Підготовка до Другої світової війни: ідеологічний аспект
У статті мова йде про підготовку нападу Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 року. Розкриваються питання, пов’язані з ідеологічним тиском пропаганди на широкі верстви населення. В статье речь идет о подготовке нападения Германии на Польшу 1 сентября 1939 года. Раскрываются вопросы, связанные с идеолог...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сумський історико-архівний журнал |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48140 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Підготовка до Другої світової війни: ідеологічний аспект / В. Шайкан // Сумський історико-архівний журнал. — 2010. — № X-XI. — С. 7-13. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859902113672331264 |
|---|---|
| author | Шайкан, В. |
| author_facet | Шайкан, В. |
| citation_txt | Підготовка до Другої світової війни: ідеологічний аспект / В. Шайкан // Сумський історико-архівний журнал. — 2010. — № X-XI. — С. 7-13. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сумський історико-архівний журнал |
| description | У статті мова йде про підготовку нападу Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 року. Розкриваються питання, пов’язані з ідеологічним тиском пропаганди на широкі верстви населення.
В статье речь идет о подготовке нападения Германии на Польшу 1 сентября 1939 года. Раскрываются вопросы, связанные с идеологическим давлением пропаганды на широкие слои населения.
The article is concentrating on attack grounding of German forces on Poland in September I, 1939, on the matter concerning the ideological promotion pressure on all sections of population.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:57:44Z |
| format | Article |
| fulltext |
7СУМСЬКИЙ ІСТОРИКО-АРХІВНИЙ ЖУРНАЛ. №X-ХІ. 2010
ДО 65 РІЧНИЦІ ПЕРЕМОГИ У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ
ШАЙКАН ВАЛЕРІЙ
ПІДГОТОВКА ДО ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ: ІДЕОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ
У статті мова йде про підготовку нападу Німеччини на Польщу 1 вересня 1939
року. Розкриваються питання, пов’язані з ідеологічним тиском пропаганди на широкі
верстви населення.
Війна як засіб досягнення певної мети, ніколи не починається зненацька, їй
завжди передує певний період підготовки, ідеологічного обґрунтування цілей. Не
була виключенням і Друга світова війна, до якої тривалий час готувалися фашистські
держави на чолі з Німеччиною. Головні ідеологічні засади майбутньої боротьби були
викладені А.Гітлером ще до приходу до влади в книзі “Майн кампф”. Головним
ворогом подальшого прогресивного розвитку Німеччини А.Гітлер вважав
марксистську ідеологію та її втілення у більшовизмі. “Марксизм, - писав він у своїй
книзі, - є не що інше, як політика євреїв, яка полягає в тому, щоб домогтися
систематичного знищення ролі особистості у всіх областях людського життя і
замінити її роллю “більшості” [1, с.448]. Отже, ототожнення марксизму з більшовиз-
мом має ще один, яскраво виражений, відтінок - ототожнення з сіонізмом, який, на
думку А.Гітлера, повинен бути знищений. “Але зламати євреїв, - міркував він далі, -
ми можемо тільки в тому випадку, якщо самі проявимо таку ж нетерпимість, якщо
виявимо ще більш сильну волю і будемо з тим же фанатизмом захищати інший
світогляд” [1, с.455]. Таким чином, мова йде про необхідність знищення марксистської
ідеології як світогляду і протиставлення йому іншого. При цьому А.Гітлер стверджує,
що новий світогляд має стати цілком антагоністичним до старого і вести боротьбу до
переможного кінця. “Цілісний світогляд ніколи не погодиться розділяти свій вплив з
іншим світоглядом... Ось чому він бачить своє завдання в тому, щоб повністю
зруйнувати весь хід ідей противника, підірвати його всіма засобами, боротися до
кінця, доки дорога не буде розчищена” [1, с.456]. Втілення своїх ідеологічних поглядів
А.Гітлер вбачав у партійній програмі, “що витікає з цілісного світогляду. Така
програма - оголошення війни всьому існуючому старому порядку зі всіма його
існуючими установами, оголошення війни іншому світогляду” [1, с.457]. Прийшовши
до влади на чолі НСДАП в 1933 р., А.Гітлер втілив свої головні ідеї в ідеологічному
переоблаштуванні Німеччини та її підготовці до війни.
