Художник Ян Мирослав Пескe (1870–1949) – мистець пограниччя культур
Musée d’Art Morderne de Collioure (until recently the Musée de Collioure Fonds Peské) was founded in Collioure (Lanquedoc) by the Polish painter Jan Mirosław Peské who had arrived in Collioure from the Ukraine. Born on July 27, 1870 at Golta in the former Cherson province, Peské naturalized in Franc...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Студії мистецтвознавчі |
|---|---|
| Дата: | 2008 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43567 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Художник Ян Мирослав Пескe (1870–1949) – мистець пограниччя культур / Й. Поляновська // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2008. — № 3(23). — С. 101-106. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860084030730403840 |
|---|---|
| author | Поляновська, Й. |
| author_facet | Поляновська, Й. |
| citation_txt | Художник Ян Мирослав Пескe (1870–1949) – мистець пограниччя культур / Й. Поляновська // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2008. — № 3(23). — С. 101-106. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Студії мистецтвознавчі |
| description | Musée d’Art Morderne de Collioure (until recently the Musée de Collioure Fonds Peské) was founded in Collioure (Lanquedoc) by the Polish painter Jan Mirosław Peské who had arrived in Collioure from the Ukraine. Born on July 27, 1870 at Golta in the former Cherson province, Peské naturalized in France in 1921 and died on March 21, 1949 in Le Mans. He studied in Kiev, Odessa, Warsaw and from 1890 also in Paris, where he joined the Post-Impressionist avant-garde in 1894.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:18:23Z |
| format | Article |
| fulltext |
Художник Ян Мирослав Песке (1870–1949) –
Мистець ПограниччЯ культур
Йоланта Поляновська
У Лангедоку, в Східних Піренеях біля
кордону з Іспанією, в мальовничій місце-
вості Колліур розташований Музей сучас-
ного мистецтва Колліур, що донедавна мав
назву Музей фондів Песке в Колліур. Його
засновником був художник Ян Мирослав
Песке (1870–1949) (іл. 1), якого по-різному
називали у Франції: «малим росіянином»
(Гійом Аполлінер), художником російського
походження чи народженим у Росії, худож-
ником польського походження чи польсько-
французьким художником 1. Сам мистець,
який походив із польської поміщицької ро -
дини, 1921 року потрапив до Франції та
водночас того ж року взяв участь у вис-
тав ці польського мистецтва в Гран-Пале
у Парижі, принагідно визначаючи свою на-
ціональність: «Песке Ян Мирослав, поляк,
народжений в Росії» 2.
У 2002 році Музей сучасного мистецтва
Колліур (фонди Песке) разом із департа-
ментом Вандея організував велику моно-
графічну виставку «Жан Песке, незалежний
пейзажист і портретист, 1870–1949», яку
демонстрували в кількох містах Франції, по-
чинаючи від Ла-Бар-де-Мон, Манс і Колліур.
Ця експозиція супроводжувалася старан-
но виданим монументальним каталогом
«Жан Песке, 1870–1949» 3. Він містив роз-
логу студію Марі-Елізабет Луазо «Життя і
творчість Жана Песке», засновану, зокре-
ма на матеріалах, винесених у додатки:
реєстрі творів, бібліографії та на списку
найважливіших виставок. Вступом до ката-
логу є короткий текст «Ян Мирослав Песке
і польське мистецтво» (його написала ав-
тор цієї статті 4), в якому здійснено спробу
визначити місце цього живописця і графіка
як серед польських мистців, що працювали
у Франції, так і серед французьких. У цій
статті поставлено питання про існування
польської школи у французькому мистецтві
на зламі ХІХ і ХХ ст. Творчість Песке, яко-
го ми пізнаємо дедалі краще 5, є прикладом
взаємо проникнення кількох культур: поль-
ської, української та французької.
УКРАїнА
Ян Мирослав 6 Пескe (пол. – Jan Miro-
slaw Pеsкé / Pеsкe) народився 27 липня
1870 року в містечку Голта тогочасної
Херсонської губернії в Україні. Його бать-
ки, лікар Ян та Антоніна (дівоче прізвище –
Знамеровська, із заможної поміщицької
родини) Песке, проживали у маєтку ново-
сілка біля Голованівська тогочасного Балт-
ського повіту (у південно-східній частині
колишнього Брацлавського воєводства).
Його пращури по батьковій лінії, ймовірно,
були шведського походження 7.
