Використання модифікованого тесту ''G2 bleomycin sensitivity assay'' для виявлення прихованої хромосомної нестабільності у хворих на рак легенів
За допомогою модифікованого тесту ''G2 bleomycin sensitivity assay'' оцінено приховану хромосомну нестабільність (ПХН) у хворих на рак легенів (РЛ), які заперечували свідомий контакт із мутагенними факторами. Визначено додаток до фонової середньогрупової частоти аберацій хромосом...
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автори: | , , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2011
|
| Назва видання: | Доповіді НАН України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43748 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Використання модифікованого тесту ''G2 bleomycin sensitivity assay'' для виявлення прихованої хромосомної нестабільності у хворих на рак легенів / М.А. Пiлiнська, С.С. Дибський, О.Б. Дибська, Л. I. Швайко // Доп. НАН України. — 2011. — № 10. — С. 157-162. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-43748 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-437482025-02-09T09:57:33Z Використання модифікованого тесту ''G2 bleomycin sensitivity assay'' для виявлення прихованої хромосомної нестабільності у хворих на рак легенів Using the modified test ''G2 bleomycin sensitivity assay'' for detection of hidden chromosome instability in lung cancer patients Пілінська, М.А. Дибський, С.С. Дибська, О.Б. Швайко, Л.І. Медицина За допомогою модифікованого тесту ''G2 bleomycin sensitivity assay'' оцінено приховану хромосомну нестабільність (ПХН) у хворих на рак легенів (РЛ), які заперечували свідомий контакт із мутагенними факторами. Визначено додаток до фонової середньогрупової частоти аберацій хромосом (надспонтанний цитогенетичний ефект) у групі онкологічних пацієнтів — 44,6 та 53,3 на 100 метафаз при концентраціях блеоміцину 0,05 та 5,00 мкг/мл відповідно, що вірогідно (p<0,001) відрізняється від такої в групі умовно здорових осіб (9,14 та 14,31 на 100 метафаз відповідно). Встановлено широке міжіндивідуальне варіювання індукованого цитогенетичного ефекту у хворих на РЛ (8,20–109,25; 23,20–99,58 хромосомних аберацій на 100 метафаз при концентраціях блеоміцину 0,05 та 5,00 мкг/мл відповідно) та відсутність позитивної кореляції між фоновими та індукованими частотами хромосомних пошкоджень. У групі пацієнтів з діагнозом РЛ виявлено 53,3% осіб з ПХН, що достовірно (p<0,01) відрізняється від такої у групі умовно здорових осіб (33,3%). Одержані результати підтверджують літературні дані щодо можливості використання ПХН як одного з онкомаркерів при обстеженні осіб з підвищеним онкологічним ризиком. With the help of modifying ''G2 bleomycin sensitivity assay'', the hidden chromosome instability (HCI) in patients with lung cancer who deny conscious contact with mutagenic factors has been evaluated. It is shown that the addition to the background mean frequency of chromosome aberrations (above spontaneous cytogenetic effect) in the group of cancer patients is 44.6 and 53.3 per 100 metaphases (at bleomycin concentrations of 0.05 and 5.00 mcg/ml, respectively), which differs significantly (p<0.001) from that in the group of apparently healthy individuals (9.14 and 14.31 per 100 metaphases, respectively). The broad intra-individual variations of the induced cytogenetic effect in patients with lung cancer (8.20–109.25; 23.20–99.58 chromosomal aberrations per 100 metaphases at bleomycin concentrations of 0.05 and 5.00 mcg/ml, respectively) and the absence of a positive correlation between the background and induced frequencies of chromosomal damages are established. In the group of cancer patients, 53.3% of persons with HCI are detected, which significantly (p<0.01) differs from that (33.3%) in the group of apparently healthy individuals. The results obtained confirmed the literary data concerning the opportunity of using HCI as one of the oncomarkers under the examination of patients with high oncological risk. 2011 Article Використання модифікованого тесту ''G2 bleomycin sensitivity assay'' для виявлення прихованої хромосомної нестабільності у хворих на рак легенів / М.