Інноваційна стратегія підприємства в сучасних умовах
Дана стаття висвітлює необхідність розвитку інноваційної діяльності підприємств і роль цього процесу у забезпеченні розвитку вітчизняної економіки в цілому. Метою роботи передбачено висвітлення сутності інноваційних стратегій підприємств та їх застосування в умовах кризового стану підприємства. Це м...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45445 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Інноваційна стратегія підприємства в сучасних умовах / Т.О. Пожуєва // Вісник економічної науки України. — 2010. — № 1 (17). — С. 163-167.— Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-45445 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Пожуєва, Т.О. 2013-06-13T18:12:00Z 2013-06-13T18:12:00Z 2010 Інноваційна стратегія підприємства в сучасних умовах / Т.О. Пожуєва // Вісник економічної науки України. — 2010. — № 1 (17). — С. 163-167.— Бібліогр.: 8 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45445 Дана стаття висвітлює необхідність розвитку інноваційної діяльності підприємств і роль цього процесу у забезпеченні розвитку вітчизняної економіки в цілому. Метою роботи передбачено висвітлення сутності інноваційних стратегій підприємств та їх застосування в умовах кризового стану підприємства. Це може бути досягнуто шляхом проведення дослідження існуючих поглядів та концепцій з даної проблеми, розкриття сутності інноваційної стратегії та принципів її розробки на підприємствах в сучасних умовах. Данная статья освещает необходимость развития инновационной деятельности предприятий и роль этого процесса в обеспечении развития отечественной экономики в целом. Целью работы предусмотрено освещение сущности инновационных стратегий предприятий и их применения в условиях кризисного состояния предприятия. Это может быть достигнуто путем проведения исследования существующих взглядов и концепций по данной проблеме, раскрытие сущности инновационной стратегии и принципов её разработки на предприятиях в современных условиях. This article shows the necessity of development of innovative activity of enterprises and the role of this process for providing of development of domestic economy on the whole. The purpose of work is foresee illumination of essence of innovative strategies of enterprises and their application in the conditions of the crisis state of enterprise. It can be attained by realization of research of existent looks and conceptions on this issue, opening of essence of innovative strategy and principles of her development on enterprises in modern terms. uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові статті Інноваційна стратегія підприємства в сучасних умовах Инновационная стратегия предприятия в современных условиях Innovative strategy of enterprise in modern terms Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Інноваційна стратегія підприємства в сучасних умовах |
| spellingShingle |
Інноваційна стратегія підприємства в сучасних умовах Пожуєва, Т.О. Наукові статті |
| title_short |
Інноваційна стратегія підприємства в сучасних умовах |
| title_full |
Інноваційна стратегія підприємства в сучасних умовах |
| title_fullStr |
Інноваційна стратегія підприємства в сучасних умовах |
| title_full_unstemmed |
Інноваційна стратегія підприємства в сучасних умовах |
| title_sort |
інноваційна стратегія підприємства в сучасних умовах |
| author |
Пожуєва, Т.О. |
| author_facet |
Пожуєва, Т.О. |
| topic |
Наукові статті |
| topic_facet |
Наукові статті |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Вісник економічної науки України |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Инновационная стратегия предприятия в современных условиях Innovative strategy of enterprise in modern terms |
| description |
Дана стаття висвітлює необхідність розвитку інноваційної діяльності підприємств і роль цього процесу у забезпеченні розвитку вітчизняної економіки в цілому. Метою роботи передбачено висвітлення сутності інноваційних стратегій підприємств та їх застосування в умовах кризового стану підприємства. Це може бути досягнуто шляхом проведення дослідження існуючих поглядів та концепцій з даної проблеми, розкриття сутності інноваційної стратегії та принципів її розробки на підприємствах в сучасних умовах.
Данная статья освещает необходимость развития инновационной деятельности предприятий и роль этого процесса в обеспечении развития отечественной экономики в целом. Целью работы предусмотрено освещение сущности инновационных стратегий предприятий и их применения в условиях кризисного состояния предприятия. Это может быть достигнуто путем проведения исследования существующих взглядов и концепций по данной проблеме, раскрытие сущности инновационной стратегии и принципов её разработки на предприятиях в современных условиях.
