Суспільний товар як економічна категорія у поглядах економістів XX ст.
У статті досліджується еволюція поглядів відомих зарубіжних вчених на суспільний товар. Автор розглянула підходи до трактування цієї економічної категорії представників різних економічних шкіл і напрямів, визначила особливості їх методології та сформувала узагальнені рекомендації щодо застосування т...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45491 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Суспільний товар як економічна категорія у поглядах економістів XX ст. / М.В. Кічурчак // Вісник економічної науки України. — 2010. — № 2 (18). — С. 46-50.— Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859729801134211072 |
|---|---|
| author | Кічурчак, М.В. |
| author_facet | Кічурчак, М.В. |
| citation_txt | Суспільний товар як економічна категорія у поглядах економістів XX ст. / М.В. Кічурчак // Вісник економічної науки України. — 2010. — № 2 (18). — С. 46-50.— Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник економічної науки України |
| description | У статті досліджується еволюція поглядів відомих зарубіжних вчених на суспільний товар. Автор розглянула підходи до трактування цієї економічної категорії представників різних економічних шкіл і напрямів, визначила особливості їх методології та сформувала узагальнені рекомендації щодо застосування теорії суспільних товарів в сучасній практиці господарювання.
В статье исследуется эволюция взглядов известных учёных на общественный товар. Автор рассмотрела подходы к трактовке этой экономической категории представителей разных экономических школ и направлений, определила особенности их методологии и сформировала обобщенные рекомендации относительно использования теории общественных товаров в современной практике хозяйствования.
The investigation of advanced ideas evolution on public goods as economic category by well-known scientists is devoted the article. The author has analyzed approaches on interpretation its economic category by different economic school and mainstream representatives, has determined peculiarities their methodology and has formed general recommendations of using the public goods theory in contemporary economic practice.
|
| first_indexed | 2025-12-01T12:32:24Z |
| format | Article |
| fulltext |
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ46
Таким чином, на основі вищенаведеного досліджен-
ня зробимо наступні висновки:
1. На сучасному етапі розвитку трансформація ук-
раїнської економіки з ресурсоорієнтованої на інновац-
ійну, засновану на знаннях, є основним завданням ре-
форм і перетворень, що проводяться.
2. Формування ефективної системи виробництва і транс-
феру знань — складний трудомісткий процес, що вимагає не
тільки концентрації учасників на ключових компетенціях, але
і якісної інфраструктурної підтримки їх створення, просуван-
ня і поширення, яка, у свою чергу, неможлива без злагодже-
ної збалансованої інноваційної політики.
3. Для збільшення розподільчої спроможності на-
ціональної інноваційної системи України необхідно
створювати інститути трансферу знань і технологій, су-
часні організаційні структури — наукові і технологічні
парки, кластерні утворення, центри експертизи тощо для
ефективного розповсюдження результатів своїх дослід-
жень серед потенційних користувачів.
Література
1. Махлуп Ф. Производство и распространение зна-
ний в США / Ф. Махлуп // Под ред. Е. И. Розенталя. —
М. : Прогресс, 1966. — 134 с.
2. Юнсян Лу. Эра наукоемкой экономики / Лу Юн-
сян // Наука в Сибири. — 1999. — 31 авг. — [Електрон-
ний ресурс]. — Режим доступу: http://www-sbras. nsc. ru/
HBC/1999/n31/f9. html.
3. Макаров В. Л. Экономика знаний: уроки для Рос-
сии / В. Л. Макаров // Вестник Российской Академии
наук. — Том 73. — № 5. — С. 450. — [Електронний ре-
сурс]. — Режим доступу: http://vivovoco. rsl. ru/VV/
JOURNAL/-VRAN/SESSION/VRAN5. HTM.
4. Інструкція Державного комітету статистики України
від 01.10.2008 р. № 361 щодо заповнення форми держав-
ного статистичного спостереження 1-інновація «Обстежен-
ня інноваційної діяльності промислового підприємства». —
[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon1.
rada. gov. ua/cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=z1047–08.
5. Гайнутдинов Р. И. Предпосылки создания програм-
мы центров экспертиз на базе ФАУ ОЭЗ. Мировой опыт
инновационной деятельности. [Електронний ресурс]. —
Режим доступу: http://www. cscp-pfo. ru/index. php?
option=com_content&task=view&id=8&Itemid=34.
6. Крог Г. Трансфер знаний на предприятии: основные
фазы и воздействующие факторы / Г. Крог, М. Кёне //
Проблемы теории и практики управления. — 1999. — №
4. — С. 74–78.
