«Крестьянской жизни страхованье!»: з історії страхування життя українських селян у 1920-х рр.
Saved in:
| Published in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Date: | 2012 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2012
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/46100 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | «Крестьянской жизни страхованье!»: з історії страхування життя українських селян у 1920-х рр. / О.В. Латишева // Культура народов Причерноморья. — 2012. — № 230. — С. 107-111. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859941383202144256 |
|---|---|
| author | Латишева, О.В. |
| author_facet | Латишева, О.В. |
| citation_txt | «Крестьянской жизни страхованье!»: з історії страхування життя українських селян у 1920-х рр. / О.В. Латишева // Культура народов Причерноморья. — 2012. — № 230. — С. 107-111. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| first_indexed | 2025-12-07T16:11:06Z |
| format | Article |
| fulltext |
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
107
32. Там же. – Д. 701. – Л. 54.
33. Там же. – Д. 701. – Л. 58.
34. Там же.
35. Там же. – Д. 830. – Л. 14.
36. Там же. – Д. 830. – Л. 16.
37. Там же. – Д. 830. – Л. 31.
38. Там же. – Д. 917. – Л. 1.
39. Там же. – Д. 1034. – Л. 15.
40. Там же. – Д. 990. – Л. 1.
41. Там же. – Д. 990. – Л. 4.
42. Там же. – Л. 7.
43. Там же. Л. 9.
Латишева О.В. УДК 94(477)“192/193”:369.03
«КРЕСТЬЯНСКОЙ ЖИЗНИ СТРАХОВАНЬЕ!»: З ІСТОРІЇ СТРАХУВАННЯ
ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКИХ СЕЛЯН У 1920-Х РР.
Особисте страхування або страхування життя від нещасних випадків та смерті існувало до революції
1917 р., проблемами якого переймалися акціонерні товариства, кредитна кооперація. Сільське населення
виявляло байдужість до страхування життя, позаяк вважало сам факт укладання подібної угоди
порушенням канонів православної церкви. Страхові агенти та установи, навіть представники церкви
намагалися переконати селян в необхідності страхування, займаючись агітацією та пропагандою його
матеріальних переваг. На їх заклики відгукнулися службовці, окремі заможні верстви суспільства, деяка
частина інтелігенції [1], але не селяни, для яких майнове страхування було зрозумілішим, однак і воно не
було пріоритетним, не кажучи про особисте страхування. Тоді лише формувалися організаційні основи
кооперативного страхування, судячи з праць О.В.Чаянова [2], яке стосувалося майна, а не особистого життя
господаря чи членів його родини.
Формування радянської системи страхування життя розпочалося 6 липня 1922 р. після декрету про
запровадження добровільного страхування життя від нещасних випадків [3], але за відсутності твердої
валюти її становлення відбувалося повільно. Матеріально-фінансове забезпечення радянської валюти, якою
став «червінець», зрушило справу з місця, відтак 1 березня 1924 р. з’явилися перші страхові поліси (угоди,
договори). До 1 жовтня 1924 р. їх видавало Головне Правління Держстраху СРСР, а надалі Укрдержстрах
виконував самостійні операції з правом прийому, відхилення та оформлення полісу [4]. Першими їх
отримали жителі столичного Харкова, а за квітень-травень - Києва, Катеринослава, Чернігова, Житомира.
За три місяці 1924 р. надійшло 160 заяв від «міської людності» із страховою сумою понад 132 тис. крб.
Серед застрахованих чоловіки становили 94%, а пріоритетним було страхування без попереднього
медичного огляду особи (розряд Б) – 84% заяв, решта дотримувалася традиційних принципів страхування
життя з медичним оглядом та лікарським засвідченням стану здоров’я застрахованого (розряд А).
Привертає увагу той факт, що страхова сума по розряду Б, яка мала найбільшу кількість полісів, становила
57,1% , а по розряду А 43% [5], що свідчило про різні суми страхування та принципи відповідальності.
