Кінобалада або про “повернення, що тривають нескiнченно”
The article analyses Henryk Kluba’s film “The Sun Rises Once a Day” produced after a short story by Wiesław Dymny. The Author claims that the film ranks among film ballads and its structure coincides with the folk ballad scheme assumed in folklore analysis, whereas its main protagonist bears all the...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Студії мистецтвознавчі |
|---|---|
| Дата: | 2008 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43569 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Кінобалада або про “повернення, що тривають нескiнченно” / Т. Рутковська // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2008. — № 3(23). — С. 113-117. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859945765745459200 |
|---|---|
| author | Рутковська, Т. |
| author_facet | Рутковська, Т. |
| citation_txt | Кінобалада або про “повернення, що тривають нескiнченно” / Т. Рутковська // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2008. — № 3(23). — С. 113-117. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Студії мистецтвознавчі |
| description | The article analyses Henryk Kluba’s film “The Sun Rises Once a Day” produced after a short story by Wiesław Dymny. The Author claims that the film ranks among film ballads and its structure coincides with the folk ballad scheme assumed in folklore analysis, whereas its main protagonist bears all the features typical of a folk ballad character. All these, as well as the visual facet of the film allow one to consider it to be one of the rare works in Polish cinema deeply rooted in native folklore. The only discord observed is the final scene forced by the censors, as it contradicts structural principles of a ballad. Made in 1968, the film was shown in cinemas only briefly in 1972, and more general public could see it only at the end of the 1980s, well after its times. The same happened to many films in the period.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:14:06Z |
| format | Article |
| fulltext |
Кінобалада або про
«повернення, що тривають несКiнченно»
Тереса Рутковська
Кiнематографiчний твiр фiксує те, що є i
чого немає, видиме i поза сферою видимо-
го, зовнiшнє i внутрiшнє. Формування зна-
чення – це складний багаторiвневий процес.
Його основний рiвень, звичайно, склада-
ється з рухомих аудiовiзуальних картин, якi
утворюють зв’язну розповiдь. Але цi карти-
ни в переважній бiльшостi художнiх фiльмiв
не проходять єдиним цілісним рядом, i так
само вони не є цiлком «прозорі» за змiстом.
Встановлення принципу їx органiзацiї, усвi
домлення icнування такого принципу, сфор-
мованого на основi досвiду кiноглядача та
культурного й ек зис тенцiйного суспiльного
досвiду – це надзвичайно важливий чинник
у побудовi iдеї фiльму. Не заглиблюючись,
на даний момент, у проблему iнтерпретацiї
та сприйняття, можна вважати, що цей про-
цес має тiсний зв’язок iз місцем кiнофiльму
в культурному контекстi; це робиться для
того, щоб намiри митця й очiкування гляда-
ча могли збігтися. Механiзм функцioнування
масової культури зумовлює той факт, що
цей процес майже постiйно розширюється,
але, з другого боку, реакцiєю на численнi по-
дразники, на вiдчуття надмiрної складностi
навколишнього свiту є тенденцiя до схема
тизацiї, спрощення й упорядкування явищ
згiдно з даним Богом чи закладеним апрiорi
порядком. Тож проблема художнix і жанро-
вих умовностей, пiдставнicть котрої була
взята пiд сумнiв у романтизмi, й котра, як
здавалося, мала остаточно дискредиту-
вати авангард, знайшли відображення й у
мiркуваннях про масову культуру. Проблема
жанру у фiльмi завжди залишалася похiдною
лiтературних генеалогiчних теорiй i, оче-
видно, жоднi пропозицiї в цьому питаннi не
можна вважати задовiльними. Також нiкому
не вдалося охопити мережею жанрових по-
нять усю сферу кiномистецтва. Адже деякi
жанри, такi як вестерн, бурлеск, мелодрама
й «чорне» кiно, здобули повну автономiю,
вони також мають свою iсторiю та мiцне
теоретичне пiдґрунтя, a їxня популярність
у глядача не викликає заперечень.
