Розвідувальна експедиція І.І. Ляпушкіна 1947 р. на Чернігівщині
Saved in:
| Published in: | Сiверянський лiтопис |
|---|---|
| Date: | 2008 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/47157 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Розвідувальна експедиція І.І. Ляпушкіна 1947 р. на Чернігівщині / О. Веремейчик // Сiверянський лiтопис. — 2008. — № 6. — С. 40-47. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-47157 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Веремейчик, О. 2013-07-10T05:13:36Z 2013-07-10T05:13:36Z 2008 Розвідувальна експедиція І.І. Ляпушкіна 1947 р. на Чернігівщині / О. Веремейчик // Сiверянський лiтопис. — 2008. — № 6. — С. 40-47. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. XXXX-0055 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/47157 uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський лiтопис У глиб віків Розвідувальна експедиція І.І. Ляпушкіна 1947 р. на Чернігівщині Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Розвідувальна експедиція І.І. Ляпушкіна 1947 р. на Чернігівщині |
| spellingShingle |
Розвідувальна експедиція І.І. Ляпушкіна 1947 р. на Чернігівщині Веремейчик, О. У глиб віків |
| title_short |
Розвідувальна експедиція І.І. Ляпушкіна 1947 р. на Чернігівщині |
| title_full |
Розвідувальна експедиція І.І. Ляпушкіна 1947 р. на Чернігівщині |
| title_fullStr |
Розвідувальна експедиція І.І. Ляпушкіна 1947 р. на Чернігівщині |
| title_full_unstemmed |
Розвідувальна експедиція І.І. Ляпушкіна 1947 р. на Чернігівщині |
| title_sort |
розвідувальна експедиція і.і. ляпушкіна 1947 р. на чернігівщині |
| author |
Веремейчик, О. |
| author_facet |
Веремейчик, О. |
| topic |
У глиб віків |
| topic_facet |
У глиб віків |
| publishDate |
2008 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сiверянський лiтопис |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| format |
Article |
| issn |
XXXX-0055 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/47157 |
| citation_txt |
Розвідувальна експедиція І.І. Ляпушкіна 1947 р. на Чернігівщині / О. Веремейчик // Сiверянський лiтопис. — 2008. — № 6. — С. 40-47. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT veremeičiko rozvíduvalʹnaekspedicíâíílâpuškína1947rnačernígívŝiní |
| first_indexed |
2025-11-25T22:19:01Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:19:01Z |
| _version_ |
1850559113921036288 |
| fulltext |
40 Сіверянський літопис
6. Носов А. Професор Ф.К.Вовк в українській археології // Записки Всеукраїнського
Археологічного комітету. Q С.XXVI.
7. Іванченко Ю. Видатний вчений і патріот України // Вовк Хв. Студії з української етнографії
та антропології. Передмова. Q К., 1995. Q С.5.
8. Сергин В.Я.Вказ. праця. Q 104 с.
9. Франко О.О. Археологічні дослідження Федора Кіндратовича Вовка // Археологія. Q
1992. Q №2. Q С.113Q114.
10. Борисковский П.И. Палеолит Украины // МИА. Q №40. Q М.QЛ.,1953. Q С.19
11. Нужний Д.Ю. Проблема сезонної адаптації фінальнопалеолітичних мисливців на мамонтів
Середнього Подніпров’я і нові епіграветські пам’ятки у басейні Трубежу // Археологія. Q 1997.
Q №2. Q С.19Q20
12. Ефименко П.П. Палеолитические стоянки ВосточноQЕвропейской равнины // Труды II
Международной конференции Ассоциации по изучению четвертичного периода Европы. Q Вып.
V. Q М.QЛ.,1934. Q С.102
13. Записки Отделения русской и славянской археологии Русского археологического
общества. Q Т. IX. Q Спб.,1913. Q С.305.
14. Носов А. Вказ. праця. Q С.7
15. Грушевський М. Техніка і умілість палеолітичної доби в нахідках Мізинського селища //
Чернігів і Північне Лівобережжя. Q Т.XXIII. Q 1928. Q С.35.
16. Франко О. Федір Вовк Q вчений і громадський діяч. – С.240.
17. Скрипник Г.А. Народознавчий доробок Хведора Вовка // Федір Вовк. Сторінки наукової
спадщини та бібліографія праць. Q К.,2002. Q С.8,13.
18. Бюлетень Кабінету Антропології та Етнології ім. Хв. Вовка. – Ч.I. – К., 1925. – С.5Q6.
19. ”Мізин”. Визначніші серії кістяних виробів Мізинської палеолітичної стації в освітленні
Хведора Вовка. Редакція і коментарі М.Я. Рудинського. – К.,1931. – Передмова.
20. Там же.
21. Борисковский П.И. Палеолит Украины // МИА. Q №40. Q С.238.
22. Шовкопляс И.Г. Мезинская стоянка .– К.,1965. – С.82.
23. Сергин В.Я. Вказ. праця. Q С.7, 11.
