Методологія цивілізаційно-культурних відносин як складова нового світового економічного порядку
Сформульована концепція цивілізаційних і міжкультурних вимірів міжнародного менеджменту. Розглянуті методологічні основи менеджменту цивілізаційно-культурних процесів в економіці. Розвинуті підходи до становлення наддержавного рівня та загальнопланетарних форм управління. Обґрунтована методологія...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Datum: | 2012 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2012
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/44741 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Методологія цивілізаційно-культурних відносин як складова нового світового економічного порядку / В. Є. Куриляк // Вісник економічної науки України. — 2012. — № 1 (21). — С. 80-85. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859587947752325120 |
|---|---|
| author | Куриляк, В. Є. |
| author_facet | Куриляк, В. Є. |
| citation_txt | Методологія цивілізаційно-культурних відносин як складова нового світового економічного порядку / В. Є. Куриляк // Вісник економічної науки України. — 2012. — № 1 (21). — С. 80-85. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник економічної науки України |
| description | Сформульована концепція цивілізаційних і міжкультурних вимірів міжнародного менеджменту. Розглянуті методологічні основи менеджменту цивілізаційно-культурних процесів в економіці. Розвинуті підходи
до становлення наддержавного рівня та загальнопланетарних форм управління. Обґрунтована методологія наскрізного системного розвитку менеджменту міжцивілізаційних і міжкультурних процесів.
Сформулирована концепция цивилизационных и
межкультурных измерений международного менеджмента. Рассмотрены методологические основы менеджмента
цивилизационно-культурных процессов в экономике. Развиты подходы к становлению надгосударственного уровня
и общепланетарных форм управления. Обоснована методология сквозного системного развития менеджмента межцивилизационных и межкультурных процессов.
The concept of civilization and intercultural dimensions
of international management was formulated. The methodological basics of management for civilizational and cultural
processes in the economy were considered. Approaches to
the formation of supranational level and general planetary
forms of governance were developed. The methodology of
overall system management of inter-civilization and intercultural processes was argued.
|
| first_indexed | 2025-11-27T12:17:53Z |
| format | Article |
| fulltext |
80 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Література
1. Конвенція про правовий статус трудящих-мігран-
тів і членів їхніх сімей держав-учасниць Співдружності
Незалежних Держав [Електронний ресурс] / СНД, Кон-
венція, Міжнародний документ від 14.11.2008. Режим до-
ступу: http://zakon2. rada. gov. ua/laws/show/997_j82.
2. Katseli L. Effects of Migration on Sending Countries:
What Do We Know / L. Katseli, R. Lucas, T. Xenogiani //
Working Paper No. 250. — OECD Development Centre,
Paris, 2006.
3. Малиновська О. А. Міжнародні міграції та сус-
пільні трансформації доби глобалізації / Малиновська
О. А. // Демографія та соціальна економіка. — 2009. —
№ 11 (1). — C. 5–9.
4. World Migration 2008. Managing labour mobil-
ity in the evolving global economy [Електронний ресурс] /
International Organization for Migration. — Geneva, 2008. —
540 p. Режим доступу : www. iadb. org/intal/intalcdi/
PE/2008/02382a11. pdf.
5. World Migration Report 2010. The Future of Migra-
tion: Building Capacities for Change [Електронний ресурс] /
International Organization for Migration. — Geneva. — 2010 —
P. 53 Режим доступу : http://tuta. neru9. com/iccn. org. ge/pdf/
eng/world/2011/WMR_2010_ENGLISH. pdf.
6. Iglicka K. Circular Migration Patterns. Migration be-
tween Ukraine and Poland [Електронний ресурс] / K. Iglicka,
K. Gmaj, W. Borodzicz-Smoliski / METOIKOS Project —
Robert Schuman Centre for Advanced Studies. European
University Institute. — Florence, 2011. — 32 p. Режим до-
ступу : http://cadmus. eui. eu/bitstream/handle/1814/19720/
METOIKOScasestudyPolandUkraine. pdf? sequence=1.
7. Цапенко И. Экономический цикл и междуна-
родная миграция населения / И. Цапенко // Мировая
экономика и международные отношения. — 2011. — №
8. — С. 31–42.
8. Migration in Greece: A Country Profile 2008 [Елек-
тронний ресурс] / ed. by Sheila Siar // International Or-
ganization for Migration. — 2008. — 60 p. Спосіб досту-
пу : http ://www. iom. hu/PDF/migration_profiles2008/
Greece_Profile2008. pdf.
9. Fotiadis A. Greece — Lost Generation Begins to
Leave [Електронний ресурс] / A. Fotiadis // IPS Inter
Press Service — October 2, 2011. Режим доступу : http ://
ipsnews. net/news. asp? idnews=105317.
10. Newland K. Circular Migration and Human De-
velopment [Електронний ресурс] / K. Newland // Human
Development Research Paper 2009/42. — United Nations
Development Programme. — October 2009. — 26 p. Режим
доступу : http ://www. migrationpolicy. org/pubs/newland_
HDRP_2009. pdf.
11. Їдемо далі. Після глобальної економічної кризи
міграція стала іншою, але вона триває (переклад ори-
гіналу статті з The Economist) [Електронний ресурс] //
Український тиждень. — № 36 (201) від 01.09.2011. Ре-
жим доступу : http ://tyzhden. ua/World/29833.
Faist T. The volume and dynamics of international mi-
gration and transnational social space — Oxford University
Press, New York — 2000 — 380 p.
