Соціально-господарська відповідальність підприємств в умовах трансформаційної економіки
Розвиток економіки України, актуалізація соціальних питань, налагодження творчого діалогу між суспільством та господарюючими суб’єктами пов’язані з функціонуванням соціально та економічно відповідального бізнесу. Соціально-господарська відповідальність підприємств (СГВП)стає інструментом зростання е...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Datum: | 2011 |
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2011
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45763 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Соціально-господарська відповідальність підприємств в умовах трансформаційної економіки / С.Г. Галуза, О.В. Ворона // Вісник економічної науки України. — 2011. — № 1 (19). — С. 33-40.— Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-45763 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Галуза, С.Г. Ворона, О.В. 2013-06-18T11:35:55Z 2013-06-18T11:35:55Z 2011 Соціально-господарська відповідальність підприємств в умовах трансформаційної економіки / С.Г. Галуза, О.В. Ворона // Вісник економічної науки України. — 2011. — № 1 (19). — С. 33-40.— Бібліогр.: 14 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45763 Розвиток економіки України, актуалізація соціальних питань, налагодження творчого діалогу між суспільством та господарюючими суб’єктами пов’язані з функціонуванням соціально та економічно відповідального бізнесу. Соціально-господарська відповідальність підприємств (СГВП)стає інструментом зростання ефективності виробництва, інвестиційної привабливості, конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, соціального розвитку їх трудових колективів. Развитие экономики Украины, актуализация социальных вопросов, налаживания творческого диалога между обществом и хозяйничающими субъектами связаны с функционированием социально и экономически ответственного бизнеса. Социально хозяйственная ответственность предприятий становится инструментом роста эффективности производства, инвестиционной привлекательности, конкурентоспособности отечественных предприятий, социального развития их трудовых коллективов. Development of economy of Ukraine, actualization of social questions, adjusting of creative dialog, between society and being in a charge subjects is related to functioning socially and economic responsible business. Socially economic responsibility of enterprises becomes the instrument of growth of efficiency of production, investment attractiveness, competitiveness of domestic enterprises, social development them labour collectives. uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові статті Соціально-господарська відповідальність підприємств в умовах трансформаційної економіки Социально-хозяйственная ответственность предприятий в условиях трансформационной экономики Social-economic responsibility of enterprises in the conditions of transformation economy Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Соціально-господарська відповідальність підприємств в умовах трансформаційної економіки |
| spellingShingle |
Соціально-господарська відповідальність підприємств в умовах трансформаційної економіки Галуза, С.Г. Ворона, О.В. Наукові статті |
| title_short |
Соціально-господарська відповідальність підприємств в умовах трансформаційної економіки |
| title_full |
Соціально-господарська відповідальність підприємств в умовах трансформаційної економіки |
| title_fullStr |
Соціально-господарська відповідальність підприємств в умовах трансформаційної економіки |
| title_full_unstemmed |
Соціально-господарська відповідальність підприємств в умовах трансформаційної економіки |
| title_sort |
соціально-господарська відповідальність підприємств в умовах трансформаційної економіки |
| author |
Галуза, С.Г. Ворона, О.В. |
| author_facet |
Галуза, С.Г. Ворона, О.В. |
| topic |
Наукові статті |
| topic_facet |
Наукові статті |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Вісник економічної науки України |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Социально-хозяйственная ответственность предприятий в условиях трансформационной экономики Social-economic responsibility of enterprises in the conditions of transformation economy |
| description |
Розвиток економіки України, актуалізація соціальних питань, налагодження творчого діалогу між суспільством та господарюючими суб’єктами пов’язані з функціонуванням соціально та економічно відповідального бізнесу. Соціально-господарська відповідальність підприємств (СГВП)стає інструментом зростання ефективності виробництва, інвестиційної привабливості, конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, соціального розвитку їх трудових колективів.
Развитие экономики Украины, актуализация социальных вопросов, налаживания творческого диалога между обществом и хозяйничающими субъектами связаны с функционированием социально и экономически ответственного бизнеса. Социально хозяйственная ответственность предприятий становится инструментом роста эффективности производства, инвестиционной привлекательности, конкурентоспособности отечественных предприятий, социального развития их трудовых коллективов.
Development of economy of Ukraine, actualization of social questions, adjusting of creative dialog, between society and being in a charge subjects is related to functioning socially and economic responsible business. Socially economic responsibility of enterprises becomes the instrument of growth of efficiency of production, investment attractiveness, competitiveness of domestic enterprises, social development them labour collectives.
|
| issn |
1729-7206 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/45763 |
| citation_txt |
Соціально-господарська відповідальність підприємств в умовах трансформаційної економіки / С.Г. Галуза, О.В. Ворона // Вісник економічної науки України. — 2011. — № 1 (19). — С. 33-40.— Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT galuzasg socíalʹnogospodarsʹkavídpovídalʹnístʹpídpriêmstvvumovahtransformacíinoíekonomíki AT voronaov socíalʹnogospodarsʹkavídpovídalʹnístʹpídpriêmstvvumovahtransformacíinoíekonomíki AT galuzasg socialʹnohozâistvennaâotvetstvennostʹpredpriâtiivusloviâhtransformacionnoiékonomiki AT voronaov socialʹnohozâistvennaâotvetstvennostʹpredpriâtiivusloviâhtransformacionnoiékonomiki AT galuzasg socialeconomicresponsibilityofenterprisesintheconditionsoftransformationeconomy AT voronaov socialeconomicresponsibilityofenterprisesintheconditionsoftransformationeconomy |
| first_indexed |
2025-11-25T20:34:14Z |
| last_indexed |
2025-11-25T20:34:14Z |
| _version_ |
1850522688665157632 |
| fulltext |
2011/№1 33
ствует зарубежный опыт. В Англии и Уэльсе большин-
ство распределительных сетевых компаний имеет в арен-
де или в лизинге значительные генерирующие мощно-
сти. Со своей стороны генерирующие компании на ана-
логичных условиях занимаются сбытовой деятельностью
и становятся совладельцами распределительных сетей.
В Калифорнии распределительным электрическим ком-
паниям и другим поставщикам услуг для розничных
потребителей вменено в обязанность иметь в собствен-
ности или по договору генерирующие мощности, дос-
таточные для удовлетворения спроса на электрическую
энергию в часы пиковых нагрузок [10 ].
