» теж не обійшлося без... гребеня:
A jeśli się kto na te nie zdobędzie
Proste muzyki, niech z drumlą usiędzie
I tą wesołą myśl sobie uczyni,
I na grzebieniu grając nie przewini,
Owszem, okaże, że pana miłuje,
Gdy, jako może, szczęścia mu winszuje.
Окрім багатої номенклатури інструмен-
тів, твір містить інформацію про обстави-
ни, за яких вони могли використовуватися
під час аріанського шлюбу й весілля, а та-
кож вказує місця, де зазвичай відбувають-
ся чергові етапи цих урочистостей: церква
(лише за участю великого й малого органів),
бенкетна зала (лютня, кімвал, вioли, шторт,
бандура, цитра, пузани (тромбони), цимба-
ли, серби, фуяри, арфа, торбан, флейти,
мути, шаламаї, корнет, басанелi, поморти,
кобза, домра, арiйськi дзинги, квiнтарiан,
клавiкорд), зрештою:
Toż niech na dworze zagrzmią odmiennymi
Trąby i bębny głosy ogromnymi.
Niechaj i surma po nich następuje,
A przeraźliwie tegoż im winszuje.
Co drudzy z wielką ochotą czynili
i tak życzliwość swoję oświadczyli.
Więc i z partesów na głosy śpiewajcie,
Wszytkie po drugich słowa powtarzajcie
Zebrawszy w kupę, aby co słyszeli
Dźwięk tylko brzmiący, słowa rozumieli.
Зауваження, наведені у поемі щодо му-
зикування просто неба, засвідчують той
факт, що автор принаймні мав досвід слу-
хання музики за таких умов. Адже стосовно
інструментальної музики він пише, що вона
повинна виконуватися на інструментах, які
характеризуються сильною звучністю. Як
можна зрозуміти з опису вокальної музики,
що утримувалася в імітаційній фактурі й
виконувалася з партесних поголосникових
книг, то автор радить, щоб співаки ставали
близько до глядача, бо лише тоді можна
зрозуміти слова твору.
БарБара ПшиБишевська-Ярмінська. музика…
59
Другий текст, про який варто згадува-
ти, – це моралістично-політичний трактат
«Exorbitanciae, albo O rzeczach w każdym
królestwie [...] szkodliwych» («Екзорбiтанцie
або про речi, у кожному королiвствi... шкiд-
ливi») Пйотра Відавського Венжика, виданий
у Кракові 1603 року; він викликав зацікавлен-
ня й багато десятиліть потому. Під назвою
«Lekarstwo na uzdrowienie Rzeczypospolitej
z uniwersałem poborowym na zbytki, intraty i
niepotrzebne wystawy domowe» («Ліки для
оздоровлення Речі Посполитої з податковим
універсалом на розкіш, прибутки й непотрібні
домашні вистави») цей твір було перевида-
но у Кракові у 1640 і 1649 роках, також його
розповсюджували в анонімних списках, осо-
бливо під час війни Б. Хмельницького, після
чого передрукували ще у ХVІІІ ст. фрагмент
цього тексту під назвою «Leges sumptuariae
albo uniwersał poborowy na zbytki, intraty i
niepotrzebne wystawy» («Легес сумптуаріе
або податковий універсал на розкіш, при-
бутки та непотрібні витрати») опублікував
Казімеж Несьоловський в «Otia publica
vix domestica, próżnoty różne, publiczne,
domowe, dawne, późniejsze, teraźniejsze...»
(«Оця публіка вікс доместіка, різні марно-
ти, публічні, домашні, давні, пізніші, ниніш-
ні») у Пінську 1743 року. Останнє видання
(без дати написання твору) було наведене
Юзефом Райсом 23, який, найімовірніше, не
знав тексту оригіналу і вважав його харак-
терним для ХVІІІ ст. прикладом закону про-
ти розкоші 24.
