Вихідні умови й перспективи розвитку харчової промисловості України
У статті досліджено розвиток харчової промисловості України від 1953 р. до 2006 р., а особливо — від 2001 р. до 2006 р., коли активізувалися новітні процеси становлення її сучасного стану. Проведено аналіз сучасного стану харчової промисловості України. Визначено закономірності сталого розвитку, вра...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45478 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Вихідні умови й перспективи розвитку харчової промисловості України / А.М. Тибінь, І.І. Смачило // Вісник економічної науки України. — 2010. — № 1 (17). — С. 118-126.— Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-45478 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Тибінь, А.М. Смачило, І.І. 2013-06-13T19:46:51Z 2013-06-13T19:46:51Z 2010 Вихідні умови й перспективи розвитку харчової промисловості України / А.М. Тибінь, І.І. Смачило // Вісник економічної науки України. — 2010. — № 1 (17). — С. 118-126.— Бібліогр.: 17 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45478 У статті досліджено розвиток харчової промисловості України від 1953 р. до 2006 р., а особливо — від 2001 р. до 2006 р., коли активізувалися новітні процеси становлення її сучасного стану. Проведено аналіз сучасного стану харчової промисловості України. Визначено закономірності сталого розвитку, враховуючи зміст та характерні ознаки цього поняття. Інтерпретовано процеси розвитку харчової промисловості України з погляду закономірностей сталого розвитку. Запропоновано метод зіставлення реальних процесів, які відбувалися в харчовій промисловості України, з закономірностями сталого розвитку. Надано рекомендації щодо вдосконалення розвитку підприємств харчової промисловості та подано пропозиції щодо покращення державного регулювання харчовою промисловістю України. В статье исследовано развитие пищевой промышленности Украины от 1953 г. до 2006 г., а особенно — от 2001 г. до 2006 г., когда активизировались новейшие процессы становления ее современного состояния. Проведен анализ современного состояния пищевой промышленности Украины. Определены закономерности устойчивого развития, учитывая содержание и характерные признаки этого понятия. Интерпретированы процессы развития пищевой промышленности Украины с точки зрения закономерностей устойчивого развития. Предложен метод сопоставления реальных процессов, которые происходили в пищевой промышленности Украины, с закономерностями устойчивого развития. Предоставлены рекомендации относительно совершенствования развития предприятий пищевой промышленности и поданы предложения относительно улучшения государственного регулирования пищевой промышленностью Украины. The development of food industry of Ukraine from 1953 to 2006, and especially — from 2001 to 2006, when activated the recent processes becoming its modern state is explored in the article. The analysis of the modern state of food industry of Ukraine is conducted. Conformities with the law of steady development are determined, taking into account contents and characteristic signs of this conception. The processes of development of food industry of Ukraine are interpreted from view of conformities with the law of steady development. The method of comparison of the real processes which took place in food industry of Ukraine is offered, from conformities with the law of steady development. The recommendations to the improvement development of food industry enterprises are given and suggestions to the improvement of the state adjusting of food industry of Ukraine are given. uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові статті Вихідні умови й перспективи розвитку харчової промисловості України Исходные условия и перспективы развития пищевой промышленности Украины Initial terms and perspectives of development of food industry of Ukraine Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Вихідні умови й перспективи розвитку харчової промисловості України |
| spellingShingle |
Вихідні умови й перспективи розвитку харчової промисловості України Тибінь, А.М. Смачило, І.І. Наукові статті |
| title_short |
Вихідні умови й перспективи розвитку харчової промисловості України |
| title_full |
Вихідні умови й перспективи розвитку харчової промисловості України |
| title_fullStr |
Вихідні умови й перспективи розвитку харчової промисловості України |
| title_full_unstemmed |
Вихідні умови й перспективи розвитку харчової промисловості України |
| title_sort |
вихідні умови й перспективи розвитку харчової промисловості україни |
| author |
Тибінь, А.М. Смачило, І.І. |
| author_facet |
Тибінь, А.М. Смачило, І.І. |
| topic |
Наукові статті |
| topic_facet |
Наукові статті |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Вісник економічної науки України |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Исходные условия и перспективы развития пищевой промышленности Украины Initial terms and perspectives of development of food industry of Ukraine |
| description |
У статті досліджено розвиток харчової промисловості України від 1953 р. до 2006 р., а особливо — від 2001 р. до 2006 р., коли активізувалися новітні процеси становлення її сучасного стану. Проведено аналіз сучасного стану харчової промисловості України. Визначено закономірності сталого розвитку, враховуючи зміст та характерні ознаки цього поняття. Інтерпретовано процеси розвитку харчової промисловості України з погляду закономірностей сталого розвитку. Запропоновано метод зіставлення реальних процесів, які відбувалися в харчовій промисловості України, з закономірностями сталого розвитку. Надано рекомендації щодо вдосконалення розвитку підприємств харчової промисловості та подано пропозиції щодо покращення державного регулювання харчовою промисловістю України.
В статье исследовано развитие пищевой промышленности Украины от 1953 г. до 2006 г., а особенно — от 2001 г. до 2006 г., когда активизировались новейшие процессы становления ее современного состояния. Проведен анализ современного состояния пищевой промышленности Украины. Определены закономерности устойчивого развития, учитывая содержание и характерные признаки этого понятия. Интерпретированы процессы развития пищевой промышленности Украины с точки зрения закономерностей устойчивого развития. Предложен метод сопоставления реальных процессов, которые происходили в пищевой промышленности Украины, с закономерностями устойчивого развития. Предоставлены рекомендации относительно совершенствования развития предприятий пищевой промышленности и поданы предложения относительно улучшения государственного регулирования пищевой промышленностью Украины.
The development of food industry of Ukraine from 1953 to 2006, and especially — from 2001 to 2006, when activated the recent processes becoming its modern state is explored in the article. The analysis of the modern state of food industry of Ukraine is conducted. Conformities with the law of steady development are determined, taking into account contents and characteristic signs of this conception. The processes of development of food industry of Ukraine are interpreted from view of conformities with the law of steady development. The method of comparison of the real processes which took place in food industry of Ukraine is offered, from conformities with the law of steady development. The recommendations to the improvement development of food industry enterprises are given and suggestions to the improvement of the state adjusting of food industry of Ukraine are given.
|
| issn |
1729-7206 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45478 |
| citation_txt |
Вихідні умови й перспективи розвитку харчової промисловості України / А.М. Тибінь, І.І. Смачило // Вісник економічної науки України. — 2010. — № 1 (17). — С. 118-126.— Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT tibínʹam vihídníumoviiperspektivirozvitkuharčovoípromislovostíukraíni AT smačiloíí vihídníumoviiperspektivirozvitkuharčovoípromislovostíukraíni AT tibínʹam ishodnyeusloviâiperspektivyrazvitiâpiŝevoipromyšlennostiukrainy AT smačiloíí ishodnyeusloviâiperspektivyrazvitiâpiŝevoipromyšlennostiukrainy AT tibínʹam initialtermsandperspectivesofdevelopmentoffoodindustryofukraine AT smačiloíí initialtermsandperspectivesofdevelopmentoffoodindustryofukraine |
| first_indexed |
2025-11-24T05:33:23Z |
| last_indexed |
2025-11-24T05:33:23Z |
| _version_ |
1850842627006529536 |
| fulltext |
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ118
2. Гуриева Л. К. Эволюция теории инновационного
развития экономики: основные подходы и концепции /
Л. К. Гуриева. — Сев.-Осетин. гос. ун-т: Владикавказ,
2005. — 204 с.
