Теоретико-методичні засади клінічного застосування спрямованої нейроімуномодуляції шляхом адекватного біостимулюючого впливу на зорову сенсорну систему
Авторами наведено патогенетичне обгрунтування можливості використання біоактиваціїморфофункціональних структур зорової сенсорної системи з метою адекватного впливу на процеси нейроімуномодуляції, викладені фундаментальні концептуальні положення щодо доцільності застосування спрямованої нейроімуном...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Досягнення біології та медицини |
|---|---|
| Дата: | 2008 |
| Автори: | , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Національна академія наук України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/47312 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Теоретико-методичні засади клінічного застосування спрямованої нейроімуномодуляції шляхом адекватного біостимулюючого впливу на зорову сенсорну систему / Т.В. Дегтяренко, О.В. Богданова, А.Г. Чаура // Досягнення біології та медицини. — 2008. — № 2(12). — С. 08-16. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859984495867854848 |
|---|---|
| author | Дегтяренко, Т.В. Богданова, О.В. Чаура, А.Г. |
| author_facet | Дегтяренко, Т.В. Богданова, О.В. Чаура, А.Г. |
| citation_txt | Теоретико-методичні засади клінічного застосування спрямованої нейроімуномодуляції шляхом адекватного біостимулюючого впливу на зорову сенсорну систему / Т.В. Дегтяренко, О.В. Богданова, А.Г. Чаура // Досягнення біології та медицини. — 2008. — № 2(12). — С. 08-16. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Досягнення біології та медицини |
| description | Авторами наведено патогенетичне обгрунтування
можливості використання біоактиваціїморфофункціональних структур зорової сенсорної системи з метою адекватного впливу на процеси нейроімуномодуляції, викладені
фундаментальні концептуальні положення щодо доцільності застосування спрямованої нейроімуномодуляції в
клінічній практиці.
Авторами приведены патогенетическое обоснование
возможности использования біоактиваціїморфофункціональних структур зрительной сенсорной системы с целью адекватного воздействия на процессы нейроимуномодуляции, изложенные
фундаментальные концептуальные положения относительно целесообразности применения направленной нейроимуномодуляции в
клинической практике.
The authors present the pathogenetical ground of
possibility of the use of bioactivating of morphofunctional
structures of the visual sensory system with the purpose of
adequate influence on the processes of neuroimmunomodulation; fundamental conceptual positions as for expedience
of application of directed neuroimmunomodulation at clinical
practice are expounded.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:27:33Z |
| format | Article |
| fulltext |
ÄÎÑßÃÍÅÍÍß Á²ÎËÎò¯ òà ÌÅÄÈÖÈÍÈ8
УДК 616.36-002.2-08:612.017:6153075
Є. В. Нікітін, К. Л. Сервецький, К. М. Усиченко, О. О.
Буйко
ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ ІНТЕРФЕРОНОГЕНУ «АМІК-
СИН ІС» НА ІНТЕРФЕРОНОГЕНЕЗ І ЦИТОТОКСИЧ-
НУ АКТИВНІСТЬ NK-КЛІТИН У ХВОРИХ НА ХРОНІЧ-
НИЙ ГЕПАТИТ С
Наводяться результати вивчення цитотоксичної актив-
ності NK-клітин, вмісту сироваткового ІФН і його фрак-
цій залежно від кількості курсів лікування; аналізу взаємо-
зв’язку імунологічних показників й інтерферонового ста-
тусу; зіставлення динаміки імунологічних показників і
клінічної ефективності терапії аміксином хворих на ХГС.
Показано, що тривала терапія аміксином хворих на ХГС
справляє позитивний вплив на імунну систему. Клінічна
ефективність аміксину підвищується при тривалому ліку-
ванні (6–9 курсів).
Ключові слова: хронічний гепатит С, клітинний імуні-
тет, інтерферон, аміксин.
UDC 616.36-002.2-08:612.017:6153075
Ye. V. Nikitin, K. L. Servetsky, K. M. Usychenko, O. O.
Buyko
THE STUDY OF THE INFLUENCE OF INTERFERO-
NOGEN “AMYXIN IC” ON THE INTERFERONOGENESIS
AND CYTOTOXIC ACTIVITY OF NK-CELLS IN THE
PATIENTS SUFFERING FROM CHRONIC HEPATITIS C
The investigation of cytotoxic activity of NK-cells, level
of serum IFN and its fractions, that depended on quantity of
treatment courses; analysis of immunological data, interferon
status and clinical effectiveness of amyxin’s therapy were
shown in our work. The efficacy of amyxin in therapy of the
patients suffering from chronic hepatitis C increases in pro-
longed treatment course (6–9 courses).
Key words: chronic hepatitis C, cell immunity, interferon
amyxin.
Інтегративні системи організ-
му — нервова, імунна й ендо-
кринна — спряжено функціону-
ють у тісних взаємодіях на всіх
ієрархічних рівнях організації
регуляторних процесів в орга-
нізмі й, зважаючи на таку три-
єдність, дизрегуляторна патоло-
гія в якійсь із цих трьох основ-
них гомеостатичних систем ор-
ганізму, ініційована негативним
впливом будь-яких із патологіч-
них факторів, внаслідок дефект-
ності механізмів адаптативно-
го гомеокінезу в організмі лю-
дини буде позначатися на функ-
ціонуванні спеціалізованих ор-
ганів і тканин у всіх її біологіч-
них системах. На підставі кон-
цептуальних положень дизрегу-
ляторної патології, розробле-
них академіком Г. Н. Крижанів-
ським і його послідовниками,
сучасна експериментальна та
клінічна патофізіологія не тіль-
ки вирішує актуальні проблеми
патогенезу системних дизрегу-
ляторних порушень у спеціалі-
зованих органах і тканинах, а й
розробляє адекватні підходи до
проведення полісистемної комп-
лексної патогенетичної терапії
(КПТ).
Комплексна патогенетична
терапія відіграє важливу роль,
по-перше, у запобіганні дегене-
рації й апоптозу диференційо-
ваних клітин, насамперед по-
пуляцій імуноцитів і нейро-ней-
рогліальних елементів, як мор-
фо-функціональних одиниць,
які реалізують молекулярно-ге-
нетичний і клітинний рівні ре-
гуляції, а по-друге, КПТ має
провідне значення для віднов-
лення функціонування в спе-
ціалізованих тканинах тих ушко-
джених клітин, в яких енерге-
тичні та пластичні процеси ще
зберігають здатність активізу-
ватися під впливом фізіологіч-
но адекватних стимулів. Дореч-
ним тут буде таке образне ви-
словлювання Г. Н. Крижанівсь-
УДК 158.83+612.804+611.84
Т. В. Дегтяренко, д-р мед. наук, проф.,
О. В. Богданова,
А. Г. Чаура
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ
КЛІНІЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ
СПРЯМОВАНОЇ НЕЙРОІМУНОМОДУЛЯЦІЇ
ШЛЯХОМ АДЕКВАТНОГО БІОСТИМУЛЮЮЧОГО
ВПЛИВУ НА ЗОРОВУ СЕНСОРНУ СИСТЕМУ
Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського, Одеса,
Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В. П. Філатова, Одеса
¹ 2 (12) 2008 9
кого: «Лечение одних сомати-
ческих расстройств, без подав-
ления индуцирующих их цент-
ральных патогенных механиз-
мов в виде патологической сис-
темы, является сугубо симпто-
матичным и его можно уподо-
бить ремонту постоянно портя-
щегося от дождя пола при со-
хранении дырки в крыше».
