Вплив іллегалізаційних процесів на економічну безпеку України
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Datum: | 2009 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45338 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Вплив іллегалізаційних процесів на економічну безпеку України / О.В. Мірошниченко // Вісник економічної науки України. — 2009. — № 2 (16). — С. 96-101. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-45338 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Мірошниченко, О.В. 2013-06-11T20:55:13Z 2013-06-11T20:55:13Z 2009 Вплив іллегалізаційних процесів на економічну безпеку України / О.В. Мірошниченко // Вісник економічної науки України. — 2009. — № 2 (16). — С. 96-101. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45338 uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові статті Вплив іллегалізаційних процесів на економічну безпеку України Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Вплив іллегалізаційних процесів на економічну безпеку України |
| spellingShingle |
Вплив іллегалізаційних процесів на економічну безпеку України Мірошниченко, О.В. Наукові статті |
| title_short |
Вплив іллегалізаційних процесів на економічну безпеку України |
| title_full |
Вплив іллегалізаційних процесів на економічну безпеку України |
| title_fullStr |
Вплив іллегалізаційних процесів на економічну безпеку України |
| title_full_unstemmed |
Вплив іллегалізаційних процесів на економічну безпеку України |
| title_sort |
вплив іллегалізаційних процесів на економічну безпеку україни |
| author |
Мірошниченко, О.В. |
| author_facet |
Мірошниченко, О.В. |
| topic |
Наукові статті |
| topic_facet |
Наукові статті |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Вісник економічної науки України |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| format |
Article |
| issn |
1729-7206 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45338 |
| citation_txt |
Вплив іллегалізаційних процесів на економічну безпеку України / О.В. Мірошниченко // Вісник економічної науки України. — 2009. — № 2 (16). — С. 96-101. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT mírošničenkoov vplivíllegalízacíinihprocesívnaekonomíčnubezpekuukraíni |
| first_indexed |
2025-11-25T15:10:26Z |
| last_indexed |
2025-11-25T15:10:26Z |
| _version_ |
1850516094648844288 |
| fulltext |
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ96
Високий рівень іллегалізації економіки залишаєть-
ся для України вкрай актуальною проблемою, питання
існування «тіньового» сектору економіки, ухилення від
оподаткування, розкрадання бюджетних коштів та ле-
галізації незаконно отриманих доходів активно обгово-
рюються громадянами, в періодиці, наукових виданнях.
Законом України «Про основи національної безпеки
України» «тінізація» національної економіки відноситься
до загроз національним інтересам і національній безпеці
України в економічній сфері [1, ст. 7], і за висновками
експертів в країні склалася ситуація, коли масштаби
розвитку «тіньової» економіки набули таких масштабів,
що стали одним із найбільш загрозливих факторів щодо
впливу на національну безпеку держави [2, с. 76; 3, с. 51].
Вивченням проблеми забезпечення економічної
складової національної безпеки України та теоретичних
і практичних питань «детінізації» економічної діяльності
займалися такі вітчизняні вчені як М. Азаров, В. Ами-
тан, І. Бінько, З. Варналій, О. Власюк, В. Геєць, І. Ма-
зур, В. Мунтіян, Г. Пастернак-Таранущенко, В. Пред-
борський, О. Турчинов, В. Шлемко, Ф. Ярошенко та
інші дослідники [4–12]. Питання іллегалізації економ-
ічної діяльності є не новим і актуальним не лише для
України, зокрема за результатами проведеного Ф. Шнай-
дером та Д. Енсте дослідження «Тіньова економіка. Роз-
міри, причини зростання і наслідки», «тіньовий» сектор
є практично в будь-якій країні, причому йдеться не про
торгівлю наркотиками або людьми, а про цілком легаль-
ну діяльність, яку приховують від держави, щоб не спла-
чувати податки [13, с. 308].
Аналогічного висновку доходять і вітчизняні досл-
ідники, зокрема за словами В. Предборського «як сусп-
ільне явище «тіньова» економіка притаманна усім соц-
іально-економічним системам, є неодмінним їх атрибу-
том» [3, с. 40]; М. Азаров, Ф. Ярошенко та ін. автори
визнають, що «тінізація» економіки — це проблема для
всіх без винятку країн світу, і обсяги «тіньової» еконо-
міки ніде й ніколи не були нульовими [3, с. 51–52; 5,
с. 5, 7; 13, с. 306]; О. Турчинов зазначає, що «тіньова»
економіка виникає разом із появою перших держав, і її
історична доля нерозривно пов’язана з існуванням дер-
жавної форми організації суспільного життя [12, с. 8];
І. Мазур вважає, що «тіньова» економіка — це об’єктив-
не явище, що існувало завжди, починаючи з встанов-
лення товарно-грошових відносин і введення державою
заборон і обмежень, тобто певних законодавчих та нор-
мативних «правил гри» економічної діяльності [2, с. 78].
