Архітектура європейської безпеки в контексті формування сучасного трансатлантичного безпекового простору

Архітектура європейської безпеки в контексті формування сучасного трансатлантичного безпекового простору

У статті аналізуються основні напрями динаміки трансформації європейської безпеки як невід’ємної складової трансатлантичного безпекового простору, визначаються політико-правові особливості основних положень проекту Договору про європейську безпеку, запропонованого Російською Федерацією, подається о...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Економiчний часопис-XXI
Дата:2011
Автор: Полторацький, О.С.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України 2011
Теми:
Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/47581
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Архітектура європейської безпеки в контексті формування сучасного трансатлантичного безпекового простору / О.С. Полторацький // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 3-4. — С. 28-31. — Бібліогр.: 10 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-47581
record_format dspace
spelling Полторацький, О.С.
2013-07-17T06:57:32Z
2013-07-17T06:57:32Z
2011
Архітектура європейської безпеки в контексті формування сучасного трансатлантичного безпекового простору / О.С. Полторацький // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 3-4. — С. 28-31. — Бібліогр.: 10 назв. — укp.
1728-6220
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/47581
327+341(24)
У статті аналізуються основні напрями динаміки трансформації європейської безпеки як невід’ємної складової трансатлантичного безпекового простору, визначаються політико-правові особливості основних положень проекту Договору про європейську безпеку, запропонованого Російською Федерацією, подається оцінка подальшого розвитку відносин у сфері безпеки між основними акторами трансатлантичного простору.
В статье анализируются основные направления динамики трансформации европейской безопасности как неотъемлемой составляющей трансатлантического пространства безопасности, определяются политико-правовые особенности основных положений проекта Договора о европейской безопасности, предложенного Российской Федерацией, дается оценка дальнейшего развития отношений в сфере безопасности между основными актерами трансатлантического пространства.
The article analyses basic directions of the European security transformation dynamics as an indispensable component of the transatlantic security area, defines specific political and legal features of basic provisions of the draft European Security Treaty proposed by the Russian Federation, estimates further development of security relations among key actors in the transatlantic area.
uk
Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
Економiчний часопис-XXI
Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку
Архітектура європейської безпеки в контексті формування сучасного трансатлантичного безпекового простору
Архитектура европейской безопасности в контексте формирования современного трансатлантического пространства безопасности
European security architecture in the context of the present transatlantic security area development
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Архітектура європейської безпеки в контексті формування сучасного трансатлантичного безпекового простору
spellingShingle Архітектура європейської безпеки в контексті формування сучасного трансатлантичного безпекового простору
Полторацький, О.С.
Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку
title_short Архітектура європейської безпеки в контексті формування сучасного трансатлантичного безпекового простору
title_full Архітектура європейської безпеки в контексті формування сучасного трансатлантичного безпекового простору
title_fullStr Архітектура європейської безпеки в контексті формування сучасного трансатлантичного безпекового простору
title_full_unstemmed Архітектура європейської безпеки в контексті формування сучасного трансатлантичного безпекового простору
title_sort архітектура європейської безпеки в контексті формування сучасного трансатлантичного безпекового простору
author Полторацький, О.С.
author_facet Полторацький, О.С.
topic Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку
topic_facet Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку
publishDate 2011
language Ukrainian
container_title Економiчний часопис-XXI
publisher Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
format Article
title_alt Архитектура европейской безопасности в контексте формирования современного трансатлантического пространства безопасности
European security architecture in the context of the present transatlantic security area development
description У статті аналізуються основні напрями динаміки трансформації європейської безпеки як невід’ємної складової трансатлантичного безпекового простору, визначаються політико-правові особливості основних положень проекту Договору про європейську безпеку, запропонованого Російською Федерацією, подається оцінка подальшого розвитку відносин у сфері безпеки між основними акторами трансатлантичного простору. В статье анализируются основные направления динамики трансформации европейской безопасности как неотъемлемой составляющей трансатлантического пространства безопасности, определяются политико-правовые особенности основных положений проекта Договора о европейской безопасности, предложенного Российской Федерацией, дается оценка дальнейшего развития отношений в сфере безопасности между основными актерами трансатлантического пространства. The article analyses basic directions of the European security transformation dynamics as an indispensable component of the transatlantic security area, defines specific political and legal features of basic provisions of the draft European Security Treaty proposed by the Russian Federation, estimates further development of security relations among key actors in the transatlantic area.
