Методи оцінки венчурних проектів
В роботі розглядаються підходи щодо інноваційної діяльності підприємство промисловості та їх фінансування венчурними фондами.
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автори: | , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2009
|
| Назва видання: | Вісник економічної науки України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45336 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Методи оцінки венчурних проектів / В.М. Матієнко, О.І. Щукін, С.М. Войт // Вісник економічної науки України. — 2009. — № 2 (16). — С. 87-90. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-45336 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-453362025-02-09T14:44:15Z Методи оцінки венчурних проектів Методы оценки венчурных проектов Methods of estimation of venture projects Матієнко, В.М. Щукін, О.І. Войт, С.М. Наукові статті В роботі розглядаються підходи щодо інноваційної діяльності підприємство промисловості та їх фінансування венчурними фондами. В работе рассматриваются подходы относительно инновационной деятельности предприятие промышленности и их финансирования венчурными фондами. Approaches are in-process examined in relation to innovative activity enterprise of industry and their financing by venture funds. 2009 Article Методи оцінки венчурних проектів / В.М. Матієнко, О.І. Щукін, С.М. Войт // Вісник економічної науки України. — 2009. — № 2 (16). — С. 87-90. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45336 uk Вісник економічної науки України application/pdf Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Наукові статті Наукові статті |
| spellingShingle |
Наукові статті Наукові статті Матієнко, В.М. Щукін, О.І. Войт, С.М. Методи оцінки венчурних проектів Вісник економічної науки України |
| description |
В роботі розглядаються підходи щодо інноваційної діяльності підприємство промисловості та їх фінансування венчурними фондами. |
| format |
Article |
| author |
Матієнко, В.М. Щукін, О.І. Войт, С.М. |
| author_facet |
Матієнко, В.М. Щукін, О.І. Войт, С.М. |
| author_sort |
Матієнко, В.М. |
| title |
Методи оцінки венчурних проектів |
| title_short |
Методи оцінки венчурних проектів |
| title_full |
Методи оцінки венчурних проектів |
| title_fullStr |
Методи оцінки венчурних проектів |
| title_full_unstemmed |
Методи оцінки венчурних проектів |
| title_sort |
методи оцінки венчурних проектів |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Наукові статті |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45336 |
| citation_txt |
Методи оцінки венчурних проектів / В.М. Матієнко, О.І. Щукін, С.М. Войт // Вісник економічної науки України. — 2009. — № 2 (16). — С. 87-90. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| series |
Вісник економічної науки України |
| work_keys_str_mv |
AT matíênkovm metodiocínkivenčurnihproektív AT ŝukínoí metodiocínkivenčurnihproektív AT vojtsm metodiocínkivenčurnihproektív AT matíênkovm metodyocenkivenčurnyhproektov AT ŝukínoí metodyocenkivenčurnyhproektov AT vojtsm metodyocenkivenčurnyhproektov AT matíênkovm methodsofestimationofventureprojects AT ŝukínoí methodsofestimationofventureprojects AT vojtsm methodsofestimationofventureprojects |
| first_indexed |
2025-11-27T00:05:13Z |
| last_indexed |
2025-11-27T00:05:13Z |
| _version_ |
1849899790986379264 |
| fulltext |
2009/№2 87
Основні положення закону скорочення продуктив-
ності докладно викладено у вже згадуваній роботі Д. Б. К-
ларка «Розподіл багатства» (1899 р.) [10]. Із сучасних еко-
номістів подальшій розробці закону скорочення продук-
тивності сприяв П. Самуельсон [11]. Серед вчених було
здійснено спроби компромісно та еклектично поєднати
неокласичні умовиводи Д. Б. Кларка з позиціями інших
економічних шкіл. Так, П. Давидсон об’єднав теорію гра-
ничної продуктивності з доктриною Дж. М. Кейнса при
поясненні параметрів сукупного попиту та пропозиції.
Теорія граничної продуктивності і сьогодні дає мо-
гутній поштовх численним прикладним дослідженням.