24. Шовкопляс И.Г. Мезинская стоянка. – С.11.
25. Грушевський М. Техніка і умілість палеолітичної доби в нахідках Мізинського селища.
– С.24.
26. ”Мізин”. Визначніші серії кістяних виробів…– С.30, табл.XXV.
27. ”Мізин”. Визначніші серії кістяних виробів…– С.50, табл. XXIII,1.
28. Нужний Д.Ю. Дистанційна зброяі свідчення про збройні сутички за кам’яного віку //
ВійськовоQісторичний альманах. – Річник II. Q Ч.1(2). Q К., 2001. Q 88, мал..1,1.
29. Нужний Д.Ю.Розвиток мікролітичної техніки в кам’яному віці. – К., 1992. – С.27,
мал. 5,1Q51;Корнієнко В.В. Класифікація антропоморфних зображень пізнього палеоліту // Vita
Antique. – № 2. Q 1999. – С.25Q30;Яковлєва Л.А. Позднепалеолитические схематические статуэтки
Женин с территории Подніпровья // Первобытная археология. – К.,1989. – С.43Q49.
Олена Веремейчик
�
РОЗВІДУВАЛЬНА ЕКСПЕДИЦІЯ
І.І. ЛЯПУШКІНА 1947 р. НА ЧЕРНІГІВЩИНІ
Протягом 40Qх – початку 80Qх рр. ХХ ст. в археологічній науці спостерігався
підвищений інтерес до проблем слов’янського етногенезу. Означене коло наукових
питань послугувало поштовхом до проведення масштабних археологічних робіт
на теренах Східної Європи з метою виявлення слов’янських пам’яток різного часу
і подальшого їх дослідження. Однією з територій, де зосередилися дослідження
науковців, була Лівобережна Україна, зокрема, територія Чернігівщини. На її
теренах працювали різноманітні експедиції Інститутів археології Академії наук
УРСР, Академії наук СРСР, Ленінградського відділення Інституту археології
Академії наук СРСР, Ермітажу під керівництвом Є.О. Горюнова, І.І. Ляпушкіна,
Є.В. Максимова, А.М. Обломського, Е.О. Симоновича, Р.В. Терпиловського,
П.М. Третьякова, М.Б. Щукіна, які займалися пошуками та дослідженням
пам’яток римського часу та слов’янських у басейні Десни і водночас обстежували
Сіверянський літопис 41
та виявляли давньоруські городища, курганні могильники та поселення.
Одним з перших дослідників, який цілеспрямовано шукав слов’янські пам’ятки
роменської культури на Чернігівщині, був І.І. Ляпушкін. Відразу ж у повоєнні
роки ним були проведені численні розвідки на Лівобережжі Дніпра з метою
виявлення нових пам’яток, а на деяких з них, що стали пізніше еталонними
(Новотроїцьке, Опішня, Полтава та інших), здійснені широкомасштабні
археологічні дослідження.
Дніпровська Лівобережна експедиція під керівництвом І.І. Ляпушкіна –
старшого наукового співробітника на той час Ленінградського відділення Інституту
історії матеріальної культури1 , на теренах Чернігівщини здійснювала розвідки
двічі – у 1947 р.2 і у 1961 р.3 Завдяки цим розвідкам у 1947 р. були обстежені
пам’ятки вздовж нижньої та середньої течії Десни, у 1961 р. – вздовж Снову, від
його гирла і вгору за течією, на північ.
Саме матеріали розвідувальної експедиції 1947 р., зокрема обстеження
І.І. Ляпушкіним комплексу пам’яток біля с. Шестовиця, викликали певне наше
зацікавлення, що послугувало темою окремого дослідницького сюжету4 . Але наші
спостереження щодо результатів розвідки 1947 р. не вичерпалися в попередній
публікації.
До складу експедиції того року входило 5 чоловік: І.І. Ляпушкін – керівник
експедиції (Ленінградське відділення Інституту історії матеріальної культури)
Л.С. Кухарева – старший лаборант (Ленінградський державний університет),
Д.М. Гурвич – старший лаборант (Публічна бібліотека), А.М. Дукаревич – лаборант
(студент Ленінградського державного університету) та В.Л. Ястребов – водій
експедиційної бази Академії наук (м. Москва).
У звіті зафіксовано, що експедиція поїхала з Ленінграда двома групами – перша
машиною 24 червня, друга 28 червня Q потягом, і 29 червня обидві групи прибули
до Києва. Дослідник зазначив, що польові роботи тривали від 5 липня до 17
листопада 1947 р., і експедиція пройшла загалом 5982 км, з них 3047 км точно за
маршрутом, передбаченим планом5 .
Маршрут експедиції охоплював немовби колом територію України на лівому
березі Дніпра – від гирла Десни, її нижньою та середньою течією до гирла Сейму.
