Клінічна фармакологія новітніх інсулінів
У наведеному огляді літератури охарактеризовано нові препарати аналогів інсуліну короткої (інсуліни лізпро, аспарт і глюлізин) та тривалої дії (детемір, гларгін). Інсуліни короткої дії забезпечують швидкий і короткочасний пік інсуліну в крові, що добре задовольняє потребу в прандіальному інсуліні...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Досягнення біології та медицини |
|---|---|
| Datum: | 2009 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Національна академія наук України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/47425 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Клінічна фармакологія новітніх інсулінів / О.В. Коноваленко // Досягнення біології та медицини. — 2009. — № 2(14). — С. 87-92. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859855538038243328 |
|---|---|
| author | Коноваленко, О.В. |
| author_facet | Коноваленко, О.В. |
| citation_txt | Клінічна фармакологія новітніх інсулінів / О.В. Коноваленко // Досягнення біології та медицини. — 2009. — № 2(14). — С. 87-92. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Досягнення біології та медицини |
| description | У наведеному огляді літератури охарактеризовано
нові препарати аналогів інсуліну короткої (інсуліни лізпро,
аспарт і глюлізин) та тривалої дії (детемір, гларгін). Інсуліни короткої дії забезпечують швидкий і короткочасний
пік інсуліну в крові, що добре задовольняє потребу в прандіальному інсуліні у хворих на цукровий діабет (ЦД). Водночас інсуліни тривалої дії забезпечують тривалу і стабільну концентрацію інсуліну в крові, тому добре заміщають базальний інсулін. Наведено дані щодо високої ефективності та низької частоти побічних ефектів аналогів
інсуліну порівняно з попередніми препаратами інсуліну у
хворих на ЦД. Також в огляді наведено дані про переваги
постійної підшкірної ін’єкції інсуліну (ППІІ) у хворих на
ЦД відносно множинної ін’єкції інсуліну протягом доби.
Це пов’язано з тим, що ППІІ забезпечує надходження як
прандіального, так і базального інсуліну максимально наближено до флуктуації рівня інсуліну в крові здорової
людини.
It is given a review of novel insulin analogues of short
action (insulin lispro, aspart, and glulisin) and long action
(detemir, glargin). Short-acting insulins provide rapid and
short-time peak of insulin concentration in blood that substitute prandial insulin in diabetic patients. In the same time,
long-acting insulins provide long and stable insulin concentration in blood, that is why satisfactory replace basal insulin.
In the article one can find data about high effectiveness and
low rate of side effects of the insulin analogues in diabetic
patients comparatively to previous insulin preparations. The
review gives evidences of superiority of continuous subcutaneous insulin injection (CSII) in diabetic patients over multiple
day insulin injections. It is due to the fact, that CSII provides
release of prandial and basal insulin close to fluctuation of
normal insulin.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:43:13Z |
| format | Article |
| fulltext |
¹ 2 (14) 2009 87
ÎÎÎÎÎãëÿäèãëÿäèãëÿäèãëÿäèãëÿäè
Створення інсулінів пройшло
кілька етапів. Перше покоління
інсулінів — це свинячий і бича-
чий інсуліни, які мають аміно-
кислотні відмінності від людсь-
кого інсуліну. Задля зниження
антигенних властивостей пре-
паратів інсуліну першого поко-
ління були впроваджені спеці-
альні методи очищення, в ре-
зультаті чого отримали інсуліни
другого покоління — монопікові
та монокомпонентні інсуліни
(1950-ті роки) [1].
Інсуліни третього покоління
(1980-ті роки) — препарати ін-
суліну людини, які отримують
або напівсинтетичним методом
— заміна В30 амінокислоти
аланін на треонін, або біосинте-
тичним (рекомбінантним) мето-
дом.
Інсуліни четвертого покоління
(1990-ті роки) — це інсулінові
аналоги та неін’єкційні інсуліни.
Незважаючи на різний об’єм
вживаної їжі та фізичної актив-
ності протягом доби, концент-
рація глюкози в плазмі здоро-
вих людей залишається в ме-
жах вузького коридору. Це зу-
мовлено балансом між секре-
цією інсуліну β-клітинами та
дією інсуліну. Після прийому
їжі у здорової людини рівень
глюкози в крові досягає піка
через 30–60 хв і повертається до
базального рівня через 2–3 год.
Концентрація інсуліну в крові
здорових людей має аналогіч-
ну флуктуацію — первинна ін-
сулінова відповідь (перша фа-
за синтезу) спостерігається під
час прийому їжі (особливо ви-
сока концентрація інсуліну при-
сутня в портальній крові) та
завершується через 10 хв, а та-
кож повільне підвищення рівня
інсуліну (друга фаза) з повіль-
ним поверненням до вихідного
рівня через 2–3 год. Перша фа-
за запобігає розвитку постпран-
діальної гіперглікемії, друга
фаза — гіпоглікемії в постпран-
діальному (натще, інтерпран-
діальному) стані, особливо ніч-
ної. Таким чином, для утриман-
ня рівня глюкози в межах нор-
ми у хворих на цукровий діабет
(ЦД) слід забезпечити конт-
роль постпрандіальної глюко-
зи (має бути пік рівня інсуліну
плазми відразу після прийому
їжі) й інтерпрандіального ста-
ну (рівень безпікової концент-
рації інсуліну до їди) [2].
Введений інсулін до або під
час їди для забезпечення іміта-
ції першої фази секреції інсулі-
ну називають «прандіальним ін-
суліном». Донедавна в такій
якості використовувався лише
людський регулярний інсулін
[2]. Однак регулярний інсулін
не забезпечує швидкого інсулі-
нового піка одночасно з абсор-
бцією вуглеводів з кишечнику.