Stimulating Economies through Fostering Talent Mo-
bility [Електронний ресурс] // World Economic Forum. —
2010. — 55p. Спосіб доступу: http://www. weforum. org/
pdf/ip/ps/TalentMobility. pdf.
Глобалізація привнесла до науки управління нові вимі-
ри і виклики. Починаючи з підприємства і закінчуючи сві-
товою економікою як цілісним явищем, виникають якісно
нові утворення та інтеграційні зв’язки. Підприємства і фір-
ми часто являють собою певне міжкультурне середовище,
а транснаціональні компанії — це завжди своєрідний від-
биток світу. Не випадково у літературі часто можна зустріти
висловлювання, що навіть перебільшують їхнє значення.
Так, з точки зору С. Хаймера, саме ТНК «організують світ»
[1]. Проте, горизонтальна взаємодія стає направду вирі-
шальною, адже, як влучно зазначає Ф. Фукуяма, «суспіль-
ства все більшою мірою складають економічну і культурну
єдність… Здатність країн, або, точніше кажучи, їхніх діючих
осіб, які представляють ці країни, здійснювати вплив поза
зоною їхньої юрисдикції, колосально зросла» [2].
Результатом інтернаціоналізації і глобалізації стало
виникнення багатовекторної системи світогосподарських
зв’язків, що потребує розробки нових концепцій менедж-
менту з урахуванням міжнародного і міжнаціонального
факторів та нових економічних викликів, загроз і перспек-
тив. Ще у 2004 р. автор писала: «У наш насичений новіт-
німи тенденціями і поняттями час терміни «мультинаці-
ональний», «глобальний» і «міжкультурний», безперечно,
можна віднести до широковживаних. Нині вони знайомі
навіть дилетантам в економіці. Такої значущості ці термі-
ни набули внаслідок швидкого розвитку міжнародної ко-
операції і мобільності підприємств. Протягом останнього
часу, завдяки усуненню кордонів у ЄС, відкритості Схід-
ної Європи і економічним реформам у Китаї, можна чітко
простежити зростання політичної, економічної та соціаль-
ної взаємопов’язаності, а також взаємозалежності і коопе-
рації між підприємствами. Саме у зв’язку з цими проце-
сами більшого значення набувають контакти між людьми,
які є представниками різних культур. За всю історію люд-
ства не доводилось так часто зустрічатися з культурною
неоднорідністю. Через це у підприємств, що працюють на
міжнародних ринках, виникають нові проблеми, які час-
то неможливо вирішувати традиційними методами» [3]. З
висоти нинішнього часу, наведені твердження правомірно
посилити і зазначити, що теперішні проблеми управління
В. Є. Куриляк
д-р екон. наук
м. Тернопіль
МЕТОДОЛОГІЯ ЦИВІЛІЗАЦІЙНО-КУЛЬТУРНИХ ВІДНОСИН ЯК СКЛАДОВА НОВОГО
СВІТОВОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПОРЯДКУ
КУРИЛЯК В. Є.
812012/№1
у світовій економіці потребують досліджень і рішень як у
міжкультурному, так і загальноцивілізаційному аспектах.
Нові методологічні підходи і рішення щодо систем
управління в епоху глобалізації пошукують науковці різ-
них країн. Найбільш всеохоплюючим з них є виокрем-
лення проблем управління з огляду на цивілізаційні
теорії. Вони широко представлені у працях іноземних на-
уковців А. Тойнбі, О. Шпенглера, К. Ясперса і С. Гантінг-
тона та українських авторів Д. Лук’яненка, Є. Панченка,
Ю. Павленка, Ю. Пахомова, А. Поручника, А. Філіпенка
та ін. Цивілізаційна парадигма у своїй нинішній інтер-
претації ставить в основу локальні цивілізації з унікаль-
ними культурами і менталітетом. Йдеться про те, що ци-
вілізації виникають завдяки наявності творчої меншини і
відповідного середовища. Поряд з ними має бути виклик
від навколишнього середовища до людства і відповідь на
нього. Центральною проблемою у дискусії щодо цивілі-
заційного підходу є визначення типів і видів цивілізацій
та економічних закономірностей їхнього існування.
Глобальний наскрізний управлінський підхід регу-
лювання процесів розвитку світової економіки на всіх її
рівнях обумовлює вибір і послідовне дотримання певної
методології. Це непросте завдання, про що свідчить те,
що у більшості економічних досліджень не дається його
рішення стосовно вибраних предмета і об’єкта, через
що рух до цілі здійснюється «навпомацки». Зрозуміло,
що внаслідок цього отримуються недостатньо системні
результати. Можливо, такими обставинами можна по-
яснити той факт, що протягом двадцятилітнього періо-
ду незалежності України як держави ще не вдалося роз-
робити і здійснити системні реформи. Навіть системна
економічна криза 2008 р. не спромоглася спонукати
економістів до розробки всеохоплюючих, зорієнтова-
них на повноцінну модернізацію економіки змін.
Постановка проблеми менеджменту цивілізаційних і
міжкультурних процесів є, по суті, розширення масштабів
його дослідження порівняно з класичними теоріями. Вона
потребує подальшого розвитку особливого розділу менедж-
менту, який уже отримав визначення як міжнародний, у
якому надзвичайно важливим є міжкультурний аспект. Це
означає, що сформовані протягом попереднього століття
наукові основи менеджменту потребують переосмислення,
адаптації і доповнення новими теоріями й методами, що
враховують сучасні виміри світогосподарських процесів,
їхню складність і багатогранність. Поставлена мета, певною
мірою, полегшується з огляду на те, що в економічній науці
вже відпрацьована деяка термінологія, хоча ще далеко не
завершено дослідження її суті, тобто змістовної складової. І
це є нормальним процесом у розвитку науки.
