Економічний механізм управління продуктивністю праці
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45334 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Економічний механізм управління продуктивністю праці / Б.А. Писаренко, Н.Б. Проценко // Вісник економічної науки України. — 2009. — № 2 (16). — С. 109-113. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859859860479279104 |
|---|---|
| author | Писаренко, Б.А. Проценко, Н.Б. |
| author_facet | Писаренко, Б.А. Проценко, Н.Б. |
| citation_txt | Економічний механізм управління продуктивністю праці / Б.А. Писаренко, Н.Б. Проценко // Вісник економічної науки України. — 2009. — № 2 (16). — С. 109-113. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник економічної науки України |
| first_indexed | 2025-12-07T15:44:57Z |
| format | Article |
| fulltext |
2009/№2 109
Актуальність теми. Головним завданням менеджмен-
ту у всі часи було досягнення оптимального рівня про-
дуктивності. Ріст продуктивності праці у промисловості
досягається не тільки прискореним впровадженням
новітніх досягнень в області техніки, технології, орган-
ізації і управління виробництвом, але й раціональною
системою стимулювання праці. Стимулювання робіт-
ників з метою заохочення їх підвищувати продуктивність
праці є головним завданням менеджерів в умовах рин-
кових відносин.
Аналіз діючих систем оплати праці на промислових
підприємствах показав, що вони представляють мало
стимулів для підвищення результативності праці і в пер-
шу чергу його продуктивності. В умовах ринкової кон-
курентної економіки необхідно розробляти такі систе-
ми оплати праці, які безпосередньо орієнтували б роб-
ітника на ріст продуктивності праці. Діючі в США си-
стеми оплати праці (системи Скенлона, Ракера, Імпро-
шейр) орієнтовані в першу чергу на стимулювання про-
дуктивності праці. Це є одним із головних факторів, які
дозволяють США бути світовим лідером в області про-
дуктивності на протязі останніх 120 років.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання,
що пов’язані із формуванням ринкового механізму уп-
равління продуктивністю праці, набуває все більшої
актуальності, висвітлюють в ряді періодичних видань [1;
5; 6–9]. Увага до означеної проблематики є обґрунтова-
ною, адже рівень продуктивності праці на вітчизняних
підприємствах в 5–10 разів нижчий, ніж в промислово
розвинутих країнах. Це призводить до того, що товари
вітчизняних підприємств є не конкурентоспроможними
не тільки на зовнішніх, але і на внутрішньому ринку. Так,
А. Г. Бабенко зазначає, що низький рівень продуктив-
ності праці на промислових підприємствах України по-
яснюється відсутністю дієвого економічного механізму
управління продуктивністю [1, с. 52–57]. А. В. Калина
відмічає, що високий рівень продуктивності праці в
США забезпечується ефективним економічним механ-
ізмом управління продуктивністю [5, с. 234–242]. Про
те, що оплата праці повинна бути в залежності від рівня
продуктивності праці відмічається в роботі [5]. В ціло-
му, на підставі публікацій, присвячених проблематиці
економічним методом управління продуктивністю праці,
можна зробити висновок про актуальність даної пробле-
матики.
Мета дослідження полягає в розробці методологіч-
них основ ринкового механізму управління продуктив-
ністю праці.
Виклад основного матеріалу.
Для того, щоб на основі ринкового механізму управ-
ляти підвищенням продуктивності праці, необхідно вия-
вити можливості економічних методів управління, тобто
визначити розмір матеріального заохочення за рахунок
прибутку в результаті росту продуктивності праці.
В системі ПП — МЗ відбувається перетворення вхо-
ду ЗПп у вихід П, тобто
( ), .П f ЗПп МЗ= (1)
Процес управління продуктивністю праці
дійснюється на основі дії управляючої системи (зароб-
ітна плата) на керовану систему (продуктивність праці).
В результаті дії матеріального стимулювання на продук-
тивність праці в кінцевому підсумку досягаэться приріст
прибутку. Приріст прибутку, в свою чергу, впливає на
заробітну плату, а заробітна плата, в свою чергу, впливає
на продуктивність. Така дія є зворотнім зв’язком між
заробітною платою та продуктивністю праці (рис.1).