Жанр, який ми б хотiли розглянути ни
ні, – це кiнобалада. Ми розумiємо те, що
цей жанр менш виразний як явище, нiж за-
значені вище, однак хотiлося б показати,
що, взявши до уваги баладний характер
кiнофiльму, ми позицiонуємо його в певнiй
сферi значень та yрухомлюємо певну сис-
тему вiдношень й асоцiацiй, завдяки яким
вiн (кiнофiльм) постає як єдиний, зв’язний
мистецький твiр. Переносячи жанрове
означення з однiєї площини до другої, яка
користується вiдмiнним матерiалом та
iншими художнiми засобами, нiби мимо вoлi
ми надаємо цьому означенню метафорич-
ного характеру. Тож насправдi ми хочемо
сказати: твip був побудований як балада,
або вiн нагадує баладу. Для кiно це не єди-
ний випадок. Такi визначення, як моралiте
(стосовно творчостi Зануссi), фiлософський
трактат (деякi фiльми Пазолiнi), епопея
(для фiльмiв на воєнноісторичну темати-
ку) або кiноопера й кiнобалет (фiльми бра-
зильського «cinema nóvo»), дозволяють
віднести кiнотвip до сфери лiтературних
чи, ширше, художнiх традицiй i є важливою
iнтерпретацiйною порадою. Однак зазви-
чай (хоча незавжди) звертають увагу на
якийсь один найважливiший аспект фiльму.
Інша річ – кiнобалада. Можна сказати, що
жанрова специфіка тут охоплює всi рiвнi.
Адже щоб балада могла називатися ба-
ладою, вона мусить відповідати певним
умовам. Найвищим рiвнем унормованостi
вiдзначається народна балада. Тож ми
послуговуємося в наших мiркуваннях
прикладом фiльму, який мав за взiрець
народну баладу. Це фiльм «Сонце схо
дить раз на день» режисера Генрика Клю
би за сценарiєм Веслава Димного, опе-
ратор Веслав Здорт, композитор Збiгнев
Конечний, у головнiй ролi Францiшек
Печка.
113
ІСТОРІЯ
114
Балада 1, у найзагальнiшому розумiннi, –
це твip лiроепiчного характеру, що має
пiсенну форму. Назва походить вiд iталiй
ського «ballare» (танцювати) i спочатку це
був рiзновид пiснi, яка супроводжувала ся
танцем. У баладі йдеться про драматичнi,
найчастiше трагiчнi подiї, причому в нiй
видiляються конфлiктнi моменти й омина-
ються перехiднi cтадiї та деталi психоло
гiч ної мотивацiї. Балада розвивалася в
двох напрямах – як фольклорний та лiте
ратурний жанр, i в кожному помiтна її знач
на диференцiацiя. Це була дуже популярна
форма для рiзних епох, культур та нацiй.
I тому також точна дефiнiцiя, що могла б
охопити усi цi варiaнти, неможлива, але, як
пише Чеслав Згожельський, ми можемо ви-
окремити «баладне поле», на якому мож-
на вмicтити надзвичайно велику кiлькiсть
ознак, cпiльних для всього жанру. Багато з
них з’ясуємо в процесі нашого аналiзу.
Фiльм «Сонце сходить раз на день»
ґрунтується на гуральському фольклорi.
Йдеться про бескидського гураля Гаратика,
який 1945 року занадто буквально зрозумiв
заклик нової влади до народу брати на себе
вiдповiдальнiсть за власну долю. Гаратик не
хотiв i не вмiв нiкому i нiчому пiдкорятися.
Відсутність покори неминуче призвела
його до катастрофи. За скоєну провину вiн
мав бути покараний. Як написав Конрад
Ебергард 2, це фiльм про протистояння
народної влади 3 й народного уявлення
про владу та про особливi вимоги, якi на-
род ставив перед нею. Вiн також писав, що
це, власне, єдиний шедевр у польському
кiнематографi, який не лише народний за
змiстом, а й цiлковито узгоджується з ду-
хом народної культури, хоча й у рафінованiй
формi. Тому йдеться про ситуацiю, коли тема
спровокувала застосування форми народної
балади, а та, y свою чергу, навiяла митцям
спосiб оповiдi, сформувала образ головного
героя й побудову часопростору. Темою ба-
лади, зазвичай, є боротьба особистостi за
незалежнiсть, гiднiсть, самоiдентичнiсть. Цю
боротьбу людина веде з силами природи, з
суспiльними та побутовими умовнoстями,
з полiтичною системою. Важливу роль тут
вiдiграє опозицiя: людський – нелюдський,
свiй – чужий. Ядвiга Ягелло 4 називає шiсть
функцiй у жанровiй фабулярнiй моделi на-
родних балад. Цим функцiям передує вихід-
на ситуацiя й завершує їх прикiнцева. Фiльм
Генрика Клюби майже бездоганно втiлює всi
цi функцiї.
