Механізм функціонування інвестиційних банків в Україні
У статті розглядаються основні передумови, проблеми створення та механізм функціонування інвестиційних банків в Україні. В статье рассматриваются основные предпосылки, проблемы создания и механизм функционирования инвестиционных банков в Украине. The article is devoted to the research of the basic p...
Saved in:
| Published in: | Економiчний часопис-XXI |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/47818 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Механізм функціонування інвестиційних банків в Україні / В.П. Пантелєєв, М.С. Микова // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 7-8. — С. 47-49. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860133625579700224 |
|---|---|
| author | Пантелєєв, В.П. Микова, М.С. |
| author_facet | Пантелєєв, В.П. Микова, М.С. |
| citation_txt | Механізм функціонування інвестиційних банків в Україні / В.П. Пантелєєв, М.С. Микова // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 7-8. — С. 47-49. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Економiчний часопис-XXI |
| description | У статті розглядаються основні передумови, проблеми створення та механізм функціонування інвестиційних банків в Україні.
В статье рассматриваются основные предпосылки, проблемы создания и механизм функционирования инвестиционных банков в Украине.
The article is devoted to the research of the basic preconditions, problems of creation and the mechanism of functioning of investment banks in Ukraine.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:46:07Z |
| format | Article |
| fulltext |
47
ÅKÎÍÎ̲×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI7-8’2011
ÃÐÎز, Ô²ÍÀÍÑÈ ² ÊÐÅÄÈÒ
Постановка проблеми. Модернізація виробничих по-
тужностей вітчизняних підприємств неможлива без понов-
лення банківського інвестиційного кредитування юридич-
них осіб. Сьогодні банки більшою мірою зацікавлені у
кредитуванні обігового капіталу, оскільки джерелом його
повернення є погашення дебіторської заборгованості або
реалізація товарів, а не майбутній прибуток підприємства.
Існування групи інвестиційних банків у вітчизняній еко-
номіці сприятиме появі на ринку єдиного спеціалізованого
кредитора інвестиційних проектів юридичних осіб, забез-
печить інноваційний розвиток економіки.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми
функціонування інвестиційних банків в Україні дос-
ліджували: І. Гуцал, А. Тимків, А. М. Мороз, А. А. Переса-
да, М. І. Савлук, Б. Л. Луців та ін. Однак у часи динамічних
змін кон’юнктури на основних фінансових ринках, періо-
дичності й специфічності фінансових криз ця тема потре-
бує подальшого вивчення і узагальнення.
Мета статті – дослідження основних аспектів функціо-
нування інвестиційних банків в України.
Основні результати дослідження. Протягом
2004–2006 рр. в Україні були сформовані деякі передумо-
ви для формування дворівневої моделі іпотечного ринку:
1. Уряд ухвалив Концепцію створення національної си-
стеми іпотечного кредитування. Основна мета Концепції –
формування ефективних ринкових механізмів залучення
довгострокових фінансових ресурсів у фінансово-кредит-
ну сферу й забезпечення функціонування на цій основі
ринку довгострокового іпотечного кредитування із засто-
суванням сучасної ринкової інфраструктури та фінансових
інструментів, що дають змогу поступово знизити вартість
іпотечних кредитів для населення і суб’єктів господарю-
вання та збільшити строки кредитування [1].
2. З метою рефінансування іпотечних кредитів за раху-
нок коштів, отриманих від розміщення цінних паперів,
створено іпотечну установу другого рівня – Державну іпо-
течну установу.
Водночас, до сьогодні в Україні було здійснено лише
два випуски звичайних іпотечних облігацій банківськими
установами (Укргазбанком та банком Хрещатик на за-
гальну суму 120 млн. грн.) і Державною іпотечною устано-
вою на суму 200 млн. грн. Особливістю емісій став значний
попит на них навіть у період економічної кризи, що
свідчить про перспективність цього джерела розширення
ресурсної бази банківських установ для здійснення інвес-
тиційного кредитування юридичних осіб.
У контексті світової фінансово-економічної кризи роль
інвестиційних банків у процесі банківського інвестиційного
кредитування юридичних осіб потребує переосмислення.