Б.А. Писаренко
чл.�кор. АЕН України
Н.Б. Проценко
м. Житомир
ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ПРОДУКТИВНІСТЮ ПРАЦІ
Рис. 1. Схема процесу управління продуктивністю праці:
ЗПп — пряма заробітна плата; ПП — продуктивність
праці; П — прибуток; МЗ — матеріальне заохочення за ріст
продуктивності праці; ДЗП — додаткова заробітна плата
Стан виходу П керованої системи ПП передається
на вхід регулятора МЗ, який перетворює його в стан
свого виходу DЗП (премію). Це DЗП додається до стану
входу системи, в результаті стану входу системи ПП є
ЗП + МЗ (пряма зарплата + премія). Поправка на вхід
системи DЗП залежить від приросту прибутку DП. Якщо
бажаний стан виходу позначити через П
0
, то відповідна
настройка регулятора МЗ полягає в тому, щоб поправка
DЗП вирівнювала будь-яке відхилення стану виходу П
від заданого значення виходу та приводила стан виходу
регульованої системи до заданої норми, тобто:
0.П П= (2)
При управлінні продуктивністю праці за допомогою
заробітної плати використовується тип управління, який
характеризується тим, що задана величина являє собою
максимум деякої функції П
0
:
( )0 max , , .П f ЗПп МЗ ПП= (3)
Такий тип управління є екстремальним або опти-
мальним. В даній економічній задачі екстремальне уп-
равління грунтується на такому підборі значення входу,
при якому прибуток досягнув би максимуму, тобто кри-
терієм управління є прибуток.
ПИСАРЕНКО Б.А., ПРОЦЕНКО Н.Б.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ110
Для виявлення можливостей управління підвищен-
ням продуктивності праці необхідно виконати аналіз
впливу підвищення продуктивності праці на зарплату,
прибуток, фонд матеріального заохочення (премію) та
визначити залежності: продуктивність — зарплата, про-
дуктивність — прибуток.
З підвищенням продуктивності праці повинна зни-
жуватись собівартість одиниці продукції, а відповідно —
рости прибуток. Прибуток, який є основним джерелом
утворення фонду матеріального заохоченні (премії), буде
впливати на цей фонд. Маючи більше коштів у фонді
матеріального заохочення на преміювання працівників,
можна краще матеріально стимулювати ріст продуктив-
ності праці працюючих. Але направляти грошові засоби
на преміювання необхідно у визначених розмірах.
Проведення такого аналізу доцільно за допомогою
методу математичного моделювання. Використаємо еко-
номіко-математичну модель при розгляді базисного та
розрахункового варіантів.
Базисний варіант: (100 % на продуктивність).
Вихідна рентабельність буде рівна:
1
1
1
,
П
Р
С
= (4)
де Р
1
— вихідна (базова) рентабельність; П
1
— вихідний
прибуток від реалізації; С
1
— вихідна собівартість.
Вихідна середня грошова винагорода дорівнює:
1 1 1,ВГ ЗП МЗ= + (5)
де Гв
1
— вихідна середня винагорода; ЗП
1
— вихідна се-
редня зарплата виробничого персоналу; МЗ
1
— вихідний
середній розмір приросту матеріального заохочення
(премія) за рахунок прибутку.
Вихідна продуктивність живої праці буде дорівню-
вати:
1
1
1 1
,
Ач
ППж
ЗП МЗ
=
+ (6)
де ППж
1
— вихідна продуктивність живої праці; Ач
1
—
вихідна чиста продукція.
Розрахунковий вихідний прибуток дорівнює:
1 1 1,РП Р С= ⋅ (7)
Розрахункова ціна продукції, що реалізується, дорівнює:
1 1 1(1 ),Ц С Р= ⋅ + (8)
Розрахунковий варіант
Новий обсяг реалізованої продукції складає:
2 1
,Р Р РА А А= + ∆ (9)
де Ар
2
, Ар
1
— обсяг реалізованої продукції відповідно у
розрахунковаму та вихідному варіантах; DАр — приріст
реалізацій продукції за рахунок матеріального стимулю-
вання без зміни основного виробничого капіталу та
чисельності працюючих.
Темп росту реалізації продукції буде дорівнювати:
,
Ар
Тр
Ар
∆= (10)
де Тр — темп росту реалізації продукції.
Продуктивність живої праці в розрахунковому пе-
ріоді складає:
2
2
2 2
,
Ач
ППж
ЗП МЗ
=
+ (11)
де Ач
2
— чиста продукція у розрахунковому періоді;
ППж
2
— продуктивність праці у розрахунковому пері-
оді; ЗП
2
— пряма зарплата у розрахунковому періоді;
МЗ
2
— матеріальне заохочення (премія) у розрахунково-
му періоді.