issn 1728-6220
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/47581
citation_txt Архітектура європейської безпеки в контексті формування сучасного трансатлантичного безпекового простору / О.С. Полторацький // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 3-4. — С. 28-31. — Бібліогр.: 10 назв. — укp.
work_keys_str_mv AT poltoracʹkiios arhítekturaêvropeisʹkoíbezpekivkontekstíformuvannâsučasnogotransatlantičnogobezpekovogoprostoru
AT poltoracʹkiios arhitekturaevropeiskoibezopasnostivkonteksteformirovaniâsovremennogotransatlantičeskogoprostranstvabezopasnosti
AT poltoracʹkiios europeansecurityarchitectureinthecontextofthepresenttransatlanticsecurityareadevelopment
first_indexed 2025-11-27T03:56:06Z
last_indexed 2025-11-27T03:56:06Z
_version_ 1850798233754796032
fulltext 28 ÅKÎÍÎ̲×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 3-4’2011 ÏÎ˲ÒÈ×Ͳ ÏÐÎÁËÅÌÈ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÈÕ ÑÈÑÒÅÌ ÒÀ ÃËÎÁÀËÜÍÎÃÎ ÐÎÇÂÈÒÊÓ Постановка проблеми. Сьогодні стають очевидними три напрями динаміки трансформації європейської безпе- ки як невід’ємної складової трансатлантичного безпеко- вого простору у широкому контексті. По-перше, стратегічна обстановка на трансатлантич- ному просторі є складною. Про це свідчить характер стра- тегічних загроз, що постали у цьому просторі, а саме: змішані, внутрішньо та зовнішньо взаємозалежні, транс- національні, довготривалі структурні й нові глобальні сис- темні. У світі наразі немає єдиної думки щодо того, як сформувати стратегічні відповіді на зазначені загрози і яким чином можна поєднати «жорстку» і «м’яку» силу. Спостерігаються різні реагування на «жорсткі» (тероризм, подальше поширення зброї масового знищення, тиранія) та «м’які» (зв’язка енергетика – навколишнє середови- ще – економіка – наслідки фінансової кризи) загрози без- пеці. При цьому зв’язок між цими видами загроз слабко концептуалізований і недостатньо зрозумілий. Спостеріга- ються також внутрішньо- та міжвідомчі розколи між регіо- нальними і глобальними компетенціями інституцій, недо- статнє узгодження розподілу обов’язків, слабкі або повністю відсутні міжінституційні зв’язки (наприклад, ЄС та ОДКБ, ОДКБ і НАТО, ШОС та ОДКБ). Росія в такій си- туації розглядається деякими державами як стратегічний партнер, а іншими – як стратегічний супротивник. По-друге, залучення багатьох сторін-учасниць у безпе- кову сферу свідчить про збереження якісних нерівно- мірностей і асиметрії. Інституційна вага та гравітаційне тяжіння інституцій також демонструють асиметрію. ЄС і НАТО старші, більш глибоко інституціоналізовані, ніж, на- приклад, СНД/ОДКБ, а отже, перші із значними застере- женнями визнають останніх як рівноправних гравців. Не- зважаючи на те, що ОБСЄ має універсальне членство та комплексний підхід, вона є найслабшим інститутом безпе- ки, чия роль ставиться під сумнів. По-третє, Росія вголос висловлює незадоволення нинішнім статус-кво: при домінуванні НАТО-центризму та блокової ментальності балансу сил часів «холодної війни» вона практично не мала впливу на ухвалення стратегічних рішень на трансатлантичному просторі протягом останніх 20 років. Як наслідок, за сьогоднішньої стратегічної обста- новки, відповідно до російських аргументів, сучасні струк- тури і механізми безпеки є нестабільними й погано підхо- дять для ефективної об’єднаної боротьби зі спільними загрозами та викорінення причин кризи у ХХІ столітті. Відтак існує об’єктивно обґрунтована необхідність «пере- завантаження» архітектури європейської безпеки за су- часних міжнародно-політичних реалій. