Соціально-трудові аспекти проблем вільного часу суспільства

У статті визначено місце, роль, напрями наукового дослідження та моделі оцінки вільного часу та соціально-трудові аспекти його використання суспільством на прикладі населення м. Донецька....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Крапівіна, Г.О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2011
Schriftenreihe:	Вісник економічної науки України
Schlagworte:	Наукові статті
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45725
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Соціально-трудові аспекти проблем вільного часу суспільства / Г.О. Крапівіна // Вісник економічної науки України. — 2011. — № 2 (20). — С. 66-72.— Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-45725
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-457252025-02-23T17:58:30Z Соціально-трудові аспекти проблем вільного часу суспільства Социально-трудовые аспекты проблем свободного времени общества Social-labour aspects of problems of spare time of society Крапівіна, Г.О. Наукові статті У статті визначено місце, роль, напрями наукового дослідження та моделі оцінки вільного часу та соціально-трудові аспекти його використання суспільством на прикладі населення м. Донецька. В статье определяется место, роль, направления научного исследования и модели оценки свободного времени и социально-трудовые аспекты его использования обществом на примере населения г. Донецка. In the article the location, role, directions of scientific research and model of estimation of spare time and sociallabour aspects of his use society, is determined on the example of population Donetsk. 2011 Article Соціально-трудові аспекти проблем вільного часу суспільства / Г.О. Крапівіна // Вісник економічної науки України. — 2011. — № 2 (20). — С. 66-72.— Бібліогр.: 9 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45725 uk Вісник економічної науки України application/pdf Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові статті Наукові статті
spellingShingle	Наукові статті Наукові статті Крапівіна, Г.О. Соціально-трудові аспекти проблем вільного часу суспільства Вісник економічної науки України
description	У статті визначено місце, роль, напрями наукового дослідження та моделі оцінки вільного часу та соціально-трудові аспекти його використання суспільством на прикладі населення м. Донецька.
format	Article
author	Крапівіна, Г.О.
author_facet	Крапівіна, Г.О.
author_sort	Крапівіна, Г.О.
title	Соціально-трудові аспекти проблем вільного часу суспільства
title_short	Соціально-трудові аспекти проблем вільного часу суспільства
title_full	Соціально-трудові аспекти проблем вільного часу суспільства
title_fullStr	Соціально-трудові аспекти проблем вільного часу суспільства
title_full_unstemmed	Соціально-трудові аспекти проблем вільного часу суспільства
title_sort	соціально-трудові аспекти проблем вільного часу суспільства
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Наукові статті
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45725
citation_txt	Соціально-трудові аспекти проблем вільного часу суспільства / Г.О. Крапівіна // Вісник економічної науки України. — 2011. — № 2 (20). — С. 66-72.— Бібліогр.: 9 назв. — укр.
series	Вісник економічної науки України
work_keys_str_mv	AT krapívínago socíalʹnotrudovíaspektiproblemvílʹnogočasususpílʹstva AT krapívínago socialʹnotrudovyeaspektyproblemsvobodnogovremeniobŝestva AT krapívínago sociallabouraspectsofproblemsofsparetimeofsociety
first_indexed	2025-11-24T05:33:40Z
last_indexed	2025-11-24T05:33:40Z
_version_	1849648659127336960
