Вiк кори вивiтрювання пiвнiчно-захiдної частини Українського щита
The genesis of the platform stage of the Ukrainian Shield’s weathering crust is considered. There are three horizons of the weathering crust: Neoproterozoic, Carbonaceous, and Jurassic-Lower Cretaceous ones.
Saved in:
| Date: | 2008 |
|---|---|
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/4727 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Вiк кори вивiтрювання пiвнiчно-захiдної частини Українського щита / В.А. Михайлов, В.К. Приходько // Доп. НАН України. — 2008. — № 6. — С. 119-123. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-4727 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-47272025-02-23T19:02:52Z Вiк кори вивiтрювання пiвнiчно-захiдної частини Українського щита Михайлов, В.А. Приходько, В.К. Науки про Землю The genesis of the platform stage of the Ukrainian Shield’s weathering crust is considered. There are three horizons of the weathering crust: Neoproterozoic, Carbonaceous, and Jurassic-Lower Cretaceous ones. 2008 Article Вiк кори вивiтрювання пiвнiчно-захiдної частини Українського щита / В.А. Михайлов, В.К. Приходько // Доп. НАН України. — 2008. — № 6. — С. 119-123. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1025-6415 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/4727 553.612 uk application/pdf Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Науки про Землю Науки про Землю |
| spellingShingle |
Науки про Землю Науки про Землю Михайлов, В.А. Приходько, В.К. Вiк кори вивiтрювання пiвнiчно-захiдної частини Українського щита |
| description |
The genesis of the platform stage of the Ukrainian Shield’s weathering crust is considered. There are three horizons of the weathering crust: Neoproterozoic, Carbonaceous, and Jurassic-Lower Cretaceous ones. |
| format |
Article |
| author |
Михайлов, В.А. Приходько, В.К. |
| author_facet |
Михайлов, В.А. Приходько, В.К. |
| author_sort |
Михайлов, В.А. |
| title |
Вiк кори вивiтрювання пiвнiчно-захiдної частини Українського щита |
| title_short |
Вiк кори вивiтрювання пiвнiчно-захiдної частини Українського щита |
| title_full |
Вiк кори вивiтрювання пiвнiчно-захiдної частини Українського щита |
| title_fullStr |
Вiк кори вивiтрювання пiвнiчно-захiдної частини Українського щита |
| title_full_unstemmed |
Вiк кори вивiтрювання пiвнiчно-захiдної частини Українського щита |
| title_sort |
вiк кори вивiтрювання пiвнiчно-захiдної частини українського щита |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Науки про Землю |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/4727 |
| citation_txt |
Вiк кори вивiтрювання пiвнiчно-захiдної частини Українського щита / В.А. Михайлов, В.К. Приходько // Доп. НАН України. — 2008. — № 6. — С. 119-123. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT mihajlovva vikkorivivitrûvannâpivničnozahidnoíčastiniukraínsʹkogoŝita AT prihodʹkovk vikkorivivitrûvannâpivničnozahidnoíčastiniukraínsʹkogoŝita |
| first_indexed |
2025-11-24T15:11:51Z |
| last_indexed |
2025-11-24T15:11:51Z |
| _version_ |
1849685035151523840 |
| fulltext |
6. Левашов С.П., Бахмутов В. Г., Корчагин И.Н. и др. Геоэлектрические исследования во время про-
ведения сезонных работ 11-й Украинской антарктической экспедиции // Там само. – 2006. – № 2. –
С. 24–33.
Поступило в редакцию 26.12.2007Институт прикладных проблем экологии,
геофизики и геохимии, Киев
Центр менеджмента и маркетинга в области
наук о Земле Института геологических наук
НАН Украины, Киев
Институт геофизики им. С.И. Субботина
НАН Украины, Киев
Кустанайская поисково-съемочная экспедиция,
Костанай, Республика Казахстан
Карагандинский завод асбестоцементных изделий,
пос. Актау, Республика Казахстан
УДК .553.612
© 2008
В.А. Михайлов, В. К. Приходько
Вiк кори вивiтрювання пiвнiчно-захiдної частини
Українського щита
(Представлено академiком НАН України Є.О. Кулiшем)
The genesis of the platform stage of the Ukrainian Shield’s weathering crust is considered.
There are three horizons of the weathering crust: Neoproterozoic, Carbonaceous, and Jurassic-
Lower Cretaceous ones.