Темп росту продуктивності праці в розрахунковому
періоді буде дорівнювати:
2 1
1
2 1
2 2 1 1
1
1 1
ППж ППж
Тпп
ППж
Ач Ач
ЗП МЗ ЗП МЗ
Ач
ЗП МЗ
−= =
−
+ +
= =
+
2 1 1 1
1 1 1
1
( ) ( )
( )
,Ач
Ач Ач ЗП МЗ
Ач ЗП МЗ
Ач
Т
Ач
− ⋅ += =
⋅ +
∆= = (12)
де Тач — темпи приросту чистої продукції.
Виручка від реалізації продукції в розрахунковому
періоді:
1
2 1
2
1 1
1
1
( )
(1 )
Ц
Ц Ар Ар
Ар
Ар
Ц Ц
Ар
Ц Ар
= + ∆ =
∆= + ⋅ =
= ⋅ +
(13)
Затрати на виробництво продукції (собівартість) в
розрахунковому періоді будуть рівні:
2
2 1 1 1 1
1
2
1 1 1 1
1
(1 )
(1 )
Ар
С В С В С
Ар
Ар Ар
В С В С
Ар
= ⋅ + − =
− ∆= ⋅ + − ⋅ =
( ) ( )
( ) ( )
( )
11 1 1 1
1 1
1 1
1 1
1 1 1
1 1 .
ap
пп пп
пп
B C B T C
C T B T
С Т В
= ⋅ + − ⋅ + ⋅ =
= + + − ⋅ + =
= + −
(14)
Таким чином:
( )2 1 11 1 ,ппС С Т В = ⋅ + − (15)
де В
1
— частка умовно-постійних витрат у собівартості
в базисному варіанті.
Прибуток від реалізації продукції в розрахунково-
му варіанті складе:
ПИСАРЕНКО Б.А., ПРОЦЕНКО Н.Б.
2009/№2 111
( )
( ) ( )
( ) ( )
( )
2 2
1 1
1 1 1
1 1 1 1
1
1 1
1 1 1
1 .
пп
пп
пп
пп пп
П Ц Т С
Т С Р
С Р С Т В
С Р Т С Т В
= ⋅ + − =
= + ⋅ + −
− ⋅ + − ⋅ + − =
= ⋅ + + ⋅ ⋅
(16)
Темп росту прибутку від збільшення випуску буде
дорівнювати:
2 1
1
1 1
1 1 1 1
1 1
1
1
1
[ (1 )
]
(1 ).
П П
Тп
П
С П Тпп
С Тпп В С Р
С Р
Тпп В
Тпп
Р
В
Тпп
Р
−= =
⋅ ⋅ + +
⋅ ⋅ − ⋅
+ =
⋅
⋅
= + =
= +
(17)
Приріст частини прибутку, який може бути направ-
лений на додаткове заохочення (преміювання):
( )
( )
( )
1
2 1
1 1 1 1
1 1 1 1 11
1 1
1
.
пп пп
пп пп
пп С
П П П
С Р Т Т В С
С Р Р Т Т В Р
С Т Р В
∆ = − =
= + + ⋅ − =
= ⋅ + ⋅ + ⋅ −
= ⋅ ⋅ +
(18)
Можлива величина грошової винагороди при
рівності прибутку розрахункового та від реалізації:
2 1 1 1 ,Г Г МЗ ЗП МЗ МЗ= + ∆ = + + ∆ (19)
де Г
1
, Г
2
— розмір грошової винагороди відповідно у
вихідному і розрахунковому періодах.
Можливий темп приросту грошової винагороди
буде рівний:
2 1
1 1 1 1
1 1 1
,
(1 ) (1 )
Г Г МЗ МЗ
Тг
Г Г ЗП МЗ
МЗ МЗ
ЗП Р К С Р
− ∆ ∆= = = =
+
∆ ∆= =
+ +
(20)
де К
1
— частка заробітної плати в собівартості продукції.
1 1 1 1 1
1 1
1 1 1
1 1
( ) ( )
.