Перша функцiя: встановлення заборо-
ни. У селi з’являються солдати Hародної
армiї з Манiфестом Тимчасового уряду,
що закликає до формування Ради селян,
пiдпорядкованої урядовi, обiцяючи народу
свiтле майбутнє та наказуючи йому працю-
вати на благо вiтчизни. Гаратик не подiляє
ентузiaзму прибульцiв, вiн несхильний до
покори, дотримання якихось наказів чи
зак ликів. Тож пропагандисти нового по-
рядку вiдразу вбачають у ньому ворога.
Ситуація загострюється аж до стрiлянини,
унаслiдок якої гине солдат.
Друга функцiя: пiдмовляння. Гаратик,
як провiдник селянської громади, спочатку
неформальний, а пiзнiше на посадi солти-
са, пiсля невдалих спроб зацiкавити вла-
ду становищем селян в Одкшасi вмовляє
своїх односельцiв побудувати лiсопильний
i цегельний заводи, зрештою, школу влас-
ним коштом i власними силами.
Третя функцiя: порушення наказу. Селя
ни пiд проводом Гаратика чинять спротив
нацiоналiзацiї того, що вони самi збудували.
У вiдчаї вони пiдпалюють лiсопильню.
Четверта функцiя: iнформацiя про по-
рушення заборони. Довiдавшись про це,
влада оголошує розшук Гаратика. Той з
групою селян втiкає до лiсу.
П’ята функцiя: розслiдування провини.
Служба безпеки спочатку застосовує дiї,
щоб “навернути” Гаратика. Коли це не вда-
ється, вона влаштовує засiдку бунтiвникам.
Шоста функцiя: покарання. Гаратика та
його товаришiв пiймали. Цi два елементи –
провина й покарання – є серцевиною бала-
ди, її невiд’ємною складовою. Тут мається
на увазi провина в народному розумiннi.
Провиною Гаратика було не лише те, що
вiн не пiдкорився наказам влади, а й те,
що вiн мимоволi спричинив смерть двох
невинних людей – закоханої в нього жiнки
й дурня Валi. Мотив невинної жертви в
цьому викладi є знаком неминучої пораз-
ки. Початок i кiнець фiльму перебу вають
ТеРеСа РуТкОвСька. кІнОбалада абО пРО “пОвеРненнЯ…
115
нiби в двох рiзних просторах. Початок
iдеально вiдповiдає принципам балади.
Тут описане тло подiй, що мають вiдбутися
в горах, починаючи із зими 1945 року, не
вдовзi пiсля закiнчeння вiйни. У першому
епiзодi згадується легенда про дияволiв з
Оходзiтої, якi танцюють, коли чують запах
кровi, тобто вiщують нещастя. Водночас
це перioд Масницi, а тому поява людей
у диявольських костюмах – ряжених – не
порушує засад реалiзму. Потiм ще кiлька
разiв йтиметься про подiбну амбiвалентну
ситуацiю, вочевидь реалiстичну, але, зва-
жаючи на небуденний контекст, у якому
вона проявляється, та на незвичний спосiб
її змалювання, це навiює нам асоцiaцiї із
сюрреалiстичними або фантастичними вi
зiями. Йдеться про такi сцени, як спалення
останкiв, знайдених у покинутому будинко
вi, стрiлянина серед фортепiано, розстав-
лених на узгiр’ях, або пожежа на лiсопильнi
та самоспалення сiльського дурня Валi.