Третина осіб по розряду Б страхувалася на суму 500 крб., на 1000 крб. 29%, а вище лише 12%, хоча менше
500 крб. страхувався кожний четвертий. По розряду А було подано 17% заяв, страхова сума яких була від
1000 до 2000 і більше крб., але не сягала 5000 крб. [6] Середній вік застрахованих коливався в межах 33-36
років, а пересічна страхова сума для розряду Б становила 845 крб., для розряду А 2231 крб., що у декілька
раз менше порівняно з дореволюційними акціонерними страховими товариствами.
Страхуванню підлягали родина, на випадок смерті застрахованого, а також він сам, якщо досяг певного
терміну та старості. Встановлювався мінімальний термін страхування – 10 років, а максимальний – до 80-
літнього віку застрахованого. Впроваджувалося так зване «народне страхування», розраховане на дрібні
страхові суми без медичного огляду, однак термін страхового забезпечення становив два роки. Держстрах
спочатку обмежив страхові суми: по страхуванню без медичного огляду мінімально 200 крб., максимально
понад 1000 крб., а з медичним оглядом – найменша 500 крб., найбільша 10000 крб. У травні 1924 р.
започаткували «групове страхування» робітників та службовців, але не менше 10 осіб з виплатою страхових
внесків підприємством та установою з утриманням відповідної суми з фонду зарплати. Мінімальна страхова
сума становила 100 крб., а максимальна 1500 крб. [7]. Виплата страхового забезпечення відбувалася одразу
після нещасного випадку та відповідно до полісу, а внески дозволялося сплачувати помісячно. Середня
страхова сума групи сягала 325-406 крб., а заяви на оформлення групового страхування подавали
переважно службовці, які становили 96% від загальної кількості полісів [8]. Страхувалися переважно
службовці радянських установ, які мали також забезпечення по лінії соціального страхування. Органам
державного страхування не вдалося тоді схилити до особистого страхування життя жодного робітника, а
селян тим паче. Вважалося, що галузеві профспілки недостатньо наполегливо агітували серед
індустріальних робітників, тому вони не подавали заяв до страхових органів. Страхували також і
«нетрудових елементів», тобто непманів, пересічна страхова сума яких сягала 1380 крб., тобто на 500 крб.
вища від «советских служащих». Стягненням страхових платежів займалися інспектори-організатори та
агенти страхових контор. Досвід страхування життя протягом першого року його фактичного
Латишева О.В.
«КРЕСТЬЯНСКОЙ ЖИЗНИ СТРАХОВАНЬЕ!»: З ІСТОРІЇ СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКИХ СЕЛЯН
У 1920-Х РР.
108
запровадження показав, що основним соціальним контингентом страхових контор були службовці, а
страхові суми зменшувалися. Внески сплачували у день зарплати. Страхове поле мало виразну тенденцію
розвитку по шляху так званого «народного страхування», тобто мінімальної страхової суми та відповідно
премії. Страхування відбувалося персонально та за груповим принципом, але спостерігалася тенденція до
зростання питомої ваги саме останнього, до зменшення страхової суми на особу. Тоді виникла ідея
радикального перегляду умов і норм групового страхування та заміни його колективним, залучивши
профспілки, громадський актив, переглянувши тарифи.
1 лютого 1925 р. Держстрах СРСР дозволив страхувати життя громадян з правом медичного огляду без
обмеження максимуму страхової суми, а також тимчасове страхування, розраховане на 10 років, але без
виплати страхового забезпечення на випадок смерті після дії полісу, тобто понад десять років. З листопада
1925 р. запровадили окреме страхування лише від нещасних випадків (на випадок смерті, постійної
інвалідності, тимчасової втрати працездатності). До страхування особистого життя належало також
страхування пасажирів залізничного, паротеплохідного, автобусного та повітряного сполучення, яке почало
діяти з червня 1926 р. Того ж самого року Держстрах видав правила страхування від нещасних випадків, які
перевидавалися українською мовою [9]. Особливості функціонування радянської системи страхування тоді
відслідковував один із працівників Держстраху СРСР В.С.Гохман, фактологічні брошури якого виходили
протягом другої половини 20-х років, але в контексті висвітлення переваг соціалістичної держави над
капіталістичною [10]. Його колега С.М.Розеноєр також намагався переконати селянок у вигідності
страхування життя, опублікувавши декілька агітаційних брошур у 1925-1926 рр. [11]. Незважаючи на їх
ідеологічну складову, вони зафіксували важливу відомчу статистику з історії становлення радянської
системи страхування життя, яка свідчила про суперечливість розвитку цього виду страхування, тому що
воно мало ознаки обов’язкового стягнення страхових внесків, хоча належало до добровільного. У січні 1925
р. ВУРПС заборонив стягнення страхових внесків через посередництво апарату підприємств та установ, що
одразу зменшило чисельність контингенту групового страхування життя, тому Держстрах УСРР запровадив
у квітні 1925 р. новий порядок інкасо по страхуванню трудящих – через посередництво уповноважених
[12].