Вона призвела до розробки економіко-математичних
моделей, що дозволяють розраховувати кількісні залеж-
ності між витратами й випуском продукції. Моделі ви-
користаються на практиці, наприклад, при визначенні
виробничої стратегії підприємства.
Висновок. Вивчення сучасної економічної літерату-
ри поглиблює наші уявлення про закономірності функ-
ціонування продуктивності праці, розширюється арсе-
нал застосовуваних методологічних принципів вивчен-
ня її динаміки.
По-перше, до наукового обороту вводиться цілий ряд
нових економічних законів у сфері продуктивності праці.
По-друге, закони діалектично відображають тен-
денції не тільки зростання, але й зниження динаміки
продуктивності праці.
По-третє, у згаданій парадигмі закони продуктив-
ності праці розглядаються у взаємозв’язку не лише із
загальним, але й зі специфічними законами продуктив-
ності капіталу та інших факторів виробництва.
По-четверте, особлива цінність здійснюваного
підходу полягає у тім, що закони продуктивності розк-
риваються виключно через призму ринкових відносин.
За умов реформування вітчизняної економіки доц-
ільно дотримуватися напряму на конвергенцію, взаємоз-
багачення трактувань. Є прикладний зміст у поширенні
й використанні досвіду, що стосується осмислення за-
конів продуктивності праці й пов’язаних із ним способів
стимулювання підприємницької діяльності, застосуван-
ня ефективних форм господарювання.
Однак, зважаючи на різницю умов розгортання, не
можна повністю покладатися на адекватність західних
концепцій щодо дії законів продуктивності праці у
вітчизняних умовах. Можна тільки відзначити, що їхня
значимість буде, безсумнівно, зростати мірою поглиб-
лення ринкових перетворень у нашій країні.
І хоча на перший погляд може здатися, що перед нами
дві різні непорівнянні концепції (закон скорочення продук-
тивності праці ґрунтується на принципах граничної продук-
тивності, а закон її підвищення — на класичній основі),
кожен з них своєрідно відображає сутність процесу, що
криється за ним. Не зважаючи на те, що закон зростання
продуктивності праці тяжіє до виробничої сфери, а закон її
скорочення — до розподільної, їхня відмінна спільність не
виключає можливість концептуальних порівнянь.
Література
1. Сэй Ж.-Б. Трактат по политической экономии /
Жан-Батист Сэй. Экономические софизмы; Экономи-
ческие гармонии / Фредерик Бастиа; [сост., вступ. ст. и
коммент. М. К. Бункиной и А. М. Семенова]. — М.:
Дело: Акад. нар. хоз-ва при Правительстве Рос. Федера-
ции, 2000. — 230 с.
2. Ленин В. И. Полн. собр. соч. Т. 29. / В. И. Ленин. —
5-е изд.— М.: Госполитиздат, 1963. — 782 с.
3. Маршалл А. Принципы политической экономии: в
3-х т. Т. 1. / А. Маршалл. — М: Прогресс, 1983. — 415 с.
4. Тодаро М. П. Экономическое развитие: учебник /
М. П. Тодаро; ред. Зевин Л. З., Яковлев С. М. — М.: Эко-
номический факультет МГУ, ЮНИТИ, 1997. — 671 с.
5. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента
и денег / Дж. М. Кейнс. — М., 1949. — 367 с.
6. Маркс К. Соч.: Т. 23. / К. Маркс, Ф. Энгельс. — 2-
е изд. — М.: Госполитиздат, 1960. — 907 с.
7. Маркс К. Соч.: Т. 46. Ч. І. / К. Маркс, Ф. Энгельс. —
2-е изд. — М.: Госполитиздат, 1968. — 559 с.
8. Макконнелл Р., Брю Л. Экономикс: принципы,
проблемы и политика: в 2-х т. Т. 2. / Р. Макконнелл,
Л. М. Брю. — М.: Республика, 1992. — 400 с.