Особое значение в современных условиях получают
метановые проекты. В последнее время КМ Украины
принята концепция государственной целевой экономи-
ческой программы добычи и использования газа метана
угольных месторождений как альтернативного энергоре-
сурса (распоряжение от 23.12.2009 № 1684-р) и разрабо-
тана сама программа. Приоритетное значение получают
способы добычи метана скважинами с поверхности.
Здесь также возможны схемы, предусматривающие
создание газового прииска самой шахтой, и обустройства
прииска недиверсифицированной компанией по добыче
метана. По второму варианту шахта получает возможность
улучшить показатели по добыче угля и повысить безопас-
ность эксплуатации предприятия, но теряет метан как
товарный ресурс. Поэтому в ряде случаев шахты отказы-
ваются от услуг специализированных фирм, делая ставку
на дегазацию из выработанного пространства, эффектив-
ность которой нуждается в существенном повышении.
Таким образом, в статье показано различие между
диверсификацией деятельности угледобывающих пред-
приятий и схемами аутсорсинга, проанализированы
различные варианты реализации инвестиционных про-
ектов на угольных шахтах, связанных с развитием энер-
гоструктур на базе шахт. Показано, что ценообразова-
ние на топливо и энергоресурсы является главной и
наиболее сложной проблемой в отношениях между парт-
нерами и оказывает влияние на принятие решения о
диверсификации или аутсорсинге.
Литература
1. Кабанов А. И. Негосударственный капитал в системе
инвестирования развития предприятий угольной промыш-
ленности / А. И. Кабанов, Л. Л. Стариченко, Д. Ю. Чере-
ватский, Н. А. Пономаренко // Уголь Украины. — 2003. —
№ 12. — С. 14–16.
2. Кабанов А. И. Принципы построения технологи-
ческих блоков «Шахта-ТЭС» / А. И. Кабанов, А. М. Фи-
липпов, Д. Ю. Череватский, Ю. Т. Разумный // Уголь
Украины. — 1996. — № 5–6. — С. 5–9.
3. Булат А. Ф. Малая энергетика — основа диверси-
фикации деятельности угледобывающих предприятий /
А. Ф. Булат, И. Ф. Чемерис, М. Н. Кибкало // Уголь
Украины. — 1999. — № 10. — С. 17–20.
4. Булат А. Газовый горизонт. Новая технология дега-
зации углепородного массива / А. Ф. Булат // Энергети-
ческая политика Украины. — 2004. — № 11. — С. 40–43.
5. Комиссаренко Д. А. Диверсификация: виды и на-
правления / Д. А. Комисаренко // Прометей. — 2004.—
№ 3.— С. 135–140.
6. Думная Н. Н. Аутсорсинг как новая форма органи-
зации бизнеса / Н. Н. Думная, Д. В. Черемисин // Фи-
нансы, деньги, инвестиции. — 2006. — № 4. — С. 3—19.
7. Нижегородцев Р. М. Аутсорсинг в системе совре-
менного менеджмента / Р. М. Нижегородцев // Финан-
сы, деньги, инвестиции. — 2006. — № 4. — С. 20–21.
8. Череватский Д. Ю. О недиверсифицированных
фирмах в угольной промышленности / Д. Ю. Череватс-
кий // Научные труды ДонНТУ. Серия: Экономичес-
кая. — 2007. — Вып. 31–2. — С. 20–23
9. Котляренко Д. В. Об участии энергоснабжающих
компаний в создании энергетических установок при
шахтах Донбасса / Д. В. Котляренко // Економічний
вісник Донбасу. — 2007. — № 4. — С. 44–48.
10. Безант-Джоунс Дж. Е. Опыт реформирования
энергетики в Калифорнии: уроки для развивающихся
стран / Дж. Е. Безант-Джоунс, Б. В. Тененбаум // Ма-
теріали міжнар. конф. «Досвід реформування енерге-
тичних ринків». — Київ. — 13–14 червня 2001 р. —
С. 273–298.
С.Г. Галуза
академік АЕН України
О.В. Ворона
канд. екон. наук,
м. Харків
СОЦІАЛЬНО�ГОСПОДАРСЬКА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ
ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ
Розвиток економіки України, актуалізація соціаль-
них питань, налагодження творчого діалогу між суспіль-
ством та господарюючими суб’єктами пов’язані з фун-
кціонуванням соціально та економічно відповідального
бізнесу. Соціально-господарська відповідальність
підприємств (СГВП)стає інструментом зростання ефек-
тивності виробництва, інвестиційної привабливості,
конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, соц-
іального розвитку їх трудових колективів.
Будь-яке суспільство в сучасному світі складається
з двох головних системних частин — економічної та
соціальної. При цьому економічне зростання і соціаль-
ний прогрес необхідно розглядати у взаємозв’язку, у
єдності, оскільки, з одного боку, економіка створює
умови для розвитку людини, для підвищення рівня та
якості його життя, з другого — людина є найважливішим
активним ресурсом економічного зростання, а соціаль-
ний розвиток — дієвим відтворювальним фактором.
ГАЛУЗА С.Г., ВОРОНА О.В.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ34
Саме в цьому контексті слід розуміти соціальну спря-
мованість економічної політики і підпорядкованість
економічного зростання цілям соціального розвитку,
завданням піднесення добробуту громадян.
В сучасних умовах запорукою здійснення соціаль-
но-економічного прогресу країни покликана бути соц-
іально-господарська відповідальність підприємства.
Феномен соціально-господарської відповідальності сьо-
годні став надбанням світової господарської практики,
привернув увагу зарубіжних та вітчизняних учених [див.,
наприклад, 1,2,3,4,5,6], проте як категорія економічної
науки він вивчений недостатньо і виступає предметом
суперечливих міркувань. На нашу думку, в узагальненій
формі сутність соціально-господарської відповідальності
підприємства слід розуміти як законодавчо закріплений
та моральний обов’язок його трудового колективу нада-
вати певним суб’єктам зовнішнього та внутрішнього
середовища визначену сукупність суспільних благ.
Категорія «соціально-господарська відповідальність
підприємства» має риси, які роблять її і схожою, і розр-
ізненою з близькою їй по змісту категорією «внутрівироб-
ничий господарський розрахунок підприємства». Обидві
ці категорії виражають необхідність і можливість сполу-
чення інтересів різних суб’єктів суспільних відносин (дер-
жави, галузі, підприємства, його підрозділів, окремих
трудящих), формою взаємовигідних відносин між ними.