Тарифи особистого страхування життя формувалися з урахуванням смертності протягом 1861-1910 рр.,
тобто були запозичені від колишніх акціонерних товариств, хоча в Україні 20-х рр. показники смертності
суттєво вирізнялися, а головне існувала відповідна статистика. Ставка премії залежала від віку особи, яка
страхувалася, від терміну дії страховки та розміру страхової суми. Річні тарифні ставки зростали кожних
десяти років. Наприклад, особа 25 років, яка застрахувалася на 20 років, платила щороку 53 крб. премії, а 55
років - 77 крб. на 1000 крб. страхової суми [13]. Річні ставки страхування на випадок смерті та інвалідності
коливалися в межах 5-20 крб. залежно від соціально-професійного складу застрахованих. Так, за березень-
жовтень 1924 р. було видано 1788 страхових свідоцтв (полісів), у 1924/25 р. - 19870, у 1925/26 р. - 9869, у
1926/27 р. - 11084 поліси, а страхова сума за 1924-1925 рр. збільшилася у 10 разів [14], проте частково
зменшилася після втручання ВУРПС стосовно збору страхових внесків. Кількість сплачених страхових
полісів свідчила про оперативність роботи системи державного страхування. Якщо взяти за сто відсотків
наявність страхових полісів, то за березень-жовтень 1924 р. питома вага сплачених полісів становила 28%, у
1924/25 р. - 62,4%, у 1925/26 р. - 85%, у 1926/27 р. - 98% [15]. Відсоткове зростання свідчило про посилення
адміністративного ресурсу, тобто про відрахування страхових внесків із зарплати. Дуже
«дисциплінованим» виглядало страхування від нещасних випадків, позаяк кількість оформлених страхових
свідоцтв та сплачених по них страхових внесках співпадала, а страхова сума сягала 20,6 млн крб., хоча
чиста премія становила 107793 крб. За 1924-1927 рр. органи державного страхування УСРР мали 864814
крб. премії, тобто своєрідного прибутку, а від страхування від нещасних випадків за 1925-1927 рр. 125383
крб. [16] Страхування пасажирів від нещасних випадків, якщо брати за показник страхову суму 1926/27 р.
близько 10 млн крб., а премію лише 5 тис. крб., не дало бажаного результату.
Зростання страхових сум, сплачених полісів, отриманих страхових премій, які спостерігалися протягом
1926/27 р., можна пояснити особливостями внутрішнього функціонування системи особистого страхування
життя, впровадження окремих пільг, а не соціальною активністю робітників, селян, інтелігенції та
службовців, яких треба було переконувати. Страхування майна від вогню чи будь-якого іншого стихійного
лиха вони сприймали набагато глибше, ніж страхування особистого життя. Дивно, але застраховані у 1927
р. терміном на 10 років, мали б отримувати страхове забезпечення у рік «Великого терору», що припав на
1937 р. Держстрах зменшив тариф для вікових груп від 20 до 45 років на 10-13%, встановив подвійну
виплату страхової суми, запровадив негайне страхове забезпечення на випадок смерті від грипу, переглянув
терміни стягнення внесків для строкових військовослужбовців, дозволив страхування жінок на стадії
вагітності, значно розширив коло відповідальності від нещасних випадків (замерзання, обмороження,
сонячний удар). Він сподівався на зацікавлення населення новими умовами страхування життя, однак
поглибив централізацію стягнення страхових платежів, які мали фіскальну функцію. Завершення
адміністративно-територіальної реформи, яка розпочалася у липні 1926 р., означало збільшення
навантаження на окружні страхові контори, які через апарат інспекторів та агентів-аквізиторів не могли
охопити міське та особливо сільське населення. За три роки діяльності Держстраху в галузі особистого
страхування життя сталося 120 випадків, а сума відшкодування становила 71651 крб., тобто 597 крб. на
один випадок смерті застрахованої особи в Україні. Від нещасних випадків було сплачено 23671 крб., тому
значна сума премії залишалася на рахунку страхових органів у вигляді доходу.
