Світова фінансова криза та глобальні дисбаланси

У статті проаналізовано дієвість окремих механізмів глобальних дисбалансів під час світової фінансової кризи 2008–2009 рр., розглянуто поширені пояснення асиметрії глобальних дисбалансів, проаналізовано причини відсутності очікуваного вирівнювання платіжного балансу США і Китаю, а також дано оцінк...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Економiчний часопис-XXI
Дата:	2011
Автор:	Линник, О.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України 2011
Теми:	Світове господарство і міжнародні економічні відносини
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/47580
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Світова фінансова криза та глобальні дисбаланси / О.О. Линник // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 3-4. — С. 20-24. — Бібліогр.: 30 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859686830637580288
author	Линник, О.О.
author_facet	Линник, О.О.
citation_txt	Світова фінансова криза та глобальні дисбаланси / О.О. Линник // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 3-4. — С. 20-24. — Бібліогр.: 30 назв. — укp.
collection	DSpace DC
container_title	Економiчний часопис-XXI
description	У статті проаналізовано дієвість окремих механізмів глобальних дисбалансів під час світової фінансової кризи 2008–2009 рр., розглянуто поширені пояснення асиметрії глобальних дисбалансів, проаналізовано причини відсутності очікуваного вирівнювання платіжного балансу США і Китаю, а також дано оцінку декількох практичних пропозицій для економічної політики США та Китаю. В статье проанализирована действенность отдельных механизмов глобальных дисбалансов в период мирового финансового кризиса 2008–2009 гг., рассмотрены распространенные гипотезы асимметрии глобальных дисбалансов, проанализированы причины отсутствия ожидаемого выравнивания платежного баланса США и Китая, а также дана оценка нескольких практических предложений для экономической политики США и Китая. In the article the effectiveness of several mechanisms of global imbalances during the 2008–2009 world financial crisis are analyzed,with most popular theories of the asymmetry of global imbalances being outlined. Explanations behind the lack of an expected U.S. end China trade balance adjustment are analyzed. Policy implications for economic policy in both countries are considered.
first_indexed	2025-11-30T22:55:09Z
format	Article
fulltext	20 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 3-4’2011 ÅÊÎÍÎÌ²×ÍÀ ÑÂ²ÒÎÂÅ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÎ ² Ì²ÆÍÀÐÎÄÍ² ÅÊÎÍÎÌ²×Í² Â²ÄÍÎÑÈÍÈ сурсами на основі аналізу окремих внутрішньофірмових фінансових інструментів. Оперативне управління коштами досягається завдяки можливості внутрішньофірмового ру- ху фінансових ресурсів та їх концентрації в єдиному казна- чейському центрі. Незважаючи на можливі втрати від ви- користання таких інструментів для окремих підрозділів, застосування цих інструментів надає значні вигоди з точ- ки зору загальної прибутковості та ефективності ТНК. Дослідження проблематики внутрішньофірмового руху фінансових ресурсів як з погляду мікроекономічної ефек- тивності, так і з точки зору макроекономічних наслідків є перспективним напрямом наукових досліджень, а емпіри- чні дослідження практики використання внутрішньофір- мових фінансових інструментів можуть дозволити пере- вірити відповідні гіпотези та зробити додаткові висновки. Література 1. Балюк Т. В. Інтерналізація як основа функціонування сучасних транснаціональних корпорацій / Т. В. Балюк // Актуальні проблеми міжнародних відносин : збірник наукових праць / Київський національ- ний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відно- син. – К., 2009. – Вип. 82. – Ч. 2. – С. 77–84. 2. Rousslang D. International income shifting by US multinational corpora- tions / D. Rousslang // Applied Economics. – 1997. – Vol. 29. – P. 925–934. 3. Рогач О. І. Особливості фінансової системи транснаціональних кор- порацій / О. І. Рогач // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Міжнародні відносини / Київський національ- ний університет імені Тараса Шевченка. – К., 2002. – Вип. 21–24. – С. 200–204. 4. Ван Хорн Дж. Основы управления фінансами / Дж. Ван Хорн; пер. с англ. – М. : Финансы и статистика, 1999. – 799 с. 5. Гіл Ч. Міжнародний бізнес: Конкуренція на глобальному ринку / Ч. Гіл ; пер. з англ. – К. : Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001. – 856 с. 6. Энг М., Лис Ф., Мауер Л. Мировые финансы / М. Энг, Ф. Лис, Л. Мау- ер ; пер. с англ. – М. : Издательско-консалтинговая компания «ДеКА». – 1998. – 768 с. 7. Cooper R. Corporate treasury and cash management / R. Cooper. – New York, 2004. – 378 p. 8. Артемьева И. А. Специфика деятельности западных корпораций в современных условиях / И. А. Артемьева // Актуальні проблеми міжна- родних відносин : зб. наук. пр. / Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин. – К., 2004. – Вип. 47. – Ч. 2. – С. 52–54. 9. Дзюба П. В. Фінансова система транснаціональних компаній / П. В. Дзюба // Міжнародна економіка : зб. наук. праць. – К. : Інститут світо- вої економіки і міжнародних відносин НАН України, 2003. – Вип. 37. – С. 219–230. 10. Рогач О. І. Міжнародне короткострокове фінансування транс- національної фірми / О. І. Рогач // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка: Міжнародні відносини / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К., 2002. – Вип. 22. – С. 91– 94. 