Метою статті є дослідження впливу іллегалізацій-
них процесів на економічну безпеку держави в цілому,
та України зокрема. Проблема у загальному вигляді
полягає в тому, що рівень іллегалізації у країнах з тран-
зитивною економікою, у т. ч. і в Україні (рис. 1), значно
перевищує цей показник у країнах з розвиненою рин-
ковою інфраструктурою (рис. 2), створюючи реальну заг-
розу економічній безпеці.
При цьому у західних країнах до «тіньової» економі-
ки належить в основному суто кримінальна діяльність і
лише незначна частина легальної економічної діяльності,
а у країнах з перехідною економікою до іллегалізованого
сектору належить значна частина легальної економіки, без
якої вона не може нормально функціонувати. Російські
дослідники І. Клямкін та Л. Тімофєєв дійшли висновку, що
«підпільна економіка у її сучасному російському варіанті
не лише протистоїть економіці «формальній», але лише
всередині останньої й існує, виступаючи природним і за-
кономірним наслідком легальних (законних) статусів гос-
подарюючих і володарюючих суб’єктів» [14, с. 11], що у
повній мірі може бути віднесено і до України.
Найбільш загальновизнане визначення «тіньової»
економіки належить Е. Фейгу (США, 1979 р.), який відно-
сить до неї всю економічну діяльність, що за тих чи інших
причин не враховується офіційною статистикою і не вклю-
чається при підрахунках до показників національних ра-
хунків [15, с. 4], виділяючи при цьому дві її складові:
— економічну діяльність, що є легальною, непри-
хованою, але й такою, що не підлягає оподаткуванню і
не враховується офіційною статистикою («неформаль-
на економіка» — виробнича діяльність у домогосподар-
ствах, надання послуг на епізодичній основі (ремонт
будівель власними силами, догляд за дітьми, доход від
присадибних ділянок, і т. ін.));
О.В. Мірошниченко
чл.�кор. АЕН України,
м. Миколаїв
ВПЛИВ ІЛЛЕГАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ НА ЕКОНОМІЧНУ БЕЗПЕКУ УКРАЇНИ
Рис. 1. Обсяги тіньової економіки в окремих країнах ЦСЄ
та країнах, що входили до складу колишнього СРСР
(у % до ВВП) [5, с. 6]
Рис. 2. Обсяги тіньової економіки в окремих країнах світу
(у % до ВВП) [5, с. 6]
МІРОШНИЧЕНКО О.В.
2009/№2 97
— протизаконну, свідомо приховану економічну
діяльність («підпільна економіка» — заборонена в дер-
жаві економічна діяльність, кримінальні діяння, а також
всі інші види діяльності, які повинні враховуватися і
контролюватися державою, однак суб’єкти такої діяль-
ності умисно її приховують для ухилення від оподатку-
вання або в інших протиправних цілях).
У роботах вчених, які проводили подальші дослід-
ження, простежується наявність спільної думки щодо
необхідності подальшої структуризації некримінальної
складової, зокрема:
— на думку Д. Блейдса до тіньової економіки
відноситься виробництво цілком легальної продукції,
що приховується від влади у зв’язку з небажанням
сплачувати податки; приховані доходи в натуральній
формі; виробництво заборонених товарів і надання
послуг [15, с. 5];
— Т. Корягіна в одній з перших у СРСР робіт по
«тіньовій» економіці виділяє такі її сектори, як нео-
фіційну економіку (легальні віди господарської діяль-
ності, що не фіксуються офіційною статистикою),
фіктивну економіку (приписки, спекулятивні оборутки,
хабарництво, шахрайство), підпільну економіку (забо-
ронену законом економічную діяльність) [16];
— А. Олєйнік до елементів позалегальної («тіньо-
вої») економіки відносить неофіційну економіку — ле-
гальну економічну діяльність, в межах якої має місце
нефіксоване з метою мінімізації витрат виробництво
товарів і послуг; фіктивну економіку — економіку при-
писок, спекулятивних оборудок, хабарництва, шахрай-
ства, пов’язаних з отриманням і передачею грошей;
кримінальну економіку — діяльність, пов’язану з пря-
мим порушенням закону [17, с. 167].
— З. Варналій та ін. науковці, піддаючи сумніву
доцільність віднесення «фіктивної економіки» до ілле-
гального сектору на підставі того, що у цьому випадку
має місце пряме порушення закону, не обумовлене
трансакційними видатками, визначають такі складові
іллегального сектору економіки, як «неформальна еко-
номіка» — легальне (нерегламентоване державою) ви-
робництво товарів і надання послуг; «підпільна еконо-
міка» — порушення у межах дозволеної економічної
діяльності; «незалежна економіка» — заборонені види
діяльності (рекет, корупція тощо) [8, с. 31–32];
— аналогічної думки притримується В. Предборсь-
кий, який виділяє легальне (нерегламентоване держа-
вою) виробництво товарів і надання послуг, які традиц-
ійно, як правило державою не контролюються; пору-
шення, ухилення від державного контролю, економіч-
ної відповідальності у відношенні до інтересів держави
в межах офіційно дозволеної економічної діяльності;
заборонені види економічної діяльності [3, с. 53–54].