This article shows the necessity of development of innovative activity of enterprises and the role of this process for providing of development of domestic economy on the whole. The purpose of work is foresee illumination of essence of innovative strategies of enterprises and their application in the conditions of the crisis state of enterprise. It can be attained by realization of research of existent looks and conceptions on this issue, opening of essence of innovative strategy and principles of her development on enterprises in modern terms.
|
| issn |
1729-7206 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45445 |
| citation_txt |
Інноваційна стратегія підприємства в сучасних умовах / Т.О. Пожуєва // Вісник економічної науки України. — 2010. — № 1 (17). — С. 163-167.— Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT požuêvato ínnovacíinastrategíâpídpriêmstvavsučasnihumovah AT požuêvato innovacionnaâstrategiâpredpriâtiâvsovremennyhusloviâh AT požuêvato innovativestrategyofenterpriseinmodernterms |
| first_indexed |
2025-11-25T23:50:43Z |
| last_indexed |
2025-11-25T23:50:43Z |
| _version_ |
1850585965894041600 |
| fulltext |
2010/№1 163
Мета роботи: висвітлення сутності інноваційних
стратегій підприємств та їх застосування в умовах кри"
зового стану підприємства.
Завдання роботи: для досягнення цієї мети є досл"
ідження існуючих поглядів та концепцій з даної пробле"
ми, розкриття сутності інноваційної стратегії та прин"
ципів її розробки на підприємствах в сучасних умовах.
Головною ознакою процесів, що відбуваються у сучас"
ному світі, є глобальна інтеграція економіки, політики,
науково"технологічної сфери, природоохоронної діяль"
ності і соціального добробуту. Україна як незалежна дер"
жава живе у взаємопов’язаному та взаємозалежному світі.
У сучасних умовах глобалізації економічного жит"
тя розвинуті країни, де наука виконує роль головного
економіко"відтворювального фактора, забезпечують свій
розвиток за рахунок вдосконалення існуючих техно"
логій, техніки та використання принципово нових нау"
кових досягнень. Міжнародний технологічний та науко"
вий обмін, трансфер інтелектуального потенціалу —
одна з ознак нашого часу. Приєднання України до євро"
пейських та світових інтеграційних процесів неможли"
ве без врахування геополітичного чинника, що значною
мірою визначається сьогоднішнім станом економіки
України та її подальшим розвитком [3].
Перехід до ринкової системи господарювання заго"
стрив необхідність активізації інноваційних процесів в
економіці України. Складний етап реформування еко"
номіки потребує посилення інноваційної активності і
нового підходу до інновацій, що поєднують знання і
техніку з ринком. Інновації визначають основні показ"
ники виробничо"господарської діяльності підприємства,
напрямок змін на довгостроковий період, забезпечують
конкурентоспроможність підприємства в майбутньому.
Значення інноваційної діяльності для промислових
підприємств у сучасних умовах постійно зростає. Тим ча"
сом статистичні дані останніх років підтверджують той
факт, що промислові підприємства зазнають серйозної
кризи в інноваційній сфері і, якщо не починати активних
заходів для його подолання, як з боку держави, так і кер"
івництва промислових підприємств, несприятливі наслідки
будуть мати місце в найближчому майбутньому [3].
Нині більшість українських підприємств усвідоми"
ла, що необхідні інноваційні, принципово нові методи
управління персоналом та організацією в цілому, впро"
вадження інноваційних проектів у виробництво. Інно"
вації необхідні в організаційній, виробничій, фінансовій,
науковій сферах, оскільки саме в комплексі вони при"
носять найефективніший результат.
На сучасному етапі загострюється конкуренція і
підвищуються вимоги споживачів, тому постійні ново"
введення можуть стати одним із факторів отримання
конкурентних переваг [6, c. 39].
Як переконує світова та українська практика, вміле
використання всього потенціалу підприємства, раціональ"
на організація та управління ним мають вирішальну роль,
особливо в кризових умовах. На сучасному етапі загост"
рюється конкуренція і підвищуються вимоги споживачів,
тому постійні нововведення можуть стати одним із фак"
торів отримання конкурентних переваг. Пошук ефектив"
них організаційних форм управління нововведеннями,
створення механізму інтеграції та координації діяльності
в процесі розробки й впровадження нововведень вимага"
ють підвищення уваги до інноваційного менеджменту як
сукупності організаційно"економічних методів та форм
управління у різних ланках і насамперед на рівні первин"
ної ланки — підприємства. В економічній літературі, стат"
тях розглядаються принципи сучасного маркетингового
мислення та актуальні проблеми стосовно впровадження
новітніх технологій виробництва перспективних товарів,
нового продуктивного обладнання (Назарчук Л. М., Се"
фаненко А. П., Новицький В., Дітер І. Г., Cеминоженко
В. П. та ін.) [6, c. 39].