Потім маршрут пролягав річками Сейм, Оскол, Орель до Дніпра, далі лівим
берегом Дніпра до Десни. І.І. Ляпушкін відмічав, що обстеженню підлягали
пам’ятки, в більшості відомі за літературою, хоча значна їх частина була відкрита
і безпосередньо в ході експедиційних робіт. Загалом, у 1947 році в Україні було
оглянуто більше ніж 70 різночасових пам’яток: епохи бронзи, різних періодів епохи
заліза, в тому числі і ранньослов’янські пам’ятки. Культурні рештки на пам’ятках
ХQХІІІ ст. і в щоденнику, і в звіті відносилися до великокнязівського періоду.
Усі головні події та результати обстеження археологічних об’єктів під час
експедиції фіксувалися у польовому щоденнику, який вів безпосередньо її керівник
– Іван Іванович. Щоденник складається з двох шкільних зошитів у клітинку. Лівий
бік залишився чистим, справа – велися записи простим олівцем. Листи були
пронумеровані автором, щоденно фіксувалася дата та день тижня, зліва, на полях,
позначалися пункти зборів підйомного матеріалу. Матеріали по обстеженню
Чернігівської області ввійшли в першу частину щоденника, яка була розпочата
05.07.47 р. і закінчена 14.08.47 р.
Уся наукова документація експедиції (щоденники, науковий звіт, негативи
фотографій та відбитки) зберігається в Науковому архіві ІІМК РАН (м. СанктQ
Петербург). Колекція матеріалів (№ 63, складається з 20 ящиків) та облікові картки
(в середину карток вкладені колекційний опис матеріалу, інколи фотографії
пам’яток та малюнки найцікавіших знахідок) обстежених пам’яток – у фондах та
архіві ІА НАН України і, як виявилося в результаті дослідження, частково матеріал
з Чернігівської області зберігається в фондах Чернігівського історичного музею
імені В.В. Тарновського.
У нижній течії Десни маршрут експедиції пролягав уздовж лівого берега річки
42 Сіверянський літопис
і розпочався з обстеження городища в с. Крехаїв (територія Київської області) та
літописного Остерського городця, розташованого в с. Старогородка (нині
м. Остер). Дослідник описав городище, відзначив, що його площа значною мірою
пошкоджена окопами. На території городища та розташованого поряд з ним селища
були зібрані уламки гончарних посудин6 .
Потім експедиція переправилась на протилежний берег річки та обстежила
поселення біля с. Виповзів, розташоване на мису правого берега р. Десни. Тут
також зібрані фрагменти гончарних посудин7 . Серед них переважають уламки
посудин Х ст., хоча матеріал ХІІQХІІІ ст. також присутній, у тому числі і 4
фрагменти від 2 амфор “нікейськоQтрилійської” групи типу ІІ/2 за І.В. Волковим
та В.Ю. Ковалем8 .
Далі обстежили Татарську Гірку біля с. Анисів, відому в літературі завдяки
публікації В. Шугаєвського9 . І.І. Ляпушкін занотував, що територія пам’ятки
засаджена лісом та задернована, тому культурні рештки вдалося зібрати тільки на
піскових видувах. Більшість з них складалася з уламків ліпного посуду епохи
бронзи і нечисленних фрагментів гончарних посудин великокнязівського
періоду10 . В колекції матеріалів (фонди ІА НАНУ) з поселення походять 53
фрагменти з двох пунктів збору підйомного матеріалу, серед яких 4 фрагменти
сильно пошкоджених вінець ХІQХІІ ст. та 23 фрагменти ліпних посудин епохи
бронзи (серед яких 4 вінця) з пункту № 7 за щоденником та 26 фрагментів (з них
2 фрагменти вінець) ліпних посудин епохи бронзиQраннього заліза з пункту № 811 .
У щоденнику зазначено, що “Из Анисова направились в Чернигов, где
выполнили необходимые формальности (регистрация документов и т.д.) и около
18 час. доехали в Шестовицы”12 . Це відбулося 8 липня, ймовірно, тоді експедиція
вперше і відвідала Чернігівський історичний музей.
Звечора, після влаштування на ночівлю, члени експедиції оглянули городище
в північній частині села. Зранку роботи проводилися на городищі та поселенні,
розташованому на південнийQзахід від села (в ур. Коровень. – О.В.). Після
загального опису пам’ятки у щоденнику зафіксовано, що: “Вся площадь усеяна
черепками глиняной гончарной посуды, шлаками железа, костями животных и
т.п. Встречаются куски необработанного красного овручского (?) шифера.
