Стратегічне управління розвитку малого підприємництва як складової національної економіки

Розроблено методологію визначення стратегії управління розвитку малого підприємництва як складової національної економіки на основі використання економіко-математичної моделі Леонтьева «витрати – випуск», яка дає змогу оцінити зростання ВВП країни залежно від темпів зростання кількості суб’єктів...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
Hauptverfasser:	Порохня, В.М., Пивоваров, М.Г.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2012
Schriftenreihe:	Вісник економічної науки України
Schlagworte:	Наукові статті
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/44754
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Стратегічне управління розвитку малого підприємництва як складової національної економіки / В.М. Порохня, М.Г. Пивоваров // Вісник економічної науки України. — 2012. — № 1 (21). — С. 130-141. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-44754
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-447542025-02-23T18:25:27Z Стратегічне управління розвитку малого підприємництва як складової національної економіки Стратегическое управление развитием малого предпринимательства как составляющей национальной экономики Development strategy management for small business as a part of national economy Порохня, В.М. Пивоваров, М.Г. Наукові статті Розроблено методологію визначення стратегії управління розвитку малого підприємництва як складової національної економіки на основі використання економіко-математичної моделі Леонтьева «витрати – випуск», яка дає змогу оцінити зростання ВВП країни залежно від темпів зростання кількості суб’єктів малого підприємництва, збільшення обсягу виробництва продукції (послуг) та поліпшення макроекономічних показників. Разработана методология определения стратегии управления развития малого предпринимательства как составляющей национальной экономики на основе использования экономико-математической модели Леонтьева «затраты — выпуск», которая позволяет дать оценку роста ВВП страны в зависимости от темпов роста количества субъектов малого предпринимательства, увеличения объема производства продукции (услуг) и улучшение макроэкономических показателей. A methodology for determining management strategies for small businesses as part of the national economy through the use of economic-mathematical model of W. Leontief ‘expenses-issue, which allows to estimate the growth of GDP, depending on the growth of small businesses, increase production products (services) and improving macroeconomic indicators. 2012 Article Стратегічне управління розвитку малого підприємництва як складової національної економіки / В.М. Порохня, М.Г. Пивоваров // Вісник економічної науки України. — 2012. — № 1 (21). — С. 130-141. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/44754 uk Вісник економічної науки України application/pdf Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові статті Наукові статті
spellingShingle	Наукові статті Наукові статті Порохня, В.М. Пивоваров, М.Г. Стратегічне управління розвитку малого підприємництва як складової національної економіки Вісник економічної науки України
description	Розроблено методологію визначення стратегії управління розвитку малого підприємництва як складової національної економіки на основі використання економіко-математичної моделі Леонтьева «витрати – випуск», яка дає змогу оцінити зростання ВВП країни залежно від темпів зростання кількості суб’єктів малого підприємництва, збільшення обсягу виробництва продукції (послуг) та поліпшення макроекономічних показників.
format	Article
author	Порохня, В.М. Пивоваров, М.Г.
author_facet	Порохня, В.М. Пивоваров, М.Г.
author_sort	Порохня, В.М.
title	Стратегічне управління розвитку малого підприємництва як складової національної економіки
title_short	Стратегічне управління розвитку малого підприємництва як складової національної економіки
title_full	Стратегічне управління розвитку малого підприємництва як складової національної економіки
title_fullStr	Стратегічне управління розвитку малого підприємництва як складової національної економіки
title_full_unstemmed	Стратегічне управління розвитку малого підприємництва як складової національної економіки
title_sort	стратегічне управління розвитку малого підприємництва як складової національної економіки
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Наукові статті
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/44754
citation_txt	Стратегічне управління розвитку малого підприємництва як складової національної економіки / В.М. Порохня, М.Г. Пивоваров // Вісник економічної науки України. — 2012. — № 1 (21). — С. 130-141. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
series	Вісник економічної науки України
work_keys_str_mv	AT porohnâvm strategíčneupravlínnârozvitkumalogopídpriêmnictvaâkskladovoínacíonalʹnoíekonomíki AT pivovarovmg strategíčneupravlínnârozvitkumalogopídpriêmnictvaâkskladovoínacíonalʹnoíekonomíki AT porohnâvm strategičeskoeupravlenierazvitiemmalogopredprinimatelʹstvakaksostavlâûŝejnacionalʹnojékonomiki AT pivovarovmg strategičeskoeupravlenierazvitiemmalogopredprinimatelʹstvakaksostavlâûŝejnacionalʹnojékonomiki AT porohnâvm developmentstrategymanagementforsmallbusinessasapartofnationaleconomy AT pivovarovmg developmentstrategymanagementforsmallbusinessasapartofnationaleconomy
first_indexed	2025-11-24T09:45:03Z
last_indexed	2025-11-24T09:45:03Z
_version_	1849664474928119808
fulltext	130 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ них економічних і соціальних цілей. Програмно-цільовий підхід є ефективним при реалізації нових інноваційних і соціально-економічних проблем. Такою проблемою є на даному етапі ефективне використання основних фондів у промисловому виробництві при переході на інновацій- но-інвестиційну модель розвитку. В зв’язку з цим виникає необхідність комплексного і системного управління вико- ристанням основних фондів, що зумовлює необхідність на- явності в механізмі управління адекватних організаційних форм. В той же час традиційні форми управління сферою використання основних фондів у промисловості далеко не в повній мірі відповідають цим вимогам. Це вимагає ство- рення такого механізму управління в даній сфері, який за- безпечив би можливість комплексної постійної координації процесів функціонування засобів праці на підприємствах і галузях промисловості. В зв’язку з цим подальшого дослі- дження вимагає розробка методологічних основ механізму програмно-цільового управління використанням основних виробничих фондів в промисловому виробництві. Література 1. Садеков А. А. Регулирование рентабельности в торговом предприятии /А. А. Садеков, А. В. Костру- ба. — Донецк : ДонГУЭТ, 2000. — 101 с. 2. Мельник В. М. Основи економічного аналізу / В. М. Мельник. — К. : Кондор. — 2003.–128 с. 3. Федонін О. С. Потенціал підприємства: форму- вання та оцінка / О. С. Федонін, І. М. Репіна, О. І. Олек- сюк. — К. : КНЕУ, 2006.–316 с. 4. Косинчик Т. Ф. Економічна діагностика : навч. посібник / [Т. Ф. Косинчик, В. В. Лук’янова, Н. І. Майо- рова, В. В. Швид]. — Львів : Новий Світ — 2000, 2007. — 452 с. 5. Гетьман О. О. Економічна діагностика : навч. по- сібник / О. О. Гетьман, В. М. Шаповал. — Київ : Центр навчальної літератури, 2007. — 307 с. 6. Ример М. И. Управление использованием основных фондов в промышленности / [М. И. Ри- мер, Г. П. Овчинников, Е. А. Иванов и др.]. — М. : Экономика, 1985.–160 с. 7. Захаров С. М. Управление эксплуатацией основных фондов на машиностроительных предпри- ятиях и в объединениях / С. М. Захаров. — Л. : Маши- ностроение, Ленигр. отделение, 1980.