У початковому епiзоді фiльму показано, що
чужинцi, якi прибувають до села – солдати
Народної aрмiї, мають диявольську ауру й
несуть передчуття трагедiї. Це передчуття
пiдсилює поява масничної Смертi, яка ви-
магає голову Гаратика. З цього моменту
подiї розгортаються у своєму баладному
рiчищi, за всiма вимогами жанру, аж до
закiнчення, котре пасує до всього фiльму
так, як приклеєний гiпсовий фiговий листок
до мармурової античної статуї. Ось сце-
на, коли постарiлий, виснажений Гаратик,
який повертється до села пiсля тривалого
ув’язнення, зустрiчає свого давнього голов-
ного супротивника зi Служби безпеки. Мiж
ними вiдбувається такий дiалог:
– Я тебе заступив протягом цих рокiв.
Зараз я знаю в 1000 разiв менше, можливо
нiчого.
– Дозрiвання – це важка штука.
– Чи вибачать менi односельці?
– Ставай до роботи i знову будеш разом
з нами.
Невідповідність цiєї кiнцiвки усiй кон цеп
цiї фiльму настiльки вражає, що не треба
бути занадто проникливим, аби здогадатися
про втручання цензури. Просто автора зму-
сили сказати: що таке людина проти потуж-
ного плину iсторiї та сили суспiльних змiн?!
Немає незамiнних людей. Важлива лише
ефективнiсть їхніх дiй. Зрештою, виправити-
ся нiколи не пiзно. Фальш такого свiтогляду,
закладеного в кiнцiвцi фiльму, є єдиним еле-
ментом, який порушує єднiсть художнього
бачення; на щастя, «шов» єдностi настiльки
мiцний, що цей епiзод чiтко сприймається
як чужорiдне тiло, вiн нiби сам провокує до
того, аби засумнiватися в ньому.
Закiнчення сценарiю Димного, надруко-
ване в збiрцi його творiв («Słońce wschodzi
raz na dzień» i inne utwory / w opracowaniu
Zbigniewa Beli. – Kraków, 1981), iнше. Маємо
1966 рік. Гаратика випускають iз в’язницi.
Пiсля багатьох рокiв самотнього життя в
камерi вiн не може знайти себе в чужому,
неприязному свiтi. Настає швидка психiчна
деградацiя колишнього героя. Вiн живе
жалюгiдним життям алкоголiка до того часу,
коли якийсь дрiбний випадок будить у ньо-
му рештки людської гiдностi. Вiн зважуєть-
ся повернутися до рiдного села. Однак ми-
нуло забагато часу. Нiхто його не зустрiчав.
Нiхто нiчого вiд нього не хотiв. На нього
навiть не дивилися. А наступного дня
вже й забули. Старий Гаратик. Злидар.
Лише тепер з усiєю глибиною проявилася
трагедiя людини, здатної колись мало не
гори переcyвати, а сьогоднi позбавленої
yсього, навiть власного мину лого. У такий
спосiб здiйснилося покарання.
Подiї в баладi вiдбуваються згiдно з пев-
ним внутрiшнiм ритмом. Моменти концен-
трованої напруги переплiтаються з момен-
тами значного сповiльнення, затримання
дiї. Ця динамiчна опозицiя ретардацiй та
прискорень становить важливий конструк-
тивний принцип фiльму, який ми аналiзуємо.
Кожнiй драматичнiй, конфлiктнiй ситуацiї,
кожному протистоянню ворожих позицiй пе-
редує етап очiкування (приїзду представни-
ка влади в Одкшас, урядника в Управлiння
безпеки, нападу ворога в корчмi). Настрiй
очiкування переданий за допомогою дуже
довгих, статичних сцен. З ними контрас
тують моменти значної iнтенсифiкацiї, кон
денсацiї подiй. Подекуди автор досягає
цього ефекту, дiлячи кадр на двi частини
так, що на екранi ми бачимо водночас двi
дiї; це справляє враження стислого викла-
ду, переказу подiй.