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Пробле- мам безпеки, зокрема європейської, і стабільності приділено багато уваги в дослідженнях вітчизняних фахівців Інституту світової економіки та міжнародних відносин Національної академії наук України, Інституту міжнародних відносин Київського національного універси- УДК 327+341(24) О. С. Полторацький, кандидат політичних наук, доцент кафедри глобальних і регіональних систем Дипломатичної академії України при Міністерстві закордонних справ України АРХІТЕКТУРА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ БЕЗПЕКИ В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОГО ТРАНСАТЛАНТИЧНОГО БЕЗПЕКОВОГО ПРОСТОРУ У статті аналізуються основні напрями динаміки трансформації європейської безпеки як невід’ємної складо- вої трансатлантичного безпекового простору, визначаються політико-правові особливості основних положень проекту Договору про європейську безпеку, запропонованого Російською Федерацією, подається оцінка подаль- шого розвитку відносин у сфері безпеки між основними акторами трансатлантичного простору. Ключові слова: європейська безпека, архітектура безпеки, трансатлантичний простір, юридично зобов’язуючий до- говір, Договір про європейську безпеку, Росія, США, НАТО, ЄС, ОДКБ. А. С. Полторацкий АРХИТЕКТУРА ЕВРОПЕЙСКОЙ БЕЗОПАСНОСТИ В КОНТЕКСТЕ ФОРМИРОВАНИЯ СОВРЕМЕННОГО ТРАНСАТЛАНТИЧЕСКОГО ПРОСТРАНСТВА БЕЗОПАСНОСТИ В статье анализируются основные направления динамики трансформации европейской безопасности как неотъемлемой составляющей трансатлантичес- кого пространства безопасности, определяются поли- тико-правовые особенности основных положений проекта Договора о европейской безопасности, пред- ложенного Российской Федерацией, дается оценка дальнейшего развития отношений в сфере безопасно- сти между основными актерами трансатлантического пространства. Ключевые слова: европейская безопасность, архи- тектура безопасности, трансатлантическое пространст- во, юридически обязывающий договор, Договор о евро- пейской безопасности, Россия, США, НАТО, ЕС, ОДКБ. O. S. Poltoratskyy EUROPEAN SECURITY ARCHITECTURE IN THE CONTEXT OF THE PRESENT TRANSATLANTIC SECURITY AREA DEVELOPMENT The article analyses basic directions of the European security transformation dynamics as an indispensable com- ponent of the transatlantic security area, defines specific political and legal features of basic provisions of the draft European Security Treaty proposed by the Russian Federation, estimates further development of security rela- tions among key actors in the transatlantic area. Key words: European security, security architecture, transatlantic area, legally binding treaty, European Security Treaty, Russia, U.S., NATO, EU, CSTO. 29 ÅKÎÍÎ̲×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI3-4’2011 тету імені Тараса Шевченка, Українського центру еконо- мічних і політичних досліджень імені Олександра Разумко- ва та інших. Ідеться про роботи Є. Є. Камінського, О. Г. Бі- лоруса, Д. Г. Лук’яненка, М. М. Сунгуровського, В. А. Манжоли, О. А. Коппель, О. С. Пархомчук, І. О. Мінга- зутдінова, В. Ю. Константинова. Проблемам впливу Росії, США, НАТО, ЄС та інших держав і міжнародних структур присвячені численні монографії та статті провідних за- рубіжних фахівців країн Європи і США. Зокрема заслуго- вують на увагу роботи З. Бжезінського, Дж. Кеннана, Ч. Купчана, Дж. Даффілда, М. Рюле, Н. Вільямса та ін. Мета статті – проаналізувати політико-правові аспек- ти можливості й доцільності зміни архітектури європейсь- кої безпеки на основі розгляду проекту Договору про європейську безпеку, запропонованого Російською Феде- рацією; дати оцінку подальшому розвитку відносин у сфері безпеки між основними акторами трансатлантично- го простору, виходячи з їх сучасних політичних позицій. Основні результати дослідження. У червні 2008 ро- ку під час свого першого міжнародного візиту до Берліну як Президента Росії Дмитро Медведєв запропонував пе- реглянути архітектуру європейської безпеки та скликати саміт європейських держав у розширеному складі з метою обговорення нового договору, який би покінчив із трива- лим відчуженням Росії від Європи і «перевстановив» неподільний простір безпеки «від Ванкувера до Владиво- стока» [1]. При цьому підкреслювалося, що Росію було