Цілком зрозуміло, що розпочинати війну можна лише за певних умов. Однією з
найголовніших з них є здатність і готовність власного народу вести війну. Усвідомлення
необхідності війни, як єдино можливого шляху вирішення нагальних проблем,
повинно стати всеохоплюючою ідеєю суспільства. На вирішення цього завдання -
ідеологічну обробку населення і була спрямована перебудова всіх державних і
громадських структур Німеччини. Вже у березні 1933 р. було створено Імперське
міністерство пропаганди і народної освіти. Йому підпорядковувалися всі засоби
масової інформації: преса, радіо, театр, кіно, література. Центральний апарат
міністерства складався з 12 відділів, куди входили 20 секторів, що відповідали за
певний напрям роботи. Крім того, не входили до складу міністерства, але були йому
підконтрольними - Імперська палата культури, Управління Лейпцігської ярмарки,
Німецька бібліотека, Німецький інститут міжнародних відносин, Імперське об’єднання
8 СУМСЬКИЙ ІСТОРИКО-АРХІВНИЙ ЖУРНАЛ. №X-ХІ. 2010
німецької преси та ін. [9, с.201-202]. Очолюване Й.Геббельсом міністерство завжди
було на вістрі політичних подій, які часто відбувалися за його сценарієм, як наприклад,
підпал рейхстагу 27 лютого 1933 р., а слідом за ним розгнуздана антикомуністична
істерія, що прокотилася Німеччиною [6, с.131-132]. За ініціативою Й.Геббельса в
державі проводилися широкомасштабні акції залякування інакомислячих. Так, 10
травня 1933 р. у центрі Берліна була проведена акція по спаленню книг. У вогонь
потрапили твори не тільки німецьких класиків, а й твори зарубіжних авторів [9, с.260].
На міністерство покладалося і найважливіше завдання - виховання молоді. “Вже з
юнацьких років повинні ми виховувати в нашій молоді повагу до націоналізму у
поєднанні цього останнього з почуттям соціальної справедливості... Якщо ми зуміє-
мо на вказаних засадах перебудувати всю справу виховання під кутом зору
збереження чистоти раси, то це, зрозуміло, принесе користь і військовій справі” [1,
с.427-428], - писав А.Гітлер в книзі “Моя боротьба”. Не залишалася поза увагою
нацистів Німеччини і церква, як потужний важіль впливу на формування настроїв
віруючої частини населення. У липні 1935 р. було започатковане Імперське
міністерство у справах церкви. Його метою було поширення нацизму серед віруючих
шляхом нацифікації церковних обрядів, поширення антисемітизму в релігійному
середовищі, а також ідеологічний контроль з боку держави за настроями і діяльністю
релігійних функціонерів [9, с.201, 351-352].
Важливим засобом нацистської пропаганди була кінематографія, яка також була
підконтрольна Імперському міністерству пропаганди і народної освіти. Членство в
ній було обов’язковим для всіх без винятку працівників галузі. У 1937 р. вона була
повністю націоналізована і перетворилася на слухняний “інструмент” впливу на
духовне життя громадян в Німеччині та поза її межами. Й.Геббельс та його відомство
приділяли кінематографу надзвичайну увагу. Достатньо сказати, що за 1933-1945 рр.
німецька кінематографія виготовила 1363 кінофільми, що перевершувало обсяги
виробництва США і Радянського Союзу [9, с.225].
Не меншу роль в ідеологічній обробці власного населення відігравало радіо.
Навесні 1933 р. А.Гітлер вивів радіомовлення з підпорядкування Головного почтового
управління і передав його міністерству пропаганди. Фактично з цього часу і до кінця
війни радіо слугувало рупором нацистської пропаганди [9, с.337]. Саме через радіо
німецький пересічний громадянин міг почути останні новини з дипломатичних і
воєнних фронтів, котрі завжди носили оптимістичний характер і були просякнуті
нацистською ідеологією.
