Сучасні шляхи покращання глікемічного контролю у хворих на цукровий діабет

Метою даного дослідження було вивчення порівняльної ефективності впливу постійної підшкірної ін’єкції інсуліну (ППІІ) і безперервного моніторингу глікемії (БМГ) на рівень глікозильованого гемоглобіну (HbA1с ) і фруктозаміну у хворих на цукровий діабет (ЦД) 1 і 2 типу. У поєднанні з БМГ і ППІІ окр...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Коноваленко, О.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Національна академія наук України 2010
Назва видання:	Досягнення біології та медицини
Теми:	Оригінальні дослідження
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/47463
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Сучасні шляхи покращання глікемічного контролю у хворих на цукровий діабет / О.В. Коноваленко // Досягнення біології та медицини. — 2010. — № 2(16). — С. 53-56. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-47463
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-474632025-02-09T13:32:07Z Сучасні шляхи покращання глікемічного контролю у хворих на цукровий діабет Novel ways of improvement of glycemic control in the patients with diabetes mellitus Коноваленко, О.В. Оригінальні дослідження Метою даного дослідження було вивчення порівняльної ефективності впливу постійної підшкірної ін’єкції інсуліну (ППІІ) і безперервного моніторингу глікемії (БМГ) на рівень глікозильованого гемоглобіну (HbA1с ) і фруктозаміну у хворих на цукровий діабет (ЦД) 1 і 2 типу. У поєднанні з БМГ і ППІІ окремо змогли значно знизити рівень фруктозаміну у хворих на ЦД 1 і 2 типу. Поєднання багаторазових щоденних ін’єкцій інсуліну (БЩІІ) з БМГ у хворих на ЦД 1 і 2 типу знизило рівень HbA1с , але компенсації досягти не вдалося. Застосування ППІІ у хворих на ЦД 2 типу забезпечило досягнення стану субкомпенсації згідно з рівнем HbA1с . Нарешті, поєднання ППІІ з БМГ у хворих на ЦД 1 і 2 типу дозволило досягти цільових значень HbA1с — нижче 6,5 %, що має запобігти розвитку судинних ускладнень ЦД, або загальмувати їх. The aim of present research was to study the comparative action of continuous subcutaneous insulin injection (CSII) and continuous glucose monitoring (CGM) in patients with diabetes mellitus (DM) 1 and 2 type on the level of glycosylated haemoglobin (HbA1с ) and fructosamine. CSII alone and in combination with CGM could significantly decrease the level of fructosamin in the patients with DM 1 and DM 2 type. Combination of multiple daily insulin injections with CGM in the patients with DM 1 and DM 2 type decreased level of HbA1с , but without compensation. Usage of CSII in patients with DM 2 type provided subcompensation state according to HbA1с . Finally, combination of CSII with CGM in the patients with DM 1 and DM 2 type allowed to reach recommended level of glycosylated haemoglobin — under 6.5% that will prevent and delay development of diabetic vascular complications. 2010 Article Сучасні шляхи покращання глікемічного контролю у хворих на цукровий діабет / О.В. Коноваленко // Досягнення біології та медицини. — 2010. — № 2(16). — С. 53-56. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. XXXX-0102 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/47463 616.379-008.64:615.273.3:577.175.722 uk Досягнення біології та медицини application/pdf Національна академія наук України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Оригінальні дослідження Оригінальні дослідження
spellingShingle	Оригінальні дослідження Оригінальні дослідження Коноваленко, О.В. Сучасні шляхи покращання глікемічного контролю у хворих на цукровий діабет Досягнення біології та медицини
description	Метою даного дослідження було вивчення порівняльної ефективності впливу постійної підшкірної ін’єкції інсуліну (ППІІ) і безперервного моніторингу глікемії (БМГ) на рівень глікозильованого гемоглобіну (HbA1с ) і фруктозаміну у хворих на цукровий діабет (ЦД) 1 і 2 типу. У поєднанні з БМГ і ППІІ окремо змогли значно знизити рівень фруктозаміну у хворих на ЦД 1 і 2 типу. Поєднання багаторазових щоденних ін’єкцій інсуліну (БЩІІ) з БМГ у хворих на ЦД 1 і 2 типу знизило рівень HbA1с , але компенсації досягти не вдалося. Застосування ППІІ у хворих на ЦД 2 типу забезпечило досягнення стану субкомпенсації згідно з рівнем HbA1с . Нарешті, поєднання ППІІ з БМГ у хворих на ЦД 1 і 2 типу дозволило досягти цільових значень HbA1с — нижче 6,5 %, що має запобігти розвитку судинних ускладнень ЦД, або загальмувати їх.