штучно маргіналізовано «військово-блоковим» мисленням Заходу, а відтак європейська безпека є розділеною. Про- позицію Росії щодо Договору про європейську безпеку (ДЄБ) слід розглядати як першу за останні 20 років спро- бу Москви сформулювати цілісне бачення зовнішньої політики. Більшість основних тез і положень Договору, які були оприлюднені у листопаді 2009 року, відображають стан- дартні принципи європейської безпекової доктрини, як-от: повага до національного суверенітету та територіальної цілісності, відмова від використання сили чи загрози си- лою, неподільність європейської безпеки, всеохопний кон- троль над озброєннями. Фактично, зазначені принципи визначені в чинних угодах у сфері європейської безпеки, зокрема у Паризькій Хартії для нової Європи (1990), Осно- воположному Акті Росія – НАТО (1997), а також у Договорі ЗЗСЄ (1990). Прихильники ідеї Д. Медведєва вважають, що з точки зору кінцевих цілей і результатів Росія прагне юридично зобов’язуючого договору, підписаного всіма державами, оскільки сама ідея відродження міжурядового діалогу з питань безпеки в Європі відображає правовий універса- лізм російської політики, який був характерний для цієї країни протягом майже всієї її історії від часів Петра Вели- кого і є характерним для політичного стилю Медведєва [2]. Юридично зобов’язуючий договір усуває невизначе- ність, формує довіру та впевненість і зменшує помилкове сприйняття загроз, а отже, дозволяє Росії, Європі та США, нарешті, залишити позаду менталітет «холодної війни» і колективно долати реальні та спільні загрози глобальній стабільності. Цей останній пункт зосереджений на спів- праці «кондомініуму» США – НАТО – ЄС – Росія, або так званого «чотирикутника» основних акторів у новій архіте- ктурі європейської безпеки, який є об’єктивною основою для політичного і безпекового співробітництва на трансат- лантичному просторі. Розвиваючи зазначені аргументи, варто зауважити, що ефективне функціонування колективної безпеки потребує підписання усіма, особливо впливовими, дер- жавами юридично зобов’язуючого договору, який має передбачати універсальність приєднання. Усі держави мусять дійти згоди стосовно того, яку саме державу в тому чи іншому конфлікті вважати агресором. Окрім того, всі держави повинні мати як можливість, так і бажання активно протидіяти агресії та агресору, вдаючись до погрози застосування колективних дій проти агресора у випадку крайньої необхідності. При цьому повинен бути високий ступінь зобов’язання і відповідальності в рамках системи, щоб дати переконливу обіцянку потенційним жертвам агресії щодо забезпечення відновлення ста- більності. У статті 1 проекту Договору викладено принцип «не- подільної, рівної безпеки, а також не завдання збитку без- пеці один одного». Для цього «будь-які заходи безпеки, вжиті Стороною Договору індивідуально або спільно з іншими Сторонами, у тому числі в рамках будь-якої міжна- родної організації, військового союзу або коаліції, здійсню- ються з урахуванням інтересів безпеки всіх інших Сторін» [3]. Слід відмітити, що Гельсінкські угоди 1975 року, Па- ризька хартія для нової Європи 1990 року та Хартія євро- пейської безпеки 1999 року передбачають, що держави мають право вибирати, до яких альянсів вони приєднують- ся. Це положення в ДЄБ не розглядається. У статі 2 відзначається унеможливлення використан- ня третьої держави «з метою підготовки чи здійснення збройного нападу стосовно будь-якої іншої Сторони або Сторін Договору, а також будь-яких інших дій, що істотно впливають на безпеку будь-якої іншої Сторони або Сторін Договору». З цією метою стаття 3 дозволяє будь-якій дер- жаві, яка підписала Договір, вимагати від іншої «інфор- мацію про будь-які істотні законодавчі, адміністративні або організаційні заходи, вжиті цією іншою Стороною, які, на думку першої Сторони, можуть вплинути на її безпеку». При цьому не визначено, хто вирішує, чи справді (і на- скільки) істотно