Виступи учасників зборів

Saved in:
Bibliographic Details
Date:2007
Main Author: Скрипник, Г.А.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2007
Subjects:
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/443
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Виступи учасників зборів / Г.А. Скрипник // Вісн. НАН України. — 2007. — N 6. — С. 28-30. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1860241547710169088
author Скрипник, Г.А.
author_facet Скрипник, Г.А.
citation_txt Виступи учасників зборів / Г.А. Скрипник // Вісн. НАН України. — 2007. — N 6. — С. 28-30. — укp.
collection DSpace DC
first_indexed 2025-12-07T18:30:08Z
format Article
fulltext 28 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 6 Г.А. СКРИПНИК, академік НАН України, директор Інституту мистецтвознавства, фольклористики і етнології ім. М.Т. Рильського Національна культура виступає важли- вим державно-консолідуючим чинни- ком, як у традиційних суспільствах, так і модерних, заснованих на принципах гро- мадянської нації. Ініціативи ЮНЕСКО в гуманітарній сфері актуалізують потребу ефективнішого використання здобутків на- ціональних культур для гармонізації сус- пільного життя, міжетнічних контактів та цивілізаційного поступу. Відтак, удоступ- нення культури для всіх соціальних про- шарків має посісти пріоритетне місце у внут- рішній політиці держави. Культура виконує важливі для життєзабезпечення суспільст- ва інтегративні та комунікативні функ ції, виступає чинником стабільності націй і дер- жав. Формуючи засади національної полі- тики в Україні та визначаючи її стратегічні напрями, потрібно, по-перше, враховувати її історичний досвід, успадкований від по- передніх епох, а по-друге, опиратися на су- часні суспільно-політичні реалії, в рамках яких вона функціонує. Щодо першого, то відомо, що українська культура, маючи за період тисячолітнього розвитку досягнен- ня світового рівня, вийшла з недавнього то талітарного та бездержавного минулого понівеченою та неповною, з прищепленим їй комплексом меншовартості. З огляду на цей контекст увиразнює ться однозначний факт, що всупереч багатові- ковій протидії розвитку культури, приду- шення її всіма засобами чужих держав, вона все ж засвідчила свою життєздат ність на рівні народнокультурної традиції і на рівні професійного мистецтва. Вкрай склад- ний історичний та суспільно-політич ний контекст формування українського куль- турного простору жорстко регламентував не лише характер, особливості функ ціо- нування та досягнення української куль- тури в минулому, а й детермінує її реаль- ний сьогоднішній стан, пояснює позитиви і недоліки, здобутки і втрати. На тлі мину- лого особливої гостроти набули проб леми культурно-національної інтеграції. Якщо для західноєвропейських народів процес утвердження культурної цілісно сті відбу- вався у XVIII–XIX ст., то Україна лише на- прикінці ХХ — на початку XХІ ст. підій шла до реального розв’язання цих проблем. Проте шлях цей набагато складніший нині, коли сучасна епоха, як арена глобального науково-технічного прориву, цивілізацій- них протистоянь, релігій і світоглядів, дик- тує свої правила гри. Україна з особливою гостротою відчуває свою незахищеність і невлаштованість перед натиском глобаліза- ційних викликів епохи. З огляду як на її внутрішню, успадковану від минулого не- однорідність і незбалансова ність у мовно- культурній сфері, так і вна слідок деструк- тивної політики нової еліти щодо утверд- ження ідеї соборності і цілісності України— держави. Негативні ас пек ти утвердження стандартів відкритого суспільства, лібераль- ної економіки шляхом шокової терапії спри- чинили руйнацію всіх систем життєзабез- печення більшості населення без права ви- бору, загальну суспільну деморалізацію. Прикриваючись демо кра тичними гаслами, представники чинної еліти нерідко вдають- ся до недопустимих і безвідповідальних у цивілізаційно му суспільстві соціотехнік зі- штовхування різних груп населення на мовно-культурному, етнічному чи терито- ріальному рівні, до штучного культивуван- ня