Типи розвитку національної економіки
Виявлено основні причини і характер сучасної кризи національної економіки. Обґрунтовано застосування інтенсивного типу економічного зростання на інноваційній основі. Выявлены основные причины и характер современного кризиса национальной экономики. Обосновано применение интенсивного типа экономическо...
Saved in:
| Published in: | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45474 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Типи розвитку національної економіки / Л.С. Ситник, Т.М Бервенова // Вісник економічної науки України. — 2010. — № 1 (17). — С. 97-101.— Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860242442721165312 |
|---|---|
| author | Ситник, Л.С. Бервенова, Т.М |
| author_facet | Ситник, Л.С. Бервенова, Т.М |
| citation_txt | Типи розвитку національної економіки / Л.С. Ситник, Т.М Бервенова // Вісник економічної науки України. — 2010. — № 1 (17). — С. 97-101.— Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник економічної науки України |
| description | Виявлено основні причини і характер сучасної кризи національної економіки. Обґрунтовано застосування інтенсивного типу економічного зростання на інноваційній основі.
Выявлены основные причины и характер современного кризиса национальной экономики. Обосновано применение интенсивного типа экономического роста на инновационной основе.
Main reasons and nature of today’s crisis of the national economy have been revealed. The arguments are given in favour of using the innovation-based intensive type of the economic growth.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:31:12Z |
| format | Article |
| fulltext |
2010/№1 97
приділити самому процесу найму спеціалістів, які б за
своїми професійними характеристиками відповідали б
потребам підприємства, а також розробці та вживанню
заходів по підвищенню матеріальної та нематеріальної
зацікавленості працюючих залишатися на підприємстві.
Наступним показником, який характеризує рух, тру-
дових ресурсів, є коефіцієнт звільнення, що показує час-
тку звільнених працівників незалежно від причин у за-
гальній середньосписковій чисельності працюючих. За
даними таблицями, значення цього показника на протязі
3–4 кварталів 2008 року зростало і на кінець досліджува-
ного періоду склало 0,31, а в 1–2 кварталах 2008 року
звільнених не було. В цілому ж можна сказати, що кількість
звільнених працівників на підприємстві є досить значною,
а причини виникнення самих фактів звільнення є досить
тривожними та потребують більш ретельної уваги до уп-
равління персоналом з боку керівництва.
Так, за період що аналізується, працівники звільня-
лися за власним бажанням, незадоволені умовами праці
та системою її оплати. В світі цього требі знов таки з
акцентувати увагу на необхідності більш ретельної орган-
ізації підбору кадрів на підприємстві та розробити до-
даткові стимули до більш ефективної праці.
Про інтенсивність руху робочої сили говорить ди-
наміка коефіцієнта обороту робочої сили, що показує
відношення загальної величини прийнятих та звільне-
них працівників до середньоспискової чисельності пра-
цюючих. За результатами розрахунків, найбільші зміни
у складі працюючих спостерігалися у 4 кварталі 2008
року, а найменші — у 2 кварталі 2008 року.
IV. Висновок.
Таким чином, склад персоналу на підприємстві за
період дослідження відрізнявся в цілому достатнім які-
сним рівнем (досить висока кваліфікованість праців-
ників, значний досвід роботи більшої частини працюю-
чих) однак сформована структура трудових ресурсів має
і певні недоліки, а саме досить висока частка керівників
у загальному складі працюючих. Вони і потребують свого
виправлення у пропозиціях по покращенню діяльності
підприємства. Проведені розрахунки плинності кадрів
поповнюють аналіз персоналу підприємства і дозволя-
ють зробити загальний висновок про те, що склад тру-
дового колективу на ТОВ «НВФ «Екотеплоналадка» не
відрізняється стабільністю і на підприємстві спостеріга-
ються факти звільнення одних працівників та прийман-
ня інших, що дозволяє зробити висновок про існування
певних резервів підвищення ефективності використан-
ня трудових ресурсів.
Література
1. Семенов Г. А. Организация и планирования хо-
зяйственной деятельности на предприятии: моногра-
фия / Г. А. Семенов, А. Г. Семенов. — Запорожье :
ЗГИА, 2001. — 174 с.