певна діяльність впливає на безпеку або загрожує безпеці інших Сторін (держава, яка планує вдатися до певних дій, або держава, яка відчуває за- грозу). До того ж власне поняття «підготовка до збройно- го нападу» є суперечливим і суб’єктивно орієнтованим, ос- кільки залежить від точки зору Сторін та конкретних умов. Стаття 4 говорить, що для «врегулювання розбіжнос- тей або спорів, які можуть виникнути між Сторонами у зв’язку із тлумаченням або застосуванням цього Догово- ру», Сторони можуть здійснювати консультації та склика- ти конференції. У статті 5 (пункт 3) зазначається, що «будь-яка Сторона, яку не запросили взяти участь у кон- сультаціях, має право взяти участь за власною ініціати- вою». Стаття 6 (пункт 3) передбачає, що «Конференція Сторін вважається легітимною, якщо в ній взяли участь принаймні дві третини Сторін Договору». Рішення Конфе- ренції приймаються на основі консенсусу і є обов’язкови- ми. Таким чином, будь-яка з держав-учасниць матиме пра- во вето на рішення інших з будь-якого питання. Стаття 7 говорить, що кожна Сторона має право на самооборону відповідно до статті 51 Статуту ООН. Водночас, не визна- чаються дії держав, їх коаліцій та альянсів у разі, коли учасники «загального безпекового простору» не можуть дійти згоди щодо колективних заходів. Стаття 8 передба- чає застосування механізму прийняття рішень і процедури розгляду спорів. Для проведення Конференції необхідна присутність двох третин країн, які підписали договір, і чо- тири п’ятих – для позачергової Конференції. Рішення вва- жається обов’язковим, якщо воно прийняте одностайно. Іншими словами, одне вето визначає, чи буде застосовано примус. Таким чином, як зауважує голландський аналітик з питань безпеки Марсель де Хаас, «…наголос на юридич- но зобов’язуючому характері рішень конференції держав- учасниць запропонованого Договору зробить будь-які не- залежні дії Заходу в сфері безпеки, по суті, неможливими» [4]. Прийняття рішень урядовими зібраннями, як описано у статті 4, передбачає укладання спільних резолюцій, що підвищують моральні втрати через бездіяльність, а дипло- матія переговорів («конференційна дипломатія») сприяти- ме переговорним процесам і забезпечить політичний за- хист. У такий спосіб політики відчувають зобов’язання проводити політику, яку вони можуть захистити на міжна- родному рівні. Проте у проекті документа не виписано ме- ханізму прийняття рішень, придатного для таких цілей. За- ÏÎ˲ÒÈ×Ͳ ÏÐÎÁËÅÌÈ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÈÕ ÑÈÑÒÅÌ ÒÀ ÃËÎÁÀËÜÍÎÃÎ ÐÎÇÂÈÒÊÓ 30 ÅKÎÍÎ̲×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 3-4’2011 лишаються невирішеними питання щодо реагування Сторін, їх мобілізації, координації відповіді й реагування на загрозу, розподілу відповідальності та повноважень. Про- ект Договору не визначає, як можуть бути покарані по- рушники, що входять до системи колективної безпеки. Йдеться про застосування санкцій без порушення норми невтручання у внутрішні справи держави, інструменти по- карання (посередництво, примирення, економічні санкції, превентивне або примусове застосування сили, підтримка миру або примусу до миру), час їх використання і послі- довність/комбінації, ескалацію та деескалацію. США. Розглядаючи європейську безпеку в трансат- лантичному контексті, за умов відсутності впевненості у взаємній довірі та передбачуваності з ряду принципових безпекових питань загальна позиція США полягає в не- обхідності пошуку такого варіанту побудови відносин із Російською Федерацією (РФ), який би сприяв зміцненню безпеки всіх основних учасників розширеного безпеково- го простору, а також глибшому включенню останньої в су- часну європейську безпекову архітектуру і, насамперед, відповідну систему угод. Вашингтон також прагнутиме по- глибити співробітництво з РФ у таких сферах, як боротьба проти тероризму та припинення іранської ядерної програ- ми. Однак сучасна міжнародна практика показує, що