Разом з тим відмінною рисою внутрівиробничого гос-
прозрахунку підприємства є те, що він служить спеціаль-
ною економічною формою, притаманною адміністратив-
но-командній системі, коли ринок був практично
відсутнім, а використовувались лише окремі інструменти
ринкового типу. Що ж до соціально-господарській відпо-
відальності підприємства, то вона є повноцінним атри-
бутом ринкової або трансформаційної економіки.
Категорія «внутрішньовиробничого господарського
розрахунку підприємства» є похідним від категорії «госпо-
дарський розрахунок підприємства». Істотною рисою гос-
прозрахунку є його двоїстий характер: з одного боку, він
виступає як метод господарювання і вимагає вартісного
співвідношення витрат та їх результатів, рентабельного
ведення господарства, здійснення суворого режиму еко-
номії, що вказує на його подібність з комерційним розра-
хунком; з іншого боку, госпрозрахунок є економічною ка�
тегорією, тобто складовою системи економічних відносин,
що виникають між власником підприємства (державою) і
підприємством як об’єктом власності, та відображають
співвідношення економічних інтересів між ними, яке вста-
новлюється на принципі рівновигідності, на поділі певних
владних і управлінських повноважень між ними [7].
Госпрозрахунок як економічна категорія на рівні
підрозділів підприємства трансформується у внутрішнь-
огосподарський розрахунок, що регулює відносини й
узгоджує економічні інтереси підприємства в цілому і
його підрозділів: цехів, служб і т. і. І в цьому випадку
госпрозрахункові відносини на рівні підприємства покли-
кані привести до взаємовигідного сполучення управлінсь-
кого централізму підприємства, з одного боку, і відносин
виробничо-господарської самостійності його структурних
підрозділів і окремих працівників, з іншого боку, шляхом
узгодження директивних планових показників виробниц-
тва, встановлених «зверху», та виробничих показників,
визначених самостійно структурними підрозділами, з
наступним застосуванням систему матеріального стиму-
лювання, що базується на основі цих показників.
Категорія соціально-господарської відповідальності
підприємства порівняно з категорією внутрішньовироб-
ничого госпрозрахунку підприємства є більш об’ємною,
масштабною. Вона охоплює взаємодію не тільки з суб-
’єктами внутрішнього середовища (підрозділами, персо-
налом), але і зовнішнього середовища (з суспільством,
ринком, галуззю), не тільки суто виробничі, госпо-
дарські, а й соціальні відносини.
Соціально-господарська відповідальність — категорія
складна, багатогранна. Відносно підприємства правомірно
говорити про систему соціально-господарської відповідаль-
ності (ССГВ), яка до свого складу включає цілий комп-
лекс взаємопов’язаних елементів. Її головними складови-
ми зокрема є: рівні, напрямки, цілі та завдання, суб’єкти
та об’єкти, умови та чинники, інструменти та способи,
методи і принципи, сфери реалізації ССГВ підприємства.
ССГВ підприємства охоплює чотири рівня відпові-
дальності, тобто зорієнтована на задоволення інтересів
чотирьох різних категорій суб’єктів зовнішнього або внут-
рішнього середовища. До них належать: 1) суспільство в
цілому (держава); 2) галузь, до якої входить підприємство;
3) суб’єкти ринку, з якими підприємство має бізнес-парт-
нерські відносини; 4) персонал підприємства, окремі
працівники. Підприємство як органічна частина суспіль-
ства та його окремих складових в результаті суспільного
поділу праці повинно виконувати низку обов’язків, спе-
цифічних для кожного рівня відповідальності. В зв’язку
з цим уся сукупність обов’язків підприємства диференц-
іюється на декілька головних напрямів, які розпадаються
на конкретні цільові орієнтири.
Так, на залізничному транспорті, наприклад, до
сфери загальносуспільних відносин входять такі напря-
ми та цілі: задоволення потреб населення і держави в
залізничних перевезеннях (визначеного обсягу та
якості); підтримання екологічної безпеки (охорона на-
вколишнього середовища та ресурсозбереження); задо-
волення загальноекономічних потреб і участь у вико-
нанні державних завдань (існуюче законодавство, дер-
жавні екологічні нормативи, стандарти, плани і програ-
ми, відрахування в бюджет і спец фонди тощо).
Що ж до реалізації відповідальності перед бізнес-
партнерами, то вона передбачає ведення взаємовигідно-
го, добропорядного етичного бізнесу, впровадження мар-
кетингової та логістичної концепції. Соціально-госпо-
дарська відповідальність перед галуззю повинна здійсню-
ватись в напряму узгодження її завдань з стратегічними
цілями галузевої соціально-економічної політики, вико-
нання планів та цільових програм галузі і головне —
збільшення свого внеску в забезпечення конкурентосп-
роможності залізничного транспорту (підвищення кон-
курентоспроможності продукції та послуг, досягнення
стійкої ефективності використання ресурсного потенці-
алу та підтримання фінансової стійкості підприємств.
Найбільш значущою і водночас найменш вирішеною
проблемою ССГВ підприємств є їх відповідальність перед
своїм персоналом, обов’язки у справі соціального розвит-
ку колективів і окремих працівників. До цілей цього рівня
відповідальності відносяться: підтримка високої зайнятості
працівників; зростання рівня та стимулюючої сили зароб-
ітної плати; покращення умов та безпеки праці; медичне
ГАЛУЗА С.Г., ВОРОНА О.В.
2011/№1 35
обслуговування персоналу; професійне зростання кадрів;
покращення житлових умов працівників; гармонізація
інтересів працівника, роботодавця, держави (соціальне
партнерство); розвиток системи корпоративної етики, за-
хисту інтелектуальної власності, інформаційна безпека;
встановлення пріоритету особистості як основної суспіль-
ної цінності, що визначає успіх діяльності підприємства.
Тобто йдеться про забезпечення достойного життя, рівня
розвитку людського капіталу, що відповідає вищі меті роз-
витку економіки та суспільства в цілому, а саме — досяг-
ненню соціального добробуту.
В умовах ринкової трансформації економіки, коли
підприємства набувають першого досвіду функціонування
у конкурентному середовищі, зростає значення для держа-
ви і галузі такого напряму соціально-господарської відпов-
ідальності підприємств, як забезпечення їх конкурентосп-
роможності на внутрішньому і зовнішньому ринках [8,9,10].
