Фінансова складова організаційного механізму приватизаційних процесів.
Розглядаються окремі складові організаційного механізму приватизації. Аналізуються окремі етапи процесів роздержавлення власності в Україні та їх характерні особливості. Розглядається зв’язок між необхідністю фінансування державного бюджету на сучасному етапі розвитку економіки та змінами організаці...
Saved in:
| Published in: | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Date: | 2012 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2012
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45087 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Фінансова складова організаційного механізму приватизаційних процесів. / А. Бережна // Вісник економічної науки України. — 2012. — № 2 (22). — С. 15-20. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860238421513994240 |
|---|---|
| author | Бережна, А. |
| author_facet | Бережна, А. |
| citation_txt | Фінансова складова організаційного механізму приватизаційних процесів. / А. Бережна // Вісник економічної науки України. — 2012. — № 2 (22). — С. 15-20. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник економічної науки України |
| description | Розглядаються окремі складові організаційного механізму приватизації. Аналізуються окремі етапи процесів роздержавлення власності в Україні та їх характерні особливості. Розглядається зв’язок між необхідністю фінансування державного бюджету на сучасному етапі розвитку економіки та змінами організаційного механізму приватизаційних процесів. Доводиться наявність залежності між змінами державної політики у сфері фінансування дефіциту та державного боргу та коригуванням цілей приватизаційних процесів. Обґрунтовується, що за відсутності загальної стратегії приватизаційних процесів продаж державного майна стає інструментом вирішення урядом поточних фінансових потреб держави.
Рассматриваются отдельные составляющие организационного механизма приватизации. Анализируются отдельные этапы процессов разгосударствления собственности в Украине и их характерные особенности. Рассматривается связь между необходимостью финансирования государственного бюджета на современном этапе развития экономики и изменениями организационного механизма приватизационных процессов. Доказывается наличие зависимости между изменениями государственной политики в сфере финансирования дефицита и государственного долга и корректированием целей приватизационных процессов. Обосновывается, что при отсутствии общей стратегии приватизационных процессов продажа государственного имущества становится инструментом решения правительством поточных финансовых потребностей государства.
Separate components of the organizational mechanism 
privatization are considering. Separate stage processes privatization of property in Ukraine and their special features analyzing. The contact between necessity of financing of the state 
budget on the modern stage in economical development and 
changing in organizational mechanism privatization processes 
are considering. Availability of the dependence between 
changing in the state politic in financing deficit and state deft 
sphere and correcting goals of privatization processes. Substantiate, that in case of absence of the general strategy privatization processes selling off state property becomes an instrument for deciding of current financial requirements of the state.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:27:20Z |
| format | Article |
| fulltext |
Е. БЕЛИКОВА А. БЕРЕЖНА
2012/№2 15
доктора экономических наук / Т.В. Момот . – Харків:
Харківська національна академія міського господарства
МОН України, 2006. – 428 с.
9. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского пра-
ва / Г.Ф. Шершеневич. – По изданию 1907 г. – М. :
Фирма «СПАРК», 1995. – 556 с.
10. Башилов А. П. Неформальные товарищества и товари-
щества на паях / А. П. Башилов. // Журнал Министерст-
ва юстиции. – 1904. – № 4. – С. 54.
11. Тютрюмов И.М. Законы гражданские с разъяснениями
Правительствующего Сената и комментариями русских
юристов. Сост. И.М. Тютрюмов. Книга четвертая. Об
обязательствах по договорам. Отд.I Положения общие.
Издание 1900г., по прод. 1906 и 1908 годов (т.X, ч.1) /
И.М. Тютрюмов. [Электронный ресурс]. – Режим дос-
тупа : http://civil.consultant.ru/elib/books/33/page_1.html.
12. Каминка А.И. Акционерные компании. Юридическое
исследование. Т. 1. / А.И. Каминка. – Спб., 1902. – 152 с.
13. Степанов П. Корпорации в российском гражданском пра-
ве / П.В. Степанов // Законность. – 1999. – № 4. – С. 15-17.
14. Бандурин А.В. Деятельность корпораций / А.В. Банду-
рин. - М. : БУКВИЦА, 1999. - 600 с.
15. Тараш Л.И. Управление акционерной собственностью:
методологический подход: монография / Л.И. Тараш. –
Донецк : НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти,
2008. – 440 с.
16. Львов Ю.А. Основы экономики и организации бизнеса /
Ю.А. Львов. – СПб. : ГМП «ФОРМИКА», 1992. – 383 с.
17. Курс политической экономии : учебное пособие для экон.
вузов и фак. : в 2 т. Т.1 / под ред. Н.А. Цаголова. – 2-е изд.
перераб. и доп. – М. : «Экономика», 1970. – 760 с.
18. Бартлетт К., Гошал С., 1989 г. [Электронный ресурс]. –
Режим доступа : http://hrm.ru/db/hrm/Ghoshal_ Sumantra/
glossary.html; http://hrm.ru/db/hrm/96133AB91CD91
633C32576DA0041BB69/print.html. – Ведущий портал о
кадровом менеджменте.
19. Ярышев С.Н. Транснациональные компании в Едином
экономическом пространстве / С.Н. Ярышев // Евразий-
ский юридический журнал, 2010. – № 6 (25). – С. 12- 15.
20. Драчева Е.Л. Проблемы определения и классификации
интегрированных корпоративных структур /
Е.Л.Драчева, А.М. Либман // Менеджмент в России и за
рубежом. – 2001. – №4. – С. 37-53.