format	Article
author	Коноваленко, О.В.
author_facet	Коноваленко, О.В.
author_sort	Коноваленко, О.В.
title	Сучасні шляхи покращання глікемічного контролю у хворих на цукровий діабет
title_short	Сучасні шляхи покращання глікемічного контролю у хворих на цукровий діабет
title_full	Сучасні шляхи покращання глікемічного контролю у хворих на цукровий діабет
title_fullStr	Сучасні шляхи покращання глікемічного контролю у хворих на цукровий діабет
title_full_unstemmed	Сучасні шляхи покращання глікемічного контролю у хворих на цукровий діабет
title_sort	сучасні шляхи покращання глікемічного контролю у хворих на цукровий діабет
publisher	Національна академія наук України
publishDate	2010
topic_facet	Оригінальні дослідження
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/47463
citation_txt	Сучасні шляхи покращання глікемічного контролю у хворих на цукровий діабет / О.В. Коноваленко // Досягнення біології та медицини. — 2010. — № 2(16). — С. 53-56. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
series	Досягнення біології та медицини
work_keys_str_mv	AT konovalenkoov sučasníšlâhipokraŝannâglíkemíčnogokontrolûuhvorihnacukrovijdíabet AT konovalenkoov novelwaysofimprovementofglycemiccontrolinthepatientswithdiabetesmellitus
first_indexed	2025-11-26T05:49:13Z
last_indexed	2025-11-26T05:49:13Z
_version_	1849830838164783104
fulltext	¹ 2 (16) 2010 53 УДК 616.62-002-036.1 А. В. Зубаренко, Т. В. Стоева, Т. Л. Годлевская ПОКАЗАТЕЛИ УРОФЛОУМЕТРИИ В РАЗЛИЧНЫХ УС- ЛОВИЯХ ПСИХОРЕАКТИВНОГО СОСТОЯНИЯ ДЕТЕЙ У детей в возрасте 5–12 лет при повторной урофлоу- метрии отмечено снижение уровня тревожности. Пока- затели уродинамики претерпевали благоприятную дина- мику при снижении уровня реактивной тревожности. Так, отмечалось сокращение времени задержки мочеиспуска- ния, возрастание средней скорости тока мочи, уменьше- ние времени достижения максимальной скорости тока мо- чи, времени мочеиспускания при снижении корректиро- ванной скорости тока мочи по сравнению с показателя- ми в группе, определенными при первой урофлоуметрии. У детей с высоким уровнем реактивной тревожности от- мечалось увеличение времени мочеиспускания на 15,2 %. Снижение личностной тревожности сопровождалось уменьшением времени задержки мочеиспускания, време- ни мочеиспускания, а также снижением показателя кор- ректированной скорости тока мочи. Ключевые слова: дети, уродинамика, нижние мочевы- водящие пути, урофлоуметрия, тревожность. UDC 616.62-002-036.1 А. V. Zubarenko, Т. V. Stoeva, Т. L. Godlevska UROFLOWMETRIC INDICES UNDER DIFFERENT CHILDREN’S PSYCHOREACTIVE STATE Repeated uroflowmetry performed in children of 5–12 years old revealed the reduction of anxiety level. Uroflowmetric indices demonstrated positive dynamics under conditions of reduced reactive anxiety: the reduced time of urination retention along with the increased average velocity of urine flow, decreased time of both achievement of maximal urine velocity flow and general time of urination and reduced time of corrected velocity of urine flow have been seen when compared with the corresponded data determined during the first uroflowmetric trial. In those children with high level of reactive anxiety the increased general time of urination by 15.2% have been registered. The reduction of personal an- xiety was followed by decreased time of both urination re- tention