–141 с. 8. Писаренко Б. А. Концепція активної організації виробництва / Б. А. Писпренко, Н. Б. Проценко // Ві- сник ЖДТУ. — Серія: економічні науки. — 2010. — №1 (51). — С. 211–214. Найбільш важливий етап процесу розробки моделі полягає у виборі структури моделі системи. Навряд чи можна вважати за доцільне починати дослідження з до- кладної математичної моделі, ще до того, як висунуто основні гіпотези і досягнуто більш глибоке розуміння механізму роботи системи. Розробка моделі системи починається з найменш структурованих і найширше за- стосовуваних понять, а на їхній основі аксіоматичним способом розвивається подальша математична модель. Методичні аспекти вивчення розвитку складних систем невідривні від самої теорії розвитку [1; 2]. (320; 241] Завдання полягає в тому, щоб для певного класу систем, а саме відкритих динамічних, таких, що само- організуються, конкретизувати загальні закономірності розвитку, формалізувати їх, побудувати модель розви- тку. Ідея розвитку нерозривно пов’язана з концепцією ієрархії структурних рівнів природи, що виступають як ступені, етапи розвитку природних об’єктів. Це по- ложення єдине для систем різної природи. Відповідно до схеми ієрархічної ступеневої будови матерії, окремі об’єкти певного рівня матерії, вступаючи в специфічні взаємодії, слугують вихідними утвореннями в розви- тку принципово нових типів об’єктів з іншими влас- тивостями і формами взаємодії. При цьому основним вихідним положенням є наявність наступності. Якщо немає наступності, то ми будемо спостерігати не про- цес розвитку, а лише хаотичні зміни кругообертів. Нове завжди народжується в надрах старого. Розвиток нежи- вої і живої природи розглядається як необоротна зміна структури об’єктів природи. Важлива проблема в теорії розвитку — виявлення об’єктивних критеріїв прогресу, що визначають перехід системи від одного рівня роз- витку до іншого, більш високого [3, с. 327]. Розвиток — це насамперед необоротна зміна. Тому занадто стійка, тобто абсолютно стійка, система до розвитку не здатна, оскільки вона придушує будь-які відхилення від свого гіперстійкого стану і при будь-якій флуктуації поверта- ється у свій рівноважний стан. Для переходу до нового стану система повинна стати в певний момент нестій- кою. Але перманентна нестійкість — це інша крайність, що також шкідлива для системи, як гіперстійкість, тому що вона виключає «пам’ять» системи, адаптивне закрі- плення корисних для виживання в окремому середови- щі характеристик системи. Таким чином, хоча мають право на існування тіль- ки стійкі системи (нестійкі відразу елімінуються), але розвиваються тільки ті з існуючих систем, що здатні (на деякий час) ставати нестійкими під впливом відповід- В. М. Порохня д-р екон. наук М. Г. Пивоваров канд. екон. наук м. Запоріжжя СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА ЯК СКЛАДОВОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ ПОРОХНЯ В. М., ПИВОВАРОВ М. Г. 1312012/№1 них факторів. Такий тип поведінки характерний для від- критих систем, що можуть знаходитися в стаціонарних станах, далеких від рівноваги. Таку поведінку ми спо- стерігаємо в біологічних, екологічних, економічних, со- ціальних системах [4, с. 113]. Ціль дослідження. Розробити методологічний під- хід до визначення стратегії управління розвитку малого підприємництва як складової національної економіки на основі використання економіко-математичної моде- лі Леонтьева «витрати — випуск», яка дає змогу оціни- ти зростання ВВП країни залежно від темпів зростання кількості суб’єктів малого підприємництва, збільшення обсягу виробництва продукції (послуг) та поліпшення макроекономічних показників. Результати дослідження. Як правило, для досяг- нення стратегічної мети необхідно моделювати мож- ливу зміну макроекономічних показників, які суттєво вплинуть на розвиток показників економіки. Побудо- ва та застосування моделі економіки ще не гарантують відповідність прийнятих рішень реальним процесам. Тому оцінка вибору інструментів економічних політик має супроводжуватися настроюванням моделі за умови досягнення відповідного довірчого інтервалу точності отриманих результатів. Найкращим засобом отримати надійну модель ана- лізу сценаріїв економічних політик є оптимізація знахо- дження коефіцієнтів використання інструментів еконо- мічної політики на основі одного з методів оптимізації, наприклад, градієнтного методу покоординатного зсуву [5]. Спочатку на підставі статистичної інформації ви- конуємо розпізнавання економічної ситуації, де визна- чається стадія економічного циклу, на якому в даний момент перебуває економіка країни. Ці дані викорис- товуються для формування значень інструментів дер- жавного регулювання економічної політики, що тісно пов’язані з базою знань економічних політик. Звертаю- чись до цієї бази знань, залежно від стадії економічного циклу ми визначаємо пріоритетні для державного інвес- тування галузі економіки України. Дослідження проблеми сприяння економічному добробуту країни є актуальним на будь-якому етапі її розвитку — розквіту, занепаду, стабільності. Спираю- чись на розроблену систему показників, що характери- зують економічне зростання, можна виявити ряд чин- ників, які впливають на стан економіки країни в цілому. Економічне зростання виступає фактором розв’язання основної економічної суперечності — суперечності між нескінченно зростаючими потребами та обмеженими можливостями їх задоволення. На макроекономічному рівні провідним показником кількісної динаміки еко- номічного зростання є річний темп приросту ВВП [6, с. 201]. З викладених вище міркувань випливає, що для ви- значення стану і тенденцій розвитку системи необхідно знати, у якому стані знаходиться система (стійкому чи нестійкому) і як при цьому змінюється ентропія систе- ми. Еволюційний етап розвитку характеризується стій- кістю системи і збільшенням ентропії. Зростання ентро- пії може бути викликано не тільки зростанням кількості елементів, а й порушенням зв’язків, упорядкованості системи. У цьому випадку порушення зв’язків може призвести до того, що система перестане виконувати покладені на неї функції, вона буде нездатна до цього через свою неорганізованість. Отже, зростання ентро- пії не завжди свідчить про те, що система підвищує свій запас стійкості. Поблизу точки біфуркації випадкові флуктуації можуть змінити траєкторію руху системи. Залежно від зовнішніх і внутрішніх умов система або деградує, або переходить на новий якісний рівень роз- витку. Період зародження і формування нової системи пов’язаний із втратою стійкості та виникненням дис- ипативної структури, що зберігається тільки завдяки обміну енергією, речовиною, інформацією із зовнішнім середовищем. Період зародження нової системи харак- теризується збільшенням дисипації. При дотриманні певних умов у системі можуть виникнути процеси впо- рядкування структури, в результаті чого ентропія буде зменшуватися і система перейде до нового стійкого ста- ну. На цьому один цикл розвитку закінчується, почина- ється наступний — еволюція нової системи [7, с. 75]. Більшість товарів матеріальної сфери виробництва, перш ніж потрапити на ринок кінцевого споживача, мо- жуть проходити декілька виробничих стадій. У результа- ті окремі складові виробничого технологічного процесу, до яких належать напівфабрикати, продаються та ку- пуються по декілька разів. Це призводить до проблеми багаторазового врахування однієї і тієї самої ринкової вартості. Тому для правильного обчислення валового внутрішнього продукту повинна враховуватись тільки ринкова вартість кінцевих товарів і послуг та виключа- тись проміжне споживання [8]. Під кінцевим продуктом у цьому випадку будемо розуміти товари та послуги, що придбаються для кінце- вого користування, а не для подальшої обробки та про- дажу. З іншого боку, проміжне споживання передбачає придбання товарів матеріальної сфери виробництва саме для подальшої обробки та перепродажу. Окремий облік проміжного споживання означав би багатора- зове врахування та завищення валового внутрішнього продукту. Тому необхідно уважно відстежувати, щоб до обсягу ВВП на кожному етапі проміжної обробки на- півфабрикатів включалась тільки додатково створена додана вартість. При цьому під доданою вартістю галузі економіс- тами розуміється ринкова ціна продукції, що була ви- роблена протягом року, за вирахуванням вартості спо- житих сировини та матеріалів. Відомо, що існуючі підходи до визначення об- сягу валового внутрішнього продукту передбачають два протилежні напрями. З одного боку, валовий вну- трішній продукт являє собою суму витрат, необхід- них для придбання на ринку всього обсягу виробни- цтва звітного періоду. Такий метод оцінювання ВВП здобув назву «розрахунку за видатками» [9]. З іншої сторони, економісти розглядають ВВП з точки зору отриманої різними виробниками доданої вартості. Цей метод оцінювання здобув у науковій літературі назву «розрахунку за доходами» [10]. Для того, щоб оцінити місце малих підприємств у формуванні вало- вого внутрішнього продукту, розглянемо кожен з ме- тодів більш детально. 