ІСТОРІЯ
116
Система баладного простору чiтко струк-
турована. Подiл на освоєний простiр i чу-
жий, ворожий свiт, має принципове значен-
ня. Як пише Ядвiга Ягелло: «Визначення
простору полягає у визначеннi горизон-
тальних граничних точок баладного свiту,
постiйної центральної точки та сполучних
лiнiй» 5. У фiльмi «Сонце сходить раз на
день» простiр природним чином видiлений
через рельєф мicцевостi. Лiнiю горизонту
закривають гори. Одкшас лежить у важко-
доступному регioнi, прибульцi ззовнi там
нечисленнi й не варто вiд них сподiватися
чогось хорошого. Вони вороги тому, що чужi.
Усе, що розташоване на освоєнiй територiї,
в центрi, має сакральну цiннicть – Одкшас
для громади є святим мiсцем. Визнати пра-
ва чужинцiв на лiсопильний чи цегельний
завод було б блюзнiрством. Тож перебiг
подiй у фiльмi нiби санкцioнований ви-
щою необхiднiстю. Мiсцем зустрiчі свого й
чужого є лiс або дорога. Фiнал кiнобалади
вiдбувається в лiсi пiд час бою селян iз за-
гонами Служби безпеки. Селяни гинуть
або, як Гаратика, їx забирають «чужi».
Межу перейдено тоді, коли порушено на-
каз. Коли настає покарання, за баладною
системою цiнностей, має бути вiдновлено
порядок. Це було зроблено в суперечливий
спосiб. Насамкiнець агiтатор стверджує,
що з «чужого» вiн перетворився на «сво-
го», увiйшовши до складу громади й «за-
ступивши» Гаратика. Oднак позатекстове
знання навiює припущення, що порядок
порушено остаточно. Вибiр розв’язки нале-
жить глядачевi.
Вiссю, навколо якої зосереджено вci по
дiї балади, мотором, який надає руху цим
подiям, є головний герой. Про мотиви його
вчинкiв уже йшлося. Балада показує лише тi
його риси, якi мають значення при зiткненнi
з антагонiстом – «чужим». Матерiал філь-
му наповнює цей схематичний портрет.
Герой надiлений фiзичними, а часом i осо
бистiсними рисами актора, який грає цю
роль. Говорячи про особистiснi риси, ми
маємо на увазi певний тип амплуа, яким вiн
володiє, i власну iсторiю героя, через яку
його сприймає глядач. Роль Гаратика зiграв
Францiшек Печка. Цей актор ще ранiше став
вiдомим як видатний виконавець ролей на-
родних героїв. Вiн наділив їx емоцiйнiстю
й глибокою життєвою мудрicтю. Вiн, нiби
поза текстом, перенiс цi риси на Гаратика,
додав ваги його починанням, хоча життєва
фiлософiя непокipного гураля дуже проста
й може зводитися, власне, до одного сказа-
ного ним речення: «Плoди працi належать
тому, хто працює».
Опис акторського посередництва звів
нашi мipкування до того, коли слiд було б
щось сказати про проблему, з якої ми роз-
почали статтю, тобто про способи моделю
вання кiнематографiчного матерiалу ав
то ром. Для Клюби матерiалом був пiд
галь ський фольклор i народна балада.
Усi спро би iнтерпретувати його фiльм як
роз по вiдь про життя пiдгальських гуралiв у
пер шi роки Народної Польщi зведуться на-
нівець. Глибину проблеми пояснює лише
фольклорнобаладний ключ. Ми приділили
значну увагу тому, щоб показати, наскiльки
типова модель балади пасує фільму Генрика
Клюби. Однак це лише один iз засобiв
стилiзацiї, який допомагає вiдтворити на-
родне свiтобачення. За виданням «Literatura
polska. Przewodnik encyklopedyczny» («Поль
ська лiтература. Енциклопедичний довiд
ник»), стилiзацiя – це «цiлеспрямоване вве
дення в контекст, витриманий у певному
стилi, деяких iстотних рис iншого стилю,
який є стилiзацiйним зразком, чужим для
автора даного тексту [...] Властивий стилiза
цiї принцип внутрiшньотекстових опозицiй
спри чи няє те, що посилання на чужi спосо-
би мовлення поєднане з дистанцiйованiстю
вiд них» 6. Стилiзацiя охоплює музичнозву
кове оформлення, пiдготовлене Збiгневом
Конечним. Вiн написав музику на слова
Веслава Димного. Цi пiснi, змicт яких на-
сичений глибокою, зовсiм не народною фi
ло софiєю, спiвавскандував створений спе
цiально для фiльму хор гуралiв з Iстеб ної.
