До питання про шляхи українських економічних реформ
Saved in:
| Published in: | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45730 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | До питання про шляхи українських економічних реформ / М.А. Швайка // Вісник економічної науки України. — 2011. — № 2 (20). — С. 241-249.— Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859651078634602496 |
|---|---|
| author | Швайка, М.А. |
| author_facet | Швайка, М.А. |
| citation_txt | До питання про шляхи українських економічних реформ / М.А. Швайка // Вісник економічної науки України. — 2011. — № 2 (20). — С. 241-249.— Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник економічної науки України |
| first_indexed | 2025-12-07T13:33:25Z |
| format | Article |
| fulltext |
2011/№2 241
М.А. Швайка
академік АЕН України
м. Київ
ДО ПИТАННЯ ПРО ШЛЯХИ УКРАЇНСЬКИХ ЕКОНОМІЧНИХ РЕФОРМ
Два десятиліття тому в небі України зійшла зоря
омріяної незалежності. Тоді, на думку усіх економістів, —
як вітчизняних, так і закордонних — вона мала у найб-
лижчі ж роки стати заможною, процвітаючою державою.
Фахівці не помилялися. Але не так сталося, як гадалося,
не через їхню помилку, а через невміння керівників дер-
жави вести країну до благополуччя.
Як так могло трапитися, що Україна, яка мала такі
райдужні перспективи, родючу землю, корисні копали-
ни, потужну важку промисловість, працелюбний, не
деградований народ, опинилася на задвірках суспільно-
го розвитку?
Головна причина тривалої економічної кризи в
Україні прихована не у відсутності природних багатств
чи кваліфікованих, працездатних, недеградованих лю-
дей, а у нав’язаній нам помилковій економічній політиці
ринкової саморегуляції і повного усунення держави від
втручання в господарське життя, а також відсутності
належного державного керівництва. Спроба теперішнь-
ого Президента України Віктора Януковича виправити
ситуацію треба тільки вітати. Економічна модель, сфор-
мована на базі неоліберальних теорій, виявилась нежит-
тєздатною, призвела до розорення країни, пограбуван-
ня широких верств населення.
Від цієї політики ринкової саморегуляції, що ба-
зується на архаїчних теоріях XVIII ст. (невидимої руки
А. Сміта), людство вже відмовилось. Це підтверджуєть-
ся думками лідерів провідних держав світу, сформульо-
ваних на світових економічних форумах.
Ось думки лідерів провідних країн світу, сформуль-
ованих на самітах «вісімки» і «великої двадцятки».
Нобелівський лауреат Дж. Стігліц, який нині очо-
лює створену рішенням 63-ї сесії Генеральної Асамблеї
ООН цільову групу високого рівня для аналізу ниніш-
ньої фінансової кризи, вбачає джерела глобальної кри-
зи в захопленні дерегулюванням, яке підігріло ринко-
вий фундаменталізм і Уолт Стріт.
Коли у квітні 2009 р. британський прем’єр і госпо-
дар чергової зустрічі «двадцятки» заявив про кінець
Вашингтонського консенсусу, це було не більше, ніж
доконаний факт.
Найбільшу активність в реформуванні світової еко-
номіки виявляє Франція, яка з 12 листопада 2010 р. за-
ступила на посаді голови фінансової «двадцятки», зали-
шаючись керівником «вісімки». Президент Франції
Ніколя Саркозі досить критично оцінює сучасну ситуа-
цію у світі. Головні його висновки
Уявлення про капіталізм як усемогутню і нічим не
регульовану систему було безглуздим.
Необхідно «створювати капіталізм з основ».
Треба переглянути діючу модель економічної сис-
теми і поступово перейти до регульованого капіталізму.
Cвіту потрібна ринкова соціальна модель.
Без втручання держави все розвалилось би.
Панує думка, що ринок правий завжди. Це поро-
дило світ, де все віддавалось фінансовому капіталу і
майже нічого трудящим…Породило капіталізм, в якому
було нормально грати з чужим капіталом, заробляючи
гроші без особливих зусиль.
Тепер головне питання — добитися такого стану,
коли економіка працювала б на людину.
Ми живемо у XXI столітті без будь-якого фінансо-
вого порядку. Зараз на світовий порядок денний повста-
ло питання про вироблення засад нового глобального
порядку [1, c. 26].
Це нові слова, що виражають новий підхід до роз-
в’язання складних питань міжнародної співпраці і по-
будови нового світового порядку. Ці думки Президента
Франції Ніколя Саркозі повторив Президент США Ба-
рак Обама, наголосивши: «Капіталізм себе не виправ-
довує. Він буде й надалі приводити до кризи…»
Радикальні заходи пропонує здійснювати також
канцлер Німеччини А. Меркель. Вона вважає, що ми
повинні забезпечити регулювання усіх фінансових
інструментів ринків.
Дж. Стігліц і Жак Атталі, які домінують сьогодні як
критики економічного світопорядку, вважають що на
зміну глобальному управлінню повинен прийти глобаль-
ний уряд, який був би відповідальним перед народом
будь-якої країни.
Цікаві міркування з приводу шляхів подолання
світової фінансової кризи висловлює директор Інститу-
ту економіки Російської Академії наук, член-кореспон-
дент РАН Ф. Грінберг, який пропонує створити Еконо-
мічну Раду світу, яка випускала б світові гроші, регулю-
вала б міжнародний грошовий обіг.
Великої шкоди Україні завдала недолуга економіч-
на політика. Науковці і політики досі сперечаються яким
курсом йти Україні, чи курсом сучасних Америки, Японії
і Німеччини, чи тим, яким вони розбудовували свою
економіку, ставали могутніми індустріальними держава-
ми? З цих позицій українські реформи треба було роз-
починати не з удосконалення соціальної сфери, не з
розгортання війни з пенсіонерами, ветеранами, жінка-
ми, дрібними підприємцями, а з глибоких реформ у
виробничій сфері. Вищезгадувані заходи по упорядку-
ванню соціальної сфери слід розглядати як звичайну
протипожежну акцію, скеровану на невідкладне балан-
сування бюджету, який нездатний забезпечити найнеоб-
хідніших затрат держави. Бразилія 20 років тому прий-
няла закон про розвиток імпортозамінного виробницт-
ва і цим вивільнила величезні державні витрати. Резуль-
татом наших реформ є те, що у все більшій мірі поси-
люється розрив між доходами народу і надприбутками
олігархів. У виданій Верховною радою праці «Яка бан-
ківська система потрібна Україні? (до концепції станов-
лення і розвитку банківської системи України) «і вру-
ченій усім народним депутатам я писав: «Для нас при-
кладом, що заслуговує наслідування, міг би стати «Но-
вий курс» президента США Рузвельта, за допомогою
якого Америці вдалось здолати велику кризу, чи взагалі
розквіт Америки за часів Гамільтона, піднесення Німеч-
ОФІЙІЙНИЙ ВІДДІЛ
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ242
чини під впливом політики Ф. Ліста, Л. Ерхарда, віднов-
лення Японії в епоху Мейдзі».
Рекомендації, які нам підсовували різного роду
радники і консультанти у вигляді порад, сформульова-
них у Вашингтонському консенсусі, в політиці шокової
терапії, абсолютній лібералізації і безконтрольності рин-
ку, валютних відносин виявилось для нас згубними.