Ян Мирослав Песке провів дитинство в
родинному маєтку, а з 1880 року навчався
в київському ліцеї. Початкову художню осві-
ту він здобув у Рисувальній школі Миколи
Івановича Мурашка в Києві, куди записався
на курс малюнку саме до цього українсько-
го пейзажиста*, і в Одеській рисувальній
школі (1886–1889), де вивчав архітектуру,
графіку і живопис 8.
Україну він відвідував під час пізніших
приїздів із Франції, зокрема 1895 року.
ВАРшАВА
1890 року Я. М. Песке приїхав до Варша-
ви, вступив до Рисувального класу 9 і став
учнем живописця Войцеха Герсона 10. Цей
художник швидко розпізнав у ньому талант і
переконав юнака та його батьків у доцільнос-
ті подальшого навчання у Франції, яке стало
можливим для Я. М. Песке завдяки отрима-
ній стипендії. Молодий мистець виїхав до
Парижа, по дорозі ненадовго зупинившись
у Мюнхені й завівши знайомства серед чис-
ленної тамтешньої колонії поль ських худож-
* М. Мурашко (1844–1909) працював як у жанрі пейзажу, так і жанрі портрета (ред.).
101
ІСТОРІЯ
102
ників. Із середовищем вар шав ських мистців
він спочатку підтримував зв’язки, перебуваю-
чи тут недовго в 1891 році; 1892 року він на-
діслав на виставку варшавського Товариства
сприяння образотворчому мистецтву дві пас-
телі, а 1895 року знову відвідав Варшаву 11.
ПАРиЖ
Париж, його академія, художні колек-
ції та мистецьке середовище притягували
польських мистців (принаймні з 1600 року,
коли гравер Йоаннес Ле Грен Полонус
прибув сюди), які часто шукали слави, як
Олександр Кухарський, «останній худож-
ник Марії-Антуанетти» (мешкав у Парижі
в 1764–1819 роках) 12. У Франції, після то-
го, як Польща втратила незалежність, Ве-
лика Еміграція творила вільну польську
культуру 13, з якої черпало натхнення ба-
гато мистців, що приїжджали сюди навча-
тися, серед них Войцех Герсон (мешкав у
Парижі в 1856–1859 роках), який, ставши
у Варшаві професором живопису, відправ-
ляв до Парижу своїх учнів.
У 1890 році В. Герсон послав Яна М. Песке
з листом до іншого свого учня, котрий вже там
перебував і навчався в Академії Жульян –
Антонія Остіна 14. 1891 року Я. М. Песке та-
кож вступив до Академії Жульян, де впро-
довж шести місяців відвідував ательє Бен-
жамена Констана. Відомо також, що він
записався на навчання до Жуля Лефевра,
Тоні Робер-Флері та Жан-Поля Лоранса.
Антоній Остін увів його в коло паризької
польської діаспори. Польська еміграція в
Парижі, традиційно численна й активна 15,
мала «свою топографію»: аристократич-
ний центр довкола готелю Ламбер на Іль-
Сен-Луї, демократичний осередок у районі
Батіньйоль (називався «Малою Польщею»)
та більш численне коло мистців, які з кінця
ХІХ ст. населяли міжнародну «колонію ху-
дожників» на Монпарнасі. Антоній Остін і
Ян М. Песке підтримували контакти з моло-
дою творчою інтелігенцією, зокрема з ліка-
рем Казимежем Длуським, його швагровою
Марією Склодовською (згодом у шлюбі –
Склодовська-Кюрі), гравером та еміграцій-
ним діячем Станіславом Кракув і його дру-
жиною, письменницею Пауліною Кракув, а
також із письменницею, тоді ще актрисою –
Габріелою Запольською 16. Саме вона вже
1892 року, помітивши в ньому «справді ве-
ликий талант, [...] який родина насильно
хоче переробити на гречкосія» 17, ввела його
до кола тогочасного авангарду. Завдяки
їй він познайомився, зокрема, з Полем
Серюзьє (1863–1927) та критиком мистец-
тва Феліксом Фенеоном (1861–1944), а че-
рез них – із Полем Сіньяком (1863–1935),
з яким заприятелював, та з Анрі-Марі-Рай-
моном де Тулуз-Лотреком (1864–1901).
Крім того, Габріела Запольська, дописуючи
в польську пресу про постімпресіоністич-
ний живопис, кілька разів з ентузіазмом го-
ворила про молодого мистця.
