Про модифікації економічного закону зміни продуктивності праці
Статтю присвячено дослідженню сутності сучасних модифікацій об’єктивного економічного закону динаміки продуктивності праці, який сьогодні, зберігаючи у цілому свій зміст, збагачуються новими ознаками, більш повно розгортається у проявах. Мета її написання полягає у реалізації завдання сформулювати о...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45335 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Про модифікації економічного закону зміни продуктивності праці / Ю.В. Малаховський // Вісник економічної науки України. — 2009. — № 2 (16). — С. 83-87. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860233016737005568 |
|---|---|
| author | Малаховський, Ю.В. |
| author_facet | Малаховський, Ю.В. |
| citation_txt | Про модифікації економічного закону зміни продуктивності праці / Ю.В. Малаховський // Вісник економічної науки України. — 2009. — № 2 (16). — С. 83-87. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник економічної науки України |
| description | Статтю присвячено дослідженню сутності сучасних модифікацій об’єктивного економічного закону динаміки продуктивності праці, який сьогодні, зберігаючи у цілому свій зміст, збагачуються новими ознаками, більш повно розгортається у проявах. Мета її написання полягає у реалізації завдання сформулювати оновлену парадигму законів зміни продуктивності праці у форматі, що повинен враховувати ряд нових обставин. Для дослідження проблематики та тенденцій зміни продуктивності прийнято до уваги, що аналіз особливостей ринкової трансформації цього явища не заперечує прояву об’єктивних передумов дії економічних законів, одночасно з тим, що ці посилання вимагають переосмислення й доробки.
Статья посвящена исследованию сущности современных модификаций объективного экономического закона динамики производительности труда, который сегодня, храня в целом свое содержание, обогащается новыми признаками, более полно разворачивается в проявлениях. Цель ее написания заключается в реализации задания сформулировать обновленную парадигму законов изменения производительности труда в формате, который должен учитывать ряд новых обстоятельств. Для исследования проблематики и тенденций изменения производительности принято во внимание, что анализ особенностей рыночной трансформации этого явления не отрицает проявления объективных предпосылок действия экономических законов, одновременно с тем, что они требуют переосмысление и доработки.
Article is devoted research of essence of modern updatings of an objective economic law of dynamics of labour productivity which today, storing in the whole maintenance, enriched by new signs, more full developed in displays. The purpose of its writing consists in task realisation to formulate the updated paradigm of laws of change of labour productivity in a format which should consider a number of new circumstances. For research of a problematics and tendencies of change of productivity it is accepted in attention that the analysis of features of market transformation of this phenomenon does not deny display of objective preconditions of action of economic laws, simultaneously that they demand reconsideration and completions.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:22:42Z |
| format | Article |
| fulltext |
2009/№2 83
нехватку средств и способствовать улучшению показа-
телей деятельности предприятия.
Малый бизнес в экономике даже развитых стран
является сферой повышенного риска. Лишь небольшая
часть малых предприятий существует достаточно дли-
тельное время, сохраняя свои позиции в определенной
экономической нише. В экономике Украины положе-
ние малого бизнеса еще более неустойчиво и вложения
в этот сектор экономики подвержены большому риску.
В связи с этим предприниматели заинтересованы во
вложении средств в надежные предприятия и проекты,
однако на сегодня такие возможности для них очень
ограничены. Кроме того, отсутствуют юридические га-
рантии надежности инвестиций личных средств. Для
расширения возможностей привлечения личных средств
предпринимателей и малых предприятий в развитие
экономики необходимы, прежде всего, инвестиционные
проекты с достаточно высоким уровнем эффективнос-
ти и надежности. К числу таких могут быть отнесены
проекты с привлечением известных зарубежных инвес-
торов. Например, проекты развития — специальных
экономических зон и создания новых, особенно малых
предприятий на территориях приоритетного развития.
Таким образом, проведенное исследование позволяет
сделать вывод о том, что основные положения государ-
ственной политики развития национального малого пред-
принимательства на новый период должны быть сконцен-
трированы вокруг проблем увеличения экспортного по-
тенциала и увеличения части прибавленной стоимости в
малом предпринимательстве, а именно: 1) увеличение
экспортной возможности национального малого пред-
принимательства; 2) упрощение доступа национального
малого предпринимательства к современным технологи-
ям; 3) повышение способности национального малого
предпринимательства конкурировать с импортом; 4) уве-
личение доступа национального малого предпринима-
тельства к долгосрочным кредитам для построения но-
вых производств и услуг, продукция или результаты ко-
торых используются в международной торговле; 5) уве-
личение доступа национального малого предпринима-
тельства к информации о государственных, муниципаль-
ных или частных программах (в том числе нерезидентов)
относительно увеличения возможности малого предпри-
нимательство конкурировать на международных рынках;
6) адекватного и соответствующего представления инте-
ресов национального малого предпринимательства в дву-
сторонних и многосторонних международных торговых
переговорах и договоренностях.