На їх думку, можливості України у сфері неоеконом"
іки можна і потрібно шукати в проблемному полі постінду"
стріальної економіки, а саме тих потенційних «точках зро"
стання», де українська наука вже володіє такими виперед"
жаючими конкурентними перевагами. Накопичені знан"
ня плюс «людський капітал», помножений на політичну
волю реформованих інститутів влади, — ось формула ви"
переджаючого інноваційного розвитку України в ХХI
столітті. Інноваційна переорієнтація — це основа основ
євро інтеграційного вибору України. Претендувати на гідне
місце в Європі і світі наша країна може лише за умови
становлення інноваційної дороги розвитку, основи якого
мають бути реалізовані в процесі структурної перебудови
економіки вже на старті нинішнього стабілізаційного ета"
пу. Україна повинна ставити перед собою самі амбітні цілі,
бо лише рух до вищих стандартів може привести до про"
гресу на дорозі прискореного зростання конкурентоспро"
можності національної економіки і здійснення заявленого
нашою державою європейського вибору [6, c. 40].
На їх погляд, до теперішнього часу закінчився пер"
ший етап в розвитку інноваційної політики — так би
мовити, етап первинного накопичення інноваційно"
політичного капіталу, головним позитивним результатом
якого можна вважати прийняття в державі і суспільстві
інноваційної доктрини, усвідомлення необхідності і
пріоритетності цього напряму [6, c. 41].
Наступний етап розвитку інноваційної політики в
Україні має бути якісно іншим. Необхідна на первин"
ному етапі позиція декларування і впровадження на
загальнодержавному рівні основних принципів іннова"
ційної доктрини зобов’язана змінитися вивіреною стра"
тегією запуску дієвих інституційних механізмів її реал"
ізації. На жаль, на сьогоднішній день «великі політичні
інститути» (Верховна Рада, Кабінет Міністрів і ін.) про"
довжують оцінювати інноваційну політику в одному ряду
з іншими напрямами державної політики, такими як
розвиток промисловості, соціальна сфера і тому подібне,
тоді як в інноваційного сектора інша, відмінна від всіх
інших, функція — бути вектором і прискорювачем роз"
витку всіх інших сфер суспільства і держави [8, c. 40].
Т.О. Пожуєва
канд. екон. наук,
м. Запоріжжя
ІННОВАЦІЙНА СТРАТЕГІЯ ПІДПРИЄМСТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ
ПОЖУЄВА Т.О.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ164
Виходячи з цього, можна виділити декілька ключо"
вих проблем нового етапу розвитку інноваційної пол"
ітики України.
По"перше, це впровадження інноваційної ідеології на
всіх поверхах і сферах соціуму. Історичний парадокс поля"
гає в тому, що до останнього часу існуюча інноваційна док"
трина приділяла порівняно мало уваги необхідності форму"
вання середовища інноваційного мислення, суспільної куль"
тури інновацій. У основі такого мислення лежить, як відо"
мо, по"перше, критичний спосіб оцінки себе і навколиш"
нього світу і, по"друге, перехід від засвоєння накопиченого
до створення нового. Суспільну думку необхідно підштов"
хнути до усвідомлення того факту, що наука і нові техно"
логії є найважливішими чинниками економічного зростан"
ня в умовах сучасної та пост сучасної неоекономіки. Іна"
кше, без широкої соціальної бази, інноваційний розвиток
буде практично неможливим. Додамо, що сама по собі
проблема формування нової ідеології в суспільстві — зав"
дання, що вимагає від держави не меншої концентрації
зусиль, чим в питанні пошуку засобів на фінансування на"
уки і освіти.
По"друге, це запуск ефективних інституційних ме"
ханізмів стратегічного інноваційного прогнозування, які
могли б адекватно вписати дороги національного розвит"
ку України в контекст глобалізаційних процесів і структу"
ри нового світового геоекономічного порядку. Прогнозу"
вання і «проектування» доріг розвитку великих цивілізац"
ійних систем взагалі є одним з найскладніших завдань ХХI
століття. У цих умовах при формуванні стратегії розвитку
необхідно враховувати можливі сценарії «відкритого май"
бутнього», усвідомлювати їх нелінійний і синергетичний
характер і виявляти домінуючі чинники впливу. Без їх
врахування різні прогнозні сценарії втрачають характер
системності і схиляються до одного з двох полюсів: або
редукції у бік приватних (спеціальних, галузевих) про"
гнозів, або розповзання у бік «футурології без берегів», що
на практиці обертається утопічним прожектерством.