міжнародні зобов’язання договорів цінні лише доти, доки Високі договірні сторони бажають їх дотримуватися. У США та їх найбільш відданих союзників існує чітке ро- зуміння того, що для нового Договору з РФ за сьогоднішніх обставин немає підстав, а є реальна можливість покра- щення (знову ж за певних обставин) відносин із Росією. Водночас, США чітко окреслили «червоні лінії» у своїх пе- реговорах із Москвою, які визначаються такими положен- нями: • забезпечення першочергової ролі НАТО в європейсь- кій безпековій архітектурі; • відкидання будь-якої можливості зміни чинних інсти- тутів безпеки, що, своєю чергою, могло б завдати шко- ду безпековим інтересам США або їх союзників; • унеможливлення російської політики «сфери впливу»; • абсолютне і неухильне дотримання принципів непо- рушності кордонів; • надання подальшої підтримки демократії та правам людини; • використання НАТО як інструменту ширшого залучен- ня Росії до європейських безпекових процесів; у цьому контексті вбачається доцільність глибшої інституціо- налізації відносин як на двосторонньому рівні США – Росія, так і на рівні НАТО – Росія, що дозволило б РФ змінити своє доктринальне сприйняття НАТО як загро- зи [5]. НАТО. ДЄБ, будучи юридично зобов’язуючим догово- ром, існуватиме поряд із Північноатлантичним договором 1949 року. При цьому положення ДЄБ суттєво суперечать положенням Вашингтонського договору. Варто нагадати статтю 10 Північноатлантичного договору, згідно з якою Сторони можуть за взаємною згодою запросити будь-яку іншу європейську державу, здатну дотримуватися прин- ципів Договору, приєднатися до цього Договору. Водночас, стаття 2 ДЄБ говорить про те, що учасник цього Договору не здійснює дій або заходів, які істотно зачіпають безпеку одного або декількох учасників цього Договору, не бере участі в них або не підтримує їх. За таких обставин прин- цип «відкритих дверей» Альянсу буде порушений, а по- дальше його розширення взагалі не відбуватиметься без згоди Москви [6]. В умовах існування традиційних та появи нових загроз безпеки як євроатлантичне співтовариство, так і світ у цілому стоять перед загрозою звичайної війни, регіональ- них конфліктів, етнічних чисток та навіть геноциду. Водно- час ніщо не свідчить про те, що сучасна архітектура безпе- ки не може подолати ці виклики за умов відповідного фінансування і політичної волі зацікавлених держав та/або інституцій. Організація Північноатлантичного дого- вору фактично зберігає свою актуальність з точки зору європейської безпеки як за часів «холодної війни», так і сьогодні. Відтак не існує раціонально обґрунтованої причи- ни пониження статусу НАТО. Ряд західних аналітиків, зо- крема Чарльз Купчан, експерт Ради з міжнародних відно- син – незалежного науково-дослідницького центру США, висловив припущення, що, власне, Росія могла б приєдна- тися до Альянсу [7]. Однак ця країна не є достатньо демо- кратичною для приєднання до НАТО. Понад те, Москва навряд чи погодиться на ПДЧ, який надасть їй такий са- мий статус, як, наприклад, країнам Балтії [8]. Радше існу- ють реальні сфери і механізми взаємно корисної взаємодії з таких питань, як боротьба проти тероризму, операція «Активні зусилля», військові освітні програми (щорічні 6- місячні програми для Старшого курсу та 2-тижневі інтегро- вані програми партнерства в Оборонному коледжі НАТО в Римі, а також міжнародні освітні програми під керівниц- твом Місії Департаменту військового співробітництва Шко- ли НАТО в Обераммергау, ФРН). Європейський Союз. Увага Росії до відносин з ЄС постійно зростає. Свого часу, у 1997 році, між РФ та Євро- пейським співтовариством було підписано Угоду про парт- нерство і співробітництво (УПС) [9]. Переговори про укла- дання УПС проводилися в дусі загального відновлення дружніх відносин між Брюсселем та Москвою і були спря- мовані на поглиблення та розширення взаємин в еко- номічній, політичній і культурній сферах. Проте сучасне керівництво