Как видим, комплекс сложных проблем развития
экономики сводится к необходимости прорыва в облас-
ти инвестиций. Решение именно этой задачи способно
обеспечить высокий уровень адаптации малых и средних
предприятий и отечественного бизнеса в целом на меж-
дународных рынках и при вступлении в ВТО. Украина
должна участвовать в международных организациях и
институтах, но это должно позитивно отражаться на тем-
пах экономического роста. Иная ситуация неприемлема,
и все действия правительства в этой части следует при-
знать разумными, если они преследуют названную цель.
Экономический рост бывает устойчивым, когда в
экономике присутствуют «новаторы» и инвестиции,
причем число первых и структура вторых имеют перво-
степенное значение. Рост может происходить и в том
случае, когда в экономике преобладают «консерваторы»
и имеются проблемы с наращиванием (восстановлени-
ем) основного капитала, а сама экономика находится на
низком уровне своего развития. Такой рост обычно про-
исходит до некоторого пика, который допускают кон-
вергентные кризисы. Затем неподготовленность эконо-
мической инфраструктуры тормозит рост, что уже про-
исходит в хозяйстве, а потом рост может вообще пре-
кратиться. Единственным условием сопротивления это-
му являются инвестиции, которые тесно связаны с по-
явлением «новаторов».
Литература
1. Бубенко С. П. Організаційно-економічний ме-
ханізм експортної діяльності підприємства / С. П. Бубен-
ко // Фінанси України. — 2002. — № 10. — С. 75–80.
2. Cмоллбоун Д., Велтер Ф., Исакова Н. Географія та
розвиток ринків малих підприємств України /
Д. Cмоллбоун, Ф. Велтер, Н. Исакова // Соціологія: те-
орія, методи, маркетинг. — 2000. — № 2. — С. 113–120.
3. Smallbone D., Piasecki В., Venesaar U., Rumpis L.,
Budrekaite D. The Survival, Growth and Support Needs of
Manufacturing SMEs in Poland and the Baltic States. — Final
Report for a Research Project Funded with the EC’s PIIARE
(ACE) Programme (contract № 94 0743R), 1990.
4. www. mbm. ru
5. www. marketcenter. ru
6. Информационная поддержка малого бизнеса //
Бизнес для всех. – 2003. — № 25. — С. 3, 12–13.
Постановка проблеми. Останнім часом у наукових
розробках усе рідше йдеться про універсальні економічні
закони. При цьому не викликає сумніву той факт, що
об’єктивна логіка економічного розвитку визначається
саме ними.
Це стосується, передусім, низки законів зміни про-
дуктивності праці. Дія цілого їх ряду, до того ж на фоні
неоднозначного тлумачення, викликала появу гами то-
чок зору на механізм їхнього розгортання, кожна з яких
має доведену наукову цінність.
У вітчизняній економічній літературі радянських
часів сформувався особливий підхід до вчення про еко-
номічні закони. Ринкову доктрина продуктивності праці
може бути автентично осягнуто лише з врахуванням змін
Ю.В. Малаховський
канд. екон. наук, академік АЕН України,
м. Кіровоград
ПРО МОДИФІКАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОГО ЗАКОНУ ЗМІНИ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ
МАЛАХОВСЬКИЙ Ю.В.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ84
у системі економічних законів, що відображають об-
’єктивні основи формування рівня продуктивності праці.
З переходом до ринку змінюються умови господа-
рювання, отож об’єктивна реальність набуває нових рис.
Разом з нею видозмінюються й економічні закони.
Відповідно, уточнюється термінологія, йде переоцінка
їхнього сутнісного складу, механізму дії та взаємодії,
порядку використання.
Аналіз попередніх досліджень. Ідею економічного зако-
ну, що вперше з’явилася в науці XYIII ст., було запозичено
фізіократами у енциклопедистів-просвітителів. Останні
спочатку здійснили спробу осягнути природні й довічні
закони розуму й логіки, а потім такі ж «природні закони»
економіки, що виводилось ними із природи людини.
Ж.-Б. Сэй зазначав, що саме знання природних і постійних
законів, без яких людські співтовариства не могли б існу-
вати, становлять предмет науки політичної економії [1].