У 1892 році Ян М. Песке покинув Акаде-
мію Жульян і долучився до пошуків постімп-
ресіоністичного авангарду. (Частині цього
середовища недавно присвятили виставку
«Париж і польські мистці 1900–1918, дов-
кола Е.-А. Бурделя» 18, до якої не включено
Песке, хоча він, безсумнівно, підтримував
контакти з цим колом майстрів).
Самостійне навчання Ян М. Песке розпо-
чав із роботи на пленері, яка велася спочатку
з Полем Сіньяком, з котрим улітку 1892 року
він виїхав до Сен-Тропе на Лазурне узбереж-
жя. на формування його мистецтва також
мали вплив Тулуз-Лотрек (як він сам ска-
зав: «тим, хто найбільше мене «спокусив»,
був Тулуз-Лотрек» (Спогади)), який позна-
йомив його з технікою літографії, та Каміль
Пісарро, який вчив його техніці офорта.
Контакти з ними тривали приблизно із 1892
до 1894 року (чи 1899), за даними різних до-
слідників. Молодий художник цінував мисте-
цтво Едуара Мане, Клода Моне, П’єра Пюві
де шаванна, Оділона Редома, Жоржа Сера
та Огюста Родена, а про інших висловлював-
ся критично: «найбільшою вадою сучасних
художників є брак щирості» 19.
Мету своєї діяльності він чітко бачив уже
1894 року, коли писав:
«Я хотів би колись довести свої роботи до
такого стану, щоб вони промовляли якнай-
сильніше до почуттів. шляхетність лінії та
композиції, гармонія й сила гармонії та світ-
ла – це мої прагнення» 20. З цією метою він
також вивчав твори імпресіоністів, прерафа-
елістів, японських художників та давні рисун-
ки й гравюри.
ЙОланТа ПОлЯнОвСька. ХудОжник Ян МиРОСлав ПеСке…
103
Ян М. Песке брав участь у мистецькому
житті постімпресіоністичного авангарду. Він
дебютував 1894 року в Салоні незалежних,
у 1895 році брав участь у «маніфестації»
групи набістів у галереї Ле-Барк-де-Бутвіль,
а потім неодноразово виставляв свої робо-
ти разом з цією групою. Він писав у своїх
«Спогадах»:
«Це мистецьке й дружнє сере до вище
цілковито мене змінило».
1897 ро ку Фелікс Фенеон і Октав Мірбо
ввели його до кола часопису «Ревю Бланш»,
в редакції якого 1901 року він мав свою першу
персональну виставку, показавши на ній по-
над тридцять пастельних робіт. Виставка бу-
ла визнана «важливою мистецькою подією»,
зокрема Гюставом Каном, Мірбо і Фе неоном;
також її помітили в польській пресі 21.
КОЛЛІУР У ПІРЕнЕЯХ,
БОРМ нА ЛАЗУРнОМУ УЗБЕРЕЖЖІ
ТА ОКОЛиЦІ БАРБІЗОнА
У цей період (1894–1901) у житті худож-
ника відбулися важливі зміни. 1894 року
він уперше поїхав на пленер до згаданого
Колліур, яке відтоді стало для нього одним
з улюблених місць. У 1901 році художник
одружився з Катериною Лушниковою (котра
походила з Росії), скульптором, ученицею
Огюста Родена та Еміля-Антуана Бурделя.
У них народилися три доньки й син – худож-
ник органічно поєднував родинні справи із
«мандрівним» способом життя. Я. М. Песке,
окрім тривалих приїздів до Парижа, меш-
кав у Борм на Лазурному узбережжі (де він
мав ательє до 1926 року), в Колліур та в
сусідньому Аржель-сюр-Мер у свого друга
Етьєна Ліна. Іншими улюбленими його міс-
цями стали околиці Барбізона та сусіднього
Королівського лісу й парку Фонтенбло. Крім
того, він малював у багатьох інших регіо-
нах Франції, зокрема в Ам’єні, Вандеї та в
Тулоні. Пейзажна тематика дедалі виразні-
ше домінувала в його творчості.
Ян М. Песке вважав себе (особливо у пей-
зажний період) учнем імпресіоністів: «імпре-
сіонізм справив на мене буквально ефект
вікна, відкритого на природу» (Спогади).
