Оцінка локусу Rsv1 як детермінанти стійкості до місцевих штамів вірусу мозаїки сої
Досліджено генотипну диференціацію рослин сої (Glycine max (L.) Merr.; Glycine soja Sieb. and Zucc.) за стійкістю до вірусу мозаїки сої (ВМС) в грунтово-кліматичних умовах Вінниччини. Серед сортів, що містили генспецифічний фрагмент Rsv1-f/r (ген 3gG2) у локусі Rsv1 (група зчеплення F), знайдено як...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Доповіді НАН України |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автори: | , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43743 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Оцінка локусу Rsv1 як детермінанти стійкості до місцевих штамів вірусу мозаїки сої / Д.В. Шерепітко, В.В. Шерепітко, А.Л. Бойко // Доп. НАН України. — 2011. — № 10. — С. 143-147. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-43743 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Шерепітко, Д.В. Шерепітко, В.В. Бойко, А.Л. 2013-05-15T16:24:55Z 2013-05-15T16:24:55Z 2011 Оцінка локусу Rsv1 як детермінанти стійкості до місцевих штамів вірусу мозаїки сої / Д.В. Шерепітко, В.В. Шерепітко, А.Л. Бойко // Доп. НАН України. — 2011. — № 10. — С. 143-147. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 1025-6415 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43743 633.34:632.3:578 Досліджено генотипну диференціацію рослин сої (Glycine max (L.) Merr.; Glycine soja Sieb. and Zucc.) за стійкістю до вірусу мозаїки сої (ВМС) в грунтово-кліматичних умовах Вінниччини. Серед сортів, що містили генспецифічний фрагмент Rsv1-f/r (ген 3gG2) у локусі Rsv1 (група зчеплення F), знайдено як стійкі, так і сприйнятливі до ураження місцевими штамами ВМС. Виявлено перспективні з позицій широкого впровадження у виробництво та використання в селекційному процесі як геноносіїв стійкості до ВМС сорти сої (Горлиця, Подільська 1, Сула, Срібна Рута, Ірина, Ки-Він, Галіна, Антошка, Колбі). Показано доцільність впровадження генспецифічних молекулярних маркерів у вітчизняний селекційний процес, спрямований на створення вірусостійких сортів сої. Genotypic differentiation by the resistance to SMV (soybean mosaic virus) under environmental conditions of the Vinnytsya region has been investigated in soybean (Glycine max (L.) Merr.; Glycine soja Sieb. and Zucc.). Among cultivars that contain Rsv1-f/r fragment (3gG2 gene) at Rsv1 locus, those resistant and susceptible to the local strains of SMV are found. Virus-resistant soybeans (Gorlytsia, Podilska1, Sula, Irina, Galina, Antoshka, and Colbi) perspective for the commercial use and as a breeding material are revealed. Suitability of the gene-specific molecular marker application in national breeding programs for the making soybean resistant to virus is shown. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Доповіді НАН України Біологія Оцінка локусу Rsv1 як детермінанти стійкості до місцевих штамів вірусу мозаїки сої Evaluation of the Rsv1 locus as a determinant of the resistance of soybean mosaic virus to local strains Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Оцінка локусу Rsv1 як детермінанти стійкості до місцевих штамів вірусу мозаїки сої |
| spellingShingle |
Оцінка локусу Rsv1 як детермінанти стійкості до місцевих штамів вірусу мозаїки сої Шерепітко, Д.В. Шерепітко, В.В. Бойко, А.Л. Біологія |
| title_short |
Оцінка локусу Rsv1 як детермінанти стійкості до місцевих штамів вірусу мозаїки сої |
| title_full |
Оцінка локусу Rsv1 як детермінанти стійкості до місцевих штамів вірусу мозаїки сої |
| title_fullStr |
Оцінка локусу Rsv1 як детермінанти стійкості до місцевих штамів вірусу мозаїки сої |
| title_full_unstemmed |
Оцінка локусу Rsv1 як детермінанти стійкості до місцевих штамів вірусу мозаїки сої |
| title_sort |
оцінка локусу rsv1 як детермінанти стійкості до місцевих штамів вірусу мозаїки сої |
| author |
Шерепітко, Д.В. Шерепітко, В.В. Бойко, А.Л. |
| author_facet |
Шерепітко, Д.В. Шерепітко, В.В. Бойко, А.Л. |
| topic |
Біологія |
| topic_facet |
Біологія |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Доповіді НАН України |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Evaluation of the Rsv1 locus as a determinant of the resistance of soybean mosaic virus to local strains |
| description |
Досліджено генотипну диференціацію рослин сої (Glycine max (L.) Merr.; Glycine soja Sieb. and Zucc.) за стійкістю до вірусу мозаїки сої (ВМС) в грунтово-кліматичних умовах Вінниччини. Серед сортів, що містили генспецифічний фрагмент Rsv1-f/r (ген 3gG2) у локусі Rsv1 (група зчеплення F), знайдено як стійкі, так і сприйнятливі до ураження місцевими штамами ВМС. Виявлено перспективні з позицій широкого впровадження у виробництво та використання в селекційному процесі як геноносіїв стійкості до ВМС сорти сої (Горлиця, Подільська 1, Сула, Срібна Рута, Ірина, Ки-Він, Галіна, Антошка, Колбі). Показано доцільність впровадження генспецифічних молекулярних маркерів у вітчизняний селекційний процес, спрямований на створення вірусостійких сортів сої.