К. Маркс, вивчаючи сутність закону як такого, виз-
начав останній як вираз необхідного зв’язку між явища-
ми, підкреслював його іманентність та об’єктивний харак-
тер, загострював увагу на суперечливості прояву. Розкри-
ваючи співвідношення між законами суспільства та при-
роди, він виділяв абсолютні закони та закони-тенденції. У
працях цього знаного критика капіталістичного громадсь-
кого устрою визначено історичний і примусовий характер
дії економічних законів, розрізнено загальні й особливі
закони, класифіковано закони общинної праці, приватної
власності, рабовласницького, феодального, капіталістич-
ного суспільства, ремісничого виробництва. Ним вислов-
лено судження щодо змісту значної кількості конкретних
законів. Зокрема, особливу увагу приділено ним аналізу
законів, що діють у сфері праці. Його дослідженням підляг-
ли закони поділу праці, дієздатності робочої сили, редукції
праці, безперервного вдосконалювання засобів праці, ро-
сту її продуктивності, спрощення та знецінення кваліфі-
кованої праці, зміни праці, збільшення додаткової праці
та зменшення кількості робітників, співвідношення націо-
нальних та інтернаціональних рівнів інтенсивності й про-
дуктивності праці, попиту та пропозиції праці.
При цьому, у марксистському тлумаченні закон
розглядається як необхідний істотний, повторюваний та
стійкий зв’язок явищ, що, до того ж, спричиняє їхню
впорядковану зміну. Він виражає істотне, визначальне,
незмінне відношення між предметами, складовими еле-
ментами предмета, властивостями речей, а також влас-
тивостями усередині неї [2, с. 136].
На відміну від нього, А. Маршалл визначає закон
як найбільш загальну оцінку або узагальнення тенденцій
«більш-менш достовірних, більш-менш певних». Він
пропонує розуміти закон «у значенні характеристики
відносин між причиною й наслідком» [3, с. 89, 90], що
припускає тлумачення закону як умовиводу, певного
принципу. Завдання економічної науки, за його переко-
нанням, полягає у тім, щоб збирати факти, системати-
зувати, тлумачити і виводити з них належні висновки.
Всі науки прагнуть до точності, адже прагнуть сформу-
лювати результат значної кількості спостережень у виг-
ляді попередніх узагальнень, які мають достатню визна-
ченість, щоб можна було піддати їх перевірці за допо-
могою інших спостережень. Ці узагальнення, зауважує
автор, спочатку рідко одержують тверде визнання. Од-
нак після того, як вони пройшли перевірку багатьма
самостійними спостереженнями й, особливо, після
їхнього успішного застосування для прогнозування
прийдешніх подій, вони переходять до розряду законів.
М. Тодаро трактує закон як універсальну істину, що
залишається незмінною за будь-якої ситуації й на дію якої
«не впливає соціальне й політичне оточення» [4, с. 629].
Підкреслюється, що закон слід тлумачити як тенденцію,
що відображає поводження людей або явищ за певних
умов, що може виявитися або не виявитися. При цьому
тенденція визначає лише основну лінію розвитку, адже не
охоплює й не визначає прояву безлічі випадків та можли-
вих відхилень. Саме через останні закон торує собі дорогу.
Економічні закони, зберігаючи у принципі свій
зміст, постійно збагачуються новими ознаками. Вони
починають діяти повніше, інтенсивніше, більш повно
розгортаються.
Мета статті. Ринкові умови докорінним чином
змінюють специфіку господарської діяльності до такого
ступеню, що це пов’язується з формуванням іншого
підґрунтя розгортання дії економічних законів. Мета на-
писання статті полягає у реалізації завдання сформулюва-
ти оновлену парадигму законів зміни продуктивності праці
у форматі, що повинен враховувати ряд нових обставин.
По-перше, слід погодити дію зазначених законів з
усією економічною системою, а не лише базувати їх кон-
цепцію на формаційній теорії, що розглядає особливості
їх прояву у рамках конкретного способу виробництва.
По-друге, необхідно сформулювати сучасну точку
зору на особливості прояву економічних законів у рин-
ковій системі, тобто на фоні сполучення стихійних і
врегульованих процесів.
По-третє, слід структурно погодити концепції за-
конів ринкової системи з колишніми, зафіксованими у
різних джерелах вітчизняної науки, класифікаціями еко-
номічних законів зміни продуктивності праці.
По-четверте, виникає необхідність переорієнтува-
ти весь процес використання економічних законів з
такого, що стосувався переважно компетенції вищих
ешелонів управління до вигляду, що орієнтує атомізова-
них суб’єктів господарювання на їхнє практичне вико-
ристання у конкретному підприємництві.
Забезпечення цих принципових позицій дозволить
по новому підійти до дослідження специфіки економі-
чних законів, що діють у сфері продуктивності праці.
