Визначення місця стратегії розвитку в класифікації стратегій
В статті на основі дослідження класифікацій стратегій підприємств і удосконаленого автором поняття «стратегія розвитку корпорацій» запропоновано нову класифікаційну ознаку «по відношенню до розвитку» і визначено стратегії, які мають властивості стратегії розвитку і ті, які не мають властивостей стр...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45300 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Визначення місця стратегії розвитку в класифікації стратегій / Ю.Д. Костін, Ю.А. Левицький // Вісник економічної науки України. — 2009. — № 2 (16). — С. 60-63. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860130656762200064 |
|---|---|
| author | Костін, Ю.Д. Левицький, Ю.А. |
| author_facet | Костін, Ю.Д. Левицький, Ю.А. |
| citation_txt | Визначення місця стратегії розвитку в класифікації стратегій / Ю.Д. Костін, Ю.А. Левицький // Вісник економічної науки України. — 2009. — № 2 (16). — С. 60-63. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник економічної науки України |
| description | В статті на основі дослідження класифікацій стратегій підприємств і удосконаленого автором поняття «стратегія розвитку корпорацій» запропоновано нову класифікаційну ознаку «по відношенню до розвитку» і визначено стратегії, які мають властивості стратегії розвитку і ті, які не мають властивостей стратегії розвитку, орієнтовані лише на виживання
В статье на основе исследования классификаций стратегий предприятий и усовершенствованного автором понятия «стратегия развития корпораций» предложен новый классификационный признак «по отношению к развитию» и определены стратегии, которые имеют свойства стратегии развития и те, которые не имеют свойства стратегии развития, ориентированные лишь на выживание.
In the article on the basis of research of classifications of strategies of enterprises and concept improved an author «strategy of development of corporations» a new classification sign is offered «in relation to development» and strategies, which are characteristics of strategy of development and those, which are not characteristics strategies of development, oriented only to the survival, are certain
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:44:41Z |
| format | Article |
| fulltext |
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ60
вості інноваційного продукту авіаційного машинобудуван-
ня за критерієм «економічна ефективність». За умови за-
стосування запропонованої методики з’являється реальна
можливість обґрунтування запланованого освоєння і ви-
робництва нового виду інноваційного продукту.
Література
1. Егоров И. Ю. Наука и инновации в процессах со-
циально-экономического развития / И. Ю. Егоров. — К.:
ИИЦ Госкомстата Украины, 2006. — 338 с. — (Центр
исследований научно-технического потенциала и исто-
рии науки им. Г. М. Доброва. НАН Украины).
2. Ерфорт И. Ю. Методический подход к формирова-
нию ценового механизма предприятия на основе диффе-
ренциации цен / И. Ю. Ерфорт //Проблемы повышения
эффективности функционирования предприятий различ-
ных форм собственности. — Донецк, 2003. — С. 357–370.
3. Зюзіна В. П. Ціноутворення в системі економічних
методів управління підприємством як шляхи підвищення
його конкурентоспроможності в умовах невизначеності
ринку / В. П. Зюзіна // Вісник Національного транспорт-
ного університету. — К., 2007. — № 5. — С. 268–272.
4. Клочков В. В. Оценка экономической эффективно-
сти интеграции авиационного двигателестроения / В. -
В. Клочков // Полет. — 2008. — № 7. — С. 28–33.
5. Кокурин Д. И. Инновационная деятельность /
Д. И. Кокурин. — М.: Экзамен, 2007. — 575 с.
6. Санто Б. Инновация как средство экономического
развития: пер. с венг. / Б. Санто. — М.: Прогресс, 1997. —
296 с.
7. Токарь Н. Б. О концепции инновационных процес-
сов на этапах жизненного цикла продукции / Н. Б. То-
карь // Прогресс и эффективность производства. — Х.,
2006. — № 4 — С. 62–65.
8. Чалникова І. І. Вибір цінової стратегії на інно-
ваційні продукти / І. І. Чалникова // Проблеми систем-
ного підходу в економіці: зб. наук. пр. — К., 2007. —
Випуск 21. — С. 121–126.