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
109
Страхування життя селянами відбувалося дуже мляво, з великою недовірою страховим органам. За
переписом населення 17 грудня 1926 р. в селах мешкало 22 млн. селян, які зосереджувалися довкола 5 млн.
господарств, розпорошених у 55 тис. сіл та хуторів і 40 тис. земельних громад [17]. Вони становили широке
страхове поле, яке могло б дати потужні фінансові збори страхових внесків, тому у липні 1927 р. Держстрах
запровадив спрощене селянське страхування життя. До страхування приймалися особи віком від 18 до 55
років без попереднього медичного огляду, без бюрократичного оформлення полісу, але при виплаті
щорічної премії – 5 крб. Застрахований одержував через 20 років 150 крб., а у випадку його смерті страхове
забезпечення одержувала родина – 75 крб. Кожному дозволялося застрахувати себе по чотирьох полісах,
відтак мати 600 крб. після досягнення договірного віку, а в разі смерті – 300 крб. для родини [18]. За
перших два місяці після проголошення цього виду страхування життя селян було укладено 1072 поліси на
суму 160800 крб., а загалом серед застрахованих в Україні по лінії особистого страхування робітники
становили 38%, службовці 56 %, селяни 1,5%, кустарі і непмани 1,3%, військові 1,8% та решта соціально-
професійних груп 1,9% [19]. Основний контингент застрахованих зосереджувався в Харкові, Києві, Одесі та
Дніпропетровську, а також в промислових округах – Артемівській, Сталінській, Маріупольській,
Криворізькій та сільськогосподарських – Полтавській, Тульчинській, Шепетівській, Кременчуцькій,
Миколаївській, Волинській, Вінницькій, Білоцерківській та Бердичівській. Страхування було добровільним,
тому охопити ним мільйони селян, які цуралися будь-яких грошових повинностей держави, навіть податку,
було дуже складно.
Листи селян до редакцій «Крестьянской газеты», «Колгоспне село», до керівників державних та
партійних органів влади переконливо доводять невдоволення фіскальними поборами – податком,
самообкладанням, позиками, страховими стягненнями, які разом ставали надто обтяжливими для
селянських господарств. Наприклад, 14 вересня 1924 р. до редакції «Крестьянской газеты» надійшов лист
від селянина з с.Лютовка Синянського району Охтирської округи Харківської губернії. «Живу я у селі, -
писав він, - і від нічого робити пройшовся одним селом, послухав, про що гомонять селяни, і як вони
живуть за робітничо-селянської влади. Чую якось плаче тут селянин, я запитав у чому справа, чого ти
плачеш, що за біда трапилась. А він відповів: «Як тут, голубе, не плакати, коли цього року зовсім поганий
врожай, і навіть насіння не повернув, а тепер приходять – давай податок. Звідки ж його брати, коли у мене
одна корівонька та четверо душ сімейства, землі 4 десятини, а корову і ту записали до податку за 1
десятину, тут і для себе нічого їсти, а вони наполягають – давай податок за першу половину, а то проценти
наростуть» [20]. За таких умов селянин не думав про страхування життя, яке однозначно вважав
додатковим податком. Гнівним і одночасно саркастичним виявився лист селянина Я.Ю.Степанова з с.Ново-
Миколаївка Лисогірського району Первомайської округи до голови ВУЦВКу Г.І.Петровського від 19
червня 1928 р., у якому писав про гноблення селян, про надмірне оподаткування, про примусове поширення
облігацій селянської позики, про різні грошові стягнення, про загрозу чергового голоду. Висновок
селянина, котрий наважився назватися, був сміливим: «Адже ви знедолили селянство» [21]. Грошові
повинності селян, особливо для заможних груп, були приводом для накладання натурального штрафу за
невиконання плану хлібозаготівель. Зокрема, 24 червня 1928 р. в с.Лазірки Тарандинцівського району
Лубенської округи сільська рада почала стягувати штраф за ухилення об’єктів від оподаткування, а також
«… всі борги по стягненню сільськогосподарського податку, страхвнесків та прострочених позик» [22].