11. Рогач О. І. Світова фінансова архітектура / О. І. Рогач // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Міжна- родні відносини / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К., 2003. – Вип. 25. – С. 61–64. 12. Руденко Л. В. Управління потоками капіталів у сучасній бізнес-мо- делі функціонування транснаціональних корпорацій : монографія / Л. В. Руденко. – К. : Кондор, 2004. – 480 с. 13. Стецюк П. А. Теорія і практика управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств : монографія / П. А. Стецюк. – К. : ННЦ «Інститут аграрної економіки», 2008. – 386 c. Стаття надійшла до редакції 17 лютого 2011 року УДК 339.747+316.32 О. О. Линник, аспірант кафедри міжнародних економічних відносин Львівської комерційної академії СВІТОВА ФІНАНСОВА КРИЗА ТА ГЛОБАЛЬНІ ДИСБАЛАНСИ У статті проаналізовано дієвість окремих механізмів глобальних дисбалансів під час світової фінансової кризи 2008–2009 рр., розглянуто поширені пояснення асиметрії гло- бальних дисбалансів, проаналізовано причини відсутності очікуваного вирівнювання платіжного балансу США і Китаю, а також дано оцінку декількох практичних пропозицій для економічної політики США та Китаю. Ключові слова: глобальні дисбаланси, фінансова криза, економічна політика. О. О. Линник МИРОВОЙ ФИНАНСОВЫЙ КРИЗИС И ГЛОБАЛЬНЫЕ ДИСБАЛАНСЫ В статье проанализирована действенность отдель- ных механизмов глобальных дисбалансов в период мирового финансового кризиса 2008–2009 гг., рассмо- трены распространенные гипотезы асимметрии гло- бальных дисбалансов, проанализированы причины отсутствия ожидаемого выравнивания платежного баланса США и Китая, а также дана оценка нескольких практических предложений для экономической поли- тики США и Китая. Ключевые слова: глобальные дисбалансы, финансо- вый кризис, экономическая политика. O. O. Lynnyk THE WORLD FINANCIAL CRISIS AND GLOBAL IMBALANCES In the article the effectiveness of several mechanisms of global imbalances during the 2008–2009 world financial crisis are analyzed, with most popular theories of the asym- metry of global imbalances being outlined. Explanations behind the lack of an expected U.S. end China trade bal- ance adjustment are analyzed. Policy implications for eco- nomic policy in both countries are considered. Key words: global imbalances, financial crisis, economic policy. Постановка проблеми. Світова фінансова криза зви- чайно розглядається як один із наслідків глобальних дис- балансів, що мав би одночасно допомогти позбутися існу- ючих деформацій [14, p. 74], але станом на кінець 2010 р. очевидно, що кризові явища не cприяли подоланню платіжних дисбалансів світового масштабу, а окремі де- формації навіть стали глибшими. США далі зберігають значний дефіцит поточного рахунку (станом на грудень 2010 р. цей показник становив $113,3 млрд.), а Китай та Німеччина – додатне сальдо поточного рахунку (відповідно $102,2 млрд. і $23,9 млрд.), що може бути наслідком як асиметрії приватного споживання, так і невідповідності обмінних курсів світових валют. Нещодав- но Д. Сорос зауважив, що у США приватне споживання за- лишається на рівні 70% ВВП, тоді як у Китаї не перевищує 36% ВВП [27]. Зміцнення китайського юаня може змусити 21 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI3-4’2011 ÑÂ²ÒÎÂÅ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÎ ² Ì²ÆÍÀÐÎÄÍ² ÅÊÎÍÎÌ²×Í² Â²ÄÍÎÑÈÍÈ американців вдатися до збільшення заощаджень, а китай- цям дозволити споживати більше. Така думка, схоже, пе- реважає в академічних колах і в Білому домі, але її не поділяють у Пекіні. Власні проблеми створює єврозона, де успішний розвиток німецької економіки поєднується із не- певністю щодо боргової позиції країн периферії – спочатку Греції та Ірландії, а віднедавна Португалії і Іспанії (на черзі може бути Італія). Слабкість євро не дозволяє знизити обмінний курс долара, що перешкоджає подоланню гло- бальних дисбалансів. У такому аналітичному контексті практичний інтерес викликають засадничі причини відсутності очікуваного «кризового» вирівнювання платіжного балансу в США відповідно до численних теорій глобальних дисбалансів, які набули популярності у 2003–2008 рр., а також сценарії подальшого розвитку подій, зокрема в умовах загрозливої акумуляції державного боргу США. Аналіз останніх досліджень та публікацій. У вітчиз- няній літературі проблематиці глобальних дисбалансів не приділено належної уваги. Водночас зарубіжні автори, такі як Б. Бернанке, М. Дулі, П. Гарбер, П. Кругман, Е. Легг, Н. Прасад, Т. Робінсон, А. Бельке, Д. Грос, Д. Фолкертс- Ландау та ін., присвятили розгляду цього питання чимало теоретичних праць і емпіричних досліджень. Метою статті є дослідження дієвості окремих ме- ханізмів глобальних дисбалансів у часи світової фінансо- вої кризи 2008–2009 рр., що зумовило вирішення декількох практичних завдань, а саме: а) систематизований огляд поширених пояснень асиметрії глобальних дисбалансів, б) аналіз причин відсутності очікуваного вирівнювання платіжного балансу США і Китаю як «серцевини» глобаль- них дисбалансів, в) оцінка дієвості деяких практичних про- позицій для економічної політики, як-от фіскальна кон- солідація у США, підвищення обмінного курсу юаня, зростання приватного споживання в Китаї. Основні результати