Серед фундаментальних методологічних концепцій,
що повинні прийматися за основу в процесі розвитку
систем управління цивілізаційними і міжкультурними
процесами, в системі економічних відносин має бути
прийнята ідея соціальної інженерії, яка сформульована і
розвинута К. Поппером. Автори українських публікацій
з економічних наук поки що не надали належного зна-
чення цій ідеї як методологічному підґрунтю розуміння
і прогнозування змін у всіх сферах суспільного життя.
Для виявлення можливостей дослідження сучасних про-
блем з позицій соціальної інженерії, треба вважати, що
К. Поппер для вирішення завдань демократичної пере-
будови суспільства ввів поняття «the piecemeal social engi-
neering» та його похідне «the piecemeal methods of science
for the problems of social reforms». Перекладачі його праць
на російську не спромоглися знайти адекватного росій-
ськомовного значення слову «piecemeal» і, відмовившись
від застосування слова «частковий», вживають терміни
«поступове, поетапне використання наукових методів до
проблем соціальних реформ», «поступові соціальні пере-
творення», «часткові соціальні рішення та їм подібні».
Зазначені складнощі російських перекладачів К. Поп-
пера значною мірою притаманні і спробам здійснення пе-
рекладів на українську мову. Проте, важливо усвідомити
суть поглядів К. Поппера, який, на противагу утопічній
соціальній інженерії, декларував розвиток цивілізації як
поступове, послідовне, певною мірою покрокове або по-
етапне здійснення соціальних перетворень. Це дало йому
методологічні прийоми з’ясування труднощів, «з якими
стикається наша цивілізація, метою якої можна було б на-
звати гуманність і розумність, свободу і рівність; цивіліза-
ція, яка, все ще перебуваючи у дитячому віці, продовжує
дорослішати всупереч тому, що її так часто зраджували
дуже багато з інтелектуальних лідерів людства» [4]. У книзі
«Відкрите суспільство та його вороги» К. Поппер показав,
«що наша цивілізація ще не повністю оговталася від шоку,
викликаного її народженням, — переходом від племінно-
го або «закритого суспільства» з його підпорядкованістю
магічним силам до «відкритого суспільства», що звільняє
критичні здібності людини. У книзі робиться спроба по-
казати, що «шок, викликаний цим переходом, став одним
з факторів, які зробили можливим виникнення реакцій-
них рухів, які поривалися і ще пориваються перекинути
цивілізацію і повернути людство до племінного стану» [4].
У ній стверджується також, що «сьогоднішній так званий
тоталітаризм належить традиції настільки ж старої або на-
стільки ж юної, як і сама наша цивілізація» [4].
Отже, погляд на сучасну цивілізацію як таку, що є
молодою, незважаючи на трьохсотлітній вік, розуміння
послідовності перетворень як об’єктивної неминучості
дає підстави для постановки проблеми розробки послі-
довного цивілізаційного інжинірингу в системі управ-
ління. З таких позицій реформи управління виглядають
не як акт, а як процес, що відстежує і усуває «слабкі міс-
ця». Не виключаються іноді і зворотні кроки, але вони
повинні мати тимчасовий характер і переслідувати ціль
підготовки умов для прогресивного поступу.
Можливо, взірцем використання методології К. Поп-
пера до сучасності є пропозиції Дж. Сороса, пов’язані із
шляхами подолання грецької кризи. У статті «Європі по-
трібен «план Б» «в газеті «Financial Times» він показав, що
ЄС з’явився на світ завдяки поступовій соціальній інже-
нерії, адже далекоглядні державні діячі розуміли, що ство-
рення Сполучених Штатів Європи є можливим за умови
послідовного підходу до цього ідеалу на основі постановки
обмежених цілей, мобілізації політичної волі та укладання
угоди, за якої від держав потрібно було здавати рівно стіль-
ки суверенітету, скільки вони самі собі можуть дозволити.
При цьому Німеччина зрозуміла, що її об’єднання є мож-
ливим лише в контексті об’єднання з іншими країнами
Європи, і вона була готова заплатити за це потрібну ціну,
зокрема і піти на введення євро. Проте, остання була не-
завершеною валютою, тому що для її обертання був ство-
рений лише Центральний європейський банк, але не було
організовано єдиного для членів ЄС Міністерства фінан-
КУРИЛЯК В. Є.
82 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
сів, що було відкладено архітекторами нової валюти для
наступного кроку на час визрівання для цього політичної
волі, сподіваючись на можливості фінансових ринків. Така
стратегія не виправдала себе через запізнення з політични-
ми рішеннями та появою непередбачених проблем. Серед
останніх Дж. Сорос виділяє розділ зони євро на країн-кре-
диторів і країн-боржників, створення двошвидкісної Єв-
ропи та перехід інтеграційних процесів у дезінтеграційні,
застосування Німеччиною диктату і каральних методів
надання допомоги, посилення популярності партій націо-
налістичного толку (наприклад, «Справжні Фіни»).