and general time of urination as well as by reduction of corrected velocity of urine flow. Key words: children, urodynamics, low urinary tract, uroflowmetry, anxiety. Згідно з висновками ВООЗ, цукровий діабет (ЦД) має всі ознаки неінфекційної епідемії. За прогнозами, у 2025 р. у сві- ті близько 300 млн людей хво- рітимуть на ЦД, а частка хво- рих на ЦД 2 типу дорівнюва- тиме приблизно 90 % [1]. Тому захворюваність на ЦД набуває глобального характеру і стає значною медико-соціальною проблемою для всіх країн. Гі- перглікемія несприятливо впли- ває на кровоносні судини, ліпі- ди і коагуляцію, що призво- дить до мікро- та макроангіо- патій. Ці ушкодження опосеред- ковуються через низку послі- довних і супровідних фотохі- мічних процесів, із яких деякі є спільними для великих і малих судин [2]. Як показала низка досліджень, зокрема UKPDS, інтенсивний контроль гіперглі- кемії зменшує ризик мікросу- динних ускладнень, таких як нефропатія та ретинопатія [3]. Зважаючи на те, що інсулі- ни середньої та тривалої дії не забезпечують достатньої імі- тації вмісту базального інсулі- ну, була впроваджена методи- ка постійної підшкірної ін’єкції інсуліну (ППІІ). Ця методика забезпечує більш точне надхо- дження інсуліну до організму і знижує ризик гіпоглікемій біль- шою мірою, ніж MDI [4]. У хворих на ЦД 1 типу за ППІІ вірогідно нижчою була добова потреба в інсуліні, ніж у хво- рих, які отримували MDI-те- рапію [5]. Водночас у сучасних умо- вах ще більшої актуальності набувають слова Джосліна про те, що «інсулінотерапія — втра- та часу і ресурсів, якщо хво- рий не проводить самоконт- роль». Численні дослідження показали, що пацієнти, які про- водять частий контроль глюко- зи, мають кращі показники компенсації та більш низький рівень глікозильованого гемо- глобіну (HbA1c) [6]. Глікозильований гемоглобін (HbA1с) є інтегрованим показ- ником компенсації вуглевод- ного обміну протягом остан- ніх 60–90 днів (час напіввиве- дення гемоглобіну з кровообі- гу). Тож ВООЗ (1999) рекомен- дує визначати даний показник щоквартально [7]. Метою даного дослідження було вивчення порівняльної ефективності ППІІ та безпе- рервного моніторингу глікемії (БМГ) на рівень HbA1с і фрук- тозаміну у хворих на ЦД 1 і 2 типу. Матеріали та методи дослідження У дослідженні було проана- лізовано дані 120 хворих на ЦД, серед яких 70 (58,3 %) па- цієнтів страждали на ЦД 1 ти- пу, решта — 50 (41,7 %) осіб — на ЦД 2 типу. Усі пацієнти УДК 616.379-008.64:615.273.3:577.175.722 О. В. Коноваленко СУЧАСНІ ШЛЯХИ ПОКРАЩАННЯ ГЛІКЕМІЧНОГО КОНТРОЛЮ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ Одеський національний медичний університет ÄÎÑßÃÍÅÍÍß Á²ÎËÎÃ²¯ òà ÌÅÄÈÖÈÍÈ54 хворіли на ЦД більше ніж 1 рік і отримували стандартну ін- сулінотерапію понад 3 міс. Усі хворі мали рівень гемо- глобіну А1с понад 8,5 %; рівень глюкози натщесерце — понад 8 ммоль/л і постпрандіальний рівень глюкози — понад 11,0 ммоль/л. Аналіз рівня HbA1с і фруктозаміну прово- дили за допомогою NyroCard Reader II (Голландія) та авто- матичного біохімічного аналі- затора А-15 Biosystems (Іспа- нія) через 2 та 6 міс. після по- чатку інсулінотерапії. За допо- могою ППІІ вводили глюлізин (групи 3, 4) або проводили ін- сулінотерапію за допомогою комбінації ізофан інсулін + ас- парт інсулін (багаторазова що- денна ін’єкція інсуліну — БЩІІ) (групи 1, 2). Застосовували препарати