Ціна — запорука ефективності сільськогосподарського виробництва
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Вісник економічної науки України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45603 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Ціна — запорука ефективності сільськогосподарського виробництва / П.Т Саблук // Вісник економічної науки України. — 2010. — № 2 (18). — С. 212-213. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-45603 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-456032025-02-23T19:25:27Z Ціна — запорука ефективності сільськогосподарського виробництва Саблук, П.Т Офіційний відділ 2010 Article Ціна — запорука ефективності сільськогосподарського виробництва / П.Т Саблук // Вісник економічної науки України. — 2010. — № 2 (18). — С. 212-213. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45603 uk Вісник економічної науки України application/pdf Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Офіційний відділ Офіційний відділ |
| spellingShingle |
Офіційний відділ Офіційний відділ Саблук, П.Т Ціна — запорука ефективності сільськогосподарського виробництва Вісник економічної науки України |
| format |
Article |
| author |
Саблук, П.Т |
| author_facet |
Саблук, П.Т |
| author_sort |
Саблук, П.Т |
| title |
Ціна — запорука ефективності сільськогосподарського виробництва |
| title_short |
Ціна — запорука ефективності сільськогосподарського виробництва |
| title_full |
Ціна — запорука ефективності сільськогосподарського виробництва |
| title_fullStr |
Ціна — запорука ефективності сільськогосподарського виробництва |
| title_full_unstemmed |
Ціна — запорука ефективності сільськогосподарського виробництва |
| title_sort |
ціна — запорука ефективності сільськогосподарського виробництва |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Офіційний відділ |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45603 |
| citation_txt |
Ціна — запорука ефективності сільськогосподарського виробництва / П.Т Саблук // Вісник економічної науки України. — 2010. — № 2 (18). — С. 212-213. — укр. |
| series |
Вісник економічної науки України |
| work_keys_str_mv |
AT sablukpt cínazaporukaefektivnostísílʹsʹkogospodarsʹkogovirobnictva |
| first_indexed |
2025-11-24T15:57:09Z |
| last_indexed |
2025-11-24T15:57:09Z |
| _version_ |
1849687884981862400 |
| fulltext |
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ212
Трансформаційні процеси в аграрній економіці Украї-
ни спричинили зміни в механізмі ціноутворення на сільсько-
господарську продукцію, адже ціна в умовах ринку є голов-
ним джерелом відтворення вкладених у виробництво активів,
базисом забезпечення ефективності галузі. Актуальність про-
блеми очевидна у зв’язку з невідповідністю принципів еко-
номічних відносин на селі, об’єктивним законам ринку.
У ринковій системі господарювання основним зав-
данням усіх суб’єктів економічної діяльності є отриман-
ня прибутку в максимальному розмірі при оптимальних
витратах. В свою чергу, економічний інтерес господарю-
вання в аграрній сфері (як і в будь-якій іншій) значною
мірою залежить від зовнішніх факторів, які в ринкових
умовах кардинально змінили порядок формування до-
ходів у сільськогосподарських підприємствах. Вимогою
часу стала необхідність виробляти те, що можна продати
й одержати необхідний прибуток. Особливості формуван-
ня доходів сільськогосподарських товаровиробників зу-
мовлені також високим ступенем відносної демонополі-
зації сільського господарства, нееластичністю зв’язку між
попитом на аграрну продукцію та цінами на неї, низь-
кою купівельною спроможністю населення України.
Вирішальну роль в одержанні суб’єктами господа-
рювання доходів відіграють створювані державою умо-
ви економічної діяльності. Передусім це утвердження
національної ідеї. На наш погляд, її змістом є освоєння
постіндустріальної моделі розвитку аграрного сектору
економіки шляхом об’єднання капіталу землі з капіта-
лом індустрії і забезпеченні функціонування його (об-
’єднаного капіталу) на високоприбутковому рівні завдя-
ки застосуванню прогресивних та інформаційних техно-
логій за участю знань та науки і вирішення на цій ос-
нові питань соціуму і розвитку сільських територій.