Genotypic differentiation by the resistance to SMV (soybean mosaic virus) under environmental conditions of the Vinnytsya region has been investigated in soybean (Glycine max (L.) Merr.; Glycine soja Sieb. and Zucc.). Among cultivars that contain Rsv1-f/r fragment (3gG2 gene) at Rsv1 locus, those resistant and susceptible to the local strains of SMV are found. Virus-resistant soybeans (Gorlytsia, Podilska1, Sula, Irina, Galina, Antoshka, and Colbi) perspective for the commercial use and as a breeding material are revealed. Suitability of the gene-specific molecular marker application in national breeding programs for the making soybean resistant to virus is shown.
|
| issn |
1025-6415 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43743 |
| citation_txt |
Оцінка локусу Rsv1 як детермінанти стійкості до місцевих штамів вірусу мозаїки сої / Д.В. Шерепітко, В.В. Шерепітко, А.Л. Бойко // Доп. НАН України. — 2011. — № 10. — С. 143-147. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT šerepítkodv ocínkalokusursv1âkdetermínantistíikostídomíscevihštamívvírusumozaíkisoí AT šerepítkovv ocínkalokusursv1âkdetermínantistíikostídomíscevihštamívvírusumozaíkisoí AT boikoal ocínkalokusursv1âkdetermínantistíikostídomíscevihštamívvírusumozaíkisoí AT šerepítkodv evaluationofthersv1locusasadeterminantoftheresistanceofsoybeanmosaicvirustolocalstrains AT šerepítkovv evaluationofthersv1locusasadeterminantoftheresistanceofsoybeanmosaicvirustolocalstrains AT boikoal evaluationofthersv1locusasadeterminantoftheresistanceofsoybeanmosaicvirustolocalstrains |
| first_indexed |
2025-11-25T21:10:35Z |
| last_indexed |
2025-11-25T21:10:35Z |
| _version_ |
1850552502355755008 |
| fulltext |
УДК 633.34:632.3:578
© 2011
Д.В. Шерепiтко, В. В. Шерепiтко,
академiк НААН України А. Л. Бойко
Оцiнка локусу Rsv1 як детермiнанти стiйкостi
до мiсцевих штамiв вiрусу мозаїки сої
(Представлено академiком НАН України Д. М. Гродзинським)
Дослiджено генотипну диференцiацiю рослин сої (Glycine max (L.) Merr.; Glycine soja
Sieb. and Zucc.) за стiйкiстю до вiрусу мозаїки сої (ВМС) в грунтово-клiматичних умо-
вах Вiнниччини. Серед сортiв, що мiстили генспецифiчний фрагмент Rsv1-f/r (ген 3gG2)
у локусi Rsv1 (група зчеплення F), знайдено як стiйкi, так i сприйнятливi до ураже-
ння мiсцевими штамами ВМС. Виявлено перспективнi з позицiй широкого впровад-
ження у виробництво та використання в селекцiйному процесi як геноносiїв стiйкостi
до ВМС сорти сої (Горлиця, Подiльська 1, Сула, Срiбна Рута, Iрина, Ки-Вiн, Галiна,
Антошка, Колбi). Показано доцiльнiсть впровадження генспецифiчних молекулярних
маркерiв у вiтчизняний селекцiйний процес, спрямований на створення вiрусостiйких
сортiв сої.