(1 ) (1 )
С Тпп Р В Тпп Р В
Тг
МЗ МЗ
К С К
ЗП ЗП
⋅ + += =
⋅ + ⋅ + (21)
Отриманий з формул (21) та (20) темп приросту гро-
шової винагороди необхідно розглядати як гранично допу-
стимий для випадку стимулювання росту випуску продукції
при постійних фондах та чисельності працюючих, а також
без нарощування відрахувань у фонд розвитку. Як правило,
рівності (20), (21) повинні замінюватися нерівністю:
1 1
1
1
1
( )
.
(1 )
Тпп Р В
Тг
МЗ
К
ЗП
+<
⋅ + (22)
Щоб зростаючий рівень зарплати працюючих забез-
печувався ростом товарної маси, що відповідає спожи-
вацьким запитам (відношення
Тг
Тпп
є предметом опти-
мізації), визначимо граничні значення Тг та Тп в залеж-
ності від Тпп.
Як приклад розглянемо умови ВАТ «Коростенський
завод хімічного машинобудування»
Відповідно до розрахунків:
Р
1
=0,33; К
1
=0,42; в=0,54 і
1
1
0,12.
МЗ
ЗП
=
Темп росту грошової винагороди:
1 1
1
1
1
( ) (0,33 0,54)
0,42(1 0,12)(1 )
0,87
1,85 .
0,47
Тпп Рс В
Тг Тпп
МЗ
К
ЗП
Тпп Тпп
+ += =
++
= =
Темп росту прибутку від виручки за реалізацією
продукції:
1
1
0,54
(1 ) (1 ) 2,64 .
0,33
В
Тп Тпп Тпп Тпп
С
= ⋅ + = + =
В результаті розрахунків отримано діапазон можли-
вого підвищення заохочення (рис. 2).
Рис. 2. Залежність росту прибутку П та грошової
винагороди МЗ від продуктивності:
1 – прибуток; 2 – винагорода
Якщо не збільшувати відрахування у фонд розвит-
ку (накопичення), то увесь приріст прибутку можна було
б направити на подальше стимулювання працівників.
Однак не варто забувати, що параметри прибутку «не-
обхідно підбирати таким чином», щоб максимальний
розмір заохоченя досягався підприємством тільки при
повній відповідності його дій інтересам підприємства.
Таким чином, визначена пряма залежність зарплати та
прибутку від рівня продуктивності праці. Чим вища
продуктивність праці, тим більший прибуток отримує
ПИСАРЕНКО Б.А., ПРОЦЕНКО Н.Б.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ112
підприємство. Від маси прибутку в прямій залежності
знаходиться формування фонду споживання, тобто вона
безпосередньо відображає інтереси виробничого персо-
налу. В свою чергу, фонд споживання по зворотному
зв’язку впливає на прибуток: чим більше коштів було
направлено на преміювання, тим вищий у робітників
стимул до підвищення продуктивності праці. Підви-
щується продуктивність праці, відповідно росте прибу-
ток, збільшується фонд споживання.
Принципово наявність залежності між продуктив-
ністю праці та розміром матеріального стимулювання
поки що можно встановити лише прямим шляхом, ос-
кільки на підприємствах промисловості різні шкали пре-
міювання.
Розробивши ряд шкал із зростаючим розміром пре-
міювання за кожну одиницю росту продуктивності праці
у межах отриманого диапазону можливого підвищення
заохочення та перевіривши їх дії на практиці, можно
підтвердити гіпотизу про зворотний вплив зарплати на
продуктивність праці. Дослідження показують, що така
залежність описується логічною функцією, рівняння
якої має вигляд:
,
1 K МЗ
О
ПП
Н e− ⋅=
+ ⋅ (23)
де О, Н, К — параметри функції, МЗ — розмір стимулю-
вання.
На основі проведених досліджень побудована за-
лежність та визначена зона ефективного стимулювання
(рис.3).
2
2 2
2
2
,пп ф
пп ф
І І
Ізп
І І
=
+ (24)
2
0 2 2
2
,пп ф
t
пп ф
І І
ЗП ЗП
І І
=
+ (25)
де Ізп — індекс середньої зарплати; Іпп — індекс про-
дуктивності праці; Іф — індекс фондоозброєності; ЗП
0
та ЗП
t
— заробітна плата відповідно за базисний та t-і
періоди, грн/чол.
Графік залежності (24) при Іф = 1 на рис.4 лінією «а».