Твiр мiстить критику стилю життя багатих
верств польського суспiльства, а особливо
спроб шляхти наслiдувати магнатiв, витра-
чати на розкiш, зокрема на музику, кошти,
що можна було би спрямувати на захист
Речi Посполитої. Вiн мiстить низку дидактич-
них постулатiв: щоб жити згiдно зi станом,
слiд не видiляти грошей на розкiш, не «по-
лювати» на придане, не наслiдувати piзну
iноземну моду тощо. У межах опису i крити-
ки двірських розваг автор описує також тi,
що пов’язанi з музикою, наприклад (за ви-
данням 1603 р., с. 9): «Muzyka, maszkary,
triumphy, turnieje, sług niepotrzebnych roty,
co jedno siedzą a piją, a za to im płacą; im
kto lepiej za zdrowie Pańskie pije, ten więcej
wysługuje» («Музика, маска ради, трiумфи,
турнiри, роти непотрiбних слуг, якi лише си-
дять i п’ють, а за це їм платять; хто краще
вип’є за здоров’я господаря, той бiльше за-
служить»).
Шукаючи лiки вiд хвороби, що пiдточує
поль ське суспiльство, автор запропонував
уста новити податки на розкiш. До неї вiн зара-
хував, зокрема: зловживання питвом i їжею,
дорогi столовi сервізи й вбрання, а також
танцi й утримання музики. У пропонованiй
податковії таксацiї вiн жартома пише (с. 28):
Хто танцює, а не вмiє, – десять грошiв.
Бо краще б кинув.
Хто лише на одну ногу стрибає, – 10 злотих.
Єпископ, який би танцював, з кожного танця –
тридцять злотих 25.
Абат – двадцять злотих.
Kаноник – десять злотих.
Пробощ – шiсть злотих.
Плебан – два злотi.
Вiкарiй – один злотий. Бо цi повиннi всiлякої
покори давати приклад.
Пан, який утримує музику, повинен давати
на рiк триста злотих податку, бо замiсть
неї краще гармашів утримувати.
З малого органу десять злотих.
З iнструмента 26 шiсть злотих.
З пузана (тромбона) один злотий.
Зі скрипок два злотих.
Зі шторта, що бекає, п’ять злотих.
З цитри десять грошiв.
З лютнi двадцять грошiв.
Волинку буде дозволено зберігати, хоча з’їсть
за двох собак, а вип'є за десятьох волів, бо
обкладено її меншим митом, ніж органіста.
Бо волинка не така дорога, коли цап по
смерті верещить, а кучер його дразнить.
Перелічивши податкові ставки, автор до-
дав прикінцевий коментар:
Ми вважаємо усі ці пункти потрібними
для Речі Посполитої як з огляду на вгаму-
вання потягу до розкошів і непристойних
речей, так і користі для суспільної скарбни-
ці та заради суспільного блага.
Ця і подібна критика у другій половині
ХVІІ ст., як показують вже наведені думки
про польську любов до розваг, не вплину-
ла на зміну способу життя при магнатських
та шляхетських дворах Речі Посполитої.
І надалі улюбленою розвагою залишалося
багато годинне сидіння за бенкетним столом,
ісТОріЯ
60
урізно манітнене музикою і танцями. Багато
разів про такі бенкети згадує Альбрихт
Станіслав Радзівілл у своїх мемуарах 27, при
чому частота цих згадок у перших частинах
мемуарів (початок 30-х років) і в останніх
(до середини 50-х років) не відрізняється.
На жаль, інформації щодо бенкетів узагалі
Радзівілл записував дуже мало і рідко уточ-
нював місце, де відбувалася та чи інша подія.
Він жодного разу не згадав про виконання
музики при таких заходах у саду, хоча явно
був захоплений щойно закладеними сада-
ми, особливо те рас ним садом у Підгірцях
Станіслава Конец польського (зрештою, це
захоплення поділяли й іноземці, зокрема
гості з Франції – згаданий П’єр де Нуайє і се-
кретар Марії Казимири Собеської Франсуа
Полен Далерак 28). Також привертав увагу
сад, що саме закладався коло варшавського
палацу Конецпольського, неподалік від саду
при Вілла Реджа (Казимирівському палаці).
Ми вважаємо, що Альбрихт Станіслав
Радзівілл, хоча він точно про це не пише,
у тяжких 50-х рр. брав участь у садових
музично-кулінарних розвагах. Їх організову-
вали магнати, які переконалися в тому, що і
під час воєн двірська музика необхідна.