Рудоноснi формацiї кiр вивiтрювання в останнi роки набувають все бiльшого промислово-
го значення. З ними у рiзних регiонах свiту пов’язанi родовища залiза (Курська магнiтна
аномалiя, Кривий Рiг, латерити Захiдної Африки, Бразилiї, Австралiї), марганцю (Порож-
нинське родовище в Єнiсейському кряжi, Атасуйський рудний район Казахстану), титану
(Казахстан), алюмiнiю (боксити Гвiнеї), нiкелю i кобальту (Єлiзаветинське, Кемпирсайсь-
ке, Сахаринське на Уралi), олова (Пiвденний Кизилкум), вольфраму (Центральний Ка-
захстан), рiдкiсних елементiв (Мрима в Африцi, Араша у Бразилiї), золота (Боддiгнгтон
в Австралiї, Воронцовське i Свiтленське на Уралi, Олiмпiадинське в Сибiру), численних
неметалiчних корисних копалин (фосфати, сiрка, каолiни) [1, 2].
В Українi, як i в усьому свiтi, з корами вивiтрювання часто пов’язанi рiзноманiтнi ме-
талiчнi (залiзо, марганець, хром, кобальт, нiкель, алюмiнiй, тантал i нiобiй) i неметалiчнi
(в першу чергу, каолiни та iншi глинистi породи) кориснi копалини [3, 4].
Однак процеси утворення давнiх кiр вивiтрювання в Українi вивчено досить схематично.
Проблема вiку кори вивiтрювання Українського щита (УЩ) i епох потужного короутво-
рення була й залишається найбiльш дискусiйною. Цi питання розв’язуються лише побiчним
шляхом за сумою геологiчних даних, оскiльки вiдсутнi прямi методи визначення вiдносного
ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2008, №6 119
i абсолютного вiку давнiх кiр вивiтрювання. Разом з тим вони мають неабияке значення
для розвитку мiнерально-сировинної бази України.
Першi припущення про вiк кори вивiтрювання наведенi в роботах, що присвяченi ро-
довищам каолiнiв. В. I. Лучицький вважав, що утворення первинних каолiнiв вiдбувалося
в докембрiйський i девонський час. А.М. Козловський (1961), I. I. Гiнзбург, С.В. Потапенко
та iншi вченi вiдносили первиннi каолiни до верхньомезозойського — нижньокайнозойського
вiку, припускаючи при цьому можливiсть їх утворення i в подальшi епохи.
За даними М.Ф. Веклiча, В.Ю. Кондрачука, С.П. Газенко, Н. I. Бучинської та iнших
авторiв [5–8], вiк кори вивiтрювання Житомирського Полiсся — середньопiзньоюрський —
ранньокрейдовий, оскiльки вона мiсцями перекрита вiдкладами середньої i верхньої юри.
Ю.Б. Басс [9], А.У. Литвиненко звертають увагу на те, що кора вивiтрювання повного
профiлю Приднiпров’я мiсцями перекрита вiдкладами верхньої крейди. Аналогiчнi данi
отриманi Г. Г. Виноградовим для Середнього Побужжя.
Крiм мезозойської кори вивiтрювання, на схилах УЩ встановленi релiкти кiр бiльш
давнiх епох. Фактичний матерiал свiдчить, що кристалiчнi породи УЩ неодноразово за-
лучалися до процесiв iнтенсивного вивiтрювання, але погляди на кiлькiсть i вiк епох ко-
роутворення рiзнi. В.Ю. Кондрачук [8] видiляв рифейську, девонську, мезозойську i кай-
нозойську епохи короутворення. Н.В. Логвиненко [10] нараховує шiсть таких епох — вiд
рифею до пермi i припускає ще й юрську епоху. А.А. Денисович (1960) вважає, що епохи
короутворення потрiбно зiставляти з епохами короутворювальних рухiв i видiляє чотири
таких епохи. Ю.Г. Герасимов (1964) пов’язує короутворення головним чином з епохами ви-
сокого пiдняття щита. На погляд В.П. Петрова [11], “вiк епохи потужної каолiнiзацiї” —
межа трiасу i юри.
Автори зведеної роботи по корах вивiтрювання УЩ (Ульянов та iн., 1968) прийшли
до висновку, що найбiльшими епохами короутворення були допiзньопротерозойська, доран-
ньокарбонова i середньоюрсько-ранньокрейдова. Релiкти потужних кiр перших двох епох
збереглися лише на невеликих площах на схилах щита. Кора вивiтрювання, що картується
на всiй його територiї — єдина середньомезозойська епоха. В подальшому продовжувалося
перетворення вже сформованої кори, а також кристалiчних порiд у мiсцях виходу їх на
поверхню, але потужнi елювiальнi товщi вже не формувались.