О. Турчинов виділяє у структурі «тіньової» економ-
іки чотири складових блоки:
— не приховувана від державних органів економіч-
на діяльність, але через низку об’єктивних і суб’єктив-
них причин не враховувана, не контрольована і не опо-
датковувана державою;
— легальна економічна діяльність, в процесі якої
відбувається повне або часткове ухилення від сплати
податків, зборів, штрафів і інших обов’язкових платежів,
а також порушення її державної регламентації;
— незаконна навмисно приховувана від державних
органів економічна діяльність;
— діяльність, спрямована на отримання доходу шля-
хом скоєння чи сприяння скоєнню злочинів, що тягнуть
за собою кримінальну відповідальність [12, с. 32].
В. Предборський, з яким ми погоджуємося, зазначає,
що виділення О. Турчиновим 4 блоку несе протиріччя в
тому, що коли названий блок окреслює суто економічну
діяльність, то «за бортом» залишаються деякі види кри-
мінальної діяльності, які традиційно відносять до «тіньо-
вої» економіки, але які не входять до сфери дії економ-
ічних відносин — проституція, наркобізнес і т. ін.; а якщо
цей блок стосується всіх загальнокримінальних злочинів,
то «вочевидь доведеться мати справу з неприпустимим
розширенням сфери тіньової економіки» (до нього
ввійдуть такі загальнокримінальні злочини як крадіжки,
грабіж, розбої, вимагання тощо) [3, с. 44].
Таким чином, на нашу думку, доцільним є виділен-
ня трьох структурних складових «тіньової» економічної
діяльності, і в цьому плані найбільш прийнятною з точ-
ки зору практичної діяльності і проведення подальших
досліджень, з нашої точки зору, є класифікація, що на-
дається «Блактиною книгою» (видання статистичного
комітету ООН), згідно якої виділяються такі структурні
елементи «тіньової» економічної діяльності:
— «прихована» — присутня у більшості галузей
економіки дозволена діючим законодавством діяльність,
що офіційно або зовсім не обліковується, або примен-
шується економічними суб’єктами з метою ухилення від
оподаткування;
— «неформальна» — в межах домогосподарств та
підприємств із неформальною зайнятістю;
— «нелегальна» — заборонена законом діяльність
(виробництво і продаж наркотиків, проституція, контра-
банда тощо).
У той же час, відносно третьої складової потрібно
зазначити, що відносно сегменту забороненої законом
діяльності, на нашу думку більш доцільно визначити її як
«кримінальну», оскільки термін «іллегальна» («нелегаль-
на») може використовуватися для визначення усього ком-
плексу тієї частини економіки, яку у побуті і засобах
масової інформації зазвичай називають «тіньовою», щоб
позбутися в деякій мірі «сленговості» та «вульгаризова-
ності» у визначенні цього складного економічного яви-
ща, яке має явно виражений системний характер і у ан-
гломовній літературі визначається такими термінами, як
«неофіційна», «підпільна», «неформальна», «нелегальна»,
«друга» та ін.; у німецькій — «тіньовою»; у французькій —
«підземною», «неформальною»; у італійській — «таєм-
ною», «підводною»; у вітчизняній та російськомовній -
«тіньовою», «кримінальною», «підпільною», «неформаль-
ною», «нелегальною», «другою» та ін. [13, с. 307].
Таким чином, при проведенні досліджень зазначе-
ного комплексу явищ доцільним, на нашу думку, є ви-
користання терміну «іллегалізаційні процеси в еко-
номіці» або «іллегальна економіка», що відповідно
підрозділялася б на приховану, неформальну та кримі-
нальну складові. Підтвердженням коректності викори-
стання такого підходу є те, що на відміну від деяких
інших країн, відповідно до Закону України «Про пода-
ток з доходів фізичних осіб» до загального оподаткову-
ваного доходу громадян відносяться і дохід у формі «вар-
МІРОШНИЧЕНКО О.В.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ98
тості послуг домашнього обслуговуючого персоналу,
безоплатно отриманих платником податку» (включаю-
чи ремонт або спорудження об’єктів рухомого чи неру-
хомого майна) і «вартості безоплатно отриманих товарів
(робіт, послуг) « [18, ст. 4]. Тобто нормативно в Україні
навіть друга складова («неформальна»), у разі не сплати
податку не є легальною, не говорячи про першу («при-
хована») і третю («кримінальна»).
Російські дослідниками виділяються три групи
суб’єктів «тіньової» економіки [13, с. 310]:
— виключно кримінальні елементи, що знаходять-
ся на її вершині, та їх робоча сила: торгівці наркотика-
ми і зброєю, рекетири, бандити-грабіжники, наймані
вбивці, сутенери, повії, корумповані представники
органів влади та управління (за деякими оцінками, ця
група складає від 5 до 25 %);
— друга група — «тіньовики-господарники» (комер-
санти, банкіри, дрібні і середні підприємці);
— третя група — наймані працівники фізичної та
розумової праці (дрібні і середні держслужбовці, в до-
ходах яких більше половини складають хабарі) за раху-
нок їх протизаконної діяльності.