fulltext	ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ66 Постановка проблеми у загальному вигляді. Час лю- дини та суспільства в цілому — це нематеріальна форма багатства, значний соціально-трудовий ресурс. Однією з його головних складових є час, який людина викори- стовує за власним розсудом. Тому науковий аналіз соц- іально-трудових аспектів проблеми вільного часу в суспільстві пов’язано з характером і масштабом особи- стих і громадських потреб в ньому, мірою його суспіль- ного ефективного використання. Актуальність. Вільний час, як один з важливих за- собів формування особистості людини, безпосередньо впливає на використання суспільством її людського кап- італу та є своєрідним індикатором культури, кола духов- них потреб та інтересів не тільки конкретної особистості, а й окремих соціальних груп. Для значної кількості лю- дей соціально-трудові інститути використання вільного часу є можливістю соціально-культурної інтеграції й са- мореалізації. Однак усі ці переваги використання вільно- го часу ще не стали надбанням, звичним атрибутом підви- щення якості життя українського народу. Використання вільного часу — важливий напрям досліджень соціально-трудових відносин суспільства. У сфері вільного часу відбувається не тільки відновлення людського капіталу, а й розвиток духовно-моральних якостей особистості, виховання підростаючого поколі- ння, здійснюється ряд інших суспільно важливих функцій, в т. ч. соціально-трудових. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Соціальні аспекти вільного часу суспільства активно розробляли В. Артемов, А. Гордон, Г. Зборовський, Е. Клопов, І. Ма- лінова, Г. Орлов, В. Орлов, В. Патрушев, Б. Грушин, Г. П- руденський та ін. Їхні дослідження стосувалися проблем визначення категорії «Вільний час», його структури і змісту; вивчення чинників, які впливають на раціональ- не використання вільного часу; фондів та особливостей вільного часу різних груп населення; взаємозв’язку вільного часу з працею, освітою, культурним рівнем тощо; соціальне регулювання вільного часу, що є окре- мими аспектами проблем задіяності вільного часу сусп- ільства в соціально-трудових відносинах. Невирішені раніше частини загальної проблеми. Але для повноти дослідження соціально-трудових аспектів вільного часу суспільства необхідно його виміряти, що можливо лише за умови використання формально-логичних методів. Метою статті є висвітлення соціально-трудових аспектів вільного часу населення як складової людсько- го капіталу для підвищення якості життя суспільства. Відповідно у статті сформульовано такі завдання: досл- ідити місце і роль вільного часу в аспектах проблем часу; визначити напрями наукового дослідження соціально- трудових аспектів проблем вільного часу суспільства; запропонувати використання моделі оцінки вільного часу; визначити рівень використання суспільством вільного часу як ефективного ресурсу соціально-трудо- вих відносин, коли суспільство створює умови для того, щоб людина мала можливість розкрити себе, піднятися до вищого рівня якості життя через прояв своїх здібно- стей та підвищення задоволеності своїх постійно зрос- таючих потреб. Методи дослідження — діалектичний та функціо- нальний аналіз, класифікація, диференціація та моде- лювання. Виклад основного матеріалу. Визначення поняття «Час» простіше за все сформулювати у молоді роки, як це зробив у 1976 р. студент ІІІ курсу географічного фа- культету Симферопольського державного університету, теперішній загальновизнаний фахівець з рекреалогії та рекреаційної географії Д. В. Николаєнко, у своїй курсовій роботі «Природні геосистеми»: «Час — період, відлічува- ний від моменту встановлення системних зв’язків, адек- ватним сучасним, до нинішнього моменту». У сьогодення дослідники значно обережніші з визна- ченням часу [1]. На їх думку, час в науці — це вихідне і невизначуване поняття, а для виміру часу достатньо фізич- ного годинника, заснованого на гравітаційних або елект- ромагнітних процесах. Проблеми часу в природознавстві дослідники пов’язують з проблеми теорії відносності та ін. Ще в першій половини минулого століття час характе- ризували множинністю (рис. 1). З’явився біологічний, пси- хологічний, соціальний та