7. Ефимушкин С. Н. Пьедестал для знаний: совершен-
ствование национальной инновационной системы как ос-
новы экономического роста (опыт Финляндии) /
С. Н. Ефимушкин, А. Б. Овсянникова // Российское
предпринимательство. — 2004. — № 5. — С. 26–32. —
[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://
creativeconomy. ru/mag_arch/RP%202004/rp0405/06. pdf.
8. Стратегия трансфера знаний Нижегородского го-
сударственного университета им. Н. И. Лобачевского. —
[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.
unn. ru/general/transfer. html.
9. Игнатьева А. В. Исследование систем управления /
А. В. Игнатьева, М. М. Максимцов // Учебное пособие для
вузов. — М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2000. — 157 с.
10. Гольдштейн Г. Я. Глобальный стратегический ин-
новационный менеджмент / Г. Я. Гольдштейн. — [Елек-
тронний ресурс]. — Режим доступу: http://www. aup. ru/
books/m61/3. htm/.
11. Постанова Кабінету Міністрів України «Держав-
на програма прогнозування науково-технологічного
розвитку на 2008–2012 роки» від 11 вересня 2007 р. №
1118 // Офіційний вісник. — 2007. — № 69. — Ст. 2632. —
С. 20.
12. Богдан Н. И. Особенности национальных инно-
вационных систем в условиях формирования экономи-
ки знаний / Н. И. Богдан // Материалы международно-
го форума «Инновационные технологии и системы». —
Минск: ГУ «БелИСА», 2006. — 156 с. — [Електронний
ресурс]. — Режим доступу: http://belisa. org. by/ru/print/
?brief=fr3.
Особливе місце в національній економіці належить
організації процесів виробництва суспільних товарів, що
пов’язане з необхідністю визначення їх раціональних
співвідношень і пошуком якнайкращого задоволення
потреб суспільства в них. Тому важливо виявити ті зміни,
які простежуються у трактуванні сутності економічної
категорії суспільний товар в дослідженнях представників
відомих економічних шкіл і напрямів у ХХ ст.
Теоретичне підґрунтя щодо розуміння природи сус-
пільних товарів сформували такі провідні зарубіжні та
українські вчені-економісти як М. Алексєєнко, Е. Бем-
Баверк, М. Бунге, Д. Журавський, Т. Мальтус, К. Маркс,
У. Мацолла, Дж. Ст. Міль, В. Петті, Д. Піхно, Д. Рікардо,
Ж. Б. Сей, А. Сміт, М. Яснопольський тощо. В українсь-
кий економічній науці теоретичні і практичні питання,
що пов’язані з виробництвом суспільних товарів, визна-
ченням попиту на них, механізмами його забезпечення,
особливостями розподілу бюджетних коштів і викорис-
тання програмно-цільового методу у бюджетному процесі
досліджували такі відомі економісти як В. Базилевич,
В. Геєць, О. Длугопольський, І. Луніна, І. Малий,
М. Мортіков, Ц. Огонь, М. Чумаченко та інші.
М.В. Кічурчак
канд. екон. наук,
м. Львів
СУСПІЛЬНИЙ ТОВАР ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ
У ПОГЛЯДАХ ЕКОНОМІСТІВ ХХ СТ.
КІЧУРЧАК М.В.
2010/№2 47
Проте існує необхідність у здійсненні систематизації
поглядів відомих вчених-економістів ХХ ст. на таку еко-
номічну категорію як суспільний товар, що обумовлене
потребою визначення чітких критеріїв класифікації, об-
ґрунтування можливостей їх виробництва на національно-
му та регіональному рівнях, раціональнішого використан-
ня і розподілу економічних ресурсів. Тому метою статті є
з’ясування особливостей і закономірностей розвитку те-
орії суспільних товарів в економічній науці у ХХ ст. та її
впливу на переосмислення ролі держави в національній
економіці. Для досягнення цієї мети поставлено такі зав-
дання: проаналізувати підходи до трактування такої еко-
номічної категорії як суспільний товар відомими вчени-
ми-економістами; виокремити їх особливості та сформу-
вати теоретико-методологічні засади щодо застосування
теорії суспільних товарів в сучасній практиці господарю-
вання.
А. Маршалл, здійснюючи по елементний аналіз націо-
нального багатства країни, виявив, що до його складових
належать і такі матеріальні блага, які не входять до компо-
нентів багатства окремої людини, але становлять основу
добробуту країни. Ці блага охоплюють вигоди, які людина
одержує від проживання у певному місці і в певному часі,
від приналежності до якої-небудь держави або суспільства;
до них належать громадська і військова безпека, право і
можливість користуватися державною власністю і кому-
нальними підприємствами, як наприклад, дорогами, газо-
вим освітленням і т. п., і права на захист у суді або безоп-
латну освіту [1, с. 117]. З нашої точки зору, А. Маршалл
дуже близько підійшов до розуміння сутності суспільних
товарів, вказавши на те, що вони приносять корисність
групі людей одночасно, їх виробництво не ґрунтується на
приватній власності. Водночас науковець дуже критично
поставився до такого «державного» багатства, бо основою
для його створення були державні позики, які формують
значну заборгованість відповідних підприємств.