Серед бобових культур соя (Glycine max (L.) Merr.) займає виняткову позицiю, що в пер-
шу чергу обумовлено особливiстю бiохiмiчного складу її насiння: разом з високим вмiстом
бiлка — вiд 30 до 45% — включає до 24% олiї [1]. Внаслiдок сприятливого поєднання та-
ких цiнних ознак соя широко застосовується в харчових, кормових i технiчних цiлях. Крiм
того, ця культура є одним з кращих попередникiв у сiвозмiнах, зважаючи на її високу здат-
нiсть до симбiотичної азотфiксацiї. Вiрус мозаїки сої (ВМС; рiд Potyvirus, родина Potyviri-
dae) є збудником однiєї з основних та найбiльш шкодочинних вiрусних хвороб, що широко
поширена в агроценозах усiх соєсiючих регiонiв свiту. Втрати врожаю, спричиненi ВМС,
при iнфiкуваннi рослин у перiод репродуктивного розвитку коливаються в межах вiд 10
до 50% [2]. Уражене ВМС насiння має погiршений бiохiмiчний склад та характеризується
специфiчною плямистiстю. Даний РНК-вмiсний вiрус здатний до передачi як попелицями
(неперсистентним способом), так i з насiнням (вiд 1 до 68%) [2, 3]. Важливо вiдзначити той
факт, що у випадку змiшаної iнфекцiї ВМС з iншими вiрусними патогенами спостерiгається
їх синергiчна взаємодiя, яка виявляється в посиленнi симптомiв хвороби та максимальному
зниженнi зернової продуктивностi рослин [2]. З огляду на значущiсть даної проблеми пато-
генна мiнливiсть серед iзолятiв ВМС iнтенсивно дослiджується. Зокрема, описано 21 штам
(SC1–SC21) в Китаї та 5 штамiв (А–Е) в Японiї [2, 4]. У США велике рiзноманiття iзолятiв
ВМС класифiковано за сiмома штамовими групами (G1–G7) на основi фенотипної реакцiї
рослин рiзних генотипiв сої на вiрусне iнфiкування [5]. Є данi щодо появи в Кореї нових
iзолятiв ВМС, здатних долати всi вiдомi гени стiйкостi [6].
Використання генетично контрольованої (природної) стiйкостi є найбiльш ефективним,
практичним та економiчно вигiдним способом протистояння вiрусним хворобам сої [7, 8].
Генетичнi дослiдження показали, що в бiльшостi випадкiв вiрусостiйкiсть має олiгогенний
характер. На сьогоднi вiдомо три окремi локуси Rsv1, Rsv3 та Rsv4, що контролюють стiй-
кiсть до ВМС [9]. У локусi Rsv1 (молекулярна група зчеплення F) iдентифiковано дев’ять
алелей, якi неоднаково забезпечують стiйкiсть до рiзних штамiв цього вiрусу (штамовi групи
ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2011, №10 143
Рис. 1. Симптоми, викликанi ВМС на рослинах сої сорту Луна (а), у порiвняннi з неураженими (стiйкими)
рослинами сої сорту Горлиця (б )
G1–G7). Три алелi локусу Rsv3 (молекулярна група зчеплення В2) визначають стiйкiсть до
iзолятiв з штамових груп G5–G7. Ген Rsv4 на раннiх стадiях онтогенезу рослин визначає
стiйкiсть до всiх штамiв ВМС [3, 10].
A. J. Hayes та iн. (2004) клонували кластер генiв NBS-LRR, близькозчеплених з локусом
Rsv1, що визначає стiйкiсть до ВМС. При цьому один з отриманих субклонiв (3gG2) знахо-
дився в межах локусу Rsv1 (вiдстань 0 сМ). Вiдкрита рамка зчитування, виявлена в даному
субклонi, дозволила встановити розмiр гена 3gG2 (3390 п. н). З’ясовано, що амiнокислотна
послiдовнiсть, яку кодує ген 3gG2, має найбiльшу спорiдненiсть до родини високогомологi-
чних non-TIR-NBS-LRR генiв стiйкостi рослин. Також видiлено мРНК та просеквеновано
продукт зворотної транскрипцiї (кДНК) гена 3gG2, що експресується в листкових тканинах
рослин сої [11]. На основi аналiзу нуклеотидної послiдовностi 3gG2 пiдiбрана пара праймерiв
(Rsv1 -f /-r), якi амплiфiкують генспецифiчний фрагмент розмiром 362 п. н. [12]. Отрима-
ний молекулярний маркер було запропоновано використовувати як iнструмент для селекцiї
сої на стiйкiсть до ВМС.