Рис. 3. Залежність продуктивності праці від розміру
матеріального стимулювання
Рис. 4. Зміна індексу зарплати(Ізп) в залежності від зміни
індексу продуктивності праці (Іпп)
а,б – криві відповідно збільшеної та пониженої особистої
матеріальної зацікавленості у рості продуктивності праці;
в – економічно обгрунтоване поєднання темпів росту
продуктивності праці
Розглянемо практичні передумови для визначен-
ня оптимального розміру стимулювання з позиції
його оцінки на базі іншого критерію — темпу техн-
ічного прогресу. Це виявляється доцільним, оскіль-
ки даний критерій дозволяє врахувати затрати не
тільки живої, але й матеріалізованої праці при
співвідношенні темпів росту продуктивності праці та
зарплати.
Проведене дослідження дозволило отримати
кількісний зв’язок між зарплатою, продуктивністю
праці та фондоозброєністю, яка представляється фор-
мулами:
Порівняння фактичних та розрахованих за формула-
ми, а також розрахованих за отриманими залежностями
техніко-економічних показників роботи машинобудівних
підприємств показало їх високу збіжність: відносне відхи-
лення розрахункових велечин склало 4–7 %. Виконані
розрахунки за результатами роботи ряду машинобудівних
підприємств Житомирської області показали, що розрахун-
ковий індекс зарплати в усіх випадках не перевищує індексу
продуктивності праці, в той час як за фактичними даними
таке перебільшення спостерігається досить часто. Тому
отриману залежність рекомендується використовувати для
якісної оцінки і планування економічно обгрунтованого
співвідношення росту продуктивності праці та зарплати на
промислових підприємствах.
Формула (25) характеризує зв’язок зарплати із зат-
ратами живої праці через показник Іпп та матеріалізо-
ваної праці через показник Іф. Тому використання її для
встановлення моделі оплати праці виробничого персо-
налу дозволить поставити зарплату в залежність від ро-
сту продуктивності сукупної праці, яка супроводжуєть-
ся економією всіх затрат праці — живої та матеріалізо-
ваної. При цьому повною мірою буде враховуватись еко-
номічно обумовлене співвідношення росту продуктив-
ності та заробітку.
ПИСАРЕНКО Б.А., ПРОЦЕНКО Н.Б.
2009/№2 113
Дослідження показали, що формули визначають
нижню межу оплати праці виробничого персоналу. У
зв’язку з цим були розроблені формули по визначенню
економічно обґрунтованої верхньої межі оплати праці
виробничого персоналу:
2 ,зп ппІ І= (26)
або
2
0 .t ппЗП ЗП І= ⋅ (27)
Лінією «б» на рис.4 показано графік залежності, яка
предстовляє ввігнуту функцію заохочення, застосуван-
ня якої певною мірою сприяє підвищенню зацікавле-
ності працюючих в зростанні продуктивності праці.
Область, розташована між лініями «а» та «б», реко-
мендується як економічно обгрунтована для оплати
праці виробничого персоналу, тому що оплата праці
нижче лінії «а» підриває матеріальну зацікавленість пра-
цюючих, а вище лінії «б» може допустити випадок сти-
мулювання виробничого персоналу у збиток інтересам
підприємства.
Розмір матеріального заохочення за підвищення
індивідуальних показників роботи рекомендується не
обмежувати і визначати пропорційно коефіцієнту інтен-
сивності праці:
,нт
іп
но
І
К
І
= (28)
де Кіп — коефіцієнт інтенсивності праці; Ін
0
, Ін
t
— індекс
виконання норм виробітку відповідно в базисному та t-
ому періодах.
Рівень виконання норм виробітку залежить від
продуктивності устаткування, яке має свої технічні об-
меження. При наближенні практичної продуктивності
устаткування до паспортної подальший її ріст уповіль-
нюється незалежно від розмірів матеріального заохочен-
ня. У випадку використання автоматизованих агрегатів
та устаткування з програмним управлінням матеріальне
стимулювання росту продуктивності має обмежене зна-
чення і в основному для періоду освоєння проектної
потужності устаткування. Але і в таких умовах її мож-
ливість суттєвого росту продуктивності праці за рахунок
збільшення норми обслуговування шляхом ущільнення
робочого дня та шляхом поєднання професій.
Щоб стимулювати працівників до прийняття на
себе більшого обсягу робіт по обслуговуванню автома-
тизованого устаткування, заробітна плата, яка раніше
належала вивільненому працівнику, повинна направля-
тися на преміювання.