Мощность культурного слоя местами (судя по отложениям) достигает до 0,7 – 0,8
м”13 . Відзначено, що вздовж західного боку поселення обстежена канава,
орієнтована в напрямку північQпівдень, глибиною 1,5 м (залишки протитанкового
рову часів війни. – О.В.), в якій на відстані 150 м від схилу, в східній стінці знайдено
горщик, виготовлений на гончарному крузі, заповнений вуглинами та
перепаленими кістками. Цю знахідку сфотографовано. У фотоархіві наукового
архіву ІІМК РАН зберігаються три фотографії горщика з Шестовицького
поселення. Дві з них зроблені безпосередньо в ході робіт Дніпровської
Лівобережної експедиції, при зачистці стінок протитанкового рову: обидві – з
одного ракурсу, тільки на різній відстані від об’єкта14 , третя відтворює
реставрований горщик Х ст.15 На фотографіях чітко видно, що внаслідок зсуву
піскового грунту відбулася руйнація стінок рову, завдяки чому, мабуть, і вдалося
помітити горщик. У звіті автор наводить уже додаткову інформацію: “Горшок
находился на глубине около 40–50 см от дневной поверхности. Большая часть его
была в материке (песчанистая глина). Цвет горшка оранжевоQкрасный. Он имеет
хорошо выраженный, почти горизонтально отогнутый венчик. А по краю венчика
– с внешней стороны проложена бороздка … Большая часть поверхности горшка,
начиная от плечиков, покрыта врезными горизонтальными линиями”16 . Гончарна
посудина зберігається у фондах ІА НАНУ. Її висота 17 см, діаметр вінця – 17 см,
діаметр денця 8,5 см, товщина стінок посудини – 0,6 – 0,8 см. За кольором вона
більше коричневоQчервона, ніж оранжевоQчервона, обпал нерівномірний, всередині
черепок чорного кольору.
За місцем розташування залишки поховання, дослідженого І.І. Ляпушкіним,
знаходяться ближче до урочища Узвіз. Але серед поховань цієї групи курганів (IV
Сіверянський літопис 43
за Д.І. Бліфельдом)17 не зафіксовано обряду кремації, лише – інгумація в
могильних ямах. Ця група поховальних пам’яток датується кінцем ХІQХІІ ст.18
Мабуть, тому Д.І. Бліфельд і відніс поховання Х ст., досліджене у 1947 р., до V
групи, де зафіксовані поховання за обрядом тілоспалення на місці та на стороні:
воно, певно, фіксує південну межу групи19 .
Окрім залишків поховання Х ст., у західній стінці протитанкового рову, дещо
північніше від нього, виявлено “зольное скопление, содержащее большое
количество железных шлаков”20 . Тут також були знайдені уламки гончарної
давньоруської кераміки.
Таке взаєморозташування могильника та поселення може свідчити про дві
речі: з часом могильник починає наступати на забудову поселення або навпаки,
поселення розбудовується на території, зайнятій раніше могильником. У зв’язку з
тим, що виявити хронологічні рамки культурних решток плями з вуглинами,
попелом та шлаками, знайденими у 1947 р. північніше поховання, на сьогодні
неможливо (на підставі опису матеріалу, що зберігається в обліковій картці з
Шестовиці21 , керамічний матеріал з цієї плями складається лише з фрагментів
стінок та денця кругових посудин ХQХІ ст.), вирішення питання про
взаєморозташування могильника та поселення залежить від майбутніх досліджень
у цій частині пам’ятки. І все ж в інших місцях комплексу пам’яток біля
с. Шестовиці спостерігається аналогічна картина – розташування близькочасових
культурних решток поселення та поховальних пам’яток на одній території22 .
Значно ускладнює локалізацію знахідок І.І. Ляпушкіна існування і донині
залишків двох протитанкових ровів в ур. Узвіз, що прокладені майже паралельно,
по обидва боки дороги на с. Слабин. Незрозуміло, який саме рів оглядала
Дніпровська Лівобережна експедиція. Під час робіт Я.В. Станкевич у 1946 р.
окремі ділянки одного з ровів в ур. Узвіз були зачищені, тут виявлені культурні
нашарування ХQХІІІ ст.23 А висловлене Л.Ф. Ситою аргументоване припущення
про існування в урочище Узвіз у ХІІQсередині ХІІІ ст. окремого поселення зі своїм
могильником24 примушує уважніше придивлятися до культурних решток цієї
частини пам’ятки.
У цілому, в 1947 р. з комплексу пам’яток в урочищі Коровель взято в колекцію
89 артефактів, серед яких одна реставрована гончарна посудина, 26 фрагментів
вінець гончарних посудин, один фрагмент денця та 5 уламків пірофіліту, інші –
фрагменти стінок, печина та шлак.
9 липня о 15 годині експедиція вирушила з Шестовиці у напрямку Чернігова,
по дорозі обстежила городище в с. Гущин. А за опитуванням місцевого населення,
в Жавинці (“Желвинке” за І.І. Ляпушкіним) та в Павлівці не зафіксовано
археологічних пам’яток25 .
У щоденнику Іван Іванович записав, що близько 20 години прибули до
Чернігова і залишилися на ночівлю. Наступний день (четвер, 10 липня) члени
експедиції провели в Чернігові – ранок був присвячений “приведению в порядок
хозяйства экспедиции … Во второй половине дня осматривали музейные
археологические фонды, относящиеся к маршруту, а также… место раскопок
Б.А. Рыбакова 1946 г.”26 Вирушити далі з Чернігова того ж дня завадив тривалий
дощ, тому експедиція залишилася тут ще на одну ніч.