Зрештою, Дж. Сорос приходить до висновку про до-
цільність розробки «плану Б». «Як видно, — пише він,- де-
фолт Греції неминучий, але він не повинен бути неврегу-
льованим. І зараження, певне, уникнути не вдасться — все,
що трапиться з фінансовою ситуацією в Греції, швидше за
все перекинеться на Португалію та Ірландію, і їх фінансове
становище стане нестійким. Тим не менше, інша частина
зони євро повинна бути оточена захисним парканом…
Генерування політичної волі вимагало б прийняття «пла-
ну Б» і для самого Євросоюзу. Європейська еліта повинна
повернутися до принципів, якими вона керувалася під час
створення Євросоюзу, усвідомивши той факт, що наше ро-
зуміння реальності за своєю природою недосконале, і що
на наше сприйняття в обов’язковому порядку впливають
наші упередження, а засновані нами установи допускають
помилки. Відкрите суспільство не вважає превалюючі за-
ходи недоторканними, воно допускає розгляд альтерна-
тивних заходів у тому випадку, коли перші зазнають не-
вдачі. Мобілізувати проєвропейську мовчазну більшість
можна буде, висунувши ідеї, які полягають у тому, що коли
статус-кво стає неприйнятним, ми повинні шукати євро-
пейське, а не національне рішення» [5].
Розвиваючи методологічне значення концепції «the
piecemeal social engineering» для менеджменту цивілізацій-
них і міжкультурних процесів, наголосимо на необхідності
послідовного пошуку рішень щодо їхнього регулюван-
ня на різних рівнях. Для цього треба мати відповідні до-
рожні карти і послідовно їх реалізовувати. Одночасно має
бути прийнята стратегія готовності для розробки «плану
Б» на той випадок, якщо первісний проект почне здавати
збої, та до співпраці у його реалізації на користь тих, хто
«програє». Такий підхід матиме насправді цивілізований
характер. На даному етапі він матиме особливе значення
менеджменту в сфері екології, охорони здоров’я, освіти і
т. і. Методологія соціальної інженерії полягає у визнанні
можливості впливу людини на історію та зміни її ходу від-
повідно до своїх цілей подібно до того, як вже вона зміни-
ла обличчя землі, створила нові ідеї, вироби і т. ін.
Дослідження цивілізаційних і міжкультурних проблем
менеджменту передбачає виявлення енергії і механізмів са-
морозвитку людства у матеріальній і духовній сферах. Це
означає, що для отримання нового результату необхідно
з’ясувати трансформації в організації суспільств і світовому
порядку, вивчити закони і закономірності зміни цивілізацій.
Йдеться про пізнавання ще не досліджених або недостатньо
досліджених у багатьох випадках явищ і процесів. Така по-
становка завдань потребує системного підходу, тобто виді-
лення комплексу елементів та їхніх властивостей, взаємодія
між якими породжує нову цілісність.
В аспектах системного підходу до менеджменту, який
має охопити цивілізаційні процеси, не зайве зауважити,
що у цих дослідженнях треба застерегти самого себе від
спокуси осягнути неосяжне, як висловлювався Козьма
Прутков. Справа в тому, що цивілізація у широкому розу-
мінні охоплює всі досягнення людства. Тому дослідження
має вводити розумні обмеження. Методологічно право-
мірно при цьому акцентувати увагу на головних систем-
них процесах і важливих підсистемах. Уявляється, що в
дослідженні менеджменту цивілізаційних процесів таки-
ми великими підсистемами є всесвітня (планетарна) ци-
вілізація, міжнародне підприємництво і підприємницький
менеджмент та комплекс міжнародного менеджменту.
Досліджуючи способи управління економічними
процесами у сфері міжнародної економіки, економісти
приходять до висновку про необхідність вивчення явищ і
процесів «з позицій різних рівнів методології науки із вико-
ристанням цілого набору теорій, підходів, методів та інстру-
ментарію дослідження даної проблематики» [6, c. 52]. При
цьому треба усвідомлювати, що для сучасних процесів у сві-
товому господарстві визначальними є дві якісні складові —
інтернаціоналізація і глобалізація, які органічно між собою
пов’язані. Практично одна не може існувати без другої, а
зміни у процесах інтернаціоналізації викликають відповід-
ні зміни глобалізаційних тенденцій і навпаки. «Для того,
щоб економічна наука сьогодні працювала, — справедливо
стверджують М. Хардт та А. Негрі, — вона повинна будува-
тися навколо загального, глобального» [7, c. 194].
З огляду на багатопланову природу інтернаціоналіза-
ції і глобалізації, методологічно доцільним у менеджменті є
врахування їхніх рівнів. На кожному з них ці тенденції ма-
ють свої особливості і форми прояву. На мікрорівні, з по-
гляду Д. Лук’яненка, вони являють собою «процес залучен-
ня фірми до міжнародних операцій, якому притаманний
переважно стадійний характер: 1) початковий; 2) локальної
ринкової експансії; 3) транснаціональний; 4) глобальний. В
аналітичному плані доцільно також виокремити два шляхи
інтернаціоналізації — екстернальний та інтернальний. Екс-
терналізація — процес розширення міжнародної діяльності
фірм завдяки використанню конкурентних переваг парт-
нерів на зарубіжних ринках. Інтерналізація — процес ство-
рення внутрішньокорпоративних ринків через організацію
власних філіалів, дочірніх компаній, а також за допомогою
придбання контролю над уже діючими фірмами, які функ-
ціонують у сферах «постачання — виробництво — збут» і
цікавлять транснаціональні корпорації. У цьому разі фор-
муються внутрішньофірмові ринки (за стратегією і органі-
зацією), котрі за географією є міжнародними» [8, с. 9–10].
