Світовий волонтерський рух: стан і статус
За кількістю дорослого населення, що епізодично або регулярно приймає участь в волонтерстві, порівнюється низка країн та стверджуються, що волонтерський рух в світі є поширеним, що підтверджується його значною часткою в ВВП. Але юридично статус волонтера в різних країнах відрізняється, що поро...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Дата: | 2012 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2012
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/44739 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Світовий волонтерський рух: стан і статус / Г. О. Крапівіна // Вісник економічної науки України. — 2012. — № 1 (21). — С. 73-76. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859715460819320832 |
|---|---|
| author | Крапівіна, Г. О. |
| author_facet | Крапівіна, Г. О. |
| citation_txt | Світовий волонтерський рух: стан і статус / Г. О. Крапівіна // Вісник економічної науки України. — 2012. — № 1 (21). — С. 73-76. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник економічної науки України |
| description | За кількістю дорослого населення, що епізодично
або регулярно приймає участь в волонтерстві, порівнюється низка країн та стверджуються, що волонтерський
рух в світі є поширеним, що підтверджується його значною часткою в ВВП. Але юридично статус волонтера в
різних країнах відрізняється, що породжує значну кількість проблем в національних волонтерських рухах: відсутність гарантій захисту волонтерів; ототожнення їх з
найнятими робітниками та ін.
По количеству взрослого населения, эпизодически
или регулярно принимающего участие в волонтерском
движении, сравнивается ряд стран и утверждаются, что волонтерское движение в мире является распространенным,
что подтверждается его значительной долей в ВВП. Но
юридически статус волонтера в разных странах отличается,
что порождает проблемы в национальных волонтерских
движениях: отсутствие гарантий защиты волонтеров; отождествление их с наемными работниками и др.
On the amount of grown man population, episodically
or regularly taking part in volunteer motion, the row of countries is compared and become firmly established, that volunteer motion in the world is widespread, that is confirmed by
his considerable stake in GDP. But legally status of volunteer
differs in different countries, that generates problems in national volunteer motions: absence of guarantees of defence of
volunteers; equation them with the hired workers and other.
|
| first_indexed | 2025-12-01T07:56:02Z |
| format | Article |
| fulltext |
732012/№1
ко // Вісник Національної юридичної академії України.
Серія : Економічна теорія та право. — 2011. — №1. —
С. 55–65.
9. Саприкін В. Чи буде проведено реформи в енер-
гетичному секторі України / В. Саприкін [Електронний
ресурс] / «Новий зелений курс» по-українськи? Роль
Німеччини та України в сучасній європейській енер-
гетичній політиці» (Берлін), 27–28.04.2010 : матеріали
конф. — Режим доступу : http ://www. razumkov. org. ua/
ukr/article. php? news_id=773.
10. Policy Recommendations on Economic and Insti-
tutional Reforms 2009 / Blue Ribbon Analytical and Advi-
sory Centre (UNDP). — Kyiv., April 2009. — 131 p. [Elec-
tronic resource]. — Access mode: http://brc. undp. org. ua/
img/publications/Policy%20Recommendations%202009_
eng_final. pdf.
11. Овсієнко О. В. Фактори, що визначають зміни
рівня енергоефективності у трансформаційній еконо-
міці / О. В. Овсієнко // Економіка: проблеми теорії та
практики : зб. наук. праць. — Вип. 235: В 4 т. — Т. ІІІ. —
Дніпропетровськ : ДНУ, 2008. — С. 724–731.
12. Постанова КМУ «Про затвердження Державної
цільової економічної програми енергоефективності і
розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлю-
ваних джерел енергії та альтернативних видів палива на
2010–2015 роки» від 01.03.2010 №243.
13. Гусак Л. Что год грядущий нам готовит [Текст] /
Л. Гусак // 2000. — 24.12.2012. — С. В4.