2. Семенов Г. А. Организация труда в период перехо-
да к рынку: монография / Г. А. Семенов. — Запорожье :
ЗГИА, 2000. — 195 с.
3. Семенов А. Г. Розвиток стратегічного управління в
акціонерних товариствах: монографія / Г. А. Семенов. —
Запоріжжя : ГУ «ЗІДМУ», 2007. — 520 с.
4. Стоянов Е. А. Финансовий менеджмент в усло-
виях инфляции / Е. А. Стоянов. — М. : Перспектива,
1994. — 274 с.
Таблиця 5
Аналіз руху персоналу товариства 1–4 кварталі 2008 року
Рис. 4. Динаміка коефіцієнтів плинності персоналу
Актуальність. Економічне зростання національного
господарства є однією з основних цілей суспільства, тому
що забезпечує можливість збільшення добробуту грома-
дян і розв’язання соціально-економічних проблем, що
виникають у ході відтворювального процесу. Але еконо-
мічне зростання будь-якої економіки не є постійним і
рівномірним. Збільшення обсягів суспільного виробниц-
тва чергується з процесами його застою чи падіння.
Постановка проблеми. Економічні кризи є типовим
явищем для змішаної економіки. Циклічному характе-
ру економічних криз зі спадом виробництва та зменшен-
ням ВВП, як специфічний формі розвитку економіки,
виявленню чинників економічного зростання присвяче-
но ьеорії економічного зростання Дж. М. Кейнса,
Р. Солоу, Е. Денісона, С. Кузнеця, Й. Шумпетера, моделі
Харрода-Домара, Кобба-Дугласа. Але остаточного ви-
Л.С. Ситник
д�р екон. наук
Т.М. Бервенова
м. Донецьк
ТИПИ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
СИТНИК Л.С., БЕРВЕНОВА Т.М.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ98
рішення питань щодо причин кризового падіння вироб-
ництва у постсоціалістичних країнах, оцінки характеру
сучасного кризового стану економіки України ще немає.
Мета статті — виявити характер сучасної кризи на-
ціональної економіки та обґрунтувати застосування пев-
них типів економічного зростання для виведення країни
з кризи і забезпечення розвитку на інноваційній основі.
Основна частина. В Україні спостерігається продовжен-
ня таких негативних тенденцій як зниження обсягів ВВП,
вкладень в основний капітал, зростання безробіття, інфля-
ція, криза платежів, падіння реальних доходів населення,
зростання зовнішньої заборгованості, кризовий стан фінан-
сової та грошово-кредитної системи держави, Банківська
система спрацювала у 2009 р. з від’ємним фінансовим ре-
зультатом, що пов’язано із збільшенням банківських вит-
рат, у тому числі відрахувань у резерви під активні операції
банків, майже вдвічі відносно доходів банків.
Кредитний ринок обмежено, а обсяг заборгованості
зростає. Процентні ставки кредитного ринку перевищу-
ють депозитні і в декілька разів рівень рентабельності в
реальному секторі економіки. Обсяги кредиторської і
дебіторської заборгованостей порівнянні з ВВП.
Така ситуація виникла через структурні диспро-
порції в економіці, низький рівень монетизації, дефіцит
платіжних коштів, низький рівень власного капіталу як
підприємств, так і банків, високий рівень ставки рефі-
нансування і кредитних ставок, порушення строків між
залученням кредитних ресурсів та їхнім розміщенням.
Економіка Донецької області як і всієї України зазнала
великих втрат у 2009 р. [1]. Обсяг промислового виробниц-
тва скоротився порівняно з 2008 р. на 21,8 %, хоча почина-
ючи з другого кварталу відбувався щомісячний приріст за-
гального обсягу промислового виробництва. Але темпи
приросту були недостатніми для досягнення рівня 2008 р.
Обсяги виробництва зменшились по всіх основних
видах діяльності. Найбільше скорочення відбулось у ма-
шинобудуванні на 41,6 %. В металургійному комплексі
зменшення обсягів виробництва обумовлено, в основно-
му, несприятливою кон’юнктурою світового ринку та ско-
роченням поставок металопродукції на зовнішні ринки.