9. Шишкіна О. В. Особливості формування ринку про-
дукції транспортного машинобудування / О. В. Шишкі-
на // Вісник Чернігівського державного технологічного
університету. — Чернігів, 2005. — № 24. — С. 106–112.
10. Яковлев А. И. Проектный анализ инвестиций и инно-
ваций / А. И. Яковлев. — Х: Бизнес Информ, 2004. — 113 с.
Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’я-
зок із важливими науковими чи практичними завданнями.
Жодне підприємство не зможе досягти успіху у кон-
курентній боротьбі, якщо не відстежуватиме далекосяжні
тенденції розвитку ринку і не вироблятиме на цій основі
бачення свого майбутнього, не моделюватиме способів
його досягнення, тобто не матиме ефективної стратегії
своєї діяльності. Тому дослідження і удосконалення
підходів до формування вірної стратегії як підприємств, так
і корпорацій, в складних і мінливих соціально-економіч-
них умовах, особливо в умовах світової та національної
фінансово-економічної кризи завжди є актуальними.
Аналіз останніх досліджень чи публікацій, в яких запо�
чатковано розв’язування даної проблеми і на які спирається
автор, виділення невирішених раніше частин загальної про�
блеми, котрим присвячується стаття. В попередніх дослі-
дженням на основі аналізу наукової літератури ми дійшли
висновку, що серед учених немає єдиної думки щодо
сутності стратегії розвитку підприємства (або корпорації).
Деякі з них [1–4] ототожнюють ці поняття, вважаючи
будь-яку стратегію стратегією розвитку, навіть стратегію
скорочення, ліквідації, яку називають стратегією спадного
розвитку. Інші [5, с. 244] виділяють стратегію розвитку
серед інших функціональних стратегій та їх підвидів (стра-
тегія нововведень, стратегія капіталовкладень, стратегія
поглинання тощо) як окрему.
Але ми вважаємо, що більш коректним буде визна-
чення стратегії розвитку як такої стратегії підприємства
(або корпорації), яка спрямована на досягнення цілей
розвитку, на відміну від цілей виживання (які ставлять
перед собою більшість підприємств у кризових умовах).
Тобто, стратегія розвитку — це, на нашу думку, влас-
тивість стратегії підприємства, яку вона може мати лише
у сприятливих умовах і при наявності у підприємства
суттєвого науково-технічного потенціалу.
Стратегія розвитку корпорацій являє собою вста-
новлений та переглядуваний набір цілей розвитку та
способів їх досягнення для забезпечення поновлюваної
відмітності та прибутковості при дотриманні оптималь-
ного балансу інтересів усіх стейкхолдерів.
Постановка завдання. Класифікація будь-яких про-
цесів або явищ — не статична система, вона постійно
доповнюється новими ознаками. Нові цілі, врахування
нових відмінностей між системами породжують і нові
класифікації.
Оскільки ми прийшли до висновку, що стратегія
підприємства не тотожна стратегії його розвитку, і не
будь-яка стратегія може вважатися стратегією розвитку,
це викликає необхідність класифікації існуючих в літе-
ратурі стратегій на такі, що мають властивості стратегії
розвитку підприємства (або корпорації) і такі, що їх не
мають. Це і є метою даної статті.
Ю.Д. Костін
Ю.А. Левицький
м. Харків
ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ В КЛАСИФІКАЦІЇ СТРАТЕГІЙ
КОСТІН Ю.Д., ЛЕВИЦЬКИЙ Ю.А.
2009/№2 61
Виклад основного матеріалу дослідження з повним
обґрунтуванням отриманих наукових результатів. У теорії
стратегічного менеджменту досліджується, а на практиці
використовується велика кількість різних стратегій. Різно-
манітність стратегій, що розглядаються, впроваджуються
і реалізуються, дуже ускладнює їх класифікацію. Тим не
менше серед класифікаційних ознак найбільш пошире-
ними є: рівень прийняття рішень; базова концепція до-
сягнення конкурентної переваги; стадія життєвого циклу
товару чи їх групи; відносні характеристики галузевої
позиції підприємства; ступінь «агресивності» поведінки
підприємства в конкурентній боротьбі та інші.