З метою виявлення гена 3gG2 (локус Rsv1 ) та оцiнки його ефективностi, як детермi-
нанти стiйкостi до мiсцевих iзолятiв ВМС, ми провели скринiнг сортiв сої, що за польових
умов характеризувалися рiзною фенотипною реакцiєю рослин на iнфiкування даним вiру-
сом. Крiм того, спробували обгрунтувати можливiсть використання генспецифiчних моле-
кулярних маркерiв у селекцiйному процесi, спрямованому на створення сортiв сої, стiйких
до вiрусних хвороб.
Польовi дослiди проводили на базi Вiнницького нацiонального аграрного унiверситету.
Територiя дослiдного поля за характером природних умов (клiмату, рельєфу мiсцевостi,
поширених грунтiв) належить до центральної пiдзони Правобережного Лiсостепу. Оцiню-
вали сприйнятливiсть до ураження ВМС 18 придатних до поширення на територiї Украї-
ни сортiв сої (Glycine max (L.) Merr.) та одного колекцiйного зразка дикої усурiйської сої
(Glycine soja Sieb. and Zucc.) в умовах високого природного iнфекцiйного фону, враховую-
чи симптоми насiннєвої вiрусної iнфекцiї. Залежно вiд генотипу прояв iнфекцiї коливався
вiд максимально виражених системних симптомiв мозаїки та зморшкуватостi до їх повної
вiдсутностi (рис. 1).
Молекулярно-бiологiчнi дослiдження виконували на кафедрi вiрусологiї Київського на-
цiонального унiверситету iм. Тараса Шевченка. Детекцiю ВМС у трiйчастих листках се-
144 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2011, №10
Рис. 2. Електрофореграма продуктiв амплiфiкацiї гена 3gG2 (локус Rsv1 ) з парою праймерiв Rsv1 -f/-r. 1 —
маркер 100 п. н.; 2 — Marshall; 3 — Фарватер; 4 — Луна; 5 — Полтава; 6 — Антошка; 7 — Поема; 8 — Iрина;
9 — Смуглянка; 10 — Предатор; 11 — Антарес; 12 — Сула; 13 — Срiбна; 14 — Ентерпрайз; 15 — Колбi;
16 — Ки-Вiн; 17 — Галiна; 18 — V94–5152
реднього ярусу дослiдних рослин, вiдiбраних на стадiї “цвiтiння–бобоутворення”, проводи-
ли методом прямого iмуноферментного аналiзу в модифiкацiї “сендвiч”, використовуючи
специфiчнi до даного вiрусу IgG (“Loewe”, Нiмеччина) [13]. ДНК видiляли з семидобових
проросткiв сої стандартним СТАВ-методом [14]. Полiмеразну ланцюгову реакцiю здiйсню-
вали за стандартною методикою з парою генспецифiчних (3gG2) праймерiв Rsv1-f (TCC
TAC AAA TTC TTT CAC GCT C) та Rsv1-r (GGC ACT ATA AAT TGT TTA ACT A) при
температурi обпалення 50 ◦С [12]. Отриманi продукти амплiфiкацiї роздiляли в 2% агарозно-
му гелi та вiзуалiзували за допомогою бромистого етидiю. За результатами електрофорезу
визначали наявнiсть чи вiдсутнiсть амплiкону (Rsv1-f/r) розмiром 362 п. н. (рис. 2). Як
контроль використовували такi маркованi сорти сої iноземної селекцiї, як Masshall (Rsv1m)
та V94–5152 (Rsv4 ).
Базуючись на отриманих даних щодо реакцiї рослин рiзних сортiв на iнфiкування ВМС,
наявностi антигену ВМС та результатах молекулярно-генетичного скринiнгу (табл. 1), ми
видiлили такi чотири групи генотипiв: перша — сприйнятлива реакцiя рослин на ураження
ВМС та наявнiсть генспецифiчного фрагмента Rsv1-f/r (сорти Луна, Поема, Таврiя, Ентер-
прайз, Антарес, Предатор, Полтава); друга — сприйнятлива реакцiя рослин на ураження
ВМС та вiдсутнiсть фрагмента Rsv1-f/r (сорт Фарватер, Glycine soja № 67/08); третя —
нечутливiсть рослин до ураження ВМС та наявнiсть фрагмента Rsv1-f/r (сорти Горлиця,
Подiльська 1, Сула, Срiбна Рута, Смуглянка, Iрина, Ки-Вiн, Галiна); четверта — нечутли-
вiсть рослин до ураження ВМС та вiдсутнiсть фрагмента Rsv1-f/r (сорти Антошка, Колбi).