Такий підхід є абсолютно обґрунтованим, оскільки
відповідає логіці класифікації самого комплексу «іллегаль-
ної» економіки, але така класифікація суб’єктів є досить
умовною, оскільки вони мають особливі і спільні інтере-
си, зокрема, основним специфічним інтересом представ-
ників другої і третьої групи, який співпадає з інтересами
держави, є їх перетворення у легальний середній клас.
Крім цього, відносно третьої групи найманих пра-
цівників, також потрібно зазначити, що, на нашу дум-
ку, їх приналежність до суб’єктів іллегального сектору
економіки визначається, по-перше, самим фактом їх
зайнятості у цьому секторі, а по-друге, — отриманням
ними неоподатковуваних доходів незалежно від того, яку
долю у їх сукупному доході вони складають, а розмір
суми та те, чи є це хабар чи просто «зарплата у конверті»
визначає ступінь провини громадянина і відповідно його
відповідальності за порушення чинного законодавства.
Таким чином, беззаперечно можна дійти висновків,
щодо системності і неоднозначності як самого явища
іллегалізації економічної діяльності, так і причин, що
його породжують, на нашу думку до основних причин
високого рівня іллегалізації економіки України на сучас-
ному етапі її розвитку можна віднести:
високий рівень «тінізації» економіки, що залишився
Україні в спадок від СРСР, відсутність у соціальній пам’яті
населення традицій чесного підприємництва та розвину-
тих демократичних традицій, механізмів суспільного кон-
тролю за діяльністю органів державної влади і управління;
нерозвиненість вітчизняної ринкової інфраструкту-
ри, її нездатність забезпечити нормальний рух інвес-
тицій, капіталів, товарів, робочої сили тощо;
переважно сировинну спеціалізацію виробництва і
експорту, що обумовлює відсутність кінцевого споживання
в Україні, спрощуючи процес ухилення від оподаткування;
надмірні відносно рівня бюджетних доходів витра-
ти на утримання органів влади і управління та соціаль-
не забезпечення населення, які вимагають постійного
зростання бюджетних видатків;
наявність широкого переліку пільг для юридичних
осіб і окремих верств населення;
нестабільність законодавства України, надмірне
податкове навантаження та правова незахищеність
суб’єктів економічної діяльності, яке спонукає їх до
«переходу в тінь»;
високий рівень адміністративного втручання в еконо-
міку, її залежність від поточних цілей урядових кіл, та
відсутність єдності й узгодженості у діях політичних сил
щодо стратегії політичного і економічного розвитку країни.
високий рівень іллегальної, у т. ч. кримінальної,
складової серед капіталів представників більшості про-
відних фінансово-промислових структур;
високий рівень корупції у системі правоохоронних
і контролюючих структур, органів державної влади і
управління;
високий вплив на суспільно-політичну ситуацію в
країні фінансово-політичних угруповань, представники
яких в органах державної влади і управління забезпечу-
ють «прикриття» своїх структур від сплати податків та
перевірок контрольних і правоохоронних органів.
Треба визнати, що оцінка іллегальних явищ у кон-
тексті економічної безпеки є далеко не однозначною, у
наукових колах спостерігається відсутність єдиної позиції
щодо оцінки ролі іллегального сектору економічної діяль-
ності, частина дослідників вважає, що недоцільно казати
про існування соціально-позитивної чи навіть соціально-
нейтральної складової «тіньової» економіки, яка висту-
пає як суцільна соціальнонегативна система у відношенні
до інтересів централізованих ланок управління [3, с. 47],
інші доходяь висновку, що «тіньова» економіка виступає
похідною структурою, основна функція якої — не зава-
жати, а сприяти офіційній економічній системі, коли в
останній виявляються збої і розлади [12, с. 306].
До негативних наслідків існування потужного ілле-
гального сектору економіки експертами зокрема відно-
сяться [5, с. 22; 8, с. 143; 13, с. 317; 19, с. 6–7]:
суттєве зменшення доходної частини державного і
місцевих бюджетів, що обмежує можливості виконання
державою своїх функцій, створюючи, у свою чергу, заг-
розу соціальній стабільності в країні;
зменшення доходів законослухняних економічних
суб’єктів внаслідок погіршення для них конкурентного
середовища порівняно з суб’єктами іллегального сектору;
перебування поза межами офіційної економіки
накладає обмеження на можливості розширення вироб-
ництва, а отже економічного зростання країни;
значні обсяги «тіньової» економіки та високий
рівень корупції, що з нею асоціюється, негативно впли-
вають на інвестиційну привабливість України;
зниження темпів економічного розвитку країни
внаслідок незаконного вивозу за кордон фінансових
ресурсів, які б могли стати реальним джерелом
внутрішніх інвестицій;
скорочення потоків внутрішніх інвестицій внаслі-
док зниження довіри населення до фінансово-кредит-
ної системи країни через постійні випадки шахрайства
інвестиційних компаній і фінансових «пірамід»;
деформування структури економіки внаслідок наро-
стання інноваційних ризиків, спекулятивної діяльності у
фінансовому і торгівельно-посередницькому секторах,
розвиток сфери незаконних товарів і послуг, зростання
долі паливно-енергетичної та сировинної орієнтації зов-
нішньоекономічних зв’язків, збільшення витрат на охо-
МІРОШНИЧЕНКО О.В.
