Імуносцинтиграфія: теоретичні основи і роль у клінічній практиці
Розглянуто основи сучасного методу радіонуклідної діагностики — імуносцинтиграфії. Описані: принцип методу, імунорадіофармацевтичні препарати, методика дослідження, оцінка результатів, розрізняльна здатність методу, клінічне застосування. Розглянуті перспективи імуносцинтиграфії пухлин. The bases o...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Досягнення біології та медицини |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Національна академія наук України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/47380 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Імуносцинтиграфія: теоретичні основи і роль у клінічній практиці / О.В. Щербіна // Досягнення біології та медицини. — 2009. — № 1(13). — С. 83-87. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-47380 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Щербіна, О.В. 2013-07-14T10:26:08Z 2013-07-14T10:26:08Z 2009 Імуносцинтиграфія: теоретичні основи і роль у клінічній практиці / О.В. Щербіна // Досягнення біології та медицини. — 2009. — № 1(13). — С. 83-87. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. XXXX-0102 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/47380 616-073.916 Розглянуто основи сучасного методу радіонуклідної діагностики — імуносцинтиграфії. Описані: принцип методу, імунорадіофармацевтичні препарати, методика дослідження, оцінка результатів, розрізняльна здатність методу, клінічне застосування. Розглянуті перспективи імуносцинтиграфії пухлин. The bases of modern method of nuclear medicine — immunoscintigraphy are considered. Principle of the method, immunoradiopharmaceutical drugs, methods of research, estimation of results, clinical application are described. The perspectives of tumours immunoscintigraphy are highlighted. uk Національна академія наук України Досягнення біології та медицини Лекції Імуносцинтиграфія: теоретичні основи і роль у клінічній практиці Immunoscintigraphy: theoretical bases and role in clinical practice Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Імуносцинтиграфія: теоретичні основи і роль у клінічній практиці |
| spellingShingle |
Імуносцинтиграфія: теоретичні основи і роль у клінічній практиці Щербіна, О.В. Лекції |
| title_short |
Імуносцинтиграфія: теоретичні основи і роль у клінічній практиці |
| title_full |
Імуносцинтиграфія: теоретичні основи і роль у клінічній практиці |
| title_fullStr |
Імуносцинтиграфія: теоретичні основи і роль у клінічній практиці |
| title_full_unstemmed |
Імуносцинтиграфія: теоретичні основи і роль у клінічній практиці |
| title_sort |
імуносцинтиграфія: теоретичні основи і роль у клінічній практиці |
| author |
Щербіна, О.В. |
| author_facet |
Щербіна, О.В. |
| topic |
Лекції |
| topic_facet |
Лекції |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Досягнення біології та медицини |
| publisher |
Національна академія наук України |
| format |
Article |
| title_alt |
Immunoscintigraphy: theoretical bases and role in clinical practice |
| description |
Розглянуто основи сучасного методу радіонуклідної
діагностики — імуносцинтиграфії. Описані: принцип методу, імунорадіофармацевтичні препарати, методика дослідження, оцінка результатів, розрізняльна здатність методу, клінічне застосування. Розглянуті перспективи імуносцинтиграфії пухлин.
The bases of modern method of nuclear medicine —
immunoscintigraphy are considered. Principle of the method,
immunoradiopharmaceutical drugs, methods of research,
estimation of results, clinical application are described. The
perspectives of tumours immunoscintigraphy are highlighted.
|
| issn |
XXXX-0102 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/47380 |
| citation_txt |
Імуносцинтиграфія: теоретичні основи і роль у клінічній практиці / О.В. Щербіна // Досягнення біології та медицини. — 2009. — № 1(13). — С. 83-87. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT ŝerbínaov ímunoscintigrafíâteoretičníosnoviírolʹuklíníčníiprakticí AT ŝerbínaov immunoscintigraphytheoreticalbasesandroleinclinicalpractice |
| first_indexed |
2025-11-25T03:39:10Z |
| last_indexed |
2025-11-25T03:39:10Z |
| _version_ |
1850505274006175744 |
| fulltext |
¹ 1 (13) 2009 83
В останні роки бурхливо роз-
вивається імуносцинтиграфія
— метод радіонуклідної діагно-
стики, який базується на візуа-
лізації пухлин та їх метастазів
із використанням як радіофарм-
препаратів (РФП) моноклональ-
них антитіл, мічених радіонук-
лідами [1–3].
Теоретичні основи
імуносцинтиграфії
Моноклональними назива-
ються антитіла, які виробля-
ються одним клоном клітин, що
походять з однієї материнської
клітини. На відміну від полікло-
нальних, моноклональні анти-
тіла мають молекулярну іден-
тичність і моноспецифічність,
тобто взаємодіють тільки з пев-
ною антигенною детермінан-
тою. Моноклональні антитіла
завдяки своїй унікальній спе-
цифічності, мають більш висо-
кий коефіцієнт зв’язку радіоак-
тивності з пухлиною, ніж із су-
міжними тканинами. Це дає
можливість візуалізувати пухли-
ну за допомогою сцинтиграфії
або однофотонної емісійної ком-
п’ютерної томографії (ОФЕКТ).
Мета методу імуносцинти-
графії — візуалізація злоякіс-
них пухлин та їх метастазів, ди-
ференціальна діагностика з доб-
роякісними пухлинами та непух-
линними процесами. Принцип
методу полягає у візуалізації
пухлин та їх метастазів завдя-
ки специфічній взаємодії міче-
них радіонуклідами монокло-
нальних антитіл або їх фраг-
ментів із відповідними антиге-
нами пухлинної клітини. Це дає
змогу візуалізувати пухлину як
осередок гіперфіксації імунора-
діофармацевтичного препара-
ту.
Моноклональні антитіла, що
їх використовують для імуноде-
текції, належать до імуноглобу-
лінів класу G. Вони містять 2
важких (Н) і 2 легких (L) пеп-
тидних ланцюжки, з’єднаних
між собою дисульфідними міс-
точками. Внаслідок фермента-
тивного розщеплення утворю-
ються два F(ab)-фрагменти (an-
tigen — binding fragment — фраг-
мент, що зв’язується з антиге-
ном) і Fc-фрагмент. F(ab)-фраг-
мент містить антигензв’язу-
вальну ділянку молекули, Fc-
фрагмент являє собою залиш-
кову частину молекули, його
назва пов’язана зі здатністю до
кристалізації. Молекула може
розщеплюватися на F(ab ′)2 і
Fc-фрагменти, де F(ab′)2 —
фрагмент, еквівалентний двом
фрагментам F(ab).
Для імуносцинтиграфії пере-
вагу надають не цілим молеку-
лам, а F(ab′)2- або F(ab)-фраг-
ментам. Ціла молекула метабо-
лізується у печінці та ретикуло-
ендотеліальній системі, тимча-
сом як F(ab)-фрагменти виво-
дяться нирками. Оскільки F(ab)-
фрагменти моновалентні, вони
зв’язуються з антигенами слаб-
ше, ніж інтактний бівалентний
імуноглобулін. У F(ab′)2-фраг-
ментів зберігається авідність
бівалентного імуноглобуліну за
відсутності імуногенності Fc-
фрагмента. У разі використан-
ня F(ab′)2-фрагментів зв’язок
радіоактивності у системі пух-
лина — фон вищий, ніж за ви-
користання цілих молекул. Цілі
молекули імуноглобулінів мо-
жуть взаємодіяти з Fc-рецепто-
рами клітин людини та призво-
дити до хибнопозитивних ре-
зультатів, чого не трапляється
у разі застосування фрагмен-
тів. Крім того, фрагменти мо-
ноклональних антитіл глибше
проникають у пухлину, ніж ін-
тактні молекули.
Сьогодні розроблено різно-
манітні моноклональні анти-
тіла проти всіх пухлиноспеци-
фічних антигенів, які виявля-
ються у сироватці крові мето-
дом радіоімунологічного аналі-
зу та багатьох антигенів пухлин
різних типів і локалізацій. Якщо
раніше використовували голов-
ним чином мишачі монокло-
нальні антитіла та їх фрагмен-
ти, то останнім часом перева-
гу віддають людським.
Здатність міченого монокло-
нального антитіла виявляти
пухлину залежить не тільки від
розміру пухлини, її локалізації,
розподілу імунорадіофарма-
УДК 616-073.916
О. В. Щербіна, д-р мед. наук, проф.
ІМУНОСЦИНТИГРАФІЯ:
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ
І РОЛЬ У КЛІНІЧНІЙ ПРАКТИЦІ
Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика, Київ
ËËËËËåêö³¿åêö³¿åêö³¿åêö³¿åêö³¿
ÄÎÑßÃÍÅÍÍß Á²ÎËÎò¯ òà ÌÅÄÈÖÈÍÈ84
цевтичного препарату, але й
від самого радіонукліда. Основ-
ними критеріями для вибору
методів мічення моноклональ-
них антитіл є: збереження іму-
нологічної активності білка піс-
ля мічення, сприйнятливість мо-
лекули до окиснення, задовіль-
на специфічна активність, кіне-
тика мічення та зв’язок між мо-
ноклональним антитілом і ра-
діонуклідами, який має бути
стабільним in vivo. При виборі
радіонукліда враховують його
фізичні характеристики (період
напіврозпаду, енергію випромі-
нювання), хімічні реакції, які
потрібні для включення радіо-
нукліда в молекулу монокло-
нального антитіла, а також про-
меневе навантаження на орга-
нізм пацієнта. Для мітки моно-
клональних антитіл найчастіше
використовують радіонукліди
йоду (131І, 123І), 111In, 99mTc та ін.
Основні методи радіойоду-
вання моноклональних антитіл
— ізотопний обмін й електро-
фільне заміщення. Перший ме-
тод застосовують для сполук,
які містять у своїй структурі
атом галоїду. Другий, найбільш
поширений, використовують
для всіх білкових молекул, що
містять хоча б одне тирозино-
ве ядро. Процес мічення від-
бувається в результаті електро-
фільного заміщення водню йо-
дом в активованій ароматичній
молекулі. Якщо не потребуєть-
ся високої специфічної актив-
ності, то електрофільне замі-
щення — найпростіший і най-
надійніший метод. Проте для
досягнення високої специфіч-
ності необхідно застосовувати
інші методи мічення. До них
належить метод кон’югації, при
проведенні якого радіоактив-
ний йод попередньо включаєть-
ся в молекулу-носій, наприклад,
солі діазонію, яка потім кова-
лентно «зшивається» з моно-
клональним антитілом. Прове-
дення реакції кон’югації прак-
тично повністю виключає не-
специфічну взаємодію мічених
моноклональних антитіл з ан-
тигеном. При цьому має бути
витримане оптимальне співвід-
ношення реагентів, порушення
якого призводить до втрати іму-
нореактивності моноклональ-
них антитіл.
Недолік моноклональних ан-
титіл, мічених йодом, — дегало-
генізація молекул, що призво-
дить до високого нагромаджен-
ня вільного йоду у щитоподіб-
ній залозі та інших органах.
Крім того, 131І створює високе
променеве навантаження на ор-
ганізм, через що не можна вво-
дити його у великій кількості.
Внаслідок цього неможливо
отримати високоякісні сцинти-
грами, особливо зрізи, під час
проведення ОФЕКТ. До того ж,
у разі використання йоду змен-
шується імунореактивність мо-
лекул моноклональних антитіл.
Серед ізотопів йоду найопти-
мальнішим є 123І, проте через
високу вартість його застосу-
вання обмежене.
З огляду на це збільшився
інтерес до мічення молекул мо-
ноклональних антитіл атомами
металів (111In, 99mTc, та ін.).
При технології мічення метала-
ми використовують біфункціо-
нальні хелати, молекули яких
ковалентно зв’язуються з білка-
ми, причому зв’язок з метала-
ми достатньо міцний. Хелати
— хімічні сполуки, які містять
хелатні групи (як правило, полі-
амінокарбоксильні групи) для
зв’язування іонів металів, а та-
кож реакційно здатну функціо-
нальну групу, яка може реагу-
вати з амінокислотним залиш-
ком моноклональних антитіл
(ангідрид кислоти, бромаце-
тильна група, іони діазонію
та ін.). З-поміж хелатів найчас-
тіше використовують діетилен-
тріамінпентаоцтову кислоту
(ДТПА). Процедуру мічення
проводять у дві стадії. На пер-
шій стадії здійснюють модифі-
кацію самого хелату (отриман-
ня ангідридів, амідів і т. д.). На
другій стадії відбувається взає-
модія модифікованого хелату і
моноклонального антитіла з ут-
воренням ковалентного зв’язку.
Продукт реакції очищають від
домішок за допомогою колон-
кової хроматографії або іншим
способом. Суть радіомічення
нуклідами металів полягає в
кон’югації хелату зі специфіч-
ним районом моноклонального
антитіла таким чином, що ут-
ворений комплекс монокло-
нальне антитіло-хелат зберігає
здатність зв’язувати антиген.
Незважаючи на те, що хела-
тування — простий і зручний
метод радіомічення, йому влас-
тиві певні недоліки. По-перше,
деякі хелати зв’язуються з мо-
лекулами моноклональних ан-
титіл недостатньо міцно. По-
друге, якщо до моноклонально-
го антитіла приєднується біль-
ше одного хелату, може виник-
нути зниження біологічної ак-
тивності внаслідок перехресно-
го з’єднання молекул антитіл.
Найбільша проблема у разі
використання моноклональних
антитіл, мічених індієм, — не-
специфічна радіоактивність у
печінці та нирках. Це робить їх
непридатними для діагностики
згаданих органів. У разі мічен-
ня антитіл технецієм спостері-
гається часткова втрата імуно-
логічної активності.
З-поміж позитронвипромі-
нювальних радіонуклідів для
мічення моноклональних ан-
титіл запропоновано 64Cu, 68Gа,
124I. Позитронна емісійна то-
мографія має високу чутливість
за рахунок «електронної» колі-
мації.
Одна з проблем, яка виникає
у процесі синтезу мічених ан-
титіл, — зниження імуноспеци-
фічності останніх при утво-
ренні РФП. Як один із варіантів
виходу з цієї ситуації є створен-
ня комплексів антитіло — ра-
діонуклід in vivo [3]. При цьому
спочатку внутрішньовенно вво-
дять моноклональні антитіла,
з’єднані з авідином або біоти-
ном. Після нагромадження вка-
заного комплексу у пухлині хво-
рому вводять радіоактивну міт-
ку, яка, з’єднавшись з авідином
або біотином, дозволяє візуалі-
зувати пухлинну тканину, в якій
нагромадилися моноклональні
антитіла. Основною перевагою
вказаного способу є зниження
неспецифічного зв’язування ан-
¹ 1 (13) 2009 85
титіл у поєднанні з отриманням
високого співвідношення радіо-
активності «пухлина — фон».
У разі використання мічених
людських моноклональних ан-
титіл алергічні реакції спосте-
рігаються рідко. Частіше це
трапляється при застосуванні
мишачих антитіл. Для оцінки
реактивності організму пацієн-
та на імунорадіофармпрепарат
рекомендується внутрішньо-
шкірне введення 10–20 мкг ан-
титіла за 48 год до імуносцин-
тиграфії. За 1 год до ін’єкції ан-
титіл внутрішньовенно вводять
100 мг преднізолону. Можна
також застосовувати антигіста-
мінні препарати.
При застосуванні монокло-
нальних антитіл, мічених йо-
дом, за 3 доби до ін’єкції та про-
тягом 7 діб після неї проводять
блокаду щитоподібної залози
(1 мл 5%-го розчину Люголя
тричі на добу). Для отримання
якісного зображення хворим
вводять моноклональні анти-
тіла, мічені 131І (37–74 МБк),
111In (185 МБк), 99mTс (555–
1110 МБк).
Візуалізацію пухлин і мета-
стазів проводять на гамма-ка-
мерах із клінічними комп’ю-
терами, однофотонних емісій-
них комп’ютерних томографах.
Тривалість періоду між ін’єкцією
препарату та початком візуалі-
зації залежить від фармакоди-
наміки міченого моноклональ-
ного антитіла, а також від влас-
тивостей радіонукліда та типу
пухлини, яку візуалізують. Обо-
в’язковий компонент дослі-
дження — обробка результатів
на клінічному комп’ютері —
включає в себе кількісну сцин-
тиграфію згідно з вибраними
зонами інтересу: осередок ура-
ження та симетрична неураже-
на тканина.
При проведенні ОФЕКТ
після збору діагностичної ін-
формації за спеціальними алго-
ритмами проводять реконст-
рукцію аксіальних, коронарних,
сагітальних і навкісних зрізів
[4]. Результати імуносцинти-
графії вважаються позитивни-
ми, якщо чітко візуалізується
осередок гіперфіксації відповід-
но до локалізації пухлини. При
цьому нагромадження у пух-
лині стосовно здорової ткани-
ни становить не менше 140 %
(нагромадження в пухлинах
різних гістологічних типів і ло-
калізацій варіює в межах 140–
1000 %). На серіях зрізів при
проведенні ОФЕКТ чітко візуа-
лізується пухлина.
При використанні для візуа-
лізації пухлин сучасних гібрид-
них апаратів для проведення
променевої діагностики (по-
єднання рентгенівського комп’ю-
терного й однофотонного емі-
сійного комп’ютерного томогра-
фів або рентгенівського комп’ю-
терного та позитронного емісій-
ного томографів) на фоні ана-
томічних структур візуалізу-
ються осередки нагромаджен-
ня радіофармпрепаратів відпо-
відно до локалізації пухлин чи
їх метастазів [5].
Розподіл міченого монокло-
нального антитіла залежить від
васкуляризації пухлини, про-
никності її судин, неспецифіч-
ного зв’язування з тканинами,
зв’язування з антигеном (він
міститься не тільки у пухлині,
але і в інших тканинах), доступ-
ності та щільності зв’язуваль-
них сайтів антигену в пухлині.
Встановлено пряму залежність
між ступенем диференціюван-
ня злоякісних пухлин і чутливі-
стю методу. Імунорадіофарма-
цевтичний препарат міцніше
зв’язується з живою високоди-
ференційованою пухлинною
тканиною, ніж з фокусами не-
крозу та фіброзу. Пухлина
зв’язує невелику частину міче-
ного моноклонального анти-
тіла, більша частина його роз-
падається з вивільненням ра-
діонукліда. Навіть за низько-
го поглинання пухлиною міче-
них моноклональних антитіл
співвідношення пухлина/не-
уражена тканина високе, якщо
нормальні тканини не зв’язу-
ють РФП.
Для успішної візуалізації не-
обхідне високе співвідношення
пухлина/фон, особливо для іму-
нодетекції глибоко розташова-
них пухлин. Висока концентра-
ція в крові мічених монокло-
нальних антитіл після їх введен-
ня призводить до низького спів-
відношення пухлина/фон і пере-
шкоджає отриманню якісного
зображення пухлини при прове-
денні сцинтиграфії. Для зни-
ження концентрації циркулюю-
чих у крові імунорадіофарма-
цевтичних препаратів вводять
інші антитіла. Виявлення пух-
лин можна покращити, вико-
ристовуючи для імуносцинти-
графії моноклональні антитіла з
високою специфічністю й афін-
ністю. Для поліпшення якості
зображення та підвищення роз-
різняльної здатності використо-
вують субтракцію (математич-
не віднімання) фону пулу крові
й інтерстиціальних рідин з ви-
користанням введеної в орга-
нізм референтної субстанції,
міченої радіонуклідом, що має
іншу енергію випромінювання.
Для високоспецифічних моно-
клональних антитіл, які забез-
печують співвідношення пухли-
на/фон приблизно 7 : 1, відні-
мання фону не обов’язкове.
Чутливість, специфічність,
точність імунодетекції пухлин у
багатьох випадках перевищує
90 % [3; 6]. При використанні
моноклональних антитіл, міче-
них 111In та 99mTc, ці показники
дещо нижчі внаслідок, голов-
ним чином, активного неспеци-
фічного захоплення імунорадіо-
фармацевтичних препаратів
компонентами ретикулоендоте-
ліальної системи. Проте, завдя-
ки більш високому фотонному
виходу, при застосуванні цих
РФП розрізняльна здатність ви-
ща порівняно з дослідженнями
із застосуванням моноклональ-
них антитіл, мічених 131І. Роз-
різняльна здатність імуносцин-
тиграфії — 0,4–0,5 см при де-
текції поверхневих пухлин та 1,5–
2 см — при детекції глибоко роз-
ташованих пухлин. За низьких
значень нагромадження імуно-
радіофармацевтичного препа-
рату планарна сцинтиграфія не
візуалізує глибоко розташовані
пухлини. У цьому разі ОФЕКТ
дозволяє візуалізувати глибоко
ÄÎÑßÃÍÅÍÍß Á²ÎËÎò¯ òà ÌÅÄÈÖÈÍÈ86
розташовані пухлини розміром
0,8–1 см.
Роль імуносцинтиграфії
у клінічній практиці
За даними літератури, до-
сить вірогідні результати одер-
жані щодо виявлення й оцінки
розповсюдження пухлинного
процесу, а саме: пухлин голови
та шиї, меланоми, особливо
внутрішньоочної, раку молочної
залози (моноклональні антитіла
до рецепторів соматостатину),
недрібноклітинного раку ле-
генів, раку підшлункової зало-
зи, раку товстої та прямої ки-
шок, неходжкінських лімфом,
раку яєчників, раку передміху-
рової залози. Так, завдяки сцин-
тиграфії та ОФЕКТ із монокло-
нальними антитілами, чутли-
вість діагностики раку товстої
кишки збільшилася до 85–90 %,
а меланоми та її метастазів у
кістки та лімфатичні вузли —
до 90–96 %. Проте позитивна
діагностика різноманітних пух-
лин черевної порожнини із за-
стосуванням найбільш специ-
фічних моноклональних антитіл
спостерігається переважно у тих
хворих, у яких підвищена кон-
центрація у сироватці крові від-
повідних антигенів-маркерів,
а за їх субнормальних рівнів
спостерігається багато хибно-
негативних результатів. Ефек-
тивність діагностики вища у
разі застосування ОФЕКТ. Ме-
тод дозволяє діагностувати пух-
лини раніше і менших розмірів
порівняно з планарними дослі-
дженнями. Описані випадки ви-
явлення при імуносцинтиграфії
пухлин, які не діагностувались
іншими методами, у тому числі
й такими сучасними, як комп’ю-
терна та магніторезонансна то-
мографія, іноді за рік до під-
твердження останніми.
Розглянемо більш детально
застосування імуносцинтигра-
фії для діагностики раку перед-
міхурової залози. Спроби ра-
діонуклідної візуалізації про-
стати довгий час були невдали-
ми, зумовлено відсутністю ра-
діофармпрепаратів із вираже-
ною тропністю до тканини перед-
міхурової залози. У 80-х роках
ХХ ст. розпочали застосовува-
ти моноклональні антитіла до
простатичної кислої фосфата-
зи — 111In-PAY 276. Проте до-
слідження з цим препаратом
виявилося недостатньо чутли-
вим. Сьогодні для імуносцин-
тиграфії передміхурової залози
застосовують моноклональні
антитіла 7Е11-С5.3 до проста-
тичного специфічного мемб-
ранного антигену, мічені 111In
(111In-CYT 356; синоніми: 111In-
capromab pentetide, Prostascint)
і 99mTc (99mTc-CYT351). 111In-
CYT356 вводять внутрішньо-
венно активністю 185 МБк, до-
слідження проводять через 1 год
(фаза перфузії) та 48–96 год
(відкладені зображення). 99mTc-
CYT351 вводять внутрішньо-
венно активністю 600 МБк, до-
слідження виконують через 10 хв,
6–8 та 22–24 год після ін’єкції
РФП. Проводять планарні до-
слідження всього тіла й ОФЕКТ
таза і черевної порожнини. Пух-
лини передміхурової залози ві-
зуалізуються як вогнища гіпер-
фіксації РФП відповідно до їх
локалізації. За допомогою іму-
носцинтиграфії та однофотон-
ної емісійної комп’ютерної то-
мографії з моноклональними
антитілами виявляють також ме-
тастази у тазові й екстрапель-
вікальні лімфатичні вузли. Ме-
тастази візуалізуються у вигля-
ді осередків гіперфіксації пре-
парату; ОФЕКТ з 111In-CYT356
дозволяє діагностувати метаста-
тичні осередки розміром 5 мм.
Завдяки імуносцинтиграфії ви-
являють рецидиви пухлини у
ділянці ложа передміхурової за-
лози у хворих після простатек-
томії. Особливо цінний цей ме-
тод у пацієнтів із підвищеним
рівнем простатичного специфіч-
ного антигену при негативних
результатах комп’ютерної та
магніторезонансної томографії.
При цьому однофотонна емі-
сійна комп’ютерна томографія
з моноклональними антитілами
у багатьох спостереженнях допо-
магає встановити правильний
діагноз. Частота виявлення ре-
цидивів корелює з рівнями ПСА
та індексом Глісона. Для кра-
щої візуалізації ложа передмі-
хурової залози рекомендують
будувати тривимірні зображен-
ня таза. Чутливість методу в
діагностиці рецидивів — 78–
92 %, специфічність — 77 %.
При динамічному спостере-
женні за хворими, у яких зрос-
тає рівень простатичного спе-
цифічного антигену, метод діа-
гностує нові метастатичні вог-
нища. При ефективному про-
меневому лікуванні або гормо-
нотерапії вогнища гіперфік-
сації РФП зникають, що коре-
лює з клінічними даними та
рівнями ПСА в сироватці крові.
Перспективи
імуносцинтиграфії пухлин
Дослідження у галузі радіо-
імунолокалізації тривають. Во-
ни спрямовані на розв’язання
таких завдань:
— підвищення чутливості іму-
носцинтиграфії;
— отримання більш пухли-
носпецифічних моноклональних
антитіл, розробка оптимальних
комбінацій радіонуклідів та
моноклональних антитіл і най-
кращих методів з’єднання їх
один з одним;
— застосування панелі мо-
ноклональних антитіл до різних
пухлинних маркерів, а також
моноклональних антитіл до син-
тетичних і генно-інженерних ан-
тигенів;
— кліренс органів і тканин
від незв’язаного пухлиною іму-
норадіофармацевтичного пре-
парату шляхом введення іншо-
го, направленого проти даного
препарату атитіла;
— використання химерних
антитіл, людських монокло-
нальних антитіл і циклічне за-
стосування різних видів антитіл
для розв’язання проблеми по-
яви у пацієнтів антитіл до по-
вторно введеного імунорадіо-
фармацевтичного препарату;
— зниження імуногенності
імунорадіофармацевтичних пре-
паратів без зміни імунореак-
тивності моноклональних ан-
титіл.
¹ 1 (13) 2009 87
Можна зробити висновок,
що імуносцинтиграфія не пов-
ністю виправдала покладені на
неї надії: розв’язати проблему
ранньої діагностики злоякіс-
них новоутворень. Існує бага-
то проблем як на етапі вироб-
ництва моноклональних анти-
тіл, так і на етапі їх клінічного
застосування. До того ж, ці до-
слідження мають високу вар-
тість, що не дає змоги широко за-
стосовувати їх у клінічній прак-
тиці. Потрібні подальші дослі-
дження у галузі імунодетекції
пухлин, ефективна комбінація
імуносцинтиграфії з іншими
сучасними методами промене-
вої діагностики.
ЛІТЕРАТУРА
1. Радіологія — діагностика: про-
грами, алгоритми, стандарти / Д. С.
Мечев, В. П. Іщенко, В. А. Романен-
ко, О. В. Щербіна // Сімейна медици-
на. — 2003. — № 1-2 (6). — С. 26-32.
2. Мечев Д. С. Місце ядерної ме-
дицини в радіологічних діагностичних
програмах і алгоритмах / Д. С. Ме-
чев, О. В. Щербіна, О. І. Авраменко
// Український радіологічний журнал.
— 2007. — Т. 15, № 2. — С. 263-267.
3. Радионуклидная диагностика
/ под ред. Ю. Б. Лишманова, В. И.
Чернова. — Томск : STT, 2004. —
394 с.
4. Щербина О. В. Современные ме-
тоды лучевой диагностики — однофо-
тонная эмиссионная компьютерная то-
мография и позитронная эмиссионная
томография / О. В. Щербина // Меж-
дународный медицинский журнал. —
2007. — Т. 13, № 1. — С. 108-116.
5. Совмещенная позитронно-эмис-
сионная и компьютерная томография
(ПЭТ-КТ) в онкологии / Г. Е. Труфа-
нов, В. В. Рязанов, Н. И. Дергунова
[и др.]. — СПб. : ЭЛБИ-СПб, 2005. —
105 с.
6. Clinical Nuclear Medicine / eds.
G. Cook, M. Maisey, K. Britton, V. Chen-
gazy. — L. : Hodder Arnold, 2006. —
915 p.
УДК 616-073.916
О. В. Щербіна
ІМУНОСЦИНТИГРАФІЯ: ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ
І РОЛЬ У КЛІНІЧНІЙ ПРАКТИЦІ
Розглянуто основи сучасного методу радіонуклідної
діагностики — імуносцинтиграфії. Описані: принцип ме-
тоду, імунорадіофармацевтичні препарати, методика до-
слідження, оцінка результатів, розрізняльна здатність ме-
тоду, клінічне застосування. Розглянуті перспективи іму-
носцинтиграфії пухлин.
Ключові слова: імуносцинтиграфія, пухлини, діагнос-
тика, моноклональні антитіла, імунорадіофармацевтичні
препарати.
UDC 616-073.916
O. V. Shcherbina
IMMUNOSCINTIGRAPHY: THEORETICAL BASES
AND ROLE IN CLINICAL PRACTICE
The bases of modern method of nuclear medicine —
immunoscintigraphy are considered. Principle of the method,
immunoradiopharmaceutical drugs, methods of research,
estimation of results, clinical application are described. The
perspectives of tumours immunoscintigraphy are highlighted.
Key words: immunosсintigraphy, tumours, diagnostics,
monoclonal antibodies, immunoradiopharmaceutical drugs.
У випусках журналу:
Фундаментальні проблеми медицини та біології
Нові медико-біологічні технології
Оригінальні дослідження
Огляди
Інформація, хроніка, ювілеї
Передплата приймається
у будь-якому передплатному
пункті
Передплатний індекс 08205
ДОСЯГНЕННЯ
Á²ÎËÎò̄ òà ÌÅÄÈÖÈÍÈ
Ïåðåäïëà÷óéòå
³ ÷èòàéòå
æóðíàë
|