Інфляційні процеси у наукових поглядах класиків політичної економії: від меркантилістів до Давіда Рікардо

У статті викладено результати дослідження інфляційних процесів у представників класичної доби: меркантилістів, Адама Сміта та Давіда Рікардо. Відмічена їхня роль у розвитку сучасних напрямів економічної теорії та впровадження відповідної економічної політики....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Христос, Д.А.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2011
Schriftenreihe:	Вісник економічної науки України
Schlagworte:	Наукові статті
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45734
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Інфляційні процеси у наукових поглядах класиків політичної економії: від меркантилістів до Давіда Рікардо / Д.А. Христос // Вісник економічної науки України. — 2011. — № 2 (20). — С. 196-200.— Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-45734
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-457342025-02-09T13:32:25Z Інфляційні процеси у наукових поглядах класиків політичної економії: від меркантилістів до Давіда Рікардо Инфляционные процессы в научных взглядах классиков политической экономии: от меркантилистов до Давида Риккардо Inflationary processes in scientific views of classics of political economy: from mercantilists to David Ricardo Христос, Д.А. Наукові статті У статті викладено результати дослідження інфляційних процесів у представників класичної доби: меркантилістів, Адама Сміта та Давіда Рікардо. Відмічена їхня роль у розвитку сучасних напрямів економічної теорії та впровадження відповідної економічної політики. В статье изложены результаты исследования инфляционных процессов у представителей классической эпохи: меркантилистов, Адама Смита и Давида Риккардо. Отмечена их роль в развитии современных направлений экономической теории и проведения соответствующей экономической политики. In article results of research of inflationary processes at representatives of a classical epoch are stated: mercantilists, Adam Smith and David Ricardo. Their role in development of modern directions of the economic theory and carrying out of corresponding economic policy is noted. 2011 Article Інфляційні процеси у наукових поглядах класиків політичної економії: від меркантилістів до Давіда Рікардо / Д.А. Христос // Вісник економічної науки України. — 2011. — № 2 (20). — С. 196-200.— Бібліогр.: 10 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45734 uk Вісник економічної науки України application/pdf Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові статті Наукові статті
spellingShingle	Наукові статті Наукові статті Христос, Д.А. Інфляційні процеси у наукових поглядах класиків політичної економії: від меркантилістів до Давіда Рікардо Вісник економічної науки України
description	У статті викладено результати дослідження інфляційних процесів у представників класичної доби: меркантилістів, Адама Сміта та Давіда Рікардо. Відмічена їхня роль у розвитку сучасних напрямів економічної теорії та впровадження відповідної економічної політики.
format	Article
author	Христос, Д.А.
author_facet	Христос, Д.А.
author_sort	Христос, Д.А.
title	Інфляційні процеси у наукових поглядах класиків політичної економії: від меркантилістів до Давіда Рікардо
title_short	Інфляційні процеси у наукових поглядах класиків політичної економії: від меркантилістів до Давіда Рікардо
title_full	Інфляційні процеси у наукових поглядах класиків політичної економії: від меркантилістів до Давіда Рікардо
title_fullStr	Інфляційні процеси у наукових поглядах класиків політичної економії: від меркантилістів до Давіда Рікардо
title_full_unstemmed	Інфляційні процеси у наукових поглядах класиків політичної економії: від меркантилістів до Давіда Рікардо
title_sort	інфляційні процеси у наукових поглядах класиків політичної економії: від меркантилістів до давіда рікардо
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Наукові статті
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45734
citation_txt	Інфляційні процеси у наукових поглядах класиків політичної економії: від меркантилістів до Давіда Рікардо / Д.А. Христос // Вісник економічної науки України. — 2011. — № 2 (20). — С. 196-200.— Бібліогр.: 10 назв. — укр.