Вступ. Актуальність проблеми. На пострадянському
просторі й в Україні, зокрема, добровольчество стало
набувати вигляду суспільного руху за світовими стан-
дартами порівняно недавно і розробка механізмів регу-
лювання цієї діяльності ще не завершена. В цих умовах
дослідження стану та статусу волонтерського руху набу-
ває особливої актуальності.
Постановка проблеми у загальному вигляді. В сучас-
них умовах розвитку світового ринку праці за особливіс-
тю ознак, мотивації та реалізації вилучається волонтер-
ство як інноваційна форма соціально-трудових відносин,
яка поширена в багатьох країнах світу. Праця волонтерів
з кожним роком стає все більш значущим ресурсом роз-
витку національних ринків. В багатьох країнах Європи,
Азії та Америки волонтерство є звичайним явищем.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Основи во-
лонтерства закладено англійцем Т. Мором, французом
А. Дюнаном та ін. Сучасний стан та особливості статусу
волонтерського руху досліджували вчені різних країн:
М. Бостанджогло, Р. Колосова, М. Фурлан, К. Хаджи-
Міцева, Г. Чейнен, О. Щекова, Д. Эберли и др. Пер-
шими кроками в узагальнені вітчизняного досвіду во-
лонтерства українська наукова спільнота зобов’язана
О. Главник, О. Голіченко, О. Данильченко, Т. Дружчен-
ко, М. Зембі, Н. Лагоцькій, Н. Романовій, К. Скуто-
вич, О. Безпалько, Р. Вайнолі, Т. Гово рун, Н. Заверико,
О. Капській, О. Карпенко, Н. Комаровій, Т. Лях, Ж. Пе-
трочко, І. Пінчук, С. Хоружій та ін.
Постановка завдання. Метою статті є дослідження
стану та статусу волонтерського руху. Відповідно до постав-
леної мети сформульовані завдання: визначити стан, статус
та внесок волонтерського руху в національні економіки різ-
них країн та необхідність його державного регулювання.
Результати. Сьогодні волонтерів більш ніж з 100
країн світу об’єднано в глобальний світовий рух, який
стає все більш впливовим в світі.
Так, в Сполучених Штатах кількість волонтерів
складає близько 60 % серед жінок, що присвячують цьо-
му роду діяльності в середньому 3,4 год. на тиждень, і
близько 50 % серед чоловіків, що займаються волонтер-
ською працею 3,6 год. на тиждень. Канадці посвячують
в середньому 191 год. на рік праці волонтерами, що є
еквівалентом 578 000 робочим місцям з повною зайня-
тістю. В Ірландії близько 33 % дорослого населення є
волонтерами. 19 % дорослого населення Франції брало
участь у акціях волонтерських організацій (з них 60 %
регулярно), віддаючи волонтерській діяльності більше
20 год. на місяць. Кожен третій німець (22 млн. осіб) є
волонтером та присвячує праці в волонтерських асо-
ціаціях, проектах і групах взаємодопомоги більш ніж
15 год. на місяць. В Південній Кореї майже 4 мільйо-
ни осіб щорічно присвячують волонтерству більше 451
млн. год. робочого часу, а вартість послуг волонтерства
перевищує $2 млрд. на рік. 26 % японців мають досвід
волонтера, з них 48 % впевнені, що волонтерська праця
дуже корисна для особистого зростання і суспільства в
цілому. 72 % волонтерів Ірландії вважають, що волон-
тери виконують те, що ніколи не може бути зроблено
оплачуваними робітниками.
Щорік волонтерству присвячують свій час більше
100 млн. осіб дорослого населення планети.
Волонтерський рух розвивається в світі з початку ми-
нулого століття. Наприкінці ХХ ст. американський універ-
ситет ім. Дж. Хопкінса виконав дослідження в 22 країнах,
яке показало, загальна кількість часу праці волонтерів від-
повідає праці 10,5 млн. ос., що працюють повний робочий
день. Кількість волонтерів лише в 36 країнах світу, за під-
рахунками того ж університету, — понад 131,5 млн. ос.