Як бачимо, проблема вiку кори вивiтрювання УЩ i епох короутворення не має одно-
значного рiшення. Крiм того, iснує ряд питань геологiї кори вивiтрювання УЩ, якi також
вивченi ще недостатньо. Це стосується визначення первинної потужностi кори вивiтрюван-
ня на кристалiчних породах рiзноманiтного складу, встановлення закономiрностей поши-
рення кори в рiзних районах i її збереження, зв’язку давньої кори з тектонiкою, iсторiєю
розвитку рельєфу.
Вiдповiдно, iснує нагальна потреба у зборi нового фактичного матерiалу, у поглиблених
наукових дослiдженнях i широких узагальненнях для розв’язання багатьох питань генезису
кори вивiтрювання, її будови, закономiрностей поширення i збереження, процесiв мiнера-
лоутворення.
На територiї пiвнiчно-захiдної частини УЩ питанням генезису i часу утворення дав-
ньої кори вивiтрювання в рiзнi роки займалися В. I. Шунько, А. Г. Ролiк, I. В. Череватюк,
В.П. Бухарєв, А.С. Драннiк, С.Д. Газелко, Л. Г. Токарська та iншi. При проведеннi пошу-
ково-зйомочних робiт, вивченнi кори вивiтрювання порiд кристалiчного фундаменту i пов’я-
заних з нею корисних копалин, аналiзу первинних геологiчних матерiалiв отримано бiльш
повнi уявлення про вiк кори вивiтрювання та її генезис, якi лягли в основу нової геологiчної
120 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2008, №6
iнтерпретацiї. На пiдставi отриманих даних можна стверджувати, що найбiльш значними
перiодами короутворення в пiвнiчно-захiднiй частинi УЩ є неопротерозой, карбон — перм,
юра — рання крейда.
Серед неопротерозойських утворень видiляються три горизонти кори вивiтрювання. За
матерiалами А.С. Драннiка, один з них встановлений у пiвнiчнiй частинi району, де кора
розвинута на гранiтах коростенського комплексу i розкривається свердловинами пiд вiдкла-
дами овруцької серiї на глибинах вiд 10–15 до 1270 м. Вона представлена, як правило, трьома
нижнiми зонами — зоною малозмiнених порiд, зоною дезiнтеграцiї i початкового вилугову-
вання, зоною часткової або неповної каолiнiзацiї. Лише на окремих дiлянках фiксуються
елементи каолiнової зони. Перекривається горизонт кварцовими порфiрами, дiабазовими
порфiритами, пiсковиками збранькiвської свiти овруцької серiї.
Кора вивiтрювання виявлена i серед порiд овруцької серiї. Породи товкачiвської свiти,
що представленi кварцитовими пiсковиками, гравелiтами, осадовими брекчiями, пiрофiлiто-
вими сланцями, залягають на розмитiй поверхнi або корi вивiтрювання порiд збранькiвської
свiти. Кора вивiтрювання досягає потужностi 2,4–17,4 м i розкривається свердловинами на
глибинi вiд 7 до 80 м. Вона представлена первинними каолiнами по кварцових порфiрах,
рiдше — продуктами дезiнтеграцiї i часткової каолiнiзацiї. Каолiн первинний свiтло-сiрого,
буро-сiрого, рожево-сiрого кольору, подекуди зеленувато-сiрий. Найбiльше поширення має
кора вивiтрювання порфiритiв збранькiвської свiти. Представлена вона в основному зоною
повної каолiнiзацiї при незначному поширеннi iнших зон. Первиннi каолiни свiтло-сiрого, сi-
рого або зеленувато-сiрого кольору з бурими плямами гiдрооксидiв залiза. За своїм складом
первиннi каолiни представленi переважно каолiнiтом з домiшкою гiдроксиду.
Кора вивiтрювання по дiабазах має значно менше поширення, представлена трьома зо-
нами з переважанням каолiнiтової. Первиннi каолiни темно-сiрого, сiрого, зеленувато-сiрого
кольору з бузковими i бурими плямами гiдрооксидiв залiза.