Беручи до уваги поліфактор-
ність патогенезу патологічних
процесів і можливість подаль-
шого розвитку уражень у спе-
ціалізованих тканинах внаслі-
док появи вторинних патологіч-
них детермінант і патологічних
систем (ендогенез патологіч-
них процесів незалежно від пер-
винного етіологічного факто-
ра), корекція тільки окремих па-
тологічних змін не може дати
необхідного стійкого лікуваль-
ного ефекту. А втім, за умови
впливу цілеспрямованого ліку-
вання на контролюючі саноге-
нетичні механізми, пластичні й
універсальні компенсаторні ме-
ханізми в організмі людини,
клінічне видужування хворих
може перейти в стан стійкого
здоров’я, і тоді нові патогенні
впливи вже не зможуть призвес-
ти до слідових патогенних струк-
турно-функціональних зрушень
у біологічних системах організ-
му [1]. Усвідомлення парадиг-
ми, що типові патологічні про-
цеси, до яких належать різні
клінічні форми нейро-дегенера-
тивної патології у дітей і дорос-
лих, ініціюються і мають ризик
подальшого прогресування вна-
слідок дефіцитарності в стані
нейро-імуно-ендокринної регу-
ляції в організмі, визначає су-
часну стратегію лікування чис-
ленних нозологічних форм за-
хворювань людини, а саме: роз-
робку адекватного біоактивізую-
чого впливу на універсальні кон-
тролюючі саногенетичні меха-
нізми, які протидіють суто па-
тогенним і сприяють розвитку
компенсаторних змін у спеціалі-
зованих органах і тканинах. Ви-
щезазначена стратегія стає про-
відною для медичної практики
фахівців різного профілю, бо
вона має теоретичне, експери-
ментальне та клінічне обгрун-
тування на підставі загальних
патобіологічних закономірнос-
тей.
У контексті стратегії комп-
лексної патогенетичної терапії
доцільно вирізнити основні кон-
цептуальні положення сучасної
патофізіології, що є, на нашу
думку, теоретичною основою
для обгрунтування можливості
клінічного застосування спря-
мованої нейроімуномодуляції
шляхом розробки адекватного
біоактивізуючого впливу на зо-
рову сенсорну систему [2]. Для
патогенетичного обгрунтуван-
ня можливості використання
біоактивізації морфофункціо-
нальних структур зорової сен-
сорної системи з метою адек-
ватного впливу на процеси ней-
роімуномодуляції фундамен-
тальне значення мають такі кон-
цептуальні положення, які ми
інтерпретуємо в аспекті влас-
ного напрямку наукових дослі-
джень.
Наявність антисистем в ос-
новних ланках гомеокінезу, які за-
побігають формуванню та гіпер-
активації патологічної системи.
Постійна ефективна діяльність
цих природних універсальних
механізмів (наприклад, баланс
запальних і протизапальних
цитокінів, стресреалізуючих і
стреслімітуючих систем, гемо-
статична система з її численни-
ми факторами) забезпечує стій-
кість стану здоров’я, унемож-
ливлює прогресування та реци-
див патологічного процесу та
сприяє розвитку компенсатор-
них механізмів у організмі на
всіх рівнях організації нейро-
імуно-ендокринної регуляції [3].
Зважаючи на це, біоактивізую-
ча терапія повинна застосову-
ватися при неодмінному враху-
ванні в умовах розвитку пато-
логії вихідного стану функціону-
вання основних ланок гомеокіне-
зу, який має широкий спектр
міжіндивідуальної варіабель-
ності, а відтак для адекватно-
го впливу на стан нейроімуно-
модуляції в організмі необхід-
на розробка диференційованих
методів біотерапії з використан-
ням індивідуального підходу до
їх призначення.
Функціонування загальних і
регіональних трофічних систем,
які забезпечують постійний вза-
ємний обмін трофічними речо-
винами між центральними ре-
гуляторними нейроструктура-
ми, центральними органами іму-
ногенезу та регіональними конт-
ролюючими механізмами в спе-
ціалізованих органах і ткани-
нах. Оскільки нервова й імунна
системи являють собою коло-
сальні генералізовані мережі, в
яких постійно відбувається об-
мін метаболічними субстрата-
ми, факторами росту та дифе-
ренціювання, пластичним мате-
ріалом і різними біологічно ак-
тивними речовинами (БАР), мож-
ливою є компенсація дефіциту
нейротрофічних та імуномоду-
люючих факторів у якомусь із
відділів біологічних систем ор-
ганізму за рахунок тих, що син-
тезуються в інших відділах гене-
ралізованих нейронних і цитокі-
нових сіток [4; 5]. Беручи до ува-
ги вищезазначене, у разі адек-
ватного модулюючого впливу на
механізми нейроімуномодуляції
слід вважати можливим підклю-
чення додаткових метаболічних
резервів енергетичного, пластич-
ного матеріалу й інших трофо-
генів до тих регіональних зон, які
потерпають від їх нестачі.
Наявність переміжної актив-
ності функціонуючих структур
свідчить, що співвідношення
кількості активно функціоную-
чих одиниць і одиниць, які зна-
ходяться в стані спокою, постій-
но змінюється в збуджуваних
тканинах під час виконання
функціонального навантажен-
ня, що забезпечує можливість
відновлення чи посилення пла-
стичного й енергетичного по-
тенціалу в спеціалізованих клі-
тинах уже при здійсненні ними
необхідної діяльності та віді-
грає важливу компенсаторну
роль як в умовах норми, так і
при розвитку патології [6]. Біо-
активізуючий вплив за умови
його адаптогенної спрямова-
ності може підсилити функціо-
нальну активність високодифе-
ÄÎÑßÃÍÅÍÍß Á²ÎËÎò¯ òà ÌÅÄÈÖÈÍÈ10
ренційованих елементів нерво-
вої та імунної систем організ-
му, а також спеціалізованих клі-
тин у різних органах і тканинах,
на які припадає підвищене функ-
ціональне навантаження.
Дія подвійних функціональ-
них посилок при організації регу-
ляторних впливів вказує, що са-
ме тонкий баланс збуджуючих
і гальмуючих посилок забезпе-
чує оптимальне функціонуван-
ня спеціалізованих клітин у всіх
біологічних системах організ-
му. Така організація регулятор-
них впливів є дуже важливою
для забезпечення оптимальної
інтегративної діяльності нер-
вової, ендокринної та імунної
систем як в умовах норми, так
і при патології. Зазвичай дефі-
цитарність гальмуючого ком-
понента призводить до пору-
шення принципу подвійної
функціональної посилки, що
спостерігається при типових
патологічних процесах, і при
цьому в окремих нейрострукту-
рах нервової системи та спе-
цифічних ланках імунітету від-
мічаються гіперреактивність і
небажані зміни в організації ре-
гуляторних впливів. Адапта-
тивна спрямована нейроімуно-
модуляція за умови її адекват-
ного впливу на тонкий баланс
збуджуючих і гальмуючих функ-
ціональних посилок може за-
безпечити позитивні лікувальні
ефекти.
Наявність впливу на спеціалі-
зовані клітини постійного тоніч-
ного гальмуючого контролю з
боку інтегративних основних го-
меостатичних систем забезпе-
чує нормальне функціонуван-
ня клітин, можливість віднов-
лення їх внутрішньоклітин-
них структур, енергетичного та
пластичного потенціалу та від-
сутність реактивних відповідей
на різні функціонально не зна-
чущі стимули (фізіологічна мі-
ра регуляції). В умовах зняття
тонічного гальмуючого контро-
лю відбувається патологічне
розгальмування клітин, що зу-
мовлює виникнення дизрегуля-
ційної патології внаслідок дефі-
цитарності контролюючих екс-
траклітинних (епігеномних) ме-
ханізмів і призводить до змінен-
ня експресії генів, метаболічних
процесів, структур рецепторно-
го апарату спеціалізованих клі-
тин, спектра ферментів і мож-
ливого часткового дедиферен-
ціювання [7; 8]. При застосуван-
ні адекватних способів біости-
муляції внаслідок відновлення
нервового, імунологічного та
трофічного контролю можна
буде позбутись ознак дизрегу-
ляційної патології, а це неод-
мінно позитивно позначиться
на функціонуванні ушкоджених
спеціалізованих структур у біо-
логічних системах організму.
Регуляторна роль автоан-
титіл і патогенетичне значення
автоімунних механізмів при різ-
них формах нейроімунопатології.