Отже, елементи гуральської мелодики,
разом iз xарактерним для неї заспiвом,
злилися з поезiєю, яка мала значно вищий
рiвень iнтелектуального узагальнення, нiж
зазвичай спостерiгається в народнiй поезiї.
Крiм того, цей хор мав функцiю, яку здійсню-
вав хор у грецькiй трагедiї, вiщуючи наступнi
подiї або доповнюючи фiлософським ко-
ментарем те, що вiдбулося. Стилiзoванi в
народнiй манерi також сцени й образи кiно
фiльму. У деяких кадрах показано розписи
на склi, народнi картинки й статуетки свя-
тих. Також з’являються мoтиви й теми вже
Кадри з кінофільму “Сонце сходить раз на день”, режисер Генрик Клюба.1967
Ілюстрації до статті Т. Рутковської (с. 113–117)
ТеРеСа РуТкОвСька. кІнОбалада абО пРО “пОвеРненнЯ…
117
не вузько баладних або не лише баладних,
а власне фольклорних. Тi caмi дияволи, про
які йшлося в початковому епiзодi, – один із
них страшний, другий смiшний, а третiй грає
на сопiлцi, – з’являються ще кiлька разiв.
Сатанинськими рисами також надiлений
Кульгавий (ще один «чужий». Це вiн спону-
кав Гаратика до участi y спротивi, який, хоча
й мав добрі намiри, наклав на нього тавро
грiха). Своїм прiзвиськом ця особа «завдя-
чує» кульгавiй нозi, а в народних вiруваннях
цей дефект приписували саме дияволу .
Пiзнiше з’ясується, що той самий дефект
мав агiтатор зi Служби безпеки. Так за допо-
могою народного вiрування персонаж роз
ташовується на темному, «нечистому» бо цi
життя. Iншим персонажем, узятим iз народ
них переказiв, є сiльський дурень Валя.
Хоча таких персонажiв часто висмiювали,
попи хали, ображали, вони, по сутi, перебу
вали пiд опiкою громади. Люди, дбаючи
про те, щоб таким дурням не завдали крив-
ди, трохи їx боялися, оскiльки вважали, що
вони знають бiльше, нiж можуть висловити.
Таким знанням, ймовiрно, володiв Валя.
У його зовнi безладному белькотаннi також
з’являється вiщування нещастя, котре має
спіткати Гаратика та його людей. Валя хова-
ється пiд щораз новими вбраннями й маска-
ми, так що важко зрозумiти його справжнє
обличчя. Подекуди вiн вдає із себе блазня,
як у сценi пародiювання тупих, бюрократи-
зованих чиновникiв. Смерть у вогнi надiляє
Валю нiмбом святостi. Витягнутий з об-
мерзлих руїн, вiн стає невинною жертвою,
через яку остаточно проявляється провина
Гаратика. Образ Валi теж не є однозначно
народним, оскiльки виходить за визначенi
традицiєю межі. Вiддаленiсть фiльму вiд
фольклорної основи збiльшує також його
рафiнована вiзуальна форма.
Фiльм був поставлений 1967 року, не-
надовго вийшов на екрани 1972 року, а
1985 року отримав премiю в Лаговi, 1988 року
був показаний по телебаченню. Беручи до
уваги художнiй рiвень цього фiльму, шкода,
що вiн нiколи не мав шансiв здобути належ-
ну оцiнку публiки. Так буває. Своєрiдною
пам’яткою нехай стануть слова пiснi, яку
спiває хор з Iстебної наприкiнцi фiльму:
«Потрiбно тисячi рокiв. Потрiбно тисячi
миттєвостей, щоб повернення могли три-
вати нескiнченно. Людина повертається
в iнше мicце, тi, хто на неї чекав, уже
не чекають».
Жорстока насмiшка iсторiї.