Регулярний інсулін починає дія-
ти через 30–60 хв після ін’єкції,
пік — через 2–3 год, тривалість
дії — 8–10 год, тобто хворий
має вводити цей інсулін за 30–
40 хв до прийому їжі [3]. Через
дефіцит інсуліну в крові, особ-
ливо на портальному рівні, у
хворих на ЦД рівень глюкози
збільшується надмірно протя-
гом наступних 1–2 год після
прийому їжі. Крім того, необ-
хідною умовою є додатковий
прийом їжі через 2 год після
ін’єкції через пік дії регулярно-
го інсуліну. З другого боку, про-
лонгована абсорбція регуляр-
ного інсуліну протягом 4–5 год
після ін’єкції призводить до гі-
перінсулінемії, яка збільшує
ризик інтерпрандіальної гіпо-
глікемії, що зумовлює необхід-
ність додаткового прийому їжі
[2; 3].
Для розв’язання проблеми,
пов’язаної з недоліками фарма-
кокінетики регулярного інсулі-
ну, за допомогою методу «ген-
ної інженерії» були синтезовані
аналоги інсуліну швидкої дії
(інсуліни лізпро, аспарт і глю-
лізин) (табл. 1).
Першим таким аналогом був
інсулін лізпро, другим — інсу-
лін аспарт, третім — глюлізин.
Хоча структури лізпро й аспар-
ту різняться, ці дві сполуки ба-
гато в чому подібні за фармако-
динамікою та фармакокінети-
кою [2].
В інсуліні лізпро звичайна
послідовність ланки 28 (пролін)
змінилася на ланку 29 (лізин).
Інсулін аспарт отримано з мо-
лекули інсуліну шляхом заміни
проліну в 6-му положенні В28
на негативно заряджену аспар-
татну кислоту. Це приводить до
невеликої конформаційної зміни
УДК 616.379-008.64:615.273.3:577.175.722
О. В. Коноваленко
КЛІНІЧНА ФАРМАКОЛОГІЯ
НОВІТНІХ ІНСУЛІНІВ
Одеський державний медичний університет
ÄÎÑßÃÍÅÍÍß Á²ÎËÎò¯ òà ÌÅÄÈÖÈÍÈ88
С-закінчення В-ланцюга [4]. Ін-
сулін глюлізин виробляється як
і лізпро, і аспарт методом «ген-
ної інженерії», він є тотожним
людському, за винятком заміни
аспарагіну на лізин у поло-
женні В3 і лізину на глютамі-
нову кислоту в положенні В29.
Суттєво, що активація інсуліно-
вих рецепторів глюлізином по-
дібна до дії людського інсуліну
[5].
Введення рекомбінантного
інсуліну короткої дії дозволяє
уникнути додаткового прийому
їжі та застосовувати препарат
безпосередньо перед прийомом
їжі або відразу після нього, зва-
жаючи на фармакокінетику цьо-
го інсуліну. Застосування інсу-
ліну лізпро призводило до змен-
шення вираженості симптомів
ЦД, значного зниження глікемії,
зменшення обмежень, пов’яза-
них із ЦД, і відповідно до по-
кращання якості життя хворих.
Застосування інсуліну лізпро
збільшувало можливості пацієн-
тів вести активний спосіб жит-
тя, полегшувало обчислення
необхідної дози інсуліну залеж-
но від характеру харчування та
режиму фізичної активності [3].
Інсулін аспарт не поступаєть-
ся, а за якістю життя, рівнем
глюкози в крові і HbA1C навіть
випереджає інсулін лізпро [6].
Інсулін аспарт краще знижував
рівень глюкози і HbА1С, ніж
Новоліна 30R [4].
Клінічна ефективність і без-
печність глюлізину були підтвер-
джені у кількох великих дослі-
дженнях. Так, було показано, що
глюлізин у поєднанні з НПХ інсу-
ліном краще утримував пост-
прандіальний рівень глюкози в
нормальних межах і знижував
рівень HbA1C, ніж регулярний
інсулін на фоні НПХ інсуліну [7].
Застосування глюлізину (епайд-
ри) супроводжувалося меншою
частотою несприятливих ефек-
тів, зокрема гіпоглікемії, ніж вве-
дення лізпро або регулярного
інсуліну [8]. У хворих на ЦД
2 типу введення епайдри за 0–
15 хв до прийому їжі забезпечу-
вало кращий постпрандіальний
та інтрапрандіальний глюкозний
контроль порівняно з людським
регулярним інсуліном [9].
Водночас аналоги інсуліну
мають коротшу дію, ніж регу-
лярний інсулін, що призводить
до зникнення глікемічного конт-
ролю через 3–4 год після ін’єк-
ції, тому просте заміщення ре-
гулярного інсуліну аналогами
швидкої дії на фоні недостат-
нього базального рівня інсулі-
ну не покращує загальний глі-
кемічний контроль. Для підтри-
мання глікемічного контролю
під час інтерпрандіального пе-
ріоду слід вводити інсулін три-
валої дії разом із лізпро під час
їди, що становить 1/3 від дози
інсуліну короткої дії [8].
Незважаючи на наявність ін-
сулінорезистентності й компен-
саторної гіперінсулінемії у
більшої частини хворих із ЦД
2 типу застосування інсуліноте-
рапії дозволяє знизити ризик
серцево-судинних ускладнень
[10].
Абсолютним показанням до
призначення інсуліну хворим на
ЦД 2 типу є відсутність ком-
пенсації ЦД (постійно глікемія
натще понад 8,0 ммоль/л, пост-
прандіальна глікемія — понад
10,0 ммоль/л, незважаючи на
призначення максимальних доз
пероральних препаратів), вагіт-
ність (усі пероральні цукрозни-
жуючі препарати протипока-
зані під час вагітності), екстре-
ні ситуації (інсульт, інфаркт
міокарда, кетоацидоз) [10].