По"третє, це активізація соціокультурного ресурсу в
створенні національної інноваційної економіки. Глобал"
ізація усе більш наполегливо ставить питання про введен"
ня в масштабі світової спільноти нових класифікаторів і
параметрів соціального розвитку — геополітичних, гео"
культурних і цивілізаційних. Вочевидь, що вітчизняна
стратегія іннова"ційного розвитку не буде успішною без
врахування унікальних параметрів накопиченого націо"
нального соціокультурного капіталу [5, c. 41].
Таким чином, новий етап у формуванні національ"
ної інноваційної політики відображає об’єктивні потре"
би чергового етапу розвитку українського суспільства і
держави. Вихід з пострадянського перехідного періоду
1990"х об’єктивно перетворює інноваційну політику на
єдино можливий стержень національного проекту Ук"
раїни в XXI столітті.
Сама по собі ідея перспективності інноваційного
розвитку вітчизняної економіки зі всіма її очевидними
позитивними ефектами не нова. Інноваційна економі"
ка сьогодні заявлена як один з пріоритетних напрямів
розвитку, а її потенціал усвідомлений на загальнодержав"
ному рівні [3].
Концептуальною основою забезпечення стабіль"
ності функціонування підприємств в умовах динамічно"
го економічного середовища має стати науково обґрун"
тована інноваційна стратегія підприємства. Якщо розу"
міти під стратегією довгострокове планування, то інно"
ваційна стратегія має відношення до всієї тривалості
процесу — від досліджень, виробництва і збуту до вико"
ристання. Вона визначає темп підвищення технологіч"
ного рівня і пов’язаних з ним затрат розумової праці.
Досвід промислово розвинутих країн є взірцем того,
як їх підприємства проводять інноваційну стратегію,
збільшуючи обсяг виробництва, реалізації та прибутку,
підвищуючи продуктивність праці, прискорюючи обо"
ротність вкладеного капіталу, освоюючи і поставляючи
на ринок якісно нові види продукції з метою підвищен"
ня норми прибутку. Потреба в постійному оновленні
асортименту продукції та технології її виготовлення
змушує вводити наукові й проектні розробки в систему
діяльності підприємств, орієнтуючи їх на прискорення
інноваційних процесів. Так відбувається злиття науки,
техніки і виробництва в єдине ціле, що породжує но"
вації та прискорює їх. Так, своєчасно затверджена інно"
ваційна стратегія, сприяння діяльності у сфері науки й
техніки як органічній частині технологічного та іннова"
ційного процесу, надання першочерговості розвитку і
вдосконаленню технологій перетворили Японію в одну
з найрозвинутіших держав світу [7, c. 47].
Функціонування безвідплатної системи державного
фінансування не вимагає віддачі від проінвестованих
НДДКР коштів, а це, в свою чергу, не дає можливості дер"
жаві відчути революційні технологічні зміни у виробництві.
Статистичні дані за 1991–2000 роки (коли Україна стала на
шлях розвитку як самостійна держава) свідчать про те, що
за цей період мала місце тенденція відставання технічного
рівня нових видів техніки і технології від її світового рівня,
відставання в галузі впровадження новітніх технологій і
освоєння на їх базі виробництва принципово нових видів
наукоємної продукції, скорочення рівня реалізації досягнень
науки і техніки на зовнішньому ринку, скорочення масш"
табів реалізації досягнень науки і техніки. В 1999 році лише
13,5 % промислових підприємств України займались інно"
ваційною діяльністю. В 2000 ця частка дещо підвищилась
до 14,8 %, а в 2001 році знову знизилась до 13,9 % [6, c. 42].
Більшість підприємств України усвідомлює не"
обхідність здійснення інноваційної політики, але успі"
шне її здійснення повинно ґрунтуватися на відповідній
нормативно"правовій базі. Правові передумови держав"
ної інноваційної політики закладені в Конституції Ук"
раїни, в якій стаття 54 гарантує громадянам свободу
наукової, технічної та інших видів творчої діяльності,
захист інтелектуальної власності, авторських прав. Стат"
тя 116 зобов’язує Кабінет Міністрів України забезпечу"
вати здійснення економічної політики у сфері освіти,
науки і культури. Згідно з пунктом 4 цієї ж статті Кабмін
розробляє і здійснює загальнодержавні програми еконо"
мічного, науково"технічного і культурного розвитку
України [1]. Законодавче забезпечення науково"техніч"
ної та інноваційної діяльності в Україні започатковане
Законом України «Про основи державної політики у
сфері науки і науково"технічної діяльності». Цей закон
з часом зазнав змін, і в 1998 році був прийнятий новий
закон «Про наукову і науково"технічну діяльність» [2].
