Суверенна боргова криза ЄС: моделювання тимчасових рівноваг у межах теорії ігор
У статті запропоновано формалізований апарат ведення некооперованих та кооперованих ігор суб’єктів, які задіяні у процес прийняття рішень щодо розв’язання проблем боргової кризи у Єврозоні та ЄС загалом. Зроблено спробу симулювання варіантів ігор, які охоплюють різнопланові стратегії учасників у пр...
Saved in:
| Published in: | Економiчний часопис-XXI |
|---|---|
| Date: | 2012 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
2012
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48296 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Суверенна боргова криза ЄС: моделювання тимчасових рівноваг у межах теорії ігор / В.І. Кончин, М.В. Максименко // Економiчний часопис-XXI. — 2012. — № 5-6. — С. 13-17. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859776447757942784 |
|---|---|
| author | Кончин, В.І. Максименко, М.В. |
| author_facet | Кончин, В.І. Максименко, М.В. |
| citation_txt | Суверенна боргова криза ЄС: моделювання тимчасових рівноваг у межах теорії ігор / В.І. Кончин, М.В. Максименко // Економiчний часопис-XXI. — 2012. — № 5-6. — С. 13-17. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Економiчний часопис-XXI |
| description | У статті запропоновано формалізований апарат ведення некооперованих та кооперованих ігор суб’єктів, які
задіяні у процес прийняття рішень щодо розв’язання проблем боргової кризи у Єврозоні та ЄС загалом. Зроблено спробу симулювання варіантів ігор, які охоплюють різнопланові стратегії учасників у процесі переговорів і
прийняття рішень для врегулювання ситуації навколо Єврозони. Представлено результати змодельованих
некооперованих та кооперованих ігор, що виражені через спільні та власні втрати і виграші в системі знаходження тимчасових рівноваг та за умови їх відсутності.
В статье предложен формализованный аппарат
ведения некооперационных и кооперационных игр
субъектов, задействованных в процесс принятия решений по разрешению проблем долгового кризиса в
Еврозоне и ЕС в целом. Сделана попытка симуляции
вариантов игр, которые охватывают разноплановые
стратегии участников в процессе переговоров и принятия решений по урегулированию ситуации вокруг
Еврозоны. Отражены результаты смоделированных
некооперационных и кооперационных игр, которые
выражены через общие и собственные потери и выигрыши в системе нахождения временных равновесий и
в условиях их отсутствия.
This paper proposes a formalization approach for noncooperative and cooperative games of entities involved in
the decision making process to solve the debt crisis in the
Eurozone and EU as a whole. Simulation of various games
that cover the diverse strategies of participants in the negotiations and decision-making regarding the situation in
Eurozone is attempted. The results from simulated noncooperative and cooperative games are presented that are
expressed in terms of mutual and private losses and gains
in the system of finding temporary equilibria vs. their
absence.
|
| first_indexed | 2025-12-02T08:55:47Z |
| format | Article |
| fulltext |
13
ÅKÎÍÎ̲×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI5-6’2012
Постановка проблеми. Суверенна боргова криза в
Європейському Союзі – це фінансова криза, яка на ниніш-
ньому етапі розвитку проявилася в деяких країнах Євро-
зони ускладненням рефінансування (обслуговування)
державного боргу без допомоги третіх осіб.
Суверенна боргова криза ЄС є наслідком критичного
нагромадження та подальшого зростання державної за-
боргованості країн, зокрема боргів урядів, які намагалися
створювати ілюзію високого рівня добробуту своїх сус-
пільств. Роздування публічного сектору і фінансування
соціальних інституцій у розвинутих індустріальних країнах
тісно пов’язано із втратою ними порівняльної переваги в
реальному секторі. Крім цього, використання урядами ак-
тивної експансіоністської фіскальної політики шляхом
збільшення державних видатків на публічний сектор, зок-
рема соціальну сферу, гальмує розвиток приватного сек-
тору. Останній у процесі перерозподілу суспільного доходу
недоотримує ту його частину, яка могла б стати у процесі
вільної ринкової конкуренції джерелом інвестицій у науко-
во-технічні розробки та забезпечення на цій основі техно-
логічних зрушень, економічного росту і підвищення добро-
буту в суспільстві. Деякі країни ЄС, переважно країни
Півдня, у процесі економічної інтеграції, враховуючи заса-
ди спільної соціальної політики Співтовариства, надали
своїм урядам повноваження здійснювати необмежені дер-
жавні запозичення, аргументуючи такі дії слабкою струк-
ѲÒÎÂÅ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÎ ² ̲ÆÍÀÐÎÄͲ ÅÊÎÍÎ̲×Ͳ ²ÄÍÎÑÈÍÈ
УДК 339.982, 339.972, 339.72.053.1, 339.738, 519.83
СУВЕРЕННА БОРГОВА КРИЗА ЄС:
МОДЕЛЮВАННЯ ТИМЧАСОВИХ РІВНОВАГ
У МЕЖАХ ТЕОРІЇ ІГОР
У статті запропоновано формалізований апарат ведення некооперованих та кооперованих ігор суб’єктів, які
задіяні у процес прийняття рішень щодо розв’язання проблем боргової кризи у Єврозоні та ЄС загалом. Зробле-
но спробу симулювання варіантів ігор, які охоплюють різнопланові стратегії учасників у процесі переговорів і
прийняття рішень для врегулювання ситуації навколо Єврозони. Представлено результати змодельованих
некооперованих та кооперованих ігор, що виражені через спільні та власні втрати і виграші в системі знаход-
ження тимчасових рівноваг та за умови їх відсутності.