А. Пігу, проаналізувавши форми державного регулю-
вання в національній економіці, визначив основні
відмінності між суспільними і приватними чистими про-
дуктами, що у свою чергу дало поштовх до глибшого
дослідження природи і проблем виробництва суспільних
товарів у наступні періоди. Вчений полемізує з приводу
проблеми «маяків» і плати споживачів за надані послуги
через порівняння можливих вигід і втрат суспільства. Хоча
А. Пігу глибоко не досліджує механізмів акумулюванні і
розподілу ресурсів на виробництво такого роду продуктів,
але закріплює це право за державою. «В якійсь мірі він
(уряд1 ) повинен самостійно — за рахунок податків або
державних субсидій або за допомогою механізму гаран-
тованих інтересів — спрямувати ресурси на здійснення
заходів, від яких бізнес за інших рівних умов тримався би
подалі, — це проблема є більш складною» [2, с. 96]. Вод-
ночас науковець піддає критиці можливості уряду ухва-
лювати рішення щодо виробництва тих чи інших речей,
які сприятимуть поліпшенню добробуту. До труднощів
визначення обсягів державного виробництва А. Пігу за-
раховує складність формування переліку речей, які по-
трібно першочергового створювати, та динамічність еко-
номічного середовища. У зв’язку з цим дослідник заяв-
ляє, що «нелегко розібратися у тому, яким чином можна
перебороти подібного роду перешкоди для проведення
довгострокової політики, спрямованої на раціонування
матеріалів за декількома галузями» [2, с. 314]. Питання
виробництва суспільних товарів у вченого мають фраг-
ментарний характер, проте через такі економічні категорії
як суспільний і чистий приватний продукт він вказує на
існування зовнішніх екстерналій і неоплачуваності нада-
них послуг, виявляє чинники, що ускладнюють визначен-
ня потреб у речах, що надає уряд.
Дж. М. Кейнс у своїй відомій праці [3] прямо не
торкається питань виробництва суспільних товарів, але
через з’ясування сутності інвестицій і напрямів їх вико-
ристання порушує питання про соціальні результати, які
вони мають для економіки країни за умови, що інвесто-
ром є держава. «Цікаво відзначити, що суспільна думка
усвідомлює неминучість ускладнень у майбутньому, ма-
буть, лише у тих випадках, коли справа стосується сус-
пільних інвестицій, наприклад, будівництва доріг, жит-
лових будинків і т. п. [3, с. 219–220]. На здійснення
державою суспільних інвестицій впливає як норма про-
цента, так і загальні соціальні вигоди, тому «держава, яка
у стані зважити граничну ефективність капітальних благ
з точки зору довгострокових перспектив і на основі за-
гальних соціальних вигід, буде брати на себе все більшу
відповідальність за пряму організацію інвестицій» [3,
с. 263]. Хоча виробництво суспільних товарів не є в
центрі наукового пошуку Дж. М. Кейнса, ним не з’ясо-
вується їх сутність та особливості, але вчений визнає
необхідність здійснення державних інвестицій для до-
сягнення позитивних змін в суспільному попиті і роз-
ширенні фізичного обсягу поточного виробництва.
У першій половині ХХ ст. відбуваються суттєві зміни
в функціонуванні ринкової системи, проявом яких була
поступова соціалізація та зростання ролі держави в еко-
номічному житті. Можна стверджувати, що саме ці чин-
ники спонукали Й. Шумпетера до розроблення теорії
суспільного розвитку [4]. Вчений вказує на те, що соц-
іалістичному суспільству бракує автоматичного розпод-
ілу, притаманного ринковому суспільству, тому «порож-
нечу доводиться заповняти політичним актом, скажімо,
державною конституцією» [4, с. 218]. Подібний підхід
існує в сучасній ринковій системі господарювання під
час визначення обсягів виробництва суспільних товарів.
Далі Й. Шумпетер зазначає, що ухвалення рішень щодо
виробничого плану здійснюється за принципом
більшості і це не завжди буде влаштовувати інших. На
думку вченого, справжня проблема, яка вважається не-
розв’язаною, полягає в тому, як це здійснити раціональ-
но, тобто максимально задовольнивши споживачів за
обмежень, створених наявними ресурсами, технологіч-
ними можливостями та іншими умовами навколишнь-
ого середовища [4, с. 220]. Аналогічна ситуація виникає
і при виробництві суспільних товарів, оскільки у рин-
ковій системі господарювання потрібні ресурси акуму-
лює держава і вона ухвалює рішення щодо їх розподілу.