А. Пiлiнська, С.С. Дибський, О.Б. Дибська, Л. I. Швайко // Доп. НАН України. — 2011. — № 10. — С. 157-162. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 1025-6415 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43748 576.312.32/38;612.014.482 uk Доповіді НАН України application/pdf Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Медицина Медицина |
| spellingShingle |
Медицина Медицина Пілінська, М.А. Дибський, С.С. Дибська, О.Б. Швайко, Л.І. Використання модифікованого тесту ''G2 bleomycin sensitivity assay'' для виявлення прихованої хромосомної нестабільності у хворих на рак легенів Доповіді НАН України |
| description |
За допомогою модифікованого тесту ''G2 bleomycin sensitivity assay'' оцінено приховану хромосомну нестабільність (ПХН) у хворих на рак легенів (РЛ), які заперечували свідомий контакт із мутагенними факторами. Визначено додаток до фонової середньогрупової частоти аберацій хромосом (надспонтанний цитогенетичний ефект) у групі онкологічних пацієнтів — 44,6 та 53,3 на 100 метафаз при концентраціях блеоміцину 0,05 та 5,00 мкг/мл відповідно, що вірогідно (p<0,001) відрізняється від такої в групі умовно здорових осіб (9,14 та 14,31 на 100 метафаз відповідно). Встановлено широке міжіндивідуальне варіювання індукованого цитогенетичного ефекту у хворих на РЛ (8,20–109,25; 23,20–99,58 хромосомних аберацій на 100 метафаз при концентраціях блеоміцину 0,05 та 5,00 мкг/мл відповідно) та відсутність позитивної кореляції між фоновими та індукованими частотами хромосомних пошкоджень. У групі пацієнтів з діагнозом РЛ виявлено 53,3% осіб з ПХН, що достовірно (p<0,01) відрізняється від такої у групі умовно здорових осіб (33,3%). Одержані результати підтверджують літературні дані щодо можливості використання ПХН як одного з онкомаркерів при обстеженні осіб з підвищеним онкологічним ризиком. |
| format |
Article |
| author |
Пілінська, М.А. Дибський, С.С. Дибська, О.Б. Швайко, Л.І. |
| author_facet |
Пілінська, М.А. Дибський, С.С. Дибська, О.Б. Швайко, Л.І. |
| author_sort |
Пілінська, М.А. |
| title |
Використання модифікованого тесту ''G2 bleomycin sensitivity assay'' для виявлення прихованої хромосомної нестабільності у хворих на рак легенів |
| title_short |
Використання модифікованого тесту ''G2 bleomycin sensitivity assay'' для виявлення прихованої хромосомної нестабільності у хворих на рак легенів |
| title_full |
Використання модифікованого тесту ''G2 bleomycin sensitivity assay'' для виявлення прихованої хромосомної нестабільності у хворих на рак легенів |
| title_fullStr |
Використання модифікованого тесту ''G2 bleomycin sensitivity assay'' для виявлення прихованої хромосомної нестабільності у хворих на рак легенів |
| title_full_unstemmed |
Використання модифікованого тесту ''G2 bleomycin sensitivity assay'' для виявлення прихованої хромосомної нестабільності у хворих на рак легенів |
| title_sort |
використання модифікованого тесту ''g2 bleomycin sensitivity assay'' для виявлення прихованої хромосомної нестабільності у хворих на рак легенів |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Медицина |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/43748 |
| citation_txt |
Використання модифікованого тесту ''G2 bleomycin sensitivity assay'' для виявлення прихованої хромосомної нестабільності у хворих на рак легенів / М.А. Пiлiнська, С.С. Дибський, О.Б. Дибська, Л. I. Швайко // Доп. НАН України. — 2011. — № 10. — С. 157-162. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| series |