Улітку 1653 року автор мемуарів, занеду-
жавши, перебував на лікуванні у Болькові в
Опольській Сілезії (Śląsku Opolskim). 5 лип-
ня він занотував:
Я залишив курорт i приїхав до Ниси, де
застав королевича Кароля, який прийняв
мене дуже люб’язно. Вiн вислав по мене
за мiсто власну карету; пiд звуки труб
в оточеннi бокової гвардiї мене вiдвели
до господи двоє перших слуг з його дво-
ру. Наступного дня я мав дуже приємну
аудiєнцiю. Третього дня мене запросили
на бенкет i всix моїх якнайсердечнiше при-
гощали; лише пiд вечiр я залишив сад, де
мешкав королевич 29.
Безсумнiвно, що музичний супровiд при
вшановувані Радзiвiлла не обмежився ескор-
том трубачiв. Адже Кароль Фердинанд Ваза
(як свiдчать згаданi «avvisi») мав досвiд в
органiзацiї прийомiв у садах 30, а в його звичаї пiд
час вiдвiдин своїх єпископств – чи то плоцького
чи, як у цьому випадку, вроцлавського – було
брати з собою капелу. Вiдмовляючи свого часу
Лукашевi Опалiнському в наймi музи кантiв,
вiн аргументував це таким чином:
…нас до цього сама слушнiсть i потре-
ба кличе, щоб ми для окраси Костьолу
Божого мали музику [...], завжди присутню
при нашому дворi 31.
Тож Кароль Фердинанд мав при собi капе-
лу пiд час попереднього тривалого перебу-
вання в Силезiї (навеснi та влiтку 1650 р.) 32,
а також у 1653 роцi, зазначеному в мемуа-
рах. Це був чудовий колектив. Королевич-
єпископ, спадково «обтяжений інтересом»
до музики, створював його зi знанням: ви-
наймав, зокрема, найбiльш запитаних на
той час iталiйських співаків, у тому числі за-
прошених із найвідоміших римських хорів
Маркантонio Ферруччi (бас, упродовж ба-
гатьох рокiв пов’язаний iз Капелою Джулiа)
та Джованнi Ваннареллi (сопранicт iз Сан-
Джованнi-iн-Латерано) 33; доручив керувати
капелою Марцiновi Мельчевському, найвiдо-
мiшому польському композиторовi у Європi
XVII ст. (на його твори, якi переписували
органiсти й капельмейстери церковних i
двірських колективів у римо-католицьких i
лютеранських общинах рiзних країн ще за
його життя i навiть упродовж кiлькох десяткiв
рокiв пiсля смерті (1651), посилався у сво-
єму трактатi «Граматика мусiкiйська» ви-
значний український композитор i теоретик
Микола Дилецький 34.
Єпископський ансамбль виступав у кос-
тьо лi, а також на рiзних двірських iмпрезах.
Виконував, залежно вiд обставин, релiгiйнi чи
свiтськi композицiї. Адже у доробку М. Мель-
чевського, який вiн повнiстю заповiв Каролю
Фердинанду, були не лише вокально-iнструмен-
тальнi духовнi концерти, мотети й меси, а й
численнi iнструментальнi канцони, арiї та со-
нати. Вони могли чудово розважити за бенкет-
ним столом або в саду. Тому не виключено,
що коли Альбрихта Станiслава Радзiвiлла i
його придворних пригощали у ниському саду
Кароля Фердинанда, бенкет супроводжувався
колективом музи кантiв королевича-єпископа,
якi грали iнстру ментальнi твори, написанi не-
щодавно померлим Марціном Мельчевським.
1 У великих ансамблях виділяли окрему групу
репрезентативних музикантів, насамперед трубачів,
сурмачів, довбишів (литавристів) і волинкарів, а на-
прикінці ХVІІ ст. з цією метою створювали військові
яничарські капели.
БарБара ПшиБишевська-Ярмінська. музика…
61
2 Przybyszewska-Jarmińska В. Historia muzyki
polskiej. – Warszawa, 2006. – Т. III: Barok. – Сz. 1:
1595–1696. – S. 55–94.