2009/№2 99
рону і безпеку, яке супроводжується відволіканням еко-
номічних ресурсів від виробництва необхідних благ;
зростання рівня криміналізації економіки внаслідок
її наповнення різними формами кримінального промис-
лу, псевдоугодами, псевдорозрахунковими операціями,
поступового залучення до легальної економіки суто кри-
мінальних грошей і відповідних «правил гри»;
тривале існування значного рівня тінізації економ-
іки веде до моральної і духовної деградації суспільства,
поширення правового нігілізму та недовіри до влади.
У той же час, на думку ряду аналітиків, існування
«тіньового» сектору характеризується такими позитив-
ними ефектами як [3, с. 43; 8, с. 90; 13, с. 306]:
зниження рівня реального безробіття, можливість
реалізації професійного потенціалу та підвищення доб-
робуту населення;
сприяння розвитку легального виробництва товарів
і послуг шляхом витрат у легальному секторі частини
доходів, зароблених у «тіньовому»;
підвищення рівня конкурентоспроможності націо-
нальних економік та господарюючих суб’єктів шляхом
забезпечення конкурентних переваг підприємств, що
здійснюють тіньову економічну діяльність;
наповнення ринку в умовах дефіциту нелегально
виробленими товарами та послугами, що дає можливість
стримувати інфляційні процеси.
Окремо потрібно зазначити, що на відміну від Г. Веч-
канова, який до негативних наслідків існування іллегаль-
ного сектору економіки відносить «зниження ефективності
макроекономічної політики в результаті неправильного
макроекономічного регулювання, корупції, лобістської
діяльності, зниження темпів інфляції, відсутності достов-
ірних даних про масштаби, структуру і динаміку тіньової
економіки, інших помилок економічного курсу державної
влади» [13, с. 317], ми вважаємо, що цей аспект можна
віднести до недоліків лише у тому випадку, коли така пол-
ітика є конструктивною, і в умовах відсутності реальної
стратегії економічного розвитку і змаганнях у популізмі з
боку урядових кіл України незалежно від їх політичних
кольорів, у цьому плані іллегальний сектор скоріше вико-
нує позитивну, ніж негативну функцію.
Таким чином, не зважаючи на те, що іллегалізаційні
процеси безсумнівно негативно впливають на економі-
чну діяльність, і не можна не визнавати правоту нау-
ковців, які вважають, що функціонування «тіньової»
економіки шкодить національним інтересам і містить у
собі загрозу економічній безпеці країни [13, с. 317; 20,
ст. 7], на нашу думку, існування «тіньового» сектору є
певним стабілізуючим чинником, який дозволяє змен-
шити рівень негативного впливу на підприємницьке
середовище з боку державних органів, і таким чином
сприяє функціонуванню легального сектору економіки.
У цьому плані ми погоджуємося з тими дослідниками,
які визнають, що штучне перебільшення реальної небез-
пеки, яка виходить з кримінальної частини тіньової
діяльності, відрізає, відштовхує нас від дійсного корін-
ня цього феномену, а отже і не дає можливості обрати
ефективні засоби протидії, та вважають, що не доцільно
розраховувати, що кримінальна відповідальність, правові
засоби можуть стати панацеєю у розв’язанні складних
економічних і соціальних проблем розвитку України, і
не можна захоплюватися надто популярною у буденній
правосвідомості ідеєю посилення репресивних заходів
[3, с. 43; 5, с. 221].
Незважаючи на те, що діяльність податкової і мит-
ної служби, інших правоохоронних і контролюючих
органів з суб’єктами «тіньового» сектору має позитивні
результати, зокрема у виявленні «конвертаційних»
центрів, неплатників податків, каналів контрабанди, на
нашу думку, «каральні» заходи мають лише тимчасовий
і ситуаційний ефект, що підтверджується рядом фахівців,
зокрема В. Предборський доходить висновку, що репре-
сивний підхід передбачає розширення та посилення
відповідної системи контролюючих та правоохоронних
органів, формування системи тотального контролю,
посилення репресивності чинного законодавства, і та-
ким чином заганяє політику протидії «тіньовій» еко-
номіці у вузьке коло проблем, які не мають вирішення:
«тіньова» економіка> репресивні кримінально-правові
обмеження> зростання «тіньової» економіки> посилен-
ня кримінально-правових обмежень і т. ін. [3, с. 43].