Зайвий доказ примусового характеру так званого добровільного страхування, яке викликало спротив селян,
позаяк грошові стягнення за страхування життя в умовах голодування виглядало зухвало і цинічно.
Для органів державного страхування мізерний відсоток охоплення селян особистим страхуванням
життя був невтішним, тому вони, крім фіскальних методів діяльності, посилили агітаційно-масову роботу в
сільських районах. Так, у 1927 р. в серії «Страхова бібліотека селянина» накладом 35 тис. примірників
з’явилося оригінальне видання – виклад правил страхування життя селян в байках. На одній з обкладинок
брошури була розміщена соціальна реклама такого змісту: «За 5 карбованців на рік (або 2 крб. 50 коп. за
півріччя) кожен зможе придбати страховий поліс, що дає забезпечення в старості на суму 150 карбованців.
Ця сума виплачується Держстрахом через 20 років від початку страхування. Якщо застрахований помре
раніше цього терміну, навіть через місяць після страхування, однак Держстрах виплачує негайно 75
карбованців. Бажаючий може придбати 2, 3 або 4 поліси. Страхування приймається без медичного огляду з
негайною видачею поліса в усіх конторах та агентствах Держстраху» [23]. Проста і доступна реклама, яка
була розрахована на багатомільйонне селянство – джерело стягнення коштів.
Незвична за формою пропаганда страхових правил свідчила про величезне прагнення державного
органу проникнути на страхове поле, тобто в село, до кожного селянського двору. Кожна байка стосувалася
конкретного параграфа правил спрощеного страхування життя селян, запроваджених у липні 1927 р., а
також переповідала повсякденні турботи селян, їх побут, почуття, бажання, відтак зберігаючи мову
оригіналу, розглянемо соціально-економічну та політичну мотивацію авторів та упорядників цього
самобутнього засобу агітації, котрий увібрав стиль байок Крилова, соціального спрямування творів
М.О.Некрасова та відомих у 20-х рр. агіток Д.Бєдного. Передмова твору, яка була своєрідною преамбулою
до змісту страхових правил, розкривала основні види майнового обов’язкового, добровільного окладного та
понадокладного страхування. Дотримуючись атеїстичних поглядів, упорядники згадали попів, старий
«царський побут – кабацький», «куркулів», протиставляючи їх біднякам-селянам. Обґрунтовуючи
запровадження особистого страхування життя селян соціально-економічною доцільністю, його
організатори устами селян промовляють:
Латишева О.В.
«КРЕСТЬЯНСКОЙ ЖИЗНИ СТРАХОВАНЬЕ!»: З ІСТОРІЇ СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКИХ СЕЛЯН
У 1920-Х РР.
110
«Коль нам на выручку идет Госстрах
И будет наша личность страховаться,
Так мы обязаны не только на словах,
Но и на деле также постараться,
Чтоб облегчить ему благое начинанье:
Крестьянской жизни страхованье !!»
