Узагальнення підходів щодо трансферу знань як елемента інноваційного процесу
Розглянуто теоретичні та методологічні підходи щодо виявлення особливостей трансферу нових знань в країнах з ринковою економікою. Визначено, що інноваційний процес ґрунтується на складній системі взаємозв’язків елементів, які трансформують знання, розподіляючи та застосовуючи їх у різних секторах та...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45490 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Узагальнення підходів щодо трансферу знань як елемента інноваційного процесу / А.І. Землянкін, І.І. Лях // Вісник економічної науки України. — 2010. — № 2 (18). — С. 43-46.— Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860045829956435968 |
|---|---|
| author | Землянкін, А.І. Лях, І.І. |
| author_facet | Землянкін, А.І. Лях, І.І. |
| citation_txt | Узагальнення підходів щодо трансферу знань як елемента інноваційного процесу / А.І. Землянкін, І.І. Лях // Вісник економічної науки України. — 2010. — № 2 (18). — С. 43-46.— Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник економічної науки України |
| description | Розглянуто теоретичні та методологічні підходи щодо виявлення особливостей трансферу нових знань в країнах з ринковою економікою. Визначено, що інноваційний процес ґрунтується на складній системі взаємозв’язків елементів, які трансформують знання, розподіляючи та застосовуючи їх у різних секторах та видах діяльності.
Рассмотрены теоретические и методологические подходы относительно выявления особенностей трансфера новых знаний в странах с рыночной экономикой. Определено, что инновационный процесс основывается на сложной системе взаимосвязей элементов, которые трансформируют знание, распределяя и применяя их в разных секторах и видах деятельности.
The paper considers theoretical and methodological approaches to transfer of new knowledge in the market economy countries in order to reveal its specific features. It was found out that the innovation process is based on a complex system of interactions between elements which transform knowledge, distributing and applying them in different sectors and activities.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:57:58Z |
| format | Article |
| fulltext |
2010/№2 43
На зміну індустріальній економіці приходить еко-
номіка, заснована на знаннях, або економіка інновац-
ійного типу, в якій знання генерують безперервний потік
нововведень. У такій економіці вирішальну роль відігра-
ють інтелектуальні активи, в структуру яких разом з
інвестиціями в НДДКР, торговими марками, ліцензія-
ми, патентами, ноу-хау та іншими входять так само інве-
стиції в людські ресурси і розвиток персоналу, кваліфі-
кація менеджменту, інноваційна культура, що узагаль-
нено можна віднести до різних форм знань.
Процесам управління знаннями, створенню інтелек-
туального капіталу і його ролі в переході до економіки інно-
ваційного типу, що отримала назву «економіки знань», при-
свячено велику кількість робіт вітчизняних і закордонних
авторів. Всіма вченими визнається факт, що знання як ос-
нова інтелектуального капіталу підвищують конкурентосп-
роможність виробничих структур, компаній і ринків.
Проблеми, пов’язані з «управлінням знаннями» і їх
роллю в економіці, висвітлюютьcя в роботах Ф. Махлу-
па, Дж. Стоунхауса, Л. Мінделі, В. Макарова, О. Динкі-
на, Г. Гольдштейна, Г. Унтури, О. Євсеєнка, Г. Черкаши-
ної, О. Кондакова, Л. Гаврилової, Л. Григор’єва та інших.
Велика увага названими вченими приділяється процесам
розвитку економіки через збільшення фінансових ре-
сурсів на наукові дослідження, створенню механізмів
стимулювання, залученню і використанню наукових до-
сягнень у виробництві. Але, не дивлячись на значний
обсяг публікацій, слід зауважити, що до сьогодні ще є
невизначеним питання генерації знань, їх трансферу, що
є елементами кожного інноваційного процесу будь-то в
країні, регіоні або на виробництві. Потребує уточнення
деякі поняття щодо трансферу знань та визначення сут-
ності саме інноваційних знань в промисловості.
Для цього необхідним є проведення додаткових
досліджень, що розглядають створення системи генеру-
вання і трансферу знань як складного науково-дослід-
ного процесу, що потребує відповідного теоретичного
обгрунтування і методології.
У якості методологічної основи, що пропонується
в даному дослідженні, використовується термін «еконо-
міка знань». Економіка, заснована на знаннях — це
економіка, яка створює, отримує, поширює, регулює і
використовує знання у вигляді високотехнологічної
продукції, кваліфікованих послуг, наукової продукції та
якісної сучасної освіти.