Ключові слова:суверенна боргова криза,оптимум Парето,Маастрихтські критерії конвергенції,Єврозона,рівновага
Неша, рівновага Курно-Неша, дилема в’язнів, кооперовані та некооперовані ігри, країни GIPSI (PIIGS), ігри «Мерк-
Олланд», «ЗігмОлланд», «Меркель – Олланд», «МерКозі».
В. І. Кончин,
кандидат економічних наук,
доцент кафедри міжнародної економіки
Національного авіаційного університету
(Київ)
М. В. Максименко,
студент НАУ
В. И. Кончин, М. В. Максименко
СУВЕРЕННЫЙ ДОЛГОВОЙ КРИЗИС ЕС:
МОДЕЛИРОВАНИЕ ВРЕМЕННЫХ РАВНОВЕСИЙ
В РАМКАХ ТЕОРИИ ИГР
В статье предложен формализованный аппарат
ведения некооперационных и кооперационных игр
субъектов, задействованных в процесс принятия ре-
шений по разрешению проблем долгового кризиса в
Еврозоне и ЕС в целом. Сделана попытка симуляции
вариантов игр, которые охватывают разноплановые
стратегии участников в процессе переговоров и при-
нятия решений по урегулированию ситуации вокруг
Еврозоны. Отражены результаты смоделированных
некооперационных и кооперационных игр, которые
выражены через общие и собственные потери и выиг-
рыши в системе нахождения временных равновесий и
в условиях их отсутствия.
Ключевые слова: суверенный долговой кризис, опти-
мум Парето, Маастрихтские критерии конвергенции,
Еврозона, равновесие Нэша, равновесие Курно-Нэша,
дилемма заключенных, кооперационные и некоопераци-
онные игры, страны GIPSI (PIIGS), игры «МеркОлланд»,
«ЗигмОлланд», «Меркель – Олланд», «МерКози».
V. I. Konchyn, M. V. Maksymenko
EUROPEAN SOVEREIGN DEBT CRISIS:
TEMPORARY EQUILIBRIUMS MODELING
IN TERMS OF GAME THEORY
This paper proposes a formalization approach for non-
cooperative and cooperative games of entities involved in
the decision making process to solve the debt crisis in the
Eurozone and EU as a whole. Simulation of various games
that cover the diverse strategies of participants in the nego-
tiations and decision-making regarding the situation in
Eurozone is attempted. The results from simulated non-
cooperative and cooperative games are presented that are
expressed in terms of mutual and private losses and gains
in the system of finding temporary equilibria vs. their
absence.
Key words: sovereign debt crisis, Pareto optimum,
Maastricht convergence criteria, Eurozone, Nash equilibrium,
Cournot-Nash equilibrium,prisoner’s dilemma,cooperative and
non-cooperative games, GIPSI (PIIGS), games «Merk-
hollande», «Sigm’ollande», «Merkel – Hollandе», «Merkozy».
EC_5-6_2012.qxp 23.07.2012 11:40 Page 13
14
ÅKÎÍÎ̲×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 5-6’2012
ѲÒÎÂÅ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÎ ² ̲ÆÍÀÐÎÄͲ ÅÊÎÍÎ̲×Ͳ ²ÄÍÎÑÈÍÈ
турою своєї економіки та недостатньою соціальною відпо-
відальністю. Це надалі загострює проблему структурних
зрушень і призводить до втрати ліквідності державних
інститутів та формування критичних поточних боргів пе-
ред корпораціями і банками. Найбільшим чином це впли-
ває сьогодні на стабільність Європейського монетарного
союзу (Єврозони), від якого залежить успіх спільного рин-
ку ЄС у глобальному просторі. Суверенна боргова криза в
Єврозоні створює проблеми для збереження глобальної
конкурентоспроможності та добробуту європейського
економічного регіону. Девальвація євро може спричинити
нечуваний вплив на зростання бідності й посилення ди-
вергенції доходів суспільства у добрій Старій Європі.
Аналізуючи останні публікації, теги і блоги з комента-
рями економістів та дослідників з приводу вирішення про-
блеми європейської суверенної боргової кризи, можна
виділити дві принципово протилежні ідеологічні групи. На
перший погляд здається, що ці групи мають однакову ме-
ту, однак вони пропонують все ж таки різні підходи і мето-
ди вирішення проблеми, що неодмінно вплине на кінцевий
результат. Подібні суперечності виникли тому, що кожна
зі сторін прагне отримати певні вигоди (як спільні, так і
особисті) від майбутнього перебігу подій.
Відмітимо, що, з одного боку, відомі сучасні економіс-
ти-неокласики Б. Айхенгрін [1], Г.-Б. Шафер [2], Г-В. Зінн та
політики консервативного й ліберального спрямування
ЄС, передусім А. Меркель, В. Шойбле, Г. Вестервелле,
Н. Саркозі, К. Лагард, Д. Камерон, вирішення проблеми
боргової кризи Єврозони бачать у відмові від застосуван-
ня експансіоністської фіскальної політики. Натомість про-
понуються заходи зі зменшення державних видатків із по-
дальшою лібералізацією економіки через скорочення
публічного сектору й форсування структурних зрушень у
реальному секторі для відновлення конкурентоспромож-
ності, зокрема принципу порівняльної переваги. Політика
жорсткої економії шляхом урізання бюджетних витрат
(austerity) [3] є ключовою ідеєю у спасінні Єврозони від де-
вальваційних та інфляційних процесів.