Уряди більш ніж 80 країн активно сприяють роз-
витку національних волонтерських рухів та створюють
інфраструктуру для забезпечення розвитку волонтер-
ства на системному рівні.
Г. О. Крапівіна
канд. наук з державного управління
м. Донецьк
СВІТОВИЙ ВОЛОНТЕРСЬКИЙ РУХ: СТАН І СТАТУС
КРАПІВІНА Г. О.
74 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Практика багатьох країн підтверджує, що діяль-
ність волонтерів приносить суспільний прибуток та за-
безпечує вклад у ВВП від 4 до 8 %.
Так, в Норвегії на волонтерів припадало близько 6 %
ВВП. В Канаді в волонтерській діяльності зайнято майже
третина населення (27 %), за експертними оцінками їх праця
заощадила понад $17 млрд. бюджетних коштів. Шведи ма-
ють значну кількість волонтерських товариств і об’єднань,
де працює половина дорослого населення країни, причому
більшість волонтерів — в спортивних і культурних заходах,
зайняті збором засобів для країн третього світу, допомогою
в реабілітації алкоголіків і наркоманів та ін. Найбільшу гру-
пу шведських волонтерів складають жінки передпенсійного
віку з вищою освітою. Їх найбільш поширине заняття — со-
ціальна робота поряд з домом. Серед молоді популярним є
надання допомоги хворим СНІДОМ в Африці або навчан-
ня індіанських дітей в джунглях Америки.
Особливий розвиток волонтерство отримало в
США, де цей рух зародився ще в ХІХ ст. Волонтери в
ті часи забезпечували функціонування різних некомер-
ційних організацій. Ще в 1835 р. прагнення американців
до волонтерської праці відзначав А. Токвіль [1].
В деяких американських сім’ях складаються династії
волонтерів. Найчастіше вони працюють в сфері обслуго-
вування, госпіталях, релігійних організаціях, навчальних
закладах, некомерційних організаціях. Волонтери навча-
ють англійській мові іммігрантів, організують різні студії
для дітей та ін. Волонтери в Америці — особи різного віку
і професій з різних сфер і шарів суспільства [2]. Особли-
во популярним в сьогодення є «віртуальний» волонтер:
створення і підтримка web-сайтів, проведення он-лайн
досліджень, надання технічної допомоги некомерційним
організаціям.
Сьогодення в США в волонтерській діяльності бере
участь більше 50 % населення. Більшість волонтерів на
питання, чому вони займаються волонтерством, відпо-
віли, що це вносить різноманітність до їхнього життя,
приносить задоволення.
Добровільність праці в Америці зовсім не передба-
чає хаотичного характеру роботи. Стосунки між волон-
тером і приймаючою організацією регулюються дого-
ворами, що суворо визначають умови, характер і обсяг
роботи. В США праця волонтером враховується при ви-
значенні трудового стажу [3].
Не дивлячись на добровільність, волонтерство не ви-
ключає відповідальності, наприклад, за виконання норм і
вимог, збереження матеріальних цінностей та ін. [4].
Основною структурою, завдяки якій американські во-
лонтери можуть знайти собі заняття, а організації та особи,
що потребують помічників-волонтерів, можуть заявити про
свої потреби є волонтерські центри. Сьогодні в країні діє
більш ніж 500 таких центрів. Фінансовий еквівалент волон-
терської праці на рік в США складає більше $5300 млрд.