Вперше про значущість ролі знань в економіці
відзначив Ф. Хайєк в своїй нобелівській лекції. Але
термін «економіка знань» введено в обіг Ф. Махлупом,
який обґрунтовував вплив продукування нових знань на
розвиток виробничої діяльності економічних агентів. Він
довів, що економіка знань є одним із секторів економ-
іки, і знання в нім відіграють визначальну роль, де їх
виробництво є джерелом зростання ВВП [1].
Дуже сучасним і цікавим для даного дослідження є дум-
ка Президента Академії наук Китаю професора Лу Юнсяна.
У своїй роботі «Ера наукоємної економіки» [2] він розкрив
особливість світової економіки, яка полягає у виникненні
науково обґрунтованої економіки, її інноваційності, розви-
ток якої залежить від створення, інноваційного застосування
і розповсюдження знань. У процесі використання знання не
вичерпуються, а, навпаки, їх цінність зростає, і вони стають
надбанням усіх. Для цього необхідно знання накопичувати,
вивчати, поширювати і застосовувати на практиці. Лу Юн-
сян робить висновок, що саме людина є суб’єктом створен-
ня, розповсюдження і застосування знань. Виробництво
знань залежить від можливостей науково-дослідної діяльності,
а їх застосування безпосередньо залежить від інновацій в
технології і культурного оточення. Таким чином, виробниц-
тво знань та їх інноваційне застосування є важливою умовою
успіху країни в ринковій економіці.
Як відзначає академік В. Л. Макаров [3], в даний час
інвестиції в знання ростуть швидше, ніж інвестиції в ос-
новні фонди: у країнах-членах Організації економічного
співробітництва і розвитку (OECР) в 90-ті роки — в се-
редньому на 3,4 % на рік проти 2,2 %. З усього обсягу
знань, якими володіє людство, 90 % отримано за останніх
30 років. Це є ознакою переходу від економіки, що ба-
зується на використанні природних ресурсів, до економ-
іки, заснованої на знаннях.
Економіка сучасних розвинених країн все більше
ґрунтується на знаннях, а економічне зростання забезпе-
чується інвестуванням досліджень і розробок, підвищен-
ням інноваційної активності, якості освіти і кваліфікації
кадрів. Проте, простими вкладеннями в перераховані
компоненти неможливо забезпечити нову якість еконо-
мічного зростання. Зараз лінійна модель інновацій, що
припускає причинний зв’язок між науковими знаннями
та інноваціями, є здебільшого виключенням, ніж прави-
лом. Ідеї, що лежать в основі інновацій, часто виходять з
декількох джерел і різних стадій досліджень, розробок,
передачі знань, навчання або ринкового попиту.
Відповідно до Інструкції Державного комітету ста-
тистики України від 01.10.2008 р. № 361 щодо заповнен-
ня форми державного статистичного спостереження 1-
інновація «Обстеження інноваційної діяльності промис-
лового підприємства» інновація може мати різні форми:
продуктові, процесові, маркетингові та організаційні.
Інноваційний процес є впровадженням нового або знач-
но вдосконаленого виробничого процесу, методу розпов-
сюдження або діяльності з підтримки товарів та послуг.
Інновація (нова або вдосконалена) має бути новою для
організації, але вона може бути не новою для даного
сектору діяльності або ринку, також не має значення, чи
інновація була вперше розроблена даним підприємством
чи іншими підприємствами, за винятком суто організа-
ційних інновацій [4].
А.І. Землянкін
канд. екон. наук
І.І. Лях
м. Донецьк
УЗАГАЛЬНЕННЯ ПІДХОДІВ ЩОДО ТРАНСФЕРУ ЗНАНЬ ЯК ЕЛЕМЕНТА
ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ
ЗЕМЛЯНКІН А.І., ЛЯХ І.І.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ44
Враховуючи вищенаведене, визначимо, що іннова-
ційний процес заснований на складній системі взаємоз-
в’язків між елементами, що трансформують різні знан-
ня, управляють їх потоками, розподіляючи та застосову-
ючи знання. Ефективність інноваційного процесу багато
в чому залежить від того, яким чином основні учасники
процесу взаємодіють один з одним як елементи колек-
тивної системи створення й використання знань, а також
технологій. Взаємодія може виражатися в сумісних дос-
лідженнях і розробках, консультуванні, навчанні персо-
налу, придбанні ліцензій, устаткування тощо.
