Питання докорінного поліпшення використання трудового потенціалу України
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Дата: | 2012 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2012
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45038 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Питання докорінного поліпшення використання трудового потенціалу України / Л. Фільштейн // Вісник економічної науки України. — 2012. — № 2 (22). — С. 190-192. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860248927471665152 |
|---|---|
| author | Фільштейн, Л. |
| author_facet | Фільштейн, Л. |
| citation_txt | Питання докорінного поліпшення використання трудового потенціалу України / Л. Фільштейн // Вісник економічної науки України. — 2012. — № 2 (22). — С. 190-192. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник економічної науки України |
| first_indexed | 2025-12-07T18:40:34Z |
| format | Article |
| fulltext |
Л.М. ФІЛЬШТЕЙН
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
3
190
НАУКОВІ ПОВІДОМЛЕННЯ
Л. Фільштейн
академік АЕН України,
м. Кіровоград
ПИТАННЯ ДОКОРІННОГО ПОЛІПШЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВОГО
ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ
Україна як незалежна держава знаходиться на ета-
пі розвитку, коли потрібні значні зусилля щодо виходу
на необхідний рівень функціонування всіх сфер діяль-
ності суспільства.
Величезний трудовий внесок населення нашої дер-
жави вкрай потрібен для забезпечення прискореного роз-
витку, перш за все, сфери матеріального виробництва,
соціальної сфери, комплексу діяльності зі створення засад
всебічного соціально-економічного розвитку, благополуч-
чя, комфортності, добробуту всіх людей України.
Є величезна потреба у прискореному розвитку не-
матеріальної сфери діяльності: охорони здоров'я, осві-
ти, культури тощо.
Трудовий потенціал виступає головною продукти-
вною силою в створенні матеріальних цінностей – ма-
теріальних благ для існування людського суспільства.
Слід розрізняти два поняття: трудові ресурси та трудо-
вий потенціал.
В людському суспільстві трудові ресурси – це час-
тка населення країни, що володіє необхідними фізич-
ними, розумовими даними, здібностями й знаннями для
трудової діяльності.
Трудовий потенціал – це інтегрована оцінка кількіс-
них і якісних характеристик трудових ресурсів. Їх харак-
теризує виробнича спроможність, освіта, професійний
науково-творчий рівень, активність, продуктивність.
Чисельність трудових ресурсів країни характеризує
потенційну масу живої праці, на яку в даний час може
розраховувати суспільство. Потенційна можливість зна-
ходиться в реальній продуктивності трудових ресурсів.
Висока продуктивність дозволяє всебічно задовольняти
потреби країни в товарній масі, виробляти продукт зверху
потреби для міжнародного обміну результатами праці.
Потенційна можливість лише тоді буває низькою,
коли низька продуктивність і організація праці, недос-
коналі методи функціонування трудових ресурсів в су-
спільстві в цілому.
Про трудові ресурси говорять, що це основне багатс-
тво країни. Вони й є основною продуктивною силою.
Слід також розрізняти поняття: трудові ресурси за-
йняті та трудові ресурси незайняті – безробітні.
До трудових ресурсів зайнятих відносяться ті, хто
працюють за наймом на умовах повного та неповного
робочого дня. До них відносяться також роботодавці, що
забезпечують роботою себе самостійно, тобто підприємці,
служителі релігійних культів за класифікацією зайняті
економічною діяльністю.
Незалежно від форм організації суспільства, перед
ним постійно постає питання відтворення робочої сили
трудівників.
Відомо, що відтворення робочої сили буває простим
і розширеним. При простому відтворена робоча сила по-
повнюється за рахунок залучення до роботи додаткової
робочої сили. При розширеному відтворенні робочої сили
здійснюються заходи по підвищення рівня знань, навичок
до праці. Безумовно, за рахунок підвищення якості життя
працівників, побутових, соціальних, психофізичних умов
праці.
Відтворення робочої сили складається з таких скла-
дових, як відновлення, підтримка та збереження здібнос-
тей до праці, досягнення позитивних кількісних і якісних
змін цих елементів, та забезпечення всіх галузей економі-
ки робочою силою, в тому числі, машинобудівного ком-
плексу. Відновлення, підтримка та збереження здатності
до праці означає досягнення стану, за якого „власник ро-
бочої сили” може повторити і бути спроможним відтвори-
ти процес праці як в попередньому випадку. Це теоретич-
не посилання дуже потрібне сьогодні, коли формується
практично новий економічний потенціал українського
суспільства. Важливо пам’ятати про наукове поняття від-
творення робочої сили, яке полягає у тому, що її власник
має увіковічнювати себе шляхом розмноження, так що
робоча сила, яка діє і часом вибуває, має створювати без-
перервний процес заміни, розвитку й розширення.
