Микола Лукаш. Словникарський доробок майстра та його значення для сучасної лексикографії
У статті проаналізовано деякі лексикографічні погляди видатного українського перекладача, поліглота й глибокого знавця рідної мови Миколи Лукаша на словникарську практику його доби. На підставі розглянутих матеріалів констатовано, що вітчизняним словникарям треба врахувати як теоретичні, так і практ...
Saved in:
| Published in: | Лексикографічний бюлетень |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української мови НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43682 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Микола Лукаш. Словникарський доробок майстра та його значення для сучасної лексикографії / О. Скопненко, Т. Цимбалюк-Скопненко // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2009. — Вип. 18. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-43682 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Скопненко, О. Цимбалюк-Скопненко, Т. 2013-05-08T11:05:02Z 2013-05-08T11:05:02Z 2009 Микола Лукаш. Словникарський доробок майстра та його значення для сучасної лексикографії / О. Скопненко, Т. Цимбалюк-Скопненко // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2009. — Вип. 18. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. XXXX-0118 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43682 092+811.161.2’374 Лукаш У статті проаналізовано деякі лексикографічні погляди видатного українського перекладача, поліглота й глибокого знавця рідної мови Миколи Лукаша на словникарську практику його доби. На підставі розглянутих матеріалів констатовано, що вітчизняним словникарям треба врахувати як теоретичні, так і практичні праці М. Лукаша в лексикографічній галузі, оскільки більшість із них і досі не втратили свого значення. uk Інститут української мови НАН України Лексикографічний бюлетень Персоналії Микола Лукаш. Словникарський доробок майстра та його значення для сучасної лексикографії Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Микола Лукаш. Словникарський доробок майстра та його значення для сучасної лексикографії |
| spellingShingle |
Микола Лукаш. Словникарський доробок майстра та його значення для сучасної лексикографії Скопненко, О. Цимбалюк-Скопненко, Т. Персоналії |
| title_short |
Микола Лукаш. Словникарський доробок майстра та його значення для сучасної лексикографії |
| title_full |
Микола Лукаш. Словникарський доробок майстра та його значення для сучасної лексикографії |
| title_fullStr |
Микола Лукаш. Словникарський доробок майстра та його значення для сучасної лексикографії |
| title_full_unstemmed |
Микола Лукаш. Словникарський доробок майстра та його значення для сучасної лексикографії |
| title_sort |
микола лукаш. словникарський доробок майстра та його значення для сучасної лексикографії |
| author |
Скопненко, О. Цимбалюк-Скопненко, Т. |
| author_facet |
Скопненко, О. Цимбалюк-Скопненко, Т. |
| topic |
Персоналії |
| topic_facet |
Персоналії |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Лексикографічний бюлетень |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| format |
Article |
| description |
У статті проаналізовано деякі лексикографічні погляди видатного українського перекладача, поліглота й глибокого знавця рідної мови Миколи Лукаша на словникарську практику його доби. На підставі розглянутих матеріалів констатовано, що вітчизняним словникарям треба врахувати як теоретичні, так і практичні праці М. Лукаша в лексикографічній галузі, оскільки більшість із них і досі не втратили свого значення.
|
| issn |
XXXX-0118 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43682 |
| citation_txt |
Микола Лукаш. Словникарський доробок майстра та його значення для сучасної лексикографії / О. Скопненко, Т. Цимбалюк-Скопненко // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2009. — Вип. 18. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT skopnenkoo mikolalukašslovnikarsʹkiidorobokmaistrataiogoznačennâdlâsučasnoíleksikografíí AT cimbalûkskopnenkot mikolalukašslovnikarsʹkiidorobokmaistrataiogoznačennâdlâsučasnoíleksikografíí |
| first_indexed |
2025-11-27T02:49:06Z |
| last_indexed |
2025-11-27T02:49:06Z |
| _version_ |
1850795352623415296 |
| fulltext |
МИКОЛА ЛУКАШ. СЛОВНИКАРСЬКИЙ ДОРОБОК МАЙСТРА ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ
ДЛЯ СУЧАСНОЇ ЛЕКСИКОГРАФІЇ
© Олександр Скопненко, 2009
к. філол. н., Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України (Київ)
© Тетяна Цимбалюк-Скопненко, 2009
к. філол. н., Інститут української мови НАН України (Київ)
УДК 092+811.161.2’374 Лукаш
У статті проаналізовано деякі лексикографічні погляди видатного українського перекладача,
поліглота й глибокого знавця рідної мови Миколи Лукаша на словникарську практику його доби.