У зображенні околиць, які відрізнялися гео-
графічним положенням і кліматом, його при-
ваблювало відтворення специфіки їхнього
світла, атмосфери й настрою. Йому осо-
бливо подобалося малювати морські узбе-
режжя, а найбільше – дерева й ліси, за що
його назвали «поетом дерев і лісничим жи-
вопису» 22. Іноді він збагачував пейзаж архі-
тектурними мотивами. Його творчість харак-
теризується широким діапазоном тем, на-
строїв і технік. Він також зображував людей,
часто – родинні сцени, в яких змальовував
своїх близьких; інтимний настрій цих творів
дозволяв критикам порівнювати Песке з на-
бістами. Рідше він малював портрети й на-
тюрморти. Крім олійного та акварельного
живопису, він досягнув надзвичайної май-
стерності у малюванні китайською тушшю,
в техніці якої Едвард Воронецький вважав
його найкращим художником у Європі 23.
Для Воронецького він був «продовжувачем
традицій великого живопису (барбізонської
школи), [...] який збагатив їх здобутками в
імпресіоністичній колористиці. Це вдале по-
єднання чудового малюнка з яскравою, але
в міру стриманою палітрою та сильним плас-
тичним трактуванням теми, якою він глибоко
проймається, становить справжню непере-
січну оригінальність нашого земляка» 24.
Творчі досягення художника швидко по-
мітили критики, шанувальники мистецтва
й колекціонери. Його роботи демонструва-
ли на багатьох персональних виставках у
Парижі (починаючи, окрім згаданої вистав-
ки, з організованої в 1909 році в галереї
Бернайм-Жен-е-Девамбез, до 1969 року в
галереї Жана-Клода Бельє), інших місцевос-
тях (перша з виставок – у 1912 році в мерії
містечка Мелен), у паризьких Салонах та в
численних інших експозиціях, а також в рам-
ках експозицій французького мистецтва за
кордоном. Його твори купували до публічних
колекцій (з 1909 року; зокрема у 1913 році
Жак Дусе придбав десять офортів). Вони
знайшли таких заможних шанувальників,
таких як Жорж Клемансо (він до кінця жит-
тя тримав у своїй кімнаті, поруч із пейзажем
Моне, зображення великого дерева пензля
Песке), і багатих меценатів, таких як Жан
Енесі (у 1932 році художник виконав багато
картин для його замку в Коньяку). незмін -
ними колекціонерами його творів також
були Гійом Аполлінер, Фелікс Фенеон, Марія
Склодовська-Кюрі та її родина. Іншим поль-
ІСТОРІЯ
104
ським слідом із періоду середнього й стар-
шого віку художника було знайомство зі зга-
даним критиком Едвардом Воронецьким –
щирим шанувальником його мистецтва.
Песке подарував йому офорт «Пейзаж із
південної Франції» з присвятою (французь-
кою мовою) «пану Е. Воронецькому, щиро-
сердно Жан Песке» 25, який нині перебу-
ває в Кабінеті сучасної графіки й малюнків
національного музею в Варшаві (іл. 3). Крім
того, в цій же колекції знаходяться дві інші
роботи: «Каплиця св. Франциска в Борм» 26
та «Пейзаж із безлистими деревами» – це
єдині, досі знайдені його твори в польських
публічних зібраннях.
У 1921 році Я. М. Песке взяв участь у ви-
ставці польського мистецтва у Гран-Пале в
Парижі 27. Особливу увагу привертає його
участь у цікавому, але досі маловідомому
епізоді з історії польсько-французьких мис-
тецьких взаємин. Тоді, у мистецькій Том болі
«на користь польських художників, жертв
вій ни», (організованій з 28 грудня до 15 січня
1916 році в галереї Бернайм-Жен у Парижі
Комітетом на чолі з Полем Сіньяком) участь
взяли Огюст Ренуар, Огюст Роден, його
учень Еміль-Антуан Бурдель, Констатен
Бран кюзі, Анрі Матісс, Пабло Пікассо, Сю-
занн Вала дон та ін.28 (іл. 2).
Песке помер 21 березня 1949 року в
місцевості Ле Манс. Його спадщина є ще
одним підтвердженням існування у Франції
багатого матеріалу, що стосується поль-
ських мистців, які творили там у другій по-
ловині ХІХ – першій половині ХХ ст. 29. Цей
матеріал вказує на потребу більш цілісних
досліджень мистецтва художників, які при-
їжджали з Польщі до Франції. Це б дозво-
лило створити повніший образ сучасного
польського мистецтва й водночас висвітли-
ти проблему участі польських художників у
процесі творення сучасного французького
мистецтва. Згадані «Спогади» Яна Песке,
якого вважали «одним із фундаторів па-
ризької школи» (Жан Буре), могли б стати
цінним джерелом у цій справі.