series	Вісник економічної науки України
work_keys_str_mv	AT hristosda ínflâcíjníprocesiunaukovihpoglâdahklasikívpolítičnoíekonomíívídmerkantilístívdodavídaríkardo AT hristosda inflâcionnyeprocessyvnaučnyhvzglâdahklassikovpolitičeskojékonomiiotmerkantilistovdodavidarikkardo AT hristosda inflationaryprocessesinscientificviewsofclassicsofpoliticaleconomyfrommercantiliststodavidricardo
first_indexed	2025-11-26T05:48:08Z
last_indexed	2025-11-26T05:48:08Z
_version_	1849830765706084352
fulltext	ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ196 Література 1. Словник іншомовних слів / Уклад. : С. М. Морозов, Л. М. Шкарапута. — К. : Наукова думка, 2000. — 680 с. 2. Сорокин П. Система социологии. / П. Сорокин. — Т. 1 Ч.1. — Пг., 1920. — 246 с. 3. Леонтьев А. А. Деятельность. Сознание. Личность. / А. А. Леонтьев. — М. : Политиздат, 1975. — 139 с. 4. Леонтьев А. А. Язык, речь, речевая деятельность. / А. А. Леонтьев. — М. : Просвещение, 1969.– 214 с. 5. Урсул А. Д. Информация. Методологические аспек- ты / А. Д. Урсул. — М. : Наука, 1971. — 293 с. 6. Винер Н. Кибернетика и общество. / Н. Винер. — М. : Издательство иностранной литературы, 1958. — 196 с. 7. Котлер Ф. Маркетинг. Гостеприимность и туризм : [Учебник для вузов] / Ф. Котлер, Дж. Боуєн, Дж. Мей- кенз ; пер. с англ. под ред. Р. Б. Ноздревой — М. : ЮНИ- ТИ, 1998. — 787 с. 8. Мороз Л. А. Маркетинг : підручник. / Л. А. Мороз, Н. І. Чухрай. — Львів : Нац. ун-т «Львівська політехні- ка», «Інтелект-Захід», 2002. — 244 с. 9. Гейтс Б. Бизнес со скоростью мысли. / Б. Гейтс. — М. : Эксмо-пресс, 2001. — 299 с. 10. Коханов Е. Ф. Павлик рилейшинз как феномен доверия / Е. Ф. Коханов // Менеджмент в России и за рубежем, 1999. — №1. — С. 59–62 11. Завадський Й. С. Менеджмент: Management. — У 3 т. — Т. 1. — 3-е вид., доп. / Й. С. Завадський. — К. : Вид-во Європ. ун-ту. — 2001. — 542 с. 12. Клод Шеннон «Математическая теория коммуни- каций» / Шеннон Клод, Вивер Уоррен. — П., 1920. — 234 с. 13. Осовська Г. В. Комунікації в менеджменті : [Курс лекцій]. / Г. В. Осовська. — К. : «Кондор», 2003. — 218 с. 14. Рудінська О. В. Теорія менеджменту. / О. В. Руді- нська, С. А. Яроміч, І. О. Молоткова. — Одеса : Вид-во «Ніка-Центр», 2002. — 218 с. 15. Виханский О. С. Менеджмент : [Учебник для экон. спец. вузов.] / О. С. Виханский, А. И. Наумов. — М. : Высш. шк., 1994. — 224 с. 16. Войтко С. В. Менеджмент у телекомунікаціях : [навч. посіб.] / С. В. Войтко, К. П. Ангелов // За наук. ред. В. Г. Герасимчука. — К. : Знання, 2007.— 295 с. 17. Клаус Д. Экк Знание как новая парадигма управ- ления. / Клаус Д. Экк // Проблемы теории и практики управления, 1998.– № 2. — С. 68–73. 18. Райзберг Б. А. Современный экономический сло- варь — 2-е издание, испр. / Б. А. Райзберг, Л. Ш. Ло- зовский, Е. Б. Стародубцева. — М. : ИНФРА-М, 1999. — 479 с. 19. Луман Н. Социальные системы. Очерк общей те- ории / Н. Луман : [пер. с нем. И. Д. Газиева ; под ред. Н. А. Головина]. — СПб. : Наука, 2007. — 644 с. 20. Хабермас Ю. Понятие индивидуальности / Ю. Ха- бермас // Вопросы философии, 1989. — №2. — С. 35–40 21. Климов И. Социальній запас знания / И. Климов // Социальная реальность, 2006. — №1. — С. 85–92. Постановка проблеми. Умови які склалися у другій чверті XX століття після періоду Великої депресії 1929– 1933 рр., спонукали науковців до пошуку альтернативних класичним принципам впровадження економічної пол- ітики держави. Таким чином, на багато десятиліть кейнсівські методи регулювання замінили класичні важелі саморегульованої економіки. Поступово, в умовах віднов- лення економік країн, глобалізаційних процесів, відпов- ідних чисельних вад кейнсівських методів та інших чин- ників, (нерідко у синтезі з кейнсівськими поглядами) відбувається відновлення у впровадженні економічної політики класичних поглядів і формуються похідні напря- ми розвитку економічної теорії та відповідних методів регулювання економіки: монетаризм, школа раціональ- них очікувань, австрійська економічна школа інше. Як правило, науковою базою для вирішення про- блем грошей для багатьох теч є здобутки класичної кількісної грошової теорії, вагоме місце в якій займає проблема знецінення грошей, тобто інфляція. Звісно, що в умовах панування металізму, термін «інфляція» не використовувався, але