Напевно, як відмічає А. П. Наливайко у [6, с. 24],
така різноманітність стратегій, як і наявність багатьох
класифікаційних ознак для виділення однорідних груп
стратегій, у більшій мірі обумовлена практично безмеж-
ною кількістю можливих стратегічних цілей та багато-
варіантністю умов та засобів їх досягнення.
Значна більшість спеціалістів зі стратегічного ме-
неджменту приходять до висновку, що майбутнє
підприємства в конкурентному середовищі можна опи-
сати за допомогою ієрархії стратегій А. А. Томпсона і
А. Дж. Стрікленда [7], в якій виділяються наступні рівні:
1) головна (корпоративна) стратегія — визначає
загальний план управління диверсифікованим підприє-
мством (фірмою, компанією). Вона поширюється на все
підприємство, охоплює всі сфери його діяльності;
2) ділова стратегія — зосереджена на управлінні
успішною діяльністю в одній із сфер бізнесу. Мета її
полягає в досягненні довготривалих ділових переваг;
3) функціональна стратегія — конкретизує деталі в
загальному плані розвитку підприємства шляхом визначен-
ня підходів, дій щодо управління підрозділами, функціями;
4) операційна стратегія — визначає принципи уп-
равління ланками організаційної структури (заводами,
відділами, центрами), способи вирішення стратегічно
важливих оперативних завдань (закупівля, управління
запасами, ремонт, транспортування, реклама). Розроб-
ляють її для функціональних напрямів з метою реалізації
стратегій вищих рівнів.
Корпоративна, ділова, функціональна стратегії ма-
ють певну ієрархічну структуру (наприклад, корпоратив-
на складається з відповідних ділових і функціональних
стратегій); операційна стосується конкретних структур-
них одиниць (заводів, торгових регіональних представ-
ників, відділів). Кожен рівень піраміди базової стратегії
формує стратегічну сферу для наступного рівня. Це оз-
начає, що на стратегічний план нижчого рівня ієрархії
накладаються обмеження стратегій вищих рівнів.
Різноманітність класифікації стратегій підприємств
свідчить про багато напрямів (типові стратегії) і шляхів
(конкретизовані стратегії) підприємницької діяльності.
А кожна стратегія реалізується на різних підприємствах
з певними особливостями, набуває специфічних ознак.
При аналізі корпоративних альтернатив автори [8–
10] пропонують вибирати одну із трьох базових стра-
тегій — зростання, обмежене зростання, скорочення.
М. Портер до корпоративних стратегій [11] відносить
стратегії, що мають універсальну можливість застосуван-
ня, виведені з деяких базових постулатів теорії конкурен-
тних переваг. Він пропонує три базові альтернативи ство-
рення і підтримки конкурентних переваг підприємства:
— лідерство в зниженні витрат — прагнення до
виробництва з більш низькими, ніж у конкурентів, вит-
ратами. Основними факторами досягнення такої пере-
ваги є: економія на обсягах виробництва, сучасна тех-
нологія та доступ до джерел сировини. Як правило, такі
можливості мають підприємства, що займаються вироб-
ництвом та реалізацією товарів масового попиту (стан-
дартна продукція) при розвинутій системі розподілу та
з врахуванням диференціації продукції;
— диференціація — прагнення до унікальності в
одному або декількох аспектах діяльності, що є важли-
вим для більшості клієнтів. Унікальність може проявля-
тися в самій продукції (особливий асортимент, пре-
стижність), додаткових послугах, методах доставки,
умовах розповсюдження тощо. При цьому в результаті
прагнення забезпечити більшою мірою потреби спожи-
вачів може відбуватися значне підвищення витрат;
— фокусування — прагнення до фокусування зусиль
у вузькій сфері конкуренції в галузі. В рамках загальної
стратегії для кожного вузького сегменту ринку вибира-
ються відповідні стратегії (зниження витрат, диференц-
іація), що дасть змогу сконцентрувати зусилля та виді-
литися серед конкурентів.