Це сприяло тому, що в Україні поступово стала ак"
тивізуватися інноваційна діяльність. Держкомстат Украї"
ни оприлюднив статистичну інформацію щодо інновац"
ПОЖУЄВА Т.О.
2010/№1 165
ійної активності підприємств у 2007 році. За цими дани"
ми, порівняно з попереднім роком частка підприємств,
що займалися інноваціями, збільшилася на 3 відсоткових
пункти і склала 14,2 %. На 78 % зросли інноваційні вит"
рати (до 10 850,9 млн. грн.), а витрати на придбання ма"
шин та обладнання, пов’язані з упровадженням інно"
вацій, — удвічі. На 25 % збільшилися витрати на підго"
товку виробництва для впровадження інновацій та ін.
Разом із тим, частка витрат на дослідження і розроб"
ки у загальній сумі інноваційних витрат зменшилася з 16 %
до 9 %. Як і в попередні роки, основним джерелом техно"
логічних інновацій залишилися власні кошти підприємств:
їх частка склала 74 %. Крім того, удвічі збільшились обся"
ги іноземних інвестицій, залучених на фінансування тех"
нологічних інновацій, однак їх частка невелика — 3 %.
На рівні 2006 року залишились обсяги виділених на
інноваційний розвиток бюджетних коштів. Частка цьо"
го джерела зменшилась проти 2006 року з 1,8 % до 1,3 %.
За 2007 рік на 1,5 відсоткових пункти (до 11,5 %)
збільшилася частка промислових підприємств, що впро"
ваджували інновації. На 24 % зросла кількість впровад"
жених нових технологічних процесів, освоєно виробниц"
тво 2 526 нових видів продукції, з яких 881 — нові види
техніки. У цілому результати 2007 року свідчать про зак"
ріплення позитивної динаміки зростання інноваційної
активності вітчизняних підприємств [5, c. 42].
Аналіз динаміки інноваційно активних підприємств
за 2000–2008 рр. свідчить, що, всупереч зменшенню
кількості підприємств, які впроваджували інновації в
загальній кількості промислових підприємств, з 2007 р.
спостерігалося поліпшення ситуації, а зазначені показ"
ники почали зростати (таблиця 1). Проте в 2008 р. їх
кількість значно зменшилась та стала найменшою за весь
аналізований період. Разом з тим, кількість засвоєних
нових видів техніки, впроваджених нових технологічних
процесів почала збільшуватися [7, c. 46].
Практично єдиною можливою державною формою
підтримки є спеціальний режим інноваційної діяльності,
передбачений законом «Про технопарки» і законом
«Про інноваційну діяльність». Проте і вони забезпечу"
ють компенсацію не більше 10–12 % витрат підприємств
на виконання інноваційних проектів, але фінансування
інноваційної діяльності тільки з держбюджету неефек"
тивно. Україна вже має негативний досвід фінансуван"
ня інноваційної діяльності [3].
В цих умовах розвиток інноваційної діяльності на
підприємствах має бути фінансованим в основному за
кошти підприємства. Все це спонукає підприємства пе"
редивитися свою роботу в напрямку розробки стратегіч"
них планів, зокрема в розробці інноваційної стратегії. У
зв’язку з цим досить гострою є проблема своєчасного
просування інноваційних можливостей, концентрації
ресурсів, оперативного управління інноваційним проце"
сом при мінімальному ризику від неправильного вибору
інноваційного напрямку. Стратегія управління інноваці"
ями має бути складовою заглавною у стратегії управлін"
ня розвитком підприємства, а саме питання вибору та
оцінки інноваційних стратегій має бути центральним у
проблемі тривалого розвитку підприємства [7, c.48].
Більш конкретно суть інноваційної стратегії розк"
ривається у тих функціях, які виконує інноваційне уп"
равління. До них можна віднести:
— управління процесами створення нових знань;
— управління творчим потенціалом тих, хто ство"
рює нові знання;
— управління освоєнням нововведень;
— управління соціальними та психологічними ас"
пектами нововведень.
Теорія інноватики та її суттєві концепції включають
знання про ділові цикли, технологічні уклади, життєві
цикли продукції та технології виробництва. Відповідно
формування знань з інноватики надає можливість перед"
бачати перспективу довготривалого техніко"економічного
розвитку суспільного виробництва, впливати на зміни в
фазах ділових циклів, а за рахунок інновацій — зменшува"
ти періоди спаду виробництва та сприяти підйому ділової
активності підприємств. В центрі уваги інноваційного
менеджменту як складової загальної системи управління
підприємством повинен бути потенціал організації як го"
ловний критерій доцільності її існування. Розвиток орган"
ізації слід розглядати як реакцію на зміни зовнішнього
середовища, тобто враховувати стратегічний аспект. Звідси
потенціал організації має дві складові: готовність до стаб"
ільної виробничої діяльності, тактовність до інновацій. Від
стану інноваційного потенціалу залежить вибір інновац"
ійної стратегії. А її оцінка — необхідний етап процесу
розробки стратегії. Таким чином, інноваційний потенціал
організації — це ступінь готовності виконати завдання, що
забезпечують досягнення поставленої інноваційної мети,
тобто ступінь готовності до реалізації проекту чи програ"
ми інноваційних стратегічних інноваційних змін [4, c. 147].
