М.А. Маркевич та його колекція документальних матеріалів з історії України кінця XVI – XVIII ст. у краєзнавчому аспекті
У статті на підставі широкого кола джерел, значна частина яких уперше запроваджується до наукового обігу, проаналізовано спадщину одного з провідних краєзнавців Чернігівщини першої половини ХІХ ст. Миколи Маркевича. В статье на основе актуализированного комплекса письменных источников, значительная...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сiверянський лiтопис |
|---|---|
| Дата: | 2013 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2013
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/44436 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | М.А. Маркевич та його колекція документальних матеріалів з історії України кінця XVI – XVIII ст. у краєзнавчому аспекті / Ж. Тоцька // Сiверянський лiтопис. — 2013. — № 1. — С. 59-69. — Бібліогр.: 53 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860180686981300224 |
|---|---|
| author | Тоцька, Ж. |
| author_facet | Тоцька, Ж. |
| citation_txt | М.А. Маркевич та його колекція документальних матеріалів з історії України кінця XVI – XVIII ст. у краєзнавчому аспекті / Ж. Тоцька // Сiверянський лiтопис. — 2013. — № 1. — С. 59-69. — Бібліогр.: 53 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський лiтопис |
| description | У статті на підставі широкого кола джерел, значна частина яких уперше запроваджується до наукового обігу, проаналізовано спадщину одного з провідних краєзнавців Чернігівщини першої половини ХІХ ст. Миколи Маркевича.
В статье на основе актуализированного комплекса письменных источников, значительная часть которых впервые введена в научный оборот, проанализировано наследие одного их ведущих черниговских краеведов первой половины XIX в. Николая Маркевича.
The article is based on a wide range of sources, much of which was first introduced to the scientific community. Heritage of Nikolai Markevich, who was one of the leading Chernihiv ethnographers in first half of the nineteenth century had analyzed.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:01:51Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверянський літопис 59
УДК 94(093.2) (477) «16–18»: 908
Жанна Тоцька.
М.А. МАРКЕВИЧ ТА ЙОГО КОЛЕКЦІЯ
ДОКУМЕНТАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ З ІСТОРІЇ
УКРАЇНИ КІНЦЯ XVI – XVIII ст.
У КРАЄЗНАВЧОМУ АСПЕКТІ
У статті на підставі широкого кола джерел, значна частина яких уперше запро-
ваджується до наукового обігу, проаналізовано спадщину одного з провідних краєзнавців
Чернігівщини першої половини ХІХ ст. Миколи Маркевича.
Ключові слова: розвиток історичного краєзнавства, Чернігівщина, документальна
колекція М. Маркевича.
Значний внесок у розвиток історико-краєзнавчих досліджень у регіоні належить
видатному українському історику, етнографу, літератору і композитору Миколі
Андрійовичу Маркевичу (1804 – 1860).
Він народився у с. Дунайці Глухівського повіту Чернігівської губернії у по-
міщицькій родині. Освіту здобув у Прилуцькому пансіоні відомого письменника
П. П. Білецького-Носенка та «Благородном пансионе при Главном педагогичес-
ком институте» у Петербурзі. Вихователю цього пансіону В. К. Кюхельбекеру, в
майбутньому відомому декабристу, він зобов’язаний знайомствами у літературних
колах, зокрема з О. С. Пушкіним і К. Ф. Рилєєвим, а також пробудженням інтересу
до історії своєї батьківщини. Уроки улюбленого педагога М. А. Маркевич називав
«школой очищенного вкуса»1. Водночас М. А. Маркевич почав навчатися музики і
став відомим митцем по класу фортепіано, захопився літературною творчістю. Він
написав російською мовою свої «Украинские мелодии», а згодом поклав на ноти
чимало українських народних пісень.
У 1830 р. М. А. Маркевич повернувся на батьківщину і оселився в успадкованому
від батька маєтку – Турівці, що в Прилуцькому повіті Полтавської губернії, де зо-
середився на вивченні історії України, яку тлумачив досить широко і включав до неї
питання етнографії та статистики2 .
М. А. Маркевич – автор п’ятитомної праці «История Малороссии», опублікованої
в Москві у 1842 – 1843 рр., яка стала помітним явищем в історіографічному процесі.
Значний інтерес у контексті історії Чернігівщини становлять також опубліковані
М. А. Маркевичем у додатку до «Истории Малороссии» гетьманські універсали,
скарги міщанських громад на зловживання з боку козацької старшини3 .
Історії Чернігівщини були безпосередньо присвячені три з вісімнадцяти прижит-
тєвих публікацій М. А. Маркевича – «Достопримечательные урочища в Новгород-
Северском уезде», «Черниговские полковники» та «Историческое и статистическое
описание Чернигова»4.
Студія «Достопримечательные урочища в Новгород-Северском уезде», міс-
тить опис чотирьох історичних урочищ – Мертвиці, Юхнова, Вогнедихаючої гори
й Водоверті поблизу Ленькова та Узруй-ключа. Так, в опису урочища Мертвиця
М. А. Маркевич зазначив, що «близ села Юхнова, в 8 верстах от Новгорода-Север-
© Тоцька Жанна Валеріївна – к.іст.н., ст.викладач каф.історії та археології
України Інституту історії, етнології та правознавства ім.О.М.Лазаревського ЧНПУ
ім. Т.Г.Шевченка.
60 Сіверянський літопис
ского, есть урочище Мертвица. Владелец Юхнова и Мертвицы, Новгород-Северский
уездный предводитель М. И. Ханенко, рассказывает об нем следующие любопытные
обстоятельства. Когда кончилась знаменитая битва под Полтавою, Карл XII и его
полководцы бежали, кто куда мог. Один из генералов, имея в своем обозе казну и
корону Короля и видя, что его с часу на час могут нагнать Русские, зарыл в землю все
бочонки, наполненные золотом и серебром, и все клейноды королевские. В недавнем
времени Правительство Шведское нашло в архивах того царствования подробный
счет того клада, такое же описание примет места, где он схоронен, и точное наимено-
вание урочища. По согласию с нашим Правительством, присланы были комиссары
для отыскания клада; но тщетные усилия! Вероятно Десна изменила свое русло и
поглотила клад; а может быть, и приметы исчезли»5.