ПРО ТВОРЧІСТь Я. М. ПЕСКЕ У ПОЛьщІ
Художник мав нечасті контакти з Поль-
щею; як уже згадувалося, він був тут у 1891
і 1895 роках, відвідавши Варшаву й україн-
ські землі. Тут експонувалися три його
робо ти: дві пастелі, зокрема «Голова ста-
рого» (у 1892 році у Варшаві в Товаристві
сприяння образотворчому мистецтву) та
кар тина «Меланхолія» з колекції Габріели
Запольської (1906 року у Львові й 1910 року
в Кракові) 30.
Про нього також часто писали в пре-
сі, головним чином, про його творчі успіхи
й паризьку кар’єру. З особливим ентузіаз-
мом відгукувалася Г. Запольська у видан-
ні «Przegląd Tygodniowy» (1894–1895) 31.
Пізніше, до 1930 р., про художника згадува-
ли переважно такі часописи, як «Tygodnik
Ilustrowany» (1894–1926), «Kraj» (1896–1901)
і «Świat» (1907–1930).
Після довгого мовчання про художника,
лише з середини 90-х років ХХ ст., на хвилі
зацікавлення мистецтвом періоду на межі
ХІХ і ХХ ст., окремі твори Я. М. Песке поча-
ли з’являтися у приватних збірках («Пейзаж
у Східних Піренеях», малюнок тушшю й
аквареллю, 1920 рік) 32 і в антикварній тор-
гівлі (олійні картини «Жінка за столом»,
«Обрубувачі гілок» (1926), «Пейзаж» і ма-
люнок «Кафедральний собор», олівець і
акварель) 33. Сподіваємося, що, можливо,
в українських зібраннях є ще досі невідомі
твори цього художника.
Участь мистця у паризьких Салонах та
інших виставках багато разів помічали та
широко обговорювали еміграційні часописи,
особливо паризький «La Pologne Politique,
Économique, Littéraire et Artistique» («По-
лі тика, економіка, література і мистецтво
Польщі») (1920–1931). шану валь ником його
мистецтва був критик Едвард Воронецький,
який писав про худож ника в цьому виданні
та у польській пресі (1923–1932).
«ПОЛьСьКА шКОЛА»?
Як писав французький критик Гі Дорнан,
Я. М. Песке «збагатив сучасне французь-
ке мистецтво» 34. У французькій крити-
ці історії мистецтва побутує думка, що
Я. М. Песке – це один із фундаторів паризь-
кої школи 35. Однак варто згадати більш
традиційне поняття польська школа, яке в
новому значенні навів Андре Жид, захопле-
ний картинами іншого польського живопис-
ця Вітольда Войткевича:
Іл. 1. Ян Мирослав Песке. Фото 1940 р.
(за «Oeures de Peske. 50 ans de peinture».
Галерея Сен-Пласід, […], Париж, 1948;
репродукція Т. Казмерського)
Іл. 2. Повідомлення про мистецьку Томболу. Відбиток. Галерея Бернайм-Жен. Париж, 1915–1916.
Із колекції Польського історико-літературного товариства у Парижі (репродукція Т. Казмерського)
Іл. 4. Ян М. Песке. Дорога Етьєна Ліна в Аржель-сюр-Мер. Олія.
Музей Кою. Ван (репродукція Т. Казмерського)
Іл. 3. Ян М. Песке. Пейзаж на півдні Франції. Офорт.
Кабінет сучасної графіки й малюнків Національного музею у Варшаві (інв. № Gr. W. 2898)
ЙОланТа ПОлЯнОвСька. ХудОжник Ян МиРОСлав ПеСке…
105
«Я визнаю, що не розумію явище, що
можна назвати «польською школою». Зви-
чайно, мені здається неможливим, щоб на-
віть художник рівня Войткевича міг усіма
своїми творами винайти власний мистець-
кий стиль. […] Тому він близький до нашої
французької школи, він тут здається своїм.
Я кажу, що він близький, але він не наслі-
дує її […]» 36.
нині Я. М. Песке вважається одним із
найвизначніших польських живописців, які
працювали у Франції наприкінці ХІХ ст. по-
ряд із такими, як Ольга Бознанська, Тадеуш
Маковський, Юзеф Панкевич, а стилістич-
но найближчим йому був Владислав Сле-
винський, котрий належав до школи Понт-
Аван у Бретані. Очевидно, мистецтво Песке
формувалося під впливом Тулуз-Лотрека
«до розламу», від якого його вберіг «пошук
щирості», що він її прагнув.