9. Фишер З. Экономика: пер. с англ. / З. Фишер, Р. Дор-
нбуш, Р. Шмалензи. — М.: Дело ЛТД, 1993. — 830 с.
10. Кларк Дж. Б. Распределение богатства: пер. с анг-
л.Е / Дж. Б. Кларк. — М. — Л., Соцэкгиз, 1934. — 184 с.
11. Самуэльсон Пол. Экономика / Пол Самуэльсон, Ви-
льям Нордхаус. — 18-е изд. — М.: «Вильямс», 2006. — 1360 с.
Вступ. На сьогодні інноваційна діяльність виступає
основою нової форми конкуренції, яка ґрунтується, не
на поточному, а на майбутньому стані підприємств. Це
конкуренція управління та організаційних рішень, які
мають вирішальний вплив на характер структурних пе-
ретворень в їх особливій формі — в забезпеченні ефектів
та умов розвитку в стратегічному, довгостроковому плані
за рахунок високого рівня якості та широкого спектру
оновлення товарної структури та зміни технологій і
способів виробництва товарів та послуг.
В умовах принципових зрушень в складі та харак-
тері інформаційного, технологічного та інституційного
базису господарських структур, гостро постають пробле-
ми розробки нових методів керування та реалізації си-
В.М. Матієнко
О.І. Щукін
С.М. Войт
м. Дніпропетровськ
МЕТОДИ ОЦІНКИ ВЕНЧУРНИХ ПРОЕКТІВ
МАТІЄНКО В.М., ЩУКІН О.І., ВОЙТ С.М.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ88
стеми заходів, спрямованих на опанування нових видів
продукції (продуктові інновації), вдосконалення або
створення нових виробничих технологій (технологічні
інновації), створення та формування умов, які б забез-
печили зміцнення ринкових позицій, умов доступу до
інформаційних, матеріальних ресурсів, в тому числі
розробку нових методів та інструментів активізації інно-
ваційної діяльності та вибору засобів досягнення цілей
та методів оцінки результативності венчурних проектів.
Постановка проблеми. Головна мета венчурного
фінансування інноваційних проектів зводиться до того,
що грошові кошти одних підприємницьких структур та
інтелектуальні можливості інших (оригінальні ідеї або
технології) об’єднуються в реальному секторі економі-
ки для того, щоб принести новій компанії прибутки.
Роль інвестора в успішному розвитку проінвестова-
ної компанії не обмежується лише своєчасним фінансу-
ванням, а включає одночасно інвестування власного дос-
віду ведення бізнесу та ділових зв’язків, які сприяють
розширенню діяльності компанії, появі нових контактів,
партнерів та ринків збуту. Оскільки вирішальна роль в
успішності венчурного проекту належить не стільки ідеї,
яка лежить в основі продукту або технології, скільки
якості управління проектом, тож венчурного капіталіста
менше цікавлять тонкощі наукової ідеї, при цьому він
приділяє значну увагу детальній оцінці потенційних мож-
ливостей капіталізації цієї ідеї та організаційних здібно-
стей керівника та управлінського персоналу компанії.
Мета експертизи інноваційного венчурного проек-
ту полягає в оцінці наукового та технічного рівня про-
екту, можливостей його виконання та ефективності,
наслідків його реалізації. Ґрунтуючись на результатах
експертизи приймаються рішення стосовно доцільності
та обсягу фінансування.
Результати досліджень. Експертиза венчурного про-
екту ґрунтується на принципах:
системність організації експертної роботи та єдності
її нормативно-методологічного забезпечення;
незалежність та правову захищеність учасників ек-
спертного процесу, їх компетентність та заінтересо-
ваність в отриманні об’єктивних результатів;
наукову та економічну обґрунтованість експертних
оцінок, їх орієнтацію на світовий рівень розвитку науки
та техніки, норм та правил техногенної і екологічної
безпеки, вимог стандартів і міжнародних угод;
об’єктивність прийманих рішень по результатам
експертизи.