Заклик про перехід від слів до справ – означав прагнення органів державної влади привернути увагу
селян до чергового виду страхування. Байка «Два сусіда» переповідала про залежність селянського
господарства від природи, від тракторного обробітку землі, від стихійного лиха, від наявності робочої сили
в селянській родині, особливо від його голови –суб’єкта соціально-правових відносин. Говорилося про те,
що у випадку його смерті страхове забезпечення (75 крб.) отримувала дружина, яке для господарства було
важливим. Висновок агента-байкаря промовистий і заохочувальний:
«Смысл басни сей таков:
Разумный тот из мужиков
Кто, не жалея нескольких рублей
В заботах о семье своей,
И жизнь свою застраховать стремится.
Ведь мало-ль может что случиться?!»
Термін страхування був розрахований на 20 років, протягом яких сталися – колективізація, депортації
так званих куркулів і підкуркульників, голодомор 1932-1933 рр., політичний терор сталінського режиму
проти власного народу, війна, голод 1946-1947 рр. Колективізацію та назрівання чергового голоду селяни
передбачили, тому не прагнули страхувати життя, позаяк держава не гарантувала його збереження, не
кажучи про повернення страхового забезпечення. Вивезені до Сибіру українські селяни, яких сільські ради
записали куркулями, не розраховували на подібний норматив особистого страхування життя:
«Коль двадцять лет условленных пройдет…
Но ежли этот срок мужик не доживет,
То страховую сумму тот в Госстрахе получает,
Кого сам застрахованный при жизни назначает
(Кто заключил с Госстрахом договор,
Тот застрахованным зовется с этих пор!).
Лицо ж, которому страхсумма выдается,
Тот выгодоприобретателем зовется…»
Матеріальна вигода від страхування життя не стимулювала селян, тому що термін отримання
страхового забезпечення виявився надто віддаленим, а початок чергової соціальної революції на селі, яку
започаткував Й.Сталін наприкінці 20-х рр., не додавала застрахованим та їхнім спадкоємцям оптимізму.
Розкриваючи умови оформлення полісу, агітатор-байкар згадує про необхідність подання заяви до сільської
ради, а «Коль ты неграмотный, распишется сосед, Да подпись пусть его заверит сельсовет». Для
Держстраху важливо було досягти масової участі селян в особистому страхуванні життя, тобто розширити
страхове поле, розгорнути страхову кампанії. Визначення «семейства вздумав обеспечить», «родней
Советской власти нет», «полис на руки вручен», «смерть работника деньгами помогает», які мали
соціально-психологічний контекст, намагалися переконати селянина в тому, що 5 крб. внеску – кошти
незначні, через двадцять років він отримає 150, а у випадку його смерті одразу 75 крб. надійдуть родині.
Висловлювалися застереження селян про «советские затеи», про відсутність грошових лишків, про
можливість оформлення декілька полісів, щоб забезпечити старість тощо. Страхова агітка закликала:
Мораль сей басни такова:
Коль на плечах есть голова,
То не жалей ты в год пяти рублей
Подумай о семье своей…
Автори байок-агіток згадували про «прехитрый нрав» селян, про те, що ніби «жизнь крестьян страхует
нонче власть», про бажання оформити двадцять полісів, а можна лиш чотири, попереджали від самогубства
– «в петлю головой», позаяк Держстрах не виплатить страховку («Коль жизни сам себя умышленно лишает,
С себя Госстрах ответственность снимает!»). Застрахований мав письмово передати право отримання
страховки дружині чи старшому синові або будь-кому, але зареєструвавши нотаріально в сільській раді.
Страхові внески селян називали премією, але її отримував Держстрах від страхової суми. Якщо бракувало
грошей для внесення премії, то для її погашення надавався термін – три місяці. Такою була пільга
Держстраху:
«А если премии внести не мог
По полису в указанный ты срок,
Три льготных месяца дается –
И страхованье в силе остается»
За порушення терміну сплати страхових внесків видавалися так звані «викупні суми»: за два роки
розрахунку по страхових зобов’язаннях отримував 3 крб. і так далі, але з втратою різниці порівняно з тими,
хто платив своєчасно. Селянин, оформивши поліс, ставав заручником власної доброї волі, позаяк мусив
щорічно платити страхові внески, а інакше втрачав кошти. Якщо платив справно премії протягом 8 років,
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
111
то за двадцять років життя розраховував лише на 60 крб. страхового забезпечення. Існувала таблиця
зменшення виплат залежно від кількості років внесення премії без боргу. Наприклад, селянин вчасно
платив страхові внески протягом 13 років, тому при досягненні 20-літнього терміну одержував на випадок
смерті 48 крб., тобто лише половину. Передчасна смерть застрахованого не давала автоматичного права
його рідним на отримання страховки, позаяк треба було мати довідку сільської ради, рішення суду тощо.