В державі мають бути створені однакові стартові умо-
ви ефективного функціонування всіх галузей і сфер еко-
номічної діяльності. Стосовно аграрного сектору економ-
іки, цього не можна досягти без капіталізації землі і вра-
хування її в системі ціноутворення для економічного регу-
лювання міжгалузевих відносин. По цій причині село
щорічно втрачає більше 180 млрд. грн. Як підтверджують
наші дослідження, співвідношення між вартістю землі,
основного та оборотного капіталу має становити 40, 40 і
20 відсотків. Виходячи з цього за орієнтовними розрахун-
ками 500 млрд грн коштує земля, відповідно 500 млрд грн
має становити вартість основного капіталу і 200 млрд.
оборотного капіталу. Таким чином загальний капітал скла-
дає близько 1 200 млрд грн, а при застосуванні 15 % норми
прибутку, що має місце в інших галузях, село мало б отри-
мувати 180 млрд грн прибутку на авансований у виробниц-
тво капітал, а реально отримує близько 5 млрд грн.
З метою врівноваження економічних умов господа-
рювання всіх галузей економіки, потрібно визнати зем-
лю капіталом і включити її вартість в економічний обіг.
Такий захід сприятиме підвищенню дохідності господа-
рюючих суб’єктів і забезпеченню розширеного відтво-
рення в аграрній сфері нарівні з іншими галузями на-
ціональної економіки через норму прибутку.
Нині ціноутворення на сільськогосподарську про-
дукцію не забезпечує прибутковості авансованого кап-
італу, адекватної середньому рівню по національній еко-
номіці, а критерій норми прибутку ще не став регулято-
ром економічних відносин на всіх рівнях управління
державою і суб’єктами господарської діяльності.
Недоліки ціноутворення негативно позначаються на
мотивації сільгосптоваровиробників. Аграрна галузь неспро-
можна ефективно функціонувати як високодохідне вироб-
ництво без підтримки держави, а рівень економічного інте-
ресу товаровиробників низький. Про це свідчать низькі ціни
попиту, відсутність механізму забезпечення виробникам
доходів на рівні встановленої ціни пропозиції. Одночасно
монополізовані підприємства промислових і переробних
галузей продовжують реалізувати політику збільшення влас-
них прибутків за рахунок перерозподілу вартостей.
Недостатня купівельна спроможність вітчизняних
споживачів залишає ціни на сільськогосподарську про-
дукцію низькими. Розв’язання цього питання потребує
переходу до формування дохідності галузі на основі
методології ціни виробництва і норми прибутку на аван-
сований капітал (схема 1).
Через відсутність еквівалентності міжгалузевого
обміну сільське господарство втрачає свої активи, різко
знижуються можливості не тільки розширеного, а й
простого відтворення виробництва. Ця тенденція заслу-
говує на увагу й оцінку з огляду на необхідність негай-
ного втручання на державному рівні. Слід визначити
види продукції, які формують продовольчу
безпеку країни, та передбачити державну підтримку
їх виробництва; сформувати організований аграрний
ринок по кожному виду продукції і його законодавче
забезпечення; ввести в систему ціноутворення показник
норми прибутку. Це дасть змогу запровадити цивілізовані
економічні правила гри. Зокрема, з’явиться можливість
визначення гарантованих максимальних і мінімальних
цін, заходів державної підтримки, фінансових і товарних
інтервенцій, кредитування, діяльності бірж, управління
аграрними ризиками, розвитку ринку землі.
Схема 1
Економічний механізм
регулювання виробництва продукції
І. ,
100
НП К
Цв Св
⋅= +
де Цв — ціна виробництва;
Св — середньогалузева собівартість продукції;
НП — норма прибутку по економіці держави;
К — капітал галузі.
ІІ. Ціна продукції визначається ринком
ІІІ. Різниця між ринковою ціною продукції і ціною
виробництва визначає поведінку виробника продукції та
держави в доцільності виробництва (підтримки) того чи
іншого виду продукції.