Особлива проблемність і складність цього напряму зумов-
лена тим, що він зорієнтований на різнопланові конкретні
цілі, — по-перше, на випуск конкурентоздатної продукції
(якість та ціна продукції, послуг; лояльність споживачів;
імідж підприємства); по-друге, на досягнення стабільної
ефективності виробництва (виробничі витрати, прибуток,
рентабельність, оборотність активів, інноваційність вироб-
ництва, продуктивність праці); по-третє, на підтримування
фінансової стійкості (платоспроможність підприємств,
ліквідність їх активів). Кожна з указаних цілей має своїх ви-
конавців та специфічні методи вирішення, знаходиться у
сфері дії різних структурних підрозділів.
Результативність ССГВ підприємств залежить не
тільки від власних зусиль, ініціатив і ресурсів, але й від
зовнішніх і внутрішніх умов, від цілої сукупності фак-
торів впливу. Насамперед це загальнодержавні фактори,
які відображають спроможність держави реалізувати
свою соціально-господарську відповідальність перед
громадянами, перед суб’єктами економічної системи.
Узагальнюючи вищевикладене, соціально-госпо-
дарську відповідальність пропонується розглядати як:
— інструмент досягнення довгострокових цілей
підприємства (сукупність виробничих, комерційних зав-
дань, правових, етичних, моральних, культурних норм
та правил поведінки колективу та окремого суб’єкта як
«громадянина» суспільства, ринку);
— метод досягнення конкурентоспроможності
підприємства через врахування галузевих цілей, кінце-
вих результатів господарювання у ринковому середо-
вищі, задоволення соціальних потреб суб’єктів внутрі-
шнього та зовнішнього середовища;
— концепцію бізнесу в сучасних умовах господарю-
вання, яка передбачає ведення взаємовигідних, добропо-
рядних відносин з бізнес-партнерами та конкурентами;
— об’єкт вивчення та регулювання в теорії та прак-
тиці сучасного менеджменту, що базується на врахуванні
та задоволенні соціальних потреб;
— спосіб ефективного управління соціальними та
бізнес-процесами з метою забезпечення позитивного
впливу підприємства на суспільство;
— нову філософію ставлення працівника до його
ролі в забезпеченні перспектив розвитку підприємства,
що базується на властивостях працівника як особистості
та його відповідальності за майбутні результати свого
трудового колективу.
В розвинених країнах світу організація корпоратив-
ної соціально-господарської відповідальності перед сус-
пільством, ринком та персоналом набула значного по-
ширення і доволі інтенсивно досліджується міжнарод-
ними та регіональними некомерційними організаціями,
особливо в аспекті соціальної відповідальності бізнесу.
Українські підприємства теж виконують деякі з зав-
дань своєї соціально-господарської відповідальності, але
вона не має комплексного завершеного характеру, особ-
ливо стосовно соціальної складової. Як показало спеціаль-
не дослідження, впровадження практики соціально-госпо-
дарської відповідальності бізнесу в Україні обмежене знач-
ною мірою такими чинниками: відсутність або обмеженість
інформації щодо призначення, доцільності та переваг соц-
іальних заходів, їх позитивних прикладів; недостатнє усв-
ідомлення працівниками ролі підприємств у вирішенні
соціальних, економічних, екологічних проблем суспільства
та задоволенні соціальних потреб їх власних трудових ко-
лективів; низький рівень виконання державними устано-
вами своїх соціальних функцій; незрілість законодавчої
бази соціальної політики держави та соціальної діяльності
підприємств; недосконалість соціальних стандартів та нор-
мативів, що діють в Україні, їх відставання від стандартів
розвинених країн; несприйняття окремими керівниками і
підприємцями бізнес-структур принципів соціальної відпо-
відальності та перспектив своєї участі у формуванні пози-
тивного соціального іміджу бізнесу; значне недофінансу-
вання соціальних заходів на рівні держави, галузей, регі-
онів, підприємств; відсутність дієвої системи морального
та матеріального заохочення ефективної праці та господа-
рювання.
Поглиблене вивчення фактичного стану та перспектив
розвитку соціально-господарської відповідальності на галу-
зевому рівні, з одного боку, підтверджують загальні для
країни в цілому риси та результати, але з другого — відби-
вають деякі суттєві галузеві відмінності. Так, проведений
SWOT-аналіз існуючої практики реалізації соціально-госпо-
дарської відповідальності підприємств залізничного транс-
порту вказав на її як позитивні, так і на негативні сторони.
До позитиву слід віднести наступне: зацікавленість залізниці
у збереженні та розвитку кадрового потенціалу галузі; нала-
годжена система підготовки, перепідготовки та підвищен-
ня кваліфікації кадрів; розвинена науково-дослідна та осв-
ітня інфраструктура галузі; достатньо поширена мережа ме-
дичних, лікувальних, оздоровчих закладів; можливість взає-
модії підприємств залізничного транспорту між собою у
вирішенні соціальних проблем; відкритість до змін та об-
міну досвідом соціальної діяльності з залізницями інших
країн, участь у міжнародних організаціях; відсутність забор-
гованості по платежах перед персоналом та бюджетом; роз-
винена маркетингова діяльність в галузі і на підприємствах;
можливість підвищення якості обслуговування пасажирів;
наявність технічних передумов збільшення транзитного
потенціалу залізничної мережі; технічна можливість покра-
щення інформатизації перевізного процесу; дієвість проф-
спілок щодо захисту інтересів працівників; розвинена сис-
тема доплат та надбавок до основної зарплати, зростання
рівня оплати праці. Разом з тим мають місце фактори, які
заважають ефективно реалізовувати соціально-господарсь-
ку відповідальність підприємств, серед них: значні недоліки
в управлінні соціально-господарським розвитком на рівні
галузі та підприємств; неефективність системи матеріального
ГАЛУЗА С.Г., ВОРОНА О.В.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ36
та морального стимулювання праці за виконання завдань
соціально-господарської відповідальності підприємств; не-
виконання державних та галузевих програм у намічені тер-
міни; недостатня кількість та значимість корпоративних
соціально-господарських програм; нерозвиненість корпора-
тивної культури та етики і, як наслідок, недостатня персо-
нальна відповідальність працівників за колективні резуль-
тати; низький рівень сучасних технологій та технологічних
змін на підприємствах; нерозвиненість логістичної інфрас-
труктури галузі; обмеженість фінансового забезпечення соц-
іально-господарської відповідальності підприємств; значна
кредитна заборгованість за позиками, зниження платосп-
роможності підприємств у зв’язку з фінансово-економічною
кризою; ускладнена технічна сумісність вітчизняної та за-
кордонних залізничних мереж; непрозорість ціноутворен-
ня на послуги залізничного транспорту; невирішеність
житлових проблем та санітарно-побутових умов праці в
галузі; відсутність системного характеру інноваційної діяль-
ності суб’єктів залізничного транспорту.