На початку ХХ ст. ідея волонтерства в Японії діс-
тала суспільний резонанс, і в 1910 р. уряд створив сис-
тему волонтерської допомоги «Хоумен інн» (сучасна
назва «Мінсей інн»). До сьогодення зберігається осно-
вний принцип роботи цієї системи: вибрані члени сус-
пільства, завданням яких є визначення рівня добробуту
громадян, працюють в співпраці з урядом. З середини
70-х рр. ХХ ст. центри волонтерів як неурядові організа-
ції створювалися в Японії через вже існуючу мережу рад
соціального добробуту. В сучасній Японії існує більше
3300 центрів волонтерства, які працюють майже у всіх
муніципалітетах країни [5].
У 1991 р. в Італії Закон про волонтерство офіційно ви-
значив стосунки волонтерів з державними організаціями і в
Італії з’явився соціальний волонтер. Однією з найбільших
організацій, що розвивають волонтерські ініціативи в краї-
ні, є Італійський фонд волонтерства, створений за ініціати-
вою Римської ощадної каси. Фонд надає консультаційні та
освітні послуги волонтерам і організаціям, випускає «Жур-
нал волонтера», заснував декілька Національних премій в
області волонтерства з метою виявлення і підтримки най-
більш перспективних та ініціативних груп, які вирішують
соціальні проблеми. В Італії існує Постійний комітет голів
волонтерських організацій і фондів, що представляє інтер-
еси двох мільйонів волонтерів Італії перед урядом, парла-
ментом, церквою, різними суспільними інститутами.
Рівень розвитку волонтерства в країні залежить від
політико-економічної ситуації, стану некомерційного сек-
тора і ринку праці, від культурних чинників та ін. Досвід
європейських держав показує, що законодавча база набу-
ває особливого значення, коли вона створює перешкоди
волонтерській діяльності. Це особливо справедливо для
тих країн Центральної і східної Європи, де волонтерство
не є органічним елементом місцевої культури. Навпаки, в
тих країнах, де існують міцні традиції волонтера — в Гер-
манії і Великобританії — волонтерську діяльність й самих
волонтерів імпліцитно захищено законом. Країни Цен-
тральної і східної Європи теж зробили крок від офіційного
визнання волонтерства до створення правового поля, що
сприяє розвитку волонтерській діяльності. Закони, що
регулюють волонтерську діяльність, прийняті в Хорватії,
Чехії, Угорщині, Італії, Латвії, Литві, Люксембурзі, Маке-
донії, Польщі, Португалії, Румунії та Іспанії та ін.
Аналіз статусу волонтерів в світі показує, що ре-
гулювати волонтерську діяльність необхідно для того,
щоб гарантувати волонтерам захист і відрізняти їх від
найнятих робітників.
Волонтери прямо або побічно підпадають під дію за-
конів про працю, оподаткування і цивільну відповідаль-
ність. Волонтери та волонтерські організації, що залу-
чають їх до своєї діяльності, можуть стикатися з низкою
проблем: неправильним вживанням законів про працю,
оподаткування робочого часу волонтерів, втратою со-
ціальної допомоги з безробіття та ін. В Хорватії окремі
організації навіть зазнавали труднощів з реєстрацією ді-
яльності з надання волонтерських послуг в переліку видів
своєї статутної діяльності, оскільки юридичне визначен-
ня поняття «волонтерська послуга» в країні відсутнє.
Для того, щоб волонтерська діяльність отримала
правове визнання, для створення правових меж функці-
онування волонтерських організацій і проведення чітко-
го кордону між волонтерськими і традиційними соціаль-
но-трудовими стосунками, національне законодавство
має визначити таку діяльність. Відсутність юридичного
визначення поняття «волонтер» і юридично визнаних
характеристик документу «Угода між учасниками волон-
терської діяльності» може привести до того, що, з точки
зору права, волонтери вважатимуться найнятими робіт-
никами. Як результат, будь-яка компенсаційна виплата
ним може розглядатися як винагорода за працю, а волон-
терська організація, що залучає волонтерів до праці, опи-
КРАПІВІНА Г. О.
752012/№1
ниться в стані порушника трудового законодавства, яке
вимагає виплати мінімальної заробітної плати.