У краєзнавчій розвідці «Черниговские полковники» М. А. Маркевич на-
вів доповнений список чернігівських полковників: «1) Мартин Небаба, 1654;
2) Иван Аврамович Выбельский (1657, март); 3) Иоанникий Силич (1657, декабрь);
4) Трофим Николаенко; 5) Иван Самуйлович; 6) Тихоний Красная Башта; 7) Ва-
силий Игнатьевич Многогрешный; 8) Демьян Игнатьевич Многогрешный, 1668;
9) Иван Лысенко; 10) Василий Андреевич Дунин-Борковский, 1672, 1674, 1682;
11) Григорий Иванович Самуйлович, 1687; 12) Яков Кондратьевич Лизогуб, 1687,
1688, 1693, 1696; 13) Ефим Яковлевич Лизогуб, 1699, 1700; 14) Павел Леонтьевич Полу-
боток, 1707 и до 1723; 15) Михаил Самсонович Богданов; 16) Владимир Васильевич
Измайлов; 17) Иван Пантелеймонович Божич; 18) Петр Степанович Милорадович.
(Курсивом означены неизвестные доселе полковники)». Дослідник також зауважив,
що «полковничество тех, при коих годы выставлены, основано на документах, ими
подписанных, кроме Небабы, которого называет под 1654 г. летопись, полученная
мною от Н. Е. Писарева»6.
Цей перелік чернігівських полковників М. А. Маркевич включив і до своєї праці
«Историческое и статистическое описание Чернигова», яка у 1852 р. була оприлюд-
нена на сторінках газети «Черниговские губернские ведомости» та вийшла окремою
книжкою. В ній автор представив докладний опис Чернігова за такою схемою: гео-
графічне положення, річки, монастирі та церкви, будівлі, укріплення, осади та битви,
пожежі, сади, населення, ціни на основні продукти, ремесло, торгівля, промисловість,
навчальні заклади, бібліотеки, друкарні, освіта, історія міста, Чернігівський полк,
герб, єпархія, урочища та кургани. Особливу цінність становить власне нарис історії
Чернігова. М. А. Маркевич уперше оприлюднив фрагменти грамот царів Олексія
Михайловича, Федора Олексійовича, Іоанна та Петра Олексійовичів, царівни Со-
фії та гетьманів Д. Многогрішного, І. Самойловича, І. Мазепи, І. Скоропадського на
маєтності Троїцько-Іллінському та Єлецькому монастирям, копії яких зберігалися
у його власній колекції. Дослідник подав опис колишніх П’ятницького та Борисо-
глібського монастирів та церков Чернігова. М. А. Маркевич висвітлив історичну
топографію міста, археологічні старожитності, навів місцеві легенди та перекази. На
особливу увагу заслуговують додатки до цієї праці, зокрема, список давньоруських
князів, похованих у Чернігові7.
Книга М. А. Маркевича «Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян» вийшла
у 1860 р. в Києві вже після його смерті. Видавець І. Давиденко зазначив у передмові,
що вчений ще у 1850 р. задумав підготувати працю під назвою «Внутренняя жизнь
Малороссии от 1600 г. до нашего времени» і працював над нею до самої смерті. Ви-
даючи підготовлену автором до друку частину матеріалу, І. Давиденко змінив назву
праці, аби вона відповідала змістові публікації. Він також збирався видати й інші
частини праці М. А. Маркевича – «Сравнение мер, весов, а также денег и цен на разные
предметы в Малороссии с 1715 по 1855 г.» та «Истории монастырей в Малороссии»,
але реалізувати цей задум не поталанило8.
Остання з них особливо зацікавила біографів М. А. Маркевича, зокрема О. С. Гру-
шевського та В. І. Маслова. Нещодавно рукопис додатків до цієї роботи М. А. Марке-
вича виявив В. І. Ульяновський в Інституті рукопису Національної бібліотеки України
(ф. І, од. зб. 57488)9. Це рукописна книга в картонній палітурці під назвою «Статис-
Сіверянський літопис 61
тика прошлого столетия». Вона містить детальні відомості про більшість монастирів
Чернігівщини: Успенський Єлецький (документи 1669 – 1739), Борисоглібський,
Троїцько-Іллінський (1661 – 1775) та П’ятницький (1657 – 1729) (Чернігів), Бого-
родичний Назарет (чи Благовіщенський) з приписним Красноостровським (1657 –
1729) (Ніжин), Спаський (1671 – 1738) (Новгород-Сіверський), Петропавловський
(1658 – 1737) та Успенський (1661 – 1738) (Глухів), Харлампіївський Гамаліївський
(1714 – 1758), Печеницький (1693 – 1724) (Стародуб), Сосницький Рувимівський
Спасо-Преображенський (1715 – 1734), Микільський (1650 – 1737) та Покровський
(1724 – 1773) макошинські, Успенський Рябцевський (1724 – 1773), Успенський
Каменський (1687 – 1721), Свято-Микільський Семигірський Каташинський (1702
– 1720), Свято-Микільський Батуринський Крупицький (1636 – 1730), Воздвижен-
ський Бобриківський і Новомлинський Свято-Успенський (1690 – 1727), Різдва Бого-
родиці Домницький (1711 – 1721), Спаський Максаківський (1642 – 1737), Антоні-
ївський Любецький (1721 – 1724), Онуфріївський Моровський (1732), Микільський
Пустинно-Рихлівський (1721 – 1730)10. Матеріали про монастирі систематизовані за
єдиною схемою: опис документів; список ігуменів та архімандритів; реліквії; додатки.
В. І. Ульяновський вважає цей рукопис підготовленим М. А. Маркевичем до друку
томом додатків (у 2-х частинах) до його праці «Истории монастырей в Малороссии».
М. А. Маркевич використав документи Генерального слідства про маєтності
Чернігівського, Ніжинського та Стародубського полків 1729 – 1730 рр., Генеральної
військової канцелярії, актові книги Ніжинського і Чернігівського магістратів, доку-
менти з монастирських архівів11. Деінде він подав детальний опис та характеристику
використаних джерел. Так, у розділі про Чернігівський Троїцько-Іллінський монастир
навів відомості про рукописне «Описание Батурина и его волости», впорядковане
у 1725 р. у зв’язку з передачею його у власність О. Меншикову. Також навів текст
листа ігумена Чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря Германа гетьману
Д. Апостолу з детальним описом пожежі, яка спіткала цю обитель12 .
М. А. Маркевич виявився заповзятим колекціонером і поступово зібрав у Турівці
чималий архів, який налічував близько 12000 рукописів. Документи являли собою
переважно оригінали, причому найстаріші з них були датовані кінцем XVI ст.