1. Метод розрахунку ВВП за видатками. Як відомо, додана вартість, як результат діяльності суб’єктів еконо- мічних відносин, є джерелом витрат в економіці. Суть ПОРОХНЯ В. М., ПИВОВАРОВ М. Г. 132 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ методу розрахунку ВВП за видатками полягає в ураху- ванні всіх видів видатків на створення кінцевого про- дукту. Основним рівнянням у цьому випадку є: ВВП = С + Ig + G + Xn, (1) де С — особисті споживчі витрати населення протягом звітного року; Ig — валові приватні внутрішні інвести- ції підприємств протягом звітного року; G — державні видатки на товари та послуги протягом звітного року; Xn — обсяг чистого експорту протягом звітного року, що являє собою різницю між експортом та імпортом тощо. Розглянемо кожну складову рівняння (1) більш де- тально. До особистих споживчих витрат С включаються витрати домашніх господарств на предмети споживання тривалого й поточного користування, а також споживчі витрати на послуги. До валових приватних внутрішніх інвестицій під- приємств Ig належать витрати на придбання машин та устаткування, капітальне будівництво та зміну обсягу виробничих запасів [11]. Залежно від обсягу приватних внутрішніх інвестицій Ig та спожитого за період осно- вного капіталу A, що дорівнює відповідним амортиза- ційним відрахуванням, розрізняють такі стратегії еко- номічного розвитку: Ig > A — зростаюча економіка; Ig = A — статична економіка; Ig < A — економіка з діловою активністю, що зни- жується. Кейнсіанська економічна теорія стверджує, що ін- вестиції Ig є найбільш нестабільним компонентом за- гальних видатків. Головною причиною коливань є не- постійність прибутків. До складу державних видатків G включаються всі державні видатки на кінцеву продукцію та оплату праці бюджетним категоріям працівників, за винятком транс- ферних платежів, які лише перерозподіляють дохід, проте не є виробничими видатками. Останньою складовою ВВП є показник обсягу чи- стого експорту Xn, що являє собою різницю між вало- вим експортом Xg та імпортом Im g : Xn = Xg – Im g . (2) Якщо спиратись на державну статистичну звітність України, а саме на національний рахунок «Валовий вну- трішній продукт за категоріями кінцевого використан- ня», то ВВП складається зі статей [12]: споживчі витрати C включають до свого складу кінцеві споживчі витрати домашніх господарств та не- комерційних організацій, що обслуговують домашні господарства; інвестиції Ig формуються на основі валового на- громадження основного капіталу та зміні запасів мате- ріальних оборотних коштів; державні видатки G містять індивідуальні та колек- тивні споживчі витрати сектора загального державного управління; чистий експорт Xn є різницею між експортом та ім- портом товарів і послуг тощо. Отже, розглянуті нами вище категорії видатків включають всі можливі витрати, з допомогою яких ви- мірюється ринкова вартість річного обсягу виробництва економікою, або валовий внутрішній продукт. Іншим методом його оцінювання, як зазначалось раніше, є розрахунок за доходами. 2. Метод розрахунку ВВП за доходами. Цей метод виходить з того, що додана вартість, яка була отримана економікою країни за звітний рік, становить обсяг її ва- лового внутрішнього продукту, складовими якого є: ВВП = A + T + W + R + P, (3) де A — амортизаційні відрахування на основний капітал протягом звітного року (обсяг спожитого економікою основного капіталу за кожною галуззю); T — непрямі податки на бізнес протягом звітного року; W — доходи за працю найманих робітників протягом звітного року; R — доходи власників позикового капіталу протягом звітного року; P — прибуток підприємницького сектора (доходи власників капіталу) протягом звітного року. Для зіставлення та балансування, з одного боку, складових видатків, а з іншого — доходів, за рахунок яких формується валовий внутрішній продукт, на рівні галузей економіки країни використовують різноманітні балансові моделі [13; 14]. Міжгалузеві балансові моделі знайшли широке за- стосування в економічних дослідженнях, аналізі та пла- нуванні і подаються у вигляді матричних моделей. Од- нією з них є узагальнена модель Леонтьєва. Розглянемо її більш детально. Для цього визначимо економічний зміст рядків та колонок міжгалузевого балансу. Рядки матриці міжгалузевого балансу показують розподіл випуску продукції за галузями: Випуск продукції галуззю = Проміжний попит + + Кінцевий попит. (4) До проміжного попиту відносять частину загально- го попиту на продукцію кожної галузі, що був викорис- таний у процесі виробничої діяльності іншими галузя- ми. Відповідно, кінцевий попит на продукцію галу- зі складається з елементів видатків, за якими розрахо- вується величина валового національного продукту, а саме: особистих споживчих витрат населення, валових приватних внутрішніх інвестицій, державних видатків та обсягу чистого експорту тощо. Колонки матриці міжгалузевого балансу показують структуру витрат або використаних ресурсів, необхідних для виробництва продукції кожної галузі: Витрати галузі = Проміжні витрати + + Додана вартість. (5) До проміжних витрат кожної галузі відносять вико- ристання продукції інших галузей у виробничому про- цесі як сировини та напівфабрикатів. Відповідно, додана вартість, що отримується га- луззю, складається з елементів доходів, за якими розра- ховується величина валового внутрішнього продукту, а саме: амортизаційних відрахувань на основний капітал, непрямих податків на бізнес, доходів за працю найма- них робітників та власників позикового капіталу, при- бутку підприємницького сектора тощо. Для рядків і колонок міжгалузевої балансової моде- лі Леонтьєва [15] мають місце такі тотожності: ПОРОХНЯ В. М., ПИВОВАРОВ М. Г. 1332012/№1 Загальний кінцевий попит на продукцію всіх галузей = = Загальна додана вартість, що отримується всіма галузями. (6) Випуск продукції галуззю = Витрати галузі. (7) Таким чином, матриця міжгалузевого балансу має вигляд, як показано в табл. 1. Тут X ij (при i, j = 1, 2, … n) — обсяг продукції i-ї галузі, що витрачається на виробництво ###### одиниць про- дукції j-ї галузі; X j (при i = 1, 2, … n) — кінцевий попит на продукцію і-ї галузі, що складається з особистих споживчих витрат населення C i , валових приватних внутрішніх інвес- тицій Ig i , державних видатків G i та обсягу чистого експорту Xn; X i (при i = 1, 2, … n) — валовий випуск продукції i-ою галуззю, що витрачається на задоволення проміжного та кінцевого попиту; V j (при j = 1, 2, … n) — додана вартість j-ї галузі, що складається з амортизаційних відрахувань на основний капітал A j , непрямих податків на бізнес T j , доходів за працю найманих робітників W j та власників позикового капіталу R j , прибутку підприємницького сектора P j тощо. Таким чином, обсяг валового внутрішнього про- дукту з урахуванням позначень матриці міжгалузевого балансу можна отримати, як: = = ∑ 1 n i i ВВП F , де F i = C i + Ig i + G i + Xn i (8) = = ∑ 1 n j j ВВП V , де V j = A j + T j + W j + R j + P j (9) Відповідно, рядки та колонки матриці міжгалузе- вого балансу записуються у вигляді: = = +∑ 1 n i ij i j X X F , (10) = = +∑ 1 n j ij