Так, в Латвії некомерційні організації не могли від-
шкодовувати витрати волонтерам, бо для цього потрібно
було укладати з ними трудовий договір, що, у свою чер-
гу, підвело б волонтерів під дію трудового законодавства
та положень про мінімальну заробітну плату. У Хорватії
і Македонії державні контрольні органи можуть тимча-
сово заборонити роботу, якщо волонтер почав трудову
діяльність не відповідно до вимог закону (наприклад,
якщо сторони не підписали трудовий договір).
Відсутність правового статусу волонтера може при-
вести до втрати соціальної допомоги з безробіття. В Чехії
було позбавлено соціальної допомоги тих безробітних,
які працювали волонтерами, оскільки цей вид діяльності
розглядався як нелегальна робота, хоч самі волонтери не
отримували а ні грошової винагороди, а ні матеріальної
допомоги в натуральній формі. При розробці проекту за-
кону про волонтерську діяльність в Хорватії одне мініс-
терство висловило думку, що, якщо особи, що не мають
роботи, побажають працювати на волонтерських засадах,
то виплату ним соціальної допомоги з безробіття слід
припинити на весь час їх волонтерської діяльності.
Ще однією серйозною перешкодою на шляху волон-
терства є правила стягування податків з витрат, що від-
шкодовуються. Міжнародні експерти прийшли до єдиної
думки, що волонтери мають право на відшкодування всіх
розумних витрат, які понесені ними в процесі волонтер-
ської діяльності. Проте, в деяких країнах (Швейцарія,
Бельгія, Македонія) відшкодування витрат волонтерам
оподатковується; від податків звільнено лише відшкоду-
вання витрат найнятим робітникам. Схожа ситуація й в
Естонії — якщо організація бажає відшкодувати волонте-
рам їх витрати, то вона зобов’язана це зробити на основі
трудового або іншого цивільно-правового договору, і всі
виплати за цими договорами оподатковуються. Таким
чином, створюється серйозна перешкода залученню на-
селення до волонтерського руху.
Волонтерська діяльність може відбуватися в най-
різноманітніших формах — від спонтанних місцевих
ініціатив короткострокового характеру до організованої
роботи на регулярній основі. Розробка нормативних ак-
тів, що регулюють соціально-трудові відносини ринку
праці волонтерства показує, що було б доцільно дотри-
муватися наступного:
регулювання однієї форми волонтерства не пови-
нно виключати існування інших форм, а саме: нефор-
мальних або ситуативних волонтерських ініціатив;
законодавча база має полегшувати волонтерську ді-
яльність і регламентувати її. Законодавство має забезпе-
чувати належний захист і стимулювання волонтера, не
відохочуючи людей від праці на волонтерських засадах.
Дуже жорстке регулювання може пригнічувати спон-
танні ініціативи, лягати тягарем на малі некомерційні
організації, і пригноблювати дух волонтерства;
кожна країна має знайти власну модель регулюван-
ня волонтерської діяльності, виходячи зі своїх соціаль-
них, культурних та економічних умов. Держава у взаємо-
дії з організаціями громадського суспільства та іншими
зацікавленими сторонами має всебічно аналізувати свої
правові системи, з’ясовуючи, як місцеві закони вплива-
ють на волонтерську діяльність і визначаючи, які зміни
оптимально відповідатимуть місцевим потребам. Якщо
законодавча база пригнічує волонтерську діяльність,
то наступним кроком стає прийняття рішень про те,
як усунути ці перешкоди: за допомогою окремого зако-
ну (Угорщина), спеціального розділу в законі (Латвія і
Польща) або внесення змін в чинне законодавство;
готуватися такі проекти мають в тісній взаємодії за-
цікавлених сторін для гарантування цілеспрямованого
вирішення реальних проблем волонтерського руху.