З другого боку, оглядачі провідних економічних видань
і учасники неформальної дискусії зі сторони Білого Дому,
такі як Дж. Сорос, П. Кругман [4], а також європейські
політики, що представляють соціал-демократичні (соціа-
лістичні) сили, зокрема Ф. Олланд, Ж.-М. Еро, П. Москові-
чі, Г. Зігмар, пропонують вирішувати проблему за допомо-
гою кейнсіанських методів і продовжувати стимулювати
попит та забезпечувати економічний розвиток за допомо-
гою значного втручання держави через державні видат-
ки. Соціалісти є виразниками інтересів менш заможних і
більш уразливих від економії та структурних зрушень
верств європейського суспільства, зокрема молоді, грома-
дян ЄС іноземного походження і низькокваліфікованих
робітників. Тому збереження соціальної справедливості в
ЄС шляхом збільшення державного фінансування соціаль-
них програм, а також посилення контролю над диктатом
транснаціональних корпорацій є тими політичними гасла-
ми, які стають популярними в Європі.
П. Кругман, своєю чергою, у виправдання кейнсіансь-
ких рецептів наводить як аргумент концепцію «кооперати-
ву бейбісіттерів» (baby-sitting co-op). Ця концепція була
виведена ним із відомого парадоксу заощаджень В. Кет-
чінгса (paradox of thrift), що згодом був популяризований
Дж. М. Кейнсом. Її змістом є те, що економія з боку еко-
номічних суб’єктів на різних рівнях веде до зменшення су-
купного попиту і поглиблення економічної рецесії. Тому
сьогоднішній комплекс заходів austerity з боку держави
вбачається згубним для забезпечення економічного зрос-
тання і суспільного добробуту.
Концепція побудови Європейської економічної спільно-
ти та Європейської валютної системи (ЄВС) з кінця 1970-х
рр. передбачала систему більш фіксованих режимів ва-
лютних курсів між валютами країн Співдружності. Цей
принцип було взято на озброєння і в Маастрихтській угоді
заснування та функціонування Європейського монетарно-
го союзу (ЄМС).
Монетарна дисципліна центральних банків від самого
початку розвитку Європейської валютної системи була ви-
твором Німеччини. З приходом до влади Гельмута Коля на
початку 1980-х рр. монетарна дисципліна в ЄВС була до-
повнена принципами відносної фіскальної свободи від уря-
ду. Від кінця 1970-х рр. ведеться прихована війна Німеччи-
ни та Франції не лише за першорядність у ЄВС/ЄМС, а й з
приводу розбіжностей у підходах до розвитку цієї системи.
Сучасний стан пошуку точок дотику (компромісів) і веден-
ня переговорів щодо вибору стратегій функціонування
Єврозони між Німеччиною та Францією – це відлуння
тридцятирічної давнини. Складно уявити, що сьогодні,
після приходу до влади у Франції соціалістів, не буде знай-
дено ідеологічного концептуального компромісу між їх
лідером Франсуа Олландом і представником консерва-
торів правлячої коаліції Німеччини Ангелою Меркель щодо
засад розвитку Єврозони, в тому числі «грецького питан-
ня» та інших потенційно дефолтних країн, які глузливо на-
звані «країнами-свинями» (PIIGS), або «країнами-цигана-
ми» (GIPSI). Однак відцентрові сили, які рухають Францію,
схилились на бік нинішніх ворогів фіскальної і монетарної
дисципліни Єврозони в особі Білого Дому, створюючи
сильні загрози для останньої.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Наукові
розробки щодо феномена суверенної кризи в ЄС та зокре-
ма в Єврозоні належать таким західним ученим, як: Б. Ай-
хенгрін, Ч. Виплош, П. Де Грауве, Б. ДеЛонг, Д. Гросс,
Б. Камінецкі, Р. Кабрал, П. Кругман, Г. Менк’ю, М. Мендел,
Р. Нелсон, К. Райнхарт, К. Рогофф, Н. Рубіні, М. Сімковіч,
С. Цечетті, Г-Б. Шефер.
Серед вітчизняних науковців, що досліджували про-
блематику монетарної та фіскальної конвергенції і розвит-
ку боргової кризи в ЄС, слід відзначити таких, як О. Ба-
рановський, А. Бояр, Ю. Деркач, А. Закутня, В. Козюк,
С. Пациківський, О. Соскін, В. Чужиков.
Мета статті – моделювання й оцінка поведінки суб’єк-
тів прийняття рішень на політичному національному та
наднаціональному рівнях у контексті збереження віднос-
ної стабільності економічної архітектури ЄМС і відновлен-
ня руху в напрямі наближення (досягнення) Маастрихтсь-
ких критеріїв номінальної конвергенції.
Вибір нами формульного апарату в межах теорії ігор
дозволяє реалізувати поставлену мету.
Основні результати дослідження. Сформулюємо
концептуальну основу розуміння оптимального стану сис-
теми ЄМС згідно з Маастрихтським договором та різні
варіанти стратегій поведінки суб’єктів, які беруть участь у
прийнятті рішень щодо розвитку цієї системи. При цьому ті
чи інші стратегії кооперованої та некооперованої пове-
дінки здатні наближати цю систему до її оптимуму або
віддаляти останню від нього. У процесі гри може бути до-
сягнутий той чи інший тип рівноваги або рівновага буде
відсутня.