Базальна секреція інсуліну
— це виділення інсуліну, необ-
хідне в постабсорбтивному (ін-
терпрандіальному) періоді, який
за умов 2–3-кратного прийому
їжі займає близько 2/3 доби. У
здорових людей секретується
близько 0,5–1,0 МО/год. Ба-
зальна секреція інсуліну обме-
жує виділення ендогенної глю-
кози, головним чином, печін-
кою, гальмує ліполіз і надмірне
надходження жирних кислот до
печінки. Якщо потребу в пран-
діальному інсуліні легко забез-
печити за допомогою аналогів
інсулінів швидкої дії, то забез-
печити потребу в інсуліні натще
значно важче. Дійсно, нічний
стан — найтриваліший постаб-
сорбтивний період, під час яко-
го хворі на ЦД 1 типу мають
різні потреби в інсуліні. Зокре-
ма, мінімальна потреба — до
3-ї години ночі, максимальна по-
треба (+ 30 %) — у період 4–7-ї
години ранку [2].
Досить широко хворі на ЦД
використовують інсуліни серед-
ньої та тривалої дії: НПХ, NPL,
Ленте, Ультраленте. На жаль,
ці препарати мають суттєві не-
доліки, зокрема варіабельність
абсорбції з місця ін’єкції, що
пов’язано з розпадом кристалів
на інсулін і протамін або цинк.
Крім того, ці препарати мають
пік дії через 4–5 год і швидкий
спад через 9–11 год після ін’єк-
ції. Отже, якщо ці препарати
вводяться ввечері, то пік кон-
центрації припадає з 12-ї до 2-ї
години ночі, коли відзначаєть-
ся найменша потреба в інсуліні,
а спад концентрації інсуліну —
на ранкові години, коли зрос-
тає фізіологічна потреба в ньо-
му. Це зумовлює, з одного боку,
можливість гіпоглікемії в нічні
години, з іншого — гіпергліке-
мію в ранні години (“dawn phe-
nomenon”) [2].
Протягом понад 50 років ін-
суліни НПХ і Ленте були осно-
вою базальної інсулінотерапії.
Однак останнім часом розроб-
лено нове покоління інсулінів
Таблиця 1
Характеристика нових аналогів
людського інсуліну швидкої дії
Препарат Початок дії, хв Пік концентрації, Тривалість дії,
год год
Епайдра
Лізпро 5–25 1–2 4–5
Аспарт
¹ 2 (14) 2009 89
тривалої дії, що отримують ме-
тодом рекомбінантної ДНК-тех-
нології (табл. 2).
Розробки інсулінів тривалої
дії нового покоління (детемір,
лантус) забезпечують прості,
ефективні та максимально без-
печні режими інсулінотерапії.
Молекула детеміру відрізняєть-
ся від структури людського ін-
суліну відсутністю треоніну в
положенні В30 і приєднанням
до лізину в положенні В29 міри-
стинової кислоти — жирно-кис-
лотного залишку з 14 атомів
вуглецю. Приєднання жирної
кислоти до інсуліну забезпечує
його зв’язування з альбуміном і
перебування в розчинному ста-
ні після ін’єкції, а також пролон-
гацію всмоктування інсуліну з
підшкірного шару. Інсулін де-
темір відрізняється меншою
варіабельністю дії порівняно з
іншими базальними інсулінами.
По-перше, оскільки детемір є
розчинним інсуліном, то він не
потребує ресуспензування пре-
парату, по-друге, зв’язування з
альбуміном крові забезпечує
дуже важливий буферний ефект,
що унеможливлює коливання
концентрації інсуліну в крові за-
лежно від всмоктування в місці
ін’єкції [11]. Результати дослі-
джень підтвердили, що інсулін
детемір має значно меншу ва-
ріабельність дії порівняно з інши-
ми базальними інсулінами —
інсуліном гларгіном та інсуліном
НПХ [12].
У молекулі гларгін інсуліну
аспарагін у 21-му положенні
А-ланцюга замінено на гліцин,
а до С-кінця В-ланцюга в поло-
женні 31 і 32 додані 2 залишки
аргініну. Це зменшило розчин-
ність препарату в нейтрально-
му середовищі підшкірно-жиро-
вого шару.
Відзначено менші внутріш-
ньоіндивідуальні коливання
глікемії натще, зниження ризи-
ку гіпоглікемії, нижчий рівень
HbA1C, покращання ліпідного
профілю крові (нормалізувався
рівень β-ліпопротеїнів і знизив-
ся рівень холестерину) та запо-
бігання збільшенню маси тіла
при використанні детеміру у
хворих на ЦД 1 типу щодо НПХ
[13]. Застосування детеміру у
хворих на ЦД 2 типу також
зменшує ризик гіпоглікемії та
збільшення маси тіла порівняно
з традиційним базальним інсу-
ліном [14].
Сьогодні єдиним безпіковим
препаратом інсуліну тривалої
дії є інсулін гларгін (лантус).
Інсулін гларгін — новий біосин-
тетичний людський інсулін. З
2002 р. гларгін рекомендований
для використання в Україні. Де-
темір вводять двічі на добу,
тимчасом як гларгін — один
раз [2].
Гларгін (лантус) отримують
за допомогою рекомбінантної
ДНК-технології. Препарат глар-
гін відрізняється наявністю двох
аргінінових молекул до С-кінця
В-ланцюга, що забезпечує біль-
шу розчинність такого інсулі-
ну при слабокислому рН і мен-
шу розчинність за фізіологічно-
го рН (7,0) у підшкірній тканині.