дослідження меркантилістами та представниками класичної грошової теорії процесів знецінення грошей у період виникнення інституту цен- тральних банків і емісії незабезпечених грошей має не- абиякий науковий і практичний інтерес у сучасності. Аналіз досліджень і публікацій. Окремі теоретичні й практичні аспекти інфляційних процесів у наукових здо- бутках меркантилістів та класиків кількісної грошової теорії висвітлено у працях як зарубіжних, так і вітчизня- них науковців, серед яких варто виділити Марка Блауґа [7], Найла Ферґюсона [9], В. І. Маєвського [3], Б. М. Ку- зика [3], В. С. Найдьонова [8], А. Ю. Сменковського [8], А. С. Гальчинського [2], Я. С. Ядґарова [10] та інших. Невирішеною частиною загальної проблеми є внесок головного представника класичної кількісної грошової теорії Адама Сміта у «суб’єктивні» напрями розвитку економічної теорії, головним з яких є австрійська еко- номічна школа. Мета дослідження полягає у дослідженні інфляцій- них процесів у поглядах представників меркантилізму і класиків класичної політичної економії. Основні результати дослідження. Становлення кла- сичної теорії грошей починається з твердження меркан- тилістів о необхідності розширення зовнішньої торгівлі задля припливу у країну багатства у золотому й срібно- му виразі. Але Томас Ман (1571–1641) зауважив, що Д.А. Христос м. Сімферополь ІНФЛЯЦІЙНІ ПРОЦЕСИ У НАУКОВИХ ПОГЛЯДАХ КЛАСИКІВ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ: ВІД МЕРКАНТИЛІСТІВ ДО ДАВІДА РІКАРДО ХРИСТОС Д.А. 2011/№2 197 надмірне надходження у країну дорогоцінних металів збільшує загальний рівень цін, призводячи до негатив- них економічних і соціальних наслідків у країні. У кінці XVII ст. Джон Лок довів, що загальний рівень цін змінюється в залежності від кількості грошей в обігу, таким чином встановивши залежність, яка є базовою для сучасної кількісної теорії грошей. Важливим для аналізу інфляційних процесів є наступ- ний етап розвитку грошової теорії, пов’язаний з такою супе- речливою особистістю як Джон Ло, який за кілька років розвалив фінансову систему Франції, залишивши глибокі рани у колективній свідомості французів на багато десятиліть. Джон Ло був першою людиною, яка запропонувала заміну збільшення запасу золота й срібла паперовими грошима. Він створив нову грошову теорію, згідно з якою емісія незабезпеченої золотом паперової готівки стимулює ділову активність і збільшує добробут людей. Ло вважав, що дешевий кредит, сам по собі забезпечу- ючи циркуляцію грошей і товарів, приведе Францію до благоденства через швидкий підйом економіки без інфляції, сприяючи надходженню у казну більших до- ходів від збору податків і роблячи населення заможнім. За твердженням Ло паперові гроші мали незаперечну перевагу перед набившими оскому золотими й срібни- ми монетами, оскільки їх обсяг можна було збільшити або зжати, і цей процес при правильному управлінні повинен привести до нескінченного економічного буму. Знаходячись під тиском величезних боргів, фран- цузький уряд надав Ло можливість використати його теорію на практиці. У 1716 році він заснував приватний банк з правом емісії банкнот, який був незабаром реор- ганізован у королівський банк. У 1720 році, маючи ве- личезні повноваження над фінансами країни Ло по- вністю контролював збір податків і емісію грошей. Надавши кредити уряду і суб’єктам господарюван- ня у величезних обсягах паперовими ліврами, забезпе- ченими лише земельною власністю і акціями створеної торгової акціонерної компанії (пізніше — іншими бор- говими забов’язаннями), Ло створив нечуваний ажіотаж і величезний фінансовий пузир, довівши ріст рівня цін у цьому ж році до 23 % на місяць, а також утворення ве- личезної боргової ями. Така незабезпечена грошова емісія призвела до значного підвищення всіх товарів без виключення. Споживачі почали приховувати золоті і срібні монети, а паперові гроші витрачали що тільки їх отримавши, наочно ілюструючи ефект витіснення над- ійних грошей ненадійними (закон Ґрешема). Соціально-економічні наслідки подібних дій призве- ли до перенесення тягаря боргової відповідальності і наслідків гіперінфляції на незабезпечені верстви населен- ня і суб’єктів господарювання (торговців і промисловців). Однак відмітимо «позитивний» вплив гіперінфляції, до якої призвів грошовий