Розуміння інновацій як багатогалузевого процесу, в
якому діють учасники з різними компетенціями й мож-
ливостями, що постійно обмінюються знаннями і взає-
модіють з метою виробництва (удосконалення, модерн-
ізації) нового продукту, поліпшення технологічного про-
цесу приводить до поняття інноваційної системи. Інновації
завжди носять системний, взаємозалежний характер.
Первинними елементами системи є підприємства,
науково-дослідні організації, вищі учбові заклади, окремі
вчені та винахідники. Але основу складають підприєм-
ства, які прагнуть розвивати виробництво за рахунок
інновацій і отримання нових джерел або, як стверджує
Гайнутдінов Р. [5], каналів знань. Якщо такі канали, що
з’єднують підприємства з науково-дослідними організа-
ціями, університетами і розробками вчених, налагодже-
но, то інноваційна система працює і розвивається.
У загостренні конкуренції, що зростає, динаміці змін, в
орієнтації на прибуток особливого значення набуває менед-
жмент знань, які перетворюються на вирішальний чинник
боротьби за конкурентоспроможність. Важливою складовою
управління знаннями став внутрішній трансфер знань, що
протікає в рамках підприємства, оскільки здатність створю-
вати знання і переміщати його з однієї частини організації в
іншу є основою конкурентної переваги [6, с. 74].
Проведено дослідження різноманітних джерел визна-
чення термінів, що відносяться до знаннєвої економіки, в
яких кожний з авторів надає комплексну характеристику.
Але серед безлічі робіт розглянемо ті, де провідні вчені
більш ретельніше і точніше визначилися зі зв’язком знань
та інновацій, що є метою нашого дослідження.
В своїх працях Єфімушкін С. стверджує, що знання є
не тільки початковими даними, але й кінцевим результа-
том інноваційного процесу. У конкретних інноваційних
процесах зовнішні знання поєднуються з внутрішніми,
накопиченими в ході попередніх інноваційних процесів [7].
Але Крог Г. і Кьоне М. зробили своє уточнення, де
визначили співвідношення внутрішнього і зовнішнього
трансферу знань, які принципово розрізняються [6].
Зовнішній трансфер виходить за межі підприємства і
зв’язує зовнішніх партнерів підприємства, університети,
науково-дослідні лабораторії, консультантів в загальну
структуру. Зовнішній трансфер дає можливість підприє-
мству придбати знання, яких воно не має в своєму роз-
порядженні, або вироблення яких потребує великих вит-
рат праці, часу і коштів.
Вчені Нижегородського державного університету ім.
Н. І. Лобачевского навели обґрунтоване визначення транс-
феру знань, яке об’єднує всі системи і процеси, що спри-
яють активізації інноваційної діяльності: «Трансфер зна-
ний — это организационные системы и процессы, посред-
ством которых знания, включая технологии, опыт и на-
выки, передаются от одной стороны к другой, приводя к
инновациям в экономике и социальной сфере» [8]. Значу-
щим є їхнє бачення, що трансфер технологій є компонен-
тою процесу трансферу знань, який забезпечує перенесен-
ня нових технологій від творців до користувачів.
Ці висновки підтверджує також Ігнатьєва А. В. [9], яка
трансфер технології пов’язує з передачею науково-техніч-
них знань і досвіду для надання науково-технічних послуг,
застосування технологічних процесів, випуску продукції.
Проведений аналіз деяких поглядів щодо змісту,
характеру знань, і з урахуванням наукових досліджень в
різних галузях науки і техніки, які диктують свої особ-
ливості, привів до висновку, що при визначенні транс-
феру знань в промисловості слід зважати на специфіку
інноваційної діяльності. Узагальнення наведених тлума-
чень термінів «знання», «дифузія знань», «трансфер
знань», дозволило уточнити і сформулювати наступне:
трансфер знань в промисловості — це етап інновацій-
ного процесу, який полягає в передачі між різними орган-
ізаційними структурами і технологічними процесами
знань, що є не тільки початковими даними, але й кінце-
вим результатом інноваційного процесу, де зовнішні знан-
ня поєднуються з внутрішніми, накопиченими в ході
попередніх інноваційних процесів, включаючи технології,
досвід і навички, передаються від однієї сторони до іншої,
приводячи до інновацій в економіці та соціальній сфері.