Оптимум Парето (Pareto Optimum – PO) для Єврозони –
це, на наш погляд, така оптимальна монетарна зона, у
якій усі її члени характеризуються однаковими монетарни-
ми та фіскальними показниками в результаті доведення
граничних референтних значень Маастрихтських кри-
теріїв номінальної конвергенції до 0% і забезпечення в часі
сталості цих показників (а саме відсутність інфляції та
відповідно зміни процентної ставки у країнах, відсутність
дефіциту бюджету і державного боргу, фіксація валютних
курсів та екзогенність монетарної політики центральних
банків). Вихід Єврозони з площини руху до оптимуму Па-
рето (критична дивергенція і неоптимальність) у моне-
тарній та фіскальній сферах відбувається тоді, коли
країни ЄМС перевищують зафіксовані в Маастрихтському
договорі референтні значення номінальної конвергенції.
Опишемо ситуацію боргової кризи в ЄC за допомогою
гри. Припустимо, що на початку кожного етапу гри гравці
мають недостатньо інформації про дії інших гравців.
Маємо гру з ненульовою сумою у вигляді:
EC_5-6_2012.qxp 23.07.2012 11:40 Page 14
15
ÅKÎÍÎ̲×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI5-6’2012
Випишемо увесь формульний апарат гри на основі [5]:
I – кінцевий набір гравців,
S – підмножина клубів гравців i,
X – непорожня множина набору стратегій гравців i;
xi– стратегія гравця з профілю стратегій
X*– спільна стратегія гравців;
Ci – ресурс, направлений на досягнення загальної мети;
Ri – зусилля, спрямовані на боротьбу за власні інтереси;
Fi – власний виграш для гравців;
F* – спільний виграш для гравців ;
PO – оптимум Парето;
Г – субгра, де
G – загальна гра.
Гра проводитиметься у два етапи: на першому етапі
гравці грають у межах клубу, після цього гра проводиться
на між- та позаклубному рівнях.
Таким чином, в основній грі маємо субгру
Г= (S(X(R,C),F)), від результатів якої залежить кінцевий
результат гри.
У грі беруть участь гравці, які об’єднані за клубами:
Клуб ідеологій S1:
Гравець 1: партії неоліберальної ідеології: представни-
ками є консервативні партії (Німеччина – А. Меркель),
Франція – (Н. Саркозі) та партії вільних демократів (Німеч-
чина – Г. Вестревеллє). Вони вбачають вихід із кризи че-
рез проведення рестрикційної фіскальної політики у про-
блемних країнах із подальшою лібералізацією ринків і
форсуванням структурних зрушень на основі приватної
ініціативи.
Гравець 2: партії посткейнсіанської ідеології: Франція –
соціал-демократи (Ф. Олланд), Німеччина – соціал-демо-
крати (Г. Зігмар) пропонують подолання кризи через про-
довження проведення експансіоністської фіскальної
політики, стимулювання попиту і нарощування суспільних
благ за рахунок державних видатків.
Клуб країн ЄС-27 S2:
Гравець 3: країни PIIGS (GIPSI), які опинилися у кри-
зовій або передкризовій ситуації через недбале ставлення
до проведення фіскальної політики. Вони потребують до-
помоги від інших країн і фінансових установ, але не бажа-
ють упровадження заходів жорсткої економії. Проте
пріоритети щодо фіскальної політики не розглядаються
ними як першочергові, оскільки метою є подолання кризи.
Проведення рестрикційної фіскальної політики розгля-
дається як можливе лише в обмін на допомогу. Фактично
ці країни не приймають рішення щодо того, яку саме
політику проводити. Воно залежатиме від результатів гри
клубу ідеологій.
Гравець 4: країни – члени ЄС (за винятком PIIGS), які
хочуть допомогти країнам PIIGS у розв’язанні кризи,
оскільки зацікавлені у стабільності економічної системи і
збереженні ЄС, зокрема ЄМС. Залишається відкритим пи-
тання, які країни візьмуть на себе зобов’язання щодо по-
долання кризи в рамках Європейського стабілізаційного
механізму (ЄСМ).
Клуб фінансових інституцій S3:
Гравець 5: Європейський центральний банк, який заці-
кавлений у допомозі проблемним країнам вийти з кризи.
Швидше за все він робитиме це шляхом придбання урядо-
вих облігацій і кредитних деривативів незалежно від того,
яка політика буде проводитися. Крім цього, ЄЦБ усупереч
філософії Маастрихтського договору намагається допо-
могти проблемним країнам через здійснення грошової емі-
сії наповнити дешевими кредитними ресурсами банківську
систему, які уряди країн GIPSI зможуть брати за вигідніши-
ми процентними ставками, ніж купонна ставка на фінан-
сові ресурси під суверенні облігації. Але повноваження
ЄЦБ у цих механізмах і самі ресурси є обмеженими, а
відтак він не в змозі самостійно вирішити проблему кризи.
Гравець 6: Міжнародний валютний фонд. Він також
бажає допомогти PIIGS подолати кризу, адже підтримка
економічної стабільності є основною з його функцій. Тож
МВФ вимагатиме від країн проведення політики щодо ско-
рочення дефіциту бюджету та принаймні утримання боргу
на сталому рівні. У разі невиконання зазначених вимог він
не братиме участі в запобіганні кризи.