епайдра (глюлізин, виробництво Sanofi Aventis), протафан флекспен (ізофан ін- сулін, виробництво Novo Nor- disk), новорапід (аспарт інсу- лін, виробництво Novo Nordisk). Для ППІІ використовували при- лад Medtronic MiniMed Insulin Pump 712 (USA). Контролювали рівень глю- кози за допомогою глюкомет- ра (групи 1, 3) або системи БМГ (групи 2, 4). Досліджен- ня проводили на базі Одесько- го національного медичного університету і багатопрофіль- ної діагностичної лабораторії (Одеса). Результати дослідження та їх обговорення Застосування комбінації БЩІІ-терапії з БМГ протягом 2 і 6 міс. у хворих на ЦД 1 ти- пу знизило рівень HbA1c на 11,4 і 22,3 % відповідно порівняно з хворими, які отримували БЩІІ- терапію (Р>0,05) (табл. 1, рису- нок). Також використання ви- щеназваної комбінації протя- гом 6 міс. привело до знижен- ня початкового рівня HbA1c на 23,5 % (Р<0,05). Протягом 2 і 6 міс. ППІІ знизила рівень HbA1c у хворих на ЦД 1 типу на 34,1 і 29,1 % відповідно порівняно з групою, в якій хворі отримували БЩІІ- терапію, і на 30,8 і 29,9 % від- повідно щодо початкового рів- ня (Р<0,05). Також ППІІ про- тягом 2 міс. забезпечувала зни- ження рівня HbA1c на 25,7 % щодо хворих, у яких комбіну- вали БЩІІ-терапію з БМГ (Р<0,05). Поєднання інсулінової пом- пи з БМГ забезпечувало най- нижчий рівень HbA1c у хворих на ЦД 1 типу. Так, вищевказа- не поєднання знижувало рівень HbA1c на 45,5 і 52,1 % відпові- дно порівняно з хворими, які отримували БЩІІ-терапію; на 38,5 і 38,6 % відповідно по- рівняно з пацієнтами, які були на БЩІІ та на безперервному моніторингу рівня глюкози; на 31,7 % (6-місячне лікування) порівняно з хворими з ізольо- ваним використанням ППІІ (Р<0,05). Поєднання ППІІ з БМГ протягом 2 і 6 міс. забез- печувало зниження рівня HbA1c на 44,6 і 53,7 % відповідно по- рівняно з вихідним рівнем да- ної групи (Р<0,05). У хворих на ЦД 2 типу по- єднання БЩІІ-терапії з БМГ протягом 2 і 6 міс. забезпечу- вало зниження показника HbA1c на 29,0 і 30,9 % відповідно по- рівняно з БЩІІ-терапією, а та- кож на 29,0 і 38,4 % відповід- но порівняно з комбінацією Рисунок. Рівень глікозильованого гемоглобіну під час БЩІІ, ПГІІ та БМГ у хворих на ЦД 1 типу: * — P<0,05 щодо групи хворих, які отриму- вали БЩІІ і прийняті за 100 %; — P<0,05 щодо групи 2; * — P<0,05 щодо групи 3; група А — 2-місячне лікування; група Б — 6-місячне лікування % 100 90 80 70 60 50 40 30 20 10 0 БЩІІ + БМГ ППІІ ППІІ + БМГ 1234567 1234567 1234567 1234567 1234567 1234567 1234567 1234567 1234567 1234567 1234567 1234567 1234567 1234567 1234567 1234567 1234567 1234567 1234567 1234567 1234567 1234567 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456 123456 123456 123456 123456 123456 123456 123456 123456 123456 123456 123456 123456 123456 123456 123456 123456 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456 123456 123456 123456 123456 123456 123456 123456 123456 123456 123456 123456 123456 123456 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 група А група Б 12 12 12 123 123 123 , * * , * , , ** Таблиця 1 Рівень глікозильованого гемоглобіну під час багаторазової щоденної ін’єкції інсуліну, постійної підшкірної ін’єкції інсуліну та безперервного моніторингу глікемії у хворих на цукровий діабет 1 і 2 типу Режим лікування Глікозильований гемоглобін, % Вихідний рівень Через 2 міс. Через 6 міс. ЦД 1 типу БЩІІ 12,5±1,5 12,3±1,2 