Про шкідливість цієї неоліберальної політики я
застерігав 20 років тому в час переходу від адміністра-
тивної системи господарювання до ринкової, будучи
обраним депутатом Верховної РадУкраїни І скликання.
Виступаючи 4 січня 1992 р. на сесії Верховної Ради Ук-
раїни від Народної Ради з співдоповіддю при обґово-
ренні урядової програми економічних реформ я говорив:
«Уряд досі не виробив задовільної концепції розвитку
економіки незалежної України і цю прогалину нама-
гається компенсувати дублюванням того, що робиться в
Росії, не маючи тих можливостей, які там є. Розроблені
Урядом заходи, схвалені фактично Президією, самою
своєю суттю є антинародними, скерованими на погра-
бування пенсіонерів, робітників, селян, інтелігенції,
всього народу, такими, що підривають економічні підва-
лини незалежної України, скеровані на її розорення і
занепад, вносять напругу і неспокій у суспільство і є
серйозною загрозою для її суверенітету. Їх реалізація
призведе до закриття тисяч підприємств, сотні тисяч
людей будуть викинуті на вулицю, що призведе народ
до голоду і бунтів. Тому ці заходи повинні бути засуд-
жені і скасовані.
На базі купонів ми повинні провести грошову ре-
форму. І йти не по шляху інфляції і підвищення цін, а
по шляху стабілізації і зміцнення грошової одиниці. При
перебуванні в обігу купонів і радянських грошей разом
ідея купонів буде знецінена, і, очевидно, ми тоді не
зможемо легко провести грошової реформи. При недо-
стачі купонів до часу видрукування у травні 1992 року
гривень можна широко застосовувати безготівкові роз-
рахунки, чеки, векселі, лімітовану видачу готівки. Час-
тину купонів можна видавати на руки, а частину купон-
ної суми перераховувати на ощадні книжки.
Не слід виключати і можливості змінення масшта-
бу цін. Це мало б позитивне значення і для широкого
використання в обігу монет, їх карбування можна орган-
ізувати швидко. Те, що ми досі не маємо монет — також
особиста заслуга нашого Уряду. Україна є світовою ме-
талургійною державою, здатною швидко наклепати їх
потрібну кількість. Але цього чомусь не робиться.
До якості купонів можна, звичайно, пред’явити
серйозні претензії. Але рублі теперішні не краще захи-
щені, і вони тепер друкуються на низькосортному па-
пері.
Пожежні, надзвичайні заходи нашого Уряду, які
скеровані не на оздоровлення нашої економіки і по-
ліпшення умов життя нашого народу, а робиться спроба
зобразити це саме так, за своєю природою є антинарод-
ними і антиринковими. І їх головна мета — пристосува-
ти розвиток економіки України в першу чергу до потреб
Росії, до загальноросійського середовища.
Доки Україна не матиме своїх грошей, вона буде
бутафорною, васальною напівдержавою, колонією, аре-
ною легкої наживи для різних мафіозних груп з усього
безмежного єдиного економічного простору. Впровадив-
ши свою грошову одиницю — гривню, Україна як мо-
гутня індустріальна держава швидко перетворила б її у
вільно конвертовану. Причому одна гривня коштувала б
не 1 долар, а 0,6. Такою повинна бути її вага з урахуван-
ням цінності основних виробничих фондів, великої
енергомісткості виробництва, високої концентрації ви-
сокоякісних корисних копалин, землі, ресурсів, інтелек-
туального та іншого потенціалу» [2, c. 520–521].
Україна самостійно не обирала першої моделі пе-
реходу до ринку, а була просто втягнута у ринкові пере-
творення за російським зразком [3, с. 289].
В Україні перша програма не лише економічних,
ринкових реформ, а й державного будівництва, побудо-
ви незалежної України, яка згодом стала загальнонаці-
ональною, підготовлена Рухівською командою, до скла-
ду якої входив я. Працівники Інституту історії НАН
України, які вивчали діяльність Руху, на круглому столі,
присвяченому 20 річчю створення НРУ за перебудову,
20 вересня 2009 р., відзначають: «На початку своєї діяль-
ності Рух в своїх лавах мав хорошу команду, яка виріз-
нялася на фоні «спокійних» академічних науковців.
Серед них було чимало спеціалістів з макроекономіки,
які очевидно брали участь у розробці Декларації про
державний суверенітет України, Акту проголошення
незалежності: В. Пилипчук, В. Черняк, М. Швайка. [4,
c.122]. В Чорновіл неодноразово наголошував, що
«М. Швайка був переконаний, що після виходу з складу
СРСР Україна заживе щасливо і заможно, оскільки 90 %
прибутків, які до цього забирала Москва, залишатимуть-
ся в Україні [5, c. 483].
Я доклав чимало зусиль до обґрунтування таких
ключових питань державного будівництва як шляхи за-
безпечення економічного суверенітету, подолання
наслідків колоніального минулого, створення найваж-
ливіших економічних атрибутів незалежної України
(грошово-кредитної, банківської і фінансової систем)
[6]. Цим питанням присвячені перші в Україні мої пуб-
лікації в пресі, виступи на сесіях Верховної Ради Украї-
ни, на зібраннях громадськості. Вперше питання про
необхідність створення власної, незалежної від центру
грошової системи України я поставив у доповіді на
Львівській крайовій конференції Руху 7 травня 1989 р. З
цією ж доповіддю я виступив на Установчому З’їзді
Народного Руху України 8 вересня 1989 р. Ці всі мої ідеї
увійшли до прийнятої З’їздом програми. Відомий істо-
рик і громадський діяч В. Ковтун відзначає, що в час
розгортання боротьби за незалежність України «в галузі
економіки професор М. А. Швайка пішов далі невираз-
ного гасла «економічної самостійності в складі СРСР»,
а за ключові визначив завдання створення в Україні
власної фінансово-кредитної системи, Українського
національного банку, власної грошової одиниці, що на
той час сприймалося як сенсація» [7, c.128–129].
Першу мою працю про українські гроші, опубліко-
вану першою неконтрольованою партією газетою Това-
риства Лева «Поступ» (1989 р.,№5) історики вважають
такою, що поклала початок створення грошової систе-
ми України.
Підготував програму реформування банківської
системи України, яку вивчали народні депутати Украї-
ни і використовували в законотворчій діяльності. Ціла
низка пропозицій подана Президентам України,
ОФІЙІЙНИЙ ВІДДІЛ
2011/№2 243
Прем’єр-Міністрам, головам Нацбанку, де вони вивча-
лись і розглядались. Перший заступник Глави Адмініст-
рації Президента України І. Акімова 26 квітня 2010 р.
прислала мені листа № 03–01/55, в якому говориться:
«У відповідь на Ваше звернення від 04.03.10 щодо ре-
формування банківської системи за дорученням Прези-
дента України висловлюємо Вам вдячність за активну
громадянську позицію та глибоко цінуємо Ваш внесок
у розвиток української науки.
Зазначаємо, що Глава держави поділяє Вашу стур-
бованість станом банківської системи та відзначає її
важливість для розвитку вітчизняної економіки. По-
відомляємо, що Ваші пропозиції, покладені в основу
наукових праць, є дуже цінними і будуть передані на
розгляд робочих груп, створених з метою забезпечення
діяльності Комітету з економічних реформ».