Використовуючи дослідження російських вчених
С. Єфімушкіна та А. Овсяннікова [7], зауважимо, що
функціями інноваційного процесу є:
створення знань;
отримання знань;
розповсюдження знань;
регулювання і стандартизація знань;
здійснення прикладних досліджень;
використання знань.
Також потрібно врахувати думку відомого вченого
Гольдштейна Г. Я., який займається проблемами знан-
нєвої економіки [10]. Він зробив свій внесок до класи-
фікації знань, підрозділивши їх на: корінні знання; знан-
ня, що забезпечують успіх; інноваційні знання.
Він зауважив, що володіння корінними знаннями не
може забезпечити довготривалу конкурентну значущість
фірми, але створює певний бар’єр на вході в галузь. Ці
знання є в усіх учасників галузі, і вони забезпечують кон-
курентну перевагу перед фірмами, що тільки мають наміри
увійти до галузі. Знання, що забезпечують успіх, формують
конкурентний потенціал фірми усередині галузі. Фірма
може володіти тим же самим рівнем корінних знань, що і
її конкуренти, але володіння деякими специфічними знан-
нями дозволяє їй використовувати стратегію диференці-
ації. Інноваційні знання дають змогу фірмі лідирувати в га-
лузі. Знання не є статичними, і те, що сьогодні є іннова-
ційним знанням, завтра невідворотно стане корінним.
Таким чином, зазначимо, що в інноваційному про-
цесі використовуються або «працюють» зазвичай інно-
ваційні знання, що допомагають різним організаційним
утворенням бути конкурентоспроможними на світовому
ринку: йде постійний процес генерування знання, що сти-
мулює безліч ідей, та налагоджений процес їх трансферу.
Обґрунтовуючи вищенаведені ствердження про-
відних вчених, схематично відобразимо процес транс-
феру знань в промисловості (рис. 1).
ЗЕМЛЯНКІН А.І., ЛЯХ І.І.
2010/№2 45
Представлена модель зв’язала різні функції елементів
інноваційного процесу і аспекти їх взаємодії. Знання є не-
обхідними учасниками системи, що сприяють розробці
нових продуктів і технологій, а також можуть приймати
форму нових ідей і концепцій, нових навичок і умінь, тех-
нологічних і організаційних переваг. Таким чином, транс-
фер знань не сприяє економічному зростанню, поки знан-
ня не трансформоване у нові продукти, технології, процеси
і послуги. Так виникає технологічна інновація — це вироб-
ництво нового знання або застосування існуючого знання
в новому вигляді та його трансформація в економічно зна-
чущі продукти, технології, процеси і послуги. Разом з про-
цесом трансформації знань має місце процес навчання на
організаційному і індивідуальному рівнях. Процес трансфор-
мації знань в продукти і технології зачіпає багато суб’єктів
з різних частин економічної структури.
Разом з появою економіки, заснованої на знаннях,
змінилися і умови ведення бізнесу: підприємства повинні
поєднувати здатність виробляти необхідну кількість які-
сних товарів і можливість швидко й своєчасно впровад-
жувати нововведення. Для утримання першості у вироб-
ництві та застосуванні знань підприємству необхідно
фокусуватися на реалізації конкурентних переваг вітчиз-
няного науково-технологічного сектора, що з іншого боку
робить його більш залежним від додаткових знань, які
проводяться іншими організаціями.
Підприємства не можуть здійснювати інновації,
знаходячись в повній ізоляції; навпаки, виробництво
нових знань і їх використання в новій продукції відбу-
вається в інноваційних мережах. Географічна близькість,
що є обов’язковою при існуванні мереж, часто розгля-
дається як велика перевага, оскільки це спрощує обмін
неявними знаннями між спеціалізованими організація-
ми, але інноваційні мережі, особливо в сировинних і
високотехнологічних галузях, долають національні межі.
Для успіху інноваційної діяльності все більш важливим
стає наявність зв’язку з глобальними потоками знань.