Результатом гри для кожного гравця буде виграш
який залежить не тільки від обраної стратегії
гравцем i, а й від набору стратегій інших гравців
Функція оптимізації (максимальне наближення до опти-
муму Парето) у грі матиме такий вигляд:
Вона передбачає зменшення державних видатків і
дефіциту бюджету шляхом проведення рестрикційної
фіскальної політики, об’єднання країн ЄС для надання до-
помоги PIIGS (розподіл відповідальності в рамках ЄСМ),
підтримку з боку ЄЦБ та МВФ проблемних країн у подо-
ланні кризи, отримання країнами PIIGS зовнішньої допо-
моги, забезпечення структурних зрушень на користь ста-
новлення малого бізнесу з нововведеннями і скорочення
на цій основі публічного сектору тощо.
Перший етап гри проходить у межах клубів. При-
пустімо, що кожен із членів не знає, що робитиме інший,
або має неповну інформацію. Для проведення ігор у межах
клубів використаємо модель дилеми в’язнів.
У cубгрі 1 (Г1) беруть участь гравці, що є членами клу-
бу ідеологій: представники неоліберальних і посткейнсіан-
ських ідеологій, що представляють політичні партії та уря-
ди, які приходять у владу від цих партій (S1 = I1,2).
В історичній ретроспективі протилежні за ідеологією
політичні сили Європи в певні часові періоди, приходячи
до влади, здатні були самостійно проводити власну еко-
номічну політику на офіційному рівні, не маючи необхід-
ності заручатися підтримкою чи компромісом при прийнят-
ті стратегічних рішень. Тому різні ідеологічні гравці могли
діяти окремо один від одного й ігри мали некооперований
характер. В інші ж критичні для економічної системи
періоди ідеологічне протистояння закінчувалося необхід-
ністю формування коаліцій і пошуку компромісних рішень.
Дуже рідко в європейській політичній практиці, починаючи
з 1980-х рр., було можливим повністю схилити представни-
ків ліберальних та консервативних течій на бік соціал-де-
мократії після їхнього перемінного приходу до влади про-
тягом останніх 30 років. Водночас, соціал-демократи часто
змушені були слідувати загальному неоліберальному трен-
ду і пристосовуватися до об’єктивних засад розвитку гло-
бальної економічної системи. Нині ситуація кардинально
змінюється – конфлікт ідеологій загострився в розпал
світової фінансової кризи 2008–2010 рр. Сьогодні соціал-
демократичні (соціалістичні) сили, що отримують повсюд-
но підтримку громадян, здатні похитнути створювану де-
сятиліттями неоліберальну інституційну архітектуру. Тому
для збереження існуючого фундаменту економічної систе-
ми ЄС неоліберали розглядають можливість проводити
кооперовану гру зі своїми опонентами та роблять спроби
розбавити червоний колір і не допустити перехід системи
до посткейнсіанства чи демократичного соціалізму.
Таким чином, отримуємо матрицю гри (табл. 1).
У нашому випадку є чотири результати субгри 1:
Результат 1. Г1 (S1(Х1А, Х2А, F*)) – гра компромісу со-
ціал-демократів (соціалістів) із неолібералами («МеркОл-
ланд»):
Неоліберали (європейські консерватори та вільні лібе-
рали) обирають стратегію проводити власну політику Х1А,
акцептуючи перебування при владі представників нео-/по-
сткейнсіанської ідеології (соціал-демократи/соціалісти) за
ѲÒÎÂÅ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÎ ² ̲ÆÍÀÐÎÄͲ ÅÊÎÍÎ̲×Ͳ ²ÄÍÎÑÈÍÈ
Таблиця 1
Матриця перебігу субгри 1 «взаємодія ідеологій»
у контексті боргової кризи ЄС
Джерело: Побудовано авторами на основі власних досліджень
EC_5-6_2012.qxp 23.07.2012 11:40 Page 15
16
ÅKÎÍÎ̲×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 5-6’2012
умов, що вони змінять власну стратегію і погодять-
ся на співпрацю за сценарієм жорсткої фіскальної еко-
номії. Таким чином, нео-/посткейнсіанці фактично стають
неолібералами, залишаючись у системі влади. Такий пе-
ребіг подій може виникнути в результаті успіху провоку-
вання з боку французьких консерваторів перевиборів у
Франції, однак останні не зможуть вплинути на розстанов-
ку сил через лояльну позицію Німеччини щодо французь-
ких соціалістів при владі, які вимушено змінили свою стра-
тегію. У результаті гри буде практикуватися рестрикційна
фіскальна політика в ЄС, особливо у «країнах-свинях», що
передбачатиме зменшення ролі держави в економіках і
лібералізацію ринків, зокрема ринків праці. У подальшому
це спричинить структурні зрушення, науково-технічний
прогрес на основі приватної ініціативи та зростання еко-
номіки Єврозони. Але при цьому соціалісти Франції позбу-
ваються частини потенційного власного виграшу, оскільки
через вимушену здачу своїх ідеологічних принципів вони
не досягають бажаного результату шляхом застосування
задекларованих у передвиборчій програмі кейнсіанських
важелів управління у фіскальній сфері. Соціалісти втрача-
ють підтримку електорату, однак залишаються при владі
та мають можливості реалізовувати соціальні проекти в
інших напрямах, не пов’язаних із фіскальною складовою.