Перший заступник Голови Нацбанку України
В. Ю. Колобов в адресованому мені листі № 53–110/
168–5000 від 13.04.2011 р. пише: «Керівництво Націо-
нального банку України вдячне Вам за активну позицію
щодо розвитку вітчизняної банківської системи та не-
байдужість і наполегливість у вирішенні нагальних пи-
тань реформування української фінансової системи.
Ми певні того, що професійний діалог між Націо-
нальним банком України та Вами повинен слугувати
цілям розвитку національної банківської системи та
економіки в цілому.
Зазначаємо, що надані Вами пропозиції вивчають-
ся фахівцями Національного банку України при опра-
цюванні нормативно-правових актів та розроблені
відповідних заходів».
Від керівництва Руху мені не вдалося добитися
підтримки в реалізації своїх пропозицій. Відкидаючи
мою економічну програму відродження України, ново-
явлене керівництво Руху взялося за реалізацію чисто
більшовицької популістичної програми боротьби з
бідністю. Якщо б Рух був при владі і мав відповідні ре-
сурси, він міг би підвищувати зарплату, пенсії, стипендії.
Згодом як прибічники, так і її опоненти констатували:
десятирічна програма боротьби з бідністю повністю
провалена [8, с. 22].
В. Чорновіл був переконаний, що національна ідея
себе вичерпала, а тому потрібно подавати її у «сильній
соціальній та економічній оболонці», яка б називалася
«раціональна демократія з національно-партійним по-
тенціалом [4, с. 123].
Керівництво Руху виходило з того, що держава
якомога швидше повинна звільнити економіку від своєї
присутності. В. Чорновіл, наголошуючи на необхідності
якомога швидшої приватизації державного майна мож-
ливо і не усвідомлено діяв в інтересах бізнес-груп [4,
с. 124].
Галасливі «реформатори» стали ненависними для
народу збирачами податків. Ні члени парламенту, ні уря-
довці не можуть і не хочуть добитися оподаткування
мільярдерів. Тому податковий тягар вони переклали на
бідних.
Ріст цін на харчі, зростання комунальних тарифів,
мізерні пенсії та зарплати, тотальна корупція, відсутність
робочих місць — ось справжнє обличчя теперішніх реформ.
Українські реформи не мають належного інтелекту-
ального забезпечення та персональних двигунів. Тепер у
здатності нинішньої команди провести реформи вже
почали сумніватися не лише вітчизняні експерти. Скаж-
імо, Андрес Аслунд, старший науковий співробітник
інституту міжнародної економіки Петерсона, у своїй не-
щодавній статті у «Вашингтон Пост», присвяченій Ук-
раїні, зазначив: «Реформи Януковича розвалилися» [9].
Рузвельт не мав чіткої уяви про ту систему, яку зби-
рався побудувати [10, с. 102]. Але він безпомилково знай-
шов ефективний спосіб пожвавлення економічного
життя, використавши роботу мозкового центру. За 100
днів конгрес прийняв понад 60 законів. Здійснена пере-
вірка і реформування банків. Банки з казни стали вида-
вати позики під низькі проценти. З ініціативи Рузвельта
конгрес прийняв Національний акт відновлення про-
мисловості. Була створена Національна адміністрація
відновлення, яка здійснила примусове об’єднання усіх
підприємств в 17 груп. Прийняті кодекси чесної підприє-
мницької діяльності та запобігання нечесної конку-
ренції. Зібрані податки були скеровані в промисловість.
Була надана вагома допомога фермерам. В усьому світі
головним джерелом доходів держави є податок на при-
буток. Податок на прибуток для усіх громадян Велика
Британія вперше у світі запропонувала 9 січня 1799 р.
Його ставка становила 10 % із прибутків.
Найбільшими платниками податків до українсько-
го бюджету є західні фірми, а не місцеві металургійні та
нафтові гіганти. Близькі до уряду бізнесмени і надалі
отримуватимуть повернені податки на додану вартість
за фіктивний експорт, в той час, як сумлінні експорте-
ри роками того повернення не отримуватимуть, або ж
отримуватимуть лише половину за умови, що віддадуть
другу на «відкат» урядовцям.
Усе дорогим в Україні робить корупція, яка пожи-
рає щорічно 20 млрд. грн. Україна відноситься до
найбільш корумпованих країн світу. 91 % українських
підприємців визнали широке поширення корупції і ха-
барництва. Боротьба влади з корупцією більше схожа на
зміну форми корупції: Якщо раніше крали всі, хто міг,
то тепер — ті кому дозволено. Корупція — цей ненасит-
ний монстр, пожирає людські душі, підточує довіру гро-
мадян до держави та їхню віру в гідне майбутнє.
Десятки мільярдів бюджетних грошей пожирає ко-
румпована система держзакупівель. Левова частина цих
бюджетних грошей прокручується через сумнівні схеми,
осідають на приватних рахунках близьких до чиновників
фірм. Ні Президент, ні члени Уряду, ні парламентарі не
бажають оподатковувати мільйонерів, тому вони стягу-
ють податки з бідних. Як приклад корупції часто наво-
дять держзакупівлі. По цій схемі протягом року крадуть
мільярди. «Освоєння» бюджетних коштів, а також
коштів держкомпартій в нашій країні — один з найбільш
прибуткових видів бізнесу. А іноді — і головний інтерес
перебування того чи іншого чиновника на своїй посаді.
Є навіть корупційні розцінки. Відкати чиновникам зви-
чайно становлять 30–40 % від суми закупівлі, хоч дохо-
дять і до 70 %. Гроші повинні попасти від «переможця»
тендеру до його організаторів протягом 10 днів через ряд
транзитних фірм і «яму-конверт». За конвертацію тепер
беруть по всій країні 8,32 % від суми перетворення» в
готівку, а порушників «боляче» б’ють. Втрати багатств
України яскраво характеризують дані про вивезення
капіталів за кордон (див. Тижневик розумних людей
ОФІЙІЙНИЙ ВІДДІЛ
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ244
«Коментарі», 2011, №7, 18 лютого). Вищесказане про-
ілюструємо найновішим прикладом. Так, Коломойський
замість того, щоб відбудовувати Україну купує датську
державну авіакомпанію, де контролює чотири авіаком-
панії. Володіючи шведською авіакомпанією, Коло-
мойський намагається контролювати все небо Сканди-
навії. Чому українці повинні будувати шведський соц-
іалізм чи глобальний капіталізм, нічого не маючи з цьо-
го крім боргів і підозр в тіньовій економіці?
В Україні є більше десятка фінансово-політичних
груп, які визначають не лише соціально-економічний
розвиток держави, а й справляють величезний вплив на
процеси у сфері внутрішньої та зовнішньої політики.
Виробництво практично не розвивається. В пошу-
ках праці з України виїхало за кордон 8 млн. чоловік.
Стимулюється імпорт. 27,7 млрд. дол. Україна заплати-
ла за автомобілі і запасні частини до них. Зазначені
кошти дозволили б побудувати кілька автомобільних
заводів, сприяючи створенню 5 млн. додаткових робо-
чих місць [11]. Холодильники, пральні машини, підло-
гонатирачі, телевізори, телефонні апарати, комп’ютери
також закордонні. Завозимо одяг, взуття, а тепер вже й
продовольство (цукор, м’ясо, гречку, картоплю). Власні
виробництва не підтримуються, а руйнуються.