Основу архіву становила колекція його діда І. А. Маркевича, що складалася з
документів генерального підскарбія А. М. Маркевича (його пращура), рукописів
Глухівського Преображенського монастиря, приватних бібліотек та ін. Він також
став власником «двух сундуков старинных бумаг», які належали його далекому ро-
дичу гетьману І. І. Скоропадському. Відтоді й до кінця свого життя М. А. Маркевич
постійно турбувався про поповнення своєї колекції: «Нельзя не пристраститься к
приобретению того, что в руку идёт. У меня развилась не в шутку страсть к ману-
скриптам». У 1822 р. під час служби в армії М. А. Маркевич проїжджав через с. Ташань
Переяславського повіту, що належало гр. О. П. Румянцеву. Він домовився зі старим
слугою-карликом, у якого зберігалися ключі від будинку, і той дозволив йому вивезти
стільки документів, скільки міг вмістити екіпаж М. А. Маркевича13 . Перебуваючи
у 1826 р. в Полтаві, дослідник придбав бібліотеку відомого поета та перекладача
останньої третини XVIII ст. І. Ф. Богдановича, а також одержав усі рукописи, що були
в книгозбірні, зокрема «Келейный Летописец» Димитрія Ростовського14. У 1830 р.
М. А. Маркевич придбав рукописи київського митрополита Самуїла Миславського.
У подальшому колекція поповнювалася рукописами, переданими йому М. М. Гудови-
чем, П. О. Норовим, М. І. Даничем, П. П. Білецьким-Носенком, М. А. Максимовичем,
В. М. Репніним, Н. Е. Писаревим, П. М. Горленком та ін.15
У 1848 – 1849 рр. М. А. Маркевич упорядкував свою документальну колекцію і
розподілив її на дві частини. До першої з них він відніс 6550 документів та упорядку-
вав її опис, що складався з трьох розділів – алфавітного реєстру автографів, каталогу
рукописних книг з анотаціями (81 книга) та власне опису 6550 манускриптів із за-
значенням назв документів та їх змісту16. Друга частина архіву складалася з близько
5 тисяч листів до М. А. Маркевича від різних осіб та його нотаток.
У 1851 р. історик поставив собі за мету опублікувати зібрані документи, щоб
62 Сіверянський літопис
зробити їх доступними для дослідників. З цього приводу він умістив у журналі
«Отечественные записки» статтю, в якій закликав меценатів профінансувати цей
проект. Зразком для видання мала слугувати «Древняя российская вивлиофика»,
яку наприкінці XVIIІ ст. видавав М. І. Новиков. Узяти участь у виданні погодився
видавець «Отечественных записок» А. О. Краєвський, але тяжка хвороба, що спіт-
кала М. А. Маркевича, перешкодила його поїздці до Петербурга для видання архіву.
Незадовго до смерті М. А. Маркевич знову звернувся до громадськості через журнал
«Современник» (1859, № 4, С. 352–356) зі статтею «Маркевичевский архив» і за-
пропонував придбати право на видання архіву, причому попередив, що «не поставит
условий, отяготительных для приобретателя». Свій архів М. А. Маркевич характери-
зував як «собрание материалов, столь богатое, столь полное интереса, разнородное,
полезное для истории, статистики, этнографии, художества, столь увлекательное для
романиста, музыканта, поэта, живописца и едва ли имеющее себе подобное в руках
частного владельца»17.
В останні місяці життя М. А. Маркевич вирішив продати свій архів. О. М. Лаза-
ревський згадував, що «бумаги Маркевича предлагались около 1860 года к продаже
в Петербурге, причём по рукам ходил и каталог их. Просили за эти бумаги 5000
рублей; по крайней мере, за эту цену предлагались бумаги графу Уварову» 18. По-
купцем колекції став інший відомий колекціонер І. Я. Лукашевич (1811 – 1860),
який придбав її за 2000 рублів19.
9 липня 1860 р. М. А. Маркевич помер. Питання про видання його документаль-
ного зібрання більше не порушувалось. Велика бібліотека М. А. Маркевича, що скла-
далася з 4339 томів (філософські та історичні праці, літературні твори російською та
іноземними мовами), була продана його нащадками О. П. Галаган, а вона подарувала
її нововідкритому в 1871 р. навчальному закладу – Колегії Павла Галагана. Туди ж
потрапила частина рукописів із колекції М. А. Маркевича20, зокрема три томи «Гене-
рального следствия о маетностях 1729 – 1730 гг.» по Стародубському, Чернігівському
і Ніжинському полках21.
Того ж таки 1860 р. помер І.Я. Лукашевич. Від його нащадків Маркевичівський
архів у 1870 р. перейшов до Румянцевського музею. Нині він зберігається у Науково-
дослідному відділі рукописів Російської державної бібліотеки в Москві. Натомість
особовий архів М. А. Маркевича зберігається в Інституті російської літератури
Російської Академії наук у Санкт-Петербурзі.
Зорієнтуватися у складі колекції дозволяє «Опись коллекции документальных
материалов и рукописных книг, собранных Н. А. Маркевичем (1 – 6550) 50-х годов
XIX века (рукой неустановленного лица)»22. Наприкінці рукопису зазначено: «1860.
Октября 17 дня. При описании мною, по указанию Золотоношской Дворянской опеки
имений умершего Губернского Советника И. Лукашевича, для сдачи в опекунское
управление, при поверке манускриптов в сих описях значащихся не оказалось на
лицо показанных под №… Прочие все оказались налицо и поручены мною вместе с
прочим имуществом в опекунское распоряжение. Член Золотоношской Дворянской
опеки заседатель коллежский асессор Фёдор Верба».
Таким чином, близько 95% колекції М. А. Маркевича збереглося. Цей показник
може бути ще вищим, якщо враховувати той факт, що деякі документи потрапили
до зібрання І. Л. Лукашевича (це могло статися внаслідок помилки або з ініціативи
осіб, які розбирали та формували обидва зібрання після їх надходження до музею).
На сьогодні фонд 159 «Маркевич Николай Андреевич. Коллекция» (№ 1 – 6572)
Науково-дослідного відділу рукописів Російської державної бібліотеки в Москві
повністю не опрацьовано. Каталогізована лише частина матеріалів (№ 1 (1) – 5742
(6048) за допомогою подвійної нумерації: номера документа за описом Маркевичів-
ського архіву та номера документа за каталогом. Каталог переривається на № 5973
(6321), має недоліки, потребує перевірки та доопрацювання. Для № 6551 – 6572 у
1981 р. В. С. Бердник упорядкувала окремий опис. Незадовільний стан каталога
Маркевичівського архіву значно ускладнює роботу дослідників, унаслідок чого
ідентифікувати й опрацювати деякі документи практично неможливо.
Сіверянський літопис 63
До колекції М. А. Маркевича увійшли численні писемні пам’ятки з історії Чер-
нігівщини. З-поміж актових джерел важливе місце займають законодавчі й норма-
тивні документи. Окрему їх групу становлять царські грамоти та укази. В «Описи
коллекции документов и рукописных книг Н. А. Маркевича» вони визначаються як
«Особенный разряд манускриптов: Подлинные Императорские грамоты».