Доповіді НАН України |
| work_keys_str_mv |
AT pílínsʹkama vikoristannâmodifíkovanogotestug2bleomycinsensitivityassaydlâviâvlennâprihovanoíhromosomnoínestabílʹnostíuhvorihnaraklegenív AT dibsʹkijss vikoristannâmodifíkovanogotestug2bleomycinsensitivityassaydlâviâvlennâprihovanoíhromosomnoínestabílʹnostíuhvorihnaraklegenív AT dibsʹkaob vikoristannâmodifíkovanogotestug2bleomycinsensitivityassaydlâviâvlennâprihovanoíhromosomnoínestabílʹnostíuhvorihnaraklegenív AT švajkolí vikoristannâmodifíkovanogotestug2bleomycinsensitivityassaydlâviâvlennâprihovanoíhromosomnoínestabílʹnostíuhvorihnaraklegenív AT pílínsʹkama usingthemodifiedtestg2bleomycinsensitivityassayfordetectionofhiddenchromosomeinstabilityinlungcancerpatients AT dibsʹkijss usingthemodifiedtestg2bleomycinsensitivityassayfordetectionofhiddenchromosomeinstabilityinlungcancerpatients AT dibsʹkaob usingthemodifiedtestg2bleomycinsensitivityassayfordetectionofhiddenchromosomeinstabilityinlungcancerpatients AT švajkolí usingthemodifiedtestg2bleomycinsensitivityassayfordetectionofhiddenchromosomeinstabilityinlungcancerpatients |
| first_indexed |
2025-11-25T15:09:53Z |
| last_indexed |
2025-11-25T15:09:53Z |
| _version_ |
1849775509106327552 |
| fulltext |
УДК 576.312.32/38;612.014.482
© 2011
М. А. Пiлiнська, С. С. Дибський, О. Б. Дибська, Л. I. Швайко
Використання модифiкованого тесту “G2 bleomycin
sensitivity assay” для виявлення прихованої хромосомної
нестабiльностi у хворих на рак легенiв
(Представлено академiком НАН України Д. М. Гродзинським)
За допомогою модифiкованого тесту “G2 bleomycin sensitivity assay” оцiнено прихова-
ну хромосомну нестабiльнiсть (ПХН) у хворих на рак легенiв (РЛ), якi заперечували
свiдомий контакт iз мутагенними факторами. Визначено додаток до фонової середньо-
групової частоти аберацiй хромосом (надспонтанний цитогенетичний ефект) у групi
онкологiчних пацiєнтiв — 44,6 та 53,3 на 100 метафаз при концентрацiях блеомiци-
ну 0,05 та 5,00 мкг/мл вiдповiдно, що вiрогiдно (p < 0,001) вiдрiзняється вiд такої в
групi умовно здорових осiб (9,14 та 14,31 на 100 метафаз вiдповiдно). Встановлено ши-
роке мiжiндивiдуальне варiювання iндукованого цитогенетичного ефекту у хворих на
РЛ (8,20–109,25; 23,20–99,58 хромосомних аберацiй на 100 метафаз при концентрацiях
блеомiцину 0,05 та 5,00 мкг/мл вiдповiдно) та вiдсутнiсть позитивної кореляцiї мiж
фоновими та iндукованими частотами хромосомних пошкоджень. У групi пацiєнтiв
з дiагнозом РЛ виявлено 53,3% осiб з ПХН, що достовiрно (p < 0,01) вiдрiзняється
вiд такої у групi умовно здорових осiб (33,3%). Одержанi результати пiдтверджують
лiтературнi данi щодо можливостi використання ПХН як одного з онкомаркерiв при
обстеженнi осiб з пiдвищеним онкологiчним ризиком.
Згiдно з численними лiтературними даними, до одного з найбiльш поширених злоякiсних
новоутворень людини належить рак легенiв (РЛ), який є провiдною причиною смертi вiд
онкологiчних захворювань у чоловiкiв i займає друге мiсце (пiсля раку молочної залози)
у жiнок [1]. Вважають, що 80–90% випадкiв РЛ спричинено курiнням, хоча онкозахворю-
вання цiєї локалiзацiї виникає тiльки у ∼ 10% курцiв, що дозволяє припустити iснування
екзогенних та ендогенних факторiв ризику виникнення РЛ. До екзогенних факторiв ризику,
що збiльшують захворюванiсть на РЛ, вiдносять професiйнi контакти з деякими хiмiчни-
ми та фiзичними канцерогенами, особливо, з iонiзуючою радiацiєю, яка iндукує так зва-
ний радiогенний професiйний РЛ [2, 3]. Серед ендогенних факторiв ризику виникнення РЛ
видiляють генетичну схильнiсть, обумовлену рiзними онкоасоцiйованими генними полiмор-
фiзмами, iндивiдуальну радiочутливiсть, а також генетично детермiновану або iндуковану
мутагенними факторами нестабiльнiсть геному, одним iз проявiв якої є прихована хромо-
сомна нестабiльнiсть (ПХН) [4–7].