Росії дотримується національно-державної моделі розбудови великої держави й має значні застере- ження щодо нормативно обумовленої наддержавної мо- делі ЄС. З точки зору простору зовнішньої безпеки, Європейсь- кий Союз висловлює істотні застереження щодо регіональної політики Росії та її нездатності поважати пра- ва людини і свободу слова. Таким чином, відносини ЄС – Росія не стали відносинами, заснованими на спільних цінностях і саме це, з точки зору Союзу, зводить нанівець власне сенс існування УПС. Як Євросоюз, так і Росія про- довжують розглядати УПС по-різному. Росія тлумачить цю угоду як інструмент проведення незалежно від НАТО переговорів з ЄС з питань європейської безпеки. Однак позиція і першочергова мета Євросоюзу полягає в тому, що розвиток міжвійськових відносин із Росією не є абсо- лютно необхідним, натомість існує прагнення розвивати політичні та «необезпекові» відносини, суть яких полягає у висуненні на перший план таких аспектів, як енергетич- на безпека, зміна клімату і боротьба з бідністю [10]. Водно- час, військові та зовнішньополітичні важелі впливу ЄС є істотно вразливими через брак консенсусу з найбільш принципових питань зовнішньої політики. Відтак Брюссель не може не координувати своє реагування на кожне із за- значених питань з іншими інституціями, задіяними у сфері європейської безпеки, зокрема НАТО та ОБСЄ. У цьому сенсі, враховуючи чинні багатосторонні договірно-правові зобов’язання, а також об’єктивні реалії, насамперед ре- сурсні, між цими організаціями, централізація в ЄС не по- винна призводити до змагань з НАТО за пріоритетну роль у сфері європейської безпеки. Майбутні відносини між Росією та Європейським Сою- зом будуть, очевидно, також більш реалістичними. Насам- перед ЄС прагнутиме до більш глибокого залучення Росії в міжнародні організації та багатосторонні безпекові ме- ханізми, зокрема в ОБСЄ та Раду Росія – НАТО. Надзви- чайно важливою також є послідовна робота з РФ стосов- но ратифікації Договору енергетичної хартії. Таким чином фінансова та дипломатична підтримка ЄС поєднувалася б із розбудовою відносин на основі спільних цінностей. Окрім того, вірогідно, будуть запроваджені взаємозалежні механізми у відносинах Росія – Євросоюз, зокрема ос- танній, очевидно, підтримуватиме вступ РФ до ВТО в обмін на ратифікацію Росією Договору енергетичної хартії. Висновки: 1. Відбувається постійна трансформація середовища європейської безпеки із чітким окресленням основних «гравців» (США, НАТО, ЄС, Росія). ÏÎ˲ÒÈ×Ͳ ÏÐÎÁËÅÌÈ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÈÕ ÑÈÑÒÅÌ ÒÀ ÃËÎÁÀËÜÍÎÃÎ ÐÎÇÂÈÒÊÓ 31 ÅKÎÍÎ̲×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI3-4’2011 2. Росія виступила ініціатором дебатів щодо відпо- відності європейської архітектури безпеки, структур та норм сучасним регіональним і світовим реаліям та потре- бам. 3. Виникають сумніви щодо можливості реалізації по- ложень Договору про європейську безпеку і відповідного посилення атмосфери взаємної довіри та впевненості, дефіцит яких є основним джерелом напруженості між Ро- сією і багатьма іншими державами трансатлантичного простору. При цьому існують істотні розбіжності у сприй- нятті ДЄБ на цьому просторі. Водночас коментарі та наст- рої між Росією і західними співрозмовниками щодо пропо- зиції ДЄБ стають дедалі важливішими й підкреслюють нагальність та актуальність змін у сфері безпеки. 