На нашу думку, аналіз фундаментальних питань що, як
і для кого виробляти в умовах монополії державної
форми власності, здійснений Й. Шумпетером, заклав
базу для пошуку і розроблення ефективних методів
організації процесу виробництва суспільних товарів.
П. Семюелсон і В. Нордгауз вказують, що серед за-
ходів держави, які стосуються «економічного лікування»1 уточнення автора
КІЧУРЧАК М.В.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ48
невдач ринку, є виробництво нею суспільних товарів.
Вчені як і їх попередники вважають вдалим прикладом,
що ілюструє відсутність стимулів приватних товаровироб-
ників здійснювати виробництво суспільних товарів, «ро-
боту маяків» [5, с. 82]. П. Семюелсон і В. Нордгауз зап-
ропонували власне трактування сутності суспільних то-
варів, і визначили ознаки, за якими вони відрізняються
від індивідуальних. Суспільні товари — це такі товари,
вигода від яких неподільно поширюється на все суспіль-
ство, незалежно від того, чи бажають окремі індивіди
купувати цей суспільний товар [5, с. 424]. Для суспільних
товарів притаманними є ознаки неподільності, існуван-
ня вигід і втрат для окремих осіб і у деяких випадках —
для суспільства загалом, розподіл, що не ґрунтується на
ринковому механізмі. На нашу думку, важливим для те-
орії суспільних товарів є те, що вчені поряд з вигодами,
що суспільство одержить від такого роду товарів, визна-
ли і існування ряду проблем, які призводять до суспіль-
них втрат, насамперед соціальних і екологічних.
У статті «Проблема соціальних витрат» [6] Р. Коуз
визнає необхідність здійснення порівняння витрат на
діяльність урядової машини з можливою вигодою, яку
матиме суспільство завдяки цьому через зростання ефек-
тивності економічної системи. Саме з таких методологі-
чних засад відштовхується науковець, досліджуючи пи-
тання виробництва суспільних товарів у статті «Маяк в
економічній теорії». Початково Р. Коуз вказує на аргумен-
ти, що наводяться Дж. Ст. Міллем, Г. Сіджівіком, А. Пігу
та особливо П. Семюелсоном [6, с. 167] як докази існу-
вання таких товарів, без яких «спільне життя було би
неможливим», «виробництво яких через їх природу не
можна надати приватним підприємствам». Спільним, що
об’єднує цих відомих науковців в обґрунтуванні економ-
ічної доцільності виробництва саме суспільних товарів, є
приклад з маяком. На основі ретельного опрацювання
численних даних він доводить, що «система, якій явно
надає перевагу Семюелсон, за котрої уряд фінансував би
маяки із загальних податків, ніколи не існувала в Бри-
танії» [6, с. 190], сформувалась така інституційна орган-
ізація служби маяків, яка не виключає участі приватних
підприємств при їх будівництві чи управлінні. Р. Коуз не
дає власного визначення сутності суспільних товарів, але
звертає увагу на поверховість досліджень даної пробле-
матики в економічній науці. Тому до природи суспільних
товарів слід ставитися з певною обережністю, а за необ-
хідності прагнути глибше зрозуміти сутність проблеми.
Для окремих видів суспільних товарів з плином часу може
сформуватися така форма організації їх виробництва, що
передбачає взаємодію приватного і державного секторів.
Також Р. Коуз через «проблему маяків» в економічній
теорії звернув увагу на те, що не завжди зосередження
грошових коштів в загальному управлінні уряду призво-
дитиме до ефективного їх використання у виробництві
суспільних товарів, а у деяких випадках призводитиме до
зростання трансакційних витрат.
Дж. К. Гелбрейт у своїх працях не використовує та-
кого поняття як суспільний товар, але визнає існування
послуг, «щодо яких не можна з впевненістю покладатися
на ринок» [7, с. 45]. Для нашого дослідження цікавими є
здійснена вченим класифікація найважливіших функцій
держави та питання розподілу акумульованих нею коштів,
оскільки у проекті реформування тогочасної економічної
системи ним чітко визначено найважливіші напрями
діяльності даної соціальної інституції і виокремлено на-
прям, що безпосередньо пов’язаний з виробництвом сус-
пільних товарів [7, с. 314–315]. На нашу думку, Дж. К. -
Гелбрейт обґрунтовує доцільність посилення втручання
держави у функціонування економічної системи, оскіль-
ки через вплив на неї великих корпорацій вона не здатна
ефективно визначати важливі і не важливі проблеми,
наслідком чого є відсталість і недостатнє фінансування
суспільних потреб, до яких належить і виробництво сус-
пільних товарів. Тому корисними для теорії суспільних
товарів є те, що науковець визнає, що існує особливий
зв’язок між великими корпораціями і державою як особ-
ливою соціальною інституцією, що модифікує механізм
визначення пріоритетів щодо надання останньою тих чи
інших послуг і задоволення суспільних потреб.