Зміна індексу фондоозброєності при розширенні
зон обслуговування та поєднанні професій характери-
зує ріст обсягу робіт, який приймають працівники до-
датково. При цьому ріст продуктивності праці праців-
ників прямо пропорційний росту фондоозброєності:
,ж о вПП Ф Ф= ⋅ (29)
де ППж — продуктивність живої праці; Фо — фондооз-
броєність живої праці; Фв — фондовіддача.
Розмір матеріального заохочення за розширення зон
обслуговування автоматизованого устаткування та по-
єднання професій рекомендується не обмежувати і виз-
начати пропорційно росту фондоозброєності, який вста-
новлюється на основі коефіцієнту фондоозброєності:
0 ,ot
oo
Ф
Кф
Ф
= (30)
де Кфо — коефіцієнт фондоозброєності; Фо
0
, Фо
t
— фон-
доозброєність живої праці відповідно в базисному і t�му
періодах.
Висновки та перспективи подальших досліджень. За
результатами аналізу наукових досліджень і досвіду гос-
подарювання виявлено, що в Україні до цього часу
відсутній ефективний економічний механізм управлін-
ня продуктивністю праці. Стан і тенденції росту продук-
тивністю праці на промислових підприємствах країни є
незадовільним в умовах конкурентного середовища.
Негативні економічні наслідки низького рівня продук-
тивності праці обумовлені реформованістю концепту-
альних засад ринкового механізму управління продук-
тивністю. Виходячи з цього розробка науково-методич-
ного забезпечення економічного механізму управління
продуктивністю праці сприятиме подальшому росту
продуктивності.
Література
1. Бабенко А. Г. Управление повышением производи-
тельности труда /А. Г. Бабенко. — Донецк: ИЭП НАН
Украины, 1996. — 270 с.
2. Волчин Н. А. Оплата труда: производство, соци-
альная сфера, государственная служба: анализ, пробле-
мы, решения /Н. А. Волчин. — М.: Издательство «Экза-
мен», 2003. — 224 с.
3. Калина А. В. Организация и оплата труда в услови-
ях рынка: аспект эффективности: учеб. метод. пособие
/ А. В. Калина. — 2-е изд., испр. и доп. — К.: МАУП,
1997 — 300 с.
4. Концепция реформы организации оплаты труда //
Праця і зарплата — 1991. — Июнь.
5. О реформировании оплаты труда // Праця і зарп-
лата — 1997. — №9.
6. Питерс Т., Уотермен Р. В поисках эффективного
управления: опыт лучших компаний / Т. Питерс, Р. Уо-
термен. — М.: «Прогресс», 1986. — 423 с.
7. Праця України 2005: стат. збірник / відп. за випуск
Н. В. Григорович. — К.: Державний комітет статистики
України, 2006. — 352 с.
8. Реформа оплаты труда // Праця і зарплата. —
1995. — №4.
9. Кліяненко Б. Т. Досвід організації сттмулювання
персоналу у промисловості регіону / Б. Т. Кліяненко, І.
А. Попова //Вісник Східноукраїнського національного
університету імені Володимира Даля. — 2007. — №1
(107). — С. 186 — 192.
ПИСАРЕНКО Б.А., ПРОЦЕНКО Н.Б.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-45334 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1729-7206 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:44:57Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Писаренко, Б.А. Проценко, Н.Б. 2013-06-11T20:46:11Z 2013-06-11T20:46:11Z 2009 Економічний механізм управління продуктивністю праці / Б.А. Писаренко, Н.Б. Проценко // Вісник економічної науки України. — 2009. — № 2 (16). — С. 109-113. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45334 uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові статті Економічний механізм управління продуктивністю праці Article published earlier |
| spellingShingle | Економічний механізм управління продуктивністю праці Писаренко, Б.А. Проценко, Н.Б. Наукові статті |
| title | Економічний механізм управління продуктивністю праці |
| title_full | Економічний механізм управління продуктивністю праці |
| title_fullStr | Економічний механізм управління продуктивністю праці |
| title_full_unstemmed | Економічний механізм управління продуктивністю праці |
| title_short | Економічний механізм управління продуктивністю праці |
| title_sort | економічний механізм управління продуктивністю праці |
| topic | Наукові статті |
| topic_facet | Наукові статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45334 |
| work_keys_str_mv | AT pisarenkoba ekonomíčniimehanízmupravlínnâproduktivnístûprací AT procenkonb ekonomíčniimehanízmupravlínnâproduktivnístûprací |