Мікроекономічний кут зору — це практична сфера біз-
несу. У численній західній літературі вона представляється
рівнобічним трикутником, основу якого займає бізнес, вер-
шину — уряд, а боки — правова система і релігія. Підприєм-
ництво відноситься до четвертого фактору, який реалізуєть-
ся менеджером і прирівнюється до факторів виробництва.
Виходячи з цього, проблематику світової економіки доціль-
но досліджувати з позицій глобального розвитку як факто-
ру виробництва, який повинен розвиватися збалансовано із
державним управлінням і правовою системою. Щодо релі-
гії, то її доцільно розглядати в системі цивілізаційно-куль-
турних факторів, розвиток яких має сприяти зростанню со-
ціально-економічних ефектів підприємництва і бізнесу.
Парадигма управління глобальним економічним
розвитком на макрорівні має поділятися на два напрям-
ки. Один з них являє собою макрорівень, де сфера ре-
КУРИЛЯК В. Є.
832012/№1
гулювання належить національним урядовим, громад-
ським та іншим організаціям. Суб’єктами управління
у другій сфері виступають наддержавні організації. У
кожному випадку макрорівень — це сфера поглиблен-
ня і розширення світогосподарських зв’язків на основі
підвищення міжнародної мобільності факторів вироб-
ництва та виходу їх за межі національних економік, зо-
крема і у формі створення відповідних виробництв.
Не можна не зазначити особливу важливість над-
державного рівня. Він не є тотожним національному
макрорівню, відрізняється притаманними йому осо-
бливими тенденціями розвитку і має свої закономірнос-
ті. Наддержавний рівень управління світовою еконо-
мікою найменш досліджений, і тому потребує значної
уваги дослідників. Як зазначає Ф. Фукуяма, «після двох
з лишнім століть політичного розвитку у нас є віднос-
но добре розуміння того, як створюються інститути, що
діють у встановлених рамках і підзвітні світовому спів-
товариству, і в той же час, ефективні у відношенні до
окремих держав по схемі «зверху вниз». Однак, сьогодні
у нас немає адекватних інститутів, пристосованих для
горизонтальної міждержавної взаємодії» [2, c. 208–209].
Чим складнішими стають економічні закони і тенден-
ції розвитку світової економіки як цілісної системи, тим
більшою мірою актуалізуються проблеми світового управ-
ління. Створення ООН після Другої світової війни не вирі-
шило завдань реального менеджменту на наддержавному
рівні через відсутність виконавчого органу з функціями по
виконанню її рішень. Методологія його розробки і станов-
лення має враховувати суттєві виклики глобалізації у тому
сенсі, що «стара реалістична схема міжнародних відносин,
згідно до якої світоустрій складався виключно на основі
суверенних національних держав, вже не підходить світо-
ві, що виникає на наших очах, і у майбутньому не зможе
забезпечити легітимність і ефективність діяльності на між-
народній арені» [2, с. 206–207].
Ставлячи за мету дослідження пошук рішень щодо
цивілізаційних і міжкультурних вимірів міжнародного
менеджменту, необхідно враховувати, що у світі вже за-
роджуються та існують певні форми загальнопланетар-
ного управління, що не вписуються у загальноприйнятні
уявлення про світовий економічний порядок. Щоправда,
далеко не завжди можна говорити про наявність більшої
чи меншої системності у цих процесах. Проте, є всі під-
стави стверджувати, що вони найбільш представницькі
у фінансовій сфері та Інтернеті. Характерним у цьому
відношенні є висновок Ф. Фукуями, що «у сучасному
світі існують серйозні елементи світового управління,
не пов’язані з ООН та її дочірніми організаціями. Уся ді-
яльність світового масштабу, від банківських приписів до
регулювання стандартів безпеки комунікацій, прийнятих
в Інтернеті, проводиться за допомогою нових, часто до-
сить складних інститутів, які не вписуються у традиційні
уявлення про міжнародне співробітництво» [2, c. 208].
Вибір методології дослідження управлінських проце-
сів у сфері глобальних і всеосяжних цивілізаційних явищ
повинен враховувати брак концепцій і моделей функ-
ціонування глобальних економічних систем. Особливо
варто взяти до уваги, що сучасна макроекономічна теорія
не працює, як правило, у системі глобальних вимірів. Не
випадково поняття «світової економіки» в економічній
теорії зводиться до сукупності національних економік або
міжнародних економічних відносин, що є надто спроще-
ним і не відповідає суті явища. Якщо застосовувати такий
методологічний прийом, то треба було б вважати, що на-
ціональна економіка — це сукупність економік домашніх
господарств і економік підприємств. Проте, в умовах на-
ціональних економік визначені закони, що управляють
макро- і мікрорівнем, а вони не тотожні. Відповідно і для
світової економіки, як цілісного явища, притаманні свої
закони, які потребують наукового вивчення і використан-
ня в управлінні глобальними процесами.
У дослідженні глобальних економічних процесів для
науковців, практично, не виникає сумніву у доцільнос-
ті системного підходу. Так, творчий колектив Донецького
національного університету на чолі з Ю. В. Макогоном і
Т. В. Орєховою виходив для цілей свого аналізу «із визначен-
ня системи як сукупності об’єктів, взаємодія яких викликає
появу нових інтегративних якостей, не властивих окремим
утворюючим систему елементам» [9, C. 11]. О. М. Сохацька
і Ю. В. Мельник, досліджуючи ринок послуг, задекларували
використання системного принципу як такого, «що перед-
бачає комплексне дослідження міжнародного ринку послуг,
розгляду його як єдиного цілого з узгодженим функціону-
ванням усіх елементів і частин. Даний принцип є підґрун-
тям для системного аналізу розвитку послуг в умовах транс-
націоналізації економіки» [6, c. 54].