В реалізації соціально-господарської відповідальності
підприємств вирішальна роль належить системі управління
їх діяльністю [11,12], до актуальних напрямів удосконален-
ня яких, на нашу думку, належить: посилення впливу галу-
зевої соціально-економічної політики на формування сис-
теми соціально-господарської відповідальності підприємств,
поліпшення планування та виконання соціальних програм
та заходів, утворення мотиваційного механізму здійснення
цілей їх соціальної та господарської діяльності, забезпечен-
ня об’єктивної та всебічної оцінки її результатів.
Посилення соціально-господарської відповідальності
підприємств на базі удосконалення системи управління їх
діяльністю передбачає зокрема забезпечення більш тісно-
го її взаємозв’язку з галузевою соціально-економічною
політикою, яка визначає фундаментальні довгострокові
цілі економічного і соціального розвитку та основні умови
їх досягнення. В зв’язку з цим необхідно розробити і ви-
користовувати принципову схему узгодження цілей галу-
зевої соціально-економічної політики з завданнями соц-
іально-господарської відповідальності підприємств, при-
чому в розрізі рівнів відповідальності — окремо по сусп-
ільству в цілому, галузі, суб’єктах ринкового середовища,
підприємствах та працівниках, що конче доцільно з точки
зору практичної реалізації відповідальності підприємств.
Можливий варіант такої схеми узгодження, побудований
для умов залізничного транспорту, наведено в таблиці 1.
У зв’язку з цим на кожному підприємстві необхідно,
в доповнення до діючої планової практики, розробляти і
щороку (при необхідності) обновляти спеціальний плано-
вий виконавчий документ у формі «матриці взаємодії», в
якій кожна стратегічна ціль галузевої соціально-економі-
чної політики повинна знайти відображення у вигляді
планових заходів підприємства щодо реалізації всіх керів-
них настанов. Крім того у «матриці взаємодії» слід зістав-
ляти планові заходи підприємства з найбільш суттєвими
пропозиціями працівників його підрозділів, які узагальню-
ються за результатами спеціальних соціальних опитувань.
Інструментами реалізації заходів, що містяться в «мат-
риці взаємодії», встановлено корпоративні програми і
плани, організаційну культуру, кодекс корпоративної ети-
ки, систему матеріальних та моральних стимулів, інфор-
маційні системи, суворе дотримання конституційних прав
людини у сфері праці та соціального життя. Ефективна
озброєність такими інструментами передбачає: пошук
нових організаційних, правових, маркетингових, інновац-
ійних, соціально-економічних та інших підходів, що доз-
волить здійснити якісні перетворення в соціальній сфері,
врахувати поточні та перспективі соціальні потреби зовн-
ішнього та внутрішнього середовища залізничного транс-
порту, усіх зацікавлених сторін при розробці планових за-
ходів, програм соціального розвитку; формування корпо-
ративної соціальної культури, основними принципами якої
повинні стати: відповідальність за результати, ділова ети-
ка, соціальне партнерство, індивідуальний характер праці,
коли людина працює не тільки для себе, а й для іншого,
для задоволення соціальних потреб інших.
Важливим напрямком соціальної відповідальності ПЗТ
є забезпечення соціального розвитку трудових колективів,
управління яким здійснюється через цільові соціальні кор-
поративні програми та планові заходи. Враховуючи безпо-
середню зацікавленість працівників у цих програмах, в ди-
сертації, на відміну від діючої практики, рекомендується в
обов’язковому порядку враховувати точку зору персоналу
структурних підрозділів ПЗТ відносно змісту та засобів ре-
алізації соціальних заходів. На рис. 1 наведені головні етапи
процедури та основні суб’єкти формування та виконання
соціальних програм та планових заходів.
Найбільш складним і відповідальним етапом програ-
мування соціальних заходів є визначення пріоритетних
напрямів соціального розвитку колективів. Для цього на
передплановій стадії доцільно проводити моніторинг та
аналіз соціальних проблем структурних підрозділів та за-
питів їх персоналу, а по їх результатах встановлювати рей-
тинг пріоритетності напрямів розвитку. Ті напрямки соц-
іального розвитку, що мають порівняно більший реаль-
ний попит серед персоналу підприємства, одержують
підвищену фінансову підтримку за рахунок зменшення
фінансування тих напрямів, що користуються порівняно
обмеженим попитом у персоналу.
Однією з вирішальних умов реалізації соціально-гос-
подарської відповідальності підприємства є утворення
мотиваційного механізму залучення працівників до
здійснення цілей господарювання та соціальної діяльності.
Цей механізм покликаний сприяти вирішенню двоєдино-
го завдання: з одного боку, орієнтувати працівників струк-
турних ланок на вирішення виробничих завдань, які сто-
ять перед підприємством в цілому — випуск продукції (по-
слуг) потрібного обсягу та якості, ефективне використан-
ня ресурсів, охорона навколишнього середовища та ін., з
іншого боку — гарантувати виконання соціальної функції
підприємства по відношенню до персоналу — забезпечен-
ня необхідної оплати та умов праці у відповідності з її
результатами. Тобто йдеться про умови погодження еко-
номічних інтересів окремого працівника, колективу струк-
турної одиниці та підприємства в цілому.
Мотиваційний механізм реалізації соціально-госпо-
дарської відповідальності підприємства повинен включа-
ти до свого складу розробку планових показників роботи
низових структурних одиниць та заходи щодо матеріаль-
ного стимулювання працівників за їх виконання.
Надійність, мобілізуюча сила планів значною мірою
залежать від обґрунтованого вибору планових показників
роботи. При виборі планових показників структурних
підрозділів підприємств слід виходити з необхідності не
тільки точного відображення специфіки їх функціональ-
2
ГАЛУЗА С.Г., ВОРОНА О.В.