3 Наприклад, у збережених «avvisi» (повідомлен-
нях), надісланих до Риму з канцелярії нунціїв у
Польщі – Гонораціо Вісконті та Маріо Філонарді – у
1633–1643 роках (Biblioteca Apostolica Vaticana – далі
BAV – Barb. Lat. 6598) увагу італійського спостерігача
привернув концерт (у виконанні двох груп інструмен-
тів – скрипок і якихось інших неназваних інструментів
та дванадцять труб – розташованих із протилежних
боків), що відбувся на галеоні (весельно-вітрильному
кораблі), подарованому гданьчанами Владиславу
та його дружині Цецилії Ренаті на їхнє весілля. Ця
подія відбулася у травні 1638 року ввечері у день
Вознесіння Господнього (avvisi: «Varsavia XV Maggio
1638»), коли королівська пара вирішила провести
ніч на Віслі: «La sera dell’ascensione Sua Maestà con
Serenissima Regina andò a dormire nella galeotta, che
ha sopra questo fiume Vistola, donatali da Danzica al suo
matrimonio reale; fu all’imbarco salutato da un concerto
de violini con altri instrumenti musicali, ch’erano da un
lato, e dall’altro da un concerto di 12 trombette eseguito»
(BAV, Barb. Lat. 6598, fol. 73). Згодом, імпрези на Віслі
організовували частіше, зокрема у серпні 1640 року,
коли після урочистостей в єзуїтському костьолі уве-
чері там відбулися «allegrezze» («веселощі»), а в їх-
ніх межах – «concerto de tamburri e trombe» (концерт
для барабана і труби) (BAV, Barb. Lat. 6598, fol. 272:
«Varsavia XI Agosto 1640»).
4 У листі до Чінці Альдобрандіні, надісланому до
Риму з Кракова 1 березня 1596 року, коли щойно на-
йнятий ансамбль італійських музикантів виїздив ра-
зом із двором на сейм до Варшави, нунцій описував
події у Швеції, де протестантські солдати спаплюжи-
ли католицький монастир. При цьому він висловив
переконання, що до цього б не дійшло, якби король
ті гроші, що він виділяє на музикантів, витратив на
потреби Швеції; див. цитату з рукопису архіву Doria–
Landi–Pamphili в Римі (Fondo Aldobrandini, busta 3,
fol. 353) у виданні: Przybyszewska-Jarmińska B.
W poszukiwaniu dawnej świetności. Glosy do książki
Anny i Zygmunta Szweykowskich «Włosi w kapeli
królewskiej polskich Wazów» // Muzyka. – 1998. –
Nr 2. – S. 100.
5 Пор. фрагмент із кн.: Labourer J. de. Histoire et
relation du voyage de la Reine de Pologne. – Paris,
1655.– Рart I. – Р. 155, цитований у праці: Targosz-
Kretowa K. Teatr dworski Władysława IV (1635–1648). –
Kraków, 1965 – S. 267.
6 Targosz K. Polsko-francuskie powiązania teatralne
w XVII wieku // Pamiętnik Teatralny. – 1971. – Z. 1. – S. 18.
7 Пор. лист до Александра Конецпольського від 3
лютого 1655 року, цитований у виданні: Wasilewski T.
Ostatni Waza na polskim tronie. – Katowice, 1984. –
S. 151, 152. Див. також: Targosz K. Dwór królowej
Marysieńki Sobieskiej ogniskiem recepcji teatru
francuskiego // Barok. – II/1 (3). – 1995. – S. 58.
8 Див.: Kowalczyk J., Roszkowska W. Teatr Jana
Zamoyskiego «Sobiepana» // Pamiętnik Teatralny. –
1964. – Z. 3. – S. 264; Ossoliński J. Pamiętnik. – Warszawa,
1976. – S. 41; Danysz A. Instrukcje wychowawcze Jakuba
Sobieskiego. – Poznań, 1899. – S. 30; Augustyniak U.
Dwór i klientela Krzysztofa Radziwiłła (1585–1640).
