Східноєвропейський вимір сучасної зовнішньополітичної стратегії ЄС: фактори, виклики та перспективи європейської інтеграції України

У статті досліджуються основні підходи до реалізації сучасної зовнішньої політики ЄС відносно країн Східної Європи, аналізуються формально-юридичні засади європейської інтеграції України, європейське бачення «східного сусіднього простору» в рамках інтеграції без членства, розглядається можливість р...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Полторацький, О.С.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України 2010
Назва видання:	Економiчний часопис-XXI
Теми:	Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45580
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Східноєвропейський вимір сучасної зовнішньополітичної стратегії ЄС: фактори, виклики та перспективи європейської інтеграції України / О.С. Полторацький // Економiчний часопис-XXI. — 2010. — № 11-12. — С. 7-10. — Бібліогр.: 4 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-45580
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-455802025-02-09T23:19:09Z Східноєвропейський вимір сучасної зовнішньополітичної стратегії ЄС: фактори, виклики та перспективи європейської інтеграції України Восточноевропейское измерение современной внешнеполитической стратегии ЕС: факторы, вызовы и перспективы европейской интеграции Украины The Eastern European dimension of the present strategy for EU foreign policy: factors, challenges and perspectives of Ukraine’s European integration Полторацький, О.С. Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку У статті досліджуються основні підходи до реалізації сучасної зовнішньої політики ЄС відносно країн Східної Європи, аналізуються формально-юридичні засади європейської інтеграції України, європейське бачення «східного сусіднього простору» в рамках інтеграції без членства, розглядається можливість реалізації європейської інтеграції України у східноєвропейському та розширеному міжнародному і геополітичному контексті. В статье исследуются основные подходы к реализации современной внешней политики ЕС по отношению к странам Восточной Европы, анализируются формально-юридические основы европейской интеграции Украины, европейское видение «ввосточного соседнего пространства» в рамках интеграции без членства, а также рассматривается возможность реализации европейской интеграции Украины в восточноевропейском, расширенном международном и геополитическом контексте. The article outlines basic approaches regarding the present EU foreign policy towards Eastern European states, analyses formal legal guidelines of Ukraine’s European integration, the European vision of its Eastern neighborhood within the framework of integration without membership. The possibility of implementing Ukraine’s European integration in the Eastern European and wider international and geopolitical context is discussed. 2010-11-10 Article Східноєвропейський вимір сучасної зовнішньополітичної стратегії ЄС: фактори, виклики та перспективи європейської інтеграції України / О.С. Полторацький // Економiчний часопис-XXI. — 2010. — № 11-12. — С. 7-10. — Бібліогр.: 4 назв. — укp. 1728-6220 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45580 327+341(24) uk Економiчний часопис-XXI application/pdf Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку
spellingShingle	Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку Полторацький, О.С. Східноєвропейський вимір сучасної зовнішньополітичної стратегії ЄС: фактори, виклики та перспективи європейської інтеграції України Економiчний часопис-XXI
description	У статті досліджуються основні підходи до реалізації сучасної зовнішньої політики ЄС відносно країн Східної Європи, аналізуються формально-юридичні засади європейської інтеграції України, європейське бачення «східного сусіднього простору» в рамках інтеграції без членства, розглядається можливість реалізації європейської інтеграції України у східноєвропейському та розширеному міжнародному і геополітичному контексті.
format	Article
author	Полторацький, О.С.
author_facet	Полторацький, О.С.
author_sort	Полторацький, О.С.
title	Східноєвропейський вимір сучасної зовнішньополітичної стратегії ЄС: фактори, виклики та перспективи європейської інтеграції України
title_short	Східноєвропейський вимір сучасної зовнішньополітичної стратегії ЄС: фактори, виклики та перспективи європейської інтеграції України
title_full	Східноєвропейський вимір сучасної зовнішньополітичної стратегії ЄС: фактори, виклики та перспективи європейської інтеграції України
title_fullStr	Східноєвропейський вимір сучасної зовнішньополітичної стратегії ЄС: фактори, виклики та перспективи європейської інтеграції України
title_full_unstemmed	Східноєвропейський вимір сучасної зовнішньополітичної стратегії ЄС: фактори, виклики та перспективи європейської інтеграції України
title_sort	східноєвропейський вимір сучасної зовнішньополітичної стратегії єс: фактори, виклики та перспективи європейської інтеграції україни
publisher	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45580
citation_txt	Східноєвропейський вимір сучасної зовнішньополітичної стратегії ЄС: фактори, виклики та перспективи європейської інтеграції України / О.С. Полторацький // Економiчний часопис-XXI. — 2010. — № 11-12. — С. 7-10. — Бібліогр.: 4 назв. — укp.