Друга відмінність гларгіну від
інсуліну людини — це заміщен-
ня в 21-му положенні А-ланцю-
га аспарагіну на гліцин, що за-
безпечує добру стабільність і
біодоступність препарату. Ін-
сулін гларгін є прозорим розчи-
ном, який утворює мікропреци-
пітат при фізіологічному (нейт-
ральному) середовищі в під-
шкірній тканині, що поступово
дифундує через мембрану капі-
лярів і забезпечує безпікову та
тривалу концентрацію аналога
інсуліну в крові.
Застосування інсуліну лан-
тусу в групі хворих, які були
недостатньо компенсовані при
прийомі сучасних пероральних
цукрознижуючих препаратів,
дозволяє досягти вираженого
гіпоглікемічного ефекту з віро-
гідним зниженням як препран-
діальної, так і постпрандіаль-
ної глікемії, а також рівня глі-
кованого гемоглобіну [15].
Застосування лантусу дозво-
лило поліпшити глікемічний кон-
троль навіть у тих хворих на ЦД
2 типу, які отримували до вклю-
чення в дослідження інсулінів
тривалої дії [15]. Інсулін гларгін
(лантус) істотно переважав НПХ
інсулін за рівнем і швидкістю
досягнення цільових показників
стану компенсації ЦД (рівень
глюкози натще і після прийому
їжі, рівень HbA1C), що має змен-
шити рівень інвалідизації та
смертності внаслідок пізніх діа-
бетичних ускладнень [16]. Також
уповільнювалося збільшення
маси тіла порівняно з інсуліном
НПХ [10].
Нині існує три моделі замі-
щення дефіциту інсуліну при
ЦД. У всіх моделях рекомен-
дується застосовувати аналоги
інсуліну швидкої дії перед кож-
ним прийомом їжі. Водночас
моделі різняться методом замі-
щення базального інсуліну — це
може бути постійна підшкірна
ін’єкція інсуліну (ППІІ), багато-
разові щоденні ін’єкції НПХ
або одноразове добове введення
гларгіну (лантус)/детемір [2].
Призначення епайдри на фо-
ні НПХ інсуліну у хворих на ЦД
2 типу забезпечувало кращий
контроль глюкози та меншу
кількість випадків нічної гіпо-
глікемії, ніж людський інсулін
на фоні НПХ інсуліну [17]. Го-
това суміш аналога, що скла-
дається з інсуліну аспарт і про-
тамінованого інсуліну аспарт
(NovoMix 30), приводить до зни-
ження частоти розвитку гіпоглі-
кемії та меншої динаміки збіль-
шення маси тіла порівняно з тра-
диційно вживаною сумішшю
людського інсуліну [18].
Таблиця 2
Характеристика нових аналогів людського інсуліну
тривалої дії (без пікового профілю)
Препарат Початок дії, Пік концентрації, Тривалість дії,
год год год
Лантус
1–2
Відсутній 24
Детемір 4–6 20
ÄÎÑßÃÍÅÍÍß Á²ÎËÎò¯ òà ÌÅÄÈÖÈÍÈ90
У пацієнтів із ЦД 2 типу ком-
бінація аналогів інсуліну де-
теміру й аспарту забезпечує ві-
рогідне зниження рівня HbA1C
порівняно з призначенням НПХ
інсуліном і гларгіном. Анало-
ги значно знижують ризик гіпо-
глікемії з одночасним поліпшен-
ням глікемічного профілю (змен-
шився рівень глікемії натще,
порідшали випадки нічної гіпо-
глікемії) [19].
Застосування аналогів інсу-
ліну (гларгін + лізпро/аспарт)
у комплексному лікуванні під-
літків із ЦД 1 типу протягом
двох років призвело до збіль-
шення кількості пацієнтів із за-
довільною компенсацією захво-
рювання. Виявлено більш низь-
кий рівень загального холесте-
рину, тригліцеридів, ліпопро-
теїдів низької щільності та ліпо-
протеїдів дуже низької щіль-
ності у хворих, які отримували
аналоги інсуліну, порівняно з
хворими, що отримували препа-
рати людського інсуліну [20].
Згідно з іншими дослідження-
ми, заміщення в базис-болюсній
інсулінотерапії пацієнтів із ЦД
1 типу інсуліну НПХ на гларгін
з інсуліном лізпро (перед їдою)
у дітей і підлітків приводило до
значного зниження глікемії на-
тще та HbA1C, а також змен-
шення випадків гіпоглікемії
[21]. При переході на аналоги
інсуліну (епайдра + лантус)
відзначали рівний профіль ніч-
ної глікемії, зниження рівня ран-
кової глікемії (феномен «ра-
нішня зоря»), зменшення коли-
вань рівня глікемії протягом
дня, відсутність потреби у до-
даткових прийомах їжі [22].
Додавання малих доз інсу-
ліну пролонгованої дії до перо-
ральної терапії — ефективний
спосіб утримання рекомендова-
ного рівня HbA1C у хворих на
ЦД 2 типу. При ЦД 2 типу ре-
комендовано: базальний інсулін
(лантус) вводять на ніч перед
вечерею або вранці разом із
метформіном або лантусом +
амарилом. Лантус також висо-
коефективний при комбі-
нації з аналогами інсуліну швид-
кої дії [10].
Зважаючи на те, що інсуліни
середньої та тривалої дії не за-
безпечують достатньої імітації
вмісту базального інсуліну, бу-
ла впроваджена методика ППІІ.
Вперше ідея ППІІ запропоно-
вана понад 30 років тому J. C.