Зменшення кількості зайнятих протягом останнього
часу пояснюється декількома чинниками:
– призупиненням діяльності окремих підприємств,
які поступово відшукують можливості відродження на
новій економічній основі;
– реструктуризацією всього економічного комплексу
держави внаслідок перебудови економічного комплексу,
який дістався в спадщину від великої держави, де струк-
тура виробництва формувалась в Україні як частка зага-
льнодержавного комплексу;
– відокремленням від великих підприємств малих
виробничих утворень, які не зайшли на певний час відо-
браження в державній статистиці;
– появою групи людей, які протягом тривалого часу
не зайняті в економічній сфері, тобто поява вперше на
теренах нашої держави т.зв. застійних безробітних.
До безробітних, згідно з Законом України “Про за-
йнятість населення”, відносяться працездатні громадяни,
які з незалежних від них причин не мають заробітку або
інших передбачених законодавством доходів. За даними
Державної служби статистики України чисельність еко-
номічно активного населення у 2011 році склала 22,05
млн. осіб, що становить 96,6 відсотків до 2000 р. З них
зайняте населення у віці 15-70 років становило 20,3 млн.
осіб, а безробітне – 1,7 млн. осіб, тобто зайняті та безробі-
тні розділились у пропорції 92,1 і 7,9 відсотка.
Серед загальної чисельності безробітних найбільшу
частку складають особи, які мають робітничі спеціальнос-
ті, особи без професій або такі, що займали місця, які не
потребують спеціальної підготовки.
Рівень зареєстрованого безробіття в останні роки по-
стійно зменшується. Одночасно збільшується попит на
трудові ресурси, причому на фахівців нових напрямів дія-
льності та фахівців з більш високою кваліфікацією.
З переходом до ринкової економіки, зі змінами в ста-
ні руху трудових ресурсів, виникла потреба в формуванні
Л. ФІЛЬШТЕЙН М. ШВАЙКА
2012/№2 191
так званого ринку праці. Нині формуються механізм
управління цим ринком. Відомо, що ринки в економіці
утворюються як ринок капіталу, ринок засобів виробниц-
тва, ринок праці – робочої сили. Ринки засобів виробницт-
ва та капіталу ведуть до додаткових пропозицій робочої
сили, що перевищують попит на неї. Ринок робочої сили в
Україні оцінювався в 1992 році в 0,6 млн. осіб, в 1998 році
– 0,7 млн. осіб, в 2000 – 1,2 млн. осіб, в 2005 році – 0,9
млн. осіб, у 2011 – 0,5 млн. осіб. При мінімальній оцінці
ринок робочої сили в ці роки становить 3-4 відсотки до
сукупної робочої сили, а максимальній – 12 відсотків. Се-
редня величина оцінюється як 7-12 відсотків.
За даними останніх років основні причини зростання
безробіття такі:
– звільнення в зв’язку з реструктуризацією виробни-
цтва та скороченням штату – 8,4 %;
– звільнення за власним бажанням - 28,4 %;
– невлаштовані після закінчення навчальних закладів
–17,5%.
Лише ці три чинника займають більш як дві третини
звільнених з робіт.
Подолання високого рівня безробіття розкриває до-
даткові можливості розширенні сфери використання тру-
дових ресурсів для збільшення валового внутрішнього
продукту, поліпшення обслуговування населення всіма
видами широкого комплексу послуг.
Збільшення рівня безробіття має й негативну сторо-
ну. Воно може привести до виникнення соціальних потря-
сінь. Це треба завжди пам’ятати.
Загальна маса безробітних умовно діляться на такі
категорії:
– особи, які втратили роботу внаслідок скорочення
виробництва, зміни його профілю або закриття підпри-
ємства;
– особи, які залишили попереднє місце роботи за
власним бажанням та не підшукали роботи по незалежних
від них обставинах;
– особи, що вперше вступають в ринок праці – мо-
лодь, випускники учбових закладів, раніше не працюючі
жінки та інші;
– особи, які знову повертаються на ринок праці після
довгої перерви (жінки, які займалися вихованням дітей,
після перерви із-за хвороби, по інших мотивах);
– особи, які повертаються з місць позбавлення волі.