У 1997 році історик мистецтва Ельжбета
Грабська поставила питання:
«Чи можна вже сьогодні, не маючи, по-
сутньо, в польській та французькій історії
мистецтва майже ніяких порівняльних до-
сліджень на тему [відносин між польським і
французьким мистецтвом], спробувати оці-
нити це подорожування в обидва боки?»37.
Можна сподіватися, що французька вис тав-
ка 2002–2003 років, присвячена Я. М. Пес -
ке, яка викликала зацікавлення мис тецтвом
польських художників Франції незабаром
дасть відповідь на це питання. У подаль-
шому майбутньому можна буде точніше
означити зв’язки Песке з Україною, її при-
родою і мистецтвом.
1 У Кабінеті гравюр національної бібліотеки в
Парижі (за номером Ca.88.Fol.) є нотатка, ймовірно,
автограф художника: Peské Jan Miroslaw, polonais né
en Russie [...].
2 Catalogue de l’Exposition d’Art Polonais au Salon
de la Société Nationale des Beaux Arts (Grand Palais). –
Paris, 1921. – Р. 16 (позиція 154–156).
3 Париж, 2002; видавництво Соможи-Едісьйон-
Д’Ар. Досі найрозлогішим дослідженням на цю те му
була магістерська робота Ліз Бікар-Зе «Життя і твор-
чість Жана Песке» (1978; машинопис у Біб ліо теці мис-
тецва й археології фундації Жака Дусе), побудована
на неопублікованих «Спогадах» художника (машино-
пис, 739 с.). Він також залишив щоденник за 1890–
1949 роки (зберігається в сімейному архіві). У цій стат-
ті використано архівні матеріали та твори Я. М. Песке,
що зберігаються в Біб ліотеці мистецва й археології
фундації Жака Дусе, Кабінеті гравюр національної
бібліотеки та у Поль ській бібліотеці в Парижі, з яки-
ми автор познайомилася 1991 року завдяки стипендії
Вищої школи соціальних наук у Парижі.
4 Повніша фактографія у вид.: Polanowska J.
Francuska kariera polskiego malarza Jana Mirosława
Peske // Biuletyn Historii Sztuki. – 1994. – Vol. LVI. –
Nr 1 –2. – S. 153 –158 (française résumé); Polanowska J.
Peske Jan Mirosław // Słownik artystów polskich i ob-
cych w Polsce działających (zmarłych przed 1966 r.). –
Warszawa, Т. 7. – 2003. – S. 34–38.
5 У Польщі досі мало знали про Я. М. Песке. ним
цікавилися лише критики, а захоплені відгуки про
нього, що з’являлися з 1894 року, з часом дедалі
рідшали, аж поки припинилися 1930 року.
6 Іноді його помилково називають Мечиславом.
7 Marie-Élisabeth Loiseau. «La vie et l’oeuvre de Jean
Peské» // Jean Peské, 1870–1949. – Paris 2002. – Р. 17.
8 Marie-Élisabeth Loiseau. Зазнач. праця. – Р. 20, 21.
9 У той час – провідний художній навчальний
заклад Варшави.
10 Войцех-Генрик-Вільгельм Герсон (1831–1901) –
живописець, ілюстратор, педагог, писав про мисте-
цтво і виступав організатором мистецького життя;
у 1872–1896 роках був професором провідної худож-
ньої школи у Варшаві.
11 Песке з’являвся на шпальтах варшавської
преси. Його програмний виступ надрукував «Przegląd
Tygodniowy» (1894, № 40), а лист до редакції – «Kurier
Warszawski» (1895, № 214). Картина художника «Ме-
лан холія» 1900 року була виставлена у львівському
Товаристві шанувальників образотворчого мистецтва
(ТшОМ), а 1910 року – двічі у краківському ТшОМ у
складі постімпресіоністичної колекції Г. Запольської.
на цьому його безпосередні контакти з Польщею
припинилися, лише критики мистецтва, головним
чином Едвард Воронецький, стежили за його кар’є-
рою, що блискуче розвивалася у Франції.
12 Каталог виставки: «Marie-Antoinette, archidu-
chesse, dauphine et reine» / red. M. Jallut. – Château
de Versailles, 1955.
13 Wrotnowska D. Les artistes polonais de l’Emigration
de 1830 // Musées de France. – 1948. – № 10.