Погоджуючись із наведеними позиціями як загаль-
нонауковими, зазначимо, що розв’язання нових завдань
розвитку світової економіки потребує і нових теоретико-
методологічних підходів. У зв’язку з цим варто навести
міркування І. С. Бистрякова, який стверджує, що «осо-
бливістю нового часу є усвідомлення антропоцентрич-
ності економіки, але вже в іншій психокультурологічній
поведінковій інтерпретації, що у свою чергу потребує на-
працювання відповідного інструментарію оцінювання
ефективності господарської діяльності. Розв’язання цьо-
го завдання вимагає напрацювання теоретико-методо-
логічних підходів, пов’язаних із системною теорією, яка
охоплює знання з різних галузей — філософії і психології
економіки, економіки поведінки капіталів і соціальної
економіки, синергічної економіки та ін.» [10, c. 52].
Системність дослідження менеджменту цивіліза-
ційних процесів може бути реалізована на основі на-
скрізного підходу. Якщо цивілізацію розглядати як щось
лише загальнопланетарне, що розвивається поза реаль-
ним існуванням народів та індивідів, то неможливо буде
виокремити ті всеосяжні процеси, які охоплюють всі
структури та рівні світової економіки: домашні госпо-
дарства, підприємства, організації, міжнародні (еконо-
мічні і позаекономічні) відносини, нову мережеву еко-
номіку, інформаційне суспільство і т. і. У такому разі не
буде особливого поля для системного менеджменту, до-
статньо розробити певну локальну управлінську систе-
му. Такий підхід можна буде порівняти хіба-що із навко-
лопланетарним польотом штучного супутника, щодо
якого іноді припускають, що він якось впливає на люд-
ство, його екологію, безпеку, економіку, але обмежують-
ся розробкою адекватної для нього системи керування і
продовжують жити за існуючими правилами і законами.
Проте, сказане не применшує того, що на ниніш-
ньому етапі розвитку людства визначальною є всесвітня
(планетарна) цивілізація із своїми складовими — ло-
кальними підсистемами. Її розвиток значною мірою
КУРИЛЯК В. Є.
84 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
визначається глобалізацією, яка обумовлює великі еко-
номічні трансформації, що відбуваються надзвичайно
швидкими темпами. Як пише Д. Г. Лук’яненко, «у най-
більш широкому розумінні глобалізацію можна тракту-
вати як процес, що виводить цивілізацію на вищий ща-
бель розвитку із системною інтернаціоналізацією умов і
сфер людської життєдіяльності. Він охоплює політичні,
економічні, соціальні, екологічні, науково-технологіч-
ні та інші складові» [8]. Логічно розвиваючи цю думку,
зазначимо, що загальнометодологічний підхід до дослі-
дження менеджменту XXI століття потребує вивчення,
насамперед, закономірностей розгортання цивілізацій-
них процесів у локальних і планетарних вимірах. Осо-
бливе значення при цьому має надаватися історичним,
ментальним, соціокультурним, технологічним і еконо-
мічним зрізам цивілізації з урахуванням інтеграційних
процесів (рис. 1). У наш час розвитку устремлінь народів
і держав до інтеграції, як наголошував філософ І. Ста-
ровойт, «опріч поглиблення єдності матеріальних основ
людського існування, посилюється єдність і в духовній
сфері. Всі ці соціальні зміни знаходять своє відобра-
ження навіть і в релігії, цій традиційно-консервативній
сфері… Певні досягнення цивілізаційного розвитку, які
були зроблені в окремих регіонах, в рамках регіональних
і національних культур в умовах всезростаючої глобаль-
ної цілісності стають досить швидко надбанням всієї
цілісності. Тому перед кожною країною, яка в силу пев-
них причин була дещо осторонь цивілізаційного про-
цесу, стоїть проблема освоєння і втілення в реальність
загальнолюдських здобутків. Таке завдання постало і
перед посткомуністичними державами і, зокрема, перед
Україною, і постало досить гостро [11, c. 155]».
Визрівання і становлення нової цивілізації від-
бувається за двома напрямами — економічному і по-
заекономічному. На економічному формується гло-
бальний ринок з відповідними інститутами, на якому
поглиблюється міжнародний розподіл праці. Учасни-
ки ринку отримують вигоду від вільного руху факторів
виробництва, ефекту масштабу, прискореного розпо-
всюдження інновацій. Завдяки перевагам глобалізації,
життя цілого покоління людства супроводжується стій-
ким економічним зростанням, унаслідок чого світ став
взаємозв’язаним і взаємозалежним при зміні балансу
економічного впливу між країнами [12]. Проте, розпо-
діл матеріальних вигод від глобалізації є нерівномірним,
особливо з огляду на присвоєння меншістю світового
співтовариства невідповідно більшої частки її плодів,
що обумовлює зростання актуальності проблем еконо-
мічної нерівності і справедливості.