Одне з провідних місць у німецькому апараті ідеологічної обробки населення
належало пресі. Серед численних видань газет і журналів вирізнялися офіційні
“Фолькішер беобахтер” і особиста газета Й.Геббельса “Ангріф” [9, с.331]. Саме вони
задавали тон величезній масі видань. Підконтрольними були театр і образотворче
мистецтво. Вони повинні були притримуватися виключно патріотичних жанрів,
пропагувати німецьку культуру, нацистську ідеологію. В іншому разі, носії опозиційних
поглядів ризикували потрапити під прес нацистського репресивного апарату. Пильно
стежила за працівниками мистецтва і літератури група Ш.Ц на чолі з
оберштурмбанфюрером СС доктором Шпенглером і рефератами ІІІ.Ц.Ш і ІІІ.Ц.Щ,
очолюваними доктором Росснером і фон Кальпінським Ш-го управління (СД). До
відома IV управління Імперської безпеки (гестапо), один з 4-х рефератів якої очолював
оберштурмбанфюрер СС Ейхман, відносилося переслідування церковної опозиції [8,
с.10-11]. Процес підпорядкування державній нацистській ідеології в передвоєнні роки
9СУМСЬКИЙ ІСТОРИКО-АРХІВНИЙ ЖУРНАЛ. №X-ХІ. 2010
супроводжувався расовими чистками, експропріаціями, репресіями. Так, за безцінь
був “викуплений” державою видавничий дім єврея Ульштейна, вигнані з театра
талановиті митці М.Рейнхардт, Б.Брехт, Е.Толлер [9, с.331, 381]. Доповнювало картину
тоталітарного державного контролю над всіма сферами людського життя встановлення
державних свят з метою пропаганди націонал-соціалістичних ідей. Так, стало святом
30 січня - день приходу до влади НСДАП на чолі з А.Гітлером, 24 лютого - день
заснування НСДАП, 16 березня - “День пам’яті героїв” - на честь загиблих у 1-й
світовій війні, 20 квітня - день народження А.Гітлера, 9 листопада - річниця “пивного
путчу” 1923 р. Намагаючись підкреслити свою єдність з робітничим класом, який в
певній мірі становив соціальну базу НСДАП, нацисти оголосили святом 1 Травня -
національний день праці [9, с.300].
Таким чином, у другій половині 30-х років нацистам вдалося встановити у
Німеччині тоталітарний режим з диктатурою НСДАП, що повністю відповідало
завданням партійної програми, до виконання якої А.Гітлер приступив одразу після
приходу до влади. Так, починаючи з 1933 р., однією з найважливіших ідей нацизму
було знищення марксистської ідеології, тому нападки на комуністів стали частиною
повсякденної офіційної політики. Матеріали антирадянського спрямування під
керівництвом Й.Геббельса завчасно готувалися для публікації в додатках до газет, -
відмічає німецький дослідник К.Рісс [6, с.229]. Це було цілком логічним кроком в
ідеологічній боротьбі і на шляху “завоювання додаткових територій для виробництва
продуктів харчування і розселення німецького населення” [9, с.297]. “Ми будемо
неухильно прагнути до своїх власних цілей в іноземній політиці, а саме до того, щоб
наш німецький народ отримав на цій землі території, котрі йому личать” [1, с.662],
- писав А.Гітлер в книзі “Моя боротьба”. Відверті анексіоністські плани з
неприхованим цинізмом проголошувалися нацистами на всіх рівнях і становили
відкриту загрозу сусіднім народам. Саме завоювання життєвого простору за рахунок
інших держав стало наріжним каменем фашистської ідеологічної доктрини фюрера.
“Вирішення проблем, що стоять перед нами, - писав він далі, - ми бачимо тільки і
виключно в завоюванні нових земель, котрі ми могли б заселити німцями. При цьому
нам потрібні такі землі, які безпосередньо прилягають до корінних земель нашої
батьківщини” [1, с.664].