експеримент Джона Ло, і який пізніше відзначив Джон Стюарт Міл: це виграш боржників, у яких є можливість сплати боргів (основної суми та нара- хованих відсотків) вже знеціненими паперовими грошима. Досвід руйнівної грошової політики Ло є наявним прикладом проведення незабезпеченої і неконтрольова- ної грошової емісії сучасними центральними банками, особливо тими, які не зважаючи на формальну законо- давчу незалежність, вдаються до неконтрольованої емісії під політичним тиском. Враховуючи негативний досвід Джона Ло, ірландсь- кий банкір Ричард Кантильон звернув увагу на те, що економічні суб’єкти, які першими отримують «сильні» гроші, тобто знаходяться у «точок входу» грошей в еко- номіку мають низку переваг по відношенню до інших суб’єктів. По-перше, ефект Кантильона проявляється в умовах інфляції й полягає в тому, що економічні аген- ти, що перебувають ближче всього до точок входу, от- римують найбільший виграш від можливого збільшен- ня пропозиції грошей, оскільки вони купують товари за колишніми цінами, до їхнього підвищення. По-друге, перевага полягає в тому, що стоячи біля точок входу одержувачі сильних грошей першими збільшують свій платоспроможний попит, а значить першими впливають на процес розгортання додаткового попиту на економ- іку країни, у ході якого приріст сильних грошей утво- рює приріст грошового агрегату М2. Тому важливо, хто саме утворює групу економічних суб’єктів - перших одержувачів сильних грошей. Є декілька варіантів: бюд- жетоотримувачі і компанії-експортери, які продають валютну виручку на валютних біржах. Але є ще один тип одержувачів сильних грошей Слід відзначити, що представники австрійської економічної школи (Людвіг фон Мізіс, Фрідріх Хайек, Мюрей Ротбард, Марк Торнтон, Марк Скоузен, Хесус Уєрта де Сото та інші) називають ефект Кантильона більш зрозуміло — перерозподільний механізм інфляції, і ми з ними згідні. Крім вищенаведених одержувачів сильних грошей, вони виділяють ще один тип одержу- вачів. В умовах корумпованої економіки з роздутим адміністративним апаратом і низьким рівнем економіч- них свобод у представників державної влади різних рівнів виникає спокуса у корупційному розподілі бюд- жетних коштів через тендерні закупівлі, мікрокредиту- вання і т. ін. Це створює певні безінфляційні переваги для одних, а перерозподільний механізм інфляції у по- дальшому циклі обігу розподілених таким чином грошей знижує купівельну спроможність вже інфляційних коштів для інших одержувачів. Таким чином створюють- ся умови і стимули для циклічної незабезпеченої і не- контрольованої грошової емісії, а отже і інфляції. Вагомий внесок у теорію і практику інфляційних процесів вніс Адам Сміт (1723–1790), який є однією з найвидатніших постатей в економічній теорії, головним засновником класичної політичної економії. У 1776 році він створив основний витвір свого життя — «Досліджен- ня о природі і причинах багатства народів» [1], принци- пи якого і досі широко використовуються урядами про- відних західних країн світу у впроваджені економічної політики з ліберальним нахилом. Так, один з найавто- ритетніших макроекономістів світу, попередній голова ФРС США, Алан Грінспен у своєму фінансовому бест- селері [4] відзначив, що на протязі своєї кар’єри держав- ного урядовця вищого рангу, у багатьох питаннях завж- ди був принциповим послідовником шотландського економіста, аргументувавши це, у деяких випадках, сут- тєвими вадами кейнсівських методів та патологічною нездатністю використання економетричного аналізу у прогнозуванні фінансових криз. Після світової фінан- сово-економічної кризи 2007–2009 рр. дослідження [1] набуло нового імпульсу, довівши що аналіз цієї видат- ної праці далеко не вичерпаний. ХРИСТОС Д.А. ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ198 Адам Сміт не оминув проблему грошей [1]. Він ува- жав невірним погляд меркантилістів на гроші як єдине багатство, більше того, він оголосив доцільною заміну срібла й золота паперовими грошима. Поряд із цим він бачив, що на відміну від металевих грошей паперові гроші можуть переповняти канали обігу й знецінюються, тому паперові гроші повинні випускатися банками в обмеже- них кількостях. Сміт виділяв кредитні гроші й визнавав, що емісія банкнот сприяє зростанню виробництва. Неабиякий науковий інтерес у поглядах Адама Сміта викликає проблема знецінення грошей, тобто інфляційні процеси. Звісно, що у XVIII сторіччі Сміт не використо- вував термін «інфляція», але природа інфляційних про- цесів була розкрита ним досить обґрунтовано. При цьо- му аналізуючи цінову динаміку, він використовував емп- іричний аналіз за сотні років (з 1350 по 1750 рр.). Інформаційним джерелом його поглядів на пробле- му знецінення грошей є переважно IV, V, XI глави пер- шої книги, II глава другої книги [1]. Відзначимо, що XI глава першої книги містить історико-економічний аналіз на користь кількісної теорії грошей. А II главу другої книги Сміт спеціально присвятив проблематиці грошей. Саме в ній міститься його крилата фраза: «Гроші — це велике колесо обігу». Слід підкреслити, що автор розг- лядає гроші, як технічний інструмент для обміну, торгівлі, ставлячи на перше місце їх функцію засобу обігу. Вищевказані глави підкреслюють класичні і кількісні погляди Адама Сміта на проблематику грошей. Але глави IV і V першої книги вчені-економісти, як вітчизняні так і зарубіжні, майже зовсім оминають. При детальнішому їх розгляді бачимо, що причиною цього є суб’єктивний погляд Сміта на проблему знецінення гро- шей, а саме простежуються джерела сучасної австрійсь- кої економічної школи. Нагадаємо ключові постулати австрійської школи: 1) інфляція має перерозподільний механізм, а не «ефект гелікоптера», як вважає кількісна (монетаристсь- ка) теорія грошей; 2) головним генератором інфляції вважається цент- ральний банк, а саме механізм часткового резервування; 3) основною перешкодою до регулювання рівня цін є утворення монополій. Для порівняння тезово відзначимо результати дос- ліджень Адама Сміта на проблему знецінення грошей. По-перше, збільшення обсягів золотих або срібних монет у господарському обігу викликає підвищення цін (елементи кількісного аналізу). По-друге, простежується прямий зв’язок між про- блемою управління державним боргом і інфляційними процесами. Зменшення урядом реальної вартості грошей над номінальною за допомогою різноманітних засобів, ставить в скрутне становище кредиторів, тим самим знижуючи у перспективі довіру до уряду, ще більше розкручуючи боргові і інфляційні проблеми. По-третє, основним інструментом у генеруванні інфляційних процесів у руках уряду є монетний двір (аналогія з сучасними центральними банками у пред- ставників австрійської школи), котрий вдається до не- контрольованої емісії грошей. В-четвертих, осередком інфляційних процесів Сміт вважає проблему створення монополій і забезпечення умов вільної конкуренції. Неодмінною умовою для того, щоб економічні закони діяли, є по переконанню Сміта, вільна конкуренція. Тільки вона, вважає він, може за- лишити учасників ринку влади над ціною, і чим більше продавців, тим менш імовірен монополізм, тому що, за словами вченого, монополісти, підтримуючи постійну нестачу продуктів на ринку й ніколи не задовольняючи повністю діючий попит, продають свої товари набагато дорожче природної ціни й піднімають свої доходи. На захист ідеї вільної конкуренції Адам Сміт засуд- жує виняткові привілеї торговельних компаній, вважая, що вони (закони) обмежують ринок праці, мобільність робочої сили й масштаби конкурентної боротьби. Він також переконаний, що як тільки представники того самого виду торгівлі й ремесла збираються разом, їхня розмова рідко не закінчується змовою проти громадсь- кості або якою-небудь угодою про підвищення цін. Таким чином, аналіз інфляційних процесів у Адама Сміта має всебічний характер, слугувавши виникненню не тільки класичної і кількісної (монетаристської) по- зицій, а й суб’єктивних концепцій, переважно серед представників австрійської економічної школи (Менге- ра, Бем-Баверка, Мізіса, Хайєка, Ротбарда, де Сото). Ідеї Адама Сміта у багатьох питаннях аналізу про- блем грошей розвинув інший представник класичної політичної економії Давід Рікардо (1772–1823). Як прихильник металізму, Рікардо викладає трудо- ву теорію грошового металу. Такий підхід зовсім не су- перечить кількісній теорії грошей. За умов безперешкод- ного карбування і переплавлення монет кількість гро- шей у довготривалому періоді справді визначатиметься витратами на видобування золота. Якщо вартість грошей в обігу перевищить витрати на