j i X X V , (11) Враховуючи тотожності (6) та (7) будемо мати: 1 1 n n ij i ij j j i X F X V = = + = +∑ ∑ (12) 1 1 n n i i i i F V = = =∑ ∑ (13) Подальше використання міжгалузевої балансової мо- делі Леонтьєва виходить з передумови про те, що структура проміжних витрат кожної галузі з часом залишається незмін- ною. Для того, щоб зафіксувати це положення, вводиться поняття коефіцієнтів прямих витрат, які розраховуються як: ij ij j X a X = , (14) де a ij (при i, j = 1, 2, … n) — коефіцієнт прямих витрат, що показує обсяг продукції i-ї галузі, необхідний для ви- робництва одиниці продукції j-ї галузі. Матриця коефіцієнтів прямих витрат має розмір- ність n × n і називається технологічною матрицею. З урахуванням формули (14) основне балансове рівняння (10) набуває вигляду: 1 n i ij j i j X a X F = = +∑ (при i = 1, 2, … n). (15) Щоб спростити вид цього вираження, перейдемо до його матричного подання: X = AX + F, (16) при 1 11 12 1 1 2 21 22 2 2 1 2 ... ... , , ... ... ... ... ... ... ... n n n n n nn n X a a a F X a a a F X A F X a a a F ⎡ ⎤ ⎡ ⎤ ⎡ ⎤ ⎢ ⎥ ⎢ ⎥ ⎢ ⎥ ⎢ ⎥ ⎢ ⎥ ⎢ ⎥= = = ⎢ ⎥ ⎢ ⎥ ⎢ ⎥ ⎢ ⎥ ⎢ ⎥ ⎢ ⎥ ⎣ ⎦ ⎣ ⎦ ⎣ ⎦ . Отримана формула (16) являє собою Леонтьєвську модель міжгалузевого балансу. За допомогою цієї моде- лі може вирішуватись актуальне завдання планування випуску продукції галузями на наступний період часу, найчастіше рік. При цьому, відповідний розрахунок ви- конується в такій послідовності [15]: Таблиця 1 Матриця міжгалузевої балансової моделі Леонтьєва Проміжний попит Кінцевий попит, F i В и п ус к п р о д у к ц ії г а л у зз ю , X i Га л у зь І Га л у зь І І … Га л у зь n С п о ж и в ч і в и т р а т и В н у т р іш н і н в е с т и ц ії Д е р ж а в н і в и д а т к и Ч и с т и й е к с п о р т Проміжні витрати Галузь І X 11 X 12 … X 1n С 1 Ig 1 G 1 Xn 1 Х 1 Галузь ІІ X 21 X 22 … X 2n С 2 Ig 2 G 2 Xn 2 Х 2 … … … … … … … … … … Галузь n X n1 X n2 … X nn С n Ig n G n Xn n Х n Додана вартість, V j Амортизаційні відрахування на основний капітал А 1 А 2 … А n Непрямі податки на бізнес Т 1 Т 2 … Т n Доходи за працю найманих робітників W 1 W 2 … W n Доходи власників позикового капіталу R 1 R 2 … R n Прибуток підприємницького сектора P 1 P 2 … P n Витрати галузі, X j Х 1 Х 2 … Х n X i ПОРОХНЯ В. М., ПИВОВАРОВ М. Г. 134 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 1. На основі даних звітного періоду, поданих у ви- гляді табл. 1, розраховується матриця коефіцієнтів пря- мих витрат A; 2. На основі статистичних даних про динаміку ва- лового внутрішнього продукту за останні звітні періоди виконується прогнозування елементів кінцевого попиту F на наступний, плановий період; 3. Виходячи з передумови про незмінність між- галузевих технологічних зв’язків, за допомогою моделі (16) визначається випуск продукції галузями X, що за- довольняє прогнозному кінцевому попиту F та проміж- ному споживанню AX. 4. На основі сценаріїв розвитку макроекономічної ситуації здійснюється моделювання кінцевого попиту з метою визначення потреб у розширенні виробничих по- тужностей галузей економіки. Третій етап передбачає знаходження вектора X на основі відомих значень матриць A та F, рівняння (16). Для цього можна використовувати матричний метод, сутність якого полягає в такому перетворенні: X = AX + F → X – AX = F → X (I – A) = = F → X= (I – A)-1F, (17) де I — одинична матриця розмірністю n × n , всі елемен- ти якої дорівнюють нулю, за винятком головної діагона- лі, елементи якої дорівнюють одиниці. Отже, виконавши над вказаними матрицями опе- рації обернення та множення, отримуємо необхідний результат. Моделювання кінцевого попиту з метою визначен- ня потреб у розширенні виробничих потужностей галу- зей економіки виконується з допомогою матриці коефі- цієнтів повних витрат: B = (I – A)-1, (18) де B — матриця повних витрат розмірністю n × n , еле- менти якої b ij означають повні витрати продукції і-ї га- лузі для виробництва одиниці продукції j-ї галузі. Тоді, виходячи з рівняння (17), випуск продукції га- лузями економіки буде становити: X = BF. (19) За умови різних сценаріїв розвитку подій, коли кін- цевий попит може змінюватись, відповідна зміна випус- ку продукції галузями має становити: Δ = ΔХ В F . (20) Таким чином, алгоритм сценарного моделювання частки малих підприємств у валовому внутрішньому продукті країни буде складатись з таких етапів: 1. Вважаючи, що галузева структура валового вну- трішнього продукту протягом планового періоду є більш- менш постійною, будемо рівномірно змінювати плано- вий обсяг кінцевого попиту на продукцію кожної галузі. 2. Використовуючи матрицю коефіцієнтів повних витрат моделі Леонтьєва, обчислюємо рівноважний об- сяг сукупного випуску продукції для кожної галузі, який задовольняє плановому обсягу кінцевого попиту та від- повідним проміжним витратам галузей економіки. 3. Використовуючи балансове співвідношення міжгалузевої моделі Леонтьєва та рівноважний обсяг су- купного випуску продукції, знайдений на другому етапі, обчислюємо обсяг доданої вартості, отриманої кожною галуззю економіки.; 4. Виходячи з того, що зміна доданої вартості за кожною галуззю відбувається за рахунок активізації ді- яльності малого бізнесу, обчислюємо його частку за га- лузями та економікою в цілому. 5. Якщо отримана частка малих підприємств не збі- гається з цільовою, повертаємось до першого етапу. Таким чином, нами було розглянуто узагальнену модель Леонтьєва міжгалузевого балансу, яка на осно- ві прогнозного кінцевого попиту на продукцію галузей економіки, що становить валовий національний про- дукт країни, дає змогу визначити рівноважний випуск продукції з урахуванням того, що частина її на етапі ви- робництва буде використана в проміжному споживанні. Також увагу було приділено економіко-математичним методам вирішення цієї задачі, до яких увійшов матрич- ний метод. Для вирішення цього питання розроблені сценарії з оцінювання впливу малих підприємств на економіч- ний розвиток країни на основі міжгалузевого балансу України за даними 2009 р., який подано в табл. 2. Як зазначалось вище, рядки цієї таблиці показують розподіл виробленої продукції за галузями економіки. Так, наприклад, сукупний обсяг продукції галузі сіль- ського, мисливського, лісового та рибного господарства дорівнює 188 796 млн грн. З нього обсяг кінцевого по- питу становив лише 103 408 млн грн, або 54,7 %. Весь інший обсяг виробленої продукції цієї галузі в обся- зі 85 388 млн грн, являє собою проміжне споживання, тобто був спожитий протягом звітного періоду іншими галузями в процесі їхньої життєдіяльності. Найбільшу частку проміжного споживання продукції галузі сіль- ського, мисливського, лісового та рибного господарства становили сама ця галузь (48 275 млн грн, або 25,6 % від сукупного випуску) та обробна промисловість (31 299 млн грн, або 16,6 % від сукупного випуску тощо). Ця структура проміжного споживання пояснюється, на- самперед, особливостями функціонування підприємств агропромислового комплексу, а саме продукція рослин- ництва є сировиною для розвитку тваринництва, або значна частина продукції рослинництва виступає як по- сівний матеріал на наступний рік. Як зазначалось вище, рядки цієї таблиці показують розподіл виробленої продукції за галузями економіки. Так, наприклад, сукупний обсяг продукції галузі сіль- ського, мисливського, лісового та рибного господарства дорівнює 188 796 млн грн. З нього обсяг кінцевого по- питу становив лише 103 408 млн грн, або 54,7 %. Весь інший обсяг виробленої продукції цієї галузі в обся- зі 85 388 млн грн, являє собою проміжне споживання, тобто був спожитий протягом звітного періоду іншими галузями в процесі їхньої життєдіяльності. Найбільшу частку проміжного споживання продукції галузі сіль- ського, мисливського, лісового та рибного господарства становили сама ця галузь (48275 млн грн, або 25,6 % від сукупного випуску) та обробна промисловість (31 299 млн грн, або 16,6 % від сукупного випуску тощо). Ця структура проміжного