series	Економiчний часопис-XXI
work_keys_str_mv	AT poltoracʹkiios shídnoêvropeisʹkiivimírsučasnoízovníšnʹopolítičnoístrategííêsfaktoriviklikitaperspektiviêvropeisʹkoííntegracííukraíni AT poltoracʹkiios vostočnoevropeiskoeizmereniesovremennoivnešnepolitičeskoistrategiiesfaktoryvyzovyiperspektivyevropeiskoiintegraciiukrainy AT poltoracʹkiios theeasterneuropeandimensionofthepresentstrategyforeuforeignpolicyfactorschallengesandperspectivesofukraineseuropeanintegration
first_indexed	2025-12-01T16:07:13Z
last_indexed	2025-12-01T16:07:13Z
_version_	1850322703332933632
fulltext	7 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI11-12’2010 Постановка проблеми. Початок інституційної трансформації Європейського Союзу після набуття чинності Лісабонського договору позначився низкою особливостей реалізації його зовнішньої політики як відносно найближчих сусідніх, так і більш віддалених країн – не членів Співтовариств, передусім Централь- ної та Східної Європи. Прийняття Лісабонського дого- вору ЄС створило певні труднощі щодо євроінтег- раційного поступу України. Водночас співробітництво з Європейським Союзом залишається пріоритетним на- прямом зовнішньої політики нашої країни. Тому визна- чення основних факторів, особливостей та напрямів подальшого співробітництва Україна – ЄС на сучасно- му етапі інтеграції держави в європейський політичний, економічний і соціальний простір є актуальним з точки зору створення додаткових можливостей для модер- нізаційного та інноваційного поступу країни. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Про- блеми реалізації зовнішньополітичної стратегії Євро- пейського Союзу і, зокрема, відносно східноєвропейсь- ких країн, представлені в роботах таких західних дослідників, як Д. Гамильтон, Дж. Батора, Е. Вілсон, К. Волкер, К. Шаке, С. Лукареллі та ін. Фундаментальні й прикладні дослідження, присвячені питанням упровад- ження зовнішньополітичного курсу України на євро- пейську інтеграцію містяться в наукових працях багать- ох вітчизняних дослідників, зокрема Л. Д. Чекаленко, О. В. Снігир, П. Ю. Буряка, О. К. Гуцала та ін. Зазначені науковці зробили помітний внесок у дослідження про- блем інституційної трансформації ЄС і сучасного УДК 327+341(24) О. С. Полторацький, кандидат політичних наук, доцент кафедри глобальних і регіональних систем Дипломатичної академії України при Міністерстві закордонних справ України СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ ВИМІР СУЧАСНОЇ ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНОЇ СТРАТЕГІЇ ЄС: ФАКТОРИ, ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ У статті досліджуються основні підходи до реалізації сучасної зовнішньої політики ЄС відносно країн Східної Європи, аналізуються формально-юридичні засади європейської інтеграції України, європейське бачення «східного сусіднього простору» в рамках інтеграції без членства, розглядається можливість реалізації європейської інтеграції України у східноєвропейському та розширеному міжнародному і геополітичному контексті. Ключові слова: стратегія, зовнішня політика ЄС, співробітництво, партнерство, інтеграція, «східний сусідній простір». А. С. Полторацкий ВОСТОЧНОЕВРОПЕЙСКОЕ ИЗМЕРЕНИЕ СОВРЕМЕННОЙ ВНЕШНЕПОЛИТИЧЕСКОЙ СТРАТЕГИИ ЕС: ФАКТОРЫ, ВЫЗОВЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ ЕВРОПЕЙСКОЙ ИНТЕГРАЦИИ УКРАИНЫ В статье исследуются основные подходы к ре- ализации современной внешней политики ЕС по отношению к странам Восточной Европы, анализи- руются формально-юридические основы европей- ской интеграции Украины, европейское видение «восточного соседнего пространства» в рамках ин- теграции без членства, а также рассматривается возможность реализации европейской интеграции Украины в восточноевропейском, расширенном международном и геополитическом контексте. Ключевые слова: стратегия, внешняя политика