ін. час. Тобто, годинники, що вимірюють мінливість об’єктів, можуть бути різними (рис. 2). Це й біологічний годинник, і геологічний, і психічний, суспільний, історичний. Головне в них — рівномірність ходу. Але періоди часу, рівні при вимірі їх одним годинником, стають нерівними при використанні іншого. Щодо соціального часу, то досить умовно його можна поділити на суб’єктивний та об’єктивний. При- чьому об’єктивний — це реальний час існування якихось суспільних процесів, соціально-трудових інститутів та ін. А суб’єктивний – це наукові або інші моделі, які відби- вають соціальні тимчасові реалії та є засобами моделю- вання часу людини. Об’єктивний соціальний час позбавлено індивідуаль- ності, він не включає людину як активного суб’єкта, що сприймає час, розуміє його та управляє ним (рис. 3). Щодо суб’єктивного соціального часу, то він перед- бачає активне включення людини в управління часом соціальних процесів або об’єктів (рис. 4). Аналіз будь- якого соціального явища або процесу завжди має вра- ховувати складне співвідношення суб’єктивного та об’- єктивного соціального часу [2]. Одже, поняття часу є результатом угоди між вчени- ми, що визнано, наприклад, Ж. А. Пуанкаре в 1898 р. А дослідники почали застосовувати фізичні методи вимі- ру часу при дослідженні об’єктів нефізичної природи для Г.О. Крапівіна канд. держ. упр. м. Донецьк СОЦІАЛЬНО�ТРУДОВІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМ ВІЛЬНОГО ЧАСУ СУСПІЛЬСТВА Рис. 1. Множинність часу КРАПІВІНА Г.О. 2011/№2 67 виявлення законів мінливості цих об’єктів або динамі- ки зміни їх станів порівняно недавно. Складний в разі застосування фізичного годинника опис зміни фізичної структури стає простим через опис в одиницях специф- ічного часу, що відповідає природі системи. Але у сьогодення наука не визначила час. Тому зараз актуальним є створення конструкції часу або його моделі. І дослідження яких-небудь властивостей часу стає можливим лише в межах певної моделі. Конструювання ж часу лежить в основі понятійного апарату специфічних дисциплін. Та час — майже незадіяний людством ресурс, який визначає інтенсивність праці, демографічні показники, швидкість комунікацій та ін. [3]. Таким чином, в межах специфічних дисциплін час є повноправним об’єктом дослідження. Причому час специфічних систем має структуру та є об’єктом моде- лювання. А годинники як еталонні процеси виміру мінливості досліджуваного об’єкту, можуть мати абсо- лютно різну природу. Тому різні визначення часу можуть виявитися невідповідними, а отримані з їх допомогою описи змін — такі, що не зводяться один до одного за допомогою простих перетворень. Проте вирішення про- блем часу можливо лише в умовах відмови від існуван- ня ізольованих систем. Виходячи з визначених науковими джерелами вла- стивостей терміну «час» можна придати зміст системи Рис. 2. Види годинників і шкалце наукові або інші моделі, які відбивають соціальні тимчасові реалії та є засобами моделювання часу людини Рис. 3. Види об’єктивного соціального часу КРАПІВІНА Г.О. ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ68 оцінок, яка використовується для класифікації різних об’єктів життєвого простору людини і людського мис- лення (рис. 5). Тобто, у подальшому вважається, що час — це просто процедура виміру. Місце часу-явища в матеріальному світі визначаєть- ся наступним чином. Всі природні системи структурують- ся. На кожному рівні поглиблення структури системи відбуваються зміни стану її елементів, які відбивають процес діяльності системи. На глибинних рівнях струк- тури системи існують зовнішні потоки, що забезпечують функціонування процесу діяльності. Для всіх систем ці потоки є входом або виходом. Зміни стану системи відбу- ваються шляхом входу в систему і виходу з неї складових відповідних потоків. Потоки відбивають зміни станів складових природного середовища з часом (рис. 6). Аналіз визначень поняття «Вільний час» (табл. 1) показує, що