Крім цього потрібно враховувати те, що в умовах
фінансово-економічної кризи закономірним є підви-
щення рівня іллегалізаційних процесів внаслідок того,
що бізнес зменшенням обсягу сплати податків нама-
гається компенсувати зниження доходів від реалізації
продукції, і таким чином випередити конкурентів, тоб-
то кризові явища в економіці самі собою стимулюють
розвиток іллегального сектору.
Окремо треба зупинитися на питанні щодо можливості
легалізації фінансових ресурсів тіньової економіки, зокре-
ма М. Азаров, Ф. Ярошенко, П. Мельник та В. Жвалюк став-
лять чітко сформульоване запитання: чи допускаємо ми
легалізацію доходів, здобутих злочинним шляхом? Вони
визначають, що від чесної відповіді залежить ефективність
заходів із залучення тіньових капіталів в економіку Украї-
ни, і «якщо відповідь буде негативною — можна прогнозу-
вати невисоку ефективність запланованих заходів, якщо ж
ми припускаємо можливість легалізації злочинних доходів,
то за наявності певних державних гарантій можна очікува-
ти від цього позитивних результатів» [5, с. 131].
На нашу думку, по-перше треба визначитися з тим,
про легалізацію доходів від якої з частин нелегальної діяль-
ності може йти мова. Навіть у теоретичному плані мова
може йти лише про легалізацію доходів «прихованої» та
«неформальної» складових іллегального сектору, оскільки
легалізація суто «кримінальних» доходів державою є як
неприйнятною як з етичної точки зору, так і з правової,
оскільки протирічить прийнятій у 1990 році Радою Євро-
пи «Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіс-
кацію доходів, одержаних злочинним шляхом», до якої
Україна приєдналася 15 вересня 1995 р., і яку в 1997 році
було ратифіковано Верховною Радою, та національному
законодавству України, зокрема закону «Про запобігання
та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних
злочинним шляхом» [21; 22]. А, по-друге, на нашу думку,
для України, як раз реально і не стоїть питання доцільності
чи недоцільності легалізації «тіньових» доходів, оскільки
за умов відсутності реальних інструментів контролю за
джерелами витрат як фізичних, так і юридичних осіб на
території України, фактичні витрати, незалежно від дже-
рел їх надходження, реально не контролюються.
При цьому потрібно зазначити, що, на нашу думку,
саме відсутність державного механізму контролю за дже-
МІРОШНИЧЕНКО О.В.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ100
релами доходів (а фактично — витрат) громадян, є основ-
ною причиною того, що в Україні, на відміну від інших
країн світу, існує проблема не «відмивання доходів, одер-
жаних злочинним шляхом», а так званої «конвертації»,
тобто переведення у готівку (фактично — «забруднення»,
якщо йти по аналогії до європейських норм) легальних
безготівкових коштів, у тому числі і бюджетних, що є до-
датковою загрозою для економічної безпеки держави.
Таким чином, можна зробити висновок, що в Україні
основне питання полягає не в легалізації нелегальної
(«тіньової») економіки, а у деіллегалізації тієї частини
цілком легальної економіки, що зараз працює «в тіні».
Оскільки за висновком групи науковців і практиків по-
даткової служби, з якими ми погоджуємося, реалізація
лише окремих пропозицій щодо зменшення податків,
посилення громадського контролю тощо не дадуть бажа-
ного результату і каральні дії, якщо вони не підкріплені
комплексними заходами щодо створення сприятливого
економічного середовища і поширення правової культу-
ри, стають неефективними, бо не припиняють тіньові
операції, а надають їм витончених, завуальованих форм
[5, с. 226, 242–243], в основі державної політики детіні-
зації економіки, на нашу думку, повинен лежати класич-
ний підхід «батога та пряника». При цьому ефективність
реалізації такої політики буде прямо залежати від узгод-
женості і комплексності дій, як щодо збільшення відпо-
відальності за ухилення від сплати податків фізичними і
юридичними особами, корупційну діяльність, розкрадан-
ня бюджетних коштів, легалізацію кримінальних доходів
та інші порушення законодавства, так і заохочення ле-
гальної економічної діяльності в першу чергу за рахунок
модернізації податкової системи України, яка б забезпе-
чувала залучення людських та організаційних ресурсів з
«тіньового» у легальний сектор економіки. Тобто повинні
бути створені такі умови, коли імовірність покарання за
здійснення іллегальної економічної діяльності, або вит-
рати на ухилення від такої відповідальності, перевищува-
тимуть витрати економічного суб’єкта від роботи в легаль-
ному секторі економіці.