його видобування, то зо- лотодобувна галузь дістане стимули до виробництва і постачатиме більше золота для карбування монет, а в іншому разі добування золота скоротиться і гроші переплавлятимуться для інших цілей. Таким чином, вартість грошей контролюється витратами на їхнє ви- робництво, а рівень цін відображає мінову вартість са- мого грошового товару. Однак унаслідок великого запа- су золота і срібла темпи поточного видобування в зо- лотих і срібних копальнях фактично мають незначний вплив на вартість грошей. У цьому розумінні металічна теорія вартості грошей не має великого значення для розв’язання проблем теорії грошей. Упродовж 1797–1819 pp. Британія користувалася не золотим, а неконверто- ваним паперовим грошовим стандартом. Оскільки вит- рати на виробництво паперових грошей надто малі, щоб контролювати їхню кількість, то вартість грошей за та- ких умов майже повністю визначається їхньою кількістю, тобто в кінцевому підсумку банківською пол- ітикою. Отже, класична теорія вартості грошей у корот- котривалому періоді — це кількісна теорія для мета- лічних і паперових грошей, тимчасом як теорія на ос- нові виробничих витрат призначалася лише для мета- лічних грошей у довготривалому періоді. У 1797 р. війна з Францією призвела до зупинення платежів повноцінними грошима: Англійський банк був уповноважений відмовлятися від сплати золотом за свої банкноти. Неконвертованість цих банкнот припала на роки війни, які вимагали значних грошових переказів союзникам Сполученого Королівства і широкомасштаб- них державних позик. Крім того, нехарактерний ряд ХРИСТОС Д.А. 2011/№2 199 неврожайних років призвів до надмірного імпорту пше- ниці, що мало небажаний вплив на платіжний баланс. Ціни зростали поволі, і золото оцінювалося на ринку вище, ніж за номінальним офіційним курсом. За наявності конвертованих паперових грошей не може виникнути ажіо на золото або знижка проти ном- іналу банкноти. За умови золотого стандарту обмінний курс між двома валютами визначається співвідношен- ням їхнього золотого паритету з додачею або відрахуван- ням витрат на обробку і транспортування золота. Ми впевненні, що якщо якась країна обіцяє продавати зо- лото в необмеженій кількості за незмінну ціну, то про- позиція валюти інших країн із зони золотого стандарту стане повністю еластичною в експортних (або верхніх) золотих точках. Можна зробити висновок що, доки паперові гроші вільно конвертуються у золото, обмінний курс не може опуститися нижче експортної золотої точки, тобто ниж- че золотого паритету, на величину, що не перевищує витрат на транспортування золота. Якщо надмірна ем- ісія банкнот призводить до знецінення паперових гро- шей до рівня, нижчого за золотий стандарт, тобто спричиняє падіння обмінного курсу нижче експортної золотої точки, то було б вигідніше вивозити золото, а не купувати іноземні боргові зобов’язання для оплати імпорту. Тоді банкноти подавалися б для оплати золо- том, і банки мусили б захищати свої резерви скорочен- ням емісії банкнот. Це спричинило б підвищення вар- тості грошей, припинення відпливу золота і відновлен- ня паритетного обмінного курсу. Тому конвертованість паперових грошей править автоматичну перешкоду для надмірної емісії грошей або інфляції паперових грошей. Однак, якщо паперові гроші стають неконвертованими, то грошова ціна золота все ще визначається обмінним курсом з країнами із зони металічного стандарту, але більше немає автоматичої перешкоди для падіння об- мінного курсу нижче металічного паритету, тобто до постійного ажіо на золото відносно банкнот. Однак це не означає, що «ажіо на золото» рівнозначне інфляції вітчизняної валюти за умов її неконвертованості. Назва одного з найвідоміших трактатів Рікардо «Висока ціна золота: доведення знецінення банкнот» (1810) вводить в оману [5]. Навіть за відсутності інфляції іноземні кре- дити та імпорт зерна можуть створити несприятливий платіжний баланс, тобто падіння мінової вартості фун- та стерлінгів нижче, ніж поточна експортна золота точ- ка, і перевищення ринкової ціни золота над його «мо- нетною» ціною. Основна проблема цієї суперечки по- лягала в тому, чи ажіо на золото відносно паперових грошей свідчить про інфляцію, і якщо це так, то чи вона не пов’язана з нерозсудливою грошовою політикою Англійського