дослідження 1. Асиметрія глобальних дисбалансів Популярні теорії по-різному визначають джерела гло- бальних дисбалансів. Керівник американської Федераль- ної резервної системи (ФРС) Б. Бернанке головним чинни- ком надмірного дефіциту поточного рахунку США вважає так званий глобальний «надлишок заощаджень» у Китаї, інших країнах Південно-Східної Азії, нафтодобувних країнах Перської затоки і малих європейських країнах [3]. Таку версію підтримують Е. Легг, Н. Прасад і Т. Робінсон, але із застереженням, що це не може вважатися ви- черпним поясненням глобальних дисбалансів [21, с. 5]. А. Бельке та Д. Грос пояснюють глобальний «надлишок заощаджень» не лише економічним впливом Китаю, а й зростанням світових цін на нафту, що частково зумов- люється «слабким» доларом [3]. Критики гіпотези про «надлишок заощаджень» зміщують акценти. М. Чінн і Х. Іто вважають, що глобальні дисбаланси сформовано не «надлишком заощаджень», а недостатніми інвестиціями у країнах Азії [19, с. 17–18]. І. Феліпе, К. Кінтанар та Д. Лім пояснюють такий спад інвестицій стагнацією внутрішнього кредиту, надлишковими потужностями і супутнім знижен- ням норми прибутку [12, с. 32–33]. А. Ребуччі, П. Кова та М. Пісані наголошують на зв’язку між «надлишком заоща- джень» та інвестиційною «посухою» у країнах Азії [7, с. 13]. В іншій інтерпретації М. Дулі, Д. Фолкертс-Ландау і П. Гарбер порівнюють сучасну світову фінансову архітек- туру із післявоєнною Бреттон-Вудською системою, адже Китай та багато країн, що розвиваються, підтримують занижений de facto фіксований обмінний курс задля сти- мулювання експортно орієнтованого зростання [10, с. 4]. Н. Рубіні, Б. Сетсер [25], М. Голдштейн, Н. Ларді [16, с. 3], Б. Ейхенгрін [11, с. 9], Т. Паллі [24] вважають таку ситуацію нестабільною та короткотривалою1, а М. Голдштейн і Н. Ларді вказують на помилковість експортної орієнтації й необхідність диверсифікації економіки Китаю [16, с. 16]. Попри інтуїтивну привабливість та переконливі факти перелічені вище теорії залишають осторонь іншу пробле- му – недостатні заощадження у США2, що могло стати справжньою причиною глобальних дисбалансів. Таку гіпо- тезу підтримують Л. Саммерс, К. Керолл, А. Бліндер [28, с. 625–633], О. Аттанасіо [2, с. 23–25], Й. Гокхале, Л. Котлікофф, Д. Сабелхаус [15, с. 4]. Сьогодні очевидно, що різкий спад рівня заощаджень у США є дзеркальним відо- браженням «споживчого буму», який розпочався із сере- дини 1990-х рр. [17, с. 508], а одним із найбільш деструк- тивних наслідків виявилася криза на ринку нерухомості, що стала «детонатором» світової фінансової кризи. Ще у 2007 році Ч. Стейндель застерігав, що без знач- них внутрішніх заощаджень неможливо забезпечити до- статнє фінансування інвестицій3, а це передбачає два варіанти розвитку подій: 1) скорочення заощаджень унаслідок зниження доходу або 2) перенесення ризику вирівнювання платіжного балансу на майбутні періоди [27, с. 5–6]. Подібну логіку формалізував Нобелівський лауре- ат П. Кругман, який за допомогою стандартної портфель- ної моделі пояснив тісний зв’язок між очікуваннями інвес- торів та глобальними дисбалансами [20, с. 437–439]. Якщо знехтувати можливістю знецінення долара, що підтримує у часі глобальні дисбаланси, це лише поглибить амплітуду майбутнього знецінення долара, коли нарешті буде усвідо- млено, що його вартість істотно завищено. Відповідно до такої логіки, з початком кризових явищ обмінний курс мав би знецінитися до рівноважного рівня 1,7–1,8 долара за євро, однак цьому перешкоджає (поки що?) невирішеність боргових проблем у країнах єврозони. З іншого боку, Ки- тай не «усвідомив» справжньої вартості долара й далі під- тримує його завищений курс, вперто не бажаючи зміцнити власний юань. Звучить переконливо, але не дає відповіді на питання про часові рамки та перебіг «демонтажу» гло- бальних дисбалансів. 2. Причини глобальних дисбалансів Головним недоліком теорій глобальних дисбалансів є брак однозначної відповіді на питання, хто повинен нести тягар вирівнювання. Сьогодні найпереконливіше виглядає нездатність США до відчутного збільшення заощаджень, а це заохочує «деструктивну» поведінку Китаю та інших країн-експортерів. Д. Тейлор вважає, що фіскальні й моне- тарні стимули не лише не покращили економічний стан США, а навпаки – погіршили його. Більш ніж скромний короткочасний ефект цілком пояснюється теоріями пер- манентного доходу та життєвого циклу, які набагато реа- лістичніше віддзеркалюють сучасні макроекономічні за- лежності, ніж традиційні кейнсіанські теорії споживання [29, с. 52; 6]. Результатом проведення активної експансіо- ністської політики став надмірний дефіцит бюджету і гігантський державний борг, який сягає $14 трлн., що, з одного боку, створює побоювання інфляції, а з другого – підтримує підвищений попит на продукцію китайських та європейських виробників. Водночас бракує стимулів для структурного оновлення американської економіки, без чо- го неможливе надійне подолання глобальних дисбалансів. Попри проблеми в країнах Південної Європи та Ірландії від надміру «міцного» долара очевидні переваги отримує Німеччина, яка на відміну від інших країн під час світової економічної кризи не втратила, а зміцнила власні екс- портні позиції4, що не сприяло подоланню одного із «фраг- 1 Останнім часом Й. Бібов вважає, що Бреттон Вудс ІІ вже завершується і анонсує появу Бреттон Вудс ІІІ [5]. 