Отже, серед дослiджуваних сортiв сої, що мiстять специфiчний фрагмент Rsv1-f/r в ло-
кусi Rsv1 (перша та третя генотипнi групи), виявилися як стiйкi, так i сприйнятливi до ура-
ження мiсцевими штамами ВМС. Такi результати свiдчать на користь того, що локус Rsv1
(ген 3gG2), незважаючи на наявнiсть фрагмента Rsv1 -f/r, може мати структурну (ендоген-
ну) мiнливiсть, тобто виявляти алельний полiморфiзм за стiйкiстю до ВМС. Неоднозначний
прояв реакцiї на ураження певним визначеним штамом ВМС серед сортiв сої, що мiстили
фрагмент Rsv1 -f/r, вiдмiтили й американськi науковцi [12]. Сорти другої генотипної групи
не мають жодного ефективного генетичного фактора стiйкостi до мiсцевих штамiв ВМС i,
вiдповiдно, не несуть специфiчний маркер Rsv1-f/r, що не заперечує наявностi рецесивного
алеля Rsv1. Натомiсть, сорти третьої генотипної групи можуть нести як вiдмiннi вiд першої
групи генотипiв алелi локусу Rsv1, так i додатковi генетичнi детермiнанти стiйкостi в iн-
ших локусах (Rsv3, Rsv4 ), що забезпечує надiйний множинний захист рослин вiд вiрусної
ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2011, №10 145
Таблиця 1. Тестування реакцiї рослин рiзних генотипiв сої на природне iнфiкування ВМС
Генотип
Країна
походження Симптоми IФА, Е405нм
Плямистiсть
насiння Rsv1-f/r
Полтава Україна СС 1, 398± 0, 087 1 +
Предатор Сербiя СС 1, 568± 0, 012 3 +
Смуглянка Україна БС 0, 055± 0, 004 3 +
Антарес Україна СС 1, 249± 0, 131 1 +
Ентерпрайз Канада БС 1, 152± 0, 087 3 +
Луна Сербiя СС 1, 346± 0, 099 3 +
Поема Сербiя СС 1, 386± 0, 080 2 +
Таврiя Сербiя СС 1, 626± 0, 149 2 +
Подiльська 1 Україна БС 0, 054± 0, 002 0 +
Горлиця Україна БС 0, 058± 0, 003 0 +
Сула Сербiя БС 0, 058± 0, 001 0 +
Срiбна Рута Україна БС 0, 055± 0, 002 0 +
Iрина Сербiя БС 0, 064± 0, 039 0 +
Ки-Вiн Україна БС 0, 049± 0, 003 0 +
Галiна Сербiя БС 0, 050± 0, 005 0 +
Фарватер Україна БС 0, 811± 0, 244 3 —
Антошка Україна БС 0, 050± 0, 005 0 —
Колбi Канада БС 0, 052± 0, 001 1 —
Glycine soja №67/08 Росiя СС 1, 667± 0, 083 чорне —
Пр и м i т ка . Позначення симптомiв: БС — безсимптомна реакцiя; СС — системнi симптоми. Значення
Е405нм в контрольних зразках: негативний — 0, 049 ± 0, 001; позитивний — 1, 889 ± 0, 100. Плямистiсть на-
сiннєвої шкiрки: 0 — без плямистостi; 1, 2, 3 — рiзнi рiвнi плямистостi, у мiру зростання. Наявнiсть чи
вiдсутнiсть фрагмента Rsv1-f/r : + або – вiдповiдно.
iнфекцiї. Очевидно, генотипи четвертої групи є носiями алелей вiрусостiйкостi локусiв Rsv3,
Rsv4 або нових алелей (генiв) локусу Rsv1, якi не виявляються даною молекулярно-маркер-
ною системою, зокрема, Rsv1-y та Rsv1-k− [12]. Ширше розкриття цих питань є завданням
наших подальших генетико-вiрусологiчних дослiджень.
Таким чином, реалiзований у наших дослiдженнях молекулярно-маркерний пiдхiд гено-
типної оцiнки та добору за вiрусостiйкiстю сої значно доповнює та пiдвищує ефективнiсть
класичних фiтовiрусологiчних пiдходiв. Виявленi нами стiйкi сорти сої (Горлиця, Подiльсь-
ка 1, Сула, Срiбна Рута, Iрина, Ки-Вiн, Галiна, Антошка, Колбi), що належать до третьої
i четвертої генотипних груп, є перспективними з позицiй як впровадження їх у сучасне про-
гресивне виробництво, так i використання в селекцiйному процесi як геноносiїв стiйкостi до
ВМС.