Представимо цю субгру через формульний апарат:
C1,2 = maxC* – зусилля, що направлені на кооперова-
ний інтерес;
R1,2 = min R1,2 – зусилля, спрямовані на власний інтерес;
Отже,
є досягненням рівноваги Курно-Неша, за якою система за
всіх інших рівних незмінних умов здатна наближатися до
оптимуму Парето в ЄМС.
Результат 2. Г1 (Х1А, Х2B, F1min, F2mах) – гра на відсто-
ронення від важелів впливу неолібералів у Німеччині
(«ЗігмОлланд»):
Соціал-демократи мають намір проводити власну полі-
тику, а консервативні та ліберальні партії погоджуються
піти на поступки, однак соціал-демократи грають на по-
разку своїх ідеологічних конкурентів і, таким чином, нео-
ліберали втрачають політичну владу й відбувається пе-
рехід усієї системи до використання експансіоністської
фіскальної політики у країнах ЄС(ЄМС) і подальше наро-
щування суверенного боргу. Відтак у країнах ЄС створює-
ться майже «соціалістичне» суспільство, що призводить до
припинення функціонування ринку на конкурентній основі,
втрати принципу порівняльної переваги, гальмування НТП
та економічного росту або спаду (вирішення проблеми
можливе за проведення повторної гри).
Отже, maxC1, minC2 – зусилля, на-
правлені на кооперований інтерес; minR1,max R2 – зусил-
ля, спрямовані на власний інтерес.
Відповідно: Г1 = (S1(X*; maxC1 > minR1, mахR2 > minC2;
F1min, F2mах), при цьому F1min = 1 – перехід в опозицію, а
F2mах = 4 – отримання влади без потреби формувати коа-
ліцію; F1min + F2mах < F*max; (F1min, F2mах)/PO – нерівно-
вага Неша. Це найгірший стан для досягнення оптимуму
Парето в ЄМС.
Результат 3. Г1 (X1B,X2B, F*min) – стратегія унезалеж-
нення двох гравців «Меркель – Олланд». Представники
неоліберальних і посткейнсіанських поглядів обирають
стратегію діяти у власних інтересах незважаючи на інте-
реси опонентів, що призводить як до політичної, так і еко-
номічної дивергенції в країнах ЄС. Як наслідок, виникає
ситуація можливої дезінтеграції ЄМС, або виходу окремих
країн із об’єднання, що суперечить функції оптимізації гри.
Отже, C1 + С2 = minC* – зусилля, направлені
на кооперований інтерес; max(R1+ R2) – зусилля, спрямо-
вані на власний інтерес.
є рівновагою Неша. Це найгірший варіант для отримання
спільного виграшу F*max, однак краще за результат 2 за
критеріями досягнення оптимуму Парето для уламків
ЄМС, які залишать за собою стратегію Х1B і не піддадуть-
ся на варіант розгнузданої фіскальної та монетарної
політики.
Результат 4. Г1 (Х1B, Х2A, F1mах, F2min) – стратегія гри
на поразку влади соціал-демократів «Меркозі»:
Представники неоліберального напряму піддають кри-
тиці соціал-демократів Франції, що прийшли до влади, та
намагаються організувати перевибори, що їм і вдається
шляхом гри на поразку. В ЄС відбувається реставрація по-
ваги до неокласичних рецептів, на озброєння береться ре-
стрикційна фіскальна політика та заходи економії. Поси-
люються наміри підвищити роль приватного сектору й
економічної свободи і водночас послабити роль публічно-
го сектору.
Отже: ;
maxC2 , minC1 – зусилля, направлені на кооперований
інтерес; minR2, maxR1 – зусилля, спрямовані на власний
інтерес.
Очевидною є нерівновага Неша. Це найкращий стан для
досягнення оптимуму Парето в ЄМС за Маастрихтським
договором, однак цей варіант передбачає некооперовану
поведінку та мінімізацію виграшу соціал-демократів
(соціалістів) від гри. Конфлікт між гравцями наростає, і гра
може повторюватись.
Гра 2. У грі беруть участь гравці, що є членами клубу
країн: країни ЄС, що входять у групу PIIGS, та інші країни –
члени ЄС.
Країни PIIGS у будь-якому випадку потребують допо-
моги, і їх максимальний виграш, що оптимізує загальний
розв’язок гри, буде досягнуто тоді, коли вони отримають
допомогу. Але постає питання, які з країн ЄС, що не є
PIIGS, повинні брати на себе зобов’язання з покриття бор-
гу проблемних країн. Дилема полягає в тому, що всі вони
виграють від порятунку, однак окрема країна ризикує ви-
тратити кошти й не допомогти нейтралізувати кризу, якщо
ця країна не знає, як будуть діяти інші. Для проведення
гри припустімо, що є лише дві країни, що можуть допомог-
ти. Кожна країна має дві опції того, як діяти у цій ситуації:
виділяти фінансові ресурси на допомогу проблемним
країнам або спостерігати.
Таким чином, коли одна країна має намір співпрацюва-
ти, а інша ні, то остання отримує максимальний виграш,
оскільки система стабілізується через те, що перша країна
надала допомогу, але при цьому вона отримала менший
виграш, бо здійснила витрати, щоб допомогти.