споживання пояснюється, на- самперед, особливостями функціонування підприємств агропромислового комплексу, а саме продукція рослин- ництва є сировиною для розвитку тваринництва, або ПОРОХНЯ В. М., ПИВОВАРОВ М. Г. 1352012/№1 значна частина продукції рослинництва виступає як по- сівний матеріал на наступний рік. Від’ємне значення кінцевого попиту для галузі до- бувної промисловості на суму 68 707 тис. грн. означає, що проміжне споживання перевищує сукупний випуск продукції на цю величину. Ця різниця компенсується за рахунок перевищення імпорту над експортом. Проводячи такий аналіз за кожною галуззю, мож- на підвести загальний підсумок за всією економікою. Отже, за даними 2009 р., сукупний обсяг виробленої продукції в Україні становив 2 311 627 млн грн., з них 936 181 млн грн. — це сукупний кінцевий попит, або величина валового внутрішнього продукту, а 1 375 446 млн. грн. — проміжне споживання. Як бачимо, част- ка проміжного споживання, з урахуванням існуючої структури технологічної багатоукладності становить більше як 59,5 %. Вивчення міжгалузевого балансу України за колон- ками дає змогу отримати уявлення про структуру обся- гів використаних ресурсів, необхідних для виробництва продукції кожної галузі [16; 17]. Так, наприклад, сукуп- ний обсяг продукції галузі сільського, мисливського, лісового та рибного господарства, як і за рядками, до- рівнює 188 796 млн. грн. З нього проміжне споживання становило 120 380 млн. грн., а додана вартість — 68 416 млн. грн. Тобто для того, щоб виробити сукупної про- дукції в обсязі 188 796 млн. грн, галузь сільського госпо- дарства в процесі свого функціонування спожила про- дукції інших галузей в обсязі 120 380 млн. грн. Різниця між зазначеними показниками є доданою вартістю, Таблиця 2 Міжгалузевий баланс за даними 2009 р., млн. грн. Економічні види діяльності Проміжне споживання В с ь о го к ін ц е в и й п о п и т В с ь о го с у к у п н и й в и п ус к п р о д у к ц ії С іл ь с ь к е , м и с л и в с ь к е , л іс о в е , р и б н е г о с п о д а р с т в о Д о б у в н а п р о м и с л о в іс т ь О б р о б н а п р о м и с л о в іс т ь В и р о б н и ц т в о т а р о зп о д іл е л е к т р о е н е р гі ї, га зу т а в о д и Б у д ів н и ц т в о О п т о в а і р о зд р іб н а т о р гі в л я Т р а н с п о р т і з в ’я зо к Ін ш і в и д и д ія л ь н о с т і В с ь о го П р о м іж н е сп о ж и в ан н я Сільське, мисливське, лісове, рибне господарство 48 275 214 31 299 17 56 1407 46 4074 85 388 103408 188796 Добувна про- мисловість 1893 6404 110 716 31 101 3460 778 10 904 2794 168 050 –68707 99343 Обробна про- мисловість 34 106 15836 276 789 10 665 42 012 17 334 34 665 41 533 472 940 457956 930896 Виробництво та розподіл електроенер- гії, газу та води 2225 7989 25595 6660 964 2606 7747 13838 67 624 25529 93153 Будівництво 35 106 229 164 527 92 279 3379 4811 76294 81105 Оптова і роздрібна торгівля 23 503 6884 192 437 128 866 7438 1645 6519 239 420 1112 240532 Транспорт і зв’язок 8066 12 868 46 374 1038 3666 21 850 19176 14 100 127 138 63842 190980 Інші види діяльності 2277 2694 25 912 4172 4552 57 825 11 402 101 240 210 074 276748 486822 Всього 120 380 52 995 709 351 53 945 56 103 109 330 85 864 187 478 1 375 446 936181 2311627 Д о д ан а в ар ті ст ь Оплата праці найманих працівників 14 324 26 927 81 504 21 592 14 458 46 516 48 622 193 425 447 368 – – Інші податки за винят- ком інших субсидій, пов’язаних з виробни- цтвом –241 –5077 547 –1704 407 3248 1140 14 862 13 182 – – Податки за винятком субсидій на продукти 2396 5672 79 667 7404 3474 1205 8066 17 861 125 745 – – Валовий прибуток 51 937 18 826 59 827 11 916 6663 80 233 47 288 73 198 349 888 – – Всього дода- ної вартості 68 416 46 348 221 545 39 208 25 002 131 202 105 116 299 344 936 181 – – Всього сукупний випуск продукції 18 8796 99 343 930 896 93 153 81 105 240 532 190 980 486 822 2 311 627 – – ПОРОХНЯ В. М., ПИВОВАРОВ М. Г. 136 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ елементами якої є: оплата праці найманих працівників; інші податки за винятком інших субсидій, пов’язаних з виробництвом; податки за винятком субсидій на про- дукти; валовий прибуток. Від’ємне значення за статтею інших податків в обсязі 241 млн грн означає державну допомогу галузі, що становить 0,4 % від загального об- сягу доданої вартості. Сукупний обсяг доданої вартості за всіма галузями становить величину валового внутрішнього продукту в обсязі 936 181 млн грн. Частка малих підприємств в ньо- му становить 16,7 %, або 156 551 млн грн. Уявлення про розподіл ВВП за суб’єктами виробництва, в розрізі кож- ної окремої галузі, можна отримати з табл. 3. Як бачимо з табл. 3, найбільша питома вага ма- лих підприємств спостерігається в галузі будівництва (33,5 %) та інших видах діяльності (26,3 %); наймен- ша — у виробництві та розподілі електроенергії, газу та води (лише 2,0 %) та добувної (4,6 %) і обробної (5,0 %) промисловості. За абсолютними показниками доданої вартості, що була створена малими підприємствами, лі- дирують галузі інших видів діяльності (82 320 млн. грн.) та оптової і роздрібної торгівлі (29 783 млн. грн.). Най- менший внесок у формування доданої вартості малими підприємствами спостерігався у виробництві та розпо- ділі електроенергії, газу та води (лише 784 млн. грн.), добувної промисловості (2132 млн. грн.). Отже, можна зробити висновок, що навіть ті галузі економіки Украї- ни, де частка малих підприємств є максимальною, зна- чно відстають за цим показником від розвинутих країн. Поставимо перед собою завдання з розробки сце- наріїв зі збільшення частки сукупного випуску продукції галузей економіки саме за рахунок малих підприємств до рівня високорозвинутих країн [18; 19]. Для цього ви- значимо, якими темпами має рівномірно зростати кін- цевий попит на продукцію галузей, тобто обсяг ВВП, щоб забезпечити збільшення частки малих підприємств у його обсязі до цільового рівня. З міжгалузевої моделі Леонтьєва відомо, що зміна кінцевого попиту впливає на обсяг проміжного споживання продукції кожної га- лузі, а отже, й на сукупний випуск продукції. При цьо- му будемо виходити з того, що додатковий сукупний випуск продукції компенсується за рахунок діяльності малих підприємств. Тому, вважаючи структуру техноло- гічної багатоукладності економіки України такою, що не змінюється протягом планового періоду, за даними табл. 3 розраховуємо матрицю коефіцієнтів прямих ви- трат А табл. 4. Елементи матриці коефіцієнтів прямих витрат, та- блиця 3, було розраховано як відношення відповідних проміжних витрат, таблиця 2, до сукупного обсягу про- дукції галузей, розташованих у підсумку колонок. Кожен з елементів прямих витрат вказує, який обсяг продукції і-ї галузі (за і-м рядком) споживається для виготовлення одиниці продукції j-ю галуззю (за j-ю колонкою). Зна- Таблиця 3 Розподіл ВВП за суб’єктами виробництва за даними 2009 р. Економічні види діяльності Частка малих підпри- ємств, % Додана вартість, млн грн Всього Малі підпри- ємства Інші підпри- ємства Сільське, мис- ливське, лісове, рибне господар- ство 16,6 68 416 11 357 57 059 Добувна про- мисловість 4,6 46 348 2132 44 216 Обробна про- мисловість 5,0 221 545 11 077 210 468 Виробництво та розподіл елек- троенергії, газу та води 2,0 39 208 784 38 424 Будівництво 33,5 25 002 8376 16626 Оптова і роздріб- на торгівля 22,7 131 202 29 783 101 419 Транспорт і зв’язок 10,2 105 116 10 722 94 394 Інші види ді- яльності 27,5 299 344 82 320 217 025 Всього ВВП 16,7 936 181 156 551 779 631 Таблиця 4 Матриця коефіцієнтів прямих витрат за даними 2009 року Економічні види діяльності С іл ь с ь к е , м и с л и в с ь к е , л іс о в е , р и б н е г о с п о д а р с т в о Д о б у в н а п р о м и с л о в іс т ь О б р о б н а п р о м и с л о в іс т ь В и р о б н и ц т в о т а р о зп о д іл е л е к т р о е н е р гі ї, га зу т а в о д и Б у д ів н и ц т в о О п т о в а і р о зд р іб н а т о р гі в л я Т р а н с п о р т і зв ’я зо к Ін ш і в и д и д ія л