Зазначимо, що кредитування ринку нерухомості США у
2002–2005 рр. мало рівень підвищеної ризиковості,
оскільки:
• за оцінками експертів, приблизно 45% осіб, які отриму-
вали житло у кредит, не мали коштів для початкового
внеску;
• при кредитуванні банки нехтували ненадійною кредит-
ною історією позичальників;
• відбувалося недостатнє покриття кредиту заставою;
• кредитування здійснювалося без урахування можливого
падіння доходів позичальника;
• застосовувалися різноманітні ризикові схеми кредиту-
вання.
Тому, коли через зростання рівня інфляції Федеральна
резервна система США збільшила ставки за кредитом на
1% (до 5,25%), 40% боржників виявилися нездатними роз-
рахуватися за своїми боргами, що викликало колапс у
фінансовому секторі країни. І. С. Гуцал та А. О. Тимків ви-
діляють декілька найвагоміших причин фатальних
наслідків іпотечної кризи у США для цього типу банків [2]:
• інвестиційні банки мали більшу частку запозичених
коштів порівняно з фінансово-кредитними установами
інших типів, що значно підвищувало ризики втрати пла-
тоспроможності;
• брак диверсифікації активів;
• відсутність стабільних доходів;
• надмірна концентрація діяльності у секторі високоризи-
кових іпотечних цінних паперів.
У той же час, у Європі прикладом стабільного інвес-
тиційного банку є німецький Deutsche Bank. Він має своє-
рідну управлінську структуру (регіональні, функціональні
та профільні виконавчі комітети), яка є запорукою
успішного інвестиційного бізнесу. До складу функціональ-
них комітетів входять інвестиційні комітети, які патрону-
ють роботу банківської групи як стратегічний інвестор, бе-
УДК 336.77
В. П. Пантелєєв,
кандидат економічних наук,
доцент кафедри фінансів та кредиту
Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна
М. С. Микова,
аспірант Харківського національного університету
імені В. Н. Каразіна
МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯ
ІНВЕСТИЦІЙНИХ БАНКІВ В УКРАЇНІ
У статті розглядаються основні передумови, проблеми створення та механізм функціонування інвестиційних
банків в Україні.
Ключові слова: інвестиційні банки, фінансові інструменти, спеціальні економічні нормативи, кредитні деривативи.
В. П. Пантелеев, М. С. Мыкова
МЕХАНИЗМ ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ
ИНВЕСТИЦИОННЫХ БАНКОВ В УКРАИНЕ
В статье рассматриваются основные предпосыл-
ки, проблемы создания и механизм функционирова-
ния инвестиционных банков в Украине.
Ключевые слова: инвестиционные банки, финансо-
вые инструменты, специальные экономические нормати-
вы, кредитные деривативы.
V. P. Panteleev, M. S. Mykova
THE MECHANISM OF INVESTMENT BANKS
FUNCTIONING IN UKRAINE
The article is devoted to the research of the basic pre-
conditions, problems of creation and the mechanism of
functioning of investment banks in Ukraine.
Key words: investment banks, financial tools, special eco-
nomic specifications, credit derivatives.
48
ÅKÎÍÎ̲×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 7-8’2011
ÃÐÎز, Ô²ÍÀÍÑÈ ² ÊÐÅÄÈÒ
ручи участь в остаточному прийнятті рішень щодо структу-
ри портфеля стратегічних інвестицій банку. Функціональні
комітети патронують виключно загальні питання роботи
інфраструктури й управління фінансовими потоками бан-
ку. Профільні комітети перебувають під подвійним управ-
лінням через голів власне профільних і регіональних
комітетів. Така модель дає змогу профільним комітетам
займатися розвитком стратегії інвестиційного бізнесу, а
регіональним комітетам – упроваджувати ці стратегії на
ринку [2].
Автори пропонують при створенні інвестиційних банків
в Україні застосувати схему відбору інвестиційних про-
ектів, що передує прийняттю рішень стосовно доцільності
здійснення активних операцій (рис. 1).