4. Обговорення, які розпочалися через пропозицію ДЄБ стосовно перегляду європейських структур безпеки та пропозиції щодо реформування існуючих інститутів, є цінними, оскільки у цьому сенсі вони відповідають поряд- ку денному – відсутності довіри. Деяке відновлення рівно- ваги у різноманітних сферах діяльності ОБСЄ, зокрема на- дання вагомішого значення їх військово-політичному виміру, можна вважати позитивним результатом спів- праці, як і початок переговорів про контроль над озб- роєннями та надання додаткової трансатлантичної легітимності ОДКБ. 5. Оскільки у світі й надалі зберігається рівновага сил, а позиція США на міжнародній арені, хоч і оспорювана, але все ще є домінуючою, тенденції до співпраці та пошу- ку взаємно прийнятних рішень у сфері забезпечення без- пеки, очевидно, мають переважати над конкурентними або конфліктними. Поряд із наявними системними зміна- ми в міждержавних відносинах та активізацією доцентро- вих і відцентрових сил, що формують сучасну міжнародну систему, протягом першого десятиліття ХХІ століття відбувся помітний перерозподіл сил між країнами трансат- лантичного простору. Водночас, зростання стратегічного значення транснаціональних загроз системного характеру свідчить про їх взаємопов’язаність та взаємозалежність у глобальній інформаційній ері. Літературa 1. Medvedev D. Speech at Meeting with German Political, Parliamentary and Civil Leaders, Permanent Mission of Russia to NATO, June 5, 2008 [Елек- тронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.natomission.ru/ en/print/46/5 2. Mezhuyev B. Towards Legal Universalism: The Origins and Development of the Medvedev Initiative // Russia in Global Affairs. – 2009. – Vol. 7. – No. 3. – P. 103. 3. Проект Договора о европейской безопасности [Електронний ре- сурс]. – Режим доступу : http://news.kremlin.ru/news/6152 4. De Haas M. Medvedev’s Alternative European Security Architecture // Security and Human Rights. – 2010. – Vol. 21. – No. 1. – P. 47. 5. McNamara S. Russia’s Proposed New European Security Treaty: A Non- Starter for the U.S. and Europe [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.heritage.org/Research/Reports/2010/09/Russia-s-Proposed-New- European-Security-Treaty-A-Non-Starter-for-the-US-and-Europe 6. Charnysh V. Russia Drafts European Security Pact // Arms Control Today.– 2010. – Vol. 40. – No. 1 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.armscontrol.org/act/2010_01-02/EuropeanSecurity 7. Kupchan Ch. A. NATO’s Final Frontier // Foreign Affairs. – 2010. – Vol. 89. – No. 3 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.foreignaffairs. com/articles/66217/charles-a-kupchan/natos-final-frontier 8. Hunter R. E., Rogov S. M. Engaging Russia as Partner and Participant [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rand.org/pubs/conf_ proceedings/2005/RAND_CF203.pdf 9. Agreement on Partnership and Cooperation Establishing a Partnership Between the European Communities and Their Member States, of One Part, and the Russian Federation, of the Other Part // Official Journal of the European Communities, November 28, 1997 [Електронний ресурс]. – Ре- жим доступу : http://ec.europa.eu/world/agreements/downloadFile.do? fullText=yes&treatyTransId=643 10. Ashton C. Remarks at the Munich Security Conference, February 6, 2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.consilium.europa.eu/ uedocs/cms_Data/docs/pressdata/EN/foraff/112774.pdf Стаття надійшла до редакції 10 січня 2011 року Ñâ³òîâå ãîñïîäàðñòâî ³ ì³æíàðîäí³ åêîíîì³÷í³ â³äíîñèíè Ãëîáàëüíèé ðîçâèòîê Ãåîïîë³òèêà Íàö³îíàëüíà áåçïåêà Åêîíîì³÷íà òåîð³ÿ Åêîíîì³êà ³ óïðàâë³ííÿ Ñîö³àëüíà åêîíîì³êà ³ ïîë³òèêà Ãðîø³, ô³íàíñè ³ êðåäèò Ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà ̳ñöåâå ñàìîâðÿäóâàííÿ Ïîë³òè÷í³ ³íñòèòóòè ³ ïðîöåñè ÀÍÀ˲ÒÈÊÀ ÄËß Å˲ÒÈ: ÏÅÐÅÄÏËÀÒÈ ² ÄÎËÓ×ÀÉÑß! ÅÊÎÍÎ̲×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI  è ä à º ò ü ñ ÿ ç 1 9 9 6 ð î ê ó  è õ î ä è ò ü 6 ð à ç ³ â í à ð ³ ê í à ó ê î â è é æ ó ð í à ë  À Ê Ó ê ð à ¿ í è ×åðåç ïåðåäïëàòí³ àãåíö³¿: «²äåÿ», «Ñàì³ò», «Ïåð³îäèêà», «Ìåðêóð³é» ÿê ïåðåäïëàòèòè? ×åðåç ðåäàêö³þ æóðíàëó «Åêîíîì³÷íèé ÷àñîïèñ-ÕÕ²»: (044) 235-98-28, 235-98-27 editor@osp.com.ua Àâòîðè æóðíàëó: ïðîâ³äí³ â÷åí³ Óêðà¿íè òà ñâ³òó, ïîñëè, äåðæàâí³ ä³ÿ÷³, ì³ñüê³ ãîëîâè, ë³äåðè á³çíåñó ×åðåç ÄÏ «Ïðåñà» Ïåðåäïëàòíèé ³íäåêñ: 96437 ÏÎ˲ÒÈ×Ͳ ÏÐÎÁËÅÌÈ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÈÕ ÑÈÑÒÅÌ ÒÀ ÃËÎÁÀËÜÍÎÃÎ ÐÎÇÂÈÒÊÓ

Схожі ресурси