Сучасні методи оцінки інвестиційних проектів ба-
зуються на припущенні, що інвестиційний проект роз-
робляється, базуючись на цілком визначених припущен-
нях щодо капітальних та поточних витрат, обсягів реа-
лізації зробленої продукції, цін на товари, часових ра-
мок проекту. Незалежно від якості і обґрунтованості цих
припущень майбутній розвиток подій, пов’язаних з ре-
алізацією проекту, завжди неоднозначний. Це основна
аксіома будь-якої інвестиційної діяльності. У зв’язку з
цим, практика інвестиційного проектування розглядає
серед інших, аспекти невизначеності та ризику.
У світовій практиці фінансового менеджменту вико-
ристовуються різні методи аналізу інвестиційних проектів.
Серед найбільш розповсюджених можна назвати такі:
метод коригування норми дисконту;
аналіз чутливості критеріїв ефективності (чистий
дисконтований дохід (NPV) внутрішня норма прибутко-
вості (IRR) та ін.);
метод сценаріїв;
метод Монте-Карло (імітаційне моделювання);
аналіз ймовірних розподілів потоків платежів;
дерева рішень і ін.
Складність застосування більшості стандартних
методів аналізу інвестиційних проектів для аналізу вен-
чурних інноваційних проектів полягає у тому, що вен-
чурні капіталісти мають справу більше з ідеями, ніж з
конкретними цифрами. Таким чином, до кількісного
аналізу венчурного проекту необхідно визначити, перш
за все, чи буде проект взагалі ефективним.
Одним з найпрогресивніших методів аналізу інвести-
ційних проектів є квантово-економічний аналіз (КЕА).
КЕА — новітня методологія прогнозу, що дозволяє не тільки
інтуїтивно передчувати, а заздалегідь передбачати, і визна-
чати ті проекти і компанії, що неефективні і не будуть мати
успіху. КЕА не тільки вирізняє приречені проекти, але ви-
являє причину, з якої починання приречене, і дозволяє
вибрати прийом, що може виправити ситуацію.
Основною відмінністю широко використовуваних
методів аналізу інвестиційних проектів від КЕА є те, що
вони зосереджені на аналізі окремих параметрів, що не
дає змогу отримати цілісну картину майбутнього розвит-
ку бізнесу. Прикладом може виступати аналіз документів
бухгалтерського обліку, прогнози фінансових та
кількісних показників, застосування до них аудиторсь-
кого аналізу та розрахунки різноманітних коефіцієнтів.
З точки зору КЕА більшість проектів потерпає по-
разку саме тому, що їх окремі складові не відповідають
один одному. Наприклад чудовий продукт, але він не
підходить даному ринку. Або дана конкретна компанія не
мала змоги і не змогла позиціонувати даний продукт на
даному ринку. При цьому слід зазначити, що самі по собі
і продукт, і компанія, і ринок окремо цілком привабливі,
і бізнес-аналітик дасть проектові «зелене світло». Однак
проект приречений, а інвестиція загублена.
Квантовий економічний аналіз розглядає класифікацію
етапів еволюції компаній, ринків і продуктів, але основна ідея
концепції КЕА в тім, що важливі не стільки рівні еволюцій-
ного розвитку продукту, компанії і ринку самі по собі, а пра-
вильне сполучення цих рівнів. Вміння визначити «дозволені»
та «заборонені» сполучення дало можливість створити інстру-
ментарій для інвесторів, менеджерів, маркетологів, що пост-
ійно розширюється та поповнюється [1, с. 25–38].
Ефективне застосування КЕА неможливе без чіткого
розуміння компанії. Так, КЕА визначає компанію як інсти-
тут, створений з метою приносити максимальний прибу-
ток власникам її акцій. Компанія залишається незмінною
доти, поки не міняються власники акцій і розподіл пакетів
між ними, або змінюється кількість самих акцій [1, с. 40].