Зрештою, в рамках глобальної цивілізації посилюють-
ся процеси асиметрії у сенсі відставання розвитку глобаль-
ного суспільства від глобальної економіки, на що особливу
увагу звертає Д. Сорос, формулюючи нову парадигму —
парадигму відкритого суспільства. «Наше глобальне сус-
пільство, — пише Д. Сорос, — складається з численних
звичаїв, традицій і релігій. Що ж може стати для нього
спільними цілями, що об’єднують? Як ідею якогось уні-
версального принципу я запропонував би ідею відкритого
суспільства, як я його називаю. Цей принцип, визнаючи
властиве нашому глобальному суспільству різноманіття,
все ж є достатньою концептуальною базою для створен-
ня необхідних інститутів [13]». Мається на увазі, що саме
визнання факту наявності різних цінностей в інших час-
тинах світу порівняно із Заходом, турбота про ближнього
Рис. 1. Концепція цивілізаційних і міжкультурних вимірів міжнародного менеджменту (побудовано автором)
КУРИЛЯК В. Є.
852012/№1
на основі принципу взаємності з елементами альтруїзму
має стати основою побудови глобального відкритого сус-
пільства, яке вітає і звеличує нашу різноманітність. Д. Со-
рос стверджує, що «будь-які варіанти азіатських — чи ін-
ших — цінностей можуть вписатися в глобальне відкрите
суспільство за умови, якщо дотримуються також певні
універсальні цінності, що відображають нашу схильність
до помилок і турботу про інших людей, — такі, як свобода
слова і право на справедливий суд» [13].
З такою постановкою проблеми можна погодитися
лише в тій частині, що свобода слова і право на справед-
ливий суд є невід’ємною частиною розвитку, що минає.
Нова цивілізація має значно ширшу гаму цінностей, без
прийняття яких неможливо нині забезпечити сприй-
няття держави і нації. Певною мірою, нагальні з них ви-
кладені у Цілях розвитку тисячоліття (ЦРТ) ООН, що
сформульовані і прийняті на себе світовими лідерами
у вересні 2000 року. Зокрема, ООН поставила завдання
перед міжнародним співтовариством до 2015 року до-
сягнути вісім цілей: подолання бідності; забезпечення
доступу до якісної освіти впродовж життя; забезпечення
гендерної рівності; скорочення дитячої смертності; по-
ліпшення охорони материнства; боротьба з ВІЛ/СНІ-
Дом, малярією та іншими захворюваннями; забезпечен-
ня сталого розвитку довкілля; формування глобального
партнерства в цілях розвитку.
Отже, глобалізація принесла людству новітню якість
розвитку цивілізації. Проте, вона ще не спромоглася спо-
нукати до створення відповідної управлінської підсисте-
ми, спроможної забезпечити гармонійний розвиток. Це
завдання залишилося для громадян світу XXI століття як
необхідність підвищення якості глобального управління.
Однак, як відзначено у аналітичному дослідженні світо-
вих фінансових організацій, «це ще один парадокс 21 сто-
ліття: фактори, що обумовлюють важливість підвищення
якості глобального управління — суперечливі інтереси,
взаємовиключні стимули і відмінність норм і ціннос-
тей, — в той же час являються умовами, що роблять його
реалізацію складною. В результаті цього, ми спостері-
гаємо такі невдачі на міжнародній арені, як Дохійський
раунд переговорів, що проводився в рамках Всесвітньої
торгової організації і відсутність домовленості на Конфе-
ренції зі зміни клімату в Копенгагені. Створення Групи
двадцяти (G20) сприймається як найбільш перспективна
подія в області глобального управління, однак її ефектив-
ність на цій арені ще чекає підтвердження» [12].
Економічна нерівність у різних зрізах — у середині
країн та між ними — як і управлінська неспроможність
якісно вирішувати проблеми глобального зростання
через слабкість і неефективність міжнародних інститу-
тів, угод і мереж залишать умови для нарощування гло-
бальних ризиків та їх наслідків. Особливо це стосуєть-
ся трьох комплексів ризиків, як дисбалансу у світовій
економічній системі, тіньової економіки та ланцюжка
вода — продовольство — енергія. До них треба додати
фактори ризику, що класифікуються міжнародними ін-
ституціями як такі, які потребують уваги через віднесен-
ня їх експертами до ризиків з високим рівнем мінливості
та низьким рівнем достовірності, що може спричинити
серйозні, непередбачувані і недооцінені наслідки. Це —
комп’ютерна безпека; демографічні проблеми; ресурсна
забезпеченість; послаблення глобалізаційних проблем у
вигляді популістських заходів вирішення проблем еко-
номічної нерівності у випадку якщо пропозиція пере-
стане відповідати попиту; зброя масового ураження [12].
Ретроспективний погляд на цивілізаційні процеси
та вплив на них міжнародного менеджменту дозволяє
засвідчити тенденцію зростання ролі певних сфер і/або
появу в них нових, що потребують відповідних систем
управління. Виділимо дві з них — розробка концепцій
менеджменту відносин у межах світової цивілізації та
між локальними цивілізаціями, формування нового
глобального цивілізаційного порядку та розробка сис-
тем розвитку і управління наддержавними процесами.
Література
1. Hymer S. The International Operations of National
Firms: A Study of Direct Investment / S. Hymer. — Cam-
bridge: MIT Press, 1996.
2. Фукуяма Ф. Америка на распутье: Демократия,
власть и неоконсервативное наследие / Фрэнсис Фуку-
яма ; пер. с англ. А. Георгиева. — М. : АСТ; АСТ Москва :
Хранитель, 2007. — 282, [6] с. — (Philosophy).
3. Куриляк В. Є. Міжкультурний менеджмент : мо-
нографія / Віталіна Євгенівна Куриляк. — Тернопіль :
Астон, 2004. — 239 с. (16, 42 д. а., рецензія: д. е. н., проф.