Як показано М. Портером [11], в усіх галузях з кон-
курентною взаємодією існують три основні типи стратегій
поведінки і розвитку підприємств: «ті, що знімають вер-
шки»; «лідери собівартості»; «гравці на нішах». «Ті, що
знімають вершки» користуються своїм монопольним
правом на виробництво і реалізацію інноваційних товарів
або просто значно випереджають конкурентів не тільки в
розробці нових товарів, але й у виведенні їх на ринок, їм
вдається встановлювати високі ціни на товар, що кори-
стується підвищеним попитом, монопольне право (тобто
у відсутності реальної конкуренції). «Лідери собівартості»
перемагають завдяки тому, що вони є більш ефективни-
ми, ніж їхні конкуренти. Вони знаходять способи вироб-
ництва одиниці продукції зі споживанням меншої
кількості праці і матеріалів. Для цього потребуються певні
резерви в зниженні витрат або значні інвестиції в раціо-
налізацію виробництва з метою постійної цінової пере-
ваги і розширення збуту продукції. «Гравці на нішах»
(диференціація продукту) виживають тому, що уникають
лобової цінової конкуренції. Вони перекроюють свої
продукти з орієнтацією на особливі потреби незначної
кількості клієнтів. Завдяки тому, що орієнтовані саме на
споживачів продукти і послуги більше до душі їм, ніж
стандартні моделі, споживачі згодні платити більше.
Існує інша думка щодо конкурентних стратегій [9],
яка базується на розмежуванні корпоративної та конку-
рентної (ділової) стратегій. Корпоративна стратегія по-
в’язана головним чином з рішеннями відносно масш-
табів організації, кількості географічних та продуктових
ринків, які вона обслуговує. Конкурентна стратегія
визначає, як організація конкурує на тому чи іншому
ринку. Як вірно відзначає І. А. Ігнатьєва [12, с. 222],
такий підхід є більш правильним. Тому стратегії М. Пор-
тера доцільно віднести до другого рівня — конкурент-
них стратегій.
Щодо кількості конкурентних стратегій в літературі
є інші підходи.
Цікаву класифікацію конкурентних стратегій зап-
ропонував А. Ю. Юданов [13], яка базується на синтезі
КОСТІН Ю.Д., ЛЕВИЦЬКИЙ Ю.А.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ62
досліджень вченого-еколога Л. Г. Раменського [14] і
швейцарського економіста Фрізевінкеля [15].
Відомий еколог Л. Г. Раменський у 1925 р. виділив
три типи адаптивної стратегії (стратегії виживання) в
природних співтовариствах живих організмів: віоленти,
патієнти і експлеренти [14]. Аналогічні типи життєвих
стратегій пізніше виділяв Дж. Грайм [16], назвавши їх,
відповідно, рудерали (R), конкуренти (С), стрес-толе-
ранти (S). Аналогічні конкуренції відбуваються в соці-
ально-економічних системах.
Теорія конкурентних стратегій, запропонована
А. Ю. Юдановим, дозволяє пояснити спосіб становлен-
ня і розвитку підприємства, завоювання ним лідирую-
чих позицій на тривалий термін. Вона виходить із того,
що кожне підприємство унікальне і його поведінка на
ринку характеризується визначеною, тільки йому одно-
му властивою комбінацією стратегічних ідей. Проте
існує щонайменше чотири основних типи стратегій
конкурентної боротьби, кожна з яких орієнтована на
різні умови економічного середовища і ресурси, що
знаходяться в розпорядженні підприємства. За основу
береться так званий біологічний підхід до класифікації
компаній і відповідних конкурентних стратегій, згідно з
яким останні можна поділити на чотири види:
1. Експлерентна, що означає вихід на ринок із но-
вим (інноваційним) продуктом і захоплення частини
ринку. Ці умови відповідають піонерській стратегії, яка
є аналогом експлерентної стратегії;
2. Віолентна, характерна для великих компаній, що
здійснюють масове виробництво, випереджаючи конку-
рентів за рахунок серійності виробництва і ефекту мас-
штабу. Це є прообраз силової стратегії;
3. Патієнтна, що полягає в пристосуванні до вузь-
ких сегментів широкого ринку шляхом спеціалізованого
виробництва продукції з унікальними характеристиками.