Кредитна політика не сприяє виходу з кризи і
організації роботи вітчизняних підприємств, а навпаки.
Високі процентні ставки душать вітчизняне виробниц-
тво. В США кредитна ставка становить 0,25 %, в
Європі — 1 %, В Японії 0,1 %, в Англії — 0,5 %, в Швей-
царії — 0,25 %, в Норвегії — 1,75 %, в Данії — 1,15 %, в
Україні майже 30 %. Тому не дивно, що прибутки ви-
робників становлять 2–3%, а доходи по вкладах в бан-
ках — 20–30 %. За 20 років річні обсяги інвестицій в
основний капітал скоротилися вдвічі. Споживчі ж вит-
рати населення зросли в 1,4 рази. Тінізація української
економіки становить в середньому 60 %: У торгівлі —
80 %, будівництві — 66 %, нерухомості — 60 %… У
більшості малих підприємств «тінь» може сягати 80–
90 %.
Лише в Києві нараховується 800 мільйонерів. Ці
гроші вони отримали не від збільшення виробництва
товарів, а від вдалих інвестиції в цінні папери.
Десять родин захопили 90 % усіх багатств держави.
За ці кошти, не зароблені важкою працею і талантом,
скуповують палаци і картинні галереї в західній Європі,
відпочивають на всяких Канарах, відстрілюють нещас-
них носорогів в Африці.
В Україні немає національного капіталу у власному
сенсі цього слова (не за прізвищами власників, а за сут-
тю), бо він ніяк не зацікавлений ані в розвитку, ані в
зміцненні держави України.
В об’єднаній Європі ретельно відслідковують
співвідношення доходів найбагатших до доходів бідних
(10 процентів верхівки суспільства до 10 процентів
низів). В Європі воно менше 10-ти, тоді як у нас воно
перевищує 20. Він повинен відслідковуватися і регулю-
ватися антимонопольними органами, податками, харак-
теризуючи надійність соціальної політики держави.
Рівень продажу товарів класу «Люкс» в Україні ви-
щий, ніж в Європі. З Борисполя щоденно відправляється
70 літаків з родинами кланів. Коли ми мріяли про неза-
лежність України і закладали її фундамент, то не мали
наміру провести до влади великий капітал і віддати Ук-
раїну в руки олігархів з числа партноменклатури.
Україна має значні можливості для відродження і
великі шанси вже невдовзі досягти високих темпів еко-
номічного зростання, оскільки для цього є в наявності
серйозна база: українська держава володіє вигідним гео-
графічним положенням, найродючішими землями, ба-
гатими природними ресурсами і висококваліфікованою
робочою силою, працьовитим і не деградованим наро-
дом. Великий аграрний потенціал України не викорис-
товується через відсутність державної допомоги, в пер-
шу чергу дешевими кредитами. Тому Україна не готова
скористатися зростанням світових цін на продовольство.
В Україні відсутній сільськогосподарські банки.
Сільськогосподарський банк «Україна» перетворився в
гадючник, в якому вирощені найбільші мафіозі (В. Геть-
ман., В. Ющенко, Г. Сацюк), які його розібрали і зни-
щили. Для банківництва як дешевого спосібу зароблен-
ня грошей (на халяву) невигідним стало вкладання гро-
шей у сільське господарство. А треба зробити банківниц-
тво як форму сприяння розвитку сільського господар-
ства. Держава практично не надає допомоги селу. Суб-
сидії фермерам США становлять 42 млрд. доларів. В
Єврозоні селяни отримали 50 млрд. євро дотацій. Зни-
жуються податки, реалізуються спеціальні програми
допомоги селянам.
Не можна не враховувати жахливих наслідків ми-
нулого панування в Україні жорстокого тоталітарного
режиму. Після тотального винищення української інте-
лігенції (згадаймо Сандормох) і знесилення нації голо-
доморами, в країні не виявилось політичної організації,
здатної мобілізувати народ на боротьбу за побудову ук-
раїнської національної держави.
Французький філософ Ален Безансон спрогнозував
наш нинішній стан: «Існують дві перешкоди для оста-
точного формування української нації — давній дефіцит
еліти і старанно культивований Росією розбрат серед
українського народу».
Рух за відродження незалежної України в час гор-
бачовської перебудови очолили недостріляні, це в пер-
шу чергу літератори (спілка письменників України і її
відділення в обласних центрах стала штаб-квартирою
Народного Руху України, товариства української мови
та інших громадських організацій, що стали появлятись)
та дисиденти, які стали повертатись з заслання. Вони
протягом тривалого часу були відірваними від життя в
Україні і не тільки не знали, що треба робити, а й якою
є ситуація в країні. Ні перші, ні другі не розбирались в
господарських і економічних питаннях і на перший план
висували знайомі їм проблеми відродження української
мови, національного і культурного відродження, визнан-
ня ОУН-УПА… Однак усе це не відображало великої
складності питань державного будівництва, не вказува-
ло шляхів подолання наслідків колоніального минуло-
го, створення найважливіших атрибутів державності,
зокрема фінансової, грошово-кредитної і банківської
системи, митниці забезпечення не лише політичного й
економічного суверенітету.
Нашому державному керівництву варто б скорис-
татися настановами І. Франка. Але ж саме перед украї-
нською інтелігенцією, як писав Іван Франко в «Одвер-
тому листі до галицької української молодежі», стоїть
ОФІЙІЙНИЙ ВІДДІЛ
2011/№2 245
«…величезна дійова задача — витворити з величезної
етнічної маси українського народу українську націю,
суцільний культурний організм, здібний до самостійно-
го культурного й політичного життя». За твердим пере-
конанням Івана Франка, для того щоб навчиться «чути
себе українцями без офіціальних кордонів», ми маємо
«… поперед усього пізнати ту свою Україну, всю в її ет-
нографічних межах, у її теперішнім культурнім стані,
познайомитися її природними засобами та громадськи-
ми болячками і засвоїти собі те знання твердо, до тої
міри, щоб ми боліли кождим хоч і як дрібним та част-
ковим її успіхом, а головно, щоб ми розуміли всі про-
яви її життя, щоб почували себе справді частиною його».
Треба говорити не лише про те, що не подавалось
серйозних ідей, не висувалось конструктивних пропо-
зицій державного будівництва, а й про байдуже, точні-
ше варварське ставлення до серйозних розробок і про-
позицій, на обґрунтування яких пішли десятки років.
Підготовлена мною програма економічних реформ,
створення ефективної ринкової грошово-кредитної і
банківської системи виявилось нікому непотрібною. Я
доклав багато зусиль до того, щоб втілити цю програму
в життя за допомогою Верховної Ради і підтримки де-
мократичних сил.
Спеціально для Верховної Ради підготував Концеп-
цію перебудови банківської системи, під якою постави-
ли свої підписи 79 депутатів Верховної Ради XII скли-
кання і одностайно висловились за розгляд Концепції
на сесії. Для законотворчої діяльності народних обранців
Верховна Рада надрукувала мою працю «Яка банківська
система потрібна Україні» (до концепції становлення і
розвитку банківської системи України) на 80 стор., яка
була вручена всім народним депутатам (1-Д, 28.08.1995,
т. 500). Згідно з розпорядженням заступника Голови Вер-
ховної Ради О. Дьоміна від 18.01.1996 р. Концепція була
надрукована і розіслана в усі Комітети і фракції з зав-
данням обговорити і підготувати до розгляду на сесії (№
1143/ 12–4, 19.01.1996 р., 38 аркушів). У скороченому
варіанті на 10 аркушах Концепція була вручена всім
народним депутатам (7-НД. 23.01.1996., т. 400). Більшість
Комітетів і фракцій розглянули Концепцію і дали їй
високу оцінку.