В Україні існують законодавчі передумови виділення
групи інвестиційних банків: згідно із Законом України «Про
банки і банківську діяльність», банки можуть функціонува-
ти як універсальні та спеціалізовані (ощадні, інвестиційні,
розрахункові [клірингові]). Банк набуває статусу спеціа-
лізованого в тому разі, якщо більш як 50% його активів –
активи одного типу [3].
Серед специфічних умов функціонування інвестицій-
них банків автор вважає за доцільне встановити такі па-
раметри:
1. Форма власності – державна або змішана (власник –
держава та іноземний або вітчизняний інвестор). Така
структура власності дасть змогу ефективно контролюва-
ти бюджетні кошти, а перспектива розподілу інвес-
тиційних ризиків із державою збільшить привабливість
подібної банківської установи як об’єкта інвестування з
боку власників капіталу.
2. Ресурсна база – довгострокові ресурси (3 роки та
більше) юридичних та фізичних осіб, у тому числі грошові
кошти на депозитних рахунках у банку; кошти від роз-
міщення довгострокових облігацій серед інших банків, зо-
крема як залік резервних вимог НБУ; кошти від розміщен-
ня довгострокових облігацій власної емісії в НБУ за
рахунок золотовалютних резервів; розповсюдження дов-
гострокових облігацій власної емісії серед юридичних і
фізичних осіб, на міжнародних фондових біржах тощо; іно-
земні інвестиції банківських та інших фінансових інсти-
тутів, міжнародних організацій.
3. Канал рефінансування – облік комерційних векселів
юридичних осіб у НБУ, інвестиційним банкам повинен бу-
ти наданий статус першочергового отримувача рефінансу-
вання за рахунок готівкової емісії, яка використовується
винятково з метою вексельного обліку. Таке рефінансу-
вання повинне обумовити ліквідність інвестиційних банків
і бути єдиним джерелом короткострокових ресурсів.
4. Сфера діяльності – кредитування на конкурсній ос-
нові інвестиційних проектів юридичних осіб, іпотечне кре-
дитування фізичних осіб за умови створення фонду фінан-
сування будівництва підприємством-забудовником у
цьому банку. Діяльність інвестиційних банків має узгоджу-
ватися із загальнодержавними та регіональними програ-
мами, а їх активи – максимально покриті гарантіями дер-
жавних і місцевих органів влади.
5. Обмеження – споживче кредитування, кредитуван-
ня юридичних осіб на поточні потреби (окрім обліку век-
селів), короткострокове інвестиційне кредитування юри-
дичних осіб (повинно здійснюватися іншими банками
банківської системи України другого рівня), операції з
державними цінними паперами, спекулятивні валютні
операції.
Оскільки спеціалізованим банкам притаманна де-
що відмінна специфіка функціонування, аніж універ-
сальним банкам, автор пропонує встановити для інве-
стиційних банків спеціальні значення економічних
нормативів та передбачити ці умови в Інструкції «Про
порядок регулювання діяльності банків в Україні»
№368 [4].
Н1 – Мінімальний розмір регулятивного капіталу
банку, який на законодавчому рівні визначено в сумі
120 млн. грн. [4]. До інвестиційних банків слід застосо-
вувати підвищене нормативне значення цього показ-
ника. Станом на 2011 р. норматив Н1 для інвестицій-
них банків має бути визначеним у мінімальному
розмірі 240 млн. грн.
Н2 – Норматив адекватності регулятивного
капіталу (платоспроможності), що обчислюється як
співвідношення регулятивного капіталу до сумарних
активів і певних позабалансових інструментів, змен-
шених на суму створених відповідних резервів за ак-
тивними операціями та на суму забезпечення кредиту
і зважених за ступенем кредитного ризику. У цьому
випадку градація активів банку за ступенем ризику
повинна бути дещо відмінною від зазначеної в
Інструкції «Про порядок регулювання діяльності банків в
Україні» №368 [4]. Із груп активів, зважених за ступенем
ризику, через обмеження діапазону операцій інвес-
тиційних банків, мають бути вилучені: боргові цінні папери
органів державної влади, НБУ та доходи за ними у порт-
фелі банку на продаж і в портфелі банку до погашення,
валюта та банківські метали до отримання, куплені з ме-
тою спекулятивного перепродажу, короткострокові депо-
зити в інших банках, короткострокові кредити юридичним
і фізичним особам, органам державної влади, кредити
фізичним особам (окрім іпотечних) тощо.