3. Косіцина І. О. Інвестиції як необхідна умова роз-
витку реального сектора економіки / И. О. Косіцина //
Теорії мікро-макроекономіки : зб. наук. праць. — До-
нецьк, 2005. — Вип. 20. — С. 227–231.
4. Ленчук Е. Б. Новые подходы к формированию наци-
ональной инновационной системы в России / Е. Б. Лен-
чук // [Електронний документ]. — Режим доступу: www.
econ. msu. ru/…/a/1158/file/Lenchuk_
5. Лирмян Р. А. Венчурное инвестирование в иннова-
ции: мировой опыт и российская практика / Р. А. Лир-
мян. — Москва, 2006. — 138 с.
6. Моргунов Е. В. Национальная (государственная) ин-
новационная система: сущность и содержание / Е. В. Мор-
гунов, Г. В. Снегирев // Собственность и рынок. — 2004. —
№ 7. — С. 10–21.
7. Национальные инновационные системы в России и
ЕС / под ред. Иванова В. В., Н. И. Ивановой, Й. Розебу-
ма, Х. Хайсберса. — М.: ЦИПРАН РАН, 2006. — 280 с.
8. Оливанова Т. Н. Национальная инновационная сис-
тема как основа инновационной экономики / Т. Н. Оли-
ванова // Вестник Чувашского университета. — 2009. —
№ 3. — С. 485—489.
9. Тульчинская С. А. Стратегия национальной иннова-
ционной системы и методы ее реализации / С. А. Туль-
чинская // Економіка промисловості. — 2007. — № 2. —
С. 98 — 106.
10. Freeman C. Technology Policy and Economic
Performance: Lessons from Japan / С. Freeman. — London:
Pinter, 1987. — Р. 1—5.
11. OECD, National Innovation Systems, Paris, 1997. — 49 р.
А.М. Тибінь
академік АЕН України
І.І. Смачило
м. Тернопіль
ВИХІДНІ УМОВИ Й ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ
Постановка проблеми. Сучасний стан харчової промис-
ловості України відображає наслідки багатьох економічних
процесів. По-перше, залежить від історичного спадку, який
сформувався в Україні за роки планової економіки. По-дру-
ге, залежить від наслідків економічних трансформаційних
процесів, в ході яких відбувалася зміна планових методів
управління на ринкові, зміна форм власності на підприєм-
ства харчової промисловості. По-третє, пов’язаний із перс-
пективними напрямами сучасного розвитку цієї галузі вироб-
ництва, відображає національні та міжнародні тенденції роз-
витку харчової промисловості, притаманні нашому часу.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми
розвитку харчової промисловості у своїх працях досліджу-
вали: О. Б. Шмаглій [17], Т. Мостенська [4], І. Р. Юхновсь-
кий [16], В. Лиськов [3], О. Дерев’янко [2], Л. В. Дейнеко
[1], М. П. Сичевський [5] та інші. У їхніх дослідженнях
порушувались й аналізувались різні аспекти становлення
та інтенсифікації харчової промисловості, її підгалузей в
різні періоди часу, а також пропонувалися теоретичні і
практичні рекомендації щодо піднесення рівня господа-
рювання у цій провідній галузі господарського комплексу
України. Проте слід зазначити, що не дивлячись на на-
явність наукових робіт з окресленої проблематики, їх ви-
соку наукову й практичну цінність, існує потреба в сис-
темному і комплексному дослідженні механізму розвитку
харчової промисловості, недосконалість якого є першоп-
ричиною багатьох негараздів у цій галузі.
Формулювання цілей (постановка завдання). Зважа-
ючи на складність розвитку харчової промисловості,
важливо оцінити її сучасний стан за допомогою законо-
мірностей сталого розвитку. Тобто, актуальним є завдан-
ня інтерпретації процесів у харчовій промисловості Ук-
раїни з погляду закономірностей сталого економічного
розвитку, вирішення якого має з’ясувати проблемні
питання, вказати шляхи розв’язання проблем і надати
можливість розробки відповідних програм.
Для вирішення поставленого завдання доцільно виб-
рати метод зіставлення реальних процесів, які відбували-
ся в харчовій промисловості України, із закономірностя-
ми сталого економічного розвитку. На основі цього зістав-
лення, необхідно встановити економічні закономірності
розвитку харчової промисловості, визначити в якому стані
перебуває харчова промисловість з позиції сталого роз-
витку й надати рекомендації щодо її вдосконалення та
подати пропозиції щодо покращення державного регулю-
вання харчовою промисловістю України.
Виклад основного матеріалу. Для дослідження про-
цесів сталого розвитку харчової промисловості вибрано
проміжок часу від 1953 р. до 2006 р., особливо — від
2001 р. до 2006 р., коли активізувались новітні процеси
становлення сучасної харчової промисловості [6–15]. Не
враховувати особливості розвитку харчової промисло-
вості протягом 1953–2001 років об’єктивно неможливо,
адже саме за ці роки: створено основні фонди, які досі
перебувають в експлуатації; сформувався національний
тип харчового забезпечення населення; утворилася то-
варна й цінова структура харчового забезпечення. Тому
важливо врахувати не лише стан харчової промисловості
перед початком економічної трансформації (1988–1990
роки), чи після неї (приблизно 2001–2003 роки), але
взяти до уваги тривалішу динаміку її розвитку.
За суттю сталий розвиток охоплює збалансованість
та вдосконалення різноманітних аспектів виробничої
діяльності. Найважливішими напрямами збалансованості
харчової промисловості із економічним середовищем є
забезпечення сировиною та технічним устаткуванням.
Особливість харчової промисловості полягає в тому,
що її сировиною можуть бути лише продукти рослин-
ТИБІНЬ А.М., СМАЧИЛО І.І.
2010/№1 119
ного та тваринного походження, тобто передусім про-
дукти сільського господарства.
Інший аспект сталого розвитку — вдосконалення
підприємств харчової промисловості, яке відбувається,
насамперед, через покращення технологічного забезпе-
чення виробництва, тобто шляхом введення в дію нов-
іших, продуктивніших основних фондів. Оскільки для
сільського господарства необхідно дотримуватись зба-
лансованого вдосконалення усіх учасників виробницт-
ва та споживання, тому для дослідження важливо вра-
хувати розвиток сільського господарства, яке постачає
сировину, та харчової промисловості, яка переробляє цю
сировину у харчові продукти.