21. Тарасов И.Т. Акционерные компании. Общие понятия
и исторический очерк / И.Т. Тарасов // Сборник Госу-
дарственных Знаний, Т.VI., Тип. В. Безобразова и
Комп., 1878 г. – 81с.
22. Страхова Л. П. Корпоративные образования в современ-
ной экономике / Л.П. Страхова, А.Е. Бартенев // Менедж-
мент в России и за рубежом, 2000. - №6. [Электронный ре-
сурс]. – Режим доступа : http://www.cfin.ru/press/
management/ 2000-6/03. - Корпоративный менеджмент.
23. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия : пер. с англ.
/ И. Ансофф. – СПб. : Изд-во «Питер», 1999 – 416 с.
24. Макиавелли Н. Государь : пер. с итал. / Н. Макиавелли;
пер. с итал. К.А. Тананушко – Минск: ООО «Харвест»,
2004. – 703 с.
А. Бережна
академік АЕН України
м. Полтава
ФІНАНСОВА СКЛАДОВА ОРГАНІЗАЦІЙНОГО МЕХАНІЗМУ
ПРИВАТИЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ
Постановка проблеми. Приватизаційні процеси в
Україні мають яскраву історичну ретроспективу та, зако-
нодавчо визначену перспективу. На сьогодні, ми маємо
можливість визначити окремі етапи приватизаційних про-
цесів, оцінити результати попередніх етапів роздержав-
лення майна, виявити недоліки та їх причини, проаналізу-
вати результати приватизації, а саме дослідити зв’язок
приватизації та фінансування державного бюджету, ви-
значити основні напрямки приватизаційних процесів, які
відповідали б інтересам суспільства в цілому.
Аналіз досліджень та публікацій. Питанням тра-
нсформаційних процесів в економіці, що пов’язанні з
роздержавленням та приватизацією державної власнос-
ті присвячені праці українських науковців В. Гейця,
О. Вінника, О. Пасхавера, А. Педька, О. Рудченка,
М. Чечетова, Л. Федулової. Більшість авторів дослі-
джують питання управління державною власністю,
державних інтересів та державного регулювання в сис-
темі корпоративного управління. Теоретичні дослі-
дження фінансових відносин у державному секторі
економіки проводились О. Василиком, А. Мельником,
К. Павлюк, М. Савлуком. Фінансові аспекти прояву
організаційного механізму приватизаційних процесів та
їх зв'язок із проблемами фінансування бюджету дослі-
джені, на нашу думку недостатньо.
Невирішені проблеми. Досліджуючи проблеми ор-
ганізаційного механізму приватизації в Україні, безумо-
вно, стикаєшся з питаннями, які можливо згрупувати за
декількома напрямами. По-перше, генезис головної ме-
ти, цілей та завдань, що ставилися при роздержавленні та
ставляться в процесі приватизації, по-друге, методологія,
інструментарій та нормативно-правове забезпечення
приватизаційних процедур, по-третє, досягнення визна-
чених цілей, поставлених завдань та критерії ефективно-
сті, оцінка результативності процесів приватизації.
Загальні засади приватизаційних процесів визна-
чаються низкою спеціальних законодавчих, норматив-
них актів з питань приватизації, нормами законів Укра-
їни про Державний бюджет на відповідний рік, спеціа-
льного законодавства з питань землекористування. В
процесі практичної реалізації завдань приватизації
державної власності виникають питання невідповіднос-
ті між цілями та інструментами, що мають бути засто-
совані для їх досягнення, з поставленими задачами та
шляхами їх практичного вирішення, внаслідок чого
значно знижується ефективність самого процесу та не-
вілються його результати.
Мета. Обґрунтувати формування концептуально
програмного документу, що визначає мету та механізм
завершення процесу масової трансформації форми вла-
сності на державні об'єкти, визначає приватизацію не
інструментом вирішення урядом поточних фінансових
потреб держави, а одним із основних інструментів, які
можуть бути використані для відновлення в Україні
економічного зростання. Для цього розглянути окремі
складові організаційного механізму приватизації; етапи
роздержавлення власності, їх характерні особливості;
дослідити залежності між змінами державної політики
у сфері фінансування дефіциту, державного боргу та
коригуванням цілей приватизаційних процесів.
http://hrm.ru/db/hrm/Ghoshal_%20Sumantra/%20glossary.html
http://hrm.ru/db/hrm/Ghoshal_%20Sumantra/%20glossary.html
http://hrm.ru/db/hrm/96133AB91CD91%20633C32576DA0041BB69/print.html
http://hrm.ru/db/hrm/96133AB91CD91%20633C32576DA0041BB69/print.html
http://www.cfin.ru/press/%20management/%202000-6/03
http://www.cfin.ru/press/%20management/%202000-6/03
А. БЕРЕЖНА
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
16
Основний матеріал. Організаційний механізм ре-
формування відносин власності являє собою сукупність,
пов’язаних між собою законодавчими нормами, окремих
складових елементів, до яких можна віднести: інституці-
ональні структури, форми правових та економічних від-
носин реформування власності, моделі зв’язків між
суб’єктами правовідносин в процесі роздержавлення,
методологічні засади реформування власності та мето-
дики, порядки, регламенти окремих процесів, інструмен-
тарій процесу роздержавлення тощо 1 . Його форму-
вання та реформування відбувається в залежності від
суспільного попиту на трансформаційні процеси у сфері
відносин власності. Важливим, з точки зору даної теми, є
окреслення відповідних етапів приватизаційних процесів
в Україні та визначення напрямків використання коштів,
що надходили від приватизації державного майна. Вико-
ристовуючи задані критерії, приватизаційний процес
можливо поділити на декілька етапів:
– 1991 р. – формування загальної стратегії прива-
тизації в незалежній державі,
– 1992-1994 рр. - перший етап проведення рефор-
мування власності,
– 1995-1999 рр. – етап сертифікатної масової при-
ватизації, з окремим елементами грошової приватизації,
– з 2000 р. – етап грошової приватизації з індиві-
дуальним підходом до роздержавлення підприємств,
– з 2006 р. – етап грошової приватизації з акцентом
на питання ефективного управління державним секто-
ром економіки,
– з 2011 р.- етап завершення приватизації в якості
широкомасштабного соціально-економічного проекту
трансформації державної власності.