Виклад основного матеріалу. Очевидно, що економічні
закони становлять значну групу законів суспільних. Фіксу-
ючи наявність певних, сформованих історично, умов для
економічної діяльності, розкриваючи при цьому причин-
но-наслідкові зв’язки у сфері господарювання, вони вис-
тупають втіленням об’єктивних економічних інтересів,
потреб, запитів людей. У своїй сукупності вони характе-
ризують основний зміст досліджуваної економічної систе-
ми, що отримує прояв в особливостях виробничих відно-
син. Економічні закони мають те принципове значення,
що вони об’єктивно управляють плином господарського
життя, впливають на ходу усього суспільного розвитку.
Закони орієнтують людей на певні дії, форми та способи
господарювання, адже містять вираз провідних, найбільш
значимих відносин між людьми у процесі виробництва,
розподілу, обміну та споживання матеріальних і духовних
благ. Більше того, зміст економічних законів викладено в
основних сутнісних зв’язках з їх кількісними та якісними
МАЛАХОВСЬКИЙ Ю.В.
2009/№2 85
характеристиками. Під впливом економічних законів
діяльність людей у сфері виробництва з об’єктивною не-
обхідністю змінюється у певному напрямі.
Всі дослідники відштовхуються від того постулату,
що економічні закони виникають і діють на об’єктив-
ному ґрунті незалежно від волі й бажання людей, хоча
й виражають відносини між ним у процесі виробницт-
ва. Кожен економічний закон відображає ті або інші
об’єктивно обумовлені риси, сторони, зв’язки виробни-
чих відносин. У своїй сукупності економічні закони
характеризують основний зміст існуючих виробничих
відносин, хоча повністю їх не вичерпують. Важливо
підкреслити, що закони об’єктивно виражають глобаль-
ний напрям господарювання, диктують логіку переваж-
ного поводження у процесі виробництва.
Усякій економічній системі відповідає особлива су-
купність економічних законів, у якій проявляються ха-
рактерні риси даного суспільного ладу. Кожного разу
виникає й діє особлива субординована система економ-
ічних законів, яка у комплексі відображає специфічні
умови розгортання даного способу виробництва. Діючі
економічні закони неоднакові за своєю значимістю,
змістом, обсягом та глибиною виконання покладених на
них функцій, ступенем впливу на виробництво. Розкри-
ваючи певну важливу рису виробничих відносин, вони, у
свою чергу, відчувають на собі вплив інших економічних
законів. Дія сполучається із взаємодією. Остання призво-
дить до того, що закони, здійснюючи взаємний вплив,
виступають у модифікованому вигляді. У силу цього еко-
номічні категорії, через які вони втілюються та перелом-
люються, набувають нових відтінків. Взаємодія призво-
дить до того, що форми виразу кожного окремого закону
модифікуються. Відповідно, зміст економічних категорій,
через які вони проявляються, також підлягає змінам.
Всі економічні закони, незалежно від напряму та
ступеню впливу на економіку, однаковою мірою об-
’єктивно відображають глибинну сутність господарських
явищ та процесів. Як правило, в економічному житті
явище й сутність безпосередньо не збігаються. Еко-
номічні відносини, як вони виступають на поверхні
явищ повсякденного господарського життя, саме тому
відрізняються від дійсного змісту, що набувають
відмінних рис, які спотворюють дійсну сутність цих
відносин. Це означає, що лише проникнення у сутність
явищ, розкриття їхнього глибинного змісту, знання ар-
хітектоніки законів забезпечує достовірність представ-
лення плину економічних явищ та процесів.
Загальними для представників усіх теоретичних
шкіл є положення про те, що одні закони поширюють
свою дію на всю економіку, інші — на окремі відтворю-
вальні фази, господарські сфери та галузі.
Якщо розглядати проблему із загальнонаукових по-
зицій, то хоча економічні закони й носять об’єктивний
характер, вони повинні пізнаватися й ефективно вико-
ристовуватись. Процес пізнання економічних законів є
складним, але виступає необхідною умовою ефективно-
го управління економікою. Можна стверджувати, що
пізнання законів є першим кроком до їх вмілого застосу-
вання, а власне, рівень використання законів визначаєть-
ся глибиною їхнього пізнання. Сам процес пізнання в
цьому випадку полягає у розкритті сутності економічних
явищ, віднаходженні об’єктивних причин і наслідків.
Знання економічних законів відкриває широкі можли-
вості для економічного передбачення, правильного оріє-
нтування у питаннях розвитку виробництва.
Зазвичай економічна теорія розглядає зміст еконо-
мічних законів у їхньому загальному виді. Вона не до-
водить свої визначення, формулювання до конкретних
рекомендацій на кожен випадок господарської практи-
ки. Прийняття конкретних рішень — справа практиків.