На підставі розглянутих матеріалів констатовано, що вітчизняним словникарям треба
врахувати як теоретичні, так і практичні праці М. Лукаша в лексикографічній галузі, оскільки
більшість із них і досі не втратили свого значення.
19 грудня 2009 року минає 90 років від дня народження Миколи Лукаша – видатного
українського перекладача, поліглота й глибокого знавця рідної мови. Він, щедро «обдарований
Богом добром і милістю через великий талант тлумачення мов» [9: 371], став не тільки одним з
корифеїв національної школи художнього перекладу, а й символом українського інтелектуального
опору радянської доби. До святкування цього ювілею варто долучитися й словникарям, бо
українська лексикографія другої половини ХХ ст. відчуває незриму Лукашеву присутність у
багатьох ділянках.
Напевно, з легкої руки Г. Кочура в довідкових виданнях М. Лукаша називають лексикографом
1
,
хоч жоден словник його авторства не вийшов друком
2
. Наскільки нам відомо, це до певної міри
унікальний випадок у нашій філологічній науці, адже усталилася традиція розглядати постать
лексикографа на тлі його твору (надрукованого чи бодай рукописного), а у випадку з М. Лукашем
начебто йдеться тільки про його оригінальну, неоціненну й неоцінену картотеку, що й досі не
впорядкована, не надрукована, лежить перелогом кілька десятиліть... М. Лукаш більше знаний
широкому загалові як перекладач
3
, проте він залишив по собі, крім згаданої картотеки, і кілька
статей, у яких безпосередньо розглянув питання лексичної норми й лексикографічного опису
словникового складу української літературної мови, хоч із них тільки кільком судилося побачити
світ за життя перекладача [детальніше див.: 4; 11; 12: 131–160].
Понад те, важливе значення мають Лукашеві рецензії на словники, зокрема на перший том
«Українсько-російського словника» (1953 р.). Уперше погляд М. Лукаша на згадану
лексикографічну працю відбито в публікації у «Вітчизні» 1954 р., а згодом побачила світ і його
рецензія російською мовою на цей Словник у московських «Вопросах языкознания» [7]. Навіть
через 50 років обидві рецензії не втратили своєї наукової привабливості завдяки глибокому й
усебічному аналізові нашої словникарської справи, хоч у них і вміщено обов’язкові для тієї доби
ритуальні фрази про розквіт української мови після 1917 р. і «благотворний вплив російської мови
на українську після возз’єднання України з Росією в 1654 році» [5: 150], а також грізні інвективи
1 Третій том «Української літературної енциклопедії», у якій Г. Кочур саме так схарактеризував М. Лукаша
(«український перекладач, літературознавець, лексикограф»), надруковано 1995 р. [3: 235], а проте в енциклопедії
«Українська мова» 2000 р. про М. Лукаша взагалі немає окремої статті [13]. І тільки в другому виданні цієї праці,
виправленому й доповненому, постульовано причетність М. Лукаша до словникарства («український перекладач, поет,
лексикограф, літературознавець») [1]. Третє видання енциклопедії «Українська мова» повторює статтю про М. Лукаша з
попереднього без змін.
2 Пор.: «Значний внесок Л. [Лукаша. – О. С., Т. Ц.-С.] в укр. лексикографію. Він уклав унікальну картотеку
лекс.-фраз. матеріалів для майб. словника укр. мови, повнішого, за його задумом, від словника Б. Грінченка» [2: 338].
3
Найповніший на сьогодні бібліографічний опис спадщини М. Лукаша та літератури про нього подано в [8].
проти «буржуазно-націоналістичного шкідництва», «безрідних космополітів», «довголітнього
панування вульгарно-соціологічного маррівського «нового вчення» тощо [5: 161]. Треба мати на
увазі, що після розгрому українського мовознавства в сталінську добу тільки під час хрущовської
відлиги наші лексикографи наважилися повернути до словників дещо з питомого українського
лексичного матеріалу, який у період репресій був вилучений зі словників як націоналістичний і
шкідливий.