банку? Рікардо очолював «металістів», переконуючи, що Англійський банк випустив надмірну кількість банкнот і цим спричинив інфляцію, або, висловлюючись тодіш- ньою термінологією, «знецінення банкнот». За відсут- ності довіри до такого рідко використовуваного знаряд- дя, як індекс цін, треба було довести, що британські ціни зросли порівняно з цінами країн-партнерів. При цьому критерієм для Рікардо було фактично прийняте ажіо на золото. Причиною інфляції виявилася надмірна емісія банкнот Англійським банком; провінційні банки звільнялися від відповідальності, оскільки їх зобов’язу- вали підтримувати незмінний відсоток своїх резервів у вигляді банкнот Англійського банку, тимчасом як сам Англійський банк не підпадав під подібне обмеження. Рада директорів Англійського банку і противники «ме- талізму» переконували, що неможливо випустити над- мірну кількість паперових грошей, навіть неконверто- ваних, поки нові банкноти випускаються відповідно до обліку надійних короткотермінових векселів. У цьому суть доктрини «реальних переказних векселів»; вона не мала до цього стосунку, оскільки Англійський банк пус- кав в обіг свої банкноти не тільки за допомогою комер- ційного обліку векселів, а й за допомогою придбання державних облігацій. «Антиметалісти» в основному на- голошували на тому, що умови зовнішньої торгівлі ви- явилися несприятливими для Англії не через інфляцію внаслідок збільшення грошової маси, а через стан пла- тіжного балансу. На це Рікардо заперечив: якби ціни на внутрішньому ринку не підвищувалися, то пасивний платіжний баланс із невигідним для Англії обмінним курсом стимулював би експорт і спричинився б до того, що перекази за кордон здійснювалися б у товарному вигляді. Отже, падіння обмінного курсу та ажіо на золо- то не мали жодного відношення до значного кредиту- вання іноземних держав. Ці міркування торкаються відмінності у підходах до механізму коригування порушень платіжного балансу. У певному розумінні обидві сторони уникали реальних проблем. Ажіо на золото відносно паперових грошей частково (а може, й переважно) спричинене не над- мірною кількістю грошей в обігу або несприятливим платіжним балансом, а спекулятивною втечею від націо- нальних грошей і переходом на золото та іноземну ва- люту. Проте очевидно, що в кінцевому підсумку інфля- цію породили державні видатки, а Англійський банк просто відмовлявся визнавати свою відповідальність як центрального банку, дотримуючись думки, що він, лише як перший серед рівних, покликаний пасивно служити «потребам торгівлі» [6]. Тому план Рікардо націоналізу- вати Англійський банк був з його боку визнанням необ- хідності чітко визначеної грошової політики головної грошово-кредитної установи. Висновки та перспективи подальших досліджень. На нашу думку, дослідження проблем грошей представни- ками меркантилізму і класиками економічної теорії в умовах металізму стосується переважно функціонуван- ня повноцінних грошей. Але становлення інституту центрального банку, проблеми міжнародної торгівлі, боргові урядові накопичення й шляхи їх вирішення, створення незабезпечених паперових грошей, відповідні цінові сплески та інше спонукали вчених-економістів класичної доби до проведення досліджень задля вирі- шення поставлених проблем. Наукові здобутки меркантилістів й класиків знахо- дять відображення не тільки у сучасних течіях розвитку економічної теорії, але і у практичному впровадженні економічної політики. Перспективою подальших досліджень вважаємо доцільність впровадження принципів регулювання інфляційних процесів у сучасності, побудованих, у тому числі на глибоко обґрунтованих положеннях представ- ників меркантилізму й класичної політичної економії. ХРИСТОС Д.А. ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ200 Література 1. Смит Адам. Исследование о природе и причинах богатства народов : Избранное / Адам Смит. — Эксмо, 2007. — 960. 