ь н о с т і Сільське, мисливське, лісове, рибне господарство 0,256 0,002 0,034 0,000 0,001 0,006 0,000 0,008 Добувна промисловість 0,010 0,064 0,119 0,334 0,043 0,003 0,057 0,006 Обробна промисловість 0,181 0,159 0,297 0,114 0,518 0,072 0,182 0,085 Виробництво та розподіл електроенер- гії, газу та води 0,012 0,080 0,027 0,071 0,012 0,011 0,041 0,028 Будівництво 0,000 0,001 0,000 0,002 0,006 0,000 0,001 0,007 Оптова і роздрібна торгівля 0,124 0,069 0,207 0,001 0,011 0,031 0,009 0,013 Транспорт і зв’язок 0,043 0,130 0,050 0,011 0,045 0,091 0,100 0,029 Інші види діяльності 0,012 0,027 0,028 0,045 0,056 0,240 0,060 0,208 ПОРОХНЯ В. М., ПИВОВАРОВ М. Г. 1372012/№1 чення коефіцієнта прямих витрат, що дорівнює нулю, означає, що j-та галузь у процесі свого функціонування не використовує продукцію і-ї галузі тощо. Наприклад, подібна ситуація склалась у галузі транспорту та зв’язку, яка майже не споживає продукції галузі сільського, мис- ливського, лісового та рибного господарства. Матричний метод визначення рівноважного сукуп- ного випуску продукції в міжгалузевій моделі Леонтьєва передбачає на основі коефіцієнтів прямих витрат розра- хунок коефіцієнтів повних витрат B = (I – A)-1, значення яких наведені в табл. 5. У свою чергу, коефіцієнти повних витрат (В) дають змогу визначити рівноважний обсяг сукупного випуску продукції для кожної галузі (Х), враховуючи плановий обсяг кінцевого попиту (F), тобто X = B × F. Отже, маємо всі необхідні вхідні дані для розробки сценаріїв зі збіль- шення частки малих підприємств у валовому внутріш- ньому продукті країни. Таким чином, алгоритм сценар- ного моделювання буде складатись з таких етапів: 1. Вважаючи, що галузева структура валового вну- трішнього продукту протягом планового періоду є більш-менш постійною, будемо рівномірно змінювати Таблиця 5 Матриця коефіцієнтів повних витрат за даними 2009 року Економічні види діяльності С іл ь с ь к е , м и с л и в с ь к е , л іс о в е , р и б н е го с п о д а р с т в о Д о б у в н а п р о м и с л о в іс т ь О б р о б н а п р о м и с л о в іс т ь В и р о б н и ц т в о т а р о зп о д іл е л е к т р о - е н е р гі ї, га зу т а в о д и Б у д ів н и ц т в о О п т о в а і р о зд р іб н а т о р гі в л я Т р а н с п о р т і зв ’я зо к Ін ш і в и д и д ія л ь н о с т і Сільське, мисливське, лісове, рибне господарство 1,369 0,024 0,080 0,020 0,046 0,023 0,021 0,025 Добувна промисловість 0,104 1,179 0,253 0,460 0,199 0,058 0,152 0,062 Обробна промисловість 0,469 0,386 1,626 0,357 0,902 0,221 0,387 0,222 Виробництво та розподіл електроенер- гії, газу та води 0,054 0,129 0,089 1,138 0,073 0,042 0,082 0,056 Будівництво 0,002 0,003 0,003 0,004 1,009 0,003 0,003 0,009 Оптова і роздрібна торгівля 0,287 0,174 0,380 0,116 0,228 1,092 0,109 0,074 Транспорт і зв’язок 0,140 0,216 0,176 0,117 0,162 0,144 1,173 0,073 Інші види діяльності 0,142 0,131 0,201 0,137 0,196 0,355 0,145 1,305 плановий обсяг кінцевого попиту на продукцію кожної галузі. Тобто темп зростання кінцевого попиту для кож- ної галузі будемо вважати однаковим. 2. Відповідно до міжгалузевої моделі Леонтьєва, використовуючи матрицю коефіцієнтів повних витрат, обчислюємо рівноважний обсяг сукупного випуску про- дукції для кожної галузі, який задовольняє змінений обсяг кінцевого попиту та відповідні проміжні витрати галузей економіки. 3. Використовуючи балансове співвідношення міжгалузевої моделі Леонтьєва та знаючи рівноважний обсяг сукупного випуску продукції, знайдений на дру- гому етапі, обчислюємо обсяг доданої вартості, яку буде отримувати кожна галузь економіки. 4. Виходячи з того, що зміна доданої вартості за кожною галуззю відбувається за рахунок активізації ді- яльності малого бізнесу, обчислюємо його частку за га- лузями та економікою в цілому. 5. Якщо отримана частка малих підприємств не збі- гається з цільовою, повертаємось до першого етапу. Станом на сьогодні, за даними статистичної звіт- ності, частка малих підприємств у валовому внутріш- ньому продукті становить 16,7 %. Оскільки аналіз сві- тового досвіду вказує на необхідність нарощування їх присутності до значно вищого рівня, а саме до 50 % і більше, розробимо за наведеною вище схемою три сце- нарії, які будуть передбачати: збільшення частки малого бізнесу у ВВП України на 10 % від існуючого рівня, тобто до 26,7 %; збільшення частки малого бізнесу у ВВП України у два рази від існуючого рівня, тобто до 33,4 %; збільшення частки малого бізнесу у ВВП України до рівня високорозвинутих країн з ринковою економі- кою, тобто до 50,0 % тощо. Сценарій перший. Збільшення частки малого біз- несу у ВВП країни до рівня 26,7 %. Результатом реалі- зації першого сценарію є вихідні дані, що наведені в табл. 6. Сукупна додана вартість за економікою, а отже, й валовий внутрішній продукт у цьому випадку зростає з 936 181 млн. грн. до 1 061 630 млн. грн. завдяки зрос- тання кінцевого попиту на продукцію кожної галузі на 13,4 %. При цьому за рахунок малих підприємств ВВП країни збільшується до рівня 283 496 млн. грн., що ста- новить 26,7 % від його загального обсягу. В абсолютно- му значенні приріст валового внутрішнього продукту за рахунок малого бізнесу показаний на рис. 1. Дані рис. 1 було отримано в результаті порівняння таблиць 6 та 3. Як бачимо, переважне зростання доданої вартості в абсолютному вираженні має відбуватись за рахунок інших видів діяльності, обробної промисловос- ті, оптової і роздрібної торгівлі тощо. Сценарій другий. Збільшення частки малого бізне- су у ВВП країни до рівня 33,4 %. Результатом реаліза- ції другого сценарію є вихідні дані, що наведені нижче (табл. 7). Як бачимо з табл.7, сукупна додана вартість за еко- номікою країни у другому випадку зростає з 936 181 млн грн до 1 168 354 млн грн завдяки збільшення кінцевого попиту на продукцію кожної галузі на 24,8 %. При цьо- му за рахунок малих підприємств ВВП країни збільшу- ється до рівня 390 220 млн грн, що складає 33,4 % від ПОРОХНЯ В. М., ПИВОВАРОВ М. Г. 138 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ зі збільшенням темпів зростання кінцевого попиту на продукцію кожної галузі, частка малих підприємств також зростає; зі збільшенням темпів зростання кінцевого попиту на продукцію кожної галузі, граничний приріст частки малих підприємств має тенденцію до зменшення. Це означає, що чим меншою спочатку є частка малих підприємств у ВВП країни, тим швидше її можна збільши- ти у випадку економічного зростання, якщо створювати малому бізнесу відповідні сприятливі умови. І навпаки, якщо початкова частка малого бізнесу є значною, тим важче забезпечити її подальше зростання тощо. Розроблені вище сценарії передбачали зростання з однаковими темпами кінцевого попиту на продукцію Таблиця 6 Розподіл ВВП за суб’єктами виробництва за першим сценарієм Економічні види діяльності Частка малих підпри- ємств, % Додана вартість, млн грн Всього Малі підпри- ємства Інші підпри- ємства Сільське, мис- ливське, лісове, рибне господар- ство 26,5 77 584 20 525 57 059 Добувна про- мисловість 15,9 52 559 8343 44 216 Обробна про- мисловість 16,2 251 232 40 764 210 468 Виробництво та розподіл елек- троенергії, газу та води 13,6 44 462 6038 38 424 Будівництво 41,4 28 352 11 726 16 626 Оптова і роз- дрібна торгівля 31,8 148 783 47 364 101 419 Транспорт і зв’язок 20,8 119 202 24 807 94 394 Інші види ді- яльності 36,5 339 456 123 929 215 528 Всього ВВП 26,7 1 061 630 283 496 778 134 Рис. 1. Абсолютний приріст ВВП за рахунок малих підприємств для підвищення їх частки до 26,3 % Таблиця 7 Розподіл ВВП за суб’єктами виробництва за другим сценарієм Економічні види діяльності Частка малих підпри- ємств, % Додана вартість, млн грн Всього Малі підпри- ємства Інші підпри- ємства Сільське, мис- ливське, лісове, рибне господар- ство 32,4 85 383 28 324 57 059 Добувна про- мисловість 23,6 57 842 13 626 44 216 Обробна про- мисловість 23,9 276 488 66 020 210 468 Виробництво та розподіл елек- троенергії, газу та води 21,5 48 932 10 508 