Скоротився випуск чавуну на 20,8 %, сталі — на
25,6 %, готового прокату чорних металів — на 22,6 %.
Збільшилось виробництво труб з чорних металів на
22,1 % за рахунок переорієнтації ринків збуту до Китаю,
Узбекистану, Туркменістану та Польщі. Обсяг виробниц-
тва коксу, продуктів нафтоперероблення скоротився на
14,0 %. У вугільній промисловості виробництво про-
дукції скоротилось на 2,2 %. Видобуток вугілля змен-
шився на 4,7 % і склав 32,6 млн. т. Галузь є збитковою,
фінансовий результат від звичайної діяльності до опо-
даткування за 2009 рік склав 2,7 млрд. грн. збитків. В
електроенергетиці обсяг виробництва та розподілення
електроенергії у порівнянних цінах зменшився на 7,9 %.
В машинобудівному комплексі зменшився випуск устат-
кування для металургії та ливарного виробництва на
46,0 %, валків для прокатних станів — на 50,0 %, елек-
тродвигунів — на 25,4 %, вагонів вантажних — на 45,9 %,
машин бурильних та прохідницьких — на 67,0 %. У
хімічній та нафтохімічній промисловості скорочення
обсягу виробництва зумовлено підвищенням ціни на
природний газ, його нестабільним постачанням. Через
скорочення обсягу промислового виробництва відправ-
лення вантажів Донецькою залізницею з території об-
ласті проти рівня 2008 року зменшилось на 21,0 %.
Зовнішньоторговельний оборот товарами за 2009 рік
порівняно з 2008 роком зменшився на 41,8 % і склав 11268,6
млн. дол. США, у тому числі експорт — на 35,2 % (9332,6
млн. дол. США), імпорт — на 60,9 % (1936,0 млн. дол.
США). Сальдо зовнішньоторговельного обороту позитив-
не — 7396,6 млн. дол. США (зменшення на 21,8 %).
Обсяг інвестицій в основний капітал за рахунок усіх
джерел фінансування у 2009 р. склав 14 млрд. грн., що
становить 56 % до рівня 2008 року.
Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій по-
рівняно з початком року збільшився на 9 %, або на 136,7
млн. дол. США і станом на 01.01.2010 складає 1,6 млрд.
дол. США.
По 41 інвестиційному проекту вартістю 1,6 млрд.
грн., схваленому Радою з питань спеціальних економі-
чних зон та спеціального режиму інвестиційної діяль-
ності в Донецькій області, за 2009 рік надійшло 77,5 млн.
дол. США.
За 2009 рік (за попередніми даними) в цілому по
області отриманий від’ємний фінансовий результат від
звичайної діяльності до оподаткування в сумі 3897,4 млн.
грн. збитків (у 2008 роді отримано позитивний фінан-
совий результат у сумі 8895,3 млн. грн.).
Прибутки прибуткових підприємств і організацій
зменшились на 44,8 % і склали 11222,2 млн. грн. Збитки
збиткових підприємств збільшились на 32,3 % і склади
15119,6 млн. грн. Питома вага збиткових підприємств в
загальній кількості підприємств збільшилась на 4,1 в. п.
і склала 41,4 %. основна частина збитків зосереджена у
промисловості — 65,2 %.
Станом на 01.01.2010 в процедурі відновлення платос-
проможності боржника, або визнання його банкрутом пе-
ребувало 546 підприємств, з них в процедурі розпоряджен-
ня майном — 68, санації — 39, ліквідації — 439 підприємств.
Кредитні ресурси, спрямовані в економіку регіону,
зменшились з початку року на 2,6 % і станом на
01.01.2010 склали 51,6 млрд. грн. (рис. 1).
Питома вага довгострокових кредитів загальному
обсязі наданих кредитів становила 68,9 % проти 69,5 %
на початок року.
Основним джерелом формування кредитних ре-
сурсів області залишаються вклади населення, які з
початку року збільшились на 3,6 % і станом на 01.01.2010
становили 17764,0 млн. грн.
Рис. 1. Динаміка кредитних ресурсів, вкладів населення та
процентних ставок банків та банківських установ області
СИТНИК Л.С., БЕРВЕНОВА Т.М.