2 Найвищий рівень заощаджень спостерігався в 1950 р. і становив 13,6% ВНД. Як відомо, в останні два десятиліття спостерігається активний спад рівня заощаджень у США: від 7% ВНП на початку 1980-х рр. до від’ємних значень у другому кварталі 2008 р. 3 Якщо національні інвестиції не будуть незвично продуктивними, то низькі заощадження в кінцевому підсумку призведуть до уповільнен- ня зростання доходу від капіталу та зниження якості життя в довгостроковому періоді. 4 Домінуючими факторами зростання експорту стосовно інших країн від 2000 р. є торговельні зв’язки із країнами, що мають високий темп зростання ВВП, та диверсифікація експортного сектору. Разом ці два фактори сприяють швидшому (на 60%) експортному зростан- ню, ніж середній показник інших країн [8, p. 15]. 22 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 3-4’2011 ментів» світових дисбалансів (профіцит торговельного балансу із США лише за січень-жовтень 2010 р. зріс до $28,1 млрд.). Німеччину важко назвати країною, що під- тримує Бреттон-Вудс ІІ, штучно формує «надлишок зао- щаджень» чи обмежує інвестиції, адже без цього немож- лива успішна нецінова конкуренція. Певні застереження створює низький рівень споживання, однак потрібно вра- ховувати фіскальний тягар «рятування» економік єврозо- ни, який так чи інакше вимагатиме використання німець- ких заощаджень. Очевидно, що за таких умов можливості інвестицій в урядові облігації США виглядають маргі- нальними. Інша річ, що попит на доларові активи підтримується «втечею» від ризикових активів, до яких облігації уряду США не зараховуються (всупереч застереженню П. Круг- мана та подібним «чорним» прогнозам щодо близького краху американської економіки). Володіння нерезидента- ми цінними паперами уряду США зросло від $4,9 трлн. у серпні 2008 р. до $7,4 трлн. у лютому 2010 р. [23, с. 18]5. Дещо парадоксально, але головними інвесторами висту- пають Китай та країни, що розвиваються, передусім з Азійського регіону та Перської затоки. Брак надійної аль- тернативи для долара як у Європі, так і в Азії об’єктивно підтримує глобальні дисбаланси. Це не означає, що по- хмурі пророцтва П. Кругмана втратили актуальність, рад- ше – навпаки, але у дещо відмінному контексті – чим пізніше іноземні інвестори усвідомлять слабкість долара, тим гірше для них. США порівняно безболісно переживуть очікуваний «крах» долара, адже незначною мірою зале- жать від зовнішнього світу, а от що робитимуть у такому разі із власним експортом Китай та інші країни Південно- Східної Азії – це набагато цікавіше питання. Майже непомітне зростання приватного споживання в Китаї6 можна пояснювати будь-якими причинами, зокрема такими, як відсутність надійної системи соціального стра- хування (її не має більшість сільських жителів)7 чи побою- вання втратити гігантські валютні резерви. Проте очевид- но, що без відчутного збільшення внутрішньої абсорбції не лише не подолати глобальних дисбалансів, а й можна підвищити ризики для самого Китаю в разі стрімкого знецінення долара відповідно до передбачень портфель- ної моделі Кругмана. Ще краще, якщо підвищення приват- ного споживання у Китаї супроводжуватиметься посилен- ням інвестиційного процесу в таких країнах, як Індія чи Індонезія, або в африканському регіоні за участю китайсь- ких інвесторів. Такий різновид стерилізації монетарних ефектів платіжного балансу швидше прискорить подолан- ня глобальних дисбалансів, ніж вперте придбання облі- гацій уряду США, що підтримує на заниженому рівні їхню довгострокову доходність і створює ілюзію можливостей обійтися без «непопулярних» заходів щодо обмеження приватного споживання та збільшення заощаджень. 3. Ймовірні сценарії розвитку подій Найімовірніше, що подолання глобальних дисбалансів відбудеться не раніше, ніж прискорення інфляції у США, підвищення доходності урядових облігацій та вимушене скорочення дефіциту бюджету в поєднанні з підвищенням процентної ставки ФРС як двох елементів украй «непопу- лярної» стабілізаційної політики. Хоч різноманітні «гуру» на кшталт Д. Сороса продовжують пропонувати посилен- ня фіскальних стимулів [27], очевидна невдача такої про- грами у 2009–2010 рр. та неминуче зростання коштів об- слуговування державного боргу засвідчують цілком про- тилежне8. Загроза втрати довіри інвесторів змусить США негайно перейти до політики скорочення дефіциту бюд- жету і (можливо) контрастного підвищення процентної ставки9, що давно очікується прихильниками теорії недо- статніх заощаджень у США як першопричини глобальних дисбалансів. Відтак нижчий дефіцит бюджету відразу ж поліпшить сальдо поточного рахунку, попри ймовірне зміцнення долара внаслідок підвищення процентної став- ки. Хоч у минулому дослідження для промислових країн переважно не виявляли звичного зв’язку в дусі «подвійно- го дефіциту» – бюджету і поточного рахунку, ситуація змінюється після перевищення державним боргом спів- відношення на рівні 80% ВВП [22, с. 5]. У 2010 р. держав- ний борг США зріс до 94% ВВП, що відповідає цій умові. Нещодавно експерти МВФ Аббас С. М., Фатас А. Д. та ін. дослідили, що поліпшення сальдо бюджету на 1% ВВП скорочує дефіцит поточного рахунку на 0,2–0,3% ВВП не- залежно від рівня економічного розвитку [1, с. 13]. Чим швидше США скоротять дефіцит бюджету, тим краще – відкладення у часі підвищує масштаб необхідного коригування для відновлення рівноваги поточного рахун- ку [13, с. 6]. При цьому певні ризики створює можливість короткочасного зниження ВВП, однак моделі МВФ пока- зують позитивний тренд економічного зростання на довго- строкову перспективу. Вартує уваги, що високий держав- ний борг і рекордний дефіцит бюджету підвищують імовірність так званого нелінійного антикейнсіанського ефекту, коли від скорочення дефіциту бюджету можна очікувати поліпшення динаміки доходу навіть у коротко- часному періоді, передусім завдяки довірі інвесторів, а са- ме це створює найбільші побоювання в нинішній ситуації. Можна сподіватися, що за таких умов переконливе скоро- чення дефіциту бюджету в США стане компліментарним до приватних заощаджень, головним чином унаслідок збільшення доходу. Зменшення потреби у фінансуванні «подвійного дефі- циту» обмежить приплив капіталу і таким чином посла- бить тиск у бік зміцнення долара, створюючи додатковий механізм поліпшення сальдо поточного рахунку. Вірогід- ним є знецінення долара до 1,5–1,6 за євро, але загалом більше підстав очікувати гармонічні коливання обмінного курсу долара до євро як основної світової пари навколо нинішнього обмінного курсу на рівні 1,30–1,35 долара за євро, що відповідає паритету купівельної спроможності. Тенденцію до локального зміцнення долара може створи- ти поєднання вищої процентної ставки та більших заощад- жень у США. Загалом обмінний курс долара не виглядає вирішальним чинником глобальних дисбалансів, хіба що у випадку «обвального» знецінення. Як твердить В. Донг, сучасний експорт та імпорт стали менш чутливими до ко- ливань обмінного курсу через зміни в поведінці фірм і підвищений розмір торгової націнки, тож долар має знецінитися значно більше, ніж у 1970-х та 1980-х рр., щоб істотно зменшити торговельний дефіцит [9, с. 22]. Якщо США повинні перейти до скорочення дефіциту бюджету та фінансування інвестицій власними заощад- женнями, то Китай має цілковито інше завдання – викори- стати акумульований надлишок заощаджень або для інве- стицій у регіоні (подібним чином діяла Японія від середини 1980-х років), або для збільшення приватного споживання. Інакше існує реальна загроза інфляційного вирівнювання ÑÂ²ÒÎÂÅ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÎ ² Ì²ÆÍÀÐÎÄÍ² ÅÊÎÍÎÌ²×Í² Â²ÄÍÎÑÈÍÈ 5 КНР залишається власником найбільшого пакета урядових облігацій США на суму $906,8 млрд. 6 Згідно з історичними даними, для Китаю частка споживання у ВВП повинна становити 50%, що на 15% перевищує поточний рівень. Одне з пріоритетних завдань уряду – це заходи щодо перерозподілу доходу на користь бідніших прошарків населення, що сприятиме збільшен- ню приватного споживання. 7 За останні роки ціни на отримання освіти, медичне обслуговування і нерухомість зростали значно швидшими темпами, аніж ВВП та дохід. 8 Доходність 10-річних облігацій уряду США зростає з осені 2010 р. і на початок лютого 2011 р. досягла 3,74%, що вище доходності облігацій уряду Канади (3,2%), Німеччини (2,5%) чи «проблемної» Японії (1,2%). 9 На початку лютого 2011 р. на слуханнях у Конгресі Пол Райян повторив критичне зауваження, яке зустрічається чи не найчастіше за останні півроку, а саме: придбання урядових облігацій ФРС підвищує ризик «бульбашки» на ринку фінансових активів та прискорення інфляції. Свідченням цього названо підвищення доходності 10-річних облігацій уряду США до 3,7% проти 2,57% на початку листопада 2010 р. Водно- час керівник ФРС Б. Бернанке знову наголосив, що підвищення довгострокової доходності урядових облігацій – це свідчення кризового ста- ну економіки США [30]. 23 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI3-4’2011 ÑÂ²ÒÎÂÅ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÎ ² Ì²ÆÍÀÐÎÄÍ² ÅÊÎÍÎÌ²×Í² Â²ÄÍÎÑÈÍÈ платіжного балансу, коли збільшення грошової маси внаслідок придбання іноземної валюти Центральним бан- ком Китаю стимулюватиме підвищення внутрішніх цін, а це знижуватиме конкурентоспроможність китайських екс- портерів10. Випереджувальне зміцнення китайського юаня матиме антиінфляційний вплив і водночас стимулюватиме технічні інновації та попит на дорожчу робочу силу. Водно- час, навряд чи це вагомо збільшить попит на американсь- кий експорт, як сподівається Д. Сорос, оскільки на сучас- ному етапі спостерігається активна деіндустріалізація економіки США (на відміну від Німеччини, яка добре адап- тувалася до «міцного» євро завдяки потужному індустріа- льному сектору і може пропонувати товари найвищої якості, з якими Китай не в змозі конкурувати). Зрештою, невисока цінова еластичність американського експор- ту–імпорту не дозволяє вважати обмінний курс долара ва- гомим чинником вирівнювання платіжного балансу, що знову доведено досвідом останніх років. Так чи інакше США не уникнути заходів щодо збільшення внутрішніх за- ощаджень, які зазвичай не користуються популярністю, але у кризовій ситуації можуть виявитися меншим лихом, аніж «обвал» долара. Загалом все виглядає на те, що у світовому «танго для двох» лідируюча позиція випадає США – саме вони по- винні першими зважитися на рішуче скорочення дефіциту бюджету та підвищення процентної ставки, а Китай так чи інакше буде змушений пасивно спостерігати за зменшен- ням попиту на власний експорт. Водночас, нереалістично очікувати, що китайський уряд добровільно «роздавати- ме» кошти власним громадянам, аби збільшити попит на імпорт, адже це загрожує соціальними конфліктами та