Користь від волонтерської діяльності незмінно
признається в міжнародних програмах і документах. Ще
в 1985 р. був заснований Міжнародний день волонтерів
(5 грудня). Тоді Генеральна Асамблея ООН призвала
уряди сприяти поширенню інформації про роботу во-
лонтерів для залучати до волонтерського руху все біль-
шої кількості людей з різних сфер діяльності.
У 1994 р. свою позицію з цього питання сформулю-
вала Рада Європи, що випустила Рекомендації Комітету
міністрів з сприяння волонтерської діяльності. В них,
зокрема, рекомендується визначити статус волонтер-
ської служби на національному рівні.
2001 р. було оголошено Міжнародним роком волон-
терів. За підсумками міжнародних досліджень, що прово-
дилися у зв’язку з цією ініціативою, ООН в своїх резолю-
ціях рекомендувала всім державам включати волонтерство
в національні стратегії соціально-економічного розвитку,
знайти і виключити зі своїх законів всі бар’єри, що прямо
або побічно заважають людям займатися волонтерською
діяльністю, послабити податковий прес, що ставить во-
лонтера в невигідне положення. Крім того, ООН заклика-
ла світову спільноту надати волонтерам правовий статус і
належний соціальний захист при повній пошані до їх неза-
лежності. З цього приводу були й національні ініціативи: в
2005 р. Рік волонтера проходив у Великобританії.
Закони, що регулюють волонтерство, прийняті в
різних країнах, помітно відрізняються один від одного
через різноманіття волонтерських ініціатив і цілей, які
переслідують законодавці.
Відповідно до Закону про волонтерську діяльність
2002 р. Чехія акредитує «організації, що делегують», які
проводять вибір і навчають волонтерів, підписують з
ними контракти і направляють на роботу в «організації,
що приймають». В ролі таких можуть виступати як дер-
жавні органи, так й територіальні органи влади і само-
врядності. Волонтери, що працюють поза цими рамками,
не признаються такими і не захищаються законом. Закон
Угорщини про суспільно корисну волонтерську діяль-
ність 2005 р. містить положення про те, що «організато-
рами волонтерської діяльності» можуть бути добродійні
організації, державні установи, державні або приватні по-
стачальники послуг в сферах соціальної допомоги, куль-
тури, освіти і захисту меншин. На організації інших типів
і сфер діяльності пільги і форми захисту закон не поши-
рює. Закон також вимагає, щоб організації, що залучають
на роботу волонтерів, реєструвалися в компетентному
міністерстві, встановлює детальну бюрократичну проце-
дуру реєстрації й умови, при яких в реєстрації може бути
відмовлено. Організація зобов’язана вести облік кожного
волонтера та зберігати ці дані протягом п’яти років після
припинення стосунків з ним.
Закон Італії про загальну політику у сфері волонтер-
ської діяльності 1991 р. встановлює принципи і критерії,
КРАПІВІНА Г. О.
76 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
що регулюють відносини між державними установами і
волонтерськими організаціями. У виконання національ-
ного закону регіональні органи влади встановили в сво-
їх регіонах відповідні правила. Закон надає волонтерам
певний захист і права, накладає низку обов’язків на во-
лонтерські організації, зокрема, обов’язкове страхування
здоров’я і відповідальності перед третіми особами, а також
визначає відмінність між волонтерською працею і соціаль-
но-трудовими відносинами. Закон Латвії про асоціації і
фонди 2003 р. встановлює право асоціацій і фондів залуча-
ти волонтерів з метою здійснення своїх статутних завдань,
визначає поняття «Волонтерська діяльність» і встановлює
загальні правила ухвалення контрактів, цивільної відпові-
дальності та відшкодування витрат.