2010/№1 99
Заборгованість за проблемними кредитами зросла до
5,4 млрд. грн. проти 1,3 млрд. грн. на початок року. Пи-
тома вага проблемних кредитів в кредитному портфелі
банків підвищилась з 2,4 % до 10,5 %. Депозити, залучені
на рахунки домашніх господарств, збільшились проти
рівня 2008 року на 3,6 % і становили 17,8 млрд. грн.
На фінансування заходів Програми економічного і
соціального розвитку Донецької області у 2009 році спря-
мовано 10.9 млрд. грн. (рис. 2), у тому числі коштів держ-
бюджету (з урахуванням субвенції місцевим бюджетам) —
35,8 %, місцевих бюджетів — 9,2 %, коштів підприємств —
44,0 %, інших джерел — 11 %. Найбільше фінансове забез-
печення на реалізацію заходів Програми отримали мета-
лургія та металообробка, транспорт, енергозбереження,
науково-технічний та інноваційний розвиток, електроенер-
гетика, АПК, вугільна промисловість, машинобудування)у
4 рази менш ніж металургія).
На особливості перебігу цих явищ впливає глобальний
характер світової фінансової кризи 2008—2009 рр. і припи-
нення економічного зростання практично скрізь. Структу-
ра, масштаб та природа нинішньої світової фінансово-еко-
номічної кризи не мали раніше аналогу. Падіння вартості
фінансових активів по всьому світу у 2008 р. склало 50 трлн.
дол. США. У 2009 р. відбулося падіння ВВП та скорочення
обсягів експорту чотирьох найпотужніших в економічному
плані країн світу — США, Японії, Китаю, Німеччини.
Сучасна світова криза поєднує в собі короткостро-
кову і довгострокову динаміку, хвильові цикли, що
з’єдналися один з одним. Одночасно співпали цикли
кон’юнктурної кризи і кризи виробництва. Можна
стверджувати, що по-перше, це криза економічної мо-
делі початку 1980 років і по-друге, це системна криза
світового порядку, або глобалізації за сценарієм США.
Для України ця криза означає крах олігархічної коруп-
ційної системи (моделі) державного управління, яка
склалася за часів Л. Кучми та В. Ющенка.
Серед видів кризових ситуацій, що склалися на
вітчизняних підприємствах можна відзначити: кризу
управління як погіршення якості управління, бюрокра-
тизація і надмірне збільшення масштабів управління;
соціальну кризу — проблеми у своєчасній оплаті праці,
загроза безробіття, погіршення морально-психологічно-
го клімату; кризу виробництва як неможливість засто-
сування прогресивної техніки і технології, спад у реал-
ізації продукції і послуг, погіршення положення підпри-
ємства на ринку; інноваційну кризу — старіння підприє-
мства, скорочення інноваційної і стратегічної діяльності;
кризу довіри як утрата керівниками лідерства в колек-
тиві, некомпетентність у прийнятті рішень; фінансову
кризу, коли підприємство є неплатоспроможним.
Однією з причин такого стану є низька ефек-
тивність наукової та інноваційної діяльності вітчизня-
них підприємств.
Інноваційна активність у промисловості визначаєть-
ся часткою підприємств, що займаються інноваціями від
загальної кількості підприємств (2008 р. — 13 % в цілому
по Україні, у Донецькій області — 10,5 %) [2]. У розвине-
них країнах (США, Японії, Франції) впроваджують інно-
вації від 70 до 82 % загальної кількості підприємств.
Аналіз підприємств за видами інноваційної діяль-
ності показує, що результатом цієї діяльності більшості
підприємств є розробка ідеї, а не втілення її в матері-
ально-речову форму. З 2007 р. в даних статистичної
звітності відсутні відомості щодо підготовки виробниц-
тва для випуску нових продуктів, впровадження нових
методів їх виробництва. Цей показник віднесено до
інших витрат. У 2008 р. він склав 0,8 % від загального
обсягу витрат за напрямами інноваційної діяльності.