У зібранні містяться жалувані грамоти царів Олексія Михайловича, Іоанна і
Петра Олексійовичів (кінця XVII ст.) на земельні володіння монастирям Чернігів-
щини: Густинському, Домницькому, Єлецько-Успенському, Крупицькому, Любець-
кому, Ніжинському, Новгород-Сіверському, Новомлинському, Петропавлівському
Глухівському, П’ятницькому, Рувимо-Сосницькому, Рихлівському, Суразькому,
Троїцько-Іллінському. Документи № 1553 (1732) та 1556 (1735) являють собою ко-
пії грамот на маєтності, надані Глухівському Петропавлівському та Чернігівському
П’ятницькому монастирям23. Особливий інтерес становлять укази Петра I чернігів-
ському полковнику Павлу Полуботку «О выправке по зимнему пути 10000 казаков
к крепости Святого Креста, 7 февраля 1723 г.» та «О выправке 5000 казаков к Ладоге
на канальную работу, 7 февраля 1723 г.» (№ 6209, 6210)24.
Окрему групу документів (близько 1000) становлять універсали гетьманів
І. Брюховецького, І. Виговського, Д. Многогрішного, І. Самойловича, І. Мазепи,
І. Скоропадського, Д. Апостола на земельні володіння чернігівським монастирям.
Універсали гетьмана Д. Апостола містять, зокрема, відомості про маєтності родин
Лизогубів та Полуботків (№ 352 – 355). Універсал гетьмана Д. Апостола чернігів-
ському полковнику М. Богданову «О наступлении времени линейной работы, 1732 г.»
(№ 2996 (3240)25 свідчить про використання царатом козаків і селян на будівництві
Української лінії, що являла собою оборонну споруду – великий рів, який простя-
гався на 285 кілометрів від Дніпра до Сіверського Дінця. Колекція містить також
універсали козацьких полковників – чернігівського П. Полуботка (№ 757 (856)26,
стародубського С. Ігнатовича (№ 6550)27 та ін.
Іншу групу документальних джерел, представлених у Маркевичівському зібранні,
становлять приватно-правові акти, передусім духівниці. Як правило, це спадкові акти
козацької старшини та духовенства. Прикладом можуть слугувати заповіти єпископа
Рувима 1719 р., який доживав віку у Рувимо-Сосницькому монастирі (№ 171 (191)28,
та Агафії Лизогубової 1705 р. (284 а (338)29 та ін.
У Маркевичівському архіві зберігаються й численні діловодні джерела XVII
– XVIII ст. Так, наступ царського уряду на політичну автономію Гетьманщини за
Петра І засвідчують «донесения» П. Полуботка, С. Савича, В. Жураковського у Ма-
лоросійську колегію «О денежных сборах, 1722 г.» (№ 691 (699) – 694 (792), «О по-
стояльцах, 1722 г.» (№ 1837(2021), «О содержании овец, 1722 г.» (№ 2070 (2258),
(№ 1827 (2010) – 1829 (2012), П. Полуботка «О захожих русских людях, 1722 г.»
(№ 743 (841), І. Чарниша та Я. Лизогуба «О присылке комисаровых инструкций,
1722 г.» (№ 758 (865), П. Полуботка та Я. Лизогуба «Об определении квартир для
людей и лошадей Кн. И .Ю. Трубецкого, 1722 г.» (№ 762 (861), П. Полуботка, С. Са-
вича, В. Жураковського, І. Чарниша, Я. Лизогуба в «О сборах Б. Хмельницкого,
1723 г.» (№ 2793 (3024), та розпорядження П. Полуботока, І. Чарниша, Я. Лизогуба
«Про особенного сорта постойные повинности, 1722 г.» (№ 749 (848), чернігівського
полковника М. Богданова «О высылке людей из Черниговского полка на линейные
роботы, 1731 г.» (№ 4990 (5259) та ін.
Розпорядження П. Полуботка «О наказании Тарасенка за завладение грунтом и
мельницами» супроводжується в опису Маркевичівського архіву цікавим коментарем:
«Это распоряжение писано из Петербурга по просьбе меньшиковского управляющего
Гаврилы Лукина в ужасное время для знаменитого наказного гетмана. Оно подпи-
сано им, И. Чарнышом, С. Савичем – всеми тремя мучениками 6 сентября 1723 г.»
(№ 5760)30. У той час П. Полуботок зі своїми соратниками були ув’язнені в Петропав-
лівській фортеці у Санкт-Петербурзі за активну протидію заходам Малоросійської
колегії та політиці Петра I по відношенню до Української козацької держави.
У складі зібрання М. А. Маркевича виявлено цікаві документи, зібрані О. І. Ру-
64 Сіверянський літопис
мянцевим, який проводив слідство у справі П. Полуботка, зокрема дві довідки про
дружин П. Полуботка: «Потребно ведать: умерший Черниговский полковник Полу-
боток на одной или на двух жёнах был женат? Первая жена – Ефимия Васильева, а
к фамилии – неизвестно. На второй жене женился в Воронеже – Анна Романовна
Лазаревичевна, в 1719 году, которая и поныне жива, 20 мая 1739 г.» (№ 2613 (2832)31
та «Вторая справка о жёнах П. Полуботка. Первая жена – Ефимия Васильевна дочь
попа места Лебедина. Умерла в 1717 году в феврале, в средних числах, о чём есть над-
гробная надпись в церкви Соборной Спасской Черниговской. На второй он женился
не в 1719 году, а в 1718 году в ноябре. 1739 г.» (№ 2614 (2833) 32.
До діловодного комплексу також належить службове листування. Так, про по-
стої російських військ з метою «забезпечення краю від нової зради» свідчать листи
чернігівського полковника П. Полуботка до гетьмана І. Скоропадського з Черні-
гова. В одному з них він повідомляє, що «генерал фон Вейсбах придёт с полевою
аптекою и с половиною полка Сибирского в Чернигов, а другая половина станет в
Стародубовском полку, и что он не отговаривается от фуража и станций, ибо видит
в том монарший интерес, но что он жалуется только на недород в сене» (№ 13 (13),
(№ 2432 (2637)33 та ін.
Значний інтерес становить також службове листування гр. фон Вейсбаха та
П. Полуботка «О несправедливом размещении военных постояльцев, 1722 г.» (№ 741
(839), № 742 (840)34, листи П. Полуботка гетьману І. Скоропадському «О продаже
имения Ялинского (для выплаты его долгов). Чернигов, 1709 г.» (№ 14 (14)35 та
гр. Владиславу Рагузинському «О подтверждении приказа прекратить беззаконные
поступки, 1723 г.» (№ 16 (16)36 та ін.