Теорія квантового економічного аналізу заснована
на аналізі сполучення стадій розвитку життєвих циклів
компаній-ринків-товарів. Згідно КЕА життєвий цикл
компаній складається з трьох дискретних стадій, това-
ру — з чотирьох стадій, ринку — з п’яти стадій. Таким
чином, мається 60 варіантів комбінацій. Непрограшни-
ми є усього лише 15 з них — коли товар, компанія та
ринок еволюційно відповідають один одному, інші ж
45 — непрацездатні, заздалегідь програшні.
МАТІЄНКО В.М., ЩУКІН О.І., ВОЙТ С.М.
2009/№2 89
Типовий розвиток життєвого циклу товару, згідно те-
орії КЕА, представляється у вигляді чотирьохетапної моделі.
Основою класифікації товару по стадіях розвитку є його
продуктивність або основний технічний параметр. Першим
етапом є інновація, тобто принципово нова технічна систе-
ма. Це може бути продукт, який виконує нову функцію або
продукт, який виконує вже відому функцію за рахунок ре-
алізації нового принципу. Такий товар, оскільки він засно-
ваний на новому принципі дії, може потенційно досягти
більших результатів ніж його попередник, який, як прави-
ло, працює на межі своїх можливостей. Коли мінімальне
функціональне ядро технічної системи (товару) створене і
вона запрацювала, реалізуючи новий принцип дії, система
переходить на другий етап свого розвитку. Основною харак-
теристикою другоетапної технічної системи є те, що її про-
дуктивність (або основний технічний параметр) починає
рости прямо пропорційно вкладеному капіталу, в тому числі
і інтелектуального. Коли потенційно можливі ресурси підви-
щення продуктивності вичерпані і продукт доведений до
максимуму своїх технічних можливостей, технічна система
переходить на третій етап розвитку. На четвертому етапі
розвитку технічна система знижує свої технічні показники
з максимально можливих до того рівня, який необхідний
саме в даний час на даному ринку [1, с. 39–45].
Основним параметром, що характеризує еволюцію
компаній, є доступ компаній до капіталу. Компанії пер-
шого рівня мають доступ, як правило, до венчурного ка-
піталу (власний та реінвестований капітал ініціаторів, інве-
стиційних ангелів). Компанії другого та третього рівнів
мають у своєму розпорядженні акціонерний капітал, мо-
жуть користуватись банківськими кредитами та іншими
джерелами фінансування. При цьому, досить важко виз-
начити межу, після якої компанія з другого рівня перехо-
дить до третього. Більш точно можна визначити рівень
еволюційного розвитку компанії за стилем менеджменту.
Так, на першому етапі розвитку компанії рішення прий-
маються ситуаційно і воля вибору рішень максимальна.
Прийняте рішення відбиває стиль роботи та характер
підприємця, саме його індивідуальна здатність бути ліде-
ром визначає менеджмент компанії. Формування корпо-
ративної культури, коли стиль прийняття рішень відбиває
передісторію компанії, і таким чином робить компанію
менш залежною від конкретної особистості — саме це
свідчить про перехід компанії на другий рівень. Крім того,
при формуванні менеджменту на другому етапі, відбуваєть-
ся два важливі процеси: з’являється чітке розмежування
обов’язків та зон відповідальності, а авторитету першого
керівника приходить на зміну авторитет професійних ме-
неджерів. На третьому етапі домінуючу роль починає
відігравати відповідність корпоративної культури компанії
стандартам індустрії, при цьому, на перший план знов
виходить фактор особистого престижу керівника першого
рангу, але його вплив більше направлений вже на зовнішнє
оточення компанії, а не на внутрішнє [1, 49–64].