ЕС, сотрудничество, партнерство, интеграция, «вос- точное соседнее пространство». O. S. Poltoratskyy THE EASTERN EUROPEAN DIMENSION OF THE PRESENT STRATEGY FOR EU FOREIGN POLICY: FACTORS, CHALLENGES AND PERSPECTIVES OF UKRAINE’S EUROPEAN INTEGRATION The article outlines basic approaches regarding the present EU foreign policy towards Eastern European states, analyses formal legal guidelines of Ukraine’s European integration, the European vision of its Eastern neighborhood within the framework of integration with- out membership. The possibility of implementing Ukraine’s European integration in the Eastern European and wider international and geopolitical context is dis- cussed. Key words: strategy, EU foreign policy, cooperation, partnership, integration, «Еastern neighborhood». ÏÎË²ÒÈ×Í² ÏÐÎÁËÅÌÈ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÈÕ ÑÈÑÒÅÌ ÒÀ ÃËÎÁÀËÜÍÎÃÎ ÐÎÇÂÈÒÊÓ 8 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 11-12’2010 внутрішньополітичного та економічного розвитку Євро- союзу в контексті євроінтеграційного поступу України. Мета статті – проаналізувати тенденції і фактори формування сучасної зовнішньополітичної стратегії ЄС та на цій основі розглянути наявні можливості реалі- зації сучасного зовнішньополітичного курсу України. Основні результати дослідження. Після завер- шення «холодної війни» у ході інституціалізації Єв- ропейського Союзу і, зокрема, розвитку його «другої опори» – Спільної зовнішньої та безпекової політики (СЗПБ), ЄС, як показав історичний досвід, почав за- стосовувати два досить чітко окреслені підходи (і політику) відносно як сусідніх, так і більш віддалених країн – не членів Євросоюзу, а саме стабілізаційний та інтеграційний. Стабілізаційний підхід, спрямований передусім на стабілізацію, полягав, в основному, у сприянні розвит- кові регіонального співробітництва та розширенні партнерських зв’язків ЄС (регіоналізм). Інтеграційний підхід, який застосовувався як аль- тернативний або взаємодоповнюючий до вищезгада- ного, був спрямований на включення сусідніх країн – не членів до Європейських Співтовариств шляхом проведення з ними двосторонніх переговорів на заса- дах чіткої обумовленості. Обидва підходи в загальних рисах можуть вважа- тися типовими для зовнішньої та безпекової політики будь-якої регіональної держави. Вони є також абсо- лютно легітимними за умови їх застосування шляхом упровадження мирних засобів. Однак сьогоднішній ЄС, незважаючи на власні відповідні структурно- функціональні рішення, прийняті останнім часом, досі не є ані традиційною державою, ані повноцінним над- державним утворенням з усіма ознаками, цілями, ре- сурсами та інструментами реалізації своєї політики. Таким чином, слід відзначити, що ЄС мав і продовжує мати набір спільних зовнішніх напрямів політики, які, по суті, виходять за рамки СЗПБ, визначеної усіма ба- зовими договорами, в т. ч. Лісабонським договором; при цьому більшість із них має безпосередній стосунок до питань, пов’язаних із розвитком територій сусідніх із ЄС держав. Стабілізаційний підхід, передбачаючи стабілізацію як мету, а регіоналізм – як засіб її досягнення, був уперше застосований як експериментальний до Юго- славської Федерації на початку 1990-х років, проте не дав відчутних результатів. Потім він був використаний до країн Східної та Центральної Європи, а також країн Балтії. В обох випадках упровадження цього підходу супроводжувалося значними успіхами. Водночас, у регіоні Південно-Східної Європи застосування стабілі- заційного підходу не призводило до значних резуль- татів доти, доки він не був поєднаний з інтеграційним підходом, що передбачав, хоч і в більш віддаленій пер- спективі, інтеграцію як головну мету та сувору обумов- леність як засіб. Протягом 1994–1995 років Євросоюз підписав так звані угоди про партнерство і співробітництво (УПС) з Росією, Україною, Молдовою та Білоруссю. За