Pickup і співавторами, сьогодні
це «золотий стандарт» інсулі-
нотерапії [23].
Основні відмінності інсулі-
нової помпи від звичайної інсу-
лінотерапії полягають у вико-
ристанні виключно інсулінів
короткої або ультракороткої дії
та у постійному введенні малих
доз інсуліну [1].
Інсулінові помпи були запро-
поновані для того, щоб уникну-
ти чисельних щоденних ін’єкцій
препаратів інсуліну. Для цього
методу застосовують інсулін
короткої дії, який вводять під-
шкірно за допомогою спеціаль-
ного катетера. Місце розташу-
вання катетера змінюють кожні
3 дні, тобто, замість 4–5 ін’єкцій
на день, пацієнт отримує 1 ін’єк-
цію на 3 дні. Популяризації цьо-
го методу сприяли впроваджен-
ня мініатюрних систем, що лег-
ко програмуються залежно від
фізичної активності, характеру
їжі тощо. При застосуванні
ППІІ відбувається болюсне вве-
дення інсуліну (перед або під
час прийому їжі) на фоні базаль-
ної ін’єкції інсуліну. Основними
перевагами ППІІ є більша фі-
зіологічність секреції інсуліну,
що зумовлює досягнення кращих
показників глікемії, збереження
компенсації ЦД і можливість ве-
дення активного способу життя.
Також для ППІІ останнім часом
усе більше застосовують інсулі-
нові аналоги ультракороткої три-
валості дії, що значно збільшує
ефективність ППІІ [24].
У хворих на ЦД 1 типу ППІІ
покращує контроль глюкози
порівняно з комбінацією NPH-
інсулін + інсулін аспартат [25].
Застосування ППІІ у хворих
на ЦД 1 типу різного віку віро-
гідно нижче утримувало рівень
HbА1С, зменшувало варіабель-
ність глюкози та кількість ви-
падків гіперглікемії, ніж мно-
жинне введення інсуліну (МВІ)
[26]. У дітей із ЦД 1 типу за
ППІІ вірогідно нижчою була
добова потреба в інсуліні, ніж
у хворих, які отримували МВІ
терапію [26]. Випадки тяжкої
гіпоглікемії ППІІ спричиняє
рідше, ніж інсуліни тривалої
дії (гларгін або детемір), а та-
кож забезпечує більш точне
надходження інсуліну до ор-
ганізму [27]. Таким чином, ін-
суліни тривалої дії не можуть
замінити ППІІ у хворих на ЦД
1 типу.
З другого боку, є дані, що
свідчать про однакову ефектив-
ність ППІІ та MВI при ЦД
1 типу щодо кількості випадків
гіпоглікемій, показників А1С
[26]. Можливо, що розбіжності
результатів пов’язані з різним
терміном використання ППІІ,
іншими відмінностями умов
досліджень.
У хворих на ЦД 2 типу оби-
два способи — ППІІ та комбі-
нація NPH-інсулін + інсулін ас-
партат — мали однакову ефек-
тивність і переносимість [25].
Не відрізнялися ППІІ від MВI
(гларгін) за HbА1C, кількістю
випадків гіпоглікемії, збільшен-
ням маси тіла, однак краще зни-
жували глюкозу крові у хворих
на ЦД 2 типу [26]. Інше до-
слідження свідчить про однако-
вий контроль глюкози при за-
стосуванні МВІ (гларгін/дете-
мір) і ППІІ [27]. При неефектив-
ності MВI (часті випадки тяж-
кої гіпоглікемії і/або підвищен-
ня А1C) ППІІ значно поліпшує
ці показники [28].
На фоні метформіну ППІІ
(лізпро) краще знижувала HbА1C
і коливання глюкози після при-
йому їжі, ніж MВI + метформін
[28].
Пульсове введення інсуліну
більше, ніж постійне, знижує
потребу в інсуліні. Це пов’яза-
но з тим, що гіперінсулінемія
часто є як результатом, так і сти-
мулятором резистентності до
інсуліну [29].
На жаль, інсулінова помпа
не є «штучною підшлунковою
залозою», оскільки відсутній
зворотний вплив рівня глюкози
на синтез інсуліну, тому буде
¹ 2 (14) 2009 91
корисним одночасно з ППІІ
проводити моніторинг рівня глю-
кози [28].
Показання для переходу на
ППІІ: декомпенсація ЦД (підви-
щення HbA1C, постпрандіаль-
на гіперглікемія та значні ко-
ливання глікемії), незважаючи
на інтенсивну інсулінотерапію,
часті і/або безсимптомні гіпо-
глікемії, вагітність, потреба в ду-
же малій кількості екзогенного
інсуліну, бажання хворого вести
активний спосіб життя [24].
На жаль, навіть за умов інтен-
сивної інсулінотерапії важко-
досяжним залишається відпо-
відність екзогенної інсуліноте-
рапії та фізіологічної продукції
інсуліну. Це пов’язано з тим,
що в процесі лікування інсулін
вводиться підшкірно (а не над-
ходить безпосередньо в печін-
ку, як це відбувається за нор-
мальних умов), зберігається ва-
ріабельність абсорбції інсуліну
залежно від місця ін’єкції [24].
Треба відзначити, що після
підшкірного введення ефект
аналогів інсуліну тривалої дії
не може бути перерваним, вод-
ночас у хворих з помпою вве-
дення інсуліну може бути тим-
часово перерване. Це має зни-
зити ризик гіпоглікемії, пов’я-
заної з фізичним навантажен-
ням, у хворих з помпою [30].
У деяких пацієнтів із пом-
пою через 1–2 роки лікування
може спостерігатися погіршен-
ня HbА1C. У такому разі реко-
мендуються повторні курси в
спеціалізованій клініці, кон-
сультація дієтолога.