14.05.1996 р. в порядку денному засідання Комісії з
питань фінансів і банківської діяльності четвертим пун-
ктом було записано: «Про питання щодо проекту Кон-
цепції перебудови банківської системи України». Але
мені, навіть, слова не дали.
Розгляду Концепції на сесії не допустив В. Суслов
(його виборчу компанію фінансували комерційні бан-
ки) разом з В. Ющенком, В. Стельмахом, В. Гетьманом
і усією цією банківською мафією.
20 жовтня 1999 р. Секретаріат видрукував Концеп-
цію вдосконалення грошово-кредтиної політики і зміни
принципів діяльності банків і вручив кожному народ-
ному депутату (№ 4122). Їм же також вручена книжка
«Банківська система України: шляхи реформування»,
видана парламентським видавництвом у 2000 році.
Народним депутатам вручені також мої праці:» Чому
в Україні повсюдно бракує грошей? (Нові підходи до
грошово-кредитної політики і зміни принципів діяльності
банків) «(1998), «Шляхи докорінної перебудови і рефор-
мування Банківської системи України (лихварська банк-
івська система — гальмо на шляху ринкових реформ,
підприємництва і відродження України) «(2004) та ін.
Йдеться, отже не про розмови на кухні домогос-
подарок, а про розгляд документів, які були опрацьо-
вані Верховною Радою. Так що в розпорядженні Вер-
ховної Ради є науково-обгрунтована програма створен-
ня ефективної банківської системи, яку треба реалізу-
вати.
Україна втрачає своє обличчя, бо не може виробля-
ти навіть для себе, не те що на традиційний експорт,
цілий ряд важливих продуктів, зокрема цукру, м’яса,
вершкового масла і навіть картоплі, овочів, а також
одягу, взуття, побутової техніки. Гнітучий настрій від
імпорту з’являється в людей після відвідання наших
магазинів.
Не використовується раціонально величезний ви-
робничий потенціал України, її чорноземи, значні при-
родні багатства. Україна відома в усьому світі як багата
країна з працьовитими, творчими людьми.
Особливої турботи заслуговує питання про рефор-
мування і подальший розвиток банківської системи.
Грошовий обіг є кровоносно-судинною системою еко-
номіки України і від його стану залежить здоров’я усієї
економіки.
Найбільше занепокоєння в період кризи виклика-
ла у більшості експертів нестабільність банківської си-
стеми, недосконалі форми організації її діяльності. [12,
c.18, 20, c. 15–20]. Пасиви банківської системи в пере-
важній більшості скалдаються з «коротких» грошей,
розміщених в банках на термін до року. У зв’язку з цим
частка і обсяг інвестиційних кредтитів, в тому числі
іпотечних, незначні і в рази поступаються показникам
банківської ситеми інших країн. Лише 8,2 % українців
довіряють банкам.
Банківська система України сформувалась як лих-
варська, паразитична, що висмоктує соки з виробниц-
тва і паразитує на обслуговуванні непродуктивного спо-
живання, відкушуючи незаслужено надто великий шма-
ток національного пирога. Не може процвітати країна,
в якій величезні доходи отримують ті, що нічого не ство-
рюють.
Позичковий капітал не став складовою, підпоряд-
кованою частиною промислового капіталу, тому не
відбулось чіткого розмежування між ними функцій.
Виробництво в Україні не має свого позичкового капі-
талу і своєї банківської системи. Теперішня наша банк-
івська система за своєю природою є лихварською, пара-
зитичною.
У сьогоднішніх важких кризових умовах мільйони
українців скеровують свій гнів в бік бандитської, зло-
чинної, пристосованої до потреб олігархів, «тіньовиків»
і мафії банківської системи, через неефективне функц-
іонування якої вони зубожіють, втрачають свої заощад-
ження, позбуваються роботи, а заодно і засобів до існу-
вання. У значній мірі з вини банків люди втратили впев-
неність у завтрашньому дні.
Замість того, щоб підвищувати ефективність функ-
ціонування банківської системи, поліпшувати обслуго-
вування підприємств, запровадити ринкові механізми
створення грошей банківські мафіозі зробили банки
знаряддям пограбування народу і легким способом сво-
го збагачення.
ОФІЙІЙНИЙ ВІДДІЛ
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ246
Через це наступив параліч банківської системи, який
негативно позначається на роботі підприємств. Від реа-
лізації продукції вони не отримують потрібних їм коштів
для відновлення процесу виробництва, підприємства
втрачають оборотні кошти, а замінити їх кредитом немає
можливості. Повертаються до забутого бартеру.
Тепер практично розвалюється грошово-кредитна і
банківська система. Вкладники вільних грошей бояться
вкладати гроші в банки оскільки не мають гарантій на
їх повернення, виробництва не розвиваються, бо
підприємства позбавлені кредитних ресурсів і в цих
умовах не можуть звести кінці з кінцями.
Криза банківської системи в Україні спровокована
не стільки зовнішніми факторами, як внутрішніми. За
офіційними даними на 1 жовтня 2009 року загальні збит-
ки комерційних банків із початку року становлять 20,9
млрд. грн. Майже кожен український банк у період
кризи так чи інакше зіткнувся із проблемою недостат-
ньої ліквідності і труднощами повернення вкладів насе-
ленню. Обсяг проблемних кредитів у портфелі фінуста-
нов ще влітку перевищив 30 %, а зовнішні зобов’язання
банківського сектору країни $ 35 млрд. Економічна
криза вказала на вразливість української банківської
системи, яка виявилася неспроможною повноцінно
функціонувати без підтримки держави і водночас
підтвердила, що влада нездатна належним чином конт-
ролювати фінансові потоки в країні. 3 жовтня 2008 року
Нацбанк запровадив тимчасові адміністрації у 25 фіну-
станов — це майже 14 % загальної кількості банків.
Протягом вересня — грудня 2008 р., коли розпочався
масовий відплив депозитів із фінансової системи, НБУ
надав комерційним банкам рефінансування на загальну
суму понад 111 млрд. грн.. Однак, левову частку цих
коштів було спрямовано не на підтримку економіки, а
на валютні спекуляції та кредитування підприємств,
пов’язаних із власниками банків. Восени настав час
повернення кредитів рефінансування (торік регулятор
надав банкам гроші під 15–17 % річних), проте як ствер-
джують джерела у Нацбанку більшість фінустанов не
мають змоги розрахуватися вчасно. На чотири тижні
було пролонговано позики, надані Надра банку, Родовід
банку, Укргазбанку, банкам «Фінанси і Кредит» і «Київ».
Сформувалася задубіла і закостеніла в консерва-
тизмі лихварська банківська система, яка не націлена на
обслуговування підприємств і забезпечення високоефек-
тивного господарювання, ні на інвестиції, ні на запро-
вадження нових технологій і створення сучасних
підприємств, ні на прискорення і здешевлення платежів
і розрахунків, а на паразитування на підприємствах і
висмоктування з економіки України всіх життєвих соків.