Загальна кількість наукових організацій в Україні і
Донецькій області у 2008 р. у порівняння з 2000 р. змен-
шилась відповідно на 7,5 і 31,7 %. Це відбулося за раху-
нок зменшення їх в галузевому та заводському секторах
науки. Традиційно у сфері досліджень і розробок пере-
важає галузевий сектор науки, у якому зосереджено 59 %
загальної кількості організацій (41).
Сприйнятність підприємств до інновацій значно
відрізняється від їх розміру та від галузі промисловості. За
видами економічної діяльності більш сприйнятливими до
нововведень були підприємства з виробництва коксу, про-
дуктів нафтоперероблення (42,9 % загальної їх кількості),
машинобудування і металургійного виробництва та вироб-
ництва готових металевих виробів (по 20,3 %), з виробниц-
тва іншої неметалевої мінеральної продукції (17,5 %). Ра-
зом з тим серед підприємств з виробництва та розподілен-
ня електроенергії, газу та води інноваційною діяльністю
займалися лише 3,6 % їх загальної кількості, у целюлозно-
паперовому виробництві, видавничої діяльності — 3,2 %,
з добування паливно-енергетичних корисних копалин —
0,9 %. Зовсім не впроваджували інновації підприємства
легкої промисловості і з оброблення деревини та вироб-
ництва виробів з деревини.
Більш активно займалися інноваціями великі підприє-
мства, які мають достатньо розвинену матеріально-техні-
чну базу, відповідні підрозділи з кваліфікованими спеціа-
лістами. Так, інновації використовувало дві третини
підприємств з чисельністю понад 5000 осіб, кожне четвер-
те підприємство з чисельністю працівників від 1000 до 5000
осіб, в той час як серед підприємств з чисельністю до 250
осіб інноваційною діяльністю займалось лише 3,7 %.
Впроваджували інновації 75 промислових підприємств
області або 90,4 % інноваційно активних підприємств (табл.
1). В середньому по країні питома вага таких підприємств
склала у 2008 р. 83 %. Основним напрямом інноваційної
діяльності для більшості інноваційних підприємств було
збільшення частки продуктових інновацій.
У 2008 р. понад половини інноваційно активних
підприємств (43) займалися створенням та впроваджен-
ням нових чи значно удосконалених видів продукції.
Рис. 2. Фінансове забезпечення Програми економічного і
соціального розвитку Донецької області, млрд. грн. [3]
СИТНИК Л.С., БЕРВЕНОВА Т.М.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ100
Ними було впроваджено у виробництво 150 найменувань
інноваційних видів продукції, з яких 49 становили ма-
шини, устаткування, апарати, прилади. При цьому 58 %
видів інноваційної продукції вироблялось машинобуді-
вними підприємствами, 22 % — металургійними.
Впровадження у виробництво нових технологічних
процесів здійснювали 37 підприємств, якими було вико-
ристано 114 нових технологічних процесів, у тому числі 54
маловідходних, ресурсозберігаючих. За видами промисло-
вої діяльності половина нових технологічних процесів було
впроваджено підприємствами машинобудування.
Для впровадження нововведень 13 інноваційно ак-
тивних підприємств придбали 56 нових технологій (тех-
нічних досягнень), у тому числі 15 — за межами Украї-
ни. Із загальної кількості технологій 34 є результатом
досліджень і розробок, 9 — придбані разом з новим ус-
таткуванням, 9 — за ліцензіями на використання вина-
ходів, промислових зразків, корисних моделей, 4 — за
угодами на придбання нових технологій, ноу-хау.
Патентна статистика виявляє взаємозв’язок між
показниками патентування винаходів і станом науково-
технічної та виробничо-економічної діяльності. За до-
помогою передачі технологій на основі ліцензій деякі
країни змогли підвищити технологічний рівень вироб-
ництва, конкурентоспроможність, досягли успіху на
світовому ринку. Так, в Японії коефіцієнт інтелектуаль-
ної активності (число національних патентних заявок на
10 тис. населення) становить 27,7 порівняно з 4,5 у
США. В Україні розвиток патентної діяльності галь-
мується через відсутність надійного правового захисту
об’єктів інтелектуальної власності і досвіду міжнарод-
ного обміну технологіями, а також системи державної
реєстрації договорів куплі-продажу об’єктів інтелекту-
альної власності за міжнародними стандартами.