однозначного визначення не існує, але є кілька підходів до його трактування. По-перше, автор не бачить сенсу ототожнювати вільний час з дозвіллям. Бо Вікіпедія під рубрикою «Вільний час (дозвілля) «надає визначення саме дозвіллю. Відокремленість цих понять обґрунтовано доведено В. Й. Бочелюком і В. В. Бочелю- ком у навчальному посібнику «Дозвіллєзнавство». По- друге, для мети чинного дослідження найбільш цікаві межа вільного часу, його використання та роль виміру у системі соціально-трудових відносин. Межа вільного часу у джерелах визначається на основі вилучення зі складу загального часу життєдіяль- ності людей власне робочого (включаючи додаткову працю з метою заробітку) і позаробочого часу та вилучення із складу останнього різних елементів зайня- того часу (рис. 7). Використання вільного часу є своєрідним індика- тором культури, кола духов-них потреб та інтересів кон- кретної особистості або окремої соціальної групи [5]. Економічна форма цінності людського життя виз- начається як заощадження робочого часу в порівнянні з витраченою працею, тобто як обсяг часу людини, що вивільняється працею, і його перетворення у вільний час, яке має використовуватися для розвитку самого індивіда і всіх інших людей [6]. Таким чином, вільний час є мірою дійсного багат- ства суспільства. Щодо визначення поняття «Вільний час», то автор вважає найбільш придатним розглядати вільний час як основний ресурс для різних видів діяльності, якими особа займається за власним бажанням: відпочинок, розваги, підвищення майстерності, освіта, участь у житті суспільства, волонтерство тощо. Тобто, використання вільного часу — це основний ресурс діяльності, яку окреслено певним періодом часу. Потенціал вільного часу надає значні можливості для Рис. 4. Види суб’єктивного соціального часу Рис. 5. Властивості часу КРАПІВІНА Г.О. 2011/№2 69 Рис. 6. Процес змін стану складових природної системи з ходом часу Рис. 7. Напрями використання суспільством вільного часу Таблиця 1 Поняття «Вільний час» у джерелах формування моральних потреб особистості. Разом з тим, його використання у нашому суспільстві демонструє дефіцит позитивних моральних орієнтирів. Таким чином, у літературних джерелах поняття «Вільний час» характеризуються значною кількістю інтерпретацій, детальний аналіз яких приводить до дум- ки про необхідність визначення обсягу вільного часу населення, який витрачено для підвищення якості жит- тя суспільства, і процесом діяльності, який усвідомлено або інстинктивно спрямовано на підвищення життєво- го рівня соціально-економічної системи. У сьогодення дослідження вільного часу створю- ють основу для переходу до вилучення, структури- зації, кількісної оцінки напрямів його використання і створення моделей з регулювання цих процесів. Для цього може бути використано модель вільного часу [7], що є відправною точкою складніших багатокри- теріальних завдань пошуку шляхів досягнення найб- ільшої ефективності використання вільного часу населення. Комплекс моделей «Фонд вільного часу населення та його використання» складається з двох моделей: мо- делі вільного часу, яку призначено для дослідження фонду вільного часу населення; моделі використання фонду вільного часу населення. Аналітична форма комплексу моделей «Фонд вільно- го часу населення та його використання» має вигляд: D комплеск = {D; D Исв }, (1) где D — модель вільного часу [8]; D Исв — модель використання фонду вільного часу населення, яку показано на прикладі урбанізованої те- риторії, а саме: м. Донецька. Аналітична форма моделі вільного часу має вигляд: { } { }{ ( ) ( ) ( )} 3 3 3 3 1 2 1 2 1 4 1 3 4 5 3 1 1 4 ; ; 1 4; ; ; ; ; 1 5; ' '' '''; '' '' ''' ''' 0; ; ; ; ; ; 24; ; 365 \| ; arg max ; . j l Ij s s s j j j j j m j Ij Ij s j s j D X X j j l T T I i i i s i i i i i i i i R R R X K X K X X X X T F X T T X X X f F X T α β γ = = = ′ ′′ ′′′= ∈ = = ÷ ∈ = = ÷ = = = = = = = ∈ ∈ ∈ ≤    − − − = = = × ×       = ∑ ∑ ∑ { } { }1 2 3 4 5, , , , , , 1,2,3,4,5si i i i i i i s= = = : i 1 — час на ос- новну діяльність (працю, навчання); i 2 — час на пере- міщення до місця основної діяльності туди та назад; i 3 — час на задоволення природних потреб; i 4 — час на вир- КРАПІВІНА Г.О. ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ70 ішення проблем побуту; i 5 — час на фізичний та інтелек- туальний розвиток і відпочинок (власне вільний час); { } { }, , ,s s s sI I i i i′ ′′ ′′′= = : i′ — робочі дні; i′′ — неробочі дні; i ′′′ — відпускні дні; 3 3 3 3i i i i′ ′′ ′′′= = = ; 1 2 1 2 0i i i i′′ ′′ ′′′ ′′′= = = = ; { } { }1 2 3 4; ; ; ; , 1;2;3;4lj j j j j j l= = = ; j 1 — населення, що працює; j 2 — населення, що не працює; j 3 — учні; j 4 — діти до 7 років; IjT — добовий фонд часу суб’єкту прошарку j, який витрачено на діяльність I; X j — кількість суб’єктів прошарку j; , ,j j jα β γ — річний фонд в днях групи j за типам днів: робочі, неробочі, відпускні (відповідно); 1 237α = дн.; 1 104β = дн.; 1 24γ = дн. 2 237α = дн; 2 104β = дн; 2 24γ = дн. 3 217α = дн.; 3 71β = дн.; 3 77γ = дн.; ; 1,2,..., ;j j j K X X n≥ =∑ (3) { } 1 1 3 4 3 4 j X K X X X X X X    − − − =        ; (4) 1 24 m Ij s T = =∑ год., 1\| 0Ij sT = ≥ ; 4 5 2 5 2 3 2 4\| \| 24 \| \| ,I s I s I s I sT T T T= = = == = − − (5) Річний фонд вільного часу всіх прошарків j: ( ) 4 5 1 4 4 4 4 1 1 1 1 365 \| 24 24 24 Ij s j j j i j j i j j i j j j s s s T X T T T Xα β γ = = ′ ′′ ′′′ = = = = × =               = − + − + − ×                ∑ ∑ ∑ ∑ ∑ (6) F(X; Т)= ( ) 4 5 1 365 \| maxIj s j j T K= = × × →∑ ; (7) ( )arg max ;f F X T= . Для створення моделі використання фонду вільно- го часу населення на прикладі м. Донецька позначимо: Р i — тип об’єкту, i = 1 ÷ n. Для дослідження використан- ня фонду вільного часу населення м. Донецька прийме- мо n = 23: P 1 — установи відпочинку Азовського узбе- режжя; P 2 — ДК і клуби; P 3 — музеї; P 4 — бібліотеки; P 5 — палаци спорту; P 6 — стадіони; P 7 — басейни; P 8 — мане- жи; P 9 — спортзали; P 10 — цирк; P 11 — комп’ютерні клу- би; P 12 — фитнес-клуби; P 13 — ресторани та кафе; P 14 — гральні клуби та казіно; P 15 — магазини; P 16 — кінотеатр ім. Т. Г. Шевченка; P 17 — кінопалац «Зірочка»; P 18 — музичний драматичний театр; P 19 — театр опери та ба- лету; P 20 — філармонія; P 21 — парки; P 22 — планетарій; P 23 — ботаничний сад. Введемо змінні K i — кількість об’єктів i�ого типу, N i — місткість об’єкту i�го типу та Исв i — середня кількість вільного часу, який використовує один відвіду- вач об’єкту i�ого типу за 1 відвідування. Для досліджен- ня використання вільного часу населення в м. Донець- ку приймемо: К 1 — установи відпочинку Азовського уз- бережжя (331 од.); К 2 — ДК та клуби (53 од.); К 3 — музеї (140 од.); К 4 — бібліотеки (150 од.); К 5 — палаци спорту (9 од.); К 6 — стадіони (13 од.); К 7 — басейни (11 од.); К 8 — манежи (3 од.); К 9 — спортзали (30 од.); К 10 — цирк (1 од.); К 11 — комп’ютерні клуби (75 од.); К 12 — фитнес- клуби (33 од.); К 13 — ресторани та кафе (110 од.); К 14 — игорные клубы и казино (7 ед.); К 15 — гральні клуби і магазини (500 од.); К 16 — кінотеатр ім. Т. Г. Шевченка (1 од.); К 17 — кінопалац «Зірочка» (1 од.); К 18 — музичний драматичний театр (1 од.); К 19 — театр опери та балету (1 од.); К 20 — філармонія (1 од.); К 21 — парки (3 од.); К 22 — планетарій (1 од.); К 23 – ботаничнй сад (1 од.); N 1 — оцінка потенційного потоку відпочиваючих в установах відпочинку Азовського узбережжя, яку виражено обся- гом 250 тис. ос. у сезон відпочинку; N 2 — в середньому ДК чи клуб відвідує 100 ос. на добу; N 3 — в середньому музей відвідує 50 ос. на добу; N 4 — в середньому бібліо- теку відвідує 50 ос. на добу; N 5 — в середньому палац спорту відвідує 300 ос. на добу; N 6 — в середньому ста- діон відвідує 3100 ос. на добу; N 7 — в середньому басейн відвідує 300 ос. на добу; N 8 — в середньому