2. Гальчинський Анатолій. Теорія грошей : навч. по- сібник / Анатолій Гальчинський. — К. : Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001. — 411 с. 3. Маевский В. И. Роль ОПК в инновационной экономике [Електронний ресурс] / В. И. Маевский, Б. Н. Кузык. — Режим доступу : http ://spkurdyumov. narod. ru/PrProgTex. htm 4. Гринспен А. Эпоха потрясений: Проблемы и перс- пективы мировой финансовой системы / А. Гринспен ; пер. с англ. — 3-е изд. — М. : ООО «Юнайнед Пресс», 2010. — 520 с. 5. Христос Д. А. Інфляційні процеси у наукових по- глядах Адама Сміта / Д. А. Христос. // Сучасна економ- ічна теорія та пошук ефективних механізмів господарю- вання. Матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції (11–12 березня 2011 року). Сімферополь. — Саки : ПП. «Підприємство Фєнікс», 2011. — 417 с. 6. Рикардо Давид. Начала политической экономии и налогового обложения: Избранное / Давид Рикардо. — Эксмо, 2009. — 960. 7. Блауґ Марк. Економічна теорія в ретроспективі / Марк Блауґ ; пер. з англ. І. Дзюб. — К. : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. — 670 с. 8. Найденов В. С. Инфляция и монетаризм / В. С. Най- денов, А. Ю. Сменковский. — Ц. : ОАО «Белоцерковская книжная фабрика», 2003. — 352 с. 9. Фергюсон Н. Восхождение денег / Н. Фергюсон ; пер. с англ. А. Коляндра, И. Файбисовича. — М. : Аст- рель: CORPUS, 2010. — 431 с. 10. Ядгаров Я. С. История экономических учений : учебник / Я. С. Ядгаров. — 4-е изд., перераб. и доп. — М. : ИНФРА-М, 2004. — 480 с. Постановка проблеми. Світова фінансово-економі- чна криза вже увійшла майже у кожну українську сім’ю. Верховною Радою, Президентом та Урядом України приймаються певні заходи для її подолання. Але вони, на наш погляд, недостатні. Історія пам’ятає вихід США з Великої депресії 30- х років двадцятого століття. Тоді для кожного підприє- мства визначались обсяги виробництва, рівень заробіт- ної плати, ринки збуту продукції та єдина політика цін. Це був свого роду баланс виробництва та збуту продукції. Ці комплекси заходів називалися Кодексами США, яких налічувалось 746 одиниць. Ними було охоплено 99 % американської індустрії та торгівлі. Такі заходи поряд із іншими сприяли подоланню кризи у США та виходу країни у світові лідери і дали можливість країні стати однією з наймогутніших держав. Другий приклад — Південна Корея, яка за допомо- гою застосування міжпродуктового балансу швидко відновила економіку та стала однією з провідних пост- індустріальних країн світу. Для подолання фінансово-економічної кризи в ос- новному застосовуються нормативно-правові акти, спрямовані на стабілізацію курсу національної валюти, боротьбу з безробіттям, соціальний захист малозабезпе- чених верств населення, протидію зниженню виробниц- тва товарів тощо. Підвищити обгрунтованість плануван- ня таких заходів можна шляхом використання балансо- вого методу, що дозволяє на різних рівнях управління, особливо на макрорівні, збалансувати показники роз- витку економіки. Про одну з можливих сфер застосу- вання такого методу піде мова у цій статті. Аналіз досліджень і публікацій. Творцем балансових методів «затрати-випуск» та аналізу міжгалузевих взаємозв’язків є Лауреат Нобелі- вської премії 1973 р., видатний американський еко- номіст російського походження В. В. Леонтьєв (1906– 1999). Балансова система Леонтьєва «не передбачає», а «виявляє напрями розвитку» не тільки окремої країни, а й світової економіки. Балансові методи широко застосовувалися в колиш- ньому Радянському Союзі. Великий внесок у розробку динамічних моделей розвитку народного господарства внесли такі радянські вчені як А. Г. Аганбегян, А. Б. Гор- стко, А. Г. Гранберг, Л. М. Дудкін, Л. В. Канторович, В. - В. Коссов, В. С. Нємчинов, В. В. Новожилов, Н. П. Фе- доренко, Н. Ф. Шатілов та ін. Розроблені радянськими вченими динамічні моделі є різновидом статистичної моделі міжгалузевого балан- су «затрати — випуск» [8]. У них обсяг чистого продукту (за сучасною методологією — валового внутрішнього продукту) є похідною величиною від заданого обсягу випуску кінцевої продукції. В усіх балансових моделях радянського періоду розрахунки пропонувалося здійснювати за допомогою коефіцієнтів матеріальних затрат і заданого обсягу ви- пуску кінцевої продукції, що використовується на кінце- ве споживання і нагромадження основного капіталу, а чиста продукція (ВВП) — оплата праці й усі види при- М. Шаповал академік АЕН Україн м. Київ НОВИЙ БАЛАНСОВИЙ МЕТОД ЯК ОСНОВА ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ ШАПОВАЛ М.

Інфляційні процеси у наукових поглядах класиків політичної економії: від меркантилістів до Давіда Рікардо

Institution

Ähnliche Einträge