Найбільш значущим для приватизаційних процесів
в Україні, на нашу думку, є етап формування загальної
стратегії приватизації, саме він визначив напрямок век-
тору ринкових перетворень в країні. Першими кроками
з цього питання можливо визначити прийняття та зако-
нодавче визнання необхідності та неминучості прове-
дення поетапного роздержавлення та приватизації вла-
сності, що відображалося в Програмі надзвичайних за-
ходів щодо стабілізації економіки України та виводу її
із кризового стану 2 . Керуючись Декларацією про
державний суверенітет України та в інтересах захисту
власності громадян, до введення в дію Закону про роз-
державлення майна було встановлено мораторій на
будь-які зміни форм власності і власника державного
майна 3 . В прийнятій програмі заходів передбачалася
розробка та реалізація з другої половини 1991 р. респу-
бліканської програми роздержавлення та приватизації
власності. Як часто буває, з метою більш «ефективно-
го» проведення процесу роздержавлення власності фу-
нкції формування стратегії, розробки методології при-
ватизації були суміщені із функціями щодо безпосеред-
ньої організації приватизаційних процедур та закріпле-
ні за Фондом державного майна.
На момент початку приватизаційних реформувань
у суспільстві не були сформовані цілісні концепції мо-
дернізації суспільства, як соціально-економічного про-
цесу, відповідно не було чітких схем, алгоритмів при-
ватизації в межах загальної концепції. Теорія привати-
зації формувалася багатьма практиками, теоретиками і
політиками на основі різних інтересів, боротьби науко-
вих, теоретичних думок. Теорія приватизації відбива-
ла на той час та відбиває сьогодні загальний вектор
економічних та політичних інтересів в суспільстві.
Одночасно розроблялося декілька концепцій або підхо-
дів до приватизації в Україні, що мали різні пріоритети:
грошова приватизація, що була орієнтована на європей-
ській) варіант приватизації; безкоштовна приватизація,
що враховувала наші внутрішні особливості - відсут-
ність у населення фінансової можливості участі у гро-
шовій приватизації, а відповідно швидка масова прива-
тизація мала передбачати використання спеціальних
приватизаційних паперів; концепція приватизації (за-
проваджена), що в якості головної мети визначала мак-
симально швидке створення “критичної маси” недер-
жавної власності у виробничому секторі економіки, при
цьому, саме темпи та масштаби використовувалися як
критерії успіху приватизації.
Прийнята стратегія приватизації в Україні 4
стала компромісним результатом політичних, еко-
номічних та соціальних можливостей та уподобань,
які і були реалізовані в суспільстві. З метою забезпе-
чення технологічності механізмів приватизації та соці-
альної прийнятності процесів роздержавлення було
сформовано не один єдиний закон, а пакет спеціальних
приватизаційних нормативно-правових актів.
До 1997 р. надходження від приватизації не розг-
лядалися як значуще джерело покриття дефіциту дер-
жавного бюджету та фінансування державного боргу,
основним розрахунковим інструментом були привати-
заційні сертифікати. В першій редакції Закону України
«Про приватизацію майна державних підприємств» 5
головною метою проведення приватизації визначено
створення багатоукладної соціально орієнтованої еко-
номіки. Законом в редакції від 17.02.1997 р. визначено
пріоритетним не тільки підвищення ефективності виро-
бництва та мотивації до праці, а також залучення кош-
тів для структурної перебудови і розвитку економіки
України. Програма приватизації на 1997 р. передбачала
спрямування до державного бюджету 50% надходжень
від приватизації, на кредитування технічного пере-
озброєння підприємств 33,48% надходжень від прива-
тизації, а по об’єктах соціальної сфери 50% надходжень
мали отримувати балансоутримувачі відповідного май-
на 6 . Програма приватизації на 1998 р. - до державно-
го бюджету – 80%, на кредитування технічного пере-
озброєння підприємств – 10%, розвиток підприємницт-
ва – 5% 7, 8 . В 1999 р. - до державного бюджету 90%
коштів від приватизації, при цьому із запланованих 800
млн.грн. надходжень в дохідній частині бюджету вра-
ховувалися 675 млн.грн., а всі інші кошти спрямовува-
лися на погашення основної суми державного боргу. З
2000 р. 100% коштів від приватизації спрямовуються на
фінансування бюджету.