На фоні зростання значення захисту об’єктів про-
мислової власності підприємствами у 2008 р. було пода-
но в Державний департамент інтелектуальної власності
України та патентні відомства зарубіжних країн 243 охо-
ронних документа, що становить 30,5 % усіх заявок, які
подані підприємствами і організаціями Донецької об-
ласті. У цьому ж році отримано 315 охоронних доку-
ментів на об’єкти права інтелектуальної власності, або
35,2 % загальної їх кількості по регіону. На промислові
підприємства припадає 36,4 % поданих заявок у патентні
відомства іноземних держав та 34,6 % отриманих з них
охоронних документів. Це дозволяє законно монополі-
зувати виробництво нових товарів та послуг з найвищи-
ми якісними характеристиками на світовому ринку.
Загальний обсяг витрат на інновації у 2008 р. в об-
ласті становив 2740,4 млн. грн., або 22,8 % загального
обсягу інноваційних витрат в цілому по Україні.
За напрямами витрат більшість коштів було спря-
мовано на придбання машин, обладнання та програм-
ного забезпечення (81,7 %). На придбання нових техно-
логій було витрачено 317,7 млн. грн.
Більшість нових технологій в Україні через прид-
бання вітчизняних ліцензій впроваджують підприємства
машинобудування, харчової промисловості й перероб-
ки сільськогосподарських продуктів. Майже третина
українських ліцензій продається Росії. Розвинуті країни
щорічно купують не більше 10 українських ліцензій.
Структура фінансування інновацій за останні роки не
зазнала суттєвих змін. Як і раніше, основним джерелом
залишаються власні кошти підприємств (2484,2 млн. грн.),
за рахунок яких здійснювали нововведення 74,7 % іннова-
ційно активних підприємств (в цілому по Україні — 70,7 %).
За рахунок тільки власних коштів здійснювали інновації
всі підприємства з добування корисних копалин, крім
паливно-енергетичних; хімічної та нафтохімічної промис-
ловості. Найбільші суми власних коштів припадали на
підприємства металургії (1291 млн. грн.), машинобудуван-
ня (625 млн. грн.) та хімічного виробництва (327,6 млн.
грн.). Взагалі питома вага власних коштів в обсязі витрат
на інноваційну діяльність у 2008 р. становила по області
90,7 %, що на 2,7 в. п. менше, ніж у 2007 р. В середньому
по країні частка власних коштів складає 60,6 %.
Отримали кредити на інноваційну діяльність сім
підприємств області, які для впровадження інновацій запо-
зичили 250,4 млн. грн. (9,1 % загального обсягу фінансуван-
ня). Кредити отримали підприємства харчової промисло-
вості; целюлозно-паперового виробництва, видавничої
діяльності; з виробництва коксу та продуктів нафтоперероб-
лення; хімічного та нафтохімічного виробництва; машино-
будування. Коштами державного бюджету скористалися два
підприємства з виробництва та розподілення електроенергії,
газу та води і одне машинобудівне підприємство.
Таким чином, українська економіка втягнута у затяж-
ну кризу, дно якої ще не досягнуто. Заяви вищого керів-
ництва про проходження дна кризи і точки неповернен-
ня не мають підстав. Навіть збільшення обсягів промис-
лового виробництва і ВВП після 2000 р. досягнуто не на
стійкому економічному підґрунті, а є результатом тимча-
сового збігу сприятливих для окремих галузей українсь-
кої економіки обставин, тих що забезпечували більш 70 %
валютних надходжень в країну (металургія, АПК, маши-
нобудування, хімічна промисловість). Реальний сектор
економіки України у 2009 р. на подолання негативних
наслідків кризи нічого не отримав ні від уряду, ні від
кредитів, одержаних від МВФ. Кошти спрямовуються
тільки на підтримку банківської ліквідності, що тільки
посилює наслідки кризи: збільшується загальний
зовнішній борг (95,6 % ВВП), а міжнародні резерви по-
кривають лише трьохмісячні запаси критичного імпорту
при мінімальній потребі 6 місяців.