11,7±1,3 БЩІІ + БМГ 11,9±1,2 10,9±1,1 9,1±0,9* ППІІ 11,7±0,9 8,1±0,7* 8,2±0,6* ППІІ + БМГ 12,1±1,1# 6,7±0,9 5,6±0,8# ЦД 2 типу БЩІІ 14,0±1,5 13,8±1,3 12,3±1,2 БЩІІ + БМГ 13,8±1,1 9,8±1,2 8,5±1,3* ППІІ 13,4±1,4 7,2±1,2* 6,5±0,9* Примітка. * — Р<0,05 щодо вихідного рівня відповідної групи; # — P<0,05 щодо результатів 2-місячного лікування відповідної групи. ¹ 2 (16) 2010 55 БЩІІ-терапії та БМГ (Р<0,05) (див. табл. 1). У результаті застосування ППІІ протягом 2 і 6 міс. рі- вень HbA1c знизився на 47,8 і 47,2 % відповідно порівняно з групою БЩІІ-терапії; знизився на 26,5 і 23,5 % відповідно по- рівняно з групою БЩІІ-терапії та БМГ; також знизився на 46,3 і 51,5 % відповідно порівняно з вихідним рівнем (Р<0,05). Але найбільше зниження рів- ня HbA1c спостерігали при по- єднаному використанні ППІІ з БМГ протягом 2 і 6 міс. Так, вищевказана комбінація зни- жувала рівень HbA1c на 50,7 і 52,8 % відповідно порівняно з хворими, які перебували на БЩІІ-терапії; на 30,6 і 31,8 % відповідно порівняно з гру- пою, в якій отримували БЩІІ- терапію разом із БМГ; на 49,6 і 57,0 % відповідно по- рівняно з початковим показни- ком (Р<0,05). У хворих на ЦД 1 типу за- стосування БЩІІ окремо або у поєднанні з БМГ протягом 2 і 6 міс. вірогідно не знижувало рівень фруктозаміну в крові (Р>0,05) (табл. 2). При викори- станні ППІІ протягом 2 і 6 міс. у хворих на ЦД 1 типу рівень фруктозаміну в крові знизив- ся на 17,2 і 26,6 % відповідно відносно використання БЩІІ (Р<0,05). Також застосування ППІІ протягом 6 міс. сприяло вірогідному зниженню рівня фруктозаміну на 32,3 % щодо вихідного рівня. Поєднання ППІІ з БМГ про- тягом 2 і 6 міс. у хворих на ЦД 1 типу знизило рівень фрук- тозаміну в крові на 32,8 і 34,2 % порівняно з БЩІІ-терапією; на 30,2 і 27,6 % відносно хворих, які поєднували БЩІІ-терапію з БМГ; на 33,2 і 40,3 % відпо- відно щодо вихідного рівня (Р<0,05). Отримання хворими з ЦД 2 типу комбінації БЩІІ з БМГ протягом 6 міс. сприяло віро- гідному зниженню рівня фрук- тозаміну на 25,1 % порівняно з вихідним рівнем (табл. 2). Застосування інсулінової пом- пи протягом 2 і 6 міс. у хворих на ЦД 2 типу знизило рівень фруктозаміну на 24,3 та 26,9 % відповідно порівняно з БЩІІ- терапією; на 23,6 і 35,0 % від- повідно порівняно з вихідним рівнем фруктозаміну. Поєднання ППІІ та БМГ у хворих на ЦД 2 типу протягом 2 і 6 міс. знизило рівень фрук- тозаміну на 29,0 та 35,5 % відповідно порівняно з БЩІІ-те- рапією; на 29,4 і 43,5 % щодо вихідного рівня (Р<0,05). Отже, надалі метою ліку- вання ЦД є зниження рівня HbA1с нижче 6,5 %; ця величи- на відображає компенсацію ЦД, тимчасом як показники від 7,1 до 7,5 % — субкомпен- сацію, величини понад 7,6 % указують на декомпенсацію [8]. У Європі під час лікуван- ня ЦД рекомендується утри- мувати жорсткий контроль HbA1c ≤6,5–7,0 %. У поєднанні з БМГ і ППІІ окремо змогли найбільше зни- зити рівень фруктозаміну у хворих на ЦД 1 і 2 типу. Отри- мані дані корелюють із впли- вом ППІІ на рівень HbA1c і з лі- тературними даними, згідно з яким БЩІІ (гларгін/детемір) гірше знижує рівень HbA1с і фруктозаміну, ніж ППІІ [9]. Поєднання БЩІІ з БМГ у хворих на ЦД 1 і 2 типу зни- зило рівень HbA1c, але компен- сації досягти не вдалося. За- стосування ППІІ у хворих на ЦД 2 типу забезпечило досяг- нення стану субкомпенсації. Нарешті, поєднання ППІІ з БМГ у хворих на ЦД 1 і 2 ти- пу дозволило досягти цільо- вих значень HbA1c — нижче 6,5 %, що має запобігти роз- витку судинних ускладнень ЦД, або загальмувати їх. Висновки Поєднання ППІІ з БМГ доз- волило досягти рекомендова- ного рівня HbA1c як у хворих на ЦД 1 типу, так і хворих на ЦД 2 типу. ЛІТЕРАТУРА 1. Дорогой А. П. Тривалість жит- тя, потенційні втрати трудового по- тенціалу й повікова смертність при цукровому діабеті: динаміка показ- ників / А. П. Дорогой // Международ- ный эндокринологический журнал. — 2007. — № 3 (9). — С. 17–22. 