Таким характеристикам відповідає нішова стратегія;
4. Комутантна, що полягає в пристосуванні до умов
попиту місцевого ринку, заповненні ніш, за тими чи інши-
ми причинами не зайнятих віолентами і патієнтами. Це
модель «сірих мишей», або стратегії пристосування.
Якщо накласти класифікацію Юданова-Раменсько-
го на класифікацію М. Портера, то цінове лідерство буде
позначене стратегією віолентів, диференціація продук-
ту — стратегією патієнтів, створення інноваційних про-
дуктів («зняття вершків») — стратегією експлерентів.
Юдановим додана ще одна — стратегія комутантів, що
визначається як пристосування до умов попиту місце-
вого ринку, заповнення ніш, не зайнятих «віолентами»
і «патієнтами», освоєння нових видів послуг після по-
яви нових продуктів і нових технологій, імітація нови-
нок і просування їх до широких верств споживачів.
Кожна з перерахованих стратегій, безумовно, має
як свої позитивні, так і негативні аспекти, що призво-
дять до втрати підприємством його конкурентних пере-
ваг, відходу з ринку або повного зникнення.
Усі три розглянуті класифікації стратегій збігають-
ся з основними джерелами конкурентних сил підприє-
мства. Отже, справедливо знайшла доповнення модель
конкурентних стратегій М. Портера за рахунок стратегії
пристосування (комутантної).
Конкурентні стратегії деталізуються в функціональ�
них стратегіях, що дозволяє підприємствам вирішувати
конкретні задачі свого розвитку в конкретних умовах та
досягати певних цілей. Кількість і найменування функ-
ціональних стратегій в літературі дещо відрізняються, але
в цілому можна виділити наступні:
1) товарно-ринкова стратегія;
2) ресурсно-ринкова стратегія;
3) технологічна стратегія;
4) фінансово-інвестиційна старетегія;
5) соціальна стратегія;
6) інтеграційна стратегія [10, с. 191].
Класифікацій видів і підвидів вищеперерахованих
стратегій існує багато [10], наведемо лише види товарно-
ринкової стратегії. Товарно�ринкова стратегія — це комп-
лекс стратегічних рішень, що визначають номенклатуру,
асортимент, обсяг продукції, а також способи її реалізації.
Тобто, така стратегія включає в себе дві: власне товарну і
стратегію підприємства на товарному ринку (табл. 1).
Таблиця 1
Варіанти товарно�ринкової стратегії [10, с. 201–202]
Складова
стратегії Вид стратегії Підвид стратегії
1.1. Номенклатур-
на стратегія: вибір
типу номенклату-
ри
1.1.1. Монономенклатурне виробництво
1.1.2. Домінантно-номенклатурне виробництво
1.1.3. Полісегментна номенклатура виробництва
1.1.4. Зміна номенклатурного типу підприємства
1.2.Асортиментна
стратегія: вибір
асортиментних по-
зицій
1.2.1. Широкоасортиментне виробництво
1.2.2. Вузькоасортиментне виробництво
1.2.3. Середньоасортиментне виробництво
1.2.4. Зміна асортиментного типу виробництва
1 Товарна
1.3. Стратегія
оновлення номен-
клатури виробни-
цтва
1.3.1. Розширення (скорочення) номенклатури за рахунок тех-
нологічно близьких до виготовлюваних видів продукції
1.3.2. Розширення (скорочення) номенклатури за рахунок бли-
зьких за місцем споживання до виготовлюваних видів продукції
1.3.3. Розширення (скорочення) номенклатури за рахунок про-
дукції, що отримується за допомогою додаткової обробки про-
дукції, що випускається
1.3.4. Розширення (скорочення) номенклатури за рахунок не зв'язаних з
виготовлюваними видами продукції
1.4. Стратегія ма-
сштабів виробни-
цтва
1.4.1. Розширення масштабу виробництва
1.4.2. Скорочення масштабу виробництва
1.4.3. Збереження масштабу виробництва
1.5. Стратегія якості
продукції
1.5.1. Лідерство за якістю профільної продукції
1.5.2. Мінімальна якість профільної продукції
2.1. Стратегія ви-
бору структури
ринку збуту
2.1.1. Моносегментний ринок збуту
2.1.2. Домінантно-сегментний ринок збуту
2.1.3. Полісегментний ринок збуту
2.1.4. Зміна типу структури ринку збуту
2.2. Стратегія ри-
нкової експансії
2.2.1. Розширення охопленого сегмента ринку збуту
2.2.2. Скорочення сегменту ринку збуту
2.2.3. Збереження охопленого сегмента ринку збуту
2.3. Стратегія рин-
кової конкуренції
на товарному рин-
ку
2.3.1. Концентрація зусиль на залучення покупців
2.3.2. Концентрація зусиль на рекламуванні продукції
2.3.3. Концентрація зусиль на відношеннях з конкурентами
2. Ринкова
стратегія
2.4. Стратегія ці-
ноутворення
2.4.1. Ціноутворення на основі рівня витрат
2.4.1.1. Ціноутворення на основі індивідуальних витрат на пев-
ну продукцію.