Готуючись до майбутньої напруженої боротьби, А.Гітлер добре усвідомлював її
масштаби і необхідність відбудови армії. Ще у вересні 1936 р. в Німеччині було
затверджено “чотирирічний” план, який мав на меті протягом 1936-1940 рр. різке
збільшення випуску озброєнь, боєприпасів та бойової техніки і перетворення німецької
армії на наймогутнішу у Європі. Не випадково контроль за його виконанням було
покладено на одного з найближчих поплічників фюрера Г.Геринга. Цей план означав
мілітаризацію німецької економіки і переведення її на воєнні рейки. В той же час це
була довготривала ідеологічна акція, метою якої була підготовка свідомості громадян
до неминучості війни, про яку мріяв А.Гітлер багато років. “Коли ми говоримо про
завоювання нових земель в Європі, - писав він, - ми, звичайно, можемо мати на
увазі в першу чергу тільки Росію і ті окраїнні держави, котрі їй підкорені” [1, с.665].
Обґрунтовувався і вибір жертви. Стверджувалося, що протягом століть Росія жила за
рахунок саме німецького ядра, що становило основу вищих щаблів суспільства, але
воно було повністю знищено і його місце посіли євреї, яких треба також знищити.
А.Гітлер стверджував, що ця гігантська східна держава приречена на загибель і до
цього вже визріли всі передумови. Кінець єврейського панування в Росії буде також
10 СУМСЬКИЙ ІСТОРИКО-АРХІВНИЙ ЖУРНАЛ. №X-ХІ. 2010
кінцем Росії як держави [1, с.665]. Така відвертість не залишала жодних сумнівів щодо
зовнішньополітичного курсу фашистської Німеччини та її підготовки до війни. Наведені
висловлювання з книги “Моя боротьба”, були ланкою в расовій теорії світового
панування, що була відома майже кожному німцеві. Зауважимо, що ця книга Гітлера,
написана у 1924-1927 рр., стала бестселером і була ефективним засобом
розповсюдження нацистської ідеології. До 1933 р. в Німеччині було продано 5,5 млн.
її примірників [9, с.270].
Тим часом події, що розгорталися у кінці 1938 - на початку 1939 р. свідчили про
поступове і неухильне сповзання світу у прірву Другої світової війни. Мирне
розчленування Чехословаччини у вересні 1938 р. на Мюнхенській конференції дало
можливість А.Гітлеру досить вірно спрогнозувати поведінку Англії і Франції та
продовжити свою агресивну політику. Ззовні безхмарні відносини Німеччини з
Польщею були затьмарені в жовтні 1938 р. виїздом з Польщі великої кількості
німецькомовного населення. У відповідь Німеччина вислала 15000 польських євреїв,
до того ж порушувала болюче для Польщі питання статусу Данцига [3, с.204]. Це
цілком відповідало п.4 програми НСДАП, де говорилося про те, що євреї не можуть
бути громадянами Німеччини [9, с.297]. На початку січня 1939 р. А.Гітлер запросив у
Берхтесгаден міністра закордонних справ Польщі полковника Ю.Бека, де мав з ним
дружню розмову, під час якої наголошував на спільній для обох країн ворожості до
Радянського Союзу. А.Гітлер знову порушив проблему Данціга і коридору до нього,
який пролягав би по території Польщі, але був би екстериторіальним, що відповідало
б інтересам обох країн. Полковник Ю.Бек не дав позитивної відповіді [3, с.204-205].