Вихід з кризи уявляється по-різному, але беззапе-
речно проведення глибинних структурних і інституціо-
нальних реформ. Необхідною умовою цих реформ має
стати націоналізація стратегічно важливих для націо-
нальної економіки підприємств, забезпечення повної і
достовірної статистики, посилення відповідальності за
результати здійснених реформ.
Реальне антикризове управління в країні має бути
спрямованим на вирішення задач інтенсивного розвитку
Таблиця 1
Кількість інноваційно активних підприємств
Донецької області
СИТНИК Л.С., БЕРВЕНОВА Т.М.
2010/№1 101
економіки завдяки мобілізації та інтенсифікації всіх ре-
сурсів і якісній зміні технологічної основи виробництва у
противагу екстенсивному типу економічного зростання.
Залежно від об’єднання інтенсивних і екстенсивних
факторів визначимо тип економічного зростання, тоб-
то збільшення обсягу виробництва (І
ов
> 1): 1) інтенсив-
ний І
еф
> 1, І
рес
= 1; 2) екстенсивний І
еф
= 1, І
рес
> 1;
3) змішаний І
еф
= І
рес
> 1; 4) переважно інтенсивний І
еф>
І
рес
> 1; 5) переважно екстенсивний І
рес>
І
еф
> 1; 6) суто
інтенсивний І
еф
> 1, І
рес
<1; 7) суто екстенсивний І
еф
<1,
І
рес
> 1.
Ефективне управління забезпечує зростання вироб-
ництва по одному з 7 типів. Оптимальний варіант виз-
начається за критерієм І
ов
> max, І
еф
> max, пл баз
рес ресI І≤ .
При розробці стратегії виживання необхідно забезпечи-
ти розвиток економіки спочатку за 1 чи 3. а потім за 4
чи 6 типом економічного зростання. У країні необхідно
строково прийняти антикризові заходи щодо запобіган-
ня об’яви дефолту і втрати національного багатства.
При розробці програм соціально-економічного роз-
витку держави регіону також необхідно спиратися на
ефективне управління, нормальні товарно-грошові
відносини та усталене функціонування грошово-кредит-
ного механізму. Ціни при цьому мають не стільки уста-
новлюватись, скільки контролюватися. Необхідно
підтримувати ефективний зв’язок між виробництвом і
споживанням, забезпечити контроль виробництва з боку
споживання.
Для сприятливого розвитку суб’єктів господарюван-
ня має відбуватись ефективне регулювання товарно-гро-
шових потоків, особливо в реальному секторі економі-
ки, не допускати дисбалансів, спекуляції та створення
віртуальних економік.
Потрібна справедлива політика доходів населення,
детінізація економіки, викорінювання корупції, призу-
пинення неконтролюємого відтоку фінансових і природ-
них ресурсів і притоку неякісної модифікованої про-
дукції, забезпечення інформаційної безпеки.
Для переходу на інтенсивний тип економічного
зростання на інноваційній основі крім негайного про-
ведення технологічної модернізації необхідна модерні-
зація фінансово-банківської системи держави, а також
збільшення фінансових витрат на проведення наукових
досліджень і реалізацію їх результатів, тобто збільшення
централізуючої функції держави з розробки науково-
технічної політики і створення сприятливих умов для
інноваційної діяльності. Найбільш реалістичним варіан-
том фінансового забезпечення економічного розвитку на
інноваційній основі уявляється зміна податкового меха-
нізму: для підприємств, що розвиваються на інно-
ваційній основі, зменшити податкове навантаження або
зовсім звільнити від нього.
На відміну від прямого субсидування, податкові
пільги надають право скористатись субсидіями в не-
прямій формі всім виробникам без заздалегідь визначе-
них обсягів фінансування. Така форма економічного
впливу дає змогу уникнути безпосереднього державно-
го втручання у справи субсидованих компаній.
Отже, при розробці стратегічних програм соціаль-
но-економічного розвитку держави, регіону необхідно
забезпечити інноваційну основу економічного зростан-
ня спочатку за інтенсивним чи екстенсивно-інтенсив-
ним, а потім за переважно інтенсивним чи суто інтен-
сивним типом розвитку, яким відповідають такі джере-
ла фінансування як фінансова підтримка держави, особ-
ливо для компаній більш 25 % акцій яких перебувають
у власності держави; податкові пільги; емісія акцій,
облігацій; кредити комерційних банків; позикові кош-
ти інших підприємств, готових надати фінансову допо-
могу підприємству на певних умовах.