Коли обидві країни не співпрацюють, а лише спос-
терігають, подальше розгортання кризи призведе до
погіршення стану їх економічних систем.
Якщо країни спільно допомагають країнам PIIGS вря-
туватися від кризи, вони отримують більший сукупний ви-
граш, адже економічні системи залишаються стабільними,
і при цьому кожна з країн понесла менші витрати на
здійснення порятунку, ніж у випадку надання допомоги
самостійно (рівновага Курно-Неша). Такий результат гри
дає можливість також наблизити загальну гру до досяг-
нення оптимальнішого результату.
Клуб фінансово-кредитних інституцій S3: гравцями є
Європейський центральний банк і Міжнародний валютний
фонд. Безпосередньо між цими гравцями не відбувати-
меться гри, адже вони обидва зацікавлені в досягненні мо-
нетарної стабільності, але це можливо за умов їх співпраці
та дотримання ЄЦБ філософії Маастрихтського договору.
Прийняття рішень гравців цього клубу залежить від ре-
зультатів ігор у межах клубів S1 і S2. Основна проблема в
тому, що МВФ навряд чи матимете достатні фінансові ре-
сурси для підтримки країн GIPSI під час дефолту. Тобто,
діючи самостійно, він не зможе вирішити проблему кризи
в ЄС, так само, як і ЄЦБ.
ѲÒÎÂÅ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÎ ² ̲ÆÍÀÐÎÄͲ ÅÊÎÍÎ̲×Ͳ ²ÄÍÎÑÈÍÈ
EC_5-6_2012.qxp 23.07.2012 11:40 Page 16
17
ÅKÎÍÎ̲×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI5-6’2012
Крім того, надаючи допомогу, МВФ вимагатиме від
проблемних країн проведення структурних зрушень у
політиці та введення жорстких заходів економії для обме-
ження подальшого зростання боргу.
Другий етап гри проходить на між- та позаклубному
рівнях, але перебіг гри залежить від рішень, які були прий-
няті на першому етапі. Причому в новій грі спробуємо на
основі вхідних результатів із попередніх ігор визначити,
який із розв’язків гри відповідатиме рівновазі Неша і ви-
могам оптимізаційної функції гри. Даними для проведення
гри є відповіді на питання:
- Чи досягли неоліберали та посткейнсіанці компромісу
щодо впровадження заходів жорсткої економії (результат
гри в межах клубу ідеологій)?
- Чи співпрацюють члени ЄС, що не є PIIGS, у подо-
ланні боргової кризи у країнах PIIGS i Єврозони у цілому
(результат гри в межах клубу країн)?
- Чи дотримується ЄЦБ, надаючи допомогу в подолан-
ні кризи, філософії функціонування спільного монетарного
інституту, що закладена в Маастрихтському договорі?
- Чи допомагає МВФ країнам PIIGS стабілізувати еко-
номіку під комплекс заходів Аusterity?
Відповіді «так» позначимо 1, а відповіді «ні» – 0. У
табл. 2 представимо матрицю можливих результатів гри,
кількість яких дорівнює 24=16.
Висновки. Отже, в результаті загальної гри G, коли
всі гравці відіграли на між- та позаклубному рівнях, шля-
хом некооперованої поведінки може утворитися лише дві
рівноваги Неша. Одна з них (суцільний ряд нулів матриці)
є результатом некооперованої поведінки гравців на
внутрішньоклубному рівні, що відсуває систему від визна-
ченого в дослідженні оптимуму Парето. Друга тимчасова
рівновага Неша (суцільний ряд одиниць матриці) утво-
рюється внаслідок кооперованої поведінки і досягнення
рівноваги Курно-Неша на внутіршньоклубному рівні. Ця
тимчасова рівновага Неша загальної гри, що заснована на
раціональній поведінці гравців та є результатом отриман-
ня максимального спільного виграшу в кожній із субігор,
наближає систему до оптимуму Парето і здатна забезпе-
чувати стабілізацію Єврозони та ЄС у цілому на шляху по-
долання суверенної боргової кризи.
Література
1. Eichengreen B. Implications of the Euro’s Crisis for International
Monetary Reform [Electronic resource] / B. Eichengreen / Session
«A New International Monetary Order?» at the Allied Social Science
Associated Meetings, Chicago, January 6, 2012. – Access mode :
http://emlab.berkeley.edu/~eichengr/Implications_Euro_JrnPolMod
el_2012.pdf
2. Schafer H.-B. The Sovereign Debt Crisis in
Europe, Save Banks Not States [Electronic
resource] / H.-B. Schаfer // Social Science
Research Network – Working paper May 1, 2012. –
Access mode : http://ssrn.com/abstract=2049299
3. Lapavitsas C. The Eurozone between Austerity
and Default [Electronic resource] / C. Lapavitsas,
A. Kaltenbrunner, et al. // RMF Occasional Report,
September 2010. – Access mode :
http://www.researchonmoneyandfinance.org/
media/reports/RMF-Eurozone-Austerity-and-
Default.pdf
4. Krugman P. European Crisis Realities. The opi-
nion Pages / P. Krugman // The New York Times. –
2012. – February 25.