Певним свідченням відвідування І.І. Ляпушкіним Чернігівського історичного
музею є фотографії закладу та експедиційної машини на його фоні, що зберігаються
в фотоархіві наукового архіву ІІМК РАН27.
Очевидно, супровідником від Чернігова до Сосниці з експедицією був
відправлений завідувач відділу на той час первіснообщинного ладу музею М.І. Кот,
хоча про це в щоденнику записів немає. Але ряд побіжних свідчень дозволяє
зробити таке припущення. Так, у Чернігівському історичному музеї імені
В.В. Тарновського* (далі ЧІМ) в основній групі фондів зберігаються колекції з
сіл Брусилів, Гориця (поселення Дворище та Провалля), Миколаївка, Феськівка
та Бурімка, датовані 1947 г. (номери колекцій А–62, А–88, А–89, А–90, А–91,
44 Сіверянський літопис
А–92). У музейній документації зазначено, що це – матеріали обстеження
М.І. Котом вищеперерахованих пам’яток. Під час роботи з цими колекціями
виявилося, що фрагменти кераміки не миті, не шифровані, а в середині пакунків
збереглися етикетки, написані в 1947 р., і дати на них збігаються з датами
перебування І.І. Ляпушкіна на цих пам’ятках, зафіксованими в щоденнику. Цілком
імовірно, що тодішнє керівництво музею звернулося з проханням до дослідника
передати частину здобутих матеріалів у музей для поповнення колекцій, які
зазнали значних утрат під час Великої Вітчизняної війни. Той факт, що матеріал
не був оброблений, не існує окремого звіту про цю розвідку М.І. Кота, говорить
про те, що останній не був археологом. Крім того, ні до 1947 р., ні пізніше ним не
проводилися археологічні обстеження та дослідження. Музей же на той час не
мав археологаQфахівця: О.О. Попко – чернігівський археолог, до 1946 р.
співробітник музею, вже працював в Інституті археології Академії наук УРСР, а
М.А. Попудренко була направлена за розподілом до Чернігова лише в 1948 р.28
Отже, далі маршрут експедиції пролягав на схід, уздовж середньої течії р. Десни.
Наступним пунктом, обстеженим 11 липня І.І. Ляпушкіним, було городище в
с. Брусилів, розташоване на мисі правого берега р. Снов, при впадінні в р. Десну.
Дослідник зазначив, що городище пошкоджене садибами та розмивами під час
повеней. На городищі зібраний підйомний матеріал, який складався з фрагментів
гончарної кераміки, фрагментів амфор та уламків пірофіліту29 . У фондах ЧІМ
колекція з городища в с. Брусилів (№ А–89) складається з 8 фрагментів вінець
кругових посудин ХQXIV ст., 10 фрагментів вінець XVIIQXVIII ст., 8 фрагментів
амфор та уламків стінок кругових посудин (рис. 6, І). У фондах ІА НАНУ з
давньоруського матеріалу зберігаються також 10 фрагментів вінець кругових
посудин ХQXIV ст., майже 40 уламків стінок та денець цього ж часу і лише два
уламки амфор з графіті. 6 фрагментів від однієї амфори з фондів ЧІМ та 1
фрагмент з графіті у вигляді букви “H” належать до амфор “трапезундської” групи
типу І/2 та однн фрагмент з графіті – до “нікейськоQтрилійської” типу ІІ/2 за
І.В. Волковим та В.Ю. Ковалем30 .
Наступними пам’ятками, обстеженими І.І. Ляпушкіним, були поселення
Провалля та Дворище поблизу с. Гориці. Ймовірно, приводом до відвідування
цих пам’яток було попереднє ознайомлення з матеріалами колекції з Гориці в
фондах ЧІМ, яка формувалася з випадкових знахідок протягом 1905Q1928 рр.
(№ Арх. 1/1). Мабуть, отримані фахові консультації археолога та досвід, здобутий
в експедиції, дозволили співробітнику музею М.І Коту дійти висновку, що
колекція із с. Гориці – це сукупний матеріал з двох пам’яток – Дворище та
Провалля, і скласти в 1948 р. найкращий опис колекції в документації того часу
без помилок в атрибуції та датуванні речей, що і відзначила О.Є. Черненко31 .
Матеріал колекцій з Дворища та Провалля (№ А – 88, А – 90) у фондах ЧІМ
складений в один пакунок, де зберігаються 2 етикетки, датовані 12 липня. У
щоденнику І.І. Ляпушкіна зазначено, що 11 липня прибули до с. Гориці близько 19
години, де і залишилися на ночівлю. Звечора обстежили урочище Провалля,
наступного дня – урочище Дворище. В цілому в ЧІМ зберігається 8 фрагментів
вінець кругових посудин ХІQХІІІ ст., 11 фрагментів стінок та 7 фрагментів ліпних
посудин.