Відомо, що автоантитіла є моду-
ляторами всіх основних функ-
ціонально-метаболічних подій
на молекулярному, клітинному
та міжклітинному рівнях, а від-
так вони активно впливають не
тільки на функціональну ак-
тивність спеціалізованих клітин
у всіх органах і тканинах орга-
нізму, а і на стан гомеостазу ор-
ганізму в цілому при його взає-
модіях із факторами середови-
ща, включаючи модуляцію пси-
хофізіологічного стану людини
і складних вроджених і набутих
поведінкових актів [10]. Вище-
зазначеним автором доведено,
що зміни в кількості, специфіч-
ності й афінності автоантитіл є
доклінічними ознаками розвит-
ку патологічних процесів, і при
цьому різні форми соматичних,
ендокринних, неврологічних і
психічних захворювань людини
мають різний «репертуар» ан-
титіл (для кожної конкретної
нозологічної форми свій харак-
терний патерн). Розробками
наукової школи проф. М. Б.
Штарка визначене патогене-
тичне значення антитіл до ней-
роантигенів мозку як індукторів
формування генератора пато-
логічно підсиленого збудження
(ГППЗ) в патогенетично значу-
щому (ключовому) для даного
нервового розладу відділі моз-
ку. Аналіз біоелектричних ефек-
тів взаємодії антитіл з антиге-
нами мозку показав, що імуно-
логічна індукція ГППЗ пов’яза-
на з деполяризацією клітинної
мембрани, зниженням порога
потенціалу дії, що веде до гіпер-
активації нейронів, зменшення
кальційзалежного калієвого по-
току та вхідного кальцієвого по-
току [9].
Результатами запровадже-
них нами клініко-імунологічних
досліджень доведена участь
процесів автосенсибілізації до
антигенів сітківки ока в пато-
генезі дистрофічних уражень
спеціалізованих ретинальних
нейроструктур. Підвищення
автосенсибілізації організму до
антигенів сітківки ока (у 6 раз
порівняно з контролем) вста-
новлено у хворих на цукровий
діабет навіть при мікроангіопа-
тіях очного дна в 71 % випадків
за відсутності доказів уражен-
ня сітківки електрофізіологіч-
ними методами, а в подальшо-
му при початкових формах ура-
ження сітківки різко збільшуєть-
ся ступінь автосенсибілізації ор-
ганізму до нейроспецифічних
антигенів сітківки ока і її наяв-
ність відмічається вже в 100 %
випадків [10]. Оскільки саме по-
слаблення тимусзалежних іму-
норегуляторних механізмів обу-
мовлює залучення процесів ав-
тосенсибілізації до уражень спе-
ціалізованих нейроструктур сіт-
ківки (мозку), реалізація адек-
ватного впливу на адаптативні
механізми імунного гомеостазу
за допомогою різних видів біо-
стимуляції може мати позитивні
ефекти для клініки.
Участь адренергічних ме-
ханізмів імунного гомеостазу в
забезпеченні фізіологічно-адек-
ватної стрес-реактивності та па-
тогенетичне значення механіз-
мів стресіндукованої імуносу-
пресії для розвитку нейродеге-
неративних і стресіндукованих
патологічних процесів [11]. Ре-
зультати запроваджених нами
клініко-імунологічних дослі-
джень дозволили дійти виснов-
ку про патогенетичне значення
індивідуальної адренергічної
імунореактивності організму
¹ 2 (12) 2008 11
при стресініційованих уражен-
нях спеціалізованих структур
ока (цикл наукових праць Т. В.
Дегтяренко, Р. І. Чаланова,
2001–2007). Нами розроблено
«Спосіб визначення ступеня опі-
кового стресу» на підставі оцін-
ки ступеня чутливості «актив-
них» Т-лімфоцитів хворих до
нейромедіатору адреналіну (Па-
тент на винахід № 62262 від
15.12.2003 р. Бюл. № 12), який
впроваджено у клінічну практи-
ку. За умов розробки оптималь-
них режимів біоактивізуючої
терапії можна адекватно впли-
вати на індивідуальну адренер-
гічну імунореактивність орга-
нізму при дії стресових факто-
рів різного генезу.
Нейроімуномодуляція — це
комплекс інтегративних реакцій
нервової (включаючи автоном-
ну ВНС і ВНД людини) й імун-
ної систем (вроджений і адап-
тативний імунітет) на сенсорні
й антигенні подразники різно-
го генезу [12]. Внутрішні триге-
ри (думки, почуття, опосередко-
вані сигнальними молекулами
мозку) та зовнішні інформацій-
ні сигнали різної модальності,
які надходять до ЦНС також,
як і адекватні до імунної систе-
ми стимули (бактерії, віруси,
ксенобіотики, травма), призво-
дять до реактивного залучення
всіх ієрархічно побудованих
ланок нейро-імуно-ендокринної
регуляції у відповідь на дію різ-
номанітних факторів. Навіть
при мінімальній (пороговій) дії
будь-якого подразника міжсис-
темний рівень нейро-імуно-ен-
докринної регуляції забезпечує
реактивну зміну функціонуван-
ня організму як єдиного цілого
завдяки механізмам нейроіму-
номодуляції, включаючи умов-
но-рефлекторну діяльність [13].
У нейроструктурах мозку
спряжено функціонують нейрон-
на і цитокінова сітки з їх адрес-
ними та водночас плейотроп-
ними ефектами, довгодистант-
ними та близькодистантними
(паракринними, автокринними)
шляхами регуляції. Так, достат-
ньо кількох молекул алергену у
вдихуваному повітрі для роз-
гортання клінічної картини ана-
філактичного шоку або кількох
фотонів світла для негайного
залучення ретини до реалізації
механізмів нейроімуномоду-
ляції. Відомо, що імуноактивні
речовини (ІЛ-2, Т-активін та
інші фактори тимуса) вплива-
ють на функціональний стан
нейроструктур мозку, зокрема
таких спеціалізованих клітин,
як нейроцити сітківки ока, а
зміна активності фоторецепто-
рів сітківки під впливом ІЛ-1
ініціює імунорегуляторні впли-
ви на окремі мозкові структури
завдяки наявності ретино-епіфі-
зарно-гіпоталамічних взаємо-
зв’язків [14].
Слід наголосити, що причет-
ність сітківки ока та зорового
сенсорного каналу до реаліза-
ції механізмів нейроімуномоду-
ляції вже не викликає сумнівів у
нейро- та патофізіологів, а втім
залишається актуальною про-
блема обгрунтування можли-
вості спрямованого впливу на
адаптаційні механізми імунного
гомеостазу шляхом біостиму-
ляції зорової сенсорної системи.
Клітинний рівень функціо-
нування нейроструктур мозку
(нейрон-нейроглія як морфо-
функціональний елемент) реа-
лізує специфічне реагування
диференційованих нейроцитів,
імуноцитів і секреторних клітин
на подразники внутрішнього та
зовнішнього середовищ. Це від-
бувається завдяки спорідненос-
ті ліганд-рецепторних взаємо-
дій на мембранах вищезазна-
чених спеціалізованих клітин
до нейромедіаторів, медіаторів
імунної системи, гормонів, ней-
ропептидів та інших нейрогу-
моральних регуляторів. Так,
тучні клітини, які знаходяться
в мозковій тканині та депону-
ють БАР (головним чином
гістамін, серотонін), активно
впливають на проникність ге-
матоенцефалічних і гематооф-
тальмічних бар’єрів; їх вважа-
ють «імунологічними ворота-
ми» мозку та відводять їм важ-
ливу роль у здійсненні функціо-
нальних взаємозв’язків між не-
рвовою, імунною й ендокрин-
ною системами [15]. Відомо, що
ІЛ-2 індукує ріст дендритів і
впливає на диференціювання
нейроцитів, а також виявляє ре-
гулюючу дію на експресію генів
у спеціалізованих нейрострук-
турах гіпофіза та гіпоталаму-
са. Молекулярно-генетичний,
біохімічний і ліганд-рецептор-
ний механізми реалізують вплив
на експресію генів спеціалізо-
ваних клітин (нейроцитів, іму-
ноцитів) епігеномних внутріш-
ніх факторів і зовнішніх афе-
рентних інформаційних сигна-
лів. Завдяки молекулярно-гене-
тичному механізму альтерна-
тивного сплайсингу реалізуєть-
ся можливість синтезу нових
нейроспецифічних білків (НСБ)
та імуномодулюючих пептидів
адаптогенної спрямованості з
ще не визначеними характерис-
тиками і функціями [16].