14 Ян-Антоній Остін (1865–1938) – маляр, ілю-
стратор, художній критик і педагог, у 1889–1898 рр.
навчався й працював у Парижі.
15 «Rocznik Towarzystwa Polskiego Literacko-Artystycz-
nego w Paryżu» («щорічник Польського літературно-
художнього товариства у Парижі» (1911/1912) подає
адреси близько 2000 тогочасних польських мистців.
на с. 141 – Я. Песке.
16 Вона і М. Склодовська мали роботи Песке. –
Див.: Danielewicz I. Kolekcja Gabrieli Zapolskiej //
Ars Longa. Prace dedykowane pamięci prof. Jana
Białostockiego. –1999.
17 Czachowska J. Gabrieli Zapolskiej «Listy o sztu-
ce» // Sztuka i Krytyka. – (Warszawa), 1957. – R. VII. –
Nr 3–4. – S. 247.
18 Виставка експонувалася у Парижі в Музеї Бур-
деля (жовтень 1996 року – січень 1997 року) та в
національному музеї у Варшаві (лютий – березень
ІСТОРІЯ
106
1997 року); каталог опрацювала Ельжбета Граб ська
(Warszawa, 1997).
19 J. ...z. W pracowni Jana Mirosława Peske w Paryżu //
Przegląd Tygodniowy. – 1895. – Nr 27. – S. 316, 317.
20 J. ...z. Malarze impresjoniści w Paryżu // Przegląd
Tygodniowy. – 1894. – Nr 40. – S. 432.
21 Wystawa p. J. Peskego // Kurier Warszawski. –
1901. – Nr 106. – S. 3. Передрук див.: Czas. – 1901. –
Nr 94. – S. 2, 3.
22 наприклад: «Берег моря в Портіві». Олія, по-
лот но; з підписом автора. Музей образотворчого
мистецтва та археології в Рен; «Дерево. Ліс Фон-
тенбло». Олія, полотно. Музей Пікардії в Ам’єні;
«Узлісся в Е, департамент Сен-Марітім». Олія,
полотно; з підписом автора. Музей образотворчого
мистецтва у Марселі; «Костьол у Сен-Жан-де-Мон у
дощовий день, реґіон Пеї-де-Луар». Рисунок тушшю,
наведений аквареллю та гуашшю; з авторським
підписом. Вандейський музей у Фонтене-ле-Конт.
23 Woroniecki E. Jan Peske. Z wystaw paryskich //
Świat. – 1924. – Nr 47. – S. 6, 7.
24 Woroniecki E. Artyści polscy w paryskim Salonie //
Tygodnik Ilustrowany. – 1924. – Рółrocze I. – S. 100.
25 Цей офорт із присвятою нині зберігається у
національному музеї у Варшаві.
26 Офорт, суха голка; інвентарний номер 63386;
дарунок Казимежа Возницького.
27 Catalogue de l’Exposition d’Art Polonais au Salon
de la Société Nationale des Beaux-Arts (Grand Palais). –
Paris, 1921. – Р. 16. (Позиція 154–156).
28 У галереї Бернайм-Жен (Комітет – Сіньяк та ін.;
доброчинні учасники – Ренуар, Роден, Пікасо, …).
надрукований список учасників імпрези зберігається
в архіві Польського історико-літературного товариства
у Парижі.
29 Див.: Bartnicka-Górska H., Szczepińska-Tramer J.
W poszukiwaniu światła, kształtu i barw. Artyści polscy
wystawiający na salonach paryskich w latach 1884–
1960. – Warszawa, 2005.
30 Wiercińska J. Katalog prac wystawionych w
Towar zystwie Zachęty Sztuk Pięknych w Warszawie. –
Wrocław, 1969; Wystawa obrazów ze zbiorów Gabryeli
Zapolskiej / wstęp G. Zapolskiej // Towarzystwo Przyjaciół
Sztuk Pięknych. – Lwów, [1906]; Katalog XIV Wystawy
Towarzystwa Artystów Polskich «Sztuka» w Krakowie. –
Kraków, 1910.
31 «Przegląd Tygodniowy». – 1894. – Nr 40. – S. 432;
1895. – Nr 27. – S. 316, 317. У 1895 році Песке на-
ді слав листа дo газети «Kurier Warszawski» (Nr 214)
зі спростуванням хибної інформації про виставлення
його картини.
32 Колекція Болеслава і Ліни навроцьких. націо-
нальний музей. Каталог виставки. – Варшава, 1994.