Враховуючи викладене вище, можна дійти таких
висновків:
— існування потужного іллегального сектору в еко-
номіці створює як реальну загрозу економічній безпеці
України, так і зменшує можливості держави ефективно
протидіяти загрозам національній безпеці по інших
напрямках через обмеження фінансових ресурсів;
— в Україні, як і в інших країнах з перехідною еко-
номікою, до «тіньового» сектору належить значна час-
тина легальної економіки, при цьому іллегалізований
сектор значною мірою є реакцією економіки на неефек-
тивність державної економічної політики і не може роз-
глядатися в якості однозначно негативного явища, оск-
ільки сприяє функціонуванню легального сектору еко-
номіки, особливо в умовах економічної кризи;
— використання виключно «каральних» методів
протидії іллегалізації економічної діяльності є нерезуль-
тативним і супроводжується процесом все більшої ко-
румпованості контрольно-правоохоронних органів;
— питання іллегалізації економіки має безумовно
системний характер, то і протидіяти йому повинна ком-
плексна система політичних, правових, економічних,
організаційних, технічних, виховних заходів національ-
ного рівня, спрямована на витіснення «тіньової» еконо-
міки і зменшення її частки у реальному ВВП шляхом
подолання та викорінення причин та передумов ілле-
гальних явищ та процесів, основою якої мають бути не
репресивні, а економічні важелі;
— визначальним чинником деіллегалізації економ-
іки та підвищення рівня економічної безпеки України
має стати модернізація національної податкової систе-
ми у напрямку спрощення системи оподаткування, зни-
ження рівня податкового навантаження, підвищення
ефективності податкового контролю та мінімізації вит-
рат на адміністрування податкового законодавства;
— необхідність підвищення рівня економічної безпе-
ки України, високий рівень іллегалізації вітчизняної еко-
номіки, недосконалість податкової системи та відсутність
на державному рівні реальної комплексної системи про-
тидії іллегалізаційним процесам визначають як акту-
альність досліджуваної проблеми, так і перспективність
проведення подальших розвідок у даному напрямку.
Крім цього окремо потрібно відзначити не-
обхідність популяризації у суспільстві як думки про
невідворотну необхідність сплати податків, так і про
невідворотність покарання за ухилення від оподаткуван-
ня або фінансові махінації у цій сфері, які підтверджу-
валися б реальними кроками податкових і правоохорон-
них органів у цьому напрямі.
Література
1. Закон України «Про основи національної безпеки
України» від 19.06.2003 № 964-IV. [Електронний ре-
сурс]. — Режим доступу: http: // www. rada. gov. ua
2. Мазур І. І. Детінізація економіки як пріоритет еко-
номічної безпеки України / І. І. Мазур // Стратегічні
пріоритети. — 2008. — № 3 (8). — С. 76–83.
3. Предборський В. А. Економічна безпека держави: мо-
нографія / В. А. Предборський. — К.: Кондор, 2005.— 391 с.
4. Власюк О. С. Теорія і практика економічної безпеки
в системі науки про економіку: наук. доповідь / О. С. Вла-
сюк. — К.: Нац. ін-т пробл. міжнар. безпеки при РНБО
України, 2008. — 48 с.
5. Відмивання грошей: кримінально-правова кваліф-
ікація, запобігання злочинності, законодавство та
міжнародний досвід / [Азаров М. Я., Ярошенко Ф. О.,
Мельник П. В., Жвалюк В. Р.]. — Ірпінь: Національна
академія ДПС України, 2004. — 310 с.
6. Амитан В. Н. Экономическая безопасность: кон-
цепция и основные модели / В. Н. Амитан // Економічна
кібернетика. — 2000. — №3–4. — С. 13–20.
7. Шлемко В. Т. Економічна безпека України: сутність
і напрямки забезпечення: монографія / В. Т. Шлемко,
І. Ф. Бінько. — К.: НІСД, 1997. — 144 с.
8. Тіньова економіка: сутність, особливості та шляхи
легалізації / за ред. З. С. Варналія. — К.: НІСД, 2006. — 576 с.
9. Моделювання економічної безпеки: держава, рег-
іон, підприємство: монографія / [В. М. Геєць, М. О. Ки-
зим, Т. С. Клебанова та ін.]; за ред. В. М. Гейця. — Х.:
ВД «Інжек», 2006. — 240 с.
10. Мунтіян В. І. Економічна безпека України /
В. І. Мунтіян. — К.: КВІЦ, 1999. — 462 с.
11. Пастернак-Таранущенко Г. А. Економічна безпе-
ка держави / Г. А. Пастернак-Таранущенко. — К.: ІДУС-
КМУ, 1994. — 160 с.
МІРОШНИЧЕНКО О.В.
2009/№2 101
12. Турчинов О. В. Тіньова економіка: теоретичні основи
дослідження / О. В. Турчинов. — К.: АртЕк, 1995. — 300 с.
13. Вечканов Г. С. Экономическая безопасность: учеб-
ник / Г. С. Вечканов. — СПб.: Питер, 2007. — 384 с.
14. Клямкин И. М. Теневая Россия: экономико-соци-
ологическое исследование / И. М. Клямкин, Л. М. Тимо-
феев. — М.: Российск. гос. гуманит. ун-т, 2000. — 595 с.
15. Николаева М. И. Теневая экономика: методы ана-
лиза и оценки (обзор работ западных экономистов) /
М. И. Николаева, А. Ю. Шевяков. — М.: ЦЭМИ АН
СССР, 1987. — 53 с.