Завершувалася добірка байкою про те, що селянина на випадок смерті забезпечить лише Держстрах, а не
попівські молитви та застереження («Не смей, несчастная, не смей туда ходить»). Селяни, судячи з відомчої
статистики страхового поля, справді не поспішали до Держстраху за страховим полісом про особисте
страхування життя. Вони не вели розмов про смерть, тому що залишалися віруючими, відтак вона була для
них церковно-сакральним явищем, про яке знали з молитов у поминальні пасхальні дні. Не
священнослужителі застерігали селян від страхування життя, а наявність ще однієї грошової повинності,
віддалений термін отримання страховки, її «спрощена форма», але не дуже проста для селянського
господарства бюрократична тяганина.
Історія формування та функціонування системи радянського страхування життя розпочалася у 1922 р.,
але фактичні страхові операції припадають на березень 1924 р. За соціальним складом застрахованих цей
вид страхування стосувався переважно категорії радянських службовців та робітників промислових
підприємств, тому що цьому сприяла постійна форма інкасо, тобто відрахування страхових внесків від
заробітної плати. Він діяв незалежно від форми страхування (персональної чи групової), нагадуючи про
внески до громадських чи партійних організацій, поповнюючи державну казну. Страхування життя селян
припадає на другу половину 1927 р., яке не знайшло масової підтримки сільського населення, тому що цей
вид добровільного страхування вважався ними черговим податком. Держстрах намагався заохотити селян,
схилити його до оформлення договору страхування особистого життя, але вибір був за майновим окладним
страхуванням, зрозумілішим для дрібних сільськогосподарських підприємців.
Джерела та література:
1. Даревский А. Организация страхования жизни в прошлом и предстоящие задачи Госстраха в
настоящем / А. Даревский // Вестник Государственного Страхования. – 1922. – № 11-12. – С. 12-15.
2. Чаянов А. В. Кооперативное страхование скота / А. В. Чаянов . – Харьков, 1912. – 79 с.
3. Звіт про діяльність Держстраху УСРР та план його робіт на 1927-28 рік. – Харків, 1928. – С. 225.
4. Звіт про діяльність Держстраху УСРР та план його робіт на 1927-28 рік. – Харків, 1928. – С. 226.
5. Черневский Н. Государственное страхование жизни на Украине за 3 месяца / Н. Черневский // Вестник
Государственного Страхования. – 1924. – № 14-16. – С. 83.
6. Черневский Н. Государственное страхование жизни на Украине за 3 месяца / Н. Черневский // Вестник
Государственного Страхования. – 1924. – № 14-16. – С. 83.
7. Звіт про діяльність Держстраху УСРР та план його робіт на 1927-28 рік. – Харків, 1928. – С. 226.
8. Черневский Н. Государственное страхование жизни на Украине за 3 месяца / Н. Черневский // Вестник
Государственного Страхования. – 1924. – № 14-16. – С.84.
9. Правила страхування від нещасних випадків. – Харків : Гол. Правління Держ. Страхування,1926. – 24 с.
10. Гохман В. С. Очерки по страхованию жизни / В. С. Гофман. – М. : Глав. Правление Госстраха, 1924. –
62 с.; Очерки по страхованию от несчастных случав / В. С. Гохман. – М. : Госфиниздат, 1928. – 23 с.
11. Розеноер С. М. Крестьянка и советское страхование / С. М. Розеноер. – М., Л. : Госиздат,1926. – 38 с.;
Страховая агиткампания 1925 г. / С. М. Розеноер. – М. : ГП Гостраха СССР, 1925. – 38 с.