2011/№1 37
Рис. 1. Схема вибору, планування та реалізації соціальних програм та заходів ПЗТ
Таблиця 1
Схема взаємозв’язку галузевої соціально�економічної політики та соціально�господарської відповідальності ПЗТ
ГАЛУЗА С.Г., ВОРОНА О.В.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ38
ного призначення і результатів діяльності, але й забезпе-
чення тісної кореляції цих показників з плановими по-
казниками підприємства. Рішення цієї проблеми усклад-
нюється тим, що підрозділи підприємств не є самостійни-
ми господарськими ланками, не розраховують фінансові
результати своєї діяльності.
З метою вибору планових показників структурних
одиниць ПЗТ, які б мали найбільший вплив на досяг-
нення планових показників підприємства в цілому, нами
запропоновано використовувати так званий метод «мат-
риці взаємодії». Відповідно цьому методу складається
матриця показників, в якій по горизонталі вказуються
планові показники підприємства, а по вертикалі — по-
казники його підрозділів (по декілька на кожний показ-
ник підприємства). Причому спочатку по вертикалі
можна включити необмежену кількість показників, які
потім оцінюються на тісноту взаємозв’язку з показни-
ками підприємства за трибаловою системою (2 — істот-
ний взаємозв’язок, 1 — незначний взаємозв’язок, 0 —
немає взаємозв’язку). Оцінюють показники методом
експертного опитування як працівників структурного
підрозділу (керівників підрозділу, майстрів, провідних
фахівців), так і співробітників суміжних підрозділів.
Показники, що набрали більшу кількість балів, закріп-
люються за підрозділом як планові показники його
діяльності. Дослідження показало, що повнота і точність
характеристики діяльності підрозділу досягає 80–90 %
при використанні трьох-п’яти оціночних показників.
На підставі визначених таким чином планових показ-
ників структурних підрозділів та директивних показників по
підприємству в цілому формується система матеріального
стимулювання працівників підрозділів шляхом здійснення
шести наступних підготовчих етапів. (Відповідні експери-
ментальні розрахунки проведено на прикладі локомотивного
депо «Основа» Південної залізниці).
1-й етап — встановлення коефіцієнтів порівняльної
«вагомості» планових показників структурних одиниць
(q
i
) в залежності від сили їх впливу на виконання пла-
нових показників підприємства. Сума коефіцієнтів ва-
гомості по кожній структурній одиниці дорівнює 1.
2-й етап — визначення інтегральних зважених ко-
ефіцієнтів виконання плану структурною одиницею
( . . .в п о інтК ) в цілому по всіх часткових планових показ-
никах ( . . .в п о іК ):
. . . . . .в п о інт в п о і iК К q= ⋅∑ (1)
Аналогічно розраховуються інтегральні коефіцієн-
ти виконання плану в цілому по підприємству.
3-й етап — диференціація підрозділів (одиниць)
підприємства по функціонально однорідних групах, які
відрізняються одна від одної мірою їх участі в досягненні
планових показників підприємства. В роботі стосовно
локомотивному депо «Основа» виділено чотири категорії
підрозділів з подальшим структурним поділенням: кер-
івництво депо, основні виробничі одиниці, обслугову-
ючі одиниці.
4-й етап — поділ преміального фонду структурних
одиниць на дві частини, одна з яких залежить від їх
власних планових показників ( зоК ), а інша — від по-
казників підприємства ( зпК ). Так, для депо «Основа» по
основних виробничих підрозділах запропоновано 0,4
фонду нараховувати за показниками депо, а 0,6 фонду —
за показниками його підрозділів, по виробничо-підтри-
муючих підрозділах маємо відповідно 0,3 і 0,7, по об-
слуговуючих — 0,2 і 0,8, по керівних ланках весь фонд
нараховується по показниках депо. Ця диференціація
при преміюванні необхідна для врахування того, що
структурні одиниці по різному впливають на результати
діяльності підприємства в цілому.
5-й етап — визначення інтегрального коефіцієнта
залежності фонду стимулювання структурної одиниці
( . .ф о інтК ) від виконання її власного плану ( . .пл о інтК ) і
плану підприємства ( . .пл п інтК ) за наступною формулою:
. . . . . .ф о інт пл о інт зо пл пінт зпК К К К К= ⋅ + ⋅ (2)
Нижче наведено приклад розрахунку цього коефі-
цієнта для основних виробничих одиниць депо «Осно-
ва» (табл. 2).
6-й етап — розрахунок фактичного нормативу ут-
ворення фонду матеріального стимулювання структур-
ної одиниці ( . . .ст ф оН ) шляхом коригування планового
нормативу стимулювання ( . . .ст пл оН ) в залежності, по-
перше, від ступеня виконання свого плану, а також впли-
ву на виконання плану підприємства ( . .ф о інтК ); по-дру-
ге, від об’єктивної значущості, порівняльної ролі струк-
турної одиниці у справі досягнення сукупного кінцево-
го результату ( . .знач оК ).
. . . . . . . . . .ст ф о ст пл о ф о інт знач оН Н К К= ⋅ ⋅ (3)
При цьому . . .ст пл оН є єдиний по підприємству пла-
новий норматив утворення фонду матеріального стиму-
лювання структурних підрозділів (у відсотках до їх фон-
ду основної заробітної плати, застосовується при умові
100-відсоткового виконання плану підприємства і струк-
турної одиниці. . .знач оК — коефіцієнт порівняльної фун-
кціональної значущості структурної одиниці у справі
формування кінцевих результатів діяльності підприєм-
ства (підрозділу) в цілому. Цей коефіцієнт встановлюєть-
ся методом експертних оцінок і збільшує або зменшує
(на 5–20 %) норматив утворення фонду стимулювання
окремих підрозділів в порівнянні з єдиним по підприє-
мству нормативом з урахуванням об’єктивно різної їх
спроможності впливати на сукупні виробничо-госпо-
дарські і соціальні результати. Основні виробничі або
керівні структурні одиниці, укомплектовані найбільш
кваліфікованими, досвідченими професіоналами, мають
сподіватись (за інших рівних умов) на більші премії, ніж
це може бути в обслуговуючих, допоміжних структурах.
На заключній стадії процесу стимулювання пре-
міальний фонд підрозділу розподіляється між окреми-
ми працівниками з урахуванням реальної трудової участі
кожного в досягненні кінцевого колективного резуль-
тату. Однак, при зростанні кінцевих результатів госпо-
дарювання на рівні підприємства або підрозділу можли-
ГАЛУЗА С.Г., ВОРОНА О.В.