Державною програмою приватизації на 2000-2002
роки 9 , мета приватизації визначається як: по-перше,
створення умов для сприяння підвищенню ефективнос-
ті діяльності підприємств, по-друге, створення конку-
рентного середовища, а лише по-третє, забезпечення
надходження коштів від приватизації до Державного
бюджету. Для досягнення поставленої мети передбача-
ється застосування індивідуальних особливостей при
приватизації державних підприємств, інституту проми-
слового інвестора з відповідними повноваженнями,
правами та пільгами. Законом України «Про привати-
зацію державного майна» в редакції 2000-2010 рр. 5 ,
мета приватизації державного майна визначається як
підвищення соціально-економічної ефективності виро-
бництва та залучення коштів на структурну перебудову
економіки. З метою ефективного застосування способів
приватизації передбачається класифікація об’єктів при-
ватизації на шість груп (групи А-Ж). Одним з принци-
пів приватизації є – продаж об’єктів приватизації з ура-
хуванням індивідуальних особливостей виключно за
кошти. Згідно норм ст. 23 цього закону кошти одержані
від приватизації державного майна та інші надходжен-
ня пов’язані з приватизацією, зараховуються до держа-
А. БЕРЕЖНА
2012/№2 17
вного бюджету в повному обсязі, кошти отримані від
продажу земельних ділянок, що перебувають у держав-
ній власності, на яких розташовані об’єкти приватиза-
ції, зараховуються державними органами приватизації
до державного та місцевих бюджетів.
Практична реалізація процесу пошуку фінансових
ресурсів для фінансування дефіциту бюджету, пога-
шення державного боргу мала свої особливості, незва-
жаючи на чітке визначення джерел фінансування держ-
бюджету попереднім Бюджетним Кодексом, що був
чинним з 2001 р. по 2010 р. (джерелами фінансування
дефіциту бюджету мали бути виключно державні внут-
рішні й зовнішні запозичення та вільний залишок бю-
джетних коштів), фактично фінансування бюджету
здійснювалося і за рахунок коштів від приватизації
державного майна. Необхідно зазначити, що Бюджет-
ним Кодексом України 10 , який був прийнятий в
2010 р. нарешті офіційно визначено надходження від
приватизації державного майна в якості джерела фінан-
сування бюджету. Привертають увагу структурні зміни
джерел фінансування, що представлені на рис.1. Зага-
льна динаміка джерел фінансування бюджету свідчить
про зміну пріоритетів та інструментів, що застосовують-
ся Урядом протягом усіх років незалежності держави.
-300
-250
-200
-150
-100
-50
0
50
100
150
200
250
300
1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011
%
Зовнішні позики внутрішні позики
грошово-кредитна емісія НБУ надходження від приватизації державного майна
зміни обсягів депозитів, цінних паперів
Рис.1 Динаміка структури джерел фінансування бюджету, %
(за розрахунками автора)
Розглянемо сутність окремих джерел фінансуван-
ня бюджету. Державні запозичення не мають викорис-
товуватися для забезпечення фінансовими ресурсами
поточних видатків держави, за винятком випадків, коли
це необхідно для збереження загальної економічної
рівноваги та у керованих обсягах. У разі фінансування
дефіциту бюджету за рахунок внутрішніх запозичень
кількість товарів та послуг у національному господарс-
тві залишається незмінною. Наслідки такої заборгова-
ності залежать від економічної кон’юнктури, стану ри-
нку праці та ринку капіталу. В разі наявності у насе-
лення вільних коштів та незначного попиту на капітал з
боку приватного виробничого сектору збільшення дер-
жавних витрат, що фінансуються за рахунок розміщен-
ня внутрішніх позик, може бути чинником, який сприя-
тиме економічному розвитку країни. У разі викорис-
тання державних цінних паперів шляхом їх розміщення
серед населення, підприємств, фінансових установ у
розмірах, достатніх для покриття бюджетного дефіци-
ту, маємо ситуацію, коли збільшення державних витрат
відбувається за рахунок скорочення особистого спожи-
вання населення. Такий перерозподіл напрямків вико-
ристання валового продукту можливо розглядати як
менше небезпечний для економіки держави 11 .
Фінансування бюджетного дефіциту за рахунок
зовнішніх позик означає виникнення можливості здійс-
нення додаткових державних витрат без обмеження
поточного споживання і реальної інвестиційної діяль-
ності приватного сектора. З другого боку, повернення
та обслуговування боргу буде здійснюватися за рахунок
майбутнього виробництва. За умови кредитного фінан-
сування державних витрат відбувається перерозподіл у
часі фінансових витрат, частину з яких доведеться від-
шкодовувати наступним поколінням 11 .