Умови дефіциту продукту харчування в УРСР при-
звели до визначення стратегічної мети харчової промис-
ловості: отримати якомога більше сировини. Підприєм-
ства переробляли всю отриману сировину завдяки попе-
редньо введеним в дію фондам. Тому вимога збалансова-
ності постачання сільськогосподарської продукції в еко-
номіці УРСР була дотримана. Загалом, принцип зрівно-
важеності передбачає пропозицію продукції сільського
господарства в обсягах, що відповідають платоспромож-
ному попиту на продукт харчової промисловості.
На основі аналізу обсягів вирощування продукції
сільського господарства в Україні протягом 1953–1998
років встановлено, що обсяг виробленої сільськогоспо-
дарської продукції спочатку повільно зростав з додатнім
прискоренням, а згодом (початок 1970-х років) приско-
рене зростання змінилось на сповільнене, після чого
(кінець 1980-х років) сільське господарство досягнуло
найвищого рівня виробництва продукції. Тобто,
кількість продукції сільського господарства збільшува-
лася за логістичною кривою.
Так, протягом 1970–1984 років виробництво м’яса
птиці зросло з 75 тис. т до 280 тис. т, зазнаючи при цьому
сповільнення зростання (1975, 1981, 1983 роки). Загаль-
не виробництво м’яса прискорено зростало до 1973 р.,
після чого коливалося в межах 2100–2400 тис. т за рік.
Найсуттєвіше на це вплинуло вирощування великої
рогатої худоби (ВРХ). Прискорене зростання виробниц-
тва яловичини припинилось у 1970 році і коливається в
межах 1100–1200 тис. т з 1991 р.
Отже, після досягнення максимальної продуктив-
ності (кінець 1970-х років) обсяги виробництва продукції
сільського господарства зазнавали безсистемних коли-
вань. Це стосується динаміки виробництва продукції
рослинництва (рис. 1. а) й тваринництва (рис. 1. б).
Отже, продуктивність сільського господарства досягну-
ла найвищого рівня розвитку.
Починаючи з 1974 р. виробництво м’яса в Україні
досягнувши найбільших показників, протягом багатьох
років зазнавало безсистемних коливань. Ці коливання
вказують на те, що досягнутий максимум у виробництві
продукції тваринництва не був стійким станом рівнова-
ги (рис. 2).
Обсяг виробництва продукції сільського господар-
ства вплинув на виробництво продукції харчової про-
мисловості. Динаміка зростання валової продукції хар-
чової промисловості повторює логістичне зростання
(рис. 3). Так протягом 1980–1985 років продукція
сільського господарства зросла на 18 %, а продукція
харчової промисловості — лише на 14 %, тобто за 5 років
на 4 % продукції більше було спожито без участі посе-
редника — переробних підприємств.
Динаміка виробництва окремих харчових продуктів
збігається із динамікою постачання відповідної сільсько-
господарської сировини і також утворює лінію логістич-
ного зростання із досягненням насичення (в середині
1980-х років) та із подальшим коливанням навколо най-
вищого рівня виробництва. Зокрема, так розвивалось
виробництво харчосмакової, круп’яної, борошномель-
ної, м’ясо-молочної продукції.
Стабілізація валової продукції харчової промисловості
протягом 1975–1980 років пов’язана із змінами асортимен-
ту, яким компенсовано нестабільність розвитку сільського
господарства в цих роках (див. рис. 1, 2). Тобто, під час
коливань обсягів виробництва продукції сільського госпо-
дарства обсяги виробництва продукції харчової промисло-
вості залишаються стабільними. Отже, харчова промис-
ловість має вищий у порівнянні з сільським господарством
ступінь внутрішньої стійкості. Це створює дисбаланс, який
призводить до порушення принципу зрівноваженості ста-
лого розвитку. Відтак, існуючий дисбаланс між стійкістю
сільського господарства і харчової промисловості стоїть на
перешкоді сталому розвитку харчової промисловості, всьо-
го агропромислового комплексу України.
В деяких галузях харчової промисловості протягом
1970–1985 років відбувалося майже лінійне зростання
обсягів виробництва. Це, зокрема, зростання обсягів
виробництва кондитерської продукції з 600 тис. т за рік
у 1970 р. до 900 тис. т за рік у 1994 р.; виробництво печи-
ва з 95 тис. т за рік до 140 тис. т у тих же роках. Анало-
гічно зростала кількість місць в установах громадського
харчування. Це вказує на залежність динаміки зростання
виробництва харчових продуктів від попиту на них у
порівнянні з іншими видами продукції. А саме, якщо
харчовий продукт (в 1960–1990 роках) не був дефіцитом,
тоді обсяги його виробництва зростали лінійно. В іншо-
му випадку, попит на нього призводив до зростання за
типом логістичної кривої. Це вказує на те, що інерційність
реакції при взаємодії сільського господарства і харчової
промисловості під час виготовлення дефіцитного продук-
ту була меншою за таку величину для недефіцитного
продукту. Тому, для збереження сталого розвитку харчо-
вої промисловості важливо не надмірно стимулювати (за
допомогою реклами, методів маркетингу) високий попит,
який знаходиться на межі купівельної спроможності по-
купців. Це викличе нестабільність збуту, що порушує
принцип збалансованості розвитку.
Переважна більшість галузей харчової промисло-
вості України протягом 1974–1977 років зазнали спаду
виробництва, викликаного зниженням обсягів вироб-
ництва продукції сільського господарства й невідповід-
ним технічним оснащенням підприємств харчової про-
мисловості. Зношення обладнання призвело до падіння
продуктивності в усіх її галузях. Проте, інтенсивне онов-
лення основних фондів, розпочате приблизно з 1977
року, призвело до майже лінійного зростання обсягів ви-
робництва всіх видів харчової продукції (з 1982 року до
1990-х років). Такого, зростання зазнали: виробництво
консервів, соків, виробів із шоколаду та інші галузі, що
не мали перебоїв в поставках сировини.
Посилення виробничих потужностей консервних
галузей харчової промисловості у 1977–1980 роках при-
ТИБІНЬ А.М., СМАЧИЛО І.І.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ120
звело до наступного тривалого збільшення обсягів вироб-
ництва відповідних продуктів. Це мало позитивні на-
слідки, тому, очевидно, реформи того часу належать до
вдалих заходів, які стимулювали сталий розвиток харчо-
вої промисловості. Зауважимо, що після технічного удос-
коналення, збільшився випуск власне консервних ви-
робів, тобто продукції з тривалим виробничим циклом.
Це демонструє закономірність за якою харчовій промис-
ловості вигідно виробляти продукцію з якомога довшим
виробничим циклом (терміном зберігання). Це не вигід-
но споживачам і галузям харчової промисловості, в яких
збільшення тривалості зберігання продукції неможливе.
Тому, для сталого розвитку в харчовій промисловості
важливо утримувати рівновагу між тривалістю виробничо-
го циклу окремих її галузей. Диспропорції щодо цього галь-
мують розвиток галузей з тривалим виробничим циклом.