Особливе місце в економічній системі України за-
ймає машинобудівний комплекс. Йому в сучасних умовах
приділяється недостатньо уваги. Між тим, цей комплекс
живить науково-технічний прогрес, полегшує працю всіх
категорій працівників, створює умови для формування
розвинутої науково технічної бази, виходу на передові
рубежі розвинутих економік світу.
Нині машинобудівна галузь в національній економіці
України займає значне місце. За кількістю підприємств в
промисловості питома вага складає більше як 27 відсотків.
Сюди входять підприємства по виробництву енергетично-
го та електротехнічного устаткування; приладів та засобів
автоматизації та обчислювальної техніки; металообробно-
го обладнання; устаткування для важкої, інших галузей
промисловості; виробництва сільськогосподарських ма-
шин та устаткування для тваринництва та кормо виробни-
цтва; автомобілів; транспортних засобів для залізниць;
шляхових, будівельних машин тощо.
В галузі машинобудування зайнято 31,2% промисло-
во-виробничого персоналу промисловості України.
В значній кількості підприємств спостерігаються
значні недоліки в організації, оплаті праці. Вимагає по-
ліпшення стан соціально-економічних, санітарно-
гігієнічних та психологічних умов праці.
Трудові ресурси машинобудівного комплексу доко-
рінно відрізняються від трудових ресурсів інших вироб-
ництв. Тому управління ними повинно це повністю вра-
ховувати.
Трудовий персонал машинобудівного підприємства
поділяється на промисловий і непромисловий.
Промисловий персонал складається з робітників –
робітників, інженерно-технічних працівників, службовців,
включаючи рахунково-конторський, молодший обслуго-
вуючий персонал, пожежно-охоронну службу підприємс-
тва.
Непромисловий персонал обслуговує промисловий і
себе в системі житлово-комунального, побутового, транс-
портного обслуговування тощо.
Робітники, з точки зору їх ролі в виробництві, поді-
ляються на основних та допоміжних. Як основні, так і
допоміжні, поділяються ще по професіях. Кожна професія
пов’язана з наявністю у працівника знань та навичок, не-
обхідних для виконання конкретних видів робіт. А в кож-
ному підрозділі (заготівельне, оброблювальне, збиральне
виробництво) налічують десятки і сотні вузьких професій
в ливарному, ковальсько-пресовому виробництвах, меха-
нічних підрозділах в залежності від класів (обробки дета-
лей в вазі – легке, середнє, важке машинобудування), кла-
сів, груп (одиничне, мілко серійне, середньо серійне, ма-
сове виробництво), в залежності від кількості одиниць
устаткування, розмірів цехів тощо. Окрім того, потрібні
трудові ресурси для обслуговування ремонтного, енерге-
тичного, транспортного, інструментального, складського
господарства.
Тобто мова йде про те, що машинобудівний ком-
плекс має самостійну, унікальну, всебічну комплексну
систему забезпечення трудовими ресурсами.
Цей комплекс утворює самостійну систему підбору,
підготовки, перепідготовки та використання трудових
ресурсів. Й одночасно підпорядковується (незалежно від
форми власності окремих підприємств) єдиному загаль-
нодержавному порядку управління людьми, який регла-
ментується загальнодержавним законодавством.
Держава в сучасних умовах є єдиним гарантом за-
безпечення реалізації громадянином права на працю.
Державні гарантії забезпечуються правовими, організа-
ційними та економічними заходами.
Правові заходи полягають у прийнятті законодавчих
актів, що регулюють зайнятість населення, порядок цього
процесу та компенсації при втраті роботи. Вони закріплені
в кодексі законів про працю України, законах про зайня-
тість населення, в нормативних положеннях про Фонд
соціального захисту інвалідів України, положеннях про
державне підприємство.
Закони передбачають створення державних служб
зайнятості, розробку державних, регіональних програм
зайнятості. Програми передбачають спектр заходів по
зміні структури робочих місць: забезпечення функціону-
вання гнучкої та якісної системи професійної підготовки
та перепідготовки кадрів, системи матеріальної компенса-
ції у зв’язку з утратою робочого місця, виплати допомоги
по безробіттю.