Чому не завжди помпа нор-
малізує HbА1C? Причини, що
можна усунути: проблеми ка-
нюлі, розлади роботи помпи,
неправильний розрахунок, за-
битий болюс, введення алкого-
лю або глюкокортикоїдів, хво-
роба, фізична активність. При-
чини, що не можна усунути:
уповільнена або непередбачу-
вана абсорбція інсуліну з під-
шкірного депо, варіабельність
чутливості до інсуліну або діа-
бетичний гастропарез, який упо-
вільнює або порушує всмокту-
вання їжі [28; 31].
Останні дослідження підтвер-
дили повну доцільність лікуван-
ня ППІІ і його краще співвід-
ношення ціни — ефективності
[28]. Це пов’язано з економією
матеріальних витрат для ліку-
вання ускладнень ЦД і побіч-
них ефектів інсулінотерапії зав-
дяки зниженню абсолютного
ризику нових випадків і уповіль-
нення прогресування вже наяв-
них судинних ускладнень [32;
33]. Багато досліджень довели,
що рівень страху, депресивність,
самооцінка та сімейний мікро-
клімат або не змінюються, або
поліпшуються після переходу
від MВI до помпи [30].
Отже, наведений огляд літе-
ратури свідчить про появу но-
вих препаратів інсуліну та но-
вих приладів для їх введення,
що значно покращують конт-
роль глікемії у хворих на ЦД і
запобігають розвитку усклад-
нень ЦД або уповільнюють їх,
зменшують ризик ускладнень
інсулінотерапії.
ЛІТЕРАТУРА
1. Основные этапы сахароснижаю-
щей терапии при сахарном диабете: со-
временное состояние и ближайшие пер-
спективы / Н. Тронько, А. Ефимов,
С. Ткач [и др.] // Вісник фармакології та
фармації. — 2007. — № 2. — С. 2-10.
2. Полторак В. В. Нові рекомбі-
нантні аналоги інсуліну як засіб опти-
мізації глікемічного контролю у хво-
рих на цукровий діабет / В. В. Пол-
торак, Ю. І. Караченцев, М. Ю. Гор-
шунська // Проблеми ендокринної па-
тології. — 2005. — № 4. — С. 53-71.
3. Маньковский Б. Н. Аналоги ин-
сулина ультракороткой продолжи-
тельности действия — применение в
интенсивной инсулинотерапии / Б. Н.
Маньковский // Проблеми ендокринної
патології. — 2007. — № 2. — С. 74-
77.
4. 2-way cross-over, open-labeled
trial to compare efficacy and safety of
insulin Aspart and Novolin R delivered
with CSII in 21 Chinese diabetic patients
/ B. I. Yu-fang, Z. Lie-bin, L. I. Xiao-
ying [et al.] // Chin. Med. J. — 2007. —
Vol. 120 (19). — P. 1700-1703.
5. Cox S. L. Insulin glulisine / S. L. Cox
// Drugs Today. — 2005. — Vol. 11,
N 1. — P. 433-440.
6. Evaluation of treatment satis-
faction associated with the use of insulin
aspart in continuous subcutaneous in-
sulin infusion / S. D. Wittlin, A. O. Mar-
cus, C. S. Weng [et al.] // Diabetes
Technol. Ther. — 2008, Feb. — Vol. 10
(1). — P. 1-10.
7. Insulin glulisine provides improved
glycemic control in patients with type 2
diabetes / G. Dailey, J. Rosenstock,
R. G. Moses, K. Ways / Diabetes Care.
— 2004. — Vol. 27. — P. 2362-2368.
8. Efficacy and safety of insulin
glulisine (GLU) and insulin lispro (IL),
combined with insulin glargine (GLAR)
in patients with type 1 diabetes / M. Dre-
yer, R. Prager, A. Robinson [et al.]
// Abstr. 64th Annu Meet Sci. Sess.
Amer. Diabetes Assoc., Orlando, 2004.
— 2004. — P. 520.
9. Insulin glulisine, insulin lispro and
regular human insulin show comparable
end-organ metabolic effects in type 1
diabetes underlining physiologic insulin
signaling / K. Horvath, G. Bock, W. Re-
gittnig [et al.] // Diabetes. — 2005. —
Vol. 54, Suppl. 1. — P. 45.
10. Каминский А. В. Своевремен-
ная инсулинотерапия сахарного диа-
бета / А. В. Каминский // Междуна-
родный эндокринологический жур-
нал. — 2007. — № 2 (8). — С. 24-27.
11. Панькив В. И. Инсулиновый
аналог левемир (детемир) и новые
возможности терапии сахарного диа-
бета / В. И. Панькив // Международ-
ный эндокринологический журнал. —
2006. — № 2 (4). — С. 93-96.
12. Lower within-subject variability
of insulin detemir in comparison to NPH
insulin and insulin glargine in people
with type 1 diabetes / T. Heise, L. No-
sek, B. B. Rinn [et al.] // Diabetes. —
2004. — Vol. 53, N 6. — P. 1614-
1620.
13. Эффективность и безопасность
аналога инсулина «детемир» (Леве-
мир). Клиническое наблюдение / Л. М.
Султанова, Н. В. Криницкая, Ю. В.
Исхакова, О. Г. Печерица // Пробле-
мы эндокринологии. — 2008. — Т. 54,
№ 4. — С. 38-39.
14. Treatment with insulin detemir
associated with predictable fasting blood
glucose levels and favourable weight
development in subjects with type 2 dia-
betes / T. Haak, A. Tiengo, W. Wald-
hausl, E. Draeger // Diabetes. — 2003.