нібито різних інтересів, протиставлення ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 6 29 територіального па тріотизму загальнодер- жавному. Приватизовані ЗМІ формують хибну суспільну думку про нібито цивілі- заційний розлом України, історичну несу- місність Сходу та Заходу, зне цінюючи саму сутність державної незалежності, яка на- чебто є основною причиною еко номічного зубожіння населення. Треба сказати, що з цього приводу за- стерігав ще свого часу Михайло Грушев- ський, закликаючи, щоб не роздмухували регіональні та мовно-культурні відміни, які витворені на українському народному тілі тяжкими історичними обставинами, та підкреслював, що плекання єдності Схо- ду і Заходу є основою українського націо- нального інтересу. Дослідники сучасності стверджують: як- що в ХХ ст. спокій у міждержавних відно- синах залежав від мирного співіснування суверенних держав, то у ХХІ ітиметься вже не про мирне співіснування між держава- ми, а передусім — між етнічними групами, соціальними прошарками всередині однієї і тієї самої держави, про дестабілізацію на ґрунті невміння збалансувати культурно- національні та соціальні інтереси, власне, внутрішньодержавні. Далеко не найуспішніша пострадянська модернізація українського суспільства вже встигла спричинитися до різкого не лише соціально-майнового, а й культурного дис- танціювання, розшарування на модерні, до- модерні та постмодерні верстви, які живуть у паралельних світах, майже позбавлених точок дотику в соціальному просторі та часі держави. Властиве українському пост- радянському суспільству радикальне само- заперечення, відсторонення від традицій Старого світу важко уявити, наприклад, у російській чи польській історичній куль- турі, тобто культурі країн з державними традиціями. Заперечуючи традиції і тради- ційні підходи у сучасній українській куль- турі, адепти творення так званої нової, по- занаціональної культури, фактично розчи- щають терени для творення антикультури на догоду замовникам від політики чи біз- несу. Втіленням тотальної руйнівної етики та естетики є епатажно-пародійне ставлен- ня до суспільного порядку в його традицій- ному розумінні, знецінення не лише будь- яких об’єднуючих об’єктивних ідей, в тому числі і з національною культурою включ- но, а й будь-яких соціальних норм і норма- тивів. Пострадянська естетика заперечен- ня нормативності в культурі та будь-якої ідеології (а відомо, що ідеологічне само- роззброєння держави ще більш небезпеч- не, аніж ядерне роззброєння) властива не лише творам авангардної елітної культури, а й закорінена в масовій псевдокультурі з її цинічною банальністю, ззовні обгоро- дженою від догм і обмежень. Зразками та- кої телерозкутості та псевдодемократизму є численні спроби десакралізації історич- ної минувшини, знеславлення видатних вітчизняних діячів культури та мистец- тва, що спричиняє масовий нігілізм і є над- звичайно деструктивним, бо знецінює істо- ричну пам’ять, формує збайдужіле, позбав- лене державницького мислення покоління. Під прикриттям так званої телевізійної де- мократії насаджується низькоестетичний і позбавлений морально-етичних засад іно- земний культурпродукт, пропагуються ста- теві збочення та культ насилля, маргіналь- ні суспільні рухи, принципово не суміс- ні з традиційною світоглядною системою, знецінюються традиційні засади соціаль- ної структури у вигляді сім’ї та культури. Суспільно загрозливою видається тен- денція переорієнтації функцій держави та перетворення її на орган економічно най- ефективніших, найуспішніших верств на- селення. Помітна негація зубожілої біль- шості та маргінальних прошарків. На цьо- му тлі відчутнішою стає потреба конструк- тивного пошуку культурно-національних передумов органічної трансформації націо- 30 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 6 нального організму в напрямку гармоній- ного поєднання локальнотрадиційних куль- турних кодів із цивілізаційними стандар- тами. За нинішніх умов глобалізації та прискореної культурної нівеляції навіть державно захищені, благополучні культу- ри