Mechanizmy patronatu. – Warszawa, 2001. – S. 354;
Chaniecki Z. Muzyka w Europie w relacjach polskich
podróżników. – Warszawa, 2005. – S. 51–54.
9 Пop.: Fabiani B. Życie codzienne na zamku
królewskim w epoce Wazów. – Warszawa, 1996. –
S. 61, 64, 65.
10 Пop.: Przybyszewska-Jarmińska B. Muzyka i finan-
se. Nieznane źródła do dziejów życia muzycznego na
dworze królewskim polskich Wazów. Cz. 1 // Muzyka. –
1999. – XLIV. – Nr 1. – S. 94.
11 Kamykowski L. Stanisław Samuel Szemiot //
Pamiętnik Lubelski. – 1938. – III. – S. 104.
12 Morsztyn Z. Muza Domowa / Opr. J. Dürr-Durski. –
Warszawa, 1954. – T. 1. – S. 228–232.
13 Kukulski L. Рецензія на: Zbigniew Morsztyn. Muza
Domowa / Opr. J. Dürr-Durski. – Warszawa, 1954 //
Pamiętnik Literacki. – 1956. – XLVII. – S. 248–251.
14 Jarosz A. Рецензія на те саме видання // Pamiętnik
Literacki. – 1959. – L. – Z. 2. – S. 651, 652.
15 Stephen M. W. Do biografii i twórczości Zbigniewa
Morsztyna // Pamiętnik Literacki. – 1963. – LIV. – Z. 4. –
S. 414. Гіпотезу про авторство Збігнева Морштина
відкинув також Єжи Пельц у праці: Pelc J. Zbigniew
Morsztyn. Arianin i poeta. – Wrocław–Warszawa–Kraków,
1966. – S. 11; див. також: Pelc J. Zbigniew Morsztyn na
tle poezji polskiej XVII w. – Warszawa, 1973.
16 Muzeum Wielkopolskie. Katalog instrumentów
muzycznych // Opr. Z. Szulc. – Poznań, 1949. – S. 9–12.
17 Szydłowska-Ceglowa B. Staropolskie nazewnictwo
instrumentów muzycznych. – Wrocław–Warszawa–
Kraków–Gdańsk, 1977.
18 Див.: Chmaj L. Samuel Przypkowski. – Kraków,
1927. – S. 14; Urban W. Przypkowski Mikołaj // Polski
Słownik Biograficzny. – T. XXIX. – Wrocław, 1986. – S. 225.
19 Нове видання: Karpiński A. Biblioteka Pisarzy
Staropolskich. – Warszawa, 1995. – Т. 1.
20 Варто додати, що для історії танцю в Речі
Посполитій чимале значення має також восьма кар-
тина «Світової розкоші» – «Сальтарелла». Адже вона
дає інформацію про відомі у тогочасній Польщі іно-
земні танці, такі як сальтарелла, павана, гальярда, і
зокрема про польські танці, які вже на початку XVII ст.
виходили з ужитку («музиканти не знають, щó гра-
ти, бо старі (танці) вже давно забулися», – як писав
Збігнев Морштин). До них належали танці «Мацей»
і «Конрад». Інформація про існування другого танця
дозволила точно інтерпретувати проблемний напис
«Conradus», який двічі фігурував при записах танців
в «Органній табулатурі Яна з Любліна» («Tabulatura
organowa Jana z Lublina») 1540 pоку Див. на цю тему:
Reiss J. Książki o muzyce w Bibliotece Jagiellońskiej,
część trzecia: od wieku XVI do wieku XVIII. – Kraków,
1938. – S. 6.
21 Гітара з 4–5 подвійними струнами, що викорис-
товувалася для акомпанементу при співі.
22 Язичковий аерофон – особливо цікавий інстру-
мент, винайдений бл. 1600 року у Венеції (його вина-
хідником вважають Джованні Бассано).
23 Reiss J. Там само. – S. 9. Передрук із видання
Несьоловського (Tygodnik Wileński. – 1818. – Nr 125. –
ісТОріЯ
62
S. 241–254 фрагменти, що стосуються танців й му-
зики – S. 249, 250).