12. Звіт про діяльність Держстраху УСРР та план його робіт на 1927-28 рік. – Харків, 1928. – С. 228.
13. Звіт про діяльність Держстраху УСРР та план його робіт на 1927-28 рік. – Харків, 1928. – С. 230.
14. Звіт про діяльність Держстраху УСРР та план його робіт на 1927-28 рік. – Харків, 1928. – С. 231.
15. Звіт про діяльність Держстраху УСРР та план його робіт на 1927-28 рік. – Харків, 1928. – С. 231.
16. Звіт про діяльність Держстраху УСРР та план його робіт на 1927-28 рік. – Харків, 1928. – С. 231.
17. Калініченко В. В. Селянське господарство України в період непу. Історико-економічне дослідження /
В. В. Калініченко. – Х., 1997. – С. 92, 127.
18. Звіт про діяльність Держстраху УСРР та план його робіт на 1927-28 рік. – Харків, 1928. – С. 227.
19. Звіт про діяльність Держстраху УСРР та план його робіт на 1927-28 рік. – Харків, 1928. – С. 232.
20. Голос народа. Письма и отклики рядових советских граждан о событиях 1918-1932 гг. / отв. ред.
А. К. Соколов. – М., 1997. – С. 107.
21. Голос народа. Письма и отклики рядових советских граждан о событиях 1918 -1932 гг. / отв. ред.
А. К. Соколов. – М., 1997. – С. 213.
22. Колективізація і голод на Україні : зб. документів і матеріалів / упоряд.: Г. М. Михайличенко,
Є. П. Шаталіна . – К., 1993. – С. 48.
23. Страхование жизни в деревне. Изложение крестьянского страхования жизни в баснях. – М. : Финиздат
СССР, 1927. – С. 45.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-46100 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:11:06Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Латишева, О.В. 2013-06-27T18:25:44Z 2013-06-27T18:25:44Z 2012 «Крестьянской жизни страхованье!»: з історії страхування життя українських селян у 1920-х рр. / О.В. Латишева // Культура народов Причерноморья. — 2012. — № 230. — С. 107-111. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/46100 94(477)“192/193”:369.03 uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ «Крестьянской жизни страхованье!»: з історії страхування життя українських селян у 1920-х рр. «Крестьянской жизни страхованье!»: из истории страхования жизни украинских крестьян в 1920-х гг. «Peasant life insurance!»: from the history of life insurance of ukrainian peasants in the 1920s. Article published earlier |
| spellingShingle | «Крестьянской жизни страхованье!»: з історії страхування життя українських селян у 1920-х рр. Латишева, О.В. Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| title | «Крестьянской жизни страхованье!»: з історії страхування життя українських селян у 1920-х рр. |
| title_alt | «Крестьянской жизни страхованье!»: из истории страхования жизни украинских крестьян в 1920-х гг. «Peasant life insurance!»: from the history of life insurance of ukrainian peasants in the 1920s. |
| title_full | «Крестьянской жизни страхованье!»: з історії страхування життя українських селян у 1920-х рр. |
| title_fullStr | «Крестьянской жизни страхованье!»: з історії страхування життя українських селян у 1920-х рр. |
| title_full_unstemmed | «Крестьянской жизни страхованье!»: з історії страхування життя українських селян у 1920-х рр. |
| title_short | «Крестьянской жизни страхованье!»: з історії страхування життя українських селян у 1920-х рр. |
| title_sort | «крестьянской жизни страхованье!»: з історії страхування життя українських селян у 1920-х рр. |
| topic | Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| topic_facet | Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/46100 |
| work_keys_str_mv | AT latiševaov krestʹânskoižiznistrahovanʹezístoríístrahuvannâžittâukraínsʹkihselânu1920hrr AT latiševaov krestʹânskoižiznistrahovanʹeizistoriistrahovaniâžizniukrainskihkrestʹânv1920hgg AT latiševaov peasantlifeinsurancefromthehistoryoflifeinsuranceofukrainianpeasantsinthe1920s |