Звичайно, непоступливість Польщі у питанні статусу Данціга не сприяла зняттю
напруженості у Європі і, разом з тим, дратувала А.Гітлера, який уже звик до досить
легких дипломатичних перемог, але зіткнувся з перешкодою, яка загрожувала
авторитету Німеччини. І все ж таки, берлінські політики не втрачали надії переломити
хід подій на свою користь. Наступним кроком став візит міністра закордонних справ
Німеччини Ріббентропа до Польщі наприкінці січня 1939 р. Як вважає Ж.-Б.Дюрозель,
метою цього візиту була спроба залучити Польщу до антирадянської співпраці з “більш-
менш чітко сформульованою метою захопити Україну” [3, с.205]. Але й на цей раз
ввічлива відмова Польщі не дала Гітлеру можливості ні на крок просунутися вперед
у вирішенні зовнішньополітичних завдань. Не дивлячись на підкреслено дружні заяви
Гітлера по відношенню до Польщі 30 січня і 2 березня 1939 р., позитивних зрушень з
боку останньої не відбулося. Внаслідок цього 28 березня 1939 р. Німеччина денонсувала
пакт про ненапад з Польщею [2, с.1025]. У той же день Юзеф Бек заявив, що скоріше
воюватиме, ніж допустить зміну статусу Данціга [3, с.205]. Таким чином, німецько-
польські стосунки зайшли у глухий кут. Востаннє польський міністр закордонних справ
Ю.Бек зробив спробу врегулювати стосунки з Німеччиною у своїй промові 6 травня
1939 р. Але пропагандистське відомство Й.Геббельса не опублікувало жодного слова
з цього приводу. Польська ініціатива повисла у повітрі. Натомість наступного дня
німецьке радіо повідомило своїх слухачів про те, що в Польщі піднялася хвиля злочинів
проти німецьких громадян [6, с.226]. Таким чином, ідеологічна підготовка до
вторгнення в Польщу посилювалася.
На відміну від польських політиків сталінське керівництво Радянського Союзу
демонструвало терпимість до нацистського режиму Німеччини. Так, у промові
Й.Сталіна на XVIII з’їзді ВКП(б) 10 березня 1939 р, не було помітних нападів на
зовнішню політику Німеччини. А її силові акції приписувалися слабкості політики
11СУМСЬКИЙ ІСТОРИКО-АРХІВНИЙ ЖУРНАЛ. №X-ХІ. 2010
західних держав [3, с.213-214]. Очевидно, небажання Сталіна загострювати увагу на
агресивній політиці Гітлера мало стати певним сигналом дипломатичним колам до
зближення позицій. Привертає до себе увагу ще один факт. 26 лютого 1939 р. в
Большом театрі в Москві відбулося урочисте відкриття оновленої російської опери
М.І.Глінки під назвою “Іван Сусанін” (стара назва “Життя за царя”) [2, с.1025]. Цей
патріотичний твір розповідає про події XVII століття, коли російський селянин завів
у непрохідні хащі загін польських окупантів, які загинули, стративши героя. Можливо
це випадковість, але вона дуже красномовна і збіглася в часі з погіршенням німецько-
польських відносин. До того ж в СРСР, як і в Німеччині, культурне життя знаходилося
під контролем спецслужб і подібна акція не могла відбутися несанкціоновано, а якщо
так, то вона обов’язково несла певне ідеологічне навантаження.
Активізація дипломатичної гри в березні-квітні 1939 р., жвавий обмін думками
і, навіть, зближення з Польщею та радянсько-англо-французькі переговори свідчили
скоріше про непевність усіх політичних гравців і пошук ними найбільш оптимальних
варіантів союзників, ніж про конкретні дії по збереженню миру. Так, 17 квітня 1939 р.
радянський посол у Німеччині Меркалов під час зустрічі з німецьким держсекретарем
Вайцзекером заявив, що СРСР не скористався з непорозумінь Німеччини з західними
демократіями і що немає ніяких причин для того, щоб радянсько-німецькі відносини
не кращали [3, с.214]. Цей досить прозорий натяк мав дати зрозуміти Гітлерові, що
двері на шляху радянсько-німецького зближення залишаються відчиненими. Як
зазначає Жан-Батіст Дюрозель, 3 травня М.Литвинов несподівано був замінений на
посту народного комісара закордонних справ. Новим наркомом став Молотов, що
розцінювалося в дипломатичних колах як можливу зміну зовнішньополітичного курсу
СРСР [3, с.211]. Вже 20 травня 1939 р. німецький посол в СРСР фон дер Шуленбург
був прийнятий Молотовим і мав з ним розмову про розвиток радянсько-німецьких
економічних взаємин. Під час цієї зустрічі Молотов сказав, що для відновлення
економічних переговорів треба, насамперед, надати їм політичну основу [3, с.214].