Виявлення ПХН як одного з можливих маркерiв схильностi до онкопатологiї прово-
диться за допомогою тестiв з мутагенним навантаженням in vitro, де як хiмiчний мута-
ген-провокатор найчастiше використовується протипухлинний антибiотик блеомiцин (“G2
bleomycin sensitivity assay”). Цей тест одержав найбiльше поширення для обстеження пацiєн-
тiв з реалiзованою онкопатологiєю, хворих на рак рiзної локалiзацiї, включаючи РЛ [1, 5].
ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2011, №10 157
Показано, що серед онкологiчних пацiєнтiв частота iндивiдiв, гiперчутливих до тестуючої
дiї блеомiцину, вiрогiдно перевищує таку серед здорових осiб, на пiдставi чого цей тест було
рекомендовано для визначення схильностi до iндукцiї чи промоцiї канцерогенезу [6, 7].
Удосконалений нами тест “G2 bleomycin sensitivity assay” було апробовано в культурах
лiмфоцитiв периферичної кровi, одержаних вiд умовно здорових осiб та вiд осiб, постражда-
лих внаслiдок аварiї на Чорнобильськiй АЕС, в результатi чого було пiдтверджено радiа-
цiйно-iндуковану модифiкацiю генетично детермiнованої чутливостi хромосом соматичних
клiтин людини до тестуючого мутагенного навантаження блеомiцином [8, 9].
Для оцiнки можливої асоцiацiї мiж радiацiйно-iндукованим пiдвищенням iндивiдуальної
чутливостi до тестуючої мутагенної дiї блеомiцину та можливiстю реалiзацiї онкопатологiї
нами проведено цитогенетичнi обстеження онкологiчних хворих, якi заперечували свiдомий
контакт зi знаними чи потенцiйними мутагенами, та осiб, якi мали професiйний контакт
з iонiзуючим випромiнюванням.
На першому етапi дослiджень використано тест “G2 bleomycin sensitivity assay” при доб-
ровiльному обстеженнi групи хворих (15 осiб) з дiагнозом РЛ, встановленим у вiддiленнi
пульмонологiї Iнституту клiнiчної радiологiї НЦРМ НАМН України (керiвник д-р мед. наук
В.А. Сушко). Усi пацiєнти — чоловiчої статi, вiком 51–73 роки, середнiй вiк 60 рокiв, 9
з них — курцi тютюну, 6 — заперечували тютюнопалiння.
У обстежених осiб визначено фоновi (вихiднi) частоти всього спектра хромосомних абе-
рацiй в лiмфоцитах периферичної кровi та дослiджено iндивiдуальну чутливiсть до класто-
генної дiї блеомiцину in vitro за розробленим нами алгоритмом [10].
Умови культивування лiмфоцитiв, принципи проведення цитогенетичного аналiзу, об-
числення коефiцiєнта ПХН для визначення iндивiдуальної чутливостi до дiї блеомiцину
(KПХН) вiдповiдали таким, що були наведенi в наших попереднiх публiкацiях [8–10]. Кiль-
кiсть проаналiзованих клiтин для кожної з обстежених осiб коливалась вiд 300 до 500 ме-
тафаз; усього проаналiзовано 16 900 метафаз.
Середньогруповi фоновi та iндукованi блеомiцином in vitro в концентрацiях 0,05 та
5,00 мкг/мл частоти цитогенетичних показникiв у групi пацiєнтiв з дiагнозом РЛ наве-
денi в табл. 1. Для аналiзу та оцiнки одержаних даних використовували результати ци-
тогенетичного обстеження умовно здорових осiб з групи порiвняння, проведеного нами на
попереднiх етапах дослiджень [8–10].