Міжсистемний рівень регу-
ляції забезпечується наявністю
нервового контролю імуногене-
зу та впливом ендогенних іму-
номодуляторів на функціональ-
ну активність нейроструктур
мозку, що зумовлює активні
взаємозалежні двонаправлені
взаємозв’язки між нервовою та
імунною системами з функціо-
нуванням механізму обернено-
го зв’язку при нейроімуномоду-
ляції. Центри регуляції імуно-
реактивності знаходяться в та-
ких відділах ЦНС:
1) лімбіко-діенцефальному
відділі (гіпоталамус, гіпокамп,
амигдала, епіфіз);
2) підкіркових нейрострукту-
рах (норадренергічні нейрони
блакитної плями на дні IV шлу-
ночка мозку; холінергічні ней-
рони ядра Мейнерта; ГАМК-
ергічні нейрони хвостатого яд-
ра; серотонінергічні нейрони
шва; дофамінергічні нейрони
нігростріатної системи);
3) нейроструктурах кори го-
ловного мозку, які безпосеред-
ньо й опосередковано через гі-
поталамус здійснюють вплив
на функціональний стан імун-
ної системи (права півкуля має
імуностимулюючий вплив, а
ліва здебільшого виявляє іму-
носупресивну дію).
ÄÎÑßÃÍÅÍÍß Á²ÎËÎò¯ òà ÌÅÄÈÖÈÍÈ12
Ендогенні імуномодулятори
(фактори кісткового мозку та
тимуса, інтерлейкіни, інтерфе-
рони, фактор некрозу пухлин та
інші цитокіни) у свою чергу сут-
тєво впливають на функціональ-
ний стан ЦНС, а саме:
а) змінюють патерни елект-
ричної активності нейронів у
різних відділах мозку (сенсомо-
торна кора, гіпоталамус, тала-
мус, амигдала);
б) змінюють рівень серото-
ніну, норадреналіну, ГАМК;
в) впливають на активність
гіпофізарно-адреналової систе-
ми;
г) індукують апоптоз нейро-
цитів і клітин нейроглії (цито-
токсична дія специфічних Т-кі-
лерів);
д) опосередковують аналге-
зію та каталепсію;
е) впливають на психоемо-
ційний стан і змінюють поведін-
кові реакції [17; 18].
Організмений і психофізіоло-
гічний рівень нейроімуномоду-
ляції забезпечується формуван-
ням стабільних і тимчасових
психофункціональних систем,
які, у свою чергу, беруть участь
у системній організації склад-
них форм поведінки, і саме своє-
рідні для кожної особи генотип-
середовищні детермінанти бу-
дуть визначати індивідуальні
особливості специфічної реак-
тивності організму на сенсорні
й антигенні подразники. Слід
відзначити важливість дослі-
дження міжіндивідуальної ва-
ріативності інтегративної діяль-
ності мозку з урахуванням гене-
тично-детермінованих особли-
востей функціональної аси-
метрії мозку (ФАМ) при визна-
ченні реактивної відповіді на
сенсорні й антигенні подразни-
ки (індивідуальний латеральний
профіль особистості).
В останнє десятиріччя в ней-
робіології інтенсивного розвит-
ку набули нейроімуноендокри-
нологія, нейроімунопатологія та
психонейрофармакологія, і сьо-
годні стало зрозуміло, що вище-
зазначені наукові напрямки ма-
ють прикладне значення для
розв’язання актуальних проб-
лем клінічної патофізіології,
спеціальної психології та пато-
психології.
Роль епіфіза в регуляції біо-
ритмів у організмі людини в
координації нейрогуморальних
ланок гомеокінезу інтенсивно
досліджується в останні роки,
а в клінічній практиці мела-
тонін уже успішно використо-
вується при різних видах пато-
логії з метою імунокорекції та
стимуляції процесів репаратив-
ної регенерації [19]. Слід наго-
лосити, що цей гормон діє на
мембранні та ядерні рецептори
майже всіх спеціалізованих клі-
тин, його ефекти реалізуються
завдяки проникненню крізь гіс-
тогематичні бар’єри, і таким
чином вплив мелатоніну роз-
повсюджується практично на
всі тканини, органи та біологічні
системи організму. Унікальна
властивість мелатоніну здійс-
нювати регуляцію біологічних
ритмів в організмі людини зу-
мовлена циркадною періодич-
ністю його продукції в епіфізі
залежно від зовнішнього освіт-
лення. Шишкоподібна залоза у
складі гіпоталамо-гіпофізарно-
наднирковозалозної та симпа-
тоадреналової систем відіграє
провідну роль у процесах адап-
тації людини, бо вона не тільки
координує життєдіяльність біо-
логічних систем організму в
умовах норми та патології, а й
має важливе значення щодо за-
безпечення адекватності ін-
тегративних реакцій організму
при його взаємодіях із різнома-
нітними факторами навколиш-
нього середовища (сенсорні й
антигенні подразники).
Беручи до уваги наявність
ретино-епіфізарно-гіпоталаміч-
них і ретино-гіпофізарних зв’яз-
ків, а також найзначнішу поши-
реність зв’язків із кортексом са-
ме зорового аналізатора (з 80 %
нейроструктур кори), системну
організацію зорових функцій, а
також спряженість функціону-
вання спеціалізованих клітин-
них елементів нервової й імун-
ної систем (нейронні, зокрема
вербальні, сітки; цитокінові сіт-
ки), у клінічній практиці актив-
но апробуються різноманітні
фізіологічно-адекватні біости-
мулюючі впливи на зорову сен-
сорну систему з метою опти-
мізації функціонування ієрар-
хічно-побудованих нейрострук-
тур мозку та реципрокної взає-
модії нейроструктур кори, гемі-
сфер і сенсорних систем моз-
ку. У клінічний практиці вже
протягом десяти років успішно
використовуються латеральна
світло-кольорова терапія при
перинатальній патології, нев-
растенії, алкогольній залежнос-
ті [20].
Запроваджені нами комп-
лексні експериментальні дослі-
дження з використанням сучас-
них методик (цитологічні, іму-
нологічні, імуногістохімічні) до-
вели, що біостимулююча дія на
зоровий аналізатор низькоінтен-
сивного лазерного опроміню-
вання різних діапазонів спектра
призводить до позитивних іму-
номодулюючих ефектів. Вико-
ристання череззіничного впли-
ву на сітківку ока низькоінтен-
сивного різнокольорового ла-
зерного опромінення (НІРКЛО)
(інфрачервоний, помаранчевий,
зелений, блакитний) дозволило
нам встановити підвищення
функціональної активності всіх
ланок адаптативного імуноло-
гічного захисту (Т- і В-системи
імунітету) і мононуклеарної фа-
гоцитуючої системи (МФС). От-
римані результати виявили від-
мінності впливу різних діапа-
зонів НІРКЛО на функціональ-
ну активність імунокомпетент-
них клітин, що свідчить про
доцільність розробки диферен-
ційованих підходів до викорис-
тання лазерної терапії з метою
імунокорекції. Встановлено, що
оптимальним для досягнення
імунокоригуючих ефектів є
спільне послідовне застосуван-
ня зеленого й інфрачервоного
діапазонів спектра в режимі п’я-
ти сеансів; при цьому одночас-
но з позитивним впливом на стан
імунологічної реактивності ор-
ганізму спостерігається покра-
щання мікроциркуляції сітківки
ока. На підставі власних дослі-
джень обгрунтована можливість
¹ 2 (12) 2008 13
спрямованої нейроімуномоду-
ляції шляхом адекватного біо-
стимулюючого впливу на зоро-
ву сенсорну систему (НІРКЛО)
та запропоновано «Спосіб впли-
ву на імунологічну реактив-
ність організму за допомогою
НІРКЛО зорового аналізатора»,
на який отримано Декларацій-
ний патент за № 18295 від
15.11.06 р.; автори Т. В. Дегтя-
ренко, О. В. Богданова [5].