де- стабілізуючими «бульбашками», приміром на ринку неру- хомості. Важче визначити поведінку нафтодобувних країн, які в минулому сприяли глобальним дисбалансам через прид- бання урядових облігацій та інвестицій на фондовому рин- ку США. Оптимально виглядає залучення нафтодоларів до інвестиційних проектів у Азії та Африці (на додаток до Китаю), що стимулюватиме зваженішу економічну політи- ку в США і може запобігти регіональним ексцесам на зра- зок «жасминової» революції в Тунісі; однак навряд чи так станеться. Реалістичніше розраховувати на «подвійний» ефект від 1) зміцнення долара і супутнього зниження цін на наф- ту (тим паче на випадок тимчасового спаду ділової актив- ності у США), але передусім від 2) прискореного темпу на- роджуваності в більшості країн-експортерів нафти і природного газу (Саудівська Аравія, Лівія, Венесуела, ОАЕ). Або місцева молодь не матиме роботи, активно про- тестуватиме й вимагатиме працевлаштування, що потре- буватиме негайного здійснення інвестицій «на місці», або продовжиться політика щедрих соціальних гарантій, що має супроводжуватися зростанням урядових видатків, але на споживчі цілі. В обох варіантах – інвестиційному і споживчому – локальний «надлишок заощаджень» зникає дуже оперативно. Європейські країни в найближчі три-чотири роки вирі- шуватимуть проблеми заборгованості Греції, Ірландії, дуже ймовірно Португалії та Іспанії, що теж повинно змен- шити регіональний «надлишок заощаджень» і сприяти ав- томатичному подоланню глобальних дисбалансів – без будь-якого адміністративного втручання. Навіть після ви- рішення боргових проблем та успішного завершення про- грам фіскальної консолідації з метою виконання всіма країнами єврозони Маастрихстських критеріїв (дефіцит бюджету – не більше 3% ВВП, а державний борг – 60% ВВП) старіння населення не дозволяє сподіватися на будь-який «надлишок заощаджень». Радше навпаки – За- хідна Європа може стати регіоном із дефіцитом поточного рахунку. Висновки. Світова фінансова криза 2008–2009 рр. не сприяла подоланню глобальних дисбалансів, оскільки: а) не відбулося очікуваного радикального збільшення заоща- джень приватного і державного секторів у США (головним чином внаслідок реалізації пакетів фіскального та моне- тарного стимулювання), б) «втеча» від ризикових активів перешкодила знеціненню долара і заохотила короткозору стабілізаційну політику в США, в) боргові проблеми євро- зони не перетворили євро в надійну альтернативну резервну грошову одиницю (від цього виграш дістала Німеччина, але світові дисбаланси залишилися), г) штучне стимулювання споживчого попиту в США та порівняно ви- сокий обмінний курс долара не спонукали Китай до пере- орієнтації на внутрішній ринок або регіональні ринки країн Азії, Африки чи Латинської Америки. З погляду майбутньо- го подолання глобальних дисбалансів найпевніше вигля- дає перехід до рестрикційної політики у США (об’єктивно це підтримує теорію недостатніх заощаджень у США як першопричини глобальних дисбалансів), що змусить Китай вдатися до стимулювання внутрішнього ринку або інтен- сивнішого зарубіжного інвестування. Якщо збережеться поточна ситуація, коли Китай та інші країни із надлишком заощаджень фінансують дефіцит бюджету США, то дис- баланси можуть поглибитися до такої межі, коли «обвал» долара стає єдино можливим засобом вирішення конф- ліктної ситуації. У такому разі похмурі теоретичні передба- чення П. Кругмана мають всі підстави справдитися (на жаль). Література 1. Abbas S. M. A., Bouhga-Hagbe J., Fatas A. J., Mauro P., Velloso R. C. Fiscal Policy and the Current Account. IMF Working Paper No. 10/121. – Washinton : IMF, 2010. – 30 p. 2. Attanasio O. P. A Cohort Analysis of Saving Behavior by U.S. Households. NBER Working Paper No. 4454. – Washington: NBER, 1993. – 43 p. 3. Belke A., Gros D. A Simple Model of an Oil Based Global Savings Glut – The «China Factor» and the OPEC Cartel. Discussion Papers No. 911. – Berlin: Deutsches Institut fur Wirtschaftsforschung, 2009. – 26 p. 4. Bernanke B. The Global Saving Glut and the U.S. Current Account / Remarks at the Sandridge Lecture, March 10. – Richmond: Virginia Association of Economics, 2005. – 10 p. 5. Bibow J. The Global Crisis and the Future of the Dollar: Toward Bretton Woods III? Working Paper No. 584. – New York: Levy Economics Institute of Bard College and Skidmore College, 2010. – 19 p. 6. Cogan J. F., Taylor J. B., Wieland V. The Stimulus Didn’t Work // The Wall Street Journal. – September 17, 2009. 7. Cova P., Pisani M., Rebucci A. Global Imbalances: The Role of Emerging Asia. IMF Working Paper No. 09/64. – Washington: IMF, 2009. – 40 p. 8. Danninger S., Joutz F. What Explains Germany’s Rebounding Export Market Share? IMF Working Paper No. 07/24. – Washington : IMF, 2007. – 49 p. 9. Dong W. The Role of Expenditure Switching in the Global Imbalance Adjustment Discussion Paper No. 2010-16. – Ottawa : Bank of Canada, 2010. – 32 p. 10. Dooley M. P., Folkerts-Landau D., Garber P. An Essay On The Revived Bretton Woods System. NBER Working Paper No. 9971. – Washington : NBER, 2003. – 11 p. 11. Eichengreen B. Global Imbalances And The Lessons Of Bretton Woods. NBER Working Paper No. 10497. – Washington : NBER, 2004. – 39 p. 12. Felipe J., Kintanar K., Lim J. Asia’s Current Account Surplus: Savings Glut Or Investment Drought? // Asian Development Review. – 2006. – Vol. 23. – No. 1. – P. 16–54. 