У групi хворих з дiагнозом РЛ середньогрупова частота iнтегральних цитогенетичних
показникiв — аберантних метафаз 2,51± 0,20% та хромосомних аберацiй 2,54± 0,20 на 100
клiтин, вiрогiдно (p < 0,05) вiдрiзнялась вiд аналогiчних цитогенетичних показникiв у гру-
пi порiвняння — 1,12 ± 0,19% та 1,23 ± 0,20 на 100 клiтин вiдповiдно, але не перевищувала
верхньої межi середньопопуляцiйного контролю, який у ∼ 98% випадкiв варiює вiд 1,00
до 3,00% [11]. Мiжiндивiдуальний розкид цих показникiв становив 1,20–4,00% та 1,40–4,00
на 100 клiтин вiдповiдно. Серед пошкоджень хромосом домiнували простi аберацiї — оди-
ночнi та вiльнi парнi фрагменти iз середньогруповою частотою 1,58 ± 0,16 та 0,63 ± 0,10
на 100 клiтин вiдповiдно, що не перевищувало популяцiйний рiвень, характерний для спон-
танного хромосомного мутагенезу в лiмфоцитах периферичної кровi людини [11]. Разом
з тим середньогрупова частота одиночних фрагментiв вiрогiдно перевищувала аналогiчнi
показники в групi порiвняння (1,58± 0,16 та 0,58± 0,14 на 100 клiтин вiдповiдно; p < 0,05).
Середньогрупова частота обмiнних аберацiй — дицентрикiв та атипових моноцентрикiв,
якi зустрiчались (окремо чи сукупно) у 8 з 15 обстежених iндивiдiв, також вiдповiдала стан-
дартним значенням популяцiйного контролю та становила 0,11 ± 0,04 та 0,08 ± 0,03 на 100
158 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2011, №10
Таблиця 1. Результати цитогенетичного обстеження осiб з дiагнозом РЛ (середньогруповi данi), M ±m
Умови
дослiду
Аберантнi
клiтини,
%
Хромо-
сомнi
аберацiї,
на 100
клiтин
Частота аберацiй хроматидного
типу, на 100 клiтин
Частота аберацiй хромосомного типу,
на 100 клiтин
Одиночнi
фрагмен-
ти
Обмiни Сума
Парнi
фраг-
менти
Дицент-
рики
Центрич-
нi кiльця
Аномаль-
нi моно-
центрики
Ацент-
ричнi
кiльця
Сума
Без додаван-
ня блеомiцину 2,51 ± 0,20 2,54± 0,20 1,58 ± 0,16 0,03 ± 0,02 1,61± 0,16 0,63 ± 0,10 0,11 ± 0,04 0,00 ± 0,00 0,08 ± 0,03 0,11 ± 0,04 0,93± 0,12
З додаванням
блеомiцину
в концент-
рацiях:
0,05 мкг/мл 9,54 ± 0,41 47,13 ± 0,69 40,91 ± 0,68 0,01 ± 0,02 40,79 ± 0,68 6,23 ± 0,34 0,00 ± 0,00 0,00 ± 0,00 0,08 ± 0,04 0,05 ± 0,03 6,35± 0,34
5,00 мкг/мл 14,49 ± 0,48 55,95 ± 0,68 43,08 ± 0,68 0,01 ± 0,02 43,13 ± 0,68 12,51 ± 0,45 0,05 ± 0,03 0,03 ± 0,02 0,02 ± 0,02 0,08 ± 0,04 12,69 ± 0,46
IS
S
N
1
0
2
5
-6
4
1
5
Д
оп
овiдi
Н
ац
iон
ал
ь
н
ої
ак
адем
iї
н
ау
к
У
к
раїн
и
,
2
0
1
1
,
№
1
0
159
метафаз вiдповiдно i вiрогiдно не перевищувала таку в групi порiвняння — 0,11±0,06 на 100
клiтин (p > 0,05). Разом з тим сумiсна зустрiчальнiсть нестабiльних та стабiльних цитогене-
тичних маркерiв дiї iонiзуючого випромiнювання у 3 пацiєнтiв може свiдчити про вплив на
них радiацiйного фактора малої iнтенсивностi, що, ймовiрно, пов’язано з дiагностичними
рентгенологiчними обстеженнями легенiв, якi неодноразово проводилися при встановленнi
вiдповiдного дiагнозу [12].