манеж відвідує 1000 ос. на добу; N 9 — в середньому спортзал відвідує 300 ос. на добу; N 10 — в середньому в цирку на одній виставі присутні 2200 ос.; N 11 — в середньому комп’ютерний клуб відвідує 100 ос. на добу; N 12 — в середньому фит- нес-клуб відвідує 150 ос. на добу; N 13 — в середньому ресторан або кафе відвідує 100 ос. на добу; N 14 — в се- редньому клуб чи казіно відвідує 300 ос. на добу; N 15 — в середньому магазин відвідує 500 ос. на добу; N 16 — місткість кінотеатру ім. Т. Г. Шевченка 697 ос. на сенс; N 17 — місткість кінопалацу «Зірочка» 403 ос. на сеанс; N 18 — місткість музичного драматичного театра 680 ос. на виставу; N 19 — місткість театру опери та балету 946 ос. на сеанс; N 20 — філармонія приймає 100 тис. відвіду- вачів на рік; N 21 — парки приймають 300 тис. відвідувачів на рік; N 22 — в середньому планетарій приймає 20 ос. на добу; N 23 — ботаничний сад приймає 100 тис. відвідувачів на рік. Оцінка задіяного об’єктом i�ого типу вільного часу населення на рік обчислюється за формулою (1): Игодсв i = 365 Исв i K i N i (8) Оцінка використання вільного часу населення м. Донецька: Игодсв 1 = 15,5 млн. ос.-год.; Игодсв 2 = 3,8 млн. ос.-год.; Игодсв 3 = 2,1 млн. ос.-год.; Игодсв 4 = 4,4 млн. ос.-год.; Игодсв 5 = 2,0 млн. ос.-год.; Игодсв 6 = 1,6 млн. ос.-год.; Игодсв 7 = 1,2 млн. ос.-год.; Игодсв 8 = 1,1 млн. ос.-год.; Игодсв 9 = 3,2 млн. ос.-год.; Игодсв 10 = 1,2 млн. ос.-год.; Игодсв 11 = 2,7 млн. ос.-год.; Игодсв 12 = 3,6 млн. ос.-год.; КРАПІВІНА Г.О. 2011/№2 71 Игодсв 13 = 12,0 млн. ос.-год.; Игодсв 14 = 2,4 млн. ос.-год.; Игодсв 15 = 45,6 млн. ос.-год.; Игодсв 16 = 4,5 млн. ос.-год.; Игодсв 17 = 2,6 млн. ос.-год; Игодсв 18 = 0,6 млн. ос.-год.; Игодсв 19 = 0,6 млн. ос.-год.; Игодсв 20 = 0,2 млн. ос.-год.; Игодсв 21 = 1,0 млн. ос.-год.; Игодсв 22 = 0,1 млн. ос.-год.; Игодсв 23 = 0,1 млн. ос.-год. Оцінка задіяності вільного часу населення на рік обчислюється за формулою (2): Игодсв = 365 У i (Исв i K i N i ) (9) Оцінка використання вільного часу населення м. Донецька на рік: Игодсв= 115,7 млн. ос.-год. Аналітичну форму моделі використання фонду вільного часу населення урбанізованих територій вира- жено формулою (3): D Исв = { Р i ,, i = 1 ч n; K i = 1,2,…; N i = 1,2,…; Исв i Игодсв i = 365 Исв i K i N i; Игодсв = 365 У i (Исв i K i N i) ; (10) 100 % [У i (Исв i K i N i ) ] �1 У j 4 1 (T ij j=5 x X j ) > max} Оцінку фонду вільного часу населення м. Донець- ка показано в табл. 2. Таблиця 2 Оцінка фонду вільного часу населення м. Донецька Таблиця 3 Типи і характеристика підприємств індустрії розваг м. Донецька, які прийнято до дослідження КРАПІВІНА Г.О. вільного часу. При цьому найбільший обсяг вільного часу може бути використаний ним у магазинах, ресторанах і кав’ярнях, установах спортивного профілю, а також у культурно-видовищних закладах. Усього у прийнятих до дослідження туристсько-рекреаційних підприємствах індустрії розваг міста потенційно може бути використано близько 5 % фонду вільного часу населення. При цьому використано розрахунки фонду вільного часу населення м. Донецька, які опубліковано у [9], де цей фонд оцінено у 2341,6 млн. ос.-годин. З них відпускний вільний час — 287,6 млн. ос.-годин. Для дорослих оцінка фонду вільного часу — 1888,8 млн. ос.-годин., а для учні- вської молоді і дітей — 452,8 млн. ос.-годин. Оцінка відпус- кного вільного часу дорослих складає 166,3 млн. ос.-годин., а учнівської молоді та дітей — 121,3 млн. ос.