винят- ком останньої (через критику політики А. Лукашенка з боку більшості країн – членів ЄС), зазначені угоди бу- ли ратифіковані всіма зацікавленими країнами й набу- ли чинності. Вони поєднали, з одного боку – інтереси Заходу в розвитку двостороннього політичного спів- робітництва та діалогу на демократичних засадах, а з другого – інтересів східноєвропейських країн у розвит- ку економічного співробітництва, яке почало здійсню- ватись у рамках програми TACIS. Строго кажучи, ці угоди не могли розглядатися як такі, що спрямовані на стабілізацію розвитку згаданих країн. УПС з Україною та Росією невдовзі після їх підписання були доповнені відповідними Спільними Стратегіями по кожній країні, ухваленими у червні та грудні 1999 року в рамках СЗПБ. Проте жодна з них не є взаємодоповнюючою до існуючих політичних настанов ЄС по цих країнах та не передбачає набуття ними членства в Євросоюзі в майбутньому. Молдова свого часу підписала Пакт ста- більності Південно-Східної Європи як країна-реципі- єнт, хоч вона не повною мірою належить до регіону ані з географічної, ані з політичної точки зору. Зауважимо, що історична межа між колишньою Російською та От- томанською імперіями пролягала саме через терито- рію сучасної Молдови і пролягає досі, якщо зважати на фактичне відокремлення Придністров’я від решти країни, яка може розглядатися як маленька, проте особлива «балканська» держава. Згідно із Законом України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» європейський стратегічний курс нашої країни до набуття членства в ЄС чітко ви- значений як найвищий пріоритет та основний вектор розвитку України, що визначає зміст суспільних пере- творень і основну спрямованість її зовнішньої та внут- рішньої політики. Водночас, документ чітко, проте не- однозначно, визначає міжнародно-політичний статус України як «європейської позаблокової держави», що «здійснює відкриту зовнішню політику і прагне спів- робітництва з усіма заінтересованими партнерами, уникаючи залежності від окремих держав, груп дер- жав чи міжнародних структур», а також участі у війсь- ково-політичних союзах [1]. Безальтернативність європейського інтеграційного вибору України була окремо підкреслена у промові чинного президента країни В. Ф. Януковича на полі- тичній конференції у Ялті 1 жовтня 2010 року. Проте, як зазначив глава держави, Україна «сама визначить темпи, форми і методи інтеграції відповідно до влас- них національних інтересів» [2]. Згідно з офіційним баченням стратегії подальшої реалізації зовнішньої політики ЄС, підготовленим змішаною групою європейських і залучених міжнарод- них експертів з метою аналізу прогнозів та оцінки перспектив ЄС після набуття чинності Лісабонським договором, Україну було віднесено до «східного сусід- нього простору», для якого передбачена перспектива інтеграції, однак без набуття формального членства в Європейському Союзі [3]. Фахівці, зокрема, зверта- ють увагу на те, що свого часу, паралельно до «вели- кого» розширення 2004 року, ЄС прийняв рішення щодо реалізації активної політики залучення і збли- ження у відносинах з його новими східними сусідами. Європейська політика сусідства (ЄПС) та наступна за нею ініціатива «Східного партнерства» (СхП) мала за мету підвищення рівня політичної стабільності й еко- номічного добробуту через запровадження відповід- них реформ, а також зміцнення регіональної безпеки і розв’язання конфліктів шляхом регіонального співробітництва. Попри неодноразові запити з боку як східних сусідів ЄС, так і деяких його країн-членів, Євросоюз сьогодні не надає цим країнам перспективу членства. Таким чином, східні сусіди ЄС залишають- ÏÎË²ÒÈ×Í² ÏÐÎÁËÅÌÈ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÈÕ ÑÈÑÒÅÌ ÒÀ ÃËÎÁÀËÜÍÎÃÎ ÐÎÇÂÈÒÊÓ 9 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI11-12’2010 ся, у певному сенсі, аутсайдерами. Тим часом Євро- пейський