Норматив Н3 установлює мінімальний коефіцієнт
співвідношення регулятивного капіталу до сукупних ак-
тивів, нормативне – не менше ніж 9%. У площині ризику
втрати пасивів ризик втрати залучених ресурсів інвес-
тиційного банку не повинен перевищувати ризик втрати
власного капіталу. Зважаючи на сталу ресурсну базу, ав-
тор вважає за доцільне збільшити цей норматив для інве-
стиційних банків до 18%.
Вимоги до ліквідності інвестиційних банків є дещо інші,
ніж для решти банківських установ: зобов’язання інвести-
ційних банків полягають не в негайному задоволенні по-
треб вкладників – фізичних та юридичних осіб, а у своє-
часному виділенні траншів у межах ліміту кредитування.
Тому три нормативи ліквідності (короткострокова, поточ-
на та миттєва), передбачені Інструкцією «Про порядок ре-
гулювання діяльності банків в Україні» №368 для інвес-
тиційних банків, повинні бути визнані нечинними. Для
контролю ліквідності цієї групи банків має застосовувати-
ся норматив довгострокової ліквідності (співвідношення
між активами та зобов’язаннями строком від 1 року).
Нормативи максимального розміру кредитів, гарантій і
поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), та макси-
мального сукупного розміру кредитів, гарантій і поручи-
Рис. Схема відбору інвестиційних проектів, що передує прийняттю рішень
про доцільність здійснення активних операцій
Джерело: Побудовано авторами самостійно
49
ÅKÎÍÎ̲×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI7-8’2011
ÃÐÎز, Ô²ÍÀÍÑÈ ² ÊÐÅÄÈÒ
тельств, наданих інсайдерам (Н10), повинні обмежувати
кредитування інсайдерів узагалі, тобто їхнє значення має
встановлюватися на рівні 0.
Н7 та Н8 – нормативи максимального розміру кредит-
ного ризику на одного контрагента (співвідношення суми
всіх вимог банку до контрагента [або групи пов’язаних
контрагентів], до регулятивного капіталу банку) і великих
кредитних ризиків (співвідношення суми всіх великих кре-
дитних ризиків, наданих банком щодо всіх контрагентів
або груп пов’язаних контрагентів до регулятивного капіта-
лу банку), встановлюється на рівні 25% та 10% регулятив-
ного капіталу банку відповідно. Оскільки різниця між вла-
сними і залученими коштами інвестиційного банку не є
такою вагомою, як різниця між депозитами та кредитами
інших банків другого рівня банківської системи України,
пропонується за розрахункову базу цих нормативів брати
загальну вартість пасивів.
Особливістю функціонування інвестиційних банків є
активне використання деривативів, що зокрема спричине-
но намаганням зосередити кредитні вкладення в найпер-
спективнішому кластері реального сектору економіки, що
дозволяє отримати максимальний прибуток від такої кон-
центрації кредитних вкладень (регіональні, галузеві, на
групу пов’язаних позичальників) і уникнення ризиків, які є
неминучими за подібної концентрації. Вирішення цієї диле-
ми залежить від наявності контрагента, який буде готовий
за певну плату прийняти на себе цей ризик тоді, коли сам
актив зберігатиметься на балансі банку. За умов нерозви-
неності фондового ринку таким контрагентом може стати
уповноважена державна організація в рамках проекту
державної підтримки регіонів і пріоритетних галузей еко-
номіки. Сутність кредитних деривативів розуміють як дво-
сторонній фінансовий контракт між продавцем кредитно-
го ризику та покупцем, у якому вони домовляються
обмінювати передбачений або розрахунковий грошовий
потік у разі настання кредитної події (банкрутство, зни-
ження кредитного рейтингу позичальника чи ринкової ціни
активу тощо) в майбутньому періоді за певну плату [5].