2.4.1.2. Ціноутворення на основі витрат виробництва
2.4.2. Ціноутворення на основі рівня попиту
2.4.2.1. Цінове лідерство
2.4.2.2. Ціноутворення за принципом "гонки за лідером"
2.4.2.3. Мінімізація ціни
2.4.2.4. Компенсаційне ціноутворення
Стратегія розвитку — це не окремий підвид стра-
тегії, а та стратегія з існуючого набору (на різних рівнях
ієрархії), яка має ознаки: спрямована на досягнення
цілей розвитку підприємства; може бути реалізована не
завжди, не в будь-яких умовах; вимагає наявності у
підприємства суттєвого науково-технічного потенціалу.
Тому доцільним є впровадження нової класифікац-
ійної ознаки: «вид стратегії по відношенню до розвитку»
і класифікацію існуючих видів стратегій на два класи:
1) ті, які мають властивості стратегії розвитку;
2) ті, які не мають властивостей стратегії розвитку
(орієнтовані тільки на виживання підприємства).
Вважаємо, що з корпоративних стратегій має ознаки
стратегії розвитку, безперечно, стратегія зростання. Не має
таких ознак стратегія скорочення. Щодо стратегії обмеже-
КОСТІН Ю.Д., ЛЕВИЦЬКИЙ Ю.А.
2009/№2 63
ного зростання, то, якщо вона передбачає якісні зміни
(оновлення асортименту продукції, удосконалення ціно-
вої політики тощо), то може бути віднесена до першої
групи стратегій (тих, що мають ознаки стратегії розвитку).
Серед конкурентних стратегій до першої групи
віднесемо віолентні (на етапах «гордого лева» та «могут-
нього слона», патієнтні (нішові) ті експлерентні (інно-
ваційного прориву). Стратегії «сірих мишей» —
підприємств неспеціалізованого виробництва, віднесе-
мо до тих, що не мають ознак стратегії розвитку.
При переході на рівень функціональних стратегій
завдання класифікації ускладнюється. Наприклад, то-
варно-ринкова стратегія може бути стратегією розвит-
ку, якщо спрямована на оновлення номенклатури вироб-
ництва, розширення охопленого сегмента ринку збуту,
лідерство за якістю профільної продукції тощо, і може
не мати ознак стратегії розвитку, якщо не передбачаєть-
ся оновлення асортименту продукції, зростання обсягів
випуску. Але наявні такі види і підвиди функціональних
стратегій, які не можна віднести ні до тих, що мають
ознаки розвитку, ні до тих, що їх не мають. Так, номен-
клатурна стратегія (вибір типу номенклатури): чи має
ознаки стратегії розвитку моно — або поліноменклатур-
не виробництво? Стратегія вибору структури ринку збу-
ту: чи має ознаки стратегії розвитку моносегментний,
або домінантно-сегментний, або полісегментний ринок
збуту? Інтеграційна стратегія: чи більше ознак стратегії
розвитку у стратегія вертикальної інтеграції, ніж у стра-
тегії горизонтальної чи діагональної інтеграції? Соціаль-
на стратегія: чим стратегія повномасштабного колекти-
ву більш відповідає ознакам стратегії розвитку, ніж стра-
тегія утримання мінімальна необхідної кількості праці-
вників? Очевидно, що самі по собі ці види та підвиди
функціональних стратегій здебільшого не можуть бути
класифіковані за ознакою «відношення до розвитку».