Таким чином, стратегічне планування спрямоване на
те, щоб забезпечити успіх підприємства, закріпити завой"
овані ним позиції на ринку збуту, визначити перспекти"
ви для подальшого росту. Стратегічний інноваційний
план, з одного боку, зорієнтований на віддалену перспек"
тиву, а з іншого боку — повинний бути досить гнучким,
щоб при необхідності можна було внести в нього зміни.
Практично це програма діяльності підприємства протя"
гом тривалого часу; її необхідно пристосовувати до пост"
ійно мінливої ділової і соціальної обстановки.
Інноваційна стратегія — один із засобів досягнен"
ня цілей підприємства, який відрізняється від інших
засобів своєю новизною, передусім для даного підприє"
Таблиця 1
Інноваційна активність підприємств України за період
2000–2008 рр., млн. грн.
1 з 2007 року сума внутрішніх та зовнішніх НДР;
2 з 2007 року придбання інших зовнішніх знань;
3 з 2007 року показник віднесено до інших витрат;
4 з 2007 року придбання машин обладнання та програмного
забезпечення
ПОЖУЄВА Т.О.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ166
мства, для галузі ринку, споживачів, країни в цілому. Слід
зазначити, що будь"які стратегічні кроки організації
мають інноваційний характер, оскільки вони так чи
інакше ґрунтуються на нововведеннях в економічній,
виробничій, збутовій чи управлінській сферах. Наприк"
лад, одна з характерних для ринкового господарювання
стратегій — продуктова — спрямована на розвиток но"
вих видів продукції та технологій, сфер і методів збуту,
тобто базується виключно на інноваціях. Це стосується
й інших типів стратегій. Так, стратегія розвитку підприє"
мства передбачає забезпечення сталих темпів її зростан"
ня та функціонування в перспективі і ґрунтується на
використанні науково"технічних досягнень у сфері тех"
ніки, організації, технології, управлінні, тобто на ком"
плексі інновацій. Проте з метою планування інновацій"
них процесів доцільно стратегії інновацій розглядати
окремо. Стратегія нововведень (інноваційна політика)
передбачає об’єднання цілей технічної політики та пол"
ітики капіталовкладень і спрямована на впровадження
нових технологій і видів продукції, послуг. У цьому ро"
зумінні стратегічне управління інноваціями орієнтуєть"
ся на досягнення майбутніх результатів безпосередньо
через інноваційний процес. За своїм змістом інновацій"
на стратегія враховує основні базисні процеси в орган"
ізації і в її зовнішньому середовищі, можливості зрос"
тання інноваційного потенціалу організації [4, c. 150].
Вибір конкретної стратегії інновації здійснюється з
обліком внутрішньо фірмових і зовнішніх умов функц"
іонування підприємства, виходячи із системи взаємоза"
лежних критеріїв. Саме інноваційні стратегії є основою
сучасного управління інноваційною діяльністю в умо"
вах постійних змін навколишнього середовища. В основі
розробки інноваційної стратегії мають лежати стратегічні
управлінські рішення, які:
— орієнтовані на майбутнє і на постійні зміни се"
редовища;
— пов’язані з залученням значних матеріальних
ресурсів, широким використанням інтелектуального
потенціалу;
— характеризуються гнучкістю, здатністю адаптува"
тися до змін ринкових умов;
— ураховують неконтрольовані організацією
зовнішні чинники [5, c. 43].
Висновки: на сучасному етапі загострюється конкурен"
ція і підвищуються вимоги споживачів, тому постійні ново"
введення можуть стати одним із факторів отримання кон"
курентних переваг. Пошук ефективних організаційних форм
управління нововведеннями, створення механізму інтеграції
та координації діяльності в процесі розробки й впроваджен"
ня нововведень вимагають підвищення уваги до інновацій"
ного менеджменту як сукупності організаційно"економіч"
них методів та форм управління у різних ланках і насампе"
ред на рівні первинної ланки — підприємства.