Інноваційні процеси стають більш транснаціональ-
ними, а також з’являються регіональні інноваційні ме-
режі. У зв’язку з цим регіональні органи влади повинні
адаптувати свої стратегічні програми, створюючи підтри-
муючі умови і спеціальні організації та інститути, щоб
зробити свій регіон привабливим для іноземних інвес-
тицій. Тобто конкурентні переваги регіонів можна ство-
рювати цілеспрямовано.
Разом з тим, як відзначає Гайнутдінов Р. І., держава
виступає каталізатором інноваційних процесів, підтримую-
чи НДДКР в новій техніко-організаційній парадигмі, як
арбітр інтересів, що розходяться, і перспектив, як організа-
тор діалогу між різними економічними учасниками май-
бутніх розробок і ініціатора завдань і нових програм [5].
Згідно з Державною програмою прогнозування нау-
ково-технологічного розвитку на 2008–2012 роки [11],
конкурентоспроможність національної економіки визна-
чається темпами впровадження новітніх науково-технічних
розробок, рівнем розвитку наукоємного виробництва,
ефективністю та динамічністю інноваційних процесів. У
забезпеченні економічного зростання більшості держав
світу науково-технологічний розвиток відіграє провідну
роль. Його підтримка на державному рівні здійснюється
за допомогою визначення державних пріоритетів науково-
технологічного розвитку, що дає змогу концентрувати
фінансові та людські ресурси для реалізації конкурентних
переваг вітчизняного науково-технологічного сектору та
забезпечення прогресивних технологічних структурних
зрушень в економіці. Разом з роллю держави, що змінюєть-
ся, спостерігається перехід від національного рівня до рівня
регіональної політики. І тому основна увага держави по-
винна бути спрямована на підтримку і розвиток регіонів.
Щоб зрозуміти, чому інноваційні системи в різних
країнах досягають різного економічного успіху, недостатньо
просто перерахувати учасників і елементи трансферу знань.
Необхідно вивчити відносини між учасниками, їх взаємо-
дію на основі інноваційного партнерства. Інноваційна ди-
наміка, наприклад, при мережевій взаємодії залежить від
довірчих відносин між учасниками системи, оскільки ви-
робництво інновацій має на увазі інтенсивний обмін кон-
фіденційною інформацією і персональними знаннями. Та-
ким чином, мережева взаємодія учасників несе в собі вели-
кий інноваційний потенціал, оскільки ґрунтується на довірі.
Вивчивши досвід Фінляндії [12], яка увійшла за останні
роки в п’ятірку самих конкурентоздатних країн світу, зазна-
чимо, що економічного успіху вона досягла саме при існу-
ванні сприятливих умов для тісної взаємодії між фірмами і
дослідницькими організаціями. Зауважимо, що наукова база
країни, яка є дуже значною, не обов’язково гарантує інтен-
сивну інноваційну діяльність на різних рівнях економіки.
Набагато важливішою є розподільча спроможність національ�
ної інноваційної системи країни, тому що значення має не
тільки створення знань, але і їх передача від виробників до ко�
ристувачів. У Фінляндії робляться спроби до збільшення
розподільчої здатності національної інноваційної системи.
Прикладом може служити створення інститутів технологі-
чного трансферу, наукових і технологічних парків, центрів
експертизи. Університети збільшують свою розподільчу
спроможність шляхом створення нових структур для ефек-
тивного розповсюдження результатів своїх досліджень се-
ред потенційних користувачів. Компанії, у свою чергу, підви-
щують свою здатність до отримання знань, інвестуючи в
НДДКР і технологічний моніторинг. Цей досвід щодо про-
цесу виробництва і трансферу знань є цікавим і для Украї-
ни, який потрібно вивчати і застосовувати, щоб знайти своє
місце серед провідних країн світу.
Рис. 1. Функціональна модель трансферу знань
в промисловості
ЗЕМЛЯНКІН А.І., ЛЯХ І.І.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ46
Таким чином, на основі вищенаведеного досліджен-
ня зробимо наступні висновки:
1. На сучасному етапі розвитку трансформація ук-
раїнської економіки з ресурсоорієнтованої на інновац-
ійну, засновану на знаннях, є основним завданням ре-
форм і перетворень, що проводяться.
2. Формування ефективної системи виробництва і транс-
феру знань — складний трудомісткий процес, що вимагає не
тільки концентрації учасників на ключових компетенціях, але
і якісної інфраструктурної підтримки їх створення, просуван-
ня і поширення, яка, у свою чергу, неможлива без злагодже-
ної збалансованої інноваційної політики.