38 424 Будівництво 46,7 31 202 14 576 16 626 Оптова і роз- дрібна торгівля 38,1 163 740 62 321 101 419 Транспорт і зв’язок 28,0 131 185 36 791 94 394 Інші види ді- яльності 42,3 373 582 158 054 215 528 Всього ВВП 33,4 1 168 354 390 220 778 134 його загального обсягу, тобто в два рази перевищує по- казник звітного періоду. Сценарій третій. Збільшення частки малого бізнесу у ВВП країни до рівня 50,0 %. За результатами реалізації третього сценарію отримуємо дані, що наведені в табл. 8. Отже, для того, щоб мати можливість збільшити частку малих підприємств у валовому внутрішньому продукті країни, сукупна додана вартість має зрости з 936 181 млн грн до 1 556 869 млн грн. При цьому кін- цевий попит на продукцію кожної галузі збільшується на 66,3 %. У такому випадку частка малих підприємств у ВВП буде становити 50,0 %. За результатами розроблених сценаріїв було по- будовано залежність між темпами зростання кінцевого попиту галузей та часткою малих підприємств, що зо- бражена на рис.2. Зліва направо по горизонтальній осі (рис. 2) пунк- тирними лініями позначено, відповідно, результати першого, другого та третього сценарію. Як бачимо, між досліджуваними показниками існує пряма залежність зі спадною граничною віддачею, тобто: Таблиця 8 Розподіл ВВП за суб’єктами виробництва за третім сценарієм Економічні види діяльності Частка малих підпри- ємств, % Додана вартість, млн грн Всього Малі підпри- ємства Інші підпри- ємства Сільське, мис- ливське, лісове, рибне господар- ство 49,8 113 776 56 717 57 059 Добувна про- мисловість 42,6 77 077 32 861 44216 Обробна про- мисловість 42,9 368 429 157 962 210 468 Виробництво та розподіл елек- троенергії, газу та води 41,1 65 203 26 779 38 424 Будівництво 60,0 41 578 24 952 16 626 Оптова і роз- дрібна торгівля 53,5 218 189 116 770 101 419 Транспорт і зв’язок 46,0 174 808 80 414 94 394 Інші види ді- яльності 56,7 497 810 282 282 215 528 Всього ВВП 50,0 1 556 869 778 735 778 134 ПОРОХНЯ В. М., ПИВОВАРОВ М. Г. 1392012/№1 Рис. 2. Динаміка частки малих підприємств при зростанні ВВП галузей. Проте оскільки початкова галузева структура ВВП не є рівномірною, а також частка малих підпри- ємств для кожної галузі варіює від 2,0 % до 33,5 %, ви- никає питання, у яких галузях економіки доцільно сти- мулювати кінцевий попит для того, щоб частка малих підприємств зростала більш швидкими темпами. Ре- акцію результативного показника на зміну факторного можна вимірювати за допомогою відповідних коефіці- єнтів еластичності (табл. 9). ки вважається, що додатковий приріст валового вну- трішнього продукту створюється лише за рахунок малого бізнесу. Водночас уся інша економіка залиша- ється статичною. Проте в реальних умовах ринкової економіки до- датковий ВВП отримується не тільки за рахунок малого бізнесу. Тому траєкторія, що позначена на рис.2, показує максимально можливу динаміку частки малого бізнесу у валовому внутрішньому продукті України. Реальна ж траєкторія може проходити нижче за вказаний рівень, її положення буде залежати від умов, створених державою для розвитку малого бізнесу. Визначимо, яким чином макроекономічна ситу- ація, що склалась в Україні впродовж 2008–2010 рр. узгоджується з попередніми розрахунками. Для цього звернемось до статистичних даних. Валовий внутрішній продукт протягом 2008 р. становив 948 056 млрд. грн., а протягом 2009 р. — 936 181 млрд. грн. за діючими на кожний період часу цінами. Тобто номінальне скоро- чення ВВП становило 1,25 %. При цьому індекс спо- живчих цін у 2009 р. дорівнював 1,123. Отже, реальне скорочення ВВП є значно більшим, обчислимо його об- сяг. Для цього спочатку визначаємо обсяг ВВП у 2009 р. за цінами 2008 р.: 936 181 / 1,123 = 83 3642,9 млрд. грн. Порівняємо отриманий показник з ВВП за попередній період: 833 642,9 / 948 056 = 0,879. Таким чином, реальне скорочення ВВП у 2009 р. становило 12,1 %. Однак про- тягом 2010 р. Україна виробила валового внутрішнього продукту на суму 1094 607 млрд. грн. Враховуючи, що індекс споживчих цін протягом 2010 р. становив 1,091, реальний ВВП у цінах 2009 р. набуває обсягу: 1 094 607 / 1,091 = 1 003 306,1 млрд. грн. Отже, реальне зростання ВВП у 2010 р. становило: 1 003 306,1 / 936 181 = 1,072, або 7,2 %. Як бачимо, сценарії зростання, які було розглянуто вище, у реальній макроекономічній ситуації іноді зали- шаються нереалізованими. Отже, перед нами постає за- вдання з визначення, яким чином буде реагувати частка малих підприємств на можливе скорочення валового внутрішнього продукту. Як відомо, ВВП може зменшувати свій обсяг як за рахунок скорочення випуску продукції малим, так і ве- ликим бізнесом. У цьому випадку, як і в попередньому, будемо виходити з найоптимістичнішої для малого біз- несу ситуації, а саме: скорочення ВВП відбувається за рахунок лише великого бізнесу. Водночас малий бізнес зберігає обсяги свого кінцевого продукту, збільшуючи свою частку у ВВП. Методика розробки відповідних сценаріїв за допомогою міжгалузевої моделі Леонтьєва, повністю збігається з попередньою. Зважаючи на те, що реальне скорочення ВВП протягом 2008–2009 рр. ста- новило 12,1 %, будемо розглядати три можливі ситуації: скорочення ВВП країни внаслідок економічної кризи на 10 %, 20 % та 30 %. Сценарій четвертий. Скорочення ВВП країни на 10 % від рівня 2009 р. За результатами реалізації четвертого сценарію отримуємо дані, що наведені в табл. 10. Таким чином, якщо обсяг ВВП буде скорочуватись на 10 % за рахунок середнього та великого бізнесу, то частка малих підприємств в його обсязі за економікою в цілому не перевищить рівня 18,7 %. Порівнюючи вка- Таблиця 9 Коефіцієнти еластичності частки малих підприємств Економічні види діяльності Коефіцієнт еластичності частки малих підприємств від темпів зростання кінцево- го попиту галузей, % Сільське, мисливське, лісове, рибне господарство 0,498 Добувна промисловість –0,382 Обробна промисловість 2,481 Виробництво та розподіл електроенергії, газу та води 0,100 Будівництво 0,621 Оптова і роздрібна торгівля 0,094 Транспорт і зв’язок 0,274 Інші види діяльності 1,257 При розрахунку коефіцієнтів еластичності нами була застосована та сама послідовність етапів, яка вико- ристовувалась для розробки попередніх сценаріїв. Від- мінність полягала в тому, що в даному випадку кінцевий попит збільшувався для кожної галузі по черзі, а не од- ночасно для всіх. За результатами обчислень, поданих у табл. 9, можна зробити висновки про те, що найбільш суттєво на частку малих підприємств може вплинути зростан- ня кінцевого попиту на обробну промисловість. Так, зростання кінцевого попиту на 1 % в даному випад- ку призводить до зростання частки малого бізнесу в масштабах всієї економіки на 2,481 %. Інші види ді- яльності є другим за рівнем впливу напрямом, стиму- лювання якого буде сприяти зростанню частки мало- го бізнесу. Ще раз необхідно підкреслити, що результати моделювання, подані на рис. 2, передбачають якнай- швидше зростання частки малих підприємств, оскіль- ПОРОХНЯ В. М., ПИВОВАРОВ М. Г. 140 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ зану величину з існуючою часткою малих підприємств, яка становить 16,3 %, можна стверджувати, що за умов стимулювання малого бізнесу, навіть на етапі еконо- мічного спаду, маємо можливість підвищувати рівень його присутності у формуванні доданої вартості країни. Можливий додатковий приріст від існуючого рівня ста- новить 2,4 %. Сценарій п’ятий. Скорочення ВВП країни на 20 % від рівня 2009 р. За результатами реалізації п’ятого сценарію отримуємо дані, що наведені в табл. 11. Отже, якщо обсяг ВВП буде скорочуватись на 20 % за рахунок середнього та великого бізнесу, то частка ма- лих підприємств в його обсязі за економікою в цілому не перевищить рівня 21,1 %. Тобто можливий додатковий приріст цільового показника від існуючого рівня стано- вить 4,8 %. Сценарій шостий. Скорочення ВВП країни на 30 % від рівня 2009 р. За результатами реалізації п’ятого сце- нарію отримуємо дані, що наведені