Грошово–кредитна емісія мала місце як джерело
фінансування дефіциту бюджету у практиці бюджетно-
го планування та фінансування в нашій країни. Законо-
давча заборона використовувати емісійні кошти Націо-
нального банку України для погашення дефіциту Дер-
жавного бюджету передбачена ст. 15 Бюджетного ко-
дексу України. З прийняттям нового Бюджетного коде-
ксу змінилася структура джерел фінансування бюдже-
ту, а саме передбачена можливість використання кош-
тів від приватизації державного майна для фінансуван-
ня бюджету. Відповідно до викладеного вище можна
виділити окремі періоди практики фінансового плану-
вання та фінансування бюджету з урахуванням відпові-
дних характерних джерел фінансування бюджету:
– до 1997 року одним з основних джерел була
грошова-кредитна емісія НБУ;
– 1996-1997 роки – акцент переноситься на внутрішні
державні запозичення як джерело фінансування бюджету;
– 1998-1999 роки – поряд із залученням коштів від
розміщення облігацій внутрішньої державної позики
ширше запроваджуються зовнішні запозичення;
– у 2000 році лише за рахунок надходжень від при-
ватизації державного майна планувалося компенсувати
видатки (витрати) з погашення внутрішніх позик та
забезпечити фінансування бюджету;
– у 2002 році надходження від приватизації мали
стати єдиним джерелом погашення зобов’язань держа-
ви як внутрішніх так і зовнішніх (але невиконання пла-
А. БЕРЕЖНА
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
18
ну з приватизації призвело до необхідності фактичного
касового виконання бюджету з профіцитом та викорис-
тання відповідних коштів на погашення поточних бор-
гових зобов’язань держави);
– 2003-2005 роки є періодом, коли планові завдання
по надходженню коштів від приватизації виконуються та
перевиконуються, що дозволяє розглядати це джерело як
найбільш важливе для поточного фінансування бюджету
та створення залишків коштів на майбутнє;
– з 2006 року надходження від приватизації закла-
дається в планах як основне джерело, але невиконання
встановлених завдань призводить до необхідності по-
шуку нестандартних управлінських рішень в частині
фінансування бюджету,
– з 2009 року, за умови використання коштів від
приватизації в якості одного з реальних джерел фінан-
сування бюджету, акцент переноситься на формування
значного фінансового вхідного потоку від емісії та роз-
міщення облігацій внутрішньої державної позики й зо-
внішніх запозичень,
– з 2010 року за нормами кодексу надходження
коштів від приватизації державного майна визначається
як друге, після запозичень, джерело фінансування бю-
джету, а в структурі фінансування Державного бюдже-
ту зроблено акцент на формуванні фінансових потоків
від внутрішніх запозичень та приватизаційних надхо-
джень, 2011-2012 роки характеризуються політикою
розширення обсягів очікувань надходжень за внутріш-
німи запозиченнями, але кошти від приватизації скла-
дають майже 40% загального обсягу фінансування бю-
джету.
Надходження від приватизації державного майна
використовуються в різні періоди з різною інтенсивніс-
тю як інструмент для вирішення проблем фінансування
бюджету. Щорічно законами України про Державний
бюджет визначаються обсяги запланованих надходжень
від приватизації державного майна. При цьому надхо-
дження від приватизації державного майна зарахову-
ються як фінансування бюджету, тобто закладаються
пряма залежність між можливістю держави профінан-
сувати суму поточного державного боргу, дефіциту
бюджету та необхідністю продажу державного майна.
0
10
20
30
40
50
60
70
2002,
план
2002,
факт
2003,
план
2003,
факт
2004,
план
2004,
факт
2005,
план
2005,
факт
2006,
план
2006,
факт
2007,
план
2007,
факт
2008,
план
2009,
план
2009,
факт
2010,
план
2010,
факт
2011,
план
2011,
факт
2012,
план
надходження від приватизації державного майна [12] загальний обсяг фінансування бюджету [13-14]
Рис. 2. Динаміка надходжень від приватизації державного майна
та показників фінансування бюджету, млрд. грн.
Наведені данні свідчать про фактичну зміну стра-
тегічних задач, що мають вирішуватися в процесі рефо-
рмування власності. За умови відсутності значних
вхідних фінансових потоків за рахунок внутрішніх
та зовнішніх запозичень надходження коштів від
продажу державних активів фактично виявляються
основним реальним джерелом фінансування держа-
вного бюджету. Таким чином, на фінансування витрат
у зв’язку із зміною обсягу державного боргу, а також
зміною залишку готівкових коштів по бюджету, які
використовуються для покриття різниці між доходами
та видатками бюджету, направляються надходження від
приватизації державного майна. У випадку відсутності
згоди між Урядом, Президентом, Верховною Радою
України щодо продажу окремих стратегічних об’єктів
державної власності забезпечити заплановані надхо-
дження від приватизації виявляється неможливим, що
вимагає від Уряду прийняття іншої тактики щодо дже-
рел фінансування бюджету, а саме активізації внутріш-
ніх запозичень та/або фінансування за рахунок коштів
єдиного казначейського рахунку; отримання фінансової
зовнішньої допомоги на умовах кредиторів, що інколи
не відповідає інтересам країни.
Законопроекти Концепції Державної програми
приватизації починаючи з 2003 р. по 2010 р., що розг-
лядалися, приймалися Верховною Радою України, але
не набували законної сили, не визначають в якості ос-
новної задачі приватизації формування фінансових ре-
сурсів для фінансування бюджету.
Досліджуючи фінансові потоки, що створюються
приватизаційними процесами, необхідно не забувати,
що головною метою було створення приватного секто-
ру економіки та залучення додаткових інвестиції в реа-
льний сектор економіки. Кількість реформованих підп-
риємств (станом на 01.10.2012 р. змінили форму держа-
вної та комунальної власності 127,255 тис. об’єктів) та
обсяг залучених інвестицій (станом на 01.10.2012 р. –
19,8 млрд.грн.) свідчить про позитивні тенденції та реа-
льні досягнення 12 .
Зважаючи на нагальну необхідність підвищення
ефективності діяльності державних органів у фінансо-
во-кредитній сфері та з метою забезпечення макроеко-
номічної стабільності в Україні з 2009 р. передбачено
створення в межах спеціального фонду Держбюджету
Стабілізаційного фонду 15, ст.1 , джерелами форму-
вання якого в 2009-2010 рр. визначалися надходження
від приватизації державного майна, земельних ділянок
під об’єктами продажу та надходження від цільового
розміщення державних цінних паперів 15 ст.23, 76; 16,
ст.74 . В подальшому надходження від приватизації
А. БЕРЕЖНА
2012/№2 19
встановлюються як джерело формування державного
бюджету в частині фінансування.