-годин. Тобто, загальний фонд вільного часу дорослих, майже у 4 рази більший за аналогічний показник для дітей та учнів. А оцінка резерву використання фонду відпускного вільного часу населенням м. Донецька на Азовському узбережжі показала, що: на Азовському уз- бережжі використовувається менш ніж 2 % загального вільного часу населення м. Донецька; дорослі викорис- товують загальний вільний час менше вищевказаного майже у 2 рази; фонд загального вільного часу, що ви- користовується дітьми м. Донецька на Азовському узбе- режжі, перевищує аналогічний показник для дорослих у 6,5 рази; використання фонду відпускного вільного часу на Азовському узбережжі населенням м. Донецька складає тільки восьму частину його обсягу. За місцем основного проживання (табл. 3) населен- ня міста потенційно майже половину вільного часу має можливість проводити тільки у магазинах, у чотири рази менше — у кав’ярнях та ресторанах, менш ніж десяту частку — у підприємствах спортивного профілю та куль- турно-видовищних закладах. Підприємства індустрії роз- ваг м. Донецька мають можливість обслуговувати близь- ко 120 млн. ос. на рік. В них населення м. Донецька по- тенційно може використати майже 100 млн. ос.-годин Таким чином, у рамках дослідження на прикладі м. Донецька визначено, що суспільство має значний незадіяний класичними соціально-трудовими відноси- нами ресурс, який складає більш ніж 23 % наявного в суспільстві часу, та виявлено потенційну можливість використання населенням м. Донецька вільного часу, яка складає близько 7 % його фонду, що відбиває не- обхідність розвитку відповідних структур міста. Висновки. У процесі дослідження визначено соціаль- но-трудові аспекти вільного часу та дано оцінку викори- стання його суспільством. Основні висновки та результа- ти досліджень зводяться до наступного: місце і роль вільного часу визначено як міру дійсного багатства сусп- ільства; запропоновано вільним часом визначати такий час, який не поглинається безпосередньо продуктивною працею, а залишається вільним для задоволень, дозвілля, вільної діяльності й розвитку; визначено, що вільний час виступає як ресурс для розвитку соціально-трудових відносин; обґрунтовано, що використання вільного часу є важливим напрямом досліджень відповідності соціаль- но-трудових відносин стану суспільства; запропоновано аналітичну модель оцінки використання вільного часу, що визначає рівень використання суспільством вільного часу як ефективного ресурсу системи соціально-трудових відносин; оцінено і визначено, що рівень використання суспільством вільного часу недостатній, що суспільство слабку увагу приділяє створенню умов прошаркам насе- лення для розкриття себе, підйому до вищого рівня якості життя через прояв здібностей своїх особистостей. Перспективи подальших розробок. На наступному етапі дослідження соціально-трудових аспектів проблем вільного часу автор має намір запропонувати напрями і механізми використання вільного часу для інтеграції й самореалізації населення. Література 1. Левич А. П. Парадигмы естествознания и субстан- циональная темпорология / А. П. Левич. — [Електрон- ний ресурс]. Режим доступа;: http://www. chronos. msu. ru ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ72 2. Калинин С. И. Тайм-менеджмент: Практикум по управлению временем / С. И. Калинин. — СПб : Речь, 2006. — 371 с. 3. Левич А. П. Чего мы ждем от изучения времени / А. П. Левич. — [Електронний ресурс] Режим доступа : http://temporology. bio. msu. ru 4. Философский словарь / [Електронний ресурс]. Режим доступа : http://ksana-k. narod. ru 5. Бочелюк В. Й. Дозвіллєзнавство : навч. посіб. / В. Й. Бочелюк, В. В. Бочелюк. — К. : Центр навчальної літератури, 2006. — 208 с. 6. Ельмеев В. Я. Человек как ценность: философский и экономический аспекты / В. Я. Ельмеев / Проблемы современной экономики, 3 (15). — 2005. 7. Данильчук В. Ф. Разработка модели свободного времени населения на примере туристско-рекреаци- онной деятельности / В. Ф. Данильчук, А. Я. Бовсу- новская, Г. А. Крапивина / Культура народов Причер- номорья, №45. — Симферополь : Таврийский нацио- нальный университет им. В. И. Вернадского.– 2003. — С. 28–32. 8. Данильчук В. Ф. Особенности формирования и развития туристических предприятий : монография / В. Ф. Данильчук. — Донецк : ИЭП НАН Украины, 2006. 