Виразними з цього приводу є спогади Ріббентропа. “Шукати компромісу з Росією, -
писав він, - було моєю таємною ідеєю: я відстоював її перед фюрером тому, що...
хотів... забезпечити для Німеччини російський нейтралітет на випадок німецько-
польського конфлікту” [4, с.13]. А те, що такий конфлікт визрівав, було очевидним.
Вже через кілька днів після денонсації німецько-польського договору про ненапад
начальник штабу верховного головнокомандування В.Кейтель віддав наказ, за яким
війська вермахту повинні були бути готовими напасти на Польщу до 1 вересня 1939
р. [З, с.207]. Отже, наступною жертвою втілення гітлерівського плану завоювання
життєвого простору повинна була стати Польща. І хоча А.Гітлер у своїх ідеологічних
обґрунтуваннях майбутніх завоювань ніколи не акцентував увагу на поляках, вони,
вочевидь, повинні були розділити долю всіх слов’янських народів - бути знищеними
і, як виявилося, в першу чергу.
Паралельно з англо-французькими Радянський Союз вів переговори з
Німеччиною, метою яких мав стати договір про ненапад і обидві сторони прагнули
його в однаковій мірі. Хоча дехто з дослідників вважає, що ініціатива радянсько-
німецького зближення виходила саме від СРСР [3, с.214]. Підсилює таку думку і лист
Гітлера до Сталіна, датований 21 серпня 1939 р. Гітлер писав, що додатковий
протокол, бажаний Урядом СРСР, на його переконання, може бути по суті вияснений
в найкоротший термін, якщо відповідальному державному діячеві буде надана
можливість вести про це переговори в Москві особисто [4, с.98]. На наш погляд,
12 СУМСЬКИЙ ІСТОРИКО-АРХІВНИЙ ЖУРНАЛ. №X-ХІ. 2010
штовхало Сталіна на підписання додаткового таємного протоколу усвідомлення того,
що напад Німеччини на Польщу неминуче призведе до встановлення спільного
радянсько-німецького кордону і дасть Гітлеру зручний плацдарм для нападу на СРСР.
Тому відсунути кордон якомога далі на Захід було бажанням Сталіна. Крім того, у
протоколі мова йшла про західноукраїнські землі, що мали відійти до сфери інтересів
СРСР, а це могло дати Сталіну вагомі пропагандистські дивіденди у майбутньому.
23 серпня 1939 р. був підписаний радянсько-німецький пакт про ненапад і
секретний протокол. Це вносило значні корективи в офіційну пропаганду обох країн.
Кажуть, що Геббельс, взнавши про пакт, з гнівом вигукнув: “Ми не для того працювали
6 років, щоб на сьомому році втрати все” [6, с.228]. Звичайно, він мав на увазі
широкомасштабну антикомуністичну кампанію, розгорнуту в засобах масової
інформації. Тепер обставини вимагали пояснити такі метаморфози зовнішньої
політики. Але, якщо антирадянська теза вимагала суттєвої корекції, то польський
вектор ідеологічної обробки суспільства отримав додатковий поштовх. На шпальтах
німецьких газет з’явилися повідомлення і вигадки про те, що на вулицях Данцига
поляки пристають до німецьких жінок, що поляки каструють німців. Звичайними
стали заголовки статей на кшталт “Убитий офіцер СС”, “Застрілені двоє
штурмовиків!”, “Побита ні в чому не винна сім’я!”, “Вся Польща в воєнній лихоманці!”,
“Хаос в Верхній Сілезії!” [7, с.1028]. Це мало створити враження на пересічного німця
і формувати у його свідомості образ поляка-ворога, який ось-ось кинеться на ми-
ролюбну Німеччину. Хоча ще за день до підписання пакту на секретній нараді вищого
генералітету вермахту в Оберзальцбурзі 22 серпня Гітлер заявляв, що через декілька
тижнів він протягне руку Сталіну на спільному німецько-російському кордоні і разом
з ним розпочне розділ світу [4, с.103].
У зв’язку з новою геополітичною обстановкою відбувалися, зміни і на всьому
пропагандистському фронті. Так, 25 серпня 1939 р. у Мюнхені мала відбутися лекція
на тему: “Звинувачується Москва - Комінтернівський план світової диктатури”.