Грошово-кредитна і банківська система пристосо-
вана не до обслуговування енергійних, активних діло-
вих, підприємливих працівників, людей малого і серед-
нього бізнесу, фермерів, а мафіозі, олігархів і тіньовиків.
Через це виробничий потенціал використовується нера-
ціонально, заводи і фабрики закриваються, багатства
України розкрадаються, найурожайніші у світі землі
пустують, а народ злидарює.
Через нездатність Нацбанку навести лад у фінансах
величезні кредитні ресурси використовуються нераціо-
нально, заганяються в долари, переводяться за кордон,
ховаються населенням в матрацах, пролежують там ро-
ками в бездіяльному стані і знецінюються, у той час як
через брак кредитних ресурсів не здійснюються інвес-
тиції, не розвивається виробництво, не реалізуються
соціальні програми.
Нацбанк не створив сприятливих умов для розвит-
ку чесного бізнесу і підприємництва, не скерував кре-
дитних ресурсів на його обслуговування, через що 8
мільйонів найактивніших, висококваліфікованих прац-
івників не знайшли застосування своїм силам у промис-
ловості і сільському господарстві і змушені були емігру-
вати в інші країни і збагачувати їх.
Нацбанк виявився нездатним організувати роботу зі
створення банків, які стали б надійними партнерами
підприємств, обслуговували б виробництво, перекладали
б на свої плечі важливі функції щодо забезпечення
підприємств кредитними ресурсами, організовували б
швидкодіючу систему платежів і розрахунків, перетворю-
вали б боргові вимоги і зобов’язання в гроші, взаємопо-
гашували б їх, налагодили б продаж боргів (факторинг),
мобілізували б усі наявні вільні кредитні ресурси, пере-
творювали б їх у капітал і скеровували в інвестиції.
В Україні відсутні сільськогосподарські, комунальні
та інвестиційні банки, які мобілізували б величезні кре-
дитні ресурси, які перебувають у бездіяльному стані і
скеровували б в інвестиції. Менше 6 % кредитних ресурсів
використовуються для інвестицій. Усі комерційні банки
є однотипними лихварськими шарагами з висмоктуван-
ня з економіки грошей за допомогою обслуговування не
виробничих, а торгово-посередницьких операцій.
НБУ не спромігся організувати ефективного меха-
нізму створення грошей, запуску їх в обіг і погашення.
З метою штучного підтримання цінності долара на
українському ринку Нацбанк спотворив увесь емісійний
процес. Замість того, щоб здійснювати емісію грошей у
відповідності з потребами обігу, тобто під закладені в
Нацбанку комерційними банками векселі, Нацбанк за-
пускає гривню в обіг шляхом закупівлі доларів на
міжбанківському валютному ринку, чим створює підви-
щений попит на долари. Одночасно позбавляє грошей
тих суб’єктів господарювання, які не мають для прода-
жу доларів.
Нацбанк не забезпечує збалансованості фінансових
ресурсів країни у результаті чого, з одного боку, відчу-
вається величезний брак кредитних ресурсів, через що
не здійснюються інвестиції, до кредитних ресурсів не
мають доступу підприємства, несвоєчасно проводяться
платежі і розрахунки, а з другого — у матрацах і панчо-
хах у бездіяльному стані перебувають десятки мільярдів
доларів, євро і гривень.
Ніякого виправдання не має стягнення з підприємств
банками величезних грабіжницьких здирницьких відсотків,
які пожирають не лише їх прибутки, а й часто значну ча-
стину коштів, призначених для простого відтворення. Гра-
біжницькі банківські відсотки, які в 5 разів є вищими, ніж
у цивілізованих країнах, обезкровлюють економіку і відда-
ляють банки від виробництва.
Банківська система виявилась нездатною організу-
вати швидкодієву й
ефективну систему платежів і розрахунків, через що
в країні протягом 18 років бушує руйнівна платіжна
криза. Кредиторська і дебіторська заборгованість по всіх
суб’єктах господарювання неустанно зростає.
ОФІЙІЙНИЙ ВІДДІЛ
2011/№2 247
Найбільшою прогалиною в діяльності НБУ є те, що
він не організував системи рефінансування і штучно
створив кредитний голод.
Частка кредитних ресурсів центрального банку в
кредитних портфелях банків з року в рік зменшується.
У 1997 р. вона становила 11,3 %; 1998 р. — 5,7 %;
1999 р. — 4,2 %; 2000 р. — 2,3 %; 2001 р. — 2 %; 2002 р. —
1,8 %. Причому частка короткотривалих кредитів (на
один день) становить 85–90 % від загального обсягу
рефінансування. Останнім часом нормальне рефінансу-
вання Нацбанком комерційних банків майже зовсім не
відбувалося і здійснювалося в спотвореному вигляді (на
порятунок збанкрутілих банків).
Наскільки важливими є питання регулювання інве-
стицій Центральним банком говорить відомий фахівець
у сфері грошей В. Ханкель, який зазначає, що діяльність
Центрального банку вимірюється не тим, як точно Цен-
тральний банк дотримується рівняння кількісної теорії
грошей і контролює зростання грошових агрегатів М1,
М2, М3, а чи вдалося йому створити діючий ринок ка-
піталів і перетворити заощадження в інвестиції.
В Україні відсутні будь-які контролюючі і регулю-
ючі органи за діяльністю банків, і, в першу чергу, за
Нацбанком. Тому тут немає ладу, який заважають на-
вести банківські мафіозі, що є повністю безконтроль-
ними, чинять свавілля, зловживають владою і руйну-
ють Україну.
Законом про НБУ встановлювалося, що наглядові
функції повинна виконувати Рада НБУ, і передбачало-
ся, що до її складу входитимуть незалежні експерти.
Натомість парламент під впливом банківського лоббі
долучає до складу Ради здебільшого банкірів. Ідею ство-
рити незалежний орган контролю провалено… Без цьо-
го в режимі реального часу зупиняти тих, хто виводить
активи з країни неможливо. Схеми штучного знекров-
лення фінансових установ активно працюють далі.
У той час як по світу крокують електронні гроші,
розрахункові операції здійснюються безготівково, в
Україні половина розрахунків здійснюються готівкою,
гроші перевозяться в торбах і на це суспільство тратить
величезні кошти. Для приховання операцій від по-
датківців у тіньовому обороті використовується готівка,
зарплата виплачується в конвертах, не відображається на
рахунках підприємств у банках і не оподатковується.
Важким злочином перед українським народом є
здійснена Нацбанком в інтересах тіньовиків, мафіозі і
казнокрадів без відповідного дозволу органів влади
широкомасштабна доларизація країни, у результаті якої
Україна. подарувала США понад 100 млрд. доларів ем-
ісійного доходу. На друкування 100 доларової купюри
США тратять 3 центи, а у нас вони купують за цю ку-
пюру товарів на 100 доларів.
Доларизація економіки заважає українській державі
проводити самостійну грошово-кредитну політику. З
вересня 2008 року національна валюта девальвувала на
65 %. Доларизація вітчизняної економіки збільшилась за
шість років на 27 % і сягнула 65 %. Таким чином на одну
гривню припадає вже два долари і це максимальний
показник за всю історію України. В українських банках
надто багато іноземної валюти, а це дуже небезпечно як
для самих фінансових установ, так і для їх клієнтів. Це
приводить до того, що різко підвищується доларизація
нашої економіки, попит же на національну валюту по-
нижується разом з її курсом.