У фондах ІА НАНУ колекція з поселення Провалля складається з 66 артефактів,
серед яких 30 фрагментів вінець ХІQХІІІ ст. Колекція знахідок з багатошарового
поселення Дворище налічує 52 артефакти, серед яких 11 фрагментів кругових
вінець ХІІQХІV ст. Крім того, з поселення походять фрагменти ліпних посудин
епохи бронзи, раннього залізного віку та роменської культури.
12 липня датується перебування експедиції на поселенні в с. Миколаївка та на
етикетці колекції № АQ92 з цієї пам’ятки в ЧІМ. І.І. Ляпушкін занотував, що
поселення розташоване в заплаві р. Десни, на дюнному підвищенні, залишків
укріплень не знайдено32 . В колекції ЧІМ з цієї пам’ятки зберігаються 17 фрагментів
вінець та 3 фрагменти стінок кругових посудин кінця ХІQХІІІ ст. і 1 фрагмент
Сіверянський літопис 45
стінки ліпної посудини. У фондах ІА НАНУ зберігається 76 фрагментів кругової
кераміки, серед яких 33 фрагменти вінець ХІІQХІІІ ст.33
Після цього експедиція хотіла побувати в с. Салтиковій Дівиці, на лівому березі
р. Десни. Але паром не працював, тому вирушили в с. Блистову, де обстежили
городище в селі, на якому зібрали фрагменти кераміки ХІQХІІІ ст. і знайшли ніж.
Наступним населеним пунктом, де побувала експедиція, було с. Феськівка.
Увагу дослідника привернуло городище, розташоване на схід від села, на правому
березі р. Мена. Городище з добре вираженим валом та ровом діаметром близько
70Q80 м було трохи пошкоджене з боку річки, де вимивалося під час повеней.
Поряд з городищем знайдене поселення. Культурні рештки представлені
фрагментами кругової кераміки ХІІQХІІІ ст. (ЧІМ, № А – 91), в тому числі й
фрагментами вінець. В ІА НАНУ зберігається 30 фрагментів кераміки, серед яких
4 фрагменти вінець ХІІQХІІІ ст. Малюнок одного з них є в публікації
І.І. Ляпушкіна34 . Крім того, при зачистці культурного шару в нижній частині валу
знайдені фрагменти ліпних посудин епохи бронзи35 .
Того ж дня (13 липня) експедиція прибула до м. Сосниці і близько 17.30 разом
з науковим співробітником Сосницького музею Ю.С. Виноградським вирушила
оглянути городище біля озера Бурімка36 . Городище розташоване на південному
березі озера, в долині р. Десни. Більша частина пам’ятки вже на той час руйнувалася
під час весняних повеней. У пошкодженнях культурного шару та у зсувах грунту
зібрано багато фрагментів ліпної кераміки роменської культури та кругової
давньоруського часу. У фондах ЧІМ зберігається колекція АQ62 з городища
Бурімка, що складається з фрагментів ліпних посудин роменської культури та
кругових посудин Х ст. У фондах ІА НАНУ також зберігається матеріал з цієї
пам’ятки.
Наступний день учасники експедиції присвятили огляду археологічних
колекцій у фондах Сосницького музею. І.І. Ляпушкін відзначив у щоденнику, що
колекції в гарному стані, крім того, складений вказівник до кожної пам’ятки, що
перебуває в зоні уваги співробітників музею37 . Безперечно, таким станом
археологічних колекцій та увагою до археологічних пам’яток ми повинні
завдячувати Ю.С. Виноградському, який у 20Qі роки ХХ ст. очолював Сосницький
краєзнавчий музей, а потім був усунутий від керівництва з ідеологічних міркувань,
але все життя пропрацював науковим співробітником цього закладу38 .
Останнім пунктом, який на Чернігівщині відвідала експедиція І.І. Ляпушкіна
1947 р., було городище поряд з с. Шабалинів, відоме в літературі, як і попереднє,
завдяки розвідкам Ю.С. Виноградського39 . 15 липня разом з експедицією виїхали
директор Сосницького музею Д.І. Лав’юк та Ю.С. Виноградський, про що є
відповідний запис у щоденнику І.І. Ляпушкіна40 . Городище розорювалось, на
поверхні були знайдені численні фрагменти ліпної кераміки юхнівської, роменської
культур та фрагменти кругової давньоруської кераміки.
Підсумовуючи результати розвідки 1947 р., І.І. Ляпушкін у звіті цілком слушно
зазначив, що не всі так звані великокнязівські поселення виникли одночасно. Хоча
на той час не було достатніх підстав для внутрішнього розподілу керамічного
матеріалу за хронологічними ознаками, дослідник зауважив, що є певні пам’ятки
з більш ранніми за часом культурними рештками (ХQХІ ст.), і більш пізні (ХІІQ
ХІІІ ст.)41 . Цю проблему вперше в історіографії дослідник поставив і в публікації,
присвяченій результатам роботи Дніпровської Лівобережної експедиції 1947Q1948
рр.42 . Проблема хронології кераміки ХQХІІІ ст. і досі остаточно не вирішена, проте
спостереження І.І. Ляпушкіна в цьому напрямку в середині ХХ ст. слід визнати
першими правильними кроками у вирішенні цього питання.