Незалежно від модальності
пускових стимулів фізіологічно
адекватні подразники, зокрема
і переформовані фізичні факто-
ри, активізують інваріантні, фі-
логенетично більш давні жорст-
кі зв’язки в нейроструктурах
мозку (це нейроструктури, які
«очікують досвіду» і беруть
участь у реалізації безумовно-
рефлекторних захисних актів),
і водночас сприяють залучен-
ню варіативних, онтогенетично-
унікальних зв’язків у нейро-
структурах мозку (це нейро-
структури, які «залежать від до-
свіду», вони актуалізують на-
буті та формують нові умовно-
рефлекторні зв’язки). Таким чи-
ном, слід вважати, що стимуля-
цію захисних адаптативних ви-
доспецифічних реакцій людини
можна здійснити саме шляхом
спрямованого впливу на зоро-
ву сенсорну систему, а завдяки
цьому залучити нейроімуномо-
дулюючі механізми до реактив-
них перебудов в стані основних
гомеостатичних систем орга-
нізму. Крім того, слід зазначи-
ти, що типологічні властивості
нервової системи особистості
будуть відігравати провідну
роль у якісних змінах у стані
нейроімуноендокринної регу-
ляції в організмі людини, тоб-
то індивідуалізувати ці перебу-
дови.
Вищезазначене свідчить про
теоретичну обгрунтованість
принципово нового підходу до
розробки актуальної, але недо-
статньо розв’язаної проблеми
спрямованого впливу на проце-
си нейроімуномодуляції шляхом
стимуляції зорової сенсорної сис-
теми при психо-, вегето- й іму-
нодисфункціях, які зумовлюють
і опосередковують розвиток ти-
пових патологічних процесів і
більшості захворювань людини.
Практична реалізація ціле-
спрямованого впливу на проце-
си нейроімуномодуляції завдя-
ки використанню фізіологічно
адекватних методів активізації
функціонального стану зорової
сенсорної системи потребує
проведення комплексних пато-
фізіологічних досліджень для
отримання достеменних кліні-
ко-імунологічних результатів,
які підтверджують імунокори-
гуючу дію цих методів та їх те-
рапевтичну ефективність.
Запроваджені нами комп-
лексні дослідження дозволили
виявити нейрофізіологічні ме-
ханізми, які зумовлюють тера-
певтичну ефективність фосфен-
електростимуляції (ФЕС) зо-
рового сенсорного каналу. По-
зитивна дія методу черезшкір-
ної електростимуляції зорово-
го аналізатора (ЗА) позначала-
ся на активізації сенсомотор-
них реакцій і оптимізації функ-
ціонального стану зорової сен-
сорної системи (ЗСС), що ста-
ло ініціюючим механізмом те-
рапевтичного впливу цього ме-
тоду при вегетодисфункціях і
при порушеннях адаптаційних
механізмів імунного гомеоста-
зу у хворих на міопію [21; 22].
Провідна роль вегетативних
та імунних дисфункцій у пато-
генезі міопічного процесу вже
давно добре відома, доведена,
зокрема результатами наших
власних досліджень [23], і зва-
жаючи на це, міопію слід роз-
глядати як модель системної біо-
деградації сполучної тканини
внаслідок порушень стану ней-
роімуноендокринної регуляції в
організмі. У хворих на міопію
виявлені порушення Т-супре-
сивного імунологічного контро-
лю (наявність дисбалансу між
клітинними і гуморальними
ланками імунної відповіді; зрив
автотолерантності до Т-залеж-
них антигенів сітчастої та су-
динної оболонок ока), а також
підвищення специфічної чутли-
вості Т-лімфоцитів до нейроме-
діаторів (норадреналіну й адре-
наліну). При міопічному про-
цесі, як відомо, визначається де-
фіцит кровопостачання в кір-
ковому відділі ЗА та зниження
біоелектричної активності ней-
ронів центрального відділу ЗА,
а також дефіцитарність функ-
ціональних зв’язків зорової ко-
ри та порушення в діяльності
гіпоталамічних, підкіркових і
нейроструктур таламуса. Отри-
мані результати власних дослі-
джень визначили позитивну ди-
наміку впливу фосфенелектро-
стимуляції на зорові функції,
стан кровообігу мозку й імуно-
логічну реактивність організму
у хворих на міопію. Відомо, що
електрична стимуляція нейро-
структур ЦНС імпульсними
струмами при використанні
адекватних режимів здатна по-
зитивно впливати на електричні
й іоноселективні властивості
мембран нервових і нейроглі-
альних клітин, а також інтен-
сивність транспортно-метабо-
лічних процесів у цих клітинах
[24]. Слід вважати, що індиві-
дуально підібрані за фосфен-
феноменом оптимальні режими
електростимуляції зорової сен-
сорної системи не тільки покра-
щують стан метаболічних про-
цесів сітківки ока та функціо-
нування акомодаційно-конвер-
гентного апарату ока, а й актив-
но впливають на функціональ-
ний стан ВНС та імунної сис-
теми організму завдяки активі-
зації ретино-епізарних, ретино-
гіпоталамо-гіпофізарних і під-
кірково-кіркових взаємозв’язків.
Нами одержано Деклараційний
патент України за № 68497 від
16.08.2004 р. на «Спосіб імуноко-
рекції порушень імунологічної
реактивності організму за допо-
могою фосфенелектростимуля-
ції зорового аналізатора» (Т. В.
Дегтяренко, В. С. Пономарчук,
В. С. Дроженко, А. Г. Чаура).
Підсумкові результати завер-
шених дисертаційних дослі-
джень А. Г. Чаури, спрямованих
на визначення нейрофізіологіч-
них механізмів впливу електро-
стимуляції зорового аналізато-
ра, дозволили довести коригую-
чий вплив ФЕС при вегето- й
ÄÎÑßÃÍÅÍÍß Á²ÎËÎò¯ òà ÌÅÄÈÖÈÍÈ14
імунодисфункціях і поновити
уявлення про механізми тера-
певтичних ефектів різних час-
тотних режимів електростиму-
ляції ЗСС. Запроваджені дослі-
дження нейроімуномодулюючо-
го впливу різних частотних ре-
жимів електростимуляції ЗА (10,
15, 30 Гц) дозволили встанови-
ти залежність терапевтичних
ефектів ФЕС від частоти подраз-
нення зорового аналізатора та
зазначити, що оптимальним що-
до позитивних ефектів на функ-
ціональний стан як зорової сен-
сорної системи, так і нервової
та імунної систем є частотний
режим 15 Гц. Це визначено на
підставі оцінки динаміки патер-
ну зорових викликаних потен-
ціалів (ЗВП), показників зоро-
вих функцій, а також показників
функціонального стану ВНС та
імунологічної реактивності ор-
ганізму (зокрема рецепції «ак-
тивних» Т-лімфоцитів до ней-
ромедіаторів і нейроспецифіч-
них антигенів сітківки ока). Слід
наголосити, що частотний ре-
жим 15 Гц відповідає альфа-рит-
му сумарної біоелектричної ак-
тивності мозку, який має гармо-
нізуючий вплив на функціональ-
ну активність кори головного
мозку, нейроструктур сенсорних
систем, а також функціональну
взаємодію кірково-підкіркових
нейроструктур і гемісфер.
Комплексний аналіз впливу
ФЕС на функціональний стан
зорового аналізатора, вегета-
тивної та імунної систем ор-
ганізму дозволив визначити
нейрофізіологічні й імунотроп-
ні механізми, які зумовлюють
високу терапевтичну активність
цього методу. На підставі функ-
ціонально-діагностичних дослі-
джень, які були проведені у
116 хворих на міопію молодо-
го віку (середній вік (14,40±
±0,18) року), була визначена по-
зитивна динаміка функціональ-
ного стану ЗСС (за показни-
ками гостроти зору вдалину і
близько, а також гостроти зору
в мезопічних умовах освітлен-
ня; підвищення активності фо-
веа-аферентного шляху за фе-
номеном Гайдингера, а також
світлової чутливості фоторецеп-
торів сітківки; показниками ла-
більності за методикою КЧСМ
за фосфеном і швидкістю зоро-
во-моторної реакції; зменшен-
ня латентності ранніх піків зо-
рового викликаного потенціалу
(ЗВП)). Визначені нейрон-фізіо-
логічні механізми впливу ФЕС
полягають у активізації функ-
ціонального стану всіх нейро-
структур ЗСС — від фоторецеп-
торів провідникового до цент-
рального відділів зорового сен-
сорного каналу, що опосеред-
ковується активізацією міжпів-
кульової взаємодії фронтотала-
мічних відділів головного моз-
ку, нормалізацією вегетативної
нервової регуляції в організмі,
адекватним впливом на проце-
си автотолерантності й адре-
нергічні тимус-залежні механі-
зми імунного гомеостазу [25].
Результати запроваджених
клініко-імунологічних дослі-
джень дозволяють дійти вис-
новку, що застосування ФЕС як
патогенетично обгрунтованого
засобу корекції вегето- й імуно-
дисфункції за умов використан-
ня адекватного режиму біости-
муляції ЗСС відкриває перспек-
тиву проведення спрямованої
нейроімуномодуляції для отри-
мання бажаних терапевтичних
ефектів.
В аспекті актуальності нау-
кових розробок, щодо обгрун-
тування доцільності клінічного
застосування при ураженнях
нервової системи неінвазивних
ефективних і безпечних методів
електростимуляції нейрострук-
тур мозку слід відзначити нау-
кові праці видатних представ-
ників нейрофізіологічних шкіл
Одеського та Донецького дер-
жавних медичних університетів
— професорів Л. С. Годлевсь-
кого [26] і С. К. Євтушенка [27],
у яких підбито підсумки фунда-
ментальних досліджень ме-
ханізмів нейротропних ефектів
транскраніальної магнітної сти-
муляції (ТМС) мозку. Запрова-
джений детальний аналіз мож-
ливих нейрофізіологічних ме-
ханізмів дії ТМС дозволив про-
фесору Л. С. Годлевському ді-
йти висновку, що реалізація лі-
кувальних ефектів ТМС опосе-
редковується суттєвими змінами
синтезу ендогенних нейроімуно-
модуляторів (зокрема BGNF i
TNF-α), функціонального ста-
ну нейромедіаторних систем
мозку та нейроендокринних
відповідей, насамперед у гіпо-
кампальних зонах, шарі грану-
лярних клітин, парієтальній і пе-
риформній корі [28]. Цікаво, що
реалізація гальмуючих ефектів
ТМС здійснюється за рахунок
підвищення активності ГАМК-
ергічної системи й оптимізації
діяльності структур антиепілеп-
тичної системи мозку, а супре-
сивна дія ТМС на функціональ-
ну активність бета-адренергіч-
них рецепторів свідчить про
можливість її позитивного впли-
ву на метаболічні процеси в
спеціалізованих системах моз-
ку [26]. Дискантні ефекти ТМС,
які реалізуються транссинап-
тично та призводять до розпо-
всюдження збудження в синап-
тично пов’язаних кортикаль-
них і субкортикальних структу-
рах, забезпечують комплексну
дію ТМС на стан нейромедіа-
торних систем мозку і генез рит-
мів ЕЕГ нейрональними струк-
турами, що дозволяє здійснити
певний вплив на ці патогене-
тичні механізми, які беруть
участь у розгортанні різних ней-
ропатологічних синдромів. А
втім слід погодитися з думкою
Н. П. Бехтеревої [29] і Л. С. Гoд-
левського [30], що актуальним
є подальше дослідження ме-
ханізмів нейротропного впливу
електростимуляції з метою до-
сягнення оптимальних ліку-
вальних ефектів при психонев-
ротичних розладах. Як зазна-
чає проф. С. К. Євтушенко [27],
ТМС мозку відкриває нові мож-
ливості дослідження пластич-
ності мозку в нормі та при па-
тології, нові підходи до оцінки
функцій зорової, соматосенсор-
ної, лобної кори, мозкових цент-
рів мовлення, а також значною
мірою доповнює арсенал ме-
тодів діагностики мозкових ін-
сультів демієлінізуючих і нерво-
во-м’язових захворювань, хворо-
¹ 2 (12) 2008 15
би Альцгеймера, мієлопатій і
спінальних травм. Як неінва-
зивний метод ТМС мозку знайш-
ла широке застосування в клі-
нічній практиці та зокрема може
бути використана з метою спря-
мованої нейроімуномодуляції.
Таким чином, отримані ре-
зультати власних експеримен-
тальних і клініко-імунологічних
досліджень, а також вищезазна-
чені теоретично-методичні за-
сади дозволяють дійти виснов-
ку, що спрямована нейроімуно-
модуляція шляхом адекватного
впливу на ЗСС має реальні пер-
спективи для впровадження в
клінічну практику з метою до-
сягнення терапевтичних і про-
філактичних ефектів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Крыжановский Г. Н. Патология
реакции как патофизиологическая про-
блема / Г. Н. Крыжановский // 1-й Рос.
конгр. по патофизиологии : тез. док-
ладов. — М., 1996. — С. 19-20.
2. Дегтяренко Т. В. Биогенные
стимуляторы и иммунореактивность
/ Т. В. Дегтяренко, Р. Ф. Макулькин.
— О. : Маяк, 1997. — 286 с.
3. Баринов Э. Ф. Гистогематичес-
кие барьеры мозга: Проблемные во-
просы и прикладные аспекты / Э. Ф.
Баринов // Нейронауки: теоретичні
та клінічні аспекти. — 2006. — Т. 2,
№ 1-2. — С. 3-7.
4. Jankowsky J. L. The role of cyto-
kines and growth factors in seizures and
their sequelae / J. L. Jankowsky, P. H.
Patterson // Prog. Neurobiol. — 2001.
— Vol. 63. — P. 125-149.
5. Early increases in TNF-alpha,
IL-6 and IL-1 beta levels following tran-
sient cerebral ischemia in gerbil brain
/ K. Saito, K. Suama, K. Nishida [et al.]
// Neurosci. Lett. — 1996. — Vol. 206.
— P. 149-152.
6. Frank R. Electrical nerve stimu-
lation. Theory, experiments and appli-
cations / R. Frank. — Wien ; N. Y. :
Spingen-Verlag, 1990. — P. 264.
7. Yang H. Evidence for hypothala-
mic paraventricular / H. Yang, L. Wang,
J. Ju // Neuroendocrinology. — 1997. —
Vol. 4. — P. 120-127.
8. Штарк М. Б. Биоэлектрические
механизмы индукции антителами ге-
нератора патологически усиленного
возбуждения при развитии нейроим-
мунных состояний / М. Б. Штарк,
Х. Л. Гайнутдинов // Моноклональ-
ные тела в нейробиологии : сб. научн.
трудов. — Новосибирск, 1995. —
С. 121-144.
9. Полетаев А. Б. Моноклональ-
ные антитела в нейробиологии / А. Б.
Полетаев ; под ред. М. Б. Штарка. —
Новосибирск : Наука, 1995. — С. 121-
144.
10. Функціональний стан генетич-
ного апарату Т-лімфоцитів і їх рецеп-
ція до антигенів / Т. В. Дегтяренко,
Р. Ф. Макулькін, Г. Ф. Кривда, О. В.
Богданова // Одеський медичний жур-
нал. — 2003. — № 1. — С. 49-50.
11. Кцоян А. А. Адренорецепторы
в иммуномодуляции — современные
представления и будущие направ-
ления / А. А. Кцоян, А. А. Петросян
// Терапевтический архив. — 2002. —
№ 10. — С. 45-48.
12. Spektor M. Bereavement depres-
sion stress and immunity neural modula-
tion / M. Spektor ; ed. R. Gnilleman. —
N. Y. : Raven Press, 1995. — Р. 9-44.
13. Maestroni G. M. Therapeutic
potential of melatonin / G. M. Maest-
roni, A. Conti, J. R. Russel // Neuro-
science. — 1997. — 178 p.
14. Акмаев И. Г. Нейроиммуноэн-
докринология : истоки и перспективы
развития / И. Г. Акмаев // Успехи фи-
зиол. наук. — 2003. — Т. 34, № 4. —
С. 4-15.
15. Чеботарев В. Ф. Современные
представления о механизмах аутоим-
мунного процесса. Аутоагрессия и
проблемы иммунореабилитации при
эндокринной патологии / В. Ф. Чебо-
тарев // Клин. иммунология и аллер-
гология. — 1998. — № 1. — С. 59-64.
16. Лебедев К. А. Новая иммуно-
логия — иммунология распознающих
рецепторов / К. А. Лебедев, И. Д. По-
някина // Известия РАН. — 2006. —
№ 5. — С. 517-529. — (Сер. Биоло-
гия).
17. Manos-Fernandes M. A. The role
of tumor necrosis factor, interleukin 6,
interferon-gamma and inducible nitric
oxide synthase in the development and
pathology of the nervous system / M. A.
Manos-Fernandes, M. Fresno // Prog.
Neurobiol. — 1998. — Vol. 56. —
P. 307-340.
18. TNF-alpha: a neuromodulator in
the CNS / V. Pan, J. E. Zadina, R. E.
Harlan [et al.] // Neurosci. Biobehav.
Rev. — 1997. — Vol. 21. — P. 603-613.
19. Лысенко А. С. Роль эпифиза
в защите организма от повреждения
/ А. С. Лысенко, Ю. В. Редькин // Ус-
пехи физиологических наук. — 2003.
— Т. 34, № 4. — С. 4-15.
20. Селезнев А. Г. Латеральная
светотерапия и латерально-стрессо-
вое цветопрограммирование при ал-
когольной зависимости / А. Г. Селез-
нев // Успехи психиатрии, неврологии,
нейрохирургии и наркологии : сб.
науч. работ укр. НИИ клин. и экспе-
рим. неврологии и психиатрии ; под
общ. ред. И. И. Кутько, П. Т. Петрю-
ка. — Х., 1996. — Т. 3. — С. 521-523.
21. Пономарчук В. С. Влияние фос-
фенэлектростимуляции на состояние
вегетативного и иммунного статуса
организма у больных с частичной ат-
рофией зрительного нерва и миопией
/ В. С. Пономарчук, В. С. Дрожжен-
ко, А. Г. Чаура // Нейроиммунология.
Исследования, клиника, лечение :
11-я Всерос. науч.-практ. конф. нев-
рологов, Россия, Санкт-Петербург, 15–
18 мая 2002 г. — СПб., 2002. — С. 230.
22. Дегтяренко Т. В. Зависимость
лечебных эффектов фосфенэлектро-
стимуляции у пациентов с миопией
от частоты раздражения / Т. В. Дег-
тяренко, В. С. Пономарчук, А. Г. Чау-
ра // Нейрофизиология, НАН Украи-
ны. — 2002. — Т. 34, № 6. — С. 462-
467.
23. Бушуева Н. Н. Результаты
лечения спазма аккомодации и сла-
бой миопии электростимуляцией на
аппарате «Этранс» / Н. Н. Бушуева
// Транскраниальная электростимуля-
ция : сб. статей ; под ред. Д. П. Дво-
рецкого. — СПб., 1998. — С. 519.
24. Chronic treatment with repeti-
tive transcranial magnetic stimulation
inhibits seizure induction by electrocon-
vulsive shock in rats / A. Fleischmann,
S. Hirschmann, О. Т. Dolberg [et al.]
// Biol. Psychiatry. — 1999. — Vol. 45,
N 6. — P. 759-763.
25. Дегтяренко Т. В. Индивидуали-
зированные параметры зрительной
афферентации и окулодинамики в кон-
цепте психонейроиммунологии / Т. В.
Дегтяренко, Е. В. Ушан // Материалы
6-го съезда аллергологов и иммуноло-
гов СНГ // Аллергология и иммуноло-
гия. — 2006. — Т. 7, № 3. — С. 272-
273.
26. Годлевский Л. С. Стимуляция
мозга: механизмы прекращения судо-
рожной активности / Л. С. Годлевс-
кий, Е. В. Коболев, И. В. Смирнов. —
О. : Нептун-Технология, 2006.
27. Евтушенко С. К. Метод транс-
краниальной магнитной стимуляции:
новые возможности в диагностике и
лечении заболеваний нервной систе-
мы / С. К. Евтушенко, Н. Э. Казарян,
В. А. Симонян // Нейронауки: теоре-
тичні та клінічні аспекти. — 2006. —
№ 1-2. — С. 90-95.
28. TNF-alpha in Cerebral Cortex
and Cerebellum is affected by Amyg-
dalar Kindling but not by stimulation of
Cerebellum / L. S. Godlevsky, A. A.
Shandra, A. A. Oleinik, R. S. Vastianov
// Pol. J. Pharmacol. — 2002. — Vol. 54.
— P. 655-660.
29. Бехтерева Н. П. Магия мозга
и лабиринты жизни / Н. П. Бехтерева.
— СПб. : Сова, 2003. — 349 с.
30. Патогенетичне обгрунтуван-
ня корекції судомної активності, ре-
зистентної до дії антиепілептичних
препаратів / А. С. Годлевський, Є. В.
Коболев, І. В. Смірнов, С. С. Пучко-
ва // Читання ім. В. В. Підвисоцького :
матеріали конф. — О., 2006. — С. 107-
108.
ÄÎÑßÃÍÅÍÍß Á²ÎËÎò¯ òà ÌÅÄÈÖÈÍÈ16
УДК 158.83+612.804+611.84
Т. В. Дегтяренко, О. В. Богданова, А. Г. Чаура
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ КЛІНІЧНОГО
ЗАСТОСУВАННЯ СПРЯМОВАНОЇ НЕЙРОІМУНОМО-
ДУЛЯЦІЇ ШЛЯХОМ АДЕКВАТНОГО БІОСТИМУЛЮ-
ЮЧОГО ВПЛИВУ НА ЗОРОВУ СЕНСОРНУ СИСТЕМУ
Авторами наведено патогенетичне обгрунтування
можливості використання біоактивації морфофункціональ-
них структур зорової сенсорної системи з метою адекват-
ного впливу на процеси нейроімуномодуляції, викладені
фундаментальні концептуальні положення щодо доціль-
ності застосування спрямованої нейроімуномодуляції в
клінічній практиці.
Ключові слова: нейроімуномодуляція, зорова сенсор-
на система, імунокорекція.
UDC 158.83+612.804+611.84
T. V. Degtyarenko, O. V. Bogdanova, A. G. Tchaura
THEORETIC METHODOLOGICAL GROUND OF
CLINICAL APPLICATION OF DIRECTED NEUROIM-
MUNOMODULATION BY ACTIVATING BIOSTYMU-
LATION INFLUENCE ON VISUAL SENSORY SYSTEM
The authors present the pathogenetical ground of
possibility of the use of bioactivating of morphofunctional
structures of the visual sensory system with the purpose of
adequate influence on the processes of neuroimmunomo-
dulation; fundamental conceptual positions as for expedience
of application of directed neuroimmunomodulation at clinical
practice are expounded.
Key words: neuroimmunomodulation, visual sensory sys-
tem, immonocorrection.
Вступ
Отруйні речовини подразли-
вої дії входять до арсеналу засо-
бів масового хімічного уражен-
ня, призначених до застосуван-
ня як за воєнного, так і за мир-
ного часу. Історія та сьогоден-
ня свідчать про неодноразові
випадки їх використання і зброй-
ними силами для воєнних цілей,
і силовими правоохоронними
структурами як «поліцейських
газів» [1–3].
Однією з провідних вимог до
таких подразливих речовин (ПР)
і головною науково-практичною
проблемою медико-токсиколо-
гічної оцінки, що розв’язується
в процесі створення ПР, є безпе-
ка при їх застосуванні й, зокре-
ма, відсутність або незначу-
щість резорбтивної токсичної
дії при гострому отруєнні навіть
високими дозами. Інтегральним
показником загальнобіологіч-
ної активності й, у першу чер-
гу, безпеки ПР є їх гостра ток-
сичність.
Разом із традиційно відоми-
ми CS, CR, хлорацетофеноном
останніми роками заслугову-
ють увагу, з точки зору необхід-
ності всебічної токсикологічної
оцінки, порівняно нові ПР: кап-
саїцин і морфолід пеларгоно-
вої кислоти (МПК) [4; 5]. Дані
про їх гостру токсичність, зок-
рема хімічно чистих зразків, є
фрагментарними, недостатньо
і не всебічно оціненими. Відсут-
ній порівняльний аналіз гострої
токсичності капсаїцину та МПК,
що необхідно для визначення
перспектив створення на їх ос-
нові ефективних і безпечних
подразливих рецептур.
Метою роботи було визначи-
ти на експериментальних тва-
ринах показники гострої смер-
тельної токсичності капсаїцину
та МПК і провести їх порівняль-
ну оцінку.
Матеріали та методи
дослідження
Об’єктом даного досліджен-
ня була токсичність подразли-
вих отруйних речовин, предме-
том дослідів — показники ле-
тальної токсичної дії ПР при
їх пероральному шляху надхо-
дження. Використані методи —
токсикологічні, статистичні.
Матеріалами досліджень були
лабораторні тварини та хімічно
чисті ПР — капсаїцин і МПК.
Гостра токсичність вивчена
на дрібних лабораторних тва-
ринах — статевозрілих білих ми-
шах, білих щурах і морських
свинках. Речовини МПК, кап-
саїцин вводили у вигляді емуль-
сії у соняшниковій олії одно-
кратно перорально за допомо-
УДК 615.9:612.014.46
О. Є. Левченко, канд. мед. наук, доц.
ПАРАМЕТРИ ГОСТРОЇ ТОКСИЧНОСТІ
ПОДРАЗЛИВИХ РЕЧОВИН КАПСАЇЦИНУ
І МОРФОЛІДУ ПЕЛАРГОНОВОЇ КИСЛОТИ
ПРИ ЕНТЕРАЛЬНОМУ ОТРУЄННІ
Українська військово-медична академія, Київ
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-47312 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0102 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:27:33Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Національна академія наук України |
| record_format | dspace |
| spelling | Дегтяренко, Т.В. Богданова, О.В. Чаура, А.Г. 2013-07-11T16:01:37Z 2013-07-11T16:01:37Z 2008 Теоретико-методичні засади клінічного застосування спрямованої нейроімуномодуляції шляхом адекватного біостимулюючого впливу на зорову сенсорну систему / Т.В. Дегтяренко, О.В. Богданова, А.Г. Чаура // Досягнення біології та медицини. — 2008. — № 2(12). — С. 08-16. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. XXXX-0102 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/47312 158.83+612.804+611.84 Авторами наведено патогенетичне обгрунтування можливості використання біоактиваціїморфофункціональних структур зорової сенсорної системи з метою адекватного впливу на процеси нейроімуномодуляції, викладені фундаментальні концептуальні положення щодо доцільності застосування спрямованої нейроімуномодуляції в клінічній практиці. Авторами приведены патогенетическое обоснование возможности использования біоактиваціїморфофункціональних структур зрительной сенсорной системы с целью адекватного воздействия на процессы нейроимуномодуляции, изложенные фундаментальные концептуальные положения относительно целесообразности применения направленной нейроимуномодуляции в клинической практике. The authors present the pathogenetical ground of possibility of the use of bioactivating of morphofunctional structures of the visual sensory system with the purpose of adequate influence on the processes of neuroimmunomodulation; fundamental conceptual positions as for expedience of application of directed neuroimmunomodulation at clinical practice are expounded. uk Національна академія наук України Досягнення біології та медицини Фундаментальні проблеми медицини та біології Теоретико-методичні засади клінічного застосування спрямованої нейроімуномодуляції шляхом адекватного біостимулюючого впливу на зорову сенсорну систему Теоретико-методические основы клинического применения направленной нейроимуномодуляции путем адекватного биостимулирующих воздействия на зрительную сенсорную систему Theoretic methodological ground of clinical application of directed neuroimmunomodulation by activating biostymulation influence on visual sensory system Article published earlier |
| spellingShingle | Теоретико-методичні засади клінічного застосування спрямованої нейроімуномодуляції шляхом адекватного біостимулюючого впливу на зорову сенсорну систему Дегтяренко, Т.В. Богданова, О.В. Чаура, А.Г. Фундаментальні проблеми медицини та біології |
| title | Теоретико-методичні засади клінічного застосування спрямованої нейроімуномодуляції шляхом адекватного біостимулюючого впливу на зорову сенсорну систему |
| title_alt | Теоретико-методические основы клинического применения направленной нейроимуномодуляции путем адекватного биостимулирующих воздействия на зрительную сенсорную систему Theoretic methodological ground of clinical application of directed neuroimmunomodulation by activating biostymulation influence on visual sensory system |
| title_full | Теоретико-методичні засади клінічного застосування спрямованої нейроімуномодуляції шляхом адекватного біостимулюючого впливу на зорову сенсорну систему |
| title_fullStr | Теоретико-методичні засади клінічного застосування спрямованої нейроімуномодуляції шляхом адекватного біостимулюючого впливу на зорову сенсорну систему |
| title_full_unstemmed | Теоретико-методичні засади клінічного застосування спрямованої нейроімуномодуляції шляхом адекватного біостимулюючого впливу на зорову сенсорну систему |
| title_short | Теоретико-методичні засади клінічного застосування спрямованої нейроімуномодуляції шляхом адекватного біостимулюючого впливу на зорову сенсорну систему |
| title_sort | теоретико-методичні засади клінічного застосування спрямованої нейроімуномодуляції шляхом адекватного біостимулюючого впливу на зорову сенсорну систему |
| topic | Фундаментальні проблеми медицини та біології |
| topic_facet | Фундаментальні проблеми медицини та біології |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/47312 |
| work_keys_str_mv | AT degtârenkotv teoretikometodičnízasadiklíníčnogozastosuvannâsprâmovanoíneiroímunomodulâcííšlâhomadekvatnogobíostimulûûčogovplivunazorovusensornusistemu AT bogdanovaov teoretikometodičnízasadiklíníčnogozastosuvannâsprâmovanoíneiroímunomodulâcííšlâhomadekvatnogobíostimulûûčogovplivunazorovusensornusistemu AT čauraag teoretikometodičnízasadiklíníčnogozastosuvannâsprâmovanoíneiroímunomodulâcííšlâhomadekvatnogobíostimulûûčogovplivunazorovusensornusistemu AT degtârenkotv teoretikometodičeskieosnovykliničeskogoprimeneniânapravlennoineiroimunomodulâciiputemadekvatnogobiostimuliruûŝihvozdeistviânazritelʹnuûsensornuûsistemu AT bogdanovaov teoretikometodičeskieosnovykliničeskogoprimeneniânapravlennoineiroimunomodulâciiputemadekvatnogobiostimuliruûŝihvozdeistviânazritelʹnuûsensornuûsistemu AT čauraag teoretikometodičeskieosnovykliničeskogoprimeneniânapravlennoineiroimunomodulâciiputemadekvatnogobiostimuliruûŝihvozdeistviânazritelʹnuûsensornuûsistemu AT degtârenkotv theoreticmethodologicalgroundofclinicalapplicationofdirectedneuroimmunomodulationbyactivatingbiostymulationinfluenceonvisualsensorysystem AT bogdanovaov theoreticmethodologicalgroundofclinicalapplicationofdirectedneuroimmunomodulationbyactivatingbiostymulationinfluenceonvisualsensorysystem AT čauraag theoreticmethodologicalgroundofclinicalapplicationofdirectedneuroimmunomodulationbyactivatingbiostymulationinfluenceonvisualsensorysystem |