Економічні заходи включають податково-кредитне
регулювання чисельності робочих місць, у тому числі для
найменш конкурентоспроможних осіб, які відчувають
утруднення у пошуках роботи; системи матеріальної ком-
пенсації вивільненим з виробництв, виділення коштів на
створення додаткових робочих місць, організацію громад-
ських робіт, підготовку та перепідготовку кадрів.
Ринок робочої сили, що спрямований на економіза-
цію виробництва та зайнятості, повинен сприяти виділен-
ню у сфері обігу зайвих внутрішньовиробничих резервів
робочої сили, перерозподіляти цю робочу силу органам по
праці. Значна роль відводиться регіональним центрам по
працевлаштування населення, біржам праці, іншим під-
розділам.
Л. ФІЛЬШТЕЙН
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
3
192
Нині особливо велика роль покладається на науку,
яка розкриває закони і виробляє пропозиції щодо значної
перебудови механізму управління персоналом та економі-
ки праці. Без цих знань неможливо вирішити поставлені
вище питання.
Потрібні значні зусилля, що спрямовані на управлін-
ня процесами праці, починаючи з найнижчих щаблів
(сільського, міського) аж до органів управління державою.
І все це, як видно з досліджень науковців України і
практичних працівників, залежить від належного ставлен-
ня всього суспільства до проблем праці.
Зосередження на питаннях прикладної економіки
праці, організації управління нею на підприємствах маши-
нобудування, сучасних умовах діяльності посилює необ-
хідність акцентування уваги на дослідженні більш широ-
кого переліку питань соціально-трудових відносин в галузі
праці безпосередньо в сфері матеріального виробництва.
Безумовно, повинна бути віддана належна данина
таким питанням, як всебічне висвітлення питання сутності
в сучасних умовах функціонування економіки організації,
стимулювання, умов праці та забезпечення їх високих
кінцевих наслідків, усіх складових, від яких залежить зро-
стання матеріальних елементів достатку, поліпшення об-
слуговування населення та вирішення соціально-
економічних та всіх інших питань, пов’язаних з побутом
людей, які здатні до високої продуктивності праці.
Ми вважаємо, що основні теоретичні та практичні
питання економіки праці стосуються кожної працездатної
людини, незалежно від того, яку посаду вона займає або
яку роботу виконує.
Відомо з численних публікацій та багаторічної прак-
тики трудової діяльності, що саме праця створила людину
і лише вона збагачує суспільство і кожного його члена.
Особливістю сучасного підходу до вивчення про-
блем економіки праці є те, що особлива увага повинна
бути привернута до питань її організації, головним чином,
у матеріальній сфері виробництва. Детально та ретельно
повинні досліджуватись вимоги до високого рівня раціо-
нальної організації та збагачення змісту праці, підвищення
рівня зацікавленості працівників у її наслідках, комфорт-
ності та впорядкування питань раціонального поєднання
режимів праці та відпочинку.
Безумовно, додаткових зусиль вимагає вивчення
причин нестачі робочих місць, чинників міграції з трудо-
вих причин в різні країни та розробка пропозицій щодо
повернення українських працівників на свою рідну бать-
ківщину, відкриття нових напрямів виробництв товарів
виробничого призначення та споживчих товарів, послуг
для населення, інших видів діяльності.
Ще раз наголосимо, необхідна особлива увага про-
блемам праці в галузі. Праці, яка є живлячою силою роз-
витку людства, здавен до сьогодення. Особливу увагу слід
приділити, перш за все, ролі і місцю машинобудівного
комплексу в розвитку національної економіки, предмету і
методу економіки, організації праці, трудовому потенціа-
лу, продукту і продуктивності праці, питанням нормуван-
ня, умов, оплати, планування та прогнозування праці.
Окремого розгляду вимагають блоки питань: законо-
давчого вирішення проблем праці в Україні, визначення
права власності, права людини найманої праці, доходи, їх
розподіл та використання; проблеми трудових ресурсів, їх
кількісної потреби, згідно з оптимальною структурою на-
ціональної економіки, пропорцій виробництва та спожи-
вання; виробничої і невиробничої сфер, транспорту, побу-
ту, обслуговування; співвідношення між керівним і виро-
бничим складом працівників, фахівцями й технічними
виконавцями; комплекс питань по підвищенню ефектив-
ності функціонування трудового потенціалу; організації,
продуктивності, прогресивних форм праці; поліпшення
технічного нормування, використання робочого часу; сис-
тем мотивації високопродуктивної праці; оплати, стиму-
лювання, формування фондів оплати та їх використання,
своєчасної оплати. Сучасного підходу вимагає вивчення
проблем соціології, психології, умов праці, санітарії, гігіє-
ни, режимів праці та відпочинку.