В економічній літературі та наукових статтях багато
приділяється уваги питанням розробці та впровадженню
нових технологій, нових типів товарів та інш. На думку цих
авторів можливості України у сфері неоекономіки можна
і потрібно шукати в проблемному полі постіндустріальної
економіки, а саме тих потенційних «точках зростання», де
українська наука вже володіє такими випереджаючими
конкурентними перевагами. Головний шлях випереджаю"
чого інноваційного розвитку в Україні нового століття
повинен міститися в накопичені знання та людському
капіталі, а також в політичній волі реформованих інсти"
тутів влади. Інноваційна переорієнтація — це основа ос"
нов євро інтеграційного вибору України. На їх погляд, до
теперішнього часу закінчився перший етап в розвитку
інноваційної політики — етап первинного накопичення
інноваційно"політичного капіталу, головним позитивним
результатом якого можна вважати прийняття в державі і
суспільстві інноваційної доктрини, усвідомлення необхід"
ності і пріоритетності цього напряму [6, c. 41].
Наступний етап розвитку інноваційної політики в
Україні має бути якісно іншим. Необхідна на первин"
ному етапі позиція декларування і впровадження на за"
гальнодержавному рівні основних принципів інновац"
ійної доктрини зобов’язана змінитися вивіреною стра"
тегією запуску дієвих інституційних механізмів її реал"
ізації. Однак цей етап має декілька ключових проблем
розвитку інноваційної політики України:
1) впровадження інноваційної ідеології на всіх по"
верхах і сферах соціуму;
2) запуск ефективних інституційних механізмів
стратегічного інноваційного прогнозування,
3) активізація соціокультурного ресурсу в створенні
національної інноваційної економіки [4, c. 148].
Крім того, при цьому також встає і проблема фінан"
сування інноваційної діяльності. Певна частина іннова"
ційних проектів фінансується за рахунок інвестицій.
Однак, це не може в достатній мірі забезпечити розви"
ток інноваційного процесу на підприємствах. Головне
фінансування цього напрямку повинне здійснюватися за
рахунок коштів самого підприємства. Тому перед
підприємствами постає завдання розробки нових стра"
тегій з урахуванням інноваційного розвитку.
Інноваційна стратегія — один із засобів досягнення
цілей підприємства, який відрізняється від інших засобів
своєю новизною, передусім для даного підприємства, для
галузі ринку, споживачів, країни в цілому. Тобто страте"
гія розвитку підприємства передбачає забезпечення ста"
лих темпів її зростання та функціонування в перспективі
і ґрунтується на використанні науково"технічних досяг"
нень у сфері техніки, організації, технології, управлінні,
тобто на комплексі інновацій [4, c. 150].
Вибір конкретної стратегії інновації здійснюється
з обліком внутрішньо"фірмових і зовнішніх умов фун"
кціонування підприємства, виходячи із системи взає"
мозалежних критеріїв. В основі розробки інноваційної
стратегії мають лежати стратегічні управлінські рішен"
ня, які відображають урахування всіх питань з її
здійснення.
Практичне значення роботи полягає в подальшому
теоретичному вивченні проблеми розвитку інноваційної
діяльності на підприємствах України, що дозволить роз"
глянути можливості розробки методичних підходів до
розробки інноваційної стратегії.
Література
1. Конституція України. — К. : Преса України, 1997.
2. Закон України «Про внесення змін до Закону Ук"
раїни «Про наукову та науково"технічну діяльність» //
Голос України. — 2000. — 16 травня.
3. Концепція науково"технологічного та інноваційного
розвитку України // Голос України. — 1999 — З серпня.
ПОЖУЄВА Т.О.
2010/№1 167
4. Дитер И. Г. Маркетинг технологий и высокотехно"
логичных товаров производственного назначения. Учеб"
ное пособие для студентов инженерных и экономичес"
ких специальностей, слушателей послевузовской систе"
мы образования, аспирантов и специалистов / И. Г. Ди"
тер, Шнайдер ; Русск. изд"во под ред. А. И. Грабченко —
Харьков, НТУ «ХПИ», 2005. — с. 454.
5. Макаренко І. П. Проблеми інноваційної політики
України в умовах реформування економіки // Еко"
номіст. — № 4 — 2005. — С. 40–44.
6. Михальченко Г. Г. Фінансування інвестиційної
діяльності: сучасний стан та напрямки активізації в
Україні / Г. Г. Михальченко, О. В. Черняєва // Економ"
іка, № 8 — 2006. — С. 38–45.
7. Новицький В. Імперативи інноваційного розвитку /
Новицький В. // Економіка України. — № 1 — 2007. —
С. 45–48.