1 Пор. визначення за виданням: Słownik Folkloru
Polskiego / pod red. J. Krzyżanowskiego. – Warszawa,
1965. – S. 37, 38. Також: Zgorzelski Cz., Opacki I.
Ballada Polska. – Wrocław, 1962; Jagiełło J. Polska
ballada ludowa. – Wrocław, 1975.
2 Eberhard K. O polskich filmach. – Warszawa,
1982. – S. 309–313.
3 Тут термiн «народна влада», вжитий у дещо
iронiчному розумiннi, означає не стiльки справжню
народнiсть влади, тобто походження вiд народу та
служiння його iнтересам, скiльки народнiсть декларо-
вану, титульну, по сутi фальшиву, наявну в офiцiйнiй
назвi тогочасної Польщi – Польська Народна Рес
публiка (прим. перекладача).
4 Jagiełło J. Ibid. – S. 15–17. – Усі виділені нами
риси балади зазначені в цій книжці, яка була голо-
вним джерелом інформації з цього питання.
5 Jagiełło J. Ibid. – S. 58.
6 Literatura polska. Przewodnik enсyklopedyczny. –
Warszawa, 1985. – T. 2. – S. 410.), який, ставши
у Варшаві професором живопису, відправляв до
Парижу своїх учнів.
The article analyses Henryk Kluba’s film
“The Sun Rises Once a Day” produced after
a short story by Wiesław Dymny. The Author
claims that the film ranks among film ballads
and its structure coincides with the folk ballad
scheme assumed in folklore analysis, whereas
its main protagonist bears all the features
typical of a folk ballad character.
All these, as well as the visual facet of the
film allow one to consider it to be one of the
rare works in Polish cinema deeply rooted
in native folklore. The only discord observed
is the final scene forced by the censors, as
it contradicts structural principles of a ballad.
Made in 1968, the film was shown in cinemas
only briefly in 1972, and more general public
could see it only at the end of the 1980s,
well after its times.
The same happened to many films in
the period.
Summary
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-43569 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1728–6875 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:14:06Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Рутковська, Т. 2013-05-01T06:03:49Z 2013-05-01T06:03:49Z 2008 Кінобалада або про “повернення, що тривають нескiнченно” / Т. Рутковська // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2008. — № 3(23). — С. 113-117. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 1728–6875 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43569 The article analyses Henryk Kluba’s film “The Sun Rises Once a Day” produced after a short story by Wiesław Dymny. The Author claims that the film ranks among film ballads and its structure coincides with the folk ballad scheme assumed in folklore analysis, whereas its main protagonist bears all the features typical of a folk ballad character. All these, as well as the visual facet of the film allow one to consider it to be one of the rare works in Polish cinema deeply rooted in native folklore. The only discord observed is the final scene forced by the censors, as it contradicts structural principles of a ballad. Made in 1968, the film was shown in cinemas only briefly in 1972, and more general public could see it only at the end of the 1980s, well after its times. The same happened to many films in the period. uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Студії мистецтвознавчі Історія Кінобалада або про “повернення, що тривають нескiнченно” Folk Ballad, Namely on 'Returns that Go On Forever’ Article published earlier |
| spellingShingle | Кінобалада або про “повернення, що тривають нескiнченно” Рутковська, Т. Історія |
| title | Кінобалада або про “повернення, що тривають нескiнченно” |
| title_alt | Folk Ballad, Namely on 'Returns that Go On Forever’ |
| title_full | Кінобалада або про “повернення, що тривають нескiнченно” |
| title_fullStr | Кінобалада або про “повернення, що тривають нескiнченно” |
| title_full_unstemmed | Кінобалада або про “повернення, що тривають нескiнченно” |
| title_short | Кінобалада або про “повернення, що тривають нескiнченно” |
| title_sort | кінобалада або про “повернення, що тривають нескiнченно” |
| topic | Історія |
| topic_facet | Історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43569 |
| work_keys_str_mv | AT rutkovsʹkat kínobaladaabopropovernennâŝotrivaûtʹneskinčenno AT rutkovsʹkat folkballadnamelyonreturnsthatgoonforever |