Нові можливості для дослідження процесів вироб-
ництва суспільних товарів надають теоретико-методо-
логічні підходи, сформовані Д. Нортом [8]. Вчений без-
посередньо не торкається питань суспільних товарів, але,
визначаючи найважливіші суспільні проблеми, аналізує
окремі їх види, з’ясовує можливі наслідки для функці-
онування ринкової економічної системи. Науковець
вказує на те, що існування безоплатних медичних по-
слуг для населення з низьким рівнем доходів не можли-
ве, оскільки плата за них може мати і непрямий харак-
тер [9, c. 55–56]; контрактна чи постійна армія має свої
позитивні і негативні риси, економістами розглядають-
ся лише питання ціни на її утримання при тій чи іншій
системі [9, c. 67]; зовнішні ефекти виникають через
неможливість укласти такий контракт, що вдовольнив
би усіх учасників [9, c. 75]. Д. Норт зазначає, що у рин-
ковій системі наявні товари, які можна одержати за
нульовою ціною, тому потрібно створити базові прин-
ципи їх оцінювання. Далі науковець пропонує низку
альтернативних підходів щодо обмеження чи стримуван-
ня попиту на такі «безкоштовні» товари [9, с. 97]. Зок-
рема, Д. Норт вказує на наступні варіанти: ліквідація
суспільної власності на такі види товарів; встановлення
урядом цін, наближених до ринкових; різні механізми
оцінювання, що обмежують кількість все більш і більш
суворо. Науковець збагатив теорію суспільних товарів
критичним ставленням до їх надання з боку держави та
необхідністю розроблення механізмів їх оцінювання.
Оригінальним є підхід Дж. Б’юкенена [10] до кла-
сифікації видів суспільних товарів, обґрунтування теорії
«клубних благ» і механізмів бюджетного забезпечення
виробництва таких товарів. Науковець визнав існуван-
ня позитивних результатів, що зумовлені колективним
забезпеченням і відповідно фінансуванням загальних для
суспільства економічних благ, при цьому держава так
само як і інші суб’єкти підприємницької діяльності
прагне максимізувати свої доходи і раціоналізувати ви-
датки. Водночас логіка колективізму може призводити і
до негативних наслідків, якщо відповідні дії жодним
чином не обмежувати. Дж. Б’юкенен зазначає, що
«приймаючи колективне рішення, люди можуть інкор-
порувати певні побічні ефекти свого власного вибору у
свої суб’єктивні оцінки альтернатив колективного ви-
бору» [10, с. 88]. Тому виробництво суспільних товарів
вимагає модифікації такого складного інституційного
комплексу як держава з метою мінімізації опортуністич-
КІЧУРЧАК М.В.
2010/№2 49
них проявів під час колективної взаємодії. Дж. Б’юке-
нен пропонує інституційну реформу, що спрямована на
підвищення мотивації суспільства моральними норма-
ми, формування «постпросвітницького лібералізму»,
скорочення відносних розмірів суспільного сектора (до
25 % ВВП) і розширення відносин обміну для всіх членів
суспільства. Наш аналіз теоретико-методологічних
підходів вченого з теорії суспільних товарів дає підстави
зробити такі узагальнення: визначено механізми сусп-
ільної взаємодії та чинників, що впливають на процес
ухвалення рішень; обґрунтовано способи, які мінімізу-
ють несприятливі наслідки фіскальних криз через на-
явність суперечностей між можливостями суспільства
генерувати кошти для інвестування у виробництво та-
ких товарів та його обсягами.