М. Лукаш у журналі «Вітчизна» зазначав, що рецензований Словник найповніший з усіх
тогочасних українських лексикографічних джерел (реєстр першого тому нараховує 25 тис. слів, а
Словник за редакцією Б. Грінченка – близько 15 тис. реєстрових слів на відповідні літери). Проте,
на думку М. Лукаша, багатьох лексем у рецензованій лексикографічній праці бракує, щоправда,
«деякі з цих слів належать до легкоутворюваних похідних (багрово, даремнісінький, вíтрів,
диригентів); але ж такі продуктивні словотворчі типи, як, наприклад, присвійні прикметники, є
специфічною рисою української мови і мають бути якнайповніше представлені у словнику»
[5: 151]. Лукашеві ідеї щодо фіксації присвійних форм у словниках і досі не знайшли повної
підтримки в лексикографічній практиці з багатьох причин, передусім через складність реєстрації
всіх можливих присвійних прикметників. Розглядаючи діалектну лексику (гало, гаріль тощо),
М. Лукаш зазначав, що вона має бути в «Українсько-російському словнику», «щоб <…> ми не
мали потреби вдаватися до словника Грінченка» [5: 151]. Щодо відображення фразеологізмів і
паремій, то М. Лукаш не тільки нарікав на брак багатьох одиниць у виданні, а й писав про
невдалий алфавітний порядок розміщення фразеологічних зворотів. На його думку, доцільніше
було б групувати фразеологізми й паремії за формою словосполучення, ґрунтуючись на
граматичній формі опорного слова (іменники – за відмінками й прийменниками, дієслова –
спочатку без додатків, потім з додатками й обставинами, з урахуванням їхніх граматичних форм і
типів синтаксичного зв’язку) [5: 152]. Підходи до розміщення фразеологічних одиниць (ФО) у
словниках тривалий час були причиною наукової дискусії. Скажімо, «Фразеологічний словник
української мови» 1993 р. та «Словник фразеологізмів української мови» 2003 р. подають ФО за
різними принципами. Перший орієнтується на структурно-граматичний принцип, що передбачає
подання кожної одиниці стільки разів, скільки в її складі повнозначних компонентів з усіма
лексичними, видовими й словотвірними компонентами [14: 4], а другий спирається на абетковий
порядок розміщення фразеологізмів з урахуванням усіх компонентів, зокрема й факультативних
[10: 10].
Стилістична характеристика слів належить до кола гостродискусійних проблем в українській
лексикографії понад півстоліття. М. Лукаш також зачепив це питання, зауваживши, що «у
великому словнику сучасної мови з широкою історичною перспективою (з охопленням
найважливіших мовних явищ класичної спадщини) нормативність досягається не стільки
включенням до реєстру чи опущенням певних шарів лексики, скільки послідовним застосуванням
науково-розробленої системи класифікації слів за сферами вжитку» [5: 153]. Для того щоб
здійснити стилістичну кваліфікацію словникового складу, «лексикограф мусить провести
кропітку роботу, ретельно вивчити якнайбільше випадків вживання даного слова в
найрізноманітніших відмінах писемної й усної мови, для чого потрібна багата, різнобічна, добре
задокументована картотека» [5: 153]. Цілком можливо, що це перший документальний випадок,
коли М. Лукаш викладає свої погляди на нормалізацію літературної мови, які згодом зреалізує сам
у своїй творчості й у власній картотеці. До певної міри, це програмна рецензія. Чи не
використовував уже тоді М. Лукаш для підтвердження своїх поглядів розлогі цитати з української
класичної літератури та з творів тогочасних письменників, що були зібрані в його картотеці ще в
харківський період життя? У рецензії він наводить цілі ряди української лексики, що, на його
думку, безпідставно зараховані до категорії рідковживаних і застарілих слів. Наприклад, беркиць
і беркицьнути мали при собі позначку обл., бо подані з прикладами, що взяті з Рудченкових і
Грінченкових казок, а беркицьнутися кваліфіковано як розмовне слово, бо воно подане в
супроводі цитати з Ю. Смолича; відзвичаювати також подано як обласне слово, бо має приклад з
творів О. Кобилянської, а відзвичаюватися – без будь-якої позначки, як стилістично нейтральне,
оскільки трапляється в перекладі з Пушкіна [5: 153 – 154]. Надзвичайно цікаві Лукашеві
міркування стосовно семантики дієслова воліти, що в класичній українській літературі й народній
мові мало тільки значення ‘віддавати перевагу’, відповідаючи латинському malo, а не volo. Друге
ж значення, як твердить Лукаш, ‘бажати, хотіти’ помилково ввів Грінченко до «Словаря
української мови», а вже звідти лексема поступово потрапила до літературної мови (відома з
творів М. Бажана, Н. Рибака та ін.). Може, тут відіграло свою роль і накладання семантики
паронімічного дієслова волити. На думку М. Лукаша, у словнику обов’язково треба наводити
«неправильні» форми вищого ступеня прикметників, відзначати явища суплетивізму й
паралелізму (кращий – гарніший, багатший – багатіший, гладший – гладкіший та ін.),
подавати нечленні форми прикметників (багат, благословен, владен, гнівен, готов, дан, достоїн
тощо), дієприкметники на -лий (вистиглий, вибіглий), форми воджений, гонений,
воскрешений, берéжений, єси, єсте та ін. [5: 158].