Пiсля дiї блеомiцину в концентрацiї 0,05 мкг/мл середньогрупова частота аберантних
метафаз у хворих на РЛ зросла до 9,54±0,41%, а частота аберацiй хромосом — до 47,13±0,69
на 100 метафаз, що достовiрно (p < 0,01) вiдрiзнялось вiд такої в iнтактних культурах —
2,51± 0,20% та 2,54± 0,20 на 100 метафаз вiдповiдно (див. табл. 1). Середня частота абера-
цiй на одну аберантну метафазу досягала 4,94 внаслiдок iндукцiї клiтин iз множинними по-
шкодженнями хромосом. Серед пошкоджень хромосом знов-таки значно домiнували вiльнi
ацентрики переважно хроматидного типу (одиночнi ацентричнi фрагменти) — як у окремих
осiб, так i по групi в середньому, що характерно для кластогенної дiї блеомiцину. Частота
обмiнних аберацiй хроматидного (хроматиднi обмiни) та хромосомного (дицентрики, кiль-
цевi хромосоми, атиповi моноцентрики) типiв залишилась незмiнною.
При аналiзi iндивiдуальних результатiв цитогенетичних дослiджень при дiї блеомiцину
в концентрацiї 0,05 мкг/мл виявлено велику мiжiндивiдуальну варiабельнiсть цитогене-
тичного ефекту серед пацiєнтiв з дiагнозом РЛ, що, як i в групi порiвняння, не залежала
вiд величини фонових даних, одержаних в iнтактних культурах. Наприклад, максимальний
цитогенетичний ефект, iндукований блеомiцином (109,25 на 100 метафаз) спостерiгався в iн-
дивiда з мiнiмальною фоновою частотою хромосомних аберацiй (1,40 на 100 клiтин). Мiжiн-
дивiдуальний розкид частоти хромосомних аберацiй у групi онкологiчних хворих становив
8,20–109,25 на 100 метафаз (при 3,00–32,00 у групi порiвняння), тобто як окремi iндивiди,
так i група онкохворих у цiлому виявилися бiльш чутливими до дiї блеомiцину за раху-
нок вiрогiдного зростання (порiвняно з групою умовно здорових осiб) як мiнiмального, так
i максимального цитогенетичних ефектiв.
При дiї блеомiцину в концентрацiї 5,00 мкг/мл достовiрно пiдвищився середньогруповий
рiвень аберантних метафаз та хромосомних аберацiй — до 14,49 ± 0,48% та 55,95 ± 0,68
на 100 метафаз вiдповiдно, але середня кiлькiсть аберацiй в однiй аберантнiй клiтинi не
тiльки майже не змiнилась, але й виявила тенденцiю до зниження i становила 3,86, що може
бути зумовлено цитотоксичною дiєю бiльш високої концентрацiї блеомiцину (див. табл. 1).
Основним типом хромосомних пошкоджень, iндукованих блеомiцином, залишились простi
аберацiї — одиночнi та парнi ацентрики.
Iндивiдуальна реакцiя хромосомного апарату онкопацiєнтiв на дiю мутагену-провокато-
ра в концентрацiї 5,00 мкг/мл також iстотно вiдрiзнялась у рiзних осiб i коливалась у межах
23,20–99,58 на 100 метафаз, незалежно вiд фонових частот хромосомних аберацiй.
Основнi закономiрностi цитогенетичного вiдгуку групи онкологiчних хворих на дiю бле-
омiцину в концентрацiї 5,00 мкг/мл вiдповiдали таким, що встановленi при навантаженнi
культури лiмфоцитiв блеомiцином у концентрацiї 0,05 мкг/мл, а саме: пацiєнти з дiагнозом
РЛ виявилися бiльш вразливими, нiж група порiвняння, за загальною частотою хромосом-
них аберацiй, середньогрупова надспонтанна (iндукована) частота яких становила 44,59 та
53,41 на 100 клiтин при концентрацiях блеомiцину 0,05 та 5,00 мкг/мл вiдповiдно (при 9,14
на 100 метафаз у групi порiвняння).