Узагальнюючи сказане вище, наголосимо, що нині
стає необхідним розробити економічні критерії вимірю-
вання рівня ефективності використання трудового потен-
ціалу на підприємствах незалежно від форм їх власності.
Безумовно, кожне підприємство має свої особливості, різ-
ні обсяги та структуру основного, обігового та трудового
потенціалу. Тому, як нам здається, перш за все потрібні
критерії росту, приросту, збереження, посилення, а в ці-
лому, економії праці на досягнення високих загальних
економічних результатів.
М. Швайка
академік АЕН України
м. Київ
ПРИЧИНИ НЕВДАЧ УКРАЇНСЬКИХ ЕКОНОМІЧНИХ РЕФОРМ
Здавалося Україна через двадцять років незалежності
мала б стати демократичною, економічно могутньою,
українською державою. Так мріялось, але сталось інакше.
Нині наша держава перебуває під тиском руйнівних сил і
зсередини, і зовні. Але навіть ще сьогодні перший віце-
прем’єр-міністр Андрій Клюєв вважає, що Україна є най-
більш потенційним кандидатом на нове економічне диво
світового масштабу (Факты, 2011, 30 грудня, с.6).
В час розвалу СРСР Україні пророчили високий рі-
вень розвитку. Україна має значні природні ресурси,
недеградований, працьовитий народ, кваліфіковані кад-
ри, прекрасне географічне положення. Але цього не ста-
лося через велику кримінальну постперебудовчу рево-
люцію, в результаті якої люмпенізовані соціальні низи
прийшли у вищі ешелони влади і еліти і з’єдналися з
партноменклатурою.
Україна пограбована й розкрадена. При чому розкра-
дають Україну не торбинками з зібраними на полі колос-
ками для голодних дітей, а ешелонами , за допомогою пе-
рерахування мільярдних сум на рахунки в швейцарських
банках, чи в офшорах. Руйнується економічний, виробни-
чий, кадровий і інтелектуальний потенціал. Багатства
України розкрадають і розтягують по всьому світу. Мафіо-
зі, олігархи і казнокради мільярдні суми перераховують на
свої рахунки в швейцарських банках чи в офшорах (Кіпр).
Великі українські компанії, фабрики, торговельні
центри є власністю з не властивими для української мови
назвами і кіпрською пропискою. Представники і великі
друзі влади реєструють фірми на Кіпрі, а податки платимо
ми в Україні. Паразитичні верстви позбавляють народ
найелементарніших засобів існування, жорстоко його екс-
плуатують. Народ у незалежній Україні не став господарем
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-45038 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1729-7206 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:40:34Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Фільштейн, Л. 2013-06-07T16:24:19Z 2013-06-07T16:24:19Z 2012 Питання докорінного поліпшення використання трудового потенціалу України / Л. Фільштейн // Вісник економічної науки України. — 2012. — № 2 (22). — С. 190-192. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45038 uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові повідомлення Питання докорінного поліпшення використання трудового потенціалу України Article published earlier |
| spellingShingle | Питання докорінного поліпшення використання трудового потенціалу України Фільштейн, Л. Наукові повідомлення |
| title | Питання докорінного поліпшення використання трудового потенціалу України |
| title_full | Питання докорінного поліпшення використання трудового потенціалу України |
| title_fullStr | Питання докорінного поліпшення використання трудового потенціалу України |
| title_full_unstemmed | Питання докорінного поліпшення використання трудового потенціалу України |
| title_short | Питання докорінного поліпшення використання трудового потенціалу України |
| title_sort | питання докорінного поліпшення використання трудового потенціалу україни |
| topic | Наукові повідомлення |
| topic_facet | Наукові повідомлення |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45038 |
| work_keys_str_mv | AT fílʹšteinl pitannâdokorínnogopolípšennâvikoristannâtrudovogopotencíaluukraíni |