З метою узгодження між собою сум, які передбача-
ється отримати в майбутньому в результаті проведення
приватизаційних заходів та витрат державного бюджету
в аналогічному періоді, ст.4 закону про приватизацію
зазначено, що Державна програма приватизації вносить-
ся на розгляд Верховної Ради України одночасно з прое-
ктом Державного бюджету на відповідний рік. Практич-
но положення цієї статті закону не виконуються.
З наведеного вище можна зробити висновок, що
фактичні цілі, завдання приватизаційних процесів
останнім часом визначалися і реалізувалися насамперед
відповідно до норм спеціального бюджетного законо-
давства, а потім відповідно до спеціального законодав-
ства з питань приватизації, хоча мало б бути навпаки.
Це є підтвердженням необхідності коригування цільо-
вих настанов реформування державної власності, ви-
значення вектору необхідних змін законодавства з пи-
тань приватизації, формування вимог до комплексного
врегулювання приватизаційних процедур за єдиними
концептуальними засадами. Процес концептуальних,
організаційних, методологічних змін триває.
Так, рішенням Ради національної безпеки і оборо-
ни, що затверджено Указом Президента України 17
визначено, що законодавство з питань приватизації,
насамперед Державна програма приватизації на 2000-
2002 роки, не відповідає поточному рівню розвитку
суспільних відносин, закладені в ньому процедури при-
ватизації є неефективними, непрозорими, що призво-
дить до прийняття економічно необґрунтованих рішень
з питань приватизації державного майна, перешкоджає
сталому розвитку та ефективній структурній перебудові
економіки. Стратегічні цілі та завдання приватизації не
визначено та законодавчо не закріплено, зміни до зако-
нодавства з питань приватизації мають непослідовний,
несистемний характер та негативно впливають на інве-
стиційний клімат, знижують зацікавленість потенцій-
них інвесторів в участі у приватизаційних процесах.
Програма стратегічних економічних реформ Пре-
зидента України, прийнята в 2010 р. 18 поставила по-
літичне завдання забезпечити протягом п'яти років за-
вершення приватизації в якості широкомасштабного
соціально-економічного проекту трансформації держа-
вної власності. Сучасний стан реформ в економіці краї-
ни обумовив нові підходи до приватизації та підготовку
концептуально нового програмного документу. Нова
Державна програма приватизації 19 визначає мету та
механізм завершення процесу масової трансформації
форми власності на державні об'єкти в умовах, коли в
Україні сформувалася ринкова економіка. На новому
етапі української економіки приватизація повинна ста-
ти одним із основних інструментів, які можуть бути
використані для відновлення в Україні економічного
зростання. Термін дії нової Програми розраховано на
період – 2012-2014 рр. На відміну від багатовекторності
попередніх програм в частині визначення мети, мета
цієї Програми одна – сприяти оптимізації частки
державного сектору в умовах ринку, підвищенню
ефективності економіки та збільшенню конкуренто-
спроможності країни.
Для досягнення поставленої мети визначаються
наступні шляхи:
1. Забезпечення високих темпів приватизації держа-
вних об'єктів, на які не встановлена заборона й обмежен-
ня на приватизацію та які є надлишковими для виконан-
ня державою своїх функцій, не користуються попитом у
покупців, є збитковими та малорентабельними.
2. Використання програмно-цільового підходу до
приватизації державних об'єктів ключового комплексу
стратегічних галузей із метою запобігання ризиків для
розвитку економіки та безпеки держави, створення умов
для ефективного розвитку підприємств після приватизації.
3. Застосування індивідуальних засад при приватиза-
ції підприємств, які мають стратегічне значення для еко-
номіки і безпеки держави, підприємств з ознаками домі-
нування на загальнодержавному ринку товарів (робіт, по-
слуг) та таких, що потребують спеціального підходу в
силу того, що використовують при виробництві унікальні
ресурси та нематеріальні активи (група Г) або входять до
складу ключового комплексу стратегічних галузей.
4. Масового включення до приватизації земельних
ділянок, на яких розташовані державні об'єкти, які під-
лягають приватизації.
5. Зменшення обмежень для включення державних
об'єктів до приватизації за умовою, що це негативно не
позначиться на виконанні державою своїх функцій, не
створить небезпеки та не вплине негативно на соціаль-
но-економічні та екологічні умови життєдіяльності су-
спільства.
6. Залучення до приватизації інвесторів, зацікавле-
них у довгостроковому розвитку підприємств після
приватизації.
7. Збільшення привабливості приватизації для ін-
весторів, створення позитивного іміджу приватизації в
українському суспільстві та міжнародній спільноті.
Програма встановлює конкретні способи, заходи,
завдання її реалізації; окреслює послідовні етапи здійс-
нення реформи: від формування масиву державних
об'єктів, які підлягають приватизації, в тому числі ра-
зом з земельними ділянками; до завершення процедури
продажу об'єктів, на яких заплановано здійснити зміну
форми власності; підготовки необхідних інституційних
змін (корегування законодавства і функцій органів
управління), для забезпечення переходу від процесу
приватизації у цілях масової трансформації відносин
власності до процесу продажу державних об'єктів як
функції управління об'єктами державної власності.