Для визначення вiдсотка осiб з пiдвищеною чутливiстю до дiї блеомiцину розрахували
вiдповiднi KПХН (табл. 2).
160 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2011, №10
Таблиця 2. Iндивiдуальнi коефiцiєнти прихованої хромосомної нестабiльностi (KПХН) в обстеженiй групi
хворих на РЛ
№ п/п
(KПХН)
Блеомiцин, 0,05 мкг/мл Блеомiцин, 5,00 мкг/мл
1 2,32 1,78
2 0,21 0,65
3 0,17 0,41
4 1,32
∗
1,18
∗
5 0,34
∗
1,15
∗
6 0,85
∗
0,98
∗
7 0,74 0,93
8 0,81 1,22
9 1,33
∗
1,08
∗
10 1,59
∗
1,11
∗
11 1,79 0,83
12 0,89
∗
0,88
∗
13 0,36
∗
0,81
∗
14 1,69
∗
1,31
∗
15 0,59
∗
0,67
∗
∗Курцi тютюну.
Таблиця 3. Порiвняння середньогрупових результатiв цитогенетичного обстеження умовно здорових осiб та
хворих на РЛ за допомогою тесту “G2 bleomycin sensitivity assay”
Обстеженi
групи
Гiперчутливi
особи, %
Додаток до фонової частоти аберацiй, на 100 клiтин
Блеомiцин, 0,05 мкг/мл Блеомiцин, 5,00 мкг/мл
Без онкопатологiї 33,3 9,14 14,31
Хворi на РЛ 53,3 44,59 53,41
При порiвняннi середньогрупових результатiв, отриманих в групi хворих на РЛ та в гру-
пi iндивiдiв без онкопатологiї, до уваги брали вiдсоток осiб з ПХН та додаток до фоно-
вої частоти хромосомних аберацiй (надспонтанний рiвень). Як видно з наведених даних
(табл. 3), додаток до фонової середньогрупової частоти аберацiй хромосом (надспонтанний
цитогенетичний ефект) у групi осiб з реалiзованою онкологiчною патологiєю становив 44,59
та 53,41 на 100 метафаз при концентрацiях блеомiцину 0,05 та 5,00 мкг/мл вiдповiдно, тодi
як у групi порiвняння вiн становив 9,14 та 14,31 на 100 метафаз при аналогiчних тестуючих
концентрацiях блеомiцину. У групi онкологiчних хворих виявлено i пiдвищений порiвняно
з контрольною групою вiдсоток осiб з ПХН (53,3 та 33,33% вiдповiдно). У цiлому, одержанi
результати вiдповiдають висновкам авторiв роботи [1] щодо “вiрогiдної асоцiацiї пiдвищеної
частоти хромосомних розривiв, iндукованих блеомiцином in vitro, з пiдвищеним ризиком
виникнення РЛ”.
Таким чином, результати проведеного нами дослiдження пiдтверджують лiтературнi
данi щодо можливостi використання ПХН як одного з онкомаркерiв при обстеженнi груп
пiдвищеного онкологiчного ризику.
1. Zheng Y.L., Loffredo C.A., Yu Z. et al. Bleomycin-induced chromosome breaks as a risk marker for lung
cancer: a case-control study with population and hospital controls // Carcinogenesis. – 2003. – 24, No 2. –
P. 269–274.
2. Сокольников М.Э., Кошурникова Н.А. Риск смерти от радиогенного рака легкого, обусловленного
альфа-излучением от инкорпорированного плутония // Материалы РНКРЗ. – 2005. – 45 с.
ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2011, №10 161
3. Pakholkina O., Zhukovsky M., Yarmoshenko I. et al. Case-control study of lung cancer incidence under
combine occupational and domestic radon exposure // Proc. of 3rd Europ. IRPA Congr., 14–18 June
2010. – Helsinki, Finland. – Helsinki: [s. n], 2010. – P. 01–23, P. 33.
4. Суворова И.К. Полиморфизм генов CYP1A1, GSTM1 и CYP2E1 у больных раком легкого: Автореф.
дис. . . . канд. мед. наук: 14.00.14. – Санкт-Петербург, 2004. – 21 с.