Історичний початок використання деривативів датує-
ться 1970-ми рр., коли внаслідок економічної кризи стала-
ся низка банківських банкрутств і банки почали масштаб-
ний розпродаж кредитів та інших боргових зобов’язань.
Завдяки цій операції банк має змогу цілком або частково
повернути кошти, які були спрямовані на кредитування.
Головна визначальна риса кредитних деривативів порів-
няно з іншими механізмами управління кредитним ризи-
ком (застава, порука тощо) – можливість відокремити
кредитний ризик від фінансового активу, з яким він пов’я-
заний. Саме можливість передання ризику через дерива-
тив, на думку О. Дзюблюка, робить його схожим на похідні
фінансові інструменти, які є основою його використання.
Відмінність деривативів полягає в тому, що вони спрямо-
вані на хеджування ризику, а інші похідні фінансові інстру-
менти фокусуються на ринкових чинниках ризику (рівень
цін, курси валют, процентні ставки). Серед найпошире-
ніших типів кредитних деривативів варто виділити [5]:
• кредитний дефолтний своп – фінансовий контракт, за
яким одна сторона (покупець кредитного захисту) про-
водить періодичні виплати іншій стороні (продавцеві
кредитного захисту) в обмін на платіж, обумовлений на-
станням кредитної події за вказаним активом;
• своп на сукупний дохід – фінансова угода, за якою всі
доходи, що надходять за певним активом протягом обу-
мовленого терміну, обмінюються на інші періодичні ви-
плати. Покупець кредитного захисту зобов’язується про-
водити періодичні виплати в розмірі, що дорівнює
загальній прибутковості за вказаним активом, прода-
вець кредитного захисту – виконувати зобов’язання по
виплатах за цим активом за наперед визначеною про-
центною ставкою. Отже, за таким контрактом увесь
дохід від володіння активом обмінюється на інший
фінансовий потік, продавець захисту повністю бере на
себе ризик за застрахованим активом. Покупець зали-
шає актив на своєму балансі, але всі платежі за ним на-
правляються продавцеві захисту, який, своєю чергою,
виплачує контрагентові дохід за плаваючою процент-
ною ставкою;
• «пакетні» («корзинні») свопи – певний вид кредитних де-
ривативів, за яким покупець (банк) купує захист цілого
пакету запозичень, а продавець захисту зобов’язується
покрити збиток, який виникає внаслідок першого де-
фолту в групі застрахованих активів, після чого страхо-
вий захист є недійсним і за новими дефолтами прода-
вець відповідальності не несе;
• кредитні ноти – середньострокові цінні папери із плава-
ючою процентною ставкою, забезпечені виплатами за
кредитами або іншими цінними паперами; тобто, це цінні
папери, які банк-емітент випускає паралельно із надан-
ням кредиту своєму позичальникові. Розрахунок емітен-
та за кредитними нотами проходить у міру погашення
кредиту позичальником.
Висновки. Таким чином, сьогодні основною перешко-
дою налагодження механізмів інвестиційного банківського
бізнесу як запоруки розвитку реального сектору еко-
номіки є:
• група чинників, пов’язаних із закритістю та непро-
зорістю діяльності позичальників;
• націленість менеджменту банків на управління кредит-
ним портфелем на рівні окремих позичок (великих кре-
дитів деяким позичальникам та групам пов’язаних пози-
чальників), а не на рівні управління ризиком сукупності
наданих позичок;
• низький рівень інфраструктури фінансового ринку (ком-
паній із управління активами, бюро кредитних історій,
страхувальників фінансових ризиків тощо);
• нерозвиненість фондового ринку;
• неврегульованість на законодавчому рівні особливостей
функціонування інвестиційних банків та правового ста-
тусу похідних фінансових інструментів (жоден із їх різно-
видів законодавчо не визначений державою);
• особливості розподілу державних коштів і запозичень на
рівні бюджетів та позабюджетних фондів;
• недостатня державна підтримка інвестицій та інновацій.
Основою механізму функціонування інвестиційних бан-
ків має стати створення нормативного підґрунтя (встанов-
лення спеціальних значень економічних нормативів та
законодавчих обмежень щодо переліку банківських
операцій; набуття групою інвестиційних банків статусу
першочергового отримувача рефінансування НБУ тощо).