Союз як на дво-, так і на багатосторонньому рівнях намагається проводити політику «без кордо- нів» відносно цих країн. Наприклад, на двосторонньо- му рівні ЄС поширює свій простір управління у певних політичних сферах шляхом «проєціювання» деяких правил та норм, а також модернізації владних еліт сусідніх держав відповідно до власних моделей дер- жавного управління. На багатосторонньому рівні метою зовнішньої політики Європейського Союзу є сприяння посиленню регіональної взаємодії та про- довження процесу зближення. Для того щоб забезпе- чити бажаний ефект від запровадження зовнішньої політики на цьому напрямі ЄС повинен брати до ува- ги ряд факторів. Щодо східних сусідів Євросоюзу ек- сперти визначають щонайменше три ключові факто- ри, якими не можна нехтувати. Перший фактор. Політичний простір на схід від кордонів ЄС є занадто різноманітним. Він охоплює країни, що знаходяться на різних стадіях внутрішньо- політичного та економічного розвитку, а також мають різні зовнішньополітичні орієнтації. Деякі з них праг- нуть стати в найближчому майбутньому повноправни- ми членами ЄС та, відповідно, більше зацікавлені у двосторонньому зближенні, ніж у багатосторонньому співробітництві з сусідами по регіону. Інші демонстру- ють доволі скептичне ставлення до сучасних процесів європейської трансформації, які складають основу та- кої східноєвропейської політики, та, відповідно, не зацікавлені відігравати більш помітну роль як на дво-, так і багатосторонньому рівнях. У результаті ЄС не має однакового доступу до всіх країн, які охоплені СхП. Понад те, очевидними є доволі різні реакції політичних еліт конкретних держав на запровадження європейських політичних інструментів. Другий фактор. Рівень загального співробітництва та інтегрованості регіону є дуже низьким. Приміром, західні країни СНД співпрацюють між собою, тоді як держави Південного Кавказу представляють доволі роздрібнений простір із непостійними характеристика- ми. Внутрішні кризи, слабкість державного управління та збереження нерозв’язаних регіональних конфліктів різного ступеня становлять найбільш істотні перешко- ди для реалізації політичної волі відповідних еліт щодо реалізації регіонального співробітництва як політичної мети. Третій фактор. Протягом останніх декількох років продовжує наростати поляризація в регіоні між ЄС (а також НАТО і США), з одного боку, та Росією – з дру- гого. Згідно із баченням офіційної Москви, європейське прагнення побудувати «кільце» міцних, з точки зору політичного управління, держав суперечить ідеї Росії щодо створення зони привілейованих інтересів на по- страдянському просторі. Зважаючи на напруження між Брюсселем та Москвою, що дедалі більше посилює- ться, східні сусіди ЄС відчувають себе «затисненими» між двома центрами сили, які є суперниками. Відтак це перешкоджає регіональному співробітництву й ефек- тивній багатосторонній політиці. З позиції Європейсько- го Союзу все складніше (чи майже зовсім неможливо) поєднувати політику багатостороннього співробітниц- тва в регіоні та поза його межами й одночасне збли- ження з країнами СхП. Зазначені фактори взаємно підсилюють один од- ного і у своїй сукупності становлять комплексне регіо- нальне середовище, що справляє значний вплив на ефективність реалізації політики ЄС. З одного боку, Євросоюз став ключовим гравцем у своєму сусідньому східному просторі й зростання його політичного зна- чення започаткувало ряд позитивних процесів. Однак з другого боку, міжрегіональні європейські відносини залишаються роздрібненими і доволі проблематични- ми. Спроможність ЄС щодо розв’язання цих проблем є обмеженою як через конкретні обставини на місцях, так і через внутрішньополітичні фактори власне Сою- зу. Щоб запобігти посиленню нинішніх негативних тен- денцій у регіоні, політичне керівництво ЄС має здійс- нити ряд кроків. По-перше, посилити двосторонні