Цікаві відомості містять листи архієпископа Іродіона Жураковського П. Полу-
ботку «Об отлучении от церкви Мовчана за ссоры по его имениям, 1723 г.» (№ 2493
(2701), митрополита Стефана Яворського, засновника Ніжинського Благовіщен-
ського монастиря до гетьмана І. Скоропадського від 24 грудня 1716 р., в якому він
просить передати його маєток Рудьковку І. Забілі (№ 146а (165).
Прагнення монастирської адміністрації узаконити свої земельні володіння про-
стежується у багатьох документах – «прошениях» архімандрита Єлецького монас-
тиря Тимофія до гетьмана Д. Апостола про підтвердження попередніх універсалів
1723 р. (№ 1566 (1745)37, ігумені Чернігівського П’ятницького монастиря Фотинії
до гетьмана Д. Апостола про надання підтверджувального універсалу на маєтності
1729 р. (№ 1594 (1773)38 та ін. У 1729 р. архімандрит Чернігівського Єлецького
монастиря Тимофій знову звернувся з «прошением» до гетьмана Д. Апостола про
підтвердження прав на перевіз по Десні (№ 1567 (1746). М. А. Маркевич критично
ставився до намагання монастирів устародавнити надання їм володінь. Так, щодо
заяви архімандрита Чернігівського Єлецького монастиря Тимофія, що с. Андріївку,
перевіз на Десні та інші маєтності монастирю надав ще князь Святослав Ярославич,
дослідник зазначив: «Тимофій дещо далеко відносить володіння Андріївкою, не знаю,
чи повірив йому Апостол, але я не такий довірливий і бажав би бачити акти, на яких
ґрунтується це право, що почалося до татар»39.
«Прошение» ігумена Густинського Гавриїла 1735 р. (№ 1583 (1762) дозволяє
скласти уявлення про монастирське господарство у XVIII ст. Про розвиток монастир-
ського винокуріння та шинкарства свідчать «прошения» архімандрита Чернігівського
Єлецького монастиря Ніла до П. Полуботка 1723 р. (№ 1552 (1731)40 та архімандрита
того ж таки монастиря Тимофія до кн. О. Шаховського 1739 р. (№ 1569 (1748)41 та ін.
Намагання монастирів збільшити свої маєтності за рахунок козацьких земель відо-
бражено у цікавому документі – «челобитной» ігумені Чернігівського П’ятницького
монастиря Фотинії до гетьмана Д. Апостола, в якій ідеться про селянина Звонченка,
«отыскивавшем козацького звания, тогда как, с давних лет и дед и отец его мужикували
в монастырской деревне Березовке» 1729 р. (№ 1595 (1774). Козаки Іванпільської сот-
ні скаржилися гетьманові Д. Апостолу на монахів Новгород-Сіверського монастиря,
які «напали ночью, иных повязавши казаков били без пощады, отправили в монастир
Новгородський в турму, а быдло, кони, твар рогатый, овцы… до монастыра своего
Сіверянський літопис 65
отобралы» 1730 р. (№ 216). Становить інтерес «прошение» архімандрита Троїцько-
Іллінського монастиря Германа Кононовича до гетьмана Д. Апостола про заборону
дружині генерального обозного Я. Лизогуба купівлі ґрунту козака Романа Гаври-
леченка в Грабовській пущі, що частково належав монастирю 1733 р. (№ 189 (237).
Як свідчать зібрані М. А. Маркевичем документи, монастирські селяни часом
чинили спротив представникам духовенства. Так, архімандрит Новгород-Сіверського
Спаського монастиря Ніл неодноразово звертався до гетьмана Д. Апостола з про-
ханням про допомогу. За його словами, Ямпольський сотник Михайло Оболонський
підбурював селян та «грозно приказывал бити до смерти хто бы в село явился из
монастира, не токмо из менших, но и намисника де и архимандрита бийте заровно»
1730 р. (№ 194 (242).
Значний інтерес становлять документи про «подвиги» Чернігівського та Новго-
род-Сіверського архієпископа Іродіона Жураковського. Його знущання з місцевого
населення відображені у «Жалобе войскового канцеляриста Лисаневича к гетману
Д. Апостолу на архиепископа Иродиона, 1728 г.» (№ 850 (956), «Отзыве гетмана
Д. Апостола к Иродиону, чтоб он прекратил разбойничать, 1728 г.» (№ 851 (957),
«Реестре вещей захваченных разбойнически Иродионом в доме Полуботков, 1734 г.»
(№ 854 (960), «Своде жалоб гетману Д. Апостолу на Иродиона (за отнятие грунтов,
имущества, за побои и пр. – всего 14 жалоб» (№ 855 (961), «О высылке бывшего
епископа Черниговского Иродиона в Киево-Межигорский монастырь, 1734 г.»
(№ 860 (966)та ін.42
У складі Маркевичівського архіву також зберігаються матеріали про розкольни-
ків, які у другій половині XVII – XVIII ст. заснували на території Стародубського та
Чернігівського полків чимало слобод: «Воронок, Деменку, Злынку, Зыбкую, Еленку,
Климово, Лужки, Митковку, Млинку, Осокино, Радуль, Чуровичи, Шеломы» та ін.
У листі ієромонаха Йосифа Решилова до чернігівського полковника П. Полуботка
1723 р. зазначалося, що «раскольники не так держаться за своё зловерие раскольни-
ческое, яко за интерес» (№ 245 (294)43. Стародубський полковник та старшина не-
одноразово скаржилися царю та гетьманові на розкольників (№ 236 (285) – 245 (295).
Особливе значення мають представлені в колекції М. А. Маркевича описово-
статистичні джерела з історії Київського, Ніжинського, Стародубського та Черні-
гівського полків, що висвітлюють соціальний склад населення, становище козацької
старшини, козаків, посполитих.
Так, рукописна книга під назвою «Подписка владельцев подлинных маетностя-
ми по Черниговскому полку с 1724 по 1725 г.» (№ 1158 (1267)44 містить прізвища
77 власників маєтностей і назви населених пунктів. Наприкінці рукопису (ймовір-
но, М. А. Маркевичем) зазначено, що «1. Эта книга может служить для Истории
Монастырей. 2. Для сведений о количестве универсалов и грамот, которые можно в
копиях отыскать в книге о Маетностях. 3. Для фамилий, которые могут указать на
своих предков». «Опись полковничьих маетностей полка Стародубського, 1722 г.»
(№ 3072 (3329)45 та «Подписка владельцев подлинных маетностями полка Старо-
дубского, 1724 г.» (№ 1176 (1285)46 подають відомості про земельні володіння пол-
ковників. «Сведения о маетностях по Нежинскому полку, 1724 г.» (№ 5754) містять
перелік земельних володінь козацької старшини.