В Україні зосереджено до 5 % усіх емітованих аме-
риканських доларів. В умовах стабільності гривни валютні
кредити здавалися привабливими — у 2006-му році їхній
обсяг зріс на 95,4 %, у 2007-му році — на 75,4 %. При
цьому динаміка зростання гривневих позик була скром-
нішою. Приріст відповідно становив 52,3 і 72,7 %.
Грошова маса у вересні 2010 р. становила 569, 2
млрд. грн.., грошова база 216,7 млрд., обсяг готівки поза
банками — 174, 8 млрд. В обігу України перебуває 150
млрд. дол. Якщо перемножити на 8, то отримаємо
співвідношення між доларом і гривнею. Це співвідно-
шення буде 1:2. Це означає, що Україна фактично не має
своєї грошової системи.
Державні фінансові вливання (зокрема шляхом
рефінансування банків) мали б стимулювати розвиток
виробництва, але насправді призводять лише до змен-
шення резервів Нацбанку. Замість того, щоб спрямува-
ти вільну ліквідність в реальну економіку, фінустанови
конвертують гривню в долари, підриваючи курс націо-
нальної валюти і провокуючи паніку на готівковому
валютному ринку.
Дослідження свідчать, що тіньовими світовими
структурами запущений механізм перетворення України
в сировинний додаток до розвинених економік. В цьому
механізмі важливе значення надається пануванню в
слабкій економіці України іноземних валют, виключає
стабільність гривні, ускладнює розробку і реалізацію гро-
шово-кредитної політики. Експансія не забезпеченої зо-
лотом «світової» валюти — долара США, а також євро
сягнула меж, які загрожують нашій національній безпеці.
Економічні чи політичні потрясіння в світі, рішення
урядів іноземних держав, міжнародних чи транснаціо-
нальних фінансових груп несуть ризик одночасної руй-
нації економіки України. Іноземна валютизація економ-
іки сприяє її тінізації, формуванню фетишизації, переваг
іноземного і недовіри до національного, в т. ч. гривні,
невпевненості людини у своєму соціальному становищі.
Вона також є засобом криміналізації економіки, можли-
вості нечуваного миттєвого збагачення, тих, хто володіє
(впливає, приймає рішення) інформацією про зміну кур-
су гривні по відношенню до найбільш витребуваних іно-
земних валют. І навпаки. Вона сприяє збільшенню про-
шарку бідних і злиденних, знищенню малого і середньо-
го бізнесу, концентрації нерухомості, передусім землі, у
власності засновників банків. З цієї причини в Україні
існують політико-фінансово-владні групи, зацікавленні у
пануванні в Україні іноземних валют, замовчуванні, ігно-
руванні або розмиванні ст.99 Конституції України, якою
визначено, що грошовою одиницею України є гривня.
Декілька років тому, коли економічна криза вже
наблизилась (її передвісники — регіональні фінансоі
кризи в Росії, Азії тощо), Правління НБУ прийняло
нормативно-правовий акт, який забороняв обіг на тери-
торії нашої держави іноземних валют. Однак цей доку-
мент не був введений. Причина цього, вважають фахівці,
тиск зовнішніх та внутрішніх сил, які мають власні інте-
реси, що не співпадають з інтересами народу України.
Зараз, у зв’язку з економічною кризою і падінням курсу
гривні, тисячам і тисячам позичальників іноземної ва-
люти в банках, їх сім’ях понівечені долі. Між тим, Бан-
ОФІЙІЙНИЙ ВІДДІЛ
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ248
ки з іноземним капіталом продовжують видавати кре-
дити з найвищими у світі відсотками, гальмуючи розви-
ток економіки, одночасно відрізають шлях у малий
бізнес простим українцям. Як наслідок, практично вся
торгівля на ринках (базарна торгівля) опинилася в ру-
ках іноземців, які, перепродують «руками» українців на
їх землі виготовлені українцями товари, отримують при-
бутки, відправляючи їх сім’ям на батьківщину, вимива-
ють обігові кошти — кровоносну систему економіки
нашої держави.
Слабка економіка України потребує захисту націо-
нальної валюти. Розміри іноземної валютизації еконо-
міки України посилили її зовнішню залежність, сприя-
ють її тонізації, призводять до збільшення бідності та
злиденності населення, послаблення чи знищення ма-
лого і середнього бізнесу.
Обіг на території України іноземних валют, зокре-
ма надання валютних кредитів для споживчих потреб,,
суперечить фінансово-економічним інтересам суспіль-
ства, держави, окремих громадян і в сучасних умовах
України є однією з основних перепон для забезпечення
стабільності гривни; він є інструментом руйнації еконо-
міки держави, малого, середнього бізнесу, примножен-
ня бідності та злиденності народу, стимулом корупції
(хабарі даються в доларах).
Наслідки доларизації життя українців відомі: одні
втратили останні накопичення, інші не можуть поверну-
ти валютні кредити і на їхні квартири, автомобілі «полю-
ють» колекторські фірми… Як могло так статися, що
Україна, маючи свою визначену Конституцією національ-
ну грошову одиницю — гривню, опинилася в «полоні»
долара США та Євро? Виявляється, банкіри для надання
валютних кредитів знайшли лазівку в законі!
Для того, щоб навести лад у фінансах треба істотно
реформувати банківську систему і привести грошово-
кредитну політику у відповідність з вимогами життя, з
потребами відродження України.
Банки повинні обслуговувати підприємства, займа-
тись їх платіжно-розрахунковими операціями, а не ризи-
кованим вкладанням коштів у непродуктивні, сумнівні
посередницькі операції. У країнах з ринковою економі-
кою підприємець, який виробив і у відповідності з дого-
вором відвантажив продукцію покупцю, передає докумен-
ти банку і знімає з себе всі турботи щодо стягнення пла-
тежів. Лише Нацбанк винен у тому, що банки не займа-
ються тим, чим треба, тобто корисною роботою.
Домагаючись широкого використання в платежах і
розрахунках дорогого грошового капіталу, зокрема до-
ларів, Нацбанк ігнорує застосування дешевих сурогатів і
замінників грошей. На даний час у світі, нарівні з банк-
нотами, які емітують центральні банки, функціонують
звичайні векселі (документ комерційного кредиту) і чеки
(інструмент комерційних банків), які використовуються
як на національних, так і на світових ринках.
Глибокі корені шкідливої політики Нацбанку викри-
ває Голова Верховної Ради В. М. Литвин в опублікованій
в «Голосі України» статті за 14 червня 2005 р., у якій зок-
рема говориться, що «за всі роки Національний банк,
який поступово досяг небаченої для сучасних умов авто-
номії, не перевірявся жодним контрольним органом дер-
жави і реально, комплексно не звітував перед народом і
парламентом». Це ж національний гаманець, фабрика
грошей, з якої поцупили мільярди… Негайно треба про-
вести ревізію Нацбанку і очистити його від мафіозі.
Друкування грошей — це виробництво спеціально-
го товару — фабрикування валюти. І держава повинна
супроводити цей процес від народження грошей, їх збе-
рігання, транспортування, використання.
Дуже прикро, що напрямок розвитку банківської
системи України з самого початку її виникнення і форму-
вання визначали не справжні патріоти, люди, зацікавлені
в розвиткові і процвітанні країни, а мафіозі і казнокради.