Література
1. Довідка про основні підсумки економічного і соц-
іального розвитку Донецької області за 2009 / Держоб-
ладміністрація. — Донецьк, 2010. — 6 с.
2. Наукова та інноваційна діяльність Донецької області
за 2008 рік / Держкомстат України. Головне управління ста-
тистики у Донецькій області. — Донецьк, 2009. — 229 с.
3. Довідка про виконання Програми економічного і
соціального розвитку Донецької області за 2009 рік /
Держобладміністрація. — Донецьк, 2010. — 35 с.
Більшість вітчизняних та зарубіжних розробок ме-
тодик оцінки рівня економічної безпеки присвячено
проблемам забезпечення економічної безпеки регіону та
держави, а питанням безпеки підприємств приділяєть-
ся значно менше уваги. Серед проблем теоретичного
забезпечення економічної безпеки підприємств можна
назвати відсутність загальноприйнятої методики комп-
лексної оцінки економічної безпеки підприємства
(далі — ЕБП) з урахуванням усіх критеріїв, відсутність
визнаних вітчизняних методик оцінки рівня певних
складових ЕБП, адже зарубіжні методики не завжди
можна адекватно використовувати в умовах України,
також серйозною проблемою є непевність у визначенні
складу оціночних критеріїв економічної безпеки, їх гра-
дації та інтерпретації.
В процесі вивчення та аналізу наукових публікацій
було визначено, що усі запропоновані методики визна-
чення ЕБП можна розділити на дві великі групи: ті, що
пропонують оцінювати рівень економічної безпеки в
цілому по підприємству, переважно з використанням
евристичних, тобто експертних методів, або використо-
вувати однакові показники для всіх складових ЕБП, та
А.М. Ткаченко
академік АЕН України
О.Л. Резніков
м. Запоріжжя
ОЦІНКА РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА
ТКАЧЕНКО А.М., РЕЗНІКОВ О.Л.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-45474 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1729-7206 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:31:12Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ситник, Л.С. Бервенова, Т.М 2013-06-13T19:40:36Z 2013-06-13T19:40:36Z 2010 Типи розвитку національної економіки / Л.С. Ситник, Т.М Бервенова // Вісник економічної науки України. — 2010. — № 1 (17). — С. 97-101.— Бібліогр.: 3 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45474 Виявлено основні причини і характер сучасної кризи національної економіки. Обґрунтовано застосування інтенсивного типу економічного зростання на інноваційній основі. Выявлены основные причины и характер современного кризиса национальной экономики. Обосновано применение интенсивного типа экономического роста на инновационной основе. Main reasons and nature of today’s crisis of the national economy have been revealed. The arguments are given in favour of using the innovation-based intensive type of the economic growth. uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові статті Типи розвитку національної економіки Типы развития национальной экономики Types of the national economy development Article published earlier |
| spellingShingle | Типи розвитку національної економіки Ситник, Л.С. Бервенова, Т.М Наукові статті |
| title | Типи розвитку національної економіки |
| title_alt | Типы развития национальной экономики Types of the national economy development |
| title_full | Типи розвитку національної економіки |
| title_fullStr | Типи розвитку національної економіки |
| title_full_unstemmed | Типи розвитку національної економіки |
| title_short | Типи розвитку національної економіки |
| title_sort | типи розвитку національної економіки |
| topic | Наукові статті |
| topic_facet | Наукові статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45474 |
| work_keys_str_mv | AT sitnikls tipirozvitkunacíonalʹnoíekonomíki AT bervenovatm tipirozvitkunacíonalʹnoíekonomíki AT sitnikls tipyrazvitiânacionalʹnoiékonomiki AT bervenovatm tipyrazvitiânacionalʹnoiékonomiki AT sitnikls typesofthenationaleconomydevelopment AT bervenovatm typesofthenationaleconomydevelopment |