46 Сіверянський літопис
Джерела та література:
1. Мезенцева Г. Дослідники археології України. – Чернігів, 1997. – С. 142 – 143.
2. Ляпушкин И.И. Отчет о работе экспедиции в 1947 г. по обследованию памятников в
бассейне р. Сейм, нижнего течения р. Десна и левого берега Днепра, Киевской, Курской,
Полтавской, Сумской, Харьковской областях // НА ИИМК РАН. – Рукописный архив. – Ф. 35. –
Оп. 1. – 1947. – № 31.
3. Ляпушкин И.И. Отчет о работе Днепровской Левобережной археологической экспедиции
Института археологии АН СССР 1961 г. // НА ИИМК РАН. – Рукописный архив. – Ф. 35. –
Оп.1 – 1961. – № 21.
4. Веремейчик О. Розвідкові роботи І.І. Ляпушкіна в Шестовиці на Чернігівщині // Русь на
перехресті світів (Міжнародні впливи на формування Давньоруської держави ІХQХІ ст.). –
Чернігів, 2006. – С. 33 – 39.
5. Ляпушкин И.И. Отчет о работе экспедиции в 1947 г. … – С. 3.
6. Ляпушкин И.И. Полевой дневник экспедиции по обследованию памятников в 1947 г.
Часть. 1 // НА ИИМК РАН. – Рукописный архив. – Ф. 35. – Оп.1.– 1947. – № 32. –Л. 4 – 5;
Ляпушкин И.И. Отчет о работе экспедиции в 1947 г. … – С. 50.
7. Ляпушкин И.И. Отчет о работе экспедиции в 1947 г. … – С. 51.
8. Коваль В.Ю. Амфоры византийского культурного круга в Средневековой Руси (ХQХІІІ
вв.) // Русь в ХІІІ веке. Древности темного времени. – М., 2003. – С. 349.
9. Шугаевский В. “Татарская Горка” близ гор. Чернигова // Труды Московского
Предварительного комитета по устройству XV Археологического съезда. – М., 1911. – С. 244 –
258.
10. Ляпушкин И.И. Отчет о работе экспедиции в 1947 г. … – С. 51.
11. Ляпушкин И.И. Полевой дневник … Л. 7.
12. Там само.
13. Там само. – Л. 9.
14. Обследование селища – сосуд с пережженными костями в обрезе канавы. С. Шестовицы,
Черниговская обл. Днепровская Левобережная экспедиция 1947 г. // НА ИИМК РАН. –
Фотоархив. – Шифр нег. Л. 1326–1, Л. 1327–1. – Шифр фот. О. 2531–14, О. 2531–15. –
Инв. № 1343–46/1, № 1343–47/1.
15. Сосуд с остатками трупосожжения. С. Шестовицы, Черниговская обл. Днепровская
Левобережная экспедиция 1947 г. // НА ИИМК РАН. – Фотоархив. – Шифр нег. ІІ 50229. –
Шифр фот. О. 1598–48. – Инв. № 1260–62.
16. Ляпушкин И.И. Отчет о работе экспедиции в 1947 г. … – С. 52.
17. Бліфельд Д.І. Давньоруські пам’ятки Шестовиці. – К, 1977. – С. 91, 183 –184.
18. Там само. – С. 91.
19. Ситий Ю.М. До питання про місцезнаходження курганів та курганних груп в ур. Коровель
// Русь на перехресті світів (Міжнародні впливи на формування Давньоруської держави ІХQХІ
ст.). – Чернігів, 2006. – С. 182.
20. Ляпушкин И.И. Полевой дневник … – Л. 10.
21. Ляпушкин И.И. Памятники эпохи железа Левобережной Украины.// НА ІА НАНУ. –
1947/29. – № V.
22. Хамайко Н.В. Дуалізм поселенської структури Шестовицького комплексу // Стародавній
Іскоростень і слов’янські гради VIIIQX ст. – К., 2004. – С. 297.
23. Станкевич Я.В. Шестовицкое поселение и могильник по материалам раскопок 1946 года
// КСИА. – Вып. 87. – 1962. – С. 7, 14.
24. Сита Л.Ф. Участь співробітників Чернігівського історичного музею у дослідженні
пам’яток ХІІQХІІІ ст. біля с. Шестовиця // Скарбниця української культури. – Чернігів, 2002. –
Вип. 2. – С. 29.
25. Ляпушкин И.И. Полевой дневник … Л. 11.
26. Ляпушкин И.И. Полевой дневник … Л. 12.
27. Г. Чернигов, музей, северный фасад. Днепровская Левобережная экспедиция 1947 г. //
НА ИИМК РАН. – Фотоархив. – Шифр нег. Л. 1317, Л. 1319–1. – Шифр фот. О. 2531–5, О.
2531–7. – Инв. № 1343–37, № 1343–39/1.