В динаміці виробництва продукції харчової промис-
ловості простежується зв’язок між споживчим попитом та
процесами переоснащення виробництва. Так, у галузях
харчової промисловості з товарами найвищого попиту
(м’ясні консерви) технічне переоснащення (в 1970–1986
роках) було здійснено раніше, ніж у галузях з продукцією
слабшого попиту (овочеві й молочні консерви). Цікаво, що
виробництво продуктів з невисоким попитом (варена ков-
баса, рибні консерви) в 1970–1984 роках не зазнало спаду,
а лише коливання. Це показує, що стійкий попит на про-
дукцію харчової промисловості сприяє досягненню стану
задоволеного платоспроможного попиту.
Рис. 1. Динаміка обсягів виробництва продукції
рослинництва (а) і тваринництва (б) в Україні протягом 1913–1985 років (у % до 1913 р.)
Рис. 2. Динаміка обсягів виробництва окремих видів м’ясної продукції сільського господарства протягом 1970–1984 років
ТИБІНЬ А.М., СМАЧИЛО І.І.
2010/№1 121
З аналізу динаміки технічного оснащення сільського
господарства зауважимо, що в УРСР протягом 1960–1985
років було досягнуто позитивних зрушень в цій галузі, що
асоціюється з початком аграрних реформ в даних періодах
(в 1965 та 1984 роках). Проте, з середини 1980-х років
досконалість харчової промисловості почала знижуватись.
Це порушує принцип вдосконалення виробництва.
Спад інтенсивності оновлення основних фондів
сільського господарства після 1986 р. пригальмував
інтенсивність їхнього зростання, а далі викликав обвал
основних фондів сільського господарства. Очевидно, що
за зменшенням інтенсивності оновлення основних
фондів сільського господарства, зниженням продуктив-
ності праці в сільському господарстві відбулось руйну-
вання технічної бази сільського господарства, яке три-
вало з 1984 року до 2001–2005 років.
Умовою сталого розвитку є збалансування витрат на
оновлення виробничих фондів у сільському господарстві
та у харчовій промисловості. Так, розширена модернізація
обладнання для харчової промисловості відбувалась лише
протягом 1970–1976 років, 1982–1984 років. Виробництво
машин для переробки продукції сільського господарства
до 1970 року зростало сповільнено, з 1970 року зростало
приблизно в десять разів швидше. Це свідчить про різкі
позитивні зміни в економіці щодо харчової промисловості
протягом цих років. Тим часом, кількість нових видів
сільськогосподарської техніки до 1976 року скорочувалась,
і почала зростати лише у 1982–1984 роках. Дані законо-
мірності показують диспропорцію між досконалістю
сільського господарства і харчової промисловості.
В ринкових умовах виробництво машин для харчо-
вої промисловості зростає, зазнаючи коливань тривалі-
стю приблизно три роки. Такий самий вигляд має крива
введення в дію основних фондів в харчовій промисло-
вості в умовах ринку (рис. 4). Виробництво машин для
харчової промисловості та введення в дію основних
фондів харчової промисловості мають синхронні макси-
муми, які припадають на 2001, 2004, 2007 роки.
В ринкових умовах основні фонди харчової промис-
ловості зростають, зазнаючи деяких коливань (див. рис.
4). Це одна з визначальних рис сучасної економіки Ук-
раїни. Покращення фондоозброєності харчової промис-
ловості, яке спостерігаємо з 2001 року, є своєрідним
виправленням диспропорції між потребами споживачів
й виробничими потужностями харчової промисловості,
яка виникла після 1984 року. Це зрозуміло з рис. 5, на
якому зображено графік зростання продуктивності праці
в харчовій промисловості.
З цього випливає, що порушення в розвитку харчо-
вої промисловості у 1974–1977 роках, після 1984 року було
викликане відхиленням від зрівноваженості щодо поста-
чання сировини підприємствам харчової промисловості і
відхиленням від зрівноваженості щодо постачання нової
техніки в харчову промисловість та в сільське господар-
ство. Відтак, погіршення стану харчового забезпечення,
яке почалося у 1984 році та перейшло в лихоліття транс-
формаційної економіки, є наслідком цього дисбалансу.
Порівнюючи темпи оновлення основних фондів хар-
чової промисловості й темпи постачання сільськогоспо-
дарської сировини для харчової промисловості, зауважи-
мо, що ріст основних фондів не стосувався екстенсивно-
го розширення виробництва, а був спрямований на підви-
щення продуктивності праці. Так, з 1970 до 1985 років
фондоозброєність в харчовій промисловості загалом зрос-
ла на 150 %, в рибній та молочній галузях — на 180 %, а
в борошномельній галузі — на 300 %.
Рис. 3. Динаміка обсягів виробництва в переробній
промисловості УРСР протягом 1980–1985 років
(у % до 1980 р.)
Рис. 4. Динаміка введення в дію основних фондів харчової
промисловості в Україні протягом 2000–2007 років
Рис. 5. Динаміка продуктивності праці в харчовій
промисловості України протягом 1960–1985 років
(у % до 1970 р.)
ТИБІНЬ А.М., СМАЧИЛО І.І.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ122
За цей же час фондоозброєність сільського госпо-
дарства зросла в середньому на 100 %, що показує знач-
не відставання темпів технічного вдосконалення
сільськогосподарського виробництва в порівнянні з тем-
пами вдосконалення підприємств харчової промисло-
вості. Так, в галузях зернового рослинництва та борош-
номельній за 1970–1985 роки темп зростання сільсько-
господарського виробництва на 200 % відстав від темпу
зростання харчової промисловості. Тобто, протягом
1970–1985 років сформувався глибокий розрив у
технічній оснащеності, фондоозброєності й доскона-
лості загалом між харчовою промисловістю та сільським
господарством.
Це також помітно з інших показників. Так, до 1970
року зростав обсяг збуту продукції харчової промисло-
вості. Зростав розмір споживання в закладах громадсь-
кого харчування. Водночас, зменшився обсяг збуту про-
дукції сільського господарства, відбувалося підвищення
ціни на продукти харчової промисловості, що створило
динаміку лінійного зростання збуту товарів харчової
промисловості. Отже, водночас із вдосконаленням фон-
доозброєності в харчовій промисловості було підвище-
но ціну на її продукт. Жодних даних про подібне підви-
щення ціни на продукт сільського господарства не вда-
лося знайти. Це наштовхує нас на думку про те, що в
середині 1980-х років виникло суттєве порушення рівно-
ваги між ціною продукту сільського господарства і ціною
продукту харчової промисловості, між дохідністю
підприємств харчової промисловості й дохідністю
підприємств сільського господарства. З погляду сталого
розвитку це була передумова кризи 1990-х років.
Отже, в середині 1980-х років в УРСР виникло пору-
шення зрівноваженості між величиною й темпом вдоско-
налення (а також дохідності й численних інших показників)
в сільському господарстві та харчовій промисловості.
Ринкову трансформацію економіки розпочато за
умов порушення балансу інтересів підприємств сільсько-
го господарства та підприємств харчової промисловості.