Звичайно, у контексті подій, що відбулися днями, вона виглядала не актуальною і
навіть шкідливою, тому в останню мить лекцію замінили концертом російської музики
[6, с.229], що якнайбільше імпонував обставинам. Радянська сторона зняла будь-яку
критику Німеччини у засобах масової інформації, а дипломатичний корпус впевнено
проводив пронімецьку політику. Ще 19 серпня 1939 р. у Берліні була підписана
радянсько-німецька кредитна угода на суму 200 млн. німецьких марок, за якою СРСР
міг купувати у Німеччини промислові товари, військові матеріали. В свою чергу,
Радянський Союз мав постачати Німеччині товари на 180 млн. марок [5, с.231].
Економічна співпраця двох держав, крім суто прагматичних цілей, мала ще й
пропагандистську мету. І Гітлер, і Сталін таким чином намагалися запевнити один
одного в миролюбних і перспективних планах співробітництва своїх країн. Сталін
квапився з підписанням економічних угод, пакту про ненапад і секретного протоколу
оскільки розумів, що в умовах загострення кризи Німеччина обов’язково розпочне
війну проти Польщі і перешкодити цьому він не в змозі. Отже, єдиним шансом
зупинити Гітлера якомога далі на Заході і відсунути в часі війну з Німеччиною (а в
тому, що вона буде, Сталін не сумнівався), було поставити йому низку дипломатичних
пересторог. Поквапливість Гітлера очевидно пояснюється вибором часу для реалізації
свого плану завоювання життєвого простору. До 1939 р. провідні капіталістичні
держави поступово, але впевнено, почали виходити з світової економічної кризи,
тому Гітлер поспішав з розв’язанням війни, доки їх економіка не оговталась.
13СУМСЬКИЙ ІСТОРИКО-АРХІВНИЙ ЖУРНАЛ. №X-ХІ. 2010
Приводом до початку війни та ідеологічним виправданням її в очах світової
спільноти стала провокація, вчинена самими німцями. В кінці серпня 1939 р. була
проведена операція “Копзетеп” (консерви). Загін з в’язнів, переодягнених в польську
військову форму, під командуванням штурмбанфюрера СС Альфреда Гельмута
Науйокса напав на німецьку ж радіостанцію в прикордонному місті Глейвіц. Захопивши
її, під звуки пістолетних пострілів, зловмисники стали транслювати в ефір виступ
польського хору. Коли в’язні покинули радіостанцію, їх розстріляли у дворі і покинули
напризволяще. Вже вранці того ж дня цей факт розтлумачувався німецькими засобами
масової інформації, як неспровокований напад польської сторони на Німеччину [2,
с.1028-1029]. Першого вересня 1939 р. Німеччина напала на Польщу. Так розпочалася
Друга світова війна, в якій Гітлер волів встановити світове панування.
Виходячи з вище викладеного, можна стверджувати, що тривала підготовка
фашистської Німеччини до війни, в якій головною метою було знищення Радянського
Союзу і більшовизму, супроводжувалася одночасно широкомасштабною ідеологічною
підготовкою. Для цього знадобилася перебудова всіх державних органів управління
та встановлення тоталітарної нацистської диктатури, що стала офіційною державною
ідеологією. Тотальна обробка населення проводилася всіма засобами масової
інформації, включаючи релігію, громадські і культурницькі організації. Міжнародні
відносини Німеччини в цей період будувалися на основі відвертого шантажу і тиску
на сусідні держави. Використання цих засобів у поєднанні з вмілою дипломатичною
грою, дозволило Гітлеру втягнути в свою орбіту навіть потенційного ворога -
Радянський Союз і, загарбавши Польщу, підступи-тися до його кордонів.
Подальше вивчення поставленої проблеми може допомогти кращому розумінню
ідеологічної підготовки нападу Німеччини на Радянський Союз.
__________________________________
1. Гитлер А. Моя борьба / Адольф Гитлер; [пер. с нем. ] - Харьков: “Свитовид”, 2003.