Слід зазначити, що представниками неокласичної
школи, саме під тиском зазначених обставин, економічним
законам було надано певного суб’єктивістського забарвлен-
ня. У своїх міркуваннях вони виходила з того, що закони є
виразом вольових мотивів господарюючих суб’єктів, що
породжуються їхніми потребами, а також пов’язаною з цим
турботою про власне благополуччя. Кейнсіанська теорія
реалізує психологічний підхід до визначення об’єктивного
характеру економічного закону. Власне, сам Дж. М. Кейнс
покладав у основу досліджень сучасної йому економіки так
званий основний психологічний закон [5, с. 28–29, 90].
Для сучасних дослідників проблематики та тенденцій
зміни продуктивності праці слід прийняти до уваги на-
ступне міркування: з одного боку, аналіз об’єктивних
основ ринкової трансформації цього явища не заперечує
прояву об’єктивних передумов, що покладено у дію еко-
номічних законів. З іншого боку, теоретичні посилання,
що усе ще зорієнтовано на потреби командної економі-
ки, вимагають переосмислення й доробки.
Протягом достатньо тривалого періоду продуктивність
праці напряму пов’язувалася із проявом особливого еко-
номічного закону — законом її зростання. На відміну від
цього, сучасна західна економічна думка розглядає пробле-
му інакше. Основну увагу вона приділяє закону скорочен-
ня продуктивності праці. У свою чергу, він кореспондує із
законами відповідної зміни пофакторної продуктивності,
граничної корисності віддачі та іншими.
Це означає, що за сучасних господарських умов
виникають нові моменти у дії й використанні закону
підвищення продуктивності праці. Їх породжено пере-
ходом до ринкових відносин.
Ринкова система взагалі представляє для нас якіс-
но нову економіку. Причому, новизна особливо прояв-
ляється у відносинах з приводу продуктивності праці.
Досліджуваний закон за умов ринку виражає більше
складні й глибокі економічні зв’язки. Раніше економія
робочого часу здійснювалася, значною мірою, за раху-
нок резервів, які перебували на поверхні економічного
життя. Кожне підприємство могло розраховувати на
успіх, опираючись не лише на власні можливості, але й
безоплатну допомогу держави. Зараз розраховувати на
це не доводиться. Необхідним є самостійний активний
пошук глибинних факторів розвитку. Ринок множить і
підсилює інтенсивні риси прояву закону. Екстенсивні
важелі забезпечення росту продуктивності праці, хоча ще
залишаються, але багато в чому втрачають своє значен-
ня. Відбувається їхнє заміщення більш дієвими та еко-
номічними інтенсивними факторами.
Будь-який економічний процес може мати різні
сторони й способи прояву, відображатися в дії декіль-
кох взаємозалежних законів. Закон продуктивності праці
є саме таким складним явищем. У силу цього він знахо-
дить своє об’єктивне відображення у дії ряду економіч-
них законів.
МАЛАХОВСЬКИЙ Ю.В.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ86
Зазначимо, що закон зростання продуктивності праці
зазвичай наводився у марксистському тлумаченні. К. -
Маркс розумів його як «закон, у відповідності до якого
щоразу все більша маса засобів виробництва може, внас-
лідок прогресу продуктивності суспільної праці, приводи-
тися у рух усе з меншими витратами людської сили» [6,
с. 659]. На його переконання, зміст закону полягає у тім,
що мірою розвитку економіки «витрати виробництва по-
стійно падають, а жива праця постійно стає продуктивн-
ішою» [7, с. 75–76].
На Заході економісти рідко звертаються до цього
закону. Це пояснюється тим, що якщо матеріалістичну
концепцію закону розглядати у цілому, то можна вияви-
ти окремі ідеї, які не знайшли належного підтвердження.
Це стосується, наприклад, оцінки перспектив розвитку
продуктивності праці при капіталізмі. Вважалося, що для
капіталістичного способу виробництва закон зростання
продуктивності праці не носить безумовного характеру.
Продуктивність не підвищується автоматично кожного
разу, коли взагалі заощаджується жива праця.
І лише за сучасного бачення цьому феномену мож-
на дати логічне пояснення. Воно полягає в об’єктивно
обумовленій циклічності процесу. Остання, у розумінні
проявів впливу великих, середніх та малих циклів, є ха-
рактерною для будь-якої економічної системи.
Циклічність, як універсальна ознака, притаманна також
дії закону зростання продуктивності праці. Зрозуміло,
що помилковим є сприйняття циклічності як основи
прогресу. Разом з тим, не варто ігнорувати силу її впли-
ву на дію закону зростання продуктивності праці.
У нашому випадку, як показує аналіз, йдеться про
модифікації закону підвищення продуктивності праці.
Виявився двоїстий підхід до інтерпретації закону.
Продуктивність праці може аналізуватися або з
точки зору результату, або з позицій витрат робочого
часу. На базі дослідження динаміки виробітку форму-
люється закон підвищення продуктивності праці, а на
базі вивчення витрат — закон економії часу.