2. Кіхтяк О. П. Патохімічні ас- пекти розвитку ангіопатій при цук- ровому діабеті / О. П. Кіхтяк, А. Т. Кіхтяк // Львівський медичний часо- пис. — 2006. — Т. 12, № 1. — С. 137– 144. 3. Волков В. И. Ишемическая бо- лезнь сердца при сахарном диабете 2-го типа: эпидемиология, патофизио- логия и профилактика / В. И. Волков, С. А. Серик // Международный меди- цинский журнал. — 2006. — № 4. — С. 41–47. 4. Shalitin S. The Use of Insulin Pump Therapy in the Pediatric Age Group / S. Shalitin, M. Phillip // Horm Res. — 2008, May 20. — Vol.70 (1). — P. 14–21. Таблиця 2 Рівень фруктозаміну під час багаторазової щоденної ін’єкції інсуліну,постійної підшкірної ін’єкції інсуліну та безперервного моніторингу глікемії у хворих на цукровий діабет 1 і 2 типу Режим лікування Рівень фруктозаміну, ммоль/л Вихідний рівень Через 2 міс. Через 6 міс. ЦД 1 типу БЩІІ 423,5±46,3 425,2±45,4 387,7±51,2 БЩІІ + БМГ 426,2±49,3 409,5±48,2 352,5±46,7 ППІІ 420,6±48,9 352,1±45,3 284,5±50,8* ППІІ + БМГ 427,4±45,6 285,7±48,4* 255,3±44,6* ЦД 2 типу БЩІІ 450,6±50,2 443,4±55,0 390,8±53,6 БЩІІ + БМГ 444,5±51,9 402,0±52,5 333,2±56,4* ППІІ 439,4±52,5 335,7±50,8* 285,5±50,1* Примітка. * — Р<0,05 щодо вихідного рівня відповідної групи. ÄÎÑßÃÍÅÍÍß Á²ÎËÎÃ²¯ òà ÌÅÄÈÖÈÍÈ56 5. Continuous subcutaneous insulin infusion versus multiple daily insulin injections in patients with diabetes mellitus: systematic review and meta- analysis / K. Jeitler, K. Horvath, A. Berghold [et al.] // Diabetologia. — 2008, Jun. — Vol. 51 (6). — P. 941–951. 6. Павлова М. Г. Обучение и само- контроль в комплексном лечении са- харного диабета / М. Г. Павлова // Международный эндокринологи- ческий журнал. — 2007. — № 5 (11). — С. 71–74. 7. Вельков В. В. Поєднане вимірю- вання рівнів глікозильованого гемо- глобіну та С-реактивного білка в оцін- ці ризику ускладнень цукрового діа- бету / В. В. Вельков // Лабораторна діагностика. — 2008. — № 3 (45). — С. 67–72. 8. Кобалава Ж. Д. Интенсивный кон- троль артериального давления и гли- кемии при сахарном диабете 2 типа: что нового? Исследование ADVANCE / Ж. Д. Кобалава, М. А. Ефремцова // Клиническая фармакология и тера- пия. — 2007. — Т. 16, № 4. — С. 20–24. 9. Pickup J. C. Long-acting insulin analogs versus insulin pump therapy for the treatment of type 1 and type 2 dia- betes / J. C. Pickup, E. Renard // Dia- betes Care. — 2008, Feb. — Vol. 31, Suppl. 