2. Дейвис Н. Європа. Історія / Норман Дейвис; [ пер. з англ. П.Таращук, О.Коваленко]. - К.: Вид-во
Соломії Павличко “Основи”, 2006.
3. Дюрозель Ж.-Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів / Жан-Батист Дюрозель; [перекл.
з фр. Є.Марічев, Л.Погорєлова, В.Чайковський]. - К.: Основи, 2005.
4. Откровения и признання. Нацистская верхушка о войне “третьего рейха” против
СССР. Секретные речи. Дневники. Воспоминания. - Смоленск: “Русич”, 2000.
5. Пігідо-Правобережний Ф. “Велика Вітчизняна війна” [Спогади та роздуми очевидця] / Федір
Пігідо-Правобережний. - К.: Смолоскип, 2002.
6. Рисс К. Кровавмй романтик нацизма. Доктор Геббелльс. 1939-1945 / Курт Рисс. - М., 2006.
7. Толанд Д. Адольф Гитлер / Джон Толанд; [пер. с англ. О.Тихонова]. - М.: “Интердайджест”,
1993.- (Кн.2).
8. Чугуев С.Г. Спецслужбы третьего рейха. - СПб., 2003. - (Кн.2).
9. Энциклопедия Третьего рейха. - [3 изд.]. - М: Локид-Пресс, Рипол классик, 2005.
Шайкан В.А. Подготовка Второй мировой войны: идеологический аспект
В статье речь идет о подготовке нападения Германии на Польшу 1 сентября
1939 года. Раскрываются вопросы, связанные с идеологическим давлением пропаганды
на широкие слои населения.
Shaykan V.A. Preparation for World War II: ideological aspect
The article is concentrating on attack grounding of German forces on Poland in September
I, 1939, on the matter concerning the ideological promotion pressure on all sections of population.
_____________________
Отримано 24.10.2010
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-48140 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2227-183X |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:57:44Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Шайкан, В. 2013-08-15T15:03:49Z 2013-08-15T15:03:49Z 2010 Підготовка до Другої світової війни: ідеологічний аспект / В. Шайкан // Сумський історико-архівний журнал. — 2010. — № X-XI. — С. 7-13. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2227-183X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48140 У статті мова йде про підготовку нападу Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 року. Розкриваються питання, пов’язані з ідеологічним тиском пропаганди на широкі верстви населення. В статье речь идет о подготовке нападения Германии на Польшу 1 сентября 1939 года. Раскрываются вопросы, связанные с идеологическим давлением пропаганды на широкие слои населения. The article is concentrating on attack grounding of German forces on Poland in September I, 1939, on the matter concerning the ideological promotion pressure on all sections of population. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сумський історико-архівний журнал До 65 річниці перемоги у Другій світовій війні Підготовка до Другої світової війни: ідеологічний аспект Подготовка Второй мировой войны: идеологический аспект Preparation for World War II: ideological aspect Article published earlier |
| spellingShingle | Підготовка до Другої світової війни: ідеологічний аспект Шайкан, В. До 65 річниці перемоги у Другій світовій війні |
| title | Підготовка до Другої світової війни: ідеологічний аспект |
| title_alt | Подготовка Второй мировой войны: идеологический аспект Preparation for World War II: ideological aspect |
| title_full | Підготовка до Другої світової війни: ідеологічний аспект |
| title_fullStr | Підготовка до Другої світової війни: ідеологічний аспект |
| title_full_unstemmed | Підготовка до Другої світової війни: ідеологічний аспект |
| title_short | Підготовка до Другої світової війни: ідеологічний аспект |
| title_sort | підготовка до другої світової війни: ідеологічний аспект |
| topic | До 65 річниці перемоги у Другій світовій війні |
| topic_facet | До 65 річниці перемоги у Другій світовій війні |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48140 |
| work_keys_str_mv | AT šaikanv pídgotovkadodrugoísvítovoívíiniídeologíčniiaspekt AT šaikanv podgotovkavtoroimirovoivoinyideologičeskiiaspekt AT šaikanv preparationforworldwariiideologicalaspect |