І. М. Школа. Міжкультурний менеджмент // Регіональ-
на економіка. — 2004. — № 4. — С. 216–218.
4. Поппер К. Открытое общество и его враги: В 2-х т. /
пер. с англ. под ред. В. Н. Садовского. — М. : Феникс, Куль-
турная инициатива, 1992.
5. Soros G. True Europeans now need a ‘Plan B’ / Fi-
nancial Times. — .2011. — 12 Jul.
6. Сохацька О. М. Міжнародний ринок послуг в
умовах транснаціоналізації економіки : монографія /
О. М. Сохацька, Ю. В. Мельник. — Тернопіль : ТНЕУ,
«Економічна думка», 2009. — 280 с.
7. Хардт М. Множество: война и демократия в эпоху
империи / М. Хардт, А. Негри ; пер. с англ. — М. : 2004.
8. Лукяненко Д. Г. Імперативи економічної глобалі-
зації / Д. Г. Лук’яненко // Глобальна економіка XXI сто-
ліття: людський вимір : монографія / Д. Г. Лук’яненко,
А. М. Поручник, А. М. Колот [та ін.] ; за заг. ред. д-ра
екон. наук, проф. Д. Г. Лук’яненка та д-ра екон. наук,
проф. А. М. Поручника. — К. : КНЕУ, 2008. — 420, [4] с.
9. Трансформація процесу транснаціоналізації в
умовах зростання невизначеності глобального еконо-
мічного середовища : монографія / [Ю. В. Макогон та
ін.] ; під ред. Т. В. Орєхової. — Д. : Норд Прес, 2011. —
652 с.
10. Бистряков І. К. Метасистемні особливості фор-
мування геоекономічного простору розвитку / Геоеконо-
мічні сценарії розвитку і Україна: монографія / М. З. Згу-
ровський, Ю. М. Пахомов, А. С. Філіпенко та ін. — К. :
ВЦ «Академія», 2010. — 328 с. (Серія «Монограф»).
11. Старовойт І. С. Західноєвропейська і україн-
ська ментальність. Компаративний аналіз / І. С. Старо-
войт. — Тернопіль : СМНВП «Діалог», 1995. — 184 с.
12. Global Risks 2011 Sixths Edition / World Economic
Forum. — [Електронний ресурс. Режим доступу: http://
opim. wharton. upenn. edu/risk/downloads/WEF_Global-
Risks_2011. pdf].
13. Soros G. Toward a Global Open Society / The
Atlantic Monthly. — 1998. — January.
КУРИЛЯК В. Є.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-44741 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1729-7206 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-27T12:17:53Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Куриляк, В. Є. 2013-06-03T18:26:35Z 2013-06-03T18:26:35Z 2012 Методологія цивілізаційно-культурних відносин як складова нового світового економічного порядку / В. Є. Куриляк // Вісник економічної науки України. — 2012. — № 1 (21). — С. 80-85. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/44741 Сформульована концепція цивілізаційних і міжкультурних вимірів міжнародного менеджменту. Розглянуті методологічні основи менеджменту цивілізаційно-культурних процесів в економіці. Розвинуті підходи до становлення наддержавного рівня та загальнопланетарних форм управління. Обґрунтована методологія наскрізного системного розвитку менеджменту міжцивілізаційних і міжкультурних процесів. Сформулирована концепция цивилизационных и межкультурных измерений международного менеджмента. Рассмотрены методологические основы менеджмента цивилизационно-культурных процессов в экономике. Развиты подходы к становлению надгосударственного уровня и общепланетарных форм управления. Обоснована методология сквозного системного развития менеджмента межцивилизационных и межкультурных процессов. The concept of civilization and intercultural dimensions of international management was formulated. The methodological basics of management for civilizational and cultural processes in the economy were considered. Approaches to the formation of supranational level and general planetary forms of governance were developed. The methodology of overall system management of inter-civilization and intercultural processes was argued. uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові статті Методологія цивілізаційно-культурних відносин як складова нового світового економічного порядку Методология цивилизационно-культурных отношений как составляющая нового мирового экономического порядка The methodology of civilizational and cultural relations as part of new world economic order Article published earlier |
| spellingShingle | Методологія цивілізаційно-культурних відносин як складова нового світового економічного порядку Куриляк, В. Є. Наукові статті |
| title | Методологія цивілізаційно-культурних відносин як складова нового світового економічного порядку |
| title_alt | Методология цивилизационно-культурных отношений как составляющая нового мирового экономического порядка The methodology of civilizational and cultural relations as part of new world economic order |
| title_full | Методологія цивілізаційно-культурних відносин як складова нового світового економічного порядку |
| title_fullStr | Методологія цивілізаційно-культурних відносин як складова нового світового економічного порядку |
| title_full_unstemmed | Методологія цивілізаційно-культурних відносин як складова нового світового економічного порядку |
| title_short | Методологія цивілізаційно-культурних відносин як складова нового світового економічного порядку |
| title_sort | методологія цивілізаційно-культурних відносин як складова нового світового економічного порядку |
| topic | Наукові статті |
| topic_facet | Наукові статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/44741 |
| work_keys_str_mv | AT kurilâkvê metodologíâcivílízacíinokulʹturnihvídnosinâkskladovanovogosvítovogoekonomíčnogoporâdku AT kurilâkvê metodologiâcivilizacionnokulʹturnyhotnošeniikaksostavlâûŝaânovogomirovogoékonomičeskogoporâdka AT kurilâkvê themethodologyofcivilizationalandculturalrelationsaspartofnewworldeconomicorder |