Третiй горизонт неопротерозойської кори вивiтрювання видiляється в захiднiй i пiв-
нiчно-захiднiй частинi району. Тут, пiд вiдкладами полiської серiї (PR3pl), розкривається
кора вивiтрювання гранiтiв житомирського комплексу. Вона представлена в основному
зонами дезiнтеграцiї i часткової каолiнiзацiї з елементами каолiнової зони потужнiстю
близько 5–8 м.
Палеозойська кора вивiтрювання трапляється в схiднiй частинi району. Тут, на схилах
щита, вона розкривається на глибинi 320 м i бiльше; розвивається по гранiтах житомирсько-
го комплексу i представлена в основному зоною дезiнтеграцiї та вилуговування. У верхнiй
частинi профiлю фiксується зона розкладу i перехiдних продуктiв вивiтрювання. Потуж-
нiсть кори, що розкрита свердловинами, досягає 4–6 м; кора перекривається товщею свi-
тло-сiрих i рожевих нерiвномiрно-зернистих пiсковикiв, iнколи конгломератоподiбних з про-
шарками свiтло-сiрих середньозернистих, подекуди гравелитистих пiскiв, тонкошаруватих
гравелiтiв i сiрих глин. Цi вiдклади за своїм лiтологiчним i мiнералогiчним складом, а та-
кож за структурним положенням можуть бути зiставленi з коренiвською свiтою верхньої
пермi, що широко розвинута в Днiпровсько-Донецькiй западинi. Таким чином, верхньою
вiковою межею цiєї кори вивiтрювання є пiзня перм.
Як вiдомо, в кам’яновугiльний перiод Український масив — це суходiл, Воронезький
масив — архiпелаг островiв. В умовах теплого вологого клiмату вiдбувалося iнтенсивне ви-
вiтрювання кристалiчних порiд. Розклад алюмосилiкатiв у корi вивiтрювання доходив до
монтморилонiту, каолiнiту i навiть до гiдраргiлiту. Вiд верхнього карбону до пермi вiдбува-
лася поступова арiдизацiя клiмату. В цей перiод здiйснювався перемив осадових утворень,
ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2008, №6 121
в тому числi i кам’яновугiльних. Одночасно вiдбувався розмив кам’яновугiльної кори ви-
вiтрювання, яка була майже повнiстю знищена.
У межах пiвнiчно-захiдної частини УЩ кора вивiтрювання карбону i неопротерозою має
обмежене поширення, проте дуже широко розвинута кора бiльш молодшого вiку. Вона трап-
ляється на всiх породах докембрiю, склад її, будова i потужнiсть обумовленi речовинним
складом материнських порiд, тектонiчними i палеогеографiчними умовами району.
Як правило, будова кори вивiтрювання завжди зональна. Поряд з переважним поширен-
ням кори площинного типу зустрiчаються i лiнiйнi кори, приуроченi до дiлянок розломiв,
зон пiдвищеної трiщинуватостi, лiнiйного поширення порiд рiзного петрохiмiчного складу
зi складною будовою. Зазвичай, найбiльш потужна кора вивiтрювання площинного типу
формується в мiсцях великих лiнiйно витягнутих тектонiчних порушень. У таких випадках
маємо справу зi змiшаним площинно-лiнiйним типом кори вивiтрювання.
На територiї району ця кора вивiтрювання розвинута нерiвномiрно, зберiгається пере-
важно в межах депресiй, в окремих випадках встановлена на давнiх вододiлах. Її потужнiсть
на бiльшiй частинi площi — до 20–30 м, в центральнiй, пiвденнiй та пiвденно-захiднiй частинi
району досягає 50–60 м. Її максимальна потужнiсть — 100 м в пiвденно-схiднiй частинi,
переважно у зонах розломiв. Кора вивiтрювання перекривається осадовими утвореннями
юри — неогену. Найбiльшу потужнiсть i повний розрiз має кора вивiтрювання, яка залягає
пiд верхньоюрськими i нижньокрейдовими вiдкладами.
Утворення цiєї кори вивiтрювання, за припущенням багатьох геологiв — В.П. Бухарєв,
I. В. Череватюк, Н. I. Рубан та iншi, вiдбувалося в умовах довготривалого континентального
режиму, що панував в межах УЩ протягом всього палеозою — мезозою. Це є пiдставою для
визначення її нижньої вiкової межi неопротерозоєм, а верхньої — антропогеном. Деякi дослi-
дники вважають, що утворення кори продовжується, можливо, i в наш час (А.С. Драннiк
та iн.). Разом з тим у межах пiвнiчно-захiдної частини УЩ кора вивiтрювання кам’янову-
гiльного вiку майже не збереглася i трапляється лише в поодиноких випадках.