1. Лещенко А.К., Сичкарь В.И., Михайлов В. Г., Марьюшкин В.Ф. Ботаническая и биологическая
характеристика культурной сои и ее диких сородичей // Соя. – Київ: Наук. думка, 1987. – С. 17–32.
2. Chen P., Choi C.W. Soybean mosaic virus // Characterization, Diagnosis and Management of Plant
Viruses. – Texas: Studium Press, 2006. – P. 389–422.
3. Московець С.М., Краєв В. Г., Порембська Н.Б., Бiлик Л. Г. Вiруси i вiруснi хвороби бобових культур
на Українi. – Київ: Наук. думка, 1971. – 136 с.
4. Li K., Yang Q.H., Zhi H. J., Gai J.Y. Identification and distribution of Soybean mosaic virus strains in
Southern China // Plant Dis. – 2010. – 94, No 4. – P. 351–357.
5. Cho E.K., Goodman R.M. Strains of soybean mosaic virus: classification based on virulence in resistant
soybean cultivars // Phytopathology. – 1979. – 69, No 5. – P. 467–470.
6. Choi B.K., Koo J.M., Ahn H. J. Emergence of Rsv-resistance breaking soybeanmosaic virus isolates from
Korean soybean cultivars // Virus Res. – 2005. – 112. – P. 42–51.
146 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2011, №10
7. Шерепiтко Д.В., Злацька А. В. Дослiдження полiморфiзму сортiв сої (Glycine max (L.) Marril), при-
датних до поширення в Українi, за SSR-маркерами зчепленими з локусом Rsv4, що зумовлює стiйкiсть
до вiрусу мозаїки сої // Зб. наук. праць “Фактори експериментальної еволюцiї органiзмiв”. – Київ:
Логос, 2009. – С. 246–251.
8. Бойко А.Л., Шерепiтко Д.В., Шерепiтко В. В. Генотипнi вiдмiнностi за вiрусостiйкiстю сої // Вiсн.
аграр. науки. – 2005. – № 12. – С. 46–49.
9. Shi A., Chen P., Li D. et al. Pyramiding multiple genes for resistance to soybean mosaic virus in soybean
using molecular markers // Mol. Breed. – 2009. – 23, No 1. – P. 113–124.
10. Hwang T.Y., Yu S., Yang K. et al. Application of comparative genomics in developing molecular markers
tightly linked to the virus resistance gene Rsv4 in soybean // Genome. – 2006. – 49, No 4. – P. 380–388.
11. Hayes A. J., Jeong S. C., Gore M.A. et al. Recombination within a nucleotide-binding-site/leucine-rich-
repeat gene cluster produces new variants conditioning resistance to soybean mosaic virus in soybeans //
Genetics. – 2004. – 166. – P. 493–503.
12. Shi A., Chen P., Zheng C. et al. A PCR-based Marker for the Rsv1 Locus Conferring Resistance to Soybean
Mosaic Virus // Crop Sci. – 2008. – 48, No 1. – P. 262–268.
13. Гнутова Р. В. Серология и иммунохимия вирусов растений. – Москва: Наука, 1999. – 138 с.
14. Keim P., Olson T.C., Shoemaker R.C. A rapid protocol for isolating soybean DNA // Soybean Genet.
Newsl. – 1988. – 15. – P. 150–152.
Надiйшло до редакцiї 10.02.2011Київський нацiональний унiверситет
iм. Тараса Шевченка
Вiнницький нацiональний аграрний унiверситет
D.V. Sherepitko, V.V. Sherepitko,
Academician of the NAAS of Ukraine A. L. Boyko
Evaluation of the Rsv1 locus as a determinant of the resistance of
soybean mosaic virus to local strains
Genotypic differentiation by the resistance to SMV (soybean mosaic virus) under environmental
conditions of the Vinnytsya region has been investigated in soybean (Glycine max (L.) Merr.;
Glycine soja Sieb. and Zucc.). Among cultivars that contain Rsv1-f/r fragment (3gG2 gene) at Rsv1
locus, those resistant and susceptible to the local strains of SMV are found. Virus-resistant soybeans
(Gorlytsia, Podilska1, Sula, Irina, Galina, Antoshka, and Colbi) perspective for the commercial use
and as a breeding material are revealed. Suitability of the gene-specific molecular marker application
in national breeding programs for the making soybean resistant to virus is shown.
ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2011, №10 147
|