Очевидно, з врахуванням нових обставин, у якості
орієнтирів можуть служити наступні моменти:
1. Основні причинно-наслідкові процеси у часі
виражає єдиний закон економії робочого часу.
2. Закон економії робочого часу, у принципі, є адек-
ватним закону підвищення продуктивності праці.
3. Теоретична й практична доцільність надання са-
мостійності закону економії робочого часу полягає у тім,
що це змушує більш пильно й докладно зосередитися
на питаннях заощадження часу. Як показує досвід ми-
нулого, недоврахування часових параметрів інколи спри-
яло формуванню витратної економіки й марнотратству
у застосуванні трудових ресурсів.
Коротко закон можна сформулювати у такий спосіб —
всебічне скорочення робочого часу на виробництво мате-
ріальних і духовних благ. У такому розумінні він відобра-
жає, з одного боку, зв’язок із законом зростання продук-
тивності праці, а з іншого, — зберігає свою специфіку та
масштаби прояву. Економія часу розкривається у ньому як
узагальнююча міра ресурсів економічного зростання. Отже,
справедливим буде твердження, що всяка економія, в ос-
таточному підсумку, зводиться до економії часу.
Основними соціальними формами прояву закону
економії часу є: скорочення тривалості часу роботи,
збільшення, у зв’язку з цим, неробочого, особливо
вільного часу, раціоналізація його структури.
Закон економії часу стосується усіх нюансів витрат
часу, що практикуються у господарській діяльності. Од-
нак, він відображає їх в узагальненому вигляді. Основ-
ними вимогами закону можна вважати заощадливі вит-
рати часу на усіх фазах відтворювального процесу, а та-
кож ефективне, цілеспрямоване використання усіх фун-
кціональних частин сукупного фонду часу суспільства й
кожного окремого індивіда.
Конкретними способами функціонування закону
виступають скорочення витрат часу на виготовлення оди-
ниці блага, підвищення фондовіддачі й змінності роботи
машин й устаткування, зниження матеріаломісткості
продукції, оптимізація відтворювальних пропорцій. Пев-
ною характеристикою його дії може служити час обороту
капіталу, що охоплює час виробництва й обігу.
Ринкова економіка породжує принципово нове став-
лення до праці, використання робочого часу у всіх формах
(минулого, поточного й майбутнього), змінює порядок роз-
поділу суспільного часу між галузями виробництва й сфе-
рами господарської діяльності. Індивідуальна й загальна
економія часу досягається за рахунок механізму саморегу-
лювання процесів самонастроювання підприємництва у
рамках фірми, конкурентних відносин на рівні суспільства.
Ринкові умови визначають інтенсифікацію прояву
дії закону. Комерційний зиск підштовхує до максималь-
ної економії часу, створення економічних й організац-
ійно-технічних передумов для раціонального й ефектив-
ного використання всього сукупного фонду часу.
Таким чином, розрізняючи прояв результативної та
витратної сторін праці, відзначимо, що змістовна сутність
витратної сторони отримує прояв у дії закону економії
робочого часу. Використання закону, що втілює об’єктивні
можливості економії, являє собою значну за обсягом та
специфічну за втіленням сферу економічної діяльності.
Зазвичай, коли мова заходить про висвітлення законів
продуктивності праці у закордонній літературі, йдеться про
закон зменшення продуктивності праці. Однак досліджен-
ня на цьому не обмежуються. А. Маршалл у книзі
«Принципи політичної економії» розглядає три закони, що
пов’язані із продуктивністю праці — закони зростаючої,
постійної віддачі та віддачі, що зменшується [3, с. 406]. Він
стверджує, що закон віддачі, що зменшується, пов’язаний
із використанням природних ресурсів, а закон зростаючої
віддачі — з роллю людей у виробництві.
Цілий ряд авторів концентрують свою увагу на за-
коні віддачі, що скорочується, іменуючи його законом
зменшення граничного продукту або законом пропорцій,
що змінюються. Дія закону розкривається ними у світлі
прояву продуктивності праці, що отримує назву середнь-
ого продукту праці. На їхнє переконання, фірма одержить
тим більше продукції на одиницю витраченої праці, чим
вищим є середній продукт праці [8, с. 387; 9, с. 40].
Часто описаний процес розглядається у вигляді зако-
ну скорочення продуктивності праці. У свою чергу, закон
скорочення продуктивності праці розглядається не лише
відокремлено, але й у складі більш загального закону ско-
рочення продуктивності. Крім того, вважається, що існує
економічний закон скорочення продуктивності праці й
капіталу. Загальний закон скорочення продуктивності
інколи іменується як закон граничної продуктивності.
МАЛАХОВСЬКИЙ Ю.В.