в табл. 12. Таблиця 10 Розподіл ВВП за суб’єктами виробництва за четвертим сценарієм Економічні види діяльності Частка малих підпри- ємств, % Додана вартість, млн грн Всього Малі підпри- ємства Інші підпри- ємства Сільське, мис- ливське, лісове, рибне госпо- дарство 18,4 61 574 11 357 50 217 Добувна про- мисловість 5,1 41 713 2132 39 581 Обробна про- мисловість 5,6 199 391 11 077 188 313 Виробництво та розподіл електроенергії, газу та води 2,2 35 287 784 34 503 Будівництво 37,2 22 502 8376 14 126 Оптова і роз- дрібна торгівля 25,2 118 082 29 783 88 299 Транспорт і зв’язок 11,3 94 604 10 722 83 883 Інші види ді- яльності 31,1 269 410 83 816 185 593 Всього ВВП 18,7 842 563 158 047 684 516 Таблиця 11 Розподіл ВВП за суб’єктами виробництва за п’ятим сценарієм Економічні види діяль- ності Частка малих підпри- ємств, % Додана вартість, млн грн Всього Малі підпри- ємства Інші під- приємства Сільське, мисливське, лісове, рибне господарство 20,8 54 732,8 11 357,1 43 375,744 Добувна про- мисловість 5,8 37 078,4 2132,01 34 946,392 Обробна про- мисловість 6,3 177 236 11 077,3 16 6158,75 Виробництво та розподіл електроенергії, газу та води 2,5 31 366,4 784,16 30 582,24 Будівництво 41,9 20 001,6 8375,67 11 625,93 Оптова і роз- дрібна торгівля 28,4 104 962 29 782,9 75 178,746 Транспорт і зв’язок 12,8 84 092,8 10 721,8 73 370,968 Інші види ді- яльності 35,0 239 475 83 816,4 155 659,03 Всього ВВП 21,1 748 945 158 047 590 897,8 Таблиця 12 Розподіл ВВП за суб’єктами виробництва за шостим сценарієм Економічні види діяльності Частка малих підпри- ємств, % Додана вартість, млн грн Всього Малі підпри- ємства Інші підпри- ємства Сільське, мис- ливське, лісове, рибне госпо- дарство 23,7 47 891 11 357 36 534 Добувна про- мисловість 6,6 32 444 2132 30 312 Обробна про- мисловість 7,1 155 082 11 077 144 004 Виробництво та розподіл електроенергії, газу та води 2,9 27 446 784 26 661 Будівництво 47,9 17 501 8376 9126 Оптова і роз- дрібна торгівля 32,4 91 841 29 783 62 059 Транспорт і зв’язок 14,6 73 581 10 722 62 859 Інші види ді- яльності 40,0 209 541 83 816 125 725 Всього ВВП 24,1 655 327 158 047 497 280 Як бачимо, якщо обсяг ВВП буде скорочуватись на 30 % за рахунок середнього та великого бізнесу, то частка малих підприємств в його обсязі за еконо- мікою в цілому не перевищить рівня 24,1 %. Таким чином, можливий додатковий приріст цільового по- казника від існуючого рівня становить 7,8 %. Таким чином, чим більшим є скорочення обсягу ВВП за рахунок середнього та великого бізнесу, тим вищим є потенційний рівень частки малих підприємств у ньому. Результати моделювання зі скорочення валового внутрішнього продукту та відповідної зміни частки ма- лих підприємств в його обсязі показано на рис. 3. Траєкторія рис. 2 є доповненням до рис. 3. Якщо на рис. 2 передбачались лише сценарії зростання ВВП, то рис. 3 демонструє зміну ВВП як у бік зростання, так і в бік зменшення. Ще раз звернемо увагу на те, що зображена динамі- ка частки малих підприємств передбачає: зростання ВВП за рахунок малого бізнесу; скорочення ВВП за рахунок великого бізнесу. І в першому, і в другому випадку буде спостеріга- тись зростання частки малих підприємств. Крива зобра- жує максимально можливий рівень, який не може бути перевищено. Згідно зі статистичними даними за 2010 р., реальний темп зростання ВВП становив 1,072, а частка малих підприємств у ВВП країни — 14,2 %. На рис. 3 вказані дані, позначені точкою А. Як бачимо, точка А знаходиться нижче за розраховану траєкторію, тобто зростання ВВП у 2010 р. відбувалось не лише за рахунок ПОРОХНЯ В. М., ПИВОВАРОВ М. Г. 1412012/№1 малих підприємств, але й за рахунок великого та серед- нього бізнесу. Висновки. Таким чином, проведене нами до- слідження дало змогу встановити взаємозв’язок між темпами зростання валового внутрішнього продук- ту та можливою часткою малого бізнесу в економіці країни. За результатами дослідження було розроблено відповідні сценарії, а також проведено оцінку чут- ливості цільового показника, яким виступала частка малих підприємств, до галузевих змін у кінцевому по- питі на продукцію. Розроблено концептуальну модель стратегії управління розвитку малого підприємництва як скла- дової національної економіки на основі використання національних розрахунків і економіко-математичної моделі В. Леонтьєва «витрати — випуск», яка дає змогу надати оцінку зростання ВВП країни залежно від тем- пів зростання кількості суб’єктів малого підприємни- цтва, що забезпечить збільшення обсягу виробництва продукції (послуг) та поліпшення макроекономічних показників країни. Література 1. Раєвнєва О. В. Індикативний підхід до оцін- ки інтеграційних можливос-тей України / О. В. Ра- євнєва // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Секція «Економіка». — 2004. — Вип. 69. — С. 40–43. 2. Нуреев Р. Теория развития: кейнсианские мо- дели становления рыночной экономики / Р. Нуре- ев // Вопросы экономики. — 2000. — № 4. — С. 157– 173. 3. Лузин Г. П. Патоэкономика, или общая тео- рия перемен, кризисных социально-экономических процессов и состояний / Г. П. Лузин, К. В. Пав- лов. — Мурманск : Областное книжное изд-во, 1999. — 589 с. 4. Порохня В. М. Моделювання багатомірних фінансово-господарських потоків : монографія / Рис. 3. Динаміка частки малих підприємств при зміні ВВП В. М. Порохня, Ю. О. Колісник. — Запоріжжя : ГУ «ЗІ- ДМУ», 2007. — 243 с. 5. Соскін О. Яку соціально-економічну модель ви- бирає Україна? / О. Соскін // Економічний часопис. — 1996. — № 2. — С. 6–9. 6. Порохня В. М. Моделювання багатомірних фі- нансово-господарських потоків: монографія / В. М. По- рохня, Ю. О. Колісник. — Запоріжжя : ГУ «ЗІДМУ», 2007. — 243 с. 7. Яценко Ю. П. Интегральные модели систем с управляемой памятью / Ю. П. Яценко. — К. : Наук. дум- ка, 1991. — 220 с. 8. Вітлінський В. В. Моделювання економіки: навч. посібник / В. В. Вітлінський. — К. : КНЕУ, 2003. — 407 с. 9. Меламед М. Методологічні проблеми обчис- лення та аналізу заощаджень домашніх господарств / М. Меламед // Вісник Національного банку України. — 2000. — № 2. — С. 15–18. 10. Меламед М. Методи і проблеми обчислення вало- вого внутрішнього продукту за категоріями доходу / М. Ме- ламед // Економіка України. — 1997. — № 2. — С. 40–51; № 3. — С. 33–47. 11. Бирський В. В. Моделювання людського потен- ціалу держави: монографія / В. В. Бирський, В. М. По- рохня. — Запоріжжя : КПУ, 2008. — 192 с. 12. Наказ Державного комітету статистики Украї- ни «Про затвердження Методики розрахунку валового внутрішнього продукту виробничим методом і за дохо- дами» від 06.11.2004 р. № 610. 13. Бурлай Т. В. Короткотермінові моделі прогноз- ного розрахунку реального ВВП / Т. В. Бурлай // Еконо- міка України. — 1999. — № 12. — С. 35–39. 14. Приходько К. Р. Статистичний аналіз горизон- тальної та вертикальної структури ВВП / К. Р. Приходь- ко // Вісник Житомирського державного технологічно- го університету. — 2005. — № 4 (34). — С. 158–165. 15. Модели межотраслевого баланса Леонтьєва [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http ://referat. yabotanik. ru/jekonomicheskaya. 16. Реверчук С. К. Малий і середній бізнес у зо- внішній торгівлі України: основи, механізми та перспек- тиви / С. К. Реверчук, П. Ю. Лазур, С. М. Карбовник; [за ред. д-ра екон. наук, проф. С. К. Реверчука]. — Л. : Тріада плюс, 2002. — 293 с. 17. Порохня В. М. Сценарне моделювання частки малих підприємств у валовому внутрішньому продук- ті країни / В. М. Порохня, М. Г. Пивоваров // Держа- ва та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. — 2011. — № 5. — С. 98–85103. 18. Корнійчук В. П. Методи прогнозування вало- вого внутрішнього продукту / В. П. Корнійчук // Фор- мування ринкових відносин в Україні: зб. наук. праць. / наук. ред. І. К. Бондар. — К., 2005. — Вип. 6 (49). — С. 14–17. ПОРОХНЯ В. М., ПИВОВАРОВ М. Г.

Стратегічне управління розвитку малого підприємництва як складової національної економіки

Institution

Ähnliche Einträge