Основним критерієм еволюційної класифікації
ринків виступає розподіл споживачів між даним ринком
та іншими ринками. Згідно КЕА ринки за своїм еволю-
ційним розвитком поділяються на п’ять груп. На нульо-
вому етапі ринку споживачів, що сплачують кошти за
використання нового товару або послуги поки що не
існує. Нестійкий попит формується за рахунок ентузіастів
та вчених-дослідників, для яких спробувати щось нове —
хобі або професійний інтерес. При цьому слід зазначити,
що роль нульовому ринку відводиться досить значна —
саме на ньому проходить випробування та перевірка інно-
ваційної концепції. На ринку першого рівня вже з’явля-
ються покупці, які реально сплачують кошти за товар, але
вони ще не залишають попередній ринок. Ринок другого
рівня характеризується тим, що на нього масово почина-
ють переходити покупці залишаючи попередні ринки. І
нарешті, коли всі потенційні споживачі вже користують-
ся пропозицією даного ринку і динаміка кількості по-
купців відображає динаміку приросту населення в державі
— це ознака третьоетапного ринку. На ринку четверного
етапу відбувається відтік покупців, які починають кори-
стуватися новою пропозицією замість наявної. Цей про-
цес являється зворотною стороною процесу який відбу-
вається на ринку другого етапу [1, с. 65–75].
Таким чином, за методикою КЕА перспективність
проекту оцінюється в кілька етапів. На першому етапі
оцінюються не тільки технічні якості продукту, колек-
тив і ресурси компанії, розміри ринку та його динаміка,
але й визначається еволюційна стадія розвитку кожного
з цих елементів. Другим етапом аналізу є порівняння
отриманих наявних сполучень еволюційних рівнів роз-
витку елементів ланцюга «продукт-компанія-ринок» з
розробленою матрицею дозволених сполучень (рис. 1).
Якщо отримана комбінація є «дозволеною» проект
може стати успішним, якщо ж вона опинилась в «забо-
роненій» зоні — проект приречений на невдачу, в силу
еволюційної несумісності основних компонентів.
Таким чином, КЕА доцільно використовувати на
першому етапі, коли треба визначити ті проекти, які мо-
жуть бути успішними, це має неабияке практичне зна-
чення під час відбору венчурних проектів для інвесту-
вання. Другим кроком аналізу вже буде застосування
всього інструментарію стандартного фінансового анал-
ізу до проектів, які пройшли відбір. В такій послідов-
ності максимізується ефективність проведення аналізу
та досягається його комплексність.
Переходячи до другого етапу аналізу венчурних
інвестиційних проектів, слід сказати, що і тут не всі
стандартні методи аналізу інвестиційних проектів мож-
ливо ефективно застосувати. На наш погляд, для визна-
чення ефективності інноваційного проекту найдоціль-
ніше застосовувати експертний підхід, оскільки саме він
дає об’єктивну картину аналізу.
Критеріями експертної оцінки являються науково-
технічні, економічні, екологічні та соціальні показники
проекту.
При цьому, при відборі проектів для подальшого
розгляду підхід до організації та проведенні експертизи,
направлений на оцінку їх ефективності з урахуванням
факторів невизначеності та ризику. Під невизначеністю
розуміється неповнота та неточність інформації про умо-
ви реалізації проекту, в тому числі супутні витрати та
результати. Невизначеність, пов’язана з можливістю ви-
никнення в ході реалізації проекту несприятливих ситу-
ацій та наслідків, характеризується поняттям ризику [2].
На даному етапі, на наш погляд, підхід до експер-
тизи проекту повинен включати оцінку наступних видів
невизначеності та ризиків:
ризик, пов’язаний з нестабільністю економічного
законодавства та поточної економічної ситуації, умов
МАТІЄНКО В.М., ЩУКІН О.І., ВОЙТ С.М.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ90
інвестування та використання прибутку;
зовнішньоекономічний ризик (можливість введення
обмежень на торгівлю та поставки, закриття кордонів тощо);
невизначеність політичної ситуації, ризик несприят-
ливих соціально-політичних змін в державі або регіоні;
неповнота або неточність інформації про динаміку
техніко-економічних показників, параметрах нової тех-
ніки та технології;
коливання ринкової кон’юнктури, цін, валютних
курсів тощо;
невизначеність природно-кліматичних умов,
вірогідність стихійних лих;
виробничо-технологічний ризик (аварії та відмова
обладнання, виробничий брак тощо);
невизначеність цілей, інтересів та поведінки учасників;
неповнота або неточність інформації про фінансо-
ве становище та ділову ситуацію підприємств-учасників
(вірогідність неплатежів, банкрутств, недотримання до-
говірних обов’язків).