На жаль, ця трансформація посилила розбіжність у до-
хідності підприємств сільського господарства й харчо-
вої промисловості, і лише з 2001 року це порушення
почало слабо вирівнюватись.
Далі розглянемо закономірності розвитку харчової
промисловості в ринкових умовах.
Починаючи з 1990 року прискорено знижуються
обсяги виробництва основних видів продукції сільсько-
го господарства. Найбільшого спаду зазнали ті галузі
сільського господарства, які постачали продукцію для
інших його галузей. Так, протягом 1990–2000 років об-
сяги вирощування цукрових буряків зменшились з 4500
тис. т за рік до 1500 тис. т за рік, вдвічі скоротилось
вирощування багаторічних і однорічних трав. За роки
ринкової трансформації суттєво знизився обсяг вирощу-
вання м’ясної продукції (в тому числі яловичини) і су-
міжних з нею продуктів сільського господарства.
Дохідність м’ясного тваринництва значно нижча за
дохідність м’ясопереробної галузі харчової промисло-
вості. Не маючи можливості вирівняти цю диспропор-
цію, сільськогосподарські виробники припинили виро-
щування ВРХ і кормів для неї.
Ті галузі сільського господарства, які вирощують
продукцію для споживачів з інших галузей, протягом
1990–2001 років зменшили виробництво на 70 %-80 %.
Це, зокрема, — виробництво зернових.
Скорочення виробництва зернових викликане ба-
жанням сільськогосподарських виробників ослабити
втрати дохідності в порівнянні з дохідністю підприємств
харчової промисловості. Тобто, непропорційна структу-
ра розподілу доходів між виробниками сільського госпо-
дарства та харчової промисловості призвела до зміщення
структури «товарного асортименту» продукції сільського
господарства, за якого виробники зазнають менших втрат.
Нестійкі коливання урожаю зернових з 2001 року,
показують конкурентне протистояння сільськогосподарсь-
ких виробників та зовнішнього ринкового середовища.
Отже, спад вирощування основних культур сільсько-
го господарства був викликаний необхідністю зменшити
непропорційний розподіл доходів підприємств сільсько-
го господарства й харчової промисловості.
Цей висновок підтверджують спостереження за
динамікою обсягів виробництва інших видів сільсько-
господарської продукції. Так, протягом 1990-их років
загальний обсяг виробництва зелених кормів, кормових
буряків, зернобобових і льону (волокна) скоротився
приблизно на 80–90 %. Це відповідає динаміці спаду із
переходом у стійкий низькопродуктивний стан.
Обсяги вирощеного винограду зазнавали (протягом
1990–2001 років) ступінчастого зниження. Одночасно у
винограднопереробних галузях промисловості відбува-
лись процеси стабілізації виробництва.
За роки економічної трансформації підприємства
сільського господарства збільшили виробництво деяких
видів продукції.
Так, валова продукція сільського господарства й
валове вирощування ярої пшениці зазнає піднесення як
величина з динамікою росту в умовах обмежених ре-
сурсів. Зауважимо, що аналогічна динаміка зростання
продукції сільського господарства спостерігалася до 1984
року, але тоді її обмеження було викликане граничною
продуктивністю сільськогосподарської техніки.
Починаючи із 1990 року, з амплітудою коливань
розмірів урожаю в межах 40 % від середнього значення,
зростає виробництво ячменю та соняшнику, що пов’я-
зане із суттєвим розширенням обсягу й асортименту
відповідно пивної продукції та виробництвом олії.
Вирощування ярого вівса й проса скоротилося при-
близно на 70–80 % і продовжує спадати. Така тенденція
є наслідком того, що зник попит на ці продукти та хар-
чові товари, виготовлені з них. Зокрема, зменшилось
поголів’я коней, в структурі харчового споживання ско-
ротилася частка продуктів, вироблених з проса. Тобто,
питання сталого розвитку харчової промисловості охоп-
лює протиріччя у відносинах з сільськогосподарськими
виробниками та споживачами продукту харчової про-
мисловості. Хоча таке стрімке зменшення попиту, яке
спостерігається у виробництві проса не спостерігається
в інших галузях рослинництва.
За роки трансформації значно збільшились обсяги
виробництва овочів, зерна кукурудзи та сої. Виробниц-
тво овочів пов’язане з намаганням сільськогосподарсь-
ких виробників уникнути надмірної залежності від по-
середницьких й переробних підприємств, тобто є про-
довженням спроб вирівняти диспропорції у відносинах
між сільським господарством і харчовою промисловістю.
ТИБІНЬ А.М., СМАЧИЛО І.І.
2010/№1 123
Виробництво сої є модерним запозиченням з еко-
номік інших країн, в яких не вистачає основних харчо-
вих продуктів. Для України, де урожайність ґрунтів дає
можливість вирощувати набагато вищий урожай, вироб-
ництво сої не є актуальним. Проте вітчизняні виробни-
ки збільшили обсяги виробництва сої у п’ять разів.
Є інший тренд спаду і зростання. Це стосується об-
сягів вирощування рису. Очевидно, що така динаміка об-
сягів виробництва рису пов’язана із конкуренцією між
сільськогосподарськими підприємствами та підприємства-
ми круп’яної галузі за умови стійкого попиту на рисову
продукцію серед населення. З рис. 6 видно, що попит
кінцевих споживачів позитивно впливає на сталий розви-
ток сільськогосподарських виробників, незважаючи на
подвійну конкурентну взаємодію підприємств харчової
промисловості з сільськогосподарськими підприємствами
та споживачами. Тобто на прикладі вирощування рису,
виготовлення рисової круп’яної продукції спостерігається
економічний процес з ознаками сталого розвитку.
Динаміка обсягів вирощування рослин, придатних
для виробництва енергоносіїв (ріпаку тощо), становить
окрему тему, яка виходить за рамки поставленого зав-
дання. Все ж, зауважимо, що стрімке збільшення вироб-
ництва ріпаку створює нові обставини взаємодії
підприємств сільського господарства й харчової промис-
ловості. Вирощування ріпаку ослаблює залежність
сільськогосподарських підприємств від тиску харчової
промисловості, викликаного її вищою фондоозброєні-
стю (капіталоозброєністю, фондовіддачею). На жаль, цей
напрям веде до перетворення України на сировинний
придаток країн Євросоюзу.
Тепер розглянемо динаміку виробництва продуктів
харчування протягом 1985–2006 років. Порівнюючи її з
динамікою вирощування основних продуктів сільсько-
го господарства, отримаємо висновки, наскільки розви-
ток харчової промисловості протягом 1990–2006 років
відповідає процесам сталого розвитку.
Протягом 1990–2006 років виробництво борошна і
сировудженої ковбаси виявляють взаємно-протилежні
тенденції зміни. В той час, як одна величина зростає,
інша спадає і навпаки. В періоди відносної стабільності
обидві величини залишаються малозмінними. Очевид-
но, в цьому проявляється особливість споживання, коли
вибір продукту був вимушений: нестачу м’ясних про-
дуктів споживачі компенсували хлібними продуктами.