13. Flood K. The Global Effects of U.S. Fiscal Policy. Discussion Paper No. 2008-8. – Ottawa : Bank of Canada, 2008. – 38 p. 14. Global economic imbalances. When a flow becomes a flood // The Economist. – 2009. – January 24th – 31th. – P. 74–76. 15. Gokhale J., Kotlikoff L. J., Sabelhouse J. Understanding the Postwar Decline in U.S. Saving: A Cohort Analysis. NBER Working Paper No. 5571. – Washington : NBER, 1996. – 92 p. 16. Goldstein M., Lardy N. R. China’s Role in the Revived Bretton Woods System: A Case of Mistaken Identity. Working Paper No. 05-2. – Washington : Institute for International Economics, 2005. – 20 p. 17. Guidolin M., Jeunesse E. A. The Decline in the U.S. Personal Saving Rate: Is It Real and Is It a Puzzle? // Federal Reserve Bank of St. Louis Review. – 2007. – Vol. 89. – No. 6. – Missouri : Federal Reserve Bank of St. Louis. – P. 491–514. 18. Huntley J. Federal Debt and the Risk of a Fiscal Crisis. Economic And Budget Issue Brief. – Washington : Congressional Budget Office. – July 27, 2010. 10 Згідно з номінальним обмінним курсом китайський юань зміцнився на незначні 2% проти долара США від серпня 2010 р. А беручи до уваги інфляцію, китайська валюта зросла набагато більше. 24 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 3-4’2011 ÑÂ²ÒÎÂÅ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÎ ² Ì²ÆÍÀÐÎÄÍ² ÅÊÎÍÎÌ²×Í² Â²ÄÍÎÑÈÍÈ 19. Ito H., Chinn M. East Asia and Global Imbalances: Saving, Investment, and Financial Development. SCCIE Working Paper No. 07-11. – Calofornia : SCCIE, 2007. – 44 p. 20. Krugman P. R. Will There Be a Dollar Crisis? // Economic Policy. – 2007. – Vol. 22. – No. 51. – P. 435–467. 21. Legg A., Prasad N., Robinson T. Global Imbalances and the Global Saving Glut – A Panel Data Assessment. Research Discussion Paper No. 2007-11. – Sidney : Reserve Bank of Australia. – 35 p. 22. Nickel С., Vansteenkiste I. Fiscal policies, the current account and Ricardian equivalence. Working Paper No. 935. – Frankfurt : European Central Bank, 2008. – 27 p. 23. Noeth B., Sengupta R. Flight to Safety and U.S. Treasury Securities // The Regional Economist. – 2010. – Іssue Jul. – P. 18–19. 24. Palley T. I. The Fallacy of the Revised Bretton Woods Hypothesis: Why Today’s System is Unsustainable and Suggestions for a Replacement / International workshop «Currency Conflicts and Currency Cooperation in the Global Economy», (Vancouver, February 9–10, 2006). – Vancouver : University of British Columbia, Institute for European Studies, 2006. – 20 p. 25. Roubini N., Setser B. Will the Bretton Woods 2 Regime Unravel Soon? The Risk of a Hard Landing in 2005–2006 / Symposium on «The Revived Bretton Woods System: A New Paradigm for Asian Development?» (San Francisco, February 4, 2005). – San Francisco : Federal Reserve Bank of San Francisco, 2005. – 7 p. 26. Soros G. The US-China Dialogue of the Deaf. – http://www.project-syndi- cate.org/commentary/soros65/English 27. Steindel C. How Worrisome Is a Negative Saving Rate? // Current Issues In Economics And Finance. – 2007. – Vol. 13. – No. 4. – 7 p. 28. Summers L., Carroll C., Blinder A. S. Why is U.S. National Saving so Low? // Brookings Papers on Economic Activity. – 1987. – Vol. 1987. – No. 2. – P. 607–642. 29. Taylor J. B. Government Actions and Interventions More harm than good? // Development Outreach. – 2009. – Vol. 11. – No. 3. – P. 50–53. 30. Zumbrun J., Lanman S. Bernanke Says Unemployment Will «Remain Elevated». – http://www.bloomberg.com/news/2011-02-09/bernanke-says- unemployment-in-u-s-to-remain-elevated-even-after-decline.html Стаття надійшла до редакції 2 березня 2011 року УДК 339.9.012.23 М. В. Паламарчук, здобувач ступеню кандидата економічних наук, економіст науково-дослідної частини Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Шевченка ГЛОБАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ЦИКЛ ТА СИНХРОНІЗАЦІЯ ПОТОЧНОЇ СВІТОВОЇ РЕЦЕСІЇ У статті описується вплив найсильнішого за останні півсторіччя фінансового по- трясіння на світову економічну систему; за допомогою моделі перемикання Маркова досліджується ступінь син- хронізації економічних циклів між окремими країнами. Ключові слова: глобальний економічний цикл, синхронізація економічних циклів, модель перемикання Маркова. М. В. Паламарчук ГЛОБАЛЬНЫЙ ЭКОНОМИЧЕСКИЙ ЦИКЛ И СИНХРОНИЗАЦИЯ ТЕКУЩЕЙ МИРОВОЙ РЕЦЕССИИ В статье описывается влияние сильнейшего за последние полвека финансового потрясения на ми- ровую экономическую систему; с помощью модели переключения Маркова исследуется степень синхро- низации экономических циклов между отдельными странами. Ключевые слова: глобальный экономический цикл, синхронизация экономических циклов, модель переклю- чения Маркова. M. V. Palamarchuk GLOBAL BUSINESS CYCLE AND CURRENT WORLD RECESSION SYNCHRONIZATION In this paper we describe the influence of the past half- century strongest financial turmoil on the global economic system, and using the Markov switching model, we investi- gate the degree of synchronization of business cycles between countries. Key words:global economic cycle,synchronization of busi- ness cycles, Markov switching model. Постановка проблеми. Світова економіка у 2008–2009 роках стикнулася із найглибшою рецесією за останні 50 років. Багато спостерігачів стверджують, що цей спад має всі ознаки глобальної