Закон Люксембургу про молодіжну волонтерську
службу 1999 р. прийнято з метою стимулювання соціаль-
ної активності молоді шляхом участі в суспільно корисній
праці. Під дію цього закону підпадають лише ті некомер-
ційні організації, які акредитовані в міністерстві у справах
молоді. Тривалість волонтерської служби обмежується
строком від шести до 12 місяців, який може бути скороче-
но або продовжено лише з дозволу міністерства. Інші типи
волонтерської діяльності законом не регулюються. Закон
Польщі про суспільно корисну і волонтерську діяльність
2003 р. регулює волонтерську діяльність некомерційних і
неурядових організацій, асоціацій, органів місцевої само-
врядності, державної адміністрації та інших юридичних
осіб. Закон поширюється також на тих польських волон-
терів, які працюють в міжнародних організаціях. За за-
коном Португалії про волонтерів 1998 р., волонтерська
діяльність має бути направлена на благо суспільства або
окремих громад у сфері міських і соціальних проблем,
охорони здоров’я, освіти, науки і культури, охорони на-
ціональної спадщини і довкілля, захисту прав споживачів,
співпраці ради розвитку, зайнятості і професійного на-
вчання, соціальної реінтеграції, цивільної оборони, роз-
витку суспільного життя і соціальної економіки, сприяння
волонтерству і соціальній солідарності та в ін. аналогічних
сферах. Закон також встановлює принципи волонтерської
діяльності, перераховує права та обов’язки волонтерів і ре-
гулює їх стосунки з «сприяючими» організаціями.
Висновки з цього дослідження. Національні волонтер-
ські рухи різних країн об’єднані в глобальний світовий рух,
який стає все більш впливовим в світі. Рівень його розвитку
залежить від політико-економічної ситуації, стану неко-
мерційного сектора і ринку праці, від культурних чинників
та ін. Законодавча база волонтерства набуває особливого
значення, коли вона створює перешкоди волонтерській
діяльності. Регулювати волонтерську діяльність необхідно
для гарантування волонтерам захисту та щоб відрізняти їх
від найнятих робітників. Національні законодавства мають
створювати правові межі функціонування волонтерських
організацій і проводити чітку межу між волонтерськими і
традиційними соціально-трудовими відносинами.
Подальший розвиток у даному напрямку передбачає
створення правових меж функціонування волонтерських
організацій і проведення чіткої межі між волонтерськими
і традиційними соціально-трудовими відносинами.
Література
1. Даль Р. Демократия и ее критики / Р. Даль [Текст] ;
пер. с англ. — М. : РОССПЭН, 2003. — 576 с.
2. Борецька Н. П. Сучасний стан і проблеми роз-
витку соціально-трудових відносин у добровольчестві /
Н. П. Борецька, Г. О. Крапівіна / Соціально-трудові від-
носини: теорія та практика / Формування ринкової еко-
номіки [Текст] : зб. наук. праць. — Спец. вип.: у 3 т. Соці-
ально-трудові відносини: теорія і практика. — К. : КНЕУ,
2010. — Т.1. — с. 105–112.
3. Крапивина Г. А. Методологические аспекты до-
бровольчества: проблемы формирования и развития
рынка труда / Г. А. Крапивина/ Проблемы рынка труда
и формирования трудовых ресурсов [Текст] : Материалы
Междунар. научн.-практич. конф., г. Москва, 17 дека-
бря 2010 г. — М. : ООО «НИПКЦ Восход-А», 2010. — 288
с. — С. 70–88.
4. Крапівіна Г. О. Людські ресурси та їх мотива-
ція в добровольчестві / Вісник Львівського інсти-
туту економіки і туризму [Текст] : зб. наук. статей /
М-во освіти і науки України, Львів. інст-т економіки
і туризму. — Львів : ЛІЕТ, 2010. — № 5. — 328 с. —
С. 117–123.
5. Лях Т. Л. Історичні засади соціально-педагогічної
діяльності волонтерів за кордоном / Т. Л. Лях / Волон-
терство як ресурс соціальної роботи у громаді: Зб. ста-
тей [Текст]: Матеріали Міжнар. наук. конф. для студ. та
аспір. «Обличчя соціальної держави» в рамках проекту
«Покращення якості соціальних послуг дітям та сім’ям
у громаді», Київ, 22–23 берез. 2006 р. — К. : Християн-
ський дитячий фонд, 2006. — С. 61–70.