В післятрансформаційні роки (2001–2006 роки)
вперше відбувається стабілізація споживання хлібних
продуктів із стрімким зростанням виробництва сировуд-
женої ковбаси.
Порівнюючи динаміку виробництва твердих сирів з
динамікою споживання молочних виробів зауважимо, що
протягом 1990–2001 років відбулися зміни в структурі
споживання, суттєво скоротилося споживання молока та
зросло споживання молочних продуктів з тривалим ча-
сом зберігання. Отже, скорочення споживання цільного
молока та збільшення споживання твердих сирів є на-
слідком зрівноваження двох процесів: зміни у споживчих
пріоритетах покупців харчової продукції та адаптації
підприємств харчової промисловості до цих нових потреб
за стійкої пропозиції молока зі сторони підприємств
сільського господарства. Очевидно, це є нормальним
економічним процесом, який повністю відповідає прин-
ципам сталого розвитку. За винятком того, що для по-
кращення здоров’я населення важливо відновити спожи-
вання цільного молока до рівня 1974–1986 років.
Виробництво сардельок і сосисок протягом 1980–
1984 років зазнало короткочасного спаду, а з 2001 року
почало стрімко зростати, досягнувши максимуму в 2005–
2006 роках. Враховуючи динаміку розвитку тваринниц-
тва зрозуміло, що суттєве зростання виробництва варе-
них ковбас непов’язане із ресурсною забезпеченістю
продуктами тваринництва, а ґрунтується на імпортній
сировинній базі.
Отже, сучасне виробництво м’ясної вареної ковба-
си пов’язане з декількома порушеннями принципу
зрівноваженості сталого розвитку. По-перше, нестача
вареної ковбаси за існуючого попиту на неї (з 1984 року)
спонукатиме підприємства харчової промисловості до
випуску товарів, які зовні нагадують аналогічний про-
дукт 1970-х років. По-друге, дисбаланс між дохідністю
тваринництва і дохідністю м’ясопереробних підприємств
харчової промисловості призвів до того, що підприєм-
ства сільського господарства припинили постачання
м’яса підприємствам харчової промисловості. По-третє,
пошуки підвищення дохідності підприємств харчової
промисловості призвели їх до застосування сої та суб-
продуктів, як замінників м’яса у вареній ковбасі. Так, в
результаті збігу незрівноважених співвідношень у
м’ясній (ковбасній) галузі харчової промисловості виник
паталогічний напрям розвитку: виготовлення вареної
ковбаси з імпортованих субпродуктів, сої, харчових
смакових приправ промислового походження.
На рис. 7 видно динаміку становлення однієї з га-
лузей такої паталогічної харчової промисловості. На рис.
8 показано графік розмірів виробництва всіх ковбасних
виробів протягом 1970–2006 років. На ньому бачимо
початок спаду виробництва цих продуктів (1984 рік). На
рис. 7, показано зростання їх виробництва на сиро-
винній базі субпродуктів та сої.
Цікавою є динаміка обсягів виробництва цукру. В
2001 році виробництво цукру знизилось до рівня 1950-
х років. До 1995 року виробництво цукру перевищувало
7000 тис. т за рік і це відповідало збалансуванню дохід-
ності підприємств сільського господарства і харчової
промисловості. Різке зменшення виробництва цукру в
1987–2000 роках до рівня 1954 року відповідає переходу
у врівноважений стан, в якому збалансовані інтереси
Рис. 6. Динаміка обсягів вирощування рису протягом
1990–2007 років
ТИБІНЬ А.М., СМАЧИЛО І.І.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ124
трьох учасників: галузі цукрового буряківництва
сільського господарства, цукрової галузі харчової про-
мисловості і вітчизняних споживачів цукру.
Аналіз динаміки обсягів виробництва копченостей та
якісних сортів м’ясних виробів показує, що ця галузь пере-
буває у низькопродуктивному стані, який є динамічно
зрівноваженим із станом сільського господарства, харчової
промисловості та купівельною спроможністю споживачів.
Це сприятливі умови з погляду сталого розвитку. Надалі
важливо збільшувати продуктивність м’ясного тваринниц-
тва, нарощувати потужності з переробки м’яса і підтриму-
вати зростання щодо купівельної спроможності цієї групи
товарів. Це звичайна економічна ситуація і власне до неї
найчастіше використовують термін «сталий розвиток».
Раніше було вже зазначено, що однією з найбіль-
ших диспропорцій в діяльності підприємств харчової
промисловості є зростання збуту дешевої м’ясної про-
дукції, виготовленої із замінників та субпродуктів. При-
чому, ці субпродукти повинні бути імпортованими, адже
сільське господарство не виробляє у відповідних кілько-
стях м’яса та субпродуктів.
Цей висновок підтверджують дані щодо динаміки
обсягів збуту сільськогосподарської продукції підприє-
мствам харчової промисловості. З’ясувалося, що за роки
ринкової трансформації (1990–2001 роки) підприємства
сільського господарства поступово зменшували частку
своєї продукції, яку вони збували переробним підприє-
мствам. Так, наприклад, обсяги збуту яєць сільськогос-
подарськими підприємствами знизились у 2002 році до
десятих частин відсотка. Обсяги збуту соняшника і зер-
нових переробним підприємствам знизилися відповід-
но із 100 % та 80 % до 3 % у 2003 році.
Тобто, через суттєву диспропорцію у розподілі дохо-
ду від сукупної вартості продуктів харчування підприєм-
ства сільського господарства скорочували обсяги збуту
продукції підприємствам харчової промисловості, шука-
ючи інші ринки збуту. Цей процес є несприятливим з
погляду розвитку АПК й створення харчової бази для
населення. Але він виступає єдиним засобом, доступним
для підприємств сільського господарства, зрівноваження
доходів сільського господарства та харчової промисловості
при виготовленні харчового продукту відповідно до тру-
дозатрат. Не маючи засобів впливу на цінову політику
підприємств харчової промисловості, підприємства
сільського господарства припинили з ними співпрацю.
Зауважимо, що з 2001–2002 років почалось зростан-
ня збуту переробним підприємствам окремих сільськогос-
подарських продуктів. А саме: овочів (з 5 % до 20 %), м’яса
птиці (з 2 % до 38 %), плодів і ягід (з 1 % до 31 %). Ця
динаміка показує, що між підприємствами сільського
господарства, які займаються вирощуванням овочів,
плодів і ягід, та харчовою промисловістю встановилась
рівновага стосовно їхньої дохідності. Така ж рівновага
відбулась між підприємствами з вирощування птиці та
переробки пташиного м’яса. Відповідні галузі перебува-
ють у початковому стані майбутнього сталого розвитку.