відносини із шіс- тьма східними сусідами ЄС, оскільки це важливо і для самого Союзу, і для тих країн, зовнішня політика яких визначальним чином залежить від політичного та еко- номічного співробітництва з ЄС. Таким чином, у рам- ках СхП мають бути продовжені ініціативи щодо укла- дання угод про асоціацію, поглиблених угод щодо вільної торгівлі, а також угод щодо вільного руху гро- мадян. Реальне просування у переговорах стосовно спрощення та/або скасування візового режиму мусить стати переконливим політичним сигналом для цих держав, що, відповідно, могло б сприяти більшій від- критості їх урядів до політики ЄС попри відсутність чіткої перспективи їх членства у Союзі. Наголос на зміцненні двосторонніх відносин значно ускладнив по- середницьку функцію ЄС у переговорах з питань «за- морожених» конфліктів у регіоні. Майбутня ефектив- ність Союзу у цій сфері цілковито залежатиме від його здатності налагоджувати конструктивні зв’язки з усіма сторонами регіональних конфліктів. По-друге,Східне партнерство вперше запровадило багатосторонній підхід до реалізації політики Брюссе- ля відносно східних сусідів ЄС. СхП, таким чином, має бути посиленим у найближчому майбутньому, щоб на- дати східним партнерам Союзу більш конструктивних ідей та ініціатив залучення до програм багатосторон- нього співробітництва. По-третє, Європейський Союз зобов’язаний шука- ти шляхи гармонізації своїх відносин із східними сусіда- ми – з одного боку, та Росією – з другого. Оскільки більш глибоке залучення ЄС на сході не уявляється можливим, надзвичайно важливо розробляти шляхи поєднання таких відносин із бажанням Союзу розви- вати в майбутньому стратегічне партнерство з Росією. Розв’язання цієї дилеми вбачається у запровадженні відкритого діалогу між ЄС, його східними сусідами та Росією щодо потенційного поєднання різних політич- них ініціатив у регіоні. Домінуюча зовнішньополітична стратегія у Східній Європі вибудовується шляхом реалізації декількох варіантів політики: балансування, приєднання та роз- ширеної політики балансування. Держави регіону переважно слабкі, із закріпленими корумпованими елітами, для яких «європейський вибір» є більш вірту- альним, аніж реальним; тож місцеві лідери використо- вують гру в балансування для викачування ресурсів з Росії і Заходу та виправдання відсутності національ- них реформ. Другим варіантом є докладання більших зусиль до гри у приєднання. «Превентивне впровадження» Мол- дови йде шляхом здійснення змін (запровадження біометричних паспортів, посилення прикордонного ÏÎË²ÒÈ×Í² ÏÐÎÁËÅÌÈ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÈÕ ÑÈÑÒÅÌ ÒÀ ÃËÎÁÀËÜÍÎÃÎ ÐÎÇÂÈÒÊÓ 10 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 11-12’2010 контролю), не обіцяючи нічого натомість. Для інших країн Східного партнерства немає достатнього сти- мулу проводити «передвступні» реформи, які можна порівняти з інтенсивними вправами на майданчику для розігріву, ризикуючи дістати травму до фактично- го початку гри. Третій варіант полягає у розширенні гри в балансу- вання через пошук зв’язків із «WWW» (Світом без За- ходу) [4]. Дедалі частіше це в основному означатиме Китай, чия більш активна роль у Східній Європі має як меркантильну логіку, так і геополітичну мету балансу- вання Росії. Слід зазначити, що в недавніх дискусіях між російською та китайською інтелігенцією китайці висловлювались як посадові особи ЄС, підтримуючи суверенітет Східної Європи і виступаючи проти ідеї сфери впливу Росії в регіоні. Китай висуває менше умов при виділенні своєї фінансової підтримки, роблячи набагато важчими умо- ви залучення, якими традиційно оперує ЄС. Потужна економіка Китаю також відокремила ідеї демократії і процвітання, які були визнані різними сторонами однієї медалі у фукуямські 1990-ті. У світі, який стає все більш багатополярним в ідеях, а також полюсах впли- ву, еліті східноєвропейських