Протягом пермського i трiасового перiодiв у межах пiвнiчно-захiдної частини УЩ iсну-
вав iстотно арiдний клiмат, що не сприяло розвитку процесiв вивiтрювання i утворення
каолiнiтових кiр вивiтрювання.
Вiдповiдно, найбiльш ймовiрною нижньою вiковою межею для цiєї кори можна вважати
раннiй трiас. Щодо порiд, якi її перекривають, то до найбiльш давнiх в цьому районi вiд-
носяться середньо- i верхньоюрськi лагунно-морськi i лагунно-континентальнi пiщано-гли-
нистi утворення. Цi породи поширенi головним чином у схiднiй i пiвнiчно-схiднiй частинах
району.
У будовi цiєї кори вивiтрювання вiдображенi докрейдовi форми рельєфу — долини, де-
пресiї, западини, якi свiдчить про те, що кора сформувалась, загалом, в раннiй юрi. Очевид-
но, що короутворення продовжувалось i в середнiй та пiзнiй юрi, а також в раннiй крейдi,
адже найбiльш повний профiль кори вивiтрювання спостерiгається саме пiд нижньокрей-
довими (апт-альбськими) континентальними вiдкладами — каолiнiтовими глинами, квар-
цовими та iльменiтовмiсними пiсками, бокситовими породами. Наявнiсть серед утворень
нижньої крейди бокситоподiбних порiд i пiщано-каолiнiтових вiдкладiв з високим вмiстом
iльменiту, якi утворились в результатi перевiдкладення матерiалу кори вивiтрювання, та-
кож свiдчить про те, що формування кори закiнчилось лише в раннiй крейдi.
Пiдсумовуючи вищесказане, можна стверджувати, що в межах пiвнiчно-захiдної части-
ни УЩ встановленi три горизонти кори вивiтрювання — неопротерозойського, кам’янову-
гiльного i юрсько-нижньокрейдового вiку.
122 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2008, №6
1. Риндзюнская Н.М., Берзон Р.О., Полякова Т.П., Матвеева Е.В. Геолого-генетические основы прог-
ноза и поисков месторождений золота в корах выветривания. – Москва: ЦНИГРИ, 1995. – 128 с.
2. Михайлов Б.М. Рудоносные коры выветривания: Принципы и методы оценки рудоносности геологи-
ческих формаций. – Ленинград: Недра, 1986. – 238 с.
3. Гурський Д.С., Єсипчук К.Ю., Калiнiн В. I. Металiчнi i неметалiчнi кориснi копалини України. Т. 1.
Металiчнi кориснi копалини. – Київ – Львiв: Центр Європи, 2006. – 785 с.
4. Гурський Д.С., Єсипчук К.Ю., Калiнiн В. I. Металiчнi i неметалiчнi кориснi копалини України. Т. 2.
Неметалiчнi кориснi копалини. – Київ – Львiв: Центр Європи, 2006. – 552 с.
5. Веклич М.Ф. Палеогеоморфология области Украинского щита. – Киев: Наук. думка, 1996. – 150 с.
6. Газенко С.Д., Токарская Л. Г., Шпилюк Л.И. О возрасте древней коры выветривания на территории
северо-западной части Украинского щита // Коры выветривания на территории УССР. – Киев: Наук.
думка, 1996. – С. 64–70.
7. Додатко А.Д., Эльянов М.Д. Обзор изученности коры выветривания кристаллических пород Укра-
инского щита. – Киев: Наук. думка, 1996. – С. 23–42.
8. Кондрачук В.Ю. О плотности пород коры выветривания Волынского габбро-лабрадоритового масси-
ва // Тр. / АН УССР. Ин-т геол. наук. Сер. геофиз. – 1957. – С. 21–23.
9. Басс Ю.Б. Кора выветривания кристаллического фундамента // Никопольский марганцево-рудный
бассейн. – Москва: Недра, 1964. – С. 37–48.
10. Логвиненко Н.В. О распространении древних кор выветривания на юге Европейской части СССР //
Кора выветривания. Вып. 5. – Москва: Изд-во АН СССР, 1963. – С. 36–41.
11. Петров В.П. Основы учения о древних корах выветривания. – Москва: Недра, 1967. – 343 с.
Надiйшло до редакцiї 26.11.2007Київський нацiональний унiверситет
iм. Тараса Шевченка
ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2008, №6 123
|