Обсяги збуту картоплі підприємствам харчової про-
мисловості знизились з 85 % у 1990 році до 18 % у 1994–
2001 роках. Період спаду тривав до 2003 року, після чого
спостерігалось збільшення збуту картоплі приблизно до
рівня 10 % від загального обсягу її виробництва. Динаміка
обсягів збуту картоплі підприємствам харчової промисло-
вості показує повільний перехід з одного стійкого стану в
інший. Це відповідає зрівноваженим відносинам між спо-
живачами та виробниками, які збалансовані як за обсяга-
ми, так й за розподілом отриманих прибутків між сільським
господарством та харчовою промисловістю. Подальший
розвиток картоплярства та переробки картоплі залежати-
ме від структури споживчих потреб покупців.
Обсяги збуту винограду протягом 1990–2001 років
зазнали ступінчастого зниження, що відповідає динаміці
переходу виробників винограду та підприємств з його пе-
реробки у стани з різними рівнями продуктивності, роз-
поділу сукупного доходу від збуту виноградної продукції
кінцевим споживачам. Цікаво, що водночас із зниженням
обсягів виробництва винограду відбувається ступінчасте
зниження частки винограду, проданого підприємствами
сільського господарства переробним підприємствам.
З цього випливає висновок, що виноробні та кон-
сервні підприємства з переробки винограду сьогодні заз-
нають короткотривалих переходів між стійкими станами.
Ці стани значною мірою визначені структурою споживан-
ня покупців, які вибирають або вино й виноградний сік,
або альтернативні товари. Отже, перспективи сталого роз-
витку підприємств з переробки винограду залежать від
адаптації до споживчих характеристик ринку.
Рис. 7. Динаміка обсягів виробництва окремих продуктів
харчування протягом 1970–2007 років
Рис. 8. Динаміка обсягів виробництва ковбасних виробів
протягом 1970–2007 років
ТИБІНЬ А.М., СМАЧИЛО І.І.
2010/№1 125
Починаючи з 2000 року підприємства сільського
господарства збувають дедалі більшу частку молока пе-
реробним підприємствам (від 67 % у 2000 році до 93 % у
2006 році). Цей процес пов’язаний, передусім, з розши-
ренням асортименту та збільшенням обсягу виготовлен-
ня твердих сирів. Така тенденція є сприятливою для всіх
учасників виробництва та споживачів, вона відповідає
збалансуванню інтересів учасників економіки. Проте,
суттєвим недоліком цього стану залишається низький
рівень споживання цільного молока та молочної про-
дукції короткочасного зберігання, яка ще донедавна
становила значну частку споживчого кошика.
Отже, з погляду сталого розвитку, постачання
підприємствам харчової промисловості картоплі, виног-
раду, молока і цукру пов’язане із різними, специфічними
для кожного виду продукту економічними умовами. Про-
те, спільним для всіх цих галузей є низька продуктивність
економічного стану, врівноваженість економічних відно-
син з постачальниками сировини, обладнання, покупця-
ми товару. В цих галузях харчової промисловості необх-
ідно втілити сталий розвиток, дотримуючись принципу
вдосконалення та принципу збалансованості.
Зауважимо, що споживання винограду та збільшен-
ня обсягів виробництва сирів частково торкається не-
сприятливих спеціально-економічних процесів. Вироб-
ництво сирів, аналогічно, як і варених ковбас є зручним
для створення харчових фальсифікатів. Виробництво
вина є чинником поширення алкоголізму. Ці зауважен-
ня необхідно враховувати, розробляючи плани розши-
рення виробництва названих продуктів.
Висновки. Узагальнюючи закономірності сучасного
економічного стану окремих галузей харчової промис-
ловості, зауважимо, що одні з них перебувають у стійко-
му низькопродуктивному стані. Це, зокрема, борошно-
мельна, круп’яна, цукрова галузі.
В низькопродуктивному стані з тенденцією стало-
го розвитку перебувають підприємства із виготовлення
твердих сирів, овочевих та виноградних консервів.
На підприємствах з виготовлення ковбасних ви-
робів, олії, переробки рису триває піднесення продук-
тивності, стрімко покращується їхня дохідність. Для цих
підприємств особливо важливо стабілізувати темпи зро-
стання, знайти механізм оперативного зрівноваження
своєї діяльності з мінливими умовами ринку.
У стійкому та економічно вигідному стані перебу-
вають підприємства, які переробляють картоплю та ви-
ноград. Це викликано стабільністю попиту на їхню про-
дукцію. Для підприємств цієї групи важливо акумулю-
вати ресурси для майбутнього якісного переходу у дещо
продуктивніший стан.
На підприємствах м’ясної, консервних галузей
відбувається інтенсивне вдосконалення основних
фондів. Подібні процеси тривають у пивоварній галузі.
Менша продуктивність основних фондів у
підприємств, пов’язаних із переробкою зернових культур.
Порівнюючи фондоозброєність підприємств харчо-
вої промисловості з фондоозброєністю підприємств
сільського господарства, зауважимо, що дисбаланс цих
величин виник у тваринництві, зокрема у вирощуванні
ВРХ і свиней та виготовленні варених ковбас, сардельок
і сосисок. Цей дисбаланс доходів призвів до скорочення
поголів’я м’ясного стада в сільському господарстві і до
становлення несприятливих для суспільства обставин,
коли харчова промисловість виготовляє продукти на ос-
нові імпортованих м’ясних решток, субпродуктів та рос-
линних добавок, продуктів хімічного походження.
Оскільки така ситуація вигідна підприємствам м’яс-
ної галузі, і на неї не можуть вплинути ні споживачі, ні
постачальники м’яса, тому обмеження хімізації в м’ясній
галузі стає одним з важливих завдань державного регу-
лювання в області харчового забезпечення населення.
Стрімкий розвиток основних фондів деяких галу-
зей харчової промисловості призводить до утворення не-
сприятливих суспільно-економічних ситуацій в Україні.
Крім названої вище хімізації продукції м’ясної галузі,
зростає надмірне споживання пива (обсяги його вироб-
ництва за 2001–2006 роки зросли в 3–6 разів), хімізація
молочних консервів. Особлива ситуація склалася з ви-
рощування ріпаку, що створює передумови перетворен-
ня України у енергетичний сировинний придаток до
країн з досконалішою економікою.
На кінець досліджуваного періоду не спостерігаєть-
ся диспропорцій в галузі виробництва твердокопченої
ковбаси, копченостей та продуктів з м’яса, курей. Хоча
конкурентний тиск на ці галузі зі сторони м’ясоперероб-
ної галузі, яка використовує субпродукти тіньового по-
ходження, призводить до ситуації, коли і ці дві галузі
можуть опинитися у стані паталогічної хімізації продук-
ту, який вони виробляють.
Перспективи подальших досліджень пов’язані з досл-
ідженням економічних процесів в окремих секторах хар-
чової промисловості, з вивченням закономірностей онов-
лення основних фондів та їхнього інвестиційного розвит-
ку, поглибленням інтеграції та кооперації харчової про-
мисловості і сільськогосподарського виробництва, вив-
ченням тенденцій вдосконалення якості продукції харчо-
вої промисловості та її конкурентоспроможності.
Література
1. Дейнеко Л. В. Розвиток харчової промисловості Ук-
раїни в умовах ринкових перетворень (проблеми теорії та
практики) / Л. В. Дейнеко. — К. : Знання, 2006. — 331 с.