Все залежить від того, складовою якої саме ділової та
корпоративної стратегії вони є. Вони — дрібні, похідні
від корпоративної та ділових стратегій, їх складові. Так
само, як цеглини та інші будматеріали є складовими
елементами будівлі, але самі не мають ознак розвитку,
ці ознаки може мати лише архітектурний план будівлі
(у нашому випадку — корпоративна та ділові стратегії).
Тому вважаємо, що має сенс класифікувати за оз-
накою «відношення до розвитку» лише стратегії перших
вищих рівнів піраміди стратегій.
Класифікація стратегій згідно з новою ознакою
наведена в табл. 2.
Таким чином, при формуванні стратегії розвитку
підприємства або корпорації необхідно обирати типи
стратегій першої групи.
Висновки і перспективи подальших досліджень у
даному напрямку.
У подальших дослідженнях доцільно уточнити про-
цедуру формування стратегії розвитку підприємства (або
корпорації), обираючи на рівні корпоративної та ділової
стратегії лише ті їх види, які мають властивості стратегії
розвитку. Це дозволить прискорити процес формування
стратегії і підвищити якість рішень, що приймаються.
Література
1. Стратегічне управління потенціалом підприємства:
монографія /НАН України, Інститут економіки промис-
ловості / Б. Г. Шелегеда, Н. В. Касьянова, А. Я. Берсуць-
кий та ін. — Донецьк: ДонУЕП, 2006. — 219 с.
2. Стратегічне управління розвитком підприємства:
навч. пос. / В. С. Пономаренко та ін. — Харків: ХДЕУ,
2002. — 639 с.
3. Раєвнєва О. В. Управління розвитком підприємства:
методологія, механізми, моделі: монографія. / О. В. Рає-
внєва. — Харків.: ІНЖЕК, 2006. — 493 с.
4. Тридід О. М. Організаційно-економічний механізм
стратегічного розвитку підприємства: монографія /
О. М. Тридід. — Харків: ХДЕУ, 2002. — 364 с.
5. Василенко В. А. Стратегічне управління: навч. по-
сібник /В. А. Василенко, Т. І. Ткаченко. — К.: ЦУЛ,
2003. — 396 с.
6. Наливайко А. П. Теорія стратегії підприємства. Сучас-
ний етап та напрямки розвитку: монографія / А. П. Нали-
вайко. — К.: КНЕУ, 2001. — 227 с.
7. Томпсон А. А. Стратегический менеджмент. Искус-
ство разработки и реализации стратегии: учебник для
вузов: пер. с англ. / А. А. Томпсон, А. Дж. Стрикленд А.;
под. ред. Л. Г. Зайцева, М. И. Соколовой. — М.: Банки
и биржи, 1998. — 576 с.
8. Ансофф И. Стратегическое управление: пер. с
англ. / И. Ансофф. — М.: Прогресс, 1989. — 519 с.
9. Белошапка В. А. Стратегическое управление:
принципы и международная практика / В. А. Белошап-
ка, Г. В. Загорий; под ред. В. А. Белошапки. — К.: Аб-
солют-В, 1998. — 352 с.
10. Мізюк Б. М. Стратегічне управління підприєм-
ством: підручник для студентів вузів / Б. М. Мізюк. —
Львів: «Коопосвіта», ЛКА, 1999. — 388 с.
11. Портер М. Международная конкуренция: пер. с
англ. / М. Портер. — М.: Международные отношения,
1993. — 896 с.
12. Ігнатьєва І. А. Стратегічний менеджмент: підруч-
ник / І. А. Ігнатьєва. — К.: Каравела, 2008. — 480 с.
13. Юданов А. Типы конкурентной стратегии: «био-
логический» подход к классификации компаний /
А. Юданов //Мировая экономика и международные
отношения. — 1996. — № 10. — С. 51–65.
14. Раменский Л. Г. Проблемы и методы изучения ра-
стительного покрова Л. Г. Раменский. — Л.: Наука,
1971. — 334 с.