2011/№1 39
вості збільшення матеріальної винагороди за ефективну
роботу всього без винятку персоналу об’єктивно зрос-
тають. Таким чином, матеріальна зацікавленість кожного
працівника в досягненні високого колективного резуль-
тату створює на підприємстві командний дух діяльності,
є запорукою реалізації його соціально-господарської
відповідальності.
Обов’язковою складовою управління процесом
підвищення соціально-господарської відповідальності
підприємств є проведення її оцінки, яку слід здійсню-
вати в різних напрямках. Найважливіші з них — це ви-
мірювання: а) результатів, досягнутих після реалізації
відповідних заходів і програм, б) обсягів інвестицій на
соціально-господарські цілі.
Оцінювати соціальні та господарські результати
доцільно по показниках, сгрупованих за адресами відпо-
відальності підприємств, а саме їх відповідальності пе-
ред персоналом (група показників «Персонал»), суб-
’єктами ринкових відносин (група показників «Бізнес»),
суспільством (група показників «Суспільство»). Нижче
наведені деякі з рекомендованих оціночних показників
для підприємств залізничного транспорту.
1) «Персонал»: кількість працівників, що мають
медичну страховку; забезпеченість працівників житлом;
кількість працівників, що отримали медичну допомогу
та оздоровлення в лікувальних закладах галузі;
відповідність санітарно-гігієнічних умов праці технічній
та нормативній документації, стандартам; кількість пра-
цівників, охоплених соціальними пільгами; рівень проф-
ілактики професійних захворювань; кількість праців-
ників, що пройшли перепідготовку та перекваліфікацію;
рівень плинності кадрів тощо.
2) «Бізнес»: кількість та суми штрафів за угодами;
наявність угод з партнерами про співробітництво;
постійність зв’язків з партнерами (кількість угод, що
діють понад три роки); розмір кредиторської заборгова-
ності та тривалість її обороту; участь в програмах роз-
витку бізнесу; рівень задоволеності пасажирів якістю
послуг; ступінь відповідності наданих послуг міжнарод-
ним вимогам, стандартам тощо.
3) «Суспільство»: економність споживання природ-
них ресурсів; повторне використання та утилізація
відходів; протидія забрудненню навколишнього середо-
вища; екологічна безпека перевезень, виробництва та
продукції; зниження кількості випадків аварій; участь у
розвитку інфраструктури територій; виконання держав-
них планів виробництва та ефективності тощо.
4) «Імідж»: група включає критерії, що свідчать про
негативне чи позитивне ставлення до діяльності заліз-
ничного транспорту в суспільстві (показники, отримані
опитуванням, анкетуванням).
Як вже відмічалося, індикаторами рівня соціальних
досягнень соціально-господарської діяльності на
підприємстві можуть бути показники величини інвес-
тицій у розвиток його соціальної та виробничої сфер.
Наприклад, для відображення успішності його діяльності
в інтересах суспільства доцільно використовувати показ-
ники: витрат на охорону навколишнього середовища, на
ресурсозберігаючі технології, на підтримку освітніх,
наукових та лікувальних закладів, на охорону здоров’я,
благочинну допомогу, боротьбу з бідністю тощо.
Діяльність підприємства в інтересах галузі залізничного
транспорту відображається зокрема показниками витрат
на охорону та безпеку праці, житлові програми, обов’яз-
кове медичне страхування, оздоровлення персоналу,
професійну підготовку та перекваліфікацію кадрів, на
зростання оплати праці тощо.
Розглянуті показники соціально-господарської
відповідальності доцільно включити в існуючу статис-
тичну звітність як спеціальний соціальний звіт
підприємств [13,14]. Вони дають змогу оцінювати досяг-
нутий рівень цієї відповідальності шляхом співставлен-
ня даних за звітний період з відповідними показниками
минулих періодів, з даними інших підприємств галузі та
даними конкурентів, з рівнем державних, галузевих,
світових стандартів, нормативів та вимог. Формування
прозорої та доступної для всіх оціночної інформації з
соціальних питань покликана підвищити позитивний
імідж та інвестиційну привабливість підприємств, пока-
зати їх можливість управляти соціальними ризиками та
забезпечувати конкурентостійкість на внутрішньому та
зовнішньому ринках перевезень.
Висновки
1. Формування і розвиток системи соціально-госпо-
дарської відповідальності (ССГВ) підприємств стає однією
з центральних проблем підвищення ефективності вироб-
ництва і соціального прогресу країни в сучасних умовах.
2. Цілеспрямованість її дослідження і вирішення
передбачає чітке визначення сутності соціально-госпо-
дарської відповідальності підприємства як його іманен-
тного обов’язку задовольняти корінні інтереси суспіль-
ства, галузі, ринкового оточення та власного персоналу.
Причому результативною розробка цієї проблеми може
бути лише в тому разі, якщо вона буде вестись не фраг-
ментарно, а комплексно, охоплюючи цілісну систему,
яка включає такі органічно взаємопов’язані елементи,
як рівні, напрями, цілі, чинники, принципи, методи,
інструменти відповідальності тощо.
3. Аналіз та співставлення світового та вітчизняно-
го досвіду функціонування ССГВ бізнесу вказують на
реальні можливості і напрями її активізації в сучасних
умовах. Так, невідкладного усунення потребують такі
серйозні недоліки в практиці реалізації ССГВ вітчизня-
них підприємств: слабкість взаємозв’язку цілей галузевої
соціально-економічної політики з цілями і завданнями
соціально-господарської відповідальності підприємств,
Таблиця 2
Розрахунок інтегрального коефіцієнта залежності фонду
стимулювання структурної одиниці локомотивного депо
«Основа» Південної залізниці від виконання планів
ГАЛУЗА С.Г., ВОРОНА О.В.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ40
недостатня обґрунтованість вибору і планування пріори-
тетних програм та заходів галузі і підприємств, відсутність
дієвого механізму матеріального стимулювання ефектив-
ної роботи структурних підрозділів підприємств в допов-
нення до діючої тарифної та окладної системи оплати
праці, відсутність достовірної та прозорої оцінки та
звітності відносно результативності соціальної діяльності
підприємств, критична обмеженість фінансового забез-
печення заходів з соціального розвитку підприємств і
соціального захисту їх працівників.