Реалізація положень нової програми приватизації
дозволить: систематизувати процес реформ в сфері
приватизації; визначити послідовні кроки її реалізації;
досягти максимальної ефективності приватизації дер-
жавного майна; залучити до процесу приватизації ши-
роке коло покупців, зацікавлених у довгостроковому
розвитку підприємств після приватизації; обмежити
ризики при проведенні приватизації об'єктів, що мають
стратегічне значення для економіки та безпеки держави
або мають ознаки домінування на загальнодержавному
ринку товарів (робіт, послуг); досягти запланованої
глибини реформування державної власності; підвищити
відкритість та прозорість процесу приватизації; поін-
формованість суспільства, інвесторів, міжнародної спі-
льноти про процеси реформування відносин власності;
забезпечити реалізацію завдань та проведення реформ в
сфері приватизації, завершити приватизацію як проект
трансформації відносин власності.
Програмний документ створює умови для завер-
шення виконання основної ролі приватизації як інстру-
мента трансформації відносин власності в Україні, фо-
рмування ринково-орієнтованого державного комплек-
су, спроможного забезпечити ефективне виконання
державою своїх функцій, сприятиме розвитку привати-
заційного процесу, залученню до економіки держави
інвестицій, дозволить вивільнити державу та держав-
ний бюджет від утримання об'єктів, перебування яких в
державній власності є економічно недоцільним. Пере-
хід на програмні принципи ринкової трансформації у
А. БЕРЕЖНА В. БОРЕЙКО
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
20
стратегічних галузях економіки під час приватизації
об’єктів цих галузей має спиратися на програми розви-
тку таких галузей; передбачати здійснення приватизації
підприємств, діяльність яких має суттєвий вплив на
функціонування відповідної стратегічної галузі еконо-
міки, за індивідуальними планами, з визначенням особ-
ливих умов приватизації (залучення портфельних інве-
сторів, визначена глибина продажу); враховувати залу-
чення іноземного капіталу у стратегічні галузі економі-
ки на рівні, що не перевищує небезпечний для економі-
чної незалежності України; удосконалити систему
управління об’єктами державної власності з метою
створення сприятливих умов для залучення ефективних
інвесторів та підвищення конкурентоспроможності.
Удосконалення процедур приватизації державного
майна має відбуватися за такими принципами: плано-
вість, ефективність, відповідальність та згідно вище
названої концепції має здійснюватися через: удоскона-
лення порядку корпоратизації підприємств; особливий
порядок приватизації стратегічних підприємств з метою
недопущення монополізації відповідних ринків; пого-
дження умов приватизації стратегічних підприємств
відповідними рішеннями Уряду та їх обговорення на
громадських слуханнях; спрощення порядку привати-
зації непривабливих об’єктів; запровадження порядку
відчуження надлишкового нерухомого майна, закріпле-
ного за державними підприємствами, виключно через
органи приватизації з поверненням їм отриманих кош-
тів; підвищення відповідальності учасників процесу за
дії, пов’язанні з оцінюванням державного майна (вра-
хування вартості інтелектуальної власності, земельних
ділянок тощо).
Висновки. Підсумовуючи огляд окремих елемен-
тів організаційного механізму приватизаційних проце-
сів в Україні, маємо констатувати, що:
– фактичні цілі, завдання приватизаційних процесів
з 2000 по 2010 рр. визначалися і реалізувалися насампе-
ред відповідно до норм спеціального бюджетного зако-
нодавства, а потім відповідно до спеціального законо-
давства з питань приватизації, хоча мало б бути навпаки;
– відсутність на етапі з 2002 по 2011 рр. загальної
стратегії реформування власності (оформленої відповід-
ним законодавчим актом) призвело до необхідності під-
лагодження приватизаційних механізмів відповідно до
фінансових цілей, що вирішуються Урядом на конкрет-
ному етапі правового та економічного розвитку країни;
– сформована сучасна Концепції реформування ві-
дносин власності в країні, яка визначає загальнонаціо-
нальні цілі, конкретні завдання та задачі, що мають ви-
рішуватися відповідними органами державної влади та
управління, та конкретні організаційні механізми при-
ватизаційних процесів;
– очікуваними результатами реалізації концептуа-
льно нової Програми є: забезпечення завершення при-
ватизації, як проекту реформ трансформації власності,
перехід до процесу продажу державних об'єктів як фу-
нкції управління, оптимізація державного сектору еко-
номіки, формування ринково-орієнтованого державно-
го комплексу, спроможного забезпечити виконання
державою своїх функцій, забезпечення проведення еко-
номічних реформ, спрямованих на економічне зростан-
ня в Україні.
Список джерел
1. Чечетов М.В. Основи економіки та організації привати-
зації в Україні : навчальний посібник / М.В. Чечетов,
Видавничий дім “ІНЖЕК”, 2004 р., 802 с.
2. Постанова Верховної Ради УРСР «Про затвердження
Програми надзвичайних заходів щодо стабілізації еко-
номіки України та виводу її із кризового стану» від
03.07.91 р. №291-ХІІ.
3. Постанова Верховної Ради УРСР «Про захист суверен-
них прав власності Української РСР» від 29.11.90 р.
№506-XII.
4. Постанова Верховної Ради України №1767-ХІІ від
31.10.1991 р. «Про Концепцію роздержавлення і прива-
тизації підприємств, землі та житлового фонду».
5. Закон України «Про приватизацію державного майна» від
04.03.1992 р. № 2163- ХІІ із змінами та доповненнями.
6. Закон України «Про державну програму приватизації на
1997 рік» від 03.06.1997 р. №294/97-ВР.
7. Закон України «Про державну програму приватизації на
1998 рік» від 12.02.1998 р. №124/98-ВР.
8. Указ Президента України «Про державну програму
приватизації на 1998 рік» від 21.01.1998 р. №40/98.