Методи експертних оцінок можна розділити на дві
групи: методи колективної роботи експертної групи та
методи отримання індивідуальної думки членів експерт-
ної групи. Методи колективної роботи експертної групи
передбачають отримання загальної думки в ході спільного
обговорення питання. Інколи ці методи ще називають
методами прямого отримання колективної думки. Голов-
на перевага цих методів полягає в можливості різнобічно-
го аналізу проблеми. Недоліками методів являється
складність процедури отримання інформації, складність
формування групової думки за індивідуальними міркуван-
нями експертів, можливість тиску авторитетів у групі.
Методи колективної роботи включають методи «мозкової
атаки», «сценаріїв», «ділових ігор», «наради» та «суду» [3].
Методи отримання індивідуальної думки членів екс-
пертної групи ґрунтуються на попередньому отриманні
інформації від експертів, опитуваних незалежно один від
одного, з наступною обробкою отриманих даних. До цих
методів можна віднести методи анкетного опитування,
інтерв’ю та методи «Дельфі». Основні переваги методів
індивідуального експертного оцінювання полягають в їх опе-
ративності, можливості у повній мірі використати індивіду-
альні здібності експерта, відсутності тиску з боку автори-
тетів та в незначних витратах на експертизу. Головним їх
недоліком являється високий ступінь суб’єктивності отри-
маних оцінок в силу обмеженості знань одного експерта [3].
Для того, щоб отримана експертами інформація
була якісною, необхідно виконання наступних умов:
до складу групи повинні входити експерти-спеціа-
лісти, професійно знайомі з об’єктом експертизи та які
мають досвід роботи в якості експерта;
наявність аналітичної групи, яка професійно во-
лодіє технологією організації та проведення експертиз,
методами отримання та аналізу експертної інформації;
отримання достовірної експертної інформації;
коректне оброблення та аналіз експертної інформації.
Висновки. Різноманітність галузей застосування робить
достатньо гнучким використовуваний на практиці апарат
експертної оцінки. Досвід показує, що при реальному ви-
користанні експертних оцінок не завжди можна обмежи-
тись однією з широко відомих та застосовуваних схем.
Під час проведення експертизи венчурних інновац-
ійних проектів повинна враховуватись потенційна дія
проекту та його наслідків на соціальне, економічне та
екологічне середовище. При цьому, експертиза повинна
містити не тільки кількісну але й якісну оцінку проектів.
В умовах нестабільного економічного середовища в Ук-
раїні дуже важливо зважати увагу на практичну корисність
проектів та на їх відповідність реаліям сьогодення.
Література
1. Наука побеждать в инвестициях, менедженте и
маркетинге / А. Шнейдер, Я. Кацман, Г. Топчишвили. —
М.: ООО «Издательство АСТ», 2002. — С. 232.
2. Електроний ресурс. Режим доступу: http://www. cfin. ru
3. Електроний ресурс. Режим доступу: http://www.
management. aaanet. ru
4. Котлер Ф. Маркетинг менеджмент: пер. з англ. /
Ф. Котлер; пер. с англ. под ред. О. А. Третьяк, Л. А. Волко-
вой, Ю. Н. Каптуревского. — СПб: Питер, 2000. — C. 752.
Рис. 1. Матриця дозволених сполучень (дозволені сполучення позначені чорним кольором), еволюційні стадії розвитку
продукту — TS
1,2,3,4
; ринку — M
0,1,2,3,4
; компанії — C
1,2,3
.
МАТІЄНКО В.М., ЩУКІН О.І., ВОЙТ С.М.
|