Суспільні товари були предметом ґрунтовного аналі-
зу і Р. Масґрейва, який розширив межі вивчення цього
явища через розроблення концепції бажаних благ (merit
goods). Його методологія аналізу суспільних товарів опи-
рається на концепцію держави як підприємства, що діє на
контрактних засадах. Згідно з цим поглядом держава є
асоціацією індивідів, які займаються спільною справою,
покликаною вирішувати проблеми співіснування в
суспільстві у демократичний і чесний спосіб [10, с. 31]. Тому
ухвалення рішень щодо виробництва суспільних товарів є
складним процесом, що вимагає створення відповідних
інституцій і дещо відрізняється від рішень індивідів, які
максимізують вигоди від споживання індивідуальних то-
варів, оскільки опосередковується чинниками макроеко-
номічної політики. Крім того, науковець виокремлює різні
види суспільних благ (чисті, клубні і змішані) на основі та-
ких ознак як неконкурентний характер споживання, неза-
стосовність принципу виключення і зона поширення ви-
годи. На цій основі Р. Масґрейва аналізує питання забез-
печення суспільними товарами та визначення плати за їх
надання. На нашу думку, вчений правильно вказує, що «для
ефективного результату забезпечення суспільних послуг
має визначатися і оплачуватися тими, хто отримує від них
вигоду» [10, с. 105], водночас ним не достатньо обґрунто-
вано сам механізм просторової організації визначення
плати та охоплення тих груп споживачів, які безпосеред-
ньо зацікавлені у задоволенні попиту на такі товари. Без-
заперечною заслугою вченого є те, що він визнає усю
складність даної проблеми щодо інституційного забезпе-
чення і створення доволі громіздкої і витратної системи
державних установ, до функцій яких належало виявлення
вподобань у тих чи інших видах суспільних товарів. Тому
Р. Масґрейв пропонує виділяти такі зони покриття як за-
гальнодержавна, регіональні і місцеві, для них буде вста-
новлюватися відповідальність за забезпечення різними
видами суспільних товарів.
М. Фрідман зазначає, що окремі види суспільних
товарів можуть вироблятися у високо конкурентній рин-
ковій економіці. «Система вільної конкуренції і прагнен-
ня досягти найширшого кола соціальних і культурних
цілей зовсім не виключають одне одного, так само, як не
виключає одна одну система вільної конкуренції і співчут-
тя знедоленим» [11, c. 86]. Здійснений нами аналіз по-
глядів вченого, дозволяє стверджувати, що принципи, на
яких ґрунтується виробництво суспільних товарів саме
державою, узгоджуються з методологією А. Сміта [12, c.
56–57]. Водночас вчений акцентує увагу на тенденціях,
що обумовлюють збільшення обсягів державного фінан-
сування і необхідність суворого контролю за урядовими
видатками через імовірність асигнування низько ефектив-
них програм. Тобто науковець визнає, що виробництвом
суспільних товарів повинна займатися держава, але при
цьому потрібно здійснювати систематичний моніторинг
результатів і витрат будь-яких урядових заходів щодо
виявлення їх ефективності.
Ф. Гайєк як і його попередник А. Сміт, вказував на
існування певного поля для урядової діяльності [13,
с. 36]. Дослідник здійснив класифікацію видів суспіль-
них товарів і припустив, що для кращого їх забезпечен-
ня доцільно делегувати урядові функції на регіональний
і місцевий рівень. Зокрема, згідно з Ф. Гайєком вироб-
ництво суспільних товарів зумовлене існуванням екстер-
нальних ефектів, і технічно дорогим обслуговуванням
вузької групи споживачів, що вимагає надання такого
роду послуг за умов їхньої доступності усім [14, с. 78].
Досліджуючи природу суспільних товарів науковець
вказує, що початково їх виробництвом займалися окремі
благодійники, і лише згодом до цього процесу долучи-
лася держава. З цього приводу Ф. Гайєк зазначає, що
«суспільна освіта і лікарні, бібліотеки і музеї, театри і
парки вперше були створені не урядами… багато колек-
тивних благ забезпечувалося суспільними діячами і гру-
пами, які надавали кошти для важливих для них цілей»
[14, с. 85]. Наше ознайомлення з теорією цього дослід-
ника дає підстави стверджувати, що і в межах ринкової
системи існують відповідні інститути, які націлені на
виробництво суспільних товарів, їх формування мало
еволюційний характер і ґрунтується на принципах відпо-
відальності одних соціальних верств населення щодо
інших. Тому вченого цікавлять питання співвідношен-
ня в ринковій системі приватного і державного секторів,
оскільки господарська діяльність не повинна опирати-
ся на примус і владні повноваження держави. У такому
разі виробництво суспільних товарів буде призводити до
розбалансування ринкової системи і перетворювати її на
планову. Ми можемо це пояснити тим, що економічні
ресурси мають альтернативний характер використання,
і розширення суспільного сектора буде «зачіпати області
індивідуальної свободи», але серед пріоритетів Ф. Гайє-
ка є забезпечення економічних свобод і регуляції діяль-
ності за допомогою цінового механізму.
М. Олсоном [15] запропоновано оригінальну мето-
дологію вивчення процесів виробництва суспільних то-
варів. Згідно з його підходом суспільні (колективні інте-
реси) людини можуть бути задоволені через створення
організації, діяльність яких регулюється сукупністю
формальних і неформальних правил. Причому од-
норідність уподобань суб’єктів групи в організації при-
зводить узгодження дій під час ухвалення рішень щодо
виробництва суспільних товарів, в іншому випадку в
середині організації створиться окрема група впливу, яка
своїми діями зумовить неефективне їх забезпечення
(«відмова колективної дії»).