9. Закон України «Про затвердження Державної програми
приватизації на 2000-2002 роки» від 18.05.2000р. №
1723-ІІІ.
10. Бюджетний Кодекс України, прийнятий Законом Укра-
їни від 08.07.2010 р. № 2456-VІ.
11. Чечетов М.В. Бюджетний менеджмент: Навч. пос. у 2 т. /
М.В. Чечетов, Н.Ф. Чечетова, А.Ю. Бережна. – Х.: Вида-
вничий дім «ІНЖЕК», 2004. – 1000 с.
12. http://www.spfu.gov.ua.
13. http://www.me.gov.ua.
14. http://www.minfin.gov.ua.
15. Закон України «Про Державний бюджет України на
2009 рік» від 26.12.2008 р. №835-VІ.
16. Закон України «Про Державний бюджет України на
2010 рік» від 27.04.2010 р. №2154-VІ.
17. Указ Президента України “Про рішення Ради націона-
льної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 ро-
ку “Про забезпечення національних інтересів і націона-
льної безпеки у сфері приватизації та концептуальні за-
сади їх реалізації” від 06.03.2008 р. №200/2008.
18. Програма економічних реформ на 2010-2014 роки «За-
можне суспільство, конкурентоспроможна економіка,
ефективна держава» від 02.06.2010 р., Комітет з еконо-
мічних реформ при Президентові України.
19. Закон України “Про Державну програму приватизації
на 2012-2014 роки" від 13.01.2012 р. №4335-VІ.
В. Борейко
академік АЕН України
м. Рівне
РОЛЬ ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ У РОЗВИТКУ
НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
Вступ. Після відносно стабільного, хоча і невисоко-
го, зростання валового внутрішнього продукту (ВВП)
України у 2010–2011 роках в І кварталі 2012 року знову
намітився економічний спад. Так, в цьому кварталі тем-
пи зростання ВВП порівняно з відповідним періодом
2011 року склали всього 101,8 %, а порівняно з ІV квар-
http://www.spfu.gov.ua/
http://www.me.gov.ua/
http://www.minfin.gov.ua/
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-45087 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1729-7206 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:27:20Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Бережна, А. 2013-06-07T17:37:19Z 2013-06-07T17:37:19Z 2012 Фінансова складова організаційного механізму приватизаційних процесів. / А. Бережна // Вісник економічної науки України. — 2012. — № 2 (22). — С. 15-20. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45087 Розглядаються окремі складові організаційного механізму приватизації. Аналізуються окремі етапи процесів роздержавлення власності в Україні та їх характерні особливості. Розглядається зв’язок між необхідністю фінансування державного бюджету на сучасному етапі розвитку економіки та змінами організаційного механізму приватизаційних процесів. Доводиться наявність залежності між змінами державної політики у сфері фінансування дефіциту та державного боргу та коригуванням цілей приватизаційних процесів. Обґрунтовується, що за відсутності загальної стратегії приватизаційних процесів продаж державного майна стає інструментом вирішення урядом поточних фінансових потреб держави. Рассматриваются отдельные составляющие организационного механизма приватизации. Анализируются отдельные этапы процессов разгосударствления собственности в Украине и их характерные особенности. Рассматривается связь между необходимостью финансирования государственного бюджета на современном этапе развития экономики и изменениями организационного механизма приватизационных процессов. Доказывается наличие зависимости между изменениями государственной политики в сфере финансирования дефицита и государственного долга и корректированием целей приватизационных процессов. Обосновывается, что при отсутствии общей стратегии приватизационных процессов продажа государственного имущества становится инструментом решения правительством поточных финансовых потребностей государства. Separate components of the organizational mechanism 
 privatization are considering. Separate stage processes privatization of property in Ukraine and their special features analyzing. The contact between necessity of financing of the state 
 budget on the modern stage in economical development and 
 changing in organizational mechanism privatization processes 
 are considering. Availability of the dependence between 
 changing in the state politic in financing deficit and state deft 
 sphere and correcting goals of privatization processes. Substantiate, that in case of absence of the general strategy privatization processes selling off state property becomes an instrument for deciding of current financial requirements of the state. uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові статті Фінансова складова організаційного механізму приватизаційних процесів. Финансовая составляющая организационного механизма приватизационных процессов Financial component of the organizational mechanism privatization processes Article published earlier |
| spellingShingle | Фінансова складова організаційного механізму приватизаційних процесів. Бережна, А. Наукові статті |
| title | Фінансова складова організаційного механізму приватизаційних процесів. |
| title_alt | Финансовая составляющая организационного механизма приватизационных процессов Financial component of the organizational mechanism privatization processes |
| title_full | Фінансова складова організаційного механізму приватизаційних процесів. |
| title_fullStr | Фінансова складова організаційного механізму приватизаційних процесів. |
| title_full_unstemmed | Фінансова складова організаційного механізму приватизаційних процесів. |
| title_short | Фінансова складова організаційного механізму приватизаційних процесів. |
| title_sort | фінансова складова організаційного механізму приватизаційних процесів. |
| topic | Наукові статті |
| topic_facet | Наукові статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45087 |
| work_keys_str_mv | AT berežnaa fínansovaskladovaorganízacíinogomehanízmuprivatizacíinihprocesív AT berežnaa finansovaâsostavlâûŝaâorganizacionnogomehanizmaprivatizacionnyhprocessov AT berežnaa financialcomponentoftheorganizationalmechanismprivatizationprocesses |