Цінний матеріал для вивчення соціально-економічного становища регіону наве-
дено у «ведомостях» про ціни на основні продукти на торгах та ярмарках Новгород-
Сіверської сотні Стародубського полку у 1724 р. (№ 1701 (1884)47, Чернігівського
полку у 1725 р. (№ 1702 (1885), 1703 (1886)48, прибутки Чернігівського, Ніжинського
та Стародубського полків у 1728 р. (№ 1728 (1911), № 1722 (1905), № 1725 (1908)49.
Виявлені у складі Маркевичівського зібрання «ведомости» про кількість дворів
у містах та селах Стародубського (№ 2056 (2244)50, Ніжинського (№ 2061 (2249)51
та Чернігівського (№ 2062 (2250)52 полків у 1732 р. становлять значний інтерес у
контексті вивчення демографії та соціально-економічного розвитку краю у першій
половині XVIII ст.
Відомості ревізійних книг, що містили «народоисчисление по полкам, 1729 г.»
66 Сіверянський літопис
(№ 3386 (3645), табелі про кількість козаків та посполитих по полках у 1737 р. (№ 1669
(1851) характеризують становище козаків та посполитих. Звернення Стародубського,
Глухівського та Ніжинського шляхетства до П. О. Румянцева у 1775 р. свідчать про
поступове закріпачення сілян-підданих (№ 2536 (2752), 2538 (2754), № 2540 (2756).
Опись «дегтевых майданов в Стародубовском полку, 1724 г.» (№ 2067 (2255) –
2068 (2256), «Раскладка на щот дорожной повинности по Нежинскому полку, 1730 г.»
(№ 2102 (2291), «Новое положение о казаках на щот общих повинностей. И. Хрущов,
кн. А. Барятинский, М. Забела, М. Туровский, 1734 г.» (№ 2978 (3222) висвітлюють
податкову систему Гетьманщини.
У складі архіву М. А. Маркевича зберігається велика добірка документів про
участь козаків та селян Чернігівщини у російсько-турецькій війні 1735 – 1739 рр.,
під час якої Україна стала основною базою для російських військ, постачальником
матеріальних та людських ресурсів. Про це свідчать, зокрема, відомості про «Ко-
личество казаков Глуховской сотни, выступивших в осенний Очаковский поход,
1737 г.» (№ 1739 (1922), «О наряде в поход Черниговского полка, 1736 г.» № 1740
(1923), відомості «Сколько из какого полка, на каких форпостах стоят казаки от
неприятеля, 1736 г.» (№ 1742 (1925), «Сколько из Нежинского полка оправлено на
линию провианта, 1736 г.» (№ 1782 (1965), «О количестве волов собранных в полку
Стародубовском для отвозки провианта, 1737 г.» (№ 1811 (1994), донесення черні-
гівського полковника М. Богданова кн. О. Шаховському «Об отправке из Чернигова
овса и ячменя, 1736 г.» (№ 1760 (1943), «О прикрытии форпостов казаками, 1736 г.»
(№ 3159 (3416), «О состоянии казаков, 1736 г.» (№ 3160 (3417), «О прикрытии при-
днепровских форпостов казаками, 1736 г.» (№ 3165 (3422), табелі козаків та старшин
«с наименованием сотен, 1736 г.» (№ 3166 (3423) та ін.
Стан міст і фортець регіону у XVIII ст. характеризують «Опись дворов и заве-
дений в городе Нежине, 1739 г.» (№ 1626 (1806), донесення О. І. Румянцеву «Пет-
ра фон Генца о починке и укреплении городов Нежинского полка, 1738 г.» (№ 1627
(1807), «Черниговского полковника Измайлова о починке и укреплении местечек по
Черниговскому полку, 1738 г.» (№ 1629 (1809), «Н. Забелы на щот Козельца, 1738 г.»
(№ 1630 (1810), «Аф. Радищева к о починке и укреплении городов и местечек по
Стародубскому полку, 1738 г.» (№ 1631 (1811) та ін.
У Маркевичівському зібранні зберігаються також джерела особового походження.
Прикладом можуть слугувати вітальні листи Ф. Лизогуба (1727 р., № 59 (73) та ігу-
мена Чернігівського Троїцького монастиря Германа Кононовича з Різдвом Христовим
(1728 р., № 1588 (1767) гетьману Д. Апостолу.
Таким чином, М. А. Маркевич зібрав велику колекцію документів з історії України
й зокрема Чернігівщини, яка має значну наукову цінність і може бути використана
на сучасному етапі розвитку історико-краєзнавчих студій на Чернігівщині. Загалом,
цілком виправданим, на нашу думку, є твердження В. І. Ульяновського про те, що
уважний аналіз наукового доробку М. А. Маркевича з неопублікованими працями
включно дає змогу поставити його поряд з М. О. Максимовичем біля витоків нового
етапу розвитку української історіографії – науково-критичного дослідження проблем
історії України53.
1. Маркевич Н. А. Маркевичевский архив / Н. А. Маркевич // Современник. –
1859. – № 4. – С. 335.
2. Косачевская Е. М. Н. А Маркевич. 1804 – 1860 / Е. М. Косачевская. – Л., 1987.
– С. 21.
3. Маркевич Н. А. История Малороссии: В 5 т. / Н. А. Маркевич. – М.: В ти-
пографии Августа Семина при Императорской медико-хирургической академии,
1843–1843. – Т. 3. – 406 с.; – Т. 5. – 345 с.
4. Маркевич Н. А. Достопримечательные урочища в Новгород-Северском уезде /
Н. А. Маркевич // Географические известия. – 1848. – Вып. 3. – С. 87–89; Маркевич
Н. А. Историческое и статистическое описание Чернигова / Н. А. Маркевич. – Черни-
Сіверянський літопис 67
гов: Печатано в Губернской типографии, 1852. – 178 с.; Маркевич Н. А Черниговские
полковники / Н. А. Маркевич // Москвитянин. – 1852. – Т. III. – С. 77.
5. Маркевич Н. А. Достопримечательные урочища в Новгород-Северском уезде
/ Н. А. Маркевич // Географические известия. – 1848. – Вып. 3. – С. 87.
6. Маркевич Н. А Черниговские полковники / Н. А. Маркевич // Москвитянин.
– 1852. – Т. III. – С. 77.
7. Маркевич Н. А. Историческое и статистическое описание Чернигова /
Н. А. Маркевич // Черниговские губернские ведомости. – Часть неофициальная.