24 Автора тексту і назву першодруку правильно
вказав Зигмунд М. Швейковський: Szweykowski Z. M.
Rozkwit wielogłosowości w XVI wieku // Z dziejów polskiej
kultury muzycznej / Red. Zygmunt M. Szweykowski. –
Kraków, 1958. – Т. 1: Kultura staropolska. – S. 156.
25 У виданні 1649 року цей фрагмент тексту пропу-
щено, а в списку, що походить із цього ж періоду і міс-
титься у «Varia historico-politica et poetica» (Biblioteka
Narodowa, Biblioteka Ordynacji Zamoyskich 934, s. 93),
плату за кожен танець єпископа піднято до шістдеся-
ти злотих.
26 Найімовірніше, мається на увазі спінет, настіль-
ки популярний у той час, що його називали просто
інструментом.
27 Radziwiłł A. S. Pamiętnik o dziejach w Polsce /
Tłum. i oprac. A. Przyboś i R. Żelewski. – Warszawa,
1980. – Т. 1–3.
28 Radziwiłł A. S. Там само. – Т. 2. – S. 217; Targosz K.
Uczony dwór Ludwiki Marii Gonzagi (1646–1667).
Z dziejów polsko-francuskich stosunków naukowych. –
Wrocław–Warszawa–Kraków–Gdańsk, 1975. – S. 148,
149; Podhorodecki L. Stanisław, Koniecpolski ok. 1592–
1646. – Warszawa, 1978. – S. 367.
29 Radziwiłł A. S. Там само. – Т. 3. – S. 393.
30 У повідомленні з Варшави (від 11 серпня
1640 ро ку) йдеться мова про бенкет, що він влашту-
вав у королівському саду на восьмий день урочис-
тостей пам’яті св. Ігнація («In quel giorno fece il suo
banchetto nel giardino regio il Serenissimo Principe
Carlo» – BAV, Barb. Lat. 6598, fol. 172v).
31 Цитата з рукопису Бібліотеки ПАН у Курніку (sygn.
1128, fol. 76v). Див.: Przybyszewska-Jarmińska B.
Marcin Mielczewski – Życie i dorobek // Marcin Miel-
czewski. Studia / Red. Z. M. Szweykowski. – Kraków,
1999. – S. 20.
32 Інформацію про казарми, що готувалися в Нисі
для учасників єпископської капели, та про участь му-
зикантів, зокрема капельмейстера, в урочистій про-
цесії, яка відбулася у Вроцлаві 8 травня 1650 року,
див. у виданні: Kastner A. Geschichte der Stadt Neis-
se. – Neisse, 1854. – Т. 2. – S. 476, 537, 538.
33 Див.: Przybyszewska-Jarmińska В. Muzycy z Cap-
pella Giulia i z innych rzymskich zespolów muzyc znych
w Rzeczypospolitej czasów Wazów // Muzyka. – XLIX. –
2004. – S. 47, 48, 51.
34 З останніх праць на цю тему в польськомовній
літературі див.: Kazem-Bek J. Marcin Mielczewski w
«Gramatyce muzycznej» Mikołaja Dyleckiego // Marcin
Mielczewski. Studia… / Red. Z. M. Szweykowski. –
Kraków, 1999. – S. 177–186.
Sources from the 1st half of the 17th century
often speak of a high quality of music kept at the
courts of the Polish-Lithuanian Commonwealth
and of high costs that this entailed; they also
witness criticism of excessive extravagance of
the kings, magnates, and nobility in this respect,
specially when the State was in danger.
The article analyses two texts from the
period: 1. An anonymous poem from the 1620s–
1630s Description of the Music Presented
as Gift to Master Stefan Przypkowski at His
Wedding Feast, preserved in manuscript at the
Kórnik Library (shelf number 95), written on the
occasion of the wedding feast during which,
contrary to general custom, there was no music,
which the author aimed to compensate for with
his poem, enumerating 38 different instruments
(belonging to high western culture, folk and
oriental instruments and even a comb) playing for
the newly weds. 2. Exorbitanciae, or On Things
Harmful in Every Kingdom […] by Piotr Widawski
Wężyk (Cracow 1603), reprinted in 1640 and
1649 and propagated in anonymous copies
particularly during the Chmielnicki Rebellion;
this criticised the lifestyle of the wealthier groups
of Polish society, particularly the gentry trying to
imitate the magnates and wasting resources
which could be used for the defence of the
Commonwealth on the splendour, also music.