З перших днів становлення державності як народ-
ний депутат я застерігав від цього не лише помилково-
го, а й злочинного шляху розвитку і запропонував свою,
ринкову модель побудови банківської системи, з втілен-
ням якої в життя ми були б уникнули багатьох труднощів
і бід, які сьогодні звалились на наші голови.
Цього катастрофічного стану не лише банківської
системи, а й нашої держави не можуть заперечити ті
демагоги і авантюристи, які, ще вчора запевняли нас у
процвітанні України під їх керівництвом, у їх великих
досягненнях у зміцненні гривні, яка гарантує
стабільність не лише громадянам України, а й державі.
У цьому зв’язку привертає до себе увагу запізніле
визнання Головою Нацбанку В. С. Стельмахом того ре-
ального факту, що Україна практично не має своєї гро-
шової системи, через що страждають мільйони людей і
у нас на ринку владарює чужинець і зайда — долар,
висмоктуючи з економіки доходи, обезкровлюючи краї-
ну, паралізуючи господарське життя.
Керівника Нацбанку України, а заодно й главу бан-
ківської мафії В. С. Стельмаха життя змусило відмовитись
від попередніх демагогічних заяв про великі досягнення
створеної ним банківської системи. Він протягом багать-
ох років дурив український народ гучними заявами про
велику ефективність української грошової системи, яка
через катастрофічне падіння курсу гривни, інфляцію і
зростання цін перетворила мільйони українців у злидарів,
позбавлених найелементарніших засобів існування.
В. С. Стельмах зокрема говорить: «До кризи ми
підійшли з однією, але системною, проблемою — відсут-
ністю довіри до гривні як стабільної грошової одиниці.
Ми дотепер не затвердили гривню в статусі головного
атрибута державності і через це маємо всі поточні про-
блеми. Доларизація офіційної частини української еко-
номіки на сьогодні перевищує 30 %. За останні шість
місяців населення скупило на валютному ринку понад
$6,5 млрд. Скільки валюти знаходиться під подушками
громадян, ми й припустити не можемо. Якби долариза-
ція економіки була низькою, ніхто б не звернув уваги
на курсові коливання, які були необхідні для того, щоб
захистити країну від зовнішньої кризи» [13].
Ця злочинна доларизація здійснена не для широ-
ких верств населення і не для полегшення їхнього жит-
тя, не для розвитку і процвітання України, а для того,
щоб мафії і олігархам легше було грабувати Україну і
перекачувати награбовану валюту за кордон.
У зв’язку зі знеціненням гривні населення повсюд-
но, там де може знімає гроші з рахунків у банках, купує
долари і нагромаджує їх у матрацах. В Україні нагромад-
жено понад 100 млрд. доларів, за придбання яких ми
вивезли зерно, олію, метал та інші цінності. Більш не-
розумного використання національного багатства і мар-
ОФІЙІЙНИЙ ВІДДІЛ
2011/№2 249
нотратства й придумати неможливо. Долар витіснив
гривню з внутрішнього обороту і позбавив її багатьох
важливих функцій і ролей. Економіка практично зали-
шилася без кредитних ресурсів. У той час, як по світу
крокують електронні гроші, Україна опустилася до рівня
матрацної грошової системи. Наявні в обороті і у мат-
рацах долари — дуже серйозний внутрішній резерв для
держави і від того, чи вдається їх повернути, залежить
загальна доля вітчизняної економіки.
Про неефективну паразитичну українську грошово-
кредитну систему і шкідливу безрозсудну доларизацію, її
негативні наслідки, які тільки тепер збагнув В. С. Стель-
мах, я інформую Нацбанк і найвище державне керівниц-
тво уже протягом двох десятків років, пропонуючи свою
ринкову модель побудови банківської системи, сформу-
льовану у «Концепції перебудови банківської системи
України, яку заступник Голови Верховної Ради О. Дьомін
18.01.1996 р. направив у комітети з вимогою підготувати
розгляд Концепції на сесії, а також у праці «Яка банкі-
вська система потрібна Україні (до концепції становлен-
ня і розвитку банківської системи України)», виданій
Верховною Радою і врученої усім народним депутатам для
використання в законотворчій роботі.
Однак банківське лоббі не допустило розгляду моєї
моделі на сесії, хоч 85 народних депутатів вимагали
цього, поставивши свої підписи під Концепцією.
Зміст моїх пропозицій викладається також в сотнях
інших моїх наукових праць і листів, адресованих висо-
ким посадовцям. Ця моя модель, як і теорія кредитних
грошей, отримала світове визнання.
Література
1. Світова фінансова криза та її вплив на країни з
ринковими економіками. Матеріали наукової конфе-
ренції. 23 листопада 2008 р. Інститут світової економіки
НАНУ. — 2008.
2. Швайка М. А. Банківська система України: пробле-
ми становлення і удосконалення / М. А. Швайка. —
Видавництво Київського міжнародного університету. —
К. : 2010 р.
3. Історія економіки та економічної думки : навчаль-
ний посібник. — Харків. — 2011 р.
4. Матеріали круглого столу, присвяченого 20 річчю
створення НРУ за перебудову. 20 вересня 2009. НАН
України. — К. : Інститут історії НАН України. — 2010 р.
5. Чорновіл В. М. Пульс української незалежності /
В. М. Чорновіл. — К., 2000 р.
6. Швайка М. А. Економічні атрибути незалежності
України / М. А. Швайка. — К. : Видавництво Київсько-
го міжнародного університету, 2011. — 88 с.
7. Ковтун С. Історія Народного Руху України / С. Ков-
тун. — К. : Факт, 199. — С. 128–129
8. Тиждень український. — 2011. — №14. — С. 22.
9. Україна молода. — 2011. 6–7 травня. — С. 17.
10. Шубин А. В. Великая депрессия и будуще России /
А. В. Шубин. — М. Яуза ЭКСМО, 2009.
11. Дзеркало тижня. — 2010. — 5 лютого.
12. Економіка України на шляху від депресії до зро-
стання: джерела, важелі, інструменти. — Національний
інститут стратегічних досліджень, — К., 2010 р.
13. WEEKLY. UA — 04. — 10.06.2009. — С. 17.
ОФІЙІЙНИЙ ВІДДІЛ
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-45730 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1729-7206 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:33:25Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Швайка, М.А. 2013-06-18T08:34:55Z 2013-06-18T08:34:55Z 2011 До питання про шляхи українських економічних реформ / М.А. Швайка // Вісник економічної науки України. — 2011. — № 2 (20). — С. 241-249.— Бібліогр.: 13 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45730 uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Офіційний відділ До питання про шляхи українських економічних реформ Article published earlier |
| spellingShingle | До питання про шляхи українських економічних реформ Швайка, М.А. Офіційний відділ |
| title | До питання про шляхи українських економічних реформ |
| title_full | До питання про шляхи українських економічних реформ |
| title_fullStr | До питання про шляхи українських економічних реформ |
| title_full_unstemmed | До питання про шляхи українських економічних реформ |
| title_short | До питання про шляхи українських економічних реформ |
| title_sort | до питання про шляхи українських економічних реформ |
| topic | Офіційний відділ |
| topic_facet | Офіційний відділ |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45730 |
| work_keys_str_mv | AT švaikama dopitannâprošlâhiukraínsʹkihekonomíčnihreform |