Постановка проблеми. Циклічна міграція є трива-
лою, довгостроковою та мінливою ознакою міждержав-
ної мобільності населення у сучасному глобалізованому
світі. Вона підвищує можливість отримання позитивних
економічних ефектів як для самих мігрантів, так і для
країн еміграції та імміграції. Водночас, циклічність та
нерівномірність соціально-економічного розвитку у
країнах світу спрямовує міграційні потоки та визначає
їх роль як країн переважного походження чи призна-
чення мігрантів. В цьому контексті актуальності набуває
дослідження взаємозв’язку між стадіями економічного
та міграційного циклів, ефектів для країн походження і
призначення, що проявляються на кожній із стадій ци-
клу, та визначення шляхів отримання найбільших пере-
ваг від циклічної міграції для економічного і людського
розвитку країн.
Л. О. Курій
м. Хмельницький
ЦИКЛІЧНА МІГРАЦІЯ В КОНТЕКСТІ ЕКОНОМІЧНОГО І ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ КРАЇН
КУРІЙ Л. О.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-44739 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1729-7206 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T07:56:02Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Крапівіна, Г. О. 2013-06-03T18:23:56Z 2013-06-03T18:23:56Z 2012 Світовий волонтерський рух: стан і статус / Г. О. Крапівіна // Вісник економічної науки України. — 2012. — № 1 (21). — С. 73-76. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/44739 За кількістю дорослого населення, що епізодично або регулярно приймає участь в волонтерстві, порівнюється низка країн та стверджуються, що волонтерський рух в світі є поширеним, що підтверджується його значною часткою в ВВП. Але юридично статус волонтера в різних країнах відрізняється, що породжує значну кількість проблем в національних волонтерських рухах: відсутність гарантій захисту волонтерів; ототожнення їх з найнятими робітниками та ін. По количеству взрослого населения, эпизодически или регулярно принимающего участие в волонтерском движении, сравнивается ряд стран и утверждаются, что волонтерское движение в мире является распространенным, что подтверждается его значительной долей в ВВП. Но юридически статус волонтера в разных странах отличается, что порождает проблемы в национальных волонтерских движениях: отсутствие гарантий защиты волонтеров; отождествление их с наемными работниками и др. On the amount of grown man population, episodically or regularly taking part in volunteer motion, the row of countries is compared and become firmly established, that volunteer motion in the world is widespread, that is confirmed by his considerable stake in GDP. But legally status of volunteer differs in different countries, that generates problems in national volunteer motions: absence of guarantees of defence of volunteers; equation them with the hired workers and other. uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові статті Світовий волонтерський рух: стан і статус Мировое волонтерское движение: состояние и статус World volunteer motion: state and status Article published earlier |
| spellingShingle | Світовий волонтерський рух: стан і статус Крапівіна, Г. О. Наукові статті |
| title | Світовий волонтерський рух: стан і статус |
| title_alt | Мировое волонтерское движение: состояние и статус World volunteer motion: state and status |
| title_full | Світовий волонтерський рух: стан і статус |
| title_fullStr | Світовий волонтерський рух: стан і статус |
| title_full_unstemmed | Світовий волонтерський рух: стан і статус |
| title_short | Світовий волонтерський рух: стан і статус |
| title_sort | світовий волонтерський рух: стан і статус |
| topic | Наукові статті |
| topic_facet | Наукові статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/44739 |
| work_keys_str_mv | AT krapívínago svítoviivolontersʹkiiruhstanístatus AT krapívínago mirovoevolonterskoedviženiesostoânieistatus AT krapívínago worldvolunteermotionstateandstatus |