The author sug gests a need to introduce a
special tax on luxury, this also including a band
and particular instrumentalists.
In the article’s conclusions the Author recalls
Albrycht Stanisław Radziwiłł Diaries with frequent
mentions of feasts with music showing that even
during the wars at the end of the 1640s and
the beginning of 1650s, neither the magnates
nor the gentry modified their ways; one of the
entries speaks of Radziwiłł’s visit of 1653 to Nysa
in Silesia and the residence of Prince-Bishop
Charles Ferdi nand Vasa who received him in the
garden, no doubt with the music of a band headed
by Marcin Mielczewski until his death in 1651, the
latter being the author of compositions described
both in the western and eastern worlds (fragments
of his music were quoted, among others, by the
famous Ukrainian theoretician and composer
Nikolai Diletsky in his Musical Grammar).
Summary
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-43562 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1728–6875 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:04:39Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Пшибишевська-Ярмінська, Б. 2013-05-01T05:43:46Z 2013-05-01T05:43:46Z 2008 Музика при дворах Речі Посполитої ХVІІ ст. Потреба чи розкіш? / Б. Пшибишевська-Ярмінська // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2008. — № 3(23). — С. 56-62. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. 1728–6875 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43562 The article analyses two texts from the period: 1. An anonymous poem from the 1620s– 1630s Description of the Music Presented as Gift to Master Stefan Przypkowski at His Wedding Feast, preserved in manuscript at the Kórnik Library (shelf number 95), written on the occasion of the wedding feast during which, contrary to general custom, there was no music, which the author aimed to compensate for with his poem, enumerating 38 different instruments (belonging to high western culture, folk and oriental instruments and even a comb) playing for the newly weds. 2. Exorbitanciae, or On Things Harmful in Every Kingdom […] by Piotr Widawski Wężyk (Cracow 1603), reprinted in 1640 and 1649 and propagated in anonymous copies particularly during the Chmielnicki Rebellion; this criticised the lifestyle of the wealthier groups of Polish society, particularly the gentry trying to imitate the magnates and wasting resources which could be used for the defence of the Commonwealth on the splendour, also music. The author suggests a need to introduce a special tax on luxury, this also including a band and particular instrumentalists. uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Студії мистецтвознавчі Історія Музика при дворах Речі Посполитої ХVІІ ст. Потреба чи розкіш? Music at the 17th Century Courts of the Polish-Lithuanian Commonwealth. A Need or Luxury? Article published earlier |
| spellingShingle | Музика при дворах Речі Посполитої ХVІІ ст. Потреба чи розкіш? Пшибишевська-Ярмінська, Б. Історія |
| title | Музика при дворах Речі Посполитої ХVІІ ст. Потреба чи розкіш? |
| title_alt | Music at the 17th Century Courts of the Polish-Lithuanian Commonwealth. A Need or Luxury? |
| title_full | Музика при дворах Речі Посполитої ХVІІ ст. Потреба чи розкіш? |
| title_fullStr | Музика при дворах Речі Посполитої ХVІІ ст. Потреба чи розкіш? |
| title_full_unstemmed | Музика при дворах Речі Посполитої ХVІІ ст. Потреба чи розкіш? |
| title_short | Музика при дворах Речі Посполитої ХVІІ ст. Потреба чи розкіш? |
| title_sort | музика при дворах речі посполитої хvіі ст. потреба чи розкіш? |
| topic | Історія |
| topic_facet | Історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43562 |
| work_keys_str_mv | AT pšibiševsʹkaârmínsʹkab muzikapridvorahrečípospolitoíhvíístpotrebačirozkíš AT pšibiševsʹkaârmínsʹkab musicatthe17thcenturycourtsofthepolishlithuaniancommonwealthaneedorluxury |