2. Дерев’янко О. Основні напрями системного транс-
формування харчової промисловості України / О. Дере-
в’янко // Економіка України. — 2000. — № 1. — С. 45–50.
3. Лиськов В. Харчова промисловість у системі АПК /
В. Лиськов // Економіка України. — 2000. — № 8. —
С. 55–61.
4. Мостенська Т. Стан та перспективи ринку продоволь-
чих товарів в Україні / Т. Мостенська // Харчова і пере-
робна промисловість. — 2009. — № 1 (353). — С. 8–12.
5. Сичевський М. П. Стан та пріоритетні напрями роз-
витку харчової промисловості в Україні / М. П. Сичевсь-
кий // Економіка АПК. — 2004. — № 1. — С. 38–42.
6. Статистичний щорічник України за 2006 рік. — К. :
Видавництво «Консультант», 2007. — 551 с.
7. Статистичний щорічник України за 2007 рік Дер-
жавний комітет статистики України. — К. : Видавниц-
тво «Консультант», 2008. — 571 с.
8. Украинская ССР в цифрах в 1980 году: Краткий ста-
тистический справочник / Отв. за вып. Б. А. Сивко. —
К. : Техника, 1981. — 142 с.
9. Українська РСР — 1977 рік: Короткий статистич-
ний довідник. — К. : Техніка, 1978. — 383 с.
ТИБІНЬ А.М., СМАЧИЛО І.І.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ126
10. Українська РСР — 1979 рік: Короткий статистич-
ний довідник. — К. : Техніка, 1980. — 351 с.
11. Українська РСР у цифрах в 1971 році: Корот-
кий статистичний довідник. — К. : Статистика,
1972. — 143 с.
12. Українська РСР у цифрах в 1972 році: Короткий
статистичний довідник. — К. : Політична література
України, 1973. — 159 с.
13. Українська РСР у цифрах в 1973 році: Короткий
статистичний довідник. — К. : Політична література
України, 1974. — 219 с.
14. Українська РСР у цифрах в 1976 році: Короткий
статистичний довідник. — К. : Техніка, 1977. — 175 с.
15. Українська РСР у цифрах в 1985 році: Короткий
статистичний довідник / ЦСУ УРСР ; відп. за вип. М. -
Т. Ковальчук. — К. : Техніка, 1986. — 167 с.
16. Харчова промисловість України: стан та перспек-
тиви ; за ред. акад. НАН України І. Р. Юхновського. —
К. : ФАДА, ЛТД, 2001. — 339 с.
17. Шмаглій О. Б. Харчова промисловість та її роз-
виток / О. Б. Шмаглій // Економіка АПК. — 2006. —
№ 8. — С. 40–47.
Постановка проблеми. У процесі реформування еко-
номіки країни значно зросла кількість і різноманітність
аграрних підприємств, землевласників та землекористу-
вачів, що ускладнило регулювання земельних відносин
і тим самим призвело до порушення внутрішньогоспо-
дарського землевпорядкування, а в деяких випадках —
до подрібнення земельних масивів. Основна причина
такої ситуації це низький стан економіки країни і особ-
ливо сільського господарства. Для підвищення ефектив-
ності використання земель сільського господарства не-
обхідно вирішити ряд проблем. По-перше, проблеми,
пов’язані зі стабілізацією аграрного виробництва, істот-
ним покращанням фінансового стану сільськогоспо-
дарських підприємств різних форм власності та госпо-
дарювання, посиленням інвестиційної діяльності. По-
друге, проблеми, які необхідно вирішувати у сфері аг-
рарного землекористування, реформуючи земельні
відносини на селі таким чином, щоб перевести його на
модель сталого розвитку.
Аналіз останніх досліджень. Підвищенню ефектив-
ності земельних ресурсів, родючості грунту та охоро-
ни земель присвятили свої праці Антонець А. С., Вер-
гун М. Г., Мілехін П. О., Плотніков В. Т., Третяк А. М.,
Федоров М. М., Щурик М. В та багато інших нау-
ковців. Аналіз наукових праць та законодавчої бази
[1–11] вказує, що активно ведуться дослідження в да-
ному напрямку. В той же час значна частина питань
не вирішується як в регіонах так і на рівні країни.
Мета дослідження. В зв’язку з тим що багато питань
земельних відносин вимагає вирішення на законодавчо-
му рівні поставлена мета виявити найбільш сприятли-
вих шляхів високоефективного використання сільсько-
господарських земель в сучасних умовах на регіональ-
ному рівні в тому числі і для Черкаської області.
Основні результати. Земельний фонд області за по-
тенціалом родючості, вмістом гумусу і поживних речо-
вин у ґрунтах, продуктивністю сільськогосподарських
культур є одним із кращих в Україні. Ґрунтовий покрив
Черкащини дуже неоднорідний. Грунти області сформу-
вались під впливом підзолистого, дернового, солонцюва-
того і болотного типів ґрунтотворних процесів, у сфор-
мованому грунтовому покриві області переважають чор-
ноземи. У орних землях їх 841, 7 тис. га, що складає —
70,6 % ріллі. Площа типових чорноземів складає — 726,7
тис. га, опідзолених — 115,0 тис. га.
Отримання високих врожаїв та валових зборів в
основному залежать від родючості ґрунту. Від нього за-
лежить не лише урожайність рослин, але й спрямо-
ваність ґрунтових процесів, екологічний стан ґрунтів і
ландшафтів, ефективність заходів по підвищенню ґрун-
тової родючості та охорони навколишнього середовища.
В останні роки внесення добрив у сільськогосподарсь-
ких підприємствах області на гектар посівів скоротило-
ся в 2 рази, а органічних в 10 раз порівняно з 1990 ро-
ком. Даний рівень удобрення земель не може забезпе-
чити нормального мінімального балансу гумусу в грунті.
Саморегулююча ринкова економіка може успішно
функціонувати лише в умовах правової держави, де існує
верховенство законів, які незаперечно виконуються усі-
ма державними та підприємницькими структурами і гро-
мадянами. Тільки на базі правової держави може діяти
ефективний організаційно-економічний механізм. Нині
у сільському господарстві існує дефіцит обігового капіта-
лу та інвестицій. За умов існування нормальної ринкової
економіки капітал ніколи не вкладатиметься в розвиток
сільського господарства без ринку землі. Аграрні форму-
вання не зможуть одержати кредит, не використавши
землю під заставу. Адже зношена сільськогосподарська
техніка не є гарантом ефективного використання і своє-
часного повернення одержаних кредитів.
Основні фінансові інструменти, що формують еко-
номічний механізм, повинні забезпечувати як створен-
ня економічних і фінансових передумов для біоеколог-
ічного відтворення та якісного оновлення земельно-ре-
В.С. Уланчук
академік АЕН України
Л.П. Альошкіна
м. Умань
ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ВИСОКОЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ В АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УЛАНЧУК В.С., АЛЬОШКІНА Л.П.
|