країн легше визначатися і обирати. На наш погляд, Східна Європа в цілому надалі впроваджуватиме ширший спектр моделей розвитку. Розглядаючи європейську інтеграцію України у східноєвропейському та розширеному міжнародному і геополітичному контекстах, слід зазначити, що з ог- ляду на її істотний людський, природний, промис- ловий та сільськогосподарський потенціал, кілька років стабільного сталого розвитку країни можуть призвести до суттєвих позитивних результатів. Гіпо- тетично у цьому немає нічого неможливого для сучас- ного керівництва держави, яке дотримується логічно правильної стратегії: нормалізація відносин з Росією, зосередження уваги на економіці, відхід від порож- ньої риторики щодо членства в ЄС у напрямі можли- вого зближення з Європою, наголос на укладанні Угоди про асоціацію й запровадженні безвізового ре- жиму. Однак лише після забезпечення принаймні відносної стабільності та впевненості в майбутньому поступі країни (цьому, зокрема, може слугувати успішне проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу «Євро-2012») можна прогнозувати ефективність виконання програми-максимум – згурту- вання нації. Висновки: 1. Після завершення «холодної війни» ЄС почав застосовувати два досить чітко окреслені політичні підходи відносно як сусідніх, так і більш віддалених країн – не членів ЄС: стабілізаційний та інтеграційний. При цьому договірні відносини між ЄС і східноєвро- пейськими державами пострадянського простору, які становили окрему категорію і визначались угодами про партнерство і співробітництво, були доповнені відпо- відними Спільними Стратегіями та іншими рішеннями по кожній країні, які при цьому не передбачали набут- тя ними членства в ЄС в майбутньому. 2. Згідно з офіційним баченням стратегії подальшої реалізації зовнішньої політики ЄС, зокрема відносно Східної Європи, Україну було віднесено до «східного сусіднього простору», для якого передбачена перспек- тива інтеграції, проте без набуття формального член- ства в Європейському Союзі. 3. Сучасне комплексне регіональне середовище обумовлене рядом факторів, які взаємно підсилюють один одного та у своїй сукупності справляють значний вплив на ефективність реалізації політики ЄС. 4. У середньостроковій перспективі, вибудовуючи стратегії відносин Україна – Європейський Союз, не- обхідно враховувати специфіку поточної ситуації, що склалася у ЄС, зокрема характер внутрішньополітич- них процесів, пов’язаних із набуттям чинності поло- жень Лісабонського договору, та поточний стан єв- ропейської економіки. Сьогодні діалог між Україною i ЄС має відбуватися за такими ключовими напрямами: 1) підписання Угоди про асоціацію між Україною і ЄС (включно з угодою про створення поглибленої та все- осяжної зони вільної торгівлі); 2) лібералізація візово- го режиму між Україною і ЄС. Літературa 1. Закон України № 2411-VІ від 1 липня 2010 року «Про засади внутрішньої та зовнішньої політики України» [Електронний ре- сурс]. – Режим доступу до матеріалу : http://www.president.gov.ua/documents/12069.html 2. EU «shows no interest» in Ukraine EU membership // EUBUSI- NESS, October 1, 2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до матеріалу : http://www.eubusiness.com/news-eu/ukraine-politics.6cz/ 3. A Strategy for EU Foreign Policy, Report No 7 // EU Institute for Security Studies. – June 2010. – P. 42–43. 4. Steven Weber. A World without the West // The National Interest. – July-August 2007. – No 90. – P. 87–97. Стаття надійшла до редакції 10 листопада 2010 року ÏÎË²ÒÈ×Í² ÏÐÎÁËÅÌÈ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÈÕ ÑÈÑÒÅÌ ÒÀ ÃËÎÁÀËÜÍÎÃÎ ÐÎÇÂÈÒÊÓ Íàóêîâèé æóðíàë «Åêîíîì³÷íèé ÷àñîïèñ-ÕÕ²» ÷èòàéòå íà âåá-ïîðòàë³ www.soskin.info/ea/

Східноєвропейський вимір сучасної зовнішньополітичної стратегії ЄС: фактори, виклики та перспективи європейської інтеграції України

Репозитарії

Схожі ресурси