2. — P. 140–145. УДК 616.379-008.64:615.273.3:577.175.722 О. В. Коноваленко СУЧАСНІ ШЛЯХИ ПОКРАЩАННЯ ГЛІКЕМІЧНОГО КОНТРОЛЮ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ Метою даного дослідження було вивчення порівняль- ної ефективності впливу постійної підшкірної ін’єкції інсу- ліну (ППІІ) і безперервного моніторингу глікемії (БМГ) на рівень глікозильованого гемоглобіну (HbA1с) і фруктоз- аміну у хворих на цукровий діабет (ЦД) 1 і 2 типу. У поєднанні з БМГ і ППІІ окремо змогли значно зни- зити рівень фруктозаміну у хворих на ЦД 1 і 2 типу. Поєд- нання багаторазових щоденних ін’єкцій інсуліну (БЩІІ) з БМГ у хворих на ЦД 1 і 2 типу знизило рівень HbA1с, але компенсації досягти не вдалося. Застосування ППІІ у хворих на ЦД 2 типу забезпечило досягнення стану субком- пенсації згідно з рівнем HbA1с. Нарешті, поєднання ППІІ з БМГ у хворих на ЦД 1 і 2 типу дозволило досягти цільо- вих значень HbA1с — нижче 6,5 %, що має запобігти роз- витку судинних ускладнень ЦД, або загальмувати їх. Ключові слова: безперервний моніторинг глюкози, по- стійна підшкірна ін’єкція інсуліну, глікозильований ге- моглобін. UDC 616.379-008.64:615.273.3:577.175.722 О. V. Коnovalenko NOVEL WAYS OF IMPROVEMENT OF GLYCEMIC CONTROL IN THE PATIENTS WITH DIABETES MELLITUS The aim of present research was to study the comparative action of continuous subcutaneous insulin injection (CSII) and continuous glucose monitoring (CGM) in patients with diabetes mellitus (DM) 1 and 2 type on the level of gly- cosylated haemoglobin (HbA1с) and fructosamine. CSII alone and in combination with CGM could signifi- cantly decrease the level of fructosamin in the patients with DM 1 and DM 2 type. Combination of multiple daily insulin injections with CGM in the patients with DM 1 and DM 2 type decreased level of HbA1с, but without compensation. Usage of CSII in patients with DM 2 type provided subcompensa- tion state according to HbA1с. Finally, combination of CSII with CGM in the patients with DM 1 and DM 2 type allowed to reach recommended level of glycosylated haemoglobin — under 6.5% that will prevent and delay development of dia- betic vascular complications. Key words: continuous glucose monitoring, continuous subcutaneous insulin injection, glycosylated haemoglobin. Багатоплідні вагітності (БВ) з неоднаковою частотою зу- стрічаються в різних куточках світу: найчастіше вони вини- кають у країнах Африки та Пів- денної Америки, найменший рівень виникнення БВ в краї- нах Далекого Сходу (Японія, Тайвань, Гаваї). Росія й Украї- на належать до країн із низь- ким показником БВ [1; 2]. Відомо, що зиготність близ- нюків є ключовим фактором ризику у розвитку ускладнень і дизадаптаційних синдромів. Діти з монохоріальних двійнят характеризуються більш ви- сокою частотою розвитку син- дрому дихальних розладів із більшою схильністю до набря- кового, жовтяничного, гемо- рагічного синдромів порівняно з біхоріальними двійнятами [3; 4]. Перинатальна смертність, передчасні пологи при монохо- ріальній плацентації у 2–4 рази вищі за такі при біхоріальній незалежно від зиготності. За- тримка внутрішньоутробного розвитку одного з плодів, яка, як правило, розвивається вна- слідок плацентарної недостат- ності, при БВ зустрічається в 10 разів частіше, ніж при ва- гітності одним плодом [5; 6]. Різниця маси тіла плодів біль- ше ніж 15–20 % є критерієм дисоційованого розвитку. Най- виразніший ступінь дисоціації спостерігається при синдромі фето-фетальної гемотрансфузії (СФФТ) [7]. Цей синдром УДК 618.252:618.36-007.256:618.177-089.888.11 Д. М. Смишляєва ДИСОЦІЙОВАНИЙ РОЗВИТОК ПЛОДІВ ПРИ МОНОХОРІАЛЬНІЙ І БІХОРІАЛЬНІЙ ПЛАЦЕНТАЦІЇ ВІД СПОНТАННОЇ ТА ІНДУКОВАНОЇ БАГАТОПЛІДНОЇ ВАГІТНОСТІ Одеський національний медичний університет

Сучасні шляхи покращання глікемічного контролю у хворих на цукровий діабет

Репозитарії

Схожі ресурси