* Користуючись нагодою висловлюю щиру подяку керівництву та співробітникам
Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського за допомогу у роботі. Особливу
подяку висловлюю старшому науковому співробітнику відділу фондів Л.Ф. Ситій за допомогу
в роботі з колекціями.
28. Мезенцева Г. – Вказ. праця. – С. 187.
29. Ляпушкин И.И. Отчет о работе экспедиции в 1947 г. … – С. 53.
30. Коваль В.Ю. – Вказ. праця. – С. 347, 349.
31. Записка до колекції археологічних матеріалів з с. Гориця Менского рQну // Архів фондів
ЧІМ. – Інв. № А. 90.– Арк.1; Черненко О. Археологічна колекція Чернігівського історичного
музею імені В.В. Тарновського (1896 – 1948 рр.) // Скарбниця Української культури. – Вип. 9.
– Чернігів, 2007. – С. 47.
Сіверянський літопис 47
32. Ляпушкин И.И. Отчет о работе экспедиции в 1947 г. … – С. 55.
33. Ляпушкин И.И. Памятники эпохи железа Левобережной Украины // НА ІА НАНУ. –
1947/29. – № Х.
34. Ляпушкін І.І. Дослідження Дніпровської Лівобережної експедиції 1947Q1948 рр.// АП
УРСР. – Т. ІІІ. – К., 1952. – Табл. ІІІ, 5.
35. Ляпушкин И.И. Полевой дневник … – Л. 16; Ляпушкин И.И. Отчет о работе экспедиции
в 1947 г. … – С. 56.
36. Ляпушкин И.И. Полевой дневник … – Л. 17.
37. Там само… – Л.18.
38. Коваленко О.Б., Ткаченко В.В., Ясновська Л.В. Виноградський Юрій Степанович.
(Український історик, археолог, етнограф, музейний працівник, активний учасник краєзнавчого
руху першої половини ХХ ст.) // Репресоване краєзнавство (20Q30Qі роки). – Київ, 1991.
– С. 335.
39. Виноградський Ю.С. Сосниця та її околиці (Топографічні й археологічні матеріали,
перекази та історичні відомості) // Чернігів і північне Лівобережжя. – К., 1928. – С. 154, 160.
40. Ляпушкин И.И. Полевой дневник … – Л. 19.
41. Ляпушкин И.И. Отчет о работе экспедиции в 1947 г. … – С. 61 – 62.
42. Ляпушкін І.І. Дослідження Дніпровської Лівобережної експедиції … – С. 298.
Василь Пазинич
�
ВПЛИВ ЕКСТРЕМАЛЬНИХ ГІДРОЛОГІЧНИХ ЯВИЩ
НА СТРУКТУРУ РОЗСЕЛЕННЯ В БАСЕЙНАХ ЛІВИХ
ПРИТОК СЕРЕДНЬОГО ДНІПРА
Проблема гідрологічних катастроф різних масштабів у басейні Дніпра
неодноразово піднімалася впродовж усієї історії його дослідження. На жаль,
уривчастість даних та низький рівень технологічного забезпечення досліджень
тих часів не дозволили навести бодай жодного достовірного прикладу. Слабка
аргументація та відсутність загальної схеми становлення басейну Дніпра у цілому
на довгий час сформували скептичне ставлення до подібних концепцій.
Під час проведення автором структурноQгеоморфологічних досліджень у
басейні Дніпра, які з невеликими перервами тривали з 1974 року, був зібраний
фактичний матеріал, що ставив під сумнів ряд усталених геоморфологічних
постулатів. Спершу це торкнулося віднесення віку заплав усіх без винятку річок
України до голоценового періоду. Дослідження таких невеликих річок
лівобережжя, як Говтва, Говтва Вільшана, Говтва Велика та Полузери, показало,
що на рівні заплави фактично існують сліди двох різних по силі річищ, водність
яких різнилася у сотні разів /1/. Дослідження деяких відрізків долин Дніпра,
Орелі та Самари показали, що зміщення їхніх русел, яке, за матеріалами геологічних
зйомок, відбувалося ще у Валдайський час, відбувалося на гіпсометричних рівнях
заплав, тотожних сучасним.
Комплексний аналіз різних матеріалів у ході роботи над книгою
"Геоморфологічний літопис Великого Дніпра" показав, що за четвертинний період
сталися щонайменше три грандіозні катастрофи, пов'язані з постанням та спуском
польодовикових озер на теренах Білорусі та півночі України /2/. Використання в
дослідженнях виключно геологоQгеоморфологічних даних не дозволило визначити
вік кожної з них і виявити сліди катастроф менших масштабів на притоках Дніпра.
З метою усунення цього недоліку продовження розвідок було сконцентроване на
долученні даних археології та радіовуглецевого аналізу.
Першим досвідом такого комплексно підходу стала оцінка впливу прориву
решток польодовикового Поліського озера, яке розташувалось на захід від
Мозирського кінцевоморенного пасма, на заселення Прип'ятського Полісся у
верхньому палеоліті. У довжину озеро простягалося більше ніж на 300 км при
|