Для лексикографії, особливо перекладної, важливе значення має розлога Лукашева доповідь
«Прогресивна західноєвропейська література в перекладах на українську мову», виголошена
1956 р. на Республіканській нараді перекладачів [6]. У ній М. Лукаш проаналізував тодішні
українські художні переклади, здійснені з понад десятка мов. На думку Б. Чернякова, текст
доповіді не був надрукований у той час через тиск «на перекладача з боку критикованих
письменників» або тогочасного керівництва Спілки письменників [15: 188]. «Мова українського
перекладу не повинна бути в залежності від того, чи переклад зроблений з російської, німецької,
китайської мови. Це повинна бути та сама мова, пов’язана з усім найбагатшим», – твердив
М. Лукаш [6: 217]. І ця думка має стати однією із засад сучасного словникарства.
Лукашеві погляди, викладені в рецензіях і статтях, пунктирними лініями накреслюють ту
концепцію, яку Майстер утілював протягом усього життя у своїх художніх перекладах.
Вітчизняним словникарям обов’язково треба врахувати як теоретичні, так і практичні праці
М. Лукаша в лексикографічній галузі. Не конче з усім погоджуватися, але не знати, не зважати на
його праці – це моветон у наш час.
Література
1. Зорівчак Р. П., Савчин В. Р. Лукаш М. О. // Українська мова: Енциклопедія. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.:
«Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2004. – С. 323.
2. Зорівчак Р.П., Савчин В. Р. Лукаш М. О. // Українська мова: Енциклопедія. – 3-є вид., зі змінами і доп. –
К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2007. – С. 337–338.
3. Кочур Г. П. Лукаш М. О. // Українська літературна енциклопедія: В 5 т. – К.: «Українська
енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. – Т. 3. – С. 235–234.
4. Лукаш М. В. Гюго. Вибрані поезії. – Г. Гайне. Вибрані поезії. – Рецензія на переклад «Гірського вінця»
Петра Нєгоша. – Хто такі були двораки? – Про змішування західноєвропейських реалій з польськими та
про тінь Франца-Йосифа. – Opus tertium atque ultimum: Про зниження стилю та про скривдженого
Мефістофеля // Всесвіт. – 1997. – № 2.– С. 131–160.
5. Лукаш М. Новий Українсько-російський словник // Вітчизна. – 1954. – № 3. – С. 150–161.
6. Лукаш М. Прогресивна західноєвропейська література в перекладах на українську мову // Микола
Лукаш: Моцарт українського перекладу / За ред. Л. М. Черноватого, В. І. Карабана. – Вінниця: Нова
книга, 2009. – С. 190– 232.
7. Лукаш Н. А. Рец.: Украинско-русский словарь. Т. 1. А – Жюрі / Гл. ред. И. Н. Кириченко . – Киев: Изд-во
АН УССР, 1953. – 508 с. // Вопросы языкознания. – 1954. – № 6. – С. 121–129.
8. Микола Лукаш: Біобібліографічний покажчик, 1953–2005. / Б. Черняков; [відп. ред. С. Захаркін]. – К.:
Критика, 2007. – 569, [6] с.
9. Сёмуха В. Яму быў дар Святого Духа... // ARCHE. – 2001. – № 5 (19). – С. 369–371.
10. Словник фразеологізмів української мови / Уклад.: В. М. Білоноженко та ін. – К.: Наукова думка, 2003. –
1104 с.
11. Стріха М. Микола Лукаш – відомий та невідомий // Всесвіт. – 1997. – № 2. – С. 129–131.
12. Стріха М. Український художній переклад: між літературою і націєтворенням. – К.: Факт: Наш час,
2006. – 342 с.
13. Українська мова: Енциклопедія. – К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2000. – 752 с.
14. Фразеологічний словник української мови / Уклад.: В. М. Білоноженко та ін. – К.: Наукова думка, 1993.
– 984 с.
15. Черняков Б. Перекладознавчий дебют Миколи Лукаша // Микола Лукаш: Моцарт українського
перекладу / За ред. Л. М. Черноватого, В. І. Карабана. – Вінниця: Нова книга, 2009. – С. 179–189
|