4. В теорії та практиці господарювання спеціаль-
ну і особливо серйозну увагу слід приділяти посиленню
впливу ССГВ на рівень конкурентоспроможності
підприємств в напрямках покращення параметрів про-
дукції (послуг), що випускається, забезпечення стабіль-
ної ефективності виробничо-технічної бази підприємств
та їх фінансової стійкості.
5. Вирішальна роль в реалізації соціально-госпо-
дарської відповідальності підприємств належить системі
управління їх діяльністю.
6. Зокрема автори на прикладі залізничного транс-
порту дійшли висновку щодо доцільності і перспектив-
ності удосконалення управління підприємствами шляхом
покращення узгодженості заходів та завдань їх соціаль-
но-господарської відповідальності з цілями галузевої соц-
іально-економічної політики, для чого запропоновано на
підприємствах створити і використовувати новий плано-
вий — матрицю взаємодії, в якому слід передбачити по-
вний перелік планових обов’язків підприємства, що га-
рантує безумовну реалізацію галузевих стратегічних цілей,
посилює мобілізуючу роль державного регулювання еко-
номіки. Крім того цей виконавчий документ повинен
містити також співставлення, з одного боку, соціальних
пропозицій колективів підрозділів підприємства і, з дру-
гого боку, сукупності заходів та ресурсів з соціального
розвитку підприємства, що покликано демократизувати
процес управління підприємствами.
7. Принципове значення з точки зору реалізації
процесу управління роботи підприємствами має висно-
вок щодо необхідності при виборі пріоритетних соціаль-
них програм і заходів враховувати пропозиції їх персо-
налу з цього приводу.
8. Конче актуальним напрямом удосконалення
управління стає формування мотиваційного механізму
ефективної роботи. Причому акцент бажано робити на
підвищенні матеріальної зацікавленості працівників в
покращенні як персональних трудових досягнень, так і
результатів діяльності структурних підрозділів і підприє-
мства в цілому. Така гармонізація інтересів — запорука
злагодженої роботи і додаткового сенергетичного ефек-
ту від сумісної праці.
9. Важливою передумовою активізації матеріаль-
них стимулів праці є мотивоване визначення переліку
планових показників роботи структурних підрозділів
підприємства, суттєвим принципом відбору яких має
бути їх тісне взаємоузгодження з директивними показ-
никами підприємства.
10. Система соціально-господарської відповідальності
підприємств не може ефективно функціонувати без дос-
товірної і прозорої оцінки її результатів. Система цієї оц-
інки повинна включати до свого складу зокрема показни-
ки соціального розвитку підприємства у двох аспектах: по-
перше, показники обсягу інвестування на соціальні цілі як
індикатор загальної активності у соціальній сфері, по-дру-
ге, показники окремих досягнень у соціальній сфері, от-
римані в результаті реалізації конкретних заходів. Показ-
ники соціально-господарської відповідальності доцільно
зробити предметом соціального звіту підприємств.
Література
1. Котлер Ф. Корпоративна соціальна відпові-
дальність. Як зробити якомога більше добра для вашої
компанії та суспільства / Ф. Котлер, Лі Н. ; пер з англ.—
К. : Стандарт, 2005. — 302 с.
2. Исследование «Социальная ответственность бизне-
са — опыт России и Запада / Общеевропейская обще-
ственная организация «Деловая Россия». Комитет по ук-
реплению социальной ответственности бизнеса. — М. :
2004. — 96 с.
3. Аверин А. И. Социальная политика и социальная
ответственность предприятия / А. И. Аверин. — М. :
Альфа-Пресс, 2008. — 96 с.
4. Булеев И. П. Социальная ответственность бизнеса:
теория и практика / И. П. Булеев, Н. Е. Брюховецкая,
Е. В. Черных. — Донецк : ДонГу, 2008. — 136 с.
5. Евдокимов Ф. И. Социальная ответственность
предприятия как фактор экономического развития / Ев-
докимов Ф. И. // праці Донецького нац. техн. ун-ту. серія
екон. — 2004. — Вип. 82. — С. 5–11.
6. Кричевский Н. А. Корпоративная социальная ответ-
ственность / Н. А. Кричевский, С. Ф. Гончаров. — М. :
Изд.-торг. Корпорация «Дашков и Ко», 2007. — 216 с.
7. Галуза С. Г. Хозрасчёт как тип экономических от-
ношений и метод хозяйствования / Галуза С. Г., Воро-
на Е. В. // Вісник ХНУ ім. В. Н. Каразіна. Економ. се-
рія. — 2004. — № 630. — С. 41–47.
8. Дынкин А. А. Корпоративная социальная ответ-
ственность и конкурентоспособность / А. А. Дынкин,
Д. В. Миловидов, С. П. Перечудов и др. — М. : ИМЭ-
МО РАН, 2004. — 112 с.
9. Зелена книга «Створення умов для поширення
соціальної відповідальності бізнесу в Європі» (Брюсель,
08.07.2001) [Електронний ресурс] / Європейська Комі-
сія. Режим доступу: pfi. org. ua.
10. Радченко Ю. Н. Конкурентоспособность товаро-
производителя: сущность, содержание, факторы повы-
шения / Радченко Ю. Н. // Вісник ХНУ ім.. В. Н. Кара-
зіна. — 2002. — № 564.
11. Буляеева И. Ю. Корпоративная социальная ответ-
ственность: управленческий аспект / И. Ю. Буляеева. —
М. : КноРус, 2004. — 503 с.
12. Лєбєдєв І. В. Соціальна відповідальність бізнесу
як чинник ефективного менеджменту // Вісник соціаль-
но-економічних досліджень / І. В. Лєбєдєв. — 2007. —
Вип. 27. — С.197–203.
13. Проект Експертної Ради Форуму соціально-відпо-
відального бізнесу України «Соціальна відповідальність:
принципи та рекомендації щодо звітності». (4 липня
2006 р.) [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://
www. auc. org. ua/files/1152089376. doc.
14. Воробей В. «Соціальна звітність: стан та перспек-
тиви» [Електронний ресурс] / Воробей В. // Матеріали
зборів мережі Глобального Договору ООН (16 грудня
2009 р. Київ). — К. : 2009. — 11 с. — Режим доступу: www.
svb. org. ua
ГАЛУЗА С.Г., ВОРОНА О.В.
|