Ініціатором утворення та одним із власників (єдиним влас-
ником) фінансово-кредитних установ подібного типу по-
винна стати держава.
Перспективи подальших досліджень у цьому напрямі:
• вивчення механізму та наслідків застосування основних
фінансових інструментів;
• розробка комфортних умов функціонування інвес-
тиційних банків;
• розробка ефективного механізму регулювання діяль-
ності інвестиційних банків тощо.
Література
1. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Кон-
цепції створення національної системи іпотечного кредитування» від
10.08.2004 р. № 559 [Eлектронний ресурс]. – Режим доступу :
http://search.ligazakon.ua/ l_doc2.nsf/link1/KR040559.html
2. Гуцал І. Проблеми і перспективи функціонування інвестиційних
банків / І. Гуцал, А. Тимків // Фінанси України. – 2009. – № 11. – С. 78–87.
3. Закон України «Про банки i банкiвську дiяльнiсть»: станом на
01.01.2011 р. [Eлектронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon.rada.
gov.ua/cgi—bin/laws/main.cgi?nreg=2121—14
4. Інструкція «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні»:
станом на 23.01.2011 р. № 368 [Eлектронний ресурс]. — Режим доступу
: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1028. 722.0
5. Дзюблюк О. Управління кредитним процесом комерційних банків у
контексті мінімізації кредитного ризику із використанням новітніх
фінансових інструментів / О. Дзюблюк // Світ фінансів. – 2009. –
№ 2(19). – С. 7–16.
6. Пересада А. А. Інвестиційне кредитування : навч. посіб. / А. А. Пере-
сада, Т. В. Майорова. – К. : КНЕУ, 2002. – 271 с.
Стаття надійшла до редакції 16 червня 2011 року
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-47818 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1728-6220 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:46:07Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Пантелєєв, В.П. Микова, М.С. 2013-08-02T15:23:18Z 2013-08-02T15:23:18Z 2011 Механізм функціонування інвестиційних банків в Україні / В.П. Пантелєєв, М.С. Микова // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 7-8. — С. 47-49. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. 1728-6220 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/47818 336.77 У статті розглядаються основні передумови, проблеми створення та механізм функціонування інвестиційних банків в Україні. В статье рассматриваются основные предпосылки, проблемы создания и механизм функционирования инвестиционных банков в Украине. The article is devoted to the research of the basic preconditions, problems of creation and the mechanism of functioning of investment banks in Ukraine. uk Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України Економiчний часопис-XXI Гроші, фінанси і кредит Механізм функціонування інвестиційних банків в Україні Механизм функционирования инвестиционных банков в Украине The mechanism of investment banks functioning in Ukraine Article published earlier |
| spellingShingle | Механізм функціонування інвестиційних банків в Україні Пантелєєв, В.П. Микова, М.С. Гроші, фінанси і кредит |
| title | Механізм функціонування інвестиційних банків в Україні |
| title_alt | Механизм функционирования инвестиционных банков в Украине The mechanism of investment banks functioning in Ukraine |
| title_full | Механізм функціонування інвестиційних банків в Україні |
| title_fullStr | Механізм функціонування інвестиційних банків в Україні |
| title_full_unstemmed | Механізм функціонування інвестиційних банків в Україні |
| title_short | Механізм функціонування інвестиційних банків в Україні |
| title_sort | механізм функціонування інвестиційних банків в україні |
| topic | Гроші, фінанси і кредит |
| topic_facet | Гроші, фінанси і кредит |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/47818 |
| work_keys_str_mv | AT pantelêêvvp mehanízmfunkcíonuvannâínvesticíinihbankívvukraíní AT mikovams mehanízmfunkcíonuvannâínvesticíinihbankívvukraíní AT pantelêêvvp mehanizmfunkcionirovaniâinvesticionnyhbankovvukraine AT mikovams mehanizmfunkcionirovaniâinvesticionnyhbankovvukraine AT pantelêêvvp themechanismofinvestmentbanksfunctioninginukraine AT mikovams themechanismofinvestmentbanksfunctioninginukraine |