П.Т. Саблук
академік НААНУ,
м. Київ
ЦІНА — ЗАПОРУКА ЕФЕКТИВНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА
ОФІЦІЙНИЙ ВІДДІЛ
2010/№2 213
Основним завданням державної підтримки
сільськогосподарських виробників є досягнення їх
фінансової стабільності, створення умов для розшире-
ного відтворення виробництва, забезпечення
конкурентоспроможності продукції та продовольчої
безпеки країни, нарощування експортного потенціалу
окремих груп товарів.
У контексті вирішення проблем цінової та бюджет-
ної підтримки має бути визначена раціональна структу-
ра виробництва. Перевагу слід надавати тим сферам
діяльності, які в конкретних умовах є найбільш висо-
коприбутковими. При цьому кожний продукт повинен
бути в основі створення навколо нього професійних
(міжпрофесійних) інтегрованих об’єднань товаровироб-
ників за галузевою ознакою.
Реалізація мети та основних завдань державної
підтримки на основі концентрації коштів на пріоритет-
них напрямах передбачає удосконалення чинної норма-
тивно-правової бази. На державному рівні мають вико-
нуватися середньострокові та довгострокові програми
субсидування аграрного сектору, які б передбачали роз-
в’язання першочергових проблем сільськогосподарсь-
кого виробництва та соціальної сфери, з переорієнтацією
державної підтримки на користь соціальних програм, що
не обмежуються вимогами СОТ.
Врахування дії зовнішніх чинників та адекватне
реагування на них дозволить суттєво підвищити
дохідність сільськогосподарського виробництва, покра-
щити фінансовий стан підприємств галузі, збільшити їх
фінансові можливості для здійснення розширеного
відтворення.
Практика потребує наукового обґрунтування орган-
ізаційної структури підприємств, удосконалення внутр-
ішньогосподарських економічних механізмів, побудова-
них на принципах самоокупності структурних
підрозділів. Одним із таких шляхів є впровадження внут-
рішньогосподарських організаційно-економічних ме-
ханізмів забезпечення прибутковості сільськогоспо-
дарських підприємств, у центрі яких має бути інтерес
селянина.
Основними принципами побудови внутрішньогос-
подарських економічних відносин у сільськогосподарсь-
ких підприємствах є максимальне наближення статусу
підрозділу підприємства до реального статусу оператора
аграрного ринку та максимальне наближення системи
оціночних показників діяльності підрозділів до показ-
ників прибутку і рентабельності як головних, що визна-
чають успіх підприємства як суб’єкта ринкових відно-
син.
В результаті земельної реформи в Україні змінився
суб’єкт права власності на землю, права привласнення
земельної ренти. Власниками земельних ділянок нині є
громадяни — члени сільськогосподарських підприємств
різних форм господарювання та особистих селянських
господарств. Частину створюваної земельної ренти гро-
мадяни отримують у вигляді орендної плати, решта ж
перерозподіляється посередниками із сільського госпо-
дарства в інші галузі або привласнюється ними.
Щоб запобігти цьому, потрібно визнати землю ка-
піталом і включити її вартість в економічний обіг. Та-
кий захід сприятиме підвищенню дохідності господарю-
ючих суб’єктів і забезпеченню розширеного відтворен-
ня в аграрній сфері нарівні з іншими галузями націо-
нальної економіки через норму прибутку.
Включення в ринкове середовище капіталу-землі
відкриє шлях іпотечному кредитуванню. Дослідження
вище означених проблем зумовлює зосередити особли-
ву увагу на розробці механізмів соціально-економічно-
го регулювання податкових надходжень до місцевих
бюджетів на основі встановлення раціональної рівнова-
ги власних і делегованих повноважень держави місце-
вому і регіональному самоврядуванню, виходячи із стан-
дартів і норм надання послуг. Поки що в державі таких
стандартів і норм не існує. Тому необхідно у найближчі
роки опрацювати і впровадити безпосередньо в практи-
ку формування міжбюджетних відносин соціальні стан-
дарти і нормативи (з розрахунку на одного жителя). Ці
стандарти і нормативи повинні базуватися на єдиній
методиці, бути стабільними і прозорими протягом п’я-
ти–десяти років.
ОФІЦІЙНИЙ ВІДДІЛ
|