3. Для збільшення розподільчої спроможності на-
ціональної інноваційної системи України необхідно
створювати інститути трансферу знань і технологій, су-
часні організаційні структури — наукові і технологічні
парки, кластерні утворення, центри експертизи тощо для
ефективного розповсюдження результатів своїх дослід-
жень серед потенційних користувачів.
Література
1. Махлуп Ф. Производство и распространение зна-
ний в США / Ф. Махлуп // Под ред. Е. И. Розенталя. —
М. : Прогресс, 1966. — 134 с.
2. Юнсян Лу. Эра наукоемкой экономики / Лу Юн-
сян // Наука в Сибири. — 1999. — 31 авг. — [Електрон-
ний ресурс]. — Режим доступу: http://www-sbras. nsc. ru/
HBC/1999/n31/f9. html.
3. Макаров В. Л. Экономика знаний: уроки для Рос-
сии / В. Л. Макаров // Вестник Российской Академии
наук. — Том 73. — № 5. — С. 450. — [Електронний ре-
сурс]. — Режим доступу: http://vivovoco. rsl. ru/VV/
JOURNAL/-VRAN/SESSION/VRAN5. HTM.
4. Інструкція Державного комітету статистики України
від 01.10.2008 р. № 361 щодо заповнення форми держав-
ного статистичного спостереження 1-інновація «Обстежен-
ня інноваційної діяльності промислового підприємства». —
[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon1.
rada. gov. ua/cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=z1047–08.
5. Гайнутдинов Р. И. Предпосылки создания програм-
мы центров экспертиз на базе ФАУ ОЭЗ. Мировой опыт
инновационной деятельности. [Електронний ресурс]. —
Режим доступу: http://www. cscp-pfo. ru/index. php?
option=com_content&task=view&id=8&Itemid=34.
6. Крог Г. Трансфер знаний на предприятии: основные
фазы и воздействующие факторы / Г. Крог, М. Кёне //
Проблемы теории и практики управления. — 1999. — №
4. — С. 74–78.
7. Ефимушкин С. Н. Пьедестал для знаний: совершен-
ствование национальной инновационной системы как ос-
новы экономического роста (опыт Финляндии) /
С. Н. Ефимушкин, А. Б. Овсянникова // Российское
предпринимательство. — 2004. — № 5. — С. 26–32. —
[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://
creativeconomy. ru/mag_arch/RP%202004/rp0405/06. pdf.
8. Стратегия трансфера знаний Нижегородского го-
сударственного университета им. Н. И. Лобачевского. —
[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.
unn. ru/general/transfer. html.
9. Игнатьева А. В. Исследование систем управления /
А. В. Игнатьева, М. М. Максимцов // Учебное пособие для
вузов. — М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2000. — 157 с.
10. Гольдштейн Г. Я. Глобальный стратегический ин-
новационный менеджмент / Г. Я. Гольдштейн. — [Елек-
тронний ресурс]. — Режим доступу: http://www. aup. ru/
books/m61/3. htm/.
11. Постанова Кабінету Міністрів України «Держав-
на програма прогнозування науково-технологічного
розвитку на 2008–2012 роки» від 11 вересня 2007 р. №
1118 // Офіційний вісник. — 2007. — № 69. — Ст. 2632. —
С. 20.
12. Богдан Н. И. Особенности национальных инно-
вационных систем в условиях формирования экономи-
ки знаний / Н. И. Богдан // Материалы международно-
го форума «Инновационные технологии и системы». —
Минск: ГУ «БелИСА», 2006. — 156 с. — [Електронний
ресурс]. — Режим доступу: http://belisa. org. by/ru/print/
?brief=fr3.
Особливе місце в національній економіці належить
організації процесів виробництва суспільних товарів, що
пов’язане з необхідністю визначення їх раціональних
співвідношень і пошуком якнайкращого задоволення
потреб суспільства в них. Тому важливо виявити ті зміни,
які простежуються у трактуванні сутності економічної
категорії суспільний товар в дослідженнях представників
відомих економічних шкіл і напрямів у ХХ ст.