Таким чином, аналіз поглядів відомих зарубіжних
вчених-економістів на таку економічну категорію як сус-
пільний товар виявив, що це поняття поступово усклад-
нювалося, доповнювалося критичними зауваженнями
щодо можливостей держави в їх наданні та необхідності
пошуку більш досконалих механізмів суспільної взаємодії.
КІЧУРЧАК М.В.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ50
Особливістю методологічних підходів відомих науковців
є те, що вони визнавали провідну роль держави у вироб-
ництві суспільних товарів, але водночас вказували на
необхідність обмеження регулятивних функцій держави і
пошуку альтернативних способів забезпечення цими то-
варами на різних рівнях національної економіки. З мето-
дологічної точки зору, визначення сутності суспільних
товарів, їх видів, проблем, пов’язаних з їх виробництвом,
дозволяє краще зрозуміти логіку ухвалення господарсь-
ких рішень на загальнодержавному і регіональному
рівнях, визначення пріоритетності потреб з боку спожи-
вачів. Для сучасної практики господарювання важливою
теоретико-методологічною засадою є те, що видатки дер-
жави на виробництво суспільних товарів потрібно вважа-
ти інвестиціями, які мають тривалий строк окупності і
відповідний соціальний ефект. Під час формування ви-
датків бюджетів різних рівнів доцільно змінити ставлен-
ня держави щодо виділення асигнувань на утримання
закладів, які виробляють суспільні товари (заклади куль-
тури, системи освіти, охорони здоров’я тощо), через пе-
реорієнтацію «залишкового принципу» на «принцип сус-
пільної доцільності». Потрібно врахувати і те, що державні
інвестиції в суспільні товари мають і опосередкований
вплив, що виявляється в активізації суміжних видів гос-
подарської діяльності, забезпеченні національних інте-
ресів, підвищенні конкурентоспроможності національної
економіки і поліпшенні добробуту.
Література
1. Маршалл А. Принципы экономической науки /
А. Маршалл. — М. : Издательская группа «Прогресс»,
1993. — Т. 1. — 415 с.
2. Пигу А. Экономическая теория благосостояния /
А. Пигу. — М. : Прогресс, 1985. — Т. 1. — 512 с.
3. Кейнс Д. Общая теория занятости, процента и де-
нег / Д. Кейнс // Антология экономической классики.
Предисловие И. А. Столярова. — М. : МП «ЭКОНОВ»,
«КЛЮЧ», 1993. — Т. 1. — С. 137–432.
4. Шумпетер Й. А. Капіталізм, соціалізм і демократія /
Пер. з англ. В. Ружицького та П. Таращука / Й. А. Шум-
петер. — К. : Основи, 1995. — 528 с.
5. Семюелсон П. А. Мікроекономіка / П. А. Семюел-
сон, В. Д. Нордгауз. — К. : Основи, 1998. — 676 с.
6. Коуз Р. Фирма, рынок и право / Р. Коуз. — Нью-
Йорк: Телетекст, 1991. — 190 с.
7. Гэлбрейт Дж. К. Экономические теории и цели об-
щества / Дж. К. Гэлбрейт. — М. : Прогресс, 1979. — 406 с.
8. Норт Д. Інституції, інституційна зміна та функціону-
вання економіки / Д. Норт. — К. : Основи, 2000. — 198 с.
9. North D. C. The economics of public issues / D. C. North,
R. L. Miller. — New-York, Evanston, San Francisco, London:
Harper&Row Publisher, 1990. — 179 c.
10. Б’юкенен Дж. М. Суспільні фінанси і суспільний
вибір: Два протилежних бачення держави: Пер. з англ. /
Дж. М. Б’юкенен, Р. А. Масґрейв — К. : Вид. Дім «КМ
Академія», 2004. — 175 с.
11. Свобода, равенство и эгалитаризм. Глава 5 из
книги М. і Р. Фридмана «Властители своей судьбы» //
Фридман и Хайек О свободе. Репринтное издание. —
Минск: Референдум, 1990. — С. 71–105.
12. Могущественная рука рынка. Глава 1 из книги М. і
Р. Фридмана «Властители своей судьбы» // Фридман и
Хайек О свободе. Репринтное издание. — Минск : Ре-
ферендум, 1990. — С. 28–71.
13. Хайек Ф. А. Дорога к рабству : пер. с англ. / Пре-
дисл. Н. Я. Петрикова / Ф. А. Хайек. — М. : Экономи-
ка, 1992. — 176 с.
14. Хайек Ф. А. Общество свободных: Пер. с англ. /
Ф. А. Хайек. — London: Overseas Publications Interchange
Ltd, 1990. — 309 с.