5. B’eal S. Partial Cooperative Equilibria: Existence
and Characterization [Electronic resource] /
S. B’eal, S. Chakrabarti, et al. // Games. – 2010. –
No. 1. – Access mode : http://www.mdpi.com/2073-
4336/1/3/338
6. Schwarz C. А Nash Equilibrium for Greece
[Electronic resource] / C. Schwarz, H. Haworth, et
al. // Credit Suisse, Fixed income research. –
2011. – June 15. – Access mode : http://www.credit-
suisse.com/researchandanalytics
Стаття надійшла до редакції
8 червня 2012 року
ѲÒÎÂÅ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÎ ² ̲ÆÍÀÐÎÄͲ ÅÊÎÍÎ̲×Ͳ ²ÄÍÎÑÈÍÈ
Таблиця 2
Матриця можливих варіантів результатів гри
Джерело: Побудовано авторами із використанням методики [6]
Å Ê Î Í Î Ì ² × Í È É × À Ñ Î Ï È Ñ - X X I
Æ ó ð í à ë ä ë ÿ í à ö ³ î í à ë ü í î ¿ å ë ³ ò è Ó ê ð à ¿ í è
Ï Å Ð Å Ä Ï Ë À Ò È ³ Ä Î Ë Ó × À É Ñ ß !
EC_5-6_2012.qxp 23.07.2012 11:40 Page 17
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-48296 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1728-6220 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T08:55:47Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кончин, В.І. Максименко, М.В. 2013-08-17T18:42:14Z 2013-08-17T18:42:14Z 2012 Суверенна боргова криза ЄС: моделювання тимчасових рівноваг у межах теорії ігор / В.І. Кончин, М.В. Максименко // Економiчний часопис-XXI. — 2012. — № 5-6. — С. 13-17. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. 1728-6220 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48296 339.982, 339.972, 339.72.053.1, 339.738, 519.83 У статті запропоновано формалізований апарат ведення некооперованих та кооперованих ігор суб’єктів, які задіяні у процес прийняття рішень щодо розв’язання проблем боргової кризи у Єврозоні та ЄС загалом. Зроблено спробу симулювання варіантів ігор, які охоплюють різнопланові стратегії учасників у процесі переговорів і прийняття рішень для врегулювання ситуації навколо Єврозони. Представлено результати змодельованих некооперованих та кооперованих ігор, що виражені через спільні та власні втрати і виграші в системі знаходження тимчасових рівноваг та за умови їх відсутності. В статье предложен формализованный аппарат ведения некооперационных и кооперационных игр субъектов, задействованных в процесс принятия решений по разрешению проблем долгового кризиса в Еврозоне и ЕС в целом. Сделана попытка симуляции вариантов игр, которые охватывают разноплановые стратегии участников в процессе переговоров и принятия решений по урегулированию ситуации вокруг Еврозоны. Отражены результаты смоделированных некооперационных и кооперационных игр, которые выражены через общие и собственные потери и выигрыши в системе нахождения временных равновесий и в условиях их отсутствия. This paper proposes a formalization approach for noncooperative and cooperative games of entities involved in the decision making process to solve the debt crisis in the Eurozone and EU as a whole. Simulation of various games that cover the diverse strategies of participants in the negotiations and decision-making regarding the situation in Eurozone is attempted. The results from simulated noncooperative and cooperative games are presented that are expressed in terms of mutual and private losses and gains in the system of finding temporary equilibria vs. their absence. uk Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України Економiчний часопис-XXI Світове господарство і міжнародні економічні відносини Суверенна боргова криза ЄС: моделювання тимчасових рівноваг у межах теорії ігор Суверенный долговой кризис ЕС: моделирование временных равновесий в рамках теории игр European sovereign debt crisis: temporary equilibriums modeling in terms of game theory Article published earlier |
| spellingShingle | Суверенна боргова криза ЄС: моделювання тимчасових рівноваг у межах теорії ігор Кончин, В.І. Максименко, М.В. Світове господарство і міжнародні економічні відносини |
| title | Суверенна боргова криза ЄС: моделювання тимчасових рівноваг у межах теорії ігор |
| title_alt | Суверенный долговой кризис ЕС: моделирование временных равновесий в рамках теории игр European sovereign debt crisis: temporary equilibriums modeling in terms of game theory |
| title_full | Суверенна боргова криза ЄС: моделювання тимчасових рівноваг у межах теорії ігор |
| title_fullStr | Суверенна боргова криза ЄС: моделювання тимчасових рівноваг у межах теорії ігор |
| title_full_unstemmed | Суверенна боргова криза ЄС: моделювання тимчасових рівноваг у межах теорії ігор |
| title_short | Суверенна боргова криза ЄС: моделювання тимчасових рівноваг у межах теорії ігор |
| title_sort | суверенна боргова криза єс: моделювання тимчасових рівноваг у межах теорії ігор |
| topic | Світове господарство і міжнародні економічні відносини |
| topic_facet | Світове господарство і міжнародні економічні відносини |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48296 |
| work_keys_str_mv | AT končinví suverennaborgovakrizaêsmodelûvannâtimčasovihrívnovagumežahteorííígor AT maksimenkomv suverennaborgovakrizaêsmodelûvannâtimčasovihrívnovagumežahteorííígor AT končinví suverennyidolgovoikrizisesmodelirovanievremennyhravnovesiivramkahteoriiigr AT maksimenkomv suverennyidolgovoikrizisesmodelirovanievremennyhravnovesiivramkahteoriiigr AT končinví europeansovereigndebtcrisistemporaryequilibriumsmodelingintermsofgametheory AT maksimenkomv europeansovereigndebtcrisistemporaryequilibriumsmodelingintermsofgametheory |