– 1852. – № 8. – С. 61–72; № 9. – С. 75–82; № 10. – С. 85– 98; № 11. – С. 101 – 112.
8. Маслов В. І. М. А. Маркевич (До 125-річчя з дня народження) / В. І. Маслов //
Бюлетень Прилуцького окружного музею. – 1929. – № 2. – С. 56.
9. Ульяновський В. І. Незавершені та маловідомі праці М. А. Маркевича / В. І. Улья-
новський // Рукописна та книжкова спадщина України. – 1994. – Вип. 2. – С. 44.
10. Там само. – С. 45.
11. Там само. – С. 48.
12. Там само. – С. 51.
13. Паисов Н. Ф. Документы по истории Украины XVIII в. Собрание Н. А. Мар-
кевича / Н. Ф. Паисов // Записки Отдела рукописей Всесоюзной библиотеки
им. В. И. Ленина. – М., 1939. – С. 52–53.
14. Маслов В. І. М. А. Маркевич (До 125 річчя з дня народження) / В. І. Маслов //
Бюлетень Прилуцького окружного музею. – 1929. – № 2. – С. 57.
15. Паисов Н. Ф. Документы по истории Украины XVIII в. Собрание Н. А. Мар-
кевича / Н. Ф. Паисов // Записки Отдела рукописей Всесоюзной библиотеки
им. В. И. Ленина. – М., 1939. – С. 53.
16. РГБ НИОР Ф. 159. Спр. 6572. Опись коллекции документов и рукописних
книг Н. Маркевича (1 – 6550) рукой неизвестного лица, 50-е гг. XIX в., 316 арк.
17. Маркевич Н. А. Маркевичевский архив / Н. А. Маркевич // Современник. –
1859. – № 4. – С. 355.
18. Щапов Я. Н. Собрание И. Я. Лукашевича и Н. А. Маркевича. Описание /
Я. Н. Щапов. – М., 1959. – С. 9.
19. Косачевская Е. М. Н. А Маркевич. 1804 – 1860 / Е. М. Косачевская. – Л.,
1987. – С. 23.
20. Косачевская Е. М. Н. А Маркевич. 1804 – 1860 / Е. М. Косачевская. – Л.,
1987. – С. 9.
21. Паисов Н. Ф. Документы по истории Украины XVIII в. Собрание Н. А. Мар-
кевича / Н. Ф. Паисов // Записки Отдела рукописей Всесоюзной библиотеки
им. В. И. Ленина. – М., 1939. – С. 54.
22. Ф. 159. Спр. 6572. Опись коллекции документов и рукописних книг Н. Мар-
кевича (1 – 6550) рукой неизвестного лица, 50-е гг. XIX в., 316 арк.
23. Ф. 159. Спр. 1553 (1732). Копии грамот, универсалов на маетности Глуховско-
му Петропавловскому монастирю, 10 арк.; Спр. 1556 (1735). Копии грамот женского
Пятницкого Черниговского монастиря, 6 арк.
24. Ф. 159. Спр. 6209. Указ Петра I черниговскому полковнику Павлу Полуботку
о выправке по зимнему пути 10000 казаков к крепости Святого Креста, 7 февраля
1723 г., 2 арк.; Спр. 6210. Указ Петра I черниговскому полковнику Павлу Полуботку
о выправке 5000 казаков к Ладоге на канальную работу, 7 февраля 1723 г., 2 арк.
25. Ф 159. Спр. 2996 (3240). Универсал гетьмана Д. Апостола Черниговскому
полковнику М. Богданову о наступлении времени линейной работы, 1732 г., 2 арк.
26 Ф. 159. Спр. 757 (856). Универсал Черниговского полковника П. Полуботка,
требование тяжущихся к слушанию решений, Чернигов, 1722 г., 1 арк.
27. Ф. 159. Спр. 6550. Универсал Стародубского полковника С. Игнатовича,
1672 г., 1 арк.
28. Ф. 159. Спр. 171 (191). Духовное завещание Рувима (епископа), 1719 г., 5 арк.
29. Ф. 159. Спр. 284 а (338). Духовное завещание Агафии Дароновны Яковой
Лизогубовой, 1705 г., 2 арк.
68 Сіверянський літопис
30. Спр. 5760. Распоряжение П. Полуботка о наказании Тарасенка за завладение
грунтом и мельницами, 6 сентября 1723 г., 2 арк.
31. Ф. 159. Спр. 2613 (2832). Слабий, Гречка Атаман и Войт Воронежские к гр. Ру-
мянцеву. Потребно ведать: умерший Черниговский полковник Полуботок на одной
или на двух жёнах был женат? 20 мая 1739 г., 2 арк.
32. Ф. 159. Спр. 2614 (2833). Мокриевич и Медушевский к гр. Румянцеву. Вторая
справка о жёнах П. Полуботка, 1739 г., 2 арк.
33. Ф. 159. Спр. 13 (13). Письмо Черниговского полковника П. Полуботка гетьману
И. Скоропадскому из Чернигова, 23 февраля 1709 г., 2 арк.; Спр. 2432 (2637). Письмо
П. Полуботка гетьману И. Скоропадскому, в котором содержится жалоба Я. Лизогуба
на отягощение постоем, 1714 г., 2 арк.
34. Ф. 159. Спр. 741 (839). Письмо гр. фон Вейсбаха П. Полуботку о несправедливом
размещении военных постояльцев, 1722 г., 1 арк.; Спр. 742 (840). Ответ П. Полуботка
гр. фон Вейсбаху, 1722 г., 1 арк.
35. Ф 159. Спр. 14 (14). Письмо П. Полуботка к гетману И. Скоропадскому о про-
даже имения Ялинского (для выплаты его долгов), Чернигов, 1709 г., 2 арк.
36. Ф. 159. Спр. 16 (16). Черновой подлинник письма П. Полуботка к гр. Вла-
диславу Рагузинскому о подтверждении приказа прекратить беззаконные поступки,
Глухов, 1723 г., 1 арк.
37. Ф. 159. Спр. 1566 (1745). Прошение архимандрита Елецкого Тимофея гетману
Д. Апостолу об утверждении прежних универсалов, 1732 г., 1 арк.
38. Ф. 159. Спр. 1594 (1773). Прошение Фотинии, игуменьи Черниговского
женского Пятницкого монастыря, гетману Д. Апостолу о даче подтвердительного
универсала на маетности, Чернигов, 1729 г., 1 арк.
39. Ульяновський В. І. Незавершені та маловідомі праці М. А. Маркевича /
В. І. Ульяновський // Рукописна та книжкова спадщина України. – 1994. – Вип. 2.
– С. 57.