5. Chang R., Komaki R., Sasaki Z. et al. High Mutagen Sensitivity in Peripheral Blood Lymphocytes Predicts
Poor Overall and Disease-Specific Survival in Patients with Stage III Non-Small Cell Lung Cancer Treated
with Radiotherapy and Chemotherapy // Clin. Cancer Res. – 2005. – 11, No 8. – P. 2894–2898.
6. Spitz M. Mutagen sensitivity as a marker of cancer susceptibility // Cancer Detect. Prev. – 2005. – 19,
No 1. – P. 35.
7. Wu X., Gu J., Spitz M. Mutagen sensitivity: A genetic predisposition factor for cancer // Cancer Res. –
2007. – 67, No 8. – P. 3493–3495.
8. Дибський С.С., Дибська О.Б., Педан Л. Р., Пiлiнська М.А. Виявлення прихованої хромосомної не-
стабiльностi у осiб, що постраждали вiд дiї факторiв Чорнобильської аварiї, за допомогою удоскона-
леного тесту “G2 bleomycin sensitivity assay” // Доп. НАН України. – 2009. – № 11. – С. 191–195.
9. Пiлiнська М.А., Дибський C.C., Дибська О.Б., Педан Л.Р. Радiацiйно-iндукована модифiкацiя чу-
тливостi хромосом соматичних клiтин людини до тестуючої мутагенної дiї блеомiцину in vitro //
Цитология и генетика. – 2010. – 44, № 2. – С. 58–64.
10. Цитогенетичний спосiб визначення прихованої хромосомної нестабiльностi в соматичних клiтинах
людини за допомогою теста “G2 bleomycin sensitivity assay”: Метод. рекомендацiї / Уклад. М. А. Пi-
лiнська, С. С. Дибський, О.Б. Дибська, Л.Р. Педан; Державна установа “Науковий центр радiацiйної
медицини АМН України”. – Київ, 2008. – 25 с.
11. Бочков Н.П., Чеботарев А.Н., Катосова Л.Д., Платонова В.И. База данных для анализа количе-
ственных характеристик частоты хромосомных аберраций в культуре лимфоцитов периферической
крови человека / // Вестн. РАМН. – 2001. – № 2. – С. 21–29.
12. Bhatti P., Yong L., Doody M. et al. Increased chromosome translocations are associated with ionizing radia-
tion from diagnostic X-ray examinations: a pooled analysis of three studies. Radiation and Environmental
Biophysics [Електронний ресурс] / Режим доступу: (published online 7/20/10); DOI:10.1007/s00411-
010-0307-z.
Надiйшло до редакцiї 18.01.2011Державна установа “Науковий центр
радiацiйної медицини НАМН України”, Київ
M.A. Pilinskaya, S. S. Dibskiy, Ye. B. Dibskaya, L. I. Shvayko
Using the modified test “G2 bleomycin sensitivity assay” for detection of
hidden chromosome instability in lung cancer patients
With the help of modifying “G2 bleomycin sensitivity assay”, the hidden chromosome instability
(HCI) in patients with lung cancer who deny conscious contact with mutagenic factors has been
evaluated. It is shown that the addition to the background mean frequency of chromosome aberra-
tions (above spontaneous cytogenetic effect) in the group of cancer patients is 44.6 and 53.3 per 100
metaphases (at bleomycin concentrations of 0.05 and 5.00 mcg/ml, respectively), which differs sig-
nificantly (p < 0.001) from that in the group of apparently healthy individuals (9.14 and 14.31
per 100 metaphases, respectively). The broad intra-individual variations of the induced cytogenetic
effect in patients with lung cancer (8.20–109.25; 23.20–99.58 chromosomal aberrations per 100
metaphases at bleomycin concentrations of 0.05 and 5.00 mcg/ml, respectively) and the absence
of a positive correlation between the background and induced frequencies of chromosomal damages
are established. In the group of cancer patients, 53.3% of persons with HCI are detected, which
significantly (p < 0.01) differs from that (33.3%) in the group of apparently healthy individuals.
The results obtained confirmed the literary data concerning the opportunity of using HCI as one of
the oncomarkers under the examination of patients with high oncological risk.
162 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2011, №10
|