8 . Якубовський М. Інфраструктура — фактор прискорен"
ня інноваційного розвитку промисловості / Якубовський М.,
Щукін В. // Економіка України, № 1 — 2007. — С. 36–42.
Цель исследования. Представляя регион сложной
системой, следует учитывать огромное количество фак"
торов, влияющих на его социально"экономическое раз"
витие. Большинство региональных проблем носят сис"
темный характер, их нельзя преодолеть с помощью от"
дельных мер в конкретных областях. При этом, учиты"
вая специфику Украины, следует заметить, что важней"
шие факторы формируются за пределами региона и
находятся вне сферы его влияния — бюджетная, нало"
говая, экономическая политика. Поэтому, прежде всего
в анализе нуждается государственное управление этими
процессами и действие его основных приоритетов, ко"
торые отражаются на повседневной жизни населения и
функционировании предприятий региона прямо и опос"
редованно в гораздо большей степени, чем деятельность
органов местного самоуправления. Кроме того, необхо"
димо оценить системное и комплексное влияние дей"
ствующих приоритетов на отдельные аспекты регио"
нального развития — от информационного обеспечения
до общегосударственной экономико"правовой среды.
Основные результаты. Одним из элементов систе"
мы управления, требующего постоянного внимания,
является подход государственных органов к регулиро"
ванию экономики в Украине. Вопрос имеет немаловаж"
ное значение, так как формируются «правила игры» в
стране, экономическая и правовая среда, в которой
функционируют предприятия всех форм собственнос"
ти, органы местной власти и живет население регио"
нов. Здесь имеется в виду не столько прямое влияние
субъекта управления на объект, а создание в стране оп"
ределенной атмосферы посредством особенностей при"
нятия и реализации конкретных решений. Важно так"
же проследить, как эта проблема отражается на мик"
ро" и макроуровне.
В качестве примера служит ситуация с админист"
рированием налога на добавленную стоимость, которая
сложилась в июне — августе 2009 года. НДС является
одним из главных бюджетообразующих налогов (его
доля в 2008 году составила 40,54 % налоговых поступле"
ний), а также касается большинства субъектов хозяй"
ствования в нашей стране.
В начале июня 2009 г. был принят Закон Украины
«О внесении изменений в некоторые законодательные
акты Украины по вопросам налогообложения услуг по
международным перевозкам пассажиров, багажа и гру"
зов, международным отправлениям, международному
лизингу и международному ремонту товаров» [1]. Он
внес существенные поправки в Таможенный кодекс
Украины, Закон Украины «О Едином таможенном та"
рифе» и Закон Украины «О налоге на добавленную сто"
имость». Данный закон был опубликован 02.07.09 г. и
должен был вступать в силу 01.08.09 года [2]. Предпри"
ниматели готовились и ждали этого — например, Ассо"
циация международных автомобильных перевозчиков
Украины на своем сайте опубликовала разъяснение, как
с 01 августа меняются правила начисления НДС [3].
Однако в первой декаде августа появляется письмо Го"
стаможслужбы Украины от 22.07.09 г. № 11/8–10.15/
6988"ЕП [4] с мнением, что обновленные нормы всту"
пают в силу не раньше 1 сентября. Если вчитаться во
второй раздел рассматриваемого Закона, то можно со"
гласиться с точкой зрения таможенников. Министерство
юстиции и ГНАУ отреагировали соответствующими
письмами 19 и 21 августа, которые стали известны об"
щественности лишь в начале сентября. Фактически
месяц субъекты хозяйствования находились в состоянии
неопределенности, что недопустимо в таких серьезных
вопросах, как НДС и операции в сфере ВЭД, происхо"
дящие ежедневно. А официальный сайт Верховной Рады
Украины по"прежнему указывает 01 августа как дату
вступления новых положений в силу.
Продолжением данного примера служат Распоря"
жения Кабинета министров Украины: № 757"р от 01
июля 2009 года [5] и № 838"р от 17 июля 2009 года [6].
По своей сути они носят дискриминационный характер,
ограничивая права плательщиков НДС на налоговый
кредит, а также вступают в противоречие с действующим
законодательством. Однако очевидная неправомерность
Л.М. Кузьменко
академик АЭН Украины
Ф.А. Шлепов
г. Донецк
О ПРИОРИТЕТАХ В СОЦИАЛЬНО(ЭКОНОМИЧЕСКОМ РАЗВИТИИ
РЕГИОНОВ УКРАИНЫ
КУЗЬМЕНКО Л.М., ШЛЕПОВ Ф.А.
|