33 Каталоги аукціонів «Деза Унікум» (Варшава,
1999–2001. – № 98, 104, 110) та «Арт енд Бізнез»
(Вар шава, 2002). – № 1–2 (Аукціонний щорічник
за 2001 рік).
34 Dornand G. Peske // Oeuvres de Peske, 50 ans
de peinture […], Galerie Saint-Placide. – Paris, 1948. –
Р. 4. (сторінки без нумерації).
35 Bouret J. Peské le pionnier // Peské, [Galerie]
Jean-Claude Bellier. – Paris, 1967.
36 Gide A. Préface au catalogue de l’exposition de
Witold Wojtkiewicz, Galerie E. Druet, mai 1907. – Paris,
1907. Réimpression: Cahiers de Varsovie. – 1976. –
4. – Р. 80.
37 Grabska E. Obrazy i rzeźby podróżują // Paryż i
artyści polscy 1900–1918, wokół E.-A. Bourdelle’a. –
Warszawa, 1997. – S. 20.
Musée d’Art Morderne de Collioure (until
recently the Musée de Collioure Fonds Peské)
was founded in Collioure (Lanquedoc) by the
Polish painter Jan Mirosław Peské who had
arrived in Collioure from the Ukraine.
Born on July 27, 1870 at Golta in the
former Cherson province, Peské naturalized
in France in 1921 and died on March 21,
1949 in Le Mans. He studied in Kiev, Odessa,
Warsaw and from 1890 also in Paris, where
he joined the Post-Impressionist avant-garde
in 1894.
Mainly a landscapist, he worked in Collioure
in the Pyrenees, in Bormes on the Côte
d’Azure and near Barbizon, yet his oeuvre
is characterized by a broad range of topics,
moods, and techniques. He is regarded to be
one of the major Polish painters in France at
the end of the 19th century, and his works which
are now being more closely studied serve as
the example of the interpenetration of many
cultures: Polish, Ukrainian, and French.
In 2002 Musée d’Art Morderne de Collioure
(Fonds Peské) held a large monographic
exhibition entitled Jean Peské Paysagiste et
Portraitiste Indépendant 1870–1949, accom-
panied by a monumental catalogue Jean
Peské 1870–1949.
Summary
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-43567 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1728–6875 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:18:23Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Поляновська, Й. 2013-05-01T05:56:41Z 2013-05-01T05:56:41Z 2008 Художник Ян Мирослав Пескe (1870–1949) – мистець пограниччя культур / Й. Поляновська // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2008. — № 3(23). — С. 101-106. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. 1728–6875 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43567 Musée d’Art Morderne de Collioure (until recently the Musée de Collioure Fonds Peské) was founded in Collioure (Lanquedoc) by the Polish painter Jan Mirosław Peské who had arrived in Collioure from the Ukraine. Born on July 27, 1870 at Golta in the former Cherson province, Peské naturalized in France in 1921 and died on March 21, 1949 in Le Mans. He studied in Kiev, Odessa, Warsaw and from 1890 also in Paris, where he joined the Post-Impressionist avant-garde in 1894. uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Студії мистецтвознавчі Історія Художник Ян Мирослав Пескe (1870–1949) – мистець пограниччя культур The Painter Jan Miroslaw Peske (1870–1949) – An Artist from the Borderland of Cultures Article published earlier |
| spellingShingle | Художник Ян Мирослав Пескe (1870–1949) – мистець пограниччя культур Поляновська, Й. Історія |
| title | Художник Ян Мирослав Пескe (1870–1949) – мистець пограниччя культур |
| title_alt | The Painter Jan Miroslaw Peske (1870–1949) – An Artist from the Borderland of Cultures |
| title_full | Художник Ян Мирослав Пескe (1870–1949) – мистець пограниччя культур |
| title_fullStr | Художник Ян Мирослав Пескe (1870–1949) – мистець пограниччя культур |
| title_full_unstemmed | Художник Ян Мирослав Пескe (1870–1949) – мистець пограниччя культур |
| title_short | Художник Ян Мирослав Пескe (1870–1949) – мистець пограниччя культур |
| title_sort | художник ян мирослав пескe (1870–1949) – мистець пограниччя культур |
| topic | Історія |
| topic_facet | Історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43567 |
| work_keys_str_mv | AT polânovsʹkai hudožnikânmiroslavpeske18701949mistecʹpograniččâkulʹtur AT polânovsʹkai thepainterjanmiroslawpeske18701949anartistfromtheborderlandofcultures |