15. Олсон М. Логіка колективної дії. Суспільні блага
і теорія груп / М. Олсон. — К. : Лібра, 2004. — 271 с.
Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’я�
зок з науковими та практичними завданнями. Мінлива
економічна ситуація в державі, загострення конкурент-
ної боротьби з зарубіжними виробниками, недолік влас-
них оборотних коштів, диспропорція в структурі вироб-
ничих потужностей спонукають керівників вітчизняних
промислових підприємств до пошуку нових ефективних
концептуальних підходів до управління виробничо-гос-
подарським потенціалом, які б дали змогу розвивати ви-
робництво, випускати нові види продукції, вдосконалю-
вати технологічні процеси.
Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких запо�
чатковано вирішення даної проблеми. Управлінню потен-
ціалом промислового підприємства присвячені роботи
таких вітчизняних і зарубіжних вчених, як Бах С., Гера-
симчук В. Г., Горяча О. Л., Градов О. П., Должанський
І. З., Загорна Т. О., Козьменко С. М., Кондратьєв М. Д.,
Котельніков Д. І., Кравчук Ю. Б., Краснокутська Н. С.,
Ліндлар Л., Мельничук Д. П., Олексюк О. І., Репіна І. М.,
Саломатіна Л. М., Удалих О. О., Федоніна О. С., Хомя-
ков В. І.
Виділення невирішених раніше частин загальної пробле�
ми. В існуючих роботах, що описують системи управління
потенціалом промислового підприємства, недостатньо
розроблені принципово важливі питання, пов’язані з діаг-
ностикою та моніторингом виробничо-господарського
потенціалу, формуванням системи бюджетів та аналізом їх
виконання; реалізації програмно-цільового управління.
О.В. Кленін
канд. екон. наук,
м. Донецьк
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧО�ГОСПОДАРСЬКИМ
ПОТЕНЦІАЛОМ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА
КЛЕНІН О.В.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-45491 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1729-7206 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T12:32:24Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кічурчак, М.В. 2013-06-14T14:12:18Z 2013-06-14T14:12:18Z 2010 Суспільний товар як економічна категорія у поглядах економістів XX ст. / М.В. Кічурчак // Вісник економічної науки України. — 2010. — № 2 (18). — С. 46-50.— Бібліогр.: 15 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45491 У статті досліджується еволюція поглядів відомих зарубіжних вчених на суспільний товар. Автор розглянула підходи до трактування цієї економічної категорії представників різних економічних шкіл і напрямів, визначила особливості їх методології та сформувала узагальнені рекомендації щодо застосування теорії суспільних товарів в сучасній практиці господарювання. В статье исследуется эволюция взглядов известных учёных на общественный товар. Автор рассмотрела подходы к трактовке этой экономической категории представителей разных экономических школ и направлений, определила особенности их методологии и сформировала обобщенные рекомендации относительно использования теории общественных товаров в современной практике хозяйствования. The investigation of advanced ideas evolution on public goods as economic category by well-known scientists is devoted the article. The author has analyzed approaches on interpretation its economic category by different economic school and mainstream representatives, has determined peculiarities their methodology and has formed general recommendations of using the public goods theory in contemporary economic practice. uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові статті Суспільний товар як економічна категорія у поглядах економістів XX ст. Общественный товар как экономическая категория в взглядах экономистов ХХ ст. Public goods as economic category in advanced ideas of economists in XX century Article published earlier |
| spellingShingle | Суспільний товар як економічна категорія у поглядах економістів XX ст. Кічурчак, М.В. Наукові статті |
| title | Суспільний товар як економічна категорія у поглядах економістів XX ст. |
| title_alt | Общественный товар как экономическая категория в взглядах экономистов ХХ ст. Public goods as economic category in advanced ideas of economists in XX century |
| title_full | Суспільний товар як економічна категорія у поглядах економістів XX ст. |
| title_fullStr | Суспільний товар як економічна категорія у поглядах економістів XX ст. |
| title_full_unstemmed | Суспільний товар як економічна категорія у поглядах економістів XX ст. |
| title_short | Суспільний товар як економічна категорія у поглядах економістів XX ст. |
| title_sort | суспільний товар як економічна категорія у поглядах економістів xx ст. |
| topic | Наукові статті |
| topic_facet | Наукові статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45491 |
| work_keys_str_mv | AT kíčurčakmv suspílʹniitovarâkekonomíčnakategoríâupoglâdahekonomístívxxst AT kíčurčakmv obŝestvennyitovarkakékonomičeskaâkategoriâvvzglâdahékonomistovhhst AT kíčurčakmv publicgoodsaseconomiccategoryinadvancedideasofeconomistsinxxcentury |