застосовують різні форми самозбере- ження. На державному рівні розробляють- ся і діють програми захисту культурного середовища у Франції, що виявляється у протидії замінам французької термінології іноземною, у відстоюванні традиційної мо- делі харчування, наданні переваги націо- нальній кінопродукції і масовій музичній культурі. Активне включення у світові еко- номічні процеси Японії не супроводжуєть- ся втратою її етнокультурної своєрідності, не в останню чергу завдяки активній дер- жавній підтримці культури власного наро- ду. Відкритість до сучасної культури і вод- ночас стійкий консерватизм у позитивному його значенні традиційно демонструє Ве- лика Британія. Дослідники слушно ствер- джують, що англійський народ на короткій нозі із часом, і є справді господарем своїх століть і метикувато веде господарство, що й означає бути людиною, успадковуючи минуле, жити майбутнім, тобто перебувати в сучасному, бо сучасне є явленість мину- лого і майбутнього. Негація культурної традиції в Україні та намагання деяких політиків прищепити масовій свідомості нову культурну модель більше з акцентом на майбутнє, без ураху- вання традиційного світосприйняття, не має успіху. Адже в сьогоднішньому світі домінують лише ті нації, які зуміли не під- датися спокусам штучно пришвидшеної перебудови власної національної культу- ри. Беззаперечним є факт, що тільки та на- ція, котра політично і культурно самоус- відомилася, зуміє віднайти адекватні від- повіді на виклики простору і часу. Демок- ратична держава має визнати самоцінність культури, розглядати її як саморегулюю- чу сферу суспільного життя, тому й діяль- ність свою спрямовує на безперешкодне функціонування і розвиток усіх присутніх на її території культур, як титульної нації, так і соціально визнаних субкультур ет- нічних груп та національних меншин. Ук- раїна не може ігнорувати ані власні тради- ції, ані систему негативно або позитивно звернених до неї зовнішніх очікувань. Отже, формувати національну самосві- домість громадян та систему загальнона- ціональних культурних цінностей немож- ливо без урахування базових цінностей ук- раїнської культури як цілісного феномена, що охоплює ретроспективу та сучасність. І.Р. ЮХНОВСЬКИЙ, академік НАН України, директор Інституту національної пам’яті України У своєму виступі я торкнуся трьох пи- тань: про систему УАР-нет — новий оп- товолоконний академічний зв’язок, про се- редній клас, який має бути панівним, про Інститут національної пам’яті України. Постановою Президії НАН України від 20 листопада 1998 р. була заснована ук- раїнська науково-дослідна мережа Інсти- туту фізики конденсованих систем. На той час я очолював цю установу, і за вісім років державний телекомунікаційний центр по- сів провідне місце у наданні мережевих по- слуг організаціям Академії наук. Нині за- вдяки бюджетним асигнуванням і актив- ній діяльності створено потужну оптово- локонну комунікаційну мережу НАН
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-443
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 0372-6436
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-07T18:30:08Z
publishDate 2007
publisher Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
record_format dspace
spelling Скрипник, Г.А.
2008-04-22T11:50:43Z
2008-04-22T11:50:43Z
2007
Виступи учасників зборів / Г.А. Скрипник // Вісн. НАН України. — 2007. — N 6. — С. 28-30. — укp.
0372-6436
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/443
uk
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
№6
С. 28-30
Загальні збори
Виступи учасників зборів
Article
published earlier
spellingShingle Виступи учасників зборів
Скрипник, Г.А.
Загальні збори
title Виступи учасників зборів
title_full Виступи учасників зборів
title_fullStr Виступи учасників зборів
title_full_unstemmed Виступи учасників зборів
title_short Виступи учасників зборів
title_sort виступи учасників зборів
topic Загальні збори
topic_facet Загальні збори
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/443
work_keys_str_mv AT skripnikga vistupiučasnikívzborív