16. Корягина Т. Теневая экономика в СССР (Анализ,
оценки, прогнозы) / Т. Корягина // Вопросы экономи-
ки. — 1990. — №3. — С. 110–119.
17. Олейник А. Н. Институциональная экономика /А.
Н. Олейник. — М.: Инфра-М, 2002. — 416 с.
18. Закон України «Про податок з доходів фізичних
осіб» від 22.05.2003 № 889-IV. [Електронний ресурс]. —
Режим доступу: http: // www. rada. gov. ua
19. Попович В. М. Тіньова економіка як предмет еко-
номічної кримінології / В. М. Попович. — К.: Правові
джерела, 1998. — 447 с.
20. Кочергина Т. Е. Экономическая безопасность /
Т. Е. Кочергина. — Ростов н/Д.: Феникс, 2007. — 445 с.
21. Закон України «Про ратифікацію Конвенції про
відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одер-
жаних злочинним шляхом, 1990 рік» від 17.12.1997
№ 738/97-ВР. [Электронный ресурс]. — Режим доступу:
http: / Закон України «Про запобігання та протидію
легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним
шляхом» від 28.11.2002 № 249-IV. [Електронний ре-
сурс]. — Режим доступу: http: // www. rada. gov. ua.
В последнее время всё больше внимания уделяется
вопросам формирования в России инновационной эко-
номики, что совершенно справедливо, т. к. это позво-
лит уменьшить зависимость уровня и темпов социаль-
но-экономического развития страны от получаемых
доходов вследствие экспорта сырьевых ресурсов. Важно
также и то, что в результате этого улучшится имидж
России, которую пока ещё нередко отождествляют с
сырьевым придатком капиталистического мира. Таким
образом, в целом мировой опыт действительно свиде-
тельствует о том, что рост инвестиций в инновацион-
ные сферы экономики способствует ускоренному раз-
витию народнохозяйственного комплекса страны и по-
вышению среднего уровня жизни.
Однако это только в целом, а в каждом конкретном
случае вложение инвестиций в инновационные сектора
далеко не всегда способствует росту прибыли и доходов —
так, в фундаментальной науке известно немало случаев,
когда вложение средств не только не окупалось, но и
приводило к негативным результатам. Кстати, руковод-
ство России в последнее время нередко критикует раз-
личные ведомства и организации в связи с тем, что су-
щественные инвестиции в создание нанотехнологий пока
ещё не дают ожидаемого результата. В этой связи совер-
шенно справедлива постановка вопроса о том, насколь-
ко эффективны те или иные инвестиции и инновации.
Однако, на наш взгляд, в современных условиях
этого не достаточно и кроме осуществления социально-
экономической оценки эффективности инвестиций и
инноваций необходимо осуществлять оценку послед-
ствий внедрения инвестиций и инноваций с точки зре-
ния их влияния на усиление процессов интенсифика-
ции общественного воспроизводства. В этой связи нами
предлагается выделять инвестиции и инновации интен-
сивного или экстенсивного типов в зависимости от того,
способствуют ли результаты их внедрения соответствен-
но интенсификации или, наоборот, процессу экстенси-
фикации. Важно также в общей структуре инвестиций
и инноваций выделять удельный вес, долю каждой из
этих двух групп. Целесообразность осуществления тако-
го рода классификации инвестиций и инноваций во
многом объясняется тем обстоятельством, что в после-
днее время существенно возросла актуальность исполь-
зования интенсивных методов хозяйствования. Прежде
всего, это связано с демографическим кризисом после-
дних лет — как известно, на 1000 жителей России умер-
ших сейчас приходится в 1,5 раз больше, чем родивших-
ся (приблизительно 15 человек против 10). В этой связи
осуществление мероприятий трудосберегающего на-
правления интенсификации представляется весьма сво-
евременным и эффективным.
В других странах могут быть актуальными и иные
направления интенсификации. Так, например, в сред-
неазиатских странах СНГ — Узбекистане, Туркмении,
Таджикистане, Киргизии исключительно важным явля-
ются водосберегающее направление интенсификации
общественного производства. В Японии, где сравнитель-
но немного крупных месторождений природных ресур-
сов, весьма актуально материалосберегающее направле-
ние интенсификации, здесь же в связи с крайне огра-
ниченным характером земельных ресурсов большое зна-
чение имеет также землесберегающее направление ин-
тенсификации. В большинстве стран мира весьма акту-
ально энерго - и фондосберегающее направления.
Более того, даже в разных регионах одной и той же
страны актуальными могут быть разные направления
интенсификации: на Дальнем Востоке и на Севере Рос-
сии большое значение по-прежнему (т. е. как и во вре-
К.В. Павлов
д�р экон. наук,
г. Белгород
ИНВЕСТИЦИИ И ИННОВАЦИИ ИНТЕНСИВНОГО И ЭКСТЕНСИВНОГО ТИПА:
МАКРОЭКОНОМИЧЕСКИЙ ПОДХОД
ПАВЛОВ К.В.
|