15. Управление инновациями / Х. Фризевинкель, В. -
Н. Гунин и др. — М.: ИНФРА-М, 1999. — 74 с.
16. Grime J. P. Plant strategies and vegetation processes /
J. P. Grime //The American Naturalist. — 1977. — V.111. —
P. 1169–1194.
Таблиця 2
Класифікація стратегій по відношенню до розвитку
підприємства (корпорації)
Вид стратегії по відношенню до розвитку Ієрархічний
рівень Мають властивості
стратегії розвитку
Не мають властивостей стратегії
розвитку, орієнтовані лише
на виживання
1 Загальна
(корпоративна)
Стратегія зростання
Стратегія обмеженого зрос-
тання (якщо вона передбачає
якісні зміни)
Стратегія скорочення
Стратегія обмеженого зростання (якщо
вона не передбачає якісних змін)
2 Ділова
стратегія
Віолентна (на етапах життє-
вого циклу «гордий лев» і
«могутній слон»)
Патієнтна
Експлерентна
Комутантна
Віолентна (на етапі життєвого циклу «не-
повороткий бегемот»)
КОСТІН Ю.Д., ЛЕВИЦЬКИЙ Ю.А.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-45300 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1729-7206 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:44:41Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Костін, Ю.Д. Левицький, Ю.А. 2013-06-11T19:08:41Z 2013-06-11T19:08:41Z 2009 Визначення місця стратегії розвитку в класифікації стратегій / Ю.Д. Костін, Ю.А. Левицький // Вісник економічної науки України. — 2009. — № 2 (16). — С. 60-63. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45300 В статті на основі дослідження класифікацій стратегій підприємств і удосконаленого автором поняття «стратегія розвитку корпорацій» запропоновано нову класифікаційну ознаку «по відношенню до розвитку» і визначено стратегії, які мають властивості стратегії розвитку і ті, які не мають властивостей стратегії розвитку, орієнтовані лише на виживання В статье на основе исследования классификаций стратегий предприятий и усовершенствованного автором понятия «стратегия развития корпораций» предложен новый классификационный признак «по отношению к развитию» и определены стратегии, которые имеют свойства стратегии развития и те, которые не имеют свойства стратегии развития, ориентированные лишь на выживание. In the article on the basis of research of classifications of strategies of enterprises and concept improved an author «strategy of development of corporations» a new classification sign is offered «in relation to development» and strategies, which are characteristics of strategy of development and those, which are not characteristics strategies of development, oriented only to the survival, are certain uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові статті Визначення місця стратегії розвитку в класифікації стратегій Определение места стратегии развития в классификации стратегий A location strategy of development is in classification of strategies Article published earlier |
| spellingShingle | Визначення місця стратегії розвитку в класифікації стратегій Костін, Ю.Д. Левицький, Ю.А. Наукові статті |
| title | Визначення місця стратегії розвитку в класифікації стратегій |
| title_alt | Определение места стратегии развития в классификации стратегий A location strategy of development is in classification of strategies |
| title_full | Визначення місця стратегії розвитку в класифікації стратегій |
| title_fullStr | Визначення місця стратегії розвитку в класифікації стратегій |
| title_full_unstemmed | Визначення місця стратегії розвитку в класифікації стратегій |
| title_short | Визначення місця стратегії розвитку в класифікації стратегій |
| title_sort | визначення місця стратегії розвитку в класифікації стратегій |
| topic | Наукові статті |
| topic_facet | Наукові статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45300 |
| work_keys_str_mv | AT kostínûd viznačennâmíscâstrategíírozvitkuvklasifíkacíístrategíi AT levicʹkiiûa viznačennâmíscâstrategíírozvitkuvklasifíkacíístrategíi AT kostínûd opredeleniemestastrategiirazvitiâvklassifikaciistrategii AT levicʹkiiûa opredeleniemestastrategiirazvitiâvklassifikaciistrategii AT kostínûd alocationstrategyofdevelopmentisinclassificationofstrategies AT levicʹkiiûa alocationstrategyofdevelopmentisinclassificationofstrategies |