Теоретичне підґрунтя щодо розуміння природи сус-
пільних товарів сформували такі провідні зарубіжні та
українські вчені-економісти як М. Алексєєнко, Е. Бем-
Баверк, М. Бунге, Д. Журавський, Т. Мальтус, К. Маркс,
У. Мацолла, Дж. Ст. Міль, В. Петті, Д. Піхно, Д. Рікардо,
Ж. Б. Сей, А. Сміт, М. Яснопольський тощо. В українсь-
кий економічній науці теоретичні і практичні питання,
що пов’язані з виробництвом суспільних товарів, визна-
ченням попиту на них, механізмами його забезпечення,
особливостями розподілу бюджетних коштів і викорис-
тання програмно-цільового методу у бюджетному процесі
досліджували такі відомі економісти як В. Базилевич,
В. Геєць, О. Длугопольський, І. Луніна, І. Малий,
М. Мортіков, Ц. Огонь, М. Чумаченко та інші.
М.В. Кічурчак
канд. екон. наук,
м. Львів
СУСПІЛЬНИЙ ТОВАР ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ
У ПОГЛЯДАХ ЕКОНОМІСТІВ ХХ СТ.
КІЧУРЧАК М.В.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-45490 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1729-7206 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:57:58Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Землянкін, А.І. Лях, І.І. 2013-06-14T14:10:38Z 2013-06-14T14:10:38Z 2010 Узагальнення підходів щодо трансферу знань як елемента інноваційного процесу / А.І. Землянкін, І.І. Лях // Вісник економічної науки України. — 2010. — № 2 (18). — С. 43-46.— Бібліогр.: 12 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45490 Розглянуто теоретичні та методологічні підходи щодо виявлення особливостей трансферу нових знань в країнах з ринковою економікою. Визначено, що інноваційний процес ґрунтується на складній системі взаємозв’язків елементів, які трансформують знання, розподіляючи та застосовуючи їх у різних секторах та видах діяльності. Рассмотрены теоретические и методологические подходы относительно выявления особенностей трансфера новых знаний в странах с рыночной экономикой. Определено, что инновационный процесс основывается на сложной системе взаимосвязей элементов, которые трансформируют знание, распределяя и применяя их в разных секторах и видах деятельности. The paper considers theoretical and methodological approaches to transfer of new knowledge in the market economy countries in order to reveal its specific features. It was found out that the innovation process is based on a complex system of interactions between elements which transform knowledge, distributing and applying them in different sectors and activities. uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові статті Узагальнення підходів щодо трансферу знань як елемента інноваційного процесу Обобщение подходов к трансферу знаний как элемента инновационного процесса Generalization of approaches to transfer of knowledge as an element of the innovation process Article published earlier |
| spellingShingle | Узагальнення підходів щодо трансферу знань як елемента інноваційного процесу Землянкін, А.І. Лях, І.І. Наукові статті |
| title | Узагальнення підходів щодо трансферу знань як елемента інноваційного процесу |
| title_alt | Обобщение подходов к трансферу знаний как элемента инновационного процесса Generalization of approaches to transfer of knowledge as an element of the innovation process |
| title_full | Узагальнення підходів щодо трансферу знань як елемента інноваційного процесу |
| title_fullStr | Узагальнення підходів щодо трансферу знань як елемента інноваційного процесу |
| title_full_unstemmed | Узагальнення підходів щодо трансферу знань як елемента інноваційного процесу |
| title_short | Узагальнення підходів щодо трансферу знань як елемента інноваційного процесу |
| title_sort | узагальнення підходів щодо трансферу знань як елемента інноваційного процесу |
| topic | Наукові статті |
| topic_facet | Наукові статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45490 |
| work_keys_str_mv | AT zemlânkínaí uzagalʹnennâpídhodívŝodotransferuznanʹâkelementaínnovacíinogoprocesu AT lâhíí uzagalʹnennâpídhodívŝodotransferuznanʹâkelementaínnovacíinogoprocesu AT zemlânkínaí obobŝeniepodhodovktransferuznaniikakélementainnovacionnogoprocessa AT lâhíí obobŝeniepodhodovktransferuznaniikakélementainnovacionnogoprocessa AT zemlânkínaí generalizationofapproachestotransferofknowledgeasanelementoftheinnovationprocess AT lâhíí generalizationofapproachestotransferofknowledgeasanelementoftheinnovationprocess |