— Vol. 52, Suppl. 1. — P. 120.
15. Инсулин гларгин (Лантус) в
лечении больных сахарным диабетом
2-го типа / Л. И. Витохина, Н. В. Ере-
менко, В. В. Черникова, С. А. Моска-
ленко // Международный эндокрино-
логический журнал. — 2008. — № 5
(17). — С. 84-86.
16. Клиническое применение инсу-
лина гларгин (лантус) в работе эн-
докринологической службы Москвы:
анализ эффективности и безопаснос-
ти / М. Б. Анциферов, Л. Г. Дорофее-
ва, О. М. Котешкова [и др.] // Проб-
ÄÎÑßÃÍÅÍÍß Á²ÎËÎò¯ òà ÌÅÄÈÖÈÍÈ92
УДК 616.379-008.64:615.273.3:577.175.722
О. В. Коноваленко
КЛІНІЧНА ФАРМАКОЛОГІЯ НОВІТНІХ ІНСУЛІНІВ
У наведеному огляді літератури охарактеризовано
нові препарати аналогів інсуліну короткої (інсуліни лізпро,
аспарт і глюлізин) та тривалої дії (детемір, гларгін). Інсу-
ліни короткої дії забезпечують швидкий і короткочасний
пік інсуліну в крові, що добре задовольняє потребу в пран-
діальному інсуліні у хворих на цукровий діабет (ЦД). Вод-
ночас інсуліни тривалої дії забезпечують тривалу і ста-
більну концентрацію інсуліну в крові, тому добре заміща-
ють базальний інсулін. Наведено дані щодо високої ефек-
тивності та низької частоти побічних ефектів аналогів
інсуліну порівняно з попередніми препаратами інсуліну у
хворих на ЦД. Також в огляді наведено дані про переваги
постійної підшкірної ін’єкції інсуліну (ППІІ) у хворих на
ЦД відносно множинної ін’єкції інсуліну протягом доби.
Це пов’язано з тим, що ППІІ забезпечує надходження як
прандіального, так і базального інсуліну максимально на-
ближено до флуктуації рівня інсуліну в крові здорової
людини.
Ключові слова: постійна підшкірна ін’єкція інсуліну,
аналоги інсуліну.
UDC 616.379-008.64:615.273.3:577.175.722
О. V. Kоnоvаlеnkо
CLINICAL PHARMACOLOGY OF NOVEL INSULINS
It is given a review of novel insulin analogues of short
action (insulin lispro, aspart, and glulisin) and long action
(detemir, glargin). Short-acting insulins provide rapid and
short-time peak of insulin concentration in blood that sub-
stitute prandial insulin in diabetic patients. In the same time,
long-acting insulins provide long and stable insulin concent-
ration in blood, that is why satisfactory replace basal insulin.
In the article one can find data about high effectiveness and
low rate of side effects of the insulin analogues in diabetic
patients comparatively to previous insulin preparations. The
review gives evidences of superiority of continuous subcuta-
neous insulin injection (CSII) in diabetic patients over multiple
day insulin injections. It is due to the fact, that CSII provides
release of prandial and basal insulin close to fluctuation of
normal insulin.
Key words: continuous subcutaneous insulin injection, in-
sulin analogues.
лемы эндокринологии. — 2005. — Т. 51,
№ 6. — С. 24-31.
17. Dailey G. Fine-tuning therapy
with basal insulin for optimal glycemic
control in type 2 diabetes / G. Dailey
// Curr. Med. Res. Opin. — 2004. —
Vol. 20, N 12. — P. 2007-2014.
18. Heller S. Снижение риска раз-
вития гипогликемий при применении
инсулиновых аналогов / S. Heller
// Диабетик. — 2005. — № 2. — С. 35-
36.
19. Приходина О. А. Использова-
ние аналогов базального инсулина в
сравнении с традиционным НПХ-ин-
сулином в базально-болюсной тера-
пии у детей и подростков, больных са-
харным диабетом 1-го типа / О. А. При-
ходина, С. В. Сурикова, Я. В. Гирш
// Проблемы эндокринологии. — 2007.
— Т. 53, № 6. — С. 11-15.
20. Шарикова М. М. Аналоги ин-
сулина в профилактике осложнений
сахарного диабета 1-го типа у подро-
стков / М. М. Шарикова // Междуна-
родный эндокринологический жур-
нал. — 2008. — № 3 (15). — С. 55-59.
21. Большова Е. В. Применение
аналога инсулина лантус в терапии
сахарного диабета у детей и подрост-
ков / Е. В. Большова // Проблеми ен-
докринної патології. — 2005. — № 3.
— С. 9-20.
22. Большова О. В. Застосування
аналогів інсуліну короткої та подо-
вженої дії у дітей та підлітків, хворих
на цукровий діабет 1-го типу / О. В.
Большова, О. Я. Самсон // Проблеми
ендокринної патології. — 2007. —
№ 4. — С. 11-16.
23. Continuous subcutaneous insulin
infusion: an approach to achieving nor-
moglycemia / J. C. Pickup, H. Keen,
J. A. Parsons, K. G. Alberti // Brit.
Med. J. — 1978. — Vol. 28. — P. 204-
207.
24. Клиническое применение инсу-
лина гларгин (лантус) в работе эн-
докринологической службы Москвы:
анализ эффективности и безопаснос-
ти / М. Б. Анциферов, Л. Г. Дорофее-
ва, О. М. Котешкова [и др.] // Проб-
лемы эндокринологии. — 2005. — Т. 51,
№ 6. — С. 24-31.