9. Danilczuk W. F. Wybor priorytetowych terytoriow dla rozwoju turystyki na wybrzezu Azowskim regionu Doneckiego / W. F. Danilczuk, A. J. Bowsunowskaja, H. A. Krapivina / Gospodarka regionalna i turystyka. Studia i materially, Kielce, Polska, Wyzsza Szkola Zarzadzania Gospodarka Regionalna i Turystyka w Kielcach. — 2004. — №1. — Р. 129–135, с. 31. У доперебудовчий період надання освітніх послуг на- селенню України здійснювалось за рахунок фондів суспіль- ного споживання, а, отже, й знання не були предметом купівлі-продажу. При цьому система освіти, в тому числі і вищої, характеризувалась такими позитивними якостями, як масовість, безплатність, доступність і високий рівень фундаментальної підготовки. Зрозуміло, що всі ці якості не могли не зазнати впливу ринкових перетворень економіки, а наслідки впливу цих останніх на систему освіти не могли залишитися поза увагою вітчизняних науковців. Скажімо, досить плідно в цьому напрямі працювали В. П. Андрущен- ко, В. Д. Базилевич, Л. В. Губерський, М. З. Згуровський, А. О. Лігоцький, В. І. Луговий та деякі інші дослідники. В їхніх працях висвітлено основні тенденції та перспективи розвитку вищої освіти в Україні в умовах ринкової транс- формації суспільства, розроблено рекомендації щодо гума- нізації та гуманітаризації освітньої сфери, звернуто увагу на необхідність підвищення якості підготовки фахівців тощо. Водночас, як на наш погляд, на сьогодні недостатньо досліджено політекономічні аспекти реформування вітчиз- няної освіти взагалі і вищої зокрема. Це сталось, очевид- но, тому, що, незважаючи на те, що у сфері освіти працює значна частина зайнятого населення і що система освіти відіграє все більшу роль у суспільному відтворенні, ще й досі практично немає єдиної думки щодо механізму вклю- чення її у галузь дії економічних законів. Одні автори вза- галі виключають освітню сферу з предмету економічної теорії, інші намагаються пояснити необхідність досліджен- ня освітньої сфери економічною теорією шляхом ототож- нення процесів праці та економічних відносин у сфері освіти з процесом праці та економічними відносинами в матеріальному виробництві. Підставу для такого ототож- нення вони намагаються знайти в тому, що сфера освіти, як і матеріальне виробництво, створює вартість. Ще одна група вчених намагається пояснити виникнення економ- ічних відносин в освітній сфері логікою розвитку вироб- ничих відносин матеріального виробництва. Кожна точка зору має право на життя, тим більше, що кожна з них не лише констатує, а й використовує певну сукупність доказів. Проте, як на нашу думку, найбільш продуктивною є та точка зору, згідно з якою існування еко- номічних відносин освітньої сфери виводиться з логіки розвитку виробничих відносин матеріального виробницт- ва. Основними складовими цієї логіки є наступне. По-пер- ше, отримання доходу і споживання матеріальних благ пра- цівниками освіти роблять цих останніх учасниками еконо- мічного життя суспільства. По-друге, споживання благ, ство- рених іншими людьми, означає ніщо інше як безпосередній прояв відносин привласнення, тобто відносин власності, які є, безумовно, економічними відносинами. По-третє, прац- івники сфери освіти можуть споживати продукти матеріаль- ного виробництва лише тоді, коли вони мають такі еко- номічні відносини з працівниками матеріального виробниц- тва, які змушують цих останніх передавати продукти своєї праці працівникам освіти. І такі відносини мають місце, оскільки працівники освіти надають виробникам і власни- кам матеріальних благ інші блага (освітні послуги), без яких матеріальне виробництво не могло б здійснюватися на пев- ному науково-технічному рівні і в певній суспільній формі. Завдяки відносинам обміну діяльністю в економічну науку І.І. Кукурудза академік АЕН України м. Черкаси ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ РИНКУ ПОСЛУГ ВИЩОЇ ШКОЛИ В УКРАЇНІ КУКУРУДЗА І.І.

Соціально-трудові аспекти проблем вільного часу суспільства

Institution

Ähnliche Einträge