40. Ф. 159. Спр. 1552 (1731). Прошение архимандрита Елецкого Черниговского
Нила П. Полуботку о праве винокурения и шинкования, 1723 г., 1 арк.
41. Ф. 159. Спр. 1569 (1748). Прошение архимандрита Елецкого Тимофея
кн. А. Шаховскому о противозаконном шинковании, 1739 г., 1 арк.
42. Ф. 159. Спр. 850 (956). Жалоба войскового канцеляриста Лисаневича гетману
Д. Апостолу на архиепископа Иродиона, 1728 г., 1 арк.; Спр. 851 (957). Отзыв гетмана
Д. Апостола к Иродиону, чтоб он прекратил разбойничать, 1728 г., 1 арк.; Спр. 854
(960). Реестр вещей, захваченных разбойнически Иродионом в доме Полуботков,
1734 г., 2 арк.; Спр. 855 (961). Свод жалоб гетману Д. Апостолу на Иродиона (за
отнятие грунтов, имущества, за побои и пр. – всего 14 жалоб), 15 арк.; Спр. 860 (966).
Кн. А. Шаховский в Генеральную канцелярию извещает об указе Православного Си-
нода о высылке бывшего епископа Черниговского Иродиона в Киево-Межигорский
монастырь, 1734 г., 2 арк.
43. Ф. 159. Спр. 245 (295). Письмо иеромонаха Иосифа Решилова к гетману Пав-
лу Полуботку о раскольниках стародубских, 1723 г., 1 арк.
44. Ф. 159. Спр. 1158 (1267). Подписка владельцев подлинных маетностей по
Черниговскому полку с 1724 по 1725 г., 15 арк.
45. Спр. 3072 (3329). Опись полковничьих маетностей полка Стародубского,
1722 г., 27 арк.
46. Ф. 159. Спр. 1176 (1285). Подписка владельцев подлинных маетностей полка
Стародубского, 1724 г., 15 арк.
47. Ф. 159. Спр. 1701 (1884). О ценах на жизненные продукты на торгах и на яр-
марках из полка Стародубского, сотни Новгородской, 1724 г., 10 арк.
48. Ф. 159. Спр. 1702 (1885). О ценах на жизненные продукты на торгах и на ярмар-
ках по Черниговскому полку, 1725 г., 1 арк.; Спр. 1703 (1886). О ценах на жизненные
продукты на торгах и на ярмарках по Черниговскому полку, 1725 г., 18 арк.
49. Ф. 159. Спр. 1722 (1905). Ведомость, сколько получено дохода казной от Черни-
говского полка, 1728 г., 5 арк.; Спр. 1725 (1908). Ведомость, сколько получено дохода
Сіверянський літопис 69
казной от Нежинского полка, 1728 г., 5 арк.; Спр. 1728 (1911). Ведомость, сколько
получено дохода от Стародубского полка, 1728 г., 2 арк.
50. Ф. 159. Спр. 2056 (2244). Ведомость о количестве дворов в городах и сёлах по
Стародубовскому полку, 1732 г., 4 арк.
51. Ф. 159. Спр. 2061 (2249). Ведомость о количестве дворов в городах и сёлах по
Нежинскому полку, 1732 г., 15 арк.
52. Спр. 2062 (2250). Ведомость о количестве дворов в городах и сёлах по Черни-
говскому полку, 1732 г., 15 арк.
53. Ульяновський В. І. Незавершені та маловідомі праці М. А. Маркевича /
В. І. Ульяновський // Рукописна та книжкова спадщина України. – 1994. – Вип. 2.
– С. 59.
В статье на основе актуализированного комплекса письменных источников, значи-
тельная часть которых впервые введена в научный оборот, проанализировано наследие
одного их ведущих черниговских краеведов первой половины XIX в. Николая Маркевича.
Ключевые слова: развитие исторического краеведения, Черниговщина, докумен-
тальная коллекция Н. Маркевича.
The article is based on a wide range of sources, much of which was first introduced to the
scientific community. Heritage of Nikolai Markevich, who was one of the leading Chernihiv
ethnographers in first half of the nineteenth century had analyzed.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-44436 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0055 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:01:51Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Тоцька, Ж. 2013-06-01T11:53:59Z 2013-06-01T11:53:59Z 2013 М.А. Маркевич та його колекція документальних матеріалів з історії України кінця XVI – XVIII ст. у краєзнавчому аспекті / Ж. Тоцька // Сiверянський лiтопис. — 2013. — № 1. — С. 59-69. — Бібліогр.: 53 назв. — укр. XXXX-0055 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/44436 94(093.2) (477) «16–18»: 908 У статті на підставі широкого кола джерел, значна частина яких уперше запроваджується до наукового обігу, проаналізовано спадщину одного з провідних краєзнавців Чернігівщини першої половини ХІХ ст. Миколи Маркевича. В статье на основе актуализированного комплекса письменных источников, значительная часть которых впервые введена в научный оборот, проанализировано наследие одного их ведущих черниговских краеведов первой половины XIX в. Николая Маркевича. The article is based on a wide range of sources, much of which was first introduced to the scientific community. Heritage of Nikolai Markevich, who was one of the leading Chernihiv ethnographers in first half of the nineteenth century had analyzed. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський лiтопис Розвідки М.А. Маркевич та його колекція документальних матеріалів з історії України кінця XVI – XVIII ст. у краєзнавчому аспекті Article published earlier |
| spellingShingle | М.А. Маркевич та його колекція документальних матеріалів з історії України кінця XVI – XVIII ст. у краєзнавчому аспекті Тоцька, Ж. Розвідки |
| title | М.А. Маркевич та його колекція документальних матеріалів з історії України кінця XVI – XVIII ст. у краєзнавчому аспекті |
| title_full | М.А. Маркевич та його колекція документальних матеріалів з історії України кінця XVI – XVIII ст. у краєзнавчому аспекті |
| title_fullStr | М.А. Маркевич та його колекція документальних матеріалів з історії України кінця XVI – XVIII ст. у краєзнавчому аспекті |
| title_full_unstemmed | М.А. Маркевич та його колекція документальних матеріалів з історії України кінця XVI – XVIII ст. у краєзнавчому аспекті |
| title_short | М.А. Маркевич та його колекція документальних матеріалів з історії України кінця XVI – XVIII ст. у краєзнавчому аспекті |
| title_sort | м.а. маркевич та його колекція документальних матеріалів з історії україни кінця xvi – xviii ст. у краєзнавчому аспекті |
| topic | Розвідки |
| topic_facet | Розвідки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/44436 |
| work_keys_str_mv | AT tocʹkaž mamarkevičtaiogokolekcíâdokumentalʹnihmateríalívzístorííukraínikíncâxvixviiistukraêznavčomuaspektí |