рецесії. У 1960-х роках для відповіді на питання, що таке глобальний економічний цикл, було досить розглянути циклічні коливання у країнах із розвиненою економікою, зокрема США. На ці країни припадає левова частка світового виробництва, майже 70% за паритетом купівельної спроможності (ПКС). Крім того, циклічна активність у більшій частині решти світу ба- гато у чому залежить від кон’юнктури у країнах із розви- неною економікою. Сьогодні, коли частка країн із розви- неною економікою у світовому обсязі виробництва знизилася приблизно до 55% за ПКС, збіги ділових циклів у цих країнах і глобальний економічний цикл більше не мо- жуть вважатися тотожними. І справді, у 2007 році, коли рівень економічної діяльності у США та інших країнах із розвиненою економікою почав знижуватися, було споді- вання, що ринки, які розвиваються, деякою мірою ізольо- вані від цих подій через розмір і силу внутрішнього попиту в економіці та збільшення значення внутрішньорегіональ- ної торгівлі в Азії. У результаті розширення зворотного зв’язку, в обох напрямах, між плином бізнес-циклів у країнах з розвиненою економікою і країнах, що розвива- ються, збільшується ймовірність синхронності та глобаль- них циклів ділової активності. Хоч коливання були найбільш очевидними на фінансо- вих ринках, обсяги світового виробництва і торгівлі також зазнали удару. За перші десять місяців після початку кри- зи (у квітні 2008 р.) світове промислове виробництво пада- ло з такою самою швидкістю, як під час Великої депресії, а темпи скорочення світової торгівлі були набагато більшими [1]. Економічний спад, з яким стикнулися деякі країни, важко було навіть уявити. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Незважа- ючи на поширене використання терміну «синхронізація» як формального поняття, він тільки нещодавно був офіційно представлений у літературі, присвяченій бізнес- циклу. Гардінг Д. та Пеган А. [2] запропонували визначен- ня синхронізації економічних циклів у дусі традиційних концепцій, розроблених Національним бюро економічних досліджень (NBER), починаючи із 1920-х рр. Зокрема національні ділові цикли вважаються синхронізованими, якщо поворотні точки відповідних циклів відбуваються
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-47580
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1728-6220
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-30T22:55:09Z
publishDate	2011
publisher	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
record_format	dspace
spelling	Линник, О.О. 2013-07-17T06:55:39Z 2013-07-17T06:55:39Z 2011 Світова фінансова криза та глобальні дисбаланси / О.О. Линник // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 3-4. — С. 20-24. — Бібліогр.: 30 назв. — укp. 1728-6220 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/47580 339.747+316.32 У статті проаналізовано дієвість окремих механізмів глобальних дисбалансів під час світової фінансової кризи 2008–2009 рр., розглянуто поширені пояснення асиметрії глобальних дисбалансів, проаналізовано причини відсутності очікуваного вирівнювання платіжного балансу США і Китаю, а також дано оцінку декількох практичних пропозицій для економічної політики США та Китаю. В статье проанализирована действенность отдельных механизмов глобальных дисбалансов в период мирового финансового кризиса 2008–2009 гг., рассмотрены распространенные гипотезы асимметрии глобальных дисбалансов, проанализированы причины отсутствия ожидаемого выравнивания платежного баланса США и Китая, а также дана оценка нескольких практических предложений для экономической политики США и Китая. In the article the effectiveness of several mechanisms of global imbalances during the 2008–2009 world financial crisis are analyzed,with most popular theories of the asymmetry of global imbalances being outlined. Explanations behind the lack of an expected U.S. end China trade balance adjustment are analyzed. Policy implications for economic policy in both countries are considered. uk Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України Економiчний часопис-XXI Світове господарство і міжнародні економічні відносини Світова фінансова криза та глобальні дисбаланси Мировой финансовый кризис и глобальные дисбалансы The world financial crisis and global imbalances Article published earlier
spellingShingle	Світова фінансова криза та глобальні дисбаланси Линник, О.О. Світове господарство і міжнародні економічні відносини
title	Світова фінансова криза та глобальні дисбаланси
title_alt	Мировой финансовый кризис и глобальные дисбалансы The world financial crisis and global imbalances
title_full	Світова фінансова криза та глобальні дисбаланси
title_fullStr	Світова фінансова криза та глобальні дисбаланси
title_full_unstemmed	Світова фінансова криза та глобальні дисбаланси
title_short	Світова фінансова криза та глобальні дисбаланси
title_sort	світова фінансова криза та глобальні дисбаланси
topic	Світове господарство і міжнародні економічні відносини
topic_facet	Світове господарство і міжнародні економічні відносини
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/47580
work_keys_str_mv	AT linnikoo svítovafínansovakrizataglobalʹnídisbalansi AT linnikoo mirovoifinansovyikrizisiglobalʹnyedisbalansy AT linnikoo theworldfinancialcrisisandglobalimbalances

Світова фінансова криза та глобальні дисбаланси

Репозитарії

Схожі ресурси