2009/№2 87
Основні положення закону скорочення продуктив-
ності докладно викладено у вже згадуваній роботі Д. Б. К-
ларка «Розподіл багатства» (1899 р.) [10]. Із сучасних еко-
номістів подальшій розробці закону скорочення продук-
тивності сприяв П. Самуельсон [11]. Серед вчених було
здійснено спроби компромісно та еклектично поєднати
неокласичні умовиводи Д. Б. Кларка з позиціями інших
економічних шкіл. Так, П. Давидсон об’єднав теорію гра-
ничної продуктивності з доктриною Дж. М. Кейнса при
поясненні параметрів сукупного попиту та пропозиції.
Теорія граничної продуктивності і сьогодні дає мо-
гутній поштовх численним прикладним дослідженням.
Вона призвела до розробки економіко-математичних
моделей, що дозволяють розраховувати кількісні залеж-
ності між витратами й випуском продукції. Моделі ви-
користаються на практиці, наприклад, при визначенні
виробничої стратегії підприємства.
Висновок. Вивчення сучасної економічної літерату-
ри поглиблює наші уявлення про закономірності функ-
ціонування продуктивності праці, розширюється арсе-
нал застосовуваних методологічних принципів вивчен-
ня її динаміки.
По-перше, до наукового обороту вводиться цілий ряд
нових економічних законів у сфері продуктивності праці.
По-друге, закони діалектично відображають тен-
денції не тільки зростання, але й зниження динаміки
продуктивності праці.
По-третє, у згаданій парадигмі закони продуктив-
ності праці розглядаються у взаємозв’язку не лише із
загальним, але й зі специфічними законами продуктив-
ності капіталу та інших факторів виробництва.
По-четверте, особлива цінність здійснюваного
підходу полягає у тім, що закони продуктивності розк-
риваються виключно через призму ринкових відносин.
За умов реформування вітчизняної економіки доц-
ільно дотримуватися напряму на конвергенцію, взаємоз-
багачення трактувань. Є прикладний зміст у поширенні
й використанні досвіду, що стосується осмислення за-
конів продуктивності праці й пов’язаних із ним способів
стимулювання підприємницької діяльності, застосуван-
ня ефективних форм господарювання.
Однак, зважаючи на різницю умов розгортання, не
можна повністю покладатися на адекватність західних
концепцій щодо дії законів продуктивності праці у
вітчизняних умовах. Можна тільки відзначити, що їхня
значимість буде, безсумнівно, зростати мірою поглиб-
лення ринкових перетворень у нашій країні.
І хоча на перший погляд може здатися, що перед нами
дві різні непорівнянні концепції (закон скорочення продук-
тивності праці ґрунтується на принципах граничної продук-
тивності, а закон її підвищення — на класичній основі),
кожен з них своєрідно відображає сутність процесу, що
криється за ним. Не зважаючи на те, що закон зростання
продуктивності праці тяжіє до виробничої сфери, а закон її
скорочення — до розподільної, їхня відмінна спільність не
виключає можливість концептуальних порівнянь.
Література
1. Сэй Ж.-Б. Трактат по политической экономии /
Жан-Батист Сэй. Экономические софизмы; Экономи-
ческие гармонии / Фредерик Бастиа; [сост., вступ. ст. и
коммент. М. К. Бункиной и А. М. Семенова]. — М.:
Дело: Акад. нар. хоз-ва при Правительстве Рос. Федера-
ции, 2000. — 230 с.
2. Ленин В. И. Полн. собр. соч. Т. 29. / В. И. Ленин. —
5-е изд.— М.: Госполитиздат, 1963. — 782 с.
3. Маршалл А. Принципы политической экономии: в
3-х т. Т. 1. / А. Маршалл. — М: Прогресс, 1983. — 415 с.
4. Тодаро М. П. Экономическое развитие: учебник /
М. П. Тодаро; ред. Зевин Л. З., Яковлев С. М. — М.: Эко-
номический факультет МГУ, ЮНИТИ, 1997. — 671 с.
5. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента
и денег / Дж. М. Кейнс. — М., 1949. — 367 с.
6. Маркс К. Соч.: Т. 23. / К. Маркс, Ф. Энгельс. — 2-
е изд. — М.: Госполитиздат, 1960. — 907 с.
7. Маркс К. Соч.: Т. 46. Ч. І. / К. Маркс, Ф. Энгельс. —
2-е изд. — М.: Госполитиздат, 1968. — 559 с.
8. Макконнелл Р., Брю Л. Экономикс: принципы,
проблемы и политика: в 2-х т. Т. 2. / Р. Макконнелл,
Л. М. Брю. — М.: Республика, 1992. — 400 с.
9. Фишер З. Экономика: пер. с англ. / З. Фишер, Р. Дор-
нбуш, Р. Шмалензи. — М.: Дело ЛТД, 1993. — 830 с.
10. Кларк Дж. Б. Распределение богатства: пер. с анг-
л.Е / Дж. Б. Кларк. — М. — Л., Соцэкгиз, 1934. — 184 с.
11. Самуэльсон Пол. Экономика / Пол Самуэльсон, Ви-
льям Нордхаус. — 18-е изд. — М.: «Вильямс», 2006. — 1360 с.
Вступ. На сьогодні інноваційна діяльність виступає
основою нової форми конкуренції, яка ґрунтується, не
на поточному, а на майбутньому стані підприємств. Це
конкуренція управління та організаційних рішень, які
мають вирішальний вплив на характер структурних пе-
ретворень в їх особливій формі — в забезпеченні ефектів
та умов розвитку в стратегічному, довгостроковому плані
за рахунок високого рівня якості та широкого спектру
оновлення товарної структури та зміни технологій і
способів виробництва товарів та послуг.
В умовах принципових зрушень в складі та харак-
тері інформаційного, технологічного та інституційного
базису господарських структур, гостро постають пробле-
ми розробки нових методів керування та реалізації си-
В.М. Матієнко
О.І. Щукін
С.М. Войт
м. Дніпропетровськ
МЕТОДИ ОЦІНКИ ВЕНЧУРНИХ ПРОЕКТІВ
МАТІЄНКО В.М., ЩУКІН О.І., ВОЙТ С.М.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-45335 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1729-7206 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:22:42Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Малаховський, Ю.В. 2013-06-11T20:46:58Z 2013-06-11T20:46:58Z 2009 Про модифікації економічного закону зміни продуктивності праці / Ю.В. Малаховський // Вісник економічної науки України. — 2009. — № 2 (16). — С. 83-87. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45335 Статтю присвячено дослідженню сутності сучасних модифікацій об’єктивного економічного закону динаміки продуктивності праці, який сьогодні, зберігаючи у цілому свій зміст, збагачуються новими ознаками, більш повно розгортається у проявах. Мета її написання полягає у реалізації завдання сформулювати оновлену парадигму законів зміни продуктивності праці у форматі, що повинен враховувати ряд нових обставин. Для дослідження проблематики та тенденцій зміни продуктивності прийнято до уваги, що аналіз особливостей ринкової трансформації цього явища не заперечує прояву об’єктивних передумов дії економічних законів, одночасно з тим, що ці посилання вимагають переосмислення й доробки. Статья посвящена исследованию сущности современных модификаций объективного экономического закона динамики производительности труда, который сегодня, храня в целом свое содержание, обогащается новыми признаками, более полно разворачивается в проявлениях. Цель ее написания заключается в реализации задания сформулировать обновленную парадигму законов изменения производительности труда в формате, который должен учитывать ряд новых обстоятельств. Для исследования проблематики и тенденций изменения производительности принято во внимание, что анализ особенностей рыночной трансформации этого явления не отрицает проявления объективных предпосылок действия экономических законов, одновременно с тем, что они требуют переосмысление и доработки. Article is devoted research of essence of modern updatings of an objective economic law of dynamics of labour productivity which today, storing in the whole maintenance, enriched by new signs, more full developed in displays. The purpose of its writing consists in task realisation to formulate the updated paradigm of laws of change of labour productivity in a format which should consider a number of new circumstances. For research of a problematics and tendencies of change of productivity it is accepted in attention that the analysis of features of market transformation of this phenomenon does not deny display of objective preconditions of action of economic laws, simultaneously that they demand reconsideration and completions. uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові статті Про модифікації економічного закону зміни продуктивності праці О модификациях экономического закона изменения производительности труда About modifications of economic law of change the labour productivity Article published earlier |
| spellingShingle | Про модифікації економічного закону зміни продуктивності праці Малаховський, Ю.В. Наукові статті |
| title | Про модифікації економічного закону зміни продуктивності праці |
| title_alt | О модификациях экономического закона изменения производительности труда About modifications of economic law of change the labour productivity |
| title_full | Про модифікації економічного закону зміни продуктивності праці |
| title_fullStr | Про модифікації економічного закону зміни продуктивності праці |
| title_full_unstemmed | Про модифікації економічного закону зміни продуктивності праці |
| title_short | Про модифікації економічного закону зміни продуктивності праці |
| title_sort | про модифікації економічного закону зміни продуктивності праці |
| topic | Наукові статті |
| topic_facet | Наукові статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45335 |
| work_keys_str_mv | AT malahovsʹkiiûv promodifíkacííekonomíčnogozakonuzmíniproduktivnostíprací AT malahovsʹkiiûv omodifikaciâhékonomičeskogozakonaizmeneniâproizvoditelʹnostitruda AT malahovsʹkiiûv aboutmodificationsofeconomiclawofchangethelabourproductivity |