25. Bode B. W. Use of rapid-acting
insulin analogues in the treatment of
patients with type 1 and type 2 diabetes
mellitus: insulin pump therapy versus
multiple daily injections / B. W. Bode
// Clin Ther. — 2007. — Vol. 29, Suppl. D.
— P. 135-144.
26. Continuous subcutaneous insulin
infusion versus multiple daily insulin
injections in patients with diabetes mel-
litus: systematic review and meta-ana-
lysis / K. Jeitler, K. Horvath, A. Berg-
hold [et al.] // Diabetologia. — 2008,
Jun. — Vol. 51 (6). — P. 941-951.
27. Pickup J. C. Long-acting insulin
analogs versus insulin pump therapy for
the treatment of type 1 and type 2 dia-
betes / J. C. Pickup, E. Renard // Dia-
betes Care. — 2008, Feb. — Vol. 31,
Suppl. 2. — P. 140-145.
28. Pickup J. C. Long-acting insulin
analogs versus insulin pump therapy for
the treatment of type 1 and type 2 dia-
betes / J. C. Pickup, Eric Renard // Dia-
betes Care. — 2008. — Vol. 31, Suppl. 2.
— P. 140-145.
29. Shanik M. H. Insulin resistance
and hyperinsulinemia / M. H. Shanik,
Y. Xu, J. Skrha // Diabetes Care. —
2008. — Vol. 31, Suppl. 2. — P. 262-268.
30. Phillip M. Use of insulin pump
therapy in the pediatric age-group
/ M. Phillip, T. Battelino, H. Rodriguez
// Diabetes Care. — 2007, June. —
Vol. 30, N 6. — P. 1653-1662.
31. Unexplained hyperglycemia in
continuous subcutaneous insulin infu-
sion: evaluation and treatment / S. W.
Ponder, J. S. Skyler, D. F. Kruger [et
al.] // Diabetes Educ. — 2008, Mar-
Apr. — Vol. 34 (2). — P. 327-333.
32. Белоусов Д. Ю. Фармакоэконо-
мика инсулина гларгина (Лантус) по
результатам зарубежных контроли-
руемых исследований / Д. Ю. Бело-
усов // Клиническая фармакология и
терапия. — 2008. — Т. 17, № 24. —
С. 84-88.
33. Ушакова О. В. Фармакоэконо-
мическое обоснование перевода боль-
ных сахарным диабетом 1-го типа на
инсулиновый аналог короткого дей-
ствия «аспарт» (Новорапид) / О. В.
Ушакова, И. А. Шапиро // Проблемы
эндокринологии. — 2006. — Т. 52,
№ 4. — С. 9-12.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-47425 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0102 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:43:13Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Національна академія наук України |
| record_format | dspace |
| spelling | Коноваленко, О.В. 2013-07-14T15:55:55Z 2013-07-14T15:55:55Z 2009 Клінічна фармакологія новітніх інсулінів / О.В. Коноваленко // Досягнення біології та медицини. — 2009. — № 2(14). — С. 87-92. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. XXXX-0102 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/47425 616.379-008.64:615.273.3:577.175.722 У наведеному огляді літератури охарактеризовано нові препарати аналогів інсуліну короткої (інсуліни лізпро, аспарт і глюлізин) та тривалої дії (детемір, гларгін). Інсуліни короткої дії забезпечують швидкий і короткочасний пік інсуліну в крові, що добре задовольняє потребу в прандіальному інсуліні у хворих на цукровий діабет (ЦД). Водночас інсуліни тривалої дії забезпечують тривалу і стабільну концентрацію інсуліну в крові, тому добре заміщають базальний інсулін. Наведено дані щодо високої ефективності та низької частоти побічних ефектів аналогів інсуліну порівняно з попередніми препаратами інсуліну у хворих на ЦД. Також в огляді наведено дані про переваги постійної підшкірної ін’єкції інсуліну (ППІІ) у хворих на ЦД відносно множинної ін’єкції інсуліну протягом доби. Це пов’язано з тим, що ППІІ забезпечує надходження як прандіального, так і базального інсуліну максимально наближено до флуктуації рівня інсуліну в крові здорової людини. It is given a review of novel insulin analogues of short action (insulin lispro, aspart, and glulisin) and long action (detemir, glargin). Short-acting insulins provide rapid and short-time peak of insulin concentration in blood that substitute prandial insulin in diabetic patients. In the same time, long-acting insulins provide long and stable insulin concentration in blood, that is why satisfactory replace basal insulin. In the article one can find data about high effectiveness and low rate of side effects of the insulin analogues in diabetic patients comparatively to previous insulin preparations. The review gives evidences of superiority of continuous subcutaneous insulin injection (CSII) in diabetic patients over multiple day insulin injections. It is due to the fact, that CSII provides release of prandial and basal insulin close to fluctuation of normal insulin. uk Національна академія наук України Досягнення біології та медицини Огляди Клінічна фармакологія новітніх інсулінів Clinical pharmacology of novel insulins Article published earlier |
| spellingShingle | Клінічна фармакологія новітніх інсулінів Коноваленко, О.В. Огляди |
| title | Клінічна фармакологія новітніх інсулінів |
| title_alt | Clinical pharmacology of novel insulins |
| title_full | Клінічна фармакологія новітніх інсулінів |
| title_fullStr | Клінічна фармакологія новітніх інсулінів |
| title_full_unstemmed | Клінічна фармакологія новітніх інсулінів |
| title_short | Клінічна фармакологія новітніх інсулінів |
| title_sort | клінічна фармакологія новітніх інсулінів |
| topic | Огляди |
| topic_facet | Огляди |